ПРАВОМІРНЕ ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ТІТКО Ельвіра Валентинівна

УДК 341.2; 341.231.14

ПРАВОМІРНЕ ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ:
ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
САВЧУК Костянтин Олександрович,
кандидат юридичних наук

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Свобода вираження поглядів та її правомірне обмеження в міжнародному праві
1.1 Поняття свободи вираження поглядів у філософсько-правовому значенні ................................................................................................................
11
1.2 Визначення свободи вираження поглядів в універсальних та регіональних актах міжнародного права ..........................................................
24
1.3 Основні критерії правомірного обмеження свободи вираження поглядів відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. ........................................................................
54

Висновки до Розділу 1 ........................................................................................ 60

РОЗДІЛ 2. Підстави обмеження свободи вираження поглядів у практиці Європейського суду з прав людини
2.1 Національна безпека, територіальна цілісність та громадський порядок як основа обмеження свободи вираження поглядів ........................................
66
2.2 Запобігання заворушенням і злочинам як необхідна умова підтримання громадського порядку .........................................................................................
79
2.3 Охорона здоров’я, моралі та захист репутації чи прав інших осіб в процесі забезпечення життєдіяльності та розвитку кожної особи .................
92
2.4 Запобігання розголошенню конфіденційної інформації та підтримання авторитету і безсторонності правосуддя представниками відповідних органів влади .......................................................................................................

105
Висновки до Розділу 2 ........................................................................................ 122

РОЗДІЛ 3. Імплементація міжнародно-правових стандартів у сфері правомірного обмеження свободи вираження поглядів у внутрішнє право України
3.1 Характеристика правової природи свободи вираження поглядів у світлі конституційно-правового розвитку України .........................................
125
3.2 Правомірне обмеження свободи вираження поглядів відповідно до законодавства України і рішень Європейського суду з прав людини проти України .................................................................................................................

146
3.3 Рекомендації Ради Європи щодо права на свободу вираження поглядів та її правомірного обмеження.............................................................................................................

164
Висновки до Розділу 3 ........................................................................................ 177

ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................... 184

ВСТУП
Актуальність теми. Право на свободу вираження поглядів є одним із основних прав людини, яке дає можливість бути почутим, відстоюючи свої особисті переконання. Свобода, зокрема свобода вираження поглядів, не є абсолютною, жоден міжнародно-правовий чи національно-правовий акт не встановив і не закріпив абсолютної свободи вираження поглядів. Зважаючи на цей факт, постає питання щодо обмеження свободи вираження поглядів у правовому аспекті.
Події, які нині відбуваються у всьому світі, а саме: зібрання, акції, вуличні демонстрації та заклики, які носять руйнівний та злочинний характер, показ фільмів, роликів, художніх витворів, які є відвертими та неестетичними являють загрозу для суспільства в цілому. Особливого значення та гостроти набувають подібні дії стосовно образи релігійних переконань, які можуть призвести до сутичок на міжконфесійному ґрунті. Саме з метою уникнення та попередження дій руйнівного характеру і вводяться правомірні обмеження свободи вираження поглядів. Викладене підтверджує актуальність теми та значимість даної проблеми.
Слід відмітити важливу роль Ради Європи (далі – РЄ) у справі захисту прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який має вагомі позиції у сфері становлення та розвитку інституту свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження. Саме тому практика ЄСПЛ стала основою дослідження зазначеної проблематики за рахунок справ, які стосуються правомірного обмеження свободи вираження поглядів.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (далі – Конвенція 1950 р.) ст. 10 закріпила право на свободу вираження поглядів (п. 1) та підстави для її правомірного обмеження (п. 2). Слід відмітити, що відповідно до Конвенції 1950 р. право на свободу вираження поглядів передбачає індивідуальну самореалізацію, розкриття правди та запобігання порушенням, ефективну участь у демократичному розвитку держави, заохочення толерантності, взаєморозуміння, запобігання конфліктам і недопустимості заподіяння шкоди гідності й репутації особистості.
Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження підтверджується ще й тим фактом, який прослідковується у рішеннях ЄСПЛ, що кожна справа, в якій застосовується п. 2 ст. 10 Конвенції 1950 р., є унікальною, і неповторною і такою, що її, безперечно, потрібно аналізувати з погляду міжнародно-правової теорії та практики.
Україна, будучи учасницею Конвенції 1950 р., має чимало проблем у сфері реалізації свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження, і тому конче зацікавлена в її забезпеченні. Утвердження України у міжнародному співтоваристві потребує проведення відповідної внутрішньої політики, насамперед імплементаційного характеру, беручи до уваги всі позитивні елементи досвіду ЄСПЛ, яка має базуватися на раціональному співвідношенні інтересів держави та громадян.
Теоретичну основу дослідження питань захисту прав та основоположних свобод людини у вітчизняній науці міжнародного права становлять наукові праці таких фахівців, як К. В. Адріанов, М. М. Антонович, М. О. Баймуратов, М. В. Буроменський, В. Г. Буткевич, О. В. Буткевич, О. В. Бурлак, В. А. Василенко, О. І. Вінгловська, М. М. Гнатовський, О. О. Гріненко, Р. В. Губань, В. Н. Денисов, В. І. Євінтов, Л. Г. Заблоцька, О. В. Задорожний, С. В. Ісакович, Н. І. Карпачова, О. Л. Копиленко, І. І. Лукашука, А. С. Мацко, В. В. Мицик, О. О. Мережко, В. І. Муравйов, П. М. Рабінович, К. О. Савчук, Н. С. Сидоренко, М. М. Товт, А. Л. Федорова, С. В. Шевчук, Ю. С. Шемшученко та інших.
У зарубіжній літературі слід відзначити праці Е. Бредлі, Л. Г. Гусейнова, Г. М. Даниленка, М. Л. Ентіна, В. О. Карташкіна, С. Ю. Кашкіна, А. І. Ковлера, А. П. Мовчана, С. В. Черниченка, Д. Гом’єна, М. Дженіса, Л. Зваака, Р. Кейна, Д. Харріса та інших.
Питання окремих складових свободи вираження поглядів вивчалися такими представниками науки, як С. А. Авак’ян, В. Берже, В. А. Блюмкін, В. М. Гвоздєв, Еріка-Ірен А. Даєс, П. ван Дейк, Г. ван Хооф, Б. М Калініченко, В. В. Климов, К. Б. Левченко, М. Маковей, С. В. Максимова, Т. Мендел, Б. С. Райковський, Т. П. Хлівнюк, О. О. Чуб та іншими.
Серед відносно нових праць із зазначеної проблематики варто відмітити дисертацію українського дослідника В. М. Гвоздєва «Проблема й поняття свободи преси: сутність, зміст, структура» (2004 р.), який наблизився до визначення поняття свободи вираження поглядів через свободу преси, давши їй чітке витлумачення та виокремивши її складові. Однак підстави, особливості та характер застосування правомірного обмеження свободи вираження поглядів у вітчизняній доктрині міжнародного права відповідно до практики ЄСПЛ повністю не розкрито. Отже, беручи до уваги важливість і значущість праць вищезгаданих авторів, особливо у методологічному відношенні, слід все ж таки відмітити, що у вітчизняній міжнародно-правовій літературі поки що відсутні спеціальні праці, присвячені дослідженню права на свободу вираження поглядів та її правомірного обмеження. Також повністю не узагальнена практика ЄСПЛ щодо справ за п. 2 ст. 10 Конвенції 1950 р. та не розкриті особливості запровадження правомірного обмеження свободи вираження поглядів у законодавстві України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Трансформація основних принципів міжнародного права в умовах глобалізації міжнародних відносин» (номер державної реєстрації 0110U008113), що здійснюється у рамках вивчення проблеми «Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку та європейської інтеграції: теорія та практика».
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей правомірного обмеження свободи вираження поглядів в праві Ради Європи та практиці ЄСПЛ.
Для досягнення мети дослідження були визначені такі задачі:
проаналізувати концептуальні підходи тлумачення поняття свободи вираження поглядів у філософсько-правовому значенні;
розкрити визначення права на свободу вираження поглядів відповідно до універсальних та регіональних міжнародно-правових актах;
охарактеризувати основні критерії правомірного обмеження свободи вираження поглядів відповідно до Конвенції 1950 р.;
здійснити послідовний систематичний аналіз підстав обмеження свободи вираження поглядів у практиці ЄСПЛ (в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадської безпеки; в інтересах запобігання заворушень та злочинів; в інтересах охорони здоров’я, моралі та захисту репутації чи прав інших осіб; в інтересах запобігання розголошенню конфіденційної інформації та підтримання авторитету і безсторонності правосуддя);
розкрити характеристику правової природи свободи вираження поглядів у світлі конституційно-правового розвитку України;
з’ясувати сутність правомірного обмеження свободи вираження поглядів відповідно до законодавства України і рішень ЄСПЛ проти України;
проаналізувати Рекомендації Парламентської Асамблеї РЄ щодо права на свободу вираження поглядів та її правомірного обмеження.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при застосуванні правомірного обмеження свободи вираження поглядів.
Предметом дослідження є принципи та норми міжнародного права, зокрема права Ради Європи, які регулюють порядок застосування правомірного обмеження свободи вираження поглядів та їх реалізація у практиці ЄСПЛ.
Методи дослідження. Достовірність і обґрунтованість наукових результатів проведеного дослідження базується на використанні філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, що забезпечило єдність гносеологічного, соціально-філософського аналізу особливостей застосування міжнародно-правового регулювання обмежень свободи вираження поглядів в праві РЄ та практиці ЄСПЛ.
Діалектний метод дозволив розглянути механізми застосування правомірного обмеження свободи вираження поглядів в різних країнах, виявивши взаємодію та взаємозв’язок різних його елементів.
В ході дослідження використані такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, узагальнення, моделювання тощо. Застосування методів аналізу і синтезу дало можливість проаналізувати поняття свободи вираження поглядів та її правомірне обмеження у міжнародному праві та законодавстві України, дослідити їх основні види, виділити їх особливості та характерні елементи.
Порівняльний метод активно запроваджується для вивчення доктринальних поглядів і концептуальних підходів до тлумачення поняття свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження.
Історико-логічний метод використано для дослідження процесу становлення свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження на універсальному та регіональному рівнях, зокрема, для аналізу практики ЄСПЛ при застосуванні ст. 10 Конвенції 1950 р. Системний метод дозволив з’ясувати підстави правомірного обмеження свободи вираження поглядів у системі міжнародного права. Використання формально-юридичного методу дало змогу проаналізувати нормативно-правовий зміст міжнародно-правових документів, прийнятих у рамках Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН), РЄ, Європейського Союзу, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Організації американських держав, Ліги арабських держав, Африканського союзу та законодавства України у сфері свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження. Статистичний метод було вжито для ілюстрації негативних наслідків реалізації громадянами необмеженої свободи вираження поглядів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням, в якому аналізуються особливості правомірного обмеження свободи вираження поглядів у праві Ради Європи та практиці ЄСПЛ.
Наукова новизна роботи сформульована, насамперед, у таких основних положеннях:
вперше:
обґрунтовано висновок про те, що свобода вираження поглядів, будучи одним із основоположних прав людини, носить узагальнюючий характер щодо інших прав і свобод, які дають можливість людині бути почутим, не виключає ймовірності введення її правомірного обмеження для захисту прав і свобод людини та безпеки держави;
доведено, що виходячи з міжнародно-правової практики ЄСПЛ, право на свободу вираження поглядів є основою самовизначення кожної людини, проте якщо це право порушує права і свободи інших, завдаючи шкоду суспільству та державі в цілому, то правомірне обмеження такої свободи є підставою для припинення таких дій;
визначено основні критерії правомірного обмеження свободи вираження поглядів, такі як «законність», а саме закріплення правомірного обмеження їх законом, та «необхідність у демократичному суспільстві», тобто запроваджене обмеження має бути пропорційним законній меті, а його причина має бути доречною та достатньою;
подано розгорнуту характеристику міжнародно-правових підстав правомірного обмеження свободи вираження поглядів, які охоплюють: збереження територіальної цілісності держави, національної та громадської безпеки; запобігання заворушенням і злочинам; охорону здоров’я і моралі та захист репутації чи прав інших осіб; запобігання розголошенню конфіденційної інформації та підтримання авторитету і безсторонності правосуддя;
набуло подальшого розвитку:
конкретизація змісту превентивного впливу правомірного обмеження свободи вираження поглядів для захисту прав і свобод кожної людини та національних інтересів держави;
положення щодо необхідності внесення змін до ст. 34 Конституції України, в якій свобода думки, слова зазначена поряд з вільним вираженням своїх поглядів та переконань, які автоматично ототожнюються одне з одним, що є недоречним;
положення стосовно імплементації міжнародних зобов’язань щодо свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження у законодавство України, яка в першу чергу має відбуватися відповідно до Конвенції 1950 р. та практики ЄСПЛ у цій сфері;
положення щодо необхідності розробки Концепції свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження у контексті удосконалення чинного законодавства України;
удосконалено:
положення щодо практики застосування правомірного обмеження свободи вираження поглядів національними судами багатьох держав, враховуючи на неоднаковість тлумачення та розуміння підходів до поняття права на свободу вираження поглядів, що дає підстави ЄСПЛ більш ретельно вивчати обставини тієї чи іншої справи щодо правомірного обмеження свободи вираження поглядів, а саме: специфіку часу, місця, національне законодавство та традиції країни;
положення щодо тлумачення рішень ЄСПЛ у сфері права на свободу вираження поглядів та її правомірного обмеження як юридичного засобу забезпечення суспільного порядку у державі через регламентацію користування права на свободу вираження поглядів з метою уникнення зловживань цим правом і водночас зменшенням кількості випадків введення в дію обмежень цієї свободи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його положення можуть бути використані у правотворчій діяльності для вдосконалення чинного законодавства України у сфері забезпечення свободи вираження поглядів, у науково-дослідній діяльності для подальшого дослідження свободи вираження поглядів, її правомірного обмеження та окремих елементів, у навчальному процесі під час викладання та підготовки навчально-методичних матеріалів із навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Міжнародне право захисту прав людини».
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми правознавства: питання історії, теорії та практики» (м. Полтава, 27–28 квітня 2011 р.; тези опубліковано), «Актуальні питання захисту прав людини в контексті Конвенції про захист прав і основоположних свобод» (м. Київ, 04 листопада 2011 р.; тези опубліковано) та «V Наукові читання, присвячені пам’яті В. М. Корецького» (м. Київ, 16 лютого 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні положення і практичні висновки дисертаційного дослідження викладено в шістьох індивідуальних публікаціях автора у фахових виданнях з юридичних наук та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з них 33 сторінок – список використаних джерел (305 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації сформульовано найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розробленні теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо правомірного обмеження свободи вираження поглядів. Висновки за результатами дослідження полягають у наступному:
Право на свободу вираження поглядів належить до одного з основоположних прав людини, яке в умовах демократичного розвитку держави допомагає вирішувати важливі проблеми кожного індивіда і спільноти в цілому, встановлюючи діалог людини з державою.
Перші складові поняття свободи вираження поглядів зародилися ще у Стародавній Греції – рівність, свобода, незалежність людини як критерії можливості висловлення особистої позиції, яка спрямована на пізнання себе та навколишнього світу. Німецькі, французькі і англійські філософи XVII–XVIII ст. свободу вираження поглядів розглядали як основу існування кожної людини через різні шляхи реалізації даної свободи.
Свобода вираження поглядів відповідно до Конституцій багатьох держав світу визнається одним із найцінніших прав, згідно з яким кожна людина може вільно висловлюватися, писати, читати, відповідаючи лише за зловживання цією свободою.
Абсолютна свобода вираження поглядів не закріплена жодним міжнародно-правовим документом, тому що така повна, безконтрольна свобода може призвести до анархії, протиправності, порушення прав і свобод кожного, що стане причиною безладу у державі, тому введення правомірного обмеження свободи вираження поглядів є головною підставою як захисту прав і свобод людини, так й інтересів держави.
Основні права людини – гарантована законом міра свободи особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток. Основоположні права та свободи в тому числі і свобода вираження поглядів першочергово були закріплені на національному рівні в рамках конституцій, які зрозуміло не могли вирішити всіх проблем в межах усього людства. Саме тому міжнародне визнання прав людини та основоположних свобод відбулося за рахунок універсальної та регіональних систем міжнародного права, які вибудували відповідну систему захисту прав та свобод людини взаємодоповнюючи одне одного.
Стержнем європейської системи захисту прав людини є РЄ, в рамках якої прийнято основоположний документ – Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка стала прототипом для інших подібних міжнародних документів прийнятих в рамках інших регіональних міжнародних організацій. В межах даної організації діє інститут для контролю за дотриманням положень Конвенції 1950 р. – Європейський суд з прав людини.
Визначено, що відповідно до Конвенції 1950 р. та практики ЄСПЛ, основними критеріями введення правомірного обмеження права на свободу вираження поглядів є «законність» та «необхідність у демократичному суспільстві».
Відповідно до Конвенції 1950 р. та практики ЄСПЛ підставами правомірного обмеження свободи вираження поглядів є правомірне обмеження в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадської безпеки, які виступають основою стабільності та структурованими компонентами забезпечення національного та міжнародного порядку; правомірне обмеження в інтересах запобігання заворушенням і злочинам, які виступають превентивними заходами стосовно порушення громадського спокою, безпеки, порядку та прав інших; правомірне обмеження в інтересах охорони здоров’я, моралі, захисту репутації та прав інших осіб, які є важливими компонентами забезпечення гідного існування кожної людини; правомірне обмеження в інтересах запобігання розголошенню конфіденційної інформації та підтримання авторитету і безсторонності правосуддя.
Зазначено, що рішень ЄСПЛ за п. 1 ст. 10 набагато більше ніж за п. 2 ст. 10 Конвенції 1950 р., що свідчить про те, що право на свободу вираження поглядів лишається «киснем демократії», а правомірне обмеження виступає вагомим чинником захисту від порушень прав і свобод людини, стабільності та правопорядку, громадського спокою і безпеки.
На підставі дослідження законодавства України стосовно свободи вираження поглядів та її обмеження, визначено, що вільне вираження своїх поглядів і переконань (свобода вираження поглядів) відповідно до ст. 34 Конституції України стоїть поряд із свободою думки і слова, що автоматично їх ототожнює, тому запропоновано розширити цю статтю відповідно до особливостей міжнародно-правових стандартів.
Запропоновано авторський варіант тлумачення права на свободу вираження поглядів та її правомірного обмеження, а саме право на свободу вираження поглядів – це сукупність прав людини, які реалізовуються шляхом пошуку, збору, отримання і поширення будь-якої інформації публічно чи особисто, письмово чи усно, дією чи бездіяльністю, зображенням чи рухом або в інший спосіб – на власний вибір у всіх сферах суспільного життя, що дає можливість «бути почутим» без втручання органів державної влади і незалежно від державних кордонів. Реалізація цього права не може бути обмежена, за винятком тих умов, які встановлені законом і є необхідним у демократичному суспільстві з метою захисту наступних інтересів: а) національної, громадської безпеки, територіальної цілісності; б) попередження та запобігання злочинів та заворушень; в) охорони здоров’я, честі, репутації, моралі або захисту прав і свобод інших осіб; г) запобігання розголошенню конфіденційної/секретної інформації та підтримання авторитету і безсторонності правосуддя.
Рекомендовано розробити та прийняти відповідний концептуальний документ в Україні, який би визначив поняття та сферу дії як самої свободи вираження поглядів, так і її обмеження, встановивши відповідальність за зловживання свободи вираження поглядів шляхом її правомірного обмеження. Це дасть можливість вибудувати певну політику, безумовно, взявши до уваги рекомендації РЄ щодо утворення нового інституту у сфері захисту прав людини і основоположних свобод – інституту свободи вираження поглядів та її правомірного обмеження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С. А. Свобода вероисповедания как конституционно-правовой институт / С. А. Авакьян // Вестник Московского университета. Серия 11 «Право». – 1999. – № 1. – С. 3–22.
2. Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : матеріали Міжнар. щорічної наук. конф. молодих вчених, аспірантів і студентів, присвяченої пам’яті видатних вчених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копєйчикова, 18–19 листопада 2011 р., Львів / заг. ред. В. М. Дрьоміна, В. О. Тулякова. – Одеса : Фенікс, 2011. – 158 с.
3. Алма-Атинская декларация о содействии развитию независимых и плюралистических средств информации в Азии 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/pdf/alma-ata.pdf.
4. Американская декларация прав и обязанности человека 1948 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://translate.google.ru/translate?hl=ru&sl=en&tl=ru&u=http://www.cidh.org/basicos/english/Basic2.American%2520Declaration.htm.
5. Американская Конвенция о правах человека 1969 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://constituanta.blogspot.com/2011/02/1969.html.
6. Анисимов А. Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита / Анисимов А. Л. – М. : Юристъ, 1994. – 79 с.
7. Антонович М. М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: теорія і практика / Антонович М. М. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 382 с.
8. Арендт Х. Що таке свобода? / Х. Арендт // Між минулим і майбутнім. – К. : Дух і літера, 2002. – С. 151–180.
9. Арон Реймон. Етапи розвитку соціологічної думки : Монтеск’є. Конт. Маркс. Токвіль. Дюркгайм. Парето. Вебер / Арон Реймон ; [пер. з франц. Г. Філіпчука ; ред. О. Жупанський]. – К. : Юніверс, 2004. – 685 с.
10. Африканская Хартия Прав Человека и Народов 1981 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://constituanta.blogspot.com/2011/04/1981.html.
11. Бару М. И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству / Бару М. И. – М. : Юрид. лит., 1966. – 101 с.
12. Бехруз Хашматулла. Исламские традиции права / Хашматулла Бехруз. – Одесса : Юрид. лит., 2006. – 293 с. – (Одесская нац. юрид. академия).
13. Бєлокурова О. Готуючись до Майдану – 2 : проведений з ініціативи інту «Республіка» «круглий стіл» із обговорення проекту закону «Про свободу мирних зібрань» / О. Бєлокурова // День. – 2005. – 14 липня. – С. 4.
14. Білль про права від 1689 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://avalon.law.yale.edu/17th_century/england.asp.
15. Блюмкин В. А. О чести и достоинстве советского человека / Блюмкин В. А. – М. : Знание, 1974. – 62 с.
16. Блюмкин В. А. Честь, достоинство, гордость / Блюмкин В. А. – М. : Юрид. лит., 1963. – 356 с.
17. Ботвінкін О. В. Інформація з обмеженим доступом, що не є державною таємницею, в законодавстві України / О. В. Ботвінкін, В. П. Ворожко. – К. : Нац. академія служби безпеки України; Ін-т захисту інформації з обмеженим доступом, 2006. – 96 с.
18. Букач В. В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец: 12.00.02 «Конституційне право» / В. В. Букач. – К., 2004. – 20 с.
19. Буроменський М. Суди у відносинах з журналістами та ЗМІ : посібник для суддів / Буроменський Михайло, Сердюк Олександр, Підкуркова Ірина. – Харків : Яшма, 2008. – 63 с.
20. Бущенко А. Свобода вираження поглядів / А. Бущенко, В. Яворський, Є. Захаров // Права людини : Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. – 2011. – № 8 (588). – 16–31 березня. – С. 3–4.
21. Васьковська О. В. Конституційне право на мирні збори та механізм його реалізації в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституійцне право» / О. В. Васьковська. – К., 2007. – 19 с.
22. Велика Хартія Вольностей 1215 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.fordham.edu/halsall/source/magnacarta.asp.
23. Вернигора С. М. Великобританія. Шлях крізь віки : [наук. праця] / Вернигора С. М. – К. 5 Ін-т ім. Грінченка, 2003. – 50 с.
24. Виндхукская декларация о содействии развитию независимой и плюралистической африканской прессы 1991 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/windhoek_decl.shtml.
25. Виноградова О. І. Міжнародне співробітництво України в галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. І. Виноградова. – Харків, 2000. – 22 с.
26. Винсен Берже. Прецедентная практика Европейского Суда по правам человека по делам о свободе выражения мнения, свободы мысли, совести и религии // Права Человека : практика европейского суда по правам человек. – 2011. – № 4 (61). – С. 34–44.
27. Відповідальність розділу ІІ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини (постатейний коментар розділу ІІ) / [ред. рада: О. В. Лавринович (голова), І. І. Ємельянова ; авт. ст. В. П. Суботенко ; упоряд. В. Д. Андрієнко]. – К. : Фенікс, 2010. – 280 с.
28. Гвоздєв В. М. Проблема й поняття свободи преси: сутність, зміст, структура : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / В. М. Гвоздєв. – К., 2004. – 20 с.
29. Геґель Ґ. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Ґ. В. Ф. Геґель ; [пер. з нім. Р. Осадчука, М. Кушніра ; ред. П. Соколовського]. – К. : Юніверс, 2000. – 329 с.
30. Геда Е. Секреты всеобщего пользования (WikiLeaks начал публиковать переписку американских посольств с госдепартаментом США) [Електронний ресурс] / Елена Геда, Богдан Кисиль. – Режим доступу :
http://www.kommersant.ua/doc/1548861.
31. Гоббс Томас. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Т. Гоббс ; [пер. з англ. Р. Димерця та ін.]. – К. : Дух і Літера, 2000. – 598 с.
32. Гущин В. Демострации, шествия, митинги… / В. Гущин// Народний депутат. – 1990. – № 1. – С. 111–114.
33. Гущин В. В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайных ситуациях : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.02 / Гущин В. В. – М., 1998. – 448 c.
34. Даес Эрикой-Ирен А. Обязанности личности пред обществом и ограничения прав и свобод человека, предусмотренные в статье 29 Всеобщей декларации прав человека. Вклад в дело развития свободы личности в рамках закона : [исследование, подготовленное специальным докладчиком Подкомиссии по предотвращению дискриминации и защите меньшинства] / Даес Эрикой-Ирен А. – Нью-Йорк : ООН, 1983. – 254 с.
35. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций 1970 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_569.
36. Декларация о содействии развитию независимых и плюралистических арабских средств массовой информации, принятая в Сане 1996 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://daccessddsny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N96/092/67/PDF/9609267.pdf.
37. Декларация принципов построения информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии 2003 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
www.ifap.ru/ofdocs/wsis/wsisdp.rtf.
38. Декларація «Про державний суверенітет» від 16 липня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12.
39. Декларація про основні принципи щодо внеску засобів масової інформації в укріплення світу та міжнародного взаєморозуміння розвитку прав людини і боротьби проти расизму та апартеїду і підбурення до війни 1978 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/st_hr1_141.shtml.
40. Декларація «Про свободу вираження поглядів та інформації» : ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 29 квітня 1982 р. на 70-й сесії [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/km/d70.htm.
41. Демонстрація є масовим заходом, який передбачає участь значної кількості людей : Постанова Верховного Суду України від 26 червня 2003 р. у справі № 5-4067ав03 // Юридична газета. – 2004. – № 1 (13). – 15 січня. – С. 2.
42. Додатковий протокол до Американської конвенції з прав людини щодо економічних, соціальних та культурних прав (Договір Сан-Сальвадор) 1988 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.oas.org/juridico/english/sigs/a-52.html.
43. Додатковий протокол до Протоколу Європейської Угоди про захист телерадіомовлення 1974 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_827/ed19890420.
44. Доклад о деятельности ЮНЕСКО в интересах уважения свободы выражения мнений и уважения священных верований и ценностей, а также религиозных и культурных символов [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://unesdoc.unesco.org/images/0015/001502/150223r.pdf#xml=http://www.unesco.org/ulis/cgi-bin/ulis.pl?database=&set=4E7769EC_1_316&hits_rec.
45. Доклад Совета по правам человека (ООН) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www2.ohchr.org/english/bodies/hrcouncil/docs/A-65-53_ru.pdf.
46. Доклад Экономическому и Социальному совету четвертой сессии Подкомиссии по свободе информации и печати резолюция от 09 августа 1950 г. 306 (ХІ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://daccess-ddsny.un.org/doc/RESOLUTION.
47. Документ Копенгагенского совещания конференции по человеческому измерению СБСЕ 1990 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.osce.org/node/14305.
48. Європа на шляху до інформаційного суспільства : матеріали Європейської Комісії 1994–1995 рр. / [уклад.: В. М. Павлович, А. В. Цвігун ; заг. ред. О. М. Гальченко. – К. : Б. в., 2000. – 176 с. – (Державний комітет зв’язку та інформатизації України).
49. Європейська конвенція про транскордонне телебачення від 9 вересня 1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_444.
50. Європейська соціальна хартія 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_062.
51. Європейська Угода про захист телерадіомовлення 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_777.
52. Жданов Н. В. Исламская концепция миропорядка / Жданов Н. В. – М. : Междунар. отношения, 1991. – 216 с.
53. Загальна декларація прав людини 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
54. Заключний Акт Наради щодо забезпечення співробітництва в Європі 1975 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_055.
55. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 21 травня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-17.
56. Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2557-14.
57. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4061-17.
58. Закон України «Про вибори Президента України» від 05 березня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/474-14.
59. Закон України «Про видавничу справу» від 05 червня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/318/97-%D0%B2%D1%80/print.
60. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 13 квітня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/784-2006-%D0%BF.
61. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03 липня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1286-12.
62. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80.
63. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3723-12.
64. Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1953-12.
65. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.
66. Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3262-15.
67. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12.
68. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08 вересня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-15.
69. Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 05 липня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80.
70. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1296-15.
71. Закони України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80.
72. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
73. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15.
74. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/565-12.
75. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.osvita.org.ua/pravo/law_07/.
76. Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2494-12.
77. Закон України «Про національну раду України з питань телерадіомовлення» від 23 вересня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/538/97-%D0%B2%D1%80.
78. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2460-12.
79. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05 квітня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2365-14.
80. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04 лютого 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3929-12.
81. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1543-12.
82. Закон України «Про приєднання України до Статуту Ради Європи» від 31 жовтня 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/398/95-%D0%B2%D1%80.
83. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1045-14.
84. Закон України «Про рекламу» від 03 липня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80.
85. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12.
86. Закон України «Про Систему суспільного телебачення і радіомовлення України» від 18 липня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/485/97-%D0%B2%D1%80.
87. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12.
88. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 22 лютого 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.kiev.ua/laws/laws_local/6/.
89. Закон України «Про телекомунікації» від 28 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1280-15.
90. Захист прав людини як основа гуманізації суспільства : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 10 квітня 2009 р., Чернігів / редкол.: Б. І. Сташків та ін. – Чернігів : Чернігівський держ. ін-т права, соц. технологій та праці, 2009. – 268 с.
91. Избранные конституциизарубежных стран : учеб. пособие для бакалавров / [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : Юрайт, 2012. – 795 c.
92. Ислам / [сост. В. В. Юрчук]. – Минск : Современное слово, 2004. – 287 с.
93. Исмаилов Б. И. Международные стандарты в области личных прав и свобод человека и национальное законодательство Республики Узбекистан: (проблемы взаимодействия и имплементации) : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / Б. И. Исмаилов. – Ташкент, 2007. – 35 с.
94. Итоговый документ Венской встречи государств – участников совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе 1989 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=02058&ogl=all.
95. Іванов В. Ф. Законодавство і журналістика становлення правової бази в Україні та світовий досвід / Іванов В. Ф. – К. : Шоляр, 1997. – 32 с.
96. Каирская декларация о правах человека в исламе 1990 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
www.ciet.org.ua/docs/sbornik/507-509_3_4_1990.doc.
97. Калініченко Б. М. Механізм впливу влади засобів масової інформації на соціальну поведінку особистості / Б. М. Калініченко // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. праць. – К., 2009. – Вип. 19. – С. 270–277.
98. Катько Н. С. Коллективные права меньшинств / Н. С. Катько // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. – № 4. – С. 3–10.
99. Кашкин В. Б. Введение в теорию коммуникации : [учеб. пособие] / Кашкин В. Б. – Воронеж : Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с.
100. Кедров К. Парад уходящих планет / К. Кедров // Известия. – 1991. – 08 февраля. – С. 5.
101. Класифікація прав людини / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній [та ін.] // Міжнародне право. Основні галузі. – К. : Либідь, 2004. – С. 206–208.
102. Климов В. В. Свобода совісті, церква, релігійність в українському суспільстві періоду незалежності : [зб. вибр. ст.] / Климов В. В. – К. : Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Від-ня релігієзнавства, 2009. – 370 с.
103. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар (із змінами та доповненнями станом на 09 листопада 2009 р.) / [Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.]. – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність»; Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 683 с.
104. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/Zak_basa/Kodeksy/KUoAP/.
105. Коментар до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» / [під заг. ред. О. М. Стояна]. – К. : «Профінформ» ФПУ, 2000. – 158 с.
106. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практике ее решения / [под общ. ред. В. А. Туманова и Л. М. Энтина]. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 336 с.
107. Конвенція ООН про права дитини. – К. : ТМ ПринтІксПрес, 1999. – 31 с.
108. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї : зб. законодавчих і нормативних актів / [упоряд. Ю. В. Паливода]. – К. : Паливода А. В., 2011. – 120 с.
109. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
110. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_207.
111. Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_105.
112. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та факультативний протокол до Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. – К. : М-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, 2009. – 43 с.
113. Конвенція про права дитини від 1959 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.
114. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник : в 4 т. / [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : Издательство БЕК, 1996–2001. –
Т. 3. – 1997. – 764 с.
115. Конституційний Суд України (справа № 1-9/2012 від 20 січня 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12.
116. Конституція України 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
117. Коран / [пер. смыслов Э. Р. Кулиева ; ред. совет: Э. Р. Кулиев (председатель) и др.]. – [6-е изд., исправ.]. – М. : УММА, 2007. – 686 с.
118. Короленко М. П. Суспільна небезпека злочинів, які посягають на загальну безпеку і їх відмінність від злочинів що посягають на спеціальну безпеку / Короленко М. П. – К. : Науковий світ, 2000. – 17 с.
119. Краткий словарь по социологии / [Айзикович А. С. и др. ; под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина ; сост.: Э. М. Коржева, Н. Ф. Наумова]. – М. : Политиздат, 1989. – 477 с.
120. Куриленко Ольга. Від рівних прав чоловіка і жінки до гендерної рівності в сім’ї : [буклет] / Ольга Куриленко. – К. : Міжнар. гуманітарний центр «Розрада», 2008. – 8 с.
121. Лазоренко Тимофій Григорович. Мораль і етика в минулому й сучасному суспільстві : [навч.-метод. посібник] / Лазоренко Т. Г. – К. : Вадим Карпенко, 2008. – 60 с.
122. Левченко К. Б. Людина. Свобода. Демократія: наукове видання / Левченко К. Б. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 621 с.
123. Литвин Олександр Петрович. Кримінально-правова охорона екологічної й громадської безпеки та безпеки здоров’я населення України / Литвин О. П. – К. : ВПЦ АМУ, 2008. – 456 с.
124. Ліпкан В. А. Тероризм і національна безпека України / Ліпкан В. А. – К. : Т-во «Знання» України, 2000. – 181 с.
125. Маковей М. Статья 10. Право на свободу выражения своего мнения: Прецеденты и комментарии / М. Маковей, Е. Чефранова. – М. : Рос. акад. правосудия, Совет Европы, 2001. – 153 с.
126. Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством / Н. С. Малеин ; [отв. ред. А. И. Масляев]. – М. : Наука, 1985. – 165 с.
127. Малеина М. Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан / Малеина М. Н. – М. : Знание, 1991. – 128 с.
128. Малик Я. Й. Національна безпека : навч. посібник / Малик Я. Й., Береза О. І., Криштанович М. Ф. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. – 279 с.
129. Малиновська О. А. Біженці у світі та в Україні: моделі вирішення проблеми / Малиновська О. А. – К. : Генеза, 2003. – 286 с.
130. Маска и маскарад в русской культуре XVIII–XX веков / [отв. ред. Е. И. Струтинская]. – М. : ГИИ, 2000. – 338 с.
131. Межамериканской декларации о принципах свободы слова 2000 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://translate.google.com.ua/translate?hl=ru&langpair=en|ru&u=http://www.iachr.org/declaration.htm.
132. Мелвин И. Ю. Основополагающие принципы демократии [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.read.virmk.ru/d/demo-USA/g-01.htm.
133. Мицик В. В. Права людини у міжнародному праві. Міжнародно-правовий механізм захисту: підручник для ВУЗів / Мицик В. В. – К. : Видавничий дім «Промені», 2010. – 722 с.
134. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
135. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права і свободи людини 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_042.
136. Мутагиров Д. З. Права и свободы человека: теория и практика : [учеб. пособие для вузов по направлениям (специальностям) «Юриспруденция», «Политология», «Государственное и муниципальное управление»] / Мутагиров Д. З. – М. : Логос; Университетская книга, 2006. – 544 с.
137. Назаретян А. П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи: Лекции по социальной и политической психологии : [учеб. пособие для вузов по направлению и специальности «Психология»] / Назаретян А. П. – М. и др. : Питер, 2003. – 189 с.
138. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [гол. ред. В. С. Ковальський]. – К. : Юрінком, 1994. – 797 с.
139. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 р. / [за ред. М. І. Мельника, М. І., Хавронюка]. – К. : Каннон; А.С.К., 2002. – 1104 с.
140. Небеська М. С. Органи внутрішніх справ як суб’єкти забезпечення прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. С. Небеська. – Харків, 2011. – 20 с.
141. Несвіт Г. П. Інформаційна безпека особистості / Г. П. Несвіт // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / [відп. ред. Л. І. Кормич]. – Одеса : Астропринт, 2001. – Вип. 11. – С. 708–714.
142. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / [уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Вид-во «Аконіт», – 2000 – 2000 –
Т. 2. – 2000. – 911 с.
143. Парижская хартия для новой Европы 1990 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_058.
144. Петрухин И. Л. Личная жизнь: пределы вмешательства / Петрухин И. Л. – М. : Юрид. лит., 1989. – 192 с.
145. Пименова Э. К. Очерк истории развития английской журналистики / Э. К. Пименова // История печати: Антология : в 2 т. – М. : Аспект Пресс, 2001–2001. – (Серия «Классика журналистики»). –
Т. II. – 2001. – С. 316–360.
146. Платон. Горгий / Платон // Платон. Сочинения : в 3 т. – М. : Мысль, 1968–1972. –
Т. 1. – 1968. – 624 с.
147. Попов С. П. Взаимодейсвие графических и вербальных компонентов в тексте рекламы / С. П. Попов // Текст и его компоненты как объект компонентного анализа : межвуз. сб. науч. трудов / [редкол.: И. В. Арнольд (отв. ред.) и др.]. – Ленинград : ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1986. – С. 91–97.
148. Поправки до Конституції США [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org/wiki.
149. Популярна юридична енциклопедія / [Гіжевський В. К., Головченко В. В., Демський E. Ф. та ін.] ; редкол.: І. С. Чиж (голова) та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 527 с.
150. Попытки блокировать работу сайта WikiLeaks перешли на новый уровень [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.opennet.ru/opennews/art.shtml?num=28883.
151. Потурнак С. Америка – это …: очень личные заметки укр. американки / Светлана Потурнак. – К. : Академия, 2010. – 128 с.
152. Права людини в Україні – 2006. VIII. Свобода вираження поглядів // Права людини в Україні – 2006. Узагальнена доповідь правозахисних організацій Свобода вираження поглядів [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://khpg.org/index.php?do=print&id=1186503095.
153. Права людини : підручник для 10–11 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій / [ред. колегія: М. Буроменський, В. Євінтов, Л. Заблоцька, П. Рабінович, В. Семенов]. – К. : Вид-во «Право», 1997. – 225 с.
154. Права человека : сб. междунар. договоров. Универсальные договоры. – Нью-Йорк и Женева : ООН, 1994. – Т. 1, ч. 1 : – 552 с.
155. Право Европейского Союза: Документы и комментарии / [под ред. С. Ю. Кашкина]. – М. : ТЕРРА,1999. – 640 с.
156. Придворов Н. А. Достоинство личности и социалистическое право / Придворов Н. А. – М. : Юрид. лит., 1977. – 136 с.
157. Протокол Європейської Угоди про захист телерадіомовлення 1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_826/ed19890420.
158. Прохніцький О. В. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Прохніцький. – К., 2011. – 20 с.
159. Рабінович П. Основні напрямки людини: поняття, класифікація тенденції / П. Рабінович // Український часопис прав людини. – 1995. – № 1. – С. 14–23.
160. Рабінович П. Приватне та публічне в природному праві та українському законодавстві / П. Рабінович // Юридична Україна. – 2004. – № 6. – С. 27–33.
161. Рабінович П. М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти) / П. М. Рабінович, Н. М. Раданович. – Львів : Астрон, 2002. – 192 с.
162. Раданович Н. М. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав і основних свобод людини) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Раданович Наталія Миколаївна. – Львів, 2000. – 19 с.
163. Райковський Б. С. Вибори та виборчі системи в контексті трансформаційного розвитку українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститутути та процеси» / Б. С. Райковський. – Миколаїв, 2008. – 18 с.
164. Резолюция 6/37 «Ликвидация всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений» 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ap.ohchr.org/Documents/R/HRC/resolutions/A_HRC_RES_6_37.pdf.
165. Резолюция № 428 (1970) Консультативной ассамблеи Совета Европы «Относительно Декларации о средствах массовой информации и правах человека» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.471.0.
166. Резолюції 104 в рамках Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) 1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/pdf/25c104.pdf.
167. Резолюція 1179 (1999) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Дотримання Україною зобов’язань» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_595.
168. Резолюція 1194 (1999) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання Україною зобов’язань» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_597.
169. Резолюція 1239 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_601.
170. Резолюція 1262 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 27 вересня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_607.
171. Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 29 вересня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_608.
172. Резолюція 1549 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Функціонування демократичних інституцій в Україні» від 19 квітня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/res1549(2007).htm.
173. Резолюція 2037 (XX) Генеральної Асамблеї ООН від 07 грудня 1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/youth_peace_ideals.shtml.
174. Резолюція 45/76А ГА ООН від 11 грудня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN.
175. Резолюція 59 (І) Генеральної Асамблеї ООН 1946 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=A/RES/59(I).
176. Резолюція 1244 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов’язків і зобов’язань, взятих Україною при вступі до Організації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_603.
177. Реклама та PR у масовоінформаційному просторі / [Ковалевська Т. Ю. та ін.] ; за заг. ред. О. В. Александрова. – Одеса : Астропринт, 2009. – 397 с.
178. Рекомендація 1589 (2003) Ради Європи. Свобода Вираження Поглядів у ЗМІ в Європі [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.cje.org.ua/international/40/.
179. Рекомендація № (94) 12, ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/km/r(94)12.htm.
180. Рекомендація № R (89) 7 «Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту» від 27 квітня 1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/km/r(89)7.htm.
181. Рекомендація № R (95) 4 «Щодо захисту даних особистого характеру в сфері телекомунікаційних послуг, з особливими рекомендаціями для телефонних послуг» від 07 лютого 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/km/r(95)4.htm.
182. Рекомендація № R (97) 19 Про показ насильства електронними ЗМІ від 30 жовтня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/km/r(97)19.htm.
183. Рекомендація № R (97) 20 «Про наклепницькі висловлювання» від 30 жовтня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.kiev.ua/laws/laws_international/41/.
184. Рекомендація № R (84) 3 Комітету міністрів Ради Європи «Про принципи телевізійної реклами» 1984 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_720.
185. Рекомендація Rec (2002) 2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу