ПРАВОВІ ТА НАУКОВІ ОСНОВИ ВІДНОВЛЕННЯ (РЕКОНСТРУКЦІЇ) ВТРАЧЕНИХ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

brief description

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1
Кримінальна справа як предмет відновлення в кримінальному процесі України

1.1.Поняття кримінальної справи, її правове і функціональне
призначення..…………………………………………………........14

1.2. Види, структура та зміст кримінальних справ.........................…27

Розділ 2
Сутність відновлення втраченої кримінальної справи

2.1. Поняття відновлення втраченої кримінальної справи ...........…44

2.2. Цілі, задачі і значення відновлення втрачених
кримінальних справ........................................................................63

2.3. Види відновлення втрачених кримінальних справ......................68

Розділ 3
Предмет відновлення втрачених кримінальних справ

3.1. Сутність предмета відновлення втраченої кримінальної
справи і його різновиди.........................................………………74

3.2. Приводи, підстави і строки відновлення втрачених
кримінальних справ......................................................................102

Розділ 4
Технологія (методика) відновлення втрачених кримінальних справ

4.1. Поняття технології відновлення втрачених
кримінальних справ……………………………. ..........……….118

4.2. Технологія відновлення втрачених одиничних
документів кримінальної справи ...............................................133

4.3. Технологія відновлення втрачених об'єктів, прилучених
до кримінальної справи (кіно-, фото-, відео-, аудіо-
документів; схем, графіків,
креслень, розрізів; планів, речових доказів).............................153

4.4. Технологія відновлення кримінальної справи,
втраченої в цілому ...................................................………….. 163

Висновок .......................................................................................…189

Список літератури .....................................................................….194

Додаток ...................................................................................……..222

Вступ

Загальною тенденцією, що характеризує кримінально-процесуальне право України на рубежі ХХІ сторіччя, є його послідовний розвиток, заповнення існуючих прогалин у чинному законодавстві, створення нових процесуальних інститутів. Необхідною умовою ефективного здійснення органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду покладених на них завдань є організація їх діяльності на виключно науковій основі. Це, у свою чергу, вимагає від кримінально-процесуальної науки і пов'язаних з нею галузей знань розробки актуальних проблем, висунутих практикою досудового розслідування, прокуратури і судів.
Однією з таких проблем є відновлення (реконструкція) втраченої кримінальної справи, її правові та наукові основи, процедура провадження, а також технологія.
Актуальність теми дослідження.
В умовах послідовного проведення в Україні судово-правової реформи, що вимагає істотного поновлення кримінально-процесуального законодавства, значний теоретичний і практичний інтерес набувають проблеми, пов'язані з втратою кримінальної справи і наступним у зв'язку з цим її реконструкцією. Плодотворність дослідження широкого кола виникаючих тут питань залежить від комплексного їх розгляду, з урахуванням специфіки загальних завдань кримінального судочинства, процесуальних принципів, що лежать в його основі, а також необхідності забезпечення на всіх стадіях кримінального процесу захисту прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у ньому.
Слідча і судова практика останніх років настійно ставить перед теорією кримінального процесу питання про внесення до Кримінально-процесуального кодексу України правових норм, що регулюють порядок відновлення втрачених кримінальних справ, із котрими тісно пов'язані проблеми повноти, всебічності та об'єктивності дослідження обставин скоєного злочину, забезпечення швидкості кримінального судочинства і режиму процесуальної економії. Досягненню таких цілей багато в чому перешкоджають випадки втрати (знищення, викрадення) кримінальних справ, що, природно, обумовлює необхідність їх відновлення (реконструкції).
Проблема реконструкції втрачених кримінальних справ настільки значуща для теоретиків і практиків кримінального судочинства, що її цілком грунтовно можна виділити в окремий інститут. В цьому плані абсолютно правильно поводяться вчені-процесуалісти і практики, які беруть участь у розробці проекту нового КПК, де питання відновлення кримінальних справ вперше отримали необхідну правову регламентацію. З огляду на те, що раніше такого правового інституту не існувало, члени робочих груп Кабінету Міністрів та Верховної Ради України пропонують ввести до КПК спеціальний розділ, що регулював би провадження по відновленню втрачених кримінальних справ. Проте, правовій регламентації діяльності, здійснюваній в процесі реконструкції кримінальних справ, у наявних проектах присвячено лише п'ять статей, здебільшого стосовно відновлення справ, «втрачених або знищених у зв'язку з закінченням строку збереження», і які знаходилися в суді [150, с. 164-165]. Природно, що для правового забезпечення всіх граней діяльності, пов'язаної з реконструкцією втраченої кримінальної справи, а також провадження її на всіх стадіях і етапах кримінального процесу, наявності в Кодексі декількох статей явно недостатньо. Не розроблені з необхідною теоретичною обгрунтованістю питання відновлення втрачених кримінальних справ як у науці кримінального процесу, так і в криміналістиці.
Створюваний інститут відновлення втрачених кримінальних справ безсумнівно стане одним із важливих правових засобів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства. Правила, що встановлюються даним інститутом, повинні створювати реальну можливість особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору і судді законно, технологічно правильно й ефективно відновлювати втрачені кримінальні справи. Своєчасне і вірне вирішення цього питання безпосередньо відобразиться на ефективності і всій подальшій правозастосовній діяльності названих органів. В даний час правозастосовна практика, зіштовхуючись, на жаль, з нерідкими випадками втрати кримінальних справ, має серйозні труднощі, і саме в зв'язку з відсутністю правової бази і методичних рекомендацій з цього питання . Таким чином, теоретична розробка кола проблем стосовно сфери створення норм інституту відновлення втрачених кримінальних справ, є актуальним завданням, успішне вирішення якого має пряме відношення до підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України.
При цьому необхідно зауважити, що проблеми, обумовлені втратою кримінальної справи і майбутньою в зв'язку з цим її реконструкцією, спеціально не досліджувалися, і тому в науці кримінально-процесуального права відсутні будь-які наукові розробки, які так необхідні для юридичної практики. Необхідно також звернути увагу на те, що окремі теоретичні і практичні аспекти, застосовні до процесу відновлення втрачених кримінальних справ, висвітлювалися в роботах О.Я. Дубинського, С.П. Ефимичева, І.А. Зінченка, Л.М. Карнєєвої, А.Х. Кишиєва, Л.Д. Кокорєва, В.В. Куванова, П.А. Лупінської, Я.О. Мотовиловкера, Б.І.Пінхасова, Н.І. Порубова, І.Ю. Потьомкіна, Ю.Н. Прокоф'єва,
М.С. Строговича, А.Т. Тимербаєва, Я.М. Яковлєва і ряду інших авторів. Проте конкретно і прямо про втрату будь-яких документів з кримінальної справи згадується лише в роботах В.С. Зеленецкого й О.М. Ларіна, а про відновлення втраченої кримінальної справи – у В.В. Кальницького і Н.П. Єфремової. Проте, комплексному монографічному дослідженню проблеми, пов'язаної з реконструкцією втрачених кримінальних справ, все ж таки не піддавалися. Тим часом, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду мають гостру потребу у науково-обгрунтованих рекомендаціях з усього комплексу питань щодо відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ.
Зазначені міркування і стали підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Обрана тема дисертації базується на планах наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національного університету внутрішніх справ України і є складовим елементом цільової комплексної програми «Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України» (розділ 4.8.2.).
Цілі і задачі дослідження.
Основною метою дисертаційного дослідження є розробка концепції відновлення (реконструкції) втраченої кримінальної справи, яка б враховувала як особливості названого процесу, так і специфіку діяльності правоохоронних органів, пов'язану з відновленням втрачених кримінальних справ; формулювання пропозицій щодо доповнення чинного кримінально-процесуального законодавства і майбутнього (нового) Кримінально-процесуального кодексу України правовими нормами, які утворять окремий кримінально-процесуальний інститут відновлення втрачених проваджень, а також розробка методики щодо практичного застосування норм названого правового інституту всіма органами і посадовими особами, які ведуть кримінальний процес.
Дослідження актуальних проблем реконструкції кримінальних справ обумовило необхідність вирішення комплексу задач, і насамперед:
- дослідження й уточнення поняття «кримінальна справа» за допомогою розкриття його процесуальної природи, характерних ознак, структури, змісту й особливостей окремих його видів;
- з'ясування поняття «процесуальний документ» з урахуванням його ознак, особливостей і походження;
- розкриття сутності відновлення втраченої кримінальної справи на основі визначення її поняття, цілей, задач, значення і видів;
- визначення предмета реконструкції, її видів і основ, кола суб'єктів і процесуальних термінів;
- дослідження слідчо-судової практики по відновленню (реконструкції) втрачених кримінальних справ (або їх окремих частин) і розробка на цій основі процесуальних і криміналістичних аспектів технології відновлення втрачених проваджень стосовно різноманітних стадій і конкретних етапів кримінального процесу.
Об'єктом дослідження є відносини, що виникають, змінюються і припиняються між різними суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності в процесі відновлення втраченої кримінальної справи.
Предмет дослідження - це сукупність норм, що регламентують провадження у кримінальних справах, обумовлюють порядок відновлення втрачених кримінальних справ, а також практика здійснення цієї діяльності органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі цілей і задач, з урахуванням об'єкта і предмета дослідження. Їхню основу складає загальний діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ і їх зв'язок із практичною діяльністю правоохоронних органів. Застосовувалися також і окремо-наукові методи пізнання: системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, статистичний, логіко-юридичний, соціологічний та ін. Одне з основних місць займає структурно-системний аналіз, що дав можливість вивчити види, структуру й зміст кримінальних справ, дозволив обгрунтувати цілі, завдання і значення відновлення втрачених кримінальних справ. Зроблені в роботі висновки і пропозиції базуються на міжнародних актах про права людини, положеннях Конституції України, кримінально-процесуальному і кримінальному законодавствах України і закордонних держав, відомчих наказах та інструкціях правоохоронних органів. Прийняті до уваги і піддані аналізу підготовлені в останні роки різноманітні варіанти проектів КПК України. Соціологічні методи дослідження використовувалися при вивченні правозастосовної практики правоохоронних органів, аналізі кримінальних справ, при опитуванні й анкетуванні працівників органів внутрішніх справ, прокуратури і суду щодо питань втрати і відновлення кримінальних справ. З метою отримання необхідних для дослідження даних було опитано понад 50 суддів, працюючих у місті Харкові і Харківській області, поряд з ними - 119 слідчих і 296 працівників органів дізнання з різних підрозділів органів внутрішніх справ України, які заочно навчаються в Національному університеті внутрішніх справ. Вивчено близько 100 кримінальних справ, що знаходяться в архівах судів і органів внутрішніх справ Харківської області. Узагальнені результати опитувань і, крім того, особистий досвід автора по відновленню втрачених кримінальних справ дозволили зробити деякі важливі висновки в з'ясуванні проблематики дійсного дослідження. У роботі всі методи використовувалися у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об'єктивність дослідження, переконаність в істинності отриманих наукових результатів.
Наукова новизна дослідження.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в науці кримінально-процесуального права України розглянуто актуальні проблеми, пов'язані з втратою кримінальних справ і подальшим їх відновленням. У роботі звертається увага на те, що до реконструкції кримінальної справи необхідно ставитися як до специфічного процесу, що виникає в кримінальному судочинстві тільки у випадку втрати кримінальної справи (або її частини).
При цьому новизна роботи виражається в наступному:
- досліджено полісемантичне значення терміна «справа» у науці кримінального процесу і практичній діяльності правоохоронних органів;
- запропоновано наукове визначення названого феномена;
- визначено природу процесуального документа, що є основним предметом реконструкції; по-новому подано дефініцію останнього;
- виявлено сутність і структуру процесу відновлення (реконструкції) втраченої кримінальної справи, розроблено його поняття, цілі, завдання і значення;
- вперше розроблено класифікацію видів реконструкції кримінальної справи, висвітлено їх функціональне призначення;
- встановлено предмет відновлення (реконструкції) втраченої кримінальної справи, визначено його види;
- встановлено основи відновлення втрачених кримінальних справ; запропоновано оптимальні строки його здійснення;
- розроблено засоби відновлення втрачених кримінальних справ, подано їх характеристику, виявлено механізм реалізації цих засобів відновлення;
- визначено етапи проведення реконструкції, їх гносеологічні, нормативні і фактичні границі;
- обгрунтовано висновок про те, що реконструкція втраченої кримінальної справи - це специфічний процес, що складається з відносно самостійних етапів, взаємозв'язок яких утворює особливу структуру аналізованого процесу;
- розроблено процесуальний порядок відновлення втраченої кримінальної справи з урахуванням особливостей конкретної стадії і відповідних їй етапів кримінального процесу;
- описано технологію (методику) відновлення втрачених кримінальних справ як в цілому, так і складових його елементів окремо;
- обгрунтовано висновок про те, що до структури діяльності по відновленню втрачених кримінальних справ входить не лише реконструкція втраченого об'єкта, але й пов'язаний із цим процес доказів, здійснюваний в особливих умовах, і до того ж повторно;
- подано теоретичне обгрунтування висновку про те, що реконструкція втраченої кримінальної справи являє собою самостійний інститут, якого не існувало ні в історії кримінально-процесуального права, ні в чинному кримінально-процесуальному законодавстві;
- на підставі здобутих в процесі дослідження наукових результатів розроблено розділ КПК під назвою «Провадження по відновленню втрачених кримінальних справ», в якій спеціально регламентовано приводи і підстави до відновлення втраченої кримінальної справи, порядок прийняття заяв і повідомлень про втрату кримінальної справи або окремих її частин, а також порядок провадження реконструкції справи та його строки.
Крім того, пропонується внести ряд доповнень і змін до норм чинного КПК і наявних проектів КПК для забезпечення ефективності процесу відновлення втрачених кримінальних справ і удосконалення кримінально-процесуального законодавства в цілому.
Практична значимість і теоретична цінність отриманих результатів полягають у тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції вносять вагомий внесок до теорії кримінально-процесуального права і, через відсутність інших досліджень розглянутої тут теми, можуть використовуватися в різних галузях діяльності, зокрема:
а) у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки кримінально-процесуальних і криміналістичних проблем реконструкції кримінальних справ у зв'язку з їх втратою;
б) у правотворчій діяльності результати дослідження і пропозиції з правової регламентації відновлення втрачених кримінальних справ можуть бути використані при вдосконалюванні чинного законодавства і розробці проекту нового КПК;
в) у практичній діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури і суду запропоновані в роботі рекомендації за технологією відновлення окремого документа, об'єктів, що прилучаються до кримінальної справи, кримінальної справи в цілому, можуть виконувати важливу для правоохоронних органів методичну функцію для успішного вирішення повсякденних практичних завдань;
г) у навчальному процесі - при читанні курсу лекцій з кримінального процесу, криміналістики, а також спецкурсу «Правові основи відновлення втрачених кримінальних справ органами дізнання і досудового слідства»; підготовці науково-методичної літератури; у науково-дослідній роботі студентів (курсантів) спеціальних навчальних закладів; при підвищенні кваліфікації працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Апробація результатів дисертації.
Дисертацію підготовлено на кафедрі кримінального процесу Національного університету внутрішніх справ України, обговорено на засіданні кафедри, де вона одержала позитивну оцінку і була рекомендована до захисту.
Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях, а саме: на регіональній конференції молодих вчених (1996 р.); на регіональній науково-практичній конференції «Проблеми взаємодії слідчих з оперативними підрозділами при виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів» (2000 р.); на науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування» (2001 р.).
Висновки дисертації використовуються професорсько-викладацьким складом Національного університету внутрішніх справ при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальний процес» і спецкурсу «Досудове слідство в ОВС» курсантам денного відділення та слухачам заочного факультету, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Викладені автором пропозиції про доповнення, зміни й удосконалення чинного законодавства надіслані до робочої групи Кабінету Міністрів України по розробці проекту КПК України та Голові Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України.
Публікації.
Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у п'ятьох публікаціях: 3-х наукових статтях у спеціальних виданнях в галузі юридичних наук і 2-х статтях, опублікованих за результатами наукових доповідей на регіональних конференціях.
Структура роботи.
Цілі і задачі дослідження обумовили структуру роботи, яка складається з вступу, чотирьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, списку літератури (344 найменування) і додатку. Загальний обсяг дисертації - 226 сторінок, обсяг основного тексту - 193 сторінки.

bibliography

ВИСНОВОК

Демократизація життя суспільства і реформування законодавства України змушують по-новому дивитися на багато питань, вивчення яких у юридичній науці практично не відбувалося. Одним із них є інститут відновлення втрачених справ у кримінальному судочинстві. Робота над дисертацією ще раз вірогідно переконала в тому, що обрана тема дисертаційного дослідження є дуже актуальною, і не тільки для кримінально-процесуальної науки, але й для юридичної практики: ємна по суті, вона охоплює всі стадії кримінально-процесуальної діяльності, торкається інтересів різних органів, які ведуть процес, фізичних і юридичних осіб. Нерозробленість проблеми зажадала особливо зваженого підходу до дослідження аргументації відповідних теоретичних положень і висновків з метою розробки необхідних у даній сфері рекомендацій, задоволення насущних потреб практики.
Дане дослідження виконане з позицій принципу соціального замовлення, що набуло свого відображення у повсякденних запитах практики забезпечити наукові і нормативні основи всебічного, повного й об'єктивного відновлення втрачених кримінальних справ. Отримані в результаті дослідження наукові дані сприяли формулюванню ряду концептуальних положень щодо теоретичного, нормативного, як державного, так і відомчого забезпечення діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури і суду, спрямованої на своєчасне і доброякісне відновлення втрачених кримінальних справ з метою оптимального вирішення всього комплекту кримінально-правових, процесуальних, кримінологічних і криміналістичних задач.
1. У теоретичному аспекті доцільно:
- під кримінальною справою розуміти сформований у встановленому законом порядку документальний фонд, який відображає діяльність органів дізнання, слідчого, прокуратури і суду по збиранню, дослідженню та оцінці доказів з метою розкриття злочину, викриття винного, забезпечення реалізації його кримінальної відповідальності, захисту прав і законних інтересів потерпілого, установ, підприємств, організацій, суспільства і держави;
- процесуальний документ розглядати в якості матеріального об'єкта, в якому уповноваженим на те органом або посадовою особою з дотриманням установленої законом процесуальної форми закріплені фактичні дані, процесуальні дії і рішення, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи;
- під втратою кримінальної справи розуміти такі фізичні процеси, які у силу втрати, знищення, розкрадання або інших причин обумовлюють позбавлення органа дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду сформованого ними в процесі провадження документального фонду, який відображає фактичні результати розслідування або судового розгляду обставин вчиненого злочину у вигляді певної системи процесуальних актів, які фіксують хід і результат дослідження обставин вчиненого злочину;
- під відновленням втраченої кримінальної справи розуміти здійснювану у встановленому законом порядку діяльність компетентної посадової особи, спрямовану на одержання раніше існуючих, але зниклих документів, що утворюють у своїй єдності документальний фонд процесуального провадження, яке відображає хід, зміст і результати розслідування конкретного злочину;
2. Відновлення втраченої кримінальної справи як окремий інститут кримінально-процесуального права потребує самостійної правової регламентації. Правове регулювання діяльності, пов'язаної з відновленням втраченої кримінальної справи, повинне відображатися в окремому підрозділі КПК під назвою «Провадження по відновленню втрачених кримінальних справ», який входить до розділу КПК «Особливі провадження». Всі статті даного розділу доцільно розмістити в послідовності, яка відображає черговість стадій і етапів кримінального судочинства, а разом із цим і етапів реконструкції втрачених кримінальних справ. Зміст названого розділу, викладений з урахуванням висловлених пропозицій по доповненню чинного кримінально-процесуального законодавства, подано в додатку А дисертації.
3. Ряд норм, розташованих в інших розділах КПК, має безпосереднє відношення до діяльності, яка передбачається у зв'язку з реконструкцією втраченої кримінальної справи, і тому потребує уточнень і доповнень, що зводиться до наступного:
1.3. Статтю 32 КПК «Роз'яснення значення термінів Кодексу» необхідно доповнити термінами «процесуальний документ» і «кримінальна справа», визначення яким подане в п. 1 даного висновку.
2.3. Статтю 83 КПК варто викласти в такій редакції: «документи є джерелом доказів, якщо відомості, викладені або засвідчені в них посадовими особами або громадянами, мають значення для кримінальної справи, а також, якщо зміст документа відповідає компетенції посадових осіб, які склали його, і він має всі необхідні реквізити. Документ, який виходить від громадянина, повинен містити відповідні анкетні дані і вказівку на джерело його поінформованості. У тих випадках, коли документи містять ознаки, зазначені в статті 78 даного Кодексу, вони є речовими доказами».
3.3. Статтю 97 КПК доповнити частиною шостою, яка встановлює, що «у випадку втрати провадження по перевірці заяви або повідомлення про злочин, його необхідно відновити в строк не більше десяти днів шляхом відібрання повторних пояснень від окремих громадян або посадових осіб, а також витребування наявних копій втрачених документів, які повинні бути офіційно засвідченими».
4.3. Статтю 227 у п. 11 доцільно доповнити словами наступного змісту: «прокурор у межах своєї компетенції також виносить постанову про реконструкцію (відновлення) втраченої кримінальної справи».
4. У випадку внесення запропонованих рекомендацій до нового кримінально-процесуального законодавства Пленум Верховного Суду України повинен буде дати керівні роз'яснення з питань специфіки застосування нового кримінально-процесуального інституту з метою оптимізації реконструкції кримінальних справ, втрачених на різних стадіях і етапах кримінального судочинства.
5. До прийняття нового кримінально-процесуального законодавства всі міністерства і відомства, підрозділи яких так чи інакше пов'язані з розслідуванням кримінальних справ, відгукуючись на потреби практики і з огляду на сьогоднішню неврегульованість законом аналізованої проблеми, зобов'язані якомога швидше встановити порядок відновлення втрачених кримінальних справ, виклавши його у відповідних відомчих наказах та інструкціях.
У зв'язку з викладеним, дисертант вважає, що деякі відомчі накази МВС також потребують доповнень.
5.1.У Інструкції про порядок прийому, реєстрації, облік і розгляди в органах, підрозділах і установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини й події, затвердженій Наказом Міністра внутрішніх справ № 500 від 26 листопада 1991 року необхідно зазначити, що «... у випадку втрати матеріалів перевірки повідомлення (заяви), зареєстрованого в книзі обліку заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини й події, працівник органів внутрішніх справ, який її виявив, доповідає про це рапортом начальнику органа.
Після розгляду рапорту керівником органа внутрішніх справ і за письмовою вказівкою останнього черговим помічником начальника відділу внутрішніх справ робиться відповідна позначка в книзі реєстрації інформації про вчинені злочини або злочини, які готуються, що підтверджується штампом на самому рапорті з позначкою «повторно».
Далі провадяться повторні прийняття пояснень, запити, перевірки і т.д. - тобто збирається і документується вся необхідна інформація для наступного ухвалення рішення відповідно до частини 2 статті 97 КПК.
2.5. Пункт 19 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом № 552 від 6 грудня 1991 року, доповнити підпунктом 19.1. наступного змісту: «У випадку проведення службового розслідування по факту втрати кримінальної справи висновок із матеріалами службового розслідування обов'язково направляються прокурору для вивчення і прийняття ним рішення про реконструкцію втраченої кримінальної справи з наступним їхнім поверненням».
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Вып.1. - Свердловск, 1963. - 265 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юрид. лит., 1982. - Т.2. - 359 с.
3. Альшевский Т.В. Образцы судебных документов по уголовным делам. - М.: Юрид.лит., 1976. - 192 с.
4. Альшевский Т.В., Пискарев И.К. Образцы судебных документов по уголовным и гражданским делам. - М.: Юрид. лит., 1983. - 334 с.
5. Аненков С., Пономаренко В. Представление доказательств в уголовном процессе. //Законность, 1997. - № 3. - С. 23-25.
6. Арсеньев В.Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в отдельных стадиях советского уголовного процесса. - Труды Иркутского университета, т. 45, вып. 8, ч.4. - Томск, 1969. - С. 11.
7. Арсеньев В.Д. К вопросу об объекте и предмете советского уголовного процесса и уголовно-процессуального доказывания. В кн.: Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе. - Ярославль, 1981. - С. 22-30.
8. Афанасьев В., Чувилев А., Белозеров Ю. Незаконные отказы в возбуждении уголовных дел. //Соц. законность, 1971. - № 7. - С. 3-7.
9. Афанасьев В.С., Сергеев Л.А. Рассмотрение сообщений о преступлениях. - М., 1972. - 137 с.
10. Афанасьев В.С. Процессуальная деятельность в стадии возбуждения уголовного дела: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1973. - 18 с.
11. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. - М., 1973. - 213 с. 2
12. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. - М.: Политиздат, 1975. - 368 с.
13. Бажанов М., Крупаткин Л. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. //Соц. законность, 1951. - № 2. - С.33.
14. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном процессе: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Харьков, 1967. - 34 с.
15. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? //Законность, 1995. – № 1. - С. 8-9.
16. Бакаев Д.М. Вопросы взаимодействия общего надзора за исполнением законов органами дознания и предварительного следствия в деятельности районной (городской) прокуратуры /Учебное пособие. - Харьков, 1988. - 63 с.
17. Балашов А.Н., Курбанов А.Н. Прокурорский надзор за исполнением законов органами дознания и предварительного следствия /Учебное пособие. - М., 1983. - 113 с.
18. Банин В.А. Гносеологическая и правовая природа предмета доказывания в советском уголовном процессе /Учебное пособие. - Уфа: Башкирский гос. университет, 1975. - Вып. 1. - 95 с.
19. Банин В.А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе: гносеологическая и правовая природа. - Саратов: Саратовский юрид. инст-т, 1981. - 107 с.
20. Баранов А.М. Процессуальные ошибки на этапе окончания предварительного следствия и способы их исправления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Минск, 1992. - 24 с.
21. Баранов С. Похищено уголовное дело. Что делать? // Российская юстиция. - 1998. - № 8. - С. 12.
22. Барабаш А.С. Цели уголовно-процессуальной деятельности //Проблемы обеспечения законности и борьба с преступностью: Материалы Всероссийской научно-практич. конференции. - Кемерово: Кузбассс - ВУЗиздат, 1997. - 133 с.
23. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. - М.: Наука, 1966. - 294 с.
24. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. - М.: Юрид. лит., 1969. - 215 с.
25. Белецкий А.З., Зеленецкий В.С., Финько В.Д. Прокурорский надзор за исполнением законов органами внутренних дел при приеме, регистрации, учете и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях. - Харьков, 19837 - 36с.
26. Белозеров Ю.Н. Законность и обоснованность возбуждения уголовного дела: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1972. - 19 с.
27. Белозеров Ю.Н., Чувилев А.А. Проблемы обеспечения законности и обоснованности возбуждения уголовных дел. - М., 1973. - 84 с.
28. Белозеров Ю.Н. Возбуждение уголовного дела. - М.: Изд-во МВД, 1976. - 118 с.
29. Берзин А. Возбуждение уголовного дела при судебном разбирательстве. //Сов. юстиция, 1975. - № 21. - С. 4-5.
30. Борецкий А., Долежан В. Акты прокуратуры по общему надзору. - Учебное пособие: Харьков, 1983. - 35 с.
31 Бородин С.В. Обстоятельства, исключающие производство по уголовному делу // Ученые записки ВНЮН. Вып. 13. - м., 1961. - С. 33-38.
32. Бородин С.В. Проверка заявлений и сообщений о преступлениях до возбуждения уголовного дела органами дознания и предварительного следствия Министерства внутренних дел. /Проблемы повышения эффективности предварительного следствия. - Вильнюс, 1969. - 74 с.
33. Бородин С.В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1970. - 69 с.
34.Бородин С.В., Елесин В.И., Шавшин М.Н. Рассмотрение и разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1971. - 253 с.
35. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. - М., 1978. - 85 с.
36. Буторин Л.А. Обеспечение обязательного и своевременного рассмотрения органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях /процессуальные и организационные аспекты/: Дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1987. - 198 с.
37. Быков Л.И., Маслов Н.В., Ремнев В.И. Законность возбуждения уголовного дела. - М., 1967. - 103 с.
38. Быховский И.Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат, 1961. - 77 с.
39. Варфоломеева Т.В. Производные вещественные доказательства. - М.: Юрид. лит., 1980. - 48 с.
40. Василенко В.П. Исследование доказательств на предварительном следствии: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1978. - 21 с.
41. Васильев Р.Ф. Акты управления. - М.: Изд-во МГУ, 1987. - 140 с.
42. Власов В.И. О проверке оснований к возбуждению уголовных дел. В кн.: «Проблемы предварительного следствия». Вып.9. - Волгоград, 1979. - С. 48-53.
43. Власов В.И. Проблемы качества расследования преступлений и пути их решения: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - М., 1991. - 37 с.
44. Веретехин Е.Г. Восполнение пробелов предварительного расследования в суде первой инстанции и его пределы: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1984. - 15 с.
45. Водяницкий В.П. Некоторые вопросы предварительной проверки первичных материалов о преступлениях./Сб. «Проблемы укрепления соц. законности и правопорядка». - Куйбышев: Изд-во КГУ, 1979. - С. 130-135.
46. Володина Л.М. Цели и задачи уголовного процесса //Государство и право. - 1994. - № 11. - С. 45-47.
47. Волчецкая Т.С. Ситуационное моделирование в расследовании преступлений: Дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1991. - 157 с.
48. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. - М.: Наука, 1973. - 255 с.
49. Ворожцов С.А. Право обвиняемого быть судимым без неоправданной задержки: Автореф. дис. ... к. юрид. наук. - М., 1998. - 22 с.
50. Всеобщая Декларация прав человека //Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. - М.: Юрид. лит., 1990. - С. 14-20.
51. Выдря М.М. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат, 1955. - 118 с.
52. Газета «Комсомольская правда в Украине». - 1997, № 206.
53. Газета «Сегодня» от 25 августа 1999 г.
54. Газета «Криминальная хроника» от 15 апреля 1999 г.
55. Галикин Я.С. Оформление материалов для передачи их органам следствия и суда. - М.:Госюриздат, 1963. - 103 с.
56. Галков В.А. Документы как источник доказательств в советском уголовном процессе: Дис. ... к.юрид. наук. - М., 1991. - 197 с.
57. Гапанович Н.Н. Отказ в возбуждении уголовного дела. - Минск: «Вышейша школа», 1967. - 83 с.
58. Гельфанд И.А. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. - Киев: Изд-во ВШ МООП УССР, 1961. - 117 с.
59. Голиков В.И. Теория принятия управленческих решений. - Киев, 1976. - 129 с.
60. Головач А.С. Оформление документов. - Киев-Донецк: Изд-во Высшая школа, 1983. - 152 с.
61. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции. - М.: Фирма «Спартак», 1995. - 222 с.
62. Горбачов О.В., Хотенець В.М. Процесуальнi документи у кримiнальному процесi. Конспект лекцiй. - Харкiв: Вид. УДЮА, 1994. - 67 с.
63. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. - Воронеж: изд-во Воронеж. ун-та, 1978. - 303 с.
64. Горшенов В.М. Природа и значение процессуальной формы в советском праве. /Вестник Ярославского ун-та, 1972, № 4. - С. 23-27.
65. Горянко В.В., Дубинский А.Я., Кузьминов А.С. Дознание в органах внутренних дел. - Киев: изд-во МВД Украины, 1980. - 167 с.
66. Григорьев В.Н. Обнаружение признаков преступления органами внутренних дел. - Ташкент, 1986. - 53 с.
67. Григорьев В.Н. Процессуальные вопросы соединения и выделения уголовных дел. /Сб. Актуальные вопросы реализации уголовной ответственности. КГУ, 1988. - С. 127-129.
68. Грищенко В.М. Цель как форма опережающего отражения действительности // Ученые записки кафедр общественных наук вузов Ленинграда. Философия. Вып. 15. - Ленинград, 1974. - С. 115.
69. Гродзинский М.М. Государственный обвинитель в советском суде. - М.: Госюриздат, 1954. - 194 с.
70. Громов В.У. Методика расследования преступлений: Руководство для органов милиции и уголовного розыска. - М.: НКВД РСФСР, 1930. - 136 с.
71. Гулкевич З.Т. Теоретические вопросы и практика документирования следственных действий /процессуальное и криминалистическое исследование/: Дис. ... к. юрид. наук. - Киев, 1985. - 189 с.
72. Гуляев А.П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. - М.: Юрид.лит., 1976. - 144 с.
73. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. - М.: Юрид.лит., 1981. - 192 с.
74. Гуляев А.П. Процессуальные документы и сроки. - М., 1992. - 127 с.
75. Давлетов А.А. Факт, информация, знание в структуре уголовно-процессуального познания. //Правоведение, 1990. - № 2. - С. 88-92.
76. Давлетов А.А. Основы уголовно-процессуального познания: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - М., 1993. - 45 с.
77. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка в 4-х томах. Т.1. - М.: Госуд. изд-во иностранных и национальных словарей, 1995. - 700 с.
78. Данилюк С.А., Леконцев Ю.А. Рассмотрение заявление о преступлениях: проблемы и перспективы. /Проблемы предварительного следствия и дознания. Сб. научных трудов. - М.: ВНИИ МВД РФ, 1993. - С. 3-9.
79. Джумамуратов Ш. О сроках рассмотрения заявлений и сообщений о преступлениях. //Сов. юстиция, 1983, № 3. - С. 27.
80. Домбровский Р.Г. Познание и доказывание в расследовании преступлений: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Рига, 1990. - 44 с.
81. Дробинин Д.В. Основания возбуждения уголовного дела и проблема выделения в отдельное производство проверочных материалов. /Сб. Правовые нормы и эффективность доказывания по уголовным делам. - Тольятти, 1994. - С. 59 -63.
82. Дроздов Г.В. Содержание и структура предварительного производства в советском уголовном процессе. //Правоведение, 1990. - № 3. - С. 68-74.
83. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя /правовые и организационные основы/. - Киев., 1984. - 146 с.
84. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. Учебное пособие. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1987. - 83 с.
85. Дубинский А.Я.Понятие, структура и содержание уголовно-процессуальной деятельности. /Проблемы соц. законности. - Харьков, 1989. Вып. 24. - С. 25-27.
86. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод. - К.: Украiнська Правнича Фундацiя, Рада Эвропи, 1997. - 38 с.
87. Європейська Конвенцiя з прав людини. Переклад з англiйсьскої мови. - Київ. Вид. Української правничої фундацiї, 1996. - 47 с.
88. Еремин А.В. Основания возбуждения уголовного дела: Автореф. дис. ... к.юрид.наук. - М., 1990. - 19 с.
89. Ефанова В.А., Сыщикова Т.М. Возбуждение уголовного дела судом и единолично судьей. //Правоведение, 1985. - С. 51-60.
90. Ефремова Н.П., Кальницкий В.В. Восстановление утраченных уголовных дел. - М.: Спарк, 2000. - 91 с.
91. Ефимичев С.П. Оформление уголовного дела. - Волгоград, 1990. - 20 с.
92. Ефимичев С.П., Звирбуль А.К., Петренко В.М. Систематизация материалов уголовного дела. - Волгоград, 1976. - 32 с.
93. Жариков Ю.С. Процессуальное документирование при производстве дознания и предварительного следствия: Дис. ... к.юрид. наук. - М., 1997. - 203 с.
94. Жеребкiн В.Е. Логика. - Х.: «Основа», 1995. - с. 95. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. - М.: Юрид. лит., 1961. - 127 с.
96. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие. - М.: Юрид. лит., 1965. - 367 с.
97. Жуковский В.М. Проблема времени и своевременности в советском уголовном процессе: Автореф. дис. ... к. юрид. наук. - Свердловск, 1989. - 18 с.
98. Закон Украины «Об информации» //Голос Украины. - 1992. - 13 ноября.
99. Закон Украины «О внесении в УПК Украины изменений и дополнений по усовершенствованию предварительного расследования» //Голос Украины. - 1993. - 30 июня.
100. Закон Украины «Об оперативно-розыскной деятельности» в редакции 18.02.1992 г. С изменениями и дополнениями от 7.04.1992 г. и 26.01.1993 г. /Ведомости Верховного Совета Украины. - 1992, № 22, ст. 303. Голос Украины. - 1992. - 8 августа. Голос Украины. - 1993. - 16 февраля.
101. Закон Украины «О судоустройстве» /в редакции Закона Украины о внесении изменений и дополнений в некоторые законодательные акты Украины от 24 февраля 1994 г. //Ведомости Верховного Совета Украины. - 1993. - № 8. - ст. 56.
102. Закон України «Про адвокатуру» вiд 19 грудня 1992 р., ст. 10. // Вiдомостi Верховної Ради України, 1993. - № 9. - ст. 62. Закон Украины «О прокуратуре». В редакции от 5 сентября 1991 г. с изменениями, внесенными 22 апреля 1993 г. / Голос Украины. - 1993. - 12 мая.
103. Закон України «Про внесення змiн до КПК України // Голос України. - 2001. - 10 июля.
104. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. - Харьков: Вища школа, 1979. - 144 с.
105. Зеленецкий В.С. Структура советского уголовного процесса // Проблемы правоведения / Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 42. - Киев, 1981. - С. 100-107.
106. Зеленецкий В.С. Структурные элементы советского уголовного процесса // Актуальные проблемы государства и права в современный период / Сб. науч. тр. - Томск: Изд-во Томского университета, 1981. - С. 232-233.
107. Зеленецкий В.С. Виды уголовно-правовых отношений / Информационный бюллетень УВД Харьковского облисполкома. - Харьков, 1981. - С. 1-25.
108. Зеленецкий В.С. Доследственные ситуации в советском уголовном процессе. /Сб. Следственные ситуации. - М., 1985. - С. 30-33.
109. Зеленецкий В.С. Информационные основы доследственного уголовного процесса // Проблемы доказательственной деятельности по уголовным делам / Межвузовский сб. науч. трудов. - Красноярск, 1985. - С. 59-60.
110. Зеленецкий В.С. Проблемы инициации юридического процесса // Проблемы социалистической законности. - Харьков, 1988. - Вып. 22. - С. 91-94.
111. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением закона о всестороннем, полном и объективном исследовании уголовного дела в стадии предварительного расследования. - Харьков, 1990. - 92 с.
112. Зеленецкий В.С. Проблемы правовой регламентации доследственного уголовного процесса в УПК Украины //Именем закона. - 1994, № 17. - 29 апреля. - С. 5-7.
113. Зеленецкий В.С. Виды инициации доследственного уголовного процесса //Сб. Правова держава Україна / Проблеми, перспективи розвитку. Короткi тези доповiдей. - Харкiв, 1995. - С. 331-332.
114. Зеленецький В.С. Структура дослiдчого кримiнального процесу. - Харкiв: Вiсник АПрН України, 1996, № 7. - С. 126-133.
115. Зеленецький В.С. Наслiдки порушення кримiнальної справи // Сб. науч. тр. / Вестник Акад. прав. наук. № 3 /10/. - Харьков: Право, 1997. - С.61-69.
116. Зеленецкий В.С. Понятие дознания и его виды //Вестник Акад. прав. наук. № 4 /11/. - Харьков, Изд-во «Прапор», 1997. - С. 106-110.
117. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. - Харьков: Изд-во «Крим Арт», 1998. - 340 с.
118. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. Т.1. Концептуальные основы. - Харьков: «Основа», 1994. - 321 с.
119. Зинченко И.А. Использование в уголовно-процессуальном доказывании фотоснимков, кинолент и видеограмм. - Ташкент, 1988. - 97 с.
120. Инструкция о порядке восстановления утерянных, уничтоженных или похищенных производств по судебным делам /Циркуляр НКЮ РСФСР от 6 января 1925 г./.
121. Инструкция о порядке восстановления уголовных и гражданских дел, по которым производство утрачено в связи с обстоятельствами военного времени /Утверждена Пр. НКЮ СССР и Прокурора СССР № 35/175 от 23 мая 1942 г./.
122. Инструкция о порядке изъятия, учета, хранения и передачи вещественных доказательств по уголовным делам /Утверждена Пр. Ген. Прокурора СССР, Министром внутренних дел, Министром юстиции, Председателем Верховного Суда № 34/15 от 18 октября 1980 г./.
123. Инструкция о порядке приема, регистрации, учета и рассмотрения в органах, подразделениях и учреждениях внутренних дел Украины заявлений, сообщений и иной информации о преступлениях и происшествиях /Утверждена Пр. МВД Украины № 500 от 26 ноября 1991 г./.
124. Инструкция о порядке проведения служебных расследований по фактам правонарушений и дисциплинарных проступков сотрудников органов внутренних дел Украины /Утверждена Пр. МВД Украины № 552 от 6 декабря 1991 г./.
125. Инструкция о работе спец. отделов /групп/ следственных изоляторов и тюрем /Утверждена Пр. МВД Украины № 77 от 18 февраля 1992 г./.
126. Инструкция о делопроизводстве в органах прокуратуры Украины /Утверждена Пр. Ген. Прокурора Украины № 25 от 22 декабря 1994 г./.
127. Инструкция о назначении и проведении судебных экспертиз и научно-методических рекомендаций по вопросам подготовки и назначения судебных экспертиз /Утверждена Пр. Министра юстиции Украины № 53/5 от 8 октября 1998 г./.
128. Iнструкцiя про эдиний облiк злочинiв. /Затверджена Нак.Ген. Прокурора України № 21 вiд 21 грудня 1995 р./.
129. Использование в качестве доказательств документов и заключений экспертов, подготавливаемых средствами электронно-вычислительной техники: Обзор судебной практики // Бюллетень Верховного Суда СССР. - М., 1982. - № 6. - С. 22-23.
130. Iщенко В. М. Протоколы слiдчих i судових дiй та iншi документи як джерела доказiв у кримiнальному судочинствi: Дис. ... к.юрид.наук. - Х., 2001. - 189 с.
131. Каган М.С. Человеческая деятельность /опыт системного анализа/. - М., 1974. - 222 с.
132. Каз Ц.М. Пределы доказывания в стадии возбуждения уголовного дела. - Учен. записки Саратовского ун-та. Вып. 11. / Вопросы уголовного права, процесса и криминалистики. - Саратов, 1964. - С. 34-39.
133. Карев Д.С., Совгирова Н.М. Возбуждение и расследование уголов-ных дел. - М.: Высшая школа, 1967. - 142 с.
134. Карнеева Л.М. Оформление материалов дела / Организация работы следователья. /Библиотека следователя/. - М., 1983. - С. 61-69.
135. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. - Саратов: Гос. Ун-т, 1989. - 218 с.
136. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. - М.: Юрист, 1995. - 128 с.
137. Кишиев А.Х. Теоретические и правовые основы проблемы производства дознания и предварительного следствия в органах внутренних дел: Дис. ... д-ра юрид. наук. - М., 1991. - 378 с.
138. Кобликов А.С. Возбуждение уголовного дела. - М.:Госюриздат, 1962. - 79 с.
139. Ковалев М.А. Процессуальные вопросы прокурорского надзора в стадии возбуждения уголовного дела: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1974. - 24 с.
140. Кожевников О.А. Полномочия прокурора в стадии возбуждения уголовного дела. /Сб. Компетенция прокуратуры СССР. - Свердловск, 1985. - С. 78-81.
141. Кокорев Л.Д. и др. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе - Воронеж, 1978. - 290 с.
142. Кокорев Д.Д., Котов Д.П., Коврига З.Ф. и др. Уголовно-процессуальные акты /Учебное пособие/ - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1991. - 192 с.
143. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. - Киев: Изд. РИО МВД УССР, 1983. -
144. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Учебное пособие. - Харьков: «Гриф», 1997. - 256 с.
145. Конституция Украины. - Харьков: Консум, 1996. - 48 с.
146. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе. - М.: Изд-во «Экономика», 1975. - 271 с.
147. Краткая философская энциклопедия. - М.: Изд. группа «Прогресс» - «Энциклопедия», 1994. - 429 с.
148. Криминалистика / Отв. ред. С.А.Голунский. - М.: Госюриздат, 1959. - 511 с.
149. Кримiнально-процесуальний кодекс України // Кодекси України. - 1996. - № 6. - 270 с.
150. Кримiнально-процесуальний кодекс України. Проект пiдготовлено робочою групою Кабiнету Мiнiстрiв України. /за станом на 1 березня 2000 року/ - К., 2000. - 255 с.
151. Крючатов И.В. Правовая природа возбуждения уголовного дела в советском уголовном процессе: Автореф. дис. ... к. юрид. наук. - Одесса, 1969. - 21 с.
152. Куванов В.В. Реконструкция при расследовании преступлений. - Караганда: ВШ МВД СССР, 1978. - 63 с.
153. Кудинов Л.Д. О необходимости уточнения оснований возбуждения и условий приостановления уголовных дел. / Сб. Процессуальные вопросы предварительного расследования на современном этапе. - Волгоград: Из-во ВСШ МВД СССР, 1988. - С. 75 - 81.
154. Кузнецова Н.А. Собирание и использование документов в качестве доказательств по уголовным делам: Дис. ... к. юрид. наук. - М., 1996. - 173 с.
155. Кузнецов Н.П. Особенности доказывания. - Воронеж, 1997. - 65 с.
156. Кузнецов Н.П. Доказывание и его особенности на стадиях уголовного процесса России: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Воронеж, 1998. - 28 с.
157. Кузнецов Н.П. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1983. - 117 с.
158. Кулагин Н.И. О методологии следственной практики // Наука и техника на службе предварительного следствия. Вып. 12. - Волгогрда: Высшая следственная школа МВД СССР, 1976. - 176 с.
159. Куницын А.Р. Образцы судебных документов. - М.: Юрид.лит., 1987. - 335 с.
160. Курс советского уголовного процесса.. Общая часть / Под ред. А.Д. Бойкова и И.И.Карпеца. - М.: Юрид. лит., 1989. - 640 с.
161. Куценко В.И. Социальная задача, как категория исторического материализма. - Киев: Наукова думка, 1972. - 371 с.
162. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. - М.: Юрид. лит., 1966. - 155 с.
163. Ларин А.М. Расследование уголовного дела. Планирование расследования. - М.: Юрид. лит., 1970. - 223 с.
164. Ларин А.М. Расположение материалов в многоэпизодном деле. / Соц. законность. - 1971. - № 3. - С. 34-36.
165. Ларин А.М. Структура института возбуждения уголовного дела. / Советское государство и право, 1978. - № 5. - С. 76-84.
166. Ларин А.М. Управление расследованием и измерение его эффективности. / Советское государство и право. - 1979. - № 10. - С. 56-59.
167. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства. - М., 1985. - 311 с.
168. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. - М.: Юрид. лит., 1986. - 159 с.
169. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1975. - 89 с.
170. Лившиц Е.М., Белкин Р.С. Тактика следственных действий. - М.: Новый юристь, 1997. - 176 с.
171. Лиеде А. Вопросы возбуждения уголовного дела. / Сб. вопросы уголовного права, уголовного процесса, криминалистики. - Рига, 1968. - С. 140-147.
172. Лобойко Л.Н. Актуальные проблемы доследственного уголовного процесса: Дис. ... К. юрид. наук. - Харьков, 1997. - 209 с.
173. Ломовский В.Д. О понятии и содержании прокурорской проверки. / Правоведение. - 1988. - № 5. - С. 22-25.
174. Ломовский В.Д. Прокурорская проверка: понятие, содержание, проблемы. // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. / Правоведение. - 1989. - № 9. - С. 35-39.
175. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. Учебное пособие. - М.: ВШ МВД СССР, 1969. - 178 с.
176. Лузгин И.М. Реконструкция как разновидность моделирования в расследовании преступлений. // Вопросы борьбы с преступностью / Сб. статей, Вып. 13. - М.: Изд-во юрид. лит-ры, 1971. - 191 с.
177. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. - М.: Юрид. лит., 1973. - 216 с.
178. Лупинская П.А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве. - М.: ВЮЗИ, 1972. - 79 с.
179. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы. - М.: Юрид. лит., 1976. - 168 с.
180. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей. Ч. 2. - Санкт-Петербург, 1871. - 207 с.
181. Маландин И.Г. Значение систематизации документов при расследовании дел о хищениях социалистической собственности, должностных и хозяйственных преступлениях. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1967. - 75 с.
182. Малкин В. Проверка регистрации и разрешения заявлений. / «Социалистическая законность», 1982. - № 4. - С. 61.
183. Манаев Ю. Проверка в суде законности и обоснованности процессуальных решений следователя. //Советская юстиция, 1973. - № 21. - С. 63-64.
184. Манаев Ю.В. Процессуальные решения следователя. - Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. - 99 с.
185. Манаев Ю.В., Репкин Л.М. Составление процессуальных актов предварительного следствия. Учебное пособие. - Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1981. - 102 с.
186. Мартынович И.И. Некоторые вопросы возбуждения уголовного дела. /В кн. Ученые записки Белорусского университета. Вып. 34. Серия юридическая. - Минск, 1957. - С. 65-83.
187. Марфицин П.Г. Общие условия производства предварительного расследования. - Омск, 1996. - 101 с.
188. Масленникова Л. Проверочные действия в стадии возбуждения уголовного дела. /«Социалистическая законность», 1989. - № 6, С. 48-49.
189. Масленникова Л.Н. Процессуальное значение результатов проверочных действий в доказывании по уголовному делу. - М.: Академия МВД РФ, 1993. - 118 с.
190. Матусовский Г.А. О пределах использования данных криминалистики// Проблемы соц. законности на современном этапе развития советского государства. Тезисы доклада. Межвуз. научн. конференция. - Харьков, 1968. - С.261-263.
191. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г. / Бюллетень Верховного Суда РСФСР, 1994. –№ 12. - С. 5.
192. Меликян М. Надзор за регистрацией преступлений //Законность. - 1997. - № 9. - С. 23-28.
193. Мешков М. Исчисление процессуальных сроков. // Законность. - 1998. - № 1. - С. 33-37.
194. Миньковский Г.М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат, 1956. - 115 с.
195. Михайленко А.Р. Заявления и жалобы граждан, как повод к возбуждению уголовного дела. /В кн.: Вопросы теории и практики предварительного следствия в органах внутренних дел. - Саратов, 1973. - С.201-208.
196. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1975. - 321 с.
197. Михайленко А.Р. О правовой природе начала уголовного процесса. /Сб. Вопросы уголовного процесса. - Саратов, 1979. - С. 39-51.
198. Михайленко А.Р. Составление процессуальных актов по уголовным делам. - Киев: «Вища школа», 1989. - 199 с.
199. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актiв у кримiнальних справах. - Київ: Юрiнком, 1996. - 197 с.
200. Михеенко М.М., Нор В.Т., Шибико В.П. Уголовный процесс Украины. - К.: Изд-во «Либiдь», 1992. - 427 с.
201. Модельный Уголовно-процессуальный Кодекс для государств - участников СНГ. - М., 1996. - 327 с.
202. Москвитина Т.А. Существенные нарушения уголовно-процессуального законодательства и средства их выявления, устранения и предупреждения: Дис. ... к. юрид. наук. - Ярославль, 1997. - 193 с.
203. Мотовиловкер Я.О. Некоторые вопросы содержания и формы уголовного процесса. /Вестник Ярославского университета, 1972. - № 4. - С. 64-68.
204. Мотовиловкер Я.О.Основной вопрос уголовного дела и его компоненты: Вопросы факта и права. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. - 192 с.
205. Муравин А.В. Проблемы мотивировки процессуальных решений следователя: Автореф. дис. ... к. юрид. наук. - Харьков, 1987. - 23 с.
206. Муратова Н.Г. Процессуальные акты органов предварительного расследования: Вопросы теории и практики. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1989. - 116 с.
207. Наказ МВС України № 745 «Про невiдкладнi заходи щодо вдосконалення структури i органiзацiї дiяльностi органiв попереднього слiдства в системi МВС України» вiд 25.11.1992 р.
208. Наказ МВС України № 435 «Про затверждення Iнструкцiї з дiловодства в органах, пiдроздiлах внутрiшнiх справ, навчальних закладах, науково-дослiдних установах, установах виконання покарань, на пiдприэмствах i в органiзацiях системи МВС України» вiд 22.06.1993 р.
209. Наказ МВС України № 880 «Про невiдкладнi заходи щодо вдосконалення структури i органiзацiї дiяльностi штатних пiдроздiлiв дiзнання органiв внутрiшнiх справ України» вiд 29.12.1995 р.
210. Наказ Генерального прокурора України № 4 «Про органiзацiю роботи слiдчого апарату органiв прокуратури i прокурорського нагляду за додержанням законiв органами попереднього слiдства та дiзнання» вiд 18.10.1996 р.
211. Наказ Генерального прокурора України «Про органiзацiю прокурорського нагляду за додержанням законiв органами, якi проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дiзнання та досудове слiдство» вiд 4.10.1998 р.
212. Наказ Генерального прокурора, МВС України № 22/835 вiд 21.12.95. «Про затвердження i введення у дiю нових форм первинного облiку злочинiв i Iнструкцiї про порядок їх заповнення i пред'явлення».
213. Незванова Г.Г. Проверка основания к возбуждению уголовного дела. /Вопросы развития советского государства и права в Узбекистане. - Ташкент, 1967. - С. 183-186.
214. Никандров В.П. Пределы действия акта возбуждения уголовного дела. / Правоведение, 1992. -№ 4. - С. 107-110.
215. Николайчик Н.И. Проблемы доказывания, осуществляемые в стадии возбуждения уголовных дел. / Сб. Проблемы совершенствования законодательства и правоприменительной деятельности в СССР. - Минск: Изд-во БГУ, 1983. - С. 328-330.
216. Никольнюк В.В., Кальницкий В.В., Шаламов В.Г. Истребование предметов и документов в стадии возбуждения уголовного дела. - Омск: Высшая школа милиции МВД СССР, 1990. - 76 с.
217. Носов А.В., Молоканов В.Н. Использование видеозвукозаписи при расследовании преступлений: Учебно-практическое пособие. 2-е изд., испр. и доп. - Волгоград: Перемена, 1998. - 60 с.
218. Обiжисвiт М., Северецький I. Невирiшенi проблеми чинного законодавства. Як їх вирiшити? – «Именем закону», 24 червня 1996, № 26 /4902/.
219. Ольков С.Г. Уголовно-процессуальные правонарушения в следственном аппарате органов внутренних дел. - М.: МВД РФ, 1993. - 64 с.
220. Омельяненко Г. Процессуальные последстви