ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ЯК СПОСОБИ ФОРМУВАННЯ ДОКАЗІВ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ТЕРЕЩЕНКО ЮЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 343.132

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ЯК СПОСОБИ ФОРМУВАННЯ ДОКАЗІВ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Карпов Никифор Семенович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК СПОСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДОКАЗІВ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ…………………………………………………………………10
1.1 Поняття та значення процесуальних дій………………………………...........10
1.2 Класифікація процесуальних дій………..…………………………….............29
1.3 Відмінність процесуальних дій як способів формування доказів від слідчих та судових дій……………………………………….…………….………………...49
Висновки до 1 розділу………………………………………………………...........65
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК СПОСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДОКАЗІВ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ…………69
2.1. Прийняття заяв або повідомлень про злочини………………………………69
2.2. Витребування та подання предметів і документів……………………..........76
2.3. Отримання пояснень від громадян чи посадових осіб………………………94
2.4. Вимога про проведення документальних, відомчих, контрольних перевірок та ревізій…………………………………………………………………………...103
2.5. Отримання висновків спеціаліста з питань, що потребують спеціальних знань………………………………………………………………………………116
Висновки до 2 розділу……………………………………………………….........128
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК СПОСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДОКАЗІВ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ…………………………………………….132
3.1. Удосконалення процесуальної форми проведення процесуальних дій…..132
3.2. Забезпечення прав та законних інтересів учасників процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні……………………..168
Висновки до 3 розділу…………………………………………………………….180
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...186
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….......211
ВСТУП
Актуальність теми. Удосконалення кримінально-процесуального законодавства у напрямі його демократизації й приведення у відповідність з Конституцією України та міжнародно-правовими стандартами є необхідним етапом здійснення судово-правової реформи. У зв’язку з цим постійне оновлення способів кримінально-процесуального доказування, зокрема, на досудових стадіях кримінального процесу, сприяє виявленню нових, раніше невідомих інформаційних ознак тих чи інших процесуальних форм, що використовуються під час розслідування злочинів. Одним із найефективніших способів встановлення обставин вчиненого суспільно-небезпечного діяння є процесуальні дії, що пов’язані з формуванням доказів і мають забезпечити повне, всебічне та об’єктивне дослідження його обставин. З огляду на результати опитування працівників органів досудового розслідування, 89,0 % респондентів забезпечують збирання та перевірку доказів у справах саме шляхом проведення процесуальних дій.
Проте, незважаючи на зміни, внесені до Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) протягом останніх років, законодавча регламентація проведення процесуальних дій, пов’язаних зі збиранням та перевіркою доказів, залишається недосконалою. Зокрема, не сформульовано поняття та не наведено систему процесуальних дій, недостатньо чітко регламентовано підстави та порядок їх проведення. Ця невизначеність сприяє тому, що слідчі на власний розсуд тлумачать окремі положення закону, що, у свою чергу, уможливлює необґрунтоване обмеження прав і свобод учасників кримінального судочинства та негативно впливає на кінцевий результат досудового провадження.
Проблеми, що стосуються удосконалення правової регламентації проведення процесуальних дій, були предметом дослідження у працях багатьох учених та дедалі викликають чимало дискусій у науковій літературі. Вагомий внесок у розвиток цього напряму кримінально-процесуальної науки внесли Ю. П. Аленін, М. І. Бажанов, В. П. Бахін, В. І. Галаган, О. І. Галаган, Н. В. Глинська, Ю. М. Грошевий, А. Я. Дубинський, В. С. Зеленецький, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, І. І. Котюк, В. С. Кузьмічов, О. П. Кучинська, Л. М. Лобойко, Є. Д. Лук’янчиков, В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, М. А. Погорецький, М. В. Руденко, С. М. Стахівський, С. М. Слінько, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, П.В. Цимбал, А. П. Черненко, Ю. М. Чорноус, В. П. Шибіко, М. Є. Шумило, а також науковці колишнього СРСР і вчені країн пострадянського простору, зокрема, Г. А. Абдумаджидов, І. Є. Биховський, С. П. Єфімічев, Є. Ф. Куцова, О. М. Ларін, П. А. Лупинська, О. П. Рижаков, О. Б. Соловйова, М. С. Строгович, С. А. Шейфер та інші науковці.
Незважаючи на значну кількість опублікованих робіт, невирішеними залишаються питання, що стосуються правової природи та нормативного змісту підстав проведення процесуальних дій, пов’язаних зі збиранням та перевіркою доказів, визначення порядку їх проведення, забезпечення прав та законних інтересів учасників процесуальних дій, пошуку критеріїв співвідношення зі слідчими та судовими діями.
Необхідність вивчення цих проблем з формулюванням науково обґрунтованих пропозицій щодо їх розв’язання засобами законодавства та у сфері правозастосування свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження, що і зумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років (затв. наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347), Стратегії національної безпеки України (затв. Указом Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007), Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008), Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» (затв. Указом Президента України від 27.10.2009 р. № 870/2009) та Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911). Тема роботи включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2009–2012 рр., затверджена Координаційним бюро Національної академії правових наук України (реєстр. № 1187, 2010 рік), уточнена рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ від 27.09.2011 р. (протокол № 19).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вдосконалення теорії кримінального процесу з питань, що розглядаються, вироблення на цій основі пропозицій до кримінально-процесуального законодавства в частині порядку проведення процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких задач:
– з’ясувати сучасний стан наукових досліджень теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із проведенням процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні;
– розкрити сутність процесуальних дій спрямованих на формування доказів;
– визначити поняття та провести класифікацію процесуальних дій;
– встановити відмінність процесуальних дій як способів формування доказів від слідчих та судових дій;
– надати характеристику процесуальним діям як способам формування доказів у досудовому провадженні;
– з’ясувати порядок проведення окремих процесуальних дій, спрямованих на формування доказів;
– запропонувати напрями удосконалення процедури процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні;
– сформулювати пропозиції з удосконалення чинного законодавства в частині розглянутих питань.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини, що виникають у зв’язку з проведенням процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні.
Предмет дослідження – процесуальні дії як способи формування доказів у досудовому провадженні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання дозволив розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити правову природу і значення процесуальних дій (розділ 1); системно-структурний та формально-логічний методи були використані при вивченні сутності процесуальних дій і формулюванні їх поняття (розділ 1); метод системного аналізу був використаний для аналізу стану сучасного кримінального процесу, законодавчих актів, наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених щодо проведення процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні (розділ 2); порівняльно-правовий метод використовувався для аналізу та порівняння національного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства (розділ 2, 3); логіко-юридичний метод використовувався під час дослідження норм діючого КПК України та проектів нового КПК України, що дало змогу сформулювати доповнення та пропозиції з урахуванням відповідного законодавства (розділ 2, 3). Окрім того, застосовувалися соціологічні методи: спостереження, анкетування – для вивчення поглядів працівників слідчих та оперативних підрозділів щодо питань, які досліджувалися, а також метод статистичного аналізу – для узагальнення результатів опитування. Зазначені методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження та істинність отриманих результатів.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначаються і забезпечуються емпіричною базою дослідження, яку становлять аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, МВС України за період 2007–2011 рр.; дані опитування 447 оперативних працівників та 429 працівників слідчих підрозділів, що представляють м. Київ, Донецьку, Закарпатську, Київську та Чернігівську області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням теоретичних та практичних проблем проведення процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні.
У дослідженні сформульовано низку нових положень і висновків, які мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
вперше:
– запропоновано авторське визначення процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні, під якими слід розуміти частину передбачених кримінально-процесуальним законом дій, що здійснюються суб’єктами кримінального процесу, спрямовані на досягнення завдань досудового провадження і виступають способами збирання та перевірки доказової інформації;
– обґрунтовано критерії розмежування процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні від слідчих та судових дій;
– запропоновано низку змін і доповнень до чинного КПК України, а також можливого врахування при доопрацюванні поданого на розгляд Верховної Ради України проекту КПК України, що стосуються удосконалення порядку проведення процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні;
удосконалено:
– наукову класифікацію процесуальних дій;
– перелік процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів у досудовому провадженні;
– систему критеріїв відмінності ревізії від судово-бухгалтерської експертизи;
– визначення явки з повинною та витребування предметів чи документів;
дістало подальший розвиток:
– наукові положення теорії доказів та доказування у кримінальному процесі у частині способів збирання та перевірки доказів у досудовому провадженні;
– форми забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального процесу при проведенні процесуальних дій з огляду на способи формування доказів;
– напрями використання спеціальних знань у стадії порушення кримінальної справи та процесуальна форма їх відображення у матеріалах кримінальної справи з огляду на дотримання змагальних начал кримінального судочинства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використані:
– у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, при прийнятті відповідних відомчих нормативних актів з відповідних процесуальних питань (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 10.10.2011 р. № 04–19/14–2024);
– у практичній діяльності з розслідування злочинів – розробленні автором науково обґрунтовані пропозиції використовуються в діяльності слідчих підрозділів МВС України (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 19.10.2011 р.);
– у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з навчальної дисципліни «Кримінальний процес», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 09.07.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Оприлюднені наукові публікації підготовлені самостійно. У наукових статтях «Відібрання пояснень як способів збирання доказів у кримінальному процесі», «Види судових витрат у кримінальному процесі та порядок їх відшкодування», підготовленні у співавторстві з Н.С. Карповим, частка дисертанта становить 60 %.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації неодноразово протягом 2009–2011 років обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, розглянуті на міжкафедральному семінарі кафедр кримінального процесу, криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, оприлюднені на шести науково-практичних конференціях і круглих столах: III Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні і психологічні проблеми права» (Київ, 2010), II Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття» (Переяслав-Хмельницький, 2010), міжвузівській науковій конференції «Процесуальне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання» (Сімферополь, 2010), круглому столі «Проблеми діяльності слідчих органів внутрішніх справ України» (Київ, 2010), «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі» (Київ, 2011), «Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України» (Київ, 2011).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у 12 публікаціях, серед яких 6 наукових статей опубліковані в юридичних фахових виданнях України, 6 тез доповідей у збірниках наукових праць за підсумками науково-практичних конференцій та круглих столів.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано низку теоретичних узагальнень та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо комплексного теоретичного дослідження процесуальних дій як способів формування доказів у кримінальному судочинстві, на підставі чого отримано нові науково обґрунтовані висновки.
1. На сучасному етапі розвитку теорії та практики кримінального процесу інститут процесуальних дій майже не досліджений. Така ситуація спричинена наступними факторами: 1) відсутність наукової розробки інституту процесуальних дій, зокрема, немає загальноприйнятих уявлень про їхню сутність та правову природу, класифікацію, особливості використання способів формування доказової інформації тощо; 2) мають місце суттєві недоліки правового регулювання провадження та використання процесуальних дій як способів доказування.
2. Запропоновано авторську редакцію визначення процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні, під якими слід розуміти частину передбачених кримінально-процесуальним законом дій, що здійснюються суб’єктами кримінального процесу, спрямовані на досягнення завдань досудового провадження і виступають способами збирання та перевірки доказової інформації.
Вважаємо, що таке визначення процесуальних дій потрібно закріпити на законодавчому рівні, зокрема, додати до переліку ст. 32 КПК України «Роз’яснення значення термінів Кодексу» як п. 21.
Встановлено ознаки процесуальних дій як способів формування доказів, зокрема: 1) регламентовані нормами кримінально-процесуального закону, тобто процесуальними діями можуть бути дії, що виключно передбачені кримінально-процесуальним законом; 2) можливість їх проведення виключно суб’єктами кримінального процесу; 3) в переважній більшості вони проводяться, як правило, до порушення кримінальної справи; 4) метою їх проведення є виявлення, збирання та перевірка доказів.
3. Виділено процесуальні дії, спрямовані на формування доказів: 1) прийняття заяв та повідомлень про вчинення злочину: заяви про вчинення злочину; явки з повинною; рапорт про вчинений злочин або злочин, що готується; 2) витребування та прийняття предметів і документів; 3) отримання пояснень від громадян та посадових осіб; 4) витребування від банків інформації, що містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб; 5) вимога проведення документальних, відомчих, контрольних перевірок та ревізій; 6) витребування висновку спеціаліста.
Виходячи з фактичного змісту, процесуальні дії можна поділити на:
– активні (витребування предметів та документів, витребування висновку спеціаліста, вимога проведення документальних, відомчих, контрольних перевірок та ревізій);
– пасивні (прийняття повідомлень про вчинення злочину, отримання пояснень від громадян та посадових осіб).
Залежно від можливості проведення, до та після порушення кримінальної справи процесуальні дії поділяються на ті, що: проводяться лише до порушення кримінальної справи (прийняття заяв та повідомлень про вчинення злочину), та ті, що проводяться як до порушення кримінальної справи, так і після порушення (витребування предметів та документів, отримання пояснень від громадян та посадових осіб, вимога проведення документальних, відомчих, контрольних перевірок та ревізій, витребування висновку спеціаліста).
4. Основними критеріями відмежування процесуальних дій як способів формування доказів від слідчих та судових дій є: 1) процесуальний порядок проведення слідчих та судових дій – чітко визначений нормами кримінально-процесуального права, в свою чергу процесуальні дії не мають достатньої правової регламентації; 2) слідчі та судові дії обмежують права і законні інтереси учасників процесу (деякі слідчі дії вчиняються за згодою судді або санкцією прокурора), натомість, процесуальні дії спрямовані на дотримання прав і законних інтересів учасників процесу; 3) слідчі дії проводяться лише після порушення кримінальної справи (за винятком огляду місця події, зняття інформації з каналів зв’язку та накладення арешту на кореспонденцію) в межах досудового розслідування за наявності правових і фактичних підстав і при розслідуванні нововиявлених обставин. Судові дії проводяться лише в стадіях судового розгляду та апеляційного провадження. Процесуальні дії можуть проводитись на всіх стадіях кримінального процесу; 4) під час проведення слідчих дій застосовуються заходи процесуального примусу, в процесуальних діях – кримінально-процесуальний примус відсутній; 5) слідчі та судові дії спрямовані на збирання та перевірку доказової інформації (мають пізнавальний характер), процесуальні дії безпосередньо не спрямовані на здійснення функцій доказування; 6) слідчі та судові дії є основним способом реалізації завдань доказування. Процесуальні дії лише створюють необхідні умови для провадження основних слідчих та судових дій, що пов’язані з отриманням доказової інформації; 7) процесуальні дії проводяться усіма суб’єктами кримінального процесу, в свою чергу слідчі дії проводяться лише слідчим та уповноваженими на те службовими особами, судові дії – суддею або судом; 8) слідчі та судові дії характеризуються безпосередньою, активною та самостійною діяльністю органів досудового розслідування та судді (суду). Процесуальні дії характеризуються опосередкованою діяльністю органів розслідування та суду (вимагати документи, проведення ревізій, надавати доручення, приймати предмети та документи тощо); 9) перебіг слідчої та судової дії обов’язково фіксується у протоколі або на відповідних технічних носіях інформації. Процесуальна дія не передбачає застосування технічних засобів, вона оформлюється постановою, дорученням, запитом, клопотанням.
5. Встановлено, що подання особою із власної ініціативи до компетентних органів заяв або повідомлень про злочини тягне за собою передбачений нормами КПК України обов’язок уповноважених державних органів та посадових осіб їх прийняти. Виконання цього обов’язку утворює процесуальну дію, що має назву прийняття заяв або повідомлень про злочини.
З метою посвідчення факту добровільності подання явки з повинною, в законі потрібно передбачити положення, відповідно до якого явка з повинною повинна містити обов’язкову відмітку, засвідчену підписом заявника про те, що вона подана в добровільному порядку. Наявність такої відмітки буде відображати і підтверджувати добровільність волевиявлення особи на подання явки з повинною.
Витребування предметів і документів – це позбавлена від примусу самостійна процесуальна дія, оформлена у вигляді письмового запиту на будь-якій стадії кримінального процесу органом дізнання, слідчим, прокурором або судом про надання предметів чи документів, який обов’язковий до виконання усіма підприємствами, установами, організаціями їх посадовими особами і громадянами.
З метою нормативного врегулювання процедури витребування предметів або документів запропоновано внести зміни до кримінально-процесуального закону (Додаток Б).
Отримання пояснень у посадових осіб та громадян потребує більш детального врегулювання на законодавчому рівні. Першочерговими питаннями, які потребують регламентації в цій сфері є визначення порядку проведення відповідної процесуальної дії, а також фіксації її ходу та результатів. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до кримінально-процесуального закону (Додаток Б).
Доручення органів досудового розслідування, прокурора або суду про проведення ревізії – це письмове звернення до державної контрольно-ревізійної служби, прийняте нею до виконання, в якому є одне із таких положень: 1) вимога на проведення ревізії (перевірки) за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи; 2) вимога, прохання на проведення ревізії (перевірки) на підконтрольному підприємстві, в установі, організації; 3) прохання про виділення спеціалістів для участі в ревізії (перевірці) на підконтрольному підприємстві, в установі, організації; 4) прохання про виділення спеціалістів для участі в ревізії (перевірці) на непідконтрольному підприємстві, в установі, організації.
З метою визначення процесуального порядку призначення ревізій та інших документальних перевірок запропоновано внести зміни до кримінально-процесуального закону (Додаток Б).
Вважаємо, що право ініціювати появу висновку спеціаліста в кримінальному процесі має належати не тільки особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору, судді або суду, а й тим учасникам процесу, які не мають права приймати рішення у справі: підозрюваному, обвинуваченому, захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їх представникам. У цих осіб немає права призначити судову експертизу, а тому саме для них важлива можливість самостійно надати спеціалісту об’єкти, поставити перед ним питання, отримати висновок і клопотати про його приєднання до матеріалів справи.
З метою нормативного врегулювання порядку отримання висновку спеціаліста з питань, що потребують спеціальних знань, запропоновано внести зміни до КПК України (Додаток Б).
6. Забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства, у тому числі тих, які беруть участь у провадженні процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні, відбувається через ефективне функціонування системи гарантій прав особи у кримінальному процесі як передбачених міжнародним і національним законодавством засобів і способів, що забезпечені державою і наділені особливою юридичною силою, і які в своїй сукупності забезпечують рівні можливості для здійснення своїх прав усіма учасниками правовідносин.
Однією з основних гарантій прав і законних інтересів учасників процесуальних дій як способів формування доказів у досудовому провадженні повинен стати встановлений у чинному КПК України порядок надання їм правової допомоги.
7. Обґрунтовано пропозицію про внесення змін до діючого та проекту КПК України, що стосуються удосконалення процедури проведення процесуальних дій як способів формування доказів (Додаток Б).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В. Заключение специалиста как новый вид доказательств в уголовном судопроизводстве / Т.В. Аверьянова, Ю.Г. Корухов // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2004. – № 4. – С. 260–262.
2. Адигамова Г.З. Следственные действия – способ установления истины по уголовному делу [Електронний ресурс] / Г.З. Адгамова // Материалы междунар. науч.-практ. конф., (16 – 17 окт. 2003 г.). – Уфа, 2004. – Ч. 3. – Режим доступу : http:/www.Kalinovsky-k.narod.ru/b/ufa2004/adidam.htm.
3. Азаров Ю.І. Доказування на досудових стадіях кримінального процесу : [навч.-метод. посіб.] / Ю.І. Азаров, Г.Ю. Бондар; МВС України. КНУВС. ННІПКГБПС. – К.: КНУВС, 2008. – 151 с.
4. Акинча Н.А. Подозреваемый и обвиняемый на предварительном следствии / Акинча Н.А. – Саратов: Сарат. юрид. ин-т, 1964. – 142 с.
5. Аксенов В.В. Проверка сообщения о преступлении как форма уголовно-процессуального доказывания: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; судебная експертиза» / В.В. Аксенов. – М., 2004. – 22 с.
6. Алейніков Г.І. Процесуальне оформлення дії адвоката-захисника щодо збирання та представлення доказів у ході досудового слідства / Г.І. Алейніков // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2003. – № 2. – С. 31–41.
7. Алексеева Л.Б. Настольная книга судьи. Введение в профессию: практ. пособие / [Л.Б. Алексеева, В.И. Андреев и др.]. – М.: Российская правовая академия (МЮ РФ), 2000. – 359 с. – (Библиотека Российского судьи).
8. Аленин А.П. Виды и система следственных действий / А.П. Аленин // Изв. вузов. Правоведение. – 2004. – № 1 (252). – С. 87–102.
9. Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія: [курс лекцій] / В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко. – К.: Генеза, 1996. – 368 с.
10. Антонов А. Использование специальных знаний по уголовным делам, связанным с пожарами / А. Антонов // Законность. – 2004. – № 3. – С. 24.
11. Арипов А. Собирание доказательств / А. Арипов // Законность. – 2009. – № 8. – С. 45–47.
12. Астапенко О. Процесуальна форма витребування предметів і документів у порядку ч. 1 ст. 66 КПК України / О. Астапенко // Право України. – 2008. – № 1. – С. 92–95.
13. Астапенко О. Процесуальний порядок і правова регламентація подання доказів у порядку ч. 2 ст. 66 КПК України / О. Астапенко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 148–152.
14. Астапенко О.В. Витребування та подання предметів і документів як способи збирання доказів на досудових стадіях кримінального процессу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О.В. Астапенко. – К., 2009. – 21 с.
15. Балакшин В.С. Иные процессуальные действия как средства уголовно-процессуального доказывания / В.С. Балакшин // Вестник Оренбургского государственного университета. – Оренбург, 2006. – № 3. – С. 29–34.
16. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Баулін Олег В’ячеславович. – К., 2000. – 236 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р.С. – [2-е изд. доп.]. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
18. Белкин Р.С. Курс криминалистики / Белкин Р.С. – [3-е изд, доп.]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
19. Белозеров Ю.Н. Производство следственных действий: [учеб. пособие] / Ю.Н. Белозеров, В.В. Рябоконь. – М.: МСШМ МВД СССР, 1990. – 66 с.
20. Бельский А.И. Заключение и показания специалиста как доказательства в уголовном процессе России: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; судебная експертиза» / А.И. Бельский. – М., 2006. – 24 с.
21. Бизнес словарь [Електронний ресурс]: онлайн словарь экономических, юридических, финансовых, бухгалтерських, маркетинговых терминов и слов. – 211 с. – Режим доступу : http://www.doclist.ru/slovar.html.
22. Білуха М.Т. Судово-бухгалтерська експертиза: [підруч.] / Білуха М.Т. – Київ: Вища школа, 1992. – 279 с.
23. Благодир А. Регламентація процесуального порядку примусового отримання зразків для експертного дослідження / А. Благодир // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 126–129.
24. Богдановский А. Может ли ошибаться Конституционный Суд? / А. Богдановский // Законность. – 2006. – № 8. – С. 34.
25. Бояров В.І. Криміналістичні основи діяльності адвоката-захисника щодо збору доказів / В.І. Бояров // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. – Запоріжжя, 2004. – № 2. – С. 182–183.
26. Братусь С.М. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / Братусь С.М. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
27. Быков В. Заключение специалиста / В. Быков // Законность. – 2004. – № 9. – С. 21.
28. Быков В.М. Иные процессуальные действия как способы собирания доказательств / В.М. Быков, Т.П. Сазонова // Уголовный процес. – 2006. – № 6. – С. 75–79.
29. Быков В.М. Истребование сведений о телефонных контактах как процессуальное действие по собиранию доказательств / В.М. Быков, Т.П. Сазонова // Российская юстиция. – 2008. – № 9. – С. 54–56.
30. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: автореф. дисc. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / И.Е. Быховский. – М., 1976. – 45 с.
31. Вацюк В.О. Слідчі й процесуальні дії як елементи системи засобів пошукової діяльності слідчого / В.О. Вацюк // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Спец. випуск: [у 3 ч.]. – Луганськ, 2008. – № 5, ч. 3. – С. 136–141.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170 000 слів / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – Київ; Ірпінь: Перун, 2002. – 1440 с.
33. Виницкий Л.В. О процессуальной сущности освидетельствования / Л.В. Виницкий // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий. – Ташкент, 1982. – С. 77–86.
34. Віхров О.П. Фінансове право: [конспект лекцій] / О.П. Віхров, С.О. Ніщимна. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2002. – 280 с.
35. Волинка К.Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України / Волинка К.Г. – К.: Дініт, 1998. – 35 с.
36. Волколуп О.В. Гарантии прав участников уголовного судопроизводства Российской Федерации: [учеб. пособие] / О.В. Волколуп, Ю.Б. Чупилкин. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Краснодар: КубГУ, 2005. – 160 с.
37. Володина Л.М. Механизм защиты прав личности в уголовном процессе / Володина Л.М. – Тюмень: ТюмГУ, 1999. – 172 с.
38. Волынский А.Ф. Специалист-криминалист, на выезд! / А.Ф. Волынский // Советская милиция. – 1989. – № 1. – С. 13.
39. Волынский В.А. Закономерности и тенденции развития криминалистической техники (исторический, гносеологический и социальный аспекты проблемы): дисc. ... доктора юрид. наук: 12.00.09 / Волынский Владислав Александрович. – М., 2001. – 417 с.
40. Гаврилюк Л.В. Відповідальність слідчого: кримінально-процесуальні засади: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гаврилюк Людмила Володимирівна. – К., 2009. – 207 с.
41. Галаган В.І. Засоби збирання доказів на стадії порушення кримінальної справи / В.І. Галаган, О.І. Галаган, Ж.В. Удовенко // Науковий вісник КНУВС. – К., 2007. – Вип. 4. – С. 111–120.
42. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : [монографія] / Галаган В.І. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 297 с.
43. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. Ч. 2 / Галкин В.М. – М.: ЦНИИСЭ, 1968. – 263 с.
44. Гапотченко Г.М. Удосконалення норм КПК України, що регулюють порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ, 2010. – № 3. – С. 105–114.
45. Герасимов И.Ф. Система процессуальных действий следователя / И.Ф. Герасимов // Следственные действия (криминалистические и процессуальные аспекты). – Свердловск, 1983. – С. 3–7.
46. Герасимова Е.К. Явка с повинной / Е.К. Герасимова // Социалистическая законность. – 1975. – № 8. – С. 42.
47. Гій Т.О. Актуальні питання вдосконалення процесуальної форми відібрання пояснення як засобу перевірки заяв і повідомлень про злочини [Електронний ресурс] / Т.О. Гій. – Режим доступу:http://jur1ugansk.ucoz.org/pub 1/6-1-0-55.
48. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: [навч. посіб.] / Гловацький І.Ю.; Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. – К.: Атіка, 2003. – 351 с.
49. Горбачов В.П. Питання порушення кримінальної справи у проектах нового Кримінально-процесуального кодексу України / В.П. Горбачов // Актуальні проблеми кримінального судочинства України: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., (Донецьк, 21 лист. 2003 року). – Донецьк, 2004. – С. 3–18.
50. Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види / О. Горбачов // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1997. – Вип. 2. – С. 125–130.
51. Городецька М.С. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого органів внутрішніх справ: [монографія] / Городецька М.С.; за ред. Л.М. Лобойка; МВС України. ДДУВС. – Дніпропетровськ: Ліра–ЛТД, 2010 – 231 с.
52. Горский Г.Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе: [учеб. пособие] / Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 1978. – 563 с.
53. Громов Н. Проблемы интерпретации оперативно-розыскных данных в качестве доказательств [Электронный ресурс] / Н. Громов, А. Гущин // Профессионал. – 1999. – № 2–3, № 5(31). – С. 34. – Режим доступа: http://zakon.kuban.ru/spec/spec~5.htm.
54. Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: [наук.-практ. посіб.] / Ю.М. Грошевий, С.М. Стахівський. – К.: КНТ; Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
55. Грошевой Ю.М. Досудове розслідування кримінальних справ: [навч.-практ. посіб.] / Ю.М. Грошевой, В.В. Вапнярчук, О.В. Капліна, О.Г. Шило; за заг. ред. Ю.М. Грошевого. – Х.: ФІНИ, 2009. – 328 с.
56. Гутерман М.П. Следственные действия и некоторые спорные вопросы, связанные с их системой / М.П. Гутерман // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1985. – Вып. 42. – С. 72–75.
57. Данилкин И.А. Взаимодействие следователей и специалистов экспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел / И.А. Данилкин // Судебная экспертиза. – 2008. – № 2. – С. 106–112.
58. Діденко С.О. Економічна роль державного фінансового контролю [Електронний ресурс] / С.О. Діденко, Є.В. Діденко // Запитання економіки. – 2008. – № 9. – С. 9. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov. ua/portal/natural/vkhnu/Ekon/802/08ddeeco.pdf.
59. Добровольская Т.Н. Гарантии прав граждан в уголовном судопроизводстве / Т.Н. Добровольская // Советское государство и право. – 1980. – № 2. – С. 128–135.
60. Доказування у досудовому слідстві: [навч. посіб.] / за ред. доктора юрид. наук, академіка АПрН України О.М. Бандурки. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2003. – 184 с.
61. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности / Доля Е.А. – М.: Спарк, 1997. – 118 с.
62. Дондик Г.П. Документальна ревізія як спосіб збирання доказів під час розслідування економічних злочинів / Г.П. Дондик // Держава та регіони. Сер. Право. – 2009. – № 3. – С. 83–87.
63. Доронін І.М. Форми реалізаціїї права учасників процессу подавати докази у кримінальному судочинстві / І.М. Доронін // Адвокат. – 2003. – № 4. – С. 15.
64. Дубейковский Б.В. Явка з повинною / Б.В. Дудейковский // Социалистическая законность. – 1960. – № 8. – С. 35–43.
65. Дубинский А.Я. Исполнения процессуальных решений следователя / Дубинский А.Я. – К.: КВШ МВД СССР, 1984. – 64 с.
66. Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступления. Общая характеристика. Цели. Действия / Дубривный В.А.; под ред. В.Я. Чеканова. – Саратов: Сарат. ун-т, 1987. – 96 с.
67. Дулов А.В. Вопросы теории судебной экспертизы в советском уголовном процессе / Дулов А.В. – Минск: БГУ, 1959. – 188 с.
68. Еникеев М.И. Следственные действия. Психология, тактика, технология / Еникеев М.И., Образцов М.А., Эминов В.Е. – М.: Московская госуд. юрид. библиотека, 2007. – 185 с.
69. Еремин С.Н. Заключение специалиста как новый вид доказательства в уголовном судопроизводстве (уголовно-процессуальное и криминалистическое исследование): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Еремин Сергей Николаевич. – Краснодар, 2004. – 205 с.
70. Жогин Н.В. Возбуждение уголовного дела / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. – М.: Госюриздат, 1961. – 206 с.
71. Зажицкий В. Объяснения в уголовном процессе / В. Зажицкий // Советская юстиция. – 1992. – № 6. – С. 11.
72. Зайцева Е.А. Правовой институт судебной экспертизы в современных условиях / Зайцева Е.А. – Волгоград: ВА МВД РФ, 2003. – 188 с.
73. Запотоцький А.П. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві: [монографія] / А.П. Запотоцький, Д.О. Савицький. – К.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2011. – 220 с.
74. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела / Зеленецкий В.С. – Х.: КримАрт, 1998. – 340 с.
75. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях: [монография] / Зеленецкий В.С. – Х.: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 400 с.
76. Иванов А. Использование в доказывании информации, полученной у операторов связи / А. Иванов, О. Корниенко // Уголовное право. – 2006. – № 1. – С. 111–115.
77. Ивин А.А. Основы социальной философии / Ивин А.А. – М.: Высшая школа, 2005. – 440 с.
78. Іщенко В.М. Проблеми юридичної визначеності належних способів збирання фактичних даних як критерію допустимості доказів у кримінальному процесі / В.М. Іщенко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 413–421.
79. Капинус Н.И. Понятие и сущность представления доказательств в советском уголовном процессе / Н.И. Капинус // Вопросы уголовного процесса и криминалистики. – М., 1988. – С. 4–10.
80. Карлаш І.А. Процесуальний порядок подання доказів у кримінальному процесі / І.А. Карлаш // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ, 2010. – № 2. – С. 56–62.
81. Карякин Е.А. Допустимость доказательств, собранных защитником, и осуществлениее им функции защиты в уголовном судопроизводстве / Е.А. Карякин // Российская юстиция. – 2003. – № 6. – С. 57–58.
82. Кириченко С.А. Оcобисті і речові джерела антикримінальної інформації [Електронний ресурс] / С.А. Кириченко, Ю.О. Ланцедова, А.П. Огородник, Ю.Д. Ткач. – Режим доступу :http://ttpbibl.kma.mk.ua/pdf/monograf/27/7.pdf.
83. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальная ответственность / Коврига З.Ф. Воронеж: Воронеж. ун-т, 1984. – 190 с.
84. Кокорев Л.Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л.Д. Кокорев, Н.П. Кузнецов. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1995. – 272 с.
85. Колбая Г.Н. Соотношения предварительного следствия и судебного разбирательства / Колбая Г.Н. – М.: Юрид. лит., 1975. – 152 с.
86. Коломеец В. Явка с повинной: новая трактовка / В. Коломеец // Российская юстиция. – 1997. – № 10. – С. 36.
87. Коломієць О. Питання участі захисника під час розслідування злочинів у сучасних умовах / О. Коломієць // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 146–149.
88. Кондратьева Т.Х. Сущность, понятие и субъекты представления доказательств по уголовным делам [Електронний ресурс] / Т.Х. Кондратьева // Научный журнал КубГАУ. – 2007. – № 32 (8). – Режим доступу: http://ej.kubagro.ru/2007/08/04/.
89. Коневец К.С. Способы собирания доказательств на стадии возбуждения уголовного дела в Российском уголовном процессе: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Коневец Кирилл Сергеевич. – Краснодар, 2008. – 205 с.
90. Константинов А.В. Процессуальные и организационные проблемы участия специалиста в уголовном судопроизводстве на стадии предварительного расследования: автореф дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; судебная експертиза» / А.В. Константинов. – М., 2006. – 26 с.
91. Конституція України: прийнята 28 черв. 1996 року: Із змінами, внесеними згідно із Законом №2222-ІV від 8 груд. 2004 року. – К.: Велес, 2008. – 28 с.
92. Корнуков В.М. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве / Корнуков В.М. – Саратов: Сарат. ун-т, 1987.– 178 с.
93. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції: [монографія ] / Корчева Т.В.; Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Харків: Нац. юрид. акад., 2007. – 198 с.
94. Кримінальний процес України: [підруч.] / за ред. Є. Г. Коваленка, В.Т. Маляренка. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 710 с.
95. Кримінальний процесуальний кодекс України (з порівняльними таблицями): проект, розроблений робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серп. 2010 року № 820/2010. – К.: Закон і бізнес, 2011. – 416 с.
96. Кримінально-процесуальне право України: [підруч.] / за ред. В.М. Тертишника. – [4-те вид., доп. і переробл.]. – К.: А. С. К., 2003. – 1114 с.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – [вид. п’яте, перероб. і доп.]. – К.: Юрисконсульт; КНТ, 2008. – 896 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 10 берез. 2010 р. – Офіц. текст. – К.: Паливода А.В., 2010. – 198 с. – (Кодекси України).
99. Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг. ред. В.К. Матвійчука. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 459 с.
100. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: законопроект від 13 груд. 2007 року № 1233, поданий Мойсиком В., Вернидубовим І., Ківаловим С., Кармазіним Ю. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115.
101. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення: [монографія] / В.С. Кузьмічов, Ю.М. Чорноус. – К.: НІЧЛАВА, 2005. – 448 с.
102. Курінний Є.В. Розгляд звернень громадян в органах внутрішніх справ України: [навч. посіб.] / Курінний Є.В. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 36 с.
103. Курс советского уголовного процесса: общая часть: учебник / [В.Б. Алексеев, Л.Б. Алексеева, В.П. Божьев и др.]; под. ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца. – М.: Юрид. лит., 1989. – 640 с.
104. Куцова Э.Ф. Следственные действия: понятие, обеспечение прав личности при их совершении / Э.Ф. Куцова // Вестник МГУ. Сер. 11. Право. – 1991. – № 1. – С. 32–41.
105. Куцова Э.Ф. Совершенствование демократических гарантий прав и законных интересов граждан в советском уголовном процессе / Э.Ф. Куцова // Развитие советской демократии и укрепление правопорядка на современном этапе / под ред. А.Н. Васильева. – М., 1967. – С. 209 212.
106. Лазарева Л.В. Проблема определения доказательственного статуса заключения и показаний специалиста в уголовном процессе проблема определения доказательственного статуса заключения и показаний специалиста в уголовном процессе [Электронный ресурс] / Л.В. Лазарева. – Режим доступа: http://zakon43.do.am/news/problema_opredelenija_ dokazatelstvennogo_ statusa_
zakljuchenija_i_pokazanij_specialista_v_ugolovnom_processe/2010-09-13-39.
107. Ларин А.М. Истребование и представление предметов и документов в стадии расследования / А.М. Ларин // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий. – Ташкент, 1982. – С. 62–68.
108. Лисенков С.Л. Юридичні гарантії суб’єктивних культурних прав і свобод / С.Л. Лисенков // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2006. – Вип. 9. – С. 115–124.
109. Литвинчук О.І. Процесуальний статус слідчого в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза»/ О.І. Литвинчук. – К., 2007. – 20 с.
110. Ліщенко В.М. Пояснення громадян та посадових осіб у справах про одержання хабара / В.М. Ліщенко // Право і суспільство. – 2010. – № 2. – С. 159–163.
111. Лобойко Л. Щодо призначення правової експертизи у кримінальних справах / Л. Лобойко // Юридичний журнал. – 2009. – № 1 (27), лютий. – С. 4.
112. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція / Лобойко Л.М. – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2005. – 231 с.
113. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: курс лекцій: [навч. посіб.] / Лобойко Л.М. – К.: Істина, 2007. – 456 с.
114. Лобойко Л.М. Поняття кримінально-процесуальної дії / Л.М. Лобойко, А.П. Черненко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2004. – № 1. – С. 208–219.
115. Логвинец Е.А. Заключение специалиста (проблемы использования в доказывании) / Е.А. Логвинец // Эксперт-криминалист. – 2008. – № 1. – С. 33.
116. Лоза Ю.М. Система дій слідчого у процесі розслідування злочинів / Ю.М. Лоза // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2003. – № 2. – С. 340–347.
117. Лоза Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види / Ю.М. Лоза // Право України. – 2003. – № 9. – С. 85–89.
118. Лозинський О.М. Когнітивно-психологічні механізми формування та зміни слідчих версій / О.М. Лозинський // Вісник Львівського державного університету. Сер. юридична. – Львів, 2004. – № 1. – С. 478–485.
119. Локк Р.Г.-В. Истребование, использование и предоставление письменных документов и носителей информации в ином виде как способ получения доказательств по УПК РФ: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; судебная експертиза» / Рольф Гари-Викторович Локк. – Саратов, 2006. – 23 с.
120. Лоскутов Т.О. Ефективність слідчого кримінального переслідування на різних етапах його здійснення / Т.О. Лоскутов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ, 2010. – Вип. № 1. – С. 286–294.
121. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: [монографія] / Лук’янчиков Є.Д. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
122. Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса: [учеб. пособие] / Ляш А.А. – К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 173 с.
123. Малихіна Я.А. Юридичні гарантії за трудовим законодавством України / Я.А. Малихіна // Форум права. – 2007. – № 2. – С. 133–138.
124. Мартынчик Е.Г. Охрана прав и законных интересов личности в уголовном судопроизводстве / Мартынчик Е.Г., Радьков В.П., Юрченко В.Е.; под ред. Т.И. Карпова. – Кишинев: Штиинца, 1982. – 188 с.
125. Михеенко М.М. Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – №75 (Вопросы уголовного процесса). – М.: Всесоюзный Союз Прокуратуры СССР, 1983 / М.М. Михеенко // Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. – К., 1999. – С. 189–195.
126. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: [підруч.] / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. – [2-ге вид., доп. і переробл.]. – К.: Либідь, 1999. – 534 с.
127. Мицкевич А.В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социальном государстве / А.В. Мицкевич // Советское государство и право. – 1963. – № 8. – С. 15–21.
128. Мордовец А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина / Мордовец А.С.; под. ред.. Н.И. Матузова. – Саратов: Сарат. ВШ МВД РФ, 1996. – 198 с.
129. Музика О.А. Фінансове право: [навч. посіб.] / Музика О.А. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2004. – 220 с.
130. Мумінова-Савіна Г.Г. Судово-бухгалтерська експертиза: [навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни] / Мумінова-Савіна Г.Г. – К.: КНЕУ, 2004. – 268 с.
131. Мурашко В.М. Контроль і ревізія діяльності підприємств промисловості України: [навч. посіб.] / Мурашко В.М., Сторожук Т.М., Мурашко О.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 311 с.
132. Недбайло П.Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских правовых норм / П.Е. Недбайло // Советское государство и право. – 1957. – № 6. – С. 19–22.
133. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / Недбайло П.Е. – М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
134. Никоненко М.Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій / М.Я. Никоненко // Юридичний журнал. – 2004. – № 5. – С. 26 29.
135. О введении изменений и дополнений в Уголовно-процессуальный кодекс Российской Фередации: Федеральный закон Российской Федерации от 4 июля 2003 г. №92-ФЗ // Российская газета. – 2003. – 10 июля.
136. Об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Бугрова Александра Анатольевича на нарушение его конституционных прав пунктом 2 части 3 статьи 86 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации: опред. Конституционного Суда Российской Федерации от 4 апреля 2006 года № 100-0 // Вестник Конституционного Суда. – 2006. – № 4. – С. 6.
137. Обрізан Н.М. Повноваження захисника на досудових стадіях процесу і деякі проблеми / Н.М. Обрізан // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. – Запоріжжя, 2004. – № 2. – С. 190–193.
138. Обрізан Н.М. Захисник як суб'єкт доказування в кримінальному процесі: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Обрізан Наталія Миколаївна. – К., 2008 . – 235 с.
139. Овсянников И. Заключение и показания специалиста / Н. Овсянников // Законность. – 2005. – № 7. – С. 32–35.
140. Ожегов С.И. Толковый словарь русского язика: 72500 слов и 7500 фразеол. выражений / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – М.: Азъ, 1997. – 944 с.
141. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): [навч. посіб.] / Опарін В.М. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.
142. Орлюк О.П. Фінансове право: [навч. посіб.] / Орлюк О.П. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
143. Остроумов С. Трудности и проблемы бухгалтерской экспертизы и ревизии / С. Остроумов, А. Ромашов, Л. Георгиев, Г. Атанесян // Социалистическая законность. – 1973. – № 5. – С. 29–33.
144. Охрименко С.С. Гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Охрименко Світлана Станіславівна. – К., 2007. – 231 с.
145. Панасовська С.Г. Роль державного фінансового контролю в забезпеченні економічної ефективності / С.Г. Панасовська // Фінанси. – 2009. – № 3. – С. 19–23.
146. Пастухов П.С. Равенство государства и личности в уголовном судопроизводстве / П.С. Пастухов // Проблемы реализации судебной реформы в России. – Саратов, 1998. – Вып. 1. – С. 13–17.
147. Петрухина А.Н. Заключение и показания эксперта и специалиста как доказательства в современном уголовном судопроизводстве России: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Петрухина Алсу Наилевна. – М., 2009. – 192 с.
148. Печенкін І.В. Прокурорський нагляд за реєстрацією та розглядом органами внутрішніх справ заяв і повідомлень про злочини / І.В. Печенкін // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. Спеціальний випуск. – Луганск, 1999. – № 3. – С. 212–216.
149. Писарчук С. До питання про процесуальний статус слідчого в Україні / С. Писарчук // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2003. – Вип. 38. – С. 519–523.
150. Пінчук М.Г. Предмет доказування і судовий розгляд справ про викрадення та інше незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами і вибуховими речовинами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М.Г. Пінчук. – Х., 2007. – 22 c.
151. По делу о проверке конституционности статей 1 и 21 Закона РФ от 21 июля 1993 г. «О государственной тайне» в связи с жалобами граждан В.М. Гурджиянца, В.Н. Синцова, В.Н. Бугрова и А.К. Никитина: постан. Конституционного Суда Российской Федерации от 27 марта 1996 года № 8-П // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 15. – С. 1768.
152. Погорецький М.А. Слідчі дії: поняття і класифікація / М.А. Погорецький // Науковий вісник КНУВС. – К., 2008. – № 1. – С. 150–156.
153. Погорецький М.А. Межі доручень