ПРЕДМЕТНА ПІДСУДНІСТЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

УДК 347.454

БІЛУГА Сергій Володимирович

ПРЕДМЕТНА ПІДСУДНІСТЬ
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
КІВАЛОВ Сергій Васильович,
доктор юридичних наук,
професор, академік НАПрН України

Одеса – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….…………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПІДСУДНОСТІ
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ………………………………..10
1.1. Історіографія інституту підсудності.………………………………………....10
1.2. Сутність та правова природа предметної підсудності
в адміністративному судочинстві……………..…………………………...….20
1.3. Нормативно-правове регулювання правил предметної підсудності справ адміністративним судам в Україні...…………………………………………..50
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...66
РОЗДІЛ 2. ВИДИ ПРЕДМЕТНОЇ ПІДСУДНОСТІ
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДДОЧИНСТВІ……………………………...69
2.1. Імперативна предметна підсудність справ адміністративним судам……....69
2.1.1. Загальні правила визначення імперативної предметної підсудності
справ адміністративним судам……………………………………………………70
2.1.2. Спеціальні правила імперативної предметної підсудності справ адміністративним судам………………………………………………………….102
2.2. Особливості альтернативної предметної підсудності справ адміністративним судам ……………………..…………………………………..122
2.3. Предметна підсудність адміністративних справ за зв’язком вимог………136
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….146
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПРЕДМЕТНОЇ ПІДСУДНОСТІ……………………………………………….148
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….176
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...186

ВСТУП

Актуальність теми. Реалізація обов’язку держави щодо утвердження й забезпечення прав і свобод людини є можливою лише за умови створення надійної правової бази функціонування кожної державної інституції. При цьому на особливу увагу заслуговує правове забезпечення діяльності органів судової влади, оскільки саме правосуддя є гарантом захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Становлення в Україні адміністративної юстиції та реформування судової системи, спрямованої на підвищення ефективності діяльності судових органів, що тривають в Україні, визначили необхідність переосмислення ряду фундаментальних процесуальних інститутів. У зв’язку із цим, поглиблене дослідження окремих аспектів правового регулювання та організації здійснення адміністративного судочинства набувають особливої актуальності.
Ефективність виконання адміністративними судами завдання щодо захисту прав, свобод та інтересів людини у публічно-правових відносинах напряму залежить від досконалості процесуальних норм, у тому числі й тих, що визначають правила підсудності справ адміністративним судам. Саме правила підсудності справ адміністративним судам створюють умови для об’єктивного, повного, швидкого вирішення публічно-правового спору, і, відповідно, для реалізації людиною права на судовий захист.
Незважаючи на те, що інститут підсудності є невід’ємною частиною кожної процесуальної галузі, на рівні теоретичних досліджень залишається багато прогалин у визначенні поняття і змісту підсудності, її видів, вимог до формування правил підсудності, особливостей реалізації правил підсудності щодо окремих категорій спорів.
Окремі аспекти інституту підсудності були предметом дослідження В. Б. Авер’янова, А. В. Баб’яка, В. М. Бевзенка, І.П. Голосніченка, І. Л. Бородіна, В. Д. Бринцева, В. В. Гордєєва, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, І. Б. Коліушка, В. К. Колпакова, О. В. Кузьменко, Р. О. Куйбіди, В. К. Матвійчука, Д. Д. Луспеника, Ю. С. Назара, С. В. Оверчука, А. П. Огородника, А. Ю. Осадчого, О. І. Остапенка, О. Н. Панченка, О. М. Пасенюка, В. Г. Перепелюка, А. В. Руденка, О. А. Сергейчука, В. С. Стефанюка, С. Г. Стеценка, І. О. Хара, Х.П. Ярмакі та інших учених, які представляють різні галузі правової науки. Суттєвим внеском у становлення інституту підсудності в адміністративному процесі стало дисертаційне дослідження Р. В. Ватаманюка, присвячене визначенню нормативно-правової структури інституту підсудності в адміністративному судочинстві України.
Закладений працями зазначених учених фундамент становлення інституту підсудності в адміністративному судочинстві потребує подальшого науково-теоретичного обґрунтування, зокрема, у напрямку деталізації нормативно-правового регулювання предметної підсудності справ адміністративним судам.
Предметна підсудність в адміністративному судочинстві має низку характерних особливостей, зумовлених специфікою побудови системи адміністративних судів та розподілом повноважень між судами першої інстанції. Численні зміни, внесені до Кодексу адміністративного судочинства України щодо визначення предметної підсудності справ адміністративним судам, наявність суперечливих норм, що визначають віднесення справ за предметною підсудністю до адміністративних судів різних ланок, а також відсутність усталеної практики застосування правил предметної підсудності, зумовлюють необхідність поглиблення теоретичних засад предметної підсудності справ адміністративним судам і вироблення пропозицій щодо подальшого удосконалення процесуального законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретико-правове забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні», що є складовою частиною теми «Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0101U001195), дослідження якої здійснюється в Національному університеті «Одеська юридична академія».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний системний аналіз предметної підсудності в адміністративному судочинстві, теоретична розробка сучасних проблем застосування правил визначення предметної підсудності і формування на цій основі пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства та судової практики.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
виокремити етапи формування інституту підсудності в адміністративному судочинстві;
з’ясувати поняття та значення предметної підсудності справ адміністративним судам;
установити стан правового регулювання предметної підсудності справ адміністративним судам;
визначити особливості предметної підсудності справ адміністративним судам у зіставленні з іншими судовими процесами;
установити зміст предметної підсудності та охарактеризувати правила визначення судової установи щодо розгляду адміністративної справи;
розкрити критерії розмежування предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам (як адміністративним судам), окружним, апеляційним адміністративним судам та ВАС України;
визначити правові наслідки недотримання правил предметної підсудності справ адміністративним судам;
розробити пропозиції, спрямовані на удосконалення норм предметної підсудності в адміністративному судочинстві України.
Об’єктом дослідження є адміністративне судочинство як форма судового захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Предмет дослідження становить предметна підсудність в адміністративному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи. Підґрунтям дослідження є діалектичний метод наукового пізнання явищ дійсності у їхньому розвитку та взаємозв’язку. Широкого застосування набув порівняльно-правовий метод при зіставленні положень чинного законодавства України, законопроектних норм із відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн. Використання методу системного аналізу дозволило розглянути предметну підсудність як ціле, як єдину систему і виявити його взаємозв’язки з іншими елементами правової системи (п.п. 1.2, 1.3). Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст законодавчих положень про предметну підсудність (п.п. 1.3, 2.1, 2.3, р. 3). Статистичний метод використовувався для виявлення недоліків діяльності адміністративних судів щодо застосування норм, які регулюють предметну підсудність (р. 2). Метод моделювання було застосовано при формулюванні пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення норм Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі яких визначається предметна підсудність справи (п.п. 2.1, 2.3, р. 3). Застосовувалися також формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний, юридичного аналізу, логічний та інші методи, які надали змогу комплексно та всебічно дослідити проблемні питання предметної підсудності в адміністративному судочинстві (п.п. 2.2., 2.3).
Теоретичною базою дослідження становлять роботи вітчизняних та зарубіжних учених у галузі адміністративного процесу, адміністративного права та судоустрою, а також роботи з кримінально-процесуального права, конституційного, цивільного процесуального права, інших правових дисциплін, філософії, психології, соціології.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Загальна декларація прав людини 1948 р., Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., інші міжнародно-правові документи, адміністративно-процесуальне та адміністративне законодавство, законодавство про судоустрій, відомчі нормативно-правові акти.
Емпіричну основу дисертації становлять матеріали адміністративних справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України, окружним адміністративним судом м. Києва, Одеським окружним адміністративним судом, місцевими загальними судами як адміністративними. Результати дослідження обґрунтовуються статистичними даними щодо розгляду й вирішення адміністративних справ за 2010–2011 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в Україні вперше на дисертаційному рівні виконано комплексне монографічне дослідження з проблем предметної підсудності адміністративних справ. Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною і дозволяють сформулювати нові положення і висновки. У пропонованій роботі:
уперше:
здійснено періодизацію становлення інституту підсудності адміністративних справ у залежності від організаційно-процесуальних засад способу їх вирішення;
сформульовано авторське визначення поняття «предметна підсудність справ адміністративним судам»;
обґрунтовано пропозицію щодо запровадження інституту обов’язкової згоди сторін на зміну предметній підсудності за зв’язком справ;
удосконалено:
положення щодо видів підсудності в адміністративному судочинстві;
теоретичні підходи щодо значення правил предметної підсудності в адміністративному судочинстві України;
підстави розмежування адміністративних справ за предметною підсудністю між адміністративними судами першої інстанції;
положення щодо значення стадії адміністративного судочинства, на якій виявлено порушення правил предметної підсудності, для вибору процесуальних заходів забезпечення розгляду справи компетентним адміністративним судом;
набули подальшого розвитку:
пропозиції щодо недоцільності наділення апеляційних адміністративних судів повноваженнями першої інстанції;
теза щодо визначення та меж застосування альтернативної предметної підсудності справ адміністративним судам;
положення щодо особливостей предметної підсудності в адміністративному судочинстві;
положення щодо правових наслідків недотримання правил предметної підсудності в адміністративному судочинстві;
пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання правил предметної підсудності в адміністративному судочинстві
України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальших досліджень загальнотеоретичних питань удосконалення правового регулювання правил предметної підсудності справ адміністративним судам;
правотворчості – для удосконалення норм адміністративного процесуального законодавства з метою підвищення ефективності нормативного закріплення розподілу предметних повноважень адміністративних судів першої інстанції;
навчальному процесі – у ході викладання дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Особливості адміністративного судочинства в окремих категоріях адміністративних справ» у вищих навчальних закладах, які готують юристів.
Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія».
Основні результати дослідження було оприлюднено протягом
2009–2011 рр. на: звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії
(5–6 червня 2009 р., м. Одеса), міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя сучасної України» (20–21 травня 2011 р.,
м. Одеса), міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (26–27 листопада 2010 р., м. Миколаїв), щорічних Рішельєвських академічних читаннях «Модернізація державного управління, державної служби і кадрової політики» (15–76 вересня 2010 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлено у 6 наукових публікаціях, 3 з яких опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті здійснення дослідження було зроблено такі висновки:
1. Становлення інституту підсудності адміністративних справ відбувається з урахуванням теоретичних напрацювань учених інших процесуальних галузей права, що мають значно багатшу історію. Однак, найбільш повно розвиток наукової думки щодо сутності підсудності адміністративних справ можна прослідкувати на тлі становлення адміністративної юстиції. У зв’язку із цим, запропоновано виокремлювати такі періоди становлення інституту підсудності адміністративних справ:
1) період становлення судової форми розгляду й вирішення спорів публічно-правового характеру на теренах Російської Імперії (ХІХ –
20-ті рр. ХХ ст.). Цей період пов’язаний із формуванням адміністративної юстиції в Російській імперії та визначенням категорій справ, віднесених на розгляд судових (квазісудових) органів. Характерною рисою цього етапу можна вважати розуміння підсудності адміністративних справ як відношення зв’язку між судовими (квазісудовими) органами і справою;
2) період домінування адміністративно-відомчого захисту прав і свобод у сфері публічного управління (20-ті рр. – 90-ті рр. ХХ ст.). Цей період пов’язаний із визнанням можливості судового оскарження окремих рішень чи дій суб’єктів, наділених владними повноваженнями, без створення спеціалізованих судових органів. Характерною рисою цього етапу можна вважати визначення підсудності адміністративних справ у контексті їхнього розгляду загальними судами у порядку цивільного судочинства;
3) період формування самостійної судової форми захисту прав і свобод громадян у сфері публічного управління (90-ті рр. ХХ ст. – до теперішнього часу). Цей період пов’язаний із створенням трирівневої системи адміністративних судів та поглибленням судової спеціалізації. Його характерною рисою слід вважати теоретичне оформлення конструкції підсудності справ адміністративним судам першої інстанції.
2. Установлено, що підсудність справ адміністративним судам може розглядатися в інституційному, організаційному і функціональному аспектах. Інституційний аспект підсудності справ адміністративним судам розкриває його значення як інституту (сукупність правових норм) адміністративного процесуального права, який визначає повноваження окремих ланок адміністративних судів та адміністративних судів однієї ланки щодо розгляду й вирішення справ адміністративної юрисдикції. Організаційний аспект підсудності справ адміністративним судам визначається як правовий зв’язок між справою адміністративної юрисдикції та відповідним адміністративним судом, який визначається сукупністю ознак і властивостей справи – з одного боку, та кадровими, матеріальними, організаційними можливостями конкретного адміністративного суду – з іншого. Функціональний аспект підсудності справ адміністративним судам дозволяє розглядати підсудність як засіб забезпечення реалізації права особи на законного суддю та як умову реалізації завдань і функцій адміністративного судочинства.
3. Встановлення конкретного адміністративного суду, компетентного розглядати конкретну адміністративну справу є можливим лише за умови визначення належності адміністративної справи за предметною, територіальною та інстанційною підсудністю у сукупності. Обов’язкове встановлення повноваження суду розглядати конкретну адміністративну справу з точки зору предметної, територіальної та інстанційної підсудності свідчить про наявність нерозривного зв’язку між ними, який виходить за межі їх видової належності. Відмінності у застосуванні правил предметної, територіальної та інстанційної підсудності справ адміністративним судам і правила імперативної, альтернативної, виключної, загальної і спеціальної підсудності унеможливлюють розгляд зазначених категорій у єдиному логічному ланцюгу. Тому, в дослідженні обґрунтовується теза щодо визначення предметної, територіальної та інстанційної підсудності як складових елементів підсудності адміністративних справ, тоді як імперативна, альтернативна, виключна, загальна і спеціальна підсудності можуть бути розглянуті як види підсудності адміністративних справ, виокремлені в залежності від певних критеріїв класифікації правил підсудності.
4. Предметна підсудність є обов’язковим елементом інституту підсудності адміністративних справ. Однак, її значення, види, формулювання правил розподілу справ, мають суттєві особливості, які пов’язані із специфікою самої процесуальної галузі права. У зв’язку із цим, встановлення сутності предметної підсудності справ адміністративним судам є можливим за умови виокремлення її характерних ознак, до найбільш суттєвих із яких слід зарахувати:
1) характер розподілу справ. Розподіл справ за предметною підсудністю в адміністративному судочинстві відбувається з урахуванням особливостей системи адміністративних судів. Так, на відміну від інших судових процесів, адміністративні справи в залежності від особливостей спірних правовідносин, можуть розглядатися судами різних ланок системи адміністративних судів (в окремих випадках судом першої інстанції можуть бути апеляційні адміністративні суди або Вищий адміністративний суд України);
2) першочергове значення при визначенні компетентної судової установи. У кримінальному, цивільному, господарському процесах, ураховуючи зміни, внесені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у 2010 р., всі справи у першій інстанції розглядаються місцевими загальними судами (районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами), які наділені однаковим обсягом повноважень. Відповідно, для визначення компетентного суду враховуються лише правила територіальної підсудності.
В адміністративному судочинстві місцеві суди представлені окружними адміністративними судами та місцевими загальними судами, обсяг повноважень щодо розгляду адміністративних справ у яких не є однаковим. Тому, при визначенні компетентного адміністративного суду першим питанням, яке потребує свого вирішення, є встановлення категорії адміністративної справи та її належність до розгляду зазначених судових органів. Визначення територіальної підсудності є наступним кроком і залежить від визначеного адміністративного суду за предметною підсудністю;
3) можливість визначення предметної підсудності на альтернативних засадах. Альтернативний спосіб визначення підсудності є характерним для правил територіальної підсудності, але, враховуючи, що предметна підсудність адміністративних справ визначається і щодо судів однієї ланки, з метою унеможливлення відмови у розгляді справи на підставах законодавчої невизначеності певної категорії справ, в адміністративному судочинстві передбачено вибір судової установи на розсуд позивача;
4) критерії розподілу справ за предметною підсудністю. Предмет спору є найбільш поширеним критерієм розподілу категорій справ. Проте, зважаючи на розгалужену систему суб’єктів публічно-правових відносин, ефективним і більш доступним критерієм розмежування категорій адміністративних справ є суб’єкт спору – орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
5. Визначення предметної підсудності адміністративних справ пропонується сформулювати з урахуванням особливостей структури публічно-правових спорів, побудови системи адміністративних судів та критеріїв розподілу між ними компетенції. У зв’язку із цим під предметною підсудністю адміністративних справ слід розуміти сукупність правових норм, якими визначається повноваження місцевих адміністративних судів (окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів як адміністративних) щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції, виходячи із специфіки предмета спору або його суб’єктного складу.
6. Серед видів предметної підсудності імперативна підсудність є основним способом визначення компетентного суду щодо розгляду й вирішення адміністративної справи. Чітке нормативне встановлення кола справ, що належить до розгляду місцевих загальних судів, окружних адміністративних судів, апеляційних судів та Вищого адміністративного суду України забезпечує швидкість визначення належного суду, єдність судової практики і створення умов для підвищення якості розгляду й вирішення адміністративних справ. Імперативна предметна підсудність, ураховуючи особливості нормативного визначення її правил, поділяється на загальну (встановлена ст. 18 КАС України) і спеціальну (норми містяться у гл. 6 КАС України). При цьому, наявність розгалужених, заплутаних положень, що містять численні виключення і дублювання, створюють умови для порушення принципу доступності до суду в адміністративному судочинстві. У зв’язку із цим, як уявляється, єдиною категорією справ щодо якої є необхідність застосування спеціальної імперативної підсудності є спори, пов’язані з процесом виборів і референдуму.
7. Аналіз змін у нормативному встановленні правил предметної підсудності в адміністративному судочинстві свідчить про поступове збільшення обсягу повноважень місцевих загальних судів як адміністративних щодо розгляду й вирішення окремих категорій адміністративних справ. Така тенденція призводить до зниження впливу конституційного принципу спеціалізації щодо будови системи судів загальної юрисдикції в Україні, якого спрямовано на забезпечення якісного та в розумні строки розгляду таких справ. На теперішній час місцеві загальні суди розглядають справи чотирьох юрисдикцій: адміністративної, кримінальної, цивільної та щодо справ про накладення адміністративних стягнень, і додаткове розширення їх повноважень призводить до зниження якості вирішення справ.
8. Право особи на оскарження судового рішення визнається і гарантується Конституцією України, і можливість його реалізації вимагає створення належних умов в організації здійснення судочинства. Зміни, внесені до кримінального і цивільного процесуального законодавства свідчать, що законодавець поступово скорочує практику поєднання подвійних повноважень апеляційних адміністративних судів: перегляд справ в апеляційному порядку та розгляд справ по першій інстанції. Основні аргументи такої позиції закріплено у п. 3 розділу 3 Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів зазначено, що кожен суд має виконувати функції лише однієї інстанції: місцеві суди – першої інстанції, апеляційні суди – апеляційної інстанції, вищі суди – касаційної інстанції, Верховний Суд України – касаційної інстанції у виняткових випадках. Проте, в адміністративному судочинстві суд кожної ланки все ще може виконувати у певних випадках функції суду першої інстанції. Якщо доцільність віднесення оскарження рішень найвищих органів державної влади або рішень щодо встановлення ЦВК України результатів виборів та референдуму не викликає заперечень, та наявність повноважень щодо розгляду справи по першій інстанції апеляційними судами не знаходить аргументів на підтримку. Щодо виборчих спорів, які розглядаються Київським апеляційним судом, варто врахувати наявність у системі адміністративних судів суду, наділеного виключними повноваженнями щодо розгляду окремих категорій справ, у тому числі і виборчих спорів – окружного адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на м. Київ. Щодо справ, пов’язаних із примусовим відчуженням земельної ділянки, слід врахувати, що ці справи не мають масового характеру, окружні адміністративні суди мають достатні можливості для їхнього якісного розгляду й вирішення.
9. Альтернативна предметна підсудність означає, що закон як виняток із загального правила предметної підсудності надає позивачеві можливість із двох судів обрати той суд, до якого найбільш зручно звернутися. Право вибору позивачем суду на альтернативних засадах належить виключно позивачеві. У той же час, альтернативна підсудність в адміністративному судочинстві має суттєві відмінності від аналогічного різновиду підсудності справ у цивільному судочинстві. Так, в адміністративному судочинстві альтернативні засади вибору суду можуть реалізовуватися як щодо правил територіальної, так і щодо правил предметної підсудності. Слід ураховувати, що альтернативне визначення територіальної підсудності не змінює якості розгляду й вирішення адміністративних справ, тоді як альтернативне визначення предметної підсудності може вплинути на якість здійснення правосуддя в адміністративних справах, оскільки місцеві загальні суди та окружні адміністративні суди мають різні можливості (стосовно кваліфікованості і спеціалізації суддівського складу). Аналіз практики розгляду й вирішення адміністративних справ з використанням альтернативних правил визначення предметної підсудності свідчить про вибір позивачем саме місцевого загального суду як адміністративного. Тому, уявляється за доцільне виключити застосування правил альтернативної підсудності щодо справ, пов’язаних з оскарженням дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади.
10. Наявність норм, що передбачають можливість поєднання кількох вимог в одному адміністративному позові, а також кількох позовів в одному провадженні, спрямовано на оптимізацію адміністративного судочинства і забезпечення швидкого та якісного вирішення спору в одному провадженні. Стаття 21 КАС України визначає порядок установлення предметної підсудності справи, що поєднує декілька неоднорідних позовних вимог, і побудована за принципом віднесення пов’язаних між собою вимог на розгляд суду вищого ступеня спеціалізації. Можливість об’єднання декількох адміністративних справ, що містять однорідні позовні вимоги, в одному провадженні передбачена ст. 116 КАС України, проте, не містить вказівки на порядок визначення суду за предметною підсудністю. Це питання може виникнути стосовно справ, предметна підсудність яких визначається на альтернативних засадах, тому доцільним є визначення предметної підсудності таких справ на тому ж принципі, що передбачений ст. 21 КАС України.
11. Передача справи до іншого адміністративного суду за предметною підсудністю внаслідок об’єднання кількох позовів може створити для осіб, що беруть участь у справі додаткові ускладнення. Тому, вчинення такої процесуальної дії потребує обов’язкової згоди сторін, оскільки у протилежному випадку цілей такого об’єднання не буде досягнуто.
12. Порушення правил предметної підсудності справ адміністративним судам унеможливлює реалізацію сторонами спору права на судовий захист. Виявлення порушення правил предметної підсудності є можливим на будь-якій стадії адміністративного судочинства і потребує негайного вжиття адекватних заходів забезпечення розгляду справи належним судом. Відповідно, в залежності від стадії адміністративного судочинства, на якій виявлено порушення правил підсудності, наслідком може стати:
а) повернення позовної заяви – на стадії відкриття провадження у справі;
б) передача справи з одного адміністративного суду до іншого – на стадії підготовчого провадження і розгляду справи до винесення рішення;
в) скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд належним адміністративним судом – на стадії апеляційного, касаційного оскарження.
При цьому з метою забезпечення права участі сторін у розгляді справи, доцільним є закріплення можливості розгляду питання про передачу справи до належного суду у порядку письмового провадження за наявності згоди сторін.
13. Враховуючи результати здійсненого удослідженні аналізу особливостей правового регулювання правил визначення предметної підсудності адміністративним судам, сформульовані пропозиції щодо внесення доповнень у КАС України:
ч. 4 ст. 22 КАС України викласти у такій редакції: «Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження за клопотанням сторін або у судовому засіданні неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання;
ст. 108 КАС України доповнити окремою частиною такого змісту:
«У разі повернення позовної заяви з підстав, передбачених пунктом 6 частини 3 цієї статті, суд в ухвалі повинен роз’яснити позивачеві, до підсудності якого адміністративного суду віднесено розгляд такої справи»;
ст. 116 КАС України доповнити окремою частиною такого змісту: «Якщо справи знаходяться у провадженні різних адміністративних судів, у результаті їх об’єднання вони мають бути передані на розгляд окружного адміністративного суду, за умови згоди сторін».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді [за заг. ред. О. М. Пасенюка]. – К. : Істина, 2007. – 608 с.
2. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України // автори-упорядники : І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда – К. : Факт, 2003. – 146 с.
3. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т.
– Т. 1. Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер’янов. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004. – 584 с.
4. Адміністративне процесуальне (судове) право України : підручник
/ за заг. ред. С.В. Ківалова. – О. : Юрид. л-ра, 2007. – 582 с.
5. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / за ред.
Е.Ф. Демського. – К. : Юрінком Інтер, 2008 . – С. 276.
6. Адміністративне судочинство : підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 256 с.
7. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
8. Аналіз вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua
9. Аналітичний огляд здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України у 2010 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua
10. Аналітичний огляд здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України у 2011 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua
11. Аналітичний огляд стану здійснення судочинства місцевими та апеляційними адміністративними судами у 2010 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/file_viewer.html?id=29066320f30 a09128508d4447925a523
12. Аналітичний огляд стану здійснення судочинства місцевими та апеляційними адміністративними судами у 2011 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua
13. Андрійцьо В. Особливості провадження адміністративних справ, пов’язаних із порушенням виборчого процесу / В. Андрійцьо // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – №1. – С. 27–32.
14. Андрійцьо В. Особливості провадження адміністративних справ, пов’язаних із порушенням виборчого процесу / В. Андрійцьо // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – №1. – С. 27–32.
15. Анпілогов О.В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина
: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»
/ О.В. Анпілогов. – К., 2008. – 20 с.
16. Базов В. Право на справедливий судовий захист у контексті положень Загальної декларації прав людини / В. Базов // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 4. – С. 69–75.
17. Бандурка А.М. Административный процесс / А.М. Бандурка,
Н.М. Тищенко. – Х. : Изд-во НУВД, 2001. – 477 с.
18. Батанов О.В. Органи місцевого самоврядування / О.В. Батанов
// Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 4: Н-П. – 2002.– С. 290–291.
19. Бевзенко В.М. Інститут процесуальної співучасті в адміністративному судочинстві України: сутність та правове регулювання
/ Бевзенко В.М. // Держава і право : зб. наук. праць : Юридичні і політичні науки. – 2010. – Вип. 47. – С. 222–227.
20. Бевзенко В.М. Участь в адміністратив¬ному судочинстві України суб’єктів влад¬них повноважень: правові засади, підста¬ви та форми : монографія / Бевзенко В.М. – К. : Прецедент, 2010. – 475 с.
21. Бевзенко В.М. Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень: правові засади, підстави та форми : монографія / В. М. Бевзенко. – К. : Прецедент, 2010. – 475 с.
22. Беженов С. Как обеспечить конституционное право граждан на «свой суд» / С. Беженов // Российская юстиция. – М., 2003. – № 7. – С. 24–29.
23. Борко А.Л. Організаційно-правове забезпечення діяльності адміністративних судів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.Л. Борко. – К., 2009. – 17 с.
24. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції / І. Бородін // Право України. – 2000. – № 2. – С. 15–17.
25. Бутенко В.І. Про співвідношення понять «юрисдикція», «компетенція», «повноваження», «підсудність», «підвідомчість»
у адміністративному судочинстві / В.І. Бутенко // Наше право. – 2009. – № 1.
– Ч. 1. – С. 36–40.
26. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса : учебник
/ Васьковский Е.В. – М., 1913. – Т. 1. – 486 с.
27. Ватаманюк Р.В. Інститут підсудності в адміністративному судочинстві України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук
: 12.00.07 / Ватаманюк Руслан Васильович. – Львів, 2011. – 211 с.
28. Ватаманюк Р.В. Порушення правил про підсудність як підстава повернення позовної заяви та передачі справи до іншого адміністративного суду / Р.В. Ватаманюк // Митна справа. – 2010. – № 6 (72). – Ч. 2. – С. 410–416.
29. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. – 992 с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 783 с.
31. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред.
В.Б. Авер’янова. – К. : Видав. дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
32. Волжанин В.П. Понятие юрисдикции по гражданским делам
/ В.П. Волжанин // Проблемы защиты гражданских прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1979. – 218 с.
33. Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю.В. Георгієвський. – Х., 2004. – 19 с.
34. Головатий С. Верховенство права / Головатий С. – К., 2006. – Т. 3.
– 428 с.
35. Голубинський Е.К. Історія українських судів: Княжа доба. – К.
: Віче, 1991. – 211 с.
36. Гордєєв В. Адміністративна юрисдикція: проблеми визначення та розмежування / В.В. Гордєєв // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2011. – № 2. – С. 45–54.
37. Гордєєв В.В. Актуальні питання визначення предметної підсудності адміністративних справ / В.В. Гордєєв // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011.
– № 3 (7). – С. 62–68.
38. Гордєєв В.В. Законодавчі особливості вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожньо¬го руху / В.В. Гордєєв
// Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 30 травня 2009 р. – Чернівці : Вид-во Чернівецьк. нац. ун-ту, 2009. – С. 268–269.
39. Господарський процесуальний кодекс України : Закон України
від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6.
– Ст. 56.
40. Гражданский процесс : учебник / под ред. В.А. Мусина,
Н.А. Чесиной, Д.М. Чечота. – М. : Гардарики, 1996. – 480 с.
41. Гражданский процесс : учебник / под ред. М.К. Треушникова. – М.
: Новий юрист, 1998. – 512 с.
42. Гусаров К.В. Проблемы гражданской процессуальной правосубъектности : дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук
: 12.00.03 / Гусаров Константин Викторович. – Х., 2000. – 215 с.
43. Гусев Л.Н. Подсудность уголовных дел / Гусев Л.Н. – М.
: Госюриздат, 1955. – 111 с.
44. Довкевич Б. Конспект по уголовному процессу / Довкевич Б. – К., 1895. – 251 с.
45. Дробуш І.В. Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02. «конституційне право» / І.В. Дробуш. – К., 2002. – 19 с.
46. Дружков П. С. Судебная подведомственность споров о праве и иных правовых вопро¬сов, рассматриваемых в порядке гражданского судопроизводства : дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.03
/ Дружков Петр Сергеевич. – Свердловск, 1966. – 220 с.
47. Дружков П.С. Понятие и виды подведомственности споров о праве и иных правовых вопросов / П.С. Дружков // Вопросы советского государства и права. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1966. – 258 с.
48. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процессе / П.Ф. Елисейкин
// Вопросы государства и права : Ученые записки Дальневосточного государственного университета. – Владивосток, 1969. – Т. 31. – Ч. 1.
– С. 112–117.
49. Елисейкин П.Ф. Право советских граждан на судебную защиту как право конституционное и субъективное / П.Ф. Елисейкин // Проблемы зашиты гражданских прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1979. – С. 12–19.
50. Євстігнєєв А. Оскарження актів органів держави та місцевого самоврядування за Кодексом адміністративного судочинства України
/ А. Євстігнєєв // Юридичний журнал. – 2006. – № 3 (45). – С. 37–39.
51. Єдиний реєстр судових рішень // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rsr.gov.ua
52. Затираха І.О. Критерії визначення підсудності адміністративних справ : проблемні аспекти / І.О. Затираха // Митна справа. – 2010. – № 1 (67),
Ч. 2. – С. 113–118.
53. Інструкція з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах : наказ Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 р.
// Офіційний вісник України. – 2006. – № 52. – Ст. 3548.
54. Інформаційний лист Вищого господарського суду України
від 26 грудня 2005 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua
55. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право : питання кодифікації
/ Кисіль В.І. – К., 2000. – 132 с.
56. Коваль Л. Адміністративне право України : піручник / Коваль Л.
– К. : Основи, 1994. – 286 с.
57. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України
від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36,
№ 37. – Cт. 446.
58. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комент. / [Н.О. Армаш, О.М. Бандурка, А.В. Басов та ін.]; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А.Т. Комзюка. – К. : Прецедент; Істина, 2008. – 823 с.
59. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комент. / [С.В. Ківалов, О.І. Xapитонова, О.М. Пасенюк та ін.] – X., 2008.
– 648 с.
60. Козлов А.Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процесуального права / Козлов А.Ф. – Томск, 1983. – С. 55–59.
61. Коліушко І. «Мала судова реформа» – перший крок до побудови нової системи правосуддя / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Адвокат. – 2001. – № 3.
– С. 17–20.
62. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проб¬леми адміністративної реформи в Украї¬ні / Коліушко І.Б. – К. : Факт, 2002. – 370 с.
63. Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник
/ В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
64. Колпаков В.К. Особливості доказування у спра¬вах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечен¬ня безпеки дорожнього руху / В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв // Судова практика : наук.-практ. журнал.
– К. : Видав. Дім «Ін Юре». – 2010. – № 1-2. – С. 27–33.
65. Колпаков В.К. Підсудність адміністративних справ : критерії визначення і розмежування : метод. рекоменд. / В.К. Колпаков,
А.П. Огородник, Р.В. Ватаманюк, В.В. Гордєєв. – Чернівці : Золоті литаври, 2011. – 128 с.
66. Колпаков В.К. Юрисдикція адміністративних судів : монографія
/ В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв : в 2 кн. – Кн. 2. – Х. : Харків юридичний, 2011.
– 252 с.
67. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
– Ст. 141.
68. Кострова Н. Проблемы подсудности гражданских дел / Н. Кострова // Российская юстиция. – М., 2002. – № 3. – С. 36–41.
69. Кравчук В.М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В.М. Кравчук, О.І. Угриновська. – К.
: Істина, 2006. – 944 с.
70. Краткий словарь по философии / под общ. ред. И.В. Блауберга, И.К. Пантина. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1982. – 431 с.
71. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
72. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар; за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К. : ФОРУМ, 2003. – 944 с.
73. Кузнецова Е.В. Институт подсудности в гражданском процессуальном праве Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 «гражданский процесс; арбитражный процесс» / Е.В. Кузнецова. – М., 2004. – 19 c.
74. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні : навч. Посіб.
/ Кузьменко О.В. – К. : Атіка, 2007. – 157 с.
75. Куйбіда Р.О. Організація і розвиток сучасної судової системи України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.10 «судоустрій; прокуратура та адвокатура» / Р.О. Куйбіда. – К., 2006. – 18 с.
76. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні : стан і перспективи : монографія / Куйбіда Р.О. – К. : Атіка, 2004. – 288 с.
77. Кутафин О.Е. Компетенция местных Советов / О.Е. Кутафин,
К.Ф. Шеремет. – 2 изд., доп. – М. : Юрид. лит., 1986. – 223 с.
78. Лесницкая Л.Ф. Подсудность / Л.Ф. Лесницкая, П.А. Лупинская
// Юридический энциклопедический словарь / гл. ред. А.Я. Сухарев. – 2-е изд., доп. – М. : Сов. энциклопедия, 1987. – С. 328–329.
79. Малиновський В.Я. Державне управління : навч. посіб.
/ В.Я. Малиновський. – 2-ге вид., доп. та перероб. – К. : Атіка, 2003. – 576 с.
80. Марчуков Д. Спори, пов’язані з державною реєстрацією : чи завжди вони підсудні адміністративним судам / Д. Марчуков // Український часопис міжнародного права. – 2006. – № 1. – С. 169–164.
81. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України : підручник. – 2-ге вид., перероб і доп. / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.М. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
82. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / Михеєнко М.М., Шибіко В.П.,
Дубинський А.Я. / відп ред.: В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
83. Навроцький В.О. Забезпечення якості кримінального закону
/ В.О. Навроцький // Правова система України: теорія и практика. – К.
: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1993. – Вип. 36.
– С. 421.
84. Нагребельний В.П. Ухвала суду // Юридична енциклопедія : в 6 т.
/ редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. єнцикл., 1998.
Т. 6 : Т-Я. – 2004. – С. 233–234.
85. Назар Ю.С. Альтернативна предметна підсудність адміністративних справ / Ю.С. Назар // Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави : матеріали звіт. наук. конф. – Львів : Львів. держ. ун-т внутрішн. справ, 2009. – С. 172–176.
86. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. – Т. 1 / за заг. ред. В.К. Матвійчука, І.О. Хар. – К.
: КНТ, 2007. – 788 с.
87. Небрат О.О. Деякі проблеми забезпечення прав і свобод громадян при здійсненні адміністративного судочинства в Україні / О.О. Небрат // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 41.
– С. 256–261.
88. Новий тлумачний словник української мови / уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К., 2004. – Т. 2. – 667 с.
89. Нуянзин А.Н. Юрисдикция конституционного суда Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «конституционное право» / А.Н. Нуянзин. – Казань, 2004. – 30 с.
90. Оверчук С.В. Поняття та види підсудності в кримінальному процесі України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09
/ Оверчук Сергій Володимирович. – К., 2005. – 243 с.
91. Оніщук М. Судово-правова реформа : чи буде дано відповіді на виклики часу / М. Оніщук // Право України. – 2003. – № 5. – С. 15–18.
92. Осадчий А.Ю. Інститут підсудності в адміністративному судочинстві / А.Ю. Осадчий // Актуальні проблеми держави і права. – 2007. – № 43.
– С. 90–94.
93. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел : учеб. пособ.
– Сврдловск : изд-во «Уральский рабочий», 1973. – 122 с.
94. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права
: навч. посіб. / Авер’янов В.Б., Александрова Н.В., Банчук О.А.; за заг. ред.
Р.О. Куйбіди, В.І. Шишкіна. – К. : Старий світ, 2006. – 435 с.
95. Пабат О.В. Адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.В. Пабат. – Х., 2008. – 20 с.
96. Панченко О. Проблемні питання підсудності адміністративних справ // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 4. – С. 9–21.
97. Пасенюк О. До питання природи суб’єктивного публічного права
/ О. Пасенюк, Р. Корнута // Право України. – 2008. – № 8. – С. 58–63.
98. Педько Ю.С. Публічно-правовий спір – предмет юрисдикції адміністративних судів України / Ю.С. Педько // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України : міжнар. наук.-практ. конф.,
25–26 січня 2007 р.: [за заг. ред. проф. В.В. Комарова.]. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 249–252.
99. Педько Ю.С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук
: спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю.С. Педько. – К., 2004. – 17 с.
100. Пелевин С.М. Критерии подведомственности гражданских дел
/ С.М. Пелевин // Правоведение. – 1990. – № 14. – С. 80–84.
101. Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміні¬стративного процесу: питання теорії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В.Г. Перепелюк. – Х., 2000. – 23 с.
102. Побирченко И.Г. Подведомственность хозяйственных споров
/ Побирченко И.Г. – К., 1969. – 267 с.
103. Положення про Адміністрацію Президента України : Указ Президента України від 2 квітня 2010 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua
104. Полянчуков И.В. Подведомственность гражданско-правовых споров. Перспективы развития / И.В. Полянчуков // Правоведение. – 1993. – № 2.
– С. 97–100.
105. Попова Ю.А. Процессуальная форма разрешения споров, возникающих из публичных и административных правоотношений
/ Ю.А. Попова // Российский судья. – 2011. – № 4. – С. 5–8.
106. Постанова Пленуму Вищого адміністра¬тивного суду України
від 6 березня 2008 р. № 2 // Вісник Вищого адміністративного суду України.
– 2008. – № 1. – Ст. 117.
107. Потапенко С.В. Деякі питання реалізації принципу диспозитивності в адміністративному суді першої інстанції / С.В. Потапенко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/VKhnuvs/2010_49/49/16.pdf
108. Про Автономну Республіку Крим : Закон України від 17 березня
1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 11. – Ст. 69.
109. Про вдосконалення мережі адміністративних судів України : Указ Президента України від 16 жовтня 2008 р. № 941/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 80. – Ст. 2677.
110. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України
від 10 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35-36.
– Ст. 491.
111. Про вибори народних депутатів України : Закон України
від 17 листопада 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 97. – Ст. 526.
112. Про вибори Президента України : Закон України від 5 березня
1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
113. Про вивчен¬ня та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, вете¬ранів війни, жертв нацистських переслідувань : Довідка Вищого адміністративного суду України від 1 травня 2009 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
114. Про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань : Довідка ВАСУ за І півріччя 2009 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua
115. Про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби: аналітична довідка Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2009 // [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
116. Про вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами за 2008 рік : Аналітична довідка ВАСУ // [Електронний ресурс]. – Режим дост