ПРАВОВІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ (ЗАГАЛЬНОМЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ)
11
1.1. Місцеве самоврядування і місцеве оподаткування: світова думка і її практичне втілення.
13
1.2. Конституційні та законодавчі основи місцевого самоврядування і місцевого оподаткування в Україні.
26
1.3. Історичний розвиток форм місцевого оподаткування. 39
Висновки до розділу. 57
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ
59
2.1. Поняття і зміст місцевого оподаткування. 59
2.2. Принципи системи місцевого оподаткування. 75
2.3. Встановлення місцевих податків і зборів. 82
2.4. Система місцевих податків і зборів.
2.5. Правове регулювання місцевого оподаткування в зарубіжних країнах. 100

115
Висновки до розділу. 126
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ОКРЕМИХ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ В УКРАЇНІ
131
3.1. Правове регулювання місцевих податків. 131
3.2. Правове регулювання місцевих зборів. 140
Висновки до розділу. 168
ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Місцеві податки і збори мають не тільки загальнодержавне значення, вони отримали європейське визнання. В науковій літературі останніх років вони досить часто розглядались в контексті тем більш загального плану, але недостатньо висвітлювалися в юридичній та економічній літературі. Тим часом у сфері місцевого оподаткування і його правового регулювання накопичилось значне коло найбільш загальних проблем, лише шляхом розв’язання яких можна досягти його розвитку в Україні. В економічній літературі дається оцінка стану місцевих бюджетів України як такого, якому властива “мізерність власних доходних джерел, майже повна залежність від державного бюджету, непрозорість і фаворитизм у наданні фінансової допомоги з центру, відсутність стимулів у додатковому одержанні доходів і економному витрачанні бюджетних коштів”, і в зв’язку з цим робиться висновок про те, що це “протирічить винятко¬вій ролі місцевих бюджетів в економічній системі держави, унемож¬ливлює виконання покладених на них складних завдань” 25, 4. При всій різкості цієї оцінки доводиться визнати, що місцеві податки і збори в Україні в їх нинішньому вигляді просто не виконують тієї функції, яка на них була покладена згідно із задумом законодавця на момент прийняття основних нормативних актів, що регулюють місцеві податки і збори, за якими вони повинні бути спрямовані на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування. На нині місцеві податки і збори в Україні складають не більше 2–3 відсотків від загального обсягу всіх доходів місцевих бюджетів [25, 223], що змушує порушити питання не про вдосконалення кожного з них (деякі з них практично не мають резервів розвитку (наприклад – податки і збори від діяльності іподромів), а про радикальне перетворення всієї системи місцевого оподаткування. Це відзначалось і на парламентських слуханнях про місцеві податки і збори ще в 1996 р., де прямо було вказано, що “настав час концептуально переглянути чинне законодавство про місцеві податки і збори та підготувати новий закон України” 174. Ще більш конкретно необхідність “підвищення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування” сформульована в Указі Президента України 185.
Необхідність удосконалення місцевого оподаткування, вирішення його кардинальних питань активно ініціюється зараз органами місцевого самоврядування, особливо найменш захищеними його ланками – сільськими, селищними, районними у містах радами. Забезпечення доходами цієї ланки місцевих бюджетів остаточно досягається за допомогою методів бюджетного регулювання. Місцеві податки і збори тут не відіграють вирішальної ролі, але вони можуть її виконати при відповідній постановці питань. Нині ж проблема наповнення бюджетів низового рівня доходами залишається однією із нагальних у фінансовому і соціально-економічному відношенні, і неабияку роль у цьому можуть відіграти місцеві податки і збори.
Кожний етап розвитку якоїсь системи, в тому числі системи місцевого оподаткування, висуває свої вимоги до неї. В цілому ж на сьогодні чи не головними питаннями вдосконалення державного управління місцевими податками і зборами в Україні, очевидно, є:
– розробка єдиного концептуального підходу до місцевого оподаткування і його законодавче закріплення;
– створення належної законодавчої бази місцевого оподаткування;
– вдосконалення системи місцевих податків і зборів з метою її стабілізації, скасування малоефективних платежів, збільшення в кількісному і якісному відношенні цих надходжень і їх питомої ваги в структурі доходів місцевих бюджетів;
– вдосконалення системи адміністрування місцевих податків і зборів.
Таким чином, проблеми вдосконалення місцевих податків і зборів залишаються актуальними і сьогодні. Розв’язання їх можна пов’язати із втіленням у життя Бюджетного та наступним прийняттям Податкового кодексів України, які передбачають значне реформування бюджетних та податкових відносин системного характеру. В ході реформи головним, на нашу думку, є вироблення нового мислення, нового підходу до місцевого оподаткування. У зв’язку з цим необхідно узагальнити світовий та історичний досвід місцевого оподаткування з наступним творчим його втіленням в Україні. Оновлення системи місцевого оподаткування передбачає використання не лише кращих світових зразків, але й застосування їх із урахуванням багаторічної історії та менталітету українського народу.
Все це зумовлює значення теоретичної розробки таких найбільш загальних питань, як система місцевого оподаткування, система місцевих податків і зборів, механізм їх правового регулювання, вибір кола об’єктів оподаткування, порядку їх сплати і контролю за сплатою тощо. Інститут місцевих податків і зборів як структурна частина податкового права ще не отримав достатнього науково-теоретичного обґрунтування. Недостатньо вирішеними залишається питання вдосконалення співвідношення центру і регіонів у регулюванні відносин у сфері місцевого оподаткування, забезпечення єдиного державного підходу до вирішення цих питань; наукового аналізу природи місцевих податків і зборів та їх відмінностей від загальнодержавних; зростаня їх ролі в формуванні доходної частини бюджету, оновлення системи місцевого оподаткування.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаціного дослідження пов'язана із науковими дослідженнями у сфері місцевого самоврядування та оподаткування, які проводяться в Україні в зв'язку з реформою системи оподаткування. Напрям дослідження є складовою частиною наукової теми "Основні напрями удосконалення законодавчої бази місцевого оподаткування як важливої основи зміцнення бюджетів місцевого самоврядування", яка розробляється в науково-дослідному інституті фінансового права Академії державної податкової служби України. (Номер державної реєстрації 0100U004797).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковій розробціі формулюванні висновків щодо вдосконалення правового регулювання місцевих податків і зборів, питань концептуального та системного характеру в Україні на сучасному етапі на основі аналізу матеріалів світової практики, вітчизняного досвіду та сучасного законодавства. Цілі, що ставились у ході наукового дослідження, визначаються в кінцевому підсумку завданнями, які стоять перед місцевими органами влади і державою, її політикою щодо місцевого самоврядувння, його доходної бази у сучасний період. Головним на нині вбачається завдання формування єдиного концептуального підходу до місцевого оподаткування з метою збільшення питомої ваги місцевих податків і зборів в системі постійних доходів місцевих бюджетів, а також вдосконалення його правового регулювання, надання йому стабільності і обгрунтованості.
Для досягнення мети були визначені завдання:
– дослідити питання місцевого оподаткування в контексті однієї з головних потреб місцевого самоврядування;
– здійснити аналіз системи місцевого оподаткування в Україні та проаналізувати питання світового досвіду;
– охарактеризувати стан чинного законодавства про місцеві податки і збори та стан його правового регулювання в цілому;
– обгрунтувати шляхи вдосконалення системи місцевого оподаткування, збільшення питомої ваги місцевих податків і зборів в системі доходів місцевих бюджетів.
– на основі аналізу вітчизняного досвіду та сучасного законодавства, матеріалів світової практики, сформувати висновки щодо покращення правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини фінансово-правового характеру, що впливають на діяльність органів виконавчої влади в сфері місцевого оподаткування. Аналіз їх зумовлює необхідність звернення до економічних, соціальних та інших аспектів місцевого оподаткування в Україні.
Предмет досдідження – фінансово-правові норми, які регламентують місцеве оподаткуання в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання в сфері місцевого оподаткування. Вони не зводяться до загальнонаукового діалектичного методу пізнання, який, проте, виступає основним у цій системі, передбачається й використання методів системного аналізу, узагальнення, порівняльного аналізу, соціологічного (він особливо використаний при характеристиці окремих місцевих податків і зборів, наприклад, комунального), історичного, статистичного та інших методів.
Особливе місце посідає метод системного аналізу, оскільки місцеві податки і збори в Україні виступають складовою частиною декількох підсистем (системи оподаткування, системи місцевого самоврядування, а їх правове регулювання займає певне місце в системі фінансового права та правовому регулюванні основ місцевого самоврядування). Крім того, їх правове регулювання представляє собою багаторівневу систему, яка включає в себе як загальнодержавне законодавство, так і правові норми локального характеру. Все це вимагає багатоаспектного підходу до питань місцевого оподаткування, а необхідність вдосконалення системи оподаткування в цілому потребує дослідження світового та історичного досвіду з метою з’ясування закономірностей його розвитку і можливостей використання в умовах України не лише в конкретно-прикладному, але і в концептуальному плані.
Положення і висновки дисертації ґрунтуються на Конституції України, аналізі чинного законодавства України та нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування. Під час роботи над дисертацією було здійснено аналіз наукових досліджень про податки, зокрема протягом XIX–XX сторіч, дореволюційні видання вчених-фінансистів, а також дослідження зарубіжних вчених. Це стало основою для формулювання висновків про необхідність удосконалення місцевого оподаткування на сучасному етапі.
Наукова новизна роботи полягає в тому , що дисертація є одним із перших в українській правовій літературі дослідженням теоретичних проблем правового регулювання місцевих податків і зборів.
Наукова новизна найбільш повно відображена у таких положеннях, узагальненнях та висновках:
– уточнено сутність термінів і понять “місцевого оподаткування”, “місцевих податків і зборів”;
– дістало подальший розвиток обґрунтування механізму встановлення місцевих податків і зборів;
– здійснено комплексне дослідження використання міжнародного досвіду в діяльності органів місцевого самоврядування;
– запропоновано авторський підхід до характеристики місцевих податків і зборів та їх видів;
– сформовано концепцію і принципи місцевого оподаткування на рівні загальнодержавного правового акта (Основ податкової політики);
– встановлено визначальну роль організаційно-правових заходів по регулюванню місцевих податків і зборів;
– обгрунтовано шляхи удосконалення місцевого оподаткування в Україні.
Практичне значення роботи і отриманих у ній результатів дослідження полягає у проведенні науково-теоретичних досліджень та їх апробації у діяльності органів місцевого самоврядування, а саме:
– у сфері наукових досліджень: можливості подальшої наукової розробки питань теорії податкового права та правового регулювання місцевих податків і зборів;
– у навчальній роботі: можливості практичного застосування фактичних результатів та зроблених у ній висновків у навчальному процесі. Матеріали дисертації використовуються під час проведення занять в Полтавському університеті споживчої кооперації України з дисциплін “Фінансове право”, “Податкове право” (акт впровадження в навчальний процес результатів дослідження від 15.07.2002 р.), Міжрегіональній академії управління персоналом з дисциплін “Фінансове право”, “Організація виконання бюджету” (акт впровадження в навчальний процес результатів дослідження від 10.06.2002 р.) та інших вузах;
– у сфері правотворчості: використання положень дисертаційної роботи для вдосконалення законодавства про місцеве оподаткування, зокрема при прийнятті Податкового кодексу України;
– у правовиховній сфері: в навчанні працівників органів державної виконавчої влади та практичній допомозі при вирішенні питань забезпечення доходної бази місцевих бюджетів (акт впровадження від 12 лютого 2002 р.)
Окремі положення дисертаційної роботи та отримані автором результати дослідження були покладені в основу доповідей на науково-практичній конференції з міжнародною участю: “Державне управління місцевими податками і зборами: співвідношення централізації і місцевого самоврядування” (Київ, 2001), науково-практичних конференціях: “Бюджет – основний фінансовий план України” (Київ, 2002), “Право і суспільство: історія і сучасність” (Полтава, 2002), матеріалах “круглого столу” – “Концептуальні підходи до місцевого оподаткування та формування бюджету міста Івано-Франківська” (Івано-Франківськ, 2002).
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, принципові ідеї і висновки дослідження були представлені в авторських публікаціях, перелік яких додається; викладались у навчальному посібнику “Курс лекцій з фінансового права”. Основні результати дослідження і висновки обговорювались в науково-дослідному інституті фінансового права академії державної податкової служби України (Ірпінь, 2001,2002 р.р.).
Результати дослідження використані в практичній діяльності:
– ДПА в Івано-Франківській області при розробці комплексних заходів по вдосконаленню роботи податкових органів з місцевого оподаткування; при проведенні практичних семінарів з названих проблем з працівниками податкових органів області за участю представників органів місцевої влади (акт впровадження від 02.07.2002 р.);
– виконкому Івано-Франківської міськради при проведенні науково-практичних семінарів з працівниками управлінь та відділів виконкому та голів сільських рад, що входять до міськради, з питань збільшення доходної частини бюджету міста; при формуванні концептуальних підходів до місцевого оподаткування на території Івано-Франківської міськради; депутатами міськради в роботі сесій (акт впровадження від 12.02.2002 р.),
– у вузах міст Києва, Полтави, Івано-Франківська при підготовці конспектів лекцій та рефератів з дисциплін "Фінансове право", "Податкове право", "Організація виконання бюджету" та інших (акти впровадження від 10.06.2002 р., 15.07.2002 р.).
Публікації. Положення дисертації були викладені в чотирьох наукових працях, у тому числі в трьох статтях у фахових наукових виданнях:
1. Кофлан В.М. Право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів // Науковий вісник: збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. – № 1(15). – 2002 – С. 189–194.
2. Кофлан В.М. Співвідношення загальнодержавного і місцевого регулювання місцевих податків і зборів. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 14. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2001 – С. 284 – 291.
3. Кофлан В.М. Місцеві податки і збори як фінансова основа місцевого самоврядування та інструмент державного управління фінансами. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. – 2001 р. – № 2 (77). – С. 92-97.
4. Кофлан В.М. Державне управління місцевими податками і зборами: співвідношення централізації і місцевого самоврядування. // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (30 травня 2001 р., Київ). Том І. – К.: Видавництво УАДУ. – 2001 – С. 324-327.

bibliography

ВИСНОВКИ

Загальні проблеми. З аналізу теперішнього стану інституту місцевих податків і зборів в Україні випливає висновок, що подальший розвиток доходної бази місцевих бюджетів неможливий без радикальної їх реформи. У розвинутих фінансових системах світу інститут місцевих податків і зборів є головним інструментом формування доходів місцевої влади в той час, як в Україні він перебуває поки що у незадовільному стані. Місцеві податки і збори повинні формуватися за рахунок стабільніших і більших за розмірами доходних джерел. При їх встановленні треба використати досвід країн з розвинутою економічною і фінансовою системами, а також власний історичний досвід та надбання фінансово-правової теорії, зокрема, теорії місцевих фінансів і місцевого оподаткування.
Основною лінією у питанні про вдосконалення доходної бази місцевих бюджетів повинно бути зміцнення самостійності місцевих бюджетів і використання для цього всієї сукупності правових заходів. В той же час повинна бути збільшена доля місцевих податків і зборів у сукупності всіх доходів місцевих бюджетів: низька їх частина є свідченням несправедливого розподілу фінансових ресурсів в межах країни, перерозподілом коштів з одних регіонів у інші і, в кінцевому підсумку, невиконанням вимог статті 95 Конституції України про справедливий розподіл бюджетних коштів. Одним із проявів принципу справедливості, закріпленого в ній, мало б стати існування місцевих податків і зборів у такому розмірі, який би повністю забезпечував місцеві ради коштами, необхідними для задоволення їх власних потреб, всі делеговані і передані повноваження мали б бути профінансованими за рахунок передачі частини доходів центральної влади.
Призначення місцевих податків і зборів не є всезагальним – охопити все коло видатків місцевих бюджетів; швидше, воно зводиться до того, щоб забезпечити за їх рахунок всі власні потреби та власні повноваження місцевого самоврядування; додаткові кошти з державного бюджету України повинні надаватись для фінансування видатків, пов’язаних з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
На відміну від України, місцеві податки в багатьох державах використовуються не лише на рівні села, селища, міста, а на всіх рівнях місцевого самоврядування.
Пропонується надати місцевому оподаткуванню характеру оподаткування на всіх рівнях місцевих рад (слід мати на увазі, що місцеве оподаткування пов’язане із місцевими радами і місцевими адміністративно-територіальними одиницями, а не безпосередньо із місцевим самоврядуванням), залучити до цієї роботи органи місцевого самоврядування всіх рівнів. Залишивши непорушним право сільських, селищних міських рад на введення місцевих податків і зборів на своїй території, запровадити затвердження їх рішень обласними радами, після чого сільські, селищні, міські ради були б не в змозі зменшити розміри місцевого оподаткування чи відмінити місцеві податки і збори на своїй території. Крім того, обласні та районні ради повинні мати право ініціативи у встановленні місцевих податків і зборів на території певних сіл, селищ, міст, з якою вони можуть вийти до їх органів місцевого самоврядування. При такому підході місцеве оподаткування стане в повному розумінні цього слова місцевим, а не сільським, селищним, міським.
У зв’язку з цим можна вважати за можливе надання обласним та районним радам права спеціальної законодавчої ініціативи щодо запровадження та встановлення інших елементів місцевого оподаткування. Крім того, передати певні місцеві податки і збори (наприклад, збір за використання місцевої символіки та ін.) до обласних та районних бюджетів відповідно до змісту місцевих податків і зборів. Тим самим створити систему місцевого оподаткування, а не сільського, міського, селищного, як це має місце на нині.
Розроблені в світі концепції місцевого самоврядування повинні враховуватись при конструюванні місцевого оподаткування в Україні. Наявність багатьох концепцій місцевого оподаткування та місцевого самоврядування зобов’язує Україну мати власну концепцію, в якій були б втілені власні погляди на місцеве оподаткування; звичайно, це не виключає запозичення і творче використання ідей представників різних шкіл.
З розгляду концепцій місцевого самоврядування, історії розвитку місцевого самоврядування і місцевого оподаткування випливає висновок, що державна влада повинна якомога менше управляти місцевою владою, а її вплив повинен обмежитись адміністративним контролем за діями місцевої влади. Втілення його в життя повинно бути здійснене шляхом включення як складової частини Основних напрямків податкової політики України концепції і принципів місцевого оподаткування. Методологічно неправильно розглядати місцеве самоврядування у відриві від єдиного загальнодержавного управління суспільством, а фінансову діяльність місцевого самоврядування і місцеве оподаткування – окремо від фінансової діяльності держави; місцеві ж податки і збори в цьому випадку виступають як складова частина державної системи оподаткування.
Пропонуються заходи щодо вдосконалення системи нормативно-правових актів з місцевого оподаткування. Система законодавчих актів про місцеве оподаткування в остаточному вигляді повинна включати в себе, крім існуючих актів, також Основи місцевого оподаткування (як розділ “Основних положень податкової політики в Україні”) та Закон України “Про фінансову основу місцевого самоврядування”.
У зв’язку з тим, що терміни “податки" і "збори” є видовими поняттями (формами) одного родового поняття, яким цілком може слугувати термін “місцеве оподаткування”, пропонується замінити їх у відповідних нормативних актах, які регулюють відносини у сфері місцевого оподаткування, саме на термін “місцеве оподаткування”, вживаючи його у назвах цих актів або у їх структурних підрозділах.
Законодавство про місцеве оподаткування повинно відповідати ряду вимог і будуватись на основоположних принципах, до числа яких можна віднести:
– верховенство закону і актів представницьких органів у місцевому оподаткуванні;
– єдність податкового законодавства;
– узгодженість бюджетного та податкового законодавства;
– узгодження його із законодавством про місцеве самоврядування;
– відмежованість податкового законодавства від інших сфер законодавства;
– пріоритет представницьких органів у правовому регулюванні місцевого оподаткування;
– обмежене коло органів, які матимуть право приймати акти податкового законодавства;
– обмежене коло випадків, в яких виникає право цих органів приймати акти податкового законодавства;
– встановлення податків і зборів повинно виходити із рівності і всезагальності податків і зборів;
– економічна, ідеологічна, політична та соціальна обґрунтованість місцевих податків і зборів;
– системність місцевих податків і зборів;
– при встановленні податків і зборів повинна враховуватись платоспроможність платників і справедливість їх оподаткування;
– недопустимість податків і зборів, які заважають громадянам реалізовувати свої конституційні права або звужують їх зміст;
– доступність, чіткість і ясність податкового законодавства і головне при цьому – щоб кожен платник знав точно, коли і що і в якій сумі він повинен заплатити;
– всі сумніви, протиріччя, неясності у тлумаченні місцевих податків і зборів повинні тлумачитись на користь платників податків;
– принцип незворотності дії нормативно-правових актів повинен полягати в тому, що вони не мають зворотної сили, що відповідальність повинна мати зворотну силу, що пом’якшення правового режиму може мати зворотну силу;
– принцип гласності з тим, щоб з приводу кожного податку чи збору місцевою радою обов’язково приймалось окреме положення, яке 1) приймалось тільки радою і 2) підлягало обов’язковій публікації в місцевих засобах масової інформації.
Пропонується до проекту Податкового кодексу України ввести відповідні статті про належну правову форму нормативно-правових актів з питань місцевого оподаткування, встановлювати місцеві податки і збори тільки рішеннями місцевих рад, а не в якійсь іншій формі. Органи місцевого самоврядування обов’язково повинні мати право роз’яснення власних актів з місцевого оподаткування, а також право роз’яснення актів загальнодержавного законодавства щодо їх застосування в даній адміністративно-територіальній одиниці, списання та розстрочення податкового боргу з місцевих податків і зборів.
Слід детальніше врегулювати питання про надання пільг з місцевого оподаткування. Надання пільг повинно бути врегульовано на належному рівні в процесуальному відношенні із забезпеченням демократичності і гласності. Пільги з оподаткування мають оприлюднюватись. Центральні органи виконавчої влади повинні мати в руках дієві і гласні засоби контролю за наданням пільг органами місцевого самоврядування і можливість впливати на них у випадках порушень з боку місцевих органів, вести облік усіх пільг, наданих місцевими органами. Ці пільги повинні підлягати обов’язковій реєстрації в органах державної податкової служби.
Вдосконалення системи місцевих податків і зборів. Розгляд питань правового регулювання місцевих податків і зборів дозволяє зробити висновок про те, що їх система в цілому і окремі податки і збори вимагають докорінного поліпшення. За роки з часу прийняття Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” значно змінилась економічна та соціальна інфраструктура, а також законодавство про оподаткування та про місцеве самоврядування, і це вимагає відповідних змін в системі місцевого оподаткування.
Можна сформулювати деякі вимоги до місцевого оподаткування, які можуть бути використані при конструюванні системи місцевого оподаткування на майбутнє:
– місцеві податки і збори повинні складати стабільну надійну основу відповідного місцевого бюджету;
– місцеві податки і збори повинні передаватись до тієї ланки місцевих органів, які найкраще можуть їх справляти;
– при передачі місцевого податку, збору до певного бюджету повинна бути забезпечена дешевизна в затратах по його справлянню;
– місцеві податки і збори повинні бути пов’язані з повноваженнями відповідних місцевих рад, з місцевою економікою, зокрема, виробництвом, з майном і правом власності на це майно місцевих рад, з природним середовищем;
– місцеві податки і збори не повинні сильно впливати на соціальну сферу;
– не слід встановлювати мету, на яку спрямовуються місцеві податки і збори на рівні держави – питання про цільовий чи нецільовий характер цих платежів повинен вирішувати орган місцевого самоврядування, який вводить відповідні податки і збори на своїй території.
Поряд з місцевими податками і зборами, як засіб забезпечення доходної місцевих бюджетів, вважаємо за доцільне використання іншої моделі – отримання наперед визначеної частини загальнодержавних податків і зборів із наданням органам місцевого самоврядування можливості встановлення в певній частині їх ставок. Зокрема, місцевим радам (найкраще, районної ланки) можна передати певну частину податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян з наданням їм права самостійно встановлювати ставки за цими податками. Це дозволило б забезпечити єдність інтересів центру і регіонів та пропорційне, адекватне розвитку доходної бази державного бюджету, забезпечення доходної бази місцевих бюджетів. В межах України можна запропонувати ввести (в порядку експерименту в одній-двох областях) як місцеві податки і збори надбавки до встановлених ставок прибуткового податку з громадян та плати за землю з встановленням їх місцевими радами і зарахуванням сум надходжень від надбавок до місцевих бюджетів.
Місцевим органам надане право вводити додаткові податки і збори на засадах самообкладання. Це положення має знайти відображення в податковому законодавстві з передбаченням демократичної процедури їх запровадження.
Пропонується передати до бюджетів низового рівня певні податки і збори як місцеві. Першим кроком у цьому могло б бути передача до місцевих бюджетів податків з майна – плати за землю, майбутнього податку на нерухоме майно та ін. Це дозволило б створити фундамент бюджетів цього рівня, ту основу, яка забезпечить їх стабільне функціонування.
Варто запровадити і передати повністю до місцевих бюджетів податок на доходи розважальних закладів та податок на право відкриття шинкових закладів, передбачивши дозвільний порядок їх відкриття із справлянням відповідної плати; передати до місцевих бюджетів податки і збори екологічного характеру, які на сьогодні місцеві бюджети не отримують.
Місцеві ради мають повністю обґрунтоване право на частину плати за землю, щодо якої вони здійснюють свої повноваження. У зв’язку з цим пропонується ввести в якості одного з перших платежів, який формується як надбавка до загальнодержавних ставок плату за землю, тобто надати право місцевим радам вводити надбавки до ставок цієї плати із зарахуванням цих надходжень до відповідного бюджету.
Запровадити платіж, який безпосередньо сплачує все населення територіальної громади з повним розумінням здійснення платежу на користь місцевого самоврядування, покликаного задовольняти основні запити населення; він міг би носити назву “муніципальний” чи “комунальний”, сплачувався б усім населенням громади за встановленими місцевою радою ставками і на визначених нею умовах, зокрема об’єктом міг би бути сам факт проживання на території громади.
Необхідно відмінити його “транзитний” характер готельного збору. Він повинен спрямовуватися до місцевого бюджету і використовуватися на місцеві потреби.
Пропонується відмінити збір за право проведення кіно– і телезйомок, всі збори від діяльності іподромів, збір за видачу ордера на квартиру, збір власників собак. При цьому збір за виграш у бігах на іподромі розглядати як і всі види лотерей, тоталізаторів і т.п., а щодо збору з власників собак передбачити можливість його введення на началах самооподаткування.
Надати право вводити збір за використання місцевої символіки органам тих адміністративно-територіальних одиниць, символіка яких використовується. Запровадити збір з підприємств і організацій, які використовують у своїй назві слово “Україна” із наданням йому статусу загальнодержавного із спрямувати його до державного бюджету України. Встановити з цього збору фіксовані ставки, а не обсяг виробленої продукції.
Пов’язати місцеве оподаткування і дохідну базу місцевих бюджетів з цільовим спрямуванням одержаних коштів на створення громадських їдалень, притулків для бід¬них, надання допомоги соціально незахищеним верствам населення, які з різних причин опинилися поза системою соціального захисту.
Органам місцевого самоврядування повинна бути надана більша свобода у визначенні ставок ринкового збору. Слід також чітко встановити диференціацію ринкового збору місцевими органами влади в залежності від різних факторів.
В роботі внесено й інші пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання місцевого оподаткування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алёшкин В.С., Баранцев П.П. Доходы бюджета города. Формирование и пути повышения. – Луганск. – «Лугань». – 1998. – С. 192.
2. Алисов Е.А. Финансовое право. – Харьков.: Эспада. – 2000. – С. 288.
3. Барабашев Г.В. Местное самоуправление. – М. – Издательство Московского университета. – 1996. – С.352.
4. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине. Учебное пособие. –Одесса. – Юридична література. – 2000. – С. 220.
5. Библия. Новый завет. Евангелие от Матфея. Гл. 21.
6. Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Форостовець В.А. Місцеві податки і збори. Правове регулювання. – К.: Атіка. – 1999. – С. 118.
7. Борисов А.М., Гетер Я.П. Местные налоги, сборы и пошлины. –Харьков. – Б.и. – 1928. – С.184.
8. Вайгель Т. Наши налоги от "А" до "Я". / Бонн, Федеральное министерство финансов – 1996. – С. 139 .
9. Василик О.Д. Теорія фінансів. – К. – НІОС. – 2000. – С. 416.
10. Винокур С.И. Местные налоги и сборы. Пособие для налоговых работников. Изд. 2-е. – М. – Госфиниздат. – 1953. – 80 с.
11. Винокур С.И., Могилевич А.В. Местные налоги и сборы. – М. – Госфиниздат. – 1961. – С. 63.
12. Вольфанг Г. Политика местного самоуправления в ФРГ. / Фонд Фридриха Еберта. – Б. м. – 1995. – С. 144 .
13. Гега П.Т. “Правовий режим оподаткування в Україні”. – Київ: “Юрінком”. – 1997. – 144 с.
14. Гега П. Т. Основи податкового права. – К.: Знання. – 1998. – 272 с.
15. Гензель П.П. Местные налоги. Теория местного обложения. – М.: Изд-во Московского коммунального хозяйства. – 1927. – С. 36.
16. Глухов В.В., Дольдэ И. В. Налоги: теория и практика. – Санкт- Петербург. – «Специальная литература». – С.286.
17. Годме П. Финансовое право. – М.: Прогресс. – 1978. – С.429.
18. Горлов И.Я. Теория налогов. СПб. Издание второе, исправленое и умноженное.– М: Госфиниздат. –1946. – С.188.
19. Гуреев В.И. Налоговое право. – М.: Экономика. – 1995. – С.254 .
20. Данилов Д.В. Местные налоги и сборы. – М:Госфиниздат. –1946. –С. 44.
21. Дикань Л. В. Налогообложение. – Харьков: Фактор. – 1996. – С.188.
22. Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави. // К.Маркс, Ф. Енгельс. Зібр. творів., – Т.21., – С.171.
23. А.О. Єпіфанов, І. В. Сало, І. І. Д'яконова. Бюджет і фінансова політика України. Навчальний посібник. - К: Наукова думка. – 1997. – С.180.
24. Иловайский С.И. Учебник финансового права. – Одесса. – 1912. – 604 с.
25. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: НІОС. – 2000. – 304 с.
26. Ковешников Е.М. Муниципальное право. – М.: НОРМА. Изд-я группа НОРМА – ИНФРА – М. – 2000. – 284 с.
27. Козачек Н.И. Местные налоги и сборы. (Под ред. М.И. Митилино). – К. – Торгпромфинбюро. – 1925. – 83 с.
28. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. – М.: Манускрипт. – 1993. – 354 с.
29. Колычев А. С кого й как взимаются земские сборы: Справочник земского плательщика.— Ставрополь, –1914.— 204 с.
30. Кравченко В.В., Пітцик М. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні. Навчальний посібник. – К.: Арарат – центр. – 2001. – 176 с.
31. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади. – Монографія. – Київ.:Національний інститут стратегічних досліджень. – 1996. – 106 с.
32. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади в Україні. Основи теорії та практики. – К.: Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України. – 1997. – 276 с.
33. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. Навч. посібник. – К.: Знання. – 1999. – 487 с.
34. Кутафин С.Е.,Фадеев В.И. Муниципальное право в Российской Федерации. – М.: 1997.
35. Кучерявенко Н.П. “Налоговое право”.–Харьков. –“Консум”.–1997.–432 с.
36. Лебедев В.А. Местные налоги. Опыт исследования теории и практики местного обложения. – СПб. – Типо – литография А.М. Вольфа. – 1886. – 286 с.
37. Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник. –М.: «Статут» (в серии «Золотые страницы российского финансового права России»). –2000. –461 с. т. 2.
38. Львов Д. Курс финансового права. – Казань. – 1888. – 327 с.
39. Маркс К. Мыло для народа, лакомый кусок для Times. – Бюджет коалиционного министерства. – Соч. Т. 9. – С. 78.
40. Миляков Н.В. Налоги и налогообложение. –М. – ИНФРА – М – 1999. –350 с.
41. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
42. М.Ф. Орлов. О государственном кредите. – М.: Изд-во Московского коммунального хозяйства. – 1927. – С. 36.
43. Павлова Л.П.; Финансы местных органов управления капиталистических стран. – М.: – Финансы. – 1977. – 127 с.
44. Павлова Л.П.; Местные бюджеты капиталистических государств. – М.: Финансы. – 1972. – 152 с.
45. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці. – Чернівецький державний університет. – 1997. – 244 с.
46. Пепеляев С.Г. Основы налогового права. – М.: Инфест – Фонд. – 1995. – 496 с.
47. Петрова Г.В. Налоговое право.. – М: изд–я группа «ИНФРА–М– НОРМА». – 1997. – 266 с.
48. Постовой Н.В. Местное самоуправле¬ние: история, теория, практика. – М.: 1995. – С. 92-101.
49. Пушкарёва В.М. История финансовой мысли и политики налогов. – М.:ИНФРА – М. – 1996. – 192 с.
50. Рыбак В. В. Рыночная трансформация системы доходов местного самоуправления: теория и практика. – Донецк. НАН Украины. Институт экономики промышленности. – 2000. – 279 с.
51. Сабанти Б. М.Теория финансов: Учебное пособие. 2-е изд. – М.: Издательство «Менеджер», 2000. – 192с.
52. Свирщевский А. Финансы. // Энциклопед. слов. / Брокгауз й Ефрон. – СПб., 1902. – Т. 70.— С. 867—884.
53. Селигмен Э. Очерки по истории обложения. Финансовые проблемы военного и послевоенного периода. – Петроград. Изд–во Сев. – Зап. Промбюро В.С.Н.Х. – 1924. – 130 с.
54. Сиринов М.А.; Местные финансы. - М.- Л.; Б.и. – 1926. - 216 с.
55. Сиринов М. А. Земские налоги. Очерки по хозяйству местных самоуправлений в России. – Юрьев. – Типография К. Маттисена. – 1915. – 340 с.
56. Сисмонд де Сисмонди. Новые начала политической экономии (Перевод Б.О.Эфруси) –М., 1897. –306 с.
57. М.И. Слуцкий. Популярные лекции по финансовому праву. – СПб., –1902. –С.23.
58. Смирнова Т.С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні. Навчальний посібник. – К: Видавничий дім “КМ Академія”. –2001.–262 с.
59. Смит А. Исследования о природе и причинах богатства народов. – М.: Экономика. – 1962 г. – 718 с.
60. Соболев М.Н. Очерки финансовой науки. — Второе пересмотренное и дополненное издание. – Ленинград: Изд-во “Пролетарий”. – 1926. – С. 188.
61. Соколовська А. М. Податкова система України: теорія та практика становлення. – К. - НДФІ. – 2001. – 371 с.
62. Суторміна В.М. Федосов В.М. Андрущенко В.Л. Держава – податки – бізнес. –– Київ: Либідь – 1992. – 328 с.
63. П. Тарасов. Очерк науки финансового права. –Ярославль. – 1883. – С. 34.
64. Твердохлебов В. Местные финансы. – Одесса. – Изд–во А.А. Ивасенко. –1919. – 304 с.
65. Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. – М.: 1918.
66. У истоков финансового права. Золотые страницы финансового права России. Под ред. Козырина А.Н. Т. 1. – М.: – Статут. – 1998 . – С.125.
67. Управление финансовой деятельностью органов местного самоуправления во Франции, Швейцарии и Великобритании. // Издание Совета Европы. Русская версия. – 1999. – 308 с.
68. Фадеев В.И. Муниципальное право России. – М.: – 1994. – С. 17—21.
69. Химичева Н.И. Налоговое право. – М.: БЕК. – 1997. – 336 с.
70. Ходский Л.В. Основы государственного хозяйства. Курс финансовой науки. 4–е изд., перераб. И доп. СПб., –1913. – 137 с.
71. Черник Д.С. Налоги в рыночной экономике. – М.: – ЮНИТИ. – 1997.
72. Черник Д.Г.,Починок А. П., Морозов В. П. Основы налоговой системы. Учебное пособие для вузов./ под ред. Черника Д.Г. – М.: Финансы. ЮНИТИ. – 1998. – 422 с.
73. Юткина Т.Ф. Налоговедение: от реформы к реформе. – М.: ИНФРА–М, 1999. – 293 с.
74. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. Учение о государственных доходах. – СПб.: 1890. – 532 с.
75. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет В., Водолазская О.А. Налоги. – Днепропетровск. – Пороги. – 1998 . – 644 с.
76. Бюджетна система України. Навчальний посібник. – Київ: НІОС. – 2000.
77. Бюджетні повноваження парламенту. Українські реалії на тлі світового досвіду. Посібник. – К.: "Заповіт - 1997. – 140 с.
78. Все начиналось с десятины: Пер. В 84 с нем./Общ. ред. и вступ. ст. Б. Е. Ланина. – М.: Прогресс, –1992.—408 с.
79. Государственное право Германии. Т.2., –М.: Институт государства и права РАН РФ. –1994. –С.124–125.
80. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в центральній Європі. пер. з англ. Ю. Немец). – К.: Основи. – 1996. –С.56–57.
81. Институты самоуправления – историко-правовое исследованиие. –М.: Наука. – 1995. – 301 с.
82. Культура городского самоуправления. Учебное пособие под ред С. Вобленко. – Николаев. – ТЕТРА. – 1997. –С.99.
83. Местное финансирование в Европе. / Изд. Совета Европы. – Б.м., 1997. – 158 с.
84. Местные финансы СССР./Бригада под ред. Н.Н.Ровинского. – М.: Госфиниздат. – 1936. – 484 с.
85. Налоги и налогообложение. Учебное пособие для вузов. И.Г.Русакова, В.А.Кашин, А.В.Толкушкин и др.; Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.: Финансы. – ЮНИТИ. – 1998. – 495 с.
86. Налоговые системы зарубежных стран.Учебник для вузов. Под ред. проф. В.Г. Князева, проф. Д.Г. Черника. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Закон и право. – Изд-е объединение ЮНИТИ. – 1997. – 192 с.
87. Общая теория финансов. (под ред. Дробозиной Л.А.) – М.: Банки и биржи. ЮНИТИ. – 1995. – 256 с.
88. Податкова система України. – Київ: Либідь. –1994. – С.436.
89. Проблеми вдосконалення податкової системи України: тези міжнародної науково-практичної конференції 24–25 жовтня 1996 р., м. Київ // Державна податкова адміністрація України, Академія економічних наук України. – К. – 1996.
90. Реформа местных финансов в Центральной и Восточной Европе. 2-е изд. доп. – М.: ИВЦ «Финпол». – 1995. –С.88.
91. Управление финансовой деятельностью органов местного самоуправления во Франции, Швейцарии и Великобритании. // Издание Совета Европы. Русская версия. – 1999. – 308 с.
92. Фінансове право. (керівник авторського колективу – проф. Воронова Л.К) – Харків: Консум. – 1999. – 496 с..
93. Фінансове право. – К.: Вентурі. – 1998. – 384 с.
94. Фінансове право. – К.: Фенікс. – 1998. – 318 с.
95. “Финансовое право”.//под ред. проф. Горбуновой О.Н.//.–М.: “Юристъ”, – 1996. – 400 с
96. Финансовое право. (под ред Химичевой Н.И.) – М. БЕК. – 1995.
97. Короткий тлумачний словник української мови. За редакцією Д.Г. Гринчишина. – К.: Радянська школа. – 1988. – 320 с.
98. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання. – 2000 . – 588 с.
99. Новий тлумачний словник української мови. – К.:Аконіт. – т. 1. – 910 с.
100. Новий тлумачний словник української мови. – К.:Аконіт. – т. 2. – 910 с.
101. Новий тлумачний словник української мови. – К.:Аконіт. – т. 3. – 928 с.
102. Новий тлумачний словник української мови. – К.:Аконіт. – т. 4. – 943 с.
103. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык. –1983. –816 с.
104. Словник іншомовних слів. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії. – 1977. – 776 с.
105. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия. – 1981. – 1600 с.
106. Философский энциклопедический словарь. – М.: Совесткая энциклопедия. – 1983. – 840 с.
107. Финансовая энциклопедия. / Под ред. И.А.Блинова и А.И.Буковецкого. — М.: Государственное издательство. – 1924. — С. 646.
108. Энциклопедический словарь/ Под ред. И.Е.Андриевского. — СПб: Изд. Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. – Т. ХХа. – С. 499.
109.Барахтян Н.В,,Шевердина Е.В.Правовой механизм формирования местных бюджетов. – В зб. Проблеми фінансового права. – Чернівці: Рута. – 1996. – С.100–104.
110. Вишновецький В.М. Місцеві податки в Україні. В зб. Проблеми фінансового права. –Чернівці.: Рута. – 1996. – С.168–179.
111. Воон Роджер. Фінансування органів місцевого самоврядування в Україні. В зб. “Проблеми фінансового права”. Вип.2. – Чернівці.: Рута. – 1996. – С.124 –134.
112. Кофлан В.М. Право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів. // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. –№ 1(15). – 2002. – С.189 – 194.
113. Кофлан В.М. Співвідношення загальнодержавного і місцевого регулювання місцевих податків і зборів. // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 14. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2001. – С.284 – 291.
114. Кофлан В.М. Місцеві податки і збори як фінансова основа місцевого самоврядування та інструмент державного управління фінансами. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. – 2001. – № 2 (77). – С.92 – 97.
115. Кофлан В. М. Державне управління місцевими податками і зборами: співвідношення централізації і місцевого самоврядування. // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (30 травня 2001 р., Київ). Том І. – К.: Видавництво УАДУ. – 2001 р. – С. 324 – 327.
116. Кравченко В.І. Законодавче забезпечення фінансування місцевого самоврядування. Вип.1-2. – К.: Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1996. –С.56–59.
117. Кравченко В.І. Місцеві податки і збори та проблеми зміцнення фінансів місцевих органів влади в Україні. Збірник наукових праць НДФІ при Міністерстві фінансів України. Вип.1. - К.: –1995. –С.23.
118. Рогачёв В.Э. «Некоторые вопросы правовой доктрины налоговой реформы и Налоговый кодекс Российской Федерации». В сборнике статей «Налоговый кодекс: сегодня и завтра». – М.: ФБК «Пресс». –1997. – 144 с.
119. Рыбак В.В. Развитие доходной базы органов местного самоуправления. Проблеми вдосконалення податкової системи України. // Податки в Україні. – № 10.
120. М.Я. Азаров. Податкова політика в Україні: принципи і реалії. // Віс-ник податкової служби України. № 15. 1998. – С. 6.
121. Базилевич В. Как наполнить бюджет, или размышления о налоговой системе Украины.// Бизнес. – 1994. – № 15. – С. 4.
122. Брызгалин А.В., Бурдаков С.Г. Правовое регулирование порядка установления и взимания местных налогов и сборов. // Финансы. – 1996. – № 1. С.30 – 31.
123. Голікова Т. Методологічні засади розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування. // Економіка України. – 1996. –№ 4.– С.48– 52.
124. Горохов В. Щодо сплати ринкового збору і комунального податку. – Консультант. – 18 квітня 2000. –№ 16.
125. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів. // Економіка України. – 1995. – № 1. – С.12 – 20.
126. Єлісеєв А. Місцеві податки і збори: нюанси перевірки податковими органами. //Галицькі контракти. – 1995. – №№ 15 – 19.
127. Кужель О. Плата за оформлення. // Урядовий кур’єр. – 9 жовтня 2002. – № 183.
128. Місцеві податки: чекайте змін.// Голос України. – 19 червня 1996 р.
129. Никитин С. И др. Налоги в странах рыночной экономики и в России. //Мировая экономика и международные отношения. – 1996. –№4.
130. Очкас Г. Щільним бюджетним неводом. – Закон і бізнес. – 1997. –№ 23.
131. Пабат М.Г. Об основных направлениях реформирования местных налогов и сборов. // Податки в Україні. –№ 10. – С. 105.
132. Пансков В. Муниципальные бюджеты в системе межбюджетных отношений. // Российский экономический журнал. – 1998. –№11 – 12. – С.77.
133. Пронина Л. И. Законодательная основа местных финансов. //Финансы. – 1998. –№1. – С. 7–11.
134. Реакція підприємців на введення у Львові податку на продаж імпортних товарів не забарилась. // Галицькі контракти. – 1993. – № 46.
135. “Рішення доведеться скасувати”. // Урядовий кур’єр. – 4 квітня 1998 р. – № 64 – 65.
136. Фомина О. Местные сборы. // Российская юстиция. – 1995. – №8. – С.20.
137. Худяков А. Летопись законодательства о местных налогах и сборах (на примере сбора за испольование символики г Киева. // Бухгалтерия, налоги, бизнес. – 1 – 7 февраля 1996 г. –№ 5.
138. Чорний М. Місцеві податки в Росії. // Діло. – 1993 р. – № 37, травень.
139. Шроудер Ларрі. Міжнародний досвід стягнення податків. //Діло. – 1993. – № 63, 65, 66–67, 69.
140. “Вечірній Київ”. – 4 січня 1997 р.
141. “Голос України”. – 27 листопада 1993 р.
142. Безугла В.В. Правові основи побудови податкової системи України. Автореф. дис. ... канд юр. наук: 12.00.02. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – 1995. – 28 с.
143. Весельський М.М. Правові основи справляння податків в Україні. Автореф. дис.... канд. юр. наук: 12.00.07. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут держави та права Академії наук України. – 2001. – 24 с.
144. Вишновецький В. М. Система фінансового права України в умовах переходу до ринкової економіки. Автореф. Дис. ...канд. юрид. наук. – К. : 2001. – 22 с.
145. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України. Автореф. дис.... канд. юр. наук: 12.00.07. – К. Інститут держави та права Академії наук України. – 1996. –24 с.
146. Ермакова Т.С.; Бюджетные права местных Советов в системе советского финансового права. Автореф. дис….канд.юр.наук. – Ленинград. –1978.
147. Ісаєва Н.К. Проблеми правового регулювання фінансової діяльності місцевих Рад народних депутатів. Автореф. дис....канд.юр. наук. – К.: 199. –22 с.
148. Мечинський О. Б. Формування та розподіл коштів бюджету місцевого самоврядування. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. – К. – 2001. – 17 с.
149. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№30.
150. Бюджетний Кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 р. №2542 – Ш //Голос України. – 24 липня 2001 р. №129.
151. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. №1251 – ХІІ в редакції від 18 лютого 1997 р. №77/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №16. – ст. 119.
152. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
153. Закон України “Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування” від 14 жовтня 1998 року № 171-XIV // “Відомості Верховної Ради України”. – 1998. – № 52. – ст. 317.
154. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 №280 – 97/ВР. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – ст.170.
155. Закон України “Про місцеві ради та місцеве і регіональне самоврядування” від 27 березня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992 р. – № 28. – с. 907 – 940.
156. Закон України “Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 17 червня 1993 р. № 3293 – ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 32. – Ст.340.
157. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. №334/94 - ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – ст. 97.
158. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997. № 168/97–ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1997. –№ 21, – ст. 156.
159. Закон УРСР “Про державну податкову службу в Українській РСР” від 4 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради Української РСР”– 1991 р.– № 6.–ст. 37.
160. Закон України “Про внесення змін до Закону Української РСР “Про державну податкову службу в Українській РСР” від 7 липня 1992 р.// Відомості Верховної Ради Української РСР” – 1992. – № 39. – ст. 575.
161. Закон України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. № 796. // Відомості Верховної Ради України. – 1991 . – № 16. – Ст. 200.
162. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 р.// “Відомості Верховної Ради України”. – 1998. – №29. – ст.190.
163. Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування” від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 38. – Ст.249.
164. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. №2181 – Ш. // Голос України. – 20 лютого 2001 р. – № 32.
165. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 р. №270/96 – ВР.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст.181.
166. Закон України “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” від 18 березня 1999 р. № 514 – ХІV //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 18. – Ст. 139.
167. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – ст.190.
168. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року № 1805-III.// Відомості Верховної Ради України. – 2000 р. – № 39. – ст. 333.
169. Закон України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти" та внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 квітня 2000. № 1661 – Ш. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 29. – ст.231.
170. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201 – Х11. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508.
171. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
172. Закон України “Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області” від 5 квітня 2001 р. № 2352 – Ш. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 138.
173. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань “Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стан інформаційної безпеки України” від 13 вересня 2001 р. – № 2680 – Ш.
174. Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації учасників парламентських слухань про удосконалення законодавства щодо місцевих податків і зборів” від 3 липня 1996 р. № 264 / 96 – ВР. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 38. – Ст. 180.
175. “Основні положення податкової політики в Україні”. Затверджені постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. № 561/96-ВР// “Відом