ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ В УКРАЇНІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

ШЕВЕРЄВА ВІТАЛІНА ЄВГЕНІВНА

УДК 342.849.2 (477)

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник – Серьогіна Світлана Григорівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1
ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ
ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ……………………………………………………..14
1.1. Поняття і зміст передвиборної агітації: теоретико-правовий
ас-пект……………………………………………………………………..………....14
1.2. Правове регулювання передвиборної агітації у
зарубіжних країнах ……...........................................................................................36
1.3. Еволюція інституту передвиборної агітації в Україні ………………..…….63
1.4. Правове регулювання обмежень проведення передвиборної агітації……..80
Висновки до розділу 1.............................................................................................108

РОЗДІЛ 2
ФОРМИ І ЗАСОБИ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ В УКРАЇНІ………………112
2.1. Безпосереднє спілкування з виборцями як форма
передвиборної агітації............................................................................................112
2.2. Масові акції як форма передвиборної агітації..............................................131
2.3. Проведення передвиборної агітації із застосуванням ЗМІ.
Політична реклама.................................................................................................145
2.4. Шляхи удосконалення виборчого законодавства України
щодо порядку проведення передвиборної агітації………………………….....169
Висновки до розділу 2...........................................................................................188
ВИСНОВКИ...........................................................................................................192

ДОДАТОК А…………………………………………..………………………..198

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................215

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення демокра¬тичних інститутів в Україні на сучасному етапі політико-правового розвитку супроводжується стрімкою еволюцією виборчого законодавства, вдосконален¬ням інформаційних відносин, застосуванням новітніх технологій і електораль¬них процедур. Визначальний вплив на динаміку електоральних уподобань здійснює передвиборна агітація, яка займає центральне місце у структурі виборчого процесу. Інститут перед-виборної агітації в демократично орієнтова¬них країнах виступає чинником формування певної політичної поведінкової установки у свідомості виборців, служить формуванню електоральних симпатій чи антипатій. Ступінь свободи передвиборної агітації значною мірою визначає рівень демократизму всього інституту виборів і практики його реалізації.
Соціальне і функціональне призначення передвиборної агітації за умов достатньої розвиненості політичної і правової культури може бути реалізоване тільки шляхом додержання основних засад та правил її організації. Досвід про¬ведення виборів в Україні свідчить про те, що правова регламентація процесу передвиборної агітації тривалий час відбувається в умовах перманентної модернізації виборчого права, нестабільності виборчої системи, застосування інформаційних війн, адміністративного ресурсу, апробації різних політичних і піар-технологій, неефективності юридичної відповідальності. Виборче законодавство має суттєві недоліки і прогалини, особливо щодо регулювання інституту передвиборної агітації.
Ситуація ускладнюється тим, що Українська держава і суспільство ще не мають нормальних захисних механізмів політико-правової реалізації вибор-чого процесу, а застосування різного роду сумнівних і незаконних виборчих технологій щодо маніпулювання суспільною свідомістю може піддавати сумніву легітимність виборів, знижує рівень довіри до влади, скорочує участь громадян у здійсненні народовладдя. Формування сучасної правової технології здійснення виборчих процедур вимагає на сьогодні новітніх нау-кових знань, розроблення нової доктрини виборчого права, модернізації теоретичної концепції розвитку стадій виборчого процесу, особливо найважливішої із них – передвиборної агітації, де б із позицій методологічного плюралізму та з урахуванням вітчизняних надбань конституційно-правової думки і світового досвіду була б вирішена проблема вдосконалення виборчого законодавства.
Теоретичну основу дослідження становлять роботи таких українських державознавців із виборчого права та процесу, як Ю. Г. Барабаш [6], О. В. Марцеляк [157], В. Ф. Погорілко [113], С. Г. Серьогіна [277], М. І. Ставнійчук [284], Т. В. Стешенко [287], Ю. М. Тодика, В. Д. Яворський [294; 295] та ін. Серед робіт російських дослідників із цих питань автор спиралася на праці Ю. А. Дмитрієва [56], О. В. Іванченка [72], В. В. Ігнатенка [75], С. Д. Князєва [99], В. І. Лисенка [145], М. С. Матейковича [158], О. Є. Постнікова [201], М. В. Сербіна [274], О. П. Сунцова [290], С. О. Янжинова [322] та ін.
Проблемам передвиборної агітації присвятили свої праці такі українські та російські автори, як Л. Т. Аглеєва [1], З. Ш. Башаєв [10], Ю. С. Білоус [11], С. В. Большаков [16], О. Ю. Большакова [14], С. В. Кальченко [88], С. В. Кошемаріна [120], А. Й. Магера [147], А. О. Малюков [156], В. Д. Мостовщиков [165], В. М. Фальков [303], М. В. Хачатуров [306], П. С. Чу-дов [314] та ін.
Незважаючи на значну кількість та гостроту проблем, питання перед-виборної агітації залишається найменш дослідженим у вітчизняному державо-знавстві. У радянський період цьому питанню вчені майже не приділяли уваги, адже тоді передвиборна агітація не мала відокремлення від політичної агітації і розглядалась як складова ідеологічної партійної роботи. За більш ніж 70 років радянської доби фактично не було проведено жодного поглибленого юридичного дослідження з означеної тематики. Із проголошенням незалежності окремі аспекти проведення передвиборної боротьби почали привертати увагу вітчизняних дослідників, але комплексного дослідження цього феномену до цього часу проведено не було.
Таким чином, сучасний рівень наукового опрацювання проблем конституційно-правового регулювання передвиборної агітації є недостатнім і не відповідає потребам вітчизняного державно-правового будівництва. На сьогодні в Україні з цих питань відсутні спеціальні дисертаційні і монографічні дослід-ження, що негативно позначається на юридичній теорії й практиці. Означені фактори обумовлюють актуальність обраної теми дослідження, її теоретичне і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослідження виконане на кафедрі державного будівництва Національ-ного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах комплексної програми наукової діяльності № 0186.0.0.070865 за напрямом “Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського сус-пільства”. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 22.12.2006 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукова розробка цілісної концепції теоретичних і конституційно-правових засад пе-редвиборної агітації в Україні, а також дослідження основних проблем її правового регулювання та реалізації.
Для досягнення означеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
• визначити сутність і змістовні характеристики передвиборної агітації як категорії науки конституційного права та політико-правового феномену;
• розкрити правовий досвід регулювання передвиборної агітації в Україні та зарубіжних країнах;
• з’ясувати основні етапи еволюції правового регулювання передвиборної агітації в Україні;
• розкрити та систематизувати обмеження щодо здійснення передвибор-ної агітації;
• з’ясувати видове розмаїття форм і методів проведення передвиборної агітації;
• розкрити характер і ступінь забезпечення вільного здійснення перед-виборної агітації;
• розглянути проблеми правового регулювання передвиборної агітації, встановити причини і умови їх існування;
• розробити пропозиції щодо удосконалення законодавчого визначення передвиборної агітації, чіткого відмежування її від інших видів діяльності;
• розробити науково обґрунтовані рекомендації із вдосконалення вітчизняного законодавства щодо проведення передвиборної агітації.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов’язані з правовим регулюванням та реалізацією передвиборної агітації в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є сутність і зміст передвибо-рної агітації, а також її правове регулювання в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослід-ження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема, використовувався діалектичний підхід, що передбачає з’ясування сутності та змісту передвиборної агітації як явища реальної дійсності в її динаміці, постійному розвитку та взаємозв’язку з іншими політико-правовими явищами. Системно-структурний метод дозволив визначити роль і місце передвиборної агітації у виборчому процесі, з’ясувати її сутнісні ознаки як різновиду соціальної діяльності, виокремити форми та засоби її проведення, обмеження щодо проведення й здійснити їх класифікацію. Історико-правовий метод використовувався для дослідження минулого досвіду правового регулювання перед-виборної агітації в Україні. Порівняльно-правовий метод застосовувався для того, щоб дослідити зміст та юридичне оформлення проведення передвиборної агітації в зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод обумовив послі-довний аналіз правового змісту передвиборної агітації, форм та засобів її здійснення, особливостей нормативно-правового забезпечення проведення передвиборної агітації по виборах до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Статистичний та конкретно-соціологічний методи використовувалися для розкриття кількісних і якісних характеристик певних явищ, що існують при проведенні передвиборної агітації. Логіко-семантичний метод надав можли-вість сформулювати рекомендації для внесення змін і доповнень до тексту окремих норм вітчизняного законодавства. Прогностичний метод сприяв окресленню перспектив розвитку правового забезпечення передвиборної агі-тації в майбутньому. У роботі над усіма підрозділами дисертації широко використовувалися такі логічні прийоми, як аналіз та синтез, визначення й класифікація.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено комплексний аналіз правового регулювання та перспектив розвитку інституту передвиборної агітації в Україні. Автор на фундаментальному рівні розкрив правову природу передвиборної агітації як стадії виборчого процесу, інституту виборчого права, правомочності суб’єктивного виборчого права, різновиду соціальної діяльності та складової частини політичної агітації, що дало можливість переосмислити деякі теоретичні положення науки конституційного права, викласти в авторському розумінні вирішення комплексу проблем правового регулювання передвиборної агітації в Україні. Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення у таких нових положеннях, що виносяться на захист:
Уперше:
• обґрунтовано положення про те, що поняття «передвиборна агітація» є комплексною багатоелементною науковою категорією, яка може розглядати-ся як юридичний (конституційно-правовий) феномен в об’єктивному, суб’єктивному і процесуальному (технологічному) сенсі, а також як соціаль-но-філософська та політологічна категорія;
• доведено, що об’єктивний аспект зумовлює визначення передвиборної агітації як інституту виборчого права, тобто системи матеріальних і проце-суальних правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають між суб’єктами виборчого процесу в результаті здійснення ними інформаційної діяльності, спрямованої на те, аби спонукати виборців до голосування чи не-голосування за тих чи інших кандидатів (списки кандидатів);
• встановлено, що у суб’єктивному сенсі передвиборна агітація є однією із правомочностей суб’єктивного виборчого права, яка полягає у можливості виборців, кандидатів на виборні посади, виборчих об’єднань брати участь у вільному обміні передвиборною політичною інформацією в установлених законом формах і законними методами з метою формування певної електоральної поведінки громадян;
• наведені аргументи про те, що процесуальний аспект передвиборної агітації являє собою складову технологічної інфраструктури виборів, самос-тійну, відокремлену у часі стадію виборчого процесу, що охоплює собою набір виборчих дій і процедур, які здійснюються уповноваженими суб’єктами з метою спонукання виборців до голосування чи неголосування за тих чи інших кандидатів (списки кандидатів);
• обґрунтовано, що у соціально-філософському плані передвиборна агі-тація – це різновид свідомої, публічної, цілеспрямованої, соціальної діяльно-сті, що здійснюється протягом законодавчо встановленого періоду, впливає на якісний стан політичної системи суспільства і сама зазнає впливу цієї системи, спрямована на формування певної політичної поведінкової установки у свідомості виборців, задоволення приватних і публічних ін-тересів;
• аргументовано, що у рамках політологічного підходу передвиборна агітація є складовою частиною політичної агітації, засобом політичного впливу, інструментом у боротьбі політичних партій та окремих кандидатів за політичний авторитет, владу, із застосуванням агітаційних, комунікаційних, медійних ресурсів із метою привернути увагу виборців до себе, до своїх передвиборних програм та спонукати їх до поведінки, бажаної для певного учасника перед-виборних перегонів;
• запропоновані критерії розмежування передвиборної агітації й інформування виборців: а) період здійснення; б) суб’єкти здійснення; в) зміст і спрямованість діяльності суб’єктів передвиборної агітації й інформування виборців; г) суб’єкти впливу; д) джерела оплати. Це дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення понятійного апарату виборчого права, запропонувати авторське визначення передвиборної агітації й інформування виборців як категорій виборчого законодавства;
• з’ясовано структуру передвиборної агітації як юридичної конструкції; встановлено, що її елементами є цілі, строки проведення, суб’єкти, об’єкт, форми і засоби, ресурсний потенціал суб’єктів;
• розроблені пропозиції щодо уніфікації правового регулювання форм передвиборної агітації в Україні, зокрема, щодо закріплення єдиного переліку форм передвиборної агітації з різних видів виборів; обґрунтована необхідність законодавчого розмежування форм і засобів передвиборної агітації;
• визначені й проаналізовані проблеми використання сучасних комунікативних технологій у процесі передвиборної агітації, запропоновані заходи щодо включення відносин у цій сфері в орбіту правового регулю-вання;
• обґрунтовано, що для забезпечення законності при проведенні перед-виборної агітації потрібний комплексний підхід, заснований на вдосконаленні виборчого законодавства, посиленні відповідальності за його порушення в частині передвиборної агітації, активізації роботи правоохоронних органів, вдосконаленні судової практики, підвищенні рівня правової культури та роз’яснювальної роботи;
удосконалено:
• періодизацію розвитку передвиборної агітації як самостійного правового інституту на вітчизняних теренах; виокремлено три періоди такого розвитку: 1) 1905–1917 рр. – дореволюційний; 2) 1917–1991 рр. – радянський; 3) з 1991 р. і дотепер – період незалежності України; у межах радянського періоду визначено чотири етапи: 1) 1917–1936 рр.; 2) 1937–1977 рр.; 3) 1977–1987 рр.; 4) 1988–1990 рр.;
• наукові підходи до класифікації обмежень проведення передвиборної агітації, встановлені вітчизняним і зарубіжним законодавством про вибори; в якості критеріїв такої класифікації використано суб’єктний склад, місце проведення, зміст, спосіб та час проведення агітації;
• вчення про детермінованість правової природи передвиборної агітації; обґрунтовано, що вона зумовлюється низкою факторів, зокрема політичним режимом та об’єктивними потребами конкретного етапу розвитку відповідної держави, а також юридичним режимом, встановленим Конституцією і законодавством для реалізації основних прав і свобод (свободи слова, виборчого права, права на інформацію, права на збори, мітинги, демонстрації та інші масові заходи тощо);
дістали подальшого розвитку:
• вчення про форми і методи передвиборної агітації. Запропоновано визначення форм передвиборної агітації, під якими автор розуміє зовнішні прояви виборчих дій і процедур, що здійснюються уповноваженими суб’єктами з метою спонукання виборців до голосування чи неголосування за тих чи інших кандидатів (списки кандидатів). Методи (засоби) передвиборної агітації – прийоми і способи досягнення агітаційного результату в межах виборчого процесу;
• напрями оптимізації інституту передвиборної агітації в законодавстві України щодо посилення гарантій забезпечення дотримання прав і свобод суб’єктів виборчого процесу, рівності кандидатів і політичних партій у проведенні агітаційних заходів, удосконалення правового закріплення вільної діяльності ЗМІ, новітніх засобів комунікації і нових виборчих технологій, боротьби з негативними виборчими технологіями, використанням адміністративного ре-сурсу, підкупом виборців;
• положення про необхідність уніфікації законодавчого регулювання передвиборної агітації за різними видами виборів та прийняття Виборчого кодексу України;
• положення про необхідність прийняття Закону про масові акції; сформульовано тезу про необхідність узгодження його змісту з положеннями виборчого законодавства щодо масових акцій як форм передвиборної агітації.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – у процесі подальших наукових досліджень проблемних пи-тань проведення передвиборної агітації та її правового забезпечення; у право-творчій сфері – при вдосконаленні чинного законодавства щодо передвиборної агітації; у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів «Конституційне право України», «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні», «Муніципальне право України», при викладанні відповідних курсів у навчальних закладах правового спрямування, у науково-дослідній роботі студентів; у правовиховній роботі – можуть служити підвищенню рівня правової культури посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, народних депутатів і депутатів місцевих рад, державних і муніципальних службовців.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації до-повідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри державного будівниц-тва Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», на наукових та науково-практичних конференціях: 1) І Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини в умовах сучасного державо-творення: теоретичні і практичні аспекти» (8–9 грудня 2006 р., м. Суми); 2) всеукраїнській науково-практичній конференції «Юридична наука очима молодих вчених» (16–17 травня 2008 р., м. Харків); 3) всеукраїнській науковій конференції молодих учених «Осінні юридичні читання» (12–13 листопада 2008 р., м. Харків); 4) міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті європейської інтеграції» (28 жовтня 2009 р., м. Харків); 5) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки і практики» (жовтень 2007 р., м. Харків); 6) міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті академіка права Ю. М. Тодики «Другі конституційні читання» (29–30 травня 2009 р., м Харків); 7) міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування на су-часному етапі» (22 травня 2009 р., м. Харків); 8) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Осінні юридичні читання» (12–13 листопада 2008 р., м. Харків); 9) ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (12 грудня 2008 р., м. Суми).
Публікації. Сформульовані у дисертаційному дослідженні основні поло-ження та висновки знайшли відображення у 17-ти наукових публікаціях, зокрема, у 5-ти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, 2-х наукових статтях – у нефахових наукових виданнях та 10 тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, додатку та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 254 сторінки, із них основного змісту – 197 сторінок. Список використаних джерел включає 328 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та за-пропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності, змісту, форм і засобів передвиборної агітації в Україні, а також особливостей її правового регулювання.
1. Передвиборна агітація – це комплексна багатоелементна наукова категорія, представлена сукупністю цілісних, логічно оформлених, відносно самостійних, але разом з тим взаємопов’язаних і взаємообумовлених характеристик цього явища як конституційно-правового, соціально-філософського, політоло-гічного феномену, що має властивості універсальності, нормативності, соціальної значущості, цілеспрямованості.
2. На сьогодні якісний стан вітчизняної юридичної науки зумовлює необхідність розширеного тлумачення поняття передвиборної агітації, доповнюючи цю конструкцію не лише юридичною складовою, а й філософською, політологічною, соціологічною та ін. Зазначені підходи до розуміння передвиборної агітації не мають бути взаємовиключними, адже вони лише підкреслюють різні аспекти цього комплексного явища, фіксують увагу на різноманітних проявах його сутності, а в сукупності дають розгорнуте уявлення про передвиборну агітацію як складний і об’ємний інститут.
3. Понятійний апарат законодавства про вибори у частині передвибор-ної агітації не повною мірою враховує правозастосовну практику останніх років, що склалася. Передвиборна агітація не повинна ототожнюватися з ін-формацією про вибори, розповсюджуваною виборчими комісіями, державними та муніципальними органами, ЗМІ. У зв’язку з цим пропонується на законодавчому рівні визначити перелік суттєвих ознак передвиборної агітації.
4. Виходячи із цільового та часового факторів, як таких, що визначають кожну конкретну стадію виборчого процесу, можна визначити, що четверта (умовно) стадія виборчого процесу повинна бути окреслена як «Передвибор-на агітація» без включення сюди процедур із інформаційного забезпечення виборів та (чи) інформуванню виборців, яке немає ознак стадійності, при цьому передвиборна агітація – це самостійна стадія виборчого процесу, а інформу-вання ознак стадії виборчого процесу немає. Виділена низка факультативних факторів, що дозволяють ідентифікувати та розмежувати передвиборну агітацію й інформування. До числа таких факторів слід віднести: а) зміст агітації та інформування (агітація відрізняється суб’єктивним змістом, а інформування – це виключно достовірна, об’єктивна, документально підтверджена інформація); б) суб’єкти впливу передвиборної агітації та інформування (передвиборна агітація спрямована виключно на осіб, які є носіями активного виборчого права, а інформування має значно більш широку аудиторію з відкритим переліком суб’єктів сприйняття інформації).
5. Передвиборна агітація як основоположна стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах має різне правове закріплення, однак її вихідні положен-ня переважно ґрунтуються на конституційних нормах, що регулюють полі-тичні права і свободи громадян. Правове регулювання виборчого процесу на національному рівні здійснюється із урахуванням міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Як правило, конституції встановлюють необхідність більш деталь-ного правового регулювання виборчого процесу та його стадій шляхом видання спеціальних законів. При цьому в окремих країнах (Франція, Бельгія, Аргентина, Камерун, Єгипет, Білорусь, Молдова, Азербайджан) правова регламентація виборчих процедур здійснюється на рівні виборчих кодексів; в інших (Іспанія, Мексика, Польща, Австрія, Італія, Україна, Росія та ін.) – виборче законодавство не має уніфікованої структури, а охоплює комплекс норм різної галузевої належності. Тому у деяких випадках правове регулювання передвиборної агітації здійснюється в законах про політичні партії, ЗМІ або про виборче право. Однак у більшості країн правила проведення передвиборної агітації визна-чаються спеціальними розділами чи статтями виборчих законів. На основі аналізу правового регулювання передвиборної агітації зроблено висновок про її досить стислий виклад у країнах західної демократії, зважаючи на усталену практику проведення виборчих кампаній, відмічається, що встановлення чітких правил ведення виборчої кампанії актуально саме у державах, які не мають тривалих електоральних традицій.
6. У процесі розвитку та практики реалізації передвиборної агітації як самостійного правового інституту на вітчизняних теренах можна виділити кілька періодів: 1) 1905–1917 рр. – початок офіційного визнання і формуван-ня засад передвиборної агітації як перша спроба запровадження парламента-рної моделі в царській Росії; 2) 1917–1991 рр. – радянський період, у якому вирізняються такі етапи: а) 1917–1936 рр. – відсутність правового регулювання передвиборної агітації та її фактичне здійснення в умовах формування виборчого права на принципах диференціації виборців і кандидатів за класово-майновою ознакою; б) 1937–1977 рр. – початок нормативного оформлення агітації та розвиток форм її здійснення в умовах керівництва цим процесом комуністичної партії за від-сутності конкурування різних кандидатів, свободи слова та свободи ЗМІ; в) 1977–1987 рр. – конституційне закріплення права агітації, законодавче розширення форм агітації, прав учасників виборчих перегонів, їх можливості впливати на перебіг виборчої кампанії за умов відсутності реальних механізмів реалізації законодавчих норм; г) 1988–1990 рр. – зміна правил проведення передвиборної агітації, демократизація виборчого процесу в період політики «перебудови» та перехідного пострадянського законодавства; 3) 1991 р. – і дотепер – період незалежності України – перманентний процес створення комплексу правових норм щодо всебічного регулювання передвиборних процедур в умовах модернізації виборчого права та виборчої системи.
7. Обмеження проведення передвиборної агітації, встановлені вітчизня-ним і зарубіжним законодавством про вибори, можна умовно розподілити на групи: 1) за суб’єктами; 2) за місцем проведення агітації; 3) за змістом агі-тації; 4) за способом агітації; 5) за часом проведення агітації. Наголошується на тому, що за наявності достатньо розширеного закріплення обмежень у проведенні передвиборної агітації сьогодні відсутня чітка система заходів відповідальності за їх порушення, узгодженість між виборчими законами та іншими нормативними актами в цій сфері, що зумовлює відсутність ефективного, оперативного механізму реагування на порушення виборчих прав громадян.
8. Системна трансформація українського суспільства, поєднана із супереч-ливим формуванням електоральної культури, ускладненням виборчих технологій, інтенсифікацією виборчих правопорушень, позначається на змісті і формах передвиборної агітації у виборчому процесі. Традиційно провідна роль у регулюванні цього етапу виборчої кампанії відводиться правовим нормам, однак, як показав аналіз результатів емпіричних досліджень, поряд із оптимізацією нормативного впливу не менш важливе значення належить розвитку політичної і правової культури населення.
9. Серед проблем проведення передвиборної агітації як першочергові варто виокремити: низький рівень готовності основних учасників виборів дотримуватися встановленого порядку та правил проведення передвиборної агітації і її фінансування; використання адміністративного ресурсу, нерівність кандидатів і політичних партій у використанні засобів масової інформації; порушення строків проведення передвиборної агітації; недоліки і прогалини правового регулювання механізмів забезпечення контролю та відповідальності за порушення норм виборчого законодавства, виборчої фінансової дисципліни.
10. Виокремлені напрями оптимізації вітчизняного законодавства про вибори в частині передвиборної агітації, зокрема щодо: а) підвищення ефективності правового регулювання (уніфікація законодавчого регулювання поняття, форм і засобів, порядку проведення передвиборної агітації за різними видами виборів; забезпечення стабільності правового регулювання виборчого процесу; здійснення регламентації новітніх форм і засобів проведення передвиборної агітації); б) покращення якості норм виборчого законодавства; в) посилення гарантій забезпечення дотримання прав і свобод суб’єктів виборчого процесу, рівності кандидатів і політичних партій в проведенні агітаційних заходів, г) приведення національного законодавства про вибори та політичні партії у відповідність до стандартів Групи держав Ради Європи з протидії корупції (GRECO) в частині фінансування партій і виборчих кампаній; д) посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства щодо передвиборної агітації; е) підвищення рівня правової культури, посилення просвітницької діяльності; ж) удосконалення системи професійної підготовки членів виборчих комісій тощо.
11. З членства України у GRECO випливає необхідність приведення національного законодавства про вибори та політичні партії у відповідність до стандартів GRECO в частині фінансування партій і виборчих кампаній, у тому числі – Рекомендації Rec (2003)4 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про спільні правила проти корупції у фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній. Чинні закони про вибори і Закон «Про політичні партії в Україні» слід привести у відповідність із положеннями Правил проти корупції у фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній, а саме: 1) закріпити механізми розкриття інформації про суб’єктів, що надають фінансову підтримку партіям під час виборчого процесу; 2) запровадити жорсткі обмеження щодо фінансування партій юридичними особами; 3) розробити механізми запобігання надлишковому фінансуванню виборчих кампаній; 4) забезпечити належний облік доходів партій та механізми розкриття інформації про осіб, що надають підтримку партіям, кандидатам, як під час виборчого процесу, так і поза його межами; 5) передбачити адекватні санкції за порушення у сфері фінансування виборів.
12. Проведений аналіз практики виборчих кампаній дозволив сформува-ти додаткові заходи щодо боротьби з негативними виборчими технологіями і перш за все «війною компроматів». Серед пропонованих заходів: посилення відповідальності суб’єктів передвиборної агітації за розповсюдження завідомо не-достовірних відомостей про кандидатів, оперативність запобігання, спростування такої інформації та погіршення правового стану у виборчому процесі осіб, які її поширюють.
13. Доцільно ввести заборону на публікацію у ЗМІ матеріалів, що компрометують кандидатів, якщо замовником не надані редакції докази відомостей, що містяться в матеріалах. Запропоновано встановлення дозвільного порядку розповсюдження агітаційних друкованих матеріалів після розгляду їх виборчими комісіями на відповідність вимогам закону. Положення щодо інформації, яка здатна завдати шкоди честі, гідності чи діловій репутації кандидатів, запропоновано включити у норми закону, які визначають недопустимість зловживання правом на проведення агітації. Наголошено на необхідності створення у регіонах органів громадського контролю для забезпечення попереднього розгляду конфліктних ситуацій у сфері розповсюдження інформації.
14. Для боротьби з використанням кандидатом свого службового становища під час передвиборної агітації, на думку дисертанта, слід більш чітко встановити у виборчому законодавстві перелік таких порушень, санкції за порушення, дієву схему накладання покарань та передбачити необхідність вине-сення рішення незалежним органом. При цьому можна скористатися досвідом таких країн, як Польща, Румунія, Македонія та інших, де безпосередньо у виборчих законах виписані санкції за їх порушення.
15. Ефективність механізму правового регулювання передвиборної агітації залежить від рівня правосвідомості її суб’єктів. У зв’язку з цим обґрунтовується необхідність здійснення єдиної державної політики у сфері організації та проведення виборів і пов’язаної з ними просвітницької діяльності. Визначені додаткові заходи з боку виборчих комісій, публічних органів щодо підвищення рівня правової культури та свідомості виборців із урахуванням того, що нега-тивні виборчі технології, зокрема підкуп виборців, суттєво впливають на результати голосування в умовах пасивного, байдужого ставлення до виборів більшої частини виборців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аглеева Л. Т. Предвыборная агитация в избирательном праве Российской Федерации (вопросы теории и практики) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Аглеева Лилия Тахиряновна. – Екатеринбург, 2006. – 189 с.
2. Алимов Р. Избирательное законодательство и некоторые вопросы организации выборов в Олий Мажлис (парламент) Республики Узбекистан в 2004 году / Р. Алимов // Вісник Нац. акад. держ. управ. при Президентові України. – 2004. – № 4. – С. 391–397.
3. Ануфриева Н. Новые положення законодательства о предвыборной агитации / Н. Ануфриева // Журнал о выборах. – 2008. – № 2. – С. 27–31.
4. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : [учеб. для вузов] / Баглай М. В. – [5-е изд.]. – М. : НОРМА, 2006. – 769 с.
5. Барабашев Г. В. Избирательная кампания: цели и средства / Г. В. Барабашев // Советское государство и право. – 1987. – № 4. – С. 5–11.
6. Барабаш Ю. Г. Проблемы совершенствования института референдарной демократии в Украине / Ю. Г. Барабаш // Юридическая наука и образование. – 2009. – № 2. – С. 16–24.
7. Барматова С. П. Місце і роль політичної комунікації у трансформації українського суспільства / С. П. Барматова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 2. – С. 107–119.
8. Батуренко В. В. Избирательное право и выборы в Японии (на примере парламентских выборов) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право» / В. В. Батуренко. – М., 1980. – 21 с.
9. Бахрах Д. Н. Административное право : [учеб. для вузов] / Бахрах Д. Н., Россинский Б. В., Старилов Ю. Н. – М. : НОРМА, 2004. – 766 с.
10. Башаев З. Ш. Правовое регулирование предвыборной агитации в Рос-сийской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное, муниципальное право» / З. Ш. Башаев. – М., 2006. – 27 с.
11. Белоус Ю. С. Конституционно-правовые основы разграничения пред-выборной агитации и информационного обеспечения выборов в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / Ю. С. Белоус. – СПб., 2009. – 20 с.
12. Богуцький О. А. Удосконалення законодавства щодо порядку викори-стання електронних засобів масової інформації під час проведення ви-борів / О. А. Богуцький // Вибори і референдуми в Україні: законодав-че забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення : доповіді, виступи, рекомендації, 13–15 лист. 2002 р., Київ. – К. : Нора-друк, 2003. – С. 330–334.
13. Большакова О. Ю. Правові засади поширення телерадіоорганізаціями інформації про вибори: достатність, об’єктивність, збалансованість / О. Ю. Большакова // Вибори – 2006 : Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. – 1 лист. 2006 р., Київ / ЦВК. – К. : Атіка, 2007. – С. 350–365.
14. Большакова О. Ю. Проблеми врегулювання діяльності телерадіоор-ганізацій щодо висвітлення виборчого процесу / О. Ю. Большакова // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2009. – № 1 (15). – С. 16–21.
15. Большаков С. В. Информационное обеспечение выборов и референдумов в Российской Федерации / С. В. Большаков, А. Г. Головин. – [2-е изд.]. – М. : РЦОИТ, Весь мир, 2007. – 304 с.
16. Большаков С. В. Правовое регулирование участия СМИ в избирательном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Большаков Сергей Владимирович. – М., 2002. – 198 с.
17. Бондарь Н. С. Конституционная ценность избирательных прав граждан России / Н. С. Бондарь, А. А. Джагарян. – М. : Формула права, 2005. – 334 с.
18. Бродович С. М. Советское избирательное право / Бродович С. М. [предисл. Магеровский Д. А.]. – Ленинград : Госиздат, 1925. – 132 с.
19. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение / Буева Л. П. – М. : Мысль, 1978. – 140 с.
20. Бузин А. Административные Интернет-политтехнологии (к вопросу о привлечении к административной ответственности за размещение в Интернет-блоге агитационного/информационного материала) / А. Бузин // Вебсайт Межрегионального объединения избирателей. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.votas.ru/bragin.html.
21. Букач В. Зміст конституційних політичних свобод громадян України / Володимир Букач, Анатолій Олійник // Науковий вісник Юрид. акад. МВС : зб. наук. праць. – 2005. – № 1 (20). – С. 118–126.
22. Булаков О. Н. Институт выборов в условиях становления в Российской Федерации демократического правового государства: федеральный уровень: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Булаков Олег Николаевич. – М., 1995. – 20 с.
23. Бута В. Избирательная система СССР : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право, административное управление» / В. Бута. – М., 1955. – 21 с.
24. Васильев В. И. Особенности избирательных кампаний в ФРГ / В. И. Васильев // Журнал о выборах. – 2006. – № 5. – С. 17–32.
25. Веденеев Ю. Избирательный процесс в Российской Федерации : поли-тико-правовой и технологический аспекты / Юрий Веденеев, Владимир Лысенко // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 5–13.
26. Веняминова А. А. Содержание и особенности стадий избирательного процесса в первые десятилетия Советской власти / А. А. Веняминова // Общество и право. – 2008. – № 3 (21). – С. 32–36.
27. Весна 89 : География и анатомия парламентских виборов / [ред. Колосов В. А. и др.]. – М. : Прогресс, 1990. – 382 с.
28. Вешняков А. А. Выборы в первую Государственную Думу – первый опыт демократизации Российского государства / А. А. Вешняков // Журнал о выборах. – Спец. выпуск. – 2006. – С. 7–11.
29. Вешняков А. А. Международные избирательные стандарты / А. А. Вешняков // Международная жизнь. – 2001. – № 3. – С. 21–30.
30. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / [Г. Антонова, А. Біденко, П. Бурковський та ін.] ; за ред. Є. В. Радченка. – К. : Факт, 2003. – 258 с.
31. Виборче право України : навчальний посібник / за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 383 с.
32. Виборчий кодекс: Закон Боснії та Герцеговини від 19.09.2001 р. // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 73–112.
33. Виборчий кодекс Республіки Албанія: Закон Республіки Албанія від 08.05.2000 р. № 8609 // Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – С. 3–38.
34. Вискулова В. В. Финансирование федеральных выборов в России: соотношение публично-правового и частного начал (конституционно-правовое исследование) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / В. В. Вискулова. – М., 2004. – 25 с.
35. Висновок Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про вибори народних депутатів України» (17–18 березн. 2006 р.) // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – № 3 (5). – С. 84–93.
36. Висновок Венеціанської комісії щодо Закону України «Про вибори народних депутатів України», прийнятий на 66-му пленарному засіданні Комісії 17–18 березня 2006 р. // Вибори та демократія. – 2006. – № 1 (7). – С. 21–26.
37. Владимирский-Буданов М. Ф. Новые исследования о Боярской Думе / Михаил Фёдорович Владмирский-Буданов. – СПб. : Типография В. Безобразова и Ко., 1880. – 22 с.
38. Водовозов В. В. Всеобщее избирательное право и применение его к России // Правовое государство и народное голосование : статьи / В. В. Водовозов. – СПб.: Изд. Н. Глаголева, 1906. – Вып. 2. – С. 91–218.
39. Водовозов В. В. Избирательное право в Европе и России / В. В. Водовозов. – Санкт-Петербург : Брокгауз-Ефрон , 1906. – 65, [1] с. ; 21 см. – (Библиотека самообразования; 1906, вып. 3) .
40. Водолагин А. А. Интернет-СМИ как арена политической борьбы / А. А. Водолагин // Общественные науки и современность. – 2002. – № 1. – С. 49–67.
41. В чем заключается технология политической рекламы, и какие цели она преследует? // Вебсайт онлайн-журнала о выборах. «Избиратель. ru». [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://izbiratel.ru/vibornie/2006/09/25/politicheskaya.html.
42. Выборные технологии // Вебсайт онлайн-журнала о выборах. «Избиратель. ru». [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://izbiratel.ru/vibornie/2006/10/18/vibornie_368.html.
43. Ганжуров Ю. Політична реклама чи політична пропаганда? / Ю. Ганжуров // Віче. – 2004. – № 9 (150). – С. 16–18.
44. Гантман В. И. США: Государство. Политика. Выборы / В. И. Гантман, С. А. Микоян. – М. : Юрид. лит-ра, 1969. – 192 с.
45. Гессен В. М. Государственная Дума / В. М. Гессен // Конституционное государство : статьи. – [2-е изд.] – СПб., 1905. – С. 460–526.
46. Голованов Д. Россия: право на предвыборную агитацию – трансформация института? / Д. Голованов // Сравнительное конституционное обозрение. – 2006. – № 3. – С. 181–187.
47. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності : навч. посіб. / Головатий М. Ф. – К. : МАУП, 2002. – 176 с. – (Бібліогр. : С. 164–174).
48. Городовое Положение от 11.06.1892 г. // Вебсайт Библиотеки электронных ресурсов исторического факультета Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/grd1892.htm.
49. Горшенев А. Н. Советская избирательная система / А. Н. Горшенев, И. Б. Челянов. – М. : Госполитиздат, 1958. – 48 с.
50. Гряде В. Як політична реклама діє на свідомість виборця / В. Гряде // Віче. – 2006. – № 1–2. – С. 21–22.
51. Губанов А. Избирательные технологии серебряного века / Александр Губанов, Андрей Литвинов // Среда. – 1999. – № 11 (17). – С. 8–10.
52. Гудзь Л. В. Гарантії виборчих прав громадян України і досвід їх ре-алізації в зарубіжних країнах / Л. В. Гудзь // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 33. – С. 50–58.
53. Гурвич Г. С. Вся власть советам / Г. С. Гурвич // Сборник статей о пролетарской революции и праве. – Петроград, 1918. – № 1–4. – С. 1–21.
54. Дамаскин О. В. Актуальные вопросы теории и практики избирательного про-цесса / О. В. Дамаскин // Избирательное законодательство и выборы в ре-гионах: теория и практика : [сб. науч. работ / наук. ред. Юсов С. В.]. – М. : ТК Велби, Проспект, 2005. – С. 86–95.
55. Денисов А. И. Общая система социалистической демократии / Андрей Иванович Денисов. – М. : Юрид. лит-ра, 1975. – 248 с.
56. Дмитриев Ю. А. Избирательное право и процесс в Российской Федерации : [учеб. пособие] / Ю. А. Дмитриев, В. Б. Исраелян. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2004. – 864 с.
57. Додонов О. Ф. Маніпулювання поведінкою робітників у ході виборів і регламентація їх представництва у депутатському корпусі СРСР у 60-80-ті роки / О. Ф. Додонов // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 4. – С. 259–266.
58. Долежан В. В. Проблеми правового регулювання організації і прове-дення масових публічних акцій / В. В. Долежан // Право України. – 2003. – № 7. – С. 84–89.
59. Домбровський І. П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової інформації про захист честі, гідності й ділової репутації та компенсацію моральної шкоди / І. П. Домбровський // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 42–46.
60. Домбругова А. Де ж «ховається» передвиборна агітація? / Анжеліка Домбругова, Володимир Примак // Юридичний вісник України. – 2006. – № 12. – С. 4–5.
61. Дробуш І. В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності у сфері реалізації виборчих прав громадян України / І. В. Дробуш // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 58–63.
62. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод (Протокол № 1) / Принята государствами – членами Совета Европы в Риме 04.11.1950 г., Протокол № 1 – в Париже 20.03.1952 г. // Собрание законодательства РФ. – 2001. – № 2. – Ст. 163.
63. Евстратов А. М. Предвыборная агитация на выборах в Государственную Думу Российской империи / А. М. Евстратов, А. В. Ивкова // История государства и права. – 2007. – № 11. – С. 24–26.
64. Елизаров В. Г. Конституционно обоснованные ограничения свободы массовой информации в ходе избирательных кампаний и просчёты но-вого законопроекта / В. Г. Елизаров // Журнал российского права. – 2002. – № 4. – С. 75–83.
65. Енциклопедія Українознавства / [уклад. М. Абаза, З. Голов’янко]. – Т. 1. – Львів, Молоде життя, 1993. – 400 с.
66. Желтов М. В. Избирательное право и выборы / Желтов Максим Викторович. – Новосибирск : Изд-во СО РАН, 2004. – 184 с.
67. Журавський В. С. Новий Закон про місцеві вибори: переваги і недоліки / В. С. Журавський // Юридичний вісник України. – 2005. – № 13. – С. 1,5.
68. Замніус В. М. Виборче законодавство України напередодні змін. Аналіз перспективного виборчого законодавства України та іноземний досвід / В. М. Замніус, Д. М. Ктляр, А. М. Євгеньєва // Парламент. – 2001. – № 4. – С. 36–47.
69. Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи : [ред. Стефана Б. Нікс]. – К. : Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), 2001. – 410 с.
70. Збірник рішень судів за результатами розгляду скарг і заяв суб’єктів виборчого процесу з виборів депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів 2006 року / [редкол.: Я. В. Давидович (голова), М. І. Мельник (заст. голови), М. І. Ставнійчук (заст. голови) та ін.]. – К. : Атіка, 2007. – 744 с.
71. Зінченко О. О. Журналіст і передвиборна агітація: проблеми правової захищеності / О. О. Зінченко // Засоби масової інформації у виборах: права, обов’язки, відповідальність : матеріали наради-семінару з пред-ставниками ЗМІ України, 19 груд. 2001 р. – К. : ЦВК, 2001. – С. 25–30.
72. Иванченко А. В. Организационно-правовая основа избирательного процесса в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / А. В. Иванченко. – М., 1997. – 49 с.
73. Иванченко А. В. Российские выборы от перестройки до суверенной демократии / А. В. Иванченко, А. Е. Любарев. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 232 с.
74. Игнатенко В. В. Словарь по избирательному праву / В. В. Игнатенко, А. Е. Штурнев. – Иркутск : Изд-во ИГЭА, 1999. – 399 с.
75. Игнатенко В. В. Юридическая ответственность и избирательный про-цесс / Игнатенко В. В. – М. : РЦОИТ, 2003. – 143 с. – (Прикл. юриспруденция).
76. Игнатьев В. И. Избирательное право / В. И. Игнатьев // Конституция пролетарской диктатуры и буржуазная демократия : сб. статей Г. С. Гур-вича, Н. И. Челяпова, В. И. Игнатьева. – М. : Изд-во журн. «Власть Советов», 1928. – С. 55–72.
77. Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федера-ции : [учебн. для вузов / отв. Ред. А. А. Вешняков]. – М. : Норма, 2003. – 816 с.
78. Избирательный кодекс Азербайджанской Республики : Закон Азербайджанской Республики от 27.05.2003 г. № 461-IIQ // Вебсайт Центральной избирательной комиссии Азербайджанской Республики. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cec.gov.az/ru/main_ru.htm#.
79. Избирательный кодекс Республики Армения : Закон Республики Армения от 05.02.1999 г. // Вебсайт Центра «Евразия». [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.old.eurasia-media.ru/law/arm_o_izb.shtml.
80. Избирательный кодекс Республики Беларусь : по состоянию на октябрь 2009 г. // Вебсайт «ПРАВО» (Законодательство Республики Беларусь). [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.kulichki.com/vip/izbir/.
81. Исаев И. А. История государства и права России : учеб. пособ. / Исаев И. А. – М. : Юрист, 1994. – 272 с.
82. Искандаров У. С. Избирательный процесс в Российской империи (вторая половина XVIII – начало XX вв.) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / У. С. Искандаров. – Краснодар, 2007. – 26 с.
83. Іванов В. Правове регулювання інтернет. Деякі аспекти / В. Іванов // Свобода висловлювань і приватність. – 2002. – № 3. – С. 21–27.
84. Ільків М. Радянський «парламентаризм» у Західній Україні 1939–1941 років / М. Ільків // Актуальні проблеми правознавства : наук. зб. ЮІ. ТАНТ. – Тернопіль, 2000. – С. 23–32.
85. Ільков О. М. Розгляд звернень суб’єктів виборчого процесу зі скаргами до Центральної виборчої комісії / О. М. Ільков // Виборче законодавство України: проблеми та шляхи їх вирішення : за матеріалами наук.-практ. конф. та круг. столів / Ін-т виборчого права. – К. : ФАДА, ЛТД, 2005. – С. 32–41.
86. Кабышев В. Т. Правовые институты и конституционные гарантии не-посредственного социалистического народовластия в советском госу-дарстве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 ««Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право» / В. Т. Кабышев. – Саратов, 1969. – 24 с.
87. Какителашвили М. М. Конституционно-правовые аспекты финансирования выборов в Российской Федерации / М. М. Какителашвили // Право и политика. – 2007. – № 11. – С. 16–25.
88. Кальченко С. В. Деякі аспекти нормативної регламентації передвиборної агітації через призму рішень судів за наслідками розгляду виборчих спорів / С. В. Кальченко // Вибори та демократія. – 2008. – № 1 (15). – С. 48–57.
89. Кальченко С. В. До проблеми якості законів через неоднакові правові позиції судів при розгляді виборчих спорів / С. В. Кальченко // Юридичний журнал. – 2006. – № 8 (50). – С. 113–133.
90. Кальченко С. В. Дослідження новел законодавства щодо відповідаль-ності за порушення виборчого законодавства / С. В. Каль-ченко // Вибори та демократія. – 2006. – № 1 (7). – С. 109–117.
91. Кальченко С. В. Розгляд виборчих спорів у судовому порядку: аспекти тлумачення та застосування правових норм через призму встановлення мети закону / С. В. Кальченко // Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 31 жовт. – 1 лист. 2006 р. – К. : Атіка, 2007. – С. 274–281.
92. Кальченко С. Передвиборна агітація: досвід та перспективи участі ЗМІ / Сергій Кальченко, Олександр Барабаш // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1. – С. 65–69.
93. Каревина Е. Экономические факторы политического успеха: анализ на примере последних президентских выборов в Украине / Е. Каревина // СОЦИС. – 2001. – № 2. – С. 90–104.
94. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні : [перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини] / Ніна Іванівна Карпачова. – К. : Книжкова друкарня Наукової книги, 2000. – 378 с.
95. Керівні принципи щодо заборони та розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалені Венеціанською комісією на 41-й сесії 10–11 груд. 1999 р. // Вибори та демократія. – 2007. – № 4 (14). – С. 82–86.
96. Ключевые факторы российских выборов // Вебсайт Института развития избирательных систем (ИРИС). [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.democracy.ru/library/publications/media/ jour_inv/page4.html
97. Князевич Р. П. Теоретичні основи виборів Президента України / Р. П. Князевич // Держава і право. Юридичні і політичні науки : з6. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – № 15. – С. 113–119.
98. Князев С. Д. Избирательный процесс: понятие, особенности и структура / С. Д. Князев // Известия вузов. Правоведение. – 1999. – № 3. – С. 42–54.
99. Князев С. Д. Современное российское избирательное право: понятие, принципы, источники : [монография] / Князев С. Д. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 160 с.
100. Ковешников Е. М. Конституционное право стран Содружества Независимых Государств : [учеб. для вузов] / Ковешников Е. М., Марчен- ко М. Н., Стешенко Л. А.. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 464 с.
101. Ковлер А. И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт / Ковлер А. И. – М. : Ин-т гос-ва и права Рос. АН, 1995. – 115 с.
102. Ковриженко Д. С. Висвітлення виборів у ЗМІ: стандарти Ради Європи, ЄС, законодавство і практика європейських країн (аналітичний звіт) / Ковриженко Д. С. – К. : USAID, НАМ, 2010. – 63 с.
103. Ковриженко Д. С. Удосконалення законодавства про вибори народних депутатів України в контексті рекомендацій офіційних спостерігачів на виборах Президента України у 2004 році / Д. С. Ковриженко // Часопис Парламент. – 2005. – № 4. – С. 25–43.
104. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446 (зі змінами).
105. Кодекс належної практики у виборчих справах. Керівні принципи щодо виборів, прийняті Венеціанською комісією на 51-й пленарній сесії (Венеція, 5–6 липня 2002 р.) // Вибори та демократія. – 2006. – № 4 (10). – С. 86–110.
106. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях: Закон Республики Казахстан от 30.01.2001 г. № 155-2 с изм. // Ведомости Парламента. – 2001. – № 5. – Ст. 24.
107. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122 (зі змінами).
108. Колесник Р. Майстерність «імпровізації». Політика за гроші / Р. Колес-ник // Український юрист. – 2004. – № 9 (21). – С. 34–37.
109. Колюшин Е. И. Конституционное право России : [курс лекций] / Колюшин Е. И. – М. : Городец, 2006. – 415 с.
110. Конвенция о стандартах демократических выборов, избирательных прав и свобод в государствах – участниках СНГ от 07.10.2002 г. // Вестник Межпарламентской Ассамблеи. – 2002. – № 3 (34). – С. 343–366.
111. Кондратюк О. В. Конституційно-правові засади ведення передвиборної агітації у формі публічних заходів / О. В. Кондратюк // Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення : доповіді, виступи, рекомендації, 13–15 лист. 2002 р., Київ. – К. : Нора-друк, 2003. – С. 335–339.
112. Конституции государств Европейского Союза : [ред. Л. А. Окуньков]. – М. : «ИНФРА-М-НОРМА». – 2002. – 816 с.
113. Конституційне право України : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / ред. В. Ф. Погорілко. – К. : Наук. думка, 1999. – 724 с.
114. Конституція (основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : Прийн. Президією Надзвичайного XIV З’їзду Рад Української Радянської Соціалістичної Республіки від 11.06.1937 р. // Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украинской Советской Социалистической Республики. – 1937. – № 30. – Ст. 121.
115. Конституция СССР от 07.10.1977 г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик. – М. : Юрид. лит-ра., 1978. – С. 15–46.
116. Конституция Украинской ССР 1978 г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик. – М. : Юрид. лит-ра., 1978. – С. 91–116.
117. Конституція України : Прийн. на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
118. Коркунов Н. М. Русское государственное право : [учеб.] / Николай Михайлович Коркунов. – [7-е изд.]. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – 729 с. – (Часть особенная; т. 2).
119. Королько В. Передвиборча комунікаційно-агітаційна кампанія: політичний феномен, структура, функції / В. Королько // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 1. – С. 80–86.
120. Кошемарина С. В. Правовое регулирование информационного обеспечения выборов в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / С. В. Кошемарина. – М., 2006. – 23 с.
121. Кошинець В. В. Особливості проведення виборів в установах Державної кримінально-виконавчої служби України / В. В. Кошинець // Вибори – 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 31 жовт.–1 листоп. 2006 р. – К. : Атіка, 2007. – С. 439–444.
122. Кременецкий С. М. Демократизация избирательной системы и выборов в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Кременецкий Сергей Михайлович. – М., 1997. – 184 с.
123. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131 (зі змінами).
124. Кримінальний кодекс Української РСР : Затв. Законом Української РСР від 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
125. Крупин В. Г. Общетеоретические проблемы процедуры формирования органов социалистического государства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория государства и права, история государства и права» / В. Г. Крупин. – Харьков, 1981. – 20 с.
126. Крутоголов М. А. Выборы в СССР и странах капитала / Крутого- лов М. А. – М. : Изд-во ИМО, 1958. – 63 с.
127. Кряжков В. А. Состязательность кандидатов в депутаты / В. А. Кряжков // Советское государство и право. – 1990. – № 6. – С. 39–49.
128. Купцов А. Маніпулятивна складова соціальної взаємодії в контексті політичного маркетингу / А. Купцов // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 2. – С. 91–106.
129. Курский Д. И. На путях развития советского права : [сб. статей] / Дмитрий Иванович Курский. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1927. – 119 с.
130. Курс советского государственно