ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВІЙНАМ В УКРАЇНІ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УДК 351:65.012.8 (477)

АБАКУМОВ ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ
ІНФОРМАЦІЙНИМ ВІЙНАМ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВІЙНАМ ……..………
1.1. Інформаційна безпека як складова національної безпеки ………………………………………………….
1.2. Інформаційні війни як одна з форм реалізації загроз інформаційній безпеці України ……………………….
1.3. Інформаційна зброя як основний засіб ведення інформаційних війн ……………………………………
1.4. Суб’єкти ведення інформаційних війн: їх цілі, завдання та особливості ведення інформаційної війни …………
Висновки до Розділу 1……………………………………..
11

11

28

46

66
88

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ЗАСОБИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВІЙНАМ В УКРАЇНІ ………………………….
2.1. Правова база забезпечення інформаційної безпеки в Україні (особливості формування) …………………...
2.2. Інституційне забезпечення протидії інформаційним війнам в Україні ………………………………………..
2.3. Перспективні напрямки вироблення і реалізації правових засобів та організаційних заходів захисту від інформаційних війн в Україні …………………….
Висновки до розділу 2 …………………………………….

93

93

120

152
183
ВИСНОВКИ ……………………………………………………….………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….. 188
192
196
ВСТУП
Актуальність теми. Одним із найбільш вагомих факторів, які визначають розвиток сучасного суспільства, є інформація та пов’язані з нею процеси. Протягом останніх років в Україні спостерігається стрімкий розвиток новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій, їх поширення та впровадження серед широких верств населення. Постійний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій приводить до таких позитивних змін як стимулювання конкуренції, розширення виробництва, що забезпечує економічне зростання і зайнятість населення, підвищує ефективність функціонування практично всіх сфер життєдіяльності шляхом переходу на нові засади обробки та передачі інформації. Але, зважаючи на здатність інформації впливати на суб’єктів та повністю змінювати поведінку людини, суспільства або держави в необхідному напрямку, існують випадки, коли позитивні властивості інформації та інформаційних технологій можуть бути використані для досягнення як корисних, так і незаконних цілей. Особливої уваги при цьому потребує така форма конфліктної ситуації як інформаційна війна, оскільки це явище не тільки гальмує розвиток інформаційного суспільства, а й зачіпає практично всі пріоритетні сфери життя в усьому світі. Технічний прогрес суттєво скорегував методи військових, торговельних, економічних конфліктів, внаслідок чого прямі силові методи стали поступатися інформаційним. Розуміння шкідливості та деструктивної сили інформаційних війн вимагає проведення ґрунтовних досліджень цього феномену з правової точки зору.
Незважаючи на надзвичайну важливість та актуальність забезпечення належного функціонування усіх сфер життєдіяльності людини, суспільства та держави, необхідність ефективного забезпечення інформаційної безпеки держави, зокрема шляхом вироблення надійного механізму протидії інформаційним війнам, на сьогодні повною мірою не визначені методологічні засади протидії інформаційним війнам, відсутні на монографічному рівні роботи, присвячені комплексному правовому дослідженню проблеми належного використання відповідних правових засобів та організаційних технологій протидії інформаційним війнам в Україні з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина в інформаційній сфері, належного функціонування суспільства та держави на рівні світових стандартів.
Отже, зазначене, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми в юридичній науці обумовлюють актуальність і важливість визначення системи правового регулювання протидії інформаційним війнам в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках п. 1.1, 3.1, 5.3, 9.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2005-2010 рр. Робота спрямована також на реалізацію основних положень Концепції Національної програми інформатизації (затвердженої Законом України від 4 лютого 1998 р. № 75), Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 9 січня 2007 р. № 537, Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави» від 18 вересня 2002 р. № 836, Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року „Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України” від 6 грудня 2001 р. № 1193.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових документів, практики їх реалізації, а також узагальнення основних положень праць науковців визначити сутність відносин, що виникають під час ведення інформаційних війн, адміністративно-правові та організаційні засади діяльності уповноважених органів державної влади України у сфері протидії інформаційним війнам, виробити конструктивні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діяльності відповідних органів державної влади України, запропонувати перспективні напрямки вироблення і реалізації правових засобів та організаційних заходів захисту від інформаційних війн в Україні.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати сутність інформаційних війн як однієї з форм реалізації загроз інформаційній безпеці України;
- визначити місце та роль інформаційної безпеки України в структурі національної безпеки України, уточнити правовий зміст основних понять і категорій інформаційної безпеки як складової національної безпеки;
- з’ясувати особливості ведення інформаційних війн в Україні:
- визначити поняття «інформаційна зброя» та основні її види;
- визначити види суб’єктів ведення інформаційних війн, особливості ведення інформаційних війн різними суб’єктами та застосування ними інформаційної зброї;
- з’ясувати зміст державної політики інформаційної безпеки (в контексті протидії інформаційним війнам) та пріоритетні напрями її реалізації;
- здійснити комплексну характеристику правової бази забезпечення інформаційної безпеки України, визначити першочергові напрямки та форми забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства та держави;
- розкрити сутність інституційного механізму протидії інформаційним війнам в Україні, визначити основні проблеми організації його функціонування;
- розробити правові основи організації належної взаємодії органів державної влади України щодо протидії інформаційним війнам та ефективні механізми боротьби з проявами інформаційних війн;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діяльності органів державної влади України у сфері протидії інформаційним війнам та виведення її на якісно новий рівень.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у сфері ведення інформаційних війн та вироблення організаційно-правових засобів і методів протидії їм.
Предметом дослідження є система правового регулювання протидії інформаційним війнам в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Системний метод використано під час визначення переліку суб’єктів ведення інформаційних війн (підрозділ 1.4), аналізу правової бази забезпечення інформаційної безпеки України (у контексті протидії інформаційним війнам) (підрозділ 2.1), дослідження системи органів державної влади України у сфері протидії інформаційним війнам (підрозділ 2.2), вироблення ефективних механізмів боротьби з проявами інформаційних війн (підрозділ 2.3). Логіко-семантичний метод, логічний метод та методи моделювання сприяли поглибленню понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2). Історико-правовий метод застосовано під час аналізу особливостей формування правової бази забезпечення інформаційної безпеки України (підрозділ 2.1). Завдяки порівняльно-правовому методу та інформаційному підходу визначено правові проблеми протидії інформаційним війнам в Україні та шляхи їх вирішення (розділ 2), напрямки удосконалення національного законодавства з метою ефективної протидії інформаційним війнам в Україні на рівні світових стандартів (підрозділ 2.1). Статистичний метод використано для ілюстрації досягнень і недоліків у правовому регулюванні діяльності відповідних органів державної влади України у сфері протидії інформаційним війнам та визначення шляхів підвищення ефективності їх діяльності (підрозділ 2.2).
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави та права, теорії управління, адміністративного права, міжнародного права, інформаційного права та безпекознавства: В. Б. Авер’янова, О. Б. Антонова, І. В. Арістової, В. Г. Балашова, О. М. Бандурки, І. Л. Бачило, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, В. М. Богуша, В. О. Бондаренка, В. М. Брижка, Н. А. Брусніцина, В. І. Бурковського, В. К. Бутранця, О. І. Васильєва, Л. В. Воронцової, М. А. Вусої, І. П. Голосніченка, В. П. Горбатенка, В. П. Горбуліна, С. М. Гриняєва, С. В. Гриньова, В. В. Гущина, О. Г. Данільяна, В. М. Желіховського, Р. А. Калюжного, О. М. Кальченка, А. Б. Качинського, С. В. Ківалова, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, С. А. Комова, Б. П. Кондрашова, В. А. Копилова, О. П. Коренєва, Б. А. Кормича, В. А. Ліпкана, О. С. Ліпкана, Ю. Є. Максименка, В. Л. Манілова, О. В. Манойла, Н. Р. Нижник, Д. М. Овсяника, В. В. Остроухова, І. Н. Панаріна, В. М. Петрика, Г. Г. Почепцова, В. Ф. Прокоф’єва, В. Е. Разуваєва, С. П. Расторгуєва, Г. П. Ситника, О. Ф. Скакун, Ю. М. Старилова, В. А. Тихонова, Л. С. Харченка, Д. Б. Фролова, Ю. С. Шемчученка, В. С. Цимбалюка, О. К. Юдіна та ін. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародно-правових, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів у сфері протидії інформаційним війнам. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять національна правозастосовна практика, досвід країн Європейського Союзу; довідкова література, статистичні матеріали, веб-сайти мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній юридичній науці спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки та сучасного розвитку інформаційних технологій визначити правові засади протидії інформаційним війнам в Україні і виробити правові засоби та організаційні заходи захисту від інформаційних війн в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- удосконалено категоріальний апарат інформаційної безпеки шляхом розкриття змісту понять «безпека», «національна безпека», «інформаційна сфера»; показано, що конструктивним чином налагоджена національна безпека становить необхідну умову існування стабільної та ефективної інформаційної сфери; обґрунтовано, що інформаційна безпека є невід’ємною складовою національної безпеки;
- набуло подальшого розвитку визначення співвідношення поняття «інформаційна війна» з поняттями «інформаційне протиборство», «інформаційна боротьба», «інформаційна експансія» та «інформаційна агресія»;
- удосконалено характеристику інформаційних війн як однієї із форм реалізації загроз інформаційній безпеці України;
- удосконалено розуміння понять «інформаційна зброя», «інформаційний продукт» та «інформаційний ресурс» шляхом аналізу існуючих точок зору науковців з цього приводу; обґрунтовано, що у зв’язку зі стрімким зростанням технічного потенціалу суспільства, прогресуючим розвитком інформаційно-телекомунікаційних технологій постійно з’являтимуться нові види інформаційної зброї, що вимагатиме розробки нових засобів боротьби із незаконним використанням інформаційної зброї, розробки та впровадження засобів захисту від агресивних інформаційних дій;
- поліпшено розуміння особливостей ведення інформаційних війн шляхом проведення аналізу технологій ведення інформаційних війн у політиці, бізнесі та військових інформаційних війн, особливостей застосування конкретних видів інформаційної зброї;
- удосконалено класифікацію суб’єктів ведення інформаційних війн, у результаті чого було зроблено висновок, що суб’єктний склад правовідносин, які виникають у зв’язку із розв’язанням інформаційних війн, відрізняється від інших суб’єктних складів правовідносин тим, що до його складу входять не тільки чітко визначені національним законодавством суб’єкти права, а й абсолютно нові суб’єкти, які не мають статусу суб’єкта в галузі приватного або публічного права; акцентовано увагу на транскордонності кола суб’єктів ведення інформаційних війн та їх здатності хаотично змінюватися;
- вперше визначено правові основи протидії інформаційним війнам в Україні; запропоновано низку правових заходів для ефективної протидії інформаційним війнам в Україні;
- набуло подальшого розвитку з’ясування особливостей формування державної політики інформаційної безпеки (в контексті протидії інформаційним війнам) та визначення пріоритетних напрямів її реалізації;
- вперше визначено інституційний механізм протидії інформаційним війнам в Україні; запропоновано та обґрунтовано необхідність налагодження ефективної взаємодії відповідних органів державної влади, що сприятиме вдосконаленню їх управлінської діяльності та виведенню її на якісно новий рівень;
- набуло подальшого розвитку визначення правових засад забезпечення інформаційної безпеки України, що дозволило запропонувати й обґрунтувати необхідність внесення змін до законодавства України відповідно до європейських стандартів побудови інформаційного суспільства;
- вперше обґрунтовано доцільність формування зваженої системи органів державної влади України, компетенція яких пов’язана із виробленням та реалізацією державної політики інформаційної безпеки (в контексті протидії інформаційним війнам); запропоновано конкретні організаційно-правові механізми інституційних перетворень з метою ефективної протидії інформаційним війнам в Україні;
- надано пропозиції щодо формування дієвого законодавства, норми якого належним чином регулювали б відносини, що виникають під час користування мережею Інтернет;
- сформульовано рекомендації щодо необхідності вироблення правового забезпечення захисту неповнолітніх від впливу інформації, яка становить загрозу їх морально-психічному здоров’ю, зокрема щодо забезпечення інформаційної безпеки дітей в мережі Інтернет.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення протидії інформаційним війнам в Україні та організації діяльності відповідних органів державної влади на якісно новому рівні;
- у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для удосконалення чинного національного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які регулюють питання протидії інформаційним війнам в Україні;
- у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність органів державної влади України у сфері протидії інформаційним війнам, привести її у відповідність до сучасних європейських стандартів з урахуванням формування в Україні інформаційного суспільства, налагодити якісну взаємодію органів державної влади України з операторами та провайдерами телекомунікацій;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для написання підручників та навчальних посібників з питань забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства та держави, протидії інформаційним війнам, для підготовки підручників та практикумів з курсу «Інформаційне право України», а також у викладанні зазначеної дисципліни;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані з метою підвищення рівня правової культури населення, особливо з питань дотримання норм комп’ютерної етики, морально-етичних основ регулювання відносин між комп’ютером і людиною в міжнародному мережевому просторі та висвітлення перспектив налагодження ефективної протидії інформаційним війнам в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки було оприлюднено на двох науково-практичних конференціях: «Інформатизація вищих навчальних закладів МВС України» (Харків, 2010) та «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2010), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права навчально-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні адміністративно-правових та організаційних засад протидії інформаційним війнам, а також шляхів виведення діяльності відповідних органів державної влади України щодо протидії інформаційним війнам на якісно новий рівень. У результаті дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Обґрунтуванню та розробці моделі ефективної діяльності відповідних органів державної влади України щодо протидії інформаційним війнам сприяло з’ясування теоретико-методологічних засад такої протидії. Під цими засадами розуміються як існуючі теоретичні напрацювання, так і поглиблені їх тлумачення та розвиток. Зазначається, що теоретико-методологічне підґрунтя складають положення, які стосуються: а) нових уявлень про забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства та держави – визначення місця та ролі інформаційної безпеки України в структурі національної безпеки України, уточнення правового змісту основних понять і категорій інформаційної безпеки як складової національної безпеки; б) теоретичної бази ведення інформаційних війн як однієї із форм реалізації загроз інформаційній безпеці України – вироблення відповідного категоріального апарату (зокрема, надання визначення понять «інформаційна війна», «інформаційна зброя» «суб’єкти ведення інформаційних війн», комплексне дослідження співвідношення поняття «інформаційна війна» з таким поняттями як «інформаційне протиборство», «інформаційна боротьба», «інформаційна експансія» та «інформаційна агресія»).
Зроблено висновок, що основною ознакою, яка виокремлює інформаційну війну серед інших видів діяльності в інформаційній сфері, є обов’язкове застосування інформаційної зброї. Визначено та проаналізовано найбільш поширені види інформаційної зброї, що застосовуються під час ведення інформаційних війн в Україні. Відстоюється позиція, що застосування декількох видів інформаційної зброї вимагає розробки системи організаційно-правових заходів, спрямованих на протидію зазначеним засобам, залучення значної кількості фахівців, здатних своєчасно приймати зважені та обґрунтовані, а головне, ефективні, рішення, спрямовані на нейтралізацію загроз належному функціонування інформаційної сфери.
З метою вироблення дієвої системи заходів, спрямованих на протидію інформаційним війнам в Україні, визначено основні технології ведення інформаційних війн в політиці, бізнесі та військових інформаційних війн, особливості застосування конкретних видів інформаційної зброї.
З огляду на важливість з’ясування змісту поняття «суб’єкти ведення інформаційних війн», а також його невизначеності у національному законодавстві та у науковому обігу шляхом комплексного аналізу та узагальнення праць науковців, дослідження концептуальних засад державної політики інформаційної безпеки України (у контексті протидії інформаційним війнам) визначено та розкрито сутність зазначеного поняття. Надано власну класифікацію суб’єктів ведення інформаційних війн; акцентовано увагу на транскордонності кола суб’єктів ведення інформаційних війн та їх здатності хаотично змінюватися. З’ясовано специфіку ведення інформаційних війн різними суб’єктами та особливості застосування ними інформаційної зброї.
Зважаючи на необхідність вироблення ефективного механізму протидії інформаційний війнам в Україні, визначено адміністративно-правові та організаційні особливості формування державної політики інформаційної безпеки (в контексті протидії інформаційним війнам) та визначено пріоритетні напрями її реалізації. Запропоновано та обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства України відповідно до європейських стандартів побудови інформаційного суспільства. Визначено, що одним із пріоритетів розвитку національного інформаційного законодавства є здійснення кодифікації інформаційного законодавства. Наголошено на доцільності включення до проекту Інформаційного кодексу норм комп’ютерної етики, морально-етичних засад регулювання відносин в міжнародному мережевому просторі.
Враховуючи необхідність набуття нового та посиленого виміру в галузі протидії інформаційним війнам, запропоновано та обґрунтовано доцільність дослідження інституційного механізму протидії інформаційним війнам в Україні. Доведено, що інституційне забезпечення протидії інформаційним війнам в Україні складається з двох складових: системи органів державної влади, що здійснюють загальнодержавне керівництво у сфері забезпечення інформаційної безпеки (у тому числі у сфері протидії інформаційним війнам), та системи органів виконавчої влади, на які покладено обов’язок щодо часткового формування у межах наданих повноважень та реалізації державної політики інформаційної безпеки у сучасних умовах (у тому числі політики щодо протидії інформаційним війнам). Охарактеризовано нормативно-правову та організаційну діяльність органів державної влади України, що входять до інституційного механізму протидії інформаційним війнам.
Обґрунтовано доцільність формування зваженої системи органів державної влади України, компетенція яких пов’язана із виробленням та реалізацією державної політики інформаційної безпеки (в контексті протидії інформаційним війнам); запропоновано конкретні організаційно-правові механізми інституційних перетворень з метою ефективної протидії інформаційним війнам в Україні.
Акцентовано увагу на необхідності налагодження ефективної взаємодії відповідних органів державної влади, що сприятиме вдосконаленню їх управлінської діяльності та виведенню її на якісно новий рівень. Наголошено за важливості налагодження конструктивного діалогу відповідних органів державної влади України у ході розробки основних засад державної політики забезпечення інформаційної безпеки України (у контексті протидії інформаційним війнам) та у ході реалізації узгодженої й обґрунтованої державної політики.
Запропоновано вирішити проблему правового забезпечення протидії інформаційним війнам в Україні шляхом формування дієвого законодавства, норми якого належним чином регулювали б відносини, що виникають під час користування мережею Інтернет (зокрема випадків, коли відомості, що містять у собі посягання на честь, гідність та ділову репутацію інших осіб, було розміщено у всесвітній мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, вирішення процедурних питань спростування інформації, розміщеної в Інтернет).
Зважаючи на необхідність захисту неповнолітніх від негативного впливу Інтернету, навчання правильному користуванню невичерпними джерелами інформації, які надає Інтернет, запропоновано рекомендації щодо вироблення правового забезпечення захисту неповнолітніх від впливу інформації, яка несе загрозу їх морально-психічному здоров’ю, зокрема щодо забезпечення інформаційної безпеки дітей в мережі Інтернет.
Доведено, що саме від врегулювання на законодавчому рівні основних засад протидії розповсюдженню продукції порнографічного характеру у засобах масової інформації залежить високий рівень моральності в суспільстві. Наголошено на надзвичайній значущості вироблення ефективної державної політики щодо протидії розповсюдженню порнографії як явища, у тому числі розповсюдженню продукції порнографічного характеру у засобах масової інформації. Запропоновано внести відповідні зміни до чинного законодавства України щодо боротьби із розповсюдженням продукції порнографічного характеру, особливо із розповсюдженням продукції порнографічного характеру з використанням дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антонов А. Б. Основы обеспечения безопасности личности, общества и государства : учеб. пособие / А. Б. Антонов, В. Г. Балашов. – М., 1996. – 127 с.
2. Васильев А. И. Система национальной безопасности Российской Федерации (конституционно-правовой анализ) : дис. ... д-ра юрид. наук / А. И. Васильев. – СПб., 1999. – 325 с.
3. Ветров Н. И. Безопасность частого предприятия : учеб. пособие / Н. И. Ветров, М. Н. Зацепин. – М., 1995. – 120 с.
4. Гущин В. В. Понятие безопасности и ее предметно-объективные сферы / В. В. Гущин // Проблемы повышения готовности органов внутренних дел к деятельности в чрезвычайных ситуаціях : сб. науч. тр. – М. : ВНИИ МВД России, 1994.
5. Юридична енциклопедія : в 6 т. Т.1: А-Г / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1999. – 672 с.
6. Комиссаров В. С. Преступления, нарушающие общие правила безопасности (понятие, система, общая характеристика) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / В. С. Комиссаров. – М., 1997. – 20 с.
7. Кондрашов Б. П. Общественная безопасность и административно-правовые средства ее обеспечения : монография / Б. П. Кондрашов. – М. : Щит-М, 1998. – 296 с.
8. Ліпкан В. А. Безпекознавство : навч. посіб. / В. А. Ліпкан. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с.
9. Тлумачний словник сучасної української мови / [редкол. В. С. Коврига та ін.]. – Х. : Белкар-книга, 2005. – 800 с.
10. Розин Л. М. Вопросы юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: административное право / Л. М. Розин. – М., 1983. – 75 с.
11. Степашин С. В. Безопасность человека и общества (политико-правовые вопросы) / С. В. Степашин. – СПб. : СПб. ИЮ МВД России, 1994. – 174 с.
12. Тепечин В. И. Социология национальной безопасности как «новая» парадигма социологического знания / В. И. Тепечин // Безопасность : информац. сб. Фонда нац. и междунар. безопасности. – 1995. – № 3–4. – С. 89.
13. Туманов Г. А. Общественная безопасность и ее обеспечение в экстремальных условиях / Г. А. Туманов, В. И. Фризко // Советское государство и право. – 1989. – № 8. – С. 15–24.
14. Ярочкин В. И. Секьюритология – наука о безопасности жизнедеятельности / В. И. Ярочкин. – М. : Ось-89, 2000. – 400 с.
15. Нижник Н. Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку) : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, Г. П. Ситник, В. Т. Білоус ; за заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
16. Про основи національної безпеки України : закон України від 19 черв. 2003 р. № 964-IV // Зібрання законодавства. Сер. 3. – 2003. – № 8. – Ст. 90.
17. Політологічний енциклопедичний словник / [упоряд. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемчученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка]. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Генеза, 2004. – 736 с.
18. Данільян О. Г. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації / О. Г. Данільян, О. П. Дзьобань, М. І. Панов. – Х. : ФОЛІО, 2002. – 296 с.
19. Yarger Richard H. The U.S. Army War College Methodology for Determining Interests and Levels of Intensity / Yarger Richard H., George Barber. Carlisle Barracs, U.S. : Army War College, 1997. – P. 42.
20. Манилов В. Л. Национальная безопасность: ценности, интересы и цели / В. Л. Манилов // Военная мысль. – 1995. – № 6. – С. 28–40.
21. Основы национальной безопасности / [М. И. Абдурахманов, В. А. Боришпольц, В. Л. Манилов, В. С. Пирумов]. – М. : Друза, 1998. – 327 с.
22. Горбулін В. П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський // Стратегічна панорама. – 2005. – № 2.
23. Парахонський Б. О. Національні інтереси України (духовно-інтелектуальний аспект) / Б. О. Парахонський. – К. : Вид-во НІСД, 1993. – 43 с.
24. Гогвуд Б. В. Аналіз політики реального світу / Б. В. Гогвуд, Л. А. Ган. – К. : Основи, 2004. – 396 с.
25. Возженников А. В. Национальная безопасность: теория, практика, стратегия / А. В. Возженников. – М. : НПО «МОДУЛЬ», 2000. – 240 с.
26. Общая теория национальной безопасности: учебник / [под общ. ред. А. А. Прохожева]. – М. : Изд-во РАГС, 2002. – 320 с.
27. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України : постанова Верховної Ради України від 16 січ. 1997 р. № 3 // Голос України. – 1997. – 4 лют.
28. Про інформацію : Закон України від 2 жовт. 1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
29. Про Концепцію Національної програми інформатизації : Закон України: від 4 лют. 1998 р. № 75 // Юридичний вісник України. – 1998. – № 18.– С. 8–16.
30. Про Національну програму інформатизації : Закон України від 4 лют. 1998 р. № 74/98-ВР // Юридичний вісник України. – 1998. – № 18.– C. 2–8.
31. Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави : Указ Президента України від 18 верес. 2002 р. № 836/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 38.– Cт. 1771. – Втратив чинність.
32. Советский энциклопедический словарь. – М. : Сов. энцикл., 1989. – 1599 с.
33. Політологічний енциклопедичний словник / [за ред. Ю. Шемшученка, В. Бабкіна]. – К. : Генеза, 1997. – 400 с.
34. Галамба М. Інформаційна безпека України: поняття, сутність та загрози / М. Галамба // Юридичний журнал. – 2006. – № 12.
35. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О. О. Яковенко. – К. : Текст, 2006. – 256 с.
36. Баранов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? / А. Баранов // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 70–76.
37. Бачило И. Л. Информационное право: основы практической информации / И.Л. Бачило. – М., 2001 – 253 с.
38. Бондаренко В. О. Інформаційні впливи і операції / В. О. Бондаренко, О. В. Литвиненко // Стратегічна панорама. – 1999. – № 4. – С. 134–140.
39. Гурковський В. І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 25.00.02 / В. І. Гурковський. – К., 2004. – 27 с.
40. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : навч. посіб. / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський. – К. : КНТ, 2006. – 280 с.
41. Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : монографія / Б. А. Кормич. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 271 с.
42. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій : навч. посіб. / [В. М. Петрик, В. В. Остроухов та ін.]. – К. : Росава, 2006. – 208 с.
43. Расторгуев С. П. Информационная война / С. П. Расторгуев. – М. : Радио и связь, 1998. – 415 с.
44. Стрельцов А. А. Направление совершенствования правового обеспечения информационной безопасности Российской Федерации / А. А. Стрельцов // Информационное общество. – 1999 – № 6. – С. 15–21.
45. Харченко Л. С. Інформаційна безпека України : глосарій / Л. С. Харченко, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов ; за заг. ред. Р. А. Калюжного. – К. : Текст, 2004. – 180 с.
46. Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 2. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1999. – 744 с.
47. Developments in the field of information and telecommunications in the context of international security / Report of the Secretary-General. Fifty-six session. 3 July, 2001. United Nations. A/56/164.
48. Термінологічний словник з питань технічного захисту інформації / [за ред. В. О. Хорошка]. – 3-е вид. – К. : Поліграф Колсалтинг, 2003 – 268 с.
49. Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України : проект Закону України від 12 серпня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
50. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності ОВС України: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 / І. В. Арістова. – Х., 2002. – 35 с.
51. Інформаційне суспільство. Дефініції: людина, її права, інформація, інформатика, інформатизація, телекомунікації, інтелектуальна власність, ліцензування, сертифікація, економіка, ринок, юриспруденція / [Брижко В. М., Кальченко О. М., Цимбалюк В. С. та ін.]. – К., 2002. – 220 с.
52. Юдін О. К. Інформаційна безпека держави : навч. посіб. / О. К. Юдін, В. М. Богуш. – Х. : Консум, 2005. – 576 с.
53. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№ 30. – Ст. 141.
54. Про Національну систему конфіденційного зв’язку України : закон України від 10 січ. 2002 р. № 2919-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 103.
55. Комплексна програма створення єдиної національної системи зв’язку : постанова Кабінету Міністрів України від 23 верес. 1993 р. № 790 [Електронний ресурс] // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=¬790-93-%EF.
56. Парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в від 21 вересня 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sluhannya.in.ua.
57. Меморандум про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії і Державним комітетом зв’язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства від 14 вересня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=193966.
58. Операции информационно-психологической войны : краткий энцикл. слов.-справочник / [В. Б. Вепринцев и др. ; под ред. А. И. Петренко]. – М. : Горячая линия – Телеком, 2005. – 495 с.
59. Гриняев С. Н. Концепция ведения информационной войны в некоторых странах мира / С. М. Гриняев // Зарубежное военное обозрение. – 2001. – № 8. – С. 10–12.
60. Гриняев С. Н. Взгляды военных экспертов США на ведение информационного противоборства / С. М. Гриняев // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – № 2. – С. 11–15.
61. Гринёв С. В. Война в четвертой сфере: превосходство в киберпространстве будет определять победу в конфликтах ХХІ века / С.В. Гринёв // Независимое военное обозрение. – 2000. – № 3. – С. 7-8.
62. Геополитика и национальная безопасность: словарь основных понятий и определений / [М. И. Абдурахманов и др. ; под ред. В. Л. Манилова]. – М. : РАЕН, 1998. – 256 с.
63. Брусницин Н. А. Информационная война и безопасность / Н. А. Брусницин. – М. : Вита-Пресс, 2001. – 249 с.
64. Расторгуев С. П. Теория информационной войны [Електронний ресурс] / С. П. Расторгуев. – М., 2002. – Режим доступу: http://www.pobeda.ru/¬cyberwars/infowar/filos.htm.
65. Почепцов Г. Г. Информационные войны и будущее / Г. Г. Почепцов. – М., 2002. – 527 с.
66. Комов С. А. Информационная борьба в современной войне: вопросы теории / С. А. Комов // Военная мысль. – 1996. – № 3. – С. 73.
67. Воронцова Л. В. История и современность информационного противоборства / Л. В. Воронцова, Д. Б. Фролов. – М. : Горячая линия-Телеком, 2006. – 192 с.
68. Цыбульский И. Информационный прессинг: ему отведена ключевая роль в стратегии США / И. Цыбульский // НВО. – 1998. – № 4. – С. 6.
69. Прокофьев В. Ф. Тайное оружие информационной войны / В. Ф. Прокофьев. – М. : СИНТЕР, 1999. – 152 с.
70. Информационное общество. Информационные войны. Информационное управление. Информационная безопасность / [под ред. М. А. Вуса]. – СПб. : СПбГУ, 1999. – 238 с.
71. Прокофьев В. Ф. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание / В. Ф. Прокофьев. – 2-е изд. – М. : СИНТЕГ, 2003. – 408 с.
72. Расторгуев С. П. Информационная война / С. П. Расторгуев. – М. : Радио и связь, 1998. – 416 с.
73. Цыбмал В. И. О концепции информационной войны / В. И. Цыбмал // Безопасность : инф. сб. – 1995. – № 9. – С. 35.
74. Гриняев С. Н. Информационная война: история, день сегодняшний и перспектива / С. Н. Гриняев. – СПб. : Арлит, 2000. – 240 с.
75. Манойло А. В. Государственная информационная политика в особых условиях : монография / А. В. Манойло. – М. : МИФИ, 2003. – 388 с.
76. Тихонов В.А. Психологическое оружие / В. А. Тихонов, Д. С. Астахов, А. М. Подкауро. – Тамбов : МИНЦ, 2001. – 120 с.
77. Разуваев В. Э. Правовые средства противостояния информационным войнам : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право; финансовое право; информационное право» / В. Э. Разуваев. – М., 2007. – 24 с.
78. Разуваев В. Э. Правовые средства противостояния информационным войнам: дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 / Владимир Эдуардович Разуваев. – М., 2007. – 174 с.
79. Концепція Національної програми інформатизації : закон України від 4 лют. 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 182.
80. Про Національну програму інформатизації : Закон України від 4 лют. 1998 р. // Юридичний вісник України. – 1998. – № 18.– C. 2–8.
81. Панарин И. Н. Информационная война, PR и мировая политика / И. Н. Панарин. – М. : Горячая линия – Телеком, 2006. – 351 с.
82. Jowett G. S. Propaganda and Persuasion / G. S. Jowett, V. O’Donnel. – Newbury Park, 1992. –120 р.
83. Цыгичко В. Н. Защита гражданского общества от информационного оружия в XXI веке / В. Н. Цыгичко, Д. С. Черешкин, Г. Л. Смолян [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ww.politic.donitsk.ua/tirror/-tirror015.shtm.
84. Нижник Н. Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку) : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, Г. П. Ситник, В. Т. Білоус ; [за заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник]. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
85. Харченко Л. С. Інформаційна безпека України : глосарій / Л. С. Харченко, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов ; [за заг. ред. Р. А. Калюжного]. – К. : Текст, 2004. – 180 с.
86. Бутранец В. К. Информационное противоборство: понятие, субъекты, цели / В. К. Бутранец // Государственное управление и право. – 2008. – № 3 (28). – С. 104–109.
87. Почепцов Г. Г. Информационные войны / Г. Г. Почепцов. – К. : Ваклер, 2000. – 576 с.
88. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
89. Копылов В. А. Информационное право : учебник / В. А. Копылов. – М. : Юристъ, 2005. – 132 с.
90. Глушкова Н. Д. Информационные правоотношения / Н. Д. Глушкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.netsol.ural.ru/index/ru/ pablic/57/92.
91. Емельянов Г. В. Информационная безопасность России : учеб. пособие : ч. 1. Основне понятия и определения / Г. В. Емельянов, А. А. Стрельцов ; [под общ. ред. А. А. Погожева]. – М., 1999. – 296 с.
92. Абакумов В. М. Суб’єкти інформаційних війн: поняття та види / В. М. Абакумов // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 6–12 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09¬avmptv.pdf.
93. Абакумов В. М. Інформаційні війни як одна із форм реалізації загроз інформаційній безпеці держави / В. М. Абакумов // Право і Безпека. – 2008. – № 7’2. – С. 34-39.
94. Абакумов В. М. Загальна характеристика форм та засобів ведення інформаційних війн в Україні / В. М. Абакумов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – Вип. 38. – С. 159-165.
95. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління : Автореф. дис. … канд. юриюд. наук, 12.00.07. – Харків : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 20 с.
96. Е-майбутнє та інформаційне право / [В. Брижко, В. Цимбалюк, М. Швець та ін.]. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2006. – 234 с.
97. Брижко В. М. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : [монографія] / В. Брижко, М. Швець, В. Цимбалюк. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2007. – 234 с.
98. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 5 лип. 1994 р. № 80 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
99. Про інформаційні агентства : Закон України від 28 лют. 1995 р. № 74 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
100. Про авторське право та суміжні права : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3792 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
101. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листоп. 1992 р. № 2783 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
102. Про телебачення та радіомовлення : Закон України від 21 груд. 1993 р. № 3759 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
103. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм : Закон України від 23 берез. 2000 р. № 1587 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 183.
104. Про Стратегію національної безпеки України : Указ Президента України: від 12 лют. 2007 р. № 105 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 11. – Ст. 389.
105. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні : Указ Президента України від 31 лип. 2000 р. № 928 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 31. – Ст. 1300.
106. Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах : постанова Кабінету Міністрів України від 29 берез. 2006 р. № 373 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 878.
107. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України» : Указ Президента України від 6 груд. 2001 р. № 1193 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 50. – Ст. 2228.
108. Парламентські слухання 21 вересня 2005 року з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/control/uk/publish/article/news_left?art_id=63259&cat_id=46666.
109. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 9 січ. 2007 р. № 537 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 8. – Ст. 273.
110. Білозерська Т. О. Адміністративно-правові засади співробітництва України та Європейського Союзу в сучасних умовах : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Т. О. Білозерська. – К., 2008. – 281 с.
111. Кримінальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
112. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
113. Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства : [підсумкові документи (Женева, 2003 – Туніс, 2005)]. – К., 2006. – 50 с.
114. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-ukraine.-biz/ukraine7.html.
115. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні поняття) : навч. посіб. / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський, Н. І. Золотарьова. – К., 2005. – 184 с.
116. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – Вид. 2-е, перероб. і доп. – О., 2002. – 312 с.
117. Административное право : учебник для студ. высш. учеб. заведений юрид. спец. / [под ред. Ю. П. Битяка]. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х. : Право, 2003. – 576 с.
118. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
119. Коренев А. П. Административное право России : учебник : в 3 ч. / А. П. Коренев. – М. : Щит-М, 1999. – 280 с.
120. Овсянко Д. М. Административное право : учеб. пособие / Д. М. Овсянко. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2002. – 468 с.
121. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права : в 3 т. Т. 1. : История, наука, предмет, нормы / Ю. Н. Старилов. – М. : Норма., 2002. – 728 с.
122. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : в 2 т. Т. 1: Загальна частина / [ред. колегія В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2007. – 592 с.
123. Аврутин Ю. Е. Полиция и милиция в механизме обеспечения государственной власти в России: теория, история, перспективы / Ю. Е. Аврутин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 501 с.
124. Про Раду національної безпеки і оборони : Указ Президента України України від 30 серп. 1996 р. № 772/1996 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 5 верес.
125. Про Раду національної безпеки і оборони : Закон України від 5 берез. 1998 р. № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
126. «Чорний піар» в дії: ілюстрація технології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/news/31.html.
127. Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України : Указ Президента України від 22 січ. 2002 р. № 63 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 4. – Ст. 132.
128. Засідання Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/¬news/87.html.
129. Про друге засідання Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.¬gov.ua/news/103.html.
130. РНБО готова запропонувати комплекс пропозицій з посилення інформаційної безпеки в державі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/news/316.html.
131. Про додержання прав людини під час проведення оперативно-слідчих операцій : Указ Президента України від 7 листоп. 2005 р. № 1556 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 45. – Ст. 2834.
132. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 року «Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин» : Указ Президента України від 21 лип. 1997 р. № 663 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 24 лип.
133. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 1998 року «Про ефективність функціонування системи запобігання злочинним проявам проти особи і суспільства» : Указ Президента України від 8 трав. 1998 р. № 449 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 21 трав.
134. Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України» : Указ Президента України від 23 серп. 2001 р. № 731 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 35. – Ст. 1622.
135. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року «Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв’язку та телекомунікацій» : Указ Президента України від 23 квіт. 2008 р. № 377 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 18. – Ст. 570.
136. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» : Указ Президента України від 27 жовт. 2009 р. № 870 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/documents/249.html.
137. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 5 квітня 2007 року «Про суспільно-політичну ситуацію та невідкладні заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян України» : Указ Президента України від 6 квіт. 2007 р. № 285 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/documents/117.html.
138. Про телекомунікації : Закон України від 18 листоп. 2003 р. № 1280 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
139. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення : Закон України від 23 верес. 1997 р. № 538 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
140. Про радіочастотний ресурс України : Закон України від 1 черв. 2000 р. № 1770 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 298.
141. Про утворення Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства : постанова Кабінету Міністрів України від 14 січ. 2009 р. № 4 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 3. – Ст. 77.
142. Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України : Указ Президента України від 27 серп. 2003 р. № 920 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 35. – Ст. 1884.
143. Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України : Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3475 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 258.
144. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1572 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 8.
145. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1573 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 11.
146. Про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України : Указ Президента України від 25 лип. 2000 р. № 919 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1257. – Втратив чинність.
147. Балдицын В. В. Охранительные правоотношения в сфере обеспечения информационной безопасности современной России (теоретико-правовой аспект) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / В. В. Балдицын. – СПб, 2000. – 16 с.
148. Информационные ресурсы развития Российской Федерации: правовые проблемы / [под ред. В. Н. Лопатина]. – М. : Наука, 2003. – 403 с.
149. Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного Союзу електрозв’язку : Закон України від 15 лип. 1994 р. № 116 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 33. – Ст. 36.
150. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : Закон України від 8 черв. 2000 р. № 1809 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
151. Про підсумки парламентських слухань «Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України» : постанова Верховної Ради України від 7 черв. 2001 р. № 2498 // Голос України. – 2001. – 26 черв.
152. Фесенко В. Правове регулювання рекламної діяльності / В. Фесенко // Юридичний журнал. – 2007. – № 12.
153. Про рекламу : Закон України від 3 лип. 1996 р. № 270 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.
154. Конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листоп. 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ombudsman.¬kiev.ua/vis1_03.htm.
155. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17 лип. 1997 р. № 475 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
156. Нова постанова Пленум ВСУ щодо захисту честі та гідності: межі досконалості немає [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/analitcs/223.
157. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лют. 2009 р. № 1 // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 3. – Ст. 7.
158. Про захист суспільної моралі : Закон України від 20 листоп. 2003 р. № 1296 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
159. Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії) : проект Закону України від 8 жовт. 2008 р. № 3271 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF2IV00B.html.
160. Положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі : постанова Кабінету Міністрів України від 17 листоп. 2004 р. № 1550 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 46. – Ст. 3036.
161. Пояснювальна записка до проекту «Критеріїв віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих комунікаційними лініями повідомлень та матеріалів до продукції порнографічного характеру» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moral.gov.ua/_pojasnjuvaljna_zapiska_do_0_0_0_1170_1.html.
162. Діти, Інтернет, Мобільний зв’язок : пам’ятка для батьків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ditu.gov.ua/protection/10046.
163. Про додаткові заходи щодо захисту прав та інтересів дітей : Указ Президента України від 4 трав. 2007 р. № 376 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 7. – Ст. 125.
164. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей : Указ Президента України від 11 лип. 2005 р. № 1086 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 28. – Ст. 1618.
165. Ботвінкін О. Проблеми забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері / О. Ботвінкін // Юридичний журнал. – 2007. – № 2.
166. Згуровський М. З. Проблеми інформаційної безпеки в Україні, шляхи їх вирішення. Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні : наук.-технол. зб. / М. З. Згуровський. – К., 1998. – 102 с.
167. Конвенція по боротьбі з транснаціональними злочинними угрупуваннями від 15 груд. 2000 р. 1086 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 14. – Ст. 1056.
168. Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) : Закон України від 4 лют. 2004 р. № 1433 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 19. – Ст. 263.
169. Современный экономический словарь. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 496 с.
170. Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності : Закон України від 4 лип. 2002 р. № 34 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 256.
171. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від 15 груд. 1993 р. № 3687 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
172. Про охорону прав на промислові зразки : Закон України від 15 груд. 1993 р. № 3688 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34.
173. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем : Закон України від 5 листоп. 1997 р. № 621 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28.
174. Кушакова Н. Законодавче регулювання Інтернет в Україні: проблемні питання й перспективи розвитку // Юридичний журнал. – 2003. – № 3.
175. Климова Ю. Как пресечь распространение компромата в реальном мире? / Ю. Климова // Российская юстиция. – 2001. – № 12.
176. Разуваев В.Э. Правовые вопросы борьбы со спамом как средством ведения информационной войны / В. Э. Разуваев // Государство и право. – 2006. – № 7. – С. 83–89.
177. Зеленецкий В. С. Компьютерная этика. Морально-этические и правовые нормы для пользователей компьютерных сетей : учеб. пособие / В. С. Зеленецкий, Л. Я. Филиппова. – Х. : Кроссроуд, 2006. – 212 с.
178. Абакумов В. М. Інституційне забезпечення протидії інформаційним війнам в Україні / В. М. Абакумов // Право і Безпека. – 2010. – № 2 (34). – С. 65-69.