ПРИКМЕТНИКИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМИ “ЕГОЇСТИЧНИЙ” – “АЛЬТРУЇСТИЧНИЙ”: системно-квантитативні аспекти функціонування в німецькомовній картині світу

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Юрія ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису
ЧЕРСЬКА Жанна Борисівна

УДК 811.112.2’367.623’37

ПРИКМЕТНИКИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМИ
ЕГОЇСТИЧНИЙ” АЛЬТРУЇСТИЧНИЙ”:
системно-квантитативні аспекти функціонування
в німецькомовній картині світу

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Огуй Олександр Дмитрович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................... 5
ВСТУП................................................................................................................... 6
РОЗДІЛ1.ЛІНГВІСТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНИХ
ФЕНОМЕНІВ........................................................................................................ 16
1.1. Проблеми слова та значення......................................................................... 16
1.2. Синтагматичні зв’язки та парадигматичні відношення в лексиці............... 20
1.3. Епідигматичні характеристики слова............................................................ 27
1.4. Слово в текстах художнього та публіцистичного стилів............................ 28
1.5. Мовна картина світу та концепт.................................................................... 31
Висновки до розділу 1................................................................................... 38

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТОСИСТЕМИ
ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” ЯК ФРАГМЕНТА МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ.. 41
2.1. Членування мовної картини світу: проблеми визначення
та опису.......................................................................................................... 41
2.2.Передумови формування концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”
у давніх мовах: грецькій, латинській........................................................... 43
2.3. Розвиток концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”
в епоху Середньовіччя................................................................................... 45
2.4. Формування концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”
кінця ХV XVІ ст.: час Ренесансу та Реформації......................................... 53
2.5. Концепти ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у добу Бароко та Просвітництва... 58
2.6. Становлення концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у ХІХ столітті............ 62
2.7. Концепти ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ у ХХ ст.............................................. 73
Висновки до розділу 2................................................................................... 92

РОЗДІЛ 3. СИНТАГМАТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ У КОНЦЕПТОСИСТЕМІ ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” (на матеріалі публіцистичних та художніх текстів)................................................................... 96
3.1. Вступні зауваження........................................................................................ 96
3.2.Виділення лексико-семантичних груп прикметників
у складі концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”................................ 97
3.3. Синтагматичні зв’язки прикметників зі значеннями
егоїстичний” альтруїстичний”: кількісне вивчення підкласів.101
3.4. Синтагматичні зв’язки окремих прикметників зі значенням
егоїстичний” з підкласами іменників........................................................... 121
3.5. Синтагматичні зв’язки прикметників зі значенням альтруїстичний”
з підкласами іменників................................................................................... 125
3.6. Зіставний аналіз синтагматичних зв’язків у художній прозі та
Публіцистиці................................................................................................... 129
3.7.Лексична сполучуваність прикметників зі значенням егоїстичний”.......... 131
3.8.Лексична сполучуваність прикметників зі значенням альтруїстичний”.... 135
3.9.Синтаксична сполучуваність прикметників зі значеннями
егоїстичний” альтруїстичний”................................................................. 140
3.10.Парадигматичні відношення прикметників зі значеннями
егоїстичний” альтруїстичний”............................................................... 142
Висновки до розділу 3.................................................................................. 150

РОЗДІЛ 4. ЕПІДИГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИКМЕТНИКІВ
У КОНЦЕПТОСИСТЕМІ ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”..................................... 154
4.1. Вступні зауваження........................................................................................ 154
4.2. Принципи поділу семних комплексів............................................................ 155
4.3. Епідигматичні характеристики прикметників зі значенням
егоїстичний”...........................................................................................................157

4.4.Епідигматичні характеристики прикметників зі значенням
альтруїстичний”............................................................................................ 175
Висновки до розділу 4................................................................................. 181

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................... 184
ДОДАТКИ ............................................................................................................ 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................. 211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСВ випадки сумісного вживання.
ДВН давньоверхньонімецький період (750 1050).
ККС концептуальна картина світу.
ЛО лексична одиниця.
ЛСВ лексико-семантичний варіант.
ЛСГ лексико-семантична група.
ЛСЦ лексико-семантичний центр.
МКС мовна картина світу.
НВН нововерхньонімецький період (1650 / 1750 донині).
РНВН ранньонововерхньонімецький період (1350 1650 / 1750).
СВ слововживання.
СВН середньоверхньонімецький період (1050 1350).

ВСТУП

Егоїзм та альтруїзм як типи поведінки людини, що виявляють себе через надання переваги (чи відмови від неї) своїм інтересам перед інтересами інших, поставали темою багатьох наукових дискусій. Видатні вчені, мислителі та письменники (Аристотель, Менандр, Сенека, Тертуліан; Ф.Вольтер; О.Герцен, Ж.-Ж.Руссо, О.Вайльд, В.Шекспір, Г.Флобер, О.Блок, 34-й далай-лама Т.Гьятсо, Г.Менкен, С.Моем, В.Сухомлинський та ін.) [235, с. 574-575; 239, с. 34-35, 604] висловлювали свої судження з приводу природи, проявів, значення егоїзму та альтруїзму в житті людини, які часто виступають внутрішніми пружинами” людської поведінки. Явища егоїзму та альтруїзму досліджували філософи, теологи, історики, психологи, соціологи, політологи та ін. Однак учені-мовознавці довгий час залишали такі феномени, як егоїзм та альтруїзм поза увагою своїх лінгвістичних досліджень, через що й виникла необхідність встановлення когнітивних характеристик цих двох феноменів, у т.ч. їхньої вербалізації, ономасіологічних та семасіологічних проявів.
Одним із класичних підходів до вивчення лексичних одиниць у лінгвістиці вважають семасіологічний. Об’єктом дослідження за таким підходом є значення чи зміст номінативних одиниць різних рівнів мови [94, с.531], що відзначаються системно-польовою організацією. Паралельно із семасіологічним аспектом застосовується ономасіологічний підхід до вивчення мовних явищ, який має семіотичне спрямування, його ключовою одиницею є мовний знак. На сучасному етапі становлення ономасіологічної когнітології виникають нові завдання для реалізації цього аспекту виявлення когнітивного механізму породження найменувань як лінгвопсихоментальної операції у проекції на активовані фрагменти концептуальних структур [там само, с.430]. З розвитком нової наукової постнеокласичної парадигми (В.Кибрик [44]) дослідження лексичних одиниць усе частіше вимагає комплексних підходів, серед яких провідним стає поєднання семасіологічного та ономасіологічного аспектів, сфокусоване на реалізацію значеннєвих і знакових особливостей через призму мовної картини світу” (МКС). На думку дослідників (О.Огуя, Р.Мельник), МКС проявляє себе як ономасіологічна систематизація плану змісту мови засобами її мовного вираження” [79, с.198]. З огляду на це нам видається актуальним, слідом за Р.Мельник [79], поєднання ономасіологічного та cемасіологічного підходів з метою цілісного вивчення не дослідженого досі мозаїчного” (за Й.Тріром [180]) фрагмента МКС.
У розумінні МКC можливі різні інтерпретації, проте всі лінгвісти визнають, що мовна модель світу закріплена й виражена передусім у мові” [104, с.12]. Через мовну картину світу (МКС) реалізовує себе, за сучасними когнітивними підходами, т.зв. концептуальна картина світу (ККС) феномен, який віддзеркалюється у свідомості людини у вигляді вторинного існування об’єктивного світу і який є результатом її абстрагуючої діяльності” [89, с.23]. Саме дослідженням ККС займається концептологія (А.Бєлова [10], А.Вежбицька [19], С.Воркачев [24], С.Жаботинська [35], В.Іващенко [39], В.Карасик [40], Ю.Караулов [41], О.Кубрякова [53], В.Козловський [47], Г.Колшанський [49], А.Приходько [88], М.Полюжин [85], Ж.Соколовська [97], Ю.Степанов [101], Й.Стернін [87], Г.Лакофф [157], Р.Ленекер [158] та ін.). МКС базується на концептуальній картині світу. Тому в основі цього дослідження лежить концептосистема як поєднання взаємопротиставлених концептів одиниць узагальненого мовно-ментального ресурсу з етнонаціональними чи культурно-зумовленими уявленнями людини про дійсність (О.Бабушкін [9], А.Вежбицька [19], І.Іващенко [39], О.Кубрякова [53], Ю.Степанов [101] та ін.). Поряд із тим, враховуючи недоступність концептів безпосередньому спостереженню, вважаємо за доцільне застосувати індуктивний підхід з елементами формалізації (замість традиційного дедуктивного підходу, що частково уможливлює авторський суб’єктивізм). Дотримуючись концепціії О.Огуя та Р.Мельник [79], ми схиляємося до думки, що різночастиномовні” [78] ономасіологічні позначення, охоплені певним понятійним комплексом (Й.Трір [180]) чи концептом, мають близьку семантику, завдяки чому вони належать у семасіологічному ракурсі до певного різночастиномовного семантичного поля (у розумінні Й.Тріра) [180] та його складових лексико-семантичних груп (ЛСГ) однієї частини мови. Саме ЛСГ групу одночастиномовних слів, синонімічно пов’язаних сильними зв’язками з основним значенням або з одним із значень домінанти, можна об’єктивним чином дослідити за допомогою формалізованої методики Л.Бистрової, М.Капатрука та В.Левицького [14]. Звідси випливає, що лексико-семантична система мови як засіб вербалізації ККС може бути оптимально вивчена на основі дослідження шляхів становлення і функціонування лексико-семантичних угруповань, а саме полів та лексико-семантичних груп. Одним із перспективних шляхів семасіологічного вивчення словникового складу є ЛСГ завдяки її здатності виявляти увесь спектр синтагматичних зв’язків, парадигматичних відношень та епідигматичних характеристик між компонентами групи.
Взаємопротиставлені концепти ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”, які до цього часу не були предметом спеціального дослідження, виражено мовними засобами, що належать до різних частин мови (до прикметників, іменників, прислівників та дієслів) і структурно-семантично доповнюють один одного. Вивчення досліджуваних концептів за допомогою семантичних полів, що містять елементи різних частин мови, на текстовому матеріалі має свідчити, за нашим припущенням, про відмінні компоненти вербалізації досліджуваних концептів у різні історичні періоди. Однак пріоритетом цієї роботи для нинішнього її етапу постало дослідження прикметників до двох протиставлених концептів, оскільки саме ці лексичні одиниці як засіб повного вираження понятійного змісту мовного знака залишаються недослідженими. За винятком праці М.Фукса [143], який акцентував вивчення концепту ЕГОЇЗМ” переважно для романських мов, ніхто з лінгвістів не розглядав мовних складників цих концептів. Тому дослідження лексико-сематичних груп прикметників зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, спрямоване на вивчення сполучуваності прикметників, їхніх парадигматичних відношень, епідигматичних характеристик, особливостей прояву цих груп у взаємопротиставлених концептах ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”, залишились поза увагою вчених. Отже, такий ракурс дослідження (за рахунок поєднання ономасіологічного та семасіологічних аспектів) сприяє оптимальному вивченню МКС та ККС через дослідження прикметників у межах лексико-семантичних груп.
З огляду на вказані особливості актуальність дослідження полягає в тому, що для розв’язання нових завдань вивчення лексичних одиниць необхідне комплексне поєднання ономасіологічного та семасіологічного аспектів. Актуальним є не тільки розгляд становлення взаємопротиставлених концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у загальному понятійному розвитку мовної картини світу та в німецькомовній картині світу зокрема, а й діахронічно-синхронічний підхід до аналізу концептів, який дає змогу оптимально описати їхнє мовне вираження від початку формування і до сьогодення. Тому вивчення вербалізації концептів ще не дослідженими до цього часу прикметниками зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, які оптимально виражають сигніфікативний аспект значення, має нові перспективи дослідження типів відношень у лексико-семантичній системі мови.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з темою наукового дослідження кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Синхронічне і діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2004 році (протокол № 1 від 12 лютого 2004 р.).
Метою дисертаційного дослідження є системно-квантитативне вивчення прикметників зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний” як фрагментарного покриття взаємопротиставлених концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”, виділених на лексикографічному та текстовому матеріалі VIII поч. ХХІ ст., що вимагає аналізу становлення концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у німецькій мові, інвентаризації прикметників, а також опису їхніх синтагматичних, парадигматичних та епідигматичних характеристик.
Мета дослідження, з урахуванням результатів теоретичних пошуків щодо лексичної системи та мовної картини світу, зумовила головні завдання роботи:
1) вивчити вербалізацію концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у німецькій мові в діхронічно-синхронічному аспекті;
2) встановити прикметники ЛСГ зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний” у складі концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” за матеріалами 10 словників [див.3.2.];
3) інтерпретувати частотні характеристики досліджуваних прикметників у публіцистичних і художніх текстах;
4) виявити особливості синтагматичних зв’язків прикметників;
5) проаналізувати парадигматичні відношення між прикметниками;
6) визначити епідигматичні характеристики виділених прикметників як засобу вербалізації концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”.
Об’єктом вивчення є німецькі прикметники зі значенням егоїстичний” (9 компонентів) та 14 прикметників зі значенням альтруїстичний” у складі концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”.
Предмет аналізу семасіологічні системно-квантитативні характеристики прикметників (синтагматичні зв’язки, парадигматичні відношення та епідигматика) у межах ономасіологічної вербалізації концептосистеми взаємопротиставлених концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”.
Матеріалом дослідження слугували: 220 давньоверхньонімецьких, середньоверхньонімецьких, ранньонововерхньонімецьких творів (обсяг вибірки 10 млн. слововживань), на основі яких виділено 10490 СВ іменників, прикметників і дієслів для ДВН, СВН, РНВН; публіцистичні тексти з газет „Welt” 1995 2005 рр., „Zeit” 1998 2005рр., „Rheinischer Merkur 2003 2004 рр., „Berliner Morgenpost 2002 2005 рр., Internet-видання „Rhein-Zeitung online” 1996 2005 рр. і 232 тексти художньої літератури (зокрема на електронних носіях) загальним обсягом вибірки 30 млн. слововживань (по 15 млн. для публіцистики й художньої літератури). Серед вивчених 2018 прикладів сполучуваності прикметників з іменниками в атрибутивній позиції, предикативній та постпозиції 1501 прикметник (1013 прикметників зі значенням егоїстичний” та 488 прикметників зі значенням альтруїстичний”) припадає на публіцистику, а 517 прикметників у сполученні з іменниками (289 прикметників зі значенням егоїстичний” і 228 прикметників зі значенням альтруїстичний”) зафіксовано в художніх текстах. Відносна похибка вибірки, вирахувана за формулою δ [76], складає 0,04, що свідчить про статистичну релевантність отриманих нами результатів.
Методи дослідження зумовлені реалізацією мети та завдань роботи, а також особливостями вивченого матеріалу, зібраного індуктивним та узагальненого дедуктивним шляхом. Описовий метод використано при вивченні синтагматики, парадигматики та епідигматики прикметників; елементи концептуального аналізу, метод лінгвокульторологічного коментаря для дослідження ключових концептів VІII ХХІ ст.; елементи дистрибутивного аналізу для визначення особливостей функціонування одиниць у різному контекстуальному оточенні й вивчення їхньої синтагматики; методика моделювання схем, що демонструють відношення між компонентами парадигматичних об’єднань; елементи компонентного аналізу для встановлення епідигматичних характеристик через словникові дефініції. За допомогою квантитативних методів вивчалися кількісні характеристики досліджуваних мовних одиниць, а саме: визначалися обсяг вибірки, склад груп, частотність уживання аналізованих лексичних одиниць у художніх та публіцистичних текстах, міра синтагматичного й парадигматичного зв’язку.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше: досліджено процес становлення концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у діахронічно-синхронічному аспекті як характерного фрагмента мовної картини світу; встановлено різночастиномовні компоненти мозаїчного (за Й.Тріром) покриття взаємопротиставлених концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”, серед яких провідними стали прикметники зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний” завдяки їхній здатності оптимально виражати сигніфікативний зміст досліджуваних значень; здійснено статистичний аналіз синтагматичних зв’язків і парадигматичних відношень у сучасних публіцистичних та художніх текстах; описано епідигматичні характеристики зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний” на основі встановлених комплексів сем.
Особистий внесок дисертанта полягає у з’ясуванні динаміки концептосистеми двох взаємопротиставлених концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” від часу їхнього формування до сьогодення, що заповнить відповідну нішу в німецькомовній картині світу й сприятиме опису мовної картини світу загалом; у діахронічно-синхронічному вивченні зазначених концептів через поєднання їхніх ономасіологічних і семасіологічних особливостей; у дослідженні синтагматики, парадигматики й епідигматики прикметників зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, які виражають у словниках і текстах сигніфікативний аспект прикметникового фрагмента концептів ЕГОЇЗМ” ”АЛЬТРУЇЗМ”. Усі праці написано одноосібно.
За результатами аналізу сучасних робіт і проведеного дослідження, пропонуємо положення, що виносяться на захист:
1. Дослідження мовної картини світу як діахронічно-синхронічної вербалізації концептосистеми взаємопротиставлених концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” через їхнє фрагментарне вираження за допомогою прикметників зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний” на сучасному етапі розвитку зазначених концептів дозволяє інтегрувати ономасіологічний і семасіологічний аспекти задля цілісного відтворення мозаїки” мовної картини світу.
2. Суспільні норми впливають на становлення концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” (у межах відповідної концептосистеми) впродовж різних періодів їхнього існування, що простежується на матеріалі різночастиномовних, як правило іменниково-прикметникових, компонентів, ужитих для мовного вираження концептів ЕГОЇЗМ” та АЛЬТРУЇЗМ”.
3. Прикметники зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, що оптимально виражають сигніфікативний аспект досліджуваних значень, належать у межах концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” до двох взаємопротиставлених лексико-семантичних груп із домінантами egoistisch та selbstlos, складові яких об’єктивно визначені за допомогою формалізованої методики, на сучасному етапі розвитку мови мають здатність до зміни конотацій.
4. Компоненти аналізованих лексико-семантичних груп у публіцистиці характеризуються втричі більшою частотою вживання, ніж у художніх текстах, завдяки кількісному переважанню оцінних характеристик у публіцистичних текстах.
5. Прикметники, складові лексико-семантичних груп зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, перебувають у синтагматичних зв’язках і парадигматичних відношеннях різної інтенсивності, що може скласти основу для лексикографічного вираження вербалізованих концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”.
6. Синтагматичні зв’язки й парадигматичні відношення зазначених лексико-семантичних груп породжують певні епідигматичні характеристики прикметників, суть яких зводиться до визначення відношень між структурними елементами одного значення на основі виділення семних комплексів.
Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлене важливістю розробки проблем структурної лексикології через поєднання семасіологічних та ономасіологічних аспектів для вивчення лексико-семантичних мікросистем, що виступають засобами вербалізації протиставлених концептів. Аналіз концептів, визначених за допомогою елементів формалізованої методики, сприятиме збагаченню лінгвокогнітології та лінгвокульторології. Синтагматичні зв’язки, парадигматичні відношення та епідигматичні характеристики, властиві лексичним одиницям, що вербалізують концепти, забезпечать цілісність розгляду лексико-семантичної системи мови.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати проведеного дослідження можна застосувати в практичній навчальній діяльності, у теоретичних курсах із лексикології (у відповідних розділах: Слово та значення”, Типи відношень у лексиці”, Концепт”), стилістики та історії німецької мови, теорії та практики перекладу, для укладання тлумачних і синонімічних словників, довідників зі сполучуваності слів.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 2003 2008 рр., на Всеукраїнських наукових конференціях: Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004), Прикладна лінгвістика у ХХІ столітті: лінгводидактичні та культурологічні стратегії” (Львів, 2003), Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2008), на Міжнародних наукових конференціях: Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Мова і культура” (Київ, 2003; 2004; 2005; 2006), Актуальні проблеми германської філології в Україні та Болонський процес”, (Чернівці, 2007), на фаховому колоквіумі в університеті імені Георга Августа міста Ґеттінгена (Німеччина) у травні 2006 року.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10-ти одноосібних статтях, надрукованих у фахових виданнях ВАК України, та 4 одноосібних матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура роботи. Дисертація (основний обсяг 189 с., загальний обсяг 239 с.) складається зі вступу, 4-х розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаних наукових джерел, текстів художньої літератури (всього 294 позиції), переліку умовних скорочень, додатків (таблиць і рисунків).
У вступі акцентовано й обґрунтовано актуальність дисертації, визначено мету й завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, названо методи дослідження, охарактеризовано матеріали дослідження, сформульовано наукову новизну та виділено положення, що виносяться на захист.
Перший розділ Лінгвістичні основи дослідження мовних феноменів” представляє загальнотеоретичні питання, пов’язані з проблемою функціонування слова й лексичного значення; висвітлює основні типи відношень у лексиці. У розділі характеризується та уточнюється поняття концепт” як складова концептуальної та мовної картин світу; розглядаються основні положення теорії семантичного поля та лексико-семантичної групи; висвітлюються характеристики контексту та сполучуваності прикметників, особливості художнього та публіцистичного стилів.
У другому розділі &ldquo

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вивчення мовної картини світу, що виражає концептуальну картину світу, набуває все більшої популярності на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Компонентом фрагментарного відтворення ККС є концепт, який на вербальному рівні (як структурна одиниця МКС) актуалізується через складники, що належать до різних частин мови, організованих за польовим принципом. Тому для мозаїчного” відтворення вербалізації концепту можуть слугувати одночастиномовні лексико-семантичні мікросистеми, у нашій роботі ЛСГ прикметників зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, які перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях щодо концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ”.
Процес становлення концептосистеми ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” (як ціннісна орієнтація суб’єкта на самого себе / на інтереси інших людей чи суспільної спільноти) відбувався впродовж VIII ХХІ ст. під впливом, насамперед, ідеалів християнства, зазнаючи, однак, різнотипної переоцінки від негативної (ДВН, СВН) до позитивної (ХІХ ст.: Г. Зіммель). Цей етнонаціональний поняттєвий простір, що спочатку вербалізувався за допомогою словосполучень, дієслів та іменників, наприкінці ХХ ст. набув іменниково-прикметникового характеру, що стало, разом із оптимальним вираженням ціннісних характеристик за допомогою прикметників, підставою для вивчення лише прикметникових ЛСГ у фрагментованому відображенні цієї концептосистеми.
Вербалізоване вираження концепту пов’язане з передумовами та закономірностями його становлення, що, безумовно, спостерігається в сучасній інтерпретації концепту. Тому для цілісного опису мовного вираження концептів, на наш погляд, варто врахувати їхню актуалізацію в різні історичні періоди. Переосмислення ціннісних характеристик для різних етнонаціональних понять, у тому числі й егоїзму та альтруїзму, створило свій ономасіологічний потенціал, який можна дослідити на різноплановому текстовому, а також лексикографічному матеріалі. Ономасіологічний аспект висвітлення концепту має семасіологічні характеристики. Тому інтегрувальний підхід до вивчення концепту (як поєднання ономасіологічних та семасіологічних особливостей) став перспективним напрямком дослідження для його вербалізації.
Вербалізований вияв концептів ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” у давньоверхньонімецькій мові ґрунтувався на мовному вираженні суміжно-протиставлених концептів гріховності”, любові”, вірності”, милості”, позначених словами lioba, ginada, guati. Епоха Середньовіччя (середньоверхньонімецька мова) характеризується опосередкованим вираженням концепту АЛЬТРУЇЗМ” словами caritas, triuwe, minna, а ЕГОЇЗМ” також переважно іменниковими позначеннями (unserheit, sёlphart, ichtikeit, annemlicheit, selbheit, sinsheit). Доба Ренесансу і Реформації репрезентувала лексику релігійного спрямування на позначення АЛЬТРУЇЗМУ”, узагальненим виявом вербалізації цього концепту став вираз із Біблії Liebe deinen Nehesten als dich selbs. Мовне вираження ЕГОЇЗМУ” відбувалося під впливом соціально-економічного розвитку в тогочасній Німеччині. Корисливість” торгівців, позначувана словoм eigennutz, засуджувалася в багатьох сатиричних творах. Мова епохи Бароко і Просвітництва відзначалася (поряд з іменниковою (Menschenlieb’ und Edelmuth) та дієслівною (aufopfern) вербалізацією) прикметниковим вираженням концепту АЛЬТРУЇЗМ”: edelmütig. Концепт ЕГОЇЗМ” вербалізовувався на той час словосполученням der eigne Vorteil. Значного розквіту вираження концептів АЛЬТРУЇЗМ” та ЕГОЇЗМ” набуло в німецькій літературі ХІХ ст. завдяки впливу філософії, соціології. Серед лексем на позначення концептів частіше вживалися іменники та прикметники, які вербалізували концепт ЕГОЇЗМ”, що засвідчено як у лексикографічних джерелах, так і в текстах: Selbstsüchtler, Selbstsüchtling, Egoist, selbstig (selbstisch), duselbstig, hieselbstig, Selbstigkeit, selbstsucht, selbstsüchtig (egoistisch), selbstsüchtelei, eigennutz, eigennützig, eigennützigkeit eigensucht, eigensüchtig, selbstisch, selbstin, Ichsucht, ichsüchtig, Ichler (Egoist), Ichtum (Egoismus), Ichsamkeit, ichen (icheln), ich-bezogen. На позначення АЛЬТРУЇЗМУ” використовувалися такі слова: selbstlos, edel, großherzig, edelmütig, aufopfern, Selbstaufopferung, Selbstverleugnung. Упродовж ХХ поч. ХХІ ст. вербалізація досліджуваних концептів мала іменниково-прикметниковий характер, що дозволило розгляд прикметників, які оптимально виражають сигніфікативний аспект значень.
В аспекті семасіологічного вивчення визначено системні зв’язки у лексико-семантичній системі мови на прикладі лексико-семантичних груп. Так, прикметники зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний”, що входять до складу досліджуваних ЛСГ, фрагментарно відображають взаємопротиставлені концепти ЕГОЇЗМ” АЛЬТРУЇЗМ” на ментальному рівні та, водночас, завдяки своїм синтагматичним, парадигматичним, а також епідигматичним зв’язкам утворюють складну сітку відношень у лексико-семантичній системі мови.
Формалізовані методи вивчення лексичного складу дали змогу провести інвентаризацію, внаслідок якої було виділено 9 прикметників сучасної німецької мови зі значенням егоїстичний” (egoistisch, selbstsüchtig, eigennützig, ichsüchtig, berechnend, eigensüchtig, egozentrisch, selbstisch, ichbezogen) із домінантою групи egoistisch та 13 прикметників, що виражають значення альтруїстичний” (selbstlos, altruistisch, edelmütig, großherzig, edel, idealistisch, selbstverleugnend, aufopernd, opferbereit, gut, ideal, entsagungsvoll, opferfreudig) із домінантою selbstlos. У процесі дослідження до корпусу вивчення додано прикметник hochherzig, який внаслідок інвентаризації спочатку віднесли до віддаленої” периферії. Це зумовлено тим, що в найновіших лексикографічних джерелах фіксується зв’язок цього прикметника з домінантою selbstlos. Художні та публіцистичні тексти засвідчують випадки його вживання у значенні альтруїстичний”. Варто підкреслити, що встановлені компоненти ЛСГ виявлено на текстовому матеріалі не в повному обсязі. Так, зокрема, у групі з домінантою egoistisch публіцистика зафіксувала вживання усіх членів групи, а у вибірці з художніх текстів не виявлено прикметників ichsüchtig, egozentrisch, ichbezogen. Щодо прикметників зі значенням альтруїстичний”, то в публіцистичних текстах через відсутність прикладів статистично не опрацьовано 4 прикметники (idealistisch, selbstverleugnend, ideal, opferfeudig), а в художній прозі 5 (altruistisch, großherzig, idealistisch, gut, ideal, opferbereit, opferfeudig).
Дослідження сполучуваності прикметників з іменниками на рівні лексеми, класу та підкласу в художньому та публіцистичному текстах репрезентують різні показники частотності на матеріалі однакової вибірки. Для прикметників зі значенням егоїстичний” частотні показники художнього та публіцистичного тексту співвідносяться як 1:4 із перевагою для публіцистики; кількість вживань прикметників зі значенням альтруїстичний” 1:2 із домінуванням прикладів у публіцистичних текстах через те, що в публіцистиці зафіксовано більший вияв оцінних характеристик. Семантична сполучуваність прикметників із домінантою egoistisch на рівні підкласу характеризується, унаслідок статистичної обробки з визначенням критерію χ² та коефіцієнта спряженості К, стійкими синтагматичними зв’язками. Спільним для публіцистики та для художньої прози став значущий зв’язок прикметника eigennützig і підкласу іменників ІІІ (мета, намір, прагнення, засоби і способи досягнення мети, причини).
Прикметники зі значенням егоїстичний”, зафіксовані в публіцистичних текстах, виявляють інтенсивні зв’язки з підкласом іменників I (berechnend + люди (нейтральні назви), власні назви, члени сім’ї, професії, рід занять та соціальний статус), а в художній літературі із підкласом ІІІ (eigennützig + мета, намір, прагнення, засоби і способи досягнення мети, причини).
ЛСГ зі значенням альтруїстичний” відзначається спільними для публіцистики та художньої прози значущими синтагматичними зв’язками прикметників із підкласом І (позначення людей). Як у публіцистичних текстах, так і в художній літературі виявлено сталі зв’язки прикметника aufopfernd із підкласами іменників, однак ці підкласи різні. Для публіцистики сталою є сполучуваність aufopfernd + іменники, що позначають дії, вчинки, поведінку, наслідки. У художній прозі цей же прикметник aufopfernd виявляє статистично значущий зв’язок із підкласом V (характер, риси характеру).
Вивчення лексичної сполучуваності (на рівні окремого слова) для публіцистики в групі на позначення концепту ЕГОЇЗМ” дозволило встановити сталі синтагматичні зв’язки у таких парах прикметників з іменниками: egoistisch + Gen, eigennützig + Vorteil, eigennützig + Zwecke, berechnend + Frau, eigensüchtig + Interesse, egozentrisch + Frau. На відміну від публіцистичних текстів, у художніх виявлено тільки один значущий синтагматичний зв’язок, за яким одержані внаслідок статистичної обробки результати дозволяють вважати стійкими словосполучення корисливі наміри” (eigennützige Absichten).
Серед прикметників, якими частково вербалізується концепт АЛЬТРУЇЗМ” у публіцистиці, найсильнішими є синтагматичні зв’язки в таких парах: selbstlos + Helfer, altruistisch + Motiv, großherzig + Mann, großherzig + Spende, edel + Spender, edel + Motiv. На противагу публіцистичним текстам, мовне вираження концепту АЛЬТРУЇЗМ” у художній літературі представлено лише одним словосполученням зі статистично значущим зв’язком: der hochherzige Jungling.
Отже, наведені особливості семантичної та лексичної сполучуваності для публіцистичних та художніх текстів показують ширший спектр прояву стійких синтагматичних зв’язків досліджуваних прикметників у публіцистиці. Такий нерівномірний розподіл статистично значущих зв’язків зумовлений, на наш погляд, швидшим реагуванням публіцистичних текстів на життєві реалії, що, без сумніву, істотно впливає на семантичну наповненість різних сполучень слів.
Синтаксична сполучуваність ЛСГ прикметників зі значеннями егоїстичний” альтруїстичний” виражена атрибутивними, предикативними та постпозиційними конструкціями. Як свідчить проведений аналіз, для групи з домінантою egoistisch у публіцистичних текстах домінуючою кількісно стала атрибутивна позиція. Однак статистично стійкі зв’язки прикметників з іменниками виявлено у прикметника egozentrisch в атрибутивній позиції та ichbezogen у предикативній моделі. Постпозиція як засіб акцентування семантики прикметників не має статистично значущих зв’язків. Художній прозі також властиве домінування атрибутивних конструкцій. Проте жодна з моделей не має статистично доведеного синтагматичного зв’язку.
Сталими для прикметників зі значенням альтруїстичний” є моделі: selbstlos в атрибутивній позиції та großherzig у предикативній конструкції. Тексти художньої літератури кількісно відзначені переважанням атрибутивних моделей, які, незважаючи на це, не мають статистичного підтвердження своєї значущості, що пов’язано, очевидно, із недостатньою кількістю прикладів для статистичної обробки саме на матеріалі художньої прози.
Парадигматичні відношення прикметників представлені семантичною сполучуваністю та консоціативними моделями, вираженими у публіцистиці. На основі семантичної сполучуваності внаслідок кореляційного аналізу виявлено парадигматичні зв’язки різного рівня.
Найбільшу кількість парадигматичних відношень демонструє домінанта групи зі значенням егоїстичний” egoistisch. Найменше зв’язків виявлено для прикметника berechnend. У групі зі значенням альтруїстичний” найширший спектр прояву парадигматики також зафіксовано для домінанти selbstlos. Такі результати вказують, на нашу думку, на узагальнені семасіологічні особливості ключових слів та їхню здатність заміщати в контексті більшість із компонентів своєї лексико-семантичної групи.
Консоціативні зв’язки, виявлені в процесі контекстуального аналізу, не відзначалися високою частотою. Однак саме ці моделі допомогли оптимально вивчити епідигматику лексичних одиниць.

Епідигматичні характеристики прикметників зі значеннями егоїстичний” ”альтруїстичний” (як наслідок реалізації їхньої синтагматики та парадигматики) досліджено на лексикографічному й текстовому матеріалі. Виокремлення семних комплексів на основі тлумачних словників, урахування їхньої етимології та актуалізації в публіцистичних текстах дали підстави виявити нові тенденції реалізації семантики зазначених прикметників у сучасній німецькій мові, які оптимально усувають суб’єктивний фактор і можуть бути використані для укладання тлумачних словників. Проведений аналіз свідчить про функціонування окремих семних комплексів тільки на текстовому матеріалі публіцистики, що пояснюється також відповідними змінами суспільних норм життя і, у зв’язку з цим, зародженням нових семасіологічних особливостей прикметників, особливостей, які ще не були об’єктом лінгвістичних досліджень.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев В.А. О некоторых особенностях публицистического функционального стиля / В.А. Алексеев // Проблемы журналистики. Ленинград, 1973. Вып. 2. С. 320.
2. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики:монография / Н.Алефиренко. М. : Гнозис, 2005. 326 с.
3. Алпатов В.М. История лингвистических учений: учебное пособие / В.М. Алпатов. М. : «Языки русской культуры», 1998. 368 с.
4. Амосова Н.Н. Слово и контекст / Н.Н. Амосова // Уч. записки ЛГУ : Очерки по лексикологии, фразеологии и стилистике. № 243. Л. : Изд-во ЛГУ, 1958. С. 323. (Серия филологических наук; вып. 42).
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка / Ю.Д. Апресян. М. : Наука, 1974. 374 с.
6. Апроксимативні методи вивчення лексичного складу : [навч. посіб.] / В.В. Левицький, О.Д. Огуй, С.В. Кійко, Ю.Є. Кійко. Чернівці : Рута, 2000. 136 с.
7. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика её исследования (на материале имени существительного) / И.В. Арнольд // Уч. зап. ЛГПИ. Т. 295. Л. : Просвещение, 1966. 192 с.
8. Архелюк В.В. Синтагматичні зв’язки прикметників в англійській мові // Іноземна філологія : укр. наук. зб. / відп. ред. М.Е. Білінський. Вип. 112. Львів, 2001. С. 104108.
9. Бабушкин А.П. Объективное и субъективное в категоризации мира // Общие проблемы строения и организация языковых категорий : материалы научной конференции. М. : РАН, 1998. С. 2831.
10. Белова А.Д. Языковые картины мира в рамках когнитивно-дискурсивной парадигмы / Белова А.Д. // Культура народов Причерноморья. 2002. № 29. С. 1723.
11. Бєлозьорова Ю.С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / Ю.С. Бєлозьорова. Запоріжжя, 2005. 22 с.
12. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти / О.Л. Бєссонова. Донецьк : ДонНУ, 2002. 362 с.
13. Бистрова Л. В. Вивчення синтагматичних зв’язків слів за допомогою статистичних методів / Л. В. Бистрова // Мовознавство. 1978. № 4. С. 4449.
14. Бистрова Л.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических групп слов / Бистрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицький В.В. // Филологические науки. 1980. № 6. С. 7578.
15. Бистрова Л.В. Сполучуваність прислівників з прикметниками у сучасній англійській мові / Л.В. Бистрова, О.Ф. Шевченко // Мовознавство. 1986, № 3. С. 2732.
16. Борисов О.О. Мовні засоби вираження емоційного концепту страх: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / О.О. Борисов. Донецьк, 2005. 20 с.
17. Будагов Р.А. Категория значения в различных направлениях современного языкознания / Р.А. Будагов // Вопросы языкознания. 1974. № 4. C. 320.
18. Васильев Л.М. Теория семантических полей / Л.М. Васильев // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105113.
19. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков ; [пер. с англ. А.Д. Шмелева / под. ред. Т.В. Булыгиной]. М. : Школа «Языки русской культуры», 1999. I-XII, 780 с.
20. Венкель Т.В. Дослідження семантичної сполучуваності прикметників кольору в англійській мові / Тетяна Венкель // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 135 : Германська філологія. Чернівці : Рута, 2002. С. 5363.
21. Венкель Т.В. Парадигматичні відношення між кольороназвами сучасної англійської мови // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / редкол. Чередниченко О.І. (голов. ред) [та ін.]. К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. Вип.11, кн. 1. С. 8590.
22. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В.В. Виноградов. М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 254 с.
23. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф. М. : Наука, 1985. 209 с.
24. Воркачев С.Г. Лингвокульторология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С.Г. Воркачев // Филологические науки. 2001. № 1. С. 6472.
25. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология: на материале франц. и рус. яз. / В.Г. Гак. М. : Междунар. отношения, 1977. 264 с.
26. Гіков Л. В. Семантичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької мови) / Гіков Л.В. // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 72 : Германська філологія. Чернівці : Рута, 2000. С. 2137.
27. Гікова Г. Особливості вживання найчастотніших прислівників у художньому і публіцистичному стилях (на матеріалі сучасної німецької мови) / Галина Гікова // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 319 320 : Германська філологія. Чернівці : Рута, 2006. C. 144157.
28. Глущенко В.А. Закономірності розвитку мови : [навч. посіб. для студ. філол. факультетів] / Глущенко В.А., Овчаренко В.М. Донецьк : Лебідь, 2002. 36 с.
29. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Вильгельм фон Гумбольдт ; [пер. с нем. яз. под общ. ред. А.В. Гулыги, Г.В. Рамишвили]. М. : Прогресс, 1985. 451 с. (Языковеды мира).
30. Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? / [пер. с фр. С.Н. Зенина]. М. : Ин-т экспериментальной социологии; СПб.: Алтея, 1998. 286 с.
31. Джурюк О. Г. До проблеми інвентаризації ЛСГ іменників зі значенням будівля” // Науковий вісник Чернівецького ун-ту / наук. ред. Левицький В.В. Чернівці : Рута, 2000. Вип. 98 : Германська філологія. С. 4445.
32. Дискурс іноземномовної комунікації : [колективна монографія / наук. ред. К. Кусько]. Львів : Видавництво Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. 495 с.
33. Ельмслев Л. Можно ли считать, что значения слов образуют структуру? // НЛ, вып. 2. М. : Изд-во иностранной литературы, 1962. С. 117136.
34. Єсипенко Н.Г. Лексико-семантичні компоненти авторського стилю і мовна картина світу (на матеріалі англомовної прози воєнної та мирної тематик) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / Н.Г. Єсипенко. Чернівці, 2007. 20 с.
35. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського ун-ту. Філологічні науки. 1999. Вип. 11. С. 1225.
36. Задорожна І.П. Використання статистичних методів у вивченні фразеології та створенні фразеологічних словників (на прикладі прикметників/прислівників оцінки) / Ірина Задорожна // Проблеми типологічної та квантитативної лексикологї : зб. наук. праць / наук. ред. Володимир Каліущенко, Райнгард Кьолер, Віктор Левицький. Чернівці : Рута, 2007. С. 281295.
37. Залевская А.А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики : научное издание / под ред. И. А. Стернина. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 2001. С. 3644.
38. Звегинцев В.А. Семасиология / В.А. Звегинцев. М. : Изд-во Москов. ун-та, 1957. 321с.
39. Іващенко В.Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології) : монографія / Вікторія Іващенко. К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2006. 328 с.
40. Карасик В.И. Этноспецифические концепты // Введение в когнитивную лингвистику : [уч. пос. / отв. ред. М.В. Пименова]. Кемерово: Кузбассвузиздат, 2005. С. 61105.
41. Караулов Ю.Н. Общая и русская идиография / Ю. Н. Караулов. М. : Наука, 1976. 355 с.
42. Кацнельсон С.Д. О грамматической категории // Вестник ЛГУ. 1948. № 2. С. 114134.
43. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение / С.Д. Кацнельсон. Москва, Ленинград : Изд-во «Наука», 1965. 110 с.
44. Кибрик А. Современная лингвистика: откуда и куда? // Вестник МГУ. Серия 9. Филология. 1995. № 5. С. 93103.
45. Когут Л.Ф. Інвентаризація лексико-семантичної групи прикметників зі значеннями сміливий” та боязливий” в сучасній німецькій мові / Когут Л.Ф. // Науковий вісник Чернівецького ун-ту : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 135 : Германська філологія. Чернівці : Рута, 2002. С. 4853.
46. Кожина М. Н. О понятии стиля и месте языка художественной литературы среди функциональных стилей / М.Н. Кожина. Пермь: Книжное издательство, 1962. 62 с.
47. Козловський В.В. Модель лінгвокультурної реальності (на матеріалі сучасної німецької мови) / Козловський В.В. // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. Вип. 18, кн. 1. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. С. 218221.
48. Колшанский Г.В. Контекстная семантика / Г.В. Колшанский. М. : Наука, 1980. 149 с.
49. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке / Г.В. Колшанский М. : Наука, 1990. 105 с.
50. Корнилов О.А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов. 2-е изд., испр. и доп. М. : ЧеРо, 2003. 349 с.
51. Котелова Н.З. Значение слова и его сочетаемость / Н.З.Котелова. Л. : Наука, 1975. 164 с.
52. Кочерган М.П. Слово і контекст (Лексична сполучуваність і значення слова) / М.П. Кочерган. Львів : Вища школа, 1980. 184 с.
53. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. М.: Ин-т языкознания Рос. акад. наук, 1997. 328 с.
54. Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава язика : монография / Л.А. Кудрявцева. 2-е изд., испр. К.: ИПЦ Киевский университет”, 2004. 208 с.
55. Кудрявцева О. Парадигматичні властивості прикметників у сучасній німецькій мові (на матеріалі текстів художнього стилю) / Олена Кудрявцева // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 266 : Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. C. 3145.
56. Кусько К.Я. Семантика та прагматика літературно-художнього дискурсу в поетичних творах Г.Гейне / Кусько К.Я. // Актуальні проблеми германської філології: матеріали ІІІ. Міжнар. наук. конф., присвяченої 70 річчю від дня народження проф., д.філол. н. В.В.Левицького (10-12 квітня 2008 р.) / наук. ред. Кушнерик В.І. Чернівці : Книги ХХІ, 2008. С. 301309.
57. Кусько К.Я. Процеси мовно-текстової конструкції і деструкції (на матеріалі німецькомовних творів Петера Гандке та Юргена Бекера) / К.Я. Кусько // Единицы и категории современной лингвистики : сборник статей, посвящённых юбилею В.Д. Калиущенко / отв. ред. О.Л.Бессонова. Донецк : ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. С. 454462.
58. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту : [навч. посіб. для студ. старших курсів факультетів англійської мови] / Кухаренко В.А. Вінниця : НОВА КНИГА, 2004. 261 с.
59. Левицкий В.В. Квантитативные методы в лингвистике / В.В. Левицький. Черновцы : Рута, 2004. 190 с.
60. Левицький В.В. Семасіологія / В.В. Левицький. Винница : НОВА КНЫГА, 2006. 512 с.
61. Левицький В.В. Статистическое изучение лексической семантики / В.В. Левицький. К. : УМК ВО, 1989. 156 с.
62. Лех О.С. Семантика, синтагматика, парадигматика прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / О.С. Лех. Чернівці, 2008. 20 с.
63. Ляпин С.Х. Концептология: к становлению подхода // Концепты. Научные труды Центроконцепта. Вып. 1. Архангельск : Изд-во Помор. ун-та, 1997. С.1135.
64. Мацьоха Ю. П. Вивчення функціонального стилю статистичними методами / Mацьоха Ю.П. // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 85 : Германська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С. 5967.
65. Мгеладзе М. Система прилагательных в «Песне о Нибелунгах»: Опыт реконструкции системы общественных ценностей Средневековья / Мгеладзе М., Огуй А.Д. Черновцы : ЧГУ, 1993. 57 с. рус. Деп. в ГНТБ Украины 07.06.1993, № 1110. Ук.93.
66. Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания : [уч. пособие] / Э.М. Медникова. М. : Высшая школа, 1974. 202 с.
67. Мельник Р. Особливості прояву ЛСГ зі значеннями старанний, працьовитий” у текстах художньої прози та в газетній публіцистиці (на матеріалі сучасної німецької мови) / Р.Мельник // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / гол. ред. Чередниченко О.І. Вип. 11, кн. 2. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. С.1720.
68. Мельник Р. Проблеми виділення семних комплексів до епідигматичних характеристик прикметників в ЛСГ зі значенням старанний” / Мельник Р., Огуй О. // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 267 : Германська філологія. Чернівці : Рута, 2005. С. 2032.
69. Мельник Р.М. Концепт праці та працьовитості в лютерівському перекладі Біблії / Мельник Р.М., Огуй О.Д. // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес : матеріали Міжнар. наук. конф., 24 25 листопада 2004 р. Чернівці : Рута, 2004. С. 182184.
70. Науменко А.М. Філологічний аналіз тексту (Основи лінгвопоетики) : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів] / А.М. Науменко. Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. 416 с.
71. Никитин М.В. Курс лингвистической семантики. СПб: НЦПДб 1996. 758 с.
72. Нікітіна Ф.О. Виділення і визначення лексико-семантичних полів / Ф.О. Нікітіна // Мовознавство. 1981. № 1. С. 1115.
73. Ничман З.В. К вопросу о лексико-семантических группах слов (на материале глаголов устной речи в современном русском языке) / З.В. Ничман // Науч. труды / Новосибирск. гос. пед. ин-т. 1973. Вып. 91. С. 419.
74. Огуй О.Д. Полісемія в синхронії, діахронії та панхронії. Системно- квантитативні аспекти полісемії в німецькій мові та мовах Європи / О.Д. Огуй. Чернівці : Золоті литаври, 1998. 370 с.
75. Огуй О.Д. Використання кількісних критеріїв у синхронних та діахронних дослідженнях німецької та інших мов Європи: коефіцієнт полісемічності // Наук. записки Тернопільського пед. ун-ту ім. Б.Гнатюка. Тернопіль, 2000. Вип. 1. Серія Мовознавство. С.128132.
76. Огуй О.Д. Лексикологія німецької мови. Lexikologie der deutschen Sprache : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів] / Oguy O.D. Вінниця: Нова книга, 2003. 416 с.
77. Огуй О.Д. Об’єднана індуктивно-дедуктивна мовно-психологічна класифікація прикметників у мовній картині світу” / О.Огуй // Науковий вісник Чернівецького ун-ту : зб. наук. праць. Чернівці : ЧДУ, 1998. Вип. 41 : Германська філологія. С. 3946.
78. Огуй О.Д. Виділення концептів семасіологічним шляхом: Проблеми та шляхи розв’язання / Огуй О.Д., Мельник Р.М. // Актуальні проблеми металінгвістики : зб. статтей за матеріалами V