ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ВОЛОСНИХ СУДІВ (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет
«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

На правах рукопису

РУМ’ЯНЦЕВ ОЛЕКСІЙ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 340.15+342.56+352.07(477)18/19

ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ВОЛОСНИХ СУДІВ
(друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Гончаренко Володимир Дмитрович,
доктор юридичних наук,
професор, академік НАПрН України

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……..…………………………………………….…………………. 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………………………………………... 10
1.1. Історіографія дослідження…………………...….................................. 10
1.2. Джерельна база дослідження ………………….…….……………….. 22
1.3. Історія селянського суду в Росії та призначення волосного суду
за реформою 19 лютого 1861 р. ……………………..…………………………… 28
Висновки до першого розділу ……………….…………………………..... 40
РОЗДІЛ 2. СТАТУС СУДДІВ ТА ПІДСУДНІСТЬ ВОЛОСНОГО СУДУ ……………………………………………………………………………… 43
2.1. Статус суддів волосного суду ………………………………………... 43
2.1.1. Вимоги до кандидатів і порядок займання посади волосного судді …. 43
2.1.2. Права, обов’язки та відповідальність волосних суддів …………... 58
2.2. Підсудність волосного суду ………………………………………..… 67
2.2.1. Підсудність за проступками селян ……………….…………….….. 67
2.2.2. Підсудність у спорах і тяжбах ….………..…………………….…... 97
Висновки до другого розділу ……………………………………..……... 112
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА У ВОЛОСНОМУ СУДІ … 114
3.1. Співвідношення закону та звичаю у правовому побуті селян та практиці волосного суду …………………………...…………………..……….. 114
3.2. Порядок розгляду справ у волосному суді ……………...……….… 128
3.3. Оскарження та виконання рішень волосного суду, нагляд за його діяльністю ………………………………………………………………………... 151
Висновки до третього розділу …………………………………………... 174
ВИСНОВКИ …….……………………………………………………….. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …..…………..…………...… 182
ДОДАТКИ ……………………………………………………………..…. 221

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток України як правової, демократичної держави супроводжується послідовним реформуванням судової системи та вдосконаленням судочинства. Завданням цього процесу є створення такої моделі судоустрою та судочинства, яка б забезпечувала громадянам право на судовий захист та доступність суду, а судова влада користувалася б довірою суспільства, була незалежною і стабільною, судові процедури не викликали б сумнівів у справедливому та неупередженому розгляді справи, носії судової влади відповідали б найвищим професійним критеріям.
Вирішення цього складного завдання неможливе без запозичення кращого європейського і світового досвіду судоустрою та судочинства й критичного переосмислення вітчизняної спадщини в даних галузях.
З огляду на це сьогодні спостерігається активізація дослідження вітчизняного досвіду в галузі судоустрою та судочинства, зокрема щодо правового забезпечення організації та діяльності волосних судів. Особливість правового положення цього інституту полягала в тому, що він, перебуваючи в системі селянського громадського управління, був наділений судовими повноваженнями. Волосні суди являли собою установу, що вирішувала 80% усіх справ 80% усього населення Російської імперії.
У правовому положенні волосного суду були реалізовані найважливіші основи судочинства, такі як безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя, доступність суду, знання суддями економічних і побутових умов селян, їх правових поглядів та місцевих селянських звичаїв, що робило цей суд компетентним, а отже забезпечувало йому довіру та авторитет серед селян, а обрання волосних суддів безпосередньо селянами робило останніх соціально відповідальними перед ними. Зазначені принципи правосуддя не втратили своєї актуальності й сьогодні.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці з теорії та історії держави і права, державного та адміністративного права, судоустрою та судочинства. Зокрема, науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали наукові праці відомих дореволюційних вчених, державних діячів та юристів (Г. Бразоль, В. Безобразов, Г. Джаншиєв, М. Зарудний, О. Кістяківський, А. Коні, М. Коркунов, Н. Лазаревський, А. Лєонтьєв, С. Оршанський, Д. Самоквасов, П. Скоробогатий, П. Столипін, І. Фойницький); істориків та юристів радянського періоду (Б. Віленський, П. Зайончковський, В. Корецький, К. Софроненко, С. Юшков), а також сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі теорії та історії держави і права, судоустрою та судочинства (С. Алексєєв, О. Головко, В. Гончаренко, Ю. Грошевой, В. Долежан, В. Єрмолаєв, В. Лемак, О. Капліна, Д. Керімов, С. Ківалов, М. Колоколов, О. Копиленко, В. Маляренко, І. Марочкін, В. Нор, О. Петришин. Ю. Полянський, А. Рогожин, М. Руденко, І. Усенко, С. Шевчук, Ю. Шемшученко, О. Ярмиш).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Цільової програми науково-дослідницької роботи кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за темою «Актуальні питання державотворення в Україні та зарубіжних країнах на різних етапах їх історії» (державний реєстраційний номер 0111U000970).
Мета і задвання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу нормативно-правових актів визначити правове положення волосних судів і на документальному матеріалі відтворити практику його реалізації.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:
– виявити генезис розвитку станових селянських судів у Росії, з’ясувати їх правонаступництво з волосними судами та дослідити призначення останніх за селянською реформою 1861 р.;
– узагальнити правові основи та практику формування суддівського корпусу й порядок вступу на посаду волосного судді;
– розкрити зміст правового статусу волосних суддів, а саме їх права, обов’язки, гарантії, компенсації та відповідальність;
– проаналізувати розвиток підсудності волосних судів, її зміст та відмежувати підсудність волосних судів від підсудності мирових і загальних судів;
– розкрити співвідношення закону і місцевих селянських звичаїв у правовому побуті селян та рішеннях волосних судів;
– відтворити зміст судового провадження у волосному суді;
– розглянути форми і порядок оскарження рішень волосних судів та їх виконання;
– узагальнити практику нагляду за діяльністю волосних судів.
Об’єктом дослідження є суспільно-правові відносини в організації системи селянського громадського управління, запровадженої селянською реформою 1861 р., зокрема її складової – волосних судів.
Предмет дослідження – правове положення, організація та діяльність волосних судів.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1861 – 1917 рр., тобто період існування інституту волосних судів, що надало можливість наскрізного й комплексного висвітлення історії становлення і розвитку законодавства про волосні суди та практику його реалізації.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять філософсько-світоглядні, загальні та спеціальні наукові методи. Основним із них є діалектичний метод пізнання, який застосовано для виявлення закономірностей становлення і розвитку інституту волосних судів, взаємозв’язку з історичними процесами та явищами, які впливали на його правове положення, організацію і діяльність, ефективність роботи. Для визначення правового положення та місця волосних судів у системі селянського громадського управління та в судовій системі застосовувалися загальнонаукові методи сходження від абстрактного до конкретного і навпаки. Хронологічний метод дозволив викласти досліджуваний матеріал у чітко визначеній хронологічній послідовності. За допомогою системно-структурного і системно-функціонального методів проаналізовано організацію й діяльність державних органів і посадових осіб, які прямо чи опосередковано були пов’язані з роботою волосних судів.
У процесі дослідження було використано низку спеціальних юридичних методів, а саме: а) формально-юридичний – для вивчення положень нормативно-правових актів про волосні суди; б) порівняльно-правовий – для зіставлення та розмежування підсудності волосних і мирових судів та волосних і загальних судів; в) соціологічний – для аналізу місця і ролі волосних судів у контексті тогочасних соціальних процесів; г) правової герменевтики – у процесі аналітичної обробки та узагальнення даних про діяльність волосних судів.
З числа методів історико-правового дослідження застосовано такі: а) конкретно-історичний – для аналізу динаміки правового регулювання організації та діяльності волосних судів у конкретних історичних умовах; б) історико-порівняльний – для зіставлення історичних форм станового селянського суду та волосного суду; в) історико-антропологічний – для дослідження еволюції правового положення волосних судів та впливу на цей процес конкретних державних і громадських діячів, учених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим науковим комплексним історико-правовим дослідженням правового положення волосного суду за весь період його існування. Основні теоретичні й практичні результати, що характеризують особистий внесок дисертанта і виносяться на захист, конкретизується в таких положеннях:
уперше:
– показано наскрізний розвиток правового положення волосних судів за весь період їх існування на підставі основних законодавчих актів про них: Загального положення про селян, що вийшли із кріпосної залежності 1861 р.; Тимчасових правил про волосний суд у місцевостях, де запроваджено Положення про земських дільничних начальників 1889 р.; Тимчасових правил про волосний суд у місцевостях, в яких уведено в дію закон про перетворення місцевого суду 1912 р. та ін.;
– на документальному матеріалі проілюстровано реалізацію законодавства про волосні суди та застосування звичаєвого селянського права в практиці організації та діяльності волосних судів;
– зроблено висновок про призначення та своєрідність правового положення волосного суду, який, з одного боку, консервував селянську відокремленість у правовому відношенні, чим суперечив основному принципу буржуазного права – рівності всіх громадян перед законом і судом, а з іншого – був близьким і доступним для селян, обирався із селян, які були знайомі з економічними й побутовими умовами населення даної місцевості, його правовими поняттями та звичаями;
– розкрито правовий статус волосних суддів, зокрема: вимоги до кандидатів на посаду, порядок її зайняття, права та обов’язки, гарантії та компенсації, відповідальність волосних суддів, а також відтворено їх реалізацію;
– при досліджені підсудності волосного суду зроблено висновок, що цивільна юрисдикція практично не змінювалася, за винятком суми позову, оскільки була пов’язана з надільною землею. Кримінальна юрисдикція еволюціонувала у бік ускладнення та професіоналізації волосного суду – від застосування застарілого Статуту сільського судового до Статуту про покарання, що накладаються мировими суддями;
– обґрунтовано висновок, що форма судового процесу у волосному суді мала змагальний характер, а судове провадження загалом відповідало формам і стадіям судового провадження у мирових та загальних судах, але зі специфікою, що витікала із призначення волосних судів та місцевих селянських звичаїв;
удосконалено:
– оцінку позитивних і негативних сторін організації та діяльності волосних судів у процесі регулювання цивільних відносин у межах общини щодо надільних земель та майна, пов’язаного з ними;
– погляд на зміст судового провадження у волосному суді за рахунок специфічних, притаманних лише селянському судочинству, особливостей (божба як доказ, примирення сторін на підставі «гріх пополам», примирення у справах про проступки, примирення сторін після постановлення рішення);
– аналіз впливу з боку волосного старшини та писаря на волосний суд, зокрема на більш широкому документальному матеріалі показано форми та методи такого впливу на хід розгляду справи та зміст рішень, що приймалися волосним судом;
дістало подальший розвиток:
– погляд на історію розвитку станового селянського суду в Росії: від сільських розбирачів, через покладення судових функцій відносно державних селян на волосного старшину, до створення графом П. Кисельовим у 1838 р. сільських і волосних розправ для державних селян;
– висвітлення процесу підготовки селянської реформи 1861 р., зокрема обговорення концепції селянського громадського управління та місця і ролі в ньому волосного суду;
– теоретичне осмислення й практика співвідношення закону і звичаю в селянському правовому побуті та діяльності волосних судів на підставі нового документального матеріалу, переважно архівного.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення та висновки можуть бути використані в подальшому дослідженні історії вітчизняного судоустрою та судочинства, а також у навчальному процесі, зокрема:
– при викладанні навчальних дисциплін «Історія держави і права України» та «Організація судових та правоохоронних органів»;
– при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів та факультетів;
– у нормотворчій діяльності з проблем правового забезпечення організації та діяльності судової системи України в сучасних умовах.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертації, викладено та обговорено на засіданнях кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Результати, отримані в ході дослідження, оприлюднені на ХІІ Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 29 березня 2012 р.) і Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2012 р.» (м. Харків, 13 листопада 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у дев’яти наукових публікаціях, з яких сім статей опубліковано в наукових фахових періодичних виданнях, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на основі аналізу значного масиву нормативно-правових актів визначено правове положення волосних судів і на документальному матеріалі відтворено практику його реалізації. Основні теоретичні та практичні результати, що характеризують особистий внесок дисертанта, конкретизується в таких положеннях:
1. Волосний суд, започаткований селянською реформою 1861 р., мав зв’язок з попередніми традиціями судочинства у державних селян Російської імперії другої половини XVIII – першої половини ХІХ ст. Історія станового селянського суду в загальних рисах бере свій початок у другій половині XVIII ст. з часів Катерини ІІ, коли з’явився прошарок державних селян і виникла потреба врегулювання відносин між ними, переважно у сфері господарської діяльності. Так, для вирішення дрібних спорів між державними селянами було сформовано інститут сільських розбирачів. Цей інститут набув подальшого розвитку в указі Павла І 1797 р., який поклав обов’язок розглядати незначні спори між державними селянами на волосного голову. Квінтесенцією даного процесу стали реформи графа П. Кисельова, який у 1838 р. започаткував станові судові органи для державних селян – сільські й волосні розправи. Волосний суд за своїми зовнішніми ознаками повторював вже відомі та випробовані в середовищі державних селян форми суду.
2. Складні відносини в трикутнику поміщик – селянин – община, які виникали при придбанні селянами землі у власність, своєрідність господарського обігу земель у конкретній общині, особливості спадкування земельного наділу та майна, що було з ним пов’язане, неможливо було підвести під дію загальних цивільних законів. Зазначені відносини могли регулюватися лише на основі місцевих селянських звичаїв і специфічної судової установи, яка б керувалась у своїй діяльності такими звичаями. Цією установою став волосний суд.
3. Створений селянською реформою 1861 р., волосний суд був явищем складним і навіть суперечливим. Покликаний виконувати прикладні завдання, які витікали з конкретно-історичних умов того часу, волосний суд, з одного боку, був виразником ідеї становості й одним із інструментів, що підтримували селянську відособленість у правовому відношені, а, отже, його існування суперечило основному принципу буржуазного права – рівності всіх громадян перед законом, оскільки останнє означало й рівність громадян перед судом, який повинен забезпечити рівний захист від порушень закону. А останній може бути забезпечений тільки рівним для всіх судом. Із цих позицій існування волосного суду заслуговує на негативну оцінку. А з інших – ідея судової автономії селян, покладена в основу створення волосного суду, розглядалася його засновниками в тих конкретних історичних умовах інакше. Формування волосних судів не із чиновників, а з представників селян, які вільно обиралися самими ж селянами, були близькі до них, знайомі з економічними та побутовими умовами населення даної місцевості, з його правовими поняттями та звичаями – ось принципи організації волосного суду, які заслуговують на позитивну оцінку.
4. Проблема поширення на правовідносини селян у межах общини офіційного законодавства Російської імперії не могла бути вирішена одночасно зі скасуванням кріпосного права, передусім з економічних міркувань, оскільки надана реформою можливість придбання селянами землі у власність вимагала досить тривалого часу і складної процедури. Крім того, в межах окремої общини існували специфічні правовідносини стосовно порядку періодичного перерозподілу земель під господарські потреби, особливий порядок наділення землі та її успадкування, які не відповідали правилам, що були встановлені офіційним законодавством. Тому укладачі Загального положення добре усвідомлювали, що до звільненої маси селянства не можна застосовувати ті закони, які склалися винятково для служивого стану й ніколи не відповідали умовам селянського життя. Нарешті, правові поняття і звичаї селян дуже мало досліджені. Звідси виникала дилема – або створити для «народу» особливе право й підпорядкувати йому селян, або надати останнім право самим розбиратися у спорах між собою без втручання держави. Останній підхід і знайшов закріплення в селянській реформі 19 лютого 1861 р., зокрема при заснуванні волосного суду.
5. Одним із важливих елементів правового положення волосного суду був статус його суддів. У законодавстві були визначені підстави для зайняття посади волосного судді – соціальні, вікові, освітні, морально-ділові. Волосні судді обиралися з числа найбільш досвідчених та авторитетних селян – домовласників, які досягли віку 25 років за Загальним положенням і 35 років – за Тимчасовими правилами 1889 і 1912 рр. Граничного віку для зайняття посади не існувало. Як свідчить практика, середній вік волосних суддів, наприклад, у Харьківській губернії становив 49 років. При започаткуванні волосного суду освітній ценз був відсутній. За Тимчасовими правилами 1889 р. волосні судді мали бути «по змозі грамотні», а відповідно до Тимчасових правилам 1912 р. – «тільки грамотні». Не існувало законодавчих обмежень для обрання у волосні судді за ознакою віросповідування. Законодавець прагнув забезпечити входження до складу волосних судів людей, які мали високі морально-ділові якості та авторитет серед односельців і водночас встановлював обмеження для осіб «явно розпусної поведінки». Незважаючи на об’єктивні та суб’єктивні труднощі, які заважали формуванню волосного суду як високопрофесійної установи, селянським громадам був притаманний потяг до створення волосного суду як установи, де можна знайти «правду» та захистити свої права.
6. Утворилася певна процедура формування складу волосного суду, що відбувалося шляхом виборів суддів самими ж селянами на сільському або волосному сході. Практикою були вироблені різноманітні демократичні та ефективні процедури цього процесу. У перші десятиріччя існування волосного суду не було потрібно згод і затверджень ніяких адміністративних установ стосовно волевиявлення селянської громади щодо обрання волосних суддів. Це було запорукою самостійності волосного суду. З реформуванням волосного суду в 1889 р. виборність волосних суддів залишилась, але результати виборів ставилися під контроль адміністративних органів в особі земських начальників та їх повітових з’їздів. Склалася й процедура вступу волосних суддів на посаду. Вона передбачала складання присяги, яка мала слугувати гарантією неупередженого ставлення до здійснення суддівських повноважень, та отримання спеціального знака волосного судді, який посилював авторитет волосних суддів і повагу до них у селянському середовищі.
7. Для ефективного виконання обов’язків волосним суддям надавалися певні гарантії й компенсації, яким кореспондувала юридична відповідальність за неналежне їх виконання. До гарантій і компенсацій належало звільнення від натуральних повинностей і тілесних покарань, надання додаткової земельної ділянки, заробітна платня, але вони не завжди виконувалися в повному обсязі. Що стосується відповідальності, то вона існувала у вигляді адміністративних і дисциплінарних стягнень і навіть кримінального переслідування. Але й відповідальність була рідкісним явищем для волосних суддів.
8. Важливим елементом правового положення волосного суду була його підсудність, тобто коло справ, які він мав розглядати. Підсудність волосного суду була максимально наближена до завдань його призначення. Окреслена в законодавстві у загальному вигляді, вона визначалася і доповнювалася місцевими селянськими звичаями та практикою діяльності волосних судів. Цивільна юрисдикція волосного суду (у спорах і тяжбах) була відносно стабільною, оскільки обмежувалася невеликою сумою позову та його предметом – надільною землею та майном, яке було з нею пов’язане. У сфері кримінальної юрисдикції (незначні проступки) волосний суд у перші роки своєї діяльності розглядав незначні проступки селян, переважно на побутовому рівні, керуючись при цьому застарілим Статутом сільським судовим для державних селян. З ліквідацією в 1889 р. мирової юстиції й передачею частини справ про незначні проступки від мирового до волосного суду, підсудність останнього не просто була розширена, а досягла якісно нового рівня, оскільки волосні суди стали керуватися Статутом про покарання, які накладаються мировими суддями.
9. Форма судового процесу у волосних судах у законодавстві визначалась у загальних рисах, а тому нормувалася звичаями і вдосконалювалась у процесі діяльності волосних судів. Вона мала змагальний характер, а стадії розгляду справи та їх зміст наближалися до судового провадження в мирових та загальних судах. Підставою для розгляду справи були заява позивача або потерпілого, повідомлення посадових осіб селянського громадського управління, поліції. У волосних судах активно застосовувався інститут відводу суддів при формуванні судового присутствія і склалися його підстави: родинні зв’язки, дружба або ворожнеча, матеріальна зацікавленість у результатах справи. Головним завданням волосної юстиції було примирення сторін. Це відповідало традиційним поглядам селян на роль станового суду. У разі неможливості досягти примирення волосний суд розглядав справу по суті, головним тут було дослідження доказів, які були загальновизнаними – власне визнання позову або вини, показання свідків, речові докази, документи, а також специфічними, притаманними лише волосній юстиції, – присяга, божба, жереб. Ухвалення рішення волосними судами не завжди відповідало усталеним формам у цьому питанні. Переважно воно відбувалося без додержання таємниці, на зміст рішення мали вплив волосний старшина і писар.
10. Судової інстанції для оскарження рішень волосного суду не існувало, оскільки він при винесенні рішень спирався на місцеві селянські звичаї. Запроваджений у 1866 р. порядок оскарження рішень волосного суду, встановлював лише касаційні приводи, коли суд ухвалив рішення у справі йому непідвідомчій, присудив винного у здійсненні незначного проступку до покарання, що перевищує зазначені в ст. 102 Загального положення, або ухвалив рішення без виклику до суду осіб, що брали участь у справі. Але це не надавало можливості скасувати рішення волосного суду по суту, навіть коли воно було незаконним, несправедливим чи не відповідало здоровому глузду. Введений Положенням про земських дільничних начальників 1889 р. ревізійний порядок нагляду за волосними судами (право земського начальника двічі на рік ревізувати роботу і рішення волосних судів своєї дільниці), при значному числі волосних судів у межах дільниці, великій кількості розглянутих ними справ і можливості лише повернути справу на новий розгляд та не завжди сумлінному ставленні до цього обов’язку земських начальників, також виявився не ефективним і не сприяв суттєвому покращанню роботи волосних судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович К. Крестьянское право по Решениям Правительствующего Сената / К. Абрамович. – СПб., 1905. – 374 с.
2. Авдеева О. А. Волостной суд в системе органов общественного управления и суда начала ХХ в. / О. А. Авдеева // История государства и права. – 2006. – № 7. – С. 24–26.
3. Александров В. А. Обычное право в России в отечественной науке ХІХ – нач. ХХ в. / В. А. Александров // Вопросы истории. – 1981. – № 11. – С. 41–56.
4. Александров В. А. Отечественная наука XIX – начала XX века об обычном праве в России / В. А. Александров // Социально-политическое и правовое положение крестьянства в пореформенной России. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1983. – С. 6–18.
5. Алексеев А. С. Государственное право / А. С. Алексеев. – М. : Тип. Общества расспространения полезных книг, 1897. – 583 с.
6. Алексеев С. Г. Местное самоуправление русских крестьян ХVIII-XIX вв. – Спб. ; М. : Изд. М. О. Вольфа, 1902. – 313 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – М. : Юрид. лит. 1982. – 360 с.
8. Арефа Н. И. Положение и правила о земских участковых начальниках, городском суде и волостном суде / Н. И. Арефа. – М., 1903. – XXV. – 852 с.
9. Астырев Н. М. О волостных писарях. Очерки крестьянского самоуправления / Н. М. Астырев. – Изд. 3-е. – М. : Тип. Холчева, 1886. – 353 с.
10. Атоян О. Н. Элементы самоуправления в отечественной правовой традиции / О. Н. Атоян // Ідея правової держави: історія і сучасність : Спецвипуск Вісника Луганського ін.-ту внутрішніх справ. – Луганськ, 2001. – С. 144–151.
11. Барац Г. О чужеземном происхождении большинства русских гражданских законов / Г. Барац // Журнал гражданского и уголовного права. – Октябрь / Изд. С.-Петербургского Юридического Общества. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1884. – Кн. 8. – С. 1–34.
12. Башмаков А. А. С. Общие начала крестьянского наследования / А. А. Башмаков // Журнал Министерства юстиции. – 1906. – № 1. – С. 140–144.
13. Бедрій М. М. Основні ознаки українських копних судів (ХІV – XVIII ст.) // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 30–35.
14. Безобразов В. П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть : статьи / В. П. Безобразов. – СПб. : Тип. В. Безобразова и Ко, 1882. – 737 с.
15. Берендтс Э. Н. Связь судебной реформы с другими реформами императора Александра ІІ и общественный быт России / Э. Н. Берендтс. – Петроград : Сенат. тип., 1915. – 202 с.
16. Билимович А. Д. Крестьянский правопорядок : по трудам местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности : (Доклад, прочитанный в собрании Киевского юридического общества 6 ноября 1904 года) / А. Д. Билимович. – К. : Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1904. – 60 с.
17. Блокъ А. Л. Политическая литература в России и о России: Вступ. в курс русск. гос. права / А. Л. Блок. – Варшава : Тип. Носковского, 1884. – 108 с.
18. Богословский М. М. Государственные крестьяне при Николае I / М. М. Богословский // История России в XIX в. – Т. 1 : Отдел первый : Дореформенная Россия. – XVIII-XIX вв. – СПб. : Тип. «Русская скоропечатня», 1908. – С. 236–260.
19. Бондаревський А. В. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 року / А. В. Бондаревський. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – 128 с.
20. Боровиковский А. Отчет судьи. – Т. 3: VI. Дела мужички / А. Боровиковский. – СПб. : Тип. «Правда», 1909. – 169 с.
21. Бразоль Г. Об упразднении волостных и сельских судов. Замена их мировыми судебными учреждениями / Григорий Бразоль. – Х., 1886. – 412 с.
22. Бржесский Н. К. Очерки юридического быта крестьян / Н. К. Бржесский. – СПб. : Б.и., 1902.– 185 с.
23. Броневский Д. Д. Из служебных воспоминаний мирового посредника в Юго-Западном крае (1865-1866) / Д. Д. Броневский // Русский архив. – 1893. – Кн. 3. – С. 497–522.
24. Буров А. Местное самоуправление в России: историческая традиция и современная практика / А. Буров. – Ростов на Дону : Изд-во РГУ, 2000. – 180 с.
25. Вангородська Н. А. Становлення третейського суду в Київській Русі / Н. А. Вангородська // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка : Юридичні науки. – 2005. – Вип. 67–69. – С. 137–140.
26. Васильев А. А. Закон о преобразовании местного суда 15-го июня 1912 г. / А. А. Васильев. – СПб., 1913. – 248 с.
27. Васильчиков А. О самоуправлении / А. Васильчиков. – Т. 1, 2. – СПб. : Тип. Эдуарда Працы, 1870. – 368+477 с.
28. Ващенко А. Розбудова органів селянського громадського управління (законодавчий аспект) / А. Ващенко // Український селянин. – 2001. – № 2. – С. 65–69.
29. Великая реформа. Русское общество и крестьянский вопрос в прошлом и настоящем. Юбилейное издание. – Т. VI. – М. : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1911. – 353 с.
30. Веригин И. Начало народного права и судопроизводства / И. Веригин // Русская речь. – 1879. – № 3. – С. 83–88.
31. Вибрані праці / Ю. М. Грошевий ; [упоряд. : О. В. Капліна, В. І. Маринів]. – Х. : Право, 2011. – 656 с.
32. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России / Б. В. Виленский. – Саратов : Приволж. кн. изд-во, 1969. – 400 с.
33. Витте С. Ю. Записка по крестьянскому делу / С. Ю. Витте. – СПб. : Тип. «Общественная польза», 1905. – 163 с.
34. Витте С. Ю. Очерк / С. Ю. Витте // Русь. – 1905. – № 191. – С. 49–85.
35. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – СПб.; К. : Б.и., 1907. – 694 с.
36. Волжин В. Подсудность гражданских дел волостному суду по ст.15 временных правил о волостном суде / В. Волжин // Журнал юридического общества. – 1897. – Кн. 10. – С. 59–68.
37. Волжин В. Ревизионный порядок отмены и изменения постановлений приговоров и решений волостной юстиции / В. Волжин // Журнал юридического общества. – 1897. – Кн. 4. – С. 89–104.
38. Волк-Карчевский Н. Сорок лет назад (Из воспоминаний мирового посредника первого призыва) / Н. Волк-Карчевский // Киевская старина. – 1901. – № 4. – С. 26–41.
39. Волков Н. Правда о волостном суде / Н. Волков. – Полтава, 1903. – 56 с.
40. Волков Н. Т. Сборник Положений о сельском состоянии / Н. Т. Волков. – М. : Изд. кн. маг. «Правоведение» И. К. Голубева, 1910. – 1635 с.
41. Волостной суд и мировой судья в крестьянских селениях. Разграничение уголовной подсудности крестьян между судебными ведомствами: мирового судьи волостного суда / Е. Тихонова. – Изд. 2-е. – Ковно, 1873. – 187 с.
42. Вольтке Г. С. Новый местный суд / Г. С. Вольтке // Сборник законов о волостном и мировом суде. – Ч. 1. – Петроград : Б.и., 1915. – ХХХІ+613 с.
43. Вопросы административной практики, разъясненные Первым общим собранием Правительствующего Сената и Государственным Советом по делам земским, городским, о крестьянах, о службе гражданской, о евреях и другим. – СПб. : Сенат. тип., 1906. – 330 с.
44. Вормс А. Крестьянский суд и судебно-административные учреждения / А. Вормс, А. Пареный // Судебная реформа / под ред. Н. В. Давыдова и Н. Н. Полянского. – М., 1915. – Т. II. – С. 81–174.
45. Вороновский В. М. Об устройстве крестьянских обществ / В. М. Вороновский. – СПб., 1904. – 128 с.
46. Воспоминания Н. К. Пономарева, мирового посредника первого призыва / Н. К. Пономарев // Русская старина. – 1891. – Кн. 2. – С. 303–469.
47. Временные правила о волостном суде 15 июня 1912 г. / [сост. Н. Шрейбер]. – СПб., 1913. – 131 с.
48. Вронский О. Крестьянская община на рубеже ХІХ – начало ХХ вв: структура управления, поземельные отношения, правопорядок / О. Вронский. – М., 1999. – 200 с.
49. Второе издание материалов Редакционной комиссии для составления Положений о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости. – СПб, 1860.
50. Второе издание материалов Редакционной комиссии для составления Положений о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости. – СПб, 1860.
51. Высочайше утвержденное Положение о взаимном земском страховании от 7 апреля 1864 г. № 40774 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе : в 55 т. (1825 – 1881). – Т. 39. Отделение перове. 1864 г. (№ 40457–41318). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1867. – С. 333–340.
52. Высочайше утвержденное Положение о Земских Участковых Начальниках от 12 июля 1889 г. № 6196 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье : в 33 т. (1881 – 1913). – Т. 9. 1889 г. (№ 5686–6504). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1891. – С. 510–524.
53. Высочайше утвержденное Положение о начальных народных училищах от 14 июля 1864 г. № 41068 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе : в 55 т. (1825 – 1881). – Т. 39. Отделение первое 1864 г. (№ 40457–41318). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1867. – С. 613–618.
54. Высочайше утвержденное Положение об изменениях в устройстве местных учреждениях по крестьянским делам от 27 июня 1874 г. № 53678 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе : в 55 т. (1825 – 1881). – Т. 49. Отделение первое. 1874 г. (от № 52982–53684). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1876. – С. 929–934.
55. Высочайше утвержденное Учреждение судебных установлений от 20 ноября 1864 г. № 41475 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе : в 55 т. (1825 – 1881). – Т. 39. Отделение второе. 1864 г. (№ 41319–41641). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1867. – С. 180–215.
56. Высочайше утвержденные Временные Правила о Волостном Суде в местностях, в которых введено Положение о Земских Участковых Начальниках от 12 июля 1889 г. № 6196 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье : в 33 т. (1881 – 1913). – Т. 9. 1889 г. (№ 5686–6504). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1891. – С. 528–532.
57. Высочайше утвержденные Правила об устройстве вольных людей Западных губерний, живущих на владельческих землях от 25 июля 1864 г. № 41109 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. (1825 – 1881). – Т. 39. Отделение первое. 1864 г. (№ 40457 – 44318). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1867. – С. 649–651.
58. Высочайше утвержденные Правила об устройстве судебной части в местностях, в которых введено Положение о Земских Участковых Начальниках от 12 июля 1889 г. № 6196 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье : в 33 т. (1881 – 1913). – Т. 9. 1889 г. (№ 5686–6504). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1891. – С. 524–528.
59. Высочайше утвержденный Сельский судебный устав для государственных крестьян от 23 марта 1839 г. № 12166 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе : в 55 т. (1825 – 1881). – Т. 14. Отделение первое 1839 г. (№ 11909–13043). – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1840. – С. 289–776.
60. Гессен В. М. Вопросы местного управления / Г. М. Гессен. – СПб. : Изд. юр. кн. маг. «Право», 1904. – 235 с.
61. Гильченко Л. В. Из истории становления местного самоуправления в России / Л. В. Гильченко // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 142–159.
62. Головко О. М. Місцеве самоврядування і законність: теоретико-правові аспекти / О. М. Головко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. – 2011. – № 1. – С. 35–41.
63. Головко, О. М. Селянське самоврядування в українських губерніях та державні фінанси Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О. М. Головко // Наше право. – 2011. – № 1. – Ч. 1. – С. 16–23.
64. Головко О. М. Участь органів селянського самоврядування в управлінні державними фінансами Російської імперії (кінець XVIII ст. – 1861 р.) / О. М. Головко // Право і безпека. – 2010. – № 5 (37). – С. 34–37.
65. Головченко В. Сільське самоврядування на Україні (1869 – 1916 рр) / В. В. Головченко // Право України. – 1992. – № 3. – С. 34–36
66. Головченко В. В. Волосне самоврядування на Україні / В. В. Головченко // Трибуна. – 1991. – № 7. – С. 15–16.
67. Градовский А. Начала русского государственного права / А. Градовский. – Т. 1 : О государственном устройстве. – СПб. : Тип. М. Стасюлевича, 1875. – 436 с.
68. Гримич М. Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ – початку ХХ ст. / М. Гримич. – К., 2004. – 587 с.
69. Гримич М. Угоди за звичаєвим правом українців в ХІХ – на початку ХХ ст. / М. Гримич // Етнічна історія народів Європи. – К., 2003. – № 15. – С. 11–18.
70. Гримич М. В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ – поч. ХХ ст. / М. В. Гримич. – К. : Арістей, 2006. – С. 560.
71. Грозовський І. М Звичаєве право запорізьких козаків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. М. Грозовський ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 17 с.
72. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. / Ю.М. Грошевой. – Х. : Изд-во при Харьковском ун-те ИО «Вища школа», 1986. – 184 с.
73. Губанин В. Подсудность дел об оскорблении волостных судов / В. Губанин // Журнал Министерства юстиции. – СПб., 1903. – № 3. – С. 102–138.
74. Данилов И. Сборник решений Правительств. Сената по крестьянским делам с привед. положений, извлечен... 1890–1898 / И. Данилов. – СПб., 1898. – 476 с.
75. Дедюлин С. А. Крестьянское самоуправление в связи с дворянским вопросом. К вопросу о пересмотре законоположений о крестьянах / С. А. Дедюлин. – СПБ. : Тип. «Бережливость», 1902. – 192 с.
76. Демченко Г. В. Из истории судоустройства в Древней России / Г. В. Демченко. – Варшава : Тип. Варшавского учебного округа, 1909. – 63 с.
77. Держархів Харківської обл., ф. 16. Харківське губернське в селянських справах присутствіє, м. Харків. 1861 – 1889 рр., оп. 1, т. 4, спр. 8081 : По поводу права волостных сходов приводить к присяге волостных судей, 1885 г., 33 арк.
78. Держархів Харківської обл., ф. 16. Харківське губернське в селянських справах присутствіє, м. Харків. 1861 – 1889 рр., оп. 1, т. 4, с. 7165 : По жалобе крестьянина Ивана Матющенко на отмену решения волостного суда, 1883 г., 6 арк.
79. Держархів Харківської обл., ф. 16. Харківське губернське в селянських справах присутствіє, м. Харків. 1861 – 1889 рр., оп. 1, т. 3, спр. 5638 : По жалобе И. Погребниченка на решение волостного суда в признании за Кравцовым усадебного места, 1880 г., 14 арк.
80. Держархів Харківської обл., ф. 16. Харківське губернське в селянських справах присутствіє, м. Харків. 1861 – 1889 рр., оп. 1, т. 2, спр. 1967 : О разрешении вопроса о том, подлежат ли кассации решения волосных судов, и если подлежат, то на каком мировом учреждении лежит эта обязанность, 1867 г., 14 арк.
81. Держархів Харківської обл., ф. 16. Харківське губернське в селянських справах присутствіє, м. Харків. 1861 – 1889 рр., оп. 1, т. 3, спр. 4382 : О разрешении вопроса о том, как поступить в тех случаях, когда при разрешении волостными судами дел по некоторым делам вызиваются свидетели, не принадлежащие к крестьянскому сословию, которые не являются в суд, через что откладываются дела, и некоторые остаются не решенными, 1878 г., 6 арк.
82. Держархів Харківської обл., ф. 16. Харківське губернське в селянських справах присутствіє, м. Харків. 1861 – 1889 рр., оп. 1, т. 3, спр. 5039 : О порядке решений волостными судами дел, 1879 г., 26 арк.
83. Держархів Харківської обл., ф. 167. Земский начальник 7 участка Купянского уезда. 1890 – 1892 рр., оп. 1, спр. 2 : Дело об избрании волосных судей и прочих должностных лиц волостных и сельских правлений, 1890 г., 101 арк.
84. Держархів Харківської обл., ф. 167. Земский начальник 7 участка Купянского уезда. 1890 – 1892 рр., оп. 1, спр. 163 : К сведению и руководству бумаги относящиеся до волостных судов, 1892 г., 39 арк.
85. Держархів Харківської обл., ф. 167. Земский начальник 7 участка Купянского уезда. 1894 – 1903 рр., оп. 2, спр. 8 : К сведению и руководству относящиеся к волостным судам, 1894 – 1903 гг., 18 арк.
86. Держархів Харківської обл., ф. 167. Земский начальник 7 участка Купянского уезда. 1894 – 1903 рр., оп. 2, спр. 1516 : По жалобе крестьянина Семена Акрачкова на неправильные действия председателя Терповецкого волостного суда Александра Рубина и заведующего делопроизводством А. Стеценко, 1902 г., 6 арк.
87. Держархів Харківської обл., ф. 167. Земский начальник 7 участка Купянского уезда. 1889 – 1908 рр., оп. 4, спр. 15 : Ведомости о состоянии общественных запасных хлебных магазинов по Терновской и Кременской волостям; Сведения о количестве гражданских и уголовных дел в волостных судах 7 земского участка за 1895 – 1897 гг.; переписка о сборе пожертвований для населения Купянского уезда, 1898 г., 103 арк.
88. Держархів Харківської обл., ф. 167. Земский начальник 7 участка Купянского уезда. 1899–1908 рр., оп. 3, спр. 111 : Наряд с бумагами относящиеся к судебным делам и волостным судам, 1905 г., 2 арк.
89. Держархів Харківської обл., ф. 587. Земский начальник 1 участка Волчанского уезда. 1890 – 1908 рр. , оп. 1, спр. 732 : Наряд № 4. Ведомости волостных судов о движении дел и другие бумаги касающиеся судов за 1900 г., 77 арк.
90. Держархів Харківської обл., ф. 587. Земский начальник 1 участка Волчанского уезда. 1890 – 1908 рр., оп. 1, спр. 440 : Наряд № 14. Секретных бумаг за 1896 г., 2 арк.
91. Держархів Харківської обл., ф. 683. Слов’янський волосний суд, м. Слов’янськ Ізюмського повіту. 1913 – 1917 рр., оп. 1, спр. 1 : Протоколы судебных заседаний по утверждению крестьян в правах наследства на земельные наделы, 1913 г., 67 арк.
92. Держархів Харківської обл., ф. 703. Вовчанський волосний суд Вовчанського повіту. 1891 – 1917 рр, оп. 1, спр. 89. О крестьянине Мироне Черваневе обвиняемом в оскорблении словами и нанесении побоев, 1908 г., 3 арк.
93. Держархів Харківської обл., ф. 703. Вовчанський волосний суд Вовчанського повіту. 1891 – 1917 рр., оп. 1, спр. 109 : По иску Николая Ивановича Никоненко о восстановлении ему срока для обжалования решения суда от 2 июня, 1890 г., 6 арк.
94. Держархів Харківської обл., ф. 704. Графсько-сільський волосний суд Вовчанського повіту. 1891 – 1916 рр., оп. 1, Спр. 9 : По делу о краже из волостного правления шкатулки и принадлежностей старосты, 1892 г., 15 арк.
95. Держархів Харківської обл., ф. 711. Алексеевский волостной суд Харьковского уезда. 1892 – 1908 рр., оп. 1, спр. 7 : По иску крестьянина Григория Петрова Москаленка к мещанину Николаю Кононихину о сносе неправильно выстроенного им сарая, 1898 г., 9 арк.
96. Держархів Харківської обл., ф. 712. Дергачівський волосний суд Харківського повіту, с. Дергачі. 1891 – 1905 рр., оп. 1, спр. 289 : О вручении повесток и вызов в суд, 1897 г., 104 арк.
97. Держархів Харківської обл., ф. 712. Дергачівський волосний суд Харківського повіту, с. Дергачі. 1891 – 1905 рр., оп. 1, спр. 269 : Наряд бумаг к сведению и руководству, 1897 г., 16 арк.
98. Держархів Харківської обл., ф. 712. Дергачівський волосний суд Харківського повіту, с. Дергачі. 1891 – 1905 рр., оп. 1, спр. 284 : Наряды и бумаги к сведению и руководству, 1900 г., 38 арк.
99. Держархів Харківської обл., ф. 712. Дергачівський волосний суд Харківського повіту, с. Дергачі. 1891 – 1905 рр., оп. 1, спр. 285 : Об отмене решения волостного суда и утверждении таковых, 1901 г., 226 арк.
100. Держархів Харківської обл., ф. 712. Дергачівський волосний суд Харківського повіту, с. Дергачі. 1891 – 1905 рр., оп. 1, спр. 37 О признании наследником, 1892 г., 8 арк.
101. Джаншиев Г.А. Эпоха великих реформ. Исторические справки / Г.А. Джаншиев. – Изд. 10-е. – СПб., 1907. – 855 с.
102. Дружинин Н. Крестьяне и общее гражданское право / Н. Дружинин // Журнал Юридического общества. – 1896. – № 6. – С. 58–61.
103. Дружинин Н. М. Государственные крестьяне и реформа П. Д. Киселева. – Т. 1 : Предпосылки и сущность реформы / Н. М. Дружинин. – М. ; Л. : Госиздат, 1946. – 631 с.
104. Дружинин Н. М. Мировые посредники 1860 – 1870 годов (к вопросу о реализации реформы 1861 г.) / Н. М. Дружинин // Труды ин-та экономики и права. – Вып. 15. Тбилиси, 1968. – С. 114–127.
105. Дружинин Н. М. Право и личность крестьянина / Н. М. Дружинин. – СПБ. : Б. и., 1897. – 217 с.
106. Дружинин Н. М. Русская деревня на переломе. 1861 – 1880 / Н. М. Дружинин. – М. : Наука, 1978. – 287 с.
107. Дружинин Н. П. Юридическое положение крестьян / Н. П. Дружинин. – СПб. : Тип. М. Меркушева, 1897. – С. 385.
108. Евреинов А. В. Волостной суд в историческом развитии / А. В. Евреинов // Журнал Министерства юстиции. – 1910. – № 7. – СПб. : Сенатская тип., 1910. – С. 93–127.
109. Евреинов В. А. Крестьянское дело по Положению 19 февраля 1861 г. : исторический обзор / В. А. Евреинов. – СПб., 1913. – Т. 1–3.
110. Евреинов Г. Крестьянский вопрос в его современной постановке / Г. Евреинов. – СПб., 1903. – 120 с.
111. Ефименко А. Исследования народной жизни. – Вып. 1 : Обычное право / А. Ефименко. – М., 1884. – 560 с.
112. Ефименко А. Обычное право украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем / А. Ефименко : в 2 т. – Пг., 1916. – Т. 2. – С. 548–565.
113. Ефимов В. Волостной суд в виду предстоящей реформы местной юстиции / В. Ефимов // Вестник Европы. – 1896. – Кн. 8. – С. 28–43.
114. Ефимов В. Обычное право наследование по данным практики волостные судов Лужского уезда / В. Ефимов // Журнал юридического общества. – 1898. – Кн. 7. – С. 36–55.
115. Єрмолаєв В. М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження). – Х., 2005. – 272 с.
116. Жбанков Д. Н. Телесные наказания в России в настоящее время / Д. Н. Жбанков, В. И. Яковенко. – М. : Печатня С. П. Яковлева, 1899. – 212 с.
117. Заблоцкий-Десятовский А. П. Граф П. Д. Киселев и его время / А. П. Заблоцкий-Десятовский. – Т. II. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1882. – 369 с.
118. Зайончковский П. А. Закон о земских начальниках 12 июля 1889 г. / П. А. Зайончковский // Исторические науки. – 1961. – № 2. – С. 42–72.
119. Зайончковский П. А. Кризис самодержавия на рубеже 1870 – 1880-х гг. / П. А. Зайончковский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1964. – 511 с.
120. Зайончковский П. А. Отмена крепостного права в России / П. А. Зайончковский. – М. : Госполитиздат, 1954. – 292 с.
121. Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX веке / П. А. Зайончковский. – М. : Мысль, 1978. – 228 с.
122. Зайончковский П. А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. / П. А. Зайончковский. – М. : Соцэкгиз,1958. – 470 с.
123. Зайончковський П. А. Российское самодержавие в конце XIX в. (политическая реакция 80-х – начала 90-х годов) / П. А. Зайончковский. – М. : Мысль, 1970. – 444 с.
124. Зайцев К. Очерки истории самоуправления государственных крестьян / К. Зайцев. – СПб., 1912.
125. Заключение губернских совещаний по пересмотру законодательства о крестьянах. – Вып. 2. – СПб., 1905.
126. Записки земского начальника Александра Новикова / А. Новиков. – СПб. : Б. и., 1899. – 240 с.
127. Зарудный М. Законы и жизнь. Итоги исследования крестьянских судов / М. Зарудный. – СПб., 1874. – 224 с.
128. Земцов Л. Волостной суд в России 60-х – первой половине 70-х гг. ХІХ в. (по материалам Центрального Черноземья) / Л. Земцов. – Воронеж, 2002. – 152 с.
129. Земцов Л. И. Правовые основы организации и деятельности волостных судов в пореформенной России (60-е – 80-е гг. ХІХ в.) : дис. на стискание научн. степени д-ра ист. наук / Л. И. Земцов. – Липецк, 2004. – С. 366.
130. Зырянов П. Обычное гражданское право в России в пореформенной общине / П. Зырянов // Ежегодник по аграрной истории. – Вологда, 1976. – Вып. 6 – С. 99–108.
131. Иванов В. В. Обычное право крестьян Харьковской губернии. – Вып. 1-2 / В. В. Иванов. – Х. : Харьк. губ. стат. ком, 1896. – 588 c.
132. Иванышев Н. Д. О древних сельских общинах в юго-западной России // Сочинения Н. Д. Иванышева, изданные иждивением Университета Св. Владимира / под ред. проф. А. В. Романовича-Славатинского. – К. : Университетская типография, 1876. – С. 231–298.
133. Илларионов Н. Исторический очерк крестьянского суда / Н. Илларионов // Харьковская Еп. – 1895. – С. 201–217.
134. Илларионов Н. С. Очерк отношения обычного права к законам. Прил. мат. по изуч. обычного права крест. Харьк. уезда / Н. С. Илларионов. – Х. : Губ. тип., 1894. – 22 с.
135. История России в ХІХ веке. Эпоха реформ. – М. : Центрполиграф, 2001. – 524 с.
136. История российского правосудия : [учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция»] / А. А. Воротынцева и др. ; под ред. Н. А. Колоколова. – М. : Юнити-дана : Закон и право, 2009. – 447 с.
137. Кавелин К. Д. По поводу книги проф. Ю. Янсона / К. Д. Кавелин // Собр. соч. – Т. 2. – СПб., 1904. – С. 390.
138. Калачев Н. В. О волостных и сельских судах в древней и нынешней России / Н. В. Калачев // Сборник государственных знаний. – Т. VIII. – СПб., 1880 : Май // Юридический вестник : Май / Издание Московского Юридического Общества. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1881. – № 5. – С. 162–164.
139. Катаев М. М. Местные кретьянские учреждения 1861, 1874 и 1889 гг. : исторический очерк их преобразования и норм деятельности / М. М. Катаев. – СПб., 1912. – 140 с.
140. Качоровский К. Народное право / К. Качоровский. – М., 1906. – 320 с.
141. Кереимов. Крестьянский вопрос в его современной постановке. – СПб., 1908. – 320 с.
142. Кивалов С. В. Судебная реформа в Украине: разочарование и надежды / С. В. Кивалов. – Одесса : Юрид. літ., 2010. – 272 с.
143. Кистяковский. Волостные суды, их история, настоящая их практика и настоящее их положение / Кистяковский // Труды энографическо-статистической экспедиции. – Т. 6. – СПб., 1872. – С. 3–28
144. Князьков С. Граф П. Д. Киселев и реформа государственных крестьян / С. Князьков // Великая реформа. – Т. II. – М., 1911. – С. 203–211.
145. Ковалевский А. Освободительная реформа императора Александра ІІ / А. Ковалевский. – К., 1911. – 231 с.
146. Ковешников Е. Государство и местное самоуправление в России: теоретико-правовые основы взаимодействия / Е. Ковешников. – М. : НОРМА, 2001. – 102 с.
147. Коркунов Н. М. Русское государственное право. – Т. 2 : Часть Особенная / Н. М. Коркунов ; под ред. М. Б. Горенберга. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – 739 с.
148. Кравець О. Сімейний побут і звичаї українського народу / О. Кравець. – К., 1966. – 120 с.
149. Крестьянская реформа в России 1861 г. Сборник законодательных актов / [состав. К. А. Софроненко]. – М. : Госюриздат, 1954. – 318 с.
150. Крестьянский правопорядок. – СПб. : Тип. В. Ф. Киршбаума, 1904. – 447 с.
151. Крестьянское движение в России в 1870 – 1880.– М. : Наука, 1968. – 615 с.
152. Крестьянское движение в России в 1880 – 1890.– М. : Наука, 1959. – 750 с.
153. Крестьянское движение в России в 1890 – 1900.– М. : Наука, 1960. – 725 с.
154. Крюкова С. Брачные традиции крестьян южнорусских губерний во второй половине ХIХ в. / С. Крюкова // Этнографическое обозрение.– 1992. – № 4. – С. 41–50.
155. Крючкова С. Обычай и право в брачно-семейных отношениях русских крестьян во второй половине ХIХ в. / С. Крючкова // Обычное право и правовой плюрализм в изменяющихся обществах. – М. : Изд-во РАН, 1997. – С. 200-204.
156. Крючкова С. Русская крестьянская семья во второй половине XIX в. / С. Крючкова. – М., 1994. – 280 с.
157. Кувеньова О. Громадський побут українського селянства / О. Кувеньова. – К. : Наук. думка, 1966. – 135 с.
158. Кузнецов С. В. Обычное право в русской деревне и государственное законодательство в 19 веке // Этнографический обзор. – 1999. – № 5. – С. 97–109.
159. Кучумова Л. И. Документы по истории крестьянской общины 1861 – 1880 гг. – М., 1991. – 222с.
160. Кучумова Л. И. Сельская община в России (вт. пол. 19 век.). – М., 1992. – 64 с.
161. Лазаревский Н. И. Лекции по Русскому государственному праву / Н. И. Лазаревский. – Т. 2. Административное право. – Ч. 1 Органы управления. – СПб. : Ти