ПРИКМЕТНИКОВІ ДЕРИВАТИ ІЗ ЛАТЕНТНОЮ МОДАЛЬНО-ПАСИВНОЮ ПРЕДИКАЦІЄЮ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Котовські Галина Федорівна

УДК:811.112.2´367.624´367´37

ПРИКМЕТНИКОВІ ДЕРИВАТИ ІЗ ЛАТЕНТНОЮ
МОДАЛЬНО-ПАСИВНОЮ ПРЕДИКАЦІЄЮ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
СТРУК Тетяна Миколаївна
кандидат філологічних наук, доцент

Львів 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................... 4
ВСТУП......................................................................................................... 5

РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ПАСИВУ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ............... 12
1.1. Визначення категорії пасиву в лінгвістичній літературі................... 12
1.2. Польовий підхід у вивченні категорії пасиву..................................... 19
1.3. Історичний екскурс................................................................................ 26
1.4. Структура поля пасивності................................................................... 28

РОЗДІЛ 2. ДЕРИВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДДІЄСЛІВНИХ ДЕРИВАТІВ.............................. 43
2.1. Взаємодія компонентів лексики і граматики у слові........................ 43
2.2. Словотвірне значення. Механізм утворення прикметникових
дериватів............................................................................................... 48
2.3. Характеристика словотвірних морфем і базових основ.................... 56
2.3.1. Деривати на -bar....................................................................... 60
2.3.2. Деривати на -lich .......................................................................75
2.3.3. Деривати на -wert...................................................................... 86
2.3. 4. Деривати на -würdig................................................................. 90
2.3.5. Деривати на -abel, -ibel..............................................................93
2.3.6. Деривати на -fähig....................................................................102
2.3.7. Деривати на -sam..................................................................... 106

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИКМЕТНИКОВИХ ДЕРИВАТІВ................................................................................................. 119
3.1. До проблем синтаксичної семантики і номінації................................ 119
3.2. Принципи і методи синтаксичного моделювання............................... 127
3.3. Деривати у функції предикатива.......................................................... 131
3.4. Деривати у функції означення............................................................. 146
3.5. Деривати у функції обставини способу дії.......................................... 152

ВИСНОВКИ ................................................................................................. 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................... 168
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ....................................... 189
ДОДАТКИ...................................................................................................... 190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

СЗ словотвірне значення
ЛСГ лексико-семантична група
СП суб´єкт предикації
ПО предикативна ознака
FVG дієслівний фразеологічний зворот
S підмет
Pt присудок
Präd предикатив, іменна частина присудка
cop дієслово-зв´язка
Obj додаток
Attr означення
Adbe обставина способу дії
Objs[ ] додаткове підрядне речення
Attrs[ ] означальне підрядне речення
Dr прикметниковий дериват із пасивним значенням
N іменна частина мови
N1 називний відмінок
N2,N3,N4 непрямі відмінки
pN іменна частина мови з прийменником
Vf відмінювана форма дієслова
Vfref зворотна форма дієслова
Adv прислівник
Part.IІ дієприкметник ІІ
con константа (афікованість пацієнса внаслідок діїї зовні)
con.mod константа із модальним модусом необхідності/можливості

ВСТУП

Одним із напрямів сучасного мовознавства є дослідження і класифікація одиниць різних мовних рівнів за спільністю їх семантичних функцій і значення. Такий підхід сприяє вирішенню проблеми невідповідності форми і значення у мові: одна форма виражає різні значення, одне значення може виражатись різними формами. На основі цього положення розроблена теорія полів [11; 14; 15; 29; 73; 85; 131], яка широко застосовується у лінгвістиці. Складну граматичну категорію пасиву в німецькій мові, висвітлення якої постало одним із ключових завдань даного дисертаційного дослідження, адекватно можна пояснити на теоретичних засадах функціонально-семантичного поля. Суперечливість поглядів щодо суті самої категорії стану, ідентичності семантики активних чи пасивних форм речення, а також стосовно граматичного статусу так званого безособового пасиву в німецькій мові [14; 42; 96; 137; 154; 157; 176; 179; 183], спонукали нас до грунтовного дослідження цієї проблематики і визначення єдиних критеріїв, які б уможливили здійснити інвентаризацію поля пасивності.
Пасивне значення виражається не лише морфологічною формою, а й активними за формою конструкціями, словотвірними і лексичними засобами, тобто некатегоріальним способом. Віддієслівні прикметники на -bar, -lich, -abel, -ibel, -wert, -würdig, -sam, -fähig, які є об΄єктом дисертаційного дослідження, розташовані на периферії функціонально-семантичного поля пасиву. При наявності окремих праць зі словотвору ця група прикметників не розглядалась всебічно, що зумовило потребу виділити їх в окрему лексико-семантичну групу (ЛСГ) та дослідити закономірності словотвірного процесу, особливості смислової структури і функціонування в реченні.
Як і в макроструктурі функціонально-семантичного поля, так і в мікроструктурі дериватів із пасивним значенням проявляється взаємодія лексичної та граматичної семантики.
„Беручи до уваги одиничність лексичних елементів, тобто слів, і застосування правил граматики із словотворення і словозміни до багатьох слів, можна протиставляти лексичне граматичному як одиничне типовому. У цьому розумінні я пропоную говорити про явища словарні і типові” [132, 331].
Наявність модально-пасивної латентної предикації у структурі прикметникових утворів зумовило особливості їх функціонування.
Актуальність теми зумовлена необхідністю стратифікації лексичного матеріалу мови, відображення системних зв΄язків у межах лексичної групи та їх комплексного дослідження, висвітлення закономірностей дериваційних процесів.
Зв΄язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідницької роботи кафедри німецької філології Львівського національного університету імені Івана Франка „Дослідження структурно-семантичних особливостей та закономірностей розвитку сучасної німецької мови”.
Мета дослідження полягала у виокремленні прикметникових дериватів із модально-пасивною латентною предикацією, у визначенні парадигматичних зв´язків у межах даної ЛСГ, у висвітленні дистрибутивних і функціональних особливостей даних лексичних одиниць.
Для досягнення мети потрібно було вирішити такі завдання:
1. визначити інваріантні ознаки категорії пасиву;
2. провести інвентаризацію конституентів функціонально-семантичного поля пасиву і виявити місце прикметникових дериватів у цьому полі;
3. скласти лексичний корпус віддієслівних прикметників із модально-пасивною латентною предикацією;
4. дослідити механізм дериваційного процесу, визначити словотвірне значення і смислову структуру лексем із латентною модально-пасивною предикацією;
5. виявити парадигматичні зв´язки в межах ЛСГ досліджуваних дериватів;
6. дослідити особливості функціонування прикметників із пасивним значенням;
7. скласти моделі зовнішньої дистрибуції дериватів.
Об′єктом дисертаційного дослідження є прикметникові деривати із модально-пасивною латентною предикацією в сучасній німецькій мові.
Предмет дослідження системні, семантичні, словотвірні, функціональні особливості одиниць досліджуваної ЛСГ.
У дисертаційному дослідженні використана у комплексному поєднанні низка методів дослідження: метод компонентного аналізу і трансформації для інвентаризації ЛСГ; описовий метод для характеристики словотвірних моделей; словотвірний аналіз - для дослідження смислової структури дериватів; дистрибутивний аналіз і метод синтаксичного моделювання - для виявлення синтаксичної сполучуваності прикметників із пасивним значенням.
Матеріалом дисертаційного дослідження слугували одинадцять лексикографічних джерел: тлумачний словник Р.Кляппенбах у 6-ти томах, зворотний словник Е.Матера, німецько-російський словник О.І.Москальської у 2-х томах, електронна версія 10-томного тлумачного словника DUDEN - Das große Wörterbuch der deutschen Sprache, словник Е.Агріколи „Wörter und Wendungen, етимологічні словники DUDEN та Ф.Клуге, німецько-російський синонімічний словник І.В.Рахманова, синонімічний совник Г.Гьорнера і Г.Кемпке, словник валентності і дистрибуції німецьких прикметників К.Е.Зоммерфельда і Г.Шрайбера, „Словарь словообразовательных элементов немецкого языка” М.Д.Степанової. Лексичний корпус досліджуваних лексем нараховує 1362 одиниці. Синтагматичні зв′язки і функціонування прикметникових дериватів із модально-пасивною латентною предикацією розглянуті на матеріалі електронного корпусу „Mannheimer Corpora geschriebener Sprache” (www.corpora.ids-mannheim.de), який складається із творів художньої та публіцистичної літератури. Дані електронного пошуку охоплюють 4210 ілюстративних прикладів.

Наукова новизна одержаних результатів:
1. Повністю інвентаризовано ЛСГ прикметників із пасивним значенням.
2. Проведено аналіз системних зв′язків у цій ЛСГ.
3. Вперше досліджено механізм дериваційного процесу віддієслівних прикметників із пасивним значенням і завдяки цьому визначено дві словотвірні моделі.
4. Категорія пасиву визначена в рамках предикації, на основі суб′єктно-об′єктних зв′язків.
5. Вперше проведено аналіз словотвірних морфем -bar, -lich, -abel, -ibel, -wert, -würdig, -sam, -fähig за анкетою З.А.Харитончик і Е.С.Кубрякової із урахуванням семантичної узгодженості словотвірної морфеми і базової основи.
6. Вперше складено формули зовнішньої дистрибуції прикметникових дериватів із модально-пасивною латентною предикацією на основі зібраного матеріалу.
На захист виносяться такі положення:
1. Пасив потрібно розглядати як комплексну, функціонально-семантичну категорію, яка виражається через різнорівневі мовні засоби. Ці засоби входять у функціонально-семантичне поле пасивності на основі спільності функцій та інваріантної ознаки (афікованість пацієнса і незбіг агенса із синтаксичним підметом). Саме у приписуванні суб′єктові предикації ознаки афікованості внаслідок дії ззовні полягає основна функція пасиву. Завдяки цьому пасив постає маркованим членом опозиції стосовно активу. При ідентичності денотативного значення члени даної опозиції виражають різне, але не протилежне значення. Пасив це різновид предикативного зв′язку.
2. Окремим утвором серед різнорівневих конституентів поля пасивності є так званий „словотвірний сателіт”. Сюди належать прикметники на -bar, -lich, -abel, -ibel, -sam, -wert, -würdig, -fähig. Словотвірне значення даного типу деривації формується під впливом морфосинтаксичних і лексичних значень. Вони входять у смислову структуру похідних на засадах ієрархії від найбільш узагальненого значення граматичного рівня до лексичного наповнення на найнижчому рівні абстракції, що відображається у двох моделях.
3. Словотвірна модель потребує певної граматичної і семантичної характеристики віддієслівної базової основи, яка у поєднанні із відповідною словотвірною морфемою реалізує словотвірне значення. Важливим компонентом дослідження дериваційних одиниць є аналіз узгоджувальних властивостей словотвірної морфеми, а також характеристика базових основ у морфо-структурному аспекті.
4. Стратифікація лексичного матеріалу за граматичною ознакою доповнює морфологічну класифікацію слів. Прикметникові деривати із пасивним значенням утворюють окрему ЛСГ. У її межах формуються парадигматичні відношення між типами деривації.
5. У реченні прикметникові деривати із пасивним значенням виконують три синтаксичні функції: означення, предикатива, обставини способу дії. Крім цього, вони несуть додаткове функціональне навантаження. Як одиниці номінації вони відображають цілу позамовну ситуацію і водночас виражають певний семантичний еквівалент модально-пасивну предикацію. Для реалізації латентної предикації у смисловій структурі дериватів накопичується комплекс ознак різних мовних рівнів, які ми позначили як латему.
6. Латема впливає на узгоджуваність дериватів на семантичному рівні (їх обов′язковими аргументами постають пацієнс, суб′єкт предикації, який обов′язово експлікується на рівні синтаксису, і агенс, експлікація якого носить факультативний характер). Латема у мовленнєвій ситуації модифікується. Це різнопланові модифікації синтаксичного, лексико-граматичного, структурно-морфологічного і лексичного характеру. Здатність модифікувати незмінний семантичний еквівалент вираження афікованості суб′єкта предикації внаслідок дії ззовні належить до функціональних переваг досліджуваних дериватів.
Теоретичне значення роботи полягає у дослідженні особливостей функціонально-семантичної категорії пасиву, у з´ясуванні граматичного статусу безособового пасиву в німецькій мові. Предикатна рамка виявляє у смисловій структурі прикметників модальну і пасивну семантику і використовується для ідентифікації одиниць ЛСГ. Комплексний підхід у дослідженні функціональних особливостей прикметникових дериватів розширює наші знання про взаємодію лексичного і граматичного у смисловій структурі слова, а також у межах функціонально-семантичного поля.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у можливості використовувати матеріал і результати дослідження при читанні лекцій і спеціальних курсів з теоретичної граматики і лексикології з питань словотвору і парадигматичних зв′язків у лексиці. Результати дослідження можна також використовувати у лексикографічній практиці.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов (2004 р.), на ІІ Українсько-баварському конгресі германістів (2001 р.), на VI міжнародній науковій конференції „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000 р.), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, викладені у дисертації, відображені у чотирьох статтях, що опубліковані у виданнях з переліку ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та лексикографічних джерел, додатка. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок, з них 167 сторінок тексту, 22 сторінки списку використаної літератури (201 позиція), сторінок додатка. Робота містить 16 таблиць і 4 рисунка.
У вступі обгрунтований вибір теми, її актуальність, визначені мета, завдання, об′єкт і предмет дослідження, подані відомості про методи, наукову новизну, практичне і теоретичне значення роботи, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій та структуру дисертації.
У першому розділі проводиться огляд літератури з питань дослідження функціонально-семантичних категорій, зокрема категорії пасиву. Розглянуті інваріантні ознаки пасиву, на основі чого здійснена інвентаризація поля пасивності і визначено місце у ньому словотвірних засобів.
У другому розділі проаналізовані парадигматичні властивості прикметникових дериватів із граматичною ознакою пасиву. На основі лексикографічних джерел проведена інвентаризація ЛСГ, досліджено процес деривації із визначенням словотвірного значення і моделей дериватів. Подана характеристика словотвірних морфем та їх внутрішньої валентності. Приділена увага взаємодії лексичної і граматичної семантики у смисловій структурі слова.
У третьому розділі простежені синтагматичні властивості досліджуваних дериватів. Розглянуті теоретичні питання синтаксичної семантики, синтаксичної компресії та номінації. На основі результатів, отриманих за допомогою електронного пошуку, змодельовані синтагматичні зв′язки прикметників із модально-пасивною латентною предикацією.
У висновках викладені наукові та практичні результати дослідження, сформульовані висновки та рекомендації щодо їх подальшого використання.

bibliography

ВИСНОВКИ

Віддієслівні прикметникові деривати із латентною модально-пасивною деривацією займають окрему словотвірну нішу у сучасній німецькій мові. Утворені внаслідок експліцитної деривації на основі спільного мотиваційного джерела (модально-пасивної конструкції) досліджувані деривати постають засобом некатегоріального вираження категоріального значення пасиву. Досліджувати їх смислову структуру, особливості функціонування і дериваційний механізм потрібно з огляду на згортання предикативного зв'язку із модально-пасивним значенням у похідне слово.
Наявність латентної предикації ми обрали за основний критерій відбору лекичних одиниць, тому що більшість словотвірних морфем, які здатні реалізовувати пасивне значення, характеризується багатозначністю. Суцільна вибірка прикметникових утворів на -bar, -lich, -abel, -ibel, -wert, -würdig, -sam,
-fähig із чотирьох лексикографічних джерел відсортована за допомогою методу трансформації у досліджуваний корпус. Для похідних, які зазнали значної ідіоматизації, придатнішим є інший метод: виявлення предикативної рамки із предикативною ознакою афікованості суб'єкта предикації та імпліцитною наявністю агенса. Такий підхід обгрунтовується трактуванням пасиву як різновиду предикативного зв'язку у протиставленні до активу як приписування предметові думки - суб'єктові предикації ознаки афікованості внаслідок дії ззовні.
У даному ракурсі саме ознаковість постає основною функцією пасиву, що особливо проявляється у словотворі у віддієслівних прикметникових дериватах. Унаслідок дериваційного процесу модально-пасивна предикація згортається у смислову структуру похідного слова. Під субкатегоріальним значенням ознаковості, яке притаманне всім прикметникам, у ієрархічній послідовності укладаються семи процесуальності, перехідності, модальності та пасивності, як результат взаємодії мотивуючого джерела і словотвірної морфеми. На нижчому рівні абстракції ця словотвірна модель заповнюється відповідним лексичним значенням базової основи, що можна продемонструвати за допомогою схеми:
Таким чином, у смисловій структурі похідних фіксуються значення, що необхідні для реалізації модально-пасивного предикативного відношення. Цей комплекс ознак різних мовних рівнів, об´єднаних у поліфункціональну одиницю, ми називаємо латемою. Латема формується на логіко-семантичному рівні, на основі інваріантних ознак пасиву (афікованості суб'єкта предикації внаслідок дії ззовні). Через незмінність цих ознак ми позначили їх константою (con.), яка доповнюється модальним значенням необхідності/можливості/оцінки суб'єкта предикації (con.mod).
Латема визначає узгоджуваність похідних як на синтаксичному, так і на семантичному рівнях. Відповідно до цього обов'язковими аргументами дериватів постають пацієнс і агенс. На рівні синтаксису пацієнс знаходить вираження за допомогою різних членів речення залежно від того, що означує прикметниковий дериват: підмет або додаток, що виражені займенником чи іменником; означення або іменникову частину присудка, що виражені прикметником; обставину способу дії, що виражена прислівником.
Субститутом пацієнса може бути також структурне es або додаткове підрядне речення. При субстантивації деривата спостерігається ущільнення модально-пасивної предикації - в одній лексемі зосереджується і пацієнс (суб'єкт предикації), і предикативна ознака (con.mod).
Агенс експлікується у випадку, коли у смисловій структурі деривата домінує сема процесуальності, за допомогою прийменникової групи з für, von або додатка у давальному відмінку.
У мовленнєвому процесі латема зазнає різнопланових модифікацій: синтаксичної - внаслідок виконання дериватом різних синтаксичних функцій (предикатива, означення, обставини способу дії); лексико-граматичної внаслідок утворення ступенів порівняння при посиленій ад'єктивації деривата; структурно-морфологічної при субстантивації; лексичної при використанні деривата для посилення або послаблення іншої ознаки, внаслідок його значної ідіоматизації.
Фіксація комплексу значень під одним іменем (латема), а також можливість їх модифікувати належать до основних переваг досліджуваних прикметникових дериватів. У цьому полягає їх прагматичне завдання серед інших засобів вираження модально-пасивного значення, які в системі мови утворюють велику парадигму.
Досліджуючи віддієслівні деривати із латентною модально-пасивною предикацією, потрібно розглядати не лише їх зовнішню, а й внутрішню дистрибуцію і валентність. Релевантними для будь-якого дериваційного процесу є граматична і семантична характеристики базової основи. У досліджуваному нами процесі словотворення для базової основи характерні: обов'язкова процесуальність, у більшості випадків - перехідність, а також семантична ознака вираження діяльності людини у різних сферах. Словотвірна морфема -bar потребує додаткового семантичного значення базової основи цілеспрямованості дії.
Визначення внутрішньої валентності досліджуваних словотвірних морфем це лише одна зі складових їх загальної характеристики, яка містить також питання етимології, продуктивності словотвірної морфеми.
Результати дослідження засвідчують, що найпродуктивнішим є суфікс
-bar. Зіставлення різних лексикографічних джерел виявило нерівномірність фіксації дериватів на -bar у словниках. Ця словотвірна ніша становить відкриту систему, яка легко поповнюється новими лексемами. Це підтверджують неологізми, які виявлені за допомогою електронної пошукової системи у газетних і наукових публікаціях. Властивість словотвірної морфеми -bar за законом аналогії продукувати нові лексеми, що не закріплені узусом, відкриває перспективи для подальших досліджень.
Серед віддієслівних дериватів із пасивним значенням діє система співвідношень: вони формують синонімічні опозиції, взаємодоповнюють прогалини при утворенні заперечувальної форми із префіксом -un. Прикметники із латентною модально-пасивною предикацією утворюють у межах частини мови окрему ЛСГ, яка пов'язана із дієсловом. Завдяки поєднанню лексичного і граматичного у їх смисловій структурі, деривати постають конституентами функціонально-семантичного поля пасивності і слугують засобом вираження категоріального значення пасиву. Водночас як одиниці номіналізації, вони дають назву позамовній ситуації, що відображається у модально-пасивній предикації. Внаслідок згортання предикативного зв'язку, похідні лексеми акумулюють комплекс значень різних мовних рівнів і стають носіями латеми. Завдяки здатності ущільнювати семантичну інформацію і модифікувати її, відкривати різні можливості її використання у комунікативному процесі, досліджувані прикметникові утвори посідають особливе місце в лексико-граматичній системі сучасної німецької мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.:Наука, Ленингр. отд-ние АН СССР, 1988. 238с.
2. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка.- М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1955.- 390 с.
3. Аверьянова Н.А. Средства выражения неморфологического пассива в современном английском языке: Автореф. дис.канд. филол. наук: 10.02.04/ ЛГПИ им. Герцена. Л., 1985. 16 с.
4. Акопян А.А. Семантика отглагольных существительных//Пробл. изучения слова: семантика, структура, форма: Сб.тр. Тверь: Твер. гос. ун-т, 1990.- с.48-73.
5. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы.- М.: Наука, 1976.- 383 с.
6. Арнольд И.В. О термине „смысловая структура слова” //Актуал. пробл. лексикологии: Докл. 2-й лингв. конф.Новосибирск:Новос. гос. ун-т. - 1969. с.69-78.
7. Белова А.Д. Функционально-семантическое поле пассива в аспекте его взаимосвязи с другими полями (на материале англ. яз.): Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/КГУ им. Шевченко. К., 1988.- 25 с.
8. Бернер Г.И. Употребление страдательного залога в современном немецком языке: Автореф. дис.канд. филол. наук: 10.02.04/1-й МГПИИЯ. М., 1963.- 19 с.
9. Билинский М.Е. Парадигматика и синтагматика глагольно-словообразова-тельных блоков залога в английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/Львов. гос. ун-т. им. И.Франко.- Львов, 1985.- 24 с.
10. Близниченко М.В. Предикативное определение, его выражение и функции: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ К., 1954.- 12 с.
11. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984.- 136 с.
12. Бондарко А.В. Направление функционально-грамматического описания „от формы” и „от семантики” //Функциональный анализ грамматических форм и конструкций:Межвуз. сб.- Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1988.- с. 5-12.
13. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. - Л.:Наука,1971.-115 с.
14. Бондарко А.В.Теория функциональной грамматики. Персональность. Залоговость.- СПб: Наука,1991.- 369 с.
15. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. - Л.: Наука, 1983.- 208 с.
16. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий.- Л.:Наука, 1976.- 255с.
17. Бублык В.Н. Корреляция глаголов sein и werden в средневерхненемецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/Львов. гос. ун-т. им. И.Франко.- Львов, 1972.- 28 с.
18. Букавин С.П. Проблема статива в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/Львов. гос. ун-т им. И.Франко.- Львов, 1965.- 20 с.
19. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых еди-ниц// Принципы и методы семант. исслед. - М.: Наука, 1976.- с.233-260.
20. Волкова Н.О. Структурно-морфологические особенности синонимии в разных частях речи//Учёные зап.: 1-й МГПИИЯ им. М. Тореза. - М., 1967.- Т.37. с.27-42.
21. Воронова С.К. Об иерархии конструкций, организованных одним предикатом/ Проблемы семантики простого предложения: Сб. ст..- Иркутск: ИГПИ, 1985.- с.7-22.
22. Воронина Г.Б. Роль агенса в пассивной конструкции (на материале соврем. нем. яз. в сопоставлении с соврем. англ. и швед. яз.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1973.- 21 с.
23. Гавриленкова К.В. Событийные глаголы и их дериваты в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ Моск. гос. лингв. ун-т, 1991.- 25 с.
24. Глебова О.В. Структурно-семантическое варьирование адъективных словообразовательных рядов в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ МГИИЯ им. М. Тореза. М., 1988. 25с.
25. Глухов Г.В. Прагма-коммуникативные функции словообразовательной компрессии в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ МГПИИЯ. - Минск, 1992. 17 с.
26. Глушак Т.С. Функционально-коммуникативное взаимодействие разно-уровневых единиц языковой системы в диапазоне реализации номинали-зационных тенденций немецкого языка: Автореф. дис. д-ра. филол. наук: 10.02.04/ Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз. - Минск, 1991.- 60 с.
27. Глушко М.М. Лингвистические особенности совр. анг. общенаучного языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ МГУ им. Ломоносова М., 1970.- 25 с.
28. Гречко В.К. Пассив и его синонимия в современной немецкой научно-технической литературе: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ Л., 1973.- 20 с.
29. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке.- М.: Просвещение,1969.- 184 с.
30. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Принципы и методы семантического исследования. - М.: Наука, 1976.- 306 с.
31. Гулыга Е.В., Натанзон М.Д. Теория современного немецкого языка: (грамматика): Морфология. Ч.1.- М., 1956.- 200 с.
32. Гухман М.М. Развитие залоговых противопоставлений в германских языках. - М.: Просвещение, 1964. 184 с.
33. Гухман М.М. Функциональная стратификация языка.- М.:Наука, 1985.-240 с.
34. Ещенко Ю.Ф. Двусоставная вторичная предикация в структуре предикативных единиц в соврем. англ. яз.: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ К., 1972.- 18 с.
35. Жаборюк О.А. Категорія стану в когнітивно-контрастивному висвітленні: Автореф. дис. канд. філол. наук:10.02.01 / К., 2001. 40 с.
36. Задорожний Б.М. Проблеми загального та германського мовознавства : Збірка праць. - Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000.- 249 с.
37. Зайцева О.Ю. Предложения с включёнными структурами первичной предикации в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ Одес. гос. ун-т. - Одесса, 1986.- 14 с.
38. Зернова В.К. Архитектоника производящих и производных основ в современном немецком языке (на материале терминол. лексики): Автореф. дис. д-ра филол. наук:10.02.04/ МГУ им. Ломоносова. М., 1992.- 56 с.
39. Зимек Р. Понимание пассивной перспективы предложения в чешской лингвистике//Пробл. теории граммат. залога. Л.: Наука, 1978.- 288 с.
40. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
41. Каменская Л. С. Бесподлежащная пассивная конструкция в современном немецком языке// Ученые зап. 1-го Моск. пед. ин-та.- М.,1967.- Т.37.- С.139 162.
42. Каменская Л.С. Бесподлежащные пассивные конструкции в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ М., 1968.- 16 с.
43. Каменская О.Л. О некоторых проблемах синонимии // Ученые зап. 1-го Моск. пед. ин-та.- М.,1967.- Т.37.- С.162-172.
44. Камова Т.А. Взаимодействие лексического, грамматического и лексическо-фразеологического выражения отрицания в предикативных формах глагола в современном английском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук:10.02.04/ МГУ им. Ломоносова. М., 1989.- 50 с.
45. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. - Л.:Наука,1972.- 216 с.
46. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. Л.: Наука, 1965.- 110 с.
47. Кійко С.В. Полісемія дієслів сучасної німецької мови: Автореф. дис. канд. філол. наук:10.02.04/Київ. держ. лінгв. ун-т. К., 1999.- 19 с.
48. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. - М.:Наука, 1984.-173 с.
49. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 152 с.
50. Колшанский Г.В. Логика и структура языка.- М.:Высш. шк., 1965.-240 с.
51. Краснов В.И. Опыт семантического анализа функциональных синонимов пассива в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.663/ ЛГПИ им. А.Герцена. Л., 1971.- 26 с.
52. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986. 156 с.
53. Кубрякова Е.С. Основы морфологического анализа.- М.: Наука, 1974.319 с.
54. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. - М.: Наука, 1981. 200 с.
55. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. М.: Наука, 1978. 115 с.
56. Кубрякова Е.С., Харитончик З.А. О словообразовательном значении и описании смысловой структуры производных суффиксального типа//Принципы и методы семант. исслед. - М.: Наука, 1976.- С.202-232.
57. Кузнецов А.М. Структурно-семантические параметры в лексике. - М.: Наука, 1980. 160 с.
58. Кузнецова Э.В. Лексико-семантическая группа слов и методы ее описания//Актуал. пробл. лексикологии: Докл. 2-й лингв. конф.Новосибирск:Новос. гос. ун-т. - 1969. с.202-209.
59. Кузнецова О.А. Структурная типология словообразовательных гнезд в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ МГИИЯ им. М. Тореза. М., 1989. - 22 с.
60. Кулдашев А. Семантика и функционирование пассивной структуры get+деепричастия II в современном английском языке (к пробл. варьирования средств выражения страдат. залога): Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ МГИИЯ им. М.Тореза. М., 1989.- 23 с.
61. Лазарева Т.И. К вопросу о взаимодействии лексики и грамматики (на материале конъюктива в соврем. нем. яз.):Автореф. дис. канд. филол. наук:10.02.04/ МГИИЯ им. М.Тореза. М., 1969.- 19 с.
62. Лаптева К.Г. Глагол lassen и сочетание с ним в современном немецком языке. Л.:ЛГУ им. Жданова, 1959.- 15 с.
63. Лексические и грамматические компоненты в семантике языкового знака: Межвуз. сб. науч. тр. - Воронеж:изд-во Воронеж. ун-та, 1983.- 156с.
64. Лексическая и грамматическая семантика романских и германских языков. Романо-германская филология: Межвуз. сб. - Кишинёв: Кишин. гос. ун-т им. Ленина, 1989.- 159 с.
65. Лексическая и синтаксическая семантика: Межвуз. сб. науч. тр.- Саранск: МГУ, 1989.- 167 с.
66. Лексическая, категориальная и функциональная семантика: Межвуз. сб. науч. тр.- Л.:ЛГПИ, 1990.- 126 с.
67. Лексическая семантика и синтагматика: Межвуз. сб. науч. тр.- М.:МОПИ, 1987.- 135 с.
68. Лексическая, словообразовательная и синтаксическая семантика: Межву-зов. сб. науч. тр. - М.:МОПИ, 1990.- 165 с.
69. Лексическое значение в системе языка и тексте: Сб. науч. тр.- Волгоград:ВПИ, 1985.- 152 с.
70. Лукьянова Н.А. Нарушение семантической соотносительности между производным и производящим словами//Актуал. пробл. лексикологии: Докл. 2-й лингв. конф.Новосибирск:Новос. гос. ун-т. - 1969. с. 17-25.
71. Медведева Л.М. Залоговые значения в кардинальных частях речи: проблема межкатегориального взаимодействия (на материале англ. яз.): Автореф. дис. д-ра филол. наук:10.02.04/К., 1983.- 49 с.
72. Медведева Л.М. Части речи и залог (на материале англ. яз.) К.: Вища школа, 1983.- 144 с.
73. Медведева Л.М., Белова А.Д. Проблема взаимодействия функционально-семантических полей// Вестн. Киев. ун-та. Романо-герм. Филология. - 1987.- № 21.- С. 31-35.
74. Мінаков В.В. Функціонально-семантичний аналіз німецьких похідних прикметників з суфіксами -lich, -ig, -isch.: Автореф. дис. канд. філол. наук:10.02.04/ КДУ ім. Шевченка. К., 1996.- 20 с.
75. Москалева И.П. Соотношение эксплицитных и имплицитных средств выражения языковых значений в современном немецком языке. - М.:МГПИИЯ,1986.- 24 с.
76. Москальская О.И. Грамматика немецкого языка.- М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1956.- 394 с.
77. Москальская О.И. Грамматика текста. М.: Высш. шк.,1981.-183 с.
78. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса. М.: Высш. шк., 1974. 175 с.
79. Мурясов Р.З. Словообразовательная система современного немецкого языка. Структура и семантика. - Уфа: БГУ, 1980.- 82 с.
80. Мурясов Р.З. Словообразование и функционально-семантические категории (на материале суффиксальных существительных немецкого языка). Уфа: БГУ, 1993.- 224 с.
81. Мурясов Р.З. Морфология производного слова (на материале производных существительных немецкого языка). Уфа: БГУ, 1992.- 191с.
82. Мухин А.М. Синтаксемный анализ и проблема уровней языка. Л.: Наука, 1980.- 303 с.
83. Мухин А.М. Структура предложений и их модели.- Л.: Наука, 1968.- 231с.
84. Нурисламова Ф.Н. Окказиональные префиксально-глагольные дериваты в современном немецком языке: Автореф. ди. канд. филол. наук:10.02.04/ МГИИЯ им. М. Тореза. М., 1981. - 22 с.
85.&nb