ПРЕФІКСАЛЬНІ ДІЄСЛОВА У СИСТЕМІ МІЖРІВНЕВИХ МОТИВАЦІЙНИХ ВІДНОШЕНЬ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

СОКОЛОВА Світлана Олегівна

УДК 811.161.2΄366.5+373[611-612]

ПРЕФІКСАЛЬНІ ДІЄСЛОВА У СИСТЕМІ МІЖРІВНЕВИХ МОТИВАЦІЙНИХ ВІДНОШЕНЬ
10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант:
чл.-кор. НАН України, професор,
доктор філологічних наук
І.Р.Вихованець

Київ 2004

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

6

ВСТУП

7

РОЗДІЛ І. СИНХРОННІ МОТИВАЦІЙНІ ВІДНОШЕННЯ ЯК ОКРЕМИЙ НАПРЯМ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВОТВІРНОЇ СТРУКТУРИ ДІЄСЛОВА

18

1.1. Синхронія та діахронія у словотворі

18

1.2. Місце семантики у вивченні відношень словотвірної мотивації

22

1.3. Префікс як двобічна мовна одиниця

26

1.4. Матричний підхід до вивчення типів лексичних опозицій: семантичні опозиції на морфемному рівні як джерело формування різних типів лексичних опозицій похідних дієслів

36

1.4.1. Морфо-семантична комбінаторика в межах лексичної полісемії (група А ІІ)

42

1.4.2. Морфо-семантична комбінаторика в межах лексичної омонімії (група А ІІІ)

45

1.4.3. Фонетичне варіювання префіксів як джерело формування словотвірних і словотвірно-семантичних варіантів

47

1.4.4. Формально-семантичне варіювання префіксів і проблема єдності слова

52

1.5. Система сучасних мотиваційних відношень у сфері префіксального словотвору дієслова

64

1.6. Префіксальна дивергенція як один з критеріїв розмежування лексико-семантичних варіантів дієслова

70

Висновки

80

РОЗДІЛ ІІ. ВЗАЄМОДІЯ АСПЕКТУАЛЬНИХ І СЛОВОТВІРНИХ ЗНАЧЕНЬ У СФЕРІ ПРЕФІКСАЛЬНОГО СЛОВОТВОРУ ДІЄСЛОВА

82

2.1. Зони перетину аспектуальних та словотвірних категорій дієслова

82

2.2. Видова характеристика як невід’ємний компонент семантики дієслова

91

2.3. Фазова характеристика дієслова як основне аспектуальне значення

96

2.4. Методика встановлення значення префікса

107

Висновки

121

РОЗДІЛ ІІІ. АСПЕКТУАЛЬНІ РОДИ ДІЇ ТА ЇХНЄ МІСЦЕ У ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ПРЕФІКСАЛЬНОГО СЛОВОТВОРУ ДІЄСЛОВА

123

3.1. Підходи до визначення родів дії

123

3.2. Модифікація і мутація як основні типи словотвірних значень та їхній зв’язок із РДД

131

3.3. Поняття граничності та характеру перебігу дії

135

3.4. Префіксально виражені роди дії в структурі категорії аспектуальності

145

3.4.1. Власне фазові значення родів дії

149

3.4.2. Кількісні (інтенсивно-результативні) роди дії

162

3.4.3. Префіксальні значення, орієнтовані на іншу дію

170

3.4.4. Типи лексичних опозицій на основі формальної розбіжності префіксів у межах РДД

174

Висновки

178

РОЗДІЛ ІУ. ПРОСТОРОВІ ЗНАЧЕННЯ ПРЕФІКСАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ ТА СИНОНІМІЯ СЛОВОТВОРЧИХ ЗАСОБІВ

181

4.1. Загальні особливості просторових значень префіксальних дієслів

181

4.2. Орієнтація руху як підґрунтя для класифікації просторових значень дієслів

185

4.2.1. Орієнтація руху в горизонтальній площині

188

4.2.2. Орієнтація руху у вертикальній площині

197

4.2.3. Орієнтація руху в радіальних напрямках

201

4.2.4. Орієнтація руху відносно предмета з внутрішнім об’ємом

203

4.2.5.Орієнтація руху відносно предмета із зовнішнім об’ємом

208

4.2.6. Орієнтація (спрямування) дії на об’єкт із певними параметрами

211

4.2.7. Орієнтація дії відносно площини (поверхні)

214

4.3. Морфемно зумовлена синонімія і паронімія дієслів в межах просторових значень

217

Висновки

223

РОЗДІЛ V. КОМПЛЕКСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЄСЛІВНИХ ПРЕФІКСІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

225

5.1. Основні засади створення тлумачного словника українських
префіксів

225

5.1.1. Префікс в-/у-/уві-/вві-

228

5.1.2. Префікс ви-

232

5.1.3. Префікс від-/віді-/од-/оді-

236

5.1.4. Префікс до-/ді-

240

5.1.5. Префікс з-/із-/зі-/ізі-/зо-/с-/іс-

242

5.1.6. Префікс за-

247

5.1.7. Префікс на-

252

5.1.8. Префікс над-

254

5.1.9. Префікс о-/об-/обі-

257

5.1.10. Префікс пере-

260

5.1.11. Префікс перед-

264

5.1.12. Префікс під-/піді-

265

5.1.13. Префікс по-/пі-

267

5.1.14. Префікс при-

269

5.1.15. Префікс про-

269

5.1.16. Префікс роз-/розі-

274

5.2. Особливості префіксації дієслів ДВ

277

5.3. Префіксальна конвергенція та формування словотвірних моделей

294

Висновки

299

РОЗДІЛ VІ. ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ДІЄСЛІВНОЇ ПРЕФІКСАЦІЇ

301

6.1. Проблема послідовного лексикографічного відображення словотвірних значень і семантичної структури твірного слова в тлумаченні префіксальних дієслів

301

6.2. Структура кореневого словника префіксальних дієслів

307

6.3. Префіксальна сполучуваність парних дієслів руху на тлі їхньої полісеміі

313

Висновки

344

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

346

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

351

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

391

ДОДАТОК А

393

ДОДАТОК Б

396

ДОДАТОК В

506

Вступ

Вчення про словотвір як галузь мовознавства почало формуватися значно пізніше, ніж, наприклад, морфологія і синтаксис, але воно має вже досить сталу систему базових понять, відображену в теоретичних працях і підручниках. Деякі з цих понять і термінів вже усталися, з приводу інших триває полеміка”, зауважує І.С.Улуханов [291, с. 3]. У фундаментальних працях Н.Д.Арутюнової [10], Г.О.Винокура [50], М.Докулила [340], О.А. Земської [93], Н.Ф. Клименко [116; 117], І.І.Ковалика [121; 122; 229, с. 5 56], О.С.Кубрякової [134], В.В.Лопатіна [149], І.Г.Милославського [163], О.І.Моїсеєва [164]; М.Д.Степанової [268], О.М.Тихонова [280; 283], І.С. Улуханова [291; 293], М.М.Шанського [311], І.І.Щеболевої [322], Н.О.Янко-Триницької [331; 332], М.М.Янценецької [218] та ін. учених розглянуто багато теоретичних проблем сучасної дериватології. Ці проблеми знайшли своє відображення в академічних граматиках української [229; 208] та російської мов [77; 208; 210]. В українському мовознавстві останнім часом з’явилися монографічні дослідження В.В.Ґрещука [79], Н.Ф.Клименко [116; 117], Є.А.Карпіловської [111; 112; 117], В.П.Олексенка [171]. Проте, розробка теорії словотвору ґрунтувалася переважно на матеріалі суфіксального словотвору іменних частин мови. Лінгвістам, які звертаються до дієслівного матеріалу, зазначає Л.А.Вараксін, доводиться по-новому осмислювати багато понять своєї науки, щоб відобразити специфічні властивості досліджуваного класу похідних” [40, с. 7]. Враховуючи специфіку дієслова в цьому плані, вважаємо необхідним дослідження власне дієслівного, зокрема префіксального, словотвору, яке сприятиме вдосконаленню загальної словотвірної теорії.
Дієслівні префікси, порівняно з іншими словотворчими афіксами, мають конкретнішу семантику, яку, на перший погляд, досить легко описати за допомогою лексичних засобів. Проте їхній морфемний статус зумовлює певні труднощі у встановленні значення, оскільки префікс не є самостійною мовною одиницею і виявляє своє значення лише у складі слова. Відокремлення значення префікса від значення слова в цілому є деякою мірою штучним процесом, але це не означає, що воно неможливе. Крім того, конкретна семантика префіксів (просторова, часова, дистрибутивна, збільшеної або зменшеної інтенсивності та ін.) у певних випадках має тенденцію до часткової або повної нейтралізації, тоді їхнє значення тією чи іншою мірою наближається до сутограматичного (так зване власневидове” значення, рос. чистовидовое”) і, отже, не менш, а може й більш абстрактного, ніж, наприклад, значення іменних суфіксів. До того ж дієслівні префікси багатозначні, тому існує проблема розмежування їхніх значень.
Не можна стверджувати, що дієслівний словотвір зовсім залишався поза увагою дослідників. Відомі праці Л.А.Вараксіна [40], Т.М.Возного [53], Б.М. Головіна [70; 71], О.М.Тихонова [279; 281], І.І.Щеболевої [322], Л.А.Юрчук [324], українські префікси детально описав В.С.Ільїн [102], їм присвятив розділ в академічній колективній монографії із словотвору В.М.Русанівський [229, с. 251 284]. Префіксацію останнім часом активно досліджують і в неслов’янських мовах, де немає граматичної категорії виду і, отже, так гостро не стоїть питання взаємодії лексичного та аспектуального значення (дисертаційні дослідження С.В.Голик [69], Т.Ф.Новак [169]).
Характерною рисою дієслівних префіксів є те, що вони беруть участь у процесі внутрішньочастиномовного словотвору, тобто префіксація не змінює частиномовного статусу слова. Проте в процесі префіксації з дієсловом все ж відбуваються категорійні зміни, зокрема приєднання префікса до дієслова недоконаного виду (НДВ) зазвичай спричиняє його перехід до дієслів доконаного виду (ДВ). Крім того, мотиватором у внутрішньодієслівному префіксальному словотворі виступає не основа, а ціле дієслово, яке зберігає всі свої граматичні характеристики, крім виду. Усе це спричиняє нерозривний зв’язок префіксального словотвору з аспектуальними категоріями дієслова і складність (точніше практичну неможливість) розподілу фактичного матеріалу між відповідними розділами граматики морфологією і словотвором. Саме тому багато уваги приділено значенням префіксів в аспектологічних працях, проте в них зосереджено увагу саме на проблемах аспектології, а отже розглянуто не всі словотвірні значення, а лише пов’язані з фазовістю, інтенсивністю, кратністю і под., тобто зі значеннями родів дії (РД).
Загалом дієслівний вид та суміжні категорії детально описані у багатьох слов’янських мовах (праці Н.С.Авілової [1], О.В.Бондарка [32; 33; 34; 35, с. 359 542], М.Я.Гловінської [66; 67], , Г.А.Золотової [96; 97], С.Кароляка [110], Ю.С. Маслова [154; 155; 156; 157; 158]; З.Н.Стрекалової [270], О.М.Тихонова [279; 281], М.О.Шелякіна [313; 314], А.Богуславського [337], А.Вежбицької [351], Ц.Перникарського [349] та інших вітчизняних та зарубіжних дослідників [92; 107; 124; 126; 135; 305; 338; 345; 346; 347; 350]), зокрема у порівняльному аспекті (Св. Иванчев [98], Ю.С.Маслов [157, с. 187 191]; О.В.Пєтрухіна [181]; В.П.Мусієнко [266, с. 342 363; І.Мариниакова [348, c. 160 165], Х.Томмола [284], досліджено відображення аспектуальних категорій дієслова в іменних частинах мови [196], є навіть навчальні посібники для поглибленого вивчення цих категорій [89], але робіт, присвячених українським аспектуальних категоріям, вкрай мало і вони зачіпають лише окремі проблеми загальної теорії аспектуальності (це переважно загальні теоретичні граматики [52, с. 224 242; 87, с. 213 225], енциклопедії [290, с. 64 65, 517] та окремі кандидатські дисертації: М.В.Жуйкової [87]; М.І.Калька [105]; В.В.Рибенок [199]); зовсім не досліджено українські аспектуальні категорії порівняно з іншими мовами слов’янськими та неслов’янськими. На жаль, обмежене надходження в Україну оригінальної зарубіжної наукової літератури і навіть періодичних видань спричинило те, що дослідникові доводиться користуватися переважно оглядами, рецензіями та перекладами, здійсненими російськими вченими. Однак ці матеріали (рецензія Ю.П.Князева [120], огляди М.О.Кронгауза [129] та О.В.Пєтрухіної [181], переклади статей М.С. Флайер [300] та Л.А.Янди [328]) свідчать, що інтерес неслов’янських вчених до слов’янських аспектуальних категорій, їхнього зв’язку з префіксацією та можливості передання засобами неслов’янських мов не згасає.
Складність дослідження аспектуальних категорій полягає ще й у тому, що вони тісно пов’язані з іншими категоріями дієслова, передусім часом [32] та способом [195; 301].
Дієслову властива найбільша багатозначність серед самостійних частин мови. Кількість значень деяких дієслів сягає 10 й більше. За даними російської дослідниці С.В.Плотнікової, на кожне дієслово в середньому припадає по 7,5 значень: Типові показники багатозначності, навколо яких сконцентрована найбільша кількість дієслів, - 2, 3, 4 і 5 значень” [187, с. 8]. У багатозначних дієсловах префіксація сприяє трансформуванню значення основи: велика кількість значень префіксального дієслова не спирається безпосередньо на значення безпрефіксного, а є наслідком семантичної деривації в межах префіксального дієслова. Фактично значення основи-мотиватора варіює самостійно і має опосередкований зв’язок із значенням дієслова-мотиватора, саме тому семантичні зв’язки між мотиватором і мотиватом можна простежити лише окремо для кожного лексико-семантичного варіанта (ЛСВ) багатозначного дієслова.
Необхідність дослідження семантичних зв’язків між мотиватором і мотиватом на рівні ЛСВ зумовлена ще й тим, що словотворчі морфеми, зокрема префікси, можуть бути своєрідними диференціаторами, маркерами для ЛСВ мотиватора. Це означає, що ЛСВ нерідко виявляють різну валентність відносно префіксів, тобто мотивують різні префіксальні утворення (або їх різну кількість). Таке явище називають префіксальною дивергенцією.
Наявність словотвірних типів і словотвірних моделей зумовлює існування зворотної закономірності: схожості валентних зв’язків лексичних одиниць, об’єднаних певною семантичною спільністю. Багатозначність дієслова спричиняє те, що в семантичні розряди можна об’єднати не дієслова в цілому, а лише окремі їхні ЛСВ. У межах цих семантичних розрядів можна спостерігати подібність префіксальних похідних. Більше того, семантична відстань між похідними нерідко стає меншою, ніж між мотиваторами, і може сягати рівня синонімії. Це явище називають префіксальною конвергенцією. Поняття дивергенції і конвергенції в мотивологію вперше ввів О.М.Соколов [235; 236], на українському матеріалі вони зовсім не досліджені, втім саме за їхньою допомогою можна встановити механізм формування системних відношень серед похідних одиниць.
Отже, комплексний підхід до вивчення дієслівної префіксації, що враховує як власне словотвірні, так і аспектологічні проблеми, семантичну структуру мотиватора та мотивата тощо, на українському матеріалі ще не був реалізований, що й зумовлює актуальність цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з планом науково-дослідної роботи Інституту української мови НАН України та узгоджене з плановими темами відділу граматики та історії української мови Граматика сучасної української літературної мови” (1996-2000 р.) та Граматичні словники української мови” (НДР № 0101U003941).
Новизна дослідження полягає передусім в тому, що вперше в українському мовознавстві застосовано комплексний підхід до аналізу префіксальних дієслів, які розглянуто одночасно у двох аспектах: з одного боку, як словотвірно мотивовані одиниці, яка вступають у певні системні відношення з іншими одиницями подібної структури, а з другого як багатозначні одиниці, що мають власну семантичну структуру і можуть вступати в системні відношення на лексичному рівні, зазнавати семантичного розвитку тощо. Вперше на українському матеріалі не лише апробовано, але й систематично застосовано на великому фактичному матеріалі матричний підхід до визначення типів морфемно зумовлених лексичних опозицій. Уперше в україністиці використано поняття префіксальної дивергенції та конвергенції, які дають змогу простежити системні зв’язки між явищами словотвірного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови. У такій спосіб проаналізовано всі префіксальні дієслова, незалежно від переважання в їхній семантиці аспектуального або власне словотвірного компонентів, та встановлено зони їх перетину. Уперше в українському мовознавстві запропоновано комплексний аналіз (на матеріалі префіксальних дієслів) та структурування категорії аспектуальності, ядром якої визнано категорію виду та префіксально виражені РДД, які систематизовано з упорядкуванням відповідної термінології. Уперше структуровано категорію локативності у сфері префіксального словотвору дієслова та запропоновано як єдине підґрунтя для систематизування просторових значень префіксів поняття орієнтації руху в певному напрямку або відносно певного орієнтиру. На цій підставі (з використанням власної методики автора) створено реєстр значень питомих українських дієслівних префіксів та обґрунтовано концепцію словника префіксальної дивергенції дієслів.
Об’єкт дослідження префіксальні дієслова української мови, співвідносні з базовими дієсловами.
Предмет дослідження мотиваційні відношення префіксальних дієслів на граматичному, словотвірному та лексичному рівнях на тлі їхньої семантичної структури.
Метою цього дослідження є комплексне вивчення системи мотиваційних відношень граматичного, словотвірного й лексичного рівнів префіксальних дієслів сучасної української мови та їхніх базових дієслів.
Ця мета передбачає розв’язання конкретних завдань:
1. Визначити взаємозв’язок та ієрархію понять історичний (діахронний) словотвір”, сучасний (синхронний) словотвір”, словотвірна мотивація”.
2. Сформувавши корпус досліджуваних дієслів, з’ясувати джерело мотивації кожного ЛСВ, тобто його семантичну зумовленість відповідним ЛСВ мотиватора та МСВ префікса або іншим ЛСВ того самого префіксального дієслова.
3. Розробити та обґрунтувати методику встановлення значення префікса та створити реєстр значень питомих українських дієслівних префіксів.
4. Виявити закономірності співвідношення аспектуального та власне словотвірного компонентів у семантичній структурі дієслівного префікса і префіксального дієслова.
5. Визначити структуру семантичної категорії аспектуальності у сфері внутрішньодієслівного префіксального словотвору та її місце у загальномовній категорії аспектуальності.
6. Визначити структуру семантичної категорії локативності у сфері внутрішньодієслівного префіксального словотвору та її місце у загальномовній категорії локативності.
7. Встановити закономірності формування різних типів морфемно зумовлених лексичних опозицій префіксальних дієслів та їхнє значення для лексикографічної практики.
8. 

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Префіксальний словотвір дієслова є частиною загальної словотвірної системи сучасної української мови. Як галузь мовознавства словотвір, або дериватологію, зазвичай поділяють на історичну (діахронну) та синхронну. Розвиток семантичної структури слова, внаслідок якого виникають нові значення слів та нові слова, здобув назву семантичної деривації, яку також можна розглядати у діахронії (як процес) та синхронії (як мотиваційні відношення). У дисертації розв’язано наукову проблему синхронних мотиваційних відношень на власне словотвірному (пов’язаному зі зміною форми та / або категорійної належності слова) та власне семантичному (пов’язаному з семантичними відношеннями всередині лексеми або між омонімами) рівнях на матеріалі префіксальних дієслів сучасної української мови. Теоретичним підґрунтям роботи є положення про доцільність, з одного боку, розмежування трьох напрямків дослідження дериваційних явищ (історичний ретроспективний, синхронний, історичний проспективний), а з іншого єдності мотиваційних відношень власне словотвірного і семантичного рівнів. Проведене комплексне дослідження сучасних мотиваційних відношень у власнепрефіксальній підсистемі внутрішньодієслівного словотвору дало змогу виявити основні закономірності цих відношень і створило підстави для вивчення взаємодії префіксів з іншими словотворчими формантами в інших підсистемах (суфіксально-префіксальній та ін.) як внутрішньодієслівного, так і міжчастиномовного словотвору дієслова. Такій підхід, з одного боку, різниться від історичного дослідження словотвірних процесів, що відбулися в мові, та сучасних тенденцій розвитку словотвірної системи, а з другого є центром, який об’єднує наслідки проспективного та тенденції перспективного підходів.
Префіксальне дієслово у сучасній українській мові має складну семантичну структуру, зумовлену як складністю його морфемної структури, так і вихідною багатозначністю морфем, з яких воно складене. Дослідити цю семантичну структуру можна лише шляхом послідовного співвіднесення семантики мотиватора і мотивата, здійсненого не на рівні лексем, а на рівні окремих ЛСВ. Зв’язок між семантикою певного ЛСВ багатозначного префіксального дієслова і значеннями безпрефіксної основи-мотиватора і префікса може бути безпосереднім або опосередкованим, коли значення певного ЛСВ префіксального дієслова є наслідком семантичного розвитку власне префіксального дієслова.
Запропонована комплексна методика встановлення префіксального значення сприяє уникненню дублювання в ньому семантичних компонентів основи-мотиватора, впливу суб’єктивних факторів тощо. Кожен дієслівний префікс сучасної української мови є багатозначною одиницею, його значення певним чином структуровані, пов’язані одне з одним так само, як і ЛСВ у межах лексеми. Основним, стрижневим для кожного префікса є його пряме просторове значення, яке у більшості префіксів спирається на значення відповідного (за формою і змістом або лише за змістом) прийменника і з яким тією чи тією мірою пов’язані усі інші значення. Розвиток семантичної структури префікса і реалізація певного значення великою мірою залежать від семантики основи-мотиватора ті її актантів, тобто можна стверджувати, що основа-мотиватор і актанти префіксального дієслова є для префікса свого роду контекстом, в якому реалізується його певне значення, так само, як речення є контекстом, в якому реалізується певне значення лексеми. Українським дієслівним префіксам притаманна така властивість, як функціональне пристосування, за рахунок чого у конкретних випадках префікси можуть виходити за межі своїх реєстрових” значень.
Значення усіх дієслівний префіксів сконцентровані навколо двох основних словотвірних категорій категорії аспектуальності і категорії локативності, кожна з яких має власну структуру як категорія словотвірна і є частиною (підкатегорією) у межах відповідної міжрівневої (загально мовної) категорії. У дисертації вперше в українському мовознавстві категорії аспектуальності та локативності у сфері префіксального словотвору дієслова розглянуто в нерозривній єдності. Чіткого розподілу префіксальних значень на власне словотвірні” і аспектуальні може не бути, оскільки деякі значення перебувають на межі цих категорій, поєднуючи в собі обидва компоненти, у роботі визначено зони їхнього перетину. Префіксація в українській мові тісно пов’язана з перфективацією, тобто видовий компонент (значення ДВ) є обов’язковим у семантиці префіксованого дієслова. Фактором, що нейтралізує це видове значення є імперфективація за допомогою відповідного суфікса. Усі префікси можуть передавати аспектуальні значення (видове та родів дії) і за певних умов здатні до нейтралізації лексичного значення, залишаючись у власне видовій функції. Ця властивість лише неоднакова в різних префіксів і залежить від ступеня відповідності значення префікса значенням основ-мотиваторів.
Категорія аспектуальності у сфері внутрішньодієслівного префіксального словотвору (семантико-словотвірна) є, з одного боку, підкатегорією загальномовної категорії аспектуальності (семантичної, з різними засобами вираження) і має власну структуру, а з другого її ядром; її підкатегоріями, у свою чергу, є граматико-словотвірна категорія виду (префіксальний спосіб вираження) та семантико-словотвірна категорія РДД (також префіксальний спосіб вираження), які також можуть мати способи вираження, що не були предметом цього дослідження. У дисертації вперше в українському мовознавстві визначено структуру категорії префіксально виражених РДД, яка може бути застосована (з відповідною корекцією) для РДД з іншими способами вираження.
Категорія локативності у сфері внутрішньодієслівного префіксального словотвору також є підкатегорією стосовно загальномовної категорії локативності і має власну структуру, що визначена орієнтацією дії у певних параметрах, тобто системою координат, у якій ми цю дію розглядаємо. На відміну від категорії аспектуальності, категорія локативності має кілька ядер, які сконцентровані навколо засобів вираження (прийменники, прислівники та іменники з локативним значенням та ін.). У дисертації вперше визначено структуру категорії локативності у сфері префіксального словотвору дієслова. Структура загальномовної категорії локативності не була предметом цього дослідження, але запропонований підхід з визначенням параметрів класифікації для кожного ядра окремо можна використати для структурування зазначеної категорії взагалі.
Лексичні опозиції багатоморфемних слів (точніше, їхніх ЛСВ), якими є префіксальні дієслова, утворюють систему, що її можна представити у вигляді матриці, яка послідовно враховує формальний та семантичний параметри протиставлення. Ці опозиції можна додатково класифікувати за допомогою морфемної комбінаторики, що дало змогу звести в єдину систему всі типи морфемно зумовлених опозицій префіксальних дієслів і дати їм чітке визначення на єдиній основі, тобто в єдину систему зведено поняття відображеної, словотвірної та мішаної полісемії, омонімії, синонімії та ін. типів лексичних опозицій. На матеріалі префіксальних дієслів виявлено, що словотвірна мотивованість типів лексичних опозицій похідних слів може бути як явною, так і прихованою. Така систематизація відношень різних рівнів здійснена в українському мовознавстві вперше і може бути застосована до інших частин мови.
У системі словотвірної мотивації префіксального дієслова чітко простежуємо два протилежні типи відношень, які перебувають у нерозривній єдності, між багатозначними мотиваторами та їхніми префіксальними мотиватами. З одного боку, це відношення префіксальної дивергенції, за яких збільшується відстань (на формальному та/або семантичному рівні) між мотиватами порівняно з мотиваторами. З другого боку це відношення префіксальної конвергенції, за яких ця відстань зменшується. Перший тип відношень виявляє приховані відмінності між одиницями, що мають певну єдність (ЛСВ, омоніми тотожність форми), а префікси є маркерами дивергентних відношень. За другого типу відношень тотожні або синонімічні префікси об’єднуть в межах словотвірної моделі або словотвірної категорії основи, семантична спорідненість яких не була формалізованою. У цьому випадку префікси є маркерами конвергенції. Між дивергенцією і конвергенцією немає протиріччя, оскільки та сама мовна одиниця, перебуваючи у дивергентних відношеннях зі своїми ЛСВ, входить у конвергентні ряди разом з іншими префіксальними утвореннями. Словник префіксальної дивергенції українських дієслів наочно ілюструє закономірності префіксальної сполучуваності багатозначних базових дієслів та дає змогу не лише типізувати опрацювання словотвірно мотивованих дієслів у тлумачному словнику, але й свідомо підійти до формування самого його реєстру та семантичної структури словникової статті, оскільки сприяє виявленню потенційних одиниць словникового опису (як базових, так і похідних). У дисертації вперше в українському мовознавстві системно описано дивергентні та конвергентні відношення у сфері префіксального словотвору дієслова. Запропонований підхід можна використати для аналізу інших частин мови та випадків міжчастиномовного словотвору.

Література

1. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. - М.: Наука, 1976. - 318 с.
2. Агрелль С. [О способах действия польского глагола] // Вопросы глагольного вида: Сборник / Сост. сб., редакция, вступ. статья и прим. проф. Ю.С.Маслова. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1962. С. 35 38.
3. Аминова А.А. Вторичная деривация в глаголах с префиксом про- // История русского языка: Словообразование и формообразование. Казань, 1997. С. 79 82.
4. Аминова А.А. Глагольные синонимы русского языка: Развитие глагольной синонимии в словообразовательном аспекте. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1988. 155 с.
5. Ананьева Н.Е. Приставочные глаголы с префиксом до-/do- в современном русском и польском языках // Исследования по глаголу в славянских языках. Глагольная лексика с точки зрения семантики, словообразования, грамматики / Под ред. В.Змарзер и Е.В.Петрухиной, Филологический факультет МГУ. М.: Филология, 1996. С. 34 49.
6. Ананьева Н.Е. Проблемы сопоставительного анализа префиксальных глаголов в языках древнего периода (на материале префиксальных глаголов с до-/do- в древнепольском, древнечешском и древнерусском языках) // Сопоставительные исследования грамматики и лексики русского и западнославянских языков / Под ред. А.Г.Широковой. М.: Изд-во МГУ, 1998. С. 10-99.
7. Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике. Около 9000 терминов. - Изд-е 2-е, испр. и доп. / Под ред. А.Н.Баранова и Д.О.Добровольского. М.: Азбуковник, 2001. 640 с.
8. Андреевская А. Приставка и ее контекст (на примере некоторых употреблений приставки про-) // Глагольная префиксация в русском языке / Сб. статей. М.: Русские словари, 1997. С. 113 120.
9. Анштатт Т. Стремление к лучшему: Семантическое поле движения как база для выражения оценки // Логический анализ языка. Языки динамического мира / Отв. ред. Н.Д.Арутюнова, И.Б.Шатуновский. - Дубна: Международный университет природы, общества и человека «Дубна», 1999. С. 491 505.
10. Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 150 с.
11. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
12. Ахметджанова Р.Н. Глаголы с фазисными значениями в современном русском языке // Исследования по семантике / Межвуз. науч. сб. - Уфа, 1976. - С.27 40.
13. Ацаркина Т.А. Семантика глагола и его словообразовательные возможности (на материале глаголов движения в польском языке в сопоставлении с чешским и русским) //Проблемы изучения отношений эквивалентности в славянских языках / Под ред. С.Сятковского и Т.С.Тихомировой. М., 1997. С. 215 221.
14. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматике русского языка: Моногр. М.: Дрофа, 2000. 640 с.
15. Бальвег-Шрам А., Шумахер Г. Словарь глагольных валентностей на семантической основе (Перев. с нем.Е.Н.Саввиной) // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІV: Проблемы и методы лексикографии. М.: Прогресс, 1983. С. 201 226.
16. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Немецко-русский и русско-немецкий словарь лингвистических терминов (с английскими эквивалентами). Т. II. М., 1993. 768 с.
17. Бацевич Ф.С. Російське дієслово в функціонально-ономасіологічному аспекті вивчення: Автореф. дис. ... докт. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім. О.Потебні НАН України. К., 1995. 48 с.
18. Безродных А.И. Деривационные особенности акционсартных производных // Семантика и парадигматика языковых единиц / Межвуз. сб. науч. тр. Уфа: БашГПИ, 1999. С. 40 45.
19. Безродных А.И. Семантические и функциональные особенности глагольной префиксации // Русистика на современном этапе / Сб. науч. тр. М.: МГПУ, 1999. С. 36 42.
20. Белоусов В.Н. Глаголы с неполной знаменательностью и их синтаксические характеристики // Слово и грамматические законы языка: Глагол. М.: Наука, 1989. С. 172 210.
21. Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке: Учеб. пособие для яз. отд. ун-тов и пед.ин-тов. М.: Высш.школа, 1979. 184 с.
22. Беляков В. О комбинаторике глагольных приставок // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5.- №1. С. 161 171.
23. Бендикс Э.Г. Эмпирическая база семантического описания (Перев. с англ. Т.С.Зевахиной) // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІV: Проблемы и методы лексикографии. М.: Прогресс, 1983. 75 107.
24. Блажев Б. Употребление конструкций направления и места в современном русском языке / Изд. 2-е, перераб. и доп. София: Народна просвета, 1988. 643 с.
25. Блинова О.И. Лексикографический аспект сопоставительной мотивологии // Глагол и имя в русской лексикографии: Вопросы теории и практики. Екатеринбург: Изд-во Уральск. ун-та, 1996. С. 14-23.
26. Блинова О.И. Явление мотивации слов (лексикологический аспект): Учеб. пособие для студ.филол. ф-тов ун-тов. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 191 с.
27. Бубякина Г.Ю. Морфематически мотивированные глагольные омонимы в русском языке: Автореф дис. ... канд.филол.наук: 10.02.01 / Киевский гос. пед. ин-т. К., 1984. 24 с.
28. Богословская З.М. Словарь вариантной лексики сибирского говора. Т. 1: А К / Под ред. О.И.Блиновой. Томск: Томский государственный университет, 2000. 304 с.
29. Богуславский А. Глагольная префиксация в современном русском языке (главы II и VI, перевод с польского С.Майской) // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5.- №1. С. 7-36 (Переклад здійснено за виданням: Bogusławski A. Prefiksacja czasownikowa we współczesnym języku rosyjskim. Wroclaw-Warszawa-Kraków, 1963. S. 22 32; 120 - 132).
30. Болдырев Н.Н. Отражение пространства деятеля и пространства наблюдателя в высказывании // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв.ред.: Н.Д.Арутюнова, И.Б.Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 212 216.
31. Бондар О.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові. Система засобів вираження: Наук. монографія. Одеса: Астропринт, 1996. 192 с.
32. Бондарко А.В. Категория временного порядка и функции глагольных форм вида и времени в высказывании // Межкатегориальные связи в грамматике . СПб., 1996. 6 21.
33. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. 2-е изд. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 208 с.
34. Бондарко А.В. Семантика глагольного вида и категория временной последовательности // Семантика и коммуникация. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1996. С. 10 18.
35. Бондарко А.В. Теория значения в системе функциональной граматики: На материале русcкого языка. М.: Языки славянской культуры, 2002. 736 с.
36. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. 5-е изд., перераб. К.: Рад.школа, 1952. Т. 1. 446 с.
37. Булынина М.М. Семантические и словообразовательные факторы лексической сочетаемости русского глагола (на материале глаголов ЛСГ совместного перемещения субъекта и объекта в пространстве): Автореф. дис. канд.филол.наук: 10.02.01 / Воронежск. гос. ун-т. Воронеж, 1995. 24 с.
38. Валеева Н.Т. Пространственно-направительные приставочные модели в современном русском языке: фрагмент словаря // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. Т.5.- №1. М., 2001. С. 171-200.
39. Вараксин Л.А. Семантическая структура слова и морфемы // Региональные аспекты лексикологии: Межвуз. сб. науч. тр. Тюмень, 1994. С. 117-125.
40. Вараксин Л.А. Семантический аспект русской глагольной префиксации. Екатеринбург: Изд-во Уральск. ун-та, 1996. 179 с.
41. Васильев Л.М. Семантика русского глагола: Учеб. пособие для слушателей фак. повышения квалификации. М.: Высш. школа, 1981. 184 с.
42. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие для вузов. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
43. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А.Д.Шмелева под ред. Т.В.Булыгиной. М.: Языки русской культуры, 1999. І ХХІ, 780 с.
44. Веракша Т.В. Функционально-семантическая дифференциация паронимов русского языка: Монография. - СПб: НИИХ СпбГУ, 2000. 205 с.
45. Вербовська І.Т. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників української мови: Автореф дис. ... канд.філол.наук: 10.02.01 / Львівський національний університет ім. І.Франка. Львів, 2001. 20 с.
46. Виноградов А.А. Семантические сценарии приставок как tertium comparationes их семантического описания (на материале русских и венгерских глаголов // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5.- №1. С. 207-232.
47. Виноградов В.В. О некоторых вопросах теории русской лексикографии (1956) // Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С.243 264.
48. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М. Л.: Гос. уч.-пед. изд-во Мин. просвещения РСФСР, 1947. 784 с.
49. Виноградова О.В. Функціонально-семантична категорія локативності в сучасній українській мові: Автореф дис. ... канд.філол.наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. Київ, 2001. 19 с.
50. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Г.О.Винокур. Избр. работы по русскому языку. М. Учпедгиз, 1959. 393 418.
51. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. - 256 с.
52. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400 с.
53. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українські мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вид-во Львівськ. держ. ун-ту Вища школа”, 1981. 185 с.
54. Волохина Г.А., Попова З.Д. Категория глагольного вида в свете семантического устройства глагольных приставок // Труды аспектологического семинара филологического факультета МГУ им. М.В.Ломоносова. Т. 3. М.: Изд-во МГУ, 1997. - С. 34 41.
55. Волохина Г.А., Попова З.Д. Русские глагольные приставки: семантическое устройство, системные отношения. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1993. 196 с.
56. Вопросы глагольного вида: Сборник /Сост. сб., редакция, вступ. статья и прим. проф. Ю.С.Маслова. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1962. 438 с.
57. Вригт фон Г.Х. Модальная логика местоположения (Перевод на русский язык К.А.Переверзева) // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв.ред.: Н.Д.Арутюнова, И.Б.Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 7-15 (Переклад здійснено за виданням: Von Wright G.H. The modal logic of place // The philosophy of Nicholas Rescher / Ed by E.Sosa. Dordrecht Holland: D.Reidel, 1979. p. 65 73.
58. Вригт фон Г.Х. О локализации ментальных состояний (Перевод на русский язык К.А.Переверзева) // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв.ред.: Н.Д.Арутюнова, И.Б.Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 16 - 19 (Переклад здійснено за виданням: Wright G.H. von. On the location of mental states // Horizons of humanity/ Ed by Z.Radman. Frankfurt a/M., etc.: Peter Lang, 1997. P. 131 134.
59. Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка: Учебник. М.: Изд-во МГУ, 2000. 502 с.
60. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология (На материале французского и русского языков). М.: Междунар. отношения, 1977. 264 с.
61. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 763 с.
62. Гжегорчикова З. Понятийная оппозиция ‛верх - низ’ (пол. ‛wierch spud’) и языковая модель пространства // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв.ред.: Н.Д.Арутюнова, И.Б.Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 78 83.
63. Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 263 с.
64. Глагольная префиксация в русском языке / Сб. статей. М.: Русские словари, 1997. 220 с.
65. Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5.- №1. 315 с.
66. Гловинская М.Я. Многозначность и синонимия в видо-временной системе русского глагола. М.: Азбуковник. Русские словари, 2001. 319 с.
67. Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола. М.: Наука, 1982. 155 с.
68. Голев Н.Д. Динамический аспект лексической миотивации / Под ред. О.И.Блиновой. Томск: Изд-во ТГУ, 1989. 252 с.
69. Голик С.В. Особливості функціонування префіксальної номінації у сучасній англійській мові: Автореф дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівськ. нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 2001. 20 с.
70. Головин Б.Н. О словообразовательной типологии русских приставочных глаголов и ее зависимости от семантики производящих коррелятов // Учен. зап. Горьковск. ун-та. Серия лингвист. 1967. Вып. 76. С. 50 67.
71. Головин Б.Н. Приставочное внутриглагольное словообразование в современном русском литературном языке: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.01. / Мос. гос. пед. ин-т. М., 1966. 42 с.
72. Горелик Е.В. Описание глагольной приставки у- // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5. №1. С. 37 68.
73. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій // Мовознавство. - 1994. - № 6. - С. 22 28.
74. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посіб. К.: Вища шк., 1999. 207 с.
75. Гочев Г. За семантичната избирателност на някои руски префиксални глаголи и техните български еквивал