Рибій Олександр Вікторович. Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні та практичні проблеми

brief description

Рибій Олександр Вікторович. Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні та практичні проблеми. : Дис... канд. наук: 12.00.11 2008

Рибій О.В. Двосторонні угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій: порядок та мета укладання / О.В. Рибій // Збірник матеріалів IX міжнародної науково-практичної конференції. К.: УАЗТ, 2006. С. 103 -105.
АНОТАЦІЇ
Рибій Олександр Вікторович Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні та практичні проблеми. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
У дисертації досліджуються актуальні теоретичні і практичні проблеми міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності в сучасних умовах на основі аналізу широкого кола міжнародно-правових документів, вивчення процесу зародження та розвитку міжнародних інвестиційних правовідносин, теоретико-методологічних особливостей норм міжнародного права у інвестиційній сфері, аналізу теоретичних та практичних питань, пов'язаних з імплементацією зазначених норм у внутрішнє законодавство України.
Особливу увагу приділено аналізу етапів становлення та розвитку системи міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій; дослідженню форм та методів регулювання іноземних інвестицій на двосторонній та багатосторонній основі; дослідженню міжнародного арбітражного механізму вирішення інвестиційних спорів; узагальнено теорії співвідношення міжнародного і внутрішнього права та теорії приведення в дію норм міжнародного права в рамках внутрішньодержавного правопорядку в контексті специфіки норм міжнародного інвестиційного права, розкрито проблеми взаємодії міжнародного і національного права в цій сфері; досліджено ефективність створеного в Україні конституційного механізму імплементації норм міжнародного інвестиційного права у внутрішнє законодавство; проаналізовано особливості участі України у системі багатосторонніх і двосторонніх договорів у інвестиційній сфері з метою визначення шляхів їх ефективної імплементації у систему законодавства України; підготовлено пропозиції щодо подальшого реформування законодавства України відповідно до норм міжнародного права у сфері інвестицій та стратегічного курсу України на інтеграцію її правової системи в європейський та загальносвітовий правовий простір.

Основні результати проведеного дослідження дали змогу дійти таких висновків:
1. З'ясовано, що сучасні параметри міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій органічно обумовлені світовими інтеграційними процесами. В умовах вільного руху капіталів та робочої сили діє сукупність правових норм погоджених державами та іншими суб’єктами міжнародного права, які забезпечують нормальне функціонування світової економіки. Інтернаціоналізація суспільних відносин потребує однакових форм та методів правового регулювання, що сприяє формуванню єдиного правового простору. Дисертант робить висновок, що за таких обставин розширюється сфера застосування універсальних міжнародно-правових норм регулювання міжнародних інвестиційних процесів.
2. Доведено, що категорії «іноземна інвестиція» та «іноземний інвестор» є основоположними для інвестиційного законодавства. Тому автором пропонується чітке визначення поняття іноземного інвестора, яким є будь-яка особа нерезидент, що вклала в підприємницьку діяльність на території України майно, право власності на яке виникло за межами України відповідно до іноземного законодавства.
3. Встановлено, що незважаючи на збільшення кількості ДІУ, основні принципи міжнародного права продовжують відігравати важливу роль у визначенні правового статусу іноземних інвестицій, затвердженні стандартів справедливого й рівноправного режиму іноземних капіталів. Закріплення цих принципів у ДІУ виконує не пряму, а опосередковану функцію у захисті іноземних інвестицій на території приймаючої країни та покликане забезпечувати баланс інтересів держави та інвестора.
4. Доведено, що регулювання міжнародних інвестиційних відносин полягає в гармонійному поєднанні принципів та норм міжнародного та національного права, що допомагає становленню сприятливого режиму для іноземного капіталу. Дворівневе, національне та міжнародне, регулювання іноземного інвестування яскраво свідчить про взаємодію та взаємозалежність внутрішньої та зовнішньої інвестиційної політики держави. Проблема співвідношення та взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права є однією з найважливіших та складних у сфері правового регулювання іноземного інвестування. Подальший розвиток міжнародного права у сфері інвестицій, поглиблення його взаємодії з внутрішньодержавним правом обумовлені посиленням процесів глобалізації. Тому важливим є висновок дисертанта про неможливість ефективного функціонування міжнародного права в інвестиційній сфері без його гармонійної взаємодії з національним законодавством.
5. Обґрунтовано положення про те, що розвиток міжнародно-правового регулювання на багатосторонній основі має важливе значення в умовах становлення нового міжнародного економічного порядку. Багатостороннє співробітництво у сфері інвестування в сучасних умовах має свої переваги та недоліки, про що свідчить відсутність загального багатостороннього міжнародного договору щодо режиму іноземного інвестування. До переваг слід віднести комплексний характер та універсальність інвестиційних відноси, що створює можливості для розробки спільних загальнообов’язкових принципів та норм їх регулювання. Але недоліком є те, що не всі держави стають учасниками таких конвенцій, а процес приєднання вимагає тривалого часу.
6. Розроблено пропозиції та рекомендації з питань удосконалення законодавства у сфері іноземного інвестування, зокрема щодо:
- доцільності визначити на тривалу перспективу і закріпити в законі вичерпний перелік винятків з національного режиму, а також перерахувати пріоритетні для інвестування галузі, виробництва, види діяльності і регіони;
- закріплення в українському законодавстві принципу суброгації без якого не може бути розв’язана проблема невизнання державою передачі прав інвестора страховій компанії;
- законодавчого врегулювання проблеми націоналізації, оскільки положень Законів України «Про режим іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність» та ДІУ недостатньо для докладної регламентації цього важливого і чутливого для іноземних інвесторів питання;
- закріплення на конституційному рівні, у контексті забезпечення гарантування прав іноземних інвесторів, примату норм міжнародного права, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, над нормами національного права, як правової передумови для забезпечення дотримання Україною принципуpacta sunt servanda.
7. Теоретично обґрунтовано, що у сучасних умовах світової економічної інтеграції гостро відчувається необхідність укладення універсального багатостороннього договору в галузі іноземного інвестування, що базується на загальновизнаних спеціальних принципах міжнародного права. Необхідність такого договору обумовлюється також тим, що для звичаєвих норм характерні розбіжності у формулюваннях та тлумаченні.
8. Сформульовано авторську концепцію про те, що стабільність законодавства напряму пов'язана з визначеністю правопорядку, в рамках якого здійснюється інвестування, та обсягами іноземних інвестицій. Найсуворіші норми закону не такі небезпечні для інвестора, як невизначеність правових умов. Високі податки і суворі санкції, зафіксовані в законі, піддаються підприємницькій оцінці і врівноважуються підприємцем за допомогою страхування, підвищення цін та іншими засобами. Ризик невизначеності неможливо адекватно оцінити та забезпечити заздалегідь його компенсацію.
З урахуванням вищенаведених пропозицій розробка цілісної і стабільної правової бази в інвестиційній сфері є однією з головних умов залучення іноземних інвестицій в економіку України.