ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ПІДПИСКИ ПРО НЕВИЇЗД В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК»

На правах рукопису

ТАРАСОВА ІРИНА ВІКТОРІВНА

УДК 343.852

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ПІДПИСКИ ПРО НЕВИЇЗД В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Шумило Миколо Єгорович,
доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Київ - 2012
ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………...3
Розділ І Нормативно-правове регулювання запобіжних заходів, що пов’язані із забороною залишати місце проживання у вітчизняному законодавстві до 1960 року
1.1. Становлення інституту запобіжних заходів у розшуковій та змішаній формі кримінального процесу …………………….…………..………………….13
1.2. Явка до слідства та невідлучка з місця проживання за Статутом кримінального судочинства від 1864 р. та її наукова інтерпретація ………..….20
1.3. Нормативна та наукова модель підписки про невиїзд за законодавством Української РСР ……………………………………………………………….......39
Висновки до розділу І ..………………………………………………………45
Розділ ІІ Юридична характеристика підписки про невиїзд згідно із чинним законодавством України
2.1. Місце підписки про невиїзд у системі заходів кримінально-процесуального примусу…………………………………………………………. 47
2.2. Кримінально-процесуальна природа підписки про невиїзд ...……...... 63
2.3. Підстави застосування підписки про невиїзд……………..………….....93
2.4. Зміна та скасування підписки про невиїзд………………………........ 112
2.5. Особливості застосування підписки про невиїзд до підозрюваних…126
Висновки до розділу ІІ ….…………………………………………………..132
Розділ ІІІ Застосування підписки про невиїзд до неповнолітніх у кримінальному процесі України
3.1. Підстави застосування підписки про невиїзд до неповнолітніх……..135
3.2. Процесуальний порядок застосування підписки про невиїзд до неповнолітніх………………………………………………………………...……148
Висновки до розділу ІІІ ..……….…………………………………………..160
Висновки…………………………………………………………………….162
Список використаних джерел…………………………………..….…….165
Додатки ………………………………………………………………...........180
ВСТУП

Актуальність теми. Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Підписка про невиїзд як запобіжний захід, передбачений ст. 151 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК), обмежує конституційне право особи на свободу вибору місця проживання та пересування.
Водночас положення цієї статті містять лише загальні норми, що регулюють порядок застосування підписки про невиїзд, що спричинило серед науковців низку дискусій. Так, на сьогодні у КПК України відсутній перелік підстав для застосування підписки про невиїзд; не встановлено порядок обчислення термінів дії цього запобіжного заходу; не сформульовано визначення поняття «підписка про невиїзд»; не врегульовано підстави зміни та скасування даного запобіжного заходу; не визначено умови застосування підписки про невиїзд до неповнолітнього.
Відсутність належного унормування підписки про невиїзд, беззаперечно, впливає на законність та обґрунтованість обмеження права особи на свободу вибору місця проживання та пересування, а також на забезпечення ефективної діяльності правоохоронних органів, особливо з огляду на те, що останнім часом спостерігається тенденція зростання застосування підписки про невиїзд слідчими та органами дізнання. Так, за даними МВС України за 2009 рік запобіжні заходи застосовувалися органами дізнання та слідства до 173772 осіб, з них до 135052 осіб (77,7%) - підписка про невиїзд, стосовно 36504 осіб - як взяття під варту, що становить 21% від загальної кількості запобіжних заходів. У 2010 році такий показник досяг 177035 випадків, з них підписка про невиїзд обиралася до 138412 осіб (78,2%), стосовно 37108 осіб застосовувався запобіжний захід – взяття під варту, що становить 21% від кількості застосованих запобіжних заходів. У 2011 році запобіжні заходи вживалися у 178207 випадках, з них підписка про невиїзд – до 140587 осіб (73,9%), стосовно 35044 осіб обирався запобіжний захід – взяття під варту (13,6% від загальної кількості запобіжних заходів).
У вітчизняній правовій науці проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд досі не була предметом комплексного монографічного дослідження. Окремим її аспектам приділяли увагу: М.С. Алексєєва, В.І. Арькова, В.М. Батюк, Ю.В. Баулін, В.П. Бож’єв, В.І. Борисов, Н.О. Верещинська, О.Х. Галімов, К.Г. Горелкін, Ю.М. Грошевий, І.М. Гуткін, К.Ф. Гуценко, В.О. Давидова, Л.М. Карнєєва, П.І. Люблінський, П.А. Лупинська, Е.Д. Лук’янчиков, В.А. Михайлов, М.М. Михеєнко, І.Л. Петрухін, М.А. Погорецький, Л.М. Смірнова, М.С. Строгович, О.І. Тищенко, Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький.
Вагомий внесок у розробку питань, пов’язаних з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд зробили також вчені-процесуалісти: А.Н. Ахпанов, З.Д. Єнікеєв, З.З. Зінатуллін, З.Ф. Коврига, В.М. Корнуков, Н.В. Ткачова, Л.К. Трунова, Г.Є. Омельченко, Г.М. Омельяненко. У їхніх дослідженнях сформульовано важливі наукові ідеї і висновки, що на сьогодні відображені у законодавстві та використовуються на практиці.
Та попри певну ступінь наукової розробки даної теми ряд питань цієї проблематики залишилися поза спеціальним дослідженням, інші не одержали в теорії і на практиці однозначного вирішення і мають дискусійний характер, деякі з них потребують нового наукового обґрунтування і адаптації до сучасних вимог кримінального судочинства.
Ці та інші чинники обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, її важливість для теоретичного осмислення, правозастосовної та правотворчої діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується з основними положеннями Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року № 361/2006, Указу Президента України «Про програму інтеграції України до Європейського Союзу». Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 роки, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 року №755, та Пріоритетних напрямам розвитку правової науки на 2011-2015 роки, рекомендованих Академії правових наук України від 24.09.2010 року №14-10. Тема дисертації затверджена Вченою радою Університету економіки та права «КРОК» (протокол № 4 від 21 лютого 2008 року).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному аналізі юридичної природи і нормативної сутності підписки про невиїзд, визначенні тенденцій в її застосуванні, виробленні пропозиції щодо науково-практичної моделі правомірного обрання, зміни та скасування цього запобіжного заходу, в розробці й обґрунтуванні пропозицій по вдосконаленню кримінально - процесуального законодавства.
Зазначена мета зумовила необхідність розв’язання таких задач:
– визначити сучасний стан наукової розробки проблеми застосування підписки про невиїзд в Україні;
– розкрити сутність та з’ясувати місце підписки про невиїзд у системі запобіжних заходів;
– проаналізувати чинне законодавство та практику органів досудового розслідування й суду, пов’язані із застосуванням даного запобіжного заходу;
– виявити суттєві недоліки, що допускаються органами досудового слідства, судом під час обрання, зміни чи скасування підписки про невиїзд;
– сформулювати пропозиції з удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, а також на основі дослідження запропонувати науково-практичну модель застосування підписки про невиїзд до суб’єктів кримінального процесу, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні злочину.
Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають між органами розслідування, прокурором, судом та особами у зв’язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у кримінальному процесі України.
Предметом дослідження є процесуальний порядок застосування підписки про невиїзд в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс загально - та спеціально наукових методів. Методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції дали змогу виокремити історичні етапи розвитку нормативно-правового регулювання інституту запобіжних заходів, що пов’язані із забороною полишати місце проживання в Україні, сформулювати поняття «підписка про невиїзд» та «достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд» (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.3.). Формально-юридичний метод допоміг проаналізувати норми чинного законодавства України на предмет застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та можливостей їх реалізації в новому кримінально-процесуальному законодавстві України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.4, 2.5.). Порівняльно-правовий метод використовувався для аналізу та порівняння зарубіжного і вітчизняного законодавства (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2), формально-логічний – для визначення понятійного апарату за темою дослідження (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4), статистичний для узагальнення результатів та аналізу конкретних даних статистичної звітності та інших матеріалів практики (розділи 2, 3). У роботі застосовувалися також інші методи.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять дані 200 кримінальних справ, порушених органами внутрішніх справ та слідчими прокуратури протягом 2008-2011 років.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана праця є одним із перших у вітчизняній кримінально-процесуальній науці досліджень на зазначену тему. У дисертації обґрунтовано низку нових теоретичних положень і висновків, що розкривають юридичну природу запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, визначено основні риси, які були притаманні «подписке о явке к следствию и неотлучке с места жительства» за Статутом Кримінального судочинства 1864 р., обґрунтовано умови застосування підписки про невиїзд, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України та рекомендації щодо його застосування.
У результаті дослідження сформульовано ряд положень і висновків, що мають теоретичне і безпосередньо практичне значення, а саме
вперше:
– визначено основні риси, що були притаманні «подписке о явке к следствию и неотлучке с места жительства» за Статутом Кримінального судочинства 1864 року, до яких належать: підписка є засобом кримінально-процесуального примусу; підставою для її застосування є фактичні дані, що свідчать про наміри ухиляння від слідства і суду; має на меті психологічний вплив на особу; спрямована на обмеження свободи пересування обвинуваченого; виступає гарантією особистої присутності обвинуваченого під час розслідування та розгляду справи у суді шляхом обмеження можливості його втечі без позбавлення волі; може застосовуватися тільки після порушення кримінального переслідування до особи, яка має процесуальний статус обвинуваченого; передбачає зобов’язання особи з’являтися на слідство та не змінювати місце проживання; є документом, що має встановлену законодавством процесуальну форму;
– сформульовано умови застосування підписки про невиїзд. Зокрема, застосування підписки про невиїзд має здійснюватися згідно із законом та ґрунтується на відповідності принципу індивідуалізації. Підписку про невиїзд необхідно застосовувати з урахуванням всіх значущих обставин кримінальної справи, особи підозрюваного, обвинуваченого та підсудного, характеру злочину та обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність особи. Застосування підписки про невиїзд повинно здійснюватися за рішенням слідчого судді на основі подання слідчого, узгодженого з прокурором, оскільки цей запобіжний захід обмежує конституційні права особи. Примус має бути застосовано при збереженні рівності всіх перед законом та з дотриманням правил презумпції невинуватості. Під час застосування засобу кримінально-процесуального примусу державні органи мають враховувати принцип гуманізму та співвідношення діяння і ймовірного покарання за це діяння;
– розкрито юридичну природу підписки про невиїзд, змістом якої є правовідносини між визначеними у законодавстві України суб’єктами, до яких потрібно також віднести підсудного. Сутність підписки про невиїзд полягає в забороні особі за рішенням слідчого судді залишати у визначений строк місце проживання чи перебування. Суб’єкти, щодо яких застосовується цей вид примусу, мають певні права, головними з яких є отримання дозволу на зміну місця проживання чи перебування, на тимчасове відлучення з місця проживання чи перебування та право на оскарження застосування підписки про невиїзд. Зміна особою процесуального статусу призводить до закінчення дії запобіжного заходу та потребує розв’язання питання про необхідність його повторного обрання;
уточнено:
– визначення поняття «підписка про невиїзд», під яким треба розуміти правове обмеження права та свободи особи на пересування, що застосовується службовою особою, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, до суб’єктів кримінального процесу, котрі підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, потенційно можуть ухилитися від слідства та суду, але не є джерелом небезпеки для життя і здоров’я громадян та не чинять дії, спрямовані на перешкоджання провадження у справі;
– визначення поняття «достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд», під яким необхідно розуміти наявність зафіксованих у матеріалах справи фактичних даних про те, що є висока імовірність того, що обвинувачений (підозрюваний, підсудний) може ухилитися від слідства та суду, але не має наміру протидіяти правосуддю.
дістали подальшого розвитку:
– пропозиції щодо необхідності доповнити:
1) ч. 6 ст. 106 КПК України пунктом 4 такого змісту: «…звільняє неповнолітнього або пред’являє йому обвинувачення. Після цього питання про застосування запобіжного заходу вирішується згідно з нормами даного закону»;
2) ст. 106 КПК України новою частиною 12 такого змісту: «Зміна затримання на будь-який інший запобіжний захід може відбуватися протягом усього строку затримання та повинна відбуватися з дотриманням вимог ст. ст. 148, 150, 165, 165-2 Кримінально-процесуального кодексу України»;
3) ст. 148 КПК України частиною 5 такого змісту: «До неповнолітніх запобіжні заходи застосовуються за наявності в матеріалах справи достатніх для цього підстав після пред’явлення обвинувачення в присутності захисника»;
4) ч. 1 ст. 151 КПК України новою редакцією такого змісту: «Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного письмового зобов’язання не відлучатися із населеного пункту де зареєстровано місця проживання або з місця тимчасового перебування з без дозволу посадової особи, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа. Підписка про невиїзд застосовується за скоєння злочину невеликої чи середньої тяжкості, або ненавмисного (з необережності) тяжкого злочину в разі визнання особою вини чи явки з повинною»;
5) ч. 2 ст. 151 КПК України новою редакцією такого змісту: «Строк дії підписки про невиїзд починається з моменту підписання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним підписки та протоколу роз’яснення прав та обов’язків та діє протягом двох місяців, якщо раніше запобіжний захід не буде змінено чи скасовано».
6) ч. 3 ст. 151 КПК України новою редакцією такого змісту: «Якщо підозрюваний, обвинувачений та підсудний порушить дану ним підписку про невиїзд, тобто самовільно, без дозволу особи, в проваджені якої знаходиться кримінальна справа, на невизначений термін відлучиться із зареєстрованого місця проживання або з місця тимчасового перебування, яке вказано в підписці, чи в інший спосіб перешкоджатиме здійсненню правосуддя, підписку про невиїзд може бути змінено на заставу або взяття під варту. Про це підозрюваному, обвинуваченому та підсудному має бути оголошено під час взяття у нього підписки про невиїзд. Одночасно особі роз’яснюється право на оскарження обраного запобіжного заходу».
7) КПК України статтею 151-1 «Порядок надання дозволу на відлучення або зміну місця проживання чи перебування» такого змісту: «Особа, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, має право надати дозвіл на відлучення або зміну місця проживання чи перебування підозрюваному, обвинуваченому, підсудному за поданим ним або його захисником клопотанням...».
8) КПК України статтею 151-2 «Підписка про невиїзд щодо неповнолітнього» такого змісту: «Підписка про невиїзд щодо неповнолітнього полягає у відібранні письмового зобов’язання від обвинуваченого, підсудного який на момент застосування запобіжного заходу не досяг 18 років, не відлучатися з населеного пункту, де особа має зареєстроване місце проживання або з місця тимчасового перебування без дозволу слідчого чи суду та з’являтися на всі вимоги слідчого або суду…».
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки й пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані:
– у законотворчій сфері для внесення змін і доповнень до ст. ст. 106, 148, 151, 151-1, 151-2 КПК України; для вдосконалення інших законодавчих та відомчих нормативно-правових актів;
– у науково-дослідницькій сфері для подальшої наукової розробки проблем процесуального порядку застосування підписки про невиїзд у кримінальному процесі України;
– у практичній діяльності слідчих та органів дізнання;
– у навчальному процесі під час підготовки навчально-методичних матеріалів, викладання курсу кримінального процесу в Університеті економіки та права «КРОК».
Окремі положення дисертації впроваджено в навчальний процес Університету економіки та права «КРОК» (акт впровадження від 03.04.2012 №92).
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дослідження було оприлюднено на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми державотворення в сучасних умовах» (м. Київ, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 25 березня 2011 року) та ін.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в трьох наукових статтях у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, та в двох тезах доповідей у збірниках науково-практичних конференцій.
1. Тарасова І.В. Підписка про невиїзд у системі запобіжних заходів в Статуті Кримінального судочинства 1864 року / І.В. Тарасова // Правничий вісник університету «КРОК». – К., 2010. – № 5. – Т. 1. – С. 158–164.
2. Тарасова І.В. Особливості підписки про невиїзд як одного з видів кримінально-процесуального примусу / І.В. Тарасова // Правничий вісник університету «КРОК».– К., 2011. – № 6. - Т. 1. – С. 124–131.
3. Тарасова І.В. Питання обчислення термінів чинності підписки про невиїзд в Україні / І.В. Тарасова // Правничий вісник університету «КРОК».– К., 2011. – № 8. – С. 123–130.
4. Тарасова І.В. Визначення строків дії підписки про невиїзд згідно з законодавством та практикою України / І.В. Тарасова // Актуальні проблеми державотворення в сучасних умовах : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молод. вчених, Київ, 29-30 листопада 2010 р. – К. : Центр правових наукових досліджень, 2010. – Т. 3. – С. 49–51.
5. Тарасова І.В. Форми зміни запобіжних заходів в Україні / І.В. Тарасова // Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики: матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., Харків, 25-26 березня 2011 р. – Харків : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2011. – Т. 2. – С. 22–24.

bibliography

ВИСНОВКИ

На основі викладених у дисертації положень, виходячи з досягнутого рівня наукової розробки проблем застосування підписки про невиїзд, а також з урахуванням проведеного комплексного аналізу чинних нормативно-правових актів та регламентованих ними суспільних відносин сформульовано висновки, що відповідають вимогам наукової новизни та мають значення для науки і практики. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є:
1. Розкрито правову природу підписки про невиїзд, змістом якої є правовідносини між визначеними у законодавстві України суб’єктами, до яких також треба віднести підсудного. Учасники, щодо яких застосовується цей вид примусу, мають певні права, головним з яких є отримання дозволу на зміну місця проживання чи перебування, на тимчасове відлучення з місця проживання чи перебування та право на оскарження застосування підписки про невиїзд. Зміна особою процесуального статусу призводить до закінчення дії запобіжного заходу та потребує розв’язання питання про необхідність повторного його обрання.
2. Уточнено, що під поняттям «підписка про невиїзд» потрібно розуміти правове обмеження права та свободи особи на пересування, яке застосовується за рішенням слідчого судді на основі подання слідчого за згодою прокурора, щодо суб’єктів кримінального процесу, котрі підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, потенційно можуть ухилятися від слідства та суду, але не є джерелом небезпеки для життя і здоров’я громадян та не вчиняють дій, спрямовані на перешкоджання провадження у справі. Під словосполученням «достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд», треба розуміти наявність зафіксованих у матеріалах справи фактичних даних про те, що обвинувачений (підозрюваний, підсудний) має змогу ухилитися від слідства та суду, але не має наміру протидіяти правосуддю.
3. На основі аналізу Статуту Кримінального судочинства 1864 року визначено основні риси, які були притаманні «подписке о явке к следствию и неотлучке с места жительства». До них належать: підписка є засобом кримінально-процесуального примусу; підставою для її застосування є фактичні дані, що свідчать про наміри ухилення від слідства і суду; має на меті психологічний вплив на особу; спрямована на обмеження свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого та підсудного; виступає гарантією особистої присутності обвинуваченого під час розслідування та розгляду справи у суді шляхом обмеження можливості його втечі без позбавлення волі; може застосовуватися тільки після порушення кримінального переслідування до особи, яка має процесуальний статус обвинуваченого; передбачає зобов’язання особи з’являтися до слідчого та не змінювати місце проживання; є документом, що має встановлену законодавством процесуальну форму.
4. Обґрунтовано законодавче закріплення умов застосування підписки про невиїзд, а саме: застосування підписки про невиїзд має здійснюватися згідно із законом та ґрунтуватися на відповідності принципу індивідуалізації; даний запобіжний захід необхідно застосовувати з урахуванням всіх значущих обставин кримінальної справи, особи підозрюваного, обвинуваченого та підсудного, характеру вчиненого злочину та обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність особи; засоби кримінально-процесуального примусу мають застосовуватися лише судом, оскільки запобіжний захід обмежує конституційні права особи; примус має бути застосовано при збереженні рівності всіх перед законом та з дотриманням правил презумпції невинуватості. Під час застосування засобу кримінально-процесуального примусу державні органи мають враховувати принцип гуманізму та співвідношення діяння і ймовірно покарання за це діяння.
5. Вважаємо, що строк дії підписки про невиїзд починається з моменту підписання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним підписки та протоколу роз’яснення прав та обов’язків та діє протягом двох місяців.
6. Доцільно законодавчо встановити, що до неповнолітніх запобіжні заходи застосовуються за наявності в матеріалах справи достатніх для цього підстав після пред’явлення обвинувачення в присутності захисника.
7. Стверджується, що зміна затримання на будь-який інший запобіжний захід може здійснюватися протягом усього строку затримання та повинна відбуватися з дотриманням вимог ст. ст. 148, 150, 165, 165-2 КПК України.
8. Обґрунтовано необхідність викласти ст. 151 «Підписка про невиїзд» КПК України в такій редакції:
«Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного письмового зобов’язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання або з місця тимчасового перебування без дозволу посадової особи, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа. Підписка про невиїзд застосовується за скоєння злочину невеликої або середньої тяжкості, або ненавмисного (з необережності) тяжкого злочину в разі визнання особою вини чи явки з повинною…».
9. Через відсутність належного нормативно-правового регулювання порядку надання дозволу на відлучення або зміну місця проживання та умов застосування підписки про невиїзд до неповнолітнього розроблено пропозиції щодо доповнення КПК України ст. 151-1 «Порядок надання дозволу на відлучення або зміну місця проживання чи перебування» та ст. 151-2 «Підписка про невиїзд щодо неповнолітнього».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Судебные уставы императора Александра II с законодательными мотивами и разъяснениями. Устав уголовного судопроизводства под. ред. С.Г.Щегловитова - 10-е изд., перераб., испр. и доп. ¬- С.Пб. : Изд. С.Г.Щегловитова, 1910. - 949 c.
3. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства / И.Я. Фоницкий / - С.Пб.: Изд-во «Альфа», 1996. - Т. 2.– 607 с.
4. Люблинский П.И. Свобода личности в уголовном процессе. Меры обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия / П.И.Люблинский. – С.Пб. : Сенатская типография, 1906. – 705 с.
5. Исаев И.А. История государства и права России : учеб. Пособ. / И.А.Исаев. - М. : Юрист, 1993. - 272 с.
6. Свод законов Российской империи при Императоре Николае Павловиче. – С.Пб. : Типография ІІ отделения Собственой Его Императорского Величества Концелярии, 1833. – 447 с.
7. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство: пособ. к лекциям / Н.Н.Розин. - Томск : Типогрaфия сибирского товариства печатного дела, 1913. – 570 с.
8. Судебные уставы от 20 ноября 1864 г. с изложением рассуждений на коих они основании. Часть вторая Устав уголовного судопроизводства. – С.Пб. : Издание государственной концелярии, 1866. – 504 с.
9. Микляшевский В. О средствах представления обвиняемого в суд и пресечения ему способов уклонения от следствия и суда / В.Микляшевский. – Варшава : Типографія Івана Котті, 1872. - Т. 1 – 431с.
10. Кистяковский А. О пресечении обвиняемому способов уклонения от следствия и суда / А.Кистяковский. – С.Пб. : Изд-во. «Судебные вести», 1868. – 430 с.
11. Познишев С.В. Элементарный учебник русского уголовного процесса / С.В.Познишев. - М. : Типография Г.А.Леман, 1913. – 328 с.
12. Мирлес А. Краткий курс уголовного процесса / А.Мирлес. – 2 изд., доп. и испр. - К. : Вид. И.И.Самоненко, 1912 . – 104 с.
13. Духовской М.В. Русский уголовный процесс / М.В.Духовской. – М. : Типография А.П.Поплавського, 1910. – 448 с.
14. Случевский В. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство – судопроизводство / В.Случевский. - 4-е изд. доп. и испр. - С.Пб. : Типография М.М.Стасюлевича, 1913. – 670 с.
15. Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю.М.Грошевого, О.В.Капліної. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
16. Ткачова Н.В. Меры пресечения, не связанные с заключением под стражу, в уголовном процессе России : монографія / Н.В.Ткачова. – Челябинск : Изд-во ЮУрГУ, 2004. – 192 с.
17. Приказ Реввоенсовета Республики от 30 сентября 1919 г. № 159 // Декреты Советской власти. – М. : Политиздат, 1968. – Т. 4. – 731 с.
18. Об Уголовно-процессуальном кодексе РСФСР. Постановление 3-й сессии ВЦИК от 25 мая 1922 года // История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры: сборник документов // под. ред. С.А.Голунского. – М. : Госюриздат, 1955. – С. 187 - 229.
19. Михайленко П.П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР : Частина I / П.П.Михайленко. - К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1959. – 440 с.
20. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду Української РСР. / упоряд. С.М.Глущенко. – К. : Держполітвидав УРСР, 1963. – Т. 1. – 894 с.
21. Чельцов М.А. Уголовный процесс / М.А.Чельцов. – М. : Госюриздат, 1951. – 335 с.
22. Советское право в период Великой Отечественной войны: Уголовное право. Ч. 2 Уголовный процесс // под ред. И.Т.Голякова. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. - 215 с.
23. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. / М. С. Строгович. - М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1968. – Т. 1. – 278 с.
24. Закон об утверждении основ уголовного судопроизводства Союза ССР и Союзных Республик // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1958. - №14. – С. 251-275.
25. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1961. – № 2. – С. 15.
26. Алексеев Н.С. Основы уголовного судопроизводства Союза ССР и
союзных республик и дальнейшее развитие уголовно-процессуального законодательства / Н.С.Алексеев // Правоведение. - 1959. - № 2. - С. 95 – 104.
27. Советский уголовный процесс: учеб. /под. ред. М.И.Божанов, Ю.М.Грошевого - 2-е изд., доп. - К. : Вища школа, 1983. – 439 с.
28. Савгирова Н.М. Меры пресечения и иные меры процессуального принуждения / Н.М.Савгирова. – М. : Изд. Московського государственного университета, 1960. – 25 с.
29. Гуткин И.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе / И.М.Гуткин. - М. : Изд-во ВШ МООП РСФСР, 1963. – 44 с.
30. Пикалов И.А Становление института мер процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве России (исторический аспект) / И.А.Пикалов. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 168 c.
31. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 січня 2012 № 9700. - [Електронний ресурс] Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312.
32. Булатов Б.Б. К вопросу об уголовно-процессуальном принуждении / Б.Б.Булатов // Проблемы борьбы с преступностью. Сборник научних трудов. - Омск, 1977. – С. 122-130.
33. Коврига З.Ф. Уголовно-процесуальное принуждение / З.Ф.Коврига. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1975. – 99 с.
34. Шевчук О.М. Засоби державного примусу у правовій системі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / О.М.Шевчук. - Х. : 2003. – 16 с.
35. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс / С.С.Алексеев. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Юрид. лит., 1996. - 192 c.
36. Погорецький М.А. Обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у кримінальних справах про організовану злочинність / М.А.Погорецький // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), 2007. – № 15. – С. 3–14.
37. Зинатуллин З.З. Меры уголовно-процессуального принуждения / З.З.Зинатуллин // Правоведение. - 1985. - № 1. - С. 86-88.
38. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность. Вопросы теории и практики / З.З.Зинатуллин. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1981. - 136 c.
39. Демин А.В. Теория государства и права : курс лекций / А.В.Демин. - М. : ИНФРА-М, 2004. - 184 с.
40. Трунова Л.К. Сучасні проблеми застосування запобіжних заходів в кримінальному процесі : дис. доктора юрид. наук : 12.00.09 / Л.К.Трунова. - М., 2002. - 419 с.
41. Коркунов В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / В.М.Коркунов. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1978.-137 с.
42. Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение: общая концепция. Неприкосновенность личности / И.Л.Петрухин. - М. : Наука, 1985. – 239 с.
43. Васильева Е.Г. Меры уголовно-процессуального принуждения: моногр. / Е.Г.Васильева. – Уфа : Изд-во Башкирского государственного университета, 2003. - 136 с.
44. Михайлов В.А. Меры пресечения в российском уголовном процессе / В.А.Михайлов. - М. : Право и Закон, 1996. - 304 с.
45. Козлов В. Мера пресечения не может быть тяжелее меры наказания / В.Козлов // Российская юстиція. - 1998. - № 3 - С. 48.
46. Мазур О.С. Забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / О.С.Мазур - К. : - 2008. - 24 с.
47. Уголовный процесс. Общая часть : учеб. / под. ред. В.П.Божьев М. : Спарк, 1997. – 193 с.
48. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України : підруч. / Л.Д.Удалова. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007. – 352 с.
49. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України : підруч. / Є.Г.Коваленко, В.Т.Маляренко. - 2-е вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
50. Громов Н.А. Уголовный процесс России: Учебное пособие / Н.А.Громов. - М. : Юристъ, 1998. – 552 с.
51. Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003р. по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про відповідності Конституції України (конституційність) положень ст. 150 Кримінально-процесуального кодексу України щодо тяжкості злочину (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу) // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. - №3. – С. 34.
52. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар. / за заг. ред. Ю.П.Аленіна. - вид. 3-тє, допов. та перероб. –Х. : Одіссей, 2011. – 976 с.
53. Кримінальна справа № 378/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
54. Кримінальна справа № 406/07 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м. Севастополя за 2008 р.
55. Смирнов В.В. Арест как мера пресечения, применяемая следователем органов внутренних дел / В.В.Смирнов. – Хабаровск : Изд-во Хабар. ВШ МВД СССР, 1987. – 96 с.
56. Воронцова Н. Основания применения мер пресечения по Уголовно-процесуальному кодексу Российской Федерации / Н.Воронцова // Российский следователь. - 2002. - № 9. - С. 15.
57. Кудин Ф.М. Принуждение в уголовном судопроизводстве / Ф.М.Кудин. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1985. - 136 с.
58. Кримінальна справа № 393/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
59. Кримінальна справа № 427/08 Дніпровського районного суду м.Києва / архів Дніпровського районного суду м. Києва за 2008 р.
60. Кримінальна справа № 440/08 Дніпровського районного суду м.Києва / архів Дніпровського районного суду м. Києва за 2008 р.
61. Кримінальна справа № 4-29/2009 Нахімовського районного суду м.Севастополя / архів Нахімовського суду м. Севастополя за 2009 р.
62. Кримінальна справа № 4-46/08 Дніпровського районного суду м.Києва / архив Дніпровського районного суду м.Києва за 2008 р.
63. Кримінальна справа № 379/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
64. Лившиц Ю.Д. Меры пресечения в советском уголовном процессе / Ю.Д.Лившиц. – М. : Юрид. лит., 1964. – 138 с.
65. Кримінальна справа № 449/08 Дніпровського районного суду м.Києва/ архів Дніпровського районного суду м.Києва за 2008 р.
66. Кримінальна справа № 331/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архив Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
67. Кримінальна справа № 308/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архив Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
68. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В.Т.Бусел. - Київ, Ірпінь : Перун, 2005. - 1728 с.
69. Уголовный процесс России / под ред. З.Ф.Ковриги. – Воронеж : Изд во Воронежского государственного університета, 2002. – 191 с.
70. Эффективность применения мер уголовно-процессуального принуждения органами предварительного расследования в системе МВД СССР: учебное пособ. / отв. ред. А.Я.Дубинский. - К. : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1985. – 107 с.
71. Манаев Ю.В. Применение мер пресечения следователем / Ю.В.Манаев, В.В.Смирнов, В.С.Посник. - Волгоград : Изд-во НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 112 с.
72. Айвар Л.К. Применение мер пресечения в уголовном судопроизводстве : практич. пособ. / Л.К.Айвар, И.Л.Трунов. - М. : Эксмо, 2007. - 640 c.
73. Ситковская О.Д. Психологическая экспертиза несовершеннолетних в уголовном процес се: науч.-метод. пособ. / О.Д.Ситковская, Л.П.Конышева. - М. : Изд-во НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 2001. - 72 с.
74. Еникеев З.Д. Проблема эффективности мер уголовно-процессуального пресечения / З.Д.Еникеев. – Казань : Изд-во Казанского университета, 1982. – 104 c.
75. Кримінальна справа № 916/08 Дніпровського районного суду м.Києва/ архів Дніпровського районного суду м.Києва за 2009 р.
76. Кримінальна справа № 931/08 Дніпровського районного суду м.Києва/ архів Дніпровського районного суду м.Києва за 2009 р.
77. Еникеев З.Д. Социальная ценость и эффективность мер уголовно-процессуального пресечения : учеб. пособ. / З. Д. Еникеев. – Уфа : - 1979. – 88 с.
78. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №15. - Ст. 232.
79. Булатов Б.Б. Об основаниях избрания мер пресечения, не связанных с заключением под стражу, и особенностях их применения по делам несовершеннолетних / Б.Б.Булатов, В.В.Николюк. - К. : Изд-во. НИиРИО КВШ МВД СССР, 1985. - С. 53-66.
80. Еникеев З.Д. Применение мер пресечения по уголовным делам. В стадии предварительного расследования : учеб. Пособ. / З.Д.Еникеев. – Уфа : Изд-во Башк. ун-та, 1988. - 84 c.
81. Берзин А. Избрание судом меры пресечения при возбуждении уголовного дела в отношении нового лица / А.Берзин // Советская юстиція. - 1976. - № 12 - С. 15.
82. Рыжаков А.П. Меры пресечения / А.П.Рыжаков // Юридический мир - 2002. - № 6 - С. 67-70.
83. Громов В.П. Применение мер пресечения на предварительном расследовании и в суде / В.П.Громов, В.П.Проценко. – Краснодар : Сов. Кубань, 2006. - 352 c.
84. Васильева Е.Г. Вопросы уголовного процесса в международных актах : дисс... кандид.юрид.наук : 12.00.09 / Е.Г.Васильева. – М., 2002. - 193 с.
85. Кримінальна справа № 49-2346/08 Дніпровського районного суду м.Києва / архів Дніпровського районного суду м.Києва за 2008 р.
86. Капинус Н.И. Меры пресечения в российском уголовном процессе / Н.И.Капинус // Следователь. - 1998. - № 8. - С. 21-39.
87. Учебник уголовного процесса / В.Н.Буробин, Г.В.Дроздов, А.С.Кобликов, А.С.Мамыкин. - М. : Спарк, 1995. - 382 c.
88. Цоколова О.И. Меры уголовно-процессуального принуждения, состоящие в изоляции подозреваемого, обвиняемого : моногр. / О.И.Цоколова. - М. : Изд-во ВНИИ МВД России, 2008. - 310 c.
89. Кулініч І.О. Психологія управління: навч. Посіб. / І.О.Кулініч. - К. : Вид-во Знання, 2008. – 292 с.
90. Короткий тлумачний словник української мови /уклад.: Д.Г.Гринчишин, Л.Л.Гумецька, В.Л.Карпова. - К. : Радянська школа, 1978. - 296 с.
91. Горелкіна К.Г. Роль запобіжних заходів у системі кримінально-процесуального примусу / К.Г.Горелкіна // Судова апеляція. – 2006. - №3. - С.32.
92. Коваленко Е.Д. Використання оперативної інформації як підстави для застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.наук : 12.00.09 / Е.Д.Коваленко. - К., - 2007. - 20 с.
93. Кримінально-процесуальне право України : підруч. / під заг. ред. Ю.П.Аленіна. - X. : ТОВ «Одіссей», 2009. - 816 с.
94. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України : підруч. / М.М.Михеєнко, В.Т.Нор, В.П.Шибіко. - К. : Либідь, 1999. - 536 с.
95. Пантелеев И.А. Подозрение в уголовном процессе России : учеб. пособ. / И.А.Пантелеев. – Екатеринбург : Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2001. – 48 с.
96. Гончаров I.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство : навч. Посіб. / I.Д.Гончаров. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.
97. Застосування запобіжних заходів, альтернативних взяттю під ватру, у кримінальному судочинстві України: посібник викладача / авт. кол. : Н.Ахтирська, О.Костюченко, Д.Кухнюк, В.Новіков. - К. : Конус-Ю, 2009. – 236 с.
98. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст. 260.
99. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.
100. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України : підруч. / В.М.Тертишник. – 4-те вид., доп. і переробл., К. : Вид-во А.С.К., 2003. – 1120 с.
101. Международные акты о правах человека : сборник документів / состав. : В.А.Карташкин, Е.А Лукашева. - М. : Норма-ИНФРА-М, 2002. - 271с.
102. Узагальнена практика застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства, Верховний Суд України / С.М.Міщенко, Л.В.Гаврилова, В.В.Антощук. – [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/BE28F2CDA4A 54387C22577EC00328B9E?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=BE28F2CDA4A54387C22577EC00328B9E.
103. Постанова пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р № 4. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В.В.Рожнова, А.С.Сизоненко, Л.Д.Удалова. - К. : Вид-во Паливода А. В., 2010.- 456 с.
104. Кримінальна справа № 365/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
105. Кримінальна справа № 389/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
106. Кримінальна справа № 429/08 Дніпровського районного суду м.Києва/ архів Дніпровського районного суду м.Києва за 2008 р.
107. Закон України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст.793.
108. Капинус Н.И. Процессуальные гарантии прав личности при применении мер пресечения в уголовном процес се: моногр. / Н.И.Капинус. - М. : Изд. дом "Буквовед", 2007. - 416 c.
109. Еникеев З.Д. Отмена и изменение меры пресечения судом / З.Д.Еникеев // Советская юстиція. - 1984. - № 20 - С. 13-14.
110. Кримінальна справа № 335/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
111. Кримінальна справа № 311/08 Гагарінського районного суду м.Севастополя / архів Гагарінського районного суду м.Севастополя за 2008 р.
112. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст.131.
113. Назаров В.В. Кримінальний процес України : навч. посіб. / В.В.Назаров, Г.М.Омельяненко. – Вид. 2-е, доп. і переробл. - К. : Атіка, 2007. – 584 с.
114. Мазур О.С. Забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.наук : 12.00.09 / О.С.Мазур. - К., 2008. - 19 с.
115. Третьякова М. В. Деякі аспекти забезпечення прав обвинуваченого та підозрюваного у світлі міжнародних стандартів / М. В. Третьякова // Вісник. – Вип. 36. – Х., 2007. – С. 194-199.
116. Карнеева Л.М. Подозреваемый в советском уголовном процессе / Л.М.Карнеева // Социалистическая законность. - 1959. - № 4. - С. 35.
117. Калачова О.М. Визначення слідчим процесуального статусу осіб, що беруть участь у досудовому провадженні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.наук : 12.00.09 / О.М.Калачова. - К., 2008. - 19 с.
118. Дмитрук В.М. Правильное применение меры пресечения - гарантия неприкосновенности личности / В.М.Дмитрук // Проблемы правоведения. Республиканский межведомственный научный сборник.- 1979. - № 39, - С. 103-106.
119. Ковна У. Ювенальна юстиція: історичний досвід / У.Ковна. – Львів : Вид-во Львівського ун-ту, 2005. – 87 с.
120. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний Вісник України. - 1998. - №13. – Ст. 270.
121. Конвенція про права дитини // Зібрання діючих міжнародних договорів України. - 1990. –№1. – С. 205.
122. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення пра-восуддя щодо неповнолітніх ('"Пекінські правила") // Советская Юстиция. 1991. - №11-14.
123. Правила Организации Объединенных Наций, касающиеся защиты несовершеннолетних, лишенных свободы – [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/juveniles_liberty.shtml.
124. Ювенальное право : учеб. для вузов / под ред. А.В.Заряева, В.Д.Малкова. – М. : ЗАО Юстицинформ, 2005. - 320 с.
125. Мельникова Э.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность. / Э.Б.Мельникова. – М. : Наука, 1990. – 120 с.
126. Рибак М.С. Конституционные гарантии для несовершеннолетних детей / Рибак М.С. // Представительная власть. - № 5-6. - 1997. - С. 34.
127. Хахуцяк О.Ю. Захист прав неповнолітніх обвинувачених у кримінальному процесі України: дисс... канд.юрид.наук : 12.00.09 / О.Ю.Хахуцяк. - К., 2006. - 195с.
128. Лист МОН від 13 вересня 2010 року №1/9-623 «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи». – [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/other/8993.
129. Омельченко Г.Е. Цели и основания применения мер пресечения к не-совершеннолетним : учеб. пособ. / Г.Е.Омельченко. - К. : КВШ МВД СССР, 1988.- 92 с.
130. Потехина Е.А. Присмотр за несовершеннолетним подозреваемым или обвиняемым как мера пресечения и ее применение следователями органов внутренних дел: автореф. дисс. на стиск. учен. степени канд.юрид.наук : 12.00.09 / Е.А.Потехина. - С.Пб., 2006. - 22 c.
131. Холод Р.С. Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні: дисс... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Р.С.Холод. – Запоріжжя, 2007. — 261 с.
132. Максимова Н.Ю. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання : навч. посіб. / Н.Ю.Максимова; під ред. С.І.Яковенка. – К. : КЮІ КНУВС, 2005. - 200 с.
133. Обидина Л. Избрание меры пресечения несовершеннолетнему обвиняемому / Л.Обидина // Советская юстиция. - 1981. – № 14 - С. 26-27.
134. Северин О.О. Застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.наук : 12.00.08 / О.О.Северин. - Запоріжжя, 2009. - 20 с.
135. Петечел О.Ю. Використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 19.00.06 / О.Ю.Петечел. - Нац. ун-т внутр. справ., К. : - 2009. - 19 с.
136. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В.В.Рожнова, А.С.Сизоненко, Л.Д.Удалова. - К. : Паливода А.В., 2010. - 456 с.
137. Бедь В.В. Використання адвокатом-захисником психологічних знань у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.наук : 19.00.06 / В.В.Бедь. - Нац. акад. внутр. справ МВС України. К., 1999. - 18 с.
138. Миньковский Г.М. Особенности расследования и судебного разбирательства дел о несовершеннолетних / Г.М.Миньковский. - М. : Изд-во Госюриздание, 1959. – 207 с.
139. Бегалиев К. Прокурорский надзор за расследованием дел о преступлениях несовершеннолетних / Бегалиев К.; под общ. ред. А.С.Панкратова. – М. : Юрид. лит., 1971. – 98 с.
140. Пастушенко С.В. Деякі особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх / С.В.Пастушенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України. – 2010. - № 3. – С. 350-356.
141. Кримінальна справа № 457/08 Дніпровського районного суду м.Києва / архів Дніпровського районного суду м.Києва за 2008 р.
142. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення кримінальної міліції у справах дітей» від 8 липня 1995 р. № 502 // ЗП України. - 1995. - № 9. - Ст. 237.
143. Шавкун М.Г. Запобіжні заходи в кримінальному процесі та контроль суду за їх застосуванням / М.Г.Шавкун // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. - № 3. – Ст. 144-148.
144. Омельяненко Г.М. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів / Г.М.Омельяненко // Право України. – 2002. - №5. – С. 79-83.
145. Копетюк М. Участь законного представника неповнолітнього на досудовому слідстві / М.Копетюк // Юридична Україна. – 2009. – № 1. - С. 98-106.
146. Василенко Д.Л. Затримання як захід процесуального примусу в контексті обмеження прав громадян // Науковий вісник КНУ ВС. - 2007. - Вип. 6. - С. 95.
147. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В.М.Тертишник. - К. : А.С.К., 2007. - 1057 с.
148. Галимов О.Х. Производство дознания по уголовным делам о преступлениях несовершеннолетних / О.Х.Галимов, Б.Б.Булатов, С.И.Гирько. – М. : ВНИИ МВД России, 2003. – 134 с.
149. Указ Президента України № 597/2011 «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» – [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/13600.
150. Указ Президента України № 311/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» – [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/7703.html