ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ “ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ” ВЧИТЕЛЯ

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

на правах рукопису

НАЗАРУК НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.923:37.015.3:613.86

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ПРОФІЛАКТИКИ
ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ” ВЧИТЕЛЯ

19.00.07 − педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник −
Карпенко Зіновія Степанівна
доктор психологічних наук,
професор

Івано-Франківськ − 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження професійного вигорання”10
1.1. Дослідження феномену професійного вигорання” в історичній ретроспективі 10
1.2. Сутнісний зміст і структура синдрому професійного вигорання”..18
1.3. Розвиток синдрому професійного вигорання” в учителів..31
1.4. Індивідуальні та організаційні чинники професійного вигорання” вчителів...39
1.5. Взаємозв’язок професійного вигорання” з професійною деформацією та захисними стратегіями особистості.....50
1.6. Психотерапевтичні версії професійного вигорання” та засобів його профілактики..66
Висновки до першого розділу..82

РОЗДІЛ 2. Експериментально-діагностичне дослідження психологічних засобів профілактики професійного вигорання” вчителів ..84
2.1. Концептуально-методична модель і організація емпіричного дослідження психологічних засобів профілактики професійного вигорання” вчителів...84
2.2. Параметричні особливості професійного вигорання” вчителів як основа його психопрофілактики...........92
2.3. Соціально-демографічні та професійно-кваліфікаційні чинники профілактики професійного вигорання” вчителя.97
2.3.1. Професійне вигорання” і стать.100
2.3.2. Професійне вигорання” та вік..101
2.3.3. Професійне вигорання” та сімейне становище...104
2.3.4. Професійне вигорання” та кількість дітей у сім’ї..106
2.3.5. Професійне вигорання” та загальний і педагогічний стаж роботи вчителів.107
2.3.6. Професійне вигорання” і спеціальність..111
2.3.7. Професійне вигорання” та кваліфікаційна категорія.114
2.4. Індивідуально-типологічні, особистісні та поведінкові ресурси профілактики професійного вигорання” вчителя...117
2.4.1. Стратегії подолання стресових ситуацій як функціональні показники професійного вигорання” вчителя.117
2.4.2. Взаємозв’язок суб’єктного потенціалу самоактуалізації та феномену професійного вигорання” в учителів.128
2.4.3. Взаємозв’язок типу акцентуації вчителів зі схильністю до професійного вигорання”..137
2.4.4. Спрямованість особистості як аксіопсихологічний чинник профілактики професійного вигорання” вчителя ..145
2.4.5. Вплив Я-концепції на феномен професійного вигорання” вчителів 148
2.5. Рефлексія професійно-особистісних ресурсів профілактики професійного вигорання” вчителів..158
Висновки до другого розділу.165

РОЗДІЛ 3. Експериментальне використання психологічних засобів профілактики професійного вигорання” вчителів...168
3.1. Завдання і формат профілактики професійного вигорання” вчителів168
3.2. Навчально-практичний тренінг-курс як комплексний засіб профілактики професійного вигорання” вчителя...178
3.3. Оцінка ефективності тренінгу профілактики професійного вигорання” вчителя..190
Висновки до третього розділу201
ВИСНОВКИ204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...206
ДОДАТКИ...223

ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасні соціально-економічні, політичні, культурні перетворення висувають підвищені вимоги до вчителя, що породжує проблеми у сфері професійної самореалізації, а також в його функціюванні як фахівця. Серед них однією з найгостріших вважається синдром професійного вигорання”. В останні роки спостерігається значне пожвавлення інтересу вітчизняних психологів до дослідження проблеми професійного вигорання” представників комунікативних професій, що відповідає пріоритетному напрямку сучасної психології здоров’я і психологічної практики. Запозичуються, адаптуються чи розробляються авторські теоретико-інтерпретаційні моделі, психодіагностичні методики, прикладні профілактично-корекційні програми, в яких використовуються різноманітні засоби психологічної роботи з людьми, для яких характерним є даний синдром. У цьому контексті особливого значення набуває вивчення проблеми профілактики професійного вигорання” вчителя. Виснажений, знесилений та емоційно згаслий” учитель не здатен продуктивно працювати, оскільки у нього знижується рівень психологічної готовності до інноваційної діяльності, особистісного та професійного самовдосконалення, погіршуються взаємини з адміністрацією, колегами, батьками та учнями.
Традиційно професійне вигорання” трактується як довготривала стресова реакція, що виникає внаслідок впливу на особистість фахово притаманних стресів у професіях типу людина-людина”. Фахівець з таким синдромом характеризується емоційним виснаженням (людина відчуває, що не може віддаватися роботі так, як раніше), деперсоналізацією (розвивається негативне ставлення до клієнтів, пацієнтів, учнів), редукцією особистісних досягнень (негативне самосприйняття в професійному плані), а також захисною реакцією у формі часткового або повного виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи.
В останні роки з’явилося багато робіт, у яких безпосередньо чи у зв’язку з вивченням інших проблем досліджується синдром професійного вигорання”. Зокрема, звертається увага на обгрунтування сутнісного змісту та структури професійного вигорання” (М. Буриш, Л. Карамушка, М. Лейтер, К. Маслач, С. Максименко, Е. Махер, Ф. Сторлі, Б. Перлман, Е. Хартман, Р. Шваб), аналіз детермінант синдрому професійного вигорання” (М. Борисова, Т. Зайчикова, Х. Кюйнарпуу, К. Малишева, В. Орел, Т. Форманюк), розробку психодіагностичного інструментарію (В. Бойко, Н. Водоп’янова, Дж. Грінберг, Т. Ронгинська, А. Рукавішніков, А. Серебрякова, О. Старченкова), пошук засобів профілактики та корекції зазначеного синдрому (О. Козлова, К. Кондо, Д. Трунов, Х. Фрейденбергер).
Проведений аналіз наявних у сучасній психології теоретико-експериментальних напрацювань з проблеми професійного вигорання” засвідчує необхідність продовження досліджень у цьому напрямку, що й зумовило вибір теми дисертації: Психологічні засоби профілактики професійного вигорання” вчителя”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості” (протокол № 5 від 25 грудня 2001р.) та наукового проекту Психолого-педагогічний моніторинг і корекція професійного аксіогенезу в умовах ВНЗ” (протокол № 4 від 17 листопада 2005 р.).
Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою зазначеного університету (протокол № 6 від 4 березня 2003 р.), поточнено та затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 21 березня 2006 р.).
Об’єктом дослідження є синдром професійного вигорання” особистості.
Предмет дослідження становлять психологічні особливості професійного вигорання” вчителя та засоби, що запобігають його виникненню.
Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності психологічних засобів профілактики професійного вигорання” вчителів.
Гіпотезами дослідження виступили припущення:
1. Профілактика професійного вигорання” вчителів повинна базуватися на уявленні про його психологічні засоби як детерміновані соціокультурними формувальними впливами психотехнічні знаряддя та конгеніальні їх знаково-символічній природі внутрішньоособистісні ресурси-прийоми суб’єктного самовпливу.
2. Комплексне залучення до програми навчально-практичного тренінгу-курсу профілактики професійного вигорання” вчителів каузальних психотехнічних знарядь в єдності з телеологічно зорієнтованими особистісними ресурсами-прийомами суб’єктного самовпливу дозволить нівелювати ризики розвитку зазначеного феномену й оптимізувати саморегуляцію педагогічної діяльності.
У відповідності з поставленою метою і висунутими гіпотезами вирішувалися такі завдання:
1. Здійснити теоретико-методологічне обгрунтування феномену професійного вигорання” та виявити його особливості й причини виникнення в професійній діяльності.
2. Розробити концептуально-методичну модель та організаційну схему експериментального дослідження психологічних засобів профілактики професійного вигорання” вчителів.
3. Апробувати програму навчально-практичного тренінгу-курсу профілактики синдрому професійного вигорання” учителів та здійснити комплексну кількісно-якісну оцінку її ефективності.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові психологічні концепції цілісного моделювання освітнього простору (О. Боднарчук, О. Гуменюк, Л. Карамушка, В. Москалець, В. Семиченко, А. Фурман), системний підхід до аналізу педагогічної діяльності (С. Болтівець, С. Максименко, А. Маркова, І. Мітіна, М. Савчин, Т. Щербан), дослідження особливостей професійної саморегуляції (М. Боришевський, Ж. Вірна, Г. Грибенюк) та самореалізації (Л. Орбан-Лембрик, В. Татенко), методологічне обгрунтування психотерапевтичного дискурсу (О. Бондаренко, Н. Каліна, З. Карпенко), науково-методичні засади активного соціально-психологічного навчання (І. Вачков, Г. Марасанов, Л. Петровська, Т. Яценко), теоретико-емпіричне обгрунтування синдрому професійного вигорання” (В. Бойко, Дж. Голдберг, С. Джексон, Т. Зайчикова, К. Кондо, М. Лейтер, К. Малишева, К. Маслач, В. Орел, Т. Форманюк, Х. Фрейденбергер).
Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, систематизація і теоретичне моделювання); емпіричні (особистісні опитувальники, анкетування, бесіда, спостереження, тренінг у форматі формувального експерименту); статистичні (кореляційний та однофакторний дисперсійний аналізи, знаходження середніх величин, достовірних відмінностей за допомогою t-критерію Ст’юдента); інтерпретаційні (структурний та генетичний методи).
База дослідження. Дослідження проводилося на базі Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та в загальноосвітніх школах Івано-Франківської області. Усього в дослідженні взяло участь 820 учителів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, кількісним і якісним аналізом отриманих результатів, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у психолого-педагогічній науці теоретично обґрунтовано й експериментально верифіковано цілісну психотехнічну стратегію профілактики синдрому професійного вигорання” вчителів, що використовує соціокультурні (за походженням), знаково-символічні (за формою), емоційно-ціннісні, когнітивні і поведінкові (за змістом) психологічні засоби; здійснено функціональне розмежування цих засобів на знаряддєві та ресурсні залежно від їх місця і ролі у структурі суб’єктного впливу на перебіг педагогічної діяльності та процес професійно-особистісного становлення вчителя.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні спектру психологічних чинників професійного вигорання” та їх класифікації на поведінкові, особистісно-професійні та індивідуально-типологічні; уточненні соціально-демографічних та професійно-кваліфікаційних детермінант розвитку професійного вигорання” в учителів; обгрунтуванні якісної відмінності даного феномену від інших конструктів, що розглядаються у психології здоров’я та різних психотерапевтичних напрямах; у створенні операціонально придатної концептуально-методичної моделі психологічних засобів профілактики професійного вигорання” вчителів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сконструйована концептуально-методична модель, запропонований комплекс психодіагностичних методик, розроблена програма навчально-практичного тренінг-курсу профілактики професійного вигорання” вчителів, отримані результати і сформульовані висновки можуть застосовуватися у системі вузівської та післядипломної педагогічної освіти.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковано в наукових збірниках та періодичних виданнях, доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції Акмеологія наука ХХІ століття” (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції Тенденції розвитку методичної роботи в системі післядипломної освіти педагогів” (Івано-Франківськ, 2003), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2006), Всеукраїнському науковому семінарі Методологічні проблеми психології особистості” (Івано-Франківськ, 2005), на щорічних звітно-наукових конференціях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2003 2007), обласних науково-практичних конференціях та семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій (Івано-Франківськ, 2003 2007).
Результати дослідження впроваджено у навчальну та науково-методичну роботу Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника (довідка № 01 − 08/355 від 5.04.2007 року), Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (довідка № 350 − 33/26 від 25.04.2007 року), Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/214 від 26.04.2007 року), в практику роботи практичних психологів Черніївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (довідка № 107 від 25.04.2007 року), Перегінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 (довідка № 32 від 27.04.2007 року), Петранківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (довідка № 18 від 19.04.2007 року) Івано-Франківської області.
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 12 одноосібних працях автора, з них 4 опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 218 найменувань, та 3 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 205 сторінках. Робота містить 30 таблиць і 12 рисунків.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Синдром професійного вигорання” вчителя − це багатокомпонентне, стадіальне, динамічне утворення, в процесі розвитку якого відбуваються деструктивні зміни в професійно-особистісному становленні і механізмах саморегуляції та забезпечення працездатності. Інтегральними наслідками професійного вигорання” є емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція професійних обов’язків.
2. Теоретичний аналіз дозволив розширити контекст науково-психологічної рецепції професійного вигорання” за рахунок порівняння його зі спорідненими феноменами − професійною деформацією, регресом особистості, психологічним захистом, метапотребами та метапатологією, екзистенційним вакуумом, ірраціональними переконаннями, звуженням конструктної системи, життєвими позиціями і стратегіями міжособистісного спілкування, що досліджуються в річищі гуманістичної, психоаналітичної, когнітивної, раціонально-емотивної психотерапії, трансактного аналізу тощо.
3. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що профілактика професійного вигорання” вчителів ґрунтується на використанні психологічних засобів як детермінованих соціокультурними формувальними впливами психотехнічних знарядь та внутрішньоособистісних ресурсів-прийомів суб’єктного самовпливу.
4. Доведено необхідність врахування диференційованого впливу соціально-демографічних та професійно-кваліфікаційних чинників на коригування структурно-динамічних показників професійного вигорання”.
5. Встановлено взаємозв’язки професійного вигорання” зі стратегіями подолання стресових ситуацій та ресурсами особистісно-професійного становлення у вигляді внутрішніх передумов самоактуалізації особистості, індивідуально-типологічних відмінностей як акцентуацій відповідних рис характеру і темпераменту, типів спрямованості особистості, гармонійності чи конфліктності Я-концепції, а також суб’єктивної оцінки умов праці та професійно важливих рис учителя.
6. Застосування у форматі навчально-практичного тренінгу-курсу каузальних психотехнічних знарядь в єдності з телеологічно зорієнтованими особистісними ресурсами-прийомами суб’єктного самовпливу дозволило усунути ризики розвитку синдрому професійного вигорання”, шляхом підвищення впевненості у собі, посиленням контактності і соціальної адаптованості при послабленні сензитивності, гармонізації Я-концепції та згладженні акцентуацій за збудливим типом.
7. Змістово-структурна і функціональна різноманітність навчально-практичного тренінгу-курсу профілактики професійного вигорання” вчителів засвідчила результативність реалізації комплексного психотехнічного підходу до роботи з ресурсами їх професійно-особистісного становлення як одними з психологічних засобів попередження і подолання цього феномену. Водночас організаційно-методичний формат розробленого тренінгу-курсу дозволив його учасникам скористатися відповідними вправами, процедурами, іграми, можливістю участі в обговоренні дискусійних проблем, рефлексії особистого досвіду тощо як психологічними засобами-знаряддями впливу на перебіг процесу професійного вигорання” з метою нівелювання дії його чинників.

Перспективними напрямками психолого-педагогічного дослідження проблеми професійного вигорання” є поглиблення теоретичних уявлень про професійне вигорання” фахівців різного профілю, удосконалення психотехнологій попередження та подолання цього синдрому з урахуванням специфіки професійної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. − 368 с.
2. Акмеология: Учебное пособие / А. Деркач, В. Зазыкин. − СПб.: Питер, 2003. − 256 с.
3. Аминов Н. А., Болотов И. А., Воробьев А. Н. Психологический профотбор на педагогические специальности. Ярославль: Изд-во НПЦ Психодиагностика”, 1994. 57с.
4. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 кн. − Кн. 1. Психологическая диагностика. М.: Педагогика, 1982. 318 с.
5. Безносов С. П. Профессиональная деформация личности. − СПб.: Речь, 2004. − 272 с.
6. Белей М. Д., Гоян І. М. Методи психодіагностики: інструментарій та процедурні особливості. Івано-Франківськ: Плай, 2001. − 204 с.
7. Берн Э. Игры в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. − М.: Прогресс, 1988. 400 с.
8. Бернс Р. В. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. − 422 с.
9. Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе. − М.: Совершенство, 1998. − 298 с.
10. Бодалев А. А. Психология общения: Избранные психологические труды. − М.: Ин-т практической психологии; Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. − 256 с.
11. Бодалев А. А., Столин В. В. Общая психодиагностика. − СПб.: Речь, 2004. − 440 с.
12. Бодров В. А. Информационный стресс. − М.: ПЕР СЭ, 2000. 352 с.
13. Бодров В. А. Проблема преодоления стресса. − Ч. 1. Coping stress” и теоретические подходы к его изучению // Психологический журнал. − 2006. − Т. 27, № 1. − С. 122 − 131.
14. Бодров В. А. Проблема преодоления стресса. − Часть 2. Процессы и ресурсы преодоления стресса // Психологический журнал. − 2006. − Т. 27, № 2. − С. 113 − 123.
15. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. − М.: Информ. издат. дом Филин, 1996. − 210 с.
16. Болтівець С. Теорія і методика педагогічної психогігієни // Психологія і суспільство. 2004.− № 1. − С. 90 112.
17. Большой толковый словарь: В 2 т.: Пер. с англ. / Ребер А. М.: ООО Изд-во АСТ”; Изд-во Вече”, 2003. Т. 1. −592 с.
18. Борисова М. В. Психологические детерминанты феномена эмоционального выгорания у педагогов // Вопросы психологии. − 2005. − № 2. − С. 96 − 104.
19. Василюк Ф. Е. Методологический смысл психологического схизиса // Вопросы психологии. 1996. − № 6. С. 25 40.
20. Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие М.: Изд-во Ось 89”, 1999. 176 с.
21. Венгер А. Л. Структура психологического синдрома // Вопросы психологии. − 1994.− № 4. − С. 82 − 92.
22. Вірна Ж. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. Луцьк: Ред.-вид. від. Вежа” Волинс. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. 320 с.
23. Вірна Ж. Особливості професійної ідентифікації та індивідуального стилю саморегуляції психологів // Психологічні перспективи. − 2003. − Вип. 4. − С. 77 − 82.
24. Власова О. І. Педагогічна психологія: Навч. посібник − К.: Либідь, 2005. − 400 с.
25. Водопьянова Н. Е., Серебрякова А. Б., Старченкова Е. С. Синдром психического выгорания” в управленческой деятельности // Весник СПб ГУ. 1997. Серия 6. − Вып. 2 (13). − С. 54 62.
26. Выготский Л. С. Психология развития как феномен культуры: Избранные психологические труды / Под ред. М. Г. Ярошевского. − М.: Ин-т практической психологии; Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. − 512 с.
27. Гиссен Г. Д. Время стрессов. М.: Физкультура и спорт, 1990. 192 с.
28. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. 392 с.
29. Гремлинг С., Ауэрбах С. Практикум по управлению стрессом. − СПб.: Питер, 2002. − 240 с.
30. Гринберг Дж. Управление стрессом. − СПб.: Питер, 2002. − 496 с.
31. Гришина Н. В. Психология конфликта. СПб: Питер, 2000. 464 с.
32. Гуляс І. А. Перфекціоністські настанови як чинник професійної готовності майбутніх практичних психологів: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 − Івано-Франківськ, 2007. − 20 с.
33. Гура Т. Є. Психологічні умови подолання професійного егоцентризму вчителя: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07. − К., 2004 − 20 с.
34. Джонсон Д. В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування: Пер. з англ. В. Хомика. − К.: Вид. дім КМ Академія”, 2003. 288 с.
35. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник К.: Академвидав, 2004. 351 с.
36. Драйден Г., Вос Дж. Революція в навчанні: Пер. з англ. М. Олійник. − Львів: Літопис, 2005. − 542 с.
37. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология: Учеб. пособие для вузов. − М.: ИНФРА М, 1997. 255 с.
38. Елканов С. Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. М.: Просвещение, 1989. − 189 с.
39. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посіб. / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, Г. М. Несен. К.: Богдана, 2003. 520 с.
40. Завадська Т. В. Нейродинамічний компонент психофізіологічного стану вчителів // Вісник Харківського національного университету. Серія Психология”. 2002. − № 550. − С. 78 81.
41. Зайчикова Т. В. Професійне вигорання” педагогів − актуальна проблема сучасної школи // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VІ Костюківських читань (28 29 січня 2003 р.). − К.: Міленіум, 2003. − Т. 2. С. 238 243.
42. Зайчикова Т. В. Діагностика та профілактика синдрому професійного вигорання у вчителів: Методичні рекомендації. − Київ Рівне, 2003. − 24 с.
43. Зайчикова Т. В. Особливості прояву та детермінанти синдрому професійного вигорання” у педагогічних працівників // Актуальні проблеми психології: Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Т. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. − К.: Міленіум, 2003. Ч. 9. − С. 103−108.
44. Зайчикова Т. В. Передумови розвитку синдрому професійного вигорання у працівників закладів середньої освіти // Актуальні проблеми психології. Т. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. − К.: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2001. Ч. 1. С. 136−141.
45. Зайчикова Т. В. Синдром професійного вигорання” в роботі практичних психологів // Психологічній службі системи освіти України 10 років: Здобутки, проблеми і перспективи: Матеріали Всеукраїнської ювілейної науково-практичної конференції (22 23 жовтня 2001 р.) К.: Ніка-Центр, 2002. С. 168 − 169.
46. Зайчикова Т. В. Соціально-психологічні детермінанти синдрому професійного вигорання” у вчителів: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.05. − К., 2005. − 20 с.
47. Занюк С. Мотивація та саморегуляція учня − К.: Главник, 2004. 96 с.
48. Зеер Э. Ф., Сыманюк Э. Э. Психология профессиональных деструкций: Учебное пособие для вузов. − М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2005. − 240 с.
49. Зинченко В. П. Культурно-историческая психология: опыт амплификации // Вопросы психологи. 1993. − № 4. − С. 15 19.
50. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 512 с.
51. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика. − М.: Педагогика, 1991. − 240 с.
52. Калина Н. Ф. Основы психотерапии. − М.: Рефлбук; К.: Маклер, 1997. − 272 с.
53. Каліна Н. Ф. Кризові моменти та вигорання у процесі професійного і особистісного зростання глибинного психолога // Наукові студії із соціальної та політичної психології. − 2002. − Вип. 4 (7). − С. 186 192.
54. Кандиба Т. О. Синдром вигорання // Форум психіатрії і психотерапії: Науково-практичний журнал. Львів, 2003. − Т. 4. С. 59 60.
55. Кан-Калик В. А., Никандров Н. В. Педагогическое творчество. − М.: Педагогика, 1990. − 141 с.
56. Карамушка Л. М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти. − К.: ІЗМН, 1997. 180 с.
57. Карамушка Л. М., Зайчикова Т. В. Проблема синдрому професійного вигорання” в педагогічній діяльності в зарубіжній та вітчизняній психології // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. − К.: Нора-Друк, 2001. Вип. 21. С. 210−217.
58. Карамушка Л. М., Зайчикова Т. В. Синдром професійного вигорання” у вчителів: гендерні аспекти. − К.: Міленіум, 2003. − 40 с.
59. Карамушка Л., Зайчикова Т., Бондарчук О. Особливості вияву синдрому професійного вигорання” у вчителів // Освіта і управління. − 2003. − Т. 6, № 3. − С. 57 − 66.
60. Карпенко З. С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ Міжнародна фінансова агенція”, 1998. 216 с.
61. Карпенко З. С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА, 2001. 160 с.
62. Карпенко З. С. Експериментальна психологія: Методичні рекомендації. − Івано-Франківськ: Плай, 2000. 76 с.
63. Квинн В. Прикладная психология. СПб: Питер, 2000. 560 с.
64. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса. М.: Наука, 1983 − 368 с.
65. Клюева Н. В. Технологии работы с учителем. − М.: ТЦ Сфера”, 2000. − 192 с.
66. Коельо П. Подобно реке − Харьков: Клуб семейного досуга. − 2006.−270 с.
67. Козлов Н. И. Формула личности. СПб: Питер, 2000. 368 с.
68. Козлова О. В. Тренинг Преодоление синдрома профессионального выгорания” // Психология зрелости и старения. − 2003. − № 1. − С. 99 117.
69. Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект). − К.: МАУП, 2000. 286 с.
70. Корнилова Т. В., Смирнов С. Д. Методологические основы психологии. СПб.: Питер, 2006. −320 с.
71. Коростылева Л. А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере. − СПб.: Речь, 2005. − 222 с.
72. Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего. М.: Кошто-Центр, Изд-во Ин-т психологии РАН”, 1997. − 432 с.
73. Кочерга О., Васильєв О. Вплив першого вчителя // Психолог. − 2002. − № 41. − С. 13 18.
74. Крайг Г. Психология развития. − СПб.: Питер, 2000. 992 с.
75. Кривцова С. Правила внутреннего сгорания // Педология. 2000. − №3. С. 37 − 41
76. Куликов Л. В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: Учебное пособие. СПб.: Питер, 2004. 464 с.
77. Левицкая Н. О. Синдром эмоционального сгорания” у телефонных консультантов // В аптеках города и области. 1999. №9 (184). − С. 11 15.
78. Ліщинська О. А. Порадник практикуючого психолога. Івано-Франківськ: Галичина, 2000. 82 с.
79. Ліщинська О. А. Практикум з індивідуально-психологічного консультування для початківців. К.: НПЦ Перспектива, 1997. 36 с.
80. Ложкин Г., Выдай А. Психологическое выгорание” лидера // Персонал. 1999. − № 6. С. 36 43.
81. Льюис Д. Тренинг эффективного общения. − М.: Эксмо, 2002. 224 с.
82. Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В. О. Татенка. − К.: Либідь, 2006. − 360 с.
83. Максименко С. Д. Основи генетичної психології. − К.: НПЦ Перспектива”, 1990. − 240 с.
84. Максименко С. Д. Теоретичні засади психології особистості: ґенеза нужди // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України: В 4 т. К.: Главник, 2005. − Вип. 26, Т. 1. −С. 3 18.
85. Малец Л. Внимание: выгорание” // Персонал. 2000. − № 2. С. 99 102.
86. Малишева К. О. Синдром емоційного вигоряння психолога-консультанта: психологічні чинники, профілактика та корекція: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.04. − К., 2003. − 16 с.
87. Малишева К. О. Синдром професійного вигоряння психотерапевта: роль особливостей клінічних взаємовідносин // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Т. IV, ч. 3. К., 2002. С. 134 139.
88. Манилюк Ю. С. Шляхи удосконалення управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу // Актуальні проблеми психології. Том ІV: Психолого-педагогічні основи розвитку особистісного потенціалу дитини в сучасному суспільстві. Зб. наукових статей / За заг. ред. С. Д Максименка, С. О. Ладивір. − К.: 2006. − С. 172 − 240.
89. Марасанов Г. И. Социально-психологический тренинг. − М.: Совершенство, 1998. − 207 с.
90. Марищук В. Л., Евдокимов В. И. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса. − СПб.: Питер, 2001. 260 с.
91. Маркова А. К. Психология профессионала. − М.: Знание, 1996. 308 с.
92. Маслоу А. Самоактуалізація особистості та освіта. КиївДонецьк, 1994.52 с.
93. Медведєв В. С. Психологія професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: Автореф. дис докт. психол. наук: 19.00.06. − К., 1999. − 35 с.
94. Мелибруда Е. Я Ты Мы: психологические возможности улучшения общения. М.: Прогресс, 1986. − 254 с.
95. Методологічні і теоретичні проблеми психології: Хрестоматія /Упоряд. З. С. Карпенко, І. М. Гоян. Івано-Франківськ: Плай, 2001. 128 с.
96. Мешко Г., Мешко О. Синдром емоційного згоряння” вчителя у контексті професійної діяльності шкільного психолога // Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (27 28 лютого 2003 р.). − Тернопіль, 2003. С. 105 − 115.
97. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-методичний посібник: У 2 ч. / Ред. Рада: В. М. Доній, Г. М. Несен, Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков та ін. − К.: ІЗМН, 1997. Ч. 2: Життєтворчий потенціал нової школи. 936 с.
98. Митина Л. М., Кузьменкова О. В. Психологические особенности внутриличностных противоречий учителя // Вопросы психологии. 1998. №3. С. 3 − 16.
99. Молл Е. Г. Планирование своей карьеры руководителем // Вопросы психологии. − 1998. − № 3. − с. 85 91.
100. Москалець В. П. Психологічне обгрунтування української національної школи. Львів: Світ, 1994. 120 с.
101. Мучински П. Психология, профессия, карьера. − СПб.: Питер, 2004. − 539 с.
102. Мягер В. К. Актуальные вопросы теории и практики психогигиены и психопрофилактики // Современные формы и методы организации психогигиенической и психопрофилактической работы / Под ред. М. М. Кабанова. − Л.: Медицина, 1985. − 120 с.
103. Назарук Н. В. Вплив вигорання” на вибір стратегій поведінки подолання у вчителів // Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. г. С. Костюка АПН України / за ред. Максименка С. Д. − К.: Міленіум, 2005. − Т. 7, вип. 4 − С. 270 − 279.
104. Назарук Н. В. Дослідження професійного здоров’я та вигорання” в історичній ретроспективі // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2004. Випуск VІ. С. 149 − 156.
105. Назарук Н. В. Життєва компетентність особистості у ретроспективі психологічного аналізу // Обрії. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2004. − № 2 (19). − С. 8 − 11.
106. Назарук Н. В. Згорання та професійна деформація особистості: порівняльний аналіз // Зб. наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2004. Вип. 9 . Ч. І. С. 186 − 194.
107. Назарук Н. В. Методологічні аспекти дослідження феномену професійного вигорання”: синдромологічний підхід // Актуальні проблеми практичної психології: Зб. наукових праць. Херсон, ПП Вишемирський В. С., 2006. С. 163 166.
108. Назарук Н. В. Особистісні, поведінкові та соціальні ресурси подолання вигорання” у вчителів // Акмеологія наука ХХІ століття: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції / Ред. колегія: З. Ф. Сіверс, Е. В. Бєлкіна, Г. С. Данилова та ін.. К.: КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2005. С. 323 324.
109. Назарук Н. В. Психологічна готовність педагога до інноваційної діяльності // Вертикаль. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2005. − № 1 (10). − С. 3 − 5.
110. Назарук Н. В. Психологічна рецепція феноменологічного поля вигорання” // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №12. Психологія: Зб. наукових праць. К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. − № 1 (25). С. 35 − 42.
111. Назарук Н. До проблеми самоактуалізації та самореалізації особистості педагога // Створення оптимальних умов і організація роботи педагогічного колективу гімназії ім. М. Грушевського із самоактуалізації та самореалізації педагога й учня у навчально-виховному процесі: Зб. матеріалів обласного семінару керівників гімназій, ліцеїв, колегіумів та спеціалізованих шкіл Івано-Франківської області ( 28 − 29 жовтня 2003 р.). − Коломия, 2003. − С. 31 − 37.
112. Назарук Н. Емпіричне дослідження феномена згорання” та його впливу на діяльність педагога // Джерела. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2003. − № 2 (34).− С. 14 − 21.
113. Назарук Н. Психопрофілактика феномена згорання” у професії вчителя // Джерела. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2003. − № 3 (35).− С. 48 − 55.
114. Назарук Н. Теоретичні засади дослідження проблеми згорання” у професійній діяльності педагога: феноменологічний аспект // Обрії. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2002. − № 2 (15). − С. 12 − 16.
115. Назарук Н. Теоретичні засади дослідження проблеми згорання” у професійній діяльності педагога: детермінуючі чинники та захисна функція // Обрії. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2003. − № 1 (16). − С. 25 − 28.
116. Назарук Н. Феномен згорання” у професійній діяльності педагога // Тенденції розвитку методичної роботи в системі післядипломної освіти педагогів: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. − Івано-Франківськ: ОІППО, 2003. − С. 69 − 73.
117. Нартова-Бочавер С. К. Coping behavior” в системе понятий психологии личности // Психологический журнал. 1997. № 5. С. 2031.
118. Нартова-Бочавер С. К. Психология личности и межличностных отношений. М.: Эксмо-Пресс, 2001. 416 с.
119. Наследов А. Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие. − СПб.: Речь, 2004. 392 с.
120. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. СПб: Питер, 2000. 464 с.
121. Немов Р. С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. 608 с.
122. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Навч. посібник. Івано-Франківськ: Плай, 2001. 695с.
123. Организационная психология / Сост. и общая редакция Л. В. Винокурова, И. И. Скрипюка. СПб.: Питер, 2001. 512 с.
124. Орел В. Е. Исследование феномена психического выгорания в отечественной и зарубежной психологии // Проблемы общей и организационной психологии. − Ярославль, 1999. С. 76 97.
125. Орел В. Е. Феномен выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. Т. 22, № 1. С. 90101.
126. Орел В. Е., Рукави