ПОНОМАРЕНКО Євген Юрійович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ

brief description

ПОНОМАРЕНКО Євген Юрійович. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ"

CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПОНОМАРЕНКО ЄВГЕНІЙ ЮРІЙОВИЧ
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА
ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Татаренко Галина Вікторівна
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………....………………………......…..3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІЛЬНЕННЯ ТА
ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ СУДДІВ В УКРАЇНІ ……...........……...12
1.1 Історичний розвиток регулювання звільнення та припинення повноважень
суддів в Україні …………………………………………………………………….12
1.2 Поняття та ознаки звільнення та припинення повноважень суддів як
підстав припинення трудового договору …………...........................................…34
1.3 Сучасний стан міжнародно-правового та національного законодавства
щодо звільнення та припинення повноважень суддів ……………..............……52
Висновки до розділу 1…………………………………………………….........…70
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА
ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ
ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУДДІ …………....................................................…76
2.1 Підстави та процедури звільнення судді з посади ………………....……......76
2.2 Підстави та процедури припинення повноважень судді ….………....…….101
2.3 Юридичні гарантії при звільненні та припиненні повноважень судді в
Україні ………………………………………………………………………....….116
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………......139
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЗВІЛЬНЕННЯ СУДДІ З ПОСАДИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЙОГО
ПОВНОВАЖЕНЬ ……………………………....………………….................…143
3.1 Закордонний досвід припинення правового статусу судді та можливість
його використання в Україні ……………………………....……………….....…143
3.2 Проблемні питання юридичного механізму звільнення та припинення
повноважень судді ……………………………....…………………..................…163
3.3 Перспективні напрямки вдосконалення законодавства України, яке регулює
звільнення судді з посади та припинення його службових
повноважень.............................................................................................................183
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………..199
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...…208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..……219

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення
наукового завдання – визначення сутності та особливостей правового
регулювання звільнення судді з посади та припинення його повноважень,
з’ясовані проблемні питання відповідного юридичного механізму та
перспективні напрямки вдосконалення законодавства України в цій площині.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків,
пропозицій і рекомендацій, спрямованих на виконання зазначеного завдання.
1. Історичні етапи розвитку нормативного регулювання звільнення та
припинення повноважень суддів в Україні класифіковано за двома
критеріями – в залежності від цивілізаційного розвитку державних утворень
на українських землях та згідно з процедурою їх здійснення.
За критерієм цивілізаційного розвитку державних утворень виокремлено
такі періоди: 1) додержавний період українських земель (з давніх часів – до
VIII ст.); 2) часи Київської Русі та Галицько-Волинської держави (IX–XIV ст.);
3) часи польської, литовської, та польсько-литовської держави (XIV–XVIII ст.);
4) часи Гетьманщини (друга пол. XVII–XVIII ст.); 5) часи Російської імперії
(друга пол. XVIII – поч. XX ст.); 6) часи спроб відновити українську
державність на початку XX ст. (1917–1920 рр.); 7) часи Радянської України
(1919–1991 рр.); 8) початковий етап формування судової системи незалежної
України (1991–2016 рр.); 9) сучасний етап судової системи незалежної України
(з 2016 р. – по наш час).
За критерієм процедури припинення правового статусу судді
виокремлено наступні періоди: 1) поєднання адміністративної та судової
влади в статусі посадовця (з давніх часів – по XIV ст.); 2) здійснення
правосуддя спеціально обраними (призначеними) суддями (XV ст. – 1991 р.);
3) незалежних умов здійснення правосуддя (1992 р. – наш час);
2. Виокремлено ознаки звільнення судді як підстави припинення
трудового договору: 1) здійснюється у формі одноособового чи спільного
209
волевиявлення сторін трудового договору, третіх осіб на його припинення; 2) в
частині волевиявлення на звільнення судді адміністративні функції
роботодавця здійснює спеціальний орган, що не є стороною трудових відносин,
– Вища рада правосуддя; 3) дуалізм правової природи функціонування органу,
що приймає рішення про звільнення судді: з одного боку, Вищій раді
правосуддя делеговані функції роботодавця щодо судді в частині звільнення
його з посади; з іншого – її склад формується, в тому числі, шляхом
опосередкованого (через з’їзд суддів України) направлення суддею своїх
представників у цей орган; 4) обмеження волевиявлення судді на припинення
трудових відносин – він продовжує здійснювати свої повноваження до
ухвалення рішення про його звільнення незалежно від дати заяви про
звільнення та дати рішення про звільнення; 5) неможливість звільнення за
ініціативи роботодавця з об’єктивних економічно-організаційних підстав
функціонування суду як роботодавця – ліквідації чи реорганізації суду.
Виділено ознаки припинення повноважень судді як підстави
припинення трудових відносин за його участі: 1) не містять волевиявлення
сторони трудового договору, третіх осіб на його припинення; 2)
здійснюються на підставі об’єктивних юридичних фактів, вичерпний перелік
яких визначено законодавством; 3) дата припинення повноважень співпадає
з датою відповідного юридичного факту; 4) у переважній більшості випадків
присутній певний часовий проміжок між датою припинення повноважень
судді та датою припинення з ним трудових відносин.
3. Визначено такі міжнародні стандарти звільнення судді з посади та
припинення його повноважень: 1) неприпустимість зворотної сили закону
при встановленні віку виходу судді на пенсію; 2) звільнення судді виключно
з вичерпного переліку підстав, передбачених законом; 3) незмінність судді –
можливість дострокового припинення статусу судді до досягнення ним
граничного віку служби з причин неспроможності здійснювати правосуддя
або поведінки, в тому числі дисциплінарного проступку, несумісного із
210
статусом судді; 4) здійснення дисциплінарного провадження проти судді,
підтвердження належності підстав для звільнення чи припинення
повноважень незалежним органом, не менше половини членів якого є
суддями, обраними самими суддями; 5) неприпустимість автоматичного
припинення повноважень разом з ліквідацією (реорганізацією) роботодавця
– конкретного суду; особі обов’язково має бути запропоновано переведення
до інших судів того ж самого рівня на той же строк.
4. Диференціація обсягу трудових прав суддів при вирішенні питання
звільнення їх з посади у залежності від того, чи є особа суддею
Конституційного Суду, чи суддею інших судів України, полягає в тому, що
суддям Конституційного Суду встановлено більший обсяг трудових прав та
гарантій. Це обґрунтовується тим, що: 1) порушення вимог щодо
несумісності, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи
систематичне нехтування своїми обов’язками підтверджується висновком
постійної комісії з питань регламенту та етики суду, до складу якої входять
виключно судді, тоді як до складу Вищої ради правосуддя, її дисциплінарних
палат входять також інші особи; 2) при встановленні факту порушення вимог
щодо несумісності суддя попереджається про необхідність усунення таких
обставин протягом певного строку, невиконання цієї вимоги є підставою для
звільнення; натомість щодо інших суддів механізму попередження не існує;
3) відсутня норма щодо порушення обов’язку підтвердити законність
джерела походження майна як окремої підстави звільнення з посади; 4) існує
можливість відставки з посади судді за наявності стажу чотирьох років
роботи суддею Конституційного Суду, тоді як іншим суддям потрібно мати
стаж не менше двадцяти років суддівської роботи.
5. Процедури, які мають місце в процесі припинення трудових
відносин з суддею у зв’язку з настанням законодавчих підстав припинення
повноважень судді охоплюють: 1) настання певного юридичного факту –
підстави припинення правового статусу судді; 2) припинення повноважень
211
судді (співпадає з днем припинення громадянства України чи набуття
громадянства іншої держави, набрання законної сили рішенням суду про
визнання судді безвісти відсутнім, оголошення померлим, визнання
обмежено дієздатним чи недієздатним, смерті, набрання законної сили
обвинувального вироку суду щодо судді за вчинення злочину; настає
наступного дня після досягнення суддею шістдесяти п’яти (сімдесяти) років,
закінчення строку повноважень); 3) повідомлення про настання юридичного
факту – підстави припинення правового статусу судді Вищої ради
правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної
судової адміністрації України; 4) видання наказу головою суду про
припинення трудових відносин (припинення трудового договору) з суддею,
проведення грошового розрахунку, видача трудової книжки.
6. Гарантії трудових прав суддів при звільненні та припиненні
повноважень включають в себе: 1) вичерпність підстав звільнення та
припинення повноважень; 2) необхідність з’ясування наявності дійсного
волевиявлення судді на припинення трудових правовідносин; 3) наявність
окремих інституцій – Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, які
здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді, та винятково подання
яких про звільнення може бути підставою для розгляду відповідного питання
Вищою радою правосуддя; 4) процесуальна можливість брати участь у
засіданнях Вищої ради правосуддя та її органів; 5) механізм попереднього
вивчення та перевірки дисциплінарної скарги, який запобігає
необґрунтованому відкриттю дисциплінарної справи, безпідставному
ставленню під сумнів якості, сумлінності, належності, достатності виконання
суддею власних посадових обов’язків; 6) можливість оскарження рішень
Дисциплінарних палат; 7) обов’язковість встановлення факту відмови судді від
переведення або ухилення від виконання рішення про переведення при
розгляді питання про звільнення у зв’язку з незгодою судді на переведення до
іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому він обіймає посаду;
212
8) надання при звільненні судді з посади за його заявою про відставку вихідної
допомоги, довічного грошового утримання, збереження суддівського імунітету
та звання судді, яке не впливає на подальшу можливість індивіда знову
реалізувати своє право на працю; 9) необхідність беззаперечності,
безальтернативності, остаточності, однозначності визначених законом
юридичних фактів припинення повноважень судді.
7. Проведене дослідження закордонного досвіду правового
регулювання припинення правового статусу судді засвідчило наявність ряду
положень, які встановлюють для суддів як більший, так і менший рівень
захисту трудових прав, у порівнянні із законодавством України. Нормативні
положення, які встановлюють суддям як працівникам:
7.1. Більший обсяг захисту трудових прав: 1) вища межа граничного
віку перебування на посаді судді нижньої та середньої ланки судової системи
(Австралія, Англія, Польща, Росія); 2) можливість підвищення граничного
віку перебування судді на посаді за окремим рішенням компетентного
органу (Польща, Білорусь, Казахстан, Узбекистан); 3) припинення
повноважень судді не в день досягнення граничного віку перебування на
посаді, а в певну календарну дату року (останній день місяця, півріччя, року)
або на власний розсуд судді в певний проміжок часу після досягнення
граничного віку (Греція, Франція, Росія); 4) окремі протиправні дії судді,
наприклад порушення вимог несумісності, є підставою застосування
м’якших санкцій, аніж звільнення – зауваження, догани, суворої догани
(Литва); 5) набуття законної сили рішенням суду про визнання громадянина
безвісти відсутнім є підставою призупинення, а не припинення правового
статусу судді; відповідно, якщо з часом особа з’явиться, її повноваження
поновлюються (Молдова, Росія, Казахстан, Узбекистан); 6) обмежений
термін притягнення до дисциплінарної відповідальності – 2, 6, 12, 24 місяці в
залежності від часу та обставин вчинення, виявлення проступку (Білорусь,
Росія).
213
7.2. Менший обсяг трудових прав: 1) диференціація підстав
припинення правового статусу судді в різних адміністративнотериторіальних одиницях країни (США); 2) визначення календарного
проміжку часу, відсутність на роботі протягом якого є підставою звільнення
з посади (Китай); 3) звільнення за власним бажанням відбувається після
закінчення тримісячного терміну після подання відповідної заяви (Польща);
4) застосування до судді у відставці вимог несумісності (комерційна чи будьяка інша оплачувана діяльність, крім викладацької, творчої та наукової,
членство в органі управління підприємства тощо), порушення яких може
зумовити припинення цієї відставки (Молдова); 5) набрання законної сили
рішенням суду про застосування до судді примусових заходів медичного
характеру є окремою підставою припинення суддівських повноважень
(Казахстан, Росія); 6) припинення кримінальної справи на досудовій стадії за
нереабілітуючими підставами є окремою підставою припинення правового
статусу судді (Казахстан, Вірменія).
8. Визначені наступні проблеми юридичного механізму звільнення та
припинення повноважень судді: 1) постійні зміни в законодавстві
зумовлюють наявність низки перехідних положень, диференціацію підстав
та механізму припинення правового статусу судді; 2) неоднаковий обсяг
прав та можливостей судді при реалізації такої юридичної гарантії при
звільненні як довічне грошове забезпечення судді у відставці в залежності
від фактів проходження кваліфікаційного оцінювання, призначення на
посаду після 30 вересня 2016 року та стажу суддівської роботи після цієї
дати не менше трьох років, а також від правил підрахунку суддівського
стажу в залежності від дати обрання на посаду; 3) встановлення
невідповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання є додатковою
підставою звільнення судді з посади, не передбаченою Конституцією
України; 4) недосконалість законодавчих змін переліку підстав припинення
правового статусу судді, зокрема в частині неврахування факту закінчення
214
п’ятирічного строку призначення великої кількості суддів та неможливості
припинити правовий статус судді на цій підставі, створили не визначеності у
статусі працівників; 5) оціночний характер категорій істотності, грубості,
упередженості, умислу в діях судді зумовлює різне сприйняття наявності чи
відсутності підстав для звільнення як дисциплінарного стягнення; 6)
диференціація давності притягнення до дисциплінарної відповідальності в
залежності від часу здійснення протиправних дій; 7) відсутність серед
конституційних підстав припинення правового статусу судді такої підстави
як поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, що
зумовлює складнощі виконання рішень суду про поновлення судді на посаді;
8) альтернативність норми про можливість зупинення розгляду заяви про
звільнення за власним бажанням чи у відставку на час розгляду скарги чи
заяви в рамках дисциплінарного провадження; 9) фактичне виведення з кола
осіб, що можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ст.
172-6 КУпАП, суддів, щодо яких прийнято рішення про звільнення їх з
посади через недоліки законодавчої техніки правого регулювання механізму
звільнення судді з посади; 10) відображення поширених у суспільстві явищ
правового нігілізму, низького рівня правової культури і на членів Вищої
ради правосуддя як дисциплінарного органу в судовій сфері; 11) спроби
влади використовувати механізм звільнення суддів у політичних.
9. Проведений аналіз перспективних напрямків удосконалення
законодавства України, яке регулює звільнення суддів з посади та
припинення їх службових повноважень, засвідчив, що відповідне
вдосконалення може бути проведене шляхом внесення низки змін до
Конституції України, законів України «Про судоустрій і статус суддів»,
«Про Вищу раду правосуддя», інших нормативно-правових актів.
9.1. Запропоновано розширити конституційний перелік підстав
припинення повноважень судді шляхом доповнення ч. 7 ст. 126 Конституції
України пунктами 6, 7 такого змісту: «6) набрання законної сили ухвалою
215
суду про закриття кримінального провадження у зв’язку із звільненням
особи від кримінальної відповідальності»; «7) набрання законної сили
ухвалою суду про застосування примусових заходів медичного характеру».
9.2. Запропоновано у Закон України «Про судоустрій і статус суддів»
внести наступні зміни та доповнення:
– доповнити п. 6 ст. 19 абзацом 2 такого змісту: «Після набрання
законної сили рішенням суду про скасування рішення Вищої ради
правосуддя щодо звільнення судді з посади, трудові відносини з яким
припинені, якщо відсутні вакантні посади суддів в суді, де суддя працював
раніше, в десятиденний строк Державна судова адміністрація України та
Вища рада правосуддя забезпечують зміну штатної структури суду шляхом її
збільшення на одну штатну одиницю посади судді»;
– п. 9 ст. 109 доповнити підпунктами 8, 9 такого змісту: «8) умисне
порушення норм права при прийнятті судового рішення, яке заподіяло
шкоду особі в сумі більше п’ятисот тисяч гривень; порушення норм права
(незалежно від наявності умислу в діях судді) при прийнятті судового
рішення, яке заподіяло шкоду особі в сумі більше одного мільйона гривень»;
«9) одноразове грубе порушення головою, першим заступником чи
заступником голови суду своїх трудових обов’язків»;
– доповнити статтею 118-1: «118-1. Припинення трудових відносин з
суддею внаслідок звільнення з посади. 1. Звільнення судді з посади є
підставою припинення трудових відносин судді з відповідним судом, про що
голова суду видає наказ протягом двох робочих днів з дати отримання судом
інформації про наявність підстав для звільнення судді з посади»;
– доповнити статтею 118-2: «Стаття 118-2. Поновлення судді на посаді.
1. Рішення суду про скасування рішення Вищої ради правосуддя щодо
звільнення судді з посади, яке набуло законної сили, є підставою поновлення
на посаді судді, трудові відносини з яким припинені. 2. Голова суду (особа,
яка виконує його обов’язки) не пізніше двох робочих днів після набрання
216
законної сили рішенням суду про скасування рішення Вищої ради
правосуддя щодо звільнення судді з посади видає наказ про поновлення
судді на посаді. У разі відсутності в суді вакантних посад судді на дату
набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення Вищої ради
правосуддя щодо звільнення судді з посади, голова суду (особа, яка виконує
його обов’язки) видає наказ про поновлення судді на посаді не пізніше
одного робочого дня після того, як така вакантна посада з’явиться»;