Попик Олександр Іванович. Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці XIX - на початку XX століття

brief description

Попик Олександр Іванович. Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці XIX - на початку XX століття: дисертація канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2003

Попик О.І. Розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ на початку ХХ століття. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2003.
У дисертаційному дослідженні вивчається розвиток художньої освіти на Поділлі в кінці ХІХ на початку ХХ століття. Аналізується і узагальнюється організація, зміст і форми діяльності подільських навчальних закладів мистецького і загального спрямування у системі художньої освіти України та педагогічна діяльність митців Поділля кінця ХІХ початку ХХ століття. У дисертації висвітлено і науково обґрунтовано основні чинники становлення й розвитку художньої освіти в подільському регіоні з метою подальшої її ефективної розбудови в сучасній Україні.

Результати здійсненого наукового пошуку дають змогу зробити такі висновки:

Розвиток художньої освіти на українських землях в Х початку ХХ століттях відбувався на засадах, що мали глибоке історичне коріння. Її становлення відбувалося в складних соціальних, політичних і економічних умовах. Протягом багатьох століть художня освіта була обов’язковою і невід’ємною складовою освітнього процесу княжих, церковно-приходських, монастирських, братських шкіл, ремісничих художніх цехів, Києво-Могилянської академії, інституту Св. Володимира, Київського та Харківського колегіумів та багатьох інших осередків освіти. На основі проведеного аналізу українського образотворчого мистецтва, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва та освітнього процесу мистецького спрямування можна виділити такі передумови розвитку художньої освіти в Україні: високий рівень сакрального мистецтва; мистецькі здобутки українських художників, що складають скарбницю світової художньої культури; високий рівень розвитку ужиткового мистецтва та його самобутність, що зумовлена історичним досвідом; здобуття окремими вихідцями з України вищої художньої освіти в навчальних закладах Європи. На основі історичного аналізу освітньо-мистецького процесу розвитку художньої освіти в Україні визначено такі етапи: а) становлення (початковий, час ремісничих об’єднань, перехідний); б) утвердження (художні класи, художні школи, художньо-промислові школи, художні училища); в) розвитку (академії мистецтв та художні інститути).
Досліджуваний період характеризується значними соціально-економічними й суспільно-політичними зрушеннями, які зумовили і визначили подальший шлях розвитку суспільства в цілому, а також культури, мистецтва та освіти подільського регіону зокрема. Активізацію культурного життя зумовили історично важливі події, що відбувалися в усіх галузях мистецтва. Творча діяльність видатних митців краю В.Гагенмейстера, В.Розвадовського, В.Січинського сприяла розвитку освіти, мистецтва та культури, відображала бурхливі процеси суспільного життя і справила дієвий вплив на подальший перебіг подій. Значно пожвавлюється художнє життя краю, що призвело до створення значної кількості художніх установ (пересувних виставок картин художників, Кам’янець-Подільського історичного музею, Кам’янець-Подільського художнього музею), які прагнули донести до широкого загалу кращі зразки образотворчого мистецтва. З відкриттям Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи відбулося становлення професійної художньої школи на Поділлі.
У другій половині ХІХ на початку ХХ століття відбулися значні зміни в галузі освіти, система якої визначалася за соціальними спрямуваннями (духовна, світська), джерелами утримання (державна, приватна), ступенем (початкова, середня, вища), статтю (чоловіча, жіноча) та соціальним статусом вихованців. У Подільському краї діяли чоловічі та жіночі гімназії, технічні, реальні, комерційні училища, вчительський інститут, що опікувалися питаннями загальної художньої освіти. Аналіз стану загальної художньої освіти в середніх навчальних закладах Поділля дав можливість зробити такі узагальнення: предметам образотворчого циклу в навчальних планах приділялася неоднакова і недостатня увага; зміст навчання зазнавав постійних змін і уточнень, що підтверджується постановами та рішеннями педагогічних рад 1879, 1905, 1907, 1909 років; відмінності в навчальній підготовці хлопців і дівчат з образотворчого мистецтва призводили до диспропорції в художній освіті;орієнтація загальної художньої освіти на ремісниче чи технічне спрямування поступово призводила до скорочення, а іноді й вилучення малювання з навчальних планів, що сприяло розвитку професійної художньо-ремісничої освіти; незабезпеченість вчительськими кадрами художнього напряму негативно позначалася на якості образотворчої підготовки.
На Поділлі визрілипередумовидля зародження професійної художньої освіти, найголовнішими з яких були: високий рівень розвитку народних художніх промислів; просвітницька діяльність художників-педагогів, спрямована на популяризацію українського образотворчого мистецтва; здобуття окремими вихідцями з Поділля вищої художньої освіти в академіях образотворчого мистецтва. Педагогічна, художня та організаторська діяльність В.К.Розвадовського сприяла відкриттю єдиної в Україні художньої школи для селянських дітей, а згодом і художньо-ремісничої школи. Загальний культурний і освітній розвиток суспільства, подальше піднесення й вдосконалення мистецької освіти в навчальних закладах цього періоду зумовили остаточне розмежування художньої освіти на загальну та спеціальну (професійну), внаслідок чого було відкрито художньо-промислову школу. Принципи діяльності Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи (19051933рр.) базувалася на поєднанні ремісничої (керамічної) підготовки з художньою. В основу було покладено вивчення художніх, загальноосвітніх і спеціальних предметів та практичної роботи в майстерні. Розвиток професійної художньої освіти сприяв підготовці висококваліфікованих спеціалістів, що розвивали образотворче та декоративно-прикладне мистецтва. Загальноосвітні навчальні заклади створювали сприятливі умови для виявлення і розквіту художніх талантів, які поповнювали учнівський склад спеціального навчального закладу, сприяли підвищенню рівня художньої культури суспільства в цілому.

На основі узагальнення результатів вивчення архівних матеріалів та науково-методичної літератури визначено провіднітенденціїрозвитку Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи, зокрема: естетизація освітнього процесу і гармонійне взаємопроникнення професійної ремісничої підготовки і художнього виховання; народне ужиткове мистецтво як основа професійної підготовки майстрів декоративно-прикладного мистецтва; досягнення високого професійно-мистецького рівня шляхом поєднання академічної та національної художньо-освітньої традиції; урізноманітнення видів художньо-творчої діяльності, відкритість і постійна модернізація освітніх технологій; тісний зв’язок з практичною діяльністю і популяризація українського мистецтва.

Проведене дослідження свідчить, що прогресивні ідеї та досвід організації художньої освіти на Поділлі внаслідок недостатньої вивченості не використовується у розвитку професійної художньої освіти в сучасних умовах. Враховуючи сучасні потреби в забезпеченні подільського регіону вчительськими кадрами художнього профілю, доцільно використати позитивні ідеї розвитку художньої освіти в регіоні. Це може здійснюватися за такиминапрямами: відкриття художньо-графічних факультетів на базі педагогічних університетів та інститутів; взаємодія в умовах ступеневої системи освіти художніх професійних і художніх професійно-технічних училищ з вищими педагогічними і мистецькими навчальними закладами; перепідготовка педагогічних працівників мистецького профілю в художніх училищах та інститутах.

Проведене дослідження дало змогу сформулюватирекомендаціїМіністерству освіти і науки України, вищим педагогічним і мистецьким навчальним закладам щодо розвитку художньої освіти: активно здійснювати гармонійне поєднання загальної освіти з художньою; основою художньої освіти має бути органічна взаємодія академічної та національної традиції з урахуванням надбань народного мистецтва; забезпечувати тісний взаємозв’язок художньої освіти з практичною художньо-творчою та педагогічною діяльністю.

Творче використання досвіду діяльності Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи слугуватиме вдосконаленню підготовки педагогів навчальних закладів різних типів. Відтак використання набутого досвіду в нинішніх умовах може допомогти в пошуку ефективних форм і методів модернізації художньої освіти, у справі виховання особистості.
Дисертаційне дослідження не вичерпує багатоаспектних проблем історії розвитку художньої освіти в Україні. Подальшого вивчення потребує теоретико-методологічне обґрунтування принципів, методів, функцій, змісту художньої освіти в Україні та в окремих її регіонах на різних етапах історичного розвитку.