ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУДОВИХ ВИТРАТ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПАЩЕНКО КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

УДК 347.45

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУДОВИХ ВИТРАТ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Рядінська Валерія Олександрівна,
кандидат юридичних наук, ст. науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ВИТРАТ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ ................................................................……………………………

12
1.1. Становлення і розвиток інституту судових витрат в Україні ..………… 12
1.2. Поняття й загальна характеристика судових витрат в адміністративному судочинстві ......................…..............................................
29
1.3. Місце судових витрат серед правових гарантій адміністративного судочинства ...........……………………………………………………………..
45
Висновки до розділу 1………………………………………………….. 57
РОЗДІЛ 2. ВИДИ СУДОВИХ ВИТРАТ В АДМІНІСТРАТИВНИХ
СПРАВАХ ..............................................................................................……….
64
2.1. Правова природа судового збору в адміністративному судочинстві ..... 64
2.2. Витрати, пов’язані із розглядом адміністративної справи ......………… 85
Висновки до розділу 2…………………………………………………... 115
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ………..............
123
3.1. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, повернення судового збору
123
3.2. Розподіл судових витрат ………………............……................................. 139
3.3. Виконання судового рішення щодо судових витрат ..………………...... 154
Висновки до розділу 3………………...……………………………….... 166
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….... 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 181
ДОДАТКИ ......................……………………………........................................ 202

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення України суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1 Конституції України), визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України) потребує впровадження у життя задекларованих принципів. Сучасний стан функціонування правової системи України характеризується постійними змінами та трансформаціями відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов’язань держави перед європейським та світовим співтовариством. Підвищення ролі права в процесі соціального регулювання зумовлює необхідність дослідження проблем у сфері реалізації публічної влади, розв’язання суспільно-правових конфліктів за допомогою інструментів досягнення законності в адміністративному судочинстві.
При цьому можливість звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів, забезпечення надання доказів, виконання судових рішень повинні гарантуватися державою. Однією із таких гарантій можна розглядати судові витрати, покликані сприяти втіленню загальних завдань фінансово-економічної політики держави, основоположних принципів правосуддя, а також запобіганню необґрунтованим зверненням до суду, залученню учасників адміністративного процесу, здійсненню процесуальних дій з доказування тощо. Окрім того, виконання обов’язку держави по забезпеченню фінансування судів і діяльності суддів є однією із умов стабільності їхньої роботи, конституційною гарантією їхньої незалежності (ст.ст. 126, 130 Конституції України). Водночас, згідно із Законом України „Про Державний бюджет на 2012 рік” № 4282–VІ, значна сума витрат на здійснення адміністративного судочинства має компенсуватися за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (40, 4 % – на оплату праці і 88, 8 % – на оплату комунальних послуг, енергоносіїв), що викликає стурбованість з боку суддів і було предметом обговорення на засіданні Ради суддів адміністративних судів України в березні 2012 року. Адже із мільйонних сум, які щорічно присуджуються до стягнення, 6 – 10 % (15 – 18 млн грн) не надходять через законне звільнення від їх сплати (перелік таких осіб постійно збільшується) або ухилення від виконання судових рішень. У правозастосовній практиці також мають місце окремі колізії, помилки, зумовлені не лише неналежним законодавчим урегулюванням деяких положень щодо судових витрат в адміністративному судочинстві, а й недостатньою теоретичною розробкою наявних проблем цього інституту.
До усунення проблем, пов’язаних із судовими витратами в різних галузях права, системно підходили такі вітчизняні й зарубіжні вчені: В.Б. Авер’янов, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, Ю.В. Білоусов, С.С. Богля, М.Х. Вафін, М. Вебер, В.О. Вишнивецька, В.В. Волік, І.П. Голосніченко, Т.В. Єгорова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, Л.А. Кондратьєва, О.В. Кузьменко, О.В. Муза, А.А. Павлишин, А.М. Подоляка, І.В. Решетникова, О.П. Рябченко, А.Г. Столяров, О.М. Шокуєва та ін.
В адміністративному судочинстві комплексне монографічне дослідження судових витрат вперше представлене Л.Г. Глущенко. У ньому запропоновано авторське розуміння правової сутності судових витрат за класичною схемою визначення їх складу, функцій, порядку розподілу. Судові витрати в окремих складових адміністративного процесу проаналізовані Р.І. Шевейком, який, розглядаючи їх як „збірне абстрактне поняття, специфічне правове утворення”, наголошуючи на їхній „феноменальності”, особливостям адміністративного судочинства приділив увагу фрагментарно.
Оскільки за межами наукового вивчення залишились такі важливі питання, як визначення місця інституту судових витрат серед правових гарантій адміністративного судочинства, правове регулювання судового збору як різновиду судових витрат, виконання судових рішень щодо останніх тощо, а також через необхідність аналізу правореалізації законодавчих нововведень у регулюванні судових витрат, зумовлених прийняттям Законів України „Про судовий збір” № 3674–VІ, „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” № 4191–VІ, „Про безоплатну правову допомогу” № 3460–VІ, змін і доповнень до підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері, обраний напрям дослідження залишається актуальним, потребує подальшого теоретичного осмислення, узагальнення судової практики й аргументації на цій основі висновків і пропозицій, з метою усунення колізій, прогалин адміністративного законодавства України, забезпечення його взаємозумовленості й гармонізації з нормами міжнародного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011 – 2015 рр., затверджених загальними зборами НАПрН України 24.09.2010, відповідно до плану науково-дослідної роботи Київського міжнародного університету на 2010 – 2012 рр., у межах Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98). Дослідження є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету „Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти” (державний реєстраційний номер 0104U003159), де автор є одним із виконавців.
Мета і задачі дослідження. У дисертаційній роботі поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення правозастосовної практики в адміністративних справах дослідити правове регулювання судових витрат в адміністративному судочинстві України й окреслити проблеми правореалізації цього інституту та шляхи їх вирішення.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
– проаналізувати ґенезу наукових досліджень та стан сучасної правової доктрини щодо правового регулювання судових витрат в адміністративному судочинстві;
– визначити правову природу і зміст поняття „судові витрати”, їхні ознаки, функції та мету використання в адміністративному судочинстві;
– показати місце судових витрат серед гарантій здійснення адміністративного судочинства;
– розкрити сутність судового збору як різновиду судових витрат та запропонувати напрями удосконалення його використання в адміністративному процесі;
– охарактеризувати витрати на правову допомогу, витрати сторін, третіх осіб, їхніх представників, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, оглядом доказів та вчиненням інших дій; виявити проблемні питання у їх нормативно-правовій регламентації;
– встановити підстави та наслідки прийняття рішення про зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення чи розстрочення сплати судових витрат, повернення судового збору в адміністративній справі;
– розглянути порядок розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві: принципи, відносини, правила;
– виявити особливості виконання рішень суду про судові витрати в адміністративній справі;
– сформулювати пропозиції до чинного законодавства щодо підвищення ефективності правового регулювання судових витрат в адміністративному судочинстві.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення судових витрат в адміністративному судочинстві.
Предметом дослідження є правове регулювання судових витрат в адміністративному судочинстві України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання − як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час фінансового забезпечення діяльності адміністративних судів, матеріальних затрат учасників судового провадження, дозволяє розглянути судові витрати у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями й закономірності в цілому (розділи 1− 3). Застосування історико-правового методу передбачає вивчення ґенези наукових досліджень розвитку інституту судових витрат, визначення його правової регламентації, видів судових витрат тощо (підрозділ 1.1). Формально-логічний метод застосовувався при аналізі понять „витрати”, „збір”, „платежі”, „інші витрати”, „правова допомога”, „послуга”, визначенні основних понять дослідження, значення судових витрат у системі гарантій адміністративного судочинства, характеристиці різновидів судових витрат, формулюванні пропозицій щодо удосконалення адміністративного законодавства у цій сфері (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, розділ 3); порівняльний – у процесі аналітичного огляду судових витрат в адміністративній юстиції деяких зарубіжних країн (розділ 2, підрозділ 3.2); статистичний і соціологічний – при опрацюванні даних судової статистики, матеріалів судової практики, результатів анкетування та матеріалів опитування, визначенні порядку розподілу судових витрат та виконання судових рішень щодо них (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2, 3.3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження сформували наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, філософії, адміністративного права, адміністративного судочинства, цивільного процесу, кримінального процесу. Правову базу дисертаційного дослідження становлять приписи: Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, пов’язані із судовими витратами, у тому числі, й у сфері адміністративного судочинства.
Інформаційною й емпіричною основою дослідження стали: судова практика в адміністративних справах за 2011−2012 рр.; узагальнення практичної діяльності судів по розгляду й вирішенню адміністративних справ (вивчено 360 матеріалів справ); результати опитування 146 суддів місцевих загальних судів та апеляційних адміністративних судів щодо використання інституту судових витрат в адміністративному судочинстві в Київській, Житомирській, Миколаївській областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є одним із перших комплексних теоретико-практичних досліджень правового регулювання судових витрат в адміністративному судочинстві України.
До положень, які мають певний ступінь новизни, відносяться такі:
вперше:
– на підставі аналізу нової нормативно-правової регламентації судового збору і витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві України виявлено переваги й недоліки їх правового регулювання;
– визначено місце судових витрат серед правових гарантій адміністративного судочинства як складової їх реалізації, що забезпечує фінансову та організаційну можливість здійснювати правосуддя в адміністративних справах і відіграє роль обмежувальних заходів щодо безпідставного звернення до суду;
– розглянуто особливості виконання рішень адміністративного суду щодо судових витрат та запропоновано шляхи удосконалення правозастосовної практики у цьому напрямі, зокрема: підвищення ефективності прийняття судом додаткових рішень про розподіл судових витрат із власної ініціативи; необхідність обґрунтування розподілу судових витрат між сторонами у судовому рішенні; закріплення обов’язку суду визначати суб’єкта виконання рішення щодо судових витрат і без попередньої заяви направляти копію рішення до територіального органу Державної казначейської служби у справах про відшкодування (компенсацію) судових витрат із Державного бюджету України тощо;
удосконалено:
– загальне визначення судових витрат в адміністративному судочинстві як спрямованих на здійснення передбачених КАС України дій матеріальних (грошових) затрат компенсаційного характеру учасників адміністративного процесу, які підлягають стягненню з однієї або обох сторін (третіх осіб) чи з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету) у порядку, встановленому законом;
– поняття судового збору як обов’язкового грошового платежу, що справляється за звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з вимогою про вчинення на користь заявника юридично значущих дій, передбачених КАС України; який надходить до спеціального фонду Державного бюджету України і кошти від якого спрямовуються виключно на забезпечення здійснення правосуддя в адміністративних справах, зміцнення матеріально-технічної бази судів (доповнення КАС України статтею 88-1 „Судовий збір”);
– підходи до критеріїв визнання витрат судовими, критеріїв розумності відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві;
– теоретичний поділ звільнення від оплати судових витрат на безумовне (здійснюється відповідно до положень спеціальних законів) й умовне (здійснюється судом з урахуванням майнового стану особи), а останнього – на повне і часткове;
набули подальшого розвитку:
– періодизація розвитку інституту судових витрат у правовій доктрині, їх закріплення у вітчизняному законодавстві;
– розуміння судових витрат як самостійного комплексного міжгалузевого інституту з притаманними йому характерними ознаками в адміністративному судочинстві: зумовленістю здійсненням провадження в адміністративній справі; стягненням із сторін, третіх осіб, держави; нормативно-правовим закріпленням переліку сум, що становлять судові витрати, і порядку їх розподілу; компенсаційним характером; гнучкою системою стягнення судових витрат (можливістю зменшення розміру витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення, повернення судового збору); наявністю можливості оскарження рішення щодо судових витрат;
– розуміння правової природи судового збору, тлумачення цієї категорії, сутність і зміст витрат сторін (третіх осіб), їхніх представників, пов’язаних із прибуттям до суду, із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз, огляду доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
– правила зменшення розміру судових витрат, часткового звільнення від їх оплати, розстрочення чи відстрочення сплати судових витрат: залишення позовної заяви без розгляду чи розподіл судових витрат між сторонами (третіми особами);
– теоретичні засади розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві: принципи, характер і суб’єктний склад правовідносин по розподілу судових витрат, методи правового регулювання, критерії прийняття судового рішення, умови відшкодування (компенсації);
– пропозиції з удосконалення положень чинного законодавства України в частині сплати/стягнення судових витрат: внесення змін і доповнень до ст.ст. 88, 90 – 94, 161 КАС України, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів;
– шляхи усунення термінологічних проблем і нормативно-правових неузгодженостей та колізій при застосуванні різновидів судових витрат в адміністративному судочинстві.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання:
– у науково-дослідній сфері – як основи для подальшої розробки основних засад правового регулювання судових витрат в адміністративному судочинстві України (акт впровадження від 11.04.2012 № 507/04-12);
– у навчальному процесі – для викладання курсів „Адміністративний процес”, „Адміністративне право” та окремих спецкурсів (акт впровадження від 18.04.2012 № 020);
– у правозастосовній сфері – для удосконалення діяльності адміністративних судів, правозахисних органів (акт впровадження від 24.05.2012 № 306/12).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки й рекомендації оприлюднені в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях: „Пріоритетні напрями розвитку законодавства України” (10 – 11 листопада 2011 р., м. Запоріжжя); „Сучасні проблеми правової системи України” (24 листопада 2011 р., м. Київ); „Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави” (17 – 18 грудня 2011 р., м. Харків); „Україна в євроінтеграційних процесах” (18 – 19 лютого 2012 р., м. Київ), на круглому столі „Кодифікаційні орієнтири реформування адміністративного законодавства України” (25 квітня 2012 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення й висновки проведеного дослідження відображені у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 4 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з яких 180 сторінок – основний текст, додатки – на 6 сторінках, список використаних джерел (201 найменування) – на 21 сторінці.

bibliography

ВИСНОВКИ
Згідно з визначеними у вступі науковими завданнями за предметом дослідження у дисертації із розглянутих проблем обґрунтовані й висвітлені основні положення, висновки й рекомендації, спрямовані на досягнення поставленої мети.
1. Перші згадування про судові витрати відомі Стародавньому світу. Ґенеза цього інституту безпосередньо залежить від еволюції системи судочинства: починаючи із першого нормативно-правового закріплення в Руській правді й представлення в усіх наступних пам’ятках права, які діяли на території України в польсько-литовську добу, козацький та гетьманський періоди, у часи імперського панування, у радянську епоху й у сучасній незалежній державі. Судові витрати були різного розміру − чітко фіксованого або такого, що залежав від суми позову. Метою їх введення завжди було наповнення державної казни й забезпечення здійснення судочинства. Серед безлічі різновидів судових платежів історично виокремилися судовий збір і витрати на провадження у справі. Підґрунтям для цього стали різного роду мита, що справлялись при здійсненні судочинства. Нині інститут судових витрат властивий будь-якому виду судочинства, за своєю природою він має комплексний міжгалузевий характер і потребує подальшого дослідження з урахуванням особливостей того чи іншого виду юрисдикційного процесу.
2. Критеріями формулювання поняття „судові витрати” визнаються: місце судових витрат в системі загальнообов’язкових платежів, мета їх стягнення, ознаки й функції. Тотожними між собою є категорії: судові витрати і витрати на справляння правосуддя; судові платежі і судовий збір. Останній належить до системи загальнообов’язкових (загальнодержавних) зборів. Загальною ціллю правового регулювання судових витрат є фінансове забезпечення здійснення адміністративного судочинства. Водночас переслідується компенсаційна, правозабезпечувальна, превентивна мета, що зумовлює виконання інститутом судових витрат відновлювальної, правозабезпечувальної й попереджувальної функцій.
Судові витрати в адміністративному судочинстві – це спрямовані на здійснення передбачених КАС України дій матеріальні (грошові) затрати компенсаційного характеру учасників адміністративного процесу, які підлягають стягненню з однієї або обох сторін (третіх осіб) чи з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету) у порядку, встановленому законом. Характерними ознаками судових витрат в адміністративному судочинстві є: 1) зумовленість здійсненням провадження в адміністративній справі; 2) стягнення із сторін, третіх осіб, держави; 3) нормативно-правове закріплення переліку сум, що становлять судові витрати, і порядку їх розподілу; 4) компенсаційний характер; 5) гнучка система стягнення судових витрат (можливість зменшення розміру витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення, повернення судового збору); 6) наявність можливості оскарження рішення щодо судових витрат.
3. Судові витрати забезпечують фінансову й організаційну можливість здійснення судочинства в адміністративних справах, а також відіграють роль обмежувальних заходів щодо безпідставного звернення до суду.
Місце судових витрат серед правових гарантій визначається їхнім впливом на адміністративне судочинство, що проявляється у такому: 1) судові витрати сприяють матеріально-технічному забезпеченню судового розгляду адміністративної справи; 2) судові витрати виступають складовою частиною принципу доступу до суду і принципу процесуальної економії; 3)\ завдяки нормативно-правовим правилам розподілу судових витрат реалізується право особи на правову допомогу, у тому числі, й безоплатну; 4) превентивний характер судових витрат дозволяє дотримуватись принципу добросовісності в адміністративному судочинстві; 5) при визначенні розміру й порядку оплати судових витрат враховується критерій пропорційності.
4. Для забезпечення належного фінансування діяльності судів, у тому числі, адміністративних, у нормативно-правовий обіг уведено категорію „судовий збір”. Він має обов’язковий, грошовий, пропорційний, індивідуально-відшкодувальний характер і за своєю правовою природою належить до загальнодержавних податків та зборів. Судовий збір виступає певним заходом, що обмежує свободу дій (діяльності особи), а також є однією із умов, яка спонукає суд до вчинення юридично значущих дій по відношенню до особи, яка звертається до нього з метою отримання певної спеціальної вигоди. Під судовим збором в адміністративному судочинстві розуміється обов’язковий грошовий платіж, що справляється за звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з вимогою про вчинення на користь заявника юридично значущих дій, передбачених КАС України; який надходить до спеціального фонду Державного бюджету України і кошти від якого спрямовуються виключно на забезпечення здійснення правосуддя в адміністративних справах, зміцнення матеріально-технічної бази судів. Об’єктом справляння судового збору визнається звернення до суду.
Удосконалення використання судового збору в адміністративному судочинстві вбачається у: правовій його регламентації в ст. 88-1 КАС України; збільшенні його розміру за подання апеляційних/касаційних скарг, адміністративних позовів немайнового характеру; сплаті судового збору у місячному розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, з наступною доплатою недоплачених або з поверненням переплачених грошових сум, якщо на момент пред’явлення адміністративного позову встановити точний розмір майнових вимог видається неможливим; розробці механізму фінансового реагування держави на випадки, коли за позовом суб’єктів владних повноважень справа вирішується не на їх користь (пропонується зменшення фінансування того чи іншого державного органу на суму витрат, призначених до сплати з Державного бюджету); звільненні від судового збору клопотань про забезпечення позову; урегулюванні спірних питань щодо справляння судового збору за заяви про забезпечення доказів в адміністративній справі.
5. КАС України витрати на правову допомогу згадує фрагментарно, не приділяючи уваги їх змісту й порядку відшкодування. Віднесення певних затрат особи до витрат на правову допомогу обмежується діяльністю адвоката (фахівця в галузі права) у судовому засіданні, під час здійснення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Урегулювання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах окремим законодавчим актом зумовлює низку проблемних питань застосування його положень на практиці, пов’язаних із: визначенням процесуальних дій, які можуть проводитись поза судовим засіданням і включатись до витрат на правову допомогу; розрахунком мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на той чи інший період судового провадження; можливістю компенсації витрат лише за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами; критеріями розумності витрат на правову допомогу. При визначенні останніх потрібно враховувати: обсяг наданих правових послуг, характер спору, складність і конкретні обставини справи, цінність права, яке підлягає захисту.
Нормативно-правова регламентація витрат сторін, третіх осіб, їхніх представників, пов’язаних із прибуттям до суду, а також витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз створює труднощі у правозастосовній практиці, серед яких виділяються: непередбачення обов’язку третіх осіб оплачувати судові витрати в порядку, визначеному ст.ст. 91, 92 КАС України; виокремлення із поняття „витрати, пов’язані із переїздом до іншого населеного пункту” добових, відсутність вказівки на вартість проїзду до місця виклику і назад; відсутність розкриття й неоднозначне тлумачення термінів „добові”, „втрачений заробіток”, „відрив від звичайних занять”, а також розрахунку цих витрат; неврегульованість виплати експерту винагороди за виконану роботу; залишення свідка поза сферою відшкодування втраченого заробітку чи компенсації відриву від звичайних занять; відсутність критеріїв визначення ступеня складності судової експертизи, які впливають на розмір судових витрат по її проведенню; відсутність можливості оскарження ухвали суду про призначення судової експертизи.
Під час адміністративного судочинства можуть проводитись певні процесуальні дії, серед яких виділяється огляд доказів за місцем їх знаходження. До витрат на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, відносять витрати на: опублікування судових викликів чи повідомлень через друкований засіб масової інформації у справах зі скороченими строками розгляду; опублікування виклику через друковані засоби масової інформації відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме; проведення допиту свідка за місцем його проживання або в місці його перебування. Основними ознаками судових витрат, передбачених ст. 93 КАС, визнаються: необхідність, пов’язаність з участю осіб, які беруть участь у справі.
6. Зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення сплати судових витрат (ст. 88 КАС України) забезпечують можливість доступу особи до суду. Підставою прийняття адміністративним судом рішення про виконання однієї із процесуальних дій, передбачених ст. 88 КАС України, є майновий стан особи, сутність і зміст якого у чинному законодавстві відсутні, як і критерії вибору суддею одного із можливих рішень. Майновий стан особи повинен характеризуватись сукупністю показників, що відображають її матеріальне забезпечення і можливість розпоряджатись належними їй грошовими активами, майном, іншими матеріальними благами.
При визначенні наслідків недотримання правил зменшення розміру судових витрат, часткового звільнення від їх оплати, розстрочення чи відстрочення сплати судових витрат потрібно враховувати такі положення: 1) якщо для зазначених дій судом встановлено термін – до відкриття провадження у справі і судові витрати залишились не оплаченими, то суд після закінчення встановленого ним строку залишає позовну заяву без розгляду; 2) якщо виконання вказаних дій обмежене ухваленням судового рішення у справі і на момент його прийняття судові витрати залишились не оплаченими, то вони розподіляються між сторонами відповідно до ст. 94 КАС України.
Звільнення від оплати судових витрат за рішенням суду відрізняється від звільнення від оплати судових витрат в силу закону. Перше поділяється на безумовне і умовне. Умовне звільнення може бути повним і частковим.
Порядок повернення судового збору, у тому числі й в адміністративному процесі, потребує окремого нормативно-правового урегулювання. Спірною видається необхідність повернення судового збору за всіма підставами закриття провадження у справі, передбаченими ст. 157 КАС України.
7. Розподіл судових витрат представляє собою процесуальну діяльність суду з покладення на сторону (третю особу), не на користь якої ухвалено судове рішення, обов’язку відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені в адміністративному судочинстві матеріальні затрати. Основними принципами розподілу судових витрат в адміністративному процесі є справедливість присудження, розумність і пропорційність. Відносини по розподілу судових витрат носять майново-вартісний і відновлювальний характер. Суб’єктний склад таких правовідносин створюють сторони і треті особи, джерелом правового регулювання виступають норми КАС України, метод правового регулювання є комплексним. Вибір правила розподілу судових витрат залежить від обсягу задоволення адміністративного позову, категорії суб’єкта, на чию користь було прийнято рішення, процесуальних дій позивача відносно поданого позову, дій і рішень вищої судової інстанції. Умовою компенсації судових витрат визнається документальне їх підтвердження.
8. Особливістю адміністративного судочинства є різна зовнішня процесуальна форма рішень щодо судових витрат. Відомчі роз’яснення з приводу виконання рішення суду щодо судових витрат не містять алгоритму дій особи, яка має право на відшкодування (компенсацію) їй понесених в адміністративному процесі судових витрат. До правил виконання рішень суду про судові витрати віднесено: 1) стягнення судового збору із сторони покладається на місцевий орган державної податкової служби; 2) відшкодування (компенсація) судових витрат за рахунок Державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України; 3) стягнення присуджених судом сум судових витрат, які не компенсуються за рахунок Державного бюджету і які не належать до судового збору, забезпечується органами Державної виконавчої служби.
9. Напрями удосконалення правозастосовної практики використання інституту судових витрат в адміністративному судочинстві мають нормативно-правовий і організаційний характер. З цією метою запропоновано внесення змін і доповнень до: 1) ст. 1 Закону України „Про судовий збір” № 3674 – VІ, ст. 9 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ” № 4191 – VІ; 2) чинного КАС України: ст. 87, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 88-1, 90, 91, 92, 93, 94, 157, 161, 164, 206 та ін.; 3) Постанов Кабінету Міністрів України № 590, № 845.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи концептуально-понятійних вад / В. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7 – 12.
2. Авер’янов В. Б. Удосконалення організації та діяльності системи органів виконавчої влади права з урахуванням європейських принципів і стандартів / В. Б. Авер’янов, А. А. Пухтецька // Часопис Київського університету. — 2010. – № 4. – С. 110 – 117.
3. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / За заг. ред. О.М. Пасенюка. – К. : Істина, 2007. – 608 с.
4. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Коліушко, Р. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. – 536 с.
5. Адміністративне судочинство: [підручник] / [Т.О. Коломоєць, Ю.В. Пирожкова, О.О. Ганзенко]; за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 344 с.
6. Андрійчук Ю. А. Правове регулювання відшкодування податку на додану вартість в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Ю. А. Андрійчук. – К. : Держ. НДІ МВС, 2011. – 226 с.
7. Балюк М. І. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. – Х. : Харків юридичний, 2008. –708 с.
8. Банчук О. А. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Автор-упоряд. О. А. Банчук. – К. : Книга для бізнесу, 2007. – 912 с.
9. Банчук О. А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства / О. А. Банчук, Р.О. Куйбіда. – К. : ІКЦ "Леста", 2005. – 116 с.
10. Барабаш Т. М. Процес доказування як міжгалузевий інститут доказового права / Т. М. Барабаш // Наше право. – 2007. – № 4. – С. 21 – 26.
11. Бевзенко В. М. Адміністративні суди в Україні: Навч. посібник / В.М. Бевзенко. – К. : Алерта : КНТ, 2006. – 271 с.
12. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы / Р. С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 295 с.
13. Бєліков Є. Як домогтися в суді граничного розміру компенсації витрат на послуги юриста / Є. Бєліков // Закон і Бізнес. – № 2 – 3. – 14.01 – 20.01.2012.
14. Битяк Ю. П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві / Ю. П. Битяк // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 51 – 60.
15. Білоус В. Т. Особливості інституту апеляції в провадженні за скаргами осіб / В. Т. Білоус, Р. О. Кукурудз // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 1. – С. 94 – 100.
16. Білоусов Ю. В. Судові витрати як складова доступності правосуддя / Ю.В. Білоусов // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3 (15). – С. 66 – 71.
17. Бова Є. Ю. Організація безкоштовної правової допомоги в Україні / Є. Ю. Бова : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.10 „Судоустрій; прокуратура, адвокатура” / Є. Ю. Бова. – К. : Акад. адвокатури, 2009. – 20 с.
18. Богля С. С. Відображення в інституті судових витрат принципів процесуальної економії та доступності судового захисту / С. С. Богля // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2003. – № 2. – С. 238 – 288.
19. Богля С. С. Судові витрати в цивільному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / С. С. Богля. – Х., 2005. – 20 с.
20. Бринцев В. Д. Адміністративне судочинство: нормативна база, судові прецеденти, коментарі, зразки процесуальних документів / В. Д. Бринцев. – Харків : Ксілон, 2002. – 544 с.
21. Букалов П. Ф. Административное судопроизводство Украины. Практическое пособие / П. Ф. Букалов. – Донецк : „Донецкий Мемориал”, 2006. – 36 с.
22. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 50 – 51. – Ст. 572.
23. Вафин М. Х. Судебные расходы по гражданским делам : автореф. дис. на соиск. научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; семейное право; гражданский процесс” / М. Х. Вафин. – М., 1984. – 23 с.
24. Вебер М. О процессуальных расходах, их распределении и возмещении / М. Вебер [перевод И.С. Кантрин]. – М., 1997. – 188 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови: [2-е вид.] / голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. – К. : Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. – 1728 с.
26. Вербицкая М. А. Гарантии реализации прав участников производства по делам об административных правонарушениях / М. А. Вербицкая // Сборник научных трудов юридического факультета СевКавГГУ. – Ставрополь, 2005. – Вип. 7. – С. 78 – 82.
27. Вереша Р. В. Мета покарання: теорії (концепції), історія, сучасний стан / Р. В. Вереша, К. Ю. Лоєнко // Вісник адвокатури України. – 2010. – № 2 (18). – С. 54 – 58.
28. Витте С. Ю. Конспект лекций о государственном хозяйстве / Витте С. Ю. – СПб. : Тип. В.Д.Каткова, 1914. – 456 с.
29. Вишнивецька В. О. Правове регулювання державного мита : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. О. Вишнивецька. – Ірпінь, 2005. – 19 с.
30. Власов В. А. Гражданское процессуальное право : [учебн.] / В. А. Власов –М. : Юристъ, 2003. – 320 с.
31. Волік В. В. Правове регулювання обов’язкових платежів, що пов’язані зі справлянням правосуддя : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. В. Волік. – К. : Держ. НДІ МВС, 2010. – 214 с.
32. Волинець А. Спірні питання витрат на оплату послуг адвоката у цивільному процесі / А. Волинець // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 13 – 19.
33. Вульф Д. О доступности правосудия / Д. Вульф [перевод І.І. Пашов]. – М., 2008. – 342 с.
34. Глущенко Л. Г. Поняття та види судових витрат за Кодексом адміністративного судочинства України / Л. Г. Глущенко // Науково-виробничий журнал. – Серія: Право, 2009. – № 4. – С. 143 – 146.
35. Глущенко Л. Г. Судові витрати в адміністративному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Л. Г. Глущенко. – Запоріжжя : Класичний приватний ун-т, 2011. – 20 с.
36. Глущенко Л. Г. Компенсація витрат на правову допомогу за чинним законодавством України / Л. Г. Глущенко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 196 – 201.
37. Гойхбарг А. Г. Курс гражданского процесса / А. Г. Гойхбарг. – М., 1928. – С. 208.
38. Головань І. Справедливий розподіл витрат на правову допомогу та реалізація права на судовий захист / І. Головань : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://blog.liga.net/user/igolovan/article.
39. Голосніченко І.П. Процесуально-правове забезпечення адміністративних судів в Україні / І. П. Голосніченко // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. – С. 513 – 515.
40. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України : від 6 листопада 1991 року № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
41. Гуменюк А. Відшкодування судових витрат / А. Гуменюк // Юридична газета. – 19.05.2011.
42. Деякі питання надання платних послуг науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції : постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 804 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
43. Дмитриев Ф. М. История судебных инстанций и гражданского апеляционного судопроизводства от Судебника до учреждения о губерниях / Дмитриев Ф. М. – М. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1859. – 320 с.
44. Довідник Ради Європи з принципів адміністративного права, які стосуються відносин між адміністративними органами та приватними особами. – Страсбург, 1996. – С. 8 – 29.
45. Дырдов С. Н. Справочник по налогам с населения / [Авдошина Е. А., Дырдов С. Н.] ; под ред. Тура В. А. – М. : Финансы и статистика, 1984. – 223 с.
46. Егорова Т. В. К вопросу о понятии государственной пошлины / Т. В Егорова // Актуальные вопросы теории государства и права : сб. науч. ст. преподавателей, аспирантов и соискателей кафедры теории государства и права / Отв. ред. Л. В. Кочетков. – Тамбов : Изд-во Першина, 2008. – 128 с.
47. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 308 с.
48. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів : Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 614 с.
49. Захарова О. С. Відшкодування витрат на правову допомогу за цивільним процесуальним законодавством України / О. С. Захарова // Часопис Академії адвокатури України. – Випуск 1. – 2008. – С. 56 – 59.
50. Зеленцов А. Б. Административно-правовой спор: вопросы теории : [монографія] / А. Б. Зеленцов. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М. : РУДН, 2009. – 692 с.
51. Злобин Н. Н. Понятия “налог”, “сбор” и “пошлина”. Позиция доктрины и подход законодателя / Злобин Н. Н. – М. : Статус-кво 97, 2003. – 678 с.
52. Инструкция для народных следователей. Харьков, 1921: уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР) / [авт. текста П. Т. Землянский]. – К. : ВНИИ МВД СССР, 1972. – С. 293 – 304.
53. Історико-правова природа становлення правового регулювання прав стягувача у виконавчому провадженні : роз’яснення Міністерства юстиції України від 13.01.2011 р. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://ng.gov.ua/uk/justice.
54. Калинина М. В. Компенсация за фактическую потерю времени: проблемы правоприменения / М. В. Калинина // Арбитражный и гражданский процесс. – 2010. – № 6. – С. 15 – 19.
55. Кимлик Р. В. Інститут доказування в адміністративно-деліктному процесі України / Р. В. Кимлик // Наука і правоохорона. – 2009. – № 3. – C. 91 – 98.
56. Кирієнко С. С. Зарубіжний досвід діяльності адміністративного судочинства як фактор формування правової культури громадян / С. С. Кирієнко : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.vsakademia.com/pub.
57. Клименко М. М. Адміністративне судочинство як форма захисту прав власності громадян в Україні / М. М. Клименко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия : Юридические науки. – 2010. – Т. 23 (62). – № 2. – С. 307 – 312.
58. Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский. – М. : Мысль, 1989. – Т. 6. : Специальные курсы. – 480 с.
59. Коваленко Д. Гласность из-за технического фиксирования / Д. Коваленко // Закон и бизнес. – 2007. – № 15 (794). – С. 6.
60. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України : вiд 6 липня 2005 року № 2747 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 37. – Ст. 446.
61. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комент. / Н. О. Армаш, О. М. Бандурка, А. В. Басов [та ін.] / за заг. ред. А. Т. Комзюка. – К. : Прецедент; Істина, 2009. — 823 с.
62. Кодекс административного судопроизводства Российской Федерации : (проект) : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://asozd2.duma.gov.ru.
63. Коліушко І. Адміністративні суди: для захисту прав людини чи інтересів держави? / І. Коліушко // Право України. – 2007. – № 3. – C. 3 – 8.
64. Коломоєць Т. О. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навч. посіб. / Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевська, Р. В. Сінельник, І. О. Сквирський. – К. : Істина, 2007. – 152 с.
65. Комзюк А. Т. Уточнення основного завдання адміністративного судочинства як вимоги сьогодення / А. Т. Комзюк, Р. С. Мельник // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Збірник наукових праць. Вип. 45. – 2009. – С. 59 – 60.
66. Коммиссаров К. И. Советский гражданский процесс / Комиссаров К. И., Семенов В. Н. – М. : Юридическая литература, 1988. – 432 с.
67. Кондратьєва Л. А. Судові витрати в цивільному процесі / Л. А. Кондратьєва, А. Л. Прокопюк // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2011. – Випуск 597. Правознавство. – С. 74 – 78.
68. Константій О.В. Види заходів захисту (відновлення) в адміністративному судочинстві / О. В. Константій // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 2 (6). – С. 69 – 78.
69. Конституція України: від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
70. Концептуальні підходи щодо подальшого здійснення судово-правової реформи: Матеріали зустрічі Голови Верховного Суду України В.В. Онопенка, його заступника А.Г. Яреми, голів судових палат цього суду та їхніх заступників із головами вищих спеціалізованих і апеляційних судів, 12 жовтня 2006 року : [Електронний ресурс] // http://www.scourt.gov.ua.
71. Кругликов Л. Судебные издержки в уголовном деле // Советская юстиция. – 1975. – № 4. – С. 8 – 9.
72. Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні: Навч. пос. / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2007. – 156 с.
73. Курінний Є. В. Адміністративна юстиція як складова адміністративно-правового захисту прав і свобод людини та громадянина / Є. В. Курінний // Держава та регіони. Серія: Право. – 2009. – № 2. – С. 78 – 81.
74. Лебедев В. В. Расширение доступа к правосудию – одна из целей судебной реформы / В. В. Лебедев // Российская юстиция. – 1999. – № 9. – С. 2 – 4.
75. Лебедев В. А. Финансовое право / Лебедев В. А. – [2-е изд.]. – СПб. : Тип. А.М. Вольфа, 1889. – 314 с.
76. Майданик Р. Судовий збір: як сплатити, щоб захистити свої права у суді / Р. Майданик // УНІАН-Право. – 08.07.2010 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : rights.unian.net/ukr/detail.
77. Мамалуй О. О. Правове регулювання загальнодержавних зборів в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. О. Мамалуй. – Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого, 2008. – 19 с.
78. Мамченко Н. Суды в заложниках у судебного сбора / Н.Мамченко // Судебно-юридическая газета. – № 9. – 12 – 18 марта 2012 г. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://smi.liga.net.
79. Марочкін І. Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації / І. Є. Марочкін // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф. – Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 31 – 34.
80. Марочкін І. Є. Проблеми доступності судової влади: соціально-правовий аналіз / І. Є. Марочкін, О. М. Овчаренко // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 35.
81. Мегрелидзе М. Р. Становление института разрешения административно-праовых споров / М. Р. Мегрелидзе. – М. : Юриспруденция, 2008. – 120 с.
82. Михайлов М. История образования и развития системы русского гражданского судопроизводства до Уложения 1649 года / М. Михайлов. –СПб., 1848. – С. 123.
83. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учеб. Пособие / А. И. Миколенко. – 2. изд., доп. – Х. : Одиссей, 2006. – 351 c.
84. Миронюк О. Особливості стягнення витрат на допомогу адвоката / О. Миронюк // Правовий тиждень. – № 51(124) 16 грудня 2008 р. – С. 4 – 7.
85. Можаєв М. Граничні розміри компенсація витрат на правову допомогу: реалії та перспективи / М. Можаєв // Український адвокат. – 2007. – № 7 (11). – С. 54 – 59.
86. Моисеев В. Н. Сбор как категоря финансового права : автореф. дис. на соиск. научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право; информационное право” / В. Н. Моисеев. – М., 2009. – 24 с.
87. Мосейчук В. Маразми державного мита. Книга маразмів України / Мосейчук В. : [Електронний ресурс] // Режим доступу : marazm{@}marazm.org.ua.
88. Мотрошилова Н. В. Рождение и развитие философских идей: Историко-философские очерки и портреты / Н. В. Мотрошилова. – М, 1991. – С. 251.
89. Муза О. В. Адміністративна юстиція в Україні: стан та перспективи розвитку : монографія / О. В. Муза. – К. : Четверта хвиля, 2011. – 136 с.
90. Налоговый кодекс Российской Федерации // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.interlaw.ru/law/docs/10800200/ - 24k.
91. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х т.т. – Том 1 / За заг. ред. В.К. Матвійчука / В. К. Матвійчук, І. О. Хар. – К. : КНТ, 2007. – 788 с.
92. Нестеровский И.О. Перспективы развития российского законодательства в сфере возмещения судебных расходов / И. О. Нестеровский // Юридические науки. – М. : Компания Спутник+, 2009. – № 2 (36). – С. 154 – 159.
93. Носік Ю. В. Проблеми виконання судових рішень про майнові стягнення: інформаційно-правові аспекти / Ю. В. Носік // Юридичний журнал. – 2008. – № 6. – С. 21 – 26.
94. О введении судебных сборов с гражданских дел, производящихся в мировых судебных установлениях 10 мая 1877 г. : указ Его Императорского Величества: от 10 мая 1877 г. // ПСЗ-2. – Т. 52. – Отд. 1. – № 57322.
95. О государственной пошлине: указ Президиума Верховного Совета СССР : от 29 июня 1979 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1979. – № 28. – Ст. 477.
96. О ставках государственной пошлины : постановление Совета народных комиссаров СССР: от 29 апреля 1942 г. / Законодательные и административно-правовые акты военного времени (с 22 марта 1942 г. по 1 мая 1943 г.). – М. : Юридическое издательство НКЮ СССР, 1943. – 196 с.
97. Опришко В. Ф. Основні засади судової реформи / В. Ф. Опришко // Право України. – 2010. – № 5. – С. 14 – 20.
98. Орлова Т. П. Порядок взымания государственной пошлины / Т. П. Орлова // Бухгалтерский учет. – 2004. – № 5. – С. 22 – 27.
99. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права : Навч. посіб. / за заг.ред. Куйбіди Р.О., Шишкіна В.І. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
100. Осокина Г. Л. Гражданский процесс: общая часть / Осокина Г. Л. – М. : Юристъ, 2003. – 298 с.
101. Пабат О. В. Види адміністративно-процесуальних гарантій прав і свобод громадян / О. В. Пабат // Форум права. – 2007. – № 2. – С. 164 – 168.
102. Павлишин А. А. Судові витрати у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / А. А. Павлишин. – К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2002. – 18 с.
103. Павлишин А. Актуальні питання відшкодування витрат на проведення судової експертизи у кримінальній справі / А. Павлишин : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua.
104. Павлишин А. А. Судові витрати у кримінальному процесі України : [монографія] / А. А. Павлишин, В. Т. Нор. – К. : Атіка, 2003. – 176 с.
105. Падох Я. Суди і судовий процес старої України: нарис історії / Я. Падох. – Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто – Львів : [б. в.], 1990. – 128 с. – (Записки наукового тов. ім. Т.Шевченка).
106. Пасенюк О. Розвиток адміністративної юстиції в Україні / О. Пасенюк // Юридичний вісник України. – 2003. – № 28 (420). – 12 – 18 липня 2003 року. – С. 7 – 11.
107. Пахолок Л. І. Адміністративна юстиція в зарубіжних країнах: виникнення і сучасний стан / Л. І. Пахолок // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5 (27). – С. 49 – 54.
108. Пащенко К. С. Судовий збір в адміністративному судочинстві України через призму Закону України „Про судовий збір” / К. С. Пащенко // Наука і правоохорона. – 2011. – № 4. – С. 118 – 123.
109. Пащенко К. С. Взаємозв’язок судових витрат з основними засадами адміністративного судочинства в Україні / К. С. Пащенко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 1. – С. 68 – 72.
110. Пащенко К. С. Правове регулювання витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві України / К. С. Пащенко // Наше право. – 2012. – № 2 (ч. 2) . – С. 81 – 87.
111. Перепелюк В. Адміністративне судочинство : проблеми практики / В. Перепелюк. – К. : Конус-Ю, 2007. – 272 с.
112. Пилипенко А. Н. Административная юстиция в зарубежных странах / А. Н. Пилипенко // Законодательство и экономика. – 1996. – № 3 – 4. – С. 77 – 81.
113. Піонтківська О. Джерело капітального натхнення. Судовий збір може вже цього року поповнити бюджет на 1 мільярд / О. Піонтковська // Закон і бізнес. – № 13 (1000) 26 березня – 1 квітня 2011 р. – С. 21.
114. Податковий кодекс України : Закон, Кодекс від 02.12.2010 р. № 2755 – VІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 13 – 14, № 15 – 16, № 17. – Ст. 112.
115. Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України / А. Подоляка // Право України. – 2008. – № 3. – C. 18 – 23.
116. Положение о порядке разрешения имущественных споров между государственными учреждениями и предприятиями: постановление Высшего Центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров: от 21 сентября 1922 г. – М. : Госиздат, 1922. – 192 с.
117. Правова допомога: зарубіжний досвід та пропозиції для України / Упоряд. О. А. Банчук, М. С. Демкова. – К. : Факт, 2004. – 336 с.
118. Приходько И. А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе: основные проблемы : дис. … д-ра юрид. наук.: 12.00.15 / Приходько Игорь Арсеньевич. – М., 2005. – 408 с.
119. Про административную юстицію : Положение Временного Правительства от 30.05.1917 // Собрание узакононений и распоряжений Временного правительства. – 1917. – № 127. – Ст. 692.
120. Про судовий збір : Закон України № 3674 – VІ від 08.07.2011 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 9. – Ст. 112.
121. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 р. № 2453 -VІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 41 – 42, № 43, № 44 – 45. – Ст. 529.
122. Про Державний бюджет на 2012 рік : Закон України від 22.12.2011 № 4282 – VI : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.
123. Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах : Закон України від 20.12.2011 № 4191 – VІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2012. – № 2. – Ст. 642.
124. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 02.06.2011 № 3460 – VІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 51. – Ст. 577.
125. Про прожитковий мінімум : Закон України від 15.07.1999 р. № 966 – ХІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 38. – Ст. 348.
126. Про судову експертизу : Закон України від 25.02.1994 р. № 4038 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 28. – Ст. 232.
127. Про виконавче провадження : Закон України від 21.04.1999 р. № 606 – ХІV (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. –№ 24. – Ст. 207.
128. Про державне мито : Декрет Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 13. – Ст. 113.
129. Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи: Указ Президента України : від 20 січня 2006 року № 39 // Юридичний журнал. – 2006. – № 2. – С. 4 – 6.
130. Про затвердження Плану заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до Європейських стандартів : Указ Президента України: від 20 березня 2006 року № 242 : [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.nau.ua.
131. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.
132. Про Міністерство фінансів України : Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 446/2011 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.
133. Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу : Постанова Кабінету Міністрів України : від 29 березня 2002 року № 411 : [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua.
134. Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 : [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua.
135. Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів : Постанова Кабінету Міністр