Правове регулювання доступу до відкритої інформації

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО
НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУКШИНОВА ОЛЬГА ОЛЕГІВНА

УДК 351.810; 340.11; 340.12

Правове регулювання доступу до відкритої інформації

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук,
професор Калюжний Р. А.

Київ
2012
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ВІДКРИТОЇ ІНФОРМАЦІЇ
1.1. Загальна характеристика інформації та її види…………………….12
1.2. Поняття та зміст доступу до відкритої інформації………………...45
1.3. Правовий режим доступу до відкритої інформації………………...64
Висновки до розділу 1……………………………………………………77

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ВІДКРИТОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
2.1. Поняття забезпечення доступу до відкритої інформації та його зміст………............................................................................................................83
2.2. Правові засоби забезпечення доступу до відкритої інформації…106
2.3. Вдосконалення правового регулювання доступу до відкритої інформації……………………………………………………………………….113
Висновки до розділу 2…………………………………………………..124

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ВІДКРИТОЇ ІНФОРМАЦІЇ
3.1. Міжнародно-правове регулювання доступу до відкритої інформації……………………………………………………………………….129
3.2. Зарубіжний досвід правового регулювання доступу до відкритої інформації……………………………………………………………………….146
Висновки до розділу 3…………………………………………………..169

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….179

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток суспільства зумовлює і вдосконалення законодавства з метою ефективного регулювання суспільних відносин. Серед сукупності правовідносин, пріоритетними та вагомими для визнання світовою спільнотою, стають інформаційні, оскільки вони забезпечують ефективність виконання функцій держави, реалізацію прав людини і громадянина, інтегрованість політики, економіки та інших сфер життєдіяльності людини.
Державна інформаційна політика передбачає створення таких правових норм, які б забезпечували можливості учасників правовідносин вільно реалізувати право на інформацію. Першочерговим завданням галузі інформаційного права є забезпечення основних міжнародних принципів доступу громадян до відкритої інформації: презумпція відкритості та вільного доступу до інформації; повнота та достовірність інформації; своєчасність надання інформації; обмеження права доступу до інформації відповідно до законних режимів доступу до інформації; право судового оскарження при забороні доступу громадян до відкритої інформації.
Найважливішими для людини є такі види інформації, які впливають на життя, здоров’я, навколишнє середовище, якість продуктів харчування, встановлюючи права та обов’язки людини та інше, тобто така інформація, доступ до якої не може бути обмеженим та яка отримала назву – відкрита інформація.
У ст. 50 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Великий тлумачний словник сучасної української мови поняття «вільний доступ» визначає як нетаємну (неприховану) необмежену певними законами, постановами можливість отримати дані. Така інформація ніким не може бути засекречена. Тобто держава на конституційному рівні гарантує право вільного доступу до вказаних видів інформації.
Законодавство України залежно від доступу розрізняє відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Певні обмеження, чітко визначені правовими нормами, щодо отримання інформації встановлюються тільки для категорії обмеженого доступу, але власне науково-правовим та практичним питанням залишається правове регулювання доступу до відкритої інформації.
Відкрита інформація – це відомості та/або дані, одержання, використання, поширення та зберігання яких відповідно до законодавства не може бути обмеженим. Визначальними ознаками інформації з відкритим доступом є те, що доступ громадянина до відкритої інформації не може бути обмеженим; отримання відкритої інформації відбувається безоплатно; користування відкритою інформацію здійснюється на свій розсуд; відмовляти в доступі до відкритої інформації з будь-яких причин неможливо.
Основний зміст права доступу до відкритої інформації полягає в можливості кожного вільно збирати, зберігати, використовувати, поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір. Забезпечення цих прав може бути обмежене тільки законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання правопорушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Для прогресивного розвитку суспільства надзвичайно важливим є забезпечення вільного доступу до відкритої інформації. Від забезпечення вільного доступу до інформації залежить демократичний розвиток держави, забезпечення прав та свобод людини та громадянина, а також встановлюється контроль за державними органами влади. Відкрита інформація забезпечує гарантії відкритості суспільства та вільного розвитку людини.
Основний масив відкритої інформації безперечно становить суспільна, публічна, статистична, архівна, бібліотечна, музейна, масова інформація, обмеження доступу до якої призводить до порушення прав і свобод людини. Закон України «Про інформацію» в редакції від 13 січня 2011 року та інші законодавчі акти визначають види інформації, доступ до якої обмежувати заборонено, тобто дають перелік відкритої інформації.
В юридичній науці правове регулювання інформаційних відносин досліджувалось у різних аспектах і під різними кутами зору, однак комплексних досліджень правового регулювання доступу до відкритої інформації у вітчизняній науковій літературі не здійснювалося, хоча окремі аспекти розглядалися. У зв’язку з цим наукові дослідження із зазначеної проблематики набувають особливої актуальності, оскільки від рівня її вирішеності залежить подальший розвиток українського суспільства, держави.
Основоположною базою дослідження стали праці відомих вітчизняних вчених: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістової, О. М. Бандурки, К. І. Бєлякова, В. М. Брижко, В. Г. Виноградової, В. Д. Гавловського, В. Н. Денисова, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, А. М. Колодія, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, Б. А. Кормича, Т. А. Костецької, О. В. Кохановської, Є. Б. Кубко, О. В. Кузьменко, Н. В. Кушакової, Д. М. Лук’янца, А. І. Марущака, В. М. Марчука, В. Л. Наумова, О. В. Нестеренко, Н. Р. Нижник, В. Ф. Опришко, О. А. Орєхова, Є. В. Петрова, О. П. Рябченко, В. Ф. Сіренко, А. С. Спаського, В. Г. Хахановського, В. С. Цимбалюка, І. С. Чижа, М. Я. Швеця, Ю. С. Шемшученка, а також зарубіжних науковців: С. С. Алексєєва, І. Л. Бачило, А. Б. Венгерова, О. А. Городова, В. О. Калятіна, Ю. Келіна, В. А. Копилова, В. М. Лопатіна, А. В. Малько, М. І. Матузова, В. С. Нерсесянца, С. І. Семілетова, Е. В. Талапіної, Б. М. Топорніна, Є. Ф. Шамсумової та ін.
У роботі, одночасно з дослідженнями державно-правового характеру, використані праці філософів, економістів, соціологів, зокрема Д. Белла, У. Дайзарда, С. П. Добрянського, В. В. Ільїна, І. Б. Новицького, Е. Реллі, Ф. Хайєка та ін.
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, чинне законодавство (у контексті питань, розглянутих у дисертації), міжнародно-правові акти та законодавство зарубіжних країн.
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів виконавчої влади і статистичні дані Державної служби статистики України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Розвиток демократичних засад державного управління в Україні: проблеми адміністративно-правового забезпечення» (номер державної реєстрації 0106U008728) та «Система органів виконавчої влади в Україні: адміністративно-правові проблеми вдосконалення організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0104U007588). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України 20 травня 2010 року, протокол № 7.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження проблемних питань правового регулювання доступу до відкритої інформації, розробка відповідних наукових положень і висновків, а також рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про доступ до відкритої інформації.
Згідно з поставленою метою, завданнями дослідження є:
запропонувати власний погляд на поняття інформації та можливості використання уніфікованого підходу при визначенні різних видів інформації;
сформулювати поняття відкритої інформації та розкрити її особливості;
розкрити зміст поняття доступу до відкритої інформації;
охарактеризувати правовий режим доступу до відкритої інформації;
розглянути правовий механізм забезпечення доступу до відкритої інформації;
визначити правові засоби забезпечення доступу до відкритої інформації та обґрунтувати необхідність їх закріплення в чинному законодавстві;
проаналізувати сучасний стан інформаційного законодавства та розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання доступу до відкритої інформації;
встановити співвідношення національного законодавства з міжнародно-правовим регулюванням доступу до відкритої інформації;
проаналізувати загальні тенденції розвитку інформаційного законодавства розвинених країн, пов’язаних з доступом до відкритої інформації;
розглянути можливості використання зарубіжного досвіду правового регулювання доступу до відкритої інформації в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі одержання, використання, поширення та зберігання відкритої інформації.
Предметом дослідження є правове регулювання доступу до відкритої інформації.
Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертації використано широкий спектр філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, а саме: діалектичний, аналізу та синтезу, структурно-функціональний, формально-юридичний метод, формально-логічний, порівняльно-правовий та метод тлумачення. Так, діалектичний метод застосовано для розгляду розвитку інформаційного законодавства, міжнародно-правового регулювання доступу до відкритої інформації (підрозділи 2.1, 3.1); метод аналізу та синтезу – для з’ясування істинності чи хибності змісту таких категорій, як інформація та відкрита інформація (підрозділ 1.1); структурно-функціональний метод узагальнення – для встановлення критеріїв класифікації видів інформації, що полягало у віднесенні та об’єднанні окремих видів до певного узагальнюючого критерію поділу (підрозділи 1.1, 1.2); формально-юридичний метод – для аналізу системи та змісту правових норм, що регулюють відносини, пов’язані з доступом до відкритої інформації, та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення (підрозділи 1.2 та 2.3); формально-логічний метод – надав можливість дослідити поняття та зміст доступу до відкритої інформації, режим доступу до відкритої інформації (підрозділи 1.2, 1.3); порівняльно-правовий метод – використовувався в порівнянні правового регулювання доступу до відкритої інформації в Україні та зарубіжних країнах (підрозділ 3.2); метод тлумачення – для з’ясування сутності та змісту забезпечення доступу до відкритої інформації та засобів його забезпечення (підрозділи 2.1, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній інформаційно-правовій науці монографічним дослідженням, присвяченим правовому регулюванню доступу до відкритої інформації. Її сутність полягає у таких результатах:
вперше:
визначено поняття відкритої інформації як відомості та/або дані, одержання, використання, поширення та зберігання яких відповідно до законодавства не може бути обмеженим;
виділені особливості відкритої інформації та вказано, що: це законодавчо визначена інформація; доступ до відкритої інформації не може бути обмеженим; отримання відкритої інформації відбувається безоплатно; користування відкритою інформацію здійснюється на свій розсуд; відмовляти в доступі до відкритої інформації з будь-яких причин неможливо;
обґрунтовано поняття доступу до відкритої інформації як гарантовану державою можливість вільно одержувати законодавчо визначені відомості та/або дані, доступ до яких не може бути обмеженим;
запропоновано внести зміни та доповнення до ст.ст. 10, 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» шляхом викладу їх змісту в новій редакції;
удосконалено:
поняття інформації як відомостей та/або даних про події або явища, які відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому середовищі, викладених в будь-який організаційній формі, вигляді та на будь-яких носіях;
класифікацію видів інформації за такими критеріями: за змістом; режимом доступу;
визначення поняття інформаційного запиту як звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, їх посадових осіб з певних питань;
дістали подальшого розвитку:
положення про необхідність систематизації інформаційного законодавства та прийняття такого нормативного кодифікованого акта, як Інформаційний кодекс України;
положення, що забезпечення доступу до відкритої інформації це сукупність правових, організаційних та технічних засобів одержання, використання, поширення та зберігання відомостей та/або даних, доступ до яких відповідно до законодавства не може бути обмежений;
пропозиції про необхідність удосконалення законодавства про доступ до інформації шляхом прийняття спеціального Закону України «Про доступ до інформації» та визначення в ньому всіх процедур доступу до інформації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:
у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого розгляду проблем, пов’язаних з правовим регулюванням доступу до відкритої інформації;
у правотворчій діяльності – для вдосконалення відповідних нормативно-правових актів, регулюючих доступ до відкритої інформації, зокрема внесення змін та доповнень до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13 січня 2011 р., прийняття Закону України «Про доступ до інформації», здійснення кодифікації інформаційного законодавства шляхом прийняття Інформаційного кодексу України. За результатами дослідження розроблено та подано пропозиції в Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю Ради Національної безпеки і оборони України щодо вдосконалення правового регулювання доступу до відкритої інформації (акт провадження від 1 жовтня 2011 р. № 26/3-480);
у навчальному процесі – теоретичні розробки, отримані дисертантом, можуть бути використані при викладанні спеціальних дисциплін: «Інформаційне право», «Міжнародне інформаційне право», «Правовий режим електронного уряду» тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорювались на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 19–20 лютого 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичної конференції «Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Харків, 23–24 лютого 2011 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 23–24 вересня 2011 р.).
Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження викладено в п’яти статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 32 сторінки (310 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено узагальнення і запропоновано вирішення проблем правового регулювання доступу до інформації. Автор визначила ряд наукових понять і категорій, внесла пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Висновки за результатами дослідження полягають у такому.
1. Визначення терміна «інформація» закріплене на рівні закону, однак воно не здатне в повному обсязі розкрити сутність «інформації», бо законодавець відносить до інформації відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Однак поза даним визначенням залишається інформація та/або дані, які були висловлені усно, тобто публічно оголошені, що є одним із недоліків законодавчого визначення поняття інформації. У зв’язку з цим пропонуємо таке визначення: інформація – це відомості та/або дані про події або явища, які відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому середовищі, викладені в будь-який організаційній формі, вигляді та на будь-яких носіях.
Запропоноване визначення терміна «інформація» дозволяє віднести до неї відомості та/або дані про події і явища, що відбуваються не тільки всередині нашого суспільства, держави та навколишнього природного середовища, а й факти про події і явища, які відбуваються в інших країнах. При цьому подання даних не пов'язується з їхніми конкретними формами або видами, з типами або видами носіїв, що дозволяє врахувати появу нових технічних і технологічних можливостей подання інформації.
2. Незважаючи на конкретизацію змісту, організаційної форми інформації, у чинному законодавстві визначення інформації не завжди базується насамперед на формулі: інформація – відомості та/або дані. У деяких нормативних актах поняття інформації визначається по-різному, тому вважаємо необхідним його уніфікувати та визначити в законодавстві поняття інформації та деяких її видів через поняття «відомості та/або дані».
3. У законодавстві визначено, що такі види інформації, як статистична інформація, архівна, бібліотечна, музейна, екологічна, науково-технічна та інші, є відкритими видами інформації. Проведене дослідження дозволяє запропонувати таке визначення поняття відкритої інформації: це відомості та/або дані, одержання, використання, поширення та зберігання яких відповідно до законодавства не може бути обмеженим.
Особливістю відкритої інформації є те, що: це законодавчо визначена інформація; доступ до відкритої інформації не може бути обмеженим; отримання відкритої інформації відбувається безоплатно; користування відкритою інформацію здійснюється на свій розсуд; відмовляти в доступі до відкритої інформації з будь-яких причин неможливо. Правовий режим відкритої інформації базується на принципах відкритос¬ті, доступності та свободи обміну інформацією.
4. Право на доступ до інформації є одним із невід’ємних прав людини і громадянина, яке повинно забезпечуватися в першу чергу наявністю ефективних правових механізмів його здійснен¬ня. Дане право повинне гарантуватися державою, що включає в себе, зокрема, визначення на законодавчому рівні поняття відкритої інформації та інформації, до¬ступ до якої обмежується, і мети обмеження. При цьому перелік відомостей, доступ до яких обмежено, має бути вичерпно визна¬чений і оприлюднений.
5. У ст. 10 Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про інформацію”» залежно від змісту виділяють такі види інформації: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації. Однак у ст. 10 не вказуються такі види інформації, як публічна, архівна та масова. Крім того, ст. 20 Закону закріплює, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом, тобто в цій статті залежно від правового режиму виділяються такі її види, як інформація з відкритим доступом та інформація з обмеженим доступом. У свою чергу, інформація з обмеженим доступом поділяється на: конфіденційну, таємну та службову інформацію (ст. 21).
Таким чином, вважаємо за необхідне всі види інформації закріпити у ст. 10 Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про інформацію”», внести в неї доповнення, зміни та викласти в такій редакції:
Стаття 10. Види інформації
І. За змістом інформація поділяється на такі види:
– архівна інформація;
– інформація про особу;
– інформація довідково-енциклопедичного характеру;
– інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
– інформація про товар (роботу, послугу);
– науково-технічна інформація;
– податкова інформація;
– правова інформація;
– публічна інформація;
– статистична інформація;
– соціологічна інформація;
– масова інформація;
– інші види інформації.
ІІ. За режимом доступу інформація поділяється на:
– інформацію з відкритим доступом;
– інформацію з обмеженим доступом.
Інформація з обмеженим доступом поділяється на: конфіденційну; таємну та службову.
Відповідно, пропонуємо Розділ II Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про інформацію”» доповнити статтями, що закріплюють поняття публічної інформації, інформації з відкритим доступом та інформації з обмеженим доступом.
6. У Законі України «Про внесення змін до Закону України “Про інформацію”» існують різні підходи при визначенні доступу до відкритої інформації, тобто вказується: за порядком доступу інформація може бути відкритою (ст. 20); можливість вільного одержання інформації (ст. 5); гарантії права на інформацію забезпечуються вільним доступом до деяких видів інформації (ст. 6); відкритою за режимом доступу є науково-технічна інформація (п. 3 ст. 15); відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації (п. 3 ст. 18).
Вважаємо за необхідне уніфікувати ці визначення та використовувати єдині терміни «відкрита інформація» та «доступ до відкритої інформації».
Проведений аналіз дозволяє визначити поняття доступу до відкритої інформації як гарантовану державою можливість вільно одержувати законодавчо визначені відо¬мості та/або дані, доступ до яких не може бути обмеженим. В об'єктивному розумінні доступ до відкритої інформації – це правова регламентація суспільних інформаційних відносин щодо одержання законодавчо визначених видів відкритої інформації.
7. Правовий режим доступу до відкритої інформації це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення та зберігання відомостей та/або даних, доступ до яких відповідно до законодавства не може бути обмеженим. Режим доступу до відкритої інформації базується на принципах відкритості, доступності та свободи обміну інформацією.
У зв’язку з тим, що чинне законодавство не закріплює поняття «правовий режим», вважаємо доцільним внести зміни у ст. 20 Закону 2011 року та викласти її в такій редакції:
Стаття 20. Режим доступу до інформації
Режим доступу до інформації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення та зберігання відомостей та/або даних.
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
8. Забезпечення доступу до відкритої інформації це сукупність правових, організаційних та технічних засобів одержання, використання, поширення та зберігання відомостей та/або даних, доступ до яких відповідно до законодавства не може бути обмежений. Правове забезпечення доступу до відкритої інформації полягає у формуванні системи загальнообов'язкових правил поведінки у сфері одержання, використання, поширення та зберігання інфор¬мації, юридична сила яких охороняється державою. Організаційне (інституційне) за¬безпечення доступу до інформації виражається у створенні органів влади та наділенні їх відповідними повноваженнями щодо задоволення інформаційних потреб учасників інформаційних відносин. Технологічне забезпечення доступу до інформації – це формування і використання інформаційних ресурсів; створення, розвиток і використання інформаційних систем, телекомунікаційних мереж, автоматизованих інформаційних систем, банків і баз даних, баз знань тощо; інформаційних технологій збору, накопичення, поширення, зберігання інформації; доступ до неї як об'єкта відповідних процесів та ін.
9. Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про інформацію”» не містить норм, визначаючих засоби забезпечення доступу до інформації, тому вважаємо за необхідне у ст. 6 Закону закріпити, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію. Основним засобом доступу до інформації є інформаційний запит, тому також у ст. 6 необхідно закріпити, що під запитом щодо надання письмової або усної інформації в цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, їх посадових осіб з певних питань.
10. У зв’язку з тим, що інформаційні правовідносини регулюють багато нормативно-правових актів, на нашу думку, необхідне прийняття єдиного нормативно-правового акта, який би регулював ці питання. При виборі конкретної форми системати¬зації необхідно брати до уваги не лише склад¬ний і специфічний характер інформаційних відносин та становлення інформаційного права, а й той факт, що інформаційне право як молода га-лузь права не є систематизованою галуззю. У сучасних умовах більш ефективно має бути прийняття такого нормативного кодифікованого акта, як Інформаційний кодекс.
11. Існування великої кількості нормативно-правових актів про інформацію, що суперечать один одному, невпорядкованість термінології інформаційного законодавства призводить до різного застосування правових норм на практиці, що зумовлює необхідність вирішення цих питань та чіткого визначення процедури отримання інформації, відповідальності за її надання або ненадання. При цьому всі формальності під час отримання громадянином відкритої інформації мають бути обґрунтовані й визначені в законі, що свідчить про нагальну потребу прийняття Закону України «Про доступ до інформації».
12. У міжнародно-правових угодах їхні учас¬ники-суб'єкти міжнародного права, як правило, бе¬руть на себе зобов'язання щодо забезпечення досту¬пу громадян, держав, міждержавних утворень до інформації. Таким чином, акцентується увага на ство¬ренні державами за допомогою національних право¬вих механізмів забезпеченості доступу до інформації. На сьогодні міжнародно-правова практика виробила дієві механізми реалізації доступу громадян до інформації. Застосу¬вання їх у національному законодавстві залежить вик¬лючно від волі законодавця. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі визначаємо шляхи та механізми імплементації міжнародно-правових норм щодо забезпечення доступу до інформації в національне законодавство.
У зв'язку з цим перед юридичною наукою постає ряд теоретико-прикладних проблем, що потребують вирішення, пов'язаних з визначенням ідей, принципів, напрямів розвитку та шляхів удосконалення інформаційного законодавства, відповідність його до норм міжнародного права та закріплення в національному законодавстві основних міжнародних принципів права доступу громадян до інформації:
– презумпція відкритості та вільного доступу до інформації;
– повнота та достовірність інформації;
– своєчасність надання інформації;
– обмеження права доступу до інформації тільки відповідно до законних режимів доступу до інформації;
– право судового оскарження при забороні доступу громадян до інформації.
13. Враховуючи активну законодавчу діяльність розвинутих країн світу щодо розвитку національних інформаційних законодавств, українська юридична наука та практика повинна уважно, глибоко вивчати досвід інших країн як у практичній, так і в законодавчій сфері та науково обґрунтовано надавати прогнози розвитку українського інформаційного законодавства.
Досвід діяльності Уповноваженого з інформації й Трибуналу з інформації у Великій Британії може бути цікавий з погляду перспективи впровадження в Україні подібної додаткової (позасудової) форми захисту права на доступ до інформації про діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування. Також уявляється обґрунтованим для України введення неминучої відповідальності посадових осіб за необґрунтовану відмову в наданні інформації про діяльність органів влади, характерної для законодавства США. Відповідно до законодавства Швеції, будь-яка особа має право один раз протягом календарного року запитувати, яка інформація про цю особу перебуває в розпорядженні урядових відомств. Встановлення подібного правила в Україні могло б створити умови для ефективної реалізації положень Конституції України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Беляков К. И. Управление и право в период информатизации : [монография] / Беляков К. И. – К. : КВІЦ, 2001. – 308 с.
2. Толокнов А. А. Деякі аспекти загального визначення поняття інформації / А. А. Толокнов // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 47. – С. 319–323.
3. Копылов В. А. Информационное право: вопросы теории и практики / Копылов В. А. – М. : Юристъ, 2003. – 623 с.
4. Гоголь Б. М. Юридичні гарантії здійснення права на інформацію / Б. М. Гоголь // Університетські наукові записки. – 2008. – № 3 (27). – С. 94–97.
5. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
7. Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» : Закон України від 13 січня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 313.
8. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права / [Брижко В. М., Гавловський В. Д., Калюжний Р. А. та ін.]. – Ужгород : ІВА, 2003. – 400 с.
9. Виноградова Г. В. Правове регулювання інформаційних відносин в Україні : [навч. посібник] / Виноградова Г. В. – К. : Юстініан, 2006. – 176 с.
10. Ківалов С. В. Митна політика України : [підручник] / С. В. Ківалов, Б. А. Кормич. – Одеса : Юрид. літ., 2001. – 256 с.
11. Костецька Т. А. Інформаційне право України : [навч. посібник] / Тетяна Анатоліївна Костецька. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 170 с.
12. Калюжний Р. Питання концепції реформування інформаційного законодавства України / Р. Калюжний, В. Гавловський, В. Цимбалюк, М. Гуцулюк // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – К. : ПП «ЕКМО», 2000. – С. 17–21.
13. Макаренко Є. Європейська інформаційна політика / Є. Макаренко. – К. : Наша культура і наука, 2000. – 368 с.
14. Марущак А. І. Правомірні засоби доступу громадян до інформації : [наук.-практ. посібник] / Марущак А. І. – Біла Церква : Буква, 2006. – 432 с.
15. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. В. Арістова. – Харків, 2002. – 39 с.
16. Залізняк В. А. Систематизація інформаційного законодавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. А. Залізняк. – К., 2011. – 18 с.
17. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Б. А. Кормич. – Харків, 2004. – 42 с.
18. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Л. В. Кузенко. – Харків, 2003. – 20 с.
19. Маруженко О. П. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. П. Маруженко. – К., 2009. – 20 с.
20. Мосенко Ю. О. Державна інформаційна політика України: організаційно-правові аспекти здійснення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»/ Ю. О. Мосенко. – К., 2011. – 20 с.
21. Сопілко І. М. Правове регулювання відносин щодо отримання органами державної влади України інформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. М. Сопілко. – К., 2010. – 20 с.
22. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
23. Porat M. The Informational Economy: Definition and Measurement / М. Porat. – Washington D. C. : US Department of Commerce, Office of Telecommunications, 1977. – 230 р.
24. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) : [учебник для вузов] / Калятин В. О. – М. : НОРМА, 2000. – 480 c.
25. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
26. Про телекомунікації : Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
27. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
28. Про телебачення і радіомовлення : Закон України від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
29. Про державну статистику : Закон України від 17 вересня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608.
30. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
31. Про науково-технічну інформацію : Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
32. Про Національний архівний фонд і архівні установи : Закон України від 24 грудня 1993 р. (у редакції від 13 грудня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 11. – Ст. 81.
33. Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
34. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
35. Про Національну програму інформатизації : Закон України від 4 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 181.
36. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
37. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 2.
38. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
39. Про авторські права та суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
40. Про державну таємницю : Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
41. Про інформаційні агентства : Закон України від 28 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
42. Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України від 27 січня 1995 р. (у редакції від 21 травня 2009 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 39. – Ст. 557.
43. Про захист інформації в автоматизованих системах : Закон України в редакції від 31 травня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 31. – Ст. 286.
44. Про затвердження Положення про роботу із засобами обчислювальної техніки та про доступ до інформаційних ресурсів Міністерства фінансів України : наказ Міністерства фінансів України від 1 квітня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0156-04.
45. Хахановський В. Г. Зміст поняття «інформація» у правовій науці та в чинному законодавстві України / В. Г. Хахановський, Р. М. Шевчук // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 65–72.
46. Про обов’язковий примірник документів : Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 199.
47. Інформатизація управління соціальними системами: Організаційно-правові питання теорії і практики : навч. посібник / [Гавловський В. Д., Калюжний Р. А., Цимбалюк В. С. та ін.] ; за заг. ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – К. : МАУП, 2003. – 336 с.
48. Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
49. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : [монографія] / Лук’янчиков Є. Д. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
50. Інформаційне суспільство. Дефініції… / В.М. Брижко, А.А. Орехов, В.С. Цимбалюк, О.Н. Гальченко, А.М. Чорнобров / Під ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеця. – К. : Інтеграл, 2002. – 220 с.
51. Келин Ю. Е. О некоторых аспектах информатики и ее понятийного аппарата [Електронний ресурс] / Ю. Е. Келин. – Режим доступу :
http://www. eabc.edu.ee/ jurikelin/infoStatja2.htm.
52. Артеменко О. Інформація як спосіб забезпечення екологічного захисту громадян / О. Артеменко, О. Яра // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 10. – С. 29–31.
53. Використання інформаційного ресурсу для прийняття управлінського рішення / [Мацюк В. Я., Бесчасний В. М., Шамрай В. О. та ін.] ; за ред. В. О. Шамрая. – Дніпропетровськ, 2006. – 208 с.
54. Ситдикова Л. Б. Информация как правовая и гражданско-правовая категория: статус информации в гражданском праве / Л. Б. Ситдикова // Гражданское право. – 2007. – № 2. – С. 41–47.
55. Городов О. А. Основы информационного права России / Городов О. А. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 305 с.
56. Кормич Б. А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи : [навч. посібник] / Кормич Б. А. – К. : Кондор, 2004. – 384 с.
57. Про інформацію, інформатизацію і захист інформації : Федеральний закон Російської Федерації від 20 лютого 1995 р. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 8. – Ст. 609.
58. Кузьмин В. П. Понятие и юридическая сущность информации / В. П. Кузьмин // Информационное право. – 2009. – № 2 (17). – С. 4–8.
59. Об информации, информационных технологиях и о защите информации : Федеральный закон от 27 июля 2006 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2006. – № 31. – Ст. 3448.
60. Про информацию, информатизацию и защите информации : Закон Азербайджанской Республики от 3 апреля 1998 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/az/informat.htm.
61. О свободе информации : Закон Азербайджанской Республики от 19 июня 1998 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/uz/dostup.htm.
62. Об информатизации : Закон Республики Беларусь от 6 сентября 1995 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://pravo.levonevsky.org/bazaby/zakon/zakb1127.htm.
63. О принципах и гарантиях свободы информации : Закон Республики Узбекистан от 12 декабря 2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/uz/dostup.htm.
64. Об информации : Закон Республики Таджикистан от 10 мая 2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/tg/inform.htm.
65. Белевская Ю. А. Информация как объект правового регулирования конституционных прав человека и гражданина / Ю. А. Белевская // Юрист. – 2006. – № 6. – С. 34–37.
66. Дергачов В. С. Правова природа та зміст поняття «інформація» в законодавстві України / В. С. Дергачов // Збірник наукових праць. – 2007. – № 8. – С. 10–15.
67. Петров Є. В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Є. В. Петров. – Харків, 2003. – 20 с.
68. Семилетов С. И. Информация как особый нематериальный объект права / С. И. Семилетов // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 67–74.
69. Кураков Л. Я. Информация как объект правовой защиты / Л. Я. Кураков, С. Я. Смирнов. – М. : Гелиос, 1998. – 240 с.
70. Бачило И. Л. Информационное право / Бачило И. Л., Лопатин В. Н., Федотов М. А. ; под ред. Б. Н. Топорнина. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2001. – 789 с.
71. Копылов В. А. Информационное право : [учебник] / Копылов В. А. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2002. – 512 с.
72. Gorzynska T. Prawo do informacji i zasada jawnosci administracyjnej / Teresa Gorzynska // Krakow : Zakamycze, 1999. – C. 27–28.
73. Правове, нормативне та методологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні : матеріали Круглого столу [«Обговорення проекту закону України «Про інформацію з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці»], (Київ, 9 жовтня 2001 р.). – К. : Безопасность информации, 2001. – 35 с.
74. Johnston C. B. Global news access. The impact of new communications technologies / Johnston С. В. – Westport : Praeger publishers, 1998. – 85 р.
75. Кохановська О. Класифікація та види інформації у доктрині права і законодавстві України / О. Кохановська // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 78–81.
76. О свободном доступе к информации : Закон Словацкой Республики от 17 мая 2000 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://books.br.com.ua/19494.
77. Об информации : Закон Республики Казахстан от 8 мая 2003 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/kz/informat.htm.
78. О свободе информации : Закон Республики Латвия от 6 ноября 1998 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/lv/fr_inf.htm.
79. Кохановська О. Теоретичні підходи до визначення основних ознак та юридичних властивостей інформації / О. Кохановська // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 116–118.
80. Кормич Б. А. Інформаційне право : [підручник] / Кормич Б. А. – Харків : БУРУН і К, 2011. – 334 с.
81. Венгеров А. Б. Категория «информация» в понятийном аппарате юридической науки / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1977. – №10. – С. 70–78.
82. Бачило И. Л. Информация как предмет правоотношений / И. Л. Бачило // Научно-техническая информация. – 1997. – № 9. – С. 17–25.
83. Колодій І. Поняття та зміст інформації: соціальні та правові аспекти / І. Колодій // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 83–86.
84. Пілат Є. Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи / Є. Пілат // Вісник Львівського університету. Серія: Юридична. – 2010. – Вип. 50. – С. 127–132.
85. Панова І. В. Деякі проблеми реалізації права громадян на доступ до інформації / І. В. Панова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 40. – С. 238–242.
86. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Наук. думка, 2007. – 588 с.
87. Гетманцев Д. О. Про деякі проблеми правового регулювання права на інформацію в України / Д. О. Гетманцев // Адвокат. – 2006. – № 9. – С. 17–22.
88. Гришаева Ю. И. Конституционно-правовые основы права граждан на информацию и на доступ к информации о деятельности органов государственной власти и органов местного самоуправления / Ю. И. Гришаева // Юрист. – 2007. – № 6. – С. 33–36.
89. Кравченко С. Право на інформацію / С. Кравченко // Право України. – 2010. – № 5. – С. 109–114.
90. Кушакова Н. Розвиток інформаційного суспільства та права на інформацію в Україні / Н. Кушакова // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 4. – С. 16–22.
91. Нестеренко О. Шляхи вдосконалення конституційно-правового регулювання права на доступ до інформації / О. Нестеренко // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – С. 31–36.
92. Сурілова О. О. Право на інформацію в Європейському Союзі / О. О. Сурілова // Актуальні проблеми держави і права. – 2007. – Вип. 34. – С. 129–132.
93. Марущак А. І. Доступ до інформації: питання правового регулювання / А. І. Марущак // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 1. – С. 35–41.
94. Марущак А. І. Визначення поняття «доступ до інформації» / А. І. Марущак // Правова інформатика. – 2006. – № 3 (11). – С. 67–72.
95. Марущак А. Правове регулювання доступу до інформації в Україні / А. Марущак // Персонал. – 2007. – № 9. – С. 61–63.
96. Рассолов М. М. Информационное право : [учеб. пособие] / Рассолов М. М. – М. : Юристъ, 1999. – 400 с.
97. Проблемы общей теории права и государства : учебник для вузов / [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 832 с.
98. Теория государства и права : учебник для юрид. вузов и фак. / [под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова]. – М. : НОРМА-ИНФРА М, 1998. – 570 с.
99. Мохова О. Ю. Нормативно-правовое регулирование доступа к открытой информации в Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / Мохова О. Ю. – М., 2005. – 212 с.
100. Бачило И. Л. Информационное право: основы практической информатики : [учеб. пособие] / Бачило И. Л. – М. : Юринформцентр, 2001. – 352 с.
101. Толковый словарь русского языка : в 4 т. / [под ред. Д. Н. Ушакова]. – М. : ОГИЗ, 1935–1940. –
Т. 1. – 1935. – 1565 с.
102. Словарь русского языка : в 4 т. / [под ред. А.П. Евгеньева]. – М., 1957–1961. –
Т. 1. – 1957. – 936 с.
103. Алексенцев А. И. Защита информации: Сводный словарь основных понятий и терминов / А. И. Алексенцев // Безопасность информационных технологий. – 1998. – № 4.
104. Марущак А. Зміст поняття «забезпечення доступу до інформації» / А. Марущак // Право України. – 2008. – № 5. – С. 99–104.
105. Марущак А. І. Забезпечення доступу до інформації: визначення поняття / А. І. Марущак // Правова інформатика. – 2008. – № 3 (19). – С. 24–30.
106. Марущак А. Правове регулювання доступу до бібліотечно-інформаційних ресурсів в Україні / А. Марущак // Юридичний радник. – 2007. – № 4 (18). – С. 13–18.
107. Соснін О. Передумови нормування в Україні інформаційного права / О. Соснін // Право України. – 2005. – № 11. – С. 99–103.
108. Красноступ Г. Проблема визначення об’єкта та предмета інформаційного права / Г. Красноступ // Право України. – 2007. – № 5. – С. 125–127.
109. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності ОВС України: організаційно-правові засади : дис. ... доктора юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Арістова І. В. – Xарків, 2002. – 408 с.
110. Пахомов І. Проблеми розвитку інститутів адміністративного права України та шляхи їх вирішення / І. Пахомов // Право України. – 2007. – № 10. – С. 3–5.
111. Теория государства и права : курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько]. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
112. Бєляков К. І. Інформатизація в України: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення : [монографія] / Бєляков К. І. – К. : КВІЦ, 2008. – 576 с.
113. Марущак А. Поняття суб’єктів інформаційних правовідносин та їх класифікація / А. Марущак // Правова інформатика. – 2006. – № 4 (12). – С. 42–46.
114. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : [підручник] / Скакун О. Ф. – Xарків : Консул, 2001. – 656 с.
115. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 4: Н–П. – 2002. – 720 с.
116. Бачило И. Л. Информация как объект правового регулирования / И. Л. Бачило // Использование принципов единой государственной системы документационного обеспечения управления в работе с управленческими документами и обеспечения их сохранности в ведомственных архивах : материалы Науч.-техн. семинара. – Ленинград : О-во «Знание», 1991. – С. 71–73.
117. Копылов В. А. Информация как объект правового регулирования / В. А. Копылов // Сборник НТИ. Серия 1. – 1996. – № 8. – С. 1–17.
118. Арістова І. В. Розбудова правової держави в Україні: правовий механізм забезпечення права на доступ до інформації в суспільстві / І. В. Арістова // Правова інформатика. – 2010. – № 1 (25). – С. 3–13.
119. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : [курс лекцій] / Марущак А. І. – К. : КНТ, 2007. – 208 с.
120. Марущак А. І. Інформаційне право: Доступ до інформації : [навч. посібник] / Марущак А. І. – К. : КНТ, 2007. – 532 с.
121. Брижко В. М. До питання застосування у правотворчості понять «інформація» та «дані» / В. М. Брижко // Правова інформатика. – К., 2005. – № 4 (8). – С. 51–57.
122. Руководящие принципы политики совершенствования государственной информации, являющейся общественным достоянием / [подгот. Пол Ф. Улир]. – Париж : Изд-во ЮНЕСКО, 2004. – 54 с.
123. Про інформацію, інформатизацію та захист інформації : Закон Республіки Білорусь від 10 листопада 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.medialaw.ru/exussrlaw/l/by/informat.htm.
124. Нестеренко О. В. Право на доступ до інформації в Україні: конституційно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. В. Нестеренко. – Харків, 2008. – 20 с.
125. Брижко В. М. Правовий механізм захисту персональних даних / В. М. Брижко ; [за заг. ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного]. – К. : Парламент. вид-во, 2003. – 120 с.
126. Поповчук С. Сутність правової природи адміністративно-правових режимів в Україні / С. Поповчук // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 8. – С. 36–39.
127. Исаков В. Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы / В. Б. Исаков // Проблемы теории государства и права. – М. : Юрид. лит., 1987. – С. 258–259.
128. Ясечко С. Правовий режим інформації з обмеженим доступом у цивільному праві / С. Ясечко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 7. – С. 113–115.
129. Соснін О. «Таємно», «секретно», «конфіденційно» / О. Соснін // Політика і час. – 2002. – № 9. – С. 53–60.
130. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.
131. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
132. Сенищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие / В. И. Сенищев // Актуальные проблемы гражданского права. – М., 1998. – С. 138–156.
133. Общая теория права : в 2 т. / [под ред. Алексеева С.С.] – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 1. – 1981. – 361 с.
134. Матузов Н. И. Правовые режимы: Вопросы теории и практики / Н. И. Матузов, А. В. Малько // Правоведение. – 1996. – № 1. – С. 16–29.
135. Малько А. В. Правовые режимы в российском законодательстве / А. В. Малько, О. С. Родионов // Журнал российского права. – 2001. – № 9. – С. 19–25.
136. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 2. – 1982. – 360 с.
137. Городов О. А. Основы информационного права России / Городов О. А. – М. : Юридический центр Пресс, 2003. – 305 с.
138. Спаський А. С. Правовідносини за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях: теоретико-правовий аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Спаський А. С. – Xарків, 2007. – 287 с.
139. О принципах регулирования информационных отношений в государствах-участниках Межпарламентской Ассамблеи : рекомендательный законодательный акт, принятый постановлением Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ 23 мая 1993 г. [Електронний ресурс]. – Санкт-Петербург. – Режим доступу :
pravo.vuzlib.net/book_z1019_pag.
140. Шамсумова Э. Ф. Правовые режимы (теоретический аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Шамсумова Э. Ф. – Екатеринбург, 2001. – 213 с.
141. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – М. : БЕК, 1994. – 220 с.
142. Спаський А. Категорія «правовий режим»: підходи до інтерпретації / А. Спаський // Право України. – 2008. – № 4. – С. 27–29.
143. Родионов О. С. Правовые режимы как важнейший элемент юридической политики / О. С. Родионов // Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 157–158.
144. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник] / Бахрах Д. Н. – М. : БЕК, 1999. – 368 c.
145. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: [монографія] / Шишка Р. Б. – Харків : Вид-во Нац. Ун-ту внутр. справ, 2002. – 368 c.
146. Шарабурина О. О. Поняття адміністративно-правового режиму інформації з обмеженим доступом (основні підходи) / О. О. Шарабурина // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 120–123.
147. Рушайло В. Б. Административно-правовой режим : [монография] / Рушайло В. Б. – М. : Щит-М, 2000. – 264 с.
148. Константінов С. Ф. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні та механізм його забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Конституційне право; муніципальне право» / С. Ф. Константінов. – К., 2002. – 20 с.
149. Бляхман Б. Я. Правовой режим в системе регулирования социальных отношений / Бляхман Б. Я. – Кемерово : Кузбассвузиздат, 1999. – 172 с.
150. Спаський А. Категорія «правовий режим»: ознаки та поняття / А. Спаський // Право України. – 2008. – № 7. – С. 13–16.
151. Кукшинова О. О. Особливості правового режиму доступу до відкритої інформації / О. О. Кукшинова // Митна справа. – 2011. – № 6. – С. 72–80.
152. Ефремов А. А. Информация как объект интеллектуальной собственности [Електронний ресурс] / А. А. Ефремов. – Режим доступу :
www/infolaw.hut.ru/works/.
153. Савельев Д. А. Информация и интеллектуальная собственность как объекты гражданского права [Ел