Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків)

brief description

Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького

На правах рукопису

Біла Оксана Григорівна

Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор,
дійсний член АПН України
Яценко Тамара Семенівна

Черкаси-2001

ЗМІСТ
ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
РОЗДІЛ 1. ПСИХОКОРЕКЦІЯ ТА ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ОСОБИСТІСНИМ РОЗВИТКОМ ІНДИВІДА
1.1. Особистісна психокорекція психологів-практиків як необхідна передумова становлення професіоналізму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.2. Теоретичні трактування механізмів психокорекції. . . . . . . . . .18
1.2.1. Сутність індивідуальної психологічної допомоги в різних теоретичних підходах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18
1.2.2. Групові форми психокорекційної роботи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33
1.3 . Порівняльна характеристика психологічних факторів, що сприяють психокорекції в СПТ та АСПН. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..47
Висновки до розділу І . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ
2.1. АСПН як метод психокорекції та наукового дослідження в порівнянні з традиційним підходом до експерименту. . . . . . . . . . . . . . . . .58
2.2. Механізми позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції як основа забезпечення психокорекційної ефективності методу АСПН. . 74
2.3. Динаміка групового процесу АСПН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
2.4. Вираженість групових змін процесу АСПН в малюнках . . . . . . . . . . . . . . ...82
2.5. Особливості управління груповим процесом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
2.6. Методики активного соціально-психологічного навчання. . . . . . . . . . .. 102
2.6.1. Методика групової дискусії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
2.6.2. Методика психомалюнка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
2.6.3. Методика психодрами та рольової гри. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .110
2.6.4. Методика консультування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
2.6.5. Підсумковий аналіз використання можливостей вербальних вправ АСПН. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..137

Висновки розділу 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .149
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПСИХОКОРЕКЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ МЕТОДУ АСПН
3.1. Психокорекційна сутність методу АСПН. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152
3.2. Психокорекційна спроможність комплексу тематичних малюнків. . . . . . ..160
3.2.1. Комплекс тематичних малюнків як засіб цілісного пізнання психіки. .160
3.2.2. Аналітичні пояснення психолога до малюнків О. та їх психоаналізу. . .163
3.3. Результативність психокорекційного процесу АСПН. . . . . . . . . . . . . . . . . 171
Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..181
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
Додаток А. Комплекс психомалюнків студента Р. на тему Я і група” (група АСПН, лютий 1997р.). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
Додаток Б. Комплекс тематичних малюнків О., слухача курсів перепідготовки психологів-практиків (група АСПН, лютий 2000р.), та їх аналіз. . . . . . . . . . . .207 ВСТУП
Актуальність дослідження. Вирішення складних соціальних завдань, пов’язаних з розбудовою України як демократичної держави значною мірою залежить від ефективності підготовки практичних психологів. Останнє потребує розвитку системи державної психологічної служби, складовою якої є практична психологія.
Методологічні проблеми практичної психології висвітлено в сучасних наукових працях: С.Д.Максименка, В.Г.Панка, Н.Ю.Максимової, Н.В.Чепелєвої, О.Ф.Бондаренка, Л.В.Волинської, П.П.Горностая, К.Л.Мілютіної, Г.О.Балла, Н.А.Побірченко, Т.С.Яценко та ін. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дозволяє окреслити теоретичні засади дослідження, а також констатувати, що в прямій постановці проблема психокорекційної спроможності тих чи інших методів практичної психології не розроблялась. Більш об’ємно представлені в літературі роботи, присвячені психотерапії, що, очевидно, зумовило їх неадекватне використання в ракурсі психокорекції. Можна констатувати наявність спільних підходів до розробки методичного інструментарію психотерапії та психокорекції.
Для розвитку психологічної служби, зокрема практичної психології, велике значення набуває питання методичного забезпечення галузі практичної психології, яка складається з двох блоків: індивідуального консультування та групової психокорекції. У 80-ті роки XX століття набули великого впливу дослідження в галузі соціотренінгу (О.Г.Ковальов, Л.А.Петровська) і активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Т.С.Яценко). Більшість методів групової психокорекції, описаних у літературі (О.Б. Бовть, О.С.Матвійчук, Т.А.Міщенко, М.В.Удовенко, Ю.Ф.Акименко), проводять роботу на соціально-перцептивному рівні. Недостатньо розкриті можливості методів, орієнтованих на глибинно-рефлексивне пізнання психіки, до яких відноситься метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т.С.Яценко.
Аналіз наукової літератури свідчить, що вчені, які займаються розробкою практичних методів у галузі соціально-перцептивного тренінгу, спеціально не досліджували їх психокорекційну спроможність. В рамках методу АСПН набули значного розвитку певні наукові аспекти глибиннопсихологічного підходу до групової психокорекції. Останнє засвідчують роботи М.П.Зажирка, В.І.Коновальчук, Л.В.Мошенської, О.Д.Сафіна, О.Г.Солодухової, П.В.Теслюка. Зокрема, в роботі В.І.Коновальчук доведено величезне значення розуміння психологом-практиком феномену заміщення для забезпечення ефективності глибиннопсихологічної психокорекції, а П.В.Теслюк в своїй дисертації довів, що символіка малюнків носить полізначний характер.
Разом з тим, можна стверджувати, що до цих пір спеціально не досліджувалась проблема психокорекційної сутності методу АСПН, що й обумовило вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри практичної психології Черкаського державного університету ім.Б.Хмельницького та плану НДР Академії педагогічних наук України (16 напрям): Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”. Загальна тема наукового дослідження: Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”.
Об’єкт дослідження: процес групової психокорекції майбутніх психологів-практиків методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН).
Предмет дослідження: психокорекційні фактори (групові та індивідуально-особистісні), що обумовлюють ефективність АСПН.
Мета дослідження: виявити передумови ефективності групової психокорекції за методом АСПН.
Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на тому, що психокорекційний процес передбачає цілісне включення суб’єкта у особистісні взаємини з іншими людьми членами групи АСПН.
Перша гіпотеза дослідження виходить з передбачення, що психокорекційні можливості методу АСПН залежать від особливостей процесуальної психодіагностики, пов’язаної з об’єктивуванням несвідомих аспектів психіки та проясненням, спільно з учасниками навчання, їх системної упорядкованості, тобто логіки несвідомого та її протиріч з логікою свідомого.
Друга гіпотеза дослідження: результативність методу АСПН залежить від єдності психодіагностичної та психокорекційної процедур, від урахування ведучим групи АСПН провідних механізмів психокорекції: позитивної дезінтеграції і вторинної інтеграції психіки суб’єкта та глибиннопсихологічних передумов виникнення деструктивних проявів психіки у сфері спілкування.
Відповідно до мети та гіпотез були поставлені завдання дослідження:
1. Проаналізувати літературні джерела, що висвітлюють різновиди індивідуальної та групової психопрофілактичної допомоги в контексті виявлення психологічних передумов ефективності психокорекційного процесу.
2. Здійснити порівняльний аналіз АСПН, як методу групової психокорекції, з соціально-психологічним тренінгом (СПТ).
3. Визначити психокорекційні фактори та провідні механізми управління груповим процесом АСПН та забезпеченням результатів психокорекції, завдяки об’єктивуванню несвідомих аспектів психіки.
4. Дослідити особливості групової динаміки як фактору психокорекції в процесі АСПН.
5. Визначити особливості вербальних та невербальних аспектів роботи у групі АСПН.
Методологічною основою дослідження є положення про цілісний характер психічної організації особистості та взаємну зумовленість психологічних та соціальних феноменів. Дисертаційне дослідження ґрунтувалося на принципах детермінізму, єдності теоретичного та емпіричного, системного і цілісного, діяльнісного і культурологічного підходів.
Використання сутності положень методології зумовило обґрунтування поняттєвого апарату дослідження, визначення провідних ідей та методів їх теоретичного обґрунтування, науковий опис феноменів, що виявлені в процесі аналізу вербальної та невербальної продукції учасників груп АСПН.
Теоретичну основу досліджень становлять:
положення щодо завдань і методів практичної психології (Ю.Н.Ємельянов, О.Г.Ковальов, Л.А.Петровська, Т.С.Яценко, О.Ф.Бондаренко);
наукове розуміння структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки (Г.О.Балл, С.Леклер, З.Фрейд, А.Фрейд, К.Хорні та ін.);
уявлення про можливості використання малюнкових технік з метою психодіагностики і психокорекції особистості (К.Маховер, О.Ф.Потьомкіна. О.С.Романова, Г.Т.Хоментаускас, Т.С.Яценко);
положення психодинамічної теорії, яка ґрунтується на результатах активного соціально-психологічного навчання (Т.С.Яценко).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених в дисертації завдань і перевірки сформульованих в роботі гіпотез використано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення), а також методи емпіричного дослідження:
· порівняльний аналіз ефективності різноманітних підходів до надання психопрофілактичної допомоги людині;
· науковий аналіз емпіричного матеріалу груп АСПН з метою пізнання особливостей використаних вербальних та невербальних методик та їх психокорекційної спроможності;
· самооцінка учасниками АСПН результатів навчання;
· тестування, спостереження, бесіда.
Організація дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1991-2000 років у три етапи.
На першому етапі (1991-1993 рр.) робота в групах активного соціально-психологічного навчання в якості учасника та активного спостерігача з метою особистісної психокорекції та вивчення методу.
На другому етапі (1996-1998 рр.) вивчення стану розробки наукової проблеми використання можливостей групової психокорекції; розробка програми і методики дослідження.
На третьому етапі (1998-2000) дослідження психодіагностичних та психокорекційних можливостей вербальних та невербальних вправ методу АСПН; експериментальна перевірка отриманих результатів у закладах освіти I-IV рівнів акредитації, систематизація та оформлення результатів дослідження у вигляді кандидатської дисертації.
Емпірична база: дослідження виконувалося на базі Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького. У дослідженні брали участь 325 студентів психологічного факультету та слухачів факультету перепідготовки кадрів Практична психологія”.
Наукова новизна роботи:
1. Вперше зроблено порівняльний аналіз АСПН і СПТ як групових форм психокорекційної роботи, в контексті механізмів психокорекції, методичних особливостей та результативності.
2. Розкрито психокорекційні можливості АСПН як методу глибиннопсихологічної психокорекції.
3. Розширено погляди на групову динаміку як на фактор глибиннопсихологічної психокорекції, в контексті дії механізмів позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.
4. Виявлено особливості використання вербальних та невербальних методик в процесі АСПН та об’єктивовано їх психокорекційну спроможність.
Теоретичне значення роботи полягає у:
обґрунтуванні системи психокорекційного впливу на особистість у вигляді методу АСПН;
поглибленні розуміння глибиннопсихологічних труднощів в спілкуванні суб’єкта та поняття особистісної проблеми, досліджуваних в процесі АСПН;
встановленні зв’язку між психокорекцією та особистісним розвитком індивіда;
обґрунтуванні необхідності особистісної психокорекції психологів-практиків як необхідної передумовою їх професійної підготовки;
розкритті психологічних передумов ефективності психокорекційного процесу АСПН;
встановленні значення об’єктивації несвідомих аспектів психіки в контексті їх системної та логічної упорядкованості (в порівнянні з логікою свідомого) для ефективності процесу групової психокорекції.
Практичне значення дослідження. Теоретичні положення, емпіричний матеріал та висновки дають можливість психологам-практикам, аспірантам, викладачам, учителям, вихователям оптимізувати процес професійної взаємодії з іншими людьми, виходячи з розуміння системної організації несвідомого, в порівнянні із свідомим, та його впливу на поведінку індивіда. Психокорекційні можливості основних методів (спонтанна дискусія, рольова гра, психодрама, психомалюнок та ін.), вербальних та невербальних вправ АСПН можуть бути використані психологами-практиками у професійній діяльності, а також педагогами для оптимізації стосунків з учнями та для проведення з ними факультативних занять.
Впровадження результатів дослідження у професійну підготовку психологів-практиків здійснювалося у Черкаському державному університеті (довідка№608/01-11від08.06.2001р.). Теоретичні і методичні положення дисертації знайшли практичне втілення під час консультування студентів та викладачів Полтавського державного педагогічного університету (довідка №22/1475 від 17.04.2001р.); Черкаського навчально-консультаційного центру Волинського інституту економіки та менеджменту (довідка№84/01-10від24.04.2001р.); Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка№116/01-10від14.05.2001р.); слухачів курсів перепідготовки педагогів-психологів Вітебського обласного інституту підвищення кваліфікації (довідка№6407від22.11.1999р.).
Особистий внесок автора полягає у:
· теоретичному обґрунтуванні необхідності особистісної психокорекції психологів-практиків як передумови їх професійного становлення;
· здійсненні порівняльного аналізу психологічних факторів, що сприяють психокорекції в різних формах групової психокорекційної роботи, зокрема в СПТ та АСПН;
· поглиблені розуміння особливостей групової динаміки як фактору психокорекції за методом АСПН;
· визначенні особливостей використання вербальних та невербальних методик в контексті АСПН та їх психокорекційної спроможності;
· розкритті психокорекційної сутності методу АСПН.
Вірогідність та надійність результатів дослідження та зроблених на їх основі висновків забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних меті дослідження, його предмету і завданням; репрезентативністю вибірки та значним обсягом емпіричних даних; використанням технічних засобів у матеріалізації психокорекційного процесу АСПН; можливістю відтворення дослідницької ситуації АСПН і отриманих результатів за допомогою аудіо та відеозаписів.
На захист виносяться такі основні положення:
1. Особистісна психокорекція психологів-практиків є необхідною передумовою їх професійного становлення. Останнє зумовлює особливості підготовки майбутніх фахівців у галузі практичної психології, які полягають в необхідності їх власної психокорекції, зорієнтованої на виявлення глибиннопсихологічних передумов особистісних проблем, що деструктують процес спілкування з іншими людьми.
2. Психокорекційні можливості методу АСПН в значній мірі залежать від професійних можливостей керівника групи та його вмінь активізувати учасників у напрямку об’єктивування несвідомих аспектів психіки та виявлення їх системної упорядкованості, яка організується в логіку несвідомої сфери суб’єкта.
3. Результативність групової психокорекції за методом АСПН залежить від єдності психодіагностичної та психокорекційної процедур, від урахування керівником групи АСПН групових психокорекційних факторів, також забезпечення дієвості провідних механізмів психокорекції (позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції), від розуміння розбіжностей між суб’єктивною інтегрованістю психіки та об’єктивною її дезінтергованістю і від можливостей надання допомоги суб’єкту у напрямку об’єктивного її інтегрування на більш високому рівні розвитку.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертації та її результати були висвітлені у доповідях та повідомленнях автора на науково-практичній конференції Проблеми оновлення змісту загальної освіти” (м.Ростов-на-Дону, 1992), на Міжнародній науково-практичній конференції Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі” (м.Чернівці, 1993), на міжвузівській науково-практичній конференції Психолого-педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії” (м.Київ, 1993), на міжвузівській науково-практичній конференції молодих викладачів та аспірантів Інтеграція науки у систему підготовки учителів” (м.Черкаси, 1995), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Методи підготовки фахівців до професійного спілкування” (м.Черкаси, 1997). Крім того, результати дослідження заслуховувались на засіданнях кафедри психології Черкаського державного університету (1995-2001).
Публікації. Результати дослідження відображені в 10 публікаціях (з них 7 статей, 5 одноосібних статей, 3 тез доповідей).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел та двох додатків. Текст містить одну таблицю. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінки, додатки займають 53 сторінки. Список використаних джерел містить 221 найменування, з них 24 іноземними мовами.

bibliography

ВИСНОВКИ
· Вагомість становлення в Україні психологічної служби та практичної психології як її складової пояснюють інтерес дослідників до індивідуальних та групових методів надання психологічної допомоги суб’єкту. Дисертаційне дослідження показало, що серед групових форм психокорекційної роботи бракує методів, орієнтованих на глибиннопсихологічне пізнання психіки, на виявлення інфантильних передумов труднощів спілкування суб’єкта з іншими людьми. Метод АСПН, завдяки своїй глибиннопсихологічній орієнтації та психоаналітичній спроможності окремих методик, розширює можливості психокорекції, переборюючи обмеження соціотренінгу лише соціально-перцептивним рівнем.
· Аналіз групових форм психокорекційної роботи в контексті різних теоретичних підходів до її організації дозволяє констатувати наявність спільних положень організації та функціонування психокорекційних груп, незалежно від їх теоретичної орієнтації (клімату довіри, прийняття іншого таким, яким є, принципу щирості, емоційної відкритості, відсутності критичних суджень та ін.) та визначити відмінності в процесуальному аспекті, в механізмах психокорекції та в очікуваних результатах. До спільних характеристик можна віднести: гуманістично орієнтовані принципи роботи; розширення соціально-перцептивної компетентності людини; вагомість групової динаміки як фактору психокорекції; відпрацювання навичок і форм оптимальної поведінки в ситуації спілкування та ін. Відрізняються ці практики орієнтованістю психокорекційних процедур на: СПТ - соціально-перцептивні процеси; АСПН глибиннопсихологічне пізнання особистісних проблем суб'єкта. Психокорекційна робота в групах АСПН, на відміну від груп соціотренінгу, не обмежується лише виявленням поведінкових стереотипів учасників груп та усвідомленням суб’єктами їх особливостей та оптимізацією навичок соціально-перцептивної взаємодії, а, перш за все, спрямована на об’єктивування характеристик внутрішньої суперечності психіки того чи іншого учасника навчання та гармонізацію його свідомої та несвідомої сфер. Робота СПТ зорієнтована на ситуативні захисти”, психокорекційний же процес АСПН на об'єктування базових форм психологічних захистів”, за якими криється суперечність між логікою свідомої та несвідомої сфер.
· Метод АСПН являє собою діагностико-корекційний процес, завданням якого є розкриття глибиннопсихологічних передумов деструктивних проявів психіки суб’єкта у спілкуванні, усвідомлення яких учасниками навчання є передумовою бажаних психокорекційних змін (зменшення рівня тривожності; розширення самосвідомості за рахунок виявлення інфантильних передумов труднощів у спілкуванні; опанування навичками самоаналізу та розуміння глибинних характеристик поведінки інших людей; розширення соціально-перцептивної компетентності шляхом опанування рефлексивними знаннями та ін.). Цьому передує спонтанність поведінки учасників групового процесу, гуманістично зорієнтовані принципи роботи та процесуальність психодіагностики в групі АСПН, що узгоджується з провідними механізмами психокорекції: позитивною дезінтеграцією та вторинною інтеграцією на більш високому рівні особистісного розвитку.
· Дослідження дозволило ствердити основні характеристики механізмів позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції психіки на більш високому рівні розвитку. До позитивного характеру дезінтеграції можна віднести те, що вона сприяє розширенню самосвідомості суб’єкта, відбувається багаторівнево і на фоні групової інтеграції, слугує передумовою подальшої особистісної інтеграції на більш високому рівні розвитку. Вторинна інтеграція психіки залежить від позитивності процесу дезінтеграції, пов’язаного з виявленням суперечностей між логікою свідомої та несвідомої сфер психіки, та від можливостей суб’єкта у їх розв’язанні. Групова динаміка в АСПН виступає складовою позитивної дезінтеграції побутово інтегрованих структур психіки учасників АСПН.
· Основними методиками методу АСПН є групова дискусія, рольова гра, психодрама, психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків, психологічне консультування. Крім окреслених методик, дисертаційне дослідження виявило важливість використання, для забезпечення психокорекційного ефекту, таких інструментальних прийомів у процесі АСПН, як конфронтація, співставлення, співпереживання, інтерпретація, реалізація зворотного зв’язку, взаємопідтримка, психодіагностичне спрямування запитань, використання загальноприйнятих ознак і якостей та ін. Процес АСПН передбачає цілісну реалізацію методик та прийомів, вміння керівника доцільно їх використовувати у сприятливий момент психокорекції та забезпечувати гармонійне поєднання однієї діагностико-корекційної методики з іншою.
· Психокорекційні можливості методу АСПН базуються на спроможності керівника психокорекційної групи, спільно з учасниками навчання, об’єктивувати несвідомі аспекти психіки та прояснити їх системну упорядкованість, пов’язану з логікою несвідомої сфери суб’єкта, та гармонізувати взаємозв’язки з сферою свідомого шляхом розширення можливостей учасників навчання у розв’язанні внутрішніх суперечностей. Об’єктивними показниками психокорекції є показники динамічних процесів психіки у напрямку: від суб’єктивно інтегрованих структур психіки до об’єктивно інтегрованих. Останнє сприяє нівелюванню факторів об’єктивної дезінтеграції психіки на фоні суб’єктивної її інтегрованості. Таким чином, дослідження показало, що психокорекційна спроможність методу АСПН забезпечується його глибиннопсихологічною спрямованістю та методичною достатністю інструментальних прийомів пізнання несвідомої сфери в єдності із свідомою сферою.
· Результати письмового опитування та анкетування учасників навчання свідчать про результативність психокорекційного впливу, який забезпечується методом АСПН. Показниками результативності психокорекційного процесу АСПН є зниження тривожності учасників навчання; зменшення тенденції до викривлення соціально-перцептивної інформації в процесі спілкування; послаблення потреби в автоматизованих захистах”; розуміння глибинно- психологічних причин деструктивних взаємин в процесі спілкування; збільшення гнучкості та адаптивності поведінки; розвиток здібностей саморефлексії та децентрації уваги в соціально-перцептивній взаємодії. Виявлено позитивні показники особистісних змін учасників груп АСПН у постгруповий період. Навчання в групі АСПН позитивно корелює з професійною діяльністю психологів-практиків, зокрема, це сприяє розвитку їх здатності до рефлексії ілюзорних потреб власного Я”; нівелює бажання підтверджувати гідність Я” суб’єктивними способами, відірваними від професійної діяльності; розвиває можливість упереджувати виникнення емоційних переживань, зумовлених амбіційними тенденціями Я”, розширює сферу самоусвідомлення та обсяг рефлексивних знань.
· Метод АСПН дозволяє учасникам навчання зрозуміти спрямованість психіки та внесок суб’єкта у прояву деструктивних тенденцій поведінки, причини яких знаходяться за межами їх усвідомлення особою. Сутність психокорекції в АСПН полягає в розширенні можливостей самореалізації та досягнення бажаних цілей, в упередженні деструктивної поведінки у спілкуванні з іншими людьми. Психокорекційним результатом застосування методу АСПН є отримана суб’єктом можливість поглиблення самоусвідомлення в аспектах ставлення до себе, до інших людей, до перспектив спілкування, до оцінки сенсу свого життя.
Дане дисертаційне дослідження доводить психокорекційну спроможність методу АСПН як глибиннозорієнтованої системи психокорекційного впливу на суб’єкта, спроможної оптимізувати його професійні здібності психолога-практика та забезпечити необхідним інструментально-методичним багажем.
Перспективи розвитку наших досліджень в контексті дисертаційної теми Психокорекційні можливості методу АСПН в процесі підготовки психологів-практиків” ми вбачаємо у поглибленні вивчення психокорекційної спроможності окремих методичних прийомів АСПН та взаємозв’зків між ними. Заслуговує на окрему увагу дослідження професійних особливостей поведінки керівника групи АСПН у процесі психокорекційного діалогу як провідного інструментарію роботи, результативність якого пов’язана з точністю психодіагностики особистісних проблем суб’єкта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. Екатеренбург: Деловая книга, 1995. 224с.
2. Адлер А. Лекции по аналитической психологии. М.: Рефл-бук, 1996. 278с.
3. Адлер А. Понять природу человека. - СПб.: Академический проект, 1997. - 256 с.
4. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. - М.: Прогресс, 1995. - 296 с.
5. Акименко Ю.Ф. Тренінг батьківської ефективності. Програма і методика проведення // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №6. - С. 21-29.
6. Алёшина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. -М., 1993. - 127 с.
7. Альманах психологических тестов. Рисуночные тесты. М.: КСП, 1997. 320с.
8. Аминов Н.А., Молоканов М.В. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов. //Психологический журнал. 1992. Т.3, №5. С. 104-110.
9. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов //Вопросы психологии. - 1992. - № 1. - С. 74-83.
10. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ., в 2 кн. /Под ред. Гуревича К.М., Лубовского В.И. - М.: Педагогика, 1982. - Кн.1. 320 с.; Кн.2. 336 с.
11. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: МГУ, 1988.
12. Анцыферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психологический журнал. 1981. Т.2. - №2. С.8-18.
13. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования.
М.: Педагогика, 1984. - 104с.
14. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: МГУ, 1990. 367с.
15. Балл Г.О. До розробки теоретичної моделі вільної особистості // Психологія суб’єктивної активності особистості. К., 1993. С.12-13.
16. Баркер Ф. Использование метафор в психотепапии: Пер. с англ. - Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. - 224 с.
17. Бассин Ф.В. Сознание, «бессознательное» и болезнь // Вопросы философии. 1971. - №9. С.90-92.
18. Бассин Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблеме неосознаваемой психической деятельности // Вопросы философии. 1975. - №10.- С.35-40.
19. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство,1979.-424 с.
20. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога //Современные психолого-педагогические проблемы высший школы. 1985. - Вып.5. - С.78-86.
21. Бельская Н.Н. Программа тренинга для подростков «Мой характер и профессия» // Журнал практического психолога. 1999. - №12. С.40-47
22. Бердяев Н.А. О назначении человека. М., 1993. 485 с.
23. Бердяев Н.А. Самопознание (Опыт философской автобиографии). М.:Книга, 1991. - 446 с.
24. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных: Пер.с англ.- СПб.: МФИН, 1992. 448 с.
25. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М.: Прогресс, 1988. - 540 с.
26. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия: Пер. с англ. - СПб. - Братство, 1992. - 224 с.
27. Бехтерев В.М. Объективная психология. - М.: Наука, 1991. - 476 с.
28. Блейхер В.М., Крук Н.В. Патопсихологическая диагностика. - К.: Здоровье, 1986. - 260 с.
29. Бовть О.Б. Психокорекційна робота з попередження агресивності у дітей молодшого шкільного віку // Практична психологія та соціальна робота.- 1998. - №1.-С. 18-20.
30. Богоявленская Д.Б. Творческая личность: ее диагностика и поддержка. //Психологическая служба вуза: принципы, опыт работы: Сб. науч. тр. - М.: НИИВО, 1993. - С.56-67.
31. Бодалёв А.А. Личность и общение. - М.: Педагогика, 1983. - 273 с.
32. Бодалёв А.А. Обозов Н.Н., Столин В.В. О службе семьи // Психологический журнал. - 1981. - №4.
33. Бодалёв А.А., Столин В.В. О задачах в области научно-психологического обеспечения службы семьи // Семья и формирование личности: Сб. науч. тр. / Под ред. Бодалева А.А. - М.: Изд. АПН СССР, 1981.
34. Большаков В.Ю. Психотренинг, социодинамика, упражнения и игры. СПб., 1996. 379с.
35. Бондаренко А.Ф. Личность: аномалии и их коррекция // Вопросы психологии. - 1989. - №4. - С. 173-174.
36. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: Укртехпрес, 1997. - 216 с.
37. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). - К.: КГПИИЯ, 1991. - 189с.
38. Бондренко О.Ф. Особистість і практична психологія // Початкова школа. - 1990. - №2. - С. 9-13.
39. Братусь Б.С. , Розовский Н.Я., Цапкин В.Н. Психологические проблемы изучения и коррекции аномалий личности. М.: МГУ, 1988. - 86 с.
40. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманистической психологии. // Вопросы психологии. 1990. - №6. - С. 9-16.
41. Бубер М. Веление духа. Иерусалим: Изд. Р. Портной, 1981. - 360 с.
42. Будилова Е.А. Социально-психологические проблемы в русской науке.- М.: Наука, 1983. - 231 с.
43. Булгаков С.Н. Философия хозяйства. - М.:Наука., 1990. - 412 с.
44. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: Нина-центр, 1997. 126 с.
45. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. -М.: Медицина, 1989. - 304 с.
46. Василишина Т.С. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології АПН України. К., 2000. 20 с.
47. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М.: МГУ, 1984. - 200 с.
48. Высотский Л.С. История развития высших психических функций / Собр. соч. в 6 т. - М.: Педагогика, 1983. Т.3. - 386 с.
49. Вышеславуев Б.П. Этика преображенного Эроса. - М.: Республика, 1994. - 368 с.
50. Гильбух Ю.З. Проблема валидности эксперимента в психологии. //Психологический журнал. 1987. - Т.8, № 4. - С. 117-126.
51. Головатенко И., Лидерс А. Исследование влияния социально-психического тренинга на подростков с проблемой в сфере межличностного общения // Журнал практического психолога. 1999. - №12. С.63-81.
52. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: проблемный поход. - К.: Наукова думка., 1995.-128 с.
53. Гоколовский М.С. На приеме у психолога: анализ одного случая // Психологический журнал. - 1991. - Т. 12, №1. - С. 76-89.
54. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Пер.с англ. М.: МГУ, 1982. 464 с.
55. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: ЛГУ, 1984. 320с.
56. Гройсман А.Л. Проблемы ролевой психотерапии // Психологические механизмы регуляции социального поведения. - М.: Наука, 1979.
57. Групповая психотерапия / Под ред. Карвасарського Б. Д., Ледера С. - М.: Медицина, 1990. - 384 с.
58. Гумаков С.Н. Героизм и подвижничество. (Из размышлений о религиозной природе русской интеллигенции). / Вехи. Интеллигенция в Росии. (сб.) - М.: Молодая гвардия, 1991. - С. 43-84.
59. Гуревич К.М. Надежность психологических тестов /Психологическая диагностика: ее проблемы и методы. - М., 1975. - С. 162-176.
60. Гурлева Т.С. Метод психологического тренинга в формировании ответственности у подростков // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №8. - С. 3-7.
61. Диалог Карла Роджерса и Мартина Бубера // МПТЖ.1994. - №4.- С. 67-94.
62. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. М.: МГУ, 1997. 344с.
63. Дубровина И.В. Предмет и задачи школьной психологической службы // Вопросы психологии. 1988. - №5. - С. 47-54.
64. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое общение. - Л.: ЛГУ, 1985. - 168 с.
65. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К. Роджерса // Вестн. МГУ. Сер.14 "Психология". 1990. - №4. - С. 14-22.
66. Зажирко М.П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Дис... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 216с.
67. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. М.: Педагогика, 1995. 112с.
68. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. Л., 1982. 142с.
69. Зейгарник Б.В. К. Левин и советская психология // Вест. МГУ. Сер. 14. "Психология". 1990. - №4. - С. 5-15.
70. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. - М.:МГУ, 1982. 127 с.
71. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии. - СПб: Речь, 2000. - 310 с.
72. Исурина Г. Групповая динамика в тренинговых группах // Журнал практического психолога. 1999. - №3. С.28-37.
73. Исурина Г.Л. Механизмы психологической коррекции личности в процессе групповой психотерапии в свете концепций отношений // Групповая психотерапия / Под ред.Б.Д.Карвасарского, С.Ледер. М.: Медицина, 1990. С.89-120.
74. К.Г.Юнг и современный психоанализ. Хрестоматия по глубинной психологии. Вып.1.- М.: ЧеРо, 1996. 248с.
75. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. 312с.
76. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. - М. : "Рефл-бук"; К.: "Ваклер", 1997. - 272 с.
77. Калина Н.Ф., Варфоломеева О.В. Речевое общение в психотерапии. - Симферополь.: Симфероп. госуд. ун-т, 1996. - 61 с.
78. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. - М.: Медицина, 1985. - 304 с.
79. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер.с англ. М.: Класс, 1993. 224с.
80. Ковалёв А.Г. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта обучения.: Автореф. дис. канд. психол наук. - М.: НИИОП, 1980.
81. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Педагогика, 1970. 319с.
82. Ковальчук М.А., Петровская Л.А. Проблема группового тренинга в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1982. - №2. С.140-146.
83. Колинько В.В. Методические рекомендации по профконсультации школьников: Консультативный тренинг. - Полтава, 1988. - 166 с.
84. Коновальчук В.І. Феномен заміщення” та його врахування в груповій психокорекційній роботі (на матеріалі підготовки психологів-практиків): Дис... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 217 с.
85. Конопкин О.А. Психологические механизмы саморегуляции деятельности.- М.: Наука, 1980. - 237 с.
86. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: МОДЭК, 1996. 324с.
87. Леатц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Дж.Морено. - М., 1994. - 347 с.
88. Леклер С. Бессознательное иная логика // Бессознательное: природа, функции, методы исследования. Тбилиси: Мецниереба, 1978. Т.3. С.260-269.
89. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1977. 158 с.
90. Лоуэн А. Язык тела: Пер.с англ. М., 1997. 383с.
91. Макаров Ю.В., Исаков В.В. Тренинг как объект психологического анализа (в досье ведущему тренинг). СПб.; 1996. - 18 с.
92. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. Методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226с.
93. Максименко С.Д., Пелех О.М. Фахівця потрібно моделювати (наукові основи готовності випускника педвузу до педагогічної діяльності) // Рідна школа. 1994. - №3-4. С.68-72.
94. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч.посібник. К.: Перун, 1996. 446с.
95. Макшанов С. Принципы психологического тренинга // Журнал практического психолога. 1999. - №3. С.38-46.
96. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики: Пер. с англ. - СПб.: Евразия, 1997. - 430 с.
97. Маслоу А. Психология бытия. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1997. 304с.
98. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. - М.: МГУ, 1982. - С. 108-117.
99. Матвійчук О.С. Психокорекційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №1.-С. 20-22; - 1999. - №2. - С. 17-18.
100. Міщенко Т.А. Соціально-психологічний тренінг з формування вмінь саморегуляції емоцій у старшокласників. // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №7.- С. 10-14.
101. Морено Дж. Театр спонтанности: Пер. с англ. - Красноярск, 1993. - 121 с.
102. Мошенская Л.В. Диагностические возможности комплекса тематических психорисунков в исследовании глубинных аспектов психики: Дис канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 254с.
103. Мустакас Кларк. Игровая терапия. - СПб.: Речь, 2000. - 282с.
104. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. - М., 1994.-144 с.
105. Мясищев В.М. Личность и неврозы. - Л.:ЛГУ, 1960. - 426с.
106. Мясищев В.М. Понятие личности в аспектах нормы и патологии.-Л.: Медицина, 1966.-183 с.
107. Найсер И. Познание и реальность. - М.: Прогресс, 1981. - 229с.
108. Наэм Дж. Психология и психиатрия в США. - М: Прогресс,1984.-С. 55-82.
109. Нестерова Г.С. Формы и методы организации психологической помощи подросткам // Журнал практического психолога. 1999. - №12. С.3-7.
110. Обозов Н.Н. Психологическое исследование и консультирование. СПб., 1994. - 55 с.
111. Обухов Я.Л. Символдрама и современный психоанализ. Сборник статей. - Харьков: Регион-информ, 1999. - 252 с.
112. Орлов А.Б. Карл Роджерс и современный гуманизм // Вестн. МГУ. - Сер. 14 "Психология". - 1990. - №2. - С. 55-58.
113. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: ТЦ "Сфера", 2000. - 512 с.
114. Основи загальної та військової акмеології: Підручник / Олексієнко Б.М., Яценко Т.С., Предборська І.М., Синьов В.М., Іщенко Д.В., Сафін О.Д. Хмельницький: Видавництво Національної академії Прикордонних військ України, 1999. 379 с.
115. Основи консультативної психології. Аналіз сучасних концепцій: методичні рекомендації для студентів педінститутів спеціальності "Практичний психолог у закладах народної освіти" /Укл. О.Ф. Бондаренко. - К.: РНМК Міносвіти України, 1992. - 116с.
116. Основи практичної психології /В.Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник.- К.: Либідь, 1999. - 536с.
117. Павлов И.П. Условный рефлекс. ПСС, 2-е изд. -Т.3. - М.-Л.,1951.- С. 320-326.
118. Пазюченко Т.М. Професійна орієнтація на педагогічну працю: консультативний тренінг /За ред. В.Ф. Моргуна. - Київ, 2000. - 116 с.
119. Панасюк А.Ю. Управленческое общение: практические советы. - М.: Экономика, 1990. - 112с.
120. Панок В.Т. Українська практична психологія: визначення, структура та завдання (фрагмент) // Практична психологія та соціальна робота. 1999. - №9. С.8-11.
121. Перлз Ф., Гудмен П., Хефферлин Р. Практикум по гештальттерапии: Пер.с анлг. СПб.: Петербург-ХХІ век, 1995. 448с.
122. Перлс Ф. Внутри и снаружи мусорного ведра // Моск. психотерапевтич. журнал. 1992. - №1. - С. 123-136.
123. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. - М.: МГУ, 1989. - 216 с.
124. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. - М.: МГУ, 1982. - 168 с.
125. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М.: Политиздат, 1982. - 255 с.
126. Популярная психология для родителей / Под ред. А.А.Бодалева. - М.: Педагогика, 1989. - 256 с.
127. Прохоров А.О. Особенности психических состояний личности в обучении //Психологический журнал. - 1991. - Т.12, № 1. - С.47-54.
128. Прохоров А.О. Психическое состояние учителя и продуктивность урока // Вопросы психологии. - 1989. - №6. - С. 49-55.
129. Психологическая диагностика детей и подростков. Учебное пособие для студентов /Под ред. Гуревича К.М., Борисовой Е.М. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 306с.
130. Психологическая служба вуза: принципы, опыт работы: Сб. науч. тр. - М.: НИИВО, 1993. - 213с.
131. Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.
132. Рабочая книга практического психолога: Технология эффективной профессиональной деятельности (пособие для специалистов, работающих с персоналом). - М.: Красная площадь, 1996. - 400 с.
133. Рейнвальд Н.И., Крупнов А.И. Личностный аспект модели специалиста и квалификационных характеристик в учебно-воспитательной работе вуза. //Психологическая служба вуза: принципы, опыт работы: Сб. науч.тр. - М.: НИИВО, 1993. - С. 44-55.
134. Роджерс К. Взгляд на психотерпию: Становление человека. М.: Прогресс, Универс, 1994. 480 с.
135. Роджерс К. Несколько важных открытий // Вестник МГУ. Сер.14 "Психология". - 1990. - №2. - С. 58-65.
136. Роджерс К. О групповой психотерапии: Пер.с анлг. М.: Тиль-Эстель, 1993. 224с.
137. Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. М.: Дидакт, 1991. 255с.
138. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М.: Учпедгиз, 1946. 704с.
139. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1973. - 423 с.