ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ У 1917-1921 РР.

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”

На правах рукопису

КОЛОСОВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 34:94(477)“1917/21”

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
У 1917-1921 РР.

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
АРАКЕЛЯН Мінас Рамзесович,
кандидат юридичних наук, професор

Одеса – 2012

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Держархів Харківської обл. Державний архів Харківської області
Держархів Черкаської обл. Державний архів Черкаської області
ДС ЗУНР Державний Секретаріат Західноукраїнської Народної Республіки
ДДП Департамент державного піклування (при МНЗДО УД)
ЗУНР Західноукраїнська Народна Республіка
ІП Інспекція праці
МВС Міністерство внутрішніх справ
МНЗДО Міністерство народного здоров’я й державного опікування (доби Української Держави)
МНЗО Міністерство народного здоров’я та опіки
(доби Директорії)
МНО Міністерство народної освіти
МП Міністерство праці
МР Мала рада – орган Української Центральної Ради, створений у квітні 1917, який діяв між її пленарними засіданнями. Спочатку існувала як виконавчий комітет УЦР (офіц. назва – Комітет УЦР)
РМ Рада Міністрів (доби Української Держави)
РНМ Рада Народних Міністрів (доби УЦР та Директорії)
УД Українська Держава
УНР Українська Народна Республіка
УЦР Українська Центральна Рада
ЦДАВО України Центральний державний архів вищих органів влади і управління України м. Києва
ЦДАГО України Центральний державний архів громадських об’єднань України м. Києва

ЗМІСТ
ВСТУП ...……………………………………………………………………… 5
Розділ 1. Загальнотеоретичні засади, історіографія та джерельна база дослідження ….……………………………………………………………….. 14
1.1. Загальнотеоретичні засади, історіографія проблеми ......................... 14
1.2. Джерелознавча характеристика дослідження ..................................... 29
Висновки до першого розділу ..................................................................... 38
Розділ 2. Формування концепції соціального забезпечення в Україні доби Української Центральної Ради………................................................
40
2.1. Законодавчі основи соціального забезпечення в Україні періоду Української Центральної Ради ...................................................................
40
2.2. Практика застосування законодавства про соціальне
забезпечення урядом УЦР і першої Української Народної Республіки ..
60
Висновки до другого розділу ....................................................................... 74
Розділ 3. Розвиток законодавства про соціальне забезпечення в Українській Державі та його впровадження за правління П. Скоропадського …………………………………………………………...

78
3.1. Умови та особливості становлення і розвитку нормативно-правової бази Української Держави в галузі соціального забезпечення населення ……………………………………………………………….......

78
3.2. Діяльність уряду Української Держави у сфері соціального забезпечення .................................................................................................
98
Висновки до третього розділу ...................................................................... 113
Розділ 4. Законодавство про соціальне забезпечення в Українській Народній Республіці періоду Директорії та практика його застосування ……………………………………………………………….....

116
4.1. Трансформації та зміст соціального забезпечення в УНР часів Директорії ......................................................................................................
116
4.2. Проблема практичного застосування законодавства про соціальне забезпечення населення України в умовах політичної нестабільності урядів УНР доби Директорії ........................................................................

154
Висновки до четвертого розділу .................................................................. 167
Висновки ……………………………………………………………………… 170
Список використаних джерел та літератури …………………………….. 179

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні державотворчі процеси в Україні зумовлені рядом чинників соціального характеру. Труднощі, які виникають на шляху їхнього подолання, спонукають учених і громадськість звертати увагу власне на їхній історичний контекст. Одним із важливих завдань сьогодення є з’ясування процесу еволюції правового регулювання соціальної політики в українському праві. Із здобуттям Україною незалежності, відкриття низки архівних фондів дало нові перспективи для дослідження процесу українського державотворення та розвитку української політико-правової думки. Й особливу цікавість для нас становить саме соціальна орієнтованість вітчизняної правової практики, і право соціального забезпечення зокрема.
В Україні існує реальна потреба розгалуженого і дієвого права соціального забезпечення, створення цілої системи правового захисту в усіх випадках існуючих соціальних ризиків, належного потрактування юридичною наукою всіх, без винятку, соціально-забезпечувальних відносин, які виникають унаслідок здійснення державою своєї соціальної функції. Першочерговим є забезпечення базових прав людини. Серед таких – право на життя, житло, освіту, медичну допомогу тощо. Особливе місце у соціальній політиці держави посідає матеріальне забезпечення окремих категорій українського суспільства – ветеранів війн, інвалідів, дітей війни, дітей-сиріт, безпритульних дітей і дорослих, пенсіонерів тощо.
Із 2011 р. українською владою започатковано конкретні реформи соціального забезпечення декількох категорій населення, які потребують невідкладної систематичної допомоги з боку держави й гарантій свого існування. Натомість і пенсійна реформа, і скасування низки пільг для учасників війни в Афганістані, ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції викликали в українському суспільстві хвилю протестів. Верховна Рада України в умовах економічної кризи намагається виконувати соціальну функцію держави, хоча реалізація окремих задекларованих соціальних програм не завжди проходить ефективно. Постійні фінансові проблеми ускладнює той факт, що Україна стає “старіючою нацією”, тобто – кількість непрацездатного населення майже досягла кількості працюючого, й уряд тривалий час стоїть перед вибором: збільшити відрахування із заробітної плати чи збільшити пенсійний вік. Усі ці заходи не є популярними серед населення. Актуальним у зв’язку з цим для всього українського суспільства залишається зняття соціальної напруги, котра, окрім інших чинників, розбурхується політичними силами, які ведуть боротьбу за владу.
Сьогодні, як і в часи Української революції 1917-1921 рр., уряд змушений вирішувати важливі соціальні питання, в умовах економічної кризи вживати не досить популярних заходів, отже, на наш погляд, дисертація має характер не лише дослідження з історії держави і права, – а й практичне значення для проведення сучасних реформ у галузі права соціального забезпечення.
Варто врахувати ситуацію майже сторічної давнини, коли впродовж 1917-1921 рр. українська влада, долаючи внутрішні та зовнішні суперечності свого існування, намагалася забезпечити українське суспільство необхідними соціальними гарантіями.
Отже, вивчення питань формування законодавчої бази права соціального забезпечення та реалізації її на практиці у 1917-1921 рр. урядами часів Української Центральної Ради, гетьмана Павла Скоропадського та Директорії може бути сьогодні корисним з погляду історичної ретроспективи та для порівняльного досвіду із сучасним українським законодавцем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукових досліджень Національного університету “Одеська юридична академія” за загальною темою “Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку Української державності та права” (державний реєстраційний номер 011U0006Н) на 2011 – 2015 рр. і пов’язаний з планом науково-дослідницької роботи кафедри історії держави і права за темою “Історичні традиції у правовому розвитку України” на 2011-2015 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – виявити джерела права соціального забезпечення і провести комплексний аналіз правового регулювання соціального забезпечення населення Наддніпрянської України у 1917-1921 рр.
Для досягнення поставленої мети роботи вирішувалися такі основні завдання:
- з’ясувати ступінь розробленості теми в історіографії та насиченість джерельної бази;
- виробити оптимальну методологічну концепцію роботи;
- визначити законодавчі та теоретичні проблеми становлення системи права соціального забезпечення Наддніпрянської України в 1917 – на початку 1918 р.;
- охарактеризувати практичну складову правового регулювання соціального забезпечення в Українській Народній Республіці доби Української Центральної Ради;
- проаналізувати законодавство Української Держави щодо правової регламентації соціального забезпечення населення;
- з’ясувати реалії провадження права соціального забезпечення окремих верств населення Української Держави за політичного режиму гетьмана П.П. Скоропадського;
- визначити зміст законодавчих ініціатив Директорії стосовно права соціального забезпечення громадян УНР;
- проаналізувати проблеми соціально-забезпечувальних відносин УНР часів Директорії.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникали у сфері соціального забезпечення в політиці національних урядів Наддніпрянської України 1917-1921 рр.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти становлення та розвитку правового регулювання соціального забезпечення населення Наддніпрянської України в зазначений період.
Територіальні межі дослідження – Наддніпрянська Україна, у межах колишніх Київської, Волинської, Подільської, Харківської, Чернігівської, Полтавської, Херсонської, Катеринославської та Таврійської губерній Російської імперії.
Хронологічні межі дослідження окреслені 1917-1921 роками. Саме в цей період на теренах України відбувалися національно-визвольні змагання та почалися новітні державотворчі процеси.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали загальнотеоретичні та спеціально-наукові методи пізнання.
Зокрема, у висвітленні питання формування правових основ соціального забезпечення населення було застосовано історико-правовий метод (р.р. 2, 3, 4). Антропологічний підхід дав можливість розглянути різні об’єкти права соціального забезпечення через призму їхнього приватного життя й базових потреб існування людини (п.п. 2.2, 3.2, 4.2). Дослідження соціально-забезпечувальних правових принципів і норм українського законодавця 1917-1921 рр. здійснювалося за допомогою формально-юридичного методу. Порівняльно-правовий метод використовувався для компаративного аналізу законодавчої бази права соціального забезпечення населення Наддніпрянської України, створеної різними урядами тогочасної української держави (п.п. 3.1, 4.1).
Застосування системно-структурного методу дало можливість чіткіше визначити зміст права соціального забезпечення (п. 1.1), а системно-функціонального –з’ясувати інституційні механізми його провадження в конкретних історичних обставинах і встановити роль державних органів та інших уповноважених інституцій у цьому процесі (п.п. 2.2, 3.2, 4.2).
Формально-логічний метод використовувався з метою встановлення прогалин у тогочасному законодавстві, що регламентувало соціально-забезпечувальні відносини. Прийоми аналізу й синтезу застосовувалися під час вивчення та визначення основних аспектів права соціального забезпечення в дослідженнях українських та зарубіжних учених (п. 1.1). Використання статистичного методу кількісного аналізу до наявної інформаційно-документальної бази дозволило виявити її репрезентативність та рівень інформаційної насиченості (п. 1.2).
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Серед них варто назвати українських науковців Б. Андрусишина, М. Багмета, Т. Бевз, Я. Безуглу, М. Боднарука, М. Бойко, Н. Болотіну, С. Вегеру, П. Гай-Нижника, Ж. Дзейко, Ж. Дробот, Н. Єфремову, Л. Жванко, М. Ждан, Г. Журбелюк, Т. Занфірову, І. Іванцова, Л. Клівіденко, С. Коника, І. Копайгору, О. Копиленка, В. Кузьменка, О. Кудлай, С. Кульчицького, О. Кульчицьку, І. Ласько, В. Лозового, В. Москаленка, С. Мякоту, Б. Надточого, В. Ніцак, О. Олійника, П. Пилипенка, В. Ревегук, І. Сироту, Б. Сташківа, В. Тарасенка та багатьох інших дослідників. Окремі аспекти теми потребували звернення до здобутків зарубіжної науки. Серед закордонних дослідників, праці яких були використані у нашому дослідженні, потрібно назвати Л. Соловйову, Е. Френкель, Є. Пантюхіну, М. Фірсова, Е. Студенову, О. Холостову та інших.
Джерельна база дослідження є достатньо представницькою. Вона складається з широкого кола опублікованих й неопублікованих джерел. Опубліковані джерела (переважно державних та регіональних установ) мають загальний характер і здебільшого відображають лише основні риси епохи, умови правового регулювання захисту малозабезпечених верств населення у 1917 – 1921 рр. Неопубліковані джерела, які знаходяться на зберіганні в центральних та обласних державних архівах України, дають можливість значно розширити й поглибити уявлення про різні аспекти правового регулювання стосовно захисту соціальних категорій Наддніпрянської України у політиці національних урядів 1917-1921 рр. Значно доповнюють їх матеріали тогочасних періодичних (зокрема, українських) видань, а також джерела особистого характеру – спогади сучасників тих подій, їхні щоденники (більша частина цих джерел опублікована і є доступною дослідникам).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших комплексних та системних досліджень становлення, розвитку та функціонування правового регулювання соціального забезпечення у Наддніпрянській Україні в 1917-1921 рр.
уперше:
на монографічному рівні предметом дослідження стала галузь права соціального забезпечення періоду 1917-1921 рр. в Наддніпрянській Україні;
всебічно досліджено процес створення в 1917-1921 рр. у Наддніпрянській Україні основних норм права соціального забезпечення;
проаналізовано основні закони та підзаконні нормативно-правові акти Української Центральної Ради, урядів часів Української Держави та Директорії, які регламентували соціальне забезпечення українського населення;
залучено велику кількість архівних джерел, більшість із яких маловідомі дослідникам;
визначено регламентацію діяльності органів соціального забезпечення в УНР, Українській Державі та УНР доби Директорії, із залученням порівняльного аналізу їхніх здобутків і прорахунків.
удосконалено:
знання про структурну організацію центральних та місцевих органів соціального забезпечення Наддніпрянської України періоду, що досліджується;
основні історичні віхи соціально-забезпечувальних відносин на території Наддніпрянської України в умовах політичної і економічної нестабільності 1917-1921 рр.;
уявлення науковців стосовно фінансових та інших матеріальних спроможностей урядів України часів Української Центральної Ради, правління П. Скоропадського та Директорії щодо реалізації права на соціальний захист громадян української держави.
набули подальшого розвитку:
з’ясування практичних проблем і перешкод на шляху запровадження цілісної системи права соціального забезпечення в Наддніпрянській Україні тих часів;
аналіз окремих дотичних до права соціального забезпечення галузей права, започаткований іншими дослідниками в контексті окреслених територіальних та часових меж;
вивчення законотворчої діяльності урядів Наддніпрянської України за правління Української Центральної Ради, П. Скоропадського та Директорії у різних галузях права.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження правового регулювання соціального забезпечення у Наддніпрянській Україні у 1917-1921 рр. має важливе теоретичне і практичне значення. Матеріали пропонованого дослідження можуть бути використані у:
галузі науково-дослідницької діяльності – для подальших досліджень державно-правових проблем, історії становлення та розвитку правового регулювання соціального забезпечення населення;
політичній сфері – при формуванні концепцій розвитку держави та засад внутрішньої політики;
правотворчості – у діяльності правотворчих органів при розробці сучасної соціальної політики України;
навчальному процесі – при викладанні курсів з “Історії держави і права України”, “Права соціального забезпечення України”, “Трудового права”, під час проведення навчальних і науково-практичних заходів різного рівня. Результати дисертації можуть стати в нагоді при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри історії держави та права Національного університету “Одеська юридична академія”, а також – на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 90-річчю Української революції “Шевченківська весна” (м. Київ, 1-2 березня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (м. Черкаси, 5-6 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Реформування сучасної правової системи” (м. Донецьк, 10-11 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.). Автор виносила також положення своєї роботи на обговорення в рамках інтернет-конференції “Ольвійський форум” у 2009 р.; Міжнародної науково-практичної конференції “Держава і право: de lege praeteria, Instante, Future” (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.); Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу “Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.); Науково-практичної конференції “Юридична відповідальність: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 3 червня 2010 р.); Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (м. Черкаси, 30 вересня – 1 жовтня 2010 р.); Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу “Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 20-21 травня 2011 р.); Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми правової системи та державотворення в Україні” (м. Черкаси, 27-28 травня 2011 р.); Міжнародної науково-методичної конференції “Державне управління та місцеве самоврядування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Черкаси, 20 жовтня 2011 р.)
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображений у 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях та у 14 тезах виступів на наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 4 розділів, які містять 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури (366 позицій), розташованого на 54 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінок, із них основного тексту – 178 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження правового регулювання соціального забезпечення у Наддніпрянській Україні 1917-1921 рр., що провадилися в радянські часи є поодинокими виключеннями, що здебільшого викривляли історичну дійсність і показували діяльність національних урядів періоду революції виключно з негативної сторони.
Науковці української діаспори теж не могли неупереджено та об’єктивно висвітлити діяльність урядів в галузі соціального забезпечення, їх праці здебільшого відображають суб’єктивне ставлення до того чи іншого уряду доби революції.
Сучасні науковці, з відкриттям низки архівних матеріалів, найбільш об’єктивно висвітлюють реалії права соціального забезпечення окремих груп населення за часів І та ІІ УНР та УД. Хоча останнім часом вони здебільшого схильні перебільшувати здобутки національних урядів 1917-1921 рр.
Опрацювання джерельної бази роботи свідчить про їх величезну насиченість. Із проголошенням України незалежною правовою, соціальною державою та відкриттям доступу до архівних джерел, які довгий час залишалися під грифом “таємно”. Величезний масив матеріалу міститься в Центральному державному архіві органів державної влади і управління України (в м. Київ), дещо менше в обласних архівах.
Аналіз теоретичних, історіографічних і джерелознавчих засад дисертаційного дослідження дозволив з’ясувати, що правове регулювання соціального забезпечення населення України у 1917-1921 рр. посідає окреме місце в історії українського суспільства, політики і права. Наявні нормативно-правові акти, історико-правова література, опубліковані й неопубліковані архівні документи дозволили провести наукове дослідження основних аспектів права соціального забезпечення громадян української держави, зокрема через вивчення законодавчого забезпечення цього права урядами першої Української Народної Республіки, Української Держави і другої Української Народної Республіки (часів Директорії).
У ході дослідження вдалося з’ясувати, що теоретичними підставами вивчення права соціального забезпечення в Україні на будь-якому історичному етапі є визнання того факту, що воно не завжди становило собою цілісну і завершену систему. Як складова ще більшої системи, – системи соціального захисту українських громадян, – це право лише нещодавно позначилося послідовною і детально диференційованою організаційно-правовою діяльністю держави.
Якщо брати історію становлення української державності, зокрема, в період революційної трансформації та громадянського протистояння 1917-1921 рр., за підсумками нашого дослідження, маємо підстави стверджувати, що такої системи тоді ще не існувало.
Разом із тим, джерела тієї епохи дають можливість відзначити послідовне прагнення українських урядів створити правові підстави соціального забезпечення громадян України і реалізовувати їх через відповідні організаційно-правові, фінансові, державні і громадські інститути. Питання правової бази й ступеню ефективності соціально-забезпечувальних відносин у політиці українських національних урядів й були тим головним предметом, на якому зосереджувалася наша дослідницька увага.
Варто відзначити, що УЦР і її політика спиралася передусім на досвід попереднього законодавства у галузі соціально-забезпечувальних відносин, розробленого ще російським урядом часів імперії, і водночас робила перші спроби створити власну державно-правову базу їх існування. Обставини війни об’єктивно спонукали до цього. Країна наповнювалася обездоленими людьми: інвалідами, сиротами, вдовами, безробітними та іншими мало забезпеченими категоріями, які потребували державної підтримки.
Уряд першої УНР передав справи соціального забезпечення Генеральному секретарству внутрішніх справ, в якому проводилася державна опіка громадянами та медико-санітарна робота. Згодом із нього виділилася лікарсько-санітарна рада на чолі з лікарем Борисом Матюшенком, що згодом еволюціонувала в цілий Департамент при уряді.
У Наддніпрянській Україні в перші місяці діяльності УЦР діяло два комісаріати Міністерства праці Тимчасового уряду Росії: для Донбасу і для решти України. Лише згодом УЦР перейшла до самостійної боротьби з безробіттям. Зокрема через популярні громадські роботи, що регламентувалися тимчасовим статутом. Із цією метою уже при МП доби УЦР була створена рада з громадських робіт, до якої входили представники профспілок, а також – утворено спеціальний державний фонд, на який покладалася функція фінансування цих робіт.
За тим, що громадські роботи були надзвичайно популярними, можна судити із кількості заявок. Рада з громадських робіт нараховувала шість комісій: залізничну, шосейну, водну, гідротехнічну, громадянську та загальну і правову.
На початку 1918 р. уряд УНР ухвалив низку власних законів у галузі робітничого законодавства, серед яких можна назвати закон “Про біржі праці” та “Про місцеві комісаріати праці”. Також у розробці перебували й інші закони, які мали сприяти зменшенню безробіття – “Про страхування від безробіття” та ін. Була утворена Головна рада праці та регіональні палати при ній.
У ІІІ Універсалі УЦР задекларувала, а в січні 1918 р. затвердила спеціальним законом 8-годинний робочий день. Закон регулював умови праці, зокрема захищав окремі соціальні верстви від нещадної експлуатації.
Водночас у новому році уряд першої УНР намагався здійснити конкретну матеріальну підтримку військовослужбовцям, працівникам державних та банківських установ та в окремих випадках – їхнім сім’ям (допомога дітям на навчання, наприклад).
Для оптимізації медичного забезпечення населення та опіки дітьми-сиротами у січні 1918 р. було створено головну медико-санітарну управу та департамент опікування. Однак, юридичними підставами їхньої діяльності були законоположення ще Російської імперії. У квітні 1918 р. департамент опіки дітьми-сиротами перейшов під юрисдикцію Міністерства народної освіти УНР.
Соціальне забезпечення військовополонених і біженців завжди мало особливу увагу в середовищі соціалістично налаштованої УЦР. Департамент у справах біженців був заснований при Міністерстві внутрішніх справ. Про соціальну допомогу військовополоненим клопоталося Міністерство військових справ.
Підведена законодавча база, створені інституції та виділені кошти дозволяли уряду першої УНР реалізовувати право соціального забезпечення за декількома напрямами. Проте не скрізь це вдавалося ефективно. Наприклад, від бірж праці південноукраїнського регіону систематично надходили клопотання про велику кількість дорослих і підлітків, які очікували, та ніяк не могли отримати роботи. З причин недостатнього фінансування і воєнних дій не було можливості на повну потужність працювати органам допомоги дітям, які підтримувала перша УНР. Не отримували повної допомоги інваліди. З іншого боку, варто зауважити, що уряду достатньо продуктивно допомагали реалізовувати право соціального забезпечення органи місцевого самоврядування.
За часів правління П.П. Скоропадського охорона здоров’я та опіка незахищених верств населення стала однією із пріоритетних напрямків діяльності УД. Свідченням цього є створення окремого органу – 25 травня 1918 р., який відав опікою – Міністерства народного здоров’я та державної опіки, яке складалося із 4 департаментів, які в свою чергу поділялися на відділи і оголошувалося вищим керуючим органом з усіх справ, які відносяться до охорони народного здоров’я й піклування в різних галузях державного та громадського управління. Основним завданням Міністерства було створення нормативно-правової бази та її забезпечення в галузі соціального забезпечення населення.
Згідно з положенням про МНЗДО місцевими установами Міністерства були місцеві медико-санітарні управління, які здійснювали керівництво діяльністю місцевих урядових санітарних закладів; узгоджували й об’єднували діяльність урядових санітарних закладів; здійснювали нагляд за виконанням вимог закону у відношенні лікарського і санітарного добробуту губернії; провадили нагляд за виконанням органами громадського самоврядування, іншими установами і приватними організаціями, при фінансовій підтримці держави, обов’язків по лікарняному і санітарному добробуту губернії; зосереджували всю інформацію про санітарний стан свого району і дбали про організацію в ньому лікарської і санітарної справи; виконували розпорядження і доручення МНЗДО щодо лікарської і санітарної справи.
Ще одним міністерством, що здійснювало соціальну підтримку населення в УД, було Міністерство праці, з розгалуженою системою департаментів, відділів та підвідділів.
Будівництво стрункої структури вище зазначених органів в УД зайвий раз підтверджує намагання її урядів розбудувати ефективну систему соціально-забезпечувальних відносин.
Було приділено належну увагу робітничій політиці, подоланню безробіття, чіткій регламентації праці малолітніх і підлітків. Були вжиті заходи для боротьби з пошестями та інфекціями. Немалу допомогу у цій справі надали знову ж таки органи місцевого самоврядування.
Надання соціальної підтримки населенню ґрунтувалося на принципах рівності. Будь-який потребуючий УД, незалежно від соціального та майнового стану, класової, релігійної та національної приналежності міг розраховувати на державну підтримку.
Однак вир революційних подій вніс свої негативні корективи до державотворчої діяльності урядів Української Держави і сприяв поглибленню соціально-економічної кризи. Крім того до чинників, які ускладнювали процес розбудови органів державної влади та місцевого самоврядування, які відали соціальним забезпеченням слід віднести й наслідки І Світової війни, які сприяли економічній кризі та занепаду, соціальні вибухи населення, нестабільна зовнішньополітична ситуація, відсутність достатньої кількості кваліфікованих кадрів, відмова різних політичних сил об’єднатися за ради спільної діяльності.
Щодо діяльності урядів часів Директорії, яка змінила гетьманську владу в Україні наприкінці 1918 р., то варто зазначити, що особливої реструктуризації МНЗДО, як головного урядового органу щодо соціального забезпечення громадян, не відбулося. Воно як і за попереднього уряду складалося із 4 департаментів і ставило за свою мету вище керівництво в діяльності органів управління, стосовно лікарської, санітарної, фармацевтичної і судово-медичної частини; вище керівництво в заходах боротьби з пошесними хворобами, керівництво в заходах боротьби з хворобами; вище керівництво в заходах, які торкаються фізичного розвитку і гігієнічного виховання населення та керівництво в санітарній охороні праці і попереджені розвитку професійних захворювань; санітарна охорона морських і сухопутних кордонів УНР та ін.
Крім того, орган який відав соціальною політикою було створено при МП УНР – Департамент соціального забезпечення. Він мав декілька відділів: для соціального забезпечення від нещасних випадків, відділ соціального забезпечення на випадок старості, хвороби, інвалідності, сирітства, вдівства і т.д., відділ кас хворих і фабрично-заводських лікарень, відділ фабричних шкіл, відділ опікування дітей робітників і відділ соціального забезпечення на випадок безробіття. На Департамент соціального забезпечення покладалося керування державним соціальним забезпеченням працівників у всіх випадках соціального нещастя (“соціальних ризиків”, якщо говорити сучасною юридичною термінологією).
Позитивно слід оцінювати створення в період другої УНР законодавчої комісії, до повноважень якої входило розроблення законопроектів з охорони праці й соціального забезпечення; виготовлення інших юридичних актів компетенції Міністерства праці; складання збірників законів з охорони праці і соціального забезпечення та догляд за впорядкованістю робітничого законодавства.
Урядом передбачалося також створення дорадчого органу для попереднього розгляду і всебічного висвітлення важливих законопроектів та справ, що виникають у межах компетенції МП. За ним планувалося створити Раду праці, яка б складалася з 20 представників професійних організацій працівників всеукраїнського значення; трьох представників від всеукраїнських об’єднань міського самоврядування; двох представників фахівців, призначених МП тощо.
Зрештою, Директорією був виданий Закон “Про соціальне забезпечення й охорону праці”, за яким МП керувало і передавало контроль у цих справах в усій державі головній раді соціального забезпечення й охорони праці, а на місцях – районним радам соціального забезпечення й охорони праці, які підпорядковувалися Головній раді. При цьому зазначалося, що Головна рада соціального забезпечення й охорони праці при МП є вищим органом в усіх справах соціального забезпечення робітників від хвороб, нещасних випадків, інвалідності, безробіття і т.д. Вона мала здійснювати загальний нагляд за виконанням законів про соціальне забезпечення і охорону праці; видавати в межах цих законів правила, інструкції, постанови, розпорядження і обіжники; розглядати і обговорювати з правом законодавчої ініціативи всі законопроекти в сфері соціального забезпечення й охорони праці; розглядати скарги на діяльність урядових осіб та установ, які завідували справою соціального забезпечення і охороною праці.
Районні ради соціального забезпечення й охорони праці стежили за виконанням законів про соціальне забезпечення і охорону праці, тобто, за виконанням правил, інструкцій, постанов, розпоряджень і обіжників, розглядали скарги та непорозуміння, які виникали під час запровадження законодавства про соціальне забезпечення; повідомляла Головну раду про перешкоди, які зустрічалися під час реалізації положень Закону “Про соціальне забезпечення й охорону праці”.
УНР часів Директорії довелося захищати зі зброєю в руках уже на декілька ворожих фронтах. Тому стверджувати про ефективну реалізацію права соціального забезпечення в умовах постійних військово-політичних скитань не доводиться. Водночас, фонди центральних державних архівів дають підстави пересвідчитися, що право соціального забезпечення активно розроблялося органами влади Директорії УНР. Зрештою, про це свідчать конкретні адресні випадки допомоги, зафіксовані у документах, – очевидно ті, що були реальними до здійснення в обставинах постійної військової боротьби в українських землях.
У цілому дисертаційне дослідження дає можливість пересвідчитися, що українські революційні уряди 1917-1921 рр. вже добре усвідомлювали основні тенденції розвитку права соціального забезпечення у ХХ ст. Покладаючись на досвід російської правової системи, звертаючись до політико-ідеологічних доробків західних мислителів, зокрема соціал-демократичного спрямування, уряди УНР, УД і УНР часів Директорії розбудували достатньо розлогу мережу соціального забезпечення окремих верств населення. Конкретна практична робота відповідальних органів, звіти про фінансування соціальної допомоги українським громадянам, кількість врятованих нужденних верств є добрим доказом того, що естафета тогочасного будівництва української державності не була випадковістю або ж інтригою закордонних військ, а цілком усвідомленою політикою, яку формували досвідчені політики, юристи, представники наукової, педагогічної і медичної інтелігенції, військовики та інші силові структури.
Потрібно також відзначити, що урядами України 1917-1921 рр. враховувалися навіть окремі принципи соціальної роботи, які можна називати сучасними (нерозривного взаємозв’язку індивіда і його соціального середовища, єдності прав і обов’язків, цілеспрямованості й адресності соціального забезпечення, принцип уникнення дискримінації за будь-якою ознакою самоідентифікації людини тощо).
У цілому варто зазначити, що правове регулювання соціального забезпечення населення Наддніпрянської України у політиці національних урядів 1917-1921 рр. супроводжувалося напруженою теоретичною, законодавчою, організаційною та практичною роботою державних органів і першої УНР, і Української Держави, і другої УНР часів Директорії. Зміст законодавчих ініціатив і аналіз окремих питань соціально-забезпечувальних відносин в Україні тих часів дають підстави стверджувати, що навіть в умовах громадянської війни (спровокованої частково ззовні, частково зсередини українського суспільства) національні уряди усвідомлювали всю важливість справи соціального забезпечення населення, й перелік категорій та обсяги допомоги цим категоріям населення у ті часи лише розширювалися і зростали.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Андріїв В. М. Законодавчі засади соціального забезпечення / В. М. Андріїв // Введення у соціальну роботу. – К. : Фенікс, 2001. – С. 95-123.
2. Андрусишин Б. І. Анатомія соціальних конфліктів доби Центральної Ради / Б. І. Андрусишин // Центральна Рада на тлі української революції : матеріали науково-теоретичних читань в інституті історії України (Київ, 16 березня 1995 р.) / відп. ред. В.Ф. Верстюк. – К. : Ін-т історії України НАН України, 1996. – С. 118-131.
3. Андрусишин Б. І. Проблеми охорони праці та соціального забезпечення, боротьба з безробіттям за доби Директорії УНР / Б. І. Андрусишин // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2003. – № 2(21). – С. 8-17.
4. Андрусишин Б. І. Робітнича політика гетьмана Скоропадського в контексті українського консерватизму / Б. І. Андрусишин // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія “Історія, економіка, філософія” / Гол. ред. Ю.І. Терещенко. – К. : КДЛУ, 2000. – Вип. 4. : Збірник наукових праць кафедри історії України та зарубіжних країн, № 1. – С. 241-257.
5. Андрусишин Б. І. Робітнича політика українських урядів (1917 – 1920) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. іст. наук : спец. 07.00.01 “Історія України” / Б. І. Андрусишин. – К., 1997. – 44 с.
6. Андрусишин Б. І. У пошуках соціальної рівноваги. Нарис історії робітничої політики українських урядів революції та визвольних змагань 1917-1920 рр. – К. : Федерація професійних спілок України, 1995. – 192 с.
7. Антонишин А. Соціально-економічні перетворення на Поділлі за гетьманату П. Скоропадського / А. Антонишин // Історичний журнал. – 2007. – № 3(33). – С. 46-53.
8. Антонюк Т. Дитячий будинок як форма соціального виховання: історичний аспект / Т. Антонюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Українознавство. – 2004. – № 8. – С. 21-25.
9. Багмет М. О. Витоки соціального захисту населення в дискурсі політичного гуманізму / М. О. Багмет, В. В. Москаленко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 173-179.
10. Бевз Т. А. Соціально-економічні трансформації у добу Центральної Ради / Т. А. Бевз // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. – 2008. – № 39. – С. 91-108.
11. Безугла Я. І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні / Я. І. Безугла // Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. (20-21 червня 1996 р.) / за заг. ред. канд. юридичних наук, доцента Я. І. Безуглої. – Чернігів : Юрист, 1996. – С. 6-14.
12. Бісмарк і його політика. “Культуркампф” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://history.vn.ua/book/zarubzno/420.html
13. Боднарук М. І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку / М. І. Боднарук. – Чернівці : Рута, 2002. – 247 с.
14. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України : навч. посіб. / М. Д. Бойко. – К. : “Олан”, 2004. – 312 с.
15. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України : навч. посіб. / М. Д. Бойко. – Вид. 3-тє, доп. та переробл. – К. : Атіка, 2006. – 380 с.
16. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н. Болотіна // Право України. – 2000. – № 4. – С. 35-39.
17. Булгаков Ю.В. Промислово-робітнича політика уряду гетьмана Павла Скоропадського: сучасні оцінки здобутків та прорахунків // Ю.В. Булгаков // Гелія: збірник наукових праць. – 2009. – Вип. 19. – С. 89-95.
18. Вегера С. Європейські соціальні стратегії і Україна / С. Вегера // Україна : аспекти праці. – 2001. – № 6. – С. 29-35.
19. Влодек О. Історія охорони здоров’я в Україні [Електронний ресурс] / О. Влодек. – Режим доступу: http://www.health.gov.ua/www.nsf/0/cfa2f61cb965c8a9c2256b870032aefc?OpenDocument
20. Гавловська А. Інститут опіки і піклування на українських землях, в складі Російської імперії (1783-1917 рр.): історико-правовий аспект / А. Гавловська // Вісник Львівського університету. – Серія : юридичні науки. – 2006. – Вип. 43. – С. 43-49.
21. Гай-Нижник П. Проблема безробіття в Українській Державі 1918 року / П. Гай-Нижник // Пам’ять століть. – 2003. – № 2. – С. 72-77.
22. Гай-Нижник П. П. Міністерство праці Української Держави і робітниче законодавство Гетьманату 1918 р. у світлі невідомих документів / П. П. Гай-Нижник // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. – К. : Поліграфічний центр “Фоліат”, 2007. – Т. XVІІІ. – C. 325-350.
23. Гай-Нижник П.П. Формування органів державної влади та управління ЗУНР (1918-1920 рр.) / П.П. Гай-Нижник // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. – К., Українське агентство інформації та друку “Рада”, 2009. – Вип. ХХІІІ. – С. 326-348.
24. Гай-Нижник П. П. Державотворчий процес у Західноукраїнській Народній Республіці / П. П. Гай-Нижник, В. Ф.Солдатенко // Історія державної служби в Україні. У 5 т. – К. : Ніка-Центр, 2009. – Т. 1. – С. 509-543.
25. Горбатюк М. В. Створення першого уряду Української Держави / М. В. Горбатюк // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Історія, економіка, філософія”. – К., 2006. – Вип. 11-12. – С. 61-72.
26. Грибенко О. М. Становлення та структура органів виконавчої влади в Наддніпрянській Україні у 1917-1920 роках: історичний аспект / О. М. Грибенко // Історичні записки: збірник наукових праць. – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2006. – Вип. 11. – С. 70-80.
27. Дашковська О. Гендерна рівноправність в історичному ракурсі / О. Дашковська // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2002. – № 4(31). – С. 178-185.
28. Дзейко Ж. Правовий статус вищих органів державної влади періоду Гетьманщини / Ж. Дзейко // Розбудова держави. – 1996. – № 3. – С. 48-52.
29. Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. в 2-х т. : документально-наукове видання / Упоряд. : К.Ю. Галушко. – К. : Видавництво “Темпора”, 2002. – Т. 1: Доба Центральної Ради. – 320 с. : іл.
30. Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. в 2-х т. : документально-наукове видання / Упоряд.: К.Ю. Галушко. – К. : Видавництво “Темпора”, 2002. – Т. 2: Гетьманська Держава 1918 року. – 352 с.: іл.
31. Дробот Ж.А. Правове регулювання пенсійного страхування у разі втрати годувальника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / Ж.А. Дробот. – О., 2010. – 20 с.
32. Дробот Ж. А. Правові дефініції “соціальне забезпечення” та “соціальний захист” за національним законодавством України / Ж. А. Дробот // Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез Міжнародної наукової конференції “Восьмі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 13 – 14 листопада 2009 року) : у 4-х частинах. – Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2009. – Ч. 2: “Конституційне право. Адміністративне право. Фінансове право. Інформаційне право. Земельне право. Аграрне право. Екологічне право. Природоресурсне право. Трудове право та право соціального забезпечення”. – С. 346-347.
33. Єфремова Н.В. Інститут представництва (в політичному сенсі) в Статутах Великого князівства Литовського 1566 та 1588 рр. / Н.В. Єфремова // Актуальні проблеми держави і права : збірник наук. праць. – О. : Юридична література, 2009. – Вип. 49. – С. 159-167.
34. Єфремова Н.В. Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917 - 1920) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень” / Н.В. Єфремова. – О., 2002. – 20 с.
35. Жванко Л. Внутрішня політика Української Держави у галузі охорони здоров’я та соціального захисту населення (квітень – грудень 1918 року) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 “Історія України” / Л.М. Жванко. – Х., 2002. – 20 с.
36. Жванко Л. М. Внутрішня політика української держави у галузі охорони здоров’я та соціального захисту населення (квітень-грудень 1918 року): дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Жванко Любов Миколаївна. – Полтава, 2002. – 304 с.
37. Жванко Л. М. Основи політики Української Держави у сфері охорони здоров’я та соціального захисту населення (квітень-грудень 1918 р.) / Л. М. Жванко // Київська старовина. – 2006. – № 2. – С. 63-75.
38. Жванко Л. М. Соціальні виміри Української Держави (квітень-грудень 1918р.) / Л. М. Жванко. – Х. : Прапор, 2007. – 224 с.
39. Жванко Л. М. Становлення судової медицини та медичної експертизи в Українській державі / Л. М. Жванко // Право України. – 2001. – № 2. – С. 124-127.
40. Жванко Л. М. Уряд Павла Скоропадського і боротьба за подолання епідемій серед місцевого населення та біженців / Л. М. Жванко // Київська старовина. – 2005. – № 6. – С. 112-133.
41. Ждан М. Д. Становлення та розвиток законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників: історичний аспект та сучасність / М. Д. Ждан // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди “Право”. – 2008. – Вип. 10. – С. 85-93.
42. Журбелюк Г. В. Соціальна підтримка селянства Поділля в добу Директорії / Г. В. Журбелюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. – Серія : “Історія”. – Вінниця, 2000. – Вип. 2. – С. 91-99.
43. Журбелюк Г. В. Соціальна політика УНР: загальний та регіональний аспекти (кореляційний аналіз преси Бердичівщини) / Г. В. Журбелюк // Житомирщина на зламі тисячоліть : наук. Зб. “Велика Волинь”: праці Житомирського науково-краєзначого товариства дослідників Волині. –Житомир, 2000. – Т. 21. – С. 165-167.
44. Занфірова Т. А. Правове регулювання медичної діяльності в Україні: генезис і тенденції розвитку / Т. А. Занфірова, Я. Ф. Радиш // Держава та регіони. – Серія : Право. – 2009. – № 1. – С. 23-33.
45. Іванцова І. В. Гетьманат Павла Скоропадського і професійні спілки / І. В. Іванцова, І. В. Коляда // Вісник Київського університету. Історія. – К. : Редакційно-видавничий центр “Київський університет”, 1997. – С. 67-70.
46. Історія виникнення і розвитку соціального страхування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=6614180B5320C89843D7946E88ED5F5D?art_id=55417&cat_id=35663
47. Капелюшний В. П. Соціальна політика в Україні 1917-1921 рр. / В. П. Капелюшний // Здобута і втрачена незалежність: історіографічний нарис української державності доби національно-визвольних змагань (1917-1921 рр.). – К., 2003. – С. 292-309.
48. Клименко В. Українська гетьманська держава 1918 року: місце в українській революції / В. Клименко // Нова політика. – 1996. – № 4. – С. 59-61.
49. Клівіденко Л. М. Фінансове забезпечення соціального захисту населення України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит” / Л.М. Клівіденко. – Тернопіль, 2006. – 21 с.
50. Ковальова Н. Соціально-економічний аспект аграрної політики українських урядів періоду революції 1917-1921 рр. / Н. Ковальова // Український селянин : зб. наук. праць. – Черкаси: Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, 2001. – Вип. 3. – С. 211-214.
51. Ковальова Н.А. Аграрна політика українських національних урядів (1917 – 1921 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 “Історія України” / Н.А. Ковальова. – Д., 1999. – 18 с.
52. Компанієць О.В. Генезис пенсійного страхування в Україні / О.В. Компанієць // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О. : Юридична література, 2005. – Вип. 25.– С. 359-363.
53. Кондратюк К. Дослідження історії української революції 1917 – початку 1918 рр. вченими в еміграції / К. Кондратюк, П. Білян // Вісник Львівського університету. – Серія: історична. – 2000. – Вип. 35-36. – С. 261-273.
54. Коник С. Державне управління охороною здоров’я в період Гетьманату та в добу Української Народної Республіки (1917-1920 рр.) / С. Коник, Я. Радиш // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 4. – С. 24-34.
55. Коник С. Рада Міністрів і міністерства Української Держави 1918 р.: структура і компетенція та склад. Організація державної служби / С. Коник // Вісник Української академії держ. управління при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 72-88.
56. Коник С. М. Становлення вищих та центральних органів виконавчої влади Української Держави 1918 року: дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 / Коник Сергій Миколайович. – К., 2002. – 298 с.
57. Конспект лекцій “Право соціального захисту. Cтановлення і розвиток в Україні” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://readbookz.com/book/173/5550.html
58. Конституція України. Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав та свобод людини і громадянина / упоряд. М.І. Хавронюк. – К. : Літера ЛТД, 2008. – 112 с.
59. Копайгора І. І. Законодавство про оплату праці в Україні другої половини XIX-XX ст. (історико-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. “Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень” / І. І. Копайгора. – Х., 2006. – 20 с.
60. Копиленко О. Л. “Сто днів” Центральної Ради / О. Л. Копиленко. – К., 1992. – 204 с.
61. Копиленко О. Л. Держава і право України 1917-1920 / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. – К., 1997. – 208 с.
62. Копиленко О. Л. Уроки Центральної Ради / О. Л. Копиленко // Рад. право. – 1991. – № 11.
63. Копиленко О. Л. Друга УНР: спроба історико-теоретичного аналізу / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко // Право України. – 1992. – № 8. – С. 54-60.
64. Кособуцька Г. З історії опіки неповносправних у Київській Русі / Г. Кособуцька // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Українознавство. – 2004. – № 8. – С. 33-35.
65. Кравчук Т. В. Пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / Т. В. Кравчук. – О., 2008. – 20 с.
66. Кудлай О. Б. Діяльність Народного міністерства внутрішніх справ / О. Б. Кудлай // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 2005. – № 2. – С. 90-104.
67. Кульчицька О. Поняття суб’єктів права соціального забезпечення / О. Кульчицька // Вісник Львівського університету. – Серія : юридична. – 2004. – № 39. – С. 361-366.
68. Кульчицький С. В. Українська Держава часів гетьманщини / С. В. Кульчицький // УІЖ. – 1992. – № 7-8. – С. 60-79.
69. Лазор І.В. Історико-правовий аспект становлення і розвитку інституту дисципліни праці у вітчизняному трудовому праві / І.В. Лазор // Актуальні проблеми права : теорія і практика : зб. наук. праць. – 2007. – №10. – С. 1-4.
70. Ласько І. Класифікація джерел права соціального забезпечення України / І. Ласько // Вісник Львівського університету. – Серія : юридична. – 2008. – № 47. – С. 117-123.
71. Ле Гофф Ж. Середньовічна уява / Ж. Ле Гофф/ переклад з франц. Яреми Кравця. – Львів: Літопис, 2007. – 350 с.
72. Лозовий В.С. Профспілки за доби Директорії УНР / В.С. Лозовий // 90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні : матеріали наукової конференції “Профспілковий рух в Україні: актуальні проблеми теорії, історії і сучасності”, присвяченої 90-річчю виникнення масового профспілкового руху в Україні. – К. : “Логос”, 1996. – С. 72-74.
73. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції / І. Мазепа. – К. : Темпора, 2003. – 608 с.
74. Макаренко В. А. Соціальний захист населення: проблеми та тенденції розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціолог. наук: 22.00.04 “Спеціальні та галузеві соціології” / В. А. Макаренко. – Х., 2005. – 20 с.
75. Малик Я. Українське селянство за умов гетьманського режиму 1918 р. / Я. Малик // Історія України. – 1998. – травень (№ 18). – С. 6-7.
76. Малиновський Б. Аграрна політика Німеччини та Австро-Угорщини в Україні (1918) / Б. Малиновський // Історія України. – 2000. – березень (№ 10). – С. 4-7.
77. Михайлюк О. В. П. Скоропадський: політичний реалізм серед стихій та утопій / О. В. Михайлюк // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Історія, економіка, філософія” Вип. 11-12 / гол. ред. Ю.І. Терещенко. – К., 2006. – С. 57-60.
78. Москаленко В. В. Вплив ідеологічних факторів на формування і розвиток систем соціального захисту / В. В. Москаленко // Наукові праці: науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – Т. 34. – Вип. 21. Політичні науки. – С. 132-139.
79. Москаленко В. В. Еволюція ідеї соціального захисту в останній чверті ХІХ – 30-х рр. ХХ століть / В. В. Москаленко // Історична наука: проблеми розвитку : матеріали конференції. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 97-99.
80. Москаленко В. В. Моделі та ідеології соціального захисту : погляди західних політологів / В. В. Москаленко // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2002. – Вип. 9. Політичні науки. – С. 82-85.
81. Москаленко В. В. Передумови та особливості формування системи соціального захисту в Україні / В. В. Москаленко // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2002. – Т. 25. – Вип. 12. Політичні науки. – С. 66-71.
82. Москаленко В. В. Розвиток концепції соціального захисту в країнах Західної Європи та США (остання чверть ХІХ –50-ті рр. ХХ ст. / В. В. Москаленко // Наукові записки. Історичні науки. – К.; Бердянськ, 2002. – Вип. 46. Спільне видання НПУ ім. М.П. Драгоманова та БДПУ. – С. 164-169.
83. Москаленко В. В. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави / В. В. Москаленко // Наукові записки НаУКМА. – К. : Видавничий дім “КМ Академія”, 2003. – Т. 21. Політичні науки.– С. 41-44.
84. Мякота С. Є. Економічна політика уряду Української Держави (травень – грудень 1918 р.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 “Історія України” / С. Є. Мякота. – К., 1997. – 23 с.
85. Надієнко О. І. Історико-правовий досвід пенсійного забезпечення в Україні (дореволюційний період) / О. І. Надієнко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2009. – № 2. – С. 56-66.
86. Надточій Б. Пенсійне забезпечення в Україні : історичний аспект / Б. Надточій, В. Яценко // Україна : аспекти праці. – 2000. – № 1. – С. 8-15.
87. Ніцак В. Внутрішня політика гетьмана Павла Скоропадського / В. Ніцак // Молода нація : Альманах. – К., 1997. – Вип. 6. – С. 158-181.
88. Олійник О. М. Розвиток трудових відносин і законодавства про працю в Україні (1917-1929 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. “Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень” / О. М. Олійник. – Х., 2003. – 20 с.
89. Пантюхина Е. Н. Социально-педагогическая защита детей-сирот в России / Е. Н. Пантюхина // Педагогика. – 2008. – № 6. – С. 93-99.
90. Папакін Г. Павло Скоропадський : патріот, державотворець, людина : Історико-архівні нариси / Г. Папакін. – К., 2003. – 282 с.
91. Пахар І. В. Соціальний захист в органах внутрішніх справ України (соціологічний аспект аналізу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 “Спеціальні та галузеві соціології” / І. В. Пахар. – Харків, 2005. – 20 с.
92. Петлюк Ю. Земельне законодавство національних урядів України (1917-1920 рр.) [Електронний ресурс] / Ю. Петлюк // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Режим доступу : http://www.univer.km.ua/visnyk/299.pdf
93. Пиріг Р. Я. Земельна реформа гетьмана Павла Скоропадського: способи проведення та причини невдачі / Р. Я. Пиріг // УІЖ. – 2006. – № 3. – С. 68-84.
94. Пітик Г. А. Директорія Української Народної Республіки і селянство (грудень 1918 – лютий 1919 рр.) / Г. А. Пітик // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2007. – № 2. – С. 138-147.
95. Пітик Г. А. Земельна політика й аграрне законодавство Української держави П. Скоропадського / Г. А. Пітик // Література та культура Полісся : Філологія, історія та культура Полісся на перетині думок. – Ніжин, 2007. – Вип. 35. – С. 173-187.
96. Плотнікова Т. В. Історично-правовий досвід США на початку 30-х років: види соціальних допомог, наданих урядом Ф. Д. Рузвельта / Т. В. Плотнікова // Проблеми соціального захисту в Україні : матеріали наук.-практ. конф. (Чернігів, 20-21 червня 1996 р.). – Чернігів : Юрист, 1996. – С. 45-47.
97. Подковенко Т. О. Становище системи законодавства України в 1917-1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук спец : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Т. О. Подковенко. – К., 2004. – 21 с.
98. Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917-1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Подковенко Тетяна Олександрівна. – К., 2004. – 228 с.
99. Полудненко А. Початок Біржі праці у Черкасах в ро