ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК УМОВА ЙОГО ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ПРОФЕСІЇ ПСИХОЛОГА)

brief description

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ДУХНЕВИЧ ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 159.923.3

ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК УМОВА ЙОГО ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ПРОФЕСІЇ ПСИХОЛОГА)

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
член-кореспондент АПН України
доктор психологічних наук, професор
Бурлачук Л.Ф.

Київ 2002

ЗМІСТ

Вступ ..........................................................................................

3

Розділ 1.

Особливості професійної діяльності психолога ......................

10

1.1.

Особливості професійної діяльності психолога ......................

10

1.2.

Очікувані у психолога психологічні якості, навички, вміння.

14

1.3.

Психологічне благополуччя в професійному психологічному консультуванні.................................................

20

1.4.

Поняття самоактуалізації особистості. Феномен самоактуалізації особистості та психологічне благополуччя психолога-консультанта..............................................................

30

Розділ 2

Методика дослідження...............................................................

38

2.1.

Можливі шляхи дослідження професійної діяльності психолога.......................................................................................

38

2.2.

Методологічне підґрунтя дослідження......................................

45

2.3.

Вибірка та методи дослідження ........................................

49

Розділ 3.

Емпіричне дослідження психологічного благополуччя..........

55

3.1.

Дослідження особливостей уявлення студентів-психологів і психологів-консультантів про специфіку діяльності психолога-консультанта ............................................................

55

3.2.

Дослідження впливу феномену психологічного благополуччя на ефективність діяльності психолога-консультанта.

101

3.3.

Модель досягнення та підтримання психологічного благополуччя консультанта.........................................................

138

Висновки ..............................................................................

146

Список використаних джерел ....................................................

149

Додатки .................................................................................

165

ВСТУП

Враховуючи зростання потреби суспільства в орієнтованих на практику, добре підготовлених психологах, що пов’язано зі збільшенням чинників впливу на особистість, і відповідно проблем, пов’язаним з психічним буттям людини, на наш погляд проблема професійної діяльності психолога потребує більш детального і систематизованого розгляду.
На користь такого розгляду вказує і той факт, що західні вчені, наприклад, у США, вже давно і ретельно вивчають професійну діяльність психологів, і, відповідно до цього, розробляють стандарти діяльності психолога, принципи її регламентації і т.д. [див, наприклад, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101]. Зокрема, діяльність американських психологів, регламентується настановами АРА Американської Психологічної Асоціації (American Psychological Associations), діяльність Західноєвропейських психологів EFPPA Європейською Федерацією Асоціації Практичних Психологів, яка координує зусилля психологічних асоціацій і спілок окремих європейських країн. Ця картина доповнюється існуванням у США та інших країнах Етичних Принципів Психолога, що чітко визначають етичні аспекти діяльності психологів. В Україні, нажаль, подібні стандарти все ще знаходяться в процесі становлення. Це тим більше викликає занепокоєння, що поряд із зростанням потреби суспільства в професійних кадрах (і психологах зокрема), які б займалися вирішенням практичних задач, пов’язаних з психічним здоров’ям і добробутом громадян, практично відсутня необхідна (і відповідна) інфраструктура. Все це призводить до того, що психологічні послуги нерідко надаються людьми, що не мають відповідної підготовки і знань. Досить часто в ролі психолога, виконуючи його функції і професійні обов’язки, виступають соціальні працівники, психіатри чи навіть терапевти; і нажаль, не лише вони. Останнім часом, все частіше послуги такого роду можна отримати від людей, що дуже далекі від професійної психологічної допомоги. І це при тому, що психологія це професія, що пред’являє до людини високі моральні стандарти [139]. Викликає великі сумніви, що такі лікарі людських душ” знають про ці стандарти. Відверто кажучи, про них не завжди знають і професійні психологи, що є наслідком недостатньої розробленості і представленості цих стандартів і вимог як в україномовній, так і в російськомовній літературі.
Все це доповнюється і посилюється тим, що в Україні до цього часу відсутня законодавча база діяльності професіоналів-психологів. Публікації з цієї теми почали з’являтися лише останнім часом [57, 58].
Крім того, у вітчизняній літературі недостатньо представлені дослідження щодо особистості психолога, його професійних та особистісних якостей та впливу цих якостей на його діяльність. Жодної наукової роботи не було присвячено вивченню психологічного благополуччя людини, що зайнята в сфері допомоги іншим і, зокрема, у професійній психології. Під психологічним благополуччям (термін вперше введений Ross), новим для вітчизняної психології поняттям вбачається стан, що не пов’язаний з переживанням стресу або з певним особистісним чи професійним погіршенням. Психологічне благополуччя є результатом переживання особистістю успіхів чи досягнень у професійній реалізації, гармонії у особистому житті, реалізацією особистістю власного потенціалу тощо [146].
Терміном психологічне благополуччя” позначається насамперед якість життя особистості. Окрім психологічного благополуччя якість життя має визначатися ще двома необхідними компонентами об'єктивним функціонуванням в різних соціальних ролях і умовами життя. В свою чергу всі ці компоненти мають різне часове наповнення. Психологічне благополуччя, що значною мірою залежить від актуального афективного стану, може швидко мінятися. Виконання соціальних ролей може порушитися досить швидко, але все-таки для цього звичайно потрібно визначений час. І, нарешті, у більшості випадків лише умови життя — як матеріальні, так і соціальні — змінюються дуже повільно. З іншого боку, якщо соціальне функціонування порушене у зв'язку з тривалою хворобою і життєві активи (матеріальні і соціальні) зменшуються, особистість може швидко відновити психологічне благополуччя, але не соціальні функції. Може пройти якийсь час перш, ніж відновляться життєві умови, матеріальні і соціальні, якщо вони взагалі існували.
Варто відмітити, що в проблемі психологічного благополуччя професійного психолога можна виділити принаймні два взаємопов’язаних аспекти, що одночасно можуть виступати напрямками дослідження цієї проблеми. Перший напрямок проблема професійного вигорання, як прояв психологічного неблагополуччя. Другий напрямок проблема самореалізації, самоактуалізації особистості практичного психолога. На нашу думку, ці дві сторони взаємопов’язані і виступають у нерозривній єдності. Адже лише психолог, що в змозі актуалізувати і реалізувати власні потенції, здібності та можливості, може надавати кваліфіковану допомогу іншим. Він повинен бути вільним від власних психологічних проблем, вміти ними керувати.
Отже, актуальність, а також недостатнє вивчення проблеми психологічного благополуччя психолога як фактору його ефективної діяльності, зумовило вибір теми дисертаційного дослідження Психологічне благополуччя професіонала як умова його ефективної діяльності (на прикладі професії психолога)”.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної програми Консультування та психотерапія як професійна діяльність” кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єкт дослідження професійна діяльність психолога.
Предмет дослідження психологічне благополуччя психолога-консультанта.
Мета дослідження визначення феномену психологічного благополуччя, розкриття його структури і особливостей, що визначають ефективність діяльності психолога-консультанта.
Відповідно до поставленної мети дослідження були визначені такі задачі:
1. Визначити феномен психологічного благополуччя, його структуру та особливості.
2. З’ясувати вплив самоактуалізації особистості як найбільш значимої характеристики феномену психологічного благополуччя на ефективність діяльності професіонала (психолога-консультанта).
3. Дослідити динаміку уявлень про професійну діяльність психолога.
4. Розробити модель досягнення/дотримання психологічного благополуччя.
Методи дослідження: мета і задачі дослідження зумовили необхідність використання комплексу методів емпіричного дослідження, який включав: опитувальник для діагностики рівня самоактуалізації особистості САМОАЛ варіант адаптації Н.Ф.Каліноною та А.В.Лазукіним [60] опитувальника Е.Шострем РОІ; перекладений та адаптований в рамках дисертаційного дослідження опитувальник загального здоров’я GHQ-28 D.Goldberg & P.Williams [122]. Крім того, використовувалася розроблена в процесі роботи над дисертацією анкета, призначена для дослідження уявлень психологів-консультантів та студентів-психологів про специфіку їх діяльності. Для статистичної обробки одержаних даних використовувалися традиційні методи математичної статистики, в тому числі однофакторний дисперсійний та кореляційний аналіз, t-критерій Стьюдента.
Наукова новизна: вперше предметом спеціального психологічного дослідження став феномен психологічного благополуччя психолога і його вплив на ефективність діяльності психолога-консультанта. На основі одержаних даних доведено існування впливу фактору самоактуалізації особистості, як прояву феномену психологічного благополуччя, на ефективність діяльності психолога-консультанта. Розроблено модель досягнення/дотримання психологічного благополуччя психолога-консультанта. Встановлено, що психологи сприймають клієнтів в більш позитивному ключі в тому випадку, коли в них відсутні власні істотні проблеми психологічного характеру; вони вбачають більше ресурсів для змін в особистості клієнта.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні психологічних уявлень про особливості професійної діяльності психолога-консультанта; про вплив на успішність діяльності психолога-консультанта фактору самоактуалізації особистості як частини феномену психологічного благополуччя; а також про особливості нормативного регулювання діяльності психолога.
Практичне значення дослідження визначається можливістю:
· використання одержаних результатів для корекції та доповнення навчальних планів підготовки психологів;
· побудови моделі професійного психологічного відбору кандидатів, що бажають займатися психологічним консультуванням, з урахуванням фактору самоактуалізації;
· подальшого використання адаптованих психодіагностичних методик для вивчення особистості;
· використання одержаних даних для порівняння з результатами подальших моніторингових досліджень серед психологів та визначення динаміки параметрів, що вивчаються.
Впровадження результатів дослідження: результати дисертаційного дослідження були використані при створенні учбового курсу Психологічна допомога в соціальній роботі” для студентів Академії Праці та Соціальних Відносин.
Надійність та вірогідність наукових результатів і висновків забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, опорою на сучасні досягнення психологічної науки в проблемі самоактуалізації особистості; відповідністю використаних методів дослідження меті та задачам; репрезентативністю досліджуваної вибірки, застосуванням сучасного математико-статистичного апарату аналізу даних.
Апробація роботи: матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на Другій Всеукраїнській конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (9-10 вересня 1999 року), Третій Всеукраїнській конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (28-29 вересня 2000 року), на методичних та методологічних семінарах і засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології факультету соціології та психології Київського університету імені Тараса Шевченка.
Публікації: основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 4х статтях, опублікованих у фахових журналах та наукових збірках.

Структура та обсяг дисертації: дисертація складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаної літератури, 2-х додатків. Загальний обсяг роботи 197 сторінок. Список використаних джерел налічує 157 назв. Дисертація містить 39 таблиць, 1 рисунок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Потреба суспільства в добре підготовлених практичних психологах, здатних професійно та кваліфіковано надавати послуги, вимагає більш детального та чіткого розгляду проблеми професійної діяльності психолога. Одним з можливих і необхідних напрямків дослідження специфіки діяльності психолога-консультанта є вивчення факторів впливу на цю діяльність. Серед інших чинників, без сумніву, можна назвати особистість самого консультанта, його психологічне благополуччя та психічне і фізичне здоров’я.
На жаль, досліджень впливу особистості психолога-консультанта на психотерапевтичний та консультативний процес у вітчизняній психології небагато. До того ж, більш детального та ґрунтовного вивчення потребує й сама професія психолога; зокрема доцільним видається розробка професіограм для окремих видів діяльності психолога, а також можливість їх подальшого використання для профдобору кандидатів, що бажають займатися психологією.
Проведене емпіричне дослідження психологічного здоров’я дозволило зробити такі ВИСНОВКИ:
1. Термін психологічне благополуччя” позначає стан, що не пов’язаний з переживанням стресу, певного особистісного чи професійного погіршення. Психологічне благополуччя є результатом переживання особистістю успіхів чи досягнень в професійній сфері, гармонії в особистому житті, реалізацією власного потенціалу. Феномен психологічного благополуччя є складним утворенням, стрижневою характеристикою і основним структурним елементом якого є самоактуалізація особистості, яка виступає одночасно основним мотивоутворюючим фактором. Оскільки ми розглядаємо професійну діяльність психолога, до самоактуалізації додаються й інші мотиви діяльності, які разом з самоактуалізацією особистості впливають на успішність в професійній діяльності.
2. Психологічне благополуччя є одним з важливих чинників, що впливає на ефективність діяльності психолога-консультанта. Психологи-консультанти, що мають високий рівень само актуалізації, є більш ефективними професіоналами і відповідно вбачають більше джерел для росту у особистості клієнта, а також сприймають клієнтів у більш позитивному ключі. Крім того, було підтверджене припущення про те, що індивіди, які обирають своїм фахом професію психолога, будуть мати більш виражену тенденцію до самоактуалізації в порівнянні з людьми, що обирають споріднену діяльність.
3. Досягнення/підтримання належного рівня власного психологічного благополуччя психологом, що зайнятий в сфері консультування, є обов’язком діяльності кожного психолога, особливо якщо він зайнятий в сфері допомоги іншим. У роботі була розроблена модель досягнення/підтримання психологічного благополуччя, що може використовуватися консультантами у професійній діяльності.
4. В роботі було показано, що психологи-консультанти сприймають клієнтів в більш позитивному ключі в тому випадку, коли в них відсутні власні істотні проблеми психологічного характеру; вони вбачають більше ресурсів у особистості клієнта.
5. Проведене дослідження уявлень студентів-психологів щодо особливостей діяльності психолога-консультанта показало, що значна частка опитаних студентів недостатньо обізнана зі специфікою цієї діяльності і вважає можливим вчиняти за власним розсудом, що суперечить етичним нормам. На нашу думку, необхідно більш поглиблене вивчення специфіки діяльності психолога-консультанта, зокрема аспектів, що стосуються роботи в етично проблемних ситуаціях.
6. Проблема професійної діяльності психолога-консультанта вимагає свого подальшого вивчення. Зокрема, дослідження повинні бути направлені на уточнення структури професійно важливих якостей психолога-консультанта, а також факторів, що впливають на ефективність його діяльності. Такі дослідження повинні допомогти також в розробці професіограми психолога-консультанта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аминов Н.А., Молоканов В.М. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов. // Психологический журнал, 1992. № 5. - с. 104-110.
2. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов. // Вопросы психологии. 1992. №1. - с. 74-83.
3. Ананьев Б.Г. Психологическая структура личности и ее становление в процессе индивидуального развития человека.// Психология личности: отечественная психология. М., 1999. - с.7-94.
4. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. М. - Воронеж, 1996. - с.15-96.
5. Ананьев Б.Г. Психология человека. Избранное. СПб, 1997. - 92 с.
6. Андреев В.И. Саморазвитие культуры разрешения конфликтов. //Хрестоматия по социальной психологии. М.: Международная педагогическая академия, 1994. с.76-87.
7. Анисимова О.М. Самореализация и субъективность // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 3. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1999. - с. 84-88.
8. Анциферова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги исследования. // Психологический журнал, 1992, № 5. - с.12-26.
9. Базаров Т.Ю. К проблеме инструментария практического социального психолога. // Вестник Моск. ун-та. Серия 14. Психология. 1997. № 4. - с. 45-51.
10. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога. // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып. 5. Л., 1985. с. 23-32.
11. Березовский Р.А. Психологическое обеспечение профессионального здоровья менеджеров // Психология ХХI века. Тезисы международной межвузовской научно-практической конференции 13-15 апреля 2000 г. / Под ред. А.А. Крылова. СПб, 2000. - с.198-199.
12. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панфёров В.Н. Социально психологический климат коллектива и личность. М.: «Мысль», 1983. 207 с.
13. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. Киев, Укртехпрес”, 1997.
14. Братченко С.Л., Миронова М.Р. Личностный рост и его критерии. // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1997. - с. 38-46.
15. Бурдьє П. Начала. — М, 1993; Бурдьє П. Университетская докса //Sociologos — 1996.— с. 34-47.
16. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Санкт-Петербург: Питер, 1998. - 528с.
17. Виноградов О.Г. Дослідження надійності комп’ютерного варіанту опитувальника 16PF. // Вісник Київського університету. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка.”. Випуск 3. Київ, 1997. - с. 49-57.
18. Вірна Ж.П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів. // Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 1996. 23с.
19. Водопьянова Н.Е. Активная жизненная позиция личности и профессиональная адаптация в условиях социально-экономического кризиса. // Психологические проблемы самореализации личности Вып. 2 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998. - с. 144-153.
20. Галажинский Э.В. Самореализация личности как психологическая проблема // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 4. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2000. - с. 87-100.
21. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта. // Психология мышления. - М.: Прогресс, 1965. - с. 433-456.
22. Гичан И.С. Психология профессионального становления специалиста. К.: КИИГА, 1989, - 84 с.
23. Горностай П.П. Компетентність психолога: досвід чи творча обдарованість? // В книзі Практична психологія і школа. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (11-14 листопада 1991 року, м. Луцьк)” Київ, 1993, - с.43-49.
24. Грачев А.А. Жизненные ориентации как детерминанты жизнедеятельности. // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 3. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1999. - с. 26-36.
25. Делікатний С.К. Етичний кодекс практичного психолога ОВС МВС України. Проект. // Практична психологія та соціальна робота, № 1, 2000. с. 37-39.
26. Делікатний С.К. Етичний кодекс практичного психолога ОВС МВС України. Проект. (закінчення). // Практична психологія та соціальна робота, № 2, 2000. с. 29-30.
27. Дерманова И.Б. Самореализация и уровни нравственного развития // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998. с. 46-55.
28. Дерманова И.Б., Коростылева Л.А. Некторорые аспекты феномена самореализации. // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1997. - с. 20-37.
29. Долженко А.А. Образ психолога в сознании населения. // Психология ХХI века. Тезисы международной межвузовской научно-практической конференции 13-15 апреля 2000 г. / Под ред. А.А. Крылова. СПб, 2000. - с. 15-16.
30. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки. // Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 2000. 19с.
31. Донцов А.И., Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов. // Вопросы психологии. 1999. №2. - с.42-49.
32. Дружинин В.Н. Быть психологом не по названию. // Психологическая газета. № 12(39), декабрь 1998. - с. 11.
33. Елисеев, О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности. Псков: Из-во Псковского областного ин-та усовершенствования учителей, 1994. 280 с.
34. Етичний кодекс психолога. // Практична психологія та соціальна робота, № 4, 1998. с. 2-4.
35. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: МГУ, 1987. - 208 с.
36. Ильин Е.П. Сущность и структура мотива // Психологический журнал. 1995. Т. 16., № 2. - с. 45-56.
37. Капустина А.И., Чикор В.А., К вопросу о социально-психологической диагностике профессионально-значимых качеств личности // Вестник СПб. ин-та. Серия 6. Вып. 1. 1994. - с.71-78.
38. Карнозова Л.М. Самоопределение профессионала в проблемной ситуации // Вопросы психологии, 1990., № 6. с. 75-82.
39. Климов Е.А. О профессиональной пригодности // Климов Е.А. Психология профессионала. М., Воронеж: 1996. — с.75-85
40. Климов Е.А. Психология профессионала. Воронеж: НПО «НОДЭК», 1996. 400 с.
41. Кондратьєв Я.А. Розробка професіограм для працівників МВС. // Практична психологія та соціальна робота, № 4, 1999. с. 33-34.
42. Кораблина Е.П. Субъект помогающей деятельности как предмет психологического исследования // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 4. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2000. - с. 147-154.
43. Коростылева Л.А. Проблема самореализации личности в системе наук о человеке // Психологические проблемы самореализации личности. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1997. с. 3-19.
44. Коростылева Л.А. Психологические детерминанты самореализации личности. // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998. с. 5-18.
45. Коростылева Л.А. Самореализация в личной жизни как в одной из сфер жизнедеятельности // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 3 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1999. с. 144-153.
46. Коростылева Л.А. Самореализация в некоторых основных сферах жизнедеятельности и методы исследования. // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998б. с. 19-33.
47. Коростылева Л.А. Самореализация личности как предмет психологического исследования. // Теоретические и прикладные проблемы психологии. / Под ред. А.А.Крылова. Вып. 3. Ч. 1. СПб., 1997. с. 5-18.
48. Коростылева Л.А. Теоретико-методологические основы изучения самореализации личности // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 3 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1999. с. 3-25.
49. Коростылева Л.А. Уровни самореализации личности // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 4. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2000. - с. 21-46.
50. Кочнева Ю.В., Шабалина О.А. Самоактуализация личности как предмет экспериментального исследования // Психология ХХI века. Тезисы международной межвузовской научно-практической конференции 13-15 апреля 2000 г. / Под ред. А.А. Крылова. СПб, 2000. с.33-35.
51. Крупнов А.И. Исследование психофизиологического аспекта индивидуальных проявлений общительности человека. // Психологический журнал. 1984. №5. - с. 84-93.
52. Крупнов А.И. Исследование соотношения между фоновыми электроэнцефалографическими показателями и динамическими признаками активности. // Вопросы психологии. 1970. №6. С. 47-59.
53. Крупнов А.И. Психофизиологический анализ индивидуальных различий активности личности. - Свердловск, 1983. 195 с.
54. Кучукова Н.Ю. Психологическое здоровье представителей помогающих профессий. // Психология XXI век. Тезисы Международной Межвузовской научно-практической студенческой конференции 13-15 апреля 2000 года. Под. ред. А.А.Крылова. С-Пб., 2000. - с. 152-154.
55. Лушин П.В. О гуманном отношении психолога к себе: изменение парадигмы (или про «сапожника без сапог»). // Практична психологія та соціальна робота, № 8, 1998. с. 4-6.
56. Максименко С.Д. Методологічні проблеми загальної психології. // Практична психологія та соціальна робота, № 3, 1999. с. 2-4.
57. Максименко, С.Д., Ільїна, Т.Б. До проблеми розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога. // Практична психологія та соціальна робота, № 1, 1999. с. 2-6.
58. Максименко, С.Д., Олексієнко Б.М. Організаційні та методологічні підходи до проблеми розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики військового психолога. // Практична психологія та соціальна робота, № 1, 2000. с. 32-36.
59. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. - М.: Из-во Московского ун-та, 1982. с. 108-117.
60. Маслоу, А. Психология бытия. Пер. с англ. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» 1997, 304 с.
61. Мир профессий: Человек-человек / Сост. Р.Каверина.— М., 1986.—300 с.
62. Молоканов В.М. Изучение соотношения показателей теппинг-теста с профессионально значимыми качествами практического психолога. // Психологический журнал. 1995. № 1. Том 16. с. 75-83.
63. Морозов О.М., Супрун М.О. Окремі аспекти підготовки психологів установ виконання покарань МВС України. // Практична психологія та соціальна робота, № 1, 1999. с. 26-28.
64. Мэй, Р. Искусство психологического консультирования. М.: «Класс», 1994. 144 с.
65. Носенко Е.Л. Етичний кодекс психолога України у світлі Європейського Мета-кодексу етики психологів. // Практична психологія та соціальна робота, № 5, 1998. с. 2-3.
66. Пайнз Д. Психоаналитический диалог: перенос и контрперенос // Вопросы психологии. — 1997. — №6. — cc. 69-77.
67. Панкова Н.М. Практический психолог в образовании. // Психологическая газета. № 12(39), декабрь 1998. - с.12.
68. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога. // Практична психологія та соціальна робота, № 4, 1998. с. 5-7.
69. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога (закінчення). // Практична психологія та соціальна робота, № 5, 1998. с. 5-6.
70. Панок В.Г. Українська практична психоллогія: визначення, структура та завдання. // Практична психологія та соціальна робота, № 1, 1998. с. 5-8.
71. Паттурина Н.П. Модель личностного и духовного роста // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 4. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2000. - с. 114-120.
72. Паттурина Н.П. О соотношении понятий духовного и личностного роста. // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 3. / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1999. - с. 89-93.
73. Петровская Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта.// Теоретические и методические проблемы социальной психологии. Под ред. Андреевой Г.М., Богомоловой Н.Н., М., 1977. - с.132-143.
74. Пов’якель Н.І. Професійна рефексія психолога-практика. // Практична психологія та соціальна робота, № 6-7, 1998. с. 3-6.
75. Посохова С.Т., Кривега Е.И. Особенности Я-концепции начинающих психологов на этапе освоения второй профессии. // Психологические проблемы самореализации личности. Вып.3 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1999. - с. 133-143.
76. Потапова В.Д. Гуманістична спрямованість розвитку професійного психолога. Донецьк, 2000. - 131 с.
77. Профессиограммы и профессиокарты основных профессий. Методическое пособие для работников служб занятости. Книга 2. Ред. В.В. Ерасов. Киев, 1995. - с. 147-149.
78. Психологические закономерности профессионализации. Ярославль: ЯГПИ, 1991. 146 с.
79. Психологические проблемы профессиональной деятельности. М., Наука, 1991. 168 с.
80. Психотерапевтическая энциклопедия/под ред. Карвасарского. — СПб.: Питер Ком, 1998. — cc.425-427.
81. Рамуль К.А. О психологии учёного и, в частности, о психологии учёного-психолога. // Вопросы психологии. 1965. №6. с. 36-42.
82. Роджерс, К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: «Прогресс», 1994. 450 с.
83. Рубинштейн С.Л. Теоретические вопросы психологии и проблема личности.// Психология личности. Тексты. М., 1982. - с. 28-35.
84. Скотт Дж.Гр. Конфликты. Пути их преодоления. Киев: Внешторгиздат, 1991. 200 с.
85. Скрипко Л.В. Школьный психолог и педагогический коллектив. // Практична психологія та соціальна робота, № 4, 1998. с. 8-10.
86. Терлецька Л.Г. Рольова гра, як засіб формування професійно-значущих якостей майбутнього практичного психолога. // Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 1997. 16с.
87. Филимоненко Ю.И. Жизненный путь: самореализация личности с опорой на подсознание // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998. - с. 58-75.
88. Хрящева Н.Ю. Креативность как фактор самореализации в изменчивом мире // Психологические проблемы самореализации личности Вып.2 / Под ред. Л.А.Головей, Л.А.Коростылевой. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998. - с. 171-175.
89. Шадриков В.Д. Проблемы системогенеза профессиональной деятельности. М.: Наука, 1982. 185 с.
90. Швалб Ю.М. Принципи та моделі психологічної експертизи (закінчення). // Практична психологія та соціальна робота, № 1, 2000. с. 22-25.
91. Швалб Ю.М. Принципи та моделі психологічної експертизи. // Практична психологія та соціальна робота, № 8, 1999. с. 26-28.
92. Этические стандарты психолога. Вопросы психологии. М., 1990, № 5. - с. 158-161.
93. Adler A. The Individual Psychology of Alfred Adler. A Systematic Presentation of Selections from his writings. New York, 1956. 201 p.
94. American Psychological Association, American Educational Research Associations, & National Council on Measurement in Education. (1998). Standards for educational and psychological testing. Washington, DC: Author.
95. American Psychological Association. (1981). Specialty guidelines for delivery of services by clinical psychologists. // American Psychologist. Vol. 36. p. 664-669.
96. American Psychological Association. (1981). Specialty guidelines for delivery of services by industrial/organizational psychologists. // American Psychologist. Vol. 36. p. 664-669.
97. American Psychological Association. (1992). Ethical principles of psychologists and code of conduct. // American Psychologist. Vol. 47. p. 1597-1611.
98. American Psychological Association. (1993). Getting in: A step-by-step plan for gaining admission to graduate school in psychology. Washington, DC: American Psychological Association.
99. American Psychological Association. (1995a). APA-accredited doctoral programs in professional psychology: 1995. // American Psychologist. Vol. 50. p. 1069-1080.
100. American Psychological Association. (1995b). Guidelines and principles for accreditation of programs in professional psychology. Washington, DC: American Psychological Association.
101. American Psychological Association. (1995c). APA-accredited predoctoral internship for doctoral training in psychology: 1995. // American Psychologist. Vol. 50. p. 1050-1068.
102. Argule, M. Bodily Communication. London: Methuen. 1998. 2nd edition. 231 p.
103. Argyle, M.. Causes and correlates of happiness. // D. Kahneman, E. Diener, & N. Schwarz (Eds.). Well-being: The foundations of hedonic psychology. - New York: Russell Sage Foundation. - 1999. - p. 353-373.
104. Balatsky, G., & Diener, E. Subjective well-being among Russian students. // Social Indicators Research, N.28, 1993. - p. 225-243.
105. Boudien Krol, Robert Sanderman, Torbjörn Moum, Theo Suurmeijer, Dirk Doeglas, Wim Krÿnen, Ian Robinson, Serg Briançon, Anders Bjelle and Wim van den Heuvel: A Comparison of the General Health Questionnaire-28 Between Patients with Rheumatoid Arthritis from The Netherlands, France, Sweden and Norway. // European journal of psychological assessment. Vol. 10, No. 2, 1994. - p. 93-102.
106. Bradburn, N. M. The Structure of Psychological Well-Being. - Chicago: Aldine, 1969. 319 р.
107. Bryant, F.B., and Veroff, J. The Structure of Psychological Well-Being: A Sociohistorical Analysis. // Journal of Personality and Social Psychology, 1982, N.43. - p. 653-673.
108. Burt, Ronald S., and James A. Wiley, Michael J. Minor and James R. Murray. Structure of well-being: form, content and stability over time. // Sociological Methods and Research, 1978, Vol. 6, N.3. - p. 365-407.
109. Cherniss, C. Beyond Burnout: helping teachers, nurses, therapists & lawyers recover from stress & disillusionment. New-York, Routledge, 1995. - p. 233.
110. Deiner, E. Subjective Well-Being. // Psychological Bulletin, 1984, N.95. - p. 542-575.
111. DeLeon, P.H., Fox, R.E., & Graham, S.R. Prescription privileges: Psychology’s next frontier? // American Psychologist, 1991. Vol. 43. p. 384-393.
112. Dicson, P.A., Hargie, O., Morrow, N.C. Communication Skills Training for Health Professionals. An instructor’s handbook. - Chapman and Hall, 1989. - p. 347.
113. Diener, E. & Lucas, R. E. Personality, and subjective well-being. // D.Kahneman, E.Diener, & N.Schwarz (Eds.). Well-being: The foundations of hedonic psychology. - New York: Russell Sage Foundation, 1999. - p. 213-229.
114. Diener, E. Assessing subjective well-being: Progress and opportunities. // Social Indicators Research, N.31, 1994. - p.103-157.
115. Diener, E. Subjective well-being: The science of happiness and a proposal for a national index. // American Psychologist, 2000. Vol. 55. - p.34-43.
116. Diener, E., Suh, Eunkook M., Lucas, Richard E. and Smith, Heidi L. Subjective Well-Being: Three Decades of Progress. // Psychological Bulletin, forthcoming. 1999, Mar. Vol. 125(2). p. 276-302.
117. Floyd, M., Myszka, M.T., Orr, P. Licensed Psychologists’ Knowledge and Utilization of a State Association Colleague Assistance Committee. // Professional Psychology: Research and Pr