ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЧАЛЬНИКА СЛІДЧОГО ВІДДІЛУ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ НАЧАЛЬНИКА СЛІДЧОГО ВІДДІЛУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 12
1.1 Процесуальне керівництво досудовим слідством як основна функція начальника слідчого відділу у кримінальному процесі України 12
1.2. Функція організації роботи слідчого підрозділу в системі функцій начальника слідчого відділу 29
Висновки до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПОВНОВАЖЕННЯ НАЧАЛЬНИКА СЛІДЧОГО ВІДДІЛУ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ 46
2.1 Повноваження з контролю за своєчасністю, законністю й обґрунтованістю діяльності слідчого 46
2.2 Організаційно-розпорядчі повноваження начальника слідчого відділу 90
2.3 Співвідношення процесуальних повноважень начальника слідчого відділу, слідчого і прокурора 117
Висновки до розділу 2 147
ВИСНОВКИ 155
ДОДАТКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170

ВСТУП

Актуальність теми. З прийняттям нової Конституції Україна вступила в новий етап розбудови демократичної соціальної правової держави. Закріплення в ч. 2 ст. 3 Конституції України положення, що «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави», для кримінально-процесуального законодавства означає, що воно має бути зорієнтоване на забезпечення можливостей здійснення учасниками судочинства процесуальних прав та додержання законності під час його відправлення (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
Однією з гарантій реалізації конституційного принципу законності в процесі кримінального судочинства і досягнення поставлених перед ним завдань є наявний у чинному Кримінально-процесуальному кодексі України (далі – КПК) інститут відомчого контролю, який, зокрема, під час досудового слідства реалізується начальником слідчого відділу (ст. 114-1 КПК України).
Одним з найважливіших напрямів удосконалення діяльності національних слідчих підрозділів є підвищення ефективності процесуального керівництва досудовим слідством, визначення науково обґрунтованих форм правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу і його відносин із слідчим та іншими учасниками кримінального процесу.
Окремі аспекти організації процесуальної діяльності начальника слідчого відділу висвітлено в працях Н.Н. Баранова, Р.С. Бєлкіна, О.В. Бауліна, А.П. Гуляєва, І.М. Гуткіна, А.П. Дубровіна, А.Я. Дубинського, Н.С. Карпова, Є.Г. Коваленка, В.С. Кузьмічова, A.M. Ларіна, М.І. Леоненка, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, А.І. Михайлова, В.А. Михайлова, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, В.М. Савицького, С.М. Смокова, В.Ф. Статкуса, М.С. Строговича, Х.С. Таджиєва, В.М. Федченка, В.С. Чистякової, А.А. Чувільова та інших учених. У їх теоретичних дослідженнях вирішено ряд важливих питань проблемного характеру, пов’язаних з процесуальною фігурою начальника слідчого відділу.
У дисертаційних дослідженнях Б.В. Асрієва, А.П. Дубровіна, П.І. Мінюкова, В.В. Кальницького, М.А. Погорецького з тих чи інших теоретичних позицій розглянуто правове становище начальника слідчого відділу в кримінальному процесі; проблеми процесуального контролю за діяльністю слідчих органів внутрішніх справ; організаційні та криміналістичні аспекти діяльності начальника слідчого відділу; питання теорії процесуального контролю та окремі принципи його реалізації.
Дисертацію А.Г. Каткової присвячено питанням адміністративної діяльності начальника слідчого відділу під час організації досудового слідства.
Проте окремі аспекти правового становища начальника слідчого відділу в національному кримінальному процесі або ще не розглядалися, або лише розробляються.
Так, наприклад, не знайшла достатньо чіткого вирішення проблема співвідношення процесуальних повноважень начальника слідчого відділу з керівництвом досудовим слідством і права процесуальної самостійності слідчого.
Подальшого дослідження вимагає також питання про процесуальний статус начальника слідчого відділу як учасника кримінального судочинства, який реалізовує право особисто проводити досудове слідство в повному обсязі.
Об’єктивною причиною дослідження проблеми вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу стали також істотні зміни соціально-економічної й політичної обстановки в Україні; перетворення, які охопили суспільну свідомість, культуру та сферу національного права, в тому числі кримінально-процесуального.
У нових умовах суспільного розвитку, що характеризуються не лише позитивними змінами, а й значними труднощами, які викликають різні негативні явища: погіршення стану правопорядку, активізацію організованої злочинності, яка набуває міжрегіонального характеру, ускладнення правового режиму організації державного й суспільного життя в країні, істотно зростає роль і значення функції керівництва та координації діяльності державних органів, які забезпечують охорону правопорядку й законності, носіями якої в структурі органів досудового слідства є керівники слідчих підрозділів. Вивчення слідчої практики свідчить також про те, що якість розслідування кримінальних справ, а отже, і відсоток повернених кримінальних справ, залежить саме від якості відомчого контролю, тобто від діяльності начальника слідчого відділу.
Сукупністю зазначених вище обставин об’єктивно підтверджується актуальність дослідження проблем процесуального положення начальника слідчого відділу, вирішення яких могло б сприяти більш суворому дотриманню вимог кримінально-процесуального закону на досудовому слідстві, підвищенню ефективності діяльності з запобігання і розслідування злочинів, забезпеченню прав і законних інтересів осіб у кримінальному судочинстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376; тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2005 рр., 2004-2009 рр. (накази МВС України № 635 від 30.06.2002 р. та № 755 від 05.07.2004 р.).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням прогресивних тенденцій розвитку кримінально-процесуального права і чинного кримінально-процесуального законодавства, загальній теорії права, відповідних рекомендацій психології, науки державного управління, потреб слідчої практики, провести дослідження низки дискусійних питань, що стосуються процесуального положення та діяльності начальника слідчого відділу; окреслити можливі шляхи вирішення пов’язаних із цим проблем.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
- визначити функції начальника слідчого відділу в кримінальному процесі України;
- виявити прогалини в правовому регулюванні процесуальної діяльності начальника слідчого відділу;
- виявити й дослідити зміст і основні напрями діяльності начальника слідчого відділу з процесуального керівництва досудовим слідством;
- визначити процесуальний механізм здійснення контролю за організацією розслідування кримінальної справи;
- провести аналіз проблеми співвідношення процесуального керівництва досудовим слідством з правом процесуальної самостійності слідчого;
- підготовити рекомендації з вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-процесуальної діяльності начальника слідчого відділу.
Предметом дослідження є безпосередньо процесуальні основи діяльності начальника слідчого відділу в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. У ході дослідження застосовано загальнонаукові (аналіз і синтез, узагальнення, абстрагування тощо) та спеціальні методи пізнання: метод системного аналізу – для розгляду кримінально-процесуальних відносин у сфері діяльності начальника слідчого відділу (підрозділи 1.1, 2.3); формально-юридичний метод – для аналізу норм Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України і низки зарубіжних країн, Кримінального кодексу України, відомчих нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України тощо (розділи 1, 2); порівняльний метод – для аналізу особливостей діяльності начальника слідчого відділу на різних історичних етапах розвитку України й ряду зарубіжних країн – Німеччини, Франції Англії тощо (підрозділ 2.2); формально-логічний метод – для визначення понятійного апарату за темою дисертаційного дослідження (підрозділи 1.2, 2.3); статистичний метод – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується процесуальної діяльності начальника слідчого відділу (підрозділ 1.1); соціологічні методи (анкетування й інтерв’ювання) – під час вивчення й узагальнення практики, опитування працівників правоохоронних органів (підрозділ 2.1). Використання автором методів моделювання і прогнозування дало змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України в частині діяльності начальника слідчого відділу (розділи 1, 2).
Нормативна база дослідження – Конституція України, міжнародно-правові документи, нормативні акти з кримінально-процесуального права як дореволюційного, так і сучасного періоду, постанови Пленуму Верховного Суду України, законодавство зарубіжних країн (Франції, Німеччини, Англії тощо), а також наукові розробки у галузі кримінально-процесуального, адміністративного права, державного управління, криміналістики тощо.
Емпірична база дослідження – це результати аналізу 276 кримінальних справ, закінчених слідчими підрозділами органів внутрішніх справ Донецької області у 2004-2008 рр. та 147 скарг і заяв громадян на дії слідчого, що надійшли до районних слідчих підрозділів та до Слідчого управління ГУ МВС України в Донецькій області за той же період, а також 76 матеріалів службових перевірок Слідчого управління ГУ МВС України в Донецькій області.
Під час підготовки дисертації автор використовував особистий досвід практичної роботи в слідчих підрозділах органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є одним із перших за часів незалежності України монографічним дослідженням, в якому комплексно та цілісно розглянуто кримінально-процесуальну діяльність начальника слідчого відділу. В дисертації вперше у вітчизняній науці кримінального процесу з використанням методологічних положень теорії кримінально-процесуального права, сучасних підходів до розуміння процесуальної незалежності слідчого, висвітлені суперечності та прогалини чинного процесуального законодавства в частині співвідношення повноважень начальника слідчого відділу, прокурора та слідчого.
Проведені дисертантом наукові дослідження надали можливість визначити такі основні положення роботи:
вперше:
- запропоновано на законодавчому рівні модернізувати процесуальні повноваження та процесуальну діяльність начальника слідчого відділу, надати їм організаційно-координуючого характеру;
- запропоновано до структури кримінально-процесуальних норм, які регулюють процесуальні відносини начальника слідчого відділу із слідчим, включити правові норми, які б стимулювали підвищення рівня культури управлінських стосунків між вказаними учасниками кримінального судочинства;
- запропоновано доповнити чинне кримінально-процесуальне законодавство положеннями про обсяг і межі кримінально-процесуальної відповідальності начальника слідчого відділу як суб’єкта кримінального процесу.
удосконалено:
- шляхи підвищення ефективності процесуального керівництва досудовим слідством, до яких слід віднести: а) подальше вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності керівників слідчих установ; б) усунення невиправданого дублювання у здійсненні організаційного керівництва досудовим слідством; в) вдосконалення організаційної структури управління органами досудового слідства шляхом виділення слідчого апарату з організаційних структур органів прокуратури, органів внутрішніх справ, органів державної безпеки та податкової міліції і утворення структурно незалежного самостійного єдиного слідчого апарату; г) формування оновленого слідчого апарату за типом установи юстиції цивільного характеру тощо;
- класифікацію процесуальних повноважень начальника слідчого відділу, до яких слід віднести: а) повноваження із здійснення процесуального контролю за організацією розслідування; б) повноваження, які забезпечують надання організаційної та методичної допомоги слідчому; в) повноваження, які надають право особисто проводити розслідування;
- механізм кримінально-процесуальних відносин «начальник слідчого відділу – слідчий – прокурор»;
дістало подальшого розвитку:
- положення про вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства в частині участі начальника слідчого відділу в стадії порушення кримінальної справи;
- положення про те, в яких випадках начальник слідчого відділу має право або зобов’язання втручатися у сферу процесуальної діяльності слідчого як процесуально самостійного учасника кримінального процесу;
- положення про те, в яких випадках начальник слідчого відділу не повинен мати право давати «вказівки» слідчому; з урахуванням чого запропонована така форма процесуальної взаємодії начальника слідчого відділу і слідчого, як «рекомендація начальника слідчого відділу», яка не є обов’язковою для слідчого;
- положення про доповнення Кримінально-процесуального кодексу України окремим розділом, присвяченим діяльності начальника слідчого відділу з керівництва досудовим слідством, в якому детально в окремих нормах закону слід відобразити регламент реалізації ним своїх процесуальних повноважень.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
1) у правотворчій діяльності під час прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України (лист народного депутата України Калєтніка І.Г. від 29.09.2008 р.);
2) у науково-дослідній роботі – викладені положення, висновки та рекомендації мають теоретичне та практичне значення для науки кримінального процесу та можуть бути використані під час подальших наукових розробок;
3) у практичній діяльності – результати дослідження спрямовані на вдосконалення процесуальної діяльності начальника слідчого відділу та зміцнення процесуальної незалежності слідчих (акт упровадження в практику СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 23.11.2008 р.);
4) у навчальному процесі – сформульовані автором теоретичні положення використовуються під час викладання теми «Суб’єкти кримінального процесу» курсу «Кримінальний процес» в Донецькому юридичному інституті ЛДУВС (акт упровадження від 18.12.2008 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри кримінального процесу ДЮІ ЛДУВС. Зроблені автором висновки та основні положення були оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції «Питання реформування кримінального судочинства» (м. Донецьк, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (м. Донецьк, 2006 р.).
Окремі рекомендації, запропоновані в дисертації, апробовані автором у процесі практичної діяльності в органах досудового слідства.
Публікації. Основні положення й висновки дисертації опубліковані у п’яти одноосібних наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях, а також у двох тезах доповідей, оприлюднених на конференціях. Загальний обсяг публікацій – 2,2 д.а.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 186 сторінок, із них основний текст – 160 сторінок, список використаних джерел – 20 сторінок (202 найменування), додатки – 9 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження теоретичних і практичних проблем процесуальної діяльності керівників слідчих підрозділів дало змогу автору коротко викласти основні концептуальні положення в підході до вирішення проблеми процесуального становища начальника слідчого відділу в національному кримінальному процесі.
За результатами дисертаційного дослідження можна зробити такі висновки:
1. Основне призначення діяльності начальника слідчого відділу в кримінальному процесі полягає в процесуальному керівництві досудовим слідством. Діяльність з керівництва досудовим слідством є організаційно-управлінською (за своїм змістом) і процесуальною (за формою здійснення).
2. Функція процесуального керівництва досудовим слідством реалізується в межах кримінально-процесуальних відносин і здійснюється керівниками слідчих установ в таких основних напрямах:
а) контроль за процесуальною діяльністю слідчого;
б) організація й координація процесуальної діяльності слідчого; в) сприяння слідчому в його процесуальній діяльності.
3. Запропоновано доповнити чинний КПК України окремою нормою – статтею 114-5 «Помічник начальника слідчого відділу та його повноваження» і викласти її в такій редакції:
«Помічник начальника слідчого відділу сприяє начальнику слідчого відділу в організації роботи слідчого підрозділу та виконує такі організаційні дії:
- узагальнює й проводить аналіз даних про роботу слідчих на території, що обслуговується;
- розробляє пропозицій з поліпшення слідчої роботи; вивчає стан профілактичної роботи слідчих;
- за дорученням начальника слідчого відділу контролює хід досудового слідства в конкретних справах, надає допомогу слідчим, а в необхідних випадках приймає справи до свого провадження, керуючись при цьому повноваженнями слідчого;
- вивчає позитивний досвід слідчої роботи, розробляє заходи щодо його впровадження в практичну діяльність, готує матеріали для його подальшого узагальнення й поширення;
- контролює використання слідчими науково-технічних засобів під час досудового слідства, надає їм методичну допомогу, підтримує зв'язок з експертно-криміналістичними підрозділами;
- розглядає скарги на роботу слідчих, проводить їх перевірку, результати якої доводить до відома керівництва відділу.
За дорученням начальника слідчого відділу помічник начальника слідчого відділу може виконувати й інші функції, спрямовані на підвищення якості роботи слідчого підрозділу».
4. Характер процесуальних повноважень начальника слідчого відділу дає підстави класифікувати їх за такими основними напрямами: 1) повноваження, які забезпечують начальнику слідчого відділу можливість здійснювати процесуальний контроль за організацією розслідування; 2) повноваження, що забезпечують можливість надання активної організаційної і направляючої дії на організацію процесу розслідування, на дії й рішення слідчого; 3) повноваження, що забезпечують можливість особисто виконати всі вимоги закону, що стосуються організації розслідування, якщо неможливо добитися виконання цих вимог іншими переліченими вище засобами, тобто засобами організаційної та направляючої дії на підлеглих йому.
5. З метою подальшого вдосконалення правового регулювання процесуальної діяльності начальника слідчого відділу було б доцільно законодавчо визначити цілі процесуальної діяльності начальника слідчого відділу, коло наданих йому прав і обов'язків, обсяг і межі його відповідальності в окремій нормі – статті 114-3 «Підстави та межі кримінально-процесуальної відповідальності начальника слідчого відділу, враховуючи при цьому положення статей 371-374 та 387 Кримінального кодексу України.
6. Виходячи з об'єктивної потреби слідчої практики, а також враховуючи проблеми, пов'язані із здійсненням процесуального контролю у стадії порушення кримінальної справи, автор пропонує доповнити КПК України статтею 114-1 «Повноваження начальника слідчого відділу в стадії порушення кримінальної справи» та викласти її в такій редакції:
«Після реєстрації заяви про злочин, що вчинений або готується, начальник слідчого відділу має право:
- перевіряти правильність реєстрації й обліку заяв та повідомлень про злочини, в органах дізнання й інших державних органах, що мають право прийому, реєстрації та обліку заяв і повідомлень про злочини;
- перевіряти організацію роботи з розгляду заяв, повідомлень і матеріалів про злочини, розслідування яких входить до компетенції очолюваного їм слідчого підрозділу;
- вимагати від органів дізнання та інших органів, що мають право реєстрації, обліку, розгляду і вирішення заяв і повідомлень про злочини, будь-яку інформацію, яка стосується ходу і результатів розгляду матеріалів про злочини, підслідні очолюваному їм слідчому підрозділу;
- вилучати з органів дізнання заяви, повідомлення й матеріали про злочини та контролювати організацію їх розгляду;
- давати органам дізнання окремі доручення та вказівки за направленими на їх адресу заявами, повідомленнями і матеріалами про злочини, що вимагають додаткової перевірки органами дізнання;
- особисто приймати та розглядати заяви, що надходять до слідчого підрозділу, повідомлення й матеріали про злочини і приймати за результатами їх розгляду рішення, передбачені законом;
- доручати розгляд заяв, повідомлень і матеріалів про злочини слідчим очолюваного ним підрозділу й контролювати їх роботу в цьому напрямку;
- передавати заяви, повідомлення та матеріали про злочини від одного слідчого іншому;
- вносити подання про порушення закону, допущені органами дізнання в процесі реєстрації, обліку, розгляду й вирішення заяв, повідомлень і матеріалів перевірки».
7. Разом із цим повноваження начальника слідчого відділу в стадії досудового розслідування слід виділити в окремій нормі КПК України – статті 114-2 «Повноваження начальника слідчого відділу в стадії досудового розслідування» та викласти її в такій редакції:
«Після порушення кримінальної справи слідчим (слідчими) начальник слідчого відділу має право:
- знайомитись з усіма матеріалами досудового слідства, які перебувають у провадженні слідчих відповідного слідчого відділу;
- давати слідчим обов’язкові для виконання письмові вказівки щодо провадження досудового слідства;
- вживати заходів щодо усунення процесуальних порушень з боку слідчих за кримінальними справами.
- особисто проводити процесуальні та слідчі дії, користуючись при цьому повноваженнями слідчого».
8. Доцільно визначити правові й фактичні підстави, за наявності яких начальник слідчого відділу має право (або зобов'язаний) втручатися у сферу процесуальної діяльності слідчого.
9. Необхідно доповнити кримінально-процесуальний закон спеціальною нормою (окремою статтею КПК), в якій детально викласти процесуальний порядок передачі кримінальної справи від одного слідчого іншому. У зв’язку із цим автор пропонує доповнити КПК України статтею 114-4 «Підстави та процесуальний порядок передачі кримінальної справи від одного слідчого іншому» та викласти її в такій редакції:
«Начальник слідчого відділу зобов’язаний вилучити з провадження кримінальну справу та передати її для провадження іншому слідчому (слідчим) у таких випадках:
- тривала хвороба слідчого, яка перешкоджає своєчасному закінченню досудового слідства;
- тривале відрядження або відпустка слідчого, які перешкоджають своєчасному закінченню досудового слідства;
- велика завантаженість слідчого, що перешкоджає своєчасному закінченню досудового слідства;
- порушення кримінальної справи слідчим, професійна кваліфікація якого є явно недостатньою для успішного проведення розслідування цієї справи;
- збільшення або скорочення штатної чисельності слідчого підрозділу, що вимагає перерозподілу навантаження між слідчими;
- звільнення слідчого або його перехід на іншу роботу;
- надходження від слідчого мотивованої заяви про неможливість об'єктивного розслідування справи через реальні погрози, шантаж, провокації, тиск, якому він піддається з боку зацікавлених у результаті справи осіб;
- прийняття прокурором рішення про відсторонення слідчого від розслідування кримінальної справи;
- задоволення прокурором клопотання про відвід слідчого;
- задоволення прокурором заяви слідчого про самовідвід;
- відхилення прокурором заперечень слідчого на вказівки начальника слідчого відділу або прокурора з питань, передбачених ч. 2 ст. 114-2 КПК;
- прийняття прокурором рішення прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи, якщо таке рішення прокурора прийняте за мотивами істотного порушення закону, допущеного слідчим.
- прийняття судом рішення про повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, якщо таке рішення ухвалене унаслідок істотного порушення вимог закону, допущеного в ході досудового слідства, або за мотивами незгоди суду з попередньою кваліфікацією слідчим вчиненого злочину».
10. Правила, що стосуються порядку формування слідчої групи для організації розслідування складної кримінальної справи, слід також виділити в самостійну норму права (і окрему статтю КПК) з тим, щоб конкретизувати процесуальний регламент усіх процесуальних питань, які виникають у такій ситуації. У зв’язку з вищевикладеним пропонуємо статтю 119 КПК України викласти у такій редакції:
«Провадження досудового слідства у справі декількома слідчими.
Якщо начальник слідчого відділу доручає розслідування особливо складної справи декільком слідчим, про це зазначається в постанові про порушення кримінальної справи або виноситься окрема постанова, яка оголошується підозрюваному, обвинуваченому протягом трьох діб.
Один з слідчих, зазначених у відповідній постанові, призначається начальником слідчого відділу старшим слідчої групи (бригади), який приймає кримінальну справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих, користуючись при цьому правами начальника слідчого відділу.
Старшим слідчої групи (бригади) може бути призначена особа, яка має стаж слідчої роботи не менше п’яти років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Адміністративне право України : підруч. для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. ; за ред. Ю.П. Битяка. – Х. : Право, 2001. – 528 с.
2. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса / С.А. Альперт. – Х. : Право, 1997. – 60 с.
3. Ануфрієв М.І. Система підготовки та перепідготовки персоналу органів внутрішніх справ України / М.І. Ануфрієв // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1999. – Вип. 8. – С. 8–13.
4. Аналітична довідка Головного слідчого управління МВС України за 2007 рік. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
5. Аналітична довідка Міністерства фінансів України за 2007 рік. – (Відомче видання Міністерства фінансів України).
6. Архів Пролетарського районного суду міста Донецька. – Справа 09-26/2006.
7. Архів Ворошиловського районного суду міста Донецька. – Справа 02-26/2001.
8. Архів Ворошиловського районного суду міста Донецька. – Справа 02-41/2004.
9. Асриев Б.В. Начальник следственного отдела в советском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Б.В. Асриев. – М., 1974. – 24 с.
10. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом / В.Г. Афанасьев. – М. : Изд-во полит. лит., 1973. – 390 с.
11. Ашитко В.П. Оказание практической помощи органам предварительного следствия начальником следственного управления при осуществлении уголовно-процессуального контроля / В.П. Ашитко // Совершенствование правовой основы расследования преступлений ОВД : материалы научно-практической конференции. – М., 1991. – С. 77–83.
12. Ашитко В.П. Функции процессуального контроля начальника следственного управления / В.П. Ашитко // Процессуальные и криминалистические проблемы производства по уголовным делам : материалы научно-практической конференции. – М. : Акад. МВД России, 1995. – С. 129–136.
13. Бабкова В.С. Организационно-правовые проблеммы контроля в процессуальной деятельности / В.С. Бабкова. – Х. : «Пегас», 2001. – 175 с.
14. Баулин О.В. Ведомственный контроль и процессуальная независимость следователя / О.В. Баулин // Вестник Днепропетровского университета. Правоведение. – Днепропетровск : ДГУ, 1996. – Вып. 3. – С. 131–137.
15. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О.В. Баулін. – К, 2000. – 20 с.
16. Баулін О.В. Процесуальна незалежність і самостійність слідчого та їх правові гарантії / О.В. Баулін, Н.С. Карпов. – К. : НАВСУ, 2001. – 232 с.
17. Бахин В.П. Проблемы оптимизации следствия / В.П. Бахин, В.К. Весельский, Н.С. Карпов // Современные проблемы криминалистики и управления : материалы научно-практической конференции. – М., 1998. – С. 77–91.
18. Белкин Р.С. О понятии организации расследования преступлений / Р.С. Белкин // Организация расследования преступлений органами внутренних дел : материалы научно-практической конференции. – М., 1978. – С. 25–32.
19. Білоусов О.І. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України : монографія / О.І. Білоусов, С.М. Смоков. – Одеса, 2009. – 397 с.
20. Бринцев В. Досудове слідство: судовий слідчий чи «следственный судья»? / В. Бринцев // Право України. – 1997. – № 7. – С. 7–9.
21. Бринцев В. Система досудового слідства / В. Бринцев // Право України. – 1998. – № 12. – С. 99–101.
22. Быков В.М. Приостановление производства по уголовному делу / В.М. Быков, В.Д. Ломовский. – М. : Юрид. лит., 1978. – 112 с.
23. Быховский И.Е. Этические вопросы взаимоотношений следователя с учасниками уголовно-процессуальной деятельности / И.Е. Быховский. – Л., 1990. – 34 с.
24. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – № 1. – 645 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К. : Ірпінь ; ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
26. Воронин Э.И. Прокурорский надзор за исполнением законов в деятельности следователя и начальника следственного отдела органов внутренних дел / Э.И. Воронин // Вопросы теории и практики прокурорского надзора : материалы научно-практической конференции. – Саратов, 1974. – С. 37–45.
27. Гаврилов А.К. Организация работы начальника следственного отделения / А.К. Гаврилов. – Волгоград, 1972. – 79 с.
28. Галкин И. Расследование преступлений группой следователей / И. Галкин // Соц. законность. – 1963. – № 4. – С. 39.
29. Гончаров І. Бригадний метод розслідування: теорія, практика, шляхи вдосконалення / І. Гончаров // Право України. – 1994. – № 5–6. – С. 20–22.
30. Гончаров І. Деякі аспекти процесуальної самостійності слідчого / І. Гончаров // Право України. – 1995. – № 1. – С. 26–27.
31. Гришин Ю.А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования : монография / Ю.А. Гришин. – Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 252 с.
32. Гуляев А.П. Процессуальные функции следователя / А.П. Гуляев. – М., 1981. – 60 с.
33. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе / А.П. Гуляев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 152 с.
34. Гурджі Ю. Щодо функціональної характеристики правового захисту особи у кримінальному судочинстві / Ю. Гурджі // Право України. – 2009. – № 1. – С. 74–79.
35. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность / А.И. Гуров. – М. : Юрид. лит., 1990. – 304 с.
36. Гусев Л.Н. Процессуальное положение следователя в советском уголовном процессе / Л.Н. Гусев // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР : сборник статей / [под ред. С.А. Голунского]. – М. : Госюриздат,1959. – С. 301–328.
37. Гуткин И.М. Вопросы совершенствования процессуального и организационного руководства в сфере дознания / И.М. Гуткин // Совершенствование уголовно-процессуальной деятельности ОВД : материалы научно-практической конференции. – М. : Академия МВД СССР, 1984. – С. 3–16.
38. Гуткин И.М. Начальник следственного отдела и его процессуальные полномочия / И.М. Гуткин // Сов. милиция. – 1967. – № 4. – С. 68–69.
39. Гуткин И.М. Правовые формы деятельности начальника следственного отдела / И.М. Гуткин // Проблемы предварительного следствия : сборник научных статей. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. – Вып. 5. – С. 102–109.
40. Даев В.Г. Прокурорский надзор и расследование уголовных дел / В.Г. Даев // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты конституционных прав граждан : материалы научно-практической конференции. – Калинин, 1980. – С. 115–122.
41. Дані про правопорушення та події серед особового складу органів внутрішніх справ за 2007/2008 роки по Україні. – (Відомче видання міністерства внутрішніх справ України, ф. 11).
42. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер`янова. – К. : Брінком Інтер, 1998. – 432 с.
43. Дубровин А.П. Проблемы процессуального контроля за деятельностью следователей органов внутренних дел по расследованию преступлений : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / А.П. Дубровин. – М., 1989. – 23 с.
44. Дубинский А.Я. Некоторые вопросы создания и работы группы следователей / А.Я. Дубинский // Труды Киевской ВСШ МВД СССР. – 1972. – Вып. 6. – С. 181–183.
45. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного следствия : учеб. пособ. / А.Я. Дубинский. – К., 1975. – 132 с.
46. Дубинский А.Я. Организация и деятельность следственно-оперативной группы / А.Я. Дубинский, Ю.И. Шостак. – К., 1981. – 48 с.
47. Дурдинець В. Чи потрібне Україні Національне бюро розслідувань? / В. Дурдінець // Урядовий кур’єр. – 1998. – 20 січня. – С. 7.
48. Еремеев В.П. Полномочия начальника следственного отдела МВД / В.П. Еремеев // Вопросы совершенствования предварительного следствия : материалы научно-практической конференции. – М., 1971. – 35 с.
49. Ламбер Ж.М. Маленький судья : пер. з франц. / Ж.М. Ламбер. – М. : Прогресс, 1990. – 348 с.
50. Жогин Н.В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. – М. : Юрид. лит., 1965. – 367 с.
51. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. № 2888-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
52. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
53. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
54. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. № 1790-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
55. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / [В.І. Борисов, Н.В. Глинська, В.С. Зеленецький, О.Г. Шило]. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.
56. Зозулинський Б. Пропозиції реорганізації попереднього слідства / Б. Зозулинський // Радянське право. – 1989. – № 9. – С. 20–22.
57. Зозулинський О. Теорія і практика бригадного методу розслідування / О.Зозулинський // Радянське право. – 1971. – № 4. – С. 37–38.
58. Исаенко А.Н. Кадры управления в корпорациях США / А.Н. Исаекно. – М. : Наука, 1988. – 144 с.
59. Інструкція з організації діяльності органів попереднього слідства в системі МВС України та взаємодії з іншими службами органів внутрішніх справ України у розкритті й розслідуванні злочинів / Затверджена наказом МВС України „Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяльності органів попереднього слідства в системі МВС України” від 25 листопада 1992 р. № 745. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
60. Калинин В.Н. Кто руководит предварительным следствием / В.Н. Калинин // Следователь. – 2004. – № 9. – С. 48–53.
61. Кальницкий В.В. Ведомственный процессуальний контроль за деятельностью следователей органов внутренних дел: автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / В.В. Кальницкий. – М., 1982. – 24 с.
62. Калюжний Р.А. Науково технічний прогрес в діяльності правоохорониих органів / Р.А. Калюжний. – К., 1990. – 160 с.
63. Каретников А.С. Организация контроля в следственном отделе органа внутренних дел / А.С. Каретников. – Волгоград, 1994. – 67 с.
64. Карнеева Л. Организационные и процессуальные вопросы расследования преступлений группой следователей / Л. Карнеева // Соц. законность. – 1964 – № 6. – С. 44–45.
65. Карнеева Л. Уголовно-процессуальний закон и практика доказывания / Л. Карнеева // Соц. законность. – 1990. – № 1. – С. 33–35.
66. Каткова А.Г. Правові та організаційні аспекти управління слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України : дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / А.Г. Каткова. – Х., 2003. – 260 с.
67. Каткова А.Г. Особливості організації розслідування злочинів в умовах надзвичайного стану / А.Г. Каткова // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. –2001. – Спецвипуск. – С. 44–47.
68. Каткова А.Г. Проблемні питання діяльності слідчих і слідчо-оперативних груп в управлінні слідчими підрозділами / А.Г. Каткова // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х., 2001. – Вип. 15. – С. 115–118.
69. Каткова А.Г. Планування роботи слідчого підрозділу органів внутрішніх справ, як одна з форм наукової організації праці / А.Г. Каткова // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ – Х., 2002. – Вип. 19. – С. 115–119.
70. Каткова А.Г. Проблеми управління слідчими підрозділами в умовах реформування правової системи України / А.Г. Каткова // Молода Українська держава на межі тисячоліть : зб. наук. пр. / Львівський ін-т внутр. справ при Нац. акад. внутр. справ України. – Л., 2001. – С. 107–109.
71. Каткова А.Г. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого / А.Г. Каткова // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – Х., 2003. – Вип. 22. – С. 160–164.
72. Каткова А.Г. Спеціалізація та структурні зміни слідчих підрозділів / А.Г. Каткова // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених : збірка наукових праць за матеріалами науково-практичної крнференції. – Х. : Вид-во Нац. Ун-ту внутр. справ. – 2003. – С. 20–22.
73. Квахачія М.М. Система умов оптимального виконання слідчої роботи / М.М. Квахачія // Сучасні проблеми держави та права / [упоряд.: В.Г. Гончаренко, Л.К. Воронова, Я.І. Безугла]. – К., 1990. – С. 172–174.
74. Кишиев А.Х. Теоретические, правовые основы, проблемы производства дознания и предварительного следствия в органах внутренних дел : автореф. дисс. на соискание научн. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / А.Х. Кишиев. – М., 1991. – 33 с.
75. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. / Є.Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
76. Коваленко Є.Г. Теорія доказів : підручник / Є.Г. Ковалекно. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 624 с.
77. Кожевніков Г.К. Значення навантаження та умов праці слідчого для підвищення ефективності його діяльності / Г.К. Кожевніков, В.М. Хотенець, Ю.П. Янович // Вісн. Акад. правових наук України. – 1996. – № 7. – С. 134–145.
78. Коляда П.В. Досудове розслідування: міркування щодо його підслідності та незалежності / П.В. Коляда // Міліція України. – 2003. – № 3. – С. 6–7.
79. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі / П.В. Коляда. – К. : Юрінком-Інтер, 2001 – 205 с.
80. Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1998. – 146 с.
81. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 р. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
82. Корнеева Л.М. Проблема перестройки следственного аппарата органов внутренних дел / Л.М. Корнеева // Соц. законность. – 1989. – № 2. – С. 62–63.
83. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / [за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка]. – К. : Форум, 2003. – 938 с.
84. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права від 10 грудня 2008 р. – 157 с. – (Відомче видання Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права).
85. Кругликов А.П. Правовое положение органов и лиц, производящих дознание в советском уголовном процессе / А.П. Кругликов. – Волгоград : ВСШ, 1986. – 45 с.
86. Кулагин Н.И. Организация управления в сфере досудебного следствия / Н.И. Кулагин. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1980. – 206 с.
87. Кузьмичов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В.С. Кузьмічов. – К., 1996. – 36 с.
88. Кузьмичёв В.С. Теория и практика следственной деятельности / В.С. Кузьмічов. – К. : НВТ “Правник”, 1997. – 245 с.
89. Курс для высшего управленческого персонала : пер.с англ. – М. : Экономика, 1971. – 807 с.
90. Ларин A.M. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А.М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 с.
91. Ларин A.M. Структура возбуждения уголовного дела / А.М. Ларин // Сов. государство и право. – 1978. – № 5. – С. 76–83.
92. Ларин A.M. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства / А.М. Ларин. – М. : Наука, 1985. – 240 с.
93. Ларин А.М. Я – следователь / А.М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1991. – 192 с.
94. Липец А.Я. Законность и обоснованность предъявления обвинения / А.Я. Липец, А.В. Сивачев, В.В. Осин. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1988. – 84 с.
95. Лисиченко В.К. Характеристика сучасного стану кримінально-процесуального законодавства України / В.К. Лисиченко // Вестник Днепропетровского государственного университета. Правоведение. – Днепропетровск, 1996. – Вып. 3. – С. 80–89.
96. Лискин А.А. Взаимодействие следователей с органами дознания / А.А. Лискин // Совершенствование профилактической деятельности следственного аппарата. – Волгоград, 1975. – С. 130–135.
97. Лобойко Л.М. Актуальні проблеми дослідчого кримінального процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процесс та криміналістика; судова експертиза» / Л.М. Лобойко. – Х., 1997. – 18 с.
98. Лук’янчиков Є.Д. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів (правові і тактико-криміналістичні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процесс та криміналістика; судова експертиза» / Є.Д. Лук’янчиков. – К., 2005. – 38 с.
99. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, содержания и формы / П.А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
100. Лупинская П.А. Ходатайства и жалобы / П.А. Лупинская // Проблеми кодификации уголовно-процессуального права : материалы научно-практической конференции. – М., 1987. – С. 65–78.
101. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика : монографія / В.Т. Маляренко. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 544 с.
102. Манаев Ю.В. Развитие уголовно-процессуального законодательства / Ю.В. Манаев // Проблемы предварительного следствия : сборник научных трудов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1976. – Вып. 5. – С. 11–32.
103. Мастинский Я. Использование персональных компьютеров следователями / Я. Мастинский // Соц. законность. – 1991. – № 7. – С. 58–60.
104. Минюков П.И. Использование процесуальних полномочий начальниками следственных подразделений органов внутренних дел в руководстве расследованием / П.И. Минюков. – К. : НИИ МВД СССР, 1981. – 52 с.
105. Минюков П.И. Процессуальные полномочия начальника следственного отдела (отделения) органов внутренних дел и проблемы руководства расследованием : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / П.И. Минюков. – М., 1982. – 23 с.
106. Минюков П.И. Процессуальные полномочия начальника следственного отдела (отделения) органов внутренних дел и практика их исполнения / П.И. Минюков // Административно-правовые и уголовно-процессуальные средства борьбы с правонарушениями : материалы научно-практической конференции. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1975. – С. 69–79.
107. Мінюков П.І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) ОВС і проблеми керівництва досудовим слідством / П.І. Мінюков, А.П. Мінюков. – К. : Кондар, 2004. – 214 с.
108. Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан / А.Р. Михайленко. – К. : Юринком Интер, 1999. – 445 с.
109. Михайленко О.Р. Процесуальна самостійність слідчого та її роль у забезпеченні законності / О.Р. Михайленко // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – К., 1988. – Вип. 29. – С. 80–82.
110. Михайлов В.А. Участники предварительного расследования / В.А. Михайлов. – Волгоград, 1972. – 98 с.
111. Михеенко М.М. Уголовно-процессуальное право Англии, США и Франции : учеб. пособ. / М.М. Михеенко. – К., 1969. – Ч. 2. – 169 с.
112. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / М.М. Михеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський ; відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К. : Хрінком Інтер, 1997. – 624 с.
113. Молдован В.В. Порівняльно-правове дослідження кримінального процесу Франції та України / В.В. Молдован // Концепція розвитку законодавства України : матеріали науково-практичної конференції. – К., 1996. – С. 408–410.
114. Морщакова Т.Г. Оценка качества судебного разбирательства по уголовным делам / Т.Г. Морщакова, И.Л. Петрухин. – М. : Наука, 1987. – 239 с.
115. Музика А. Права людини в площині правозахисної діяльності / А. Музика // Право України. – 2003. – № 11. – С. 84.
116. Назаров В.В. Правовой статус начальника сілдчого віділу та конфлікти, що виникають у нього з особами, які ведуть попереднє розслідування / В.В. Назаров // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 1999. – № 4. – С. 39–42.
117. Наказ МВС України «Про організацію органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України» від 31.03.2008 р. № 160. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
118. Наказ МВС України «Про проведення експерименту з апробації нової системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України» від 26.03.2002 р. № 295. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
119. Наказ МВС України «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки» від 08.09.2005 р. № 760. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
120. Наказ МВС України «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України на стадії документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді» від 07.09.2005 р. № 777. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
121. Наказ МВС України «Про заходи щодо забезпечення законності при розслідуванні злочинів органами внутрішніх справ» від 03.11.2003 р. № 1288. – (Відомче видання Міністерства внутрішніх справ України).
122. Научная организация управления и труда в следственном аппарате органов внутренних дел. – М. : Академия МВД СРСР, 1974. – 229 с.
123. Никифорчук Д.Й. Проблемні питання взаємодії в розкритті злочинів / Д.Й. Никифорчук // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2002. – № 5. – С. 151–153.
124. Оболонский А.В. Человек и государственное управление / А.В. Оболонский. – М. : Наука, 1987. – 253 с.
125. Ожегов С.И. Словарь русского язика / [под ред. Н.Ю. Шведовой]. – М. : Рус. Яз., 1990 – 921 с.
126. Омельченко О.Є. Роль начальника слідчого відділу в попередженні злочинів / О.Є. Омельченко // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2004. – № 1. – С. 131–137.
127. Организованная преступность / [под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова]. – М. : Юрид. лит., 1989. – 352с.
128. Павлов Н.Е. Производство по заявлениям и сообщениям о преступлениях / Н.Е. Павлов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1979. – 56 с.
129. Письменний Д.П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади : монографія / Д.П. Письменний, В.М. Федченко. – Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 204 с.
130. Півненко В. досудове слідство: проблеми теорії і практики / В. Півненко // Право України. – 1998. – № 12. – С. 76–77.
131. Пєтков О.В. Щодо вдосконалення інституту начальника слідчого відділу / О.В. Пєтков // Питання реформування кримінального судочинства : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (25 листопада 2005 р.). – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 351–353.
132. Пєтков О.В. Адміністративно-правові та процесуальні повноваження начальника слідчого відділу органів внутрішніх справ під час організації роботи слідчого / О.В. Пєтков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2006. – № 2. – С. 275–289.
133. Пєтков О.В. Співвідношення функції процесуального контролю начальника слідчого відділу та прокурорського нагляду за діяльністю слідчих у кримінальному процесі України / О.В. Пєтков // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (24 листопада 2006 р.). – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 325–328.
134. Пєтков О.В. Проблеми, що виникають під час реалізації начальником слідчого відділу функції контролю за процесом розслідування кримінальних справ / О.В. Пєтков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2007. – № 3. – С. 201–211.
135. Пєтков О.В. Процесуальна діяльність начальника слідчого відділу в стадії порушення кримінальної справи / О.В.Пєтков // Вісник Луганського державного університету імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ, 2007. – № 4. – С. 206–211.
136. Пєтков О.В. Вказівки начальника слідчого відділу як форма реалізації організаційно-розпорядливих повноважень / О.В. Пєтков // Вісник Прокуратури. – 2008. – № 5. – С. 117–121.
137. Пєтков О.В. Про право передачі начальником слідчого відділу кримінальної справи від одного слідчого іншому / О.В. Пєтков // Вісник Луганського державного університету імені Е.О. Дідоренка. – Луганськ, 2008. – № 3. – С. 182–185.
138. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М.А. Погорецький. – Х., 1997. – 17 с.
139. Погорецький М.А. Проблеми зміцнення відомчого контролю за попереднім слідством і розширення процесуальної самостійності слідчого / М.А. Погорецький // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ України. – Луганськ, 2000. – № 1. – С. 69–77.
140. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система : монографія / М.А. Погорецький. – Х. : РВФ «Арсіс» ЛТД, 2002. – 160 с.
141. Еффективность труда руководителя / [Л.Н. Пономарев, В.П. Чиканов, Г.А. Ковалева, В.П. Мазырин]. – М. : Мысль, 1988. – 316 с.
142. Попелюшко В.О. Функція захисту у кримінальному процесі на сучасному етапі / В.О. Попелюшко // Адвокат. – 2008. – № 8. – С. 7–12.
143. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам ; К., – 1996. – 341 с.
144. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні // Відомості Верховної Ради, 1992. – № 30. – Ст. 426.
145. Провадження дізнання в Україні : навч. посіб. / [М.В. Джига, О.В. Баулін, С.І. Лук’янець, С.М. Стахівський]. – К., 1999. – 156 с.
146. Проект Закону України «Про систему органів досудового слідства», зареєстрований у Верховній Раді України за № 5372. – (Відомче видання Верховної Ради України).
147. Проект Кримінально процесуального кодексу України підготовлено робочою групою, створеною розпорядженням Голови Верховної Ради України Литвина В.М. № 24 від 15 січня 2003 р., у рамках здійснення судово-правової реформи та зв’язку необхідністю виконання зобов’язань України перед Радою Європи. – К. – 290 с. – (Відомче видання Верховної Ради України).
148. Проект Закону України «Про статус слідчих» // Закон і бізнес. – 1993. – 14 червня. – № 25. – С. 2–3. – (Відомче видання Верховної Ради України).
149. Пронников В.А. Управление персоналом в Японії : очерки / В.А. Пронников, Н.Д. Ладанов. – М. : Наука : Главная редакция западной литератури, 1989. – 207 с.
150. Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування : постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2.
151. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. – Х. : Консурм, 2002. – 160 с.
152. Рахунов Р.Д. Предварительное расследование в советском уголовном процессе : дисс. доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 / Р.Д. Рахунов. – М., 1953. – 694 с.
153. Рожнова В. Співвідношення примусу, відповідальності та санкцій у сфері кримінального судочинства / В. Рожнова // Право України. – 2000. – № 11. – С. 106–109.
154. Руководство по расследова