ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СТАНОВЛЕННЯ АВТЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД ЖИТТЄВОЇ КРИЗИ

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

на правах рукопису

КОГУТЯК НАДІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 159.922.6 : 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СТАНОВЛЕННЯ
АВТЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД
ЖИТТЄВОЇ КРИЗИ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Карпенко Зіновія Степанівна
доктор психологічних наук,
професор

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП .... 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження становлення
автентичності особистості в період життєвої кризи ....11
1.1. Автентичність як феноменологічний вимір цілісної особистості .11
1.2. Становлення автентичності як причина і мета життєвої кризи
особистості .........24
1.3. Еволюція автентичності особистості в процесі конструктивного
розв’язання життєвої кризи ...32
1.4. Автентичність як психодіагностичний конструкт психології
аксіогенезу особистості 46
1.5. Передумови та ланки цілісного циклу становлення
автентичності особистості в період життєвої кризи . ....59
Висновки до першого розділу . ..73

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження психологічних механізмів
становлення автентичності особистості в період
життєвої кризи .76
2.1. Методологічна тріангуляція як принцип дослідження феномену автентичності особистості ....76
2.2. Концептуальна модель емпіричного дослідження психологічних
механізмів становлення автентичності особистості .85
2.3. Саморозуміння психологічних механізмів становлення автентичності особистості в період життєвої кризи ..92
2.3.1. Показники осмисленості феноменологічного спектру
автентичного в структурі особистості .96
2.3.2. Труднощі і ресурси актуалізації психологічних механізмів
становлення автентичності особистості в період
життєвої кризи ..........103
2.4. Порівняльний аналіз актуалізації психологічних механізмів
становлення автентичності особистості представниками
різних професій .....113
2.4.1. Функції психологічних механізмів становлення
автентичності особистості в забезпеченні соціально-психологічної
адаптації особистості .114
2.4.2. Психологічні механізми становлення автентичності
особистості як чинники її самоактуалізації ..124
2.4.3. Аксіопсихологічні показники розвитку психологічних
механізмів становлення автентичності особистості ....133
Висновки до другого розділу.139

РОЗДІЛ 3. Експериментальне формування психологічних механізмів становлення автентичності особистості з урахуванням кризового досвіду . ....142
3.1. Саморозуміння як розкриття автентичного в критичних
переживаннях духовного зростання особистості .....142
3.2. Тренінг саморозуміння як засіб розвитку психологічних механізмів становлення автентичності особистості ...153
3.3. Оцінка ефективності тренінгу саморозуміння та перевірка
статистичних гіпотез ...171
3.4. Перспективні напрямки психопрофілактики віктимізації автентичності особистості ....183
Висновки до третього розділу 190

ВИСНОВКИ .192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
ДОДАТКИ 210

ВСТУП
Актуальність дисертаційного дослідження. Проблема усвідомлення власної автентичності та відповідність їй як у повсякденних, так і в кризових ситуаціях належить до числа найгостріших та найпоширеніших. Та незважаючи на це, людська індивідуальність та унікальність упродовж тривалого часу не вивчалася психологією через домінування номотетичного (орієнтованого на загальне, універсальне, типове) підходу. Досліджувані індивідуальні особливості згруповували у класи індивідуальних відмінностей за декількома загальними характеристиками, формуючи, таким чином, «типові особистості». Якісні ж особливості індивідуальної свідомості, система смислових параметрів, що лежать в основі сприйняття конкретною людиною себе та інших людей, об’єктів і стосунків, залишалися поза систематичними дослідженнями науковців. Таке одностороннє вивчення Я призвело до об’єктивізації людини, перетворення її в об’єкт дослідження, який цікавий саме як певна система, що складається з однакових компонентів, але у різних співвідношеннях.
Проблематичність адекватного трактування результатів дослідження полягає ще й у тому, що різні вчені, розглядаючи своєрідні прояви уні-кальності емпіричного індивіда, характеризували їх різними психологічними термінами, в тому числі, «автентичністю». Тим самим обсяг поняття «автентичність» асоціювався зі змістом понять «індивідуальність», «суб’єктність», «сутність», «конгруентність», «ідентичність», «самість» тощо.
З іншого боку, своєрідність траєкторії автентичного становлення особистості є полідетермінованим явищем, і характер цієї детермінації може суттєво порушуватися або змінюватися під час переживання людиною життєвих криз, як нормальних (вікових, професійних), так і анормальних (біографічних). Науково-технічний прогрес привніс ноогенні неврози, породжені втратою смислу життя, що робить життєву кризу повсякчасною, притаманною великій кількості людей. Це зумовлює зростання інтересу психології до різних аспектів вікових та особистісних криз та їх значення для розкриття автентичного потенціалу людини.
Спроби осмислення неповторності та цінності внутрішнього світу людини з’являються ще на філософському етапі розвитку психології. Знаходження себе самого відбувалось у теїстичних та пантеїстичних спробах самоусвідомлення через зв'язок із певним джерелом (Богом, Ідеєю). В історії української філософської думки внутрішній світ людини бачиться центрованим на серці як вмістилищі емоцій, душі, що має перевагу над розумом (Г. Сковорода, П. Юркевич, П. Куліш, Т. Шевченко, М. Драгоманов та ін.). Лиш наприкінці ХVIII початку XIX ст. науковці вперше почали роз-глядати особистість як носія особливого людського способу буття, чим утвер-джується моральна цінність «бути чесним щодо самого себе», бо тільки так можна відкрити свій потенціал, можна «відбутися» (Ж.-Ж. Руссо, І. Гердер та ін.).
Історично склалося так, що, незважаючи на інтерес до індивідуальних відмінностей, у радянських соціогуманітарних науках домінувала орієнтація на людину як на одиницю натовпу. До початку 60-х років проблема особис-тості в повному обсязі не формулювалася, тому на дослідження автентичності особистості було накладено негласне «табу». Наука про автентичну особистість щойно народжується, оскільки на перешкоді стає глибоко вкорінена тенденція до деперсоналізації або реіфікації (оречевлення) людей.
Унікальність та неповторність особистості почала всесторонньо вивчатися психологією тільки з розвитком екзистенційно-гуманістичного напрямку. Для більшості сучасних досліджень цього спрямування характер-ним є вивчення мотивів, які забезпечують не пристосування до середовища, не конформну поведінку, а ріст конструктивного людського начала (К. Роджерс, А. Маслов, Р. Мей, Дж. Б’юджентал та ін.). У вітчизняній психології зроблено поодинокі спроби обґрунтування автентичності особистості як предмету академічних і прикладних студій (В.О. Татенко, 2002; З.С. Карпенко, 2005).
Ретельний аналіз теоретико-експериментального доробку з проблеми розкриття особистісного потенціалу в сучасній психолого-педагогічний науці вказує на актуальність пошуку методів усвідомлення й актуалізації автентич-ності, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні механізми становлення автентичності особистості в період життєвої кризи».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Інноваційні психотехнології оптиці-зації аксіогенезу особистості» (протокол № 5 від 25 грудня 2001 р.) та науко-вого проекту «Психолого-педагогічний моніторинг і корекція професійного аксіогенезу в умовах ВНЗ» (протокол № 4 від 17 листопада 2005 р.).
Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою зазначеного університету (протокол № 6 від 17 лютого 2004 р.), поточнено та затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 30 травня 2006 р.)
Об’єкт дослідження процес становлення автентичності особистості в онтогенезі.
Предметом спеціального вивчення є психологічні механізми становлення автентичності особистості в процесі переживання і розуміння нею життєвої кризи.
Мета дослідження визначення системи психологічних механізмів, їх розвиток і корекція з метою оптимізації становлення автентичності особистості в період життєвої кризи.
Генеральною гіпотезою дослідження виступило припущення: психологічні механізми становлення автентичності особистості в період життєвої кризи являють собою багатовимірні ієрархізовані внутрішньоособистісні утворення, що функціонують як процеси, засоби, ланки і передумови саморозуміння наявної екзистенційної ситуації людини з урахуванням досвіду минулих критичних переживань задля знаходження адекватного унікальним обставинам сенсу існування.
Завдання роботи:
1. Обґрунтувати феномен автентичності особистості в контексті основних положень екзистенційно-гуманістичної психології.
2. Розробити багатовимірну концептуальну модель психологічних механізмів становлення автентичності особистості в період життєвої кризи.
3. Застосувати методологічну тріангуляцію в процесі емпіричного дослідження психологічних механізмів становлення автентичності особистості.
4. Розробити й апробувати програму тренінгу саморозуміння з метою розвитку і корекції психологічних механізмів становлення автентичності особистості в період життєвої кризи.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: екзистенційно-аналітичний підхід у психології (Дж. Б’юджентал, А. Ленгле, Р. Мей, В. Франкл), суб’єктно-вчинкова парадигма (В.А. Роменець, В.О. Татенко), особистісно-зорієн­тований підхід у навчанні та вихованні (І.Д. Бех, О.Є. Гуменюк, В.У.Кузьменко, С.Д. Максименко, С.І. Подмазін), положення про критерії та норму психічного здоров’я особистості (О.Ф. Бондаренко, Б.С. Братусь, К.М.Гуревич, Т.С. Яценко), філософсько-психологічне трактування життєвого світу особистості (Ф.Ю. Ва-силюк, Е. Гуссерль, М. Мерло-Понті, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко), фено­ме­но­логічні теорії особистості А. Маслоу, К. Роджерса, дослідження ціннісно-смис­лової сфери особистості А.Ю. Агафонова, З.С.Карпенко, Ж.П. Вірної, Д.О. Леон­тьєва, Р.В. Павелківа, психологічні студії феномену духовності (О.І. Кли­мишин, І.П. Маноха, В.П. Москалець, М.В. Савчин, А.В. Фурман) та життєвих криз особистості (Л.С. Виготський, О.А. Донченко, Е.Еріксон, Н.Ф. Каліна, З.Фройд, Е.Фромм, К.Г. Юнг), герменевтичні дослідження (В.В. Знаков, Н.В.Чепелєва).
Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування й систе-матизація, концептуальне моделювання); емпіричні (особистісні опиту-вальники, анкетування, експертна оцінка, спостереження, тренінг саморо-зуміння в якості формувального експерименту); статистичні (кореляційний аналіз, за Пірсоном, кластерний аналіз, знаходження достовірності відмін-ностей (, t-критерій Ст’юдента, Т-критерій Вілкоксона, G-критерій знаків); інтерпретаційні (структурний та генетичний методи).
База дослідження. Емпіричне дослідження проводилося на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника зі студентами ІІ ІV курсів природничих («Радіофізика», «Агрохімія») і гуманітарних («Психологія», «Початкове навчання») спеціальностей, а також слухачів Обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Усього в дослідженні взяло участь 223 особи.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, кількісним і якісним аналізом отриманих результатів, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
вперше розроблено й експериментально верифіковано концептуальну модель багатовимірної та різнорівневої системи психологічних механізмів становлення автентичності особистості (механізми як процеси, ланки, засоби й передумови);
доповнено уявлення про віковий норматив особистісного розвитку аксіопсихологічними та екзистенційно-аналітичними критеріями;
конкретизовано умови і процедури застосування методологічної тріангуляції в дослідженні феномену автентичності особистості;
поточнено способи утилізації кризового досвіду особистості в тренінгу саморозуміння та прийоми розвивально-корекційного впливу на розвиток психологічних механізмів становлення автентичності особистості;
виявлено й описано вплив професійної ідентифікації на становлення автентичності особистості.
Теоретичне значення дослідження полягає в подальшій концепт-туально-методичній розбудові психології аксіогенезу особистості та утвер-дженні принципу інтегральної суб’єктності щодо феномену автентичності особистості; розробці й апробації експериментально-статистичних процедур та критеріїв інтерпретації дослідних даних з проблеми розвитку психоло-гічних механізмів становлення автентичності особистості в період життєвої кризи.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості екстраполяції апробованих методів діагностики, розвитку і корекції психологічних механізмів становлення автентичності особистості з урахуванням досвіду переживання критичних періодів на конкретні вікові та професійні групи з метою створення умов для духовного зростання і повноти індивідуальної екзистенції людини.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися на VІ Костюківських читаннях «Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку» (Київ, 2003), на Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу-2004» (Дніпропетровськ, 2004), на VI Всеукра-їнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2006), на щорічних звітно-наукових конференціях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2003 2007).
Результати дисертаційного дослідження було представлено та обговорено на науково-методичних семінарах Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01 / 148 від 26.03.07); використано при викладанні курсу «Психологія особистості», «Методо-логічні та теоретичні проблеми психології» для студентів спеціальності «Психологія» Прикарпатського націо­нального університету імені В. Стефа-ника (довідка № 01-08 / 356 від 5.04.07), впроваджено в навчальний процес Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (довідка № 351 33 / 26 від 25.04.07).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 9 одноосібних працях автора, з них 6 опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, що налічує 200 найменувань та 3 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 193 сторінках. Робота містить 38 таблиць і 24 рисунки.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Філософсько-психологічний конструкт «автентичність особистості» являє собою онтичне ядро індивідуальної екзистенції людини, сензитивної до викликів критичних періодів вікового розвитку.
2. Психологічні механізми становлення автентичності особистості в період життєвої кризи функціонують як система різнорівневих ціннісно-смислових утворень і динамічних тенденцій, що в науковій рефлексії презентовані мережею механізмів-процесів, засобів, ланок і передумов.
3. Механізмами-передумовами становлення автентичності особистості є самоповага і справедливе ставлення до себе, почуття самоцінності, відкритість досвіду, здатність до самодистанціювання, самовизначення у діалозі; механізмами-ланками є самореалізація, критичне переживання, заглиблення у стан первинної інтенційності, конструктивна вербалізація, цілепокладання, вчинок як діалог з Іншим, подія, післявчинкова рефлексія, трансформація автентичності; механізмами-засобами є спонтанність, доброчинність, інтернальність, самостійність та цілісність.
4. Психологічні механізми як процеси становлення автентичності особистості інтеграція, самодетермінація, індивідуація, наративізація та ідентифікація концептуально співвідносяться й обґрунтовуються конструктами: життєвий світ, суб’єктність, самість, індивідуальність та его-ідентичність відповідно і вимагають застосування методологічної тріангуляції для свого емпіричного дослідження.
5. Контент-аналіз семантичного простору автентичності особистості засвідчив високий рівень розуміння її експресивних і поведінкових аспектів при недооцінці ментальної своєрідності людей. Визначено типові труднощі становлення автентичності в кризовий період, якими є захист Я-концепції та налагодження партнерських стосунків.
6. Феноменологічний аналіз особистих історій учасників тренінгу саморозуміння дозволив проявити психологічні механізми як ланки і засоби становлення автентичності особистості з урахуванням їх кризового досвіду. Ці механізми об’єднуються у дві послідовні стратегії інтуїтивного вчування і рефлексивного відсторонення, що завершуються екзистенційними рішеннями особистості.
7. Порівняльний аналіз показників актуалізованості психологічних механізмів становлення автентичності особистості представниками різних професій свідчить про значний вплив характеру провідної діяльності на їх розвиток: особам з гуманітарною освітою притаманні екзистенційно-гуманістичний світогляд і феноменологічна установка на спілкування, а представникам природничо-технічного профілю професійної підготовки практично-перетворювальне ставлення до життя при значуще вищому рівні самоактуалізації та соціально-психологічної адаптації.
8. Ефективним засобом розвитку психологічних механізмів становлення автентичності особистості є тренінг саморозуміння, програма якого складається з блоків оптимізації самоставлення, розвитку соціальної перцепції та актуалізації творчого самовираження задля осягнення унікального екзистенційного сенсу в період переживання людиною життєвої кризи.
9. Результатом формувального експерименту із застосуванням тренінгу саморозуміння стало переструктурування психологічних механізмів становлення автентичності у бік підвищення показників самоактуалізації та соціально-психологічної адаптації, що робить ефективним інтуїтивно-рефлексивне конструювання екзистенційного смислу в період переживання особистістю критичних періодів розвитку.
Перспективними напрямом психолого-педагогічного дослідження проблеми автентичності є розроблення профілактично-корекційних технологій щодо ймовірності віктимізації особистості і викривлення траєкторії аксіогенезу та духовного зростання людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие для студ. вузов. М.: Академия, 1999. 320 с.
2. Агафонов Ю.А. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла. Самара: БАХРАХ-М, 2000. 336 с.
3. Асмолов А.Г. Психология личности: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 367 с.
4. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.: Refl-book, 1994. 314 с.
5 Ахмеров Р. Биографические кризисы личности. Автореф. дис. канд. психол. наук: Лаборатория психологии личности Института психологии РАН, 2004.
6. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. 1997. Т.18, № 5. С. 719.
7. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологи. Донецк: Ровесник, 1995. 32 с.
8. Белей М.Д. Деякі психологічні аспекти формування життєвих смислів особистості // Збірник наукових праць: Філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. 10. Ч.2. С. 219 228.
9. Берн Э. Игры в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1988. 400 с.
10. Берн Э. Трансактный анализ в группе. М.: Лабиринт, 1994. 176 с.
11. Бернс Р. Эриксон об идентичности // Хрестоматия по общей психологии. М.: Учеб.-метод. колектор «Психология». 2000. С. 233 240.
12. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна-Віта, 1995. 202 с.
13. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посіб. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
14. Блінова О.Є. Відкритість у структурі зрілої особистості // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. Херсон: Персей, 2004. С. 35 37.
15. Богданов В.А. Причинный и целевой подходы в развитии теории личности // Вопросы психологи. 1991. №3. С. 45 53.
16. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. СПб.: Речь, 2004. 440 с.
17. Бондаренко О.Ф. Суб’єктність як етичний вимір: у пошуках вітчизняної традиції у психотерапії // Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / Заг. ред. В.О.Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 52 69.
18. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
19. Боуэн М. Духовность и личностно-центрированый поход // Вопр. психологи. 1992. № 34. С. 8498.
20. Больнов О.Ф. Зустріч / Першоджерела комунікативної філософії. ­ К.: Либідь, 1996, С. 157 170
21. Больнов О. Философия экзистенциализма. СПб.: Лань, 1999.
22. Братусь Б.С. Анатомия личности. М.: исль, 1988. 301 с.
23. Братусь Б.С. Психологическое и нравственное пространство нормы // Журнал практикующего психолога. Вып. 3. К., 1997. С. 6 15.
24. Братченко С.Л. Экзистенциально-гуманистический подход Джеймса Бюджентала: Человек в поисках самого себя // Психологические проблеми самореализации личности / Под ред. А.А.Крилова, Л.А.Коростылевой. Вып.2. С.-Пб., 1998. С. 56 66.
25. Брушлинский А.В. Проблема Субъекта в психологической науке // Психологический журнал. 1991. Т.12, № 6. С.3 11.
26. Бубер М. Перспектива / Першоджерела комунікативної філософії. К.: Либідь, 1996. С. 149 156.
27. Бурменская Г.В., Барабанов О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психологического консультирования. Проблемы психологического развития детей. М.: Педагогика, 1990. 136 с.
28. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности // Вопросы психологии. 2002. № 2. С. 28 39.
29. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта СПб.: Питер, 2001. 304с.
30. Бьюдженталь Дж. Предательство человечности: миссия психотерапии по восстановлению нашей утраченной идентичности // Эволюция психотерапии. М.: Класс, 1998. Т.3. С.180 207.
31. Васильев В.Л., Мамайчук И.И. Анализ личности несовершеннолетних жертв половых преступлений // Вопросы психологии. 1993. №1. С. 61 68.
32. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200с.
33. Василюк Ф.Е. Психотехника выбора // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии. М.: Смысл, 1997. С. 284 314.
34. Василюк Ф.Е. Структура образа // Вопросы психологи. 1993. № 3. С.519.
35. Вахрамов Е.Е. Вершины жизни и пути их достежения. Самоактуализация, акме и жизненный путь человека // Прикладная психология и психоаналіз. М., 2002. № 1. С. 5 14; № 2. С. 5 18.
36. Вахрамов Е.Е. Психологические концепции развития человека: теория самоактуализации. М.: Международная педагогическая академия, 2001.
37. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М.: Высшая школа, 1991.
38. Виндельбанд В. Нормы и законы природы; Критический или генетический метод? // Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. М., 1995.
39. Вірна Ж. Життєвий стиль як проекція мотиваційно-смислової регуляції особистості // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VІ Костюківських читань (28-29 січня 2003 р.). Т.2. К.: Міленіум, 2003. С. 37 41.
40. Воробева Л.И. Гуманитарная психология: предмет и задачи // Вопросы психологии. 1995. № 2. С. 19 30
41. Галицька О.А. Теоретичні підходи до дослідження особистісної зрілості у зарубіжній та вітчизняній психології // Актуальні проблеми практичної психології: Збірник наукових праць. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. С. 65 68.
42. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Философия духа. М.: Мысль, 1977. Т.3. 471 с.
43. Гинзбург Н.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопр. психологи. 1994. № 3. С. 43 52.
44. Гроф С. Духовный кризис: Статьи и исследования. М., 1995.
45. Гроф С. Путешествие в поисках себя: Пер. с англ. Н.И. Папуши и М.П. Папуша. 2-е изд. М.: Инс-т трансперсональной психологи, Изд-во Инс-та психотерапии, 2001. 336 с.
46. Гуманістична психологія / За ред. Р. Трача, Г. Балла. К.: Пульсари, 2001. Т.1. 252с.
47. Гуревич К.М. Современная психологическая диагностика: пути развития // Вопр. психологии. 1982. № 1. С.918.
48. Гурлєва Т.С. Психологічні умови подолання кризи становлення творчого життєвого задуму у підлітків // Наукові студії із соціальної та політичної психології. Вип. 4(7). К., 2000. С.163 171.
49. Гусельцева М.С. Методологические кризисы и типы рациональности в психологии // Вопросы психологии. 2006. № 1. С. 3 15.
50. Декарт Р. Сочинения в 2 т. М.: Мысль, 1989. Т.1. 654 с.
51. Джеймс М., Джонгвард Д. Рожденные выигрывать. Трансактный анализ с гештальтупражнениями: Пер. с англ. / Общ. ред. и послесл. Л.А.Петровской. М.: Прогресс, 1995. 336 с.
52. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Наукова думка, 1989. 175 с.
53. Донченко О.А. Фрактальність психіки і суб’єктність // Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / Заг. ред. В.О.Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 117 143.
54. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. М.: изд-во Моск. ун-та, 1997. 344 с.
55. Дятленко Н.М. Самоповага дитини як умова її майбутнього «акме» // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України: В 4 т. / За ред. академіка С.Д. Максименка. К.: Главник, 2005. Т.2. Вип. 26. С.24 28.
56. Экзистенциальная психология. Экзистенция. / Под. ред. Р.Мэя М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 624 с.
57. Эриксон Э. Детство и общество. 2-е изд.: Пер.с англ. Обнинск: Принтер, 1993. 55 с.
58. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетенции в общении. М., 1990.
59. Зарецька О.А. Особливості сприйняття суб’єктом ситуації: підхід з позицій психологічної герменевтики // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України: В 4 т. / За ред. академіка С.Д. Максименка. К.: Главник, 2005. Т.2. Вип. 26. С.119 123.
60. Зеленський В.В. Аналитическая психология. Словарь. СПб.: Б.С.К., 1996.
61. Зелінська Т.М. Амбівалентність особистості: шлях до гармонії чи душевного болю: Навч. посіб. Черкаси: Брама, 2004. 144 с.
62. Знаков В.В., Павлюченко Е.А. Самопознание субъекта // Психол. журн. 2002. Т.23, №1, С. 31 41.
63. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии человеческого бытия // Психол. журн. 2000. Т.21, №2. С. 7 15
64. Знаков В.В. Самопонимание субъекта как когнитивная и экзистенциальная проблема // Психологический журнал 2005. Т.26, № 1. С.18 28.
65. Зорій Н.І. Категорія цілісності в гуманістичній психології // Збірник наукових праць: Філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ, ВДВ ЦІТ, 2006. Вип. 11. Ч.2. С. 136 142.
66. Кайгородов Б.В. Психологические основы развития самопонимания в юношеском воздасте: Автореф. дис. д-ра психол. наук: М.,1999.
67. Камкова Е.С., Кэхеле Х. Психотерапия за рубежом: История и современное состояние (Краткий обзор) // Психол. журнал. 2000. Т.21, № 2. С. 88 99.
68. Каракозов Р.Р. Организация смыслопоисковой активности человека как условие осмысления жизненного опыта // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии. М.: Смысл, 1997. С. 156 176.
69. Карпенко З.С. Автентичність як стррижень самопрезентації політичного лідера // Психологічні перспективи. 2005. Вип. 7. С. 6 12.
70. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1998. 216 с.
71. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА, 2001 160 с.
72. Карпенко З.С. Життєві орієнтації у феноменологічному полі кризової особистості // Наукові студії із соціальної і політичної психології. Зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. К.: ТОВ «Вид-во «Сталь», 2000. Вип.4(7). С. 48 53.
73. Карпенко З.С. Картографія інтегральної суб’єктності: постмодерністський проект // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 157 175.
74. Карпенко З.С. Світ гуманістичної психології, або недовільні асоціації з прикметної нагоди // Психологія і суспільство. 2003. №1. С.124 130.
75. Карпенко З.С. Телеологічний проект розбудови психології особистості // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України: В 4 т. / За ред. академіка С.Д. Максименка. К.: Главник, 2005. Т.2. Вип. 26. С. 227 230.
76. Карпенко З.С. Теоретико-методичне конструювання рефлексивного інтерв’ю особистості автентичності // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції «Передові наукові розробки 2006». Т. 12. Психологія та соціологія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. С. 914.
77. Кириленко Т.С. Емоційне самопізнання особистості: переживання та стани // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VІ Костюківських читань (28 29 січня 2003 р.) Т.2. К.: Міленіум, 2003. С. 72 75.
78. Кириленко Т.С. Чуттєво-емоційні виміри вчинковості // Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / Заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 176 196.
79. Климишин О.І. Психологічний ракурс герменевтики духовного розвитку особистості // Збірник наукових праць: Філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. Вип. 11. Ч.2. С. 130 135.
80. Климчук В.О. Кластерний аналіз: використання у психологічних дослідженнях // Практична психологія та соціальна робота 2006. № 4. С. 30 35.
81. Когутяк Н.М. Маніпулятивні взаємодії в континуумі локусу контролю особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай. 2002. Вип. 7. Ч.2. С.100 107.
82. Когутяк Н.М. Життєвий сценарій особистості: за і проти // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали УІ Костюківських читань. Т.2. К.: Міленіум. 2003. С. 84 87.
83. Когутяк Н.М. Автентичність супроти віктимності як мета гуманізації виховання особистості // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Вип. У. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С. 172 178.
84. Когутяк Н.М. Автентичність як сучасна особистісна норма // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу 2004» Т.53. Дніпропетровськ, 2004. С. 26 31.
85. Когутяк Н.М. Роль анормальної кризи у становленні автентичної позиції особистості // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наукових праць. № 1 (25). К., 2004. C. 27 35.
86. Когутяк Н.М. Самоусвідомлення автентичності в контексті духовно-морального розвитку особистості // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Формування нової парадигми у психологічній науці: Зб. наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 30. Рівне: РДГУ, 2004. С. 83 85.
87. Когутяк Н.М. Автентичність як причина і мета біографічної кризи // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка Вип. 26, в 4-х томах. Том 2. К.: Главник, 2005. С. 291 295.
88. Когутяк Н.М. Трансформації автентичності: об’єктивний та суб’єктивний аспекти // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Вип. 10. Ч.І. Івано-Франківськ: Плай, 2005. С. 199 206.
89. Когутяк Н.М. Методологічні пошуки в середовищі конструювання автентичності // Актуальні проблеми практичної психології: Збірник наукових праць. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. С.111 115.
90. Колісник О.П. Духовність: діалог і потік // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Вип. 6. Ів.-Франківськ, 2004. С.179 190.
91. Колесников Н.В. Лекции по психологии индивидуальности. М.: Ин-т психологии, 1996. 224 с.
92. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
93. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід). К., 2000.
94. Кохут Х. Восстановление самости: Пер. с англ. М.: Когито-Центр, 2002. 320 с.
95. Крайніков Е.В. Психологія розвитку: Словник-довідник. К.: Арістей, 2004. 260 с.
96. Кузнєцов М.А. Семантичні простори позитивних і негативних біографічних спогадів особистості // «Актуальні проблеми практичної психології»: Зб. наук. праць. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. С.127 129.
97. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. Мюнхен-Львів, 1995. 164 с.
98. Лейнг Р. Екзистенційно-феноменологічні основи науки про особу // Гуманістична психологія. Антологія: В 3 т. / За ред. Р. Трача, Г. Балла, К.: Унів. вид-во: «Пульсари», 2001. Т.1. С.110 121.
99. Леонтьев Д.А. Динамика смысловых процессов // Психологический журнал. 1997. Т.18, № 6. С. 13 27.
100. Леонтьев Д.А., Пилипко Н.В. Выбор как деятельность: личностные детерминанты и возможности формирования // Вопросы психологи. 1995 № 1 С. 97 110.
101. Леонтьев Д.А. Психология свободы к постановке проблемы самодетерминации личности // Психологический журнал. 2000. Т. 21, №1. С. 15 25.
102. Леонтьев Д.А. Самореализация и сущностные силы человека // Психология с человеческим лицом: М.: Смисл, 1997. С. 156 176.
103. Лерш Ф. Розуміння особи у психології // Гуманістична психологія. Антологія: В 3 т. / За ред. Р. Трача, Г. Балла, К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2001. Т.1. С. 91 109.
104. Лещинская Е.А. Тренинг общения для учащихся 4 6 классов. Программа и методические рекомендации для психологического кружка «Учимся общению» / Под ред. Ю.З. Гильбуха. 3-е изд. Киев: Научно-практ. центр «Психодиагностика и дифференцированное обучение», 1994. 32 с.
105. Лєпіхова Л.А. Роль соціально-психологічної компетентності у виборі шляхів подолання життєвих криз // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. К.: ТОВ «Вид-во «Сталь», 2000. Вип. 4 (7). С. 177185.
106. Ливехуд Б. Ход жизни человека // Психология возрастных кризисов: Хрестоматия. Мн.: Харвест, 2000. С. 142 194.
107. Лосев А.Ф. Философия имени // Из ранних произведений. М., 1990. С.11 192.
108. Лэнгле А. Person: Экзистенциально-аналитическая теория личности: Сб. статей: Пер. с нем. / Вступ. ст. С.В. Кривцовой. М.: Генезис, 2006. 159 с. (Теория и практика экзистенциального анализа).
109. Маноха И.П. Традиция и экстрадиция в методологизации кризисных явлений бытия // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. Вип. 4. (7). К., 2000. С. 33 41.
110. Маноха И.П. Человек и потенциал его бытия. К.: Стимул, 1995. 256 с.
111. Маслоу А. Психология Батия: Пер. с англ.. М.: Реал-бук, К.: Ваклер, 1997. 304 с. Серия «Актуальная психология».
112. Марс Рассел Д. Экзистенциальная аутентичность: основополагающая ценность для консультирования / e-mail: miars @ pdx. Edu
113. Мелехова І.О. Совісність як прояв мотивації поведінки студентства // Актуальні проблеми практичної психології: Зб. наук. праць. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. С. 147 149.
114. Методологічні і теоретичні проблеми психології: Хрестоматія / Упоряд. З.С. Карпенко, І.М. Гоян. Івано-Франківськ: Плай, 2000. 128 с.
115. Михеева И.Н. Амбивалентность личности: Морально-психологический аспект. М.: Наука, 1991. 128 с.
116. Москалець В.П. Психологія релігії: Посібник. К.: Академвидав, 2004. 240 с.
117. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпритация данных: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2004. 392 с.
118. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. СПб.: Питер, 2000. 425 с.
119. Нуркова В.В. Совершенное продолжается: Психология автобиографической памяти личности. М.: УРАО, 2000. 320 с.
120. Овсянецька Л.П. «Презумпція взаємності» у структурі довірливих стосунків // Збірник наукових праць: Філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. 10. Ч.2. С. 16 20.
121. Одаренность и возраст: развитие творческого потенциала одаренных детей / Под. ред. А.М. Матюшкина. МоскваВоронеж, 2004.
122. Орлов А.Б. Личность и сущность: внешнее и внутреннее Я человека // Вопросы психологи. 1995. №2. С. 5 18.
123. Осин Е. Аутентичность // Экзистенциальная традиция: Философия, психология, психотерапия. Журнал Восточно-Европейской ассоциации экзистенциальной терапии. Ростов-на-Дону. Вып. 2 / 2004 (5) С. 88 93.
124. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва, та ін..: Підручник. 2-е вид. стереотип. К.: Либідь, 2001. 536 с.
125. Основи психології : Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 1996. 632 с.
126. Основы психологии: Практикум / Ред. сост. Л.Д. Столяренко. 3 е изд. доп. и переработ. Ростов на Д.: Феникс, 2002. 704 с.
127. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализации: Практическое руководство. М.: Изд-во Инс-та Психотерапии, 2001.208 с.
128. Паркулаб О.Г. Феноменологічний аналіз у віковому екзистенційному консультуванні: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 Івано-Франківськ, 2004. 221 с.
129. Приходько Ю.О., Лапченко І.О. Особливості ставлення дитини до себе і ровесників у дошкільному віці // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. № 1 (25). С. 169176.
130. Прокл. Первоосновы теологии. М.: Прогресс, 1993.
131. Психология возрастных кризисов: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Минск: Харвест, 2000. 560 с.
132. Психология личности: Словарь-справочник / Под. ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. К.: РУТА, 2001. 320с. Бібліогр.: С. 263 293.
133. Реан А.А. Акмеология личности // Психологический журнал. 2002. Т. 21, № 3. С. 88 95.
134. Роджерс К.Г. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Прогресс, 1998. 480 с.
135. Роджерс К. Вчитися бути вільним // Гуманістична психологія. Антологія: В 3 т. / За ред. Р. Трача, Г. Балла, К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2001. Т.1. С.37 59.
136. Роджерс К. К науке о личности // История зарубежной психологи. М.: МГУ, 1986. С.199 230.
137. Розин М.В. Психология судьбы: програмирование или творчество? // Вопросы психологии. 1992. №1. С. 98 105.
138. Романова И.А. Основные направления исследования самопонимания в зарубежной психологии // Психол. журн. 2001. Т.21. №1. С. 102 112.
139. Роменець В.А. Вчинок: постання канонічної психології // Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / Заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 11 36.
140. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. М.: Наука, 1997.
141. Савчин М.В. Духовний потенціал людини. Івано-Франківськ: Плай, 2001. 203 с.
142. Самойленко Ю.А. Дослідження особливостей спонтанної поведінки в психодрамі // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. Херсон, Персей, 2004. С. 243 245.
143. Санникова О.П. Психологический кризис и проблема индивидуальных различий // Наукові студії із соціальної та політичної психології. Зб. статей. Вип. 4 (7), К., 2000. С. 54 63.
144. Сарджвеладзе Н.И. Тренинг свободы и открытости // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии. М.: Смысл. 1997. С. 314 330.
145. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. К.: Либідь, 1996. 176 с.
146. Сковорода Г. Сочинения. К.: Наукова думка, 1983. 235 с.
147. Скребець В.О. Основи психодіагностики. Навч. посіб. 3 вид., перекл. з рос., перероб. та допов. К.: Видавничий дім «Слово», 2003. 192 с.
148. Словарь иностранных слов. 10-е изд., стереотип. М.: Русский язык, 1983. 608 c.
149. Словник іншомовних слів / За ред.. О.С. Мельничука. К.: Вища школа, 1977. 776 с.
150. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. Минск: Харвест, М.: АСТ, 2001. 976 с. (Библиотека практической психологии).
151. Смирнова М.М. Психологическая характеристика выраженности экстернальности интернальности в тексте // Вопросы психологии. 1990. №1. С. 140 147.
152. Смирнов С.Д. Методологический плюрализм и предмет психологии // Вопросы психологии. 2005. № 4. С. 3 8.
153. Стівенс Б. Із мого життя // Гуманістична психологія. Антологія: В 3 т. / За ред. Р. Трача, Г. Балла, К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2001. Т.1. С. 60 78.
154. Татенко В.О. До проблеми автентичності людського буття: вчинкова парадигма / Розвиток педагогічної і психол. наук в Україні 1992 2002. Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. Ч.1. Харків: ОВС, 2002. С. 550 563.
155. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении: Монография. К.: Видавничий центр «Просвіта», 1996. 404 с.
156. Татенко В.О. Про «егологічний генезис» у Е. Гусерля та проблему суб’єктних перетворень психіки в онтогенезі // Психологія і суспільство. 2004. №4. С. 13 36.
157. Татенко В.О. Суб’єктно-вчинкова парадигма у сучасній психології // Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / Заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 316 358.
158. Тейлор Ч. Етика автентичності: Пер. з англ.К.: Дух і літера, 2002. 128 с.
159. Тилих Х. Мужество быть / Социально-политическое измерение християнства. Избранные теологические тексты ХХ века. М., 1994. С. 129 136.
160. Титаренко Т.М. Вчинок у приватному житті. Погляд психотерапевта // Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії / Заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 258 279.
161. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості у межах і поза межами буденності.