ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Ю.ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

УДК 159.922.7:37.015.3

ДАВИДЮК Наталія Миколаївна

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

19.00.07 вікова та педагогічна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеню
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Киричук Олександр Васильович,
доктор педагогічних наук, професор,
академік АПН України

Чернівці 2002

ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................................. 4
Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності 13
1.1. Навчально-пізнавальна діяльність і навчально-пізнавальна активність студентів як предмет наукового дослідження .13
1.2.Активність студентів у навчально-пізнавальній діяльності
крізь призму дидактичних концепцій 32
1.3.Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів - фактор становлення їх суб’єктності ...43
Висновки до 1 розділу ...57
Розділ 2. Актуалізація суб’єктності студентів - умова активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності. 62
2.1.Проблема суб’єкта і суб’єктності у психологічній науці.62 2.2.Психологічні умови забезпечення суб’єктності студента в сучасних дидактичних системах .....................93
2.3. Психологічні фактори особистісного зростання як наслідок особистісно-орієнтованих технологій навчання у вузі.110
Висновки до 2 розділу .....................................................................122
Розділ 3. Експериментальна перевірка умов активізації творчої
навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення
психологічних дисциплін ................................................................................126
3.1. Мотиваційне забезпечення суб’єктності студентів шляхом
активізації їх творчої навчально-пізнавальної діяльності .126
3.2. Методика блочного вивчення психологічних дисциплін та
особливості контролю, виміру та оцінки творчої навчально-пізнавальної
активності студентів ...........................................................................................146
Висновки до 3 розділу. .........................................................................179
ВИСНОВКИ .......................................................................................................182
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..............................................186
ДОДАТКИ ..............212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У процесі становлення національної системи освіти на засадах гуманістичної філософії освіти перед ВНЗ України стоять стратегічні, нетрадиційні, відповідальні та перспективні завдання, одним з яких є створення певних умов для розвитку пізнавального потенціалу майбутнього фахівця. ВНЗ повинен формувати особистість громадянина Української держави, забезпечувати наше суспільство всебічно підготовленими фахівцями, які мають глибокі загальнонаукові та професійні знання, стійкі навички та вміння, збагачені загальнолюдськими, професійними цінностями, духовно готові до самоактуалізації в умовах професійної діяльності та повсякденного життя як суб’єкти пізнання і діяльності.
Для глибокого і повного оволодіння матеріалом вузівських навчальних програм необхідно постійно вдосконалювати свої знання, виробляти навички дослідника, активізувати пізнавальну діяльність. Процес навчальної діяльності ВНЗу сьогодні все більше спрямовується на збільшення самостійної роботи студентів, яка базується на активній навчально-пізнавальній діяльності.
Аналіз психологічної та педагогічної літератури переконує, що традиційна інформаційно-догматична форма навчання не забезпечує формування і розвиток у студентів умінь і навичок самостійної пізнавальної активності, не розвиває творчу навчально-пізнавальну діяльність. Суперечності між вимогами, що ставляться до сучасного спеціаліста і рівнем готовності студентів до майбутньої діяльності, між потребою саморозвитку, самоактуалізації і можливостями освіти вимагають нових взаємовідносин між суб’єктами навчального процесу, певних психологічних умов активізації цього процесу.
На важливість забезпечення активності суб’єкта в навчальній діяльності у свій час вказували К.Д.Ушинський, П.П.Блонський та ін. Загальні проблеми активізації пізнавальної діяльності людини досліджували Т.А.Алексеєнко [7-9], Л.П.Арістова [18,19], А.О.Вербицький [62-64], В.М.Вергасов [65,66], Н. Генц [76], А.І.Дьомін [123], І.А.Зязюн [131,132,134], О.В.Киричук [149-151], О.І.Киричук [152-153], Б.І.Коротаєв [160], Г.С.Костюк [163,164], О.М.Матюшкін [194], А.В.Пугач [239], І.Ф.Харламов [289], Т.І.Шамова [29], Г.І.Щукіна [296-302] та ін.
Останнім часом проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вивчається в контексті підготовки спеціалістів у системі безперервної освіти (Г.О.Балл [30, 32, 36, 39], І.А.Зязюн [129], М.В.Кухарєв [175], Н.Г.Ничкало [207] та ін.), психологічних проблем становлення особистості (К.А.Абульханова-Славська [3], О.Г.Асмолов [21-23], І.Д.Бех [48], О.В.Киричук [151], В.О.Моляко [201, 202], В.В.Рибалка [240-242], Г.К.Селевко [257], В.А.Семиченко [259], В.О.Сластьонін [268], В.А.Татенко [282-283] та ін.).
Підвищення якості професійної освіти шляхом активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів в процесі навчання у ВНЗ, повинно здійснюватись при вивченні різних дисциплін, в тому числі і психологічних.
Аналіз наукових джерел, що стосуються активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ, дає можливість говорити про слабку психологічну обґрунтованість теорії і практики цієї діяльності. Пізнавальна активність розглядається як психічна енергія” (З.Фрейд); психічна активність у контексті розумової обдарованості (Ч.Спірмен) або у контексті пристосування до зовнішніх умов (О.Ф.Лазурський); прийняття і виконання завдань (Л.С.Славіна, Н.А.Менчинська); становлення пізнавального інтересу (П.Г.Морозова); інтелектуальна активність (В.Д.Небиліцин, Б.М.Теплов, І.А.Зязюн, Д.Б.Богоявлінська); готовність особистості до пізнання внутрішнього і зовнішнього світу (І.Ф.Харламов). Досліджувався психофізіологічний аспект пізнавальної активності в структурі загальної активності людини (Б.М.Теплов, В.Д.Небиліцин),формування пізнавальної активності студентів в процесі вивчення математики та російської мови як іноземної (Х.Ш.Бахтіярова, С.О.Кашин, В.В.Кудіна), педагогічних дисциплін (Сапієва К.Х.). Проте питання активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів в процесі вивчення психологічних дисциплін не знайшли свого висвітлення в психолого-педагогічній літературі, тоді як засвоєння цього предмету має свою специфіку.
Неоднозначність підходів до розв’язання даної проблеми, її соціальна значущість й недостатня розробленість у психолого-педагогічній літературі обумовили вибір теми дисертаційного дослідження Психологічні умови активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Життєтворчість особистості в кризовому суспільствi” (Номер держреєстрації 0199u001863). Тема дисертації затверджена Вченою Радою Чернівецького державного університету (протокол № 2 від 28 лютого 1991 року), та координаційною Радою з психолого-педагогічних досліджень АПН в Україні (протокол № 6 від 18 червня 2002 року).
Об’єктом дослідження є творча навчально-пізнавальна активність студентів.
Предметом дослідження є психологічні умови активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін.
Метою роботи є виявлення та обґрунтування психолого-педагогічних умов активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ у процесі вивчення психологічних дисциплін.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що підвищення ефективності творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ у процесі вивчення психологічних дисциплін можливе за умов актуалізації їх суб’єктності у навчальному процесі шляхом застосування особистісно орієнтованих технологій навчання.
Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези визначено такі основні завдання дослідження:
1. Теоретичне обґрунтування проблеми активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності в філософській, психологічній і педагогічній літературі.
2. Визначення критеріїв, рівнів розвитку творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін.
3. Виявлення та обгрунтування психологічних умов активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів як суб’єктів пізнання у процесі вивчення психологічних дисциплін шляхом застосування особистісно-орієнтованих технологій навчання.
Концепція дослідження. Основні принципові підходи нашого дослідження випливають із гуманістичної філософії освіти, гуманістичної психології, сучасної особистісно спрямованої парадигми національної системи освіти, гуманістичних педагогічних концепцій, в яких обґрунтовується нове розуміння виховання і навчання українських громадян як цілеспрямованої активної взаємопов’язаної діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу щодо формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості справжнього громадянина держави у навчальному процесі. Виховання і навчання студентів у ВНЗ розглядається нами як активна суб’єкт-суб’єктна взаємодія у навчальному процесі між педагогами та студентами.
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: системний підхід у дослідженні особистості (В.Г.Афанасьєв [24], Б.П.Бітінас [52], І.В.Блауберг [51-53], Т.А.Ільїна [137, 138], Є.С.Маркарян [189], Е.Г.Юдин [305] та ін.); фундаментальні філософські, психологічні, педагогічні ідеї про розвиток особистості в діяльності (К.А.Абульханова-Славська [1-3], О.Г.Асмолов [21-23], Л.С.Виготський [71], О.М.Леонтьєв [178], С.Л.Рубінштейн [244-246], В.О.Татенко [282-283]); наукові висновки про обумовленість самоактуалізації особистості широтою і змістом її діяльності (О.Г.Асмолов [21,23], О.М.Леонтьєв [178], А.Маслоу [191, 192] тощо), про особистість як активного суб’єкта діяльності та розвитку (К.О.Абульханова-Славська [2], Л.П.Арістова [19], А.М.Бойко [56], М.С.Каган [144], О.В.Киричук [151], В.Г.Кремень [167], В.І.Лозова [184], В.О.Татенко [282-283] та ін.); про погляд на людину як на суб’єкт її життєдіяльності (К.А.Абульханова-Славська [2], І.Д.Бех [48], В.І.Бондар [57], В.М.Мадзігон [186], Н.Г.Ничкало [207], В.Ф.Паламарчук [219], О.Я.Савченко [247-250], Г.І.Щукіна [300] та ін.); про гуманістичну ідею у вихованні і навчанні (В.О.Сухомлинський [273-275], Ш.О.Амонашвілі [15, 16], Г.О.Балл [29-39], І.Д.Бех [49], Г.А.Геллер [79], Б.С.Гершунський [81], С.І.Гессен [82], С.У.Гончаренко [85, 86, 88], І.А.Зязюн [122, 128-134], О.В.Киричук [149, 150], М.Коул [165], В.Г.Кремень [166-169], В.Г.Кузь [170], О.В.Сухомлинська [272] та ін.); про необхідність цілісного підходу до всебічного і гармонійного розвитку особистості (В.О.Сухомлинський [273-275], І.А.Зязюн [128-134], О.В.Киричук [149-150]).
Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження, який включав: аналіз наукових джерел, аналіз сучасних педагогічних концепцій, вивчення і узагальнення класичних та науково-педагогічних підходів і новаторського досвіду, психологічне спостереження, бесіди та інтерв’ювання, анкетування, вивчення документів і результатів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, констатуючий і формуючий експерименти, метод експертних оцінок, метод порівняльного аналізу індивідуальної та групової діяльності, методи математичної статистики.
База дослідження. Дослідження проводилося на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (на філологічному, географічному, педагогічному факультетах та факультеті іноземних мов) впродовж 19902002 років. У дослідженні взяло участь 624 студенти і 4 викладачі.
Дослідження проводилося у три етапи.
На першому етапі (1990-1992) вивчалася філософська, педагогічна і психологічна література з теми дослідження; обґрунтовувалися вихідні теоретичні положення, визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження. Було сформульовано робочу гіпотезу, розроблено програму і методику дослідження, зібрано емпіричний матеріал.
На другому етапі (1992-1999) уточнено і доповнено програму і методику дослідження з урахуванням зібраного емпіричного матеріалу, проведено експериментальну роботу.
На третьому етапі (1999-2002) узагальнено результати експериментальної роботи, сформульовано загальні висновки.
Теоретичне значення дослідження полягає в доповненні психологічної і педагогічної наук положеннями про мету, принципи, зміст, методи, форми, психологічні умови активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів як суб’єктів пізнання і діяльності у процесі вивчення психологічних дисциплін, які акумулюють провідні вітчизняні й зарубіжні традиції, історичний досвід і ефективні підходи до навчально-пізнавальної діяльності студентів у ВНЗ України; поглибленні знань про активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ в сучасних умовах.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:
вперше у вітчизняній психологічній науці визначені критерії (пізнавальна самостійність, пізнавальна ініціативність, повнота знань, умінь і навичок), рівні сформованості пізнавальної активності студентів (нульова, репродуктивна, пошукова, творча) у процесі вивчення психологічних дисциплін;
визначено і обґрунтовано психологічні умови активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін :
- формування суб’єкт-суб’єктних взаємин у навчально-виховному процесі ВНЗ шляхом організації та постійного підтримання суб’єктної міжособистісної навчальної взаємодії між викладачем і студентом, між студентом і студентом;
- суттєве вдосконалення змістовного (гуманітаризація) і методичного (гуманізація та демократизація) компонентів навчального процесу;
- формування змістовної мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів.;
подальшого розвитку набула методика активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів шляхом застосування особистісно-орієнтованих технологій навчання.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблена і апробована методика визначення, виміру та оцінки рівнів сформованості пізнавальної активності, методика поетапного рейтингового контролю знань як механізм стимулювання пізнавальної активності студентів та визначені психологічні умови активізації творчої навчально-пізнавальної активності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін, можуть використовуватись викладачами ВНЗ.
Особистий внесок автора у розробку проблеми полягає у визначенні психологічних умов активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності, результатом якої є гармонійний розвиток особистості студента, реалізація його суб’єктності на основі самопізнання, самоактуалізації. У спільних публікаціях представлено ідеї та результати експериментального дослідження автора. Так у роботі Формування у студентів умінь і здібностей прогнозування педагогічних явищ” авторським є обґрунтування особливостей формування у студентів здібностей прогнозування і проектування педагогічних явищ, у роботі Активізація творчого потенціалу особистості як складова формування культури сучасного спеціаліста” автору належить визначення умов формування професійної культури.
Вірогідність та надійність отриманих результатів дослідження підтверджується адекватністю використаних методів меті та завданням проведеного дослідження; об’єктивним аналізом здобутих результатів; методологічною та теоретичною обгрутнованістю вихідних положень дослідження, якісним та кількісним аналізом одержаних даних, апробацією основних положень дисертації, практичною реалізацією методичних розробок у процесі викладання психологічних дисциплін у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на Всесоюзній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження А.С.Макаренко Творча спадщина А.С.Макаренко і вдосконалення підготовки педагогічних кадрів” (Полтава, 1988), Міжнародній науковій конференції Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі” (Чернівці, 1993), Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства” (Чернівці, 1994), науковій конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченій 120-річчю заснування Чернівецького університету (Чернівці, 1995), п’ятій Міжнародній науково-практичній конференції Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття” (Київ-Чернівці, 1997), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних кадрів”(Черкаси, 2000).
Результати дослідження впроваджувались під час читання лекцій, проведення практичних і семінарських занять на факультеті іноземних мов, філологічному, педагогічному факультетах Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича (довідка № 122-15-09 від 18.02.2003 р.), методика поетапного рейтингового контролю знань використовувалась в Чернівецькому торговельно-економічному інституті (довідка № 317/12-29 від 09.06.2003 р.), в Чернівецькій філії міжрегіональної академії управління персоналом (довідка № 36/17-06 від 12.05.2003 р.) в Чернівецькому педагогічному коледжі (довідка № 48-134 від 07.04.2003 р.). На основі результатів дисертаційного дослідження розроблено спецкурс Активізація творчого потенціалу особистості” для слухачів курсів перепідготовки спеціалістів при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено в 12 публікаціях автора, серед яких 3 статті у фахових виданнях затверджених переліком ВАК України, матеріали конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку 314 джерел використаної літератури, серед яких 2 іноземною мовою та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 185 сторінках комп’ютерного набору і містить 43 таблиці і 17 рисунків на 26 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування творчої навчально-пізнавальної активності студентів, що виявляються у вимірі рівнів її сформованості, ступеня стійкості в умовах блокової організації навчання, визначенні психологічних умов активізації творчої навчально-пізнавальної активності студентів як суб’єктів пізнання у процесі вивчення психологічних дисциплін шляхом застосування особистісно-орієнтованих технологій навчання.
1. Показником готовності фахівця до професійної діяльності є сформованість у нього пізнавальної активності як складної системної властивості суб’єкта, що інтегрує такі якісні характеристики пізнавальної діяльності як пізнавальну самостійність та ініціативність, повноту та стійкість знань, вмінь і навичок в сфері цієї діяльності.
У структурному плані пізнавальна активність складається з таких структурних елементів: мотиваційного; інтелектуального; емоційно-вольового; процесуального.
2. Розвиток пізнавальної активності відбувається від нульової активності до репродуктивної, пошукової і творчої. Рівні навчально-пізнавальної активності визначаються через прояв її інтегративних якостей на основі якісно-кількісної оцінки певних ознак: пізнавальна самостійність, пізнавальна ініціативність, повнота і стійкість знань, вмінь та навичок.
3. Головними принципами активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів як суб’єктів учіння є: принцип проблемності, принцип педагогічного стимулювання, принцип оптимальності, орієнтації на майбутню професійну діяльність, принцип діалогічного спілкування, природовідповідність, свободовідповідність, культуровідповідність виховання.
4. Актуалізація творчої пізнавальної активності стимулює потребу у саморозвитку, самоактуалізації запускає” процес сутнісного самовизначення, який насамперед залежить від внутрішнього потенціалу особистості.
Психологічними умовами активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності для реалізації суб’єктності є:
формування суб’єкт-суб’єктних взаємин у навчально-виховному процесі ВНЗ шляхом організації та постійного підтримання суб’єктної міжособистісної навчальної взаємодії між викладачем і студентом, між студентом і студентом;
вдосконалення змістовного (гуманітаризація) і методичного (гуманізація та демократизація) компонентів навчального процесу;
формування змістовної мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів.
5. Творча пізнавальна діяльність характеризується єдністю мотиваційних, інтелектуальних, процесуальних, емоційно-вольових процесів і формується в навчальному процесі, який є двостороннім і залежить від суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Основними детермінантами формування і розвитку творчої пізнавальної активності є внутрішні (самооцінка, стійкість в умовах стресових ситуацій, усвідомленість Я-концепції) та зовнішні (успішність, прагнення до професійної самоактуалізації, адекватна професійна спрямованість) фактори.
6. Для активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін доцільно використовувати блокову систему навчання, що дозволяє нарощувати інтелектуальне навантаження самостійної роботи студентів (аудиторної і позааудиторної) та поєднувати її з рейтинговим контролем, що забезпечує активізацію пізнавальної діяльності. Завдяки індивідуальному темпу засвоєння знань, вмінь і навичок це дозволяє переходити їй на більш високий рівень розвитку, доходити до творчого рівня.
7. Експериментально доведено, що творча навчально-пізнавальна діяльність студентів в процесі вивчення психологічних дисциплін сприяє: а) самоусвідомленню студентів у навчальному процесі ВНЗ; б) визначенню та усвідомленню студентами смислу і кінцевого результату своєї навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ та формуванню первинних професійних інтересів, навичок і вмінь; в) формуванню мотивів навчально-пізнавальної та первинної мотивації професійної діяльності; г) формуванню оптимальних навичок і вмінь навчально-пізнавальної діяльності, виробленню культури учіння та міжособистісного спілкування; д) застосуванню отриманих професійних знань, навичок і вмінь у навчально-пізнавальній та майбутній професійній діяльності; е) максимальній самоактуалізації студентів у навчальному процесі.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів. Становлять певний науковий і практичний інтерес дослідження питань пов’язаних з активізацією пізнавальної активності студентів в умовах міжпредметних блокових програм, визначення психологічних умов активізації наукової творчої активності студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Категория субъекта в современной психологии // Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали третіх костюківських читань 20-22.12.1994. К., 1994. 312 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Психология активности личности // Психологический журнал: т.6. 1985. № 6. С. 3-18.
4. Аванесов В.С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. М.: Высшая школа, 1985. 166 с.
5. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Кн. для учителя. 2-е изд., испр. и доп. М.: Просвещение, 1985. 448 с.
6. Активность личности в обучении (психолого-педагогический аспект): сб. науч. тр. М.: НИИ ПВШ, 1986. 191 с.
7. Алексеенко Т.А. Формування пізнавальної активності студентів в умовах блокової організації навчання: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. К., 1995. 25 с.
8. Алексеенко Т.А., Волощук В.К., Сушанко В.В. Развитие творческой личности и время // Док. научно-теоретич. конф. Черновцы, 1991. С. 54-56.
9. Алексеенко Т.А., Сушанко В.В. Методика диагностико-деятельного рейтингового контроля качества знаний. Черновцы, 1993. 20 с.
10. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. К.: Рад. школа, 1981. 203 с.
11. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій модульного навчання. К., 1993. 220 с.
12. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України: Історія. Теорія: Підручник. К.: Либідь, 1998. 558 с.
13. Алексюк А.Н. Ефективность методов обучения на уроке. К.: Ряд. школа, 1961. 234 с.
14. Алексюк А.Н. Методы обучения и методы учения. К., 1980. 48 с.
15. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки учения школьников. М.: Педагогика, 1984. 297 с.
16. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогического сотрудничества: Кн. для учителя. К.: Освіта, 1991. 111 с.
17. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творчес­кой личности: Основы педагогики творчества. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. 240 с.
18. Аристова Л.П. Активность учения школьника. М.: Просвещение, 1968. 139 с.
19. Аристова Л.П. Об условиях развития самостоятельности учащихся на уроках. Казань: Тат. кн. изд-во, 1960. 140 с.
20. Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. М.: Высшая школа, 1976. 200 с.
21. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 151 с.
22. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во МГУ, 1984. 104 с.
23. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
24. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом: Опыт системного управления. Изд. 2-е, доп. М.: Политиздат, 1973. 392 с.
25. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения. М.: Педагогика. 1987. 79 с.
26. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: общедидактический аспект. М.: Педагогика, 1977. 254 с.
27. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. М.: Просвещение, 1982. 192 с.
28. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии: Учебно-методическое пособие для преподавателей и аспирантов вузов. М.: ВЛАДОС, 1999. 304 с.
29. Балл Г.О. Аналіз сутності особистісної свободи у контексті гуманізації освіти і виховання // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: І.А.Зязюн та ін. Львів: Світ, 1999. Вип. 4. С. 33-42.
30. Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти: суспільна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. К.: ВІПОЛ, 2000. С. 134-157.
31. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. 1994. №2. С. 3-11.
32. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 2000. С. 217-232.
33. Балл Г.О. Некоторые методологические принципы гуманистически ориентированного образования // Гуманитаризация образования и гуманизация знания: поиск взаимодействия: Межвузовский сб. науч. тр. / Ред. кол.: В.Л.Скитневский и др. Н.Новгород: НГИТУ, 1998. С. 33-36.
34. Балл Г.О. Парадигма діалогу і проблема прилучення до наукової культури // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 1999. С. 335-347.
35. Балл Г.О. Про передумови запобігання конфліктів між педагогами і учнями в світлі гуманістичного підходу // Педагогіка толерантності. 1998. № 34. С. 61-63.
36. Балл Г.О. Про реалізацію гуманістичних засад у розбудові освіти і педагогічній діяльності // Формування особистості майбутнього вчителя: Наук.-метод. зб. / За ред. М.І.Сметанського, Р.С.Гуревича. Вінниця, 1994. С. 5-9.
37. Балл Г.О. Проблеми гуманізації освіти та деякі напрямки її розв’язання // Психологічні засади гуманізації загальної середньої освіти: Зб. статей / За ред. С.О.Мусатова. Рівне, 1995. С. 10-16.
38. Балл Г.О. Психологічні засади становлення гуманістично орієнтованої освіти (концепція комплексного дослідження) // Актуальні проблеми психології: Наук. записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К. 1999. Вип. 19. С. 29-36.
39. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. 1997. №2. С. 21-36.
40. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. М., 1081. 143 с.
41. Баханов К. Що ж таке технологія навчання? // Шлях освіти. 1999. № 3. С.23-25.
42. Бахтиярова Х.Ш.,Кашин С.А., Кудина В.В. О формировании познавательной активности и самостоятельности студентов в процессе преподавания русского языка как иностранного // Проблемы высшей школы: Респ. науч.-метод. сб. К.: Вища школа, 1988. Вып. 64. С. 40-44.
43. Бєланова Р.А. Проблеми гуманізації наприкінці ХХ століття // Наукові записки: Зб. наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. К.: НПУ, 2000. С. 15-20.
44. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как её создать? Книга для учителя. М.: Просвещение, 1991. 170 с.
45. Беспалько В.П. Опыт разработки критериев качества усвоения знаний // Советская педагогика. 1968. № 4. С. 114-121.
46. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. М.: Институт ПО Министерства образования России, 1995. 208 с.
47. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 191 с.
48. Бех І.Д. Категорія ставлення” в контексті розвитку образу Я” особистості // Педагогіка і психологія. 1997. № 3. С. 9-21.
49. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 2000. С. 331-350.
50. Битинас Б.П. Многомерный анализ в педагогике и педагогической психологии. Вильнюс, 1971. 347 с.
51. Блауберг И.В. Методологические основы комплексного научно-технического прогнозирования в рамках системы «общество-информация-природа». М., 1987. 48 с.
52. Блауберг И.В. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. М.: Знание, 1969. 48 с.
53. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
54. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
55. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском врозрасте: Психол. исслед. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
56. Бойко А.М. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе. К., 1991. 266 с.
57. Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв’язки, взаємозбагачення // Наукові записки: Зб. наук. ст. НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. К.: НПУ, 2000. Ч. 1. С.3-9.
58. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного обучения // Педагогика. 1997. № 4. С. 11-17.
59. Борисова Н.В., Соловьева Н.Н. Новые технологии обучения: блиц-игры и нетрадиционные лекции. М.: Труды исслед. центра, 1992. 59 с.
60. Боткин Дж. Инновационное обучение, микороэлектроника и интуиция // Перспективы. Вопросы образования. Париж. 1983. № 4. С. 11-17.
61. Булах І.С. Теорія і методика комп’ютерного тестування успішності навчання (на матеріалах медичних навчальних закладів): Дис. ...д-ра пед. наук: 13.00.01. К., 1995. 430 с.
62. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе. Контекстный подход. М.: Высшая школа, 1991. 207 с.
63. Вербицкий А.А. Познавательная активность в обучении. // Активность личности в обучении / Сб. научн. тр. / АПН СССР. М., 1986. С. 110-117.
64. Вербицкий А.А. и др. Проблемная лекция важное средство повышения качества и эффективности учебной деятельности. М.: Высш. школа, 1982. 124 с.
65. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. К.: Вища школа, 1985. 175 с.
66. Вергасов В.М. Активизация мыслительной деятельности студентов в высшей школе. К.: Вища школа, 1979. 215 с.
67. Вільш Іоланта. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як важливий аспект гуманізації навчання і виховання // Педагогіка і психологія. 1998. № 2. С. 61-68.
68. Волкова Л.В. Ділова гра як педагогічний феномен // Наукові записки: Зб. наук. ст. НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. К.: НПУ, 2000. Ч. 1. С. 27-33.
69. Воловникова М.И. Познавательная мотивація в процессе решения мыслительных задач. Автореф. дис. ...канд.. психол. наук. М., 1980. 21 с.
70. Вульфсон Б.Л. Педагогическая система Френе: особое внимание к психологии ребёнка, самообслуживание, школьное самоуправление // Чужая азбука. 1997. № 7. С. 100.
71. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1982-1984.
72. Гаврилова Г.Л. Формирование профессиональной самостоятельности будущего учителя в процессе обучения в вузе (На примере преподавания в университете предметов общепедагогического цикла): Автореф. дис. ...канд. пед. наук. Казань, 1992. 16 с.
73. Гальперин П.Я. К теории программированного обучения. М.: Знание, 1967. 44 с.
74. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий. М.: Педагогика, 1966. 152 с.
75. Гебос А.И. Психология познавательной активности. Кишинев, 1985. 150 с.
76. Генц Н. Методы активизации слушателей. М.: Наука, 1973. 103 с.
77. Гербарт И.Ф. Общая педагогика, выведенная из цели воспитания // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / Сост. и авт. вводных статей А.И.Пискунов. 2-е изд., перераб. М.: Просвещение, 1981. С. 332-352.
78. Гербарт И.Ф. Первые лекции по педагогике// Хрестоматия по истории зарубежной педагогики: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / Сост. и авт. вводных статей А.И.Пискунов. 2-е изд., перераб. М.: Просвещение, 1981. С. 324-332.
79. Геллер Г.А. Формирование защищённости личности школьника как аспект педагогики ненасилия // Тезисы докладов Международной конференции по педагогике ненасилия Воспитание свободной, ответственной личности”. СПб., 1994. С. 87.
80. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: Проблемы и перспективы. М.: Педагогика, 1987. 264 с.
81. Гершунский Б.С. Философия образования. М.: Совершенство, 1996. 608 с.
82. Гессен С.И. Основы педагогики: Введение в прикладную философию. М., 1995. 448 с.
83. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності учня. К.: Освіта, 1992. 130 с.
84. Голубева М.А. Педагогические условия формирования основ диалектического мышления студентов в процессе преподавания общественных наук: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. К., 1986. 19 с.
85. Гончаренко С.У. Державний стандарт змісту шкільної освіти (дидактична концепція) // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ. 1999. С. 29-37.
86. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І.А.Зязюна. К.: ВІПОЛ, 2000. С. 81-107.
87. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник АПН України. 1993. № 1. С. 18-20.
88. Гончаренко С.У. Проблеми гуманітаризації змісту шкільної освіти // Педагогіка і психологія. 1999. № 4. С. 17-25.
89. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
90. Гончаренко С.У., Пастернак Н.В. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти // Педагогіка і психологія. 1998. № 2. С. 16-29.
91. Горина Н.Д., Левкович О.А. Деловые игры и научно-исследовательская работа студентов // Педагогика высшей школы. Минск, 1988. Вып. 2. С. 107-116.
92. Гупало О.П., Вайданич В.І. Модульна система викладання та рейтингова система контролю та оцінки знань студентів: Тези науково-практичної конференції. Алчевськ, 1992. С. 55-57.
93. Давидюк Н.М., Садовська Н.В. Активізація творчого потенціалу особистості як складова формування культури сучасного спеціаліста // Матеріали наукової конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю Чернівецького університету, м. Чернівці. Чернівці, 1995. С. 173.
94. Давидюк Н.М. Активізація творчого потенціалу особистості в процесі навчання // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Гуманізація освіти». Чернівці-Київ, 1997. С. 520-524.
95. Давидюк Н.М. Активізація пізнавальної діяльності студентів // Психологія: Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2000. ­ Вип. 11. С. 346-354.
96. Давидюк Н.М., Євчук А.М. Відображення війського конфлікту у мистецтві Освенціма //Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства: Тези доповідей міжнародної молодіжної науково-практичної конференції, м. Чернівці. Чернівці, 1994. С.24-26.
97. Давидюк Н.М. Конфлікт і творча особистість // Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства: Тези доповідей міжнародної молодіжної науково-практичної конференції, м. Чернівці. Чернівці, 1994. С. 196-197.
98. Давидюк Н.М. Подолання конфліктів творчою особистістю // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Міжнародна наукова конференція, м. Чернівці. Чернівці, 1993. С. 148-149.
99. Давидюк Н.М. Проблеми демографічного спаду проблема зниження творчого потенціалу нації // Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття: Тези міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці-Київ, 1996. С. 282-286.
100. Давидюк Н.М. Проблеми активізації творчого потенціалу особистості // Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. Серія: Педагогіка і психологія. 1999. ­ Вип. 43. С. 127-130.
101. Давидюк Н.М. Стимулювання пізнавальної діяльності студентів // Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. Серія: Педагогіка і психологія. 1999. ­ Вип. 47. С. 117-120.
102. Давидюк Н.М. Суб’єкт психічної діяльності як психологічна проблема.// Психологія: Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2002. ­ Вип. 17. С.52-58
103. Давидюк Н.М. Технологічний підхід до активізації творчої пізнавальної діяльності студентів // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки 2000. Вип. 17. С. 18-19
104. Давидюк Н.М. Формування навчально-пізнавальної активності студентів при вивченні психолого-педагогічних дисциплін // Психологія: Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2001. ­ Вип. 13. С. 385-391.
105. Давидюк Н.М., Приходнюк С.В. Формування у студентів умінь і здібностей прогнозування педагогічних явищ // Вища і середня педагогічна освіта: Зб. наук. праць. 1989. ­- Вип. 14. С. 33-35.
106. Давидюк Н.М., Приходнюк С.В. Формирование у студентов способности прогнозирования педагогических явлений // Творческое наследие А.С.Макаренко и совершенствование подготовки педагогических кадров: Научно-практическая конференция, г. Полтава. Полтава, 1988. С. 294-295.
107. Давидюк Н.М., Хохуляк В.В. Проблеми демографічного спаду та правові основи захисту сучасної сім’ї // Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття: Тези міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці-Київ, 1996. С. 443-444. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении (Логико-психологические проблемы построения учебных предметов). М.: Психологический институт РАО, 2000. 479 с.
108. Давыдов В.В. Проблемы воспитания и обучения подрастающего поколения // Вопросы психологии. 1977. № 5. С. 40-41.
109. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
110. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интор, 1996. 544 с.
111. Давыдов В.В. Что такое учебная деятельность // Образование: Традиция и инновации в условиях социальных перемен / Под ред. Г.Глейзера, М.Витлотиевича. М.: РАО, 1997. С. 84-96.
112. Давыдов В.В. Формирование учебной деятельности школьников. Москва-Берлин: Педагогика, 1982. 216 с.
113. Давыдов В.В., Маркова А.К. Концепция учебной деятельности школьников // Вопросы психологии. 1981. № 6. С.13-26
114.
115. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общ. ред. Есипова Б.П. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1957. 518 с.
116. Данилов М.А. Самостоятельная работа учащегося. М., 1960. 101 с.
117. Демушкин А.С., Кириллов А.И., Сливина Н.А и др. Компьютерные обучающие программы // Информатика и образование. 1995. № 3. С. 15-22.
118. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття”). К.: Райдуга, 1994. 61 с.
119. Джонасен Д.Х. Компьютеры как инструменты познания: изучение з помощью технологии, а не из неё // Информатика и образование. 1996. № 4. С.117-125.
120. Дидусь Н.И. Формирование самостоятельности как профессиоиально значимого качества личности будущего учителя: Автореф. дисс. ...канд. пед. наук. К., 1988. 23 с.
121. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя / За ред. Г.О.Балла, О.В.Киричука, Р.М.Шамелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. 136 с.
122. Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти. Зб. наук. пр. Вип. 4. Львів: Вид-во Світ”, 1999. 560 с.
123. Дьомін А.І. Розвиток пізнавальної діяльності учнів. К.: Вища школа, 1978. 72 с.