ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ВБИВСТВА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АЛЕКСІЙЧУК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 343.14

ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ
У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ВБИВСТВА

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Удалова Лариса Давидівна
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ
У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ВБИВСТВА 10
1.1. Поняття доказування у кримінальному процесі та його межі 10
1.2. Засоби доказування у кримінальному процесі 41
Висновки до 1 розділу 48
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ 50
2.1. Об’єкт та об’єктивна сторона вбивств 50
2.2. Суб’єкт та суб’єктивна сторона вбивств 87
Висновки до 2 розділу 99
РОЗДІЛ 3 ДОКАЗУВАННЯ
У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ВБИВСТВА 100
3.1. Збирання та перевірка доказів у кримінальних справах про вбивства 100
3.2. Оцінка доказів, отриманих у кримінальних справах про вбивства 120
3.3. Шляхи вдосконалення процесу доказування у кримінальних справах про вбивства 134
Висновки до 3 розділу 151
ВИСНОВКИ 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 160
ДОДАТКИ 178

ВСТУП

Актуальність теми. Україна стоїть на шляху розбудови правової держави. Остання повинна забезпечити такий порядок регламентації процесуальних відносин, який міг би захистити людину, суспільство, державу від злочинів – шляхом створення умов для їх розкриття, викриття і засудження винуватих та встановлював би гарантії втілення в життя правових приписів. Становлення України як правової держави передбачає укріплення законності у всіх сферах державної і громадської діяльності. Однією з таких сфер є кримінальне судочинство. Воно повинно здійснюватись на основі точного і неухильного дотримання процесуальних норм. Велику роль при цьому покликана відіграти наука кримінального процесу, яка на підставі детального вивчення і узагальнення практики застосування кримінально-процесуального закону, повинна виробити науково обґрунтовані рекомендації по подальшому вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства і правильній його реалізації.
Розкриття і розслідування злочинів, розгляд і вирішення кримінальних справ – це сфера кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Основний зміст кримінально-процесуальної діяльності складає робота з доказами: їх формування (збирання), перевірка, оцінка, прийняття рішення і його обґрунтування. Саме на основі використання сукупності зібраних у кримінальній справі доказів та керуючись при цьому законом і професійною правосвідомістю, особи, які ведуть кримінальний процес, роблять висновок про наявність чи відсутність події злочину, винуватість чи невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.
У зв’язку з цим наукова розробка проблем теорії доказів була і залишається досить актуальною. Про це свідчить активна цілеспрямована робота по дослідженню як самої теорії в цілому, так і окремих її інститутів. Однак це не означає, що всі наявні проблеми повністю вже вирішені.
Проблеми доказування досліджувались багатьма вченими, оскільки доказування має місце на всіх стадіях кримінального судочинства, воно так чи інакше пов’язано з усіма його інститутами. Значний вклад у вирішення цих проблем внесли дореволюційні вчені Л.Є. Владіміров, П.В. Макалінський, С.В. Пахман, В.Д. Спасович, А.В. Скопінський та І.Я. Фойницький. У радянський період питанням доказування були присвячені роботи В.Д. Арсеньєва, Д.І. Бєднякова, Р.С. Бєлкіна, Р.Г. Домбровського, В.Я. Дорохова, Ц.М. Каз, Л.М. Карнєєвої, С.В. Курильова, О.М. Ларіна, В.З. Лукашевича, П.А. Лупінської, Г.М. Різника, М.С. Строговича, Ф.Н. Фаткулліна, А.А. Хмирова, С.А. Шейфера, М.Л. Якуба та багатьох інших вчених. Розробку проблем доказування здійснювали і українські науковці, зокрема Ю.П. Аленін, О.В. Батюк, В.П. Бахін, В.І. Галаган, В.В. Гевко, В.П. Гмирко, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, М.В. Костицький, В.С. Кузьмичов, В.К. Лисиченко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, М.В. Салтєвський, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, Г.І. Чангулі, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та інші дослідники.
У той же час слід констатувати, що на сьогоднішній день ряд проблем, які стосуються теорії судових доказів у кримінальному процесі, є недостатньо розробленими, а частина питань так і залишились дискусійними. До числа спірних відносяться питання доказів і доказування, предмета і суб’єктів доказування у кримінальних справах про вбивства. Все це зумовлює необхідність продовження подальших розробок у цій сфері, визначило вибір теми дисертаційного дослідження і свідчить про її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006); Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008); Програми протидії злочинам проти життя та здоров’я особи на 2008–2012 роки (рішення колегії МВС України 25.07.2008 р. № 17 км/1); Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» (Указ Президента України від 27.10.2009 р. № 870/2009); Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911); Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347), а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка питань вчення про докази в кримінальному судочинстві, розкриття на цій основі гносеологічної та юридичної суті і змісту кримінально-процесуального предмету доказування у кримінальних справах про вбивства, формулювання визначень окремих найбільш важливих понять теорії доказів, внесення пропозицій по подальшому вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких задач:
– встановлення переліку та змісту обставин, що входять до предмета доказування у кримінальних справах про вбивства;
– розкриття кримінально-правової характеристики вбивств;
– розкриття змісту кримінально-процесуального доказування у кримінальних справах про вбивства;
– визначення співвідношення оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності, а також ролі ОРД в процесі доказування у кримінальних справах про вбивства;
– дослідження спірних питань щодо поняття та змісту доказів, їх класифікації;
– встановлення шляхів захисту доказів у кримінальній справі;
– визначення поняття та розкриття змісту процесуальних джерел доказів;
– визначення поняття слідчих дій як основних засобів збирання доказів у кримінальних справах про вбивства;
– розробка пропозицій по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері кримінально-процесуального доказування як одного з видів пізнавальної діяльності.
Предмет дослідження – предмет доказування у кримінальних справах про вбивства.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і задач дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. Під час дослідження використовувався історико-правовий метод, що надав можливість простежити хід розвитку процесу доказування, еволюцію окремих інститутів кримінального судочинства. За допомогою порівняльно-правового методу були проаналізовані погляди вчених стосовно окремих інститутів кримінального процесу, а також норми чинного кримінально-процесуального законодавства України і законодавства інших держав, які регулюють процес доказування. Соціологічний метод був використаний при вивченні практики застосування кримінально-процесуальних норм, зокрема норм доказового права при провадженні у кримінальних справах. Метод системно-структурного аналізу дозволив вивчити побудову процесу доказування, що складається з окремих елементів: збирання доказів та їх процесуальних джерел, перевірки та оцінки доказів і їх процесуальних джерел, прийняття процесуальних рішень та їх мотивації; допоміг виявити взаємозв’язок і взаємозумовленість цих елементів. Завдяки формально-юридичному методу були опрацьовані норми діючого КПК України та проекту нового КПК, підготовлено ряд пропозицій щодо вдосконалення чинного КПК та можливостей реалізації вказаних пропозицій в новому КПК.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 218 кримінальних справ, що перебували у провадженні судів м. Києва і Київської області протягом 2009–2011 років, органів досудового розслідування системи МВС України; аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, судів м. Києва і Київської області; дані опитування 196 практичних працівників (суддів, прокурорів, слідчих).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблем предмету доказування у кримінальних справах про вбивства, яке проведене в умовах реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України та розробки і прийняття нового КПК України. У дослідженні сформульовано ряд нових положень і висновків, які мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
вперше:
– зроблено висновок про необхідність закріплення у структурі предмета доказування в кримінальній справі обставин, що характеризують особу потерпілого;
– обґрунтовується висновок про необхідність запровадження додатку до протоколу огляду місця події – акта спеціаліста, в якому фіксуватимуться дані про методи і засоби, що були ним застосовані;
– запропоновано авторську редакцію низки змін і доповнень норм чинного КПК України та проекту нового КПК №9700 (ст.ст.22, 64, 66, 67, 114, 1141, 119 чинного КПК та доповнення проекту КПК новими статтями «Перевірка доказів», «Презумпція достовірності доказу»);
удосконалено:
– теоретичні положення про відсутність будь-яких підстав для перегляду сформованої у теорії кримінального процесу концепції, відповідно до якої доказування – це і є пізнання обставин справи, що здійснюється в особливій процесуальній формі;
– уявлення про те, що обставини, які підлягають доказуванню і стосуються будь-яких злочинів (ст.64 КПК України), відносно кожного зі складів злочинів набувають певних особливостей, орієнтуючись на ті ознаки, які є характерними для конкретного складу злочину і його відмежування від суміжних складів. Такі особливості можуть бути виділені і у кримінальних справах про вбивства;
– поняття подання доказів учасниками процесу, під яким автор пропонує розуміти обумовлену участю в доказувані діяльність учасників кримінального судочинства, під час якої наявні у них відомості (фактичні дані) через заявлення відповідних клопотань посадовим особам, які ведуть процес, залучаються до системи доказів з метою встановлення істини і правильного вирішення справи;
дістало подальший розвиток:
– положення про необхідність тісної взаємодії слідчого і органу дізнання у справах про вбивства. Така взаємодія може бути досягнута через створення слідчо-оперативної групи з постійним складом призначених для роботи у конкретній справі оперативних працівників органу дізнання;
– висновок про необхідність закріплення у КПК України процедури подання результатів оперативно-розшукової діяльності органу дізнання слідчому, прокурору, а також порядок прийняття ними поданих матеріалів як доказів у кримінальній справі;
– положення про недосконалість конструкції предмета доказування, закріпленої у ст.64 КПК України, зокрема, відсутність обставин, що виключають злочинність і караність діяння, а також обставин, які є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використані:
– у законотворчій роботі – для удосконалення кримінально-процесуального законодавства (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України за №04-19/12-628 від 30.12.2012 р.);
– у практичній діяльності Головного слідчого управління МВС України (акт впровадження від 06.05.2011 р.), Департаменту карного розшуку МВС України (акт впровадження від 21.12.2010 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників з кримінально-процесуального права, при підготовці лекцій, а також при підготовці до семінарських і практичних занять з курсу «Кримінальний процес України» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 24.10.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки роботи доповідалися автором і були обговорені на двох науково-практичних конференціях: «Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки» (Київ, 2010 р.); «Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України» (Київ, 2010 р.) та міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 2010 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в семи публікаціях, у тому числі в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОНмолодьспорту України, а також у трьох тезах виступів на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження процесу кримінально-процесуального доказування загалом і предмета доказування у кримінальних справах про вбивства, зокрема, дало підстави сформулювати такі висновки:
1. Процесуальне закріплення фактичних даних не можна вважати самостійним елементом доказування, тому що воно є необхідною складовою будь-якої слідчої дії, що проводиться з метою збирання чи перевірки доказів.
2. При збиранні доказів створюються передумови їх подальшої повної, всебічної, об’єктивної перевірки, як і при перевірці – необхідні умови для розвитку подальшого процесу пізнання обставин злочину та забезпечення можливості оцінки сукупності доказів у кримінальній справі.
3. Збирання і перевірка доказів витупають етапом формування фактичної основи процесу доказування. Останнє проявляється при складанні процесуальних актів, у яких докази логічним шляхом використовуються для встановлення обставин, що мають значення для справи, а також обґрунтування і мотивування висновків (процесуальних рішень), що є наслідком встановлених обставин.
4. Процес формування і перевірки доказів має завданням створення якісних засобів (доказів), то у процесі доказування обставин злочину дані засоби використовуються шляхом аргументації, обґрунтування ними певних тез (висновків, процесуальних рішень).
5. Збирання, а точніше формування доказів, - це комплекс операцій, що здійснюється суб’єктом доказування, що полягають у виявленні носіїв інформації, її сприйнятті і перетворенні у належну процесуальну форму (форму показань, висновків експерта тощо).
6. Предмет доказування утворюють не всі обставини, встановлення яких має будь-яке значення, а саме ті, від яких залежить вирішення справи по суті, тобто ті, які мають кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення. Саме їх встановлення надалі стає підставою прийняття рішень по суті справи.
7. Розслідування конкретної справи пов’язане з встановленням конкретних, тільки їй притаманних обставин. Предмет доказування у кожній кримінальній справі є одиничним і за своїм змістом неповторним. Однак ця обставина не заперечує зв’язку конкретного предмета дослідження із загальним предметом доказування, оскільки в конкретній кримінальній справі знаходять своє відображення обставини, що характеризують будь-яку кримінальну справу.
8. Серйозним недоліком конструкції предмета доказування, закріпленої у ст. 64 КПК України, є відсутність обставин, що виключають злочинність і караність діяння, обставин, які є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також обставин, які характеризують особу потерпілого.
9. Виходячи з того, що об’єкт злочину – це цінності (блага, законні інтереси), що охороняються кримінальним законом та на які спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду, об’єктом вбивства є життя людини як природне абсолютне право.
10. Об’єктивна сторона вбивства полягає в позбавленні життя іншої людини. Її характеризують три обов’язкові ознаки: дія (бездіяльність), злочинний наслідок та причинний зв’язок. Об’єктивна сторона вбивства може виконуватися винуватою особою як безпосередньо, так і опосередковано, з використанням неосудних осіб та осіб, що не досягли віку кримінальної відповідальності.
11. При вбивстві та його різновидах причинний зв’язок може бути як прямим (безпосереднім), так и опосередкованим. За наявності такого зв’язку час, що минув між посяганням на життя та смертю потерпілого, значення не має. Стосовно вбивства при обтяжуючих або пом’якшуючих обставинах юридичні ознаки, дії (бездіяльності), злочинні наслідки та причинний зв’язок між ними мають певні специфічні ознаки, які впливають на відповідальність за ці злочини.
12. Суб’єкт вбивства – фізична осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 14 років, та яку характеризують специфічні психологічні та психіатричні ознаки: агресивність та насильницька мотивація. Юридичні ознаки, які характеризують суб’єкт вбивства, мають свою специфіку та неповністю враховані законодавцем у ч. 2 ст. 115 КК.
13. Суб’єктивна сторона вбивства характеризується умисною формою вини (ст. 24 КК), мотивом і метою злочину. Усі різновиди вбивства можуть вчинятися як з прямим так і з непрямим умислом. Різниця між вбивством із прямим умислом і вбивством із непрямим умислом полягає, насамперед, у вольовому моменті умислу. Прямий умисел має місце, коли винна особа бажає позбавити життя іншу людину, а непрямий – коли винна особа не бажає, але свідомо допускає настання смерті іншої людини.
14. Кримінально-правова кваліфікація вбивства – це результат кримінально-правової оцінки діяння судом, який в процесуальній формі визначає те, що вчинене є злочином, та обирає відповідні норми кримінального (матеріального, процесуального та виконавчого) законодавства, на підставі та у відповідності з якими встановлює відповідальність за вчинене та визначає правові наслідки вчиненого.
15. Слідча дія – це спрямований на формування доказів вид кримінально-процесуальної діяльності, який здійснюється лише державним органом (дізнання, досудового слідства) і структурно включає в себе прийоми пошуку, пізнання та посвідчення знайденої та вилученої доказової інформації.
16. Основними відмінними рисами судових дій від слідчих є те, що: а) суб’єктом, який чинить судові дії, є суд; б) судові дії здійснюються тільки в стадії судового розгляду в певному порядку за обов’язковою участю всіх осіб, які мають процесуальний інтерес; в) вони істотно відрізняються за характером, тактикою, обсягом та умовами проведення; г) вони спрямовані на дослідження, а не формування доказів шляхом пошуку та вилучення з послідуючою фіксацією; д) принциповим при провадженні є встановлення обґрунтованості обвинувачення, а не можливість його формування.
17. Оскільки фотографування, звуко- і відеозапис, кінозйомка здійснюються при проведенні слідчих і судових дій, а наслідками їх застосування є формування складових частин протоколів вказаних дій як доказів, такі дії щодо фотографування, звуко- і відеозапису, кінозйомки, як структурна частина, входять до змісту тієї чи іншої слідчої або судової дії та, як наслідок, виступають способами збирання доказів.
18. До витребування об’єкту доцільно вдаватися, якщо: 1) точно відомо, що в певної особи зберігається предмет або документ, який цікавить слідство (суд); 2) обстановка, у якій він зберігається, не має доказового значення, або вона мала таке значення раніше, але початковий зв’язок об’єкта з обстановкою вже порушено перебігом події; 3) відсутні підстави до побоювання, що в період між направленням вимоги і доставкою предмета чи документа останні можуть бути навмисно, або з необережності перекручені чи знищені.
19. Незважаючи на те, що подання доказів і залишається важливим каналом отримання доказової інформації та ефективною правовою гарантією додержання законних інтересів учасників процесу, воно не змінює характеристики збирання доказів як системи дій, що провадяться уповноваженими державними органами з метою формування доказів.
20. Дані про дії особи, що утворюють об’єктивну сторону вбивства, особливо вчиненого в умовах неочевидності, як правило, встановлюються в результаті огляду місця події, огляду трупа, слідами злочину та іншими об’єктами, виявленими під час його проведення, призначенням і проведенням експертиз та іншими слідчими діями.
21. Необхідною умовою встановлення обставин, що характеризують подію злочину, є встановлення причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) обвинуваченого і настанням смерті потерпілого. Відсутність такого зв’язку або виключає кримінальну відповідальність особи, або передбачає іншу кваліфікацію діяння.
22. Серйозним недоліком конструкції предмета доказування, закріпленої у ст. 64 КПК України, слід визнати відсутність обставин, що виключають злочинність і караність діяння, а також обставин, які є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
23. Оцінка доказів та їх джерел (принаймні стосовно передбачених п. 8 ст. 32 КПК України учасників процесу) можлива і без дотримання вимог закону щодо її умов, принципів або мети, і не завжди її результати викладаються у відповідних процесуальних актах.
24. У кримінальному процесі має діяти принцип «презумпції достовірності доказу» – зібраний у кримінальній справі доказ вважається достовірним доти, доки не буде встановлене протилежне – конкретний доказ недостовірний.
25. Термін «об’єктивна істина» та окремі його трактування (матеріальна, абсолютна, відносна) важко використовувати, оскільки на практиці реальний зміст поняття за своїм характером є іншим. Визначаючи мету доказування, потрібно користуватися чіткішими термінами із однозначним та зрозумілим змістом. Передусім доказування повинно бути зорієнтоване на забезпечення доведеності обставин, встановлення яких необхідне для правильного вирішення справи.
26. Відповідно до загальної методики встановлення мотивів злочину, фактичними даними (ознаками), на підставі яких вони встановлюються, належать: 1) об’єктивні ознаки самого злочину (спосіб, знаряддя, місце і час злочину, поведінка обвинуваченого в момент вчинення злочину, до і після його вчинення, характер взаємовідносин обвинуваченого з потерпілим тощо); 2) ознаки, що характеризують особу обвинуваченого; 3) позиція самого обвинуваченого щодо мотивів злочину.
27. Зізнання у вчиненні вбивства: це відкрито виражене – в усній чи письмовій формі – відверте повідомлення особи про участь у вчиненні вбивства іншій особі, що містить інформацію про факти і обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Ю. І. Доказування на досудових стадіях кримінального процесу : [навч.-метод. посіб.] / Ю. І. Азаров, Г. Ю. Бондар ; МВС України. КНУВС. ННІПКГБПС. — К. : КНУВС, 2008. — 151 с.
2. Азаров Ю. І. Кримінально-процесуальне право України : [посіб. для підготов. до екзаменів] / Азаров Ю. І., Заїка С. О., Фатхутдінов В. Г. ; Київ. ун-т туризму, економіки і права, КНУВС. — К., 2010. — 295 с.
3. Александров А. С. «Похвала» теории формальных доказательств / А. С. Александров // Изв. вузов. Правоведение. — 2002. — № 4. — С. 34—47.
4. Алексійчук О. М. Загальна характеристика обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах про вбивства / О. М. Алексійчук //Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки: матеріали науково-практичної конференції, Київ, 15 квітня 2010р. — К., ФОП Ліпкан О.С., 2010. — № 3. — С. 70—72.
5. Алексійчук О. М. Зізнання у вчиненні вбивства і його значення / О. М. Алексійчук // Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України: матеріали науково-практичної конференції, Київ, 24 серпня 2010р. — К., ФОП Ліпкан О.С., 2010. — № 5. — С. 8—11.
6. Алексійчук О. М. Організація взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ при розкритті та розслідуванні умисних вбивств / О. М. Алексійчук // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук.праць. — Донецьк, 2011. — № 2. — С. 154—159.
7. Алексійчук О. М. Предмет доказування у кримінальних справах про вбивства (встановлення об’єктивної сторони злочину) / О. М. Алексійчук // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 9. — С. 139—142.
8. Алексійчук О. Провадження досудового слідства у кримінальних справах про вбивства слідчою групою / О. Алексійчук // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 9. — С. 155—158.
9. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. — М. : Наука, 1987. — 206 с.
10. Астапенко О. Допустимість доказів при їх оцінці у ході кримінально-процесуального доказування / О. Астапенко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 10. — С. 144—146.
11. Астапенко О. Поняття кримінально-процесуального доказування і його структурні елементи / О. Астапенко // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 5. — С. 155—158.
12. Багрій М. Особливості тактики збирання та перевірки непрямих доказів при здійсненні окремих слідчих дій / М. Багрій // Вісник. — Львів, 2010. — Вип. 50. — С. 318—327.
13. Баев О. Я. Тактика следственных действий : [учеб. пособие] / Баев О. Я. — Воронеж : МОДЭК, 1995. — 224 с.
14. Балакшин В. Понятие доказательств в уголовном процессе / В. Балакшин // Законность. — 2005. — №2. — С. 43—47.
15. Барабаш Т. Предмет доказування в кримінальному процесі: гносеологічний аспект / Т. Барабаш // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 6. — С. 88.
16. Баршев Я. И. Основания уголовного судопроизводства с применением к российскому уголовному судопроизводству / Баршев Я. И. — М. : ЛексЭст, 2001. — 240 с.
17. Белкин А.Р. Теория доказывания : [науч.-метод. пособие] / Белкин А. Р. — М. : НОРМА, 1999. — 429 с.
18. Белкин Р. С. Криминалистика : учебный словарь-справочник / Белкин Р. С. — М. : Юристъ, 1999. — 268 с.
19. Белкин Р. С. Курс криминалистики : [в 3 т.] / Белкин Р. С. — М. : Юристъ, 1997. —
Т. 2 : Частные криминалистические теории. — 1997. — 463 с.
20. Бородин С. В. Преступление против жизни / Бородин С. В. — М. : Юристъ, 1999. — 356 с.
21. Бочаров Д. Легальне визначення доказу - дефініція чи конструкція ? / Д. Бочаров // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 3. — С. 77—79.
22. Бочаров Д. Поняття «фактичні дані» у теорії доказування : проблеми тлумачення / Д. Бочаров // Вісник прокуратури. — 2002. — № 2. — С. 29—32.
23. Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблем юридичного доказування / Д. Бочаров // Право України. — 2002. — № 5. — С. 131—133.
24. Бурдін В. М. До питання про тлумачення медичної ознаки неосудності / В. М. Дурдін // Університетські наукові записки. — Хмельницький, 2008. — № 3 (27) : Право. Економіка. Управління. — С. 242—249.
25. Бурко О. В. Умисел щодо злочинів проти життя особи / О. В. Бурко // Правова держава. — К., 1996. — Вип.7. — С. 268—270.
26. Васьков П. Ф. Вопросы опеределения смерти / П. Ф. Васьков, М. И. Ковалев // Социалистическая законность. — 1982. — № 6. — С. 14.
27. Вбивства на замовлення: попередження та розкриття : курс лекцій / [Д. Й. Никифорчук, В. І. Василинчук, С. І. Ніколаюк та ін.]. — К. : КНТ, 2009. — 160 с.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 170 000 слів / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. — К. – Ірпінь : Перун, 2002. — 1426 с.
29. Викторский С. И. Русcкий уголовный процесс : [учеб. пособие] / Викторский С. И. — [репринт. изд. ; отпечатано по 2-му изд., М., 1912]. — М. : ГОРОДЕЦ, 1997. — 448 с.
30. Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 1-30/11 від 24 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/18000146
31. Вирок Каховського районного суду Херсонської області у справі № 1-174/09 від 26 березня 2009 р. [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/9378444
32. Вирок Миронівського районного суду Київської області у справі № 1/1017/20/2011 від 4 березня 2011 р. [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/14183557
33. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах : Части : общая и особенная / Владимиров Л. Е., засл. проф., присяж. пов. окр. Моск. судеб. Палаты. — СПб. : кн. маг. «Законоведение», 1910. — 331 с.
34. Волков Б. С. Мотивы преступлений : (Уголов.-правовое и социал.-психол. исслед.) / Волков Б. С. — Казань : Казан. ун-т, 1982. — 152 с.
35. Вышинский А. Я. Теория судебных доказательств в советском праве / Вышинский А. Я. — [3-е изд., доп.]. — М. : Госюриздат, 1950. — 308 c.
36. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / Герасимов И. Ф. — Свердловск : Средне-Уральск. кн. изд-во, 1975. — 176 с.
37. Гмирко В. Легальне визначення «загального» поняття доказів: чи зберігати у новому КПК / В. Гмирко // Право України. — 2003. — № 11. — С. 101—106.
38. Головкін Б. М. Віктимологічна профілактика окремих видів поведінки потерпілих від умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються в сімейно-побутовій сфері / Б. М. Головкін // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. — Х., 2003. — Вип. 62. — С. 108—114.
39. Горбачевський В. Я. Розкриття вбивств службових осіб при виконані ними службових обов’язків : [посіб.] / Горбачевський В. Я., Василинчук В. І., Корнєв О. М. — К. : КНУВС, 2007. — 112 с.
40. Грищук В. К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року / В. К. Грищук // Науковий вісник Чернівецького університету. — Чернівці, 2002. — Вип. 161 : Правознавство. — С. 89—96.
41. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі : [наук.- практ. посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. — К. : КНТ, 2006. — 272 c.
42. Дворецька М. Проблема встановлення предмета доказування у кримінальному процесі / М. Дворецька // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 8. — С. 162—165.
43. Доказывание в уголовном процессе : традиции и современность / под ред. В. А. Власихина. — М. : Юристъ, 2000. — 272 с.
44. Дубинский А. Я. Некоторые вопросы создания и работы группы следователей / А. Я. Дубинский // Труды Киевской школы МВД СССР. — К., 1972. — Вып. 6. — С. 176—181.
45. Духовской М. В. Русский уголовный процесс : [изд. для студ.] / Духовской М. В. — М. : тип. А. П. Поплавского, 1910. — 448 с.
46. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14266547
47. Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності / О. В. Зайцев // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2003. — Вип. 20. — С. 395—399.
48. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів : затв. наказом МВС України від 31 берез. 2008 р. № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України» // Слідча практика : зб. / [уклад. О. О. Крюков] / УВПД ГШ МВС України. — К., 2009. — С. 142—187.
49. Іщенко А. В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів / Іщенко А. В., Ієрусалимов І. О., Удовенко Ж. В. ; М-во освіти і науки України ; МВС України ; КНУВС. — К. : КНУВС, 2007. — 158 с.
50. Карнеева Л. М. Процессуальные вопросы применения звукозаписи при расследовании убийств / Л. М. Карнеева // Вопросы борьбы с убийствами. — М., 1969. — С. 57—61.
51. Керевич О. В. Процесуальні та психологічні основи взаємодії слідчого та органу дізнання в ході розкриття і розслідування злочинів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Керевич Олег Васильович. — К., 2001. — 265 с.
52. Клименко В. А. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві України / Клименко В. А., Первомайський В. Б., Приходько Т. М. ; Київ. міжнар. ун-т. — К. : КиМУ, 2010. — 196 с.
53. Климчук М. П. Предмет доказування як категорія кримінально-процесуального права / М. П. Климчук // Науковий вісник НАВСУ. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 204—209.
54. Коваленко Є. Г. Наукові засади кримінально-процесуального доказування : [монографія] / Коваленко Є. Г. — К. : ЮрІнком Інтер, 2011. — 444 с.
55. Коваленко І. Поняття і значення кримінально-процесуального доказування / І. Коваленко // Право України. — 2010. — № 1. — С. 230—235.
56. Ковтун Н. Н. Спорные вопросы в теории доказательств (об устранении действительных и мнимых противоречий в уголовном процессе) / Н. Н. Ковтун // Государство и право. — 1997. — № 6. — С. 70—75.
57. Кокорев Л. Д. Уголовный процесс : доказательства и доказывание / Л. Д. Кокорев, Н. П. Кузнецов. — Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 1995. — 262 с.
58. Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе (Общие черты судебной этики) / А. Ф. Кони // Кони А. Ф. Собрание починений : [в 8 т.] / под общ. ред. В. Г. Базанова. — М., 1967. — Т. 4. — С. 33—69.
59. Кони А. Ф. О праве необходимой обороны: (рассуждение студента Анатолия Кони, написанное для получения степени кандидата по юридическому факультету) / Кони А. Ф. ; [предисл. А. Цориев]. — М. : Остожье, 1996. — 112 с.
60. Коновалов В. Групповой метод расследования / В. Коновалов // Законность. — 1995. — № 7. — С. 37—41.
61. Конституція України : за станом на 15 квіт. 2011 р. : Офіц. текст. — К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. — 56 с. — (Закони України).
62. Концепція реформування кримінальної юстиції : затв. Указом Президента України від 8 квіт. 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. — 2008. — № 27. — Ст. 838.
63. Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки / Копнин П. В. ; АН УССР. Ин-т философии. — М. : Мысль, 1974. — 568 с.
64. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. — М. : Акад. МВД СССР, 1980. — 248 с.
65. Коровайко О. І. Особливості провадження дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів в ході судового слідства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / О. І. Коровайко. — Одеса, 2010. — 20 с.
66. Короленко М. П. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин в Україні та інших державах / М. П. Короленко // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 4. — С. 57—59.
67. Костенко О. М. Питання вини і причинно-наслідкового зв’язку у коментарях Кримінального кодексу / О. М. Костенко // Науковий вісник Львівського юридичного ін-ту МВС України. — Львів, 2004. — № 2 (2) : Проблеми коментування кримінального закону. — С. 96—102.
68. Костров А. И. Проверка показаний свидетелей на предварительном следствии : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 715 «Уголовный процесс» / А. И. Костров. — Минск, 1972. — 19 с.
69. Котов Д. П. Мотивы преступлений и их доказывание. (Вопросы теории и практики) / Котов Д. П. — Воронеж : Воронеж. ун-т, 1975. — 152 с.
70. Криминалистика : [учеб. для вузов] / под ред. А. Ф. Волынского. — М. : Закон и право, 1999. — 394 с.
71. Криминалистика : [учеб. для вузов] / под ред. И. Ф. Герасимова и Л. Я. Драпкина. — М. : Высшая школа, 2000. — 758 с.
72. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв ; В. А. Клименко та М. І. Мельник (наук. ред.) ; НАВСУ. КІВС. Академія ДПСУ. — К. : Правові джерела, 2002. — 431с.
73. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : проект від 12 січ. 2012 р., реєстр. № 9700. — Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=42312
74. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 березня 2011 р.: Офіц. текст. — К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 248 с.
75. Кудрявцев В. Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В. Н. Кудрявцев // Советское государство и право. — 1951. — № 8. — С. 52—59.
76. Кузнецова Н. А. Собирание и использование документов в качестве доказательств : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кузнецова Наталья Алексеевна. — М., 1996. — 183 c.
77. Кузьмин В. Ф. Объективное и субъективное : (Анализ процесса познания) / Кузьмин В. Ф. ; АН СССР. Каф. философии. — М. : Наука, 1976. — 216 с.
78. Курадзе М. З. Пределы доказывания на предварительном следствии / Курадзе М. З. — Тбилиси : Сабчота Сакартвело, 1986. — 151 с.
79. Курс советского уголовного права. Часть особенная. — М. : Юрид. лит., 1978. —
Т. 4. — 1978. — 429 с.
80. Леви А. А. Получение и проверка показаний следователем : справочник / Леви А. А., Пичкалева Г. И., Селиванов Н. А. — М. : Юрид. лит., 1987. — 112 с.
81. Левченко О. В. Система средств познавательной деятельности в доказывании по уголовным делам и ее совершенствование : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / О. В. Левченко. — Краснодар, 2004. — 55 с.
82. Лень В. В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві : [монографія ] / В. В. Лень ; МВС України. Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. — Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2008. — 178 с.
83. Лузан М. О. Кримінальна відповідальність за злочини, скоєні в стані сп’яніння / М. О. Лузан // Наукові записки НаУКМА. — К., 2002. — Т. 20 : Спец. вип., ч. 2. — С. 346—349.
84. Лук’янчиков Б. Є. Доказування як засіб встановлення об»єктивної істини / Б. Є. Лук’янчиков // Науковий вісник КНУВС. — К., 2006. — Вип. 6. — С. 118—124.
85. Макаркин А. И. Состязательность на предварительном слдествии / Макаркин А. И. : [науч. ред. доктор юрид. наук, проф. В. В. Вандышев]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. — 265 с.
86. Максимович Р. Досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, як загальна ознака спеціального суб’єкта злочину / Р. Максимович // Вісник Львівського університету. Серія. Юридична. — Львів, 2010. — Вип. 50. — С. 287—293.
87. Марчак В. Я. Обмежена осудність: психолого-правовий аспект / Марчак В. Я. ; М-во освіти і науки України. — Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2010. — 398 с.
88. Меликсетян Г. Г. Анализ обстановки места происшествия по делам об убийствах : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика» / Г. Г. Меликсетян. — М., 1974. — 24 с.
89. Мельник А. В. Тимчасові розлади психічної діяльності алкогольного та органічного ґенезу : (судово-психіатричний та правовий аспекти) / Мельник А. В. — К. : Євшан-зілля, 2010. — 221 с.
90. Мельник О. В. Моральні засади провадження у досудових стадіях кримінального процесу України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / О. В. Мельник. — К., 2006. — 16 с.
91. Москалькова Т. Н. Этика уголовно-процессуального доказывания (стадия предварительного расследования) / Москалькова Т. Н. — М. : Спарк, 1996. — 124 с.
92. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К. : Юрид. думка, 2008. — 1215 с.
93. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України : за станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серп. 1997 р. / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я. ; відп. ред. В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко ; Верховний Суд України. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : ЮрІнком Інтер, 1997. — 624 с.
94. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Никифоров Б. С. — М. : Госюриздат, 1960. — 229 с.
95. Орловська Н. А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / Н. А. Орловська. — Одеса, 2001. — 20 с.
96. Палюх Л. Щодо питання про модель інститутів вікової неосудності, обмеженої вікової осудності у кримінальному законодавстві України / Л. Палюх // Вісник Львівського університету. Серія. Юридична. — Львів, 2008. — Вип. 47. — С. 202—211.
97. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Панов Н. И. — Х. : Вища школа, 1982. — 160 с.
98. Письменний Д. П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою : правові й організаційні засади : [монографія] / Д. П. Письменний, В. М. Федченко. — Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. — 202 с.
99. Побегайло Э. Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. Уголовно-правовое и криминологическое исследование / Побегайло Э. Ф. — Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 1965. — 205 c.
100. Положення про Головне слідче управління МВС України : затв. наказом МВС України від 31берез. 2008 р. № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України» // Слідча практика : зб. / [уклад. О. О. Крюков] / УВПД ГШ МВС України. — К., 2009. — С. 111—121.
101. Постанова Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 1-263/09 від 16 квіт. 2009 р. [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/6378214
102. Приходько Т. М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право» / Т. М. Приходько. — К., 2001. — 20 с.
103. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх : постан. Пленуму Верховного Суду України від 16 квіт. 2004 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К., 2010. — С. 296—303.
104. Про приватну детективну (розшукову) діяльність [Електронний ресурс] : проект Закону України від 12 квіт. 2010 р., реєстр. № 6288. — Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=37435
105. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : постан. Пленуму Верховного Суду України від 7 лют. 2003 р. № 2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К., 2010. — С. 228—238.
106. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : постан. Пленуму Верховного Суду України від 7 лют. 2003 р. № 2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К., 2010. — С. 228—238.
107. Прокопчук В. А. Проблема причинного зв’язку в кримінальному праві / В. А. Прокопчук // II Всеукраїнські наукові читання з кримінальної юстиції пам’яті професора В. П. Колмакова. — Одеса, 2011. — С. 124—127.
108. Рогова О. Г. Право на життя в системі прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень» / О. Г. Рогова. — Х., 2006. — 20 с.
109. Рожнова В. В. Кримінальний процес України в питаннях та відповідях : [посіб.] / Рожнова В. В., Азаров Ю. І, Заїка С. О. — К. : ПАЛИВОДА А. В., 2009. — 260 с.
110. Розин Н. Н. Уголовное судопроизводство : [пособие к лекциям] / Розин Н. Н. — [2-е изд., изм. и доп.]. — СПб. : изд. Юридическаго книжнаго склада «Право», 1914. — 546 с.
111. Романюк Б. Проведення розслідування у кримінальній справі групою слідчих. Організаційно-правові питання / Б. Романюк // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 8. — С. 65—73.
112. Рудник В. І. Судова психіатрія : [навч. посіб. для юристів] / Рудник В. І. — К. : НАУ-друк, 2009. — 245 с.
113. Савицкий В. М. Язык процессуального закона : Вопросы терминологии / Савицкий В. М. ; под ред. А. Я. Сухарева. — М. : Наука, 1987. — 286 с.
114. Саінчин О. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (кримінально-правовий аналіз) / О. Саінчин // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. — Львів, 2002. — № 2. — С. 54—58.
115. Саінчин О. С. Розслідування умисних вбивств: теорія та практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / О. С. Саінчин. — Запоріжжя, 2011. — 38 с.;
116. Сізінцова Ю. Ю. Докази у кримінальному процесі: теоретичний аспект та практичне значення в процесі правозастосування : [навч. посіб.] / Сізінцова Ю. Ю. — К. : Дакор, 2010. — 128 с.
117. Скляров С. В. Вина и мотивы преступного поведения / Скляров С. В. ; Ассоц. юрид. центр. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. — 324 с.
118. Случевский В. Учебник русского уголовного процесса : Судоустройство – судопроизводство / Случевский В., преп. уголов. судопроизводства в Уч-ще правоведения, чл. консультации М. Ю., и. д. тов. обер-прокурора Уголов. касс. деп. Сената. — СПб. : тип. М. М. Стасюлевича, 1913. — 670 с.
119. Смирнов А. В. Модели уголовного процесса / Смитрнов А. В. — СПб. : Наука, 2000. — 223 с.
120. Снігерьов О. П. Умисні вбивства. Попередження та розкриття : [практ. посіб. ] / Снігерьов О. П., Матвійчук В. В., Никифорчук Д. Й. — К. : КНТ, 2005. — 99 с.
121. Советское уголовное право. Общая часть : учеб. / [Г. А. Кригер, А. В. Наумов, Ю. М.Ткачевский и др.] ; под ред. Г. А.Кригера и др. — М. : МГУ, 1988. — 367 с.
122. Соловій Я. І. Вікові межі кримінальної відповідальності / Я. І. Соловій // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення. — Львів, 2006. — Ч. 1. — С. 277—279.
123. Спасович В. Д. О теории судебно-уголовных доказательств в связи с судоустройством и судопроизводством / Спасович В. Д. — М. : ЛексЭст, 2001. — 93 с.
124. Стан та структура злочинності в Україні [Електронний ресурс] / Офіційний сайт МВС України. — Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/717134
125. Старко О. До питання про визначення меж кримінально-правової охорони життя людини / О. Старко // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 3.— С. 116—119.
126. Стахівський С. М. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства : Вибрані твори (Світлій пам’яті С. М. Стахівського присвячується) / Стахівський С. М. — К. : Бізнес Медіа Консалтинг, 2010. — 276 с.
127. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. ; КНУВС. — К. : Атіка, 2009. — 64 с.
128. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: [монографія] / Стахівський С. М. ; НАВСУ. — К. : НАВСУ, 2005. — 271с.
129. Степанов О. С. Належність та допустимість доказів у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / О. С. Степанов. — К., 2007. — 16 с.
130. Стефанчук Р. Право на життя як особисте немайнове право фізичної особи / Р. Стефанчук // Право України. — 2003. — № 11. — С. 115—119.
131. Строгович М. С. Избранные труды / Строгович М. С. ; АН СССР. Ин-т государства и права. — М. : Наука, 1991. —
Т. 3 : Теория судебных доказательств. — 1991. — 297 с.
132. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса : в 2 т. / Строгович М. С. — М. : Наука, 1968 — 1970. —
Т. 1 : Основные положения науки советского уголовного процесса. — 470 с.
133. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса : в 2 т. / Строгович М. С. — М. : Наука, 1968 — 1970. —
Т. 2 : Порядок производства по уголовным делам по советскому уголовно-процессуальному праву. — 1970. — 516 с.
134. Тарасов А. А. Процессуальные и тактико-психологические проблемы расследования преступлений группой следователей : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; криминалистика ; судебная экспертиза» / А. А. Тарасов. — Казань, 1990. — 15 с.
135. Тетенькин Б. А. Проверка доказательств в структуре уголовно-процессуального доказівания : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Б. А. Тетенькин. — М., 1983. — 21 с.
136. Тимербаев А. Т. Тактика проверки заявлений об алиби на предварительном следствии : [учеб. пособие] / А. Т. Тимербаев, Л. В. Сердюк. — Хабаровск: Хабар. ВШ МВД СССР, 1987. — 60 с.
137. Типове положення про слідче управління головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах києві та Севастополі, на залізничному транспорті : затв. наказом МВС України від 31берез. 2008 р. № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України» // Слідча практика : зб. / [уклад. О. О. Крюков] / УВПД ГШ МВС України. — К., 2009. — С. 121—131.
138. Типове положення про слідчий відділ, відділення міського, районного, міськрайонного, лінійного управління, відділу ГУМВС, УМВС, відділу спеціальної міліції : затв. наказом МВС України від 31 берез. 2008 р. № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України» // Слідча практика : зб. / [уклад. О. О. Крюков] / УВПД ГШ МВС України. — К., 2009. — С. 131—142.
139. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь : принят 16 июля 1999 г. № 295-З. [Электронный ресурс]. — Режим доступа :
http://pravo.kulichki.com/vip/upk/
140. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Узбекистан [Электронный ресурс] : принят 22 сентября 1994 г. № 2013-XII. — Режим доступа :
http://www.scrc.uz/ugpkod-ru.html
141. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс] : от 18 декабря 2001 г. № 174-ФЗ ; принят ГД ФС РФ 22 ноября 2001 г. — Режим доступа :
http://duma.consultant.ru/page.aspx?703004
142. Удалова Л. Д. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування : [навч. посіб.] / Л. Д. Удалова, О. В. Рибалка ; МОН України. — К. : КНТ, 2012. — 158 с.
143. Улищенко И. С. Расследование преступлений группой следователей : проблемы правовой регламентации : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / И. С. Улищенко. — М., 1997. — 21 с.
144. Фаткуллин Ф. Н. Общие проблемы процессуального доказывания / Фаткуллин Ф. Н. — [2-е изд, доп.]. — Казань : Казан. ун-т, 1976. — 207 с.
145. Фесенко Е. Объект преступления с точки зрения ценностной теории / Е. Фесенко // Уголовное право. —2003. — № 3.— С. 71—73.
146. Філософський енциклопедичний словник / НАН України. Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. — К. : Абрис, 2002. — 742 с.
147. Фойницкий И. Я. Курс советского уголовного судопроизвосдтва / Фойницкий И. Я. — СПб. : Альфа, 1996. —
Т. 2. — 1996. — 552 с.
148. Фойницкий И. Я. Курс советского уголовного судопроизводства / Фойницкий И. Я. — СПб. : Альфа, 1996. —
Т. 1. — 1996. — 552 с.
149. Халмурадов Б. Д. Судова психіатрія : основні терміни та поняття : [навч. посіб. — довід. для студ. ВНЗ] / Б. Д. Халмурадов, О. Г. Швачко ; Акад. безпеки та основ здоров’я. — К. : ЦНЛ, 2006. — 77 с.
150. Хлынцов М. Н. Криминалистическая информация и моделирование при расследовании преступлений / Хлынцов М. Н. ; под ред. В. Г. Власенко. — Саратов : Сарат. ун-т, 1982. — 159 с.
151. Черечукина Л. В. Расследование убийств : [учеб.-метод. пособие] / Черечукина Л. В. ; МВД Украины. Луганский Г