ПРОКУРОР ЯК СУБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Бегма Андрій Петрович

УДК 343.163

ПРОКУРОР ЯК СУБ’ЄКТ
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Азаров Юрій Іванович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. Діяльність прокурора у стадії порушення кримінальної справи 12
1.1. Прийняття заяв та повідомлень про злочини, їх реєстрація.................... 12
1.2. Перевірка прокурором заяв та повідомлень про вчинені чи підготовлювані злочини .................................................................................... 24
1.3. Вирішення заяв і повідомлень про злочини та повноваження прокурора при прийнятті процесуальних рішень ………................................................. 40
Висновки до розділу 1........................................................................................ 65

РОЗДІЛ 2. Роль і місце прокурора під час досудового розслідування кримінальних справ ........................................................................................... 67
2.1. Здійснення прокурором процесуального керівництва розслідуванням..67
2.2. Роль прокурора при погодженні рішень слідчого чи органу дізнання... 81
2.2.1. Рішення, які обмежують свободу та особисту недоторканність громадян............................................................................................................... 81
2.2.2. Рішення, які обмежують конституційні права громадян на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції................................................................ 97
2.2.3. Рішення про направлення справи до суду для вирішення питання про закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності........................................................................ 105
2.3. Заявлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному процесі.................................................................................... 112
Висновки до розділу 2...................................................................................... 121

РОЗДІЛ 3. Прокурор у судових стадіях кримінального процесу.............. 122
3.1. Участь прокурора в судовому засіданні………………………………..122
3.2. Процесуальні особливості участі прокурора в розгляді кримінальних справ у суді апеляційної та касаційної інстанцій ...................................... 145
3.3. Відновлення справ у зв’язку з нововиявленими обставинами……….. 161
Висновки до розділу 3...................................................................................... 169

ВИСНОВКИ..................................................................................................... 170
ДОДАТКИ........................................................................................................ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 205

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова в Україні правової держави, для якої людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, висуває на перше місце в сфері правового регулювання суспільних відносин права та свободи людини і громадянина.
Ці положення набувають особливого значення для кримінально-процесуальної діяльності, оскільки вона поєднана з втручанням в особисте життя громадян, обмеженням у випадках, передбачених законом, їх прав і свобод, застосуванням заходів процесуального примусу. Реалізація в кримінальному законодавстві принципів правової держави є органічною передумовою забезпечення прав і законних інтересів громадян, які залучаються до сфери кримінального судочинства.
Одним з державних інститутів, який здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів в державі є Прокуратура України. Її діяльність багатопланова, і одним з напрямків цієї діяльності є участь прокурора в кримінальному процесі. Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, прокуратурою в 2009 році виявлено та поставлено на облік раніше не зареєстрованих 18926 злочинів, з них внаслідок скасування 18291 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи з одночасним порушенням. У 3869 кримінальних справах скасовано постанови про їх порушення. Кількість скасованих постанов про закриття кримінальних справ становить 6214. Скасовано 63664 постанови про зупинення досудового слідства та дізнання. Прокуратурою виявлено та поставлено на облік понад 18 тис. прихованих від обліку злочинів, понад 17 тис. з них – з одночасним скасуванням незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальних справ. За результатами розслідування понад 5 тис. (5093) порушених кримінальних справ направлено до суду [29].
Однак, стосовно ролі та місця прокуратури, як в суспільстві в цілому, так і серед гілок влади існують різні думки, іноді досить суперечливі. У зв’язку з реформуванням як державних інститутів, так і законодавства в цілому, виникає потреба на науковому рівні вивчити роль органів прокуратури в державній діяльності через призму кримінально-процесуальної діяльності.
Неабияку актуальність має дане питання у зв’язку з вирішенням однієї з найгостріших проблем сучасної науки і практики кримінального процесу, що пов’язана з концептуальним визначенням, яким же бути новому кримінально-процесуальному законодавству України, як оптимально реформувати кримінальний процес, в якому можуть бути істотно обмежені права особи.
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави та права, науки кримінального процесу та прокурорського нагляду, інших галузевих правових наук, зокрема:
• вітчизняних: В.П. Бахін, І.В. Вернидубов, В.І. Галаган, В.В. Гевко, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, М.В. Джига, Е.О. Дідоренко, В.В. Долежан, А.Я. Дубинський, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, А.Б. Муравін, Б.О. Навроцький, В.В. Нечепаєв, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, Б.Г. Розовський, Р.Ю. Савонюк, Г.П. Середа, З.Д. Смітієнко, С.М. Стахівський, В.М. Тертишник, А.Р. Туманянц, Л.Д. Удалова, Г.І. Чангулі, О.Б.Червякова, В.П. Шибіко, П.В. Шумський, В.М. Ягодинський;
• зарубіжних: В.Д. Арсеньєв, В.С. Афанасьєв, Ф. Багаутдінов, В.С. Бажанов, В.І. Басков, В.П. Бож’єв, М.М. Гапанович, С.П. Єфімічев, М.В. Жогін, З.З. Зінатуллін, Л.М. Карнєєва, О.А. Кожевніков, М.П. Кузнєцов, О.М. Ларін, В.А. Ледащев, П.А. Лупинська, М.Ю. Рагінський, Р.Д. Рахунов, В.М. Савицький, Л.А. Сергєєв, М.С. Строгович, М.А. Чельцов, Ф.М. Ягофаров.
Водночас складність і багатоаспектність даної проблеми й надалі зумовлює нагальну потребу в її вивченні, оскільки ряд проведених попередніх досліджень відбулися досить давно, стосувалися минулих періодів розвитку кримінального судочинства, базувалися на застарілому законодавстві, проводилися через призму загальних напрямків досліджень відповідно до їх тематики, а тому окремі важливі положення залишились не розробленими повністю та носять дискусійний характер.
Внесені у 2001 році досить істотні зміни до кримінально-процесуального закону надали прокуророві ряд повноважень, не зовсім властивих для органів прокуратури (зокрема з протокольної форми досудової підготовки матеріалів, щодо зміни обвинувачення в суді тощо). Водночас ряд позитивних позицій втрачено, що виглядає не зовсім послідовно з боку законодавця.
Дисертант прагне розглянути проблеми, пов’язані з інститутом прокуратури в комплексі, запропонувати власне бачення шляхів їх вирішення.
Вибір теми та необхідність проведення конкретного дослідження виникають також у зв’язку з реалізацією Концепції судово-правової реформи, розробкою та прийняттям нового КПК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексних програм профілактики правопорушень: на 2006-2008 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів України від 1 березня 2006 року № 116-р та на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; наказу МВС України “Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ” від 15 березня 2006 р. № 263; Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008; до Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльності органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 роки, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755; до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; до Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ та плану роботи кафедри кримінального процесу вищезгаданого закладу. Тема розглянута та схвалена відділенням кримінально-правових наук АПрН України (п. 621, 2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою цього наукового дослідження є розробка питань місця прокурора в кримінально-процесуальній діяльності та її законодавчого врегулювання.
Для досягнення цієї мети автором були поставлені такі завдання:
– з’ясувати сутність діяльності прокурора як суб’єкта кримінального процесу в Україні;
– проаналізувати стан наукових досліджень із зазначених питань;
– визначити місце і роль прокуратури щодо забезпечення законності під час здійснення кримінально-процесуальної діяльності відповідними владними органами держави;
– вивчити та узагальнити слідчу, судову і прокурорську діяльність у ході провадження по кримінальних справах з метою виявлення шляхів вдосконалення;
– вивчити досвід провадження в кримінальних справах у зарубіжних країнах;
– встановити особливості діяльності прокурора на різних стадіях кримінального процесу;
– розробити рекомендації з метою поліпшення практичної діяльності прокурорів у кримінальному судочинстві та внести пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері нагляду за додержанням і застосуванням законів.
Предмет дослідження – прокурор як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використано загальний діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання дійсності. Вибір та використання певних методів і прийомів наукового пізнання обумовлюється системним підходом. Це дає можливість досліджувати проблеми кримінально-процесуальної діяльності прокурора та розробки шляхів її вдосконалення. Системний метод використовувався під час встановлення головних чинників, що визначають шляхи вдосконалення діяльності прокурора в сучасних умовах (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). Історико-правовий метод застосовано під час аналізу повноважень прокурора на стадії порушення кримінальної справи та під час судового розгляду в різні часи функціонування правової системи України (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2.1, 3.1). Використання порівняльно-правового методу сприяло аналізу кримінально-процесуального законодавства зарубіжних держав (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 3.1). Дослідження проблем на стадії досудового розслідування кримінальної справи та пошуку шляхів їх вирішення забезпечило використання логічного методу (підрозділи 1.1, 1.3). Застосовано також статистичний метод (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 3.1) і соціологічні методи (опитування) (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1) при проведенні анкетування.
Названі методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту та об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.
Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України та інших законодавчих актів, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, Генеральної прокуратури України, постанови Пленуму Верховного Суду України, нормативні акти інших країн, національна правозастосовна практика, досвід зарубіжних держав, довідкова література, статистичні матеріали.
Достовірність та обґрунтованість висновків проведеного дослідження підтверджуються емпіричною базою, якою є дані узагальнення практики кримінально-процесуальної діяльності слідчих органів, прокуратури, суду, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, відомчі аналітичні матеріали та інші документи, що містять інформацію з досліджуваної проблеми. Також дані, одержані внаслідок вивчення 126 кримінальних справ у районних судах Київської та Кіровоградської областей та дані опитування за спеціально розробленими дисертантом анкетами 118 слідчих, 87 працівників прокуратури та 45 суддів з м. Києва, Київської, Кіровоградської та Полтавської областей. Використовувався особистий практичний досвід дисертанта, набутий за час роботи у слідчому підрозділі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним дослідженням кримінально-процесуальної діяльності прокурора після проведення “малої судової реформи” у період розробки нового КПК України. Найбільш вагомі результати дослідження, які характеризують особистий внесок автора до розробки зазначеної проблеми, полягають у наступних положеннях, висновках і пропозиціях:
вперше:
– зроблено висновок про те, що прокурор наділений не властивими йому повноваженнями щодо порушення справи, обрання запобіжного заходу та складання обвинувального висновку за протокольною формою досудової підготовки матеріалів. Дані повноваження пропонується покласти на органи дізнання;
– обґрунтовано потребу в уточненні повноважень прокурора на стадії порушення кримінальної справи щодо прийняття рішень за результатами перевірки заяв і повідомлень про злочини;
– запропоновано ряд змін та доповнень до законодавства щодо заявлення та підтримання прокурором цивільного позову в кримінальному процесі та участі прокурора в судовому засіданні;
удосконалено:
– систему критеріїв розмежування питання про те, в яких випадках зміна кваліфікації злочину або суті обвинувачення можлива в судовому засіданні, а в яких потребує повернення справи на додаткове розслідування;
отримали подальшого розвитку:
– положення щодо зміни повноважень прокурора при порушенні кримінальних справ відповідно до ст. 27 КПК України (справи приватного обвинувачення);
– наукова думка, що під час досудового розслідування прокурор поряд з функцією нагляду за дотриманням законів здійснює також і процесуальне керівництво органами дізнання та досудового слідства;
– обґрунтування необхідності розширення повноважень прокурора щодо можливості самостійно закривати кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо в ході дізнання та досудового слідства не встановлено особу, яка вчинила злочин, та у зв’язку з декриміналізацією діяння.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та впроваджені у:
– законодавчу сферу – для внесення змін і доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, доопрацювання проекту нового КПК України (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 2 лютого 2011 р.);
– навчальний процес та науково-дослідну діяльність Національної академії прокуратури України (акт впровадження від 6 вересня 2010 р.);
– навчальний процес Державного вищого навчального закладу “Українська академія бізнесу та підприємництва” (акт впровадження від 14 квітня 2009 р.);
– систему службової підготовки та практичну діяльність органів досудового слідства МВС України (акт впровадження ГСУ від 29 червня 2006 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались на науково-практичних конференціях та семінарах: науково-теоретичній конференції навчально-наукового інституту управління НАВСУ “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (м. Київ, 2005 р.); Міжнародному семінарі “Правові засади ведення слідства” за участю представників Вищої Національної школи поліції м. Ліона та головного управління прикордонної поліції Французької Республіки (м. Київ, 2005 р.); міжвузівській курсантській (студентській) науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (м. Київ, 2005 р.); науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченої створенню Академії управління МВС “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції “Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства” (м. Київ, 2007 р.); Першому міжнародному науково-практичному семінарі “Судово-балістичні дослідження та суміжні галузі знань” (м. Київ, 2009 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2009 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції “Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні” (м. Запоріжжя, 2010 р.); міжнародному науково-практичному семінарі “Криміналістичне забезпечення розслідування та розкриття злочинів” (м. Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, викладені автором у дев’яти публікаціях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України та складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють дев’ять підрозділів, висновків, 11 додатків та списку використаних джерел (295 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки, з них загальний обсяг тексту – 173 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження діяльності прокурора у кримінальному процесі дозволяє дійти наступних висновків.
Прокуратура, як і раніше, залишається багатофункціональним органом. Для забезпечення законності під час порушення та розслідування кримінальних справ органами дізнання та досудового слідства прокурор здійснює нагляд за виконанням законів у ході їх процесуальної діяльності. Виходячи зі статусу прокуратури як централізованої системи органів, що відповідають за виконання законів у державі в цілому, та ролі прокурора в кримінально-процесуальній діяльності, можна зробити висновок про те, що основною функцією прокурора в досудових стадіях кримінального судочинства продовжує залишатися нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства. Саме з метою попередження, виявлення та усунення порушень закону з боку органів розслідування прокурор втручається до їх процесуальної діяльністі, забезпечуючи законність розслідування, невідворотність відповідальності за скоєні злочини та недопущення покарання невинних. Виявивши при здійсненні нагляду факти порушення прав учасників кримінально-процесуальної діяльності, прокурор зобов’язаний вжити дієвих заходів до їх усунення, до реального забезпечення прав, наданих законом учасникам процесу.
Для урегулювання порядку прийняття, забезпечення повноти реєстрації та законності вирішення заяв і повідомлень про злочини дане питання необхідно більш детально регламентувати в кримінально-процесуальному законодавстві.
Перелік приводів до порушення кримінальної справи, зазначений в ч. 1 ст. 94 КПК необхідно розширити, додавши пункт “інші повідомлення”.
Частину 3 ст. 100 КПК України необхідно викласти в наступній редакції: “Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи та виносить постанову про відмову в порушенні справи, або направляє матеріали для проведення додаткової перевірки, встановивши її строк в межах одного місяця”.
Частину 3 ст. 27 КПК України необхідно викласти в наступній редакції: “У виняткових випадках, коли потерпілий у справі за будь-яким із зазначених у частині 1 чи 2 цієї статті злочинів є неповнолітнім, через свої фізичні або психічні вади, безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу й за відсутності скарги потерпілого, якщо при цьому відсутня скарга законного представника потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а по закінченню розслідування розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з обвинуваченим, підсудним може бути закрита лише за згодою прокурора”.
У КПК України необхідно закріпити положення про те, що про відмову слідчому у погодженні подання прокурор повинен виносити мотивовану постанову.
Повноваження прокурора затверджувати обвинувальний висновок, тим самим, погоджуючись зі звинуваченням, висунутим органами розслідування, і надалі підтримувати це звинувачення в суді, а також право давати вказівки по справі та повертати її для провадження додаткового розслідування, зобов’язують прокурора, в необхідних випадках, здійснювати і процесуальне керівництво розслідуванням. Ця функція більш характерна для начальників слідчих відділів (управлінь) правоохоронних відомств, які мають право проводити розслідування. Проте прокурор здійснює процесуальне керівництво підлеглими йому слідчими прокуратури, а також за необхідності з метою попередження, виявлення та усунення порушення закону й слідчими інших відомств, що свідчить про співпідпорядкованість процесуального керівництва основній наглядовій функції прокурора. Особиста участь прокурора у розслідуванні є вираженням принципу безпосередності кримінального процесу.
Виходячи зі сказаного, правомірним є висновок про те, що повноваження прокурора за КПК України зберегли владно-розпорядчий характер і можуть бути використані ним при реалізації кожної з притаманних йому функцій, перш за все, прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства в процесі розслідування злочинів.
Частину 2 ст. 165 2 КПК України необхідно доповнити реченням “при цьому в необхідних випадках прокурор повинен допитати підозрюваного чи обвинуваченого, а неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого – в усіх випадках”. Статтю 165-2 КПК України необхідно доповнити частиною третьою такого змісту: “За відсутності підстав для взяття під варту прокурор виносить мотивовану постанову про відмову в погодженні подання”. Відповідно частини 3–9 ст. 165-2 КПК вважати частинами 4–10.
Враховуючи, що при проведенні огляду житла чи іншого володіння особи втручання у сферу приватного життя громадян є таким, як і під час обшуку, провадження огляду без постанови суду має бути обґрунтовано у протоколі слідчої дії шляхом зазначення причин, які обумовили її проведення у такий спосіб, та протягом доби копію протоколу має бути надіслано прокуророві, що дозволить останньому перевірити обґрунтованість і законність її проведення, а за наявності до того підстав реагувати відповідним чином. Аналогічно слід діяти і у випадках провадження обшуку без санкції прокурора. Відповідні зміни та доповнення необхідно внести у чинний КПК (ч. 4 ст. 177, ч. 7 ст. 190 КПК України).
В ч. 1 ст. 126 КПК речення “Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду” треба замінити реченням такого змісту: “Накладення арешту на майно зазначених осіб, яке знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, а також на їхні вклади проводиться виключно за рішенням суду на підставі подання слідчого чи органу дізнання, погодженого з прокурором”.
Діяльність прокурора в судовому розгляді не повинна бути упередженою, здійснюватися в односторонньому обвинувальному аспекті, націленому винятково на викриття підсудного будь-якою ціною, навіть незважаючи на відсутність достатніх доказів.
Для того, щоб діяльність прокурора в судовому розгляді була об’єктивною, державним обвинувачем не повинен виступати прокурор, який брав безпосередню участь у провадженні досудового слідства або дізнання за даною кримінальною справою. Ці обставини, як видається, необхідно розглядати як підставу для відводу державного обвинувача.
Відмова від обвинувачення за наявності до того законних підстав, слід визнати обов’язком прокурора. У силу своєї процесуальної самостійності він не може і не повинен підтримувати обвинувачення, наполягати на визнанні підсудного винним, коли подані докази не підтверджують пред’явлене обвинувачення. Прокурор зобов’язаний так вчинити в силу того, що в кримінальному судочинстві він виступає не в особистій якості, а як посадова особа, яка діє від імені держави, яка не зацікавлена у засудженні тих осіб, чия винність з безсумнівністю не доведена.
Критерієм розмежування питання про те, в яких випадках зміна кваліфікації злочину або суті обвинувачення можлива у судовому засіданні, а в яких потребує повернення справи на додаткове розслідування, може стати обсяг досудового обвинувачення.
Апеляційне та касаційне провадження є самостійними стадіями кримінального процесу та виступають формами контролю за судовою діяльністю нижчестоящих судів. Як самостійні стадії вони мають власний предмет розгляду, завдання і характер правовідносин, різну процедуру розгляду справ, різний обсяг повноважень суду і види підсумкових рішень, які приймаються.
З урахуванням процесуальних особливостей провадження у суді апеляційної та касаційної інстанції, можливо говорити про тактику участі прокурора в суді апеляційної інстанції та тактику участі прокурора в суді касаційної інстанції як про самостійні розділи тактики участі прокурора у розгляді судами кримінальних справ.
Автор сподівається, що сформульовані ним висновки, наукові положення, пропозиції з удосконалення законодавства та практики правозастосовної діяльності, внесуть певний внесок до теорії кримінального процесу та будуть сприяти зміцненню законності та оптимальному вирішенню завдань кримінального судочинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини : Прийнята 18 квітня 1961 року // Право зовнішніх зносин : Збірник документів / Упорядники Ю. В. Алданов, І. М. Забора, В. І. Резніченко. – К. : Видавничий дім “Промені”, 2003. – С. 82-93.
2. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 року // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3 (Вкладка). – С. 2-32.
3. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – К. : Наукова думка, 1992. – С. 18-24.
4. Закон України “Про адвокатуру” : Прийнятий 19 грудня 1992 р. // ВВРУ. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
5. Закон України “Про Конституційний Суд України” : Прийнятий 16 жовтня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
6. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” : Прийнятий 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
7. Закон України “Про прокуратуру” : Прийнятий 5 листопада 1991 р. // ВВРУ. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
8. Закон України “Про статус народного депутата України” : Прийнятий 17 листопада 1992 р. // ВВРУ. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
9. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” : Прийнятий 11 липня 2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 40. – Ст. 290.
10. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” : Прийнятий 7 липня 2010 р. // ВВРУ. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст.529.
11. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” : Прийнятий 23 грудня 1997 р. // ВВРУ. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
12. Закон України “Про Рахункову палату” : Прийнятий 11 липня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 43. – Ст. 212.
13. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю, та за розголошення банківської таємниці” : Прийнятий 16 грудня 2004 р. // ВВРУ. – 2005. – № 5. – Ст. 119.
14. Закон України “Про внесення до деяких законодавчих актів України змін і доповнень щодо удосконалення попереднього розслідування” : Прийнятий 30 червня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 34. – Ст. 355.
15. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність із Цивільним кодексом України” : Прийнятий 2 червня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 25. – Ст. 1417.
16. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” : Прийнятий 12 липня 2001 р. // ВВРУ. – 2001. – № 44. – Ст. 233.
17. Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” : Прийнятий 12 липня 2001 р. // ВВРУ. – 2001. – № 44. – Ст. 234.
18. Закон України “Про внесення змін до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України” : Прийнятий 19 квітня 2007 р. // ВВРУ. – 2007. – № 32. – Ст. 411.
19. Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи” : Прийнятий 14 грудня 2006 р. // ВВРУ. – 2001. – № 34-35. – Ст. 187.
20. Закон України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” : Прийнятий 21 червня 2001 р. // ВВРУ. – 2001. – № 34-35. – Ст. 187.
21. Закон України “Про внесення зміни до Кримінально-процесуального кодексу України щодо вручення копії постанови про порушення кримінальної справи” : Прийнятий 22 грудня 2006 р. // ВВРУ. – 2007. – № 11. – Ст. 95.
22. Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру” № 3757 від 10 липня 2003 року, внесений народними депутатами України Потебеньком М. О., Кармазіним Ю. А.
23. Про заходи неухильного дотримання встановлених законом термінів розслідування й тримання обвинувачених під вартою : Вказівка Прокуратури УРСР і МВС УРСР № 15-1-1591 від 28 червня 1990 року.
24. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються : Затверджена наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 19. – Ст. 1366.
25. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини : Затверджена наказом Генерального прокурора України від 24 червня 2004 року № 66/13-ОК.
26. Інструкція про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини : Затверджена наказом ДПА України від 24 червня 1998 року № 304.
27. Інструкція про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду в установах кримінально-виконавчої системи заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди : Затверджена наказом Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 5 травня 2000 р. № 117.
28. Інструкція про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації заяв і повідомлень про вчинені або підготовлені злочини : Затверджена наказом СБУ від 27 січня 2005 року № 44.
29. Інформація про стан законності в державі за 2009 рік. // http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html?_m=publications&_t=rec&id=36585
30. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К. : Вікар, 1997. – 64 с.
31. Кримінальний кодекс України : Офіційний текст. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
32. Кримінальний кодекс Української РСР : Прийнятий 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
33. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 5 лютого 2011 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05;
34. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – К. : Наукова думка, 1992. – С. 36-58.
35. Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення : Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 5.
36. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство : Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 4гн із змінами і доповненнями.
37. Про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення його відповідності кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству : Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № 5.
38. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Вісник Верховного Суду України. – 1996. – № 2. – С. 11.
39. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 6-10.
40. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 6-10.
41. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – К. : Наукова думка, 1992. – 199 с.
42. Проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 0952), підготовлений Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (станом на 25 травня 2006 р.). – К., 2006.
43. Проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 1233), підготовлений Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (станом на 13 грудня 2007 р.). // http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115
44. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 10 грудня 2008 року, підготовлений робочою групою Міністерства юстиції України та Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права. – К., 2010. – 322 с.
45. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2000) 19 “Роль державної прокуратури у системі кримінального судочинства” від 6.10.2000 р.
46. Справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу : Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 32-35.
47. Рішення суду у справі Талат Теле проти Туреччини від 21 грудня 2004 р. // Юридична газета. – 2005. – 20 січня. – С. 19.
48. Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности : Сборник судебных решений по уголовным делам. – К. : Знання, 1993. – 240 с.
49. Уголовно-процессуальный кодекс Азербайджанской Республики. – Баку : Юрид. лит., 2001.
50. Уголовно-процессуальный кодекс Приднестровской Молдавской Республики от 17 июля 2002 г. – Тирасполь, 2002.
51. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова Кишинэу, 14 марта 2003 г., № 122-XV. // http://yurotdel.com/zakony/ugolovno-processualnyi-kodeks-respubliki-moldova.html
52. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь. – изд. 2-е, испр. и доп. – Минск: Тесей, 2001. – 360 с.
53. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан: Учебно-практическое пособие. – Алмати: Норма-К, 2004. – 256 с.
54. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М. : “Юрайт-М”, 2002. – 246 с.
55. Уголовно-процессуальный кодекс Франции 1958 года. – М. : Прогресс, 1967. – с.
56. Уголовно-процессуальный кодекс УССР : Научно-практ. комментарий / В. Г. Белоусенко, Ю. М. Грошевой, А. Я. Дубинский и др. ; отв. ред. П. Г. Цупренко. – К. : Политиздат Украины, 1984. – 595 с.
57. Уголовно-процессуальный кодекс Украины : Научно-практический комментарий / Под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. – Харьков, 2003.
58. Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні : Указ Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 // Укази Президента України, 1991-1994. – К., 1997. – Т. 1. – С. 813-820.
59. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : Монографія / В. І. Галаган – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
60. Александров С. А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе (досудебные стадии) : Учеб. пособие / С. А. Александров – Горький : Горьк. ВШ МВД СССР, 1976. – 124 с.
61. Альперт С. А. [Рецензия] / С. А. Альперт, М. И. Бажанов // Изв. вузов. Правоведение. – 1965. – № 4. – С. 159-162. Рецензия на книгу : Гальперин И. М. и Лукаше¬вич В. З. Предание суду по советскому уголовно-процессуальному праву. – М. : Юрид. лит., 1965. – 150 с.
62. Альперт С. А. О процессуальных функциях прокурора в советском уголовном судопроизводстве / С. А. Альперт // Проблемы социалистической законности : Респ. межвед. науч. сб. – Харьков : Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1982. – Вып. 10. – С. 94-100.
63. Альперт С. А. Обвинение в советском уголовном процессе : Учеб. пособие / С. А. Альперт. – Харьков : ХЮИ, 1974. – 38 с.
64. Анашкин Г. З. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам / Г. З. Анашкин, И. Д. Перлов. – М. : Юрид. лит., 1982. – 80 с.
65. Арсеньев В. Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в отдельных стадиях советского уголовного процесса / В. Д. Арсеньев // Вопросы борьбы с преступностью по советскому законодательству : Серия юрид. – Томск : Изд-во Иркутского ун-та, 1969. – Т. 45. – Вып. 8, ч. 4. – С. 3-196.
66. Афанасьев В. С. Прокурорский надзор за расследованием преступлений органами внутренних дел / В. С. Афанасьев, Л. А. Сергеев. – М. : [б. и.], 1977. – 145 с.
67. Афанасьев В. С. Процессуальная деятельность в стадии возбуждения уголовного дела : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ”Уголовный процесс; Судоустройство; Прокурорский надзор; Криминалистика” / В. С. Афанасьев. – М., 1973. – 20 с.
68. Афанасьев В. С. Рассмотрение сообщений о преступлениях / В. С. Афанасьев, Л. А. Сергеев. – М. : [б. и.], 1972. – 116 с.
69. Багаутдинов Ф. Возбуждение уголовного дела по УПК РФ / Ф. Багаутдинов // Законность. – 2002. – № 7. – С. 27-29.
70. Баев О. Я. Прокурор как субъект уголовного преследования : Науч.-практическое пособие / О. Я. Баев. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 144 с.
71. Бажанов В. С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? / В. С. Бажанов // Законность. – 1995. – № 1. – С. 63-64.
72. Бакаев Д. М. Надзор прокурора района за расследованием уголовных дел / Д. М. Бакаев. – М. : Юрид. лит., 1979. – 109 с.
73. Бакаев Д. М. Прокурорский надзор за законностью задержания подозреваемых и ареста обвиняемых : Учеб. пособие / Д. М. Бакаев, А. Н. Балашов. – Х. : Основа, 1980. – 32 с.
74. Бакаев Д. М. Сущность, задачи, формы и методы прокурорского надзора за соблюдением законов органами дознания и досудебного следствия : Учеб. пособие / Д. М. Бакаев, И. Ф. Цымбалистенко. – Х. : ИПК, 1997. – 43 с.
75. Балашов А. Действительно ли возбуждение уголовного дела – первоначальная стадия уголовного процесса? / А. Балашов // Соц. законность. – 1989. – № 8. – С. 53-54.
76. Барабаш А. С. Состязательность, ее роль в установлении виновности обвиняемого / А. С. Барабаш, К. Г. Помренин // Проблемы доказывания виновности в уголовном процессе. – Красноярск, 1989. – С. 40-51.
77. Басков В. И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в судах / В. И. Басков. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Юрид. лит., 1986. – 288 с.
78. Басков В. И. Законность и обоснованность возбуждения уголовных дел / В. И. Басков // Вестник МГУ. – 1993. – № 4. – С. 21-29.
79. Басков В. И. Прокурорский надзор. Учебно-методическое пособие / В. И. Басков. – М. : Зерцало, 1998. – 80 с.
80. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Баулін Олег В’ячеславович. – К., 2000. – 236 с.
81. Бахин В. П. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью : Данные исследований за 1980-2002 г. / В. П. Бахин, Н. С. Карпов; Национальная академия внутренних дел Украины. – К. : Основа, 2002. – 456 с.
82. Бегма А. П. Взаємодія слідчого і прокурора у забезпеченні прав і законних інтересів особи при провадженні слідчих дій / А. П. Бегма // Криміналістичне забезпечення розслідування та розкриття злочинів : наукові тези, доповіді та повідомлення. – К. : КИЙ, 2010. – С. 19-23.
83. Бегма А. П. Вказівки прокурора по розслідуваній кримінальній справі як форма його участі в доказуванні / А. П. Бегма // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами VІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Уклад. Т. Д. Климчук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2009. – 722 с. – С. 500-503.
84. Бегма А. П. Окремі питання цивільного позову в кримінальному процесі / А. П. Бегма // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 149-152.
85. Бегма А. П. Порушення прокурором кримінальних справ приватного обвинувачення / А. П. Бегма // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 147-150.
86. Бегма А. П. Проблеми здійснення прокурором кримінального переслідування / А. П. Бегма // Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства : матеріали наук.-практ. конф. – К. : Київський національний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 29-32.
87. Бегма А. П. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів у кримінальному судочинстві / А. П. Бегма // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2005. – № 1. – С. 245-252.
88. Бегма А. П. Процесуальний порядок прийняття рішення по заяві чи повідомленню про злочин / А. П. Бегма // Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності : зб. матеріалів наук.-теорет. конф. присвяченої створенню Академії управління МВС. – К. : Академія управління МВС, 2006. – С. 179-181.
89. Бегма А. П. Роль прокурора на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом вогнепальної зброї / А. П. Бегма, М. Ф. Сокиран // Судово-балістичні дослідження та суміжні галузі знань : тези наукових доповідей та повідомлень Першого між нар. наук.-практ. семінару. – К. : Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ, 2009. – С. 108-117.
90. Білоусенко В. Питання судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку в постановах Пленуму Верховного Суду України / В. Білоусенко // Коментар судової практики з кримінальних справ. – К., 1997. – № 6. – С. 89.
91. Божьев В.П. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: Комментарий. – М., 2002.
92. Бутов В. Н. Уголовный процесс Австрии / В. Н. Бутов ; науч. ред. : Г. И. Чангули. – Красноярск : Изд-во ун-та, 1988. – 200 с.
93. Быков Л. А. Прокурорский надзор за исполнением законов в деятельности органов дознания и предварительного следствия МООП : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ”Уголовный процесс; Судоустройство; Прокурорский надзор; Криминалистика” / Л. А. Быков. – М., 1968. – 19 с.
94. Великошин И. И. Обеспечение законности и обоснованности отказов в возбуждении уголовного дела : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ”Уголовный процесс; Судоустройство; Прокурорский надзор; Криминалистика” / И. И. Великошин. – М., 1980. – 23 с.
95. Вернидубов І. В. Правові наслідки відмови прокурора від обвинувачення / І. В. Вернидубов // Право України. – 1995. – № 5-6. – С. 41-44.
96. Вільчик Т. Б. Забезпечення всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин кримінальної справи засобами прокурорського нагляду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ”Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Т. Б. Вільчик. – Х., 1994. – 25 с.
97. Галкин А. Вновь открывшиеся обстоятельства / А. Галкин, Н. Громов // Российская юстиция. – 1997. – № 5. – С. 25-26.
98. Галкин Б. А. Советский уголовно-процессуальный закон / Б. А. Галкин. – М. : Госюриздат, 1962. – 255 с.
99. Гальперин И. М. Взаимодействие государственных органов и общественности по борьбе с преступностью. Уголовно-правовое и уголовно-процессуальное исследование / И. М. Гальперин. – М. : Юрид. лит., 1972. – 184 с.
100. Гапонов А. Зміна прокурором обвинувачення в суді / А. Гапонов, Л. Хруслова // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 85-88.
101. Головко Л. В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования : соотношение понятий / Л. В. Головко // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 41-51.
102. Гончаренко В.Г. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-проце¬суального кодексу України / В. Гончаренко // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 698-710.
103. Горбачов О. В. Підстави для провадження слідчих дій / О. В. Горбачов // Кримінальний процес України : Підручник / за ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Харків, 2000. – С. 211-213.
104. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
105. Грицаченко В. В. Юридичні аспекти порушення кримінальної справи / В. В. Грицаченко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 3. – С. 230-240.
106. Громов Н. А. Возбуждение производства по вновь открывшимся обстоятельствам : Учеб. пособие / Н. А. Громов ; под ред. Г. З. Анашкина. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1984. – 44 с.
107. Грошевий Ю. М. Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого ; [ред. М. С. Лопата] – К.: Ін Юре, 1997. – 18 с.
108. Грошевий Ю. М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2. – С. 138-147.
109. Грошевой Ю. М. Уголовно-процессуальные аспекты оперативно-розыскной деятельности / Ю. М. Грошевой, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский // Вісник ЛАВС МВС ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – № 3. – С. 81-91.
110. Грошевой Ю. М. Уголовный процесс зарубежных социалистических государств / Ю. М. Грошевой // Советский уголовный процесс. Учебник / Под общей ред. М. И. Бажанова и Ю. М. Грошевого. – К. : Вища школа, 1983. – 2-е изд., доп. – С. 408-429. – 439 с.
111. Гуреев П. П. Гражданский иск в советском уголовном процессе / П. П. Гуреев. – М. : Госюриздат, 1961. – 95 с.
112. Давыденко Л. М. Прокурор на предварительном следствии: блюститель закона или обвинитель // Весы Фемиды. – 2000. - № 3 (15). – С. 56.
113. Даев В. Г. К понятию обвинения в советском уголовном процессе / В. Г. Даев // Правоведение. – Л., 1970. – № 1. – С. 76-86.
114. Долежан В. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи / В. Долежан, Ю. Полянський // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 9-14.
115. Драговоз В. Взаємодія суду та прокуратури в кримінальному судочинстві / В. Драговоз // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 26-31.
116. Дробот В. П. О противоречиях процессуальной регламентации стадии доследственной проверки сообщений о совершенном преступлении / В. П. Дробот // Вісник ЛАВС МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 4. – С. 101-119.
117. Дроздов О. М. Правове регулювання виїмки документів, що становлять банківську таємницю, на стадії досудового розслідування / О. М. Дроздов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 3. – С. 47-56.
118. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя. Правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский ; отв. ред. Г. И. Чангули. – К. : Наукова думка, 1984. – 182 с.
119. Дурдинець В. В. Боротьба зі злочинністю має бути всеохоплюючою й ефективною / В. В. Дурдинець // Право України. – 1998. – № 1. – С. 25-32.
120. Ефимичев С. П. Протокольная форма досудебной подготовки материалов / С. П. Ефимичев // Формы досудебного производства и их совершенствование. Сборник научных трудов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1989. – С. 83-95.
121. Жалинский А. Э. Введение в немецкое право / А. Э. Жалинский, А. А. Рерихт. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
122. Жогин Н. В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел / Н. В. Жогин. – М. : Юрид. лит., 1968. – 264 с.
123. Звирбуль В. К. Деятельность прокуратуры по предупреждению преступности. Науч. основы / В. К. Звирбуль. – М. : Юрид. лит., 1971. – 168 с.
124. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / В. С. Зеленецкий. – Харьков : Вища школа. Изд-во ХГУ, 1979. – 144 с.
125. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецкий. – Х. : Изд-во “КримАрт”, 1998. – 339 с.
126. Зеленецкий В. С. Отказ прокурора от государственного обвинения : Учеб. пособие / В. С. Зеленецкий. – Харьков : ХЮИ, 1979. – 116 с.
127. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением законов органами внутренних дел при приеме, регистрации, учете и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях. Учебное пособие / В. С. Зеленецкий, В. Д. Финько, А. З. Белецкий. – М., 1988. – 121 с.
128. Зеленецький В. Прокурорський нагляд за виконанням законів при реєстрації джерел інформації про злочини / В. Зеленецький, Л. Лобойко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6(18). – С. 35-46.
129. Зеленецький В. Питання боротьби зі злочинністю / В. Зеленецький, Л. Лобойко // Збірник наукових праць. – Х. : Право, 1999. – Вип. 3. – С. 89-93.
130. Зинатуллин 3. 3. Уголовно-процессуальное доказывание / З. З. Зинатуллин. – Ижевск, 1993. – С. 149.
131. Зозулинский А. Отказ прокурора от обвинения и его правовые последствия / А. Зозулинский // Советское государство и право. – 1978. – № 7. – С. 137-140.
132. Игнатович Н. И. Дорога к суверенитету. (Декларация о Государственном суверенитете Республики Беларусь) / Н. И. Игнатович // Законность. – 1992. – № 1. – С. 8-10.
133. Исаенко В. Проблема выполнения следственных действий до возбуждения уголовного дела (закон и реальность) / В. Исаенко // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 85-88.
134. Исаенко В. Следственные действия и полномочия прокурора по надзору за ними / В. Исаенко // Законность. – 2003. – № 2. – С. 20-26.
135. Ігнатенко Ю. Окремі питання участі прокурора в кримінальному судочинстві / Ю. Ігнатенко // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 70-75.
136. Каз Ц. М. Доказательственная деятельность прокурора в стадии судебного разбирательства уголовных дел / Ц. М. Каз // Основные направления деятельности советской прокуратуры. Межвузовский сборник научных трудов – Свердловск : Изд-во ун-та, 1988. – С. 131-136.
137. Капинус К. Новое полномочие прокурора (к вопросу о даче прокурором согласия на возбуждение уголовного дела) / К. Капинус // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 76-77.
138. Каплина О. Проблеми забезпечення недоторканності житла на досудовому слідстві / О. Каплина, В. Маринів // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3. – С. 181-189.
139. Каркач П. Деякі питання тактики обвинувачення в суді / П. Каркач // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С. 87
140. Карнеева Л. М. Особенности оценки доказательств на разных этапах досудебного следствия / Л. М. Карнеева, Г. М. Генрихов // Советское государство и право. – 1966. – № 8. – С. 74-79.
141. Карнеева Л. Нужна ли стадия возбуждения уголовного дела / Л. Карнеева // Соц. законность. – 1990. – № 5. – С. 49-50.
142. Кітура А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою / А. Кітура // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 59-61.
143. Клочков В. Г. Про вдосконалення процедури обчислення строків тримання під вартою / В. Г. Клочков // Право України. – 1998. – № 1. – С. 66-72.
144. Клочков В. Г. Проблемы современной концепции прокурорского надзора. Материалы совместного заседания Совета по рассмотрению вопросов теоретического характера и Координационного бюро теории социалистической законности и прокурорского надзора 29 мая 1989 г.: Стенографический отчет. № 117 Проблемы современной концепции прокурорского надзора // Науч. инф. по вопросам борьбы с преступностью. Гаврилов В.В., Демин В.Г., Зеленецкий В.С., Кливер И.Я., Клочков В.В., Костанов Ю.А., Ломовский В.Д., Рябцев В.П., Сафонов А.П., Шинд В.И., Отв. ред.: Клочков В.В., Отв. за вып.: Дашков Г.В., Зелинская Н.А. – М., Изд-во ВНИИ пробл. укрепления законности и правопорядка, 1989. – № 117. – С. 56.
145. Клочков В. Г. Прокурорський нагляд за додержанням строків тримання під вартою / В. Г. Клочков // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 8. – С. 57-64.
146. Кобликов А. С. Процессуальные вопросы, возникающие в стадии возобновления дел по вновь открывшимся обстоятельствам / А. С. Кобликов // Советская юстиция. – 1967. – № 8. – С. 12-13.
147. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : Навч. посібник / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
148. Коваленко Є. Г. Порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ під час апеляційного провадження / Є. Г. Коваленко // Міжнародне право і національне законодавство : зб. наук. праць Київського міжнар. ун-ту. – К., 2002. – Вип. 2. – С. 164-171.
149. Ковтун Н. Н. Нужен ли возврат к ревизионному началу в кассационном и надзорном производстве? / Н. Н. Ковтун // Журнал российского права. – 2002. – № 12. – С. 68-74.
150. Кожевников Г. К. Актуальные проблемы прокурорского надзора за исполнением законов органами дознания и досудебного следствия / Г. К. Кожевников // Актуальные проблемы формирования правового государства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции, 24 - 26 октября 1990 г. – Х., 1990. – С. 286-288.
151. Кожевников И. Упорядочить полномочия следователя / И. Кожевников // Российская юстиция. – 1997. – № 12. – С. 22-24.
152. Кожевников О. А. Прокурорский надзор за исполнением законов при осуществлении дознания и предварительного следствия как направление прокурорского надзора / О. А. Кожевников // Проблемы теории и практики прокурорского надзора в современных условиях. Тезисы научно-практической конференции : В 2 ч. Ч. 2. – М : ИПК РК Ген. прокуратуры РФ, 2005. – Ч. 2. – С. 25-27.
153. Кокорев Л. Д. Проблемы совершенствования законодательства о правосудии по уголовным делам / Л. Д. Кокорев // Укрепление законности и борьба с преступностью в условиях формирования правового государства. – М., 1990. – С. 135-138.
154. Колбая Г. Н. Эффективность прокурорского надзора за соблюдением законности в суде / Г. Н. Колбая // Советское государство и право. – 1970. – № 8. – С. 118-122.
155. Коментарі, надані паном Драго Кошем, заступником Держсекретаря Держуправління боротьби з корупцією Республіки Словенія (до глави 24) / Рада Європи – Експертна оцінка проекту Кримінально-процесуального кодексу України – 2004/09.
156. Кондратьев А. В. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии досудебного следствия за законностью применения мер процессуального принуждения : Учеб. пособие / А. В. Кондратьев, Л. М. Давыденко, П. М. Каркач. – Донецк : [б. и.], 2003. – С. 31-32.
157. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ”Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О. В. Кондратьєв. – Х., 2005. – 19 с.
158. Кони А. Ф. Искусство речи на суде / А. Ф. Кони // Закон. № 9. – М. : Известия, 2005. – С. 98-105.
159. Корж В. Проблеми вдосконалення повноважень прокурора, судді у кримінальному судочинстві / В. Корж // Право України. – 1997. – № 10. – С. 93
160. Корневский Ю. В. Возобновление производства ввиду вновь открывшихся обстоятельств / Ю. В. Корневский // Уголовно-пр