ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ: ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АТАМАНОВА НАТАЛЯ ВІТАЛІЇВНА

УДК 340.15(477)''14/17'':340.132

ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ:
ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Крижановський Анатолій Федорович

Одеса – 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………...... 3
Розділ 1. Ґенеза козацтва як передумова правового порядку Запорізької Січі
1.1. Виникнення козацтва: доктринальні джерела та історичні свідчення…. 12
1.2. Правовий простір епохи становлення козацтва………………………...... 25
1.3. Інституціоналізація головних засад правопорядку Запорізької Січі…… 37
Висновки до розділу 1…………………………………………………………. 49
Розділ 2. Ціннісно-нормативні витоки правового порядку Запорізької Січі
2.1. Ідейні засади й образ правопорядку Запорізької Січі…………………… 52
2.2. Ціннісно-нормативні підґрунтя правового порядку Запорізької Січі…....72
2.3. Правопорядок Запорізької Січі як феномен суспільної життєдіяльності і правового життя українського козацтва……………..…………………………80
Висновки до розділу 2…………………………………..……………………...100
Розділ 3. Система та компоненти правового порядку Запорізької Січі
3.1. Правова система і правопорядок Запорізької Січі…................................ 106
3.2. Правові процедури у життєдіяльності Запорізької Січі………………... 136
3.3. Владні інститути Запорізької Січі та забезпечення правового порядку. 158
Висновки до розділу 3…………………………….…………………………... 174
Висновки…………………………………………….………………………... 181
Список використаних джерел……………………......……………………...187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена посиленням уваги широкого загалу та наукової громадськості до вітчизняних державно-правових традицій і здобутків, що є важливою засадою пошуку та визначення належних форм організації політико-правового буття незалежної України. Особливе значення у даному контексті, безперечно, належить епосі Козаччини в цілому та правовому порядку Запорізької Січі зокрема. Така ситуація є цілком виправданою внаслідок поєднання багатьох факторів.
По-перше, Запорізька Січ та Гетьманщина є надзвичайно важливою сторінкою право– і державотворення українського народу, що мала місце в не надто давньому минулому (у Новий час), тож, дослідження відповідної державно-правової спадщини може бути вельми слушним для розбудови української політичної і правової системи сьогодні. По-друге, Запорозька Вольниця та Українська Козацька Держава проіснували протягом багатьох десятиліть, а то й століть, що, з одного боку, свідчить про життєспроможність даних інституцій, а, з іншого, – що саме козацьке право і держава (внаслідок своєї тривалості) є важливою складовою державно-правової традиції українського народу, що, певною мірою, обумовила його незалежне існування. По-третє, особливе значення дослідження правового порядку Запорозької Січі має у зв’язку з тим, що козацьке право не тільки увібрало у себе певні здобутки давньоруського права (і є історичною ланкою між князівською добою та сучасністю), але й якнайкраще відобразило прагнення та потреби українського народу, і навіть його дух. То ж, актуальність даної роботи визначають, передусім, масштаби і значущість козацького права, а також важливість врахування його фундаментальних засад для правового розвитку незалежної України. Варто додати: найбільш виразних форм козацьке право досягло у рамках Запорізької Січі, дослідження правового порядку якої є надзвичайно важливою справою, як для політико-правової науки, так і для практики України та всього світу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема даної роботи визначається програмою досліджень Національного університету «Одеська юридична академія» та їх загальною темою «Традиції та новації в сучасній українській державності й правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U0044970), планом науково-дослідницької роботи кафедри теорії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія» на 2006-2010 рр. за темою «Традиції та новації у правовому житті України (теоретичний аспект)».
Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у виявленні історико-теоретичних основ, природи та сутності правового порядку Запорізької Січі, як своєрідного етапу розвитку процесів правового впорядкування суспільного буття в Україні, його визначних рис та засад, чимало з яких зберігають свою актуальність і сьогодні у контексті формування сучасної Української держави та основних державно-правових засад її буття у відповідності до національних державно-правових традицій. Для досягнення зазначеної мети вбачається необхідним розв’язати такі дослідницькі завдання:
– з’ясувати основні засади виникнення козацтва як особливого феномена державо- і правотворення в Україні у XVI-XVIII ст.;
– виявити особливості правового простору України в епоху становлення козацтва;
– дослідити становлення і розвиток козацької спільноти як засади правового порядку;
– віднайти сутність і витоки правопорядку Запорізької Січі та його формування;
– виявити політико-правові цінності козацтва як основу формування системи суспільного впорядкування українського народу в XVI-XVIII ст.;
– дослідити ціннісно-нормативні засади правового порядку Запорізької Січі;
– з’ясувати роль і значення владних інститутів Запорізької Січі у забезпеченні правопорядку;
– визначити сутність, основні засади та особливості правових процедур на Запорозькій Січі як фактору правопорядку;
– проаналізувати загальнотеоретичні засади козацького права та їх втілення у правовий порядок Запорізької Січі;
– розкрити сутність та особливості окремих галузей права Запорізької Січі у правовому впорядкуванні суспільного життя;
– виявити основні риси та ознаки, які властиві правовому порядку Запорізької Січі.
Об’єктом дослідження є право та правове життя Запорізької Січі і козацької спільноти загалом.
Предметом дослідження є правовий порядок Запорізької Січі в історико-правовому та теоретико-правовому сенсі.
Спатіальними межами дослідження є кордони володінь Запорізької Січі, а також межі територій, які зазнали значного впливу правового порядку Запорозької Січі (включаючи Гетьманщину). При цьому, необхідно зазначити, що специфіка розташування Запорізької Січі та її політико-правового статусу, а також їх варіювання залежно від зовнішньополітичних обставин, дають підстави говорити про не завжди чітко визначені межі володінь Січі та її впливу, а також їх досить значну мінливість.
Темпоральними межами дослідження є часи існування на території України запорізьких січей, що, за найбільш поширеною у сучасній науці точкою зору, охоплює приблизно середину XVI – кінець XVIII ст.ст.
Методи дослідження. Дослідження здійснювалося на основі філософських, загальнонаукових і спеціально наукових методологічних підходів і методів, які вважаються авторкою найбільш ефективними для вирішення поставлених дослідницьких завдань. Перш за все, це історичний підхід, застосування якого дозволило зробити об’єктивні висновки з аналізу попередніх етапів розвитку, врахувати специфіку суспільно-політичного життя досліджуваного періоду. Визначальне місце в роботі відводиться також діалектичному підходу, який надав змогу визначити певні закономірності розвитку козацького права. Аксіологічний підхід відіграв значну роль при дослідженні політико-правових цінностей козацтва як основи формування суспільної свідомості українського народу в XVI-XVIII ст., а також ціннісно-нормативні засади правового порядку Запорізької Січі (розділ 2). Використання герменевтичного підходу сприяло пізнанню правових пам’яток козацтва, архівних матеріалів, нормативних актів, аналізу та оцінці змісту монографічних праць, наукових публікацій, що надало змогу узагальнити правові явища та властивості предмету дослідження.
Методи дослідження обрано з урахуванням єдності та плюралізму його концептуальних підходів. Так, за допомогою системного методу досліджено інститути влади козаків (п. 3.1 і, певною мірою, п. 3.2). Порівняльний метод використовувався при співставленні різних концепцій виникнення та сутності козацтва (п. 1.1) та, зокрема, у п. 2.1 при аналізі суспільної свідомості та впливу на неї козацьких цінностей. За допомогою методу аналізу та синтезу досліджено роль владних інститутів Запорізької Січі (3.1) та звичаєвого козацького права для формування правопорядку Січі (3.2). Семантичний метод залучено для з’ясування змісту багатозначних словосполучень «правопорядок», «матеріальне право» тощо. Формально-логічний метод відіграв значну роль при формуванні понять та висновків роботи.
Теоретичну базу пропонованої роботи склали історичні, юридичні, філософські, соціологічні та ін. праці вітчизняних і зарубіжних дослідників (як класичних, так і сучасних авторів), зокрема, таких як: Д.В. Андреєв, В.Б. Антонович, О.М. Апанович, Г.Л. Боплан, С. Величко, Г. Грабянка, І.М. Грозовський, М.С. Грушевський, О.І. Гуржій, О.В. Зайчук, І.М. Каманін, О.Л. Копиленко, А.Ф. Крижановський, І.П. Крип’якевич, О.М. Лазаревський, П.П. Музиченко, Ю.М. Оборотов, Н.М. Оніщенко, І.М. Паньонко, А.Й. Пашук, Г.Я. Сергієнко, В.І. Сергійчук, М.Є. Слабченко, В.А. Смолій, В.С. Степанков, А.П. Ткач, І.Б. Усенко, Ю.С. Шемчушенко, В.О. Щербак, Д.І. Яворницький, О.Н. Ярмиш та ін.
Нормативною та емпіричною базою даного дослідження є джерела козацького права (включаючи писані, у т.ч. листи та універсали гетьмана Б. Хмельницького, Конституція П. Орлика 1710 р. та Інструкція судам 1730 р. гетьмана Д. Апостола, міжнародні договори козаків тощо), а також багатий історичний і фактологічний матеріал, присвячений правовому життю козацтва в цілому та правовому порядку Запорізької Січі зокрема.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим цілісним комплексним монографічним дослідженням правового порядку Запорозької Січі у теоретико-історичному сенсі, яке містить чимало нових наукових положень, які виносяться на захист, зокрема:
уперше:
– сформульовано поняття правового порядку Запорозької Січі як відносно впорядкованої системи суспільної життєдіяльності, що ґрунтується на звичаєвому козацькому праві та склалася природно-історичним шляхом на основі розвитку громадівських інститутів у житті козацької спільноти внаслідок необхідності об’єднання зусиль для виживання в суворих умовах Дикого Степу, що закріплює основи суспільного порядку, відображає основні правові уявлення, цінності, ідеали й усталену правову практику та забезпечується нормативними (козацьке звичаєве право, результати правотворення, офіційні джерела права тощо) та організаційними (органи влади, у т.ч. судова система) інститутами січової спільноти;
– виявлено основні риси правового порядку Запорозької Січі, якими є: а) відносна впорядкованість; б) органічний зв’язок зі звичаєвим козацьким правом і традиціями українського народу та обумовлений цим консерватизм; в) утворення природно-історичним шляхом; г) розвиток на основі громадівських засад співжиття січовиків; ґ) відображення основних правових уявлень, цінностей, ідеалів, усталеної правової практики; д) персоналістичний та екстериторіальний характер; е) поступове поширення не тільки на території Січі, але й на інших українських землях, та ін.;
– обґрунтовано думку, що козацька правова система була невіддиференційованою від моралі (правда, честь тощо), традицій (звичаї, «давні права» тощо) та релігії, а відтак, козацький правопорядок інституціоналізувався у системі соціального порядку, і забезпечувався всім соціальним устроєм життєдіяльності Запорізької Січі;
– обґрунтовано положення про те, що правовий порядок Запорізької Січі є яскравим і самобутнім виявом традиції та правового розвитку українського народу, одним із історичних свідчень його здатності у конкретних історичних умовах утворювати самодостатню систему правового впорядкування суспільної життєдіяльності;
– встановлено, що правовий порядок Запорізької Січі, будучи різновидом корпоративного (персоналістичного) правового порядку, у процесі свого розвитку набуває певних рис територіального, тобто поширюється далеко за межі Запорізької Січі, у певні періоди охоплюючи значну частину тогочасної України;
– проаналізовано головні складові елементи правової організації українського суспільства козацької доби, що дало підстави для висновку про наявність досить поширеної інфраструктури підтримання і забезпечення правового порядку Запорізької Січі;
– розглянуто козацько-селянські повстання як прояви безпосередньої демократії, як фактору, що призводив до «дифузії» козацького правового порядку, його поширення на різні території України та утвердження у свідомості і правовому житті українства;
– висловлено й обґрунтовано припущення, що зростання з середини XVII ст. уваги козацтва до писаних актів, що закріплюють «давні права і вольності», стало першим кроком трансформації правової системи України від традиційної до романо-германської, що, у свою чергу, свідчить про наявність впливу загальноєвропейських правових цінностей на процеси правового впорядкування українського козацтва та суспільства;
удосконалено:
– розуміння системи цінностей козацтва та їх впливу на формування образу правопорядку Запорізької Січі;
– бачення витоків становлення і розвитку козацького правопорядку;
– відображення основних рис судової системи Запорозької Січі, зокрема вказано на зародження і відокремлення спеціалізованих судів;
– наукові підходи до визначення інституційно-правових та нормативно-правових основ правового порядку Запорозької Січі;
– розуміння основних засад влади й авторитету усередині козацької спільноти, як визначальних якостей, що давали змогу здійснювати владні повноваження, які були невіддільними від військово-адміністративних, у т.ч. у сфері підтримання правопорядку;
набули подальшого розвитку:
– ідеї щодо цінностей козацтва, поєднання їх демократичної та «лицарської» складових;
– ідеї щодо природи та сутності системи влади, судоустрою, судочинства, права і правопорядку на Запорозькій Січі;
– ідеї спорідненості козацького правопорядку і правового порядку Запорозької Січі з селянською правосвідомістю, яку вони збагатили елементами активності, боротьби за права, свободи і демократизму, що стало підґрунтям розвитку України у ХХ-ХХІ ст.;
– ідеї щодо належного добору і відповідальності чиновництва (на прикладі козацьких суддів) як важливої засади позитивного виконання державних функцій і певної ефективності правопорядку;
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження правового порядку Запорозької Січі має важливе практичне і теоретичне значення як для науки, так і для практики, зокрема для формування політико-правових інститутів незалежної Української держави. Матеріали дослідження можуть бути використані у науково-дослідницькій сфері (при подальшій розробці історико-правової проблематики), у політико-правовій сфері (для виявлення та врахування державно-правових традицій українського народу як важливої засади політичного розвитку та правотворення), у навчальному процесі (при створенні підручників та посібників з історії держави і права України, історії, філософії історії та у викладанні цих дисциплін), у виховній сфері.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, теоретичні висновки і положення роботи доповідалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Міжнародного гуманітарного університету.
Результати дослідження обговорювалися на наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція професорсько-викладацького складу (Одеська національна юридична академія, м. Одеса, 19-20 грудня 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми правової системи України» (Алушта, 29 жовтня – 1 листопада 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Держава і право: delegepraeterita, instante, future» (МНЦ ОНЮА, м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.); Міжнародна наукова конференція професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (Одеська національна юридична академія, м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція VI Прибузькі юридичні читання «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (МНЦ ОНЮА, м. Миколаїв, 26-27 листопада 2010 р.); Наукова конференція професорсько-викладацького складу, студентів, магістрів та аспірантів «Сучасні проблеми соціогуманітарних та фундаментальних наук» (Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса, 19 травня 2011 р.) та ін.
Публікації. Основні положення роботи, а також її теоретичні і практичні результати та висновки відображено у 17 наукових публікаціях, 5 із яких – у наукових фахових виданнях.
Структуру дисертації обумовлено завданнями та метою, предметом та логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновків, а також списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок, з яких 186 сторінок – основний текст, 34 сторінки – список використаних джерел та літератури, що включає 339 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Отже, історико-теоретичне дослідження правового порядку Запорізької Січі уможливило дійти наступних висновків:
1. Осягнення витоків правового порядку Запорізької Січі пов’язане з дослідженням двох груп версій походження козацтва: 1) «етнічної» (козаки є окремим етносом, поліетнічною спільнотою чи походять від русів, хозар, половців, тюрків, монголо-татар, ординців, татар, черкесів та ін. або від їх злиття); 2) «станової» (козаки походять від окремої верстви суспільства – князівської дружини, прикордонної стражі, втікачів, шукачів кращої долі, бродників, уходників, промисловиків чи міщан-промисловиків, лицарського стану та ін.). Вірогідними є теорії, які поєднують вказані версії.
2. У другій половині XVI ст. козацтво оформлюється як окрема суспільна верства, що очолює український народ і відображає його прагнення до свободи і справедливості. Сформована система нематеріальних цінностей козацтва включала лицарську (честь, «козацький хліб», елітарність, привілеї, доблесть, відвага, захист християн і знедолених, мілітаризм, патріотизм) і демократичну (рівність, свобода, пряме народоправство – вибори, козацькі ради) складові. Тож, козацтво було елітарно-народною спільнотою, влада якої не була відчужена від народу. Тож, правовий порядок Запорозької Січі поєднував елітарні і демократичні риси, баланс яких залежав від здібностей гетьмана (кошового) і настроїв козацьких низів.
3. У результаті повстань козацькі політико-правові цінності поширюються територією України, козацтво міфологізується у свідомості українців як провідник українського народу. Поширюються ідеї гуманізму, Відродження і Реформації внаслідок розвитку братств, навчальних закладів, друкарської справи. Протягом Визвольної війни українська ментальність трансформується від середньовічного до модерного формату, а у суспільній свідомості українців відбувається антропоцентричний поворот: прагнення новацій витісняє традиційність; поширюються ідеї демократії, соціально-економічних прав, національного визначення, громадянських свобод, релігійної толерантності; споріднена з православною національна ідея набуває державницьких рис; трансформуються уявлення про право, справедливість, добро і зло.
4. Часто правове життя козацтва суперечило волі державної влади, що свідчить про його антиетатистський характер. Традиційність козацького права засвідчує, що своїм корінням воно сягало докозацької епохи, можливо княжої доби. У період Литовсько-Руської держави поширюється руська культура (мова, право, традиції тощо), проте зближення з Польщею та її прагнення уніфікувати життя суспільства породжувало утиски українського народу, спротив яким сприяв розвитку козацтва.
5. Історичний аналіз правового порядку Запорізької Січі уможливив ряд теоретико-правових узагальнень. Основними рисами правопорядку Січі є: утворення природно-історичним шляхом; органічний зв’язок зі звичаєвим козацьким правом та обумовлений цим консерватизм; розвиток на основі громадівських засад співжиття січовиків; специфічна мета – виживання січового козацтва в суворих умовах на основі консолідації спільних зусиль; відносна впорядкованість; забезпеченість нормативними та організаційними інститутами січової спільноти; персоналістичний і екстериторіальний характер, що визначав статус козака незалежно від місця перебування; вплив як на січовиків, так і козаків та український народ загалом; генетичний зв’язок з правовими традиціями українського народу та взаємодія з правовими системами деяких іноземних держав (Польщі, Литви, Росії, Кримського ханства, Туреччини та ін.) тощо.
6. Основа правового порядку Січі – козацька правова система – не була віддиференційованою від традицій (звичаї, «давні права»), моралі (правда, честь) і релігії та була споріднена з селянською правосвідомістю (общинність, солідаризм, домінування колективного несвідомого, традиційність, консерватизм, віра), яку вона наситила активністю, боротьбою за права, свободи і демократизм, що стало підґрунтям розвитку України у ХХ-ХХІ ст.
7. Опора на загальнолюдські засади, використання різноманітних соціальних регуляторів, невіддиференційованість від традицій, моралі і релігії дають підстави стверджувати, що правовий порядок Запорізької Січі формувався «народним шляхом» і грунтувався на таких корпоративних цінностях, як правда, простота, справедливість, добро, честь, порядок. Козацький правовий порядок мав персоналістичний характер, а його демократизм, панування громади, поширення рад, виборність і відповідальність посадовців сприяли популярності серед селян і поширенню, особливо під час козацько-селянських повстань, що свідчить про поступове набуття правовим порядком Запорозької Січі територіального характеру та його утвердження у свідомості і правовому житті українства як вагомого правового феномена.
8. Правовий порядок Запорозької Січі – це відносно впорядкована система правових відносин, що ґрунтується на звичаєвому козацькому праві та склалася природно-історичним шляхом на основі розвитку громадівських інститутів у житті козацької спільноти внаслідок необхідності об’єднання зусиль для виживання в суворих умовах Дикого Степу, що закріплює основи суспільного порядку, відображає основні правові уявлення, цінності, ідеали та усталену правову практику і забезпечується нормативними (козацьке звичаєве право, результати правотворення, джерела права тощо) та організаційними (органи влади, у т.ч. судова система) інститутами січової спільноти.
9. На природу правового порядку Запорізької Січі впливало те, що козацьке звичаєве право було корпоративним, неписаним і закріплювало судовий і військово-адміністративний устрій, види злочинів і покарань, деякі правила воєнних дій, порядок землекористування й укладення певних договорів тощо. З середини XVII ст. зростає увага козацтва документів, що підтверджують його вольності і права українського народу, що свідчить про набуття козацтвом статусу провідної верстви суспільства і початок трансформації правової системи від традиційної до континентальної. Козацькі правові ідеали поширювалися під час повстань (нелегальних за формою, але легітимних за змістом проявів прямої демократії), як актів правомірної непокори антинародній владі, обґрунтування чого корінилося у теорії суспільного договору.
10. Особливим інститутом забезпечення правового порядку є кримінальне право Запорізької Січі. Воно знало формальний і матеріальний склади злочинів і переважно протидіяло злочинам проти особи та власності, злочинам, що дестабілізують козацьку діяльність, військовим злочинам та ін. Позбавлення волі застосовувалося рідко, зате поширеними були тілесні покарання і смертна кара. Рівень злочинності на Січі не був високим, що свідчить про ефективність козацького кримінального права. Майнові злочини не були поширеними на Січі через простоту життя січовиків і домінування колективної власності. Схвалення козацькою верхівкою грабежу як способу впливу на торговців, що порушують цінову політику Коша, свідчить про існування інституту поставлення правопорушника поза законом як засади підтримання правопорядку.
11. Помітну роль у забезпеченні правопорядку відігравало земельне право, як важлива складова козацького звичаєвого права. Незаселеність південноукраїнських земель підносила значення персоналістичних аспектів правового порядку Січі і сприяла самовільному зайняттю земель промисловиками, що породжувало колективну власність козаків на землю (під управлінням Коша), хоча кожний козак мав право на участь у розподілі угідь шляхом жеребкування, побудову зимівника та розпорядження ним за згодою Коша.
12. Визначною рисою правопорядку Запорізької Січі є роль козацького судівництва у його забезпеченні. І хоча судова система не була однорідною, її вплив на правове життя Січі було помітним. Система судоустрою на Запоріжжі включала такі інстанції: курінний отаман, паланковий суд (паланковий полковник, писар, осавул), військовий суддя, кошовий отаман (та інколи Кіш). Судочинство не відокремлювалося від військово-адміністративної влади, поділу влад не було, що забезпечувало повселюдне й оперативне реагування і широкий контроль козацької громади за правопорядком. Наявність окремого базарного суду свідчить про зародження інституту господарської юстиції і спеціалізації судочинства.
13. Особливістю інституціонального забезпечення козацького правопорядку є те, що на Січі та у Гетьманщині зароджувався поділ компетенції правоохоронних органів. Суддя вирішував справу і давав поради сторонам; у XVIII ст. з’являється адвокатура; осавул відав правопорядком і слідчими функціями (риса інквізиційного процесу). Козацький судовий процес був змішаним з домінуванням рис змагального. Козацькому судочинству також були властиві деякі середньовічні риси – становість (окремий суд для козаків), імунітети і привілеї тощо.
14. Козацтвом при взаємодії з українським суспільством було вироблено самобутню і ефективну інфраструктуру забезпечення правового порядку, що дає змогу вважати його сучасним за мірками тієї епохи. Створений «знизу», на основі правового життя, правовий порядок Січі часто конкурував з офіційним, нав’язаним «зверху». Вкорінення козацьких порядків під час повстань, підтримуваних українством, свідчить про легітимність правопорядку Січі.
15. Функції з забезпечення правового порядку здійснювали всі владні інститути Січі. Правовий порядок Запорозької Січі спирався на самобутню політико-правову систему із характерними республікансько-демократичними (рівність, свобода, виборність, змінюваність і відповідальність влади, колегіальність, гласність, діяльність рад тощо) рисами унітарного державного утворення, що значно вплинуло на формування Української Козацької Держави і позначилося на єдності військового, державного (об’єднання відповідних посад), судового й адміністративно-територіального (полково-сотенний устрій) ладу.
16. Правовий порядок Запорізької Січі був досить ефективним, і лише украй несприятливі зовнішні обставини призвели до занепаду Січі і Гетьманщини. Рівень правового порядку Січі (аксіологічні коріння, нормативні засади, інституційне забезпечення тощо) засвідчує здатність українського народу до правового впорядкування суспільного життя, що підтверджує, у т.ч. більше ніж 200-річний досвід існування Січі і більше ніж 100-річний досвід Гетьманщини. Правовий порядок Запорізької Січі є визначною ланкою, що поєднує державно-правові традиції Русі і Незалежної України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Халимоненко Г. Інститут козацтва: тюркського й українського / Г. Халимоненко // Східний світ. – 1993. – № 1. – С. 108-115.
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. – Т. XIV. – СПб, 1889.
3. Гордеев А.А. История казаков / А.А. Гордеев. – М. : Страстной бульвар, 1992. – 784 с.
4. Конституція Пилипа Орлика 1710 р. (Договори і постанови прав і свобод військових між Ясновельможним Його Милості паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, і між генеральними особами, полковниками і тим же Військом Запорізьким з повною згодою з обох сторін. Затверджені при вільному обранні формальною присягою від того ж Ясновельможного Гетьмана. Підтверджені 5 квітня 1710 року від Різдва Христового) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1710.html
5. Заруба В.М. Історія держави і права України : навчальний посібник / В.М. Заруба. – К. : ЦУЛ, 2005. – 224 с.
6. Яковенко И. Подвижен, отчаян и храбр / И. Яковенко // Родина. – 1995. – №10. – С. 68-72.
7. Бойко О.Д. Історія України / О.Д. Бойко. – К. : Академвидав, 2005. – 688 с.
8. CodexCumanicus // Bibliotheca ead templum divimar ci Venetiarum. — Budapestini : Editioscient. AcademiaeHung., 1880
9. Грушевский М.С. Нариси історії українського народу / М.С. Грушевский. – К. : Либідь, 1990. – 400 с.
10. Дорошенко Д.І. Нариси історії України : в 2 т. / Д.І. Дорошенко. – К. : Глобус, 1991. – Т. 1. – 238 с.
11. Козаки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaimo.com.ua/Козаки
12. Куценко И.Я. Кубанское казачество / И.Я. Куценко. – Краснодар : Краснодарское книжное издательство, 1993. – 583 с.
13. Трут В.П. К вопросу об этносоциальном облике казачества в начале века и проблемах его возрождения на современном этапе / В.П. Трут // Проблемы истории казачества : сб. научных трудов. – Волгоград, 1995.
14. Фролов Б.Е. У источников Черноморского войска (численность, национальный и социальный состав) / Б.Е. Фролов // Проблемы истории казачества : сб. научных трудов. – Волгоград, 1995. – С. 55-65.
15. Матвеев О.В. Кубанское казачество в сословной структуре Российской империи и тенденции его развития в 60-80 гг. XIX в. / О.В. Матвеев // Проблемы истории казачества : сб. научных трудов. – Волгоград, 1995.
16. Тикиджьян Р.Г. Казачество и неказачье население Дона: становление, этносоциальный состав и проблемы взаимоотношений / Р.Г. Тикиджьян // Возрождение казачества: история и современность : сб. научных статей к V Всероссийской (Международной) научной конференции. – Новочеркасск, 1995.
17. Пушкин А.С. История Пугачева / А.С. Пушкин. – М. : Книга, 1987. – 350 с.
18. Любавский М.К. Начальная история малорусского казачества / М.К. Любавский // Журнал Министерства народного просвещения. – 1895. № 7. – С. 217-244.
19. Савельев Е.П. Казаки. История / Е.П. Савельев. – Владикавказ : СПАС, 1991. – 444 с.
20. Охлябинин С.Д. Честь мундира: чины, традиции, лица. Русская армия от Петра I до Николая II: 50 исторических миниатюр / С.Д. Охлябинин. – М. : Республика, 1994. – 303 с.
21. Гуржій О.І. Історія козацтва. Держава-військо-битви / О.І. Гуржій, Т.В. Чухліб. – К. : Арій, 2011. – 464 с.
22. Казачий словарь-справочник / Сост. Г.В. Губарев ; ред. изд. А.И. Скрылов. – Сан-Ансельмо (Калифорния, США), 1968.
23. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки : пер. із староукр. – К. : Знання, 1992. – 192 с.
24. Рігельман О. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / О. Рігельман ; вступна стаття, упорядкування та примітки П.М. Саса, В.О. Щербака. – К. : Либідь, 1994. – 768 с.
25. Сопов А.В. Историография вопроса о происхождении казачества / А.В. Сопов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.narod.ru/bks/problem/istoriog.htm
26. Антонович В.Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / В.Б. Антонович ; упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський ; вступна ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – 816 с.
27. Татищев В.Н. История Российская : в 7 т. / В.Н. Татищев. – М.-Л. : Издательство АН СССР, 1962-1968.
28.Симоновский П. Краткое описаніе о козацкомъ малороссійскомъ народѣ и о военныхъ его дѣлах, собранное разныхъ исторій иностранныхъ, нѣмецкой – Бишенга, латинской – Безольди, французской – Шевалье и рукописей русскихъ, чрезъ Бунчуковаго Товарища Петра Симоновскаго, 1765 года. – Москва : Университетская Типографія; Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ, 1847.
29. Лисяк-Рудницький І. Францішек Духінський та його вплив на українську політичну думку / І. Лисяк-Рудницький // І. Лисяк-Рудницький. Історичні есе. – Т. 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstor.com/ukrstor/rudnycki.html
30. Антонович В.Б. О происхождении казачества / В.Б. Антонович. – К., 1863.
31. Соловьев С.М. Исторiя Россiи съ древнѣйшихъ временъ : в 29 т. / С.М. Соловьев. – СПб : Товарищество «Общественная польза», 1851-1879.
32. Вольтер. История Карла XII, короля Швеции, и Петра Великого, императора России / Вольтер. – СПб : Лимбус Пресс, 1999. – 301 с.
33. Kronika Polska Marcina Bielskiego. – Sanok, 1856.
34. Величко С.В. Літопис : у 2 т. / С.В. Величко ; відп. ред. О.В. Мишанич. – К. : Дніпро, 1991.
35. Боплан Г.Л. Опис України, кількох провінцій Королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн : пер. з фр. / Г.Л. Боплан ; переклад Я.І. Кравця. – Львів, 1990. – 301 с.
36. Костомаров Н.И. Богданъ Хмельницкiй : в 2 т. / Н.И. Костомаров. – СПб : Изданіе книгопродавца Д.Е. Кожанчикова, 1859. – 972 с.
37. Болохівська земля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Болохівська_земля
38. Голубовский П.В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар / П.В. Голубовский. – К. : Университетская типография (И.И. Завадского), 1884. – 262 с.
39. Лях С.Р. Козацтво / С.Р. Лях // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 250-253.
40. Коробов О.І. Черкаси / О.І. Коробов // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 630.
41. Щербак В.О. Дашкевич / В.О. Щербак // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 150.
42. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків : у 3 т. / Д.І. Яворницький. – Т. 2. – Львів : Світ, 1991. – 392 с.
43. Сергійчук В.І. Український Крим / В.І. Сергійчук. – К. : Українська Видавнича Спілка, 2001. – 304 с.
44. Российский государственный архив древних актов, ф. Посольский приказ, Крымские дела, спр. 23, арк. 19.
45. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Т. XI:1672-1674 : Приложения 1657. – СПб, 1879.
46. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Т. XII: 1675-1676. – СПб, 1882.
47. Собрание государственных грамот и договоров / Под ред. графа Н. Румянцева. – Ч. IV (1656-1696). – М. : Типография С. Селивановского, 1828. – 855 с.
48. Військо Запорозьке // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 87.
49. Максимов С.I. Правова реальність як предмет філософського осмислення : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора юрид. наук : 12.00.12 / С.I. Максимов. – Х., 2002. – 40 с.
50. Крижановський А.Ф. Правопорядок суверенної України: становлення та тенденції розвитку (загальнотеоретичне дослідження): дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / А.Ф. Крижановський. – Одеса, 2009. – 469 с.
51. Крет О.В. Правовая реальность: онтолого-гносеологический аналіз : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. филос. наук : 09.00.01 / О.В. Крет. – Тамбов, 2007. – 20 с.
52. Барциц И.Н. Правовое пространство России: вопросы конституционной теории и практики / И.Н. Барциц. – М. : Издательство Московского университета, 2000. – 496 с.
53. Історія держави і права України : підручник : у 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – К. : Ін Юре, 2003. – Т. 1. – 656 с.
54. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навчальний посібник / П.П. Музиченко. – К. : Знання, 1999. – 662 с.
55. Голубець М. Велика історія України / М. Голубець. – Львів : Видавництво Івана Тиктора, 1935. – Т. 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.exlibris.org.ua/greathistory/r14.html
56. Армия Густава II Адольфа [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Армия_Густава_II_Адольфа
57. Бойко О.Д. Історія України : навчальний посібник / О.Д. Бойко. – К. : Академвидав, 2006.– 686 c.
58. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / М.С. Грушевський. – К. : Левада, 1995. – 696 с.
59. Тищик Б.Й. Суспільно-політичний лад і право України у складі Литовської держави та Речі Посполитої / Б.Й. Тищик, О.А. Вівчаренко. – Івано-Франківськ, 1990.
60. Енциклопедія Українознавства : в 10 т. / Гол. ред. В. Кубійович. – Т. 1. – Париж ; Нью-Йорк : Молоде Життя, 1954-1989. – 4016 с.– С. 116.
61. Хроника Быховца / Отв. ред. М.Н. Тихомиров ; предисл., коммент. и пер. Н.Н. Улащика. – М. : Наука, 1966. – 155 с.
62. Рибалка І.К. Історія України / І.К. Рибалка. – Частина І. Від найдавніших часів до кінця XVIII століття – Харків : Основа, 1994. – 448 с.
63. Бардах Ю. История государства и права Польши / Ю. Бардах, Б. Леснодарский, М. Пиетрчак. – М. : Юридическая литература, 1980. – 543 с.
64. Нариси з історії України. – Вип. 2: Гуслистий К. Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з XIV ст. по 1569 р.) / Відп. ред. С.Н. Бєлоусов. – К. : Видавництво Академії наук УРСР, 1939. – 198 с.
65. Крип’якевич І. Історія України / І. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1992. – 519 с.
66. Паньонко І.М. Апарат управління Запорізької Січі (середина XVІ ст. – 1775 р.) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / І.М. Паньонко. – Львів, 2000. – 18 с.
67. Чиншове право [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чиншове_право
68. Апанович О.М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. / О.М. Апанович. – К. : Інститут історії АН УРСР ; Наукова думка, 1969. – 224 с.
69. ЦДІАК України, ф. 64 (Сотенні канцелярії Лівобережної України), спр. 918, арк. 50.
70. Виникнення запорізького козацтва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Виникнення_запорізького_козацтва
71.Сенько Полозович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Сенько_Полозович
72. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в XI т., 12 кн. / М.С. Грушевський. – Том VII. Розділ II. Козаки і козакованнє в першій половинї XVI в. Відносини до козацтва місцевої адміністрації й центрального правительства. – К. : Наукова думка, 1991. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/hrushrus/iur70204.htm
73. Сергійчук В.І. Дмитро Вишневецький / В.І. Сергійчук. – К. : Україна, 2003. – 190 с.
74. Сергійчук В.І. Байда-Вишневецький – ратник української землі / В.І. Сергійчук // Дніпро. – 1989. – № 2. – С. 122-132.
75. Мицик Ю.А. Вишневецький / Ю.А. Мицик // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 83.
76. Маленко Л.М. Реєстрове козацтво / Л.М. Маленко // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 499-500.
77. Лях С.Р. Куруківська угода 1625 р. / С.Р. Лях // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 331-332.
78. Грушевський М.С. Історія України-Руси / М.С. Грушевський. – Т. VII. – К. : Наукова думка, 1995. – 628 с.
79. Лях С.Р. Переяславська угода 1630 р. / С.Р. Лях // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 438-439.
80. Грушевський М.С. Історія України-Руси / М.С. Грушевський. – Т. VIII. – Ч. I. – К., 1995. – 856 с.
81. Лях С.Р. Ординація Війська Запорозького Реєстрового 1638 р. / С.Р. Лях // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 421.
82. Маленко Л.М. Реєстрові козаки / Л.М. Маленко // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 500-501.
83. Статті Б. Хмельницького (Березневі статті) 1654 р. / М.С. Грушевський. Історія України-Руси. – Т. IX: Розділ VII. – С. 11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/hrushrus/iur90711.htm
84. Репан О.А. Виборні козаки / О.А. Репан // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 75.
85. ЦДІАК України, ф. 64, спр. 920, арк. 26-29.
86. ЦДІАК України, ф. 51 (Генеральна військова канцелярія), оп. 3, спр. 920, арк. 27-28.
87. Коробов О.І. Запорозька Січ / О.І. Коробов // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 190-193.
88. Пісня про Байду [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://my-space.narod.ru/linguistic_experiences/bayda/Pisnya_pro_BAYDU.htm
89. ЦДІАК України, ф. 75, оп. 2, спр. 134, арк. 1-38.
90. Старух О.В. Прапор / О.В. Старух // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; Відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 484-485.
91. Энгельс Ф. Историческая публицистика: О военном искусстве. О теории насилия / Ф. Энгельс. – М. : Эксмо ; СПб : Terra Fantastica, 2003. – 736 с.
92. Полторак В.М. Гармата / В.М. Полторак // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 110.
93. Військовий пушкар // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 92.
94. Шпитальов Г.Г. Пушкарня / Г.Г. Шпитальов // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 492.
95. Кресін О.В. Конституція Пилипа Орлика / О.В. Кресін // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко [та ін.]. – К. : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. – Т. 3: К-М. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://student-lib.net/law_encyclopedia_ua.php?letter=%EA&word_id=3901
96. Слюсаренко А.Г. Історія української конституції / А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К. : Знання, 1993. – 187 с.
97. Чабаненко В.А. Гетьманщина / В.А. Чабаненко // Українське козацтво: Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. Ф.Г. Турченко ; відпов. ред. С.Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – К. : Ґенеза; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 122-125.
98. Матях В.М. Формування системи політичних цінностей козацької громади та їх укорінення у суспільній свідомості // Історія українського козацтва : нариси у 2 т. / Редкол: В.А. Смолій (відп. ред) [та ін.]. – Т. 1. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – С. 160-175.
99. Крижанівський А.Ф. Правовий порядок в Україні: Витоки, концептуальні засади, інфраструктура : монографія / А.Ф. Крижанівський. – О. : Фенікс, 2009. – 504 с.
100. Штирнер М. Единственный и его собственность : пер. с нем. / Макс Штирнер. – Харьков : Основа, 1994. – 559 с.
101. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. Книга для всех и ни для кого : пер. с нем. / Фридрих Ницше. – М. : Интербук, 1990. – 301 с.
102. Канетти Э. Массы и власть : пер.с нем. / Элиас Канетти. – М. : Admagrinem, 1997. – 527 c.
103. Пейн Т. Избранные сочинения : пер. с англ. / Томас Пейн. – М. : Изд. АН СССР, 1959. – 422 с.
104. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / В. фон Гумбольт. – М. : Прогресс, 1985. – 449 с.
105. Черкас Б. Українське козацтво у військово-політичних процесах Великого князівства Литовського (20-30-ті рр. XVI ст.) / Б. Черкас // «Істину встановлює суд історії» : Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. – – Т. 2. Наукові студії. – К., 2004. – С. 158-164.
106. Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI – перша половина XVII ст.) : навчальний посібник / П.М. Сас. – К. : Либідь, 1998. – 296 с.
107. Леп’явко С. Формування світоглядних засад українського козацтва (поняття «козацького хліба» в останній третині XVII ст.) / С. Леп’ятко // Україна в Центрально-Східній Європі: Студії з історії XI-XVIII ст. – К., 2000. – С. 156.
108. Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XVI – перша половина XVII ст. / В. Щербак. – К. : КМ Academia, 2000. – 300 с.
109. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України / Л. Залізняк. – К. : Абрис, 1994. – 255 с.
110. Прохання гетьмана Б. Хмельницького до царя Олексія Михайловича від 17 (27) лютого 1654 р. про підтвердження прав і привілеїв українського народу // Российский государственный архив древних актов, ф. Малоросійський приказ, оп. 1, спр. 230, арк. 1-12, 18, 20, 13-15, 21, 22, 16, 17, 19.
111. Лист гетьмана Б. Хмельницького до царя Олексія Михайловича від 21 (31) березня 1654 р. з проханням підтвердити права і привілеї українського народу, скоріше відпустити гетьманських послів, а також з повідомленням про підбурю вальні універсали польського короля Яна Казимира і литовського гетьмана Яна Радзивілла до українського населення // Российский государственный архив древних актов, ф. Посольський приказ, Малоросійські справи, 1654, спр. 37, арк. 5-11.
112. Апанович О.М. Запорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії (50-70-і роки XVII ст.) / О.М. Апанович. – К. : Видавництво АН УРСР, 1961. – 299 с.
113. Граччоті С. Українська культура XVII ст. і Європа / С. Граччоті // Всесвіт. – 1995. – № 3-4. – С. 147-148.
114. Левицкая Ю.Э. Формирование национального самосознания на Украине в конце XVI – начале XVII века / Ю.Э. Левицкая // Русская история: проблемы менталитета : Тезисы докладов научной конференции. – М., 1994. – С. 58-63.
115. Нічик В.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (XVI – початок XVII ст.) / В.М. Нічик, В.Д. Литвинов, Я.М. Стратій. – К.: Наукова думка, 1991. – 382 с.
116. Сас П.М. Реформаційні погляди Івана Вишенського – прояв опозиції пануючої ідеології феодального суспільства / П.М. Сас // УІЖ. – 1987. – № 6. – С. 102.
117. Смолій В.А. Як і коли почала формуватися українська нація / В.А. Смолій, О.І. Гуржій. – К. : Наукова думка, 1991. – 112 с.
118. Вахабов М.В. От средневековья к вершинам современного прогресса / М.В. Вахабов. – М., 1965.
119. Степанков В. Ідея Української держави й Річ Посполита (1648-1660 рр.) / В. Степанков // Україна-Польща: Історична спадщина і соціальна свідомість. – К., 1993. – С. 76-87.
120. Смолій В. У пошуках нової концепції визвольної війни українського народу XVII ст. / В. Смолій, В. Степанков. – К. : Інститут історії України, 1992. – 42 с.
121.Військо Запорізьке // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко [та ін.]. – Т. 1: А-Г. – К. : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://student-lib.net/law_encyclopedia_ua.php?letter=%E2&word_id=1109
122. Максимович М.А. Собрание сочинений / М.А. Максимович. – К., 1876. – Т. 1. – 855 с.
123. Корновенко С.В. Українська козацька держава другої половини XVII ст.: відроджена сила традицій / С.В. Корновенко // Українська козацька держава: витоки і шляхи історичного розвитку (Матеріали V Всеукраїнських історичних читань). – К. ; Черкаси, 1995. – С. 193.
124. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні / В.Б. Антонович. – К. : Дніпро, 1991. – 238 с.
125. Смолій В.А. Феномен українського козацтва у загальноісторичному контексті / В.А. Смолій // УІЖ. – 1991. – № 5. – С. 69.
126. Смолій В.А. Формування суспільної свідомості учасників народних рухів на Україні (друга половина XVII – XVIII ст.) / В.А. Смолій // УІЖ. – 1985. – № 6. – С. 40.
127. Смолій В.А. Традиції Визвольної війни 1648-1654 рр. в антифеодальній боротьбі на Україні (друга половина XVII – XVIII ст.) / В.А. Смолій // УІЖ. – 1991. – № 1. – С. 14.
128. Сироткін В.М. Общинні поземельні відносини у звичаєвому праві Лівобережної України (друга половина XVII – XVIII ст.) / В.М. Сироткін // УІЖ. – 1987. – № 6. – С. 111-119.
129. Борисенко В. Україна середини XVII ст. у спогадах сучасників / В. Борисенко // Київська старовина. – 1995. – № 4. – С. 43-45.
130. Крип’якевич І.П. Історія України / І.П. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1990. – 520 с.
131. Крип’якевич І.П. Соціально-політичні погляди Богдана Хмельницького / І.П. Крип’якевич // УІЖ. – 1958. – № 1. – С. 94-106.
132. Смолій В.А. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет / В.А. Смолій, В.С. Степанков. – Вид. 2-ге, доп., перероб. – К., 1995. – 624 с.
133. Шевченко Ф. Історичне минуле у сприйняття Б. Хмельницького / Ф. Шевченко // Доба Богдана Хмельницького : Зб. наук. праць. – К., 1995. – С. 94-108.
134. Паславський І.В. З історії формування філософських ідей на Україні в кінці XVI – першій третині XVII ст. / І.В. Паславський. – К., 1984. – 127 с.
135. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. Державна школа: історія, політологія, право / Д.І. Дорошенко. – К. : Українознавство, 1996. – 256 с.
136. Заремба С.З. Воз’єднання України з Росією у висвітленні українських літописців другої половини XVII – першої половини XVIII ст. / С.З. Заремба // УІЖ. – 1978. – № 10. – С. 43-52.
137. Величенко С. Володарі і козаки: замітки до проблеми легітимності і тяглості в українській історіографії XVII-XVIII ст. / С. Величенко // Mediaevalia Ukrainika: ментальність та історія ідей. – К., 1992. – Т. 1. – С. 121.
138. Трофимчук О. Літературний текст бароко як відображення світогляду доби / О. Трофимчук // Mediaevalia Ukrainika: ментальність та історія ідей. – К., 1993. – Т. 2. – С. 98-115.
139. Гуржій О.І. Право в Українській козацькій державі (друга половина XVII – XVIII ст.) / О.І. Гуржій. – К. : Інститут історії України НАН України, 1994. – 48 с.
140. Історія філософії на Україні : в 3 т. – К., 1967. – Т. 1. – 391 с.
141. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький / І.П. Крип’якевич. – К. : Видавництво АН УРСР, 1954. – 546 с.
142. Сисин Ф. Хмельниччина та її роль в утворенні модерної української нації / Ф. Сисин // Український історичний журнал. – 1995. – № 4. – С. 71.
143.Саган О.Н. Українське православ’я – концентрований вираз самобутнього державного і духовного розвитку українського народу / О.Н. Саган // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку (Матеріали Других Всеукраїнських історичних читань). – К. ; Черкаси, 1992. – С. 49-50.
144. Чижевський Д. Філософія на Україні (спроба історіографії) / Д. Чижевський. – Прага, 1926.
145. Кашуба М.В. Філософія Відродження на Україні / М.В. Кашуба, І.В. Паславський, І.С. Захара. – К. : Наукова думка, 1990. – 334 с.
146. Українська література у загальнослов’янському та світовому літературному контексті : в 5 т. – К. : Наукова думка, 1987. – Т. 1.
147. Наливайко Д. Українське літературне бароко в європейському контексті / Д. Наливайко // Українське літературне бароко. – К. : Наукова думка, 1987. – С.46-75.
148. Крекотень В. Українська література XVII ст. Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика / В. Крекотень. – К. : Наукова думка, 1987. – 608 с.
149. Гуржій О. Про деякі оцінки політичної і військової діяльності Богдана Хмельницького в історичних піснях та думах українського народу / О. Гуржій // Доба Богдана Хмельницького. – К., 1995. – С. 165-166.
150. Лімборський І. Феномен «маленької людини» в українській культурі XVII – початку XVIII ст. / І. Лімборський // Вісник НАН України. – 1994. – № 78.
151. Мистецтво і духовне збагачення суспільства / В.А. Афанасьєв [та ін.]. – К., 1991.
152. Смирнов Р.И. Рисунки Киева 1651 года по копиям их конца XVIII века / И.Р. Смирнов // Труды Тринадцатого археологического съезда в Катеринославе. – М., 1908. – Т. ІІ. – С. 310-311.
153. Жолтовський П.М. Визвольна боротьба українського народу в пам’ятках мистецтва XVI – XVIII ст. / П.М. Жолтовський. – К., 1958. – 148 с.
154. Білецький П. Український портретний живопис XVII-XVIII ст.: Проблема становлення і розвитку / П. Білецький. – К. : Мистецтво, 1969. – 319 с.
155. Белецкий П. Украинская портретная живопись XVII-XVIII вв. / П. Белецкий. – Л. : Искусство, 1981. – 256 с.
156. Овсійчук В.А. Українське мистецтво другої половини XVI – першої половини XVIII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї / В.А. Овсійчук. – К. : Мистецтво, 1985. – 182 с.
157. Парыгин Б.Д. Социальное настроение как объект исторической науки / Б.Д. Парыгин // В кн.: История и психология / Под ред. Поршнева Б.Ф., Анцыферовой Л.И. – М. : Наука, 1971.
158. Степанков В.С. Українська держава у середині XVII століття: проблеми становлення й боротьби за незалежність (1648-1657 рр.) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня докт. істор. наук у формі наук. доповіді / В.С. Степанков // Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1993. – 68 с.
159. Грушевський М.С. З політичного життя старої України. Розвідки, статті, промови / М.С. Грушевський. – К., 1918. – 127 с.
160. Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII – першої чверті XVIII ст. / В.М. Горобець. – К. : Інститут історії України НАН України, 1995. – 69 с.
161. Смолій В.А. Українська державна ідея XVII-XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації / В.А. Смолій, В.С. Степанков. – К. : Либідь, 1997.– 368 c.
162. Степанков В.С. Формування державної ідеї в Українській козацькій республіці (1648-1676 рр.) / В.С. Степанков // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку (Матеріали Других Всеукраїнських історичних читань). – Черкаси, 1992.
163. Солдатенко В. Українська ідея: історичний нарис / В. Солдатенко, В. Крижанівський, Ю. Левенець. – К., 1995. – 131 с.
164. Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII – XVIII ст.) / В.В. Панашенко. – К. : Інститут історії України НАН України, 1995. – 221 с.
165. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини. 1760-1830 / З. Когут. – К. : Основи, 1996. – 317 с.
166. Лист гетьмана Б. Хмельницького від 2 (12) червня 1648 р. до короля Владислава IV з проханням зберегти Запорізькому війську давні вольності // ЦДІАК України, ф. 1230, оп. 1, спр. 6, арк. 11-12.
167. Демкович-Добрянський М. Україна – Росія / М. Демкович-Добрянський. – Львів ; Краків ; Париж : Просвіта 1993. – 206 с.
168. Феденко П. Вплив історії на український народний характер / П. Феденко // Науковий збірник УВУ, вип. 3. – Прага, 1942.
169. Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і Реформації. – К., 1991. – 275 с.
170. Ничик В.М. Роль Киево-Могилянской академии в развитии отечественной философии / В.М. Ничик // Философская мысль в Киеве. – К., 1982.
171. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія / З.І. Хижняк. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Вища школа, 1981. – 235 с.
172. Грушевский М.С. Об украинской историографии XVIII ст. Несколько соображений / М.С. Грушевский // Известия АН СССР. – 4. IV. – М., 1934. – С. 215-233.
173. Оборотов Ю.Н. Ценностно-нормативные основания стабильного правопорядка / Ю.Н. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права : Збірник наукових праць. Вип. 49 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. ; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса : Юридична література, 2009. – С. 258-263.
174. Жовтобрюх М.М. Звичаєве право: сутність, ґенеза, чинність: дис... канд. юрид