Росік Тетяна Володимирівна. Роль судової практики в сучасній правотворчості: теоретико-прикладні аспекти

brief description

Росік, Тетяна Володимирівна. Роль судової практики в сучасній правотворчості: теоретико-прикладні аспекти : автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Т. В. Росік ; наук. кер. С. В. Бобровник ; М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2016. - 238 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО
На правах рукопису
РОСІК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 340.142+340.134
РОЛЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В СУЧАСНІЙ ПРАВОТВОРЧОСТІ:
ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Бобровник Світлана Василівна
доктор юридичних наук,
професор
Київ - 2016

ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ
АСПЕКТИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
13
1.1 Історія становлення наукових поглядів щодо ролі судової
практики серед явищ правової реальності
13
1.2 Методологічна основа дослідження судової практики
48
Висновки до Розділу 1
68
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СУДОВОЇ
ПРАКТИКИ
70
2.1 Поняття, ознаки та сутність судової практики
70
2.2 Функціональне призначення судової практики в аспекті
вдосконалення законодавства
88
2.3 Роль судової практики в правотворчому процесі
103
Висновки до Розділу 2
121
РОЗДІЛ 3. ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ТА
ЇЇ ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНУ ПРАВОТВОРЧІСТЬ
124
3.1 Судова практика Конституційного Суду України та її роль у
національній правотворчості
124
3.2 Судова практика судів загальної юрисдикції та її роль у
правотворчості в Україні
3.3 Проблеми та перспективи вдосконалення взаємовпливу
судової практики та правотворчості в Україні
148
166
Висновки до Розділу 3 184
ВИСНОВКИ
187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 222
3

ВСТУП
Актуальність теми. Правотворчість та судова практика є складними
юридичними явищами, які існують і функціонують як самостійно, так і у
поєднанні між собою. Це пояснюється тим, що судова практика та правотворчість
як різновиди юридичної практичної діяльності обумовлені діяльністю
спеціальних суб’єктів права, їх функціонування спрямоване на досягнення
правового результату. В сучасній юридичній науці значно актуалізується
необхідність вивчення теоретико-правових та практичних аспектів взаємовпливу
досліджуваних явищ, що обумовлено інтенсифікацією розвитку суспільних
відносин, посиленням взаємопроникнення правових систем, зміною
функціональної ролі правових явищ і процесів в сучасних умовах розбудови
державності та правової системи. Тому дослідження теоретико-прикладних
аспектів судової практики у поєднанні з правотворчістю з наукової точки зору має
витребуваний та об’єктивно обумовлений характер. Окрім того, важливе місце в
науковому пізнанні належить питанням ролі судової практики, відповідь на які
надасть змогу встановити її місце в системі правових явищ, зміст впливу на інші
суміжні явища і процеси, а також визначити перспективи вдосконалення із
врахуванням її функціонального призначення. У науковому сенсі проблематика
ролі судової практики в правотворчості отримує підвищений науковий інтерес,
оскільки її вивчення надасть змогу встановити і проаналізувати закономірності
судової практики в контексті її впливу на сучасну правотворчу діяльність.
Враховуючи, що судова практика як об’єкт наукового пізнання має
міждисциплінарний характер, особливо важливими є з’ясування теоретико-
прикладних аспектів ролі судової практики в сучасній правотворчості.
Актуальність обраної проблеми обумовлюється також сучасними процесами
реформування судової системи України, що значно активізуються з прийняттям
Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від
08.04.2014 року № 1188-VII [91]. Належний рівень наукової розробки теоретико-
прикладних аспектів ролі судової практики в сучасній правотворчості має скласти
4
доктринальну основу здійснення реформ в сфері судової системи та
вдосконалення правотворчої діяльності і законодавства України.
Окрім того, актуальність наукового аналізу теоретико-прикладних аспектів
ролі судової практики в правотворчості України обумовлюється станом
ефективності правового регулювання, що потребує вдосконалення, в тому числі і
шляхом їх синхронізації та посилення взаємозв’язку між правотворчістю та
судовою практикою.
Актуальність теми дисертаційної роботи підтверджується існуючим станом
наукового з’ясування ролі судової практики в національній правотворчості.
Встановлення ролі судової практики має міждисциплінарний характер, що
обумовлено багатоаспектністю цього явища та можливістю його прояву в
різноманітних сферах правового регулювання суспільних відносин. Як проблема
теоретико-правового характеру, роль судової практики в сучасній правотворчості
України досліджена в працях С. В. Бобровник, С. В. Бошно, П. О. Гука,
С. Д. Гусарєва, Ж. О. Дзейко, О. В. Зайчука, Б. В. Малишева, Н. М. Оніщенко,
Н. М. Пархоменко, О. В. Петришина, С. П. Погребняка, Е. В. Сем’янова,
В. О. Сердюк, О. Ф. Скакун, В. М. Сирих, Н. В. Стецик, О. В. Фатхутдінової,
Д. Ю. Хорошковської, О. І. Чаплюк, С. П. Чередниченка, С. В. Шевчука,
Ю. С. Шемшученка, О. І. Ющика та інших. Однак згадані вчені вивчають питання
ролі судової практики опосередковано в межах аналізу місця судової практики в
системі джерел права чи ролі судового прецеденту в правовій системі України.
Окремі практичні аспекти ролі судової практики вивчалися представниками
галузевих юридичних наук. В межах галузевих юридичних наук досліджувались
також проблеми правотворчості в тій чи іншій галузі права, що обумовлені
конкретними результатами судової практики. Зазначена проблематика
досліджувалась представниками науки конституційного права (С. А. Авак’ян,
Д. М. Бєлов, Г. О. Василевич), цивільного процесуального права (М. Й. Штефан,
С. Я. Фурса); господарського права (Л. Г. Максимець, В. К. Мамутов,
М. О. Рогожин), трудового права (С. В. Ломакіна).
5
Міждисциплінарний характер наукового осмислення ролі судової практики
обумовлює плюралістичний та певною мірою різновекторний характер розвитку
наукових поглядів на з’ясування ролі судової практики в правотворчості України.
В той же час слід вказати на відсутність у вітчизняній юридичній науці сучасних
наукових рекомендацій щодо посилення ролі судової практики в контексті її
впливу на правотворчість. Вказане вище обумовлює необхідність наукового
пошуку теоретико-прикладних аспектів ролі судової практики в сучасній
правотворчості, де основою аналізу є судова практика та правотворчість України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове
дослідження виконувалось в межах планових науково-дослідних тем Інституту
держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: «Проблеми праворозуміння в
контексті реалізації права в умовах демократичного розвитку» (номер державної
реєстрації 0110U003731), «Принцип рівності у праві: теорія і практика» (номер
державної реєстрації 0112U007119).
Мета і задачі дослідження. Мета наукового дослідження полягає в
обґрунтуванні теоретико-прикладних уявлень щодо сутності, змісту, природи та
функціонального призначення судової практики в сучасній правотворчості,
з’ясуванні їх взаємовпливу та вдосконалення. Мета дослідження зумовила
постановку і вирішення таких задач:
- розкрити еволюцію становлення наукових поглядів щодо ролі судової
практики в системі явищ правової реальності;
- з’ясувати функціональні можливості методології дослідження ролі
судової практики;
- виокремити ознаки судової практики, уточнити її розуміння на
категоріальному рівні та конкретизувати її сутність;
- з’ясувати функціональне призначення судової практики в умовах
розвитку вітчизняного законодавства;
- визначити ознаки та обґрунтувати авторське бачення поняття «функції
судової практики»;
6
- виокремити та охарактеризувати роль судової практики в правотворчому
процесі;
- проаналізувати судову практику Конституційного Суду України та
визначити її роль у правотворчості;
- визначити роль судової практики судів загальної юрисдикції у
правотворчості;
- визначити та обґрунтувати напрями удосконалення взаємовпливу
судової практики і правотворчості в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері судової практики та
правотворчості.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні аспекти ролі судової
практики в сучасній правотворчості.
Методи дослідження. Враховуючи особливості предмету та об’єкту
дослідження, мети і задач наукової роботи, виокремлено систему методів, які
застосовувались в процесі підготовки дисертації. Методологічну основу
дослідження складає сукупність методологічних підходів, філософсько-
світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, поєднання яких
в процесі пізнання дозволило забезпечили об’єктивний, усесторонній аналіз
предмету роботи.
Важливу роль в науковому досліджені відіграли методологічні підходи до
вивчення судової практики та її ролі в сучасній правотворчості. За основу було
взято феноменологічний підхід, що надав змогу розкрити особливості судової
практики як суспільного феномену, який виникає і розвивається під впливом
об’єктивних умов життєдіяльності суспільства. Застосування феноменологічного
підходу було пов’язано із урахуванням функціональних можливостей
аксіологічного підходу, завдяки якому визначено роль судової практики як
особливого ціннісного явища, що наділене відповідними ціннісними
характеристиками, значенням для суспільства, держави та інших явищ правової
реальності та герменевтичного підходу, наслідком використання якого стало
встановлення змісту і характеру правового забезпечення судової практики
7
шляхом тлумачення положень законодавчих актів України та аналізу практики їх
застосування. В роботі застосовано системний підхід, який надав можливість
проаналізувати судову практику у взаємозв’язку з іншими явищами правової
дійсності.
Використання філософсько-світоглядних методів надало змогу дослідити
роль судової практики з точки зору її походження та об’єктивної обумовленості
як явища світоглядного характеру. Внаслідок використання діалектичного методу
розкрито судову практику в її суперечливості та розвитку, співвідношенні з
правотворчістю, зв’язок з якою має змінний характер (підрозділи 1.2, 2.2). У
процесі дослідження застосовано історико-правовий метод, який забезпечив
хронологізацію історії становлення наукового дослідження ролі судової практики
в системі правових явищ і процесів (підрозділ 1.1). Застосування методу
категоріального аналізу сприяло виокремленню та обґрунтуванню самостійності
таких понять як «судова практика» та «функції судової практики», встановленню
та характеристиці їх ознак і сутності (підрозділи 2.1, 2.2). Функціональні
можливості порівняльно-правового методу обумовили з’ясування спільних та
відмінних характеристик судової практики і правотворчості, а також визначення
закономірностей взаємовпливу судової практики і правотворчості (підрозділи 2.3,
3.3). За допомогою системно-структурного методу встановлено місце судової
практики в системі факторів правотворчості, а також визначено особливості
зв’язку між судовими та правотворчими актами (підрозділи 3.1, 3.2). Застосування
системно-функціонального методу забезпечило встановлення функціональних
можливостей методологічних підходів і методів наукового дослідження ролі
судової практики (підрозділ 1.2), характеристику ролі судової практики
Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції в аспекті сучасної
правотворчості України (підрозділи 3.1, 3.2). Використання прогностичного
методу сприяло узагальненню стану взаємовпливу судової практики і
правотворчості України та з урахуванням тенденцій розвитку такого
взаємовпливу виокремленню напрямів його вдосконалення (підрозділи 3.3).
8
Науково-теоретичною базою дослідження стали вітчизняні та зарубіжні
наукові праці з філософії, загальної теорії права, філософії права, галузевих
юридичних наук. Емпіричну базу дослідження становлять нормативно-правові
акти України; міжнародні правові акти, матеріали судової практики
Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції України;
законопроектні матеріали, зареєстровані у Верховній Раді України; статистичні
дані, які стосуються судової практики; результати здійсненого у 2014-2015 роках
опитування юристів-науковців, суддів та студентів, що навчаються вищих
навчальних закладах України на юридичних факультетах.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є одним із
перших у вітчизняній юридичній науці комплексним загальнотеоретичним
дослідженням теоретико-прикладних аспектів ролі судової практики в сучасній
правотворчості, яка поглиблює знання про роль судової практики, шляхи
вдосконалення взаємовпливу судової практики і правотворчості. Наукова новизна
одержаних результатів та особистий внесок автора викладені у таких положеннях
та висновках, що виносяться на захист:
уперше:
- запропоновано комплексну характеристику історії становлення та
сучасного стану наукового аналізу судової практики і її ролі для сучасної
правотворчості шляхом виокремлення трьох рівнів дослідження за змістом:
а) світоглядний, що характеризує аналізовану категорію як явище, що виникає на
певному етапі розвитку суспільства та є засобом встановлення справедливості
серед людей; б) загальнонауковий, що аналізує судову практику як наукознавче
явище, що має соціальне призначення і є способом впливу на суспільство;
в) юридичний, що визначає судову практику як явище правової дійсності,
досліджуване системою юридичних наук;
- аргументовано положення щодо ролі судової практики Конституційного
Суду України для правотворчості та структуровано напрями її впливу на
правотворчість в залежності від критеріїв його результативності (безпосередній та
9
опосередкований); характеру впливу (активний та пасивний); виду правотворчої
діяльності (законотворчий та підзаконний);
- з’ясовано роль судової практики судів загальної юрисдикції у
правотворчості в межах наступних аспектів: як фактор правотворчості, що
обумовлює правові потреби у правотворчості та визначає зміст об’єктивних
потреб у вдосконаленні правового регулювання; засіб забезпечення правотворчої
діяльності, що надає змогу сприяти здійсненню правотворчості іншими
суб’єктами шляхом надання необхідної судової інформації, ініціювання
правотворчості; засіб апробації результатів правотворчості шляхом
безпосереднього застосування правових норм в процесі здійснення судочинства
та визначення рівня ефективності їх дії; засіб поширення положень актів
правотворчості на суспільні відносини; засіб забезпечення взаємодії суб’єктів
правотворчості в процесі реалізації правотворчої діяльності; засіб контролю за
якістю правотворчості;
удосконалено:
- уявлення про ознаки судової практики, їх природу, завдяки чому
уточнено розуміння поняття «судова практика» як особливого різновиду
юридичної діяльності, що реалізується уповноваженими суб’єктами на
національному або міжнародному рівні у встановленому законом порядку з
метою здійснення правосуддя чи офіційного тлумачення правових норм,
результатом якої є прийняття відповідного судового акту, що закріплює
правоположення;
- характеристику сутності судової практики, яка розкрита в межах:
а) соціального аспекту як різновиду соціально активної діяльності, яка впливає на
поведінку суб’єктів права, змінюючи соціальну дійсність; б) правового аспекту
щодо її впливу на явища правової реальності; в) владного аспекту, що визначає
судову практику як державно владну діяльність, яка забезпечена примусом
держави; г) суб’єктного аспекту, що виявляється в професійній розумовій
діяльності суб’єктів щодо здійснення правосуддя; д) формального аспекту як
явища, наділеного правовим статусом; є) предметного аспекту як засобу
10
застосування правових норм шляхом судового розгляду справ; ж) процесуального
аспекту, що визначає послідовність здійснення та результативність судової
практики;
- положення про функції судової практики, які мають форму напрямків
впливу судової практики на суспільні відносини, що обумовлені відповідним
ступенем розвитку судової системи та походять від особливостей вдосконалення
суспільства; відображають рівень та характер розвитку правової свідомості і
правової культури громадян; пов’язані з функціями судових органів щодо
здійснення правотворчості, правозастосування та право інтерпретації; мають
системний характер та націлені на виконання завдань судової практики,
забезпечують відповідний вплив на суспільні відносини, явища і процеси правової
дійсності;
дістали подальшого розвитку:
- структуризація доктринальних підходів до розуміння судової практики,
що характеризують її як: результат діяльності судів, що виявляється у вирішенні
конкретних категорій справ; здійсненні тлумачення або прийняття розпорядчих
актів; особливу сферу діяльності суддів щодо здійснення правосуддя; засіб
узагальнення результатів судочинства; систему професійних знань і навичок
уповноважених суб’єктів, які застосовуються в процесі здійснення судочинства;
різновид юридичної практики, що характеризується загальними ознаками,
притаманними юридичній практиці та особливими ознаками, що властиві лише
судовій практиці; правове явище, наділене самостійними ознаками, на підставі
яких може були обґрунтоване доктринальне розуміння поняття «судова
практика»;
- положення доктринального розуміння функціонального призначення
судової практики, яке залежить від широкого або вузького підходу до розуміння
судової практики. Широке розуміння судової практики як особливого соціально-
правового явища, що відображає зміст і результат діяльності судових органів
щодо здійснення правосуддя, обумовлює аналіз функцій судової практики як
напрямів діяльності судових органів щодо здійснення правосуддя. Вузьке
11
розуміння судової практики як сфери діяльності судових органів щодо розгляду
судових справ, обумовлює розуміння функцій судової практики, що походять від
функцій судових органів та забезпечують реалізацію основних завдань здійснення
судочинства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
обґрунтовані в дисертації висновки та рекомендації можуть бути використані у:
- науково-дослідній роботі – для подальшого розвитку теоретико-
правових знань юридичної науки з проблем судової практики і правотворчості;
- правотворчій діяльності – в процесі вдосконалення правового
регулювання діяльності органів судочинства та правового статусу судових актів.
Автором обґрунтовані конкретні рекомендації щодо внесення змін і доповнень до
чинних нормативно-правових актів України, а саме до Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (ч. 6 ст. 36; п. 4 ч. 2
ст. 45; ч. 8 ст. 45); Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від
10.02.2010 р. № 1861-VI (ч. 8 ст. 91; ч. 1 ст. 103) та інших;
- діяльності органів судочинства України – для вдосконалення роботи з
узагальнення судової практики, підвищення ініціативності по виявленню
недоліків чинного законодавства України та участі у законопроектній роботі по їх
усуненню;
- навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних
посібників з теорії держави і права, проблем теорії держави і права, основ
судоустрою та судочинства, а також при підготовці навчально-методичного
забезпечення відповідних навчальних курсів.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження було
предметом обговорення на засіданні відділу теорії держави і права Інституту
держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, де воно було виконано.
Основні положення і теоретичні висновки доповідалися на науково-теоретичних і
науково-практичних конференціях: V Міжнародній науково-практичній
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Сучасний стан і
перспективи розвитку держави і права» (м. Дніпропетровськ, 13–14 грудня
12
2013 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Право і
суспільство: еволюція у взаємодії» (м. Москва, 28–29 березня 2014 р.; тези
опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і держава
сучасної України: проблеми розвитку та взаємодії» (м. Запоріжжя, 18–19 квітня
2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції
«Азовські правові читання» (м. Бердянськ, 18–19 квітня 2014 р.; тези
опубліковано); VIII Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і
молодих вчених «Єнисейські правові читання» (м. Красноярськ, 17–19 квітня
2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції
«Правова політика в Україні: питання теорії та практики» (м. Київ, 24 жовтня
2014 р.; тези опубліковано); Науковій конференції «Мораль і влада» (м. Київ, 16
грудня 2014 р.); Інтернет-конференції «Антикорупційна політика України:
актуальні проблеми забезпечення ефективності» (м. Київ, 29 травня 2015 р.; тези
опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного
дослідження викладено в дванадцяти наукових публікаціях автора, серед яких
п’ять – у фахових виданнях з юридичних наук, зокрема одна стаття в зарубіжному
фаховому виданні, а також у семи тезах доповідей на міжнародних і
всеукраїнських наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, які структуровано на вісім підрозділів, висновків, списку використаних
джерел (323 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 238
сторінок, з них 190 сторінок – основний текст, 31 сторінка – список використаних
джерел, 4 додатки – на 17 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дослідження нами було виконане завдання щодо
встановлення особливостей ролі судової практики в сучасних умовах розвитку
правотворчості, визначено перспективи та шляхи вдосконалення співвідношення
судової практики в контексті її ролі у правотворчості. Результати проведеного
дослідження можливо узагальнити в межах наступних положень, рекомендацій та
пропозицій, що підсумовують здійснену наукову роботу.
1. Судова практика має тривалу історію наукового дослідження, що
визначається її роллю та значенням у регулюванні суспільних відносин,
забезпеченні здійснення правосуддя, а також у встановленні справедливості у
взаємовідносинах між суб’єктами права.
2. Радянська юридична наука в розуміння судової практики заклала ідеї її
походження від державно-владної діяльності та від професійності суб’єктів, які
уповноважені її здійснювати, характеристики як особливої системи, що є
елементом більш загальних системи (правової системи, системи судочинства)
тощо.
3. Сучасний стан розвитку правової системи, її трансформація, розвиток
міжнародної співпраці, в тому числі і в сфері судочинства, засвідчують
трансформацію ролі судової діяльності. Особливо це стосується ролі судової
практики у сфері правотворчості, де суд виступає не лише статистиком якості
законодавчої бази держави, але і бере активну участь у правотворчій діяльності,
забезпечує роботу суб’єктів правотворчості, а певною мірою і виступає в якості
самого суб’єкта правотворчості. Це засвідчує необхідність наукового
переосмислення ролі судової практики у правотворчій сфері, що обумовлено
сучасними потребами розвитку вітчизняної правової системи та реформування
державності в Україні.
4. Наукове пізнання теоретико-прикладних аспектів ролі судової практики
у сучасній правотворчості з методологічної точки зору потребує застосування
широкого кола методологічних підходів (феноменологічного, онтологічного,
188
герменевтичного, антропологічного), які засновані на принципах наукового
пізнання (всесторонності, історизму, професійності, гласності), а також методів
дослідження світоглядного (філософського), загальнонаукового та спеціально-
наукового характеру, що забезпечує можливість всебічно дослідити роль судової
практики як явища світоглядного, наукового міждисциплінарного та правового
характеру.
5. Категорійно «судову практику» доцільно розуміти як особливий
різновид юридичної діяльності, що реалізується уповноваженими суб’єктами на
національному або міжнародному рівні у встановленому законом порядку з
метою здійснення правосуддя чи офіційного тлумачення правових норм,
результатом якої є прийняття відповідного судового акту, що закріплює
правоположення.
6. Сутність судової практики має складний характер, яка виявляється в
межах наступних аспектів: а) соціального, як різновиду соціально активної
діяльності, яка впливає на поведінку суб’єктів права, змінюючи соціальну
дійсність; б) правового – щодо її впливу на явища правової реальності;
в) владного, що визначає судову практику як державно владну діяльність, яка
забезпечена примусом держави; г) суб’єктного, що виявляється в професійній
розумовій діяльності суб’єктів щодо здійснення правосуддя; д) формального, як
явища наділеного правовим статусом; є) предметного, як засобу застосування
правових норм шляхом судового розгляду справ; ж) процесуального, що
здійснюється в чіткій послідовності з метою досягнення встановленого
результату.
7. Функції судової практики можуть розглядаються як: система напрямів
діяльності судових органів щодо реалізації власних функцій; напрями діяльності,
що забезпечують реалізацію завдань судової практики; система засобів здійснення
правосуддя в державі; основа розуміння ролі і цінності судової практики в системі
засобів правового впливу; засіб реалізації та забезпечення потреб суспільства у
правосудді.
189
8. Функції судової практики характеризуються власними ознаками, на
основі яких обґрунтовано розуміння поняття «функції судової практики» як
напрямів впливу судової практики на суспільні відносини та явища правової
дійсності, що обумовлені рівнем розвитку правосвідомості громадян, їх правової
культури, пов’язані з функціями судових органів щодо здійснення
правотворчості, правозастосування і правоінтерпретації.
9. Роль судової практики в правотворчій діяльності в науковому сенсі
залежить від розуміння судової практики та правотворчості в цілому. При
широкому розумінні судової практики як особливого явища, що охоплює зміст і
результат діяльності органів судової влади, наявною є правотворча роль судової
практики, яка виступає як в якості процесу правотворчості, так і в якості
результату правотворчості, що надає змогу закріпити норми права. При вузькому
науковому розумінні судової практики як явища, що забезпечує тлумачення
та/або застосування правових норм, слід розглядати судову практику як таку, що
виконує роль фактору правотворчості, впливаючи на зміст і результат
правотворчої діяльності. Впливає на розуміння ролі судової практики і наукове
розуміння правотворчості. Якщо правотворчість розглядається як особлива
юридична діяльність по створенню, зміні або припиненню дії норм права, що
закріплені у вигляді системи нормативно-правових актів, то судова практика
розглядатиметься як об’єкт аналізу щодо виявлення недоліків правового
регулювання, які можуть бути усунені правотворчим шляхом. Якщо
наголошувати на правотворчості як діяльності зі створення, зміни або припинення
дії форм права, то судова практика відіграватиме основну правотворчу роль щодо
здійснення самої правотворчості, так і допоміжну роль щодо впливу на суб’єктів
правотворчості, забезпечуючи формування відповідної правотворчої потреби.
10. Удосконалено розуміння ролі судової практики Конституційного Суду
України, на підставі чого виокремлено напрями її впливу на правотворчість в
залежності від критеріїв: а) результативності впливу судової практики
Конституційного Суду України на правотворчість України (безпосередній,
результати якого мають правотворчі наслідки та опосередкований, що не
190
стосується прийняття, зміни або скасування (втрати чинності) правотворчих актів,
впливаючи на правотворчу діяльність інших суб’єктів); б) характеру впливу
судової практики Конституційного Суду України на правотворчість України
(активний, що стосується втрати чинності тими правотворчими актами або їх
частинами, які визнані такими, що не відповідають Конституції України та
пасивний, що пов’язаний із визнанням правотворчого акту чи його частини
такими, що відповідають Конституції України); в) виду правотворчої діяльності
(законотворча, змістом якої є вплив судової практики на зміст, характер або
результат законотворчої діяльності, та підзаконна, що обумовлена впливом
судової практики на зміст, характер або результат підзаконної правотворчості).
11. Констатовано не лише доктринальну невизначеність статусу судової
практики (актів судових органів), але і правову невизначеність їх статусу в
системі джерел права України, що спричиняє неоднозначність розуміння ролі
практики судів загальної юрисдикції в сфері правотворчості, яка виявляється в
межах наступних аспектів, а саме як: фактор правотворчості; засіб забезпечення
правотворчої діяльності; засіб апробації результатів правотворчості; засіб
правозастосування; засіб системотворення у праві; засіб здійснення контролю.
12. Вдосконалення взаємовпливу судової практики і правотворчості
залежить від доктринального визнання або категоричного заперечення судової
правотворчості в якості окремого різновиду правотворчої діяльності, а судової
практики в якості самостійного джерела права. Саме від цього залежатимуть
питання вдосконалення взаємовпливу судової практики і правотворчості як явищ,
що мають тотожну природу, сутність і зміст, співвідносяться між собою як
особливе і загальне; або як явищ, що лише взаємопов’язані між собою, оскільки є
різновидами юридичної практичної діяльності і не породжують правотворчі
наслідки.
191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдрасулов Е. Б. Толкование закона и норм конституции: теория
опыт, процедура: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Е. Б. Абдрасулов. –
Алматы, 2003. – 50 с.
2. Автономов А. С. Генетические закономерности права /
А. С. Автономов: сб. науч. Трудов, посвященных 90-летию со дня рождения
С. Г. Дробязко / Ред. кол. С. А. Балашенко [и др.]. – Мн.: Бизнесофсет, 2013. –
С. 87-95.
3. Адилкариев К. Судебная практика как источник нормотворчества /
К. Адилкариев // Советская юстиция. – 1991. – № 4. – С. 14-15.
4. Адміністративне судочинство України: Підручник / О. М. Пасенюк
(кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер’янов [та ін.]; за заг. ред.
О. М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.
5. Адміністративне судочинство: Підручник / За заг. ред.
Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 256 с.
6. Аквінський Ф. Коментарі до Аристотелевої “Політики” / Пер. з лат.
О. Кислюк. – К.: Основи, 2000. – 796 с.
7. Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року //
[Електронний ресурс] режим доступу: www.rada.gov.ua
8. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого
самоврядування в Україні: Кол. монографія / В. О. Антонечка, М. О. Баймуратова,
О. В. Батанова [та ін.]. За ред. В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова.
– К.: Атака, 2007. – 864 с.
9. Александров Н. Г. Сущность права / Н. Г. Александров. – М.: Гос.
изд-во юрид. лит., 1950. – 54 с.
10. Алексеев С. С. Общая теория права: Учебник / С. С. Алексеев. – М.:
Велби : Проспект, 2008. – 576 с.
11. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе /
С. С. Алексеев. – М.: Юрид.лит., 1971. – 271 с.
192
12. Алексеев С. С. Судебный прецедент: произвол или источник права? /
С. С. Алексеев // Советская юстиция. – 1981. – № 14. – С. 2-6.
13. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения /
С. С. Алексеев. – М.: Норма, 2001. – 752 с.
14. Андрійчук О. Правова інтерпритація Суду ЄС та Європейської Комісії
як квазі-правотворчість / О. Андрійчук // Юридичний журнал. – К.: Юстініан. –
2006. – № 9(51). – С. 26-28.
15. Анишина В. И. Правовая природа актов судебного правотворчества /
В. И. Анишина // Журнал российского права. – 2006. [Електронний ресрс]. –
Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_3106.html
16. Аристотель. Політика / Пер. з давньогрец. О. Кислюк. – К.: Основи,
2000. – 238 с.
17. Баишев Ж. Конституционное право Республики Казахстан: Учебно-
методическое пособие / Ж. Баишев. – Алматы: Жеті жарғы, 2001. – 656 с.
18. Барак А. Судейское усмотрение / Пер. с англ.; Науч. ред. В. А. Кикоть,
Б. А. Страшун; Вступ. статья М. В. Баглая. – М.: Норма, 1999. – 364 с.
19. Басангов Д. А. Доктринальное конституционное толкование в
деятельности Конституционного Суда РФ: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук:
12.00.02 / Д. А. Басангов. – М., 2004. – 28 с.
20. Бачинин В. А. Энциклопедия философии и социологии права. – СПб.:
Юридический центр Пресс, 2006. – 1093 с.
21. Бачинін В. А Філософія права: Словник / В. А. Бачинін,
В. С. Журавський, М. І. Панов. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. –
408 с.
22. Безин А. Конкретизация права в судебной практике / А. Безин,
В. Лазарев // Советская юстиция. – 1968. – № 2. – С. 6-7.
23. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Пер. с ит.; вступ. ст.,
коммент. и прил. Ю. М. Юмашева. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 238 с.
24. Беляневич В. Е. Новітня кодифікація і судова практика /
В. Е. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – К.: Юрінком Інтер. –
193
2004. – № 2. – С. 226-231.
25. Беляневич В. Е. Прецедентність судової практики: деякі аспекти
дослідження проблеми / В. Е. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції
України. – 2005. – № 11. – С. 73-80.
26. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні
аспекти): Монографія / О. А. Беляневич. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
27. Березовская Е. В. Правотолкование и индивидуальное правовое
регулирование: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Е. В. Березовская. – Казань,
2005. – 217 с.
28. Бержель Ж.-Д. Общая теория права / Пер. с фр. Г. В. Чуршукова. –
М.: Nota Bene, 2000. – 576 с.
29. Бірюков І. А. Цивільне право України. Загальна частина: Навчальний
посібник / І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка. – К.: КНТ, 2006. – 480 c.
30. Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) /
С. В. Боботов. – М.: Норма, 1994. – 542 с.
31. Бобровник С. В. Конфлікт і компроміс у рішеннях міжнародних
судових інституцій як міжнародній складовій правотворчості України /
С. В. Бобровник // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і
політичні науки / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. –
Київ, 2011. – Вип. 51. – С. 17-26.
32. Богданова Н. А. Конституционный Суд Российской Федерации в
системе конституционного права / Н. А. Богданова // Вестник Конституционного
Суду Российской Федерации. – 1997. – № 3. – С. 60-66.
33. Богдановская И. Ю. Прецедентное право / И. Ю. Богдановская. – М.:
Наука, 1993. – 239 с.
34. Богмацера Э. В. Правообразовательный процесс и роль в нём
судебной практики: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 /
Э. В. Богмацера. – М., 2007. – 18 с.
35. Богмацера Э. В. Правообразовательный процесс и роль в нём
судебной практики: Дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Э. В. Богмацера. – М.,
194
2007. – 206 с.
36. Бодров А. В. Роль губернатора в современной региональной политике
/ А. В. Бодров // Правовая политика и правовая жизнь. – 2007. – № 2. – С. 68 – 79.
37. Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] – М.: Советская
энциклопедия, 1969-1978. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://slovari.
yandex.ru/%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D0%B0%D1%
8F%20%D0%
38. Большой юридический словарь [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://jurisprudence.academic.ru/6194/%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%
B5%D0%B1%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%
D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0;
39. Большой юридический словарь / Под ред. проф. А. Я. Сухарева. [3-е
изд., доп. и перераб.]. – М.: Дрофа, 2008. – 1435 с.
40. Бошно С. В. Судебная практика: источник или форма права? /
С. В. Бошно // Российский судья. – 2001. – № 2. – С. 23-25.
41. Бошно С. В. Правоведение [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.be5.biz/pravo/p001/14.htm
42. Бошно С. В. Развитие признаков нормативного акта в современной
правотворческой практике / С. В. Бошно // Журнал российского права. – 2004 –
№ 1. – С. 27-31.
43. Братусь С. Н. Понятие, содержание и форма судебной практики /
С. Н. Братусь, А. Б. Венгеров // Судебная практика в современной правовой
системе. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 8-74.
44. Василевич Г. А. Конституционное право Республики Беларусь:
Учебник / Г. А. Василевич. – Мн.: Книжный дом; Интерпрессервис, 2003. – 882 с.
45. Василевич Г. А. Решения Конституционного Суда - важнейший
источник права / Г. А. Василевич // Вестник Конституционного Суда Республики
Беларусь. – 1999. – № 3 – С. 55-62.
46. Василевич Г. А. Проблемы законотворческой деятельности
Верховного Совета Республики Беларусь: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук:
195
12.00.02 / Г. А. Василевич. – Мн., 1993. – 46 с.
47. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов
(практическое пособие) / Е. В. Васьковский. – М.: Издательство БЕК, 1997. –
702 с.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл.
В. Т. Бусел. – Київ, Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
49. Венгеров А. Б. О прецеденте толкования правовой нормы
/ А. Б. Венгеров // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1966. – Вып. 2. – С. 3-19.
50. Вильнянский С. И. Значение судебной практики в гражданском праве
/ С. И. Вильнянский // Ученые записки ВИЮН. – 1947. – Вып. 9. – С. 239-250.
51. Вильнянский С. И. Правовые и иные социальные нормы в период
развернутого строительства коммунизма / С. И. Вильнянский // Правоведение. –
1962. – № 4. – С. 56-61.
52. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву. -
Харьков: ХГУ, 1958. – 362 с.
53. Висновок Конституційного Суду України від 27.08.2012 року № 2-
в/2012 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку
щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України
щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб вимогам статей 157 і
158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 80, 105 Основного
Закону України) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v002v710-12
54. Висновок Конституційного Суду України від 11.07.2001 року № 3-
в/2001 у справі за конституційним поданням Президента України про надання
висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту
Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v003v710-01
55. Витрук Н. В. Конституционное правосудие в России (1991-2001 гг.) /
Н. В. Витрук. – М.: Норма, 2001. – 576 с.
56. Войтович Е. П. Судебная практика в механизме гражданско-правового
196
регулирования: Дисс. … канд. юрид. нак: 12.00.03 / Е. П. Войтович. –
Новосибирск, 2006. – 167 с.
57. Волвенко П. В. Діяльність Конституційного Суду України щодо
тлумачення Конституції України: теоретичний аспект: Дис. … канд. юрид. наук:
12.00.01 / П. В. Волвенко. – К., 2006. – 198 с.
58. Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом
законодательстве Союза ССР. – М.: Юрид. лит., 1959. – 463 с.
59. Гаджиев Г. А. Конституционная юстиция в Российской Федерации:
становление и проблемы / Г. А. Гаджиев, В. А. Кряжков // Государство и право. –
1993. – № 7. – С. 3-11.
60. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Пер. с нем. – М.: Мысль, 1990. –
524 с.
61. Гельвеций К. А. Об уме. – М.: Соцэкгиз, 1938. – 395 с.
62. Гельвеций К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання /
Пер. з фр. Б. Підмогильний. – К.: Основи, 1994. – 413 с.
63. Голунский С. А. Основные понятия о суде и правосудии /
С. А. Голунский // Труды Военно-юридической академии. – Вып. 3. – 1943. –
С. 17-18.
64. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року,
№ 1798-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
65. Гук П. А. Судебная практика как форма судебного нормотворчества в
правовой системе России: общетеоретический анализ: Автореф. дисс. … канд.
юрид. наук: 12.00.01 / П. А. Гук. – М., 2012. – 19 с.
66. Гук П. А. Судебная практика как форма судебного нормотворчества в
правовой системе России: общетеоретический анализ: Дисс. … канд. юрид. наук:
12.00.01 / П. А. Гук. – М., 2012. – 232 с.
67. Гук П. А. Судебный прецедент как источник права: Монография /
П. А. Гук. – Пенза, 2004. – 198 с.
68. Гурвич М. А. Судебное решение. Теоретические проблемы /
М. А. Гурвич. – М.: Юрид. лит., 1978. – 231 с.
197
69. Давид Р., Жоффре - Спинози К. Основные правовые системы
современности / Пер. с фр. В. А. Туманова. — М.: Междунар. отношения, 1999. —
400 с.
70. Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року //
[Електронний ресурс] режим доступу: www.rada.gov.ua
71. Демидов В. В. О роли и значении постановлений Пленума Верховного
Суда РФ / В. В. Демидов // Бюллетень Верховного Суда РФ. – 1998. – № 3. –
С. 24-25.
72. Дженкс Э. Английское право. Источники права. Судоустройство.
Судопроизводство. Уголовное право. Гражданстсое право // Ученые труды
ВИЮН. – Вып. XI. – 1947. – М.: Юридическое издательство МЮСССР. С. 370-
375.
73. Дідич Т. О. Нормопроектування: теоретико-правовий аспект: Дисс. ...
канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. О. Дідич. – К., 2006. – 239 с.
74. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права : Учебник
/ А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 832 с.
75. Дрішлюк А. І. Законодавче закріплення судового прецеденту на
прикладі примусового припинення права власності / А. І. Дрішлюк // Наукові
записки Острозької академії. Серія „Право”. – 2005. – Вип. 6. – С. 243-249.
76. Дрішлюк А. І. Про визначення місця судового прецеденту в системі
джерел цивільного права України / А. І. Дрішлюк // Університетські наукові
записки: зб. наук. праць. – 2010. – № 3 (15) – С. 72-75.
77. Дрішлюк А. І. Функції судової практики на сучасному етапі розвитку
цивільного права України / А. І. Дрішлюк // Юридична Україна. – К.: Юрінком
Інтер. – 2012. – № 5. – С. 39-43.
78. Дробязко С. Г. Общая теория права: Учеб. пособ. для ВУЗов /
С. Г. Дробязко, В. С. Козлов. – Мн.: Изд-во Амалфея, 2005. – 336 с.
79. Дроздов Г. В. Правовая природа разъяснений закона высшими
органами судебной власти / Г. В. Дроздов // Советское государство и право. –
1992. – № 1. – С.70-71.
198
80. Дудченко В. В. Цивільне право України (традиції і новації):
Монографія / за заг. ред. Є. О. Харитонова, Т. С. Ківалової, О. І. Харитонової. –
Од.: Фенікс, 2010. – 451 с.
81. Еременко А. С. Толкование правовых норм Конституционным Судом
Российской Федерации: вопросы теории конституционного правоотношения:
Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / А. С. Еременко. – М., 2002. – 208 с.
82. Ершов В. В. Восполнение судом пробелов в трудовом
законодательстве / В. В. Ершов // Российская юстиция. – 1993. – № 24. – С. 19-21.
83. Ершов В. В. Статус суда в правовом государстве / В. В. Ершов. – М.:
Изд-во РПА МЮ РФ, 1992. – 209 с.
84. Железнова Н. Д. Правопонимание и судебная практика: теоретические
проблемы взаимодействия: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Н. Д. Железнова.
– Нижний Новгород, 2001. – 176 с.
85. Жуйков В. Судовий захист прав громадян та юридичних осіб /
В. Жуйков. – М.: Норма, 1997. – 195 с.
86. Жуйков В. М. К вопросу о судебной практике как источнике права /
В. М. Жуйков // Судебная практика как источник права. – М.: Юристъ, 2000. –
С. 78-90.
87. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів 3-14
юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. М. В. Цвіка,
В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
88. Закон Республики Казахстан Казахстан «О нормативных правовых
актах» от 24.03.1998 года № 213-1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.constitution.kz/zakon-o-normativno-pravovyh-aktah/zakon-o-normativnopravovyh-
aktah_8134.html
89. Закон Республики Беларусь «О нормативных правовых актах
Республики Беларусь» от 10.01.2000 года № 361 с изм. и доп. от 04.01.2002 года
№ 81-З // Нац. реестр правовых актов Респ. Беларусь. – 2002. – № 7.2/830.
90. Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show /1682-
199
18
91. Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні»
від 08.04.2014 року № 1188-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1188-18
92. Закон України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від
10.02.1998 року № 90/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/90/98-%D0%B2%D1%80
93. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15
94. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» від
16.01.2014 року № 723-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main
95. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під
час проведення футбольних матчів» від 16.01.2014 року № 722-VII [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main
96. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів
захисту безпеки громадян» від 16.01.2014 року № 721-VII [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main
97. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального
кодексу України щодо заочного кримінального провадження» від 16.01.2014 року
№ 725-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/
main
98. Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу
України щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів
фашизму» від 16.01.2014 року № 729-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
200
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main
99. Закон України «Про внесення зміни до статті 197 Податкового
кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість
операцій із ввезення на митну територію України природного газу» від
16.01.2014 року № 727-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.
rada.gov.ua/laws/main;
100. Закон України «Про внесення зміни до статті 297 Кримінального
кодексу України щодо відповідальності за осквернення або руйнування
пам’ятників, споруджених в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки
Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського
руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-
інтернаціоналістів та миротворців» від 16.01.2014 року № 728-VII [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main;
101. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий
режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-
VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
/laws/show/1207-18
102. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і
основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 та 11
до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
103. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року
№ 2453-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua
/laws/show/2453-17
104. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про
судоустрій України» від 21.06.2001р. № 2331-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2531-14
105. Закон України «Про Конституційний Суд України» від
16.10.1996 року № 422/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422/96-%D0%B2%D1%80
201
106. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від
10.02.2010 р. № 1861-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.
rada.gov.ua/laws/show/1861-17
107. Закон УРСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981р. № 2022-Х
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2022-
10
108. Зивс С. Л. Источники права / С. Л. Зивс. – М.: Наука, 1981. – 239 с.
109. Зміївська С. С. Судова практика як джерело формування та розвитку
права (загальнотеоретичний аналіз): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 /
С. С. Зміївська. – Харків, 2012. – 18 с.
110. Зміївська С. С. Судова практика як джерело формування та розвитку
права (загальнотеоретичний аналіз): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 /
С. С. Зміївська. – Харків, 2012. – 231 с.
111. Зяблова Т. Е. Социальные основы законотворчества в современной
России: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. Е. Зяблова. – Владимир,
2004. – 19 с.
112. Иванова Т. В. Понятия «судебный прецедент» и «судебная практика»:
их трактовка и определения / Т. В. Иванова // Вестнік БДУ. – Сер. 3. – № 1. –
2010. – С. 90-93.
113. Ильин А. В. Содержание принципа законности процесса
правотворчества современной России / А. В. Ильин // Российское общество и
государство в условиях информатизации: Материалы научно-практической
конференции (18 окт. 2011 г., г. Москва). – М.: МОИУ, 2004. – С. 78-83.
114. Ильин А. В., Кобзева И. В. Теория государства и права. Курс лекций в
2-х частях. – Рязань: ООП Ряз. обл. ком-та статистики, 2005. – Ч. 2. – 342 с.
115. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – Л.: Изд-во
ЛГУ, 1958. – 511 с.
116. Исаев М. М. Судебная практика Пленума Верховного суда СССР как
источник советского уголовного права / М. М. Исаев // Ученые записки ВИЮН. –
1947. – Вып. 5. – с. 76-79.
202
117. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под
общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2004. – 944 с.
118. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под
ред. Е. А. Воротилина, О. Э. Лейста, И. Ф. Мачина и др. – М.: Юрид.лит, 1997. –
575 с.
119. Казаков Д. В. Политический фактор в законотворчестве: Автореф.
дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Д. В. Казаков. – М., 2010. – 19 с.
120. Каминская В. И. О юридической природе руководящих указаний
Пленума Верховного Суда СССР / В. И. Каминская // Советское государство и
право. – 1956. – № 8. – С. 18-26.
121. Каминская В. И. Роль Верховного Суда СССР в развитии советского
социалистического права / В. И. Каминская // Советское государство и право. –
1948. – № 6. – С. 33-44.
122. Кант И. К вечному миру: Философский очерк / Пер. С. М. Роговина и
Б. В. Чредина; Под ред. Л. А. Камаровского. – М.: Тип. Сытина, 1905. – 78 с.
123. Кант И. Метафизические начала учения о праве. Сочинения в 6-ти т. /
Под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана. – М.: Мысль, 1965. –
Т. 4. – Ч. 2. – 480 с.
124. Карпов Д. В. Конституционно-правовые основания актов судебной
власти: техноко-юридический аспект / Д. В. Карпов // Проблемы юридической
техники. – Н-Новгород, 2000. – С. 480-485.
125. Карташов В. Н. Правоприменительная практика в социалистическом
обществе / В. Н. Карташов. – Ярославль: ЯГУ, 1986. – 86 с.
126. Кассо Л. А. Источники руського гражданського права / Л. А. Кассо. –
М., 1890. – 94 с.
127. Книга Правителя области Шан / пер. Л. С. Переломова. — М: НИЦ
«Ладомир», 1993. – 198 с.
128. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року,
№ 2747-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
129. Кисіль В. Судова практика як чинник розвитку норм та інститутів
203
міжнародного приватного права / В. Кисіль // Вісник ВСУ. – 2001. – № 3. – С. 28-
30.
130. Колбасин Д. А. Гражданское право Республіки Беларусь. Общая часть
/ Д. А. Колбасин. – Мн.: Общественное объединение «Молодежное научное
общество», 1999. – 374 с.
131. Колбасин Д. А. Гражданское право Республики Беларусь. Особенная
часть / Д. А. Колбасин. – Мн.: Общественное объединение «Молодежное научное
общество», 2000 – 150 с.
132. Комментарий к Федеральному конституционному закону «О
Конституционном Суде Российской Федерации» от 13.06.1996 года № 63-ФЗ -
М.: Право, 1996. – 298 с.
133. Комиссаров К. И. Задачи судебного надзора в сфере гражданского
судопроизводства / К. И. Комиссаров. – Свердловск, 1970. – 205 с.
134. Конституционное право Республики Казахстан. Учебник / Сост.
д.ю.н., проф. А. Т. Ащеулов. – Алматы: КазГЮА, 2001. – 371 с.
135. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 року //
[Електронний ресурс] режим доступу // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/
254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
136. Конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності
Конституції України положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини
другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від
16.09.2014 року № 1682-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ipress.ua/news/konstytutsiynyy_sud_pryynyav_skargu_verhovnogo_sudu_shchod
o_zakonu_pro_lyustratsiyu__tekst_96308.html
137. Колоколова Э. Прецедентное право: от советской идеологии к
международной практике / Э. Колоколова, Е. Мартынчик // Российская юстиция. –
1994. – № 12. – С. 20-22.
138. Коркунов Н. Н. Лекции по общей теории права (по изд. 1898 г.). –
СПб.: БЕК, 2004. – 405 с.
139. Коростелкина О. Н. Судебная практика и судебный прецедент в
204
системе источников российского права: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 /
О. Н. Коростелкина. – М., 2005. – 198 с.
140. Котенко Т. В. Функціональне призначення місцевого самоврядування
в громадянському суспільстві: теоретико-правовий аспект: Дис. … канд. юрид.
наук: 12.00.01 / Т. В. Котенко. – К., 2013. – 216 с.
141. Кудрина К. Ю. Правовые факторы, влияющие на законотворчество в
Российской Федерации: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 /
К. Ю. Кудрина. – Воронеж, 2006. – 17 с.
142. Кудрина К. Ю. Правовые факторы, влияющие на законотворчество в
Российской Федерации: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / К. Ю. Кудрина. –
Воронеж, 2006. – 205 с.
143. Кузьменко О. Про вплив Конституційного Суду України на процес
законотворчості в Україні / О. Кузьменко // Підприємництво, господарство і
право. – К.: Ін Юре. – 2010. – № 7. – С. 132-133.
144. Кульчар К. Основы социологии права / Под ред. В. П. Казимирчука. -
М.: Прогресс, 1981. – 256 с.
145. Кодекс України про адміністративні правопорушення від
07.12.1984 року № 8073-X // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – Дод. до № 51. –
Ст. 1122.
146. Курашвили Б. П. Очерк теории государственное управления /
Б. П. Курашвили. – М.: Наука, 1987. – 295 с.
147. Кухнюк Д. В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб
забезпечення однакового застосування законодавства судами України /
Д. В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12. – С. 28-33.
148. Лазарев В. В. Место и роль суда в правовой системе / В. В. Лазарев //
Журнал российского права. – № 10. – 2014. – С. 38-49 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://base.garant.ru/57517024/#ixzz3O8HWdTCK
149. Лазарев В. В. Проблемы общей теории jus: Учебник для магистринтов
юридических вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень, А. Х. Саидов. – М.: Норма-
Инфра, 2012. – 656 с.
205
150. Лазарев В. В. Теория государства и права: Учебник для вузов /
В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М.: Спарк, 2000. – 511 с.
151. Леушин В. И. Юридическая практика как основание
правоприменительного решения / В. И. Леушин // Юридическая теория и
практика: проблемы взаимосвязи: межвуз. сб. научных трудов. – Свердловск:
Свердловский юрид. институт, 1984. – С. 74-77.
152. Лившиц Р. З. Судебная практика как источник права / Р. З. Лившиц //
Судебная практика как источник права: сб. науч. тр. – М., 1997. – С. 3-6.
153. Лилак Д. Судочинство і проблеми судової правотворчості / Д. Лилак //
Вісник ВСУ. – 2003. – № 3. – С. 63 – 68.
154. Локк Дж. Два трактата о правлении: Сочинения в 3-х т. / Пер. с англ. и
лат.; ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин. – М.: Мысль, 1988. – Т. 3. – 668 с.
155. Ломакина С. В. Судебная практика и ее роль в развитии трудового
законодательства России: Автореф. дисс. … канд. юрид наук: 12.00.05 /
С. В. Ломакина. – М., 2012. – 17 с.
156. Лопатьевская Э. А. Конспект лекций по курсу «Основы права» /
Э. А. Лопатьевская, Н. А. Швед, С. А. Корнеев, О. А. Гаврутикова,
Е. А. Ползунова. – Мн: БГЭУ, 2007. – 141 с.
157. Лукьянов А. Е. Лао-цзы и Конфуций: Философия Дао /
А. Е. Лукьянов. – М.: Наука, 2001. – 384 с.
158. Лунев А. Е. Срциалистическая законность в советском
государственном управлении / А. Е. Лунев, С. С. Студеникин, Ц. А. Ямпольская. –
М.: Юрид. изд., тип. № 8, 1948. – 136 с.
159. Луць Л. А. Загальна теорія держави і права : навчально-методичний
посібник / Л. А. Луць. – К.: Атіка, 2010. – 412 с.
160. Люблинский П. И., Полянский Н. И. Уголовно-Процессуальный
Кодекс РСФСР: Текст и постатейный комментарий с приложением алфавитно-
предметного указателя. – М.: Изд-во «Право и жизнь», 1924. – 375 с.
161. Мадьярова А. В. Разъяснения Верховного Суда Российской
Федерации в механизме уголовно правового регулирования. – СПб.:
206
Юридический центр Пресс, 2002. – 405 с.
162. Мазуренко А. П. Правотворческая политика в Российской Федерации:
проблемы теории и практики: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 /
А. П. Мазуренко. – Ростов-на-Дону, 2004. – 237 с.
163. Макиавелли Н. Государь / пер. Г. Муравьевой. – М.: Художественная
литература, 1982. – 672 с.
164. Мала енциклопедія теорії держави і права / За заг. ред.
Ю. Л. Бошицького. – К.: Вид-во Європейського університету, 2010. – 368 с.
165. Малышев Н. Курс общего гражданского права России в 3-х т. – СПб.,
1878. – Т.1. – 132 с.
166. Малишев Б. В. Правова система (телеологічний вимір) /
Б. В. Малишев. – К.: ВД «Дакор», 2012. – 364 с.
167. Малишев Б. В. Правосуддя і судова правотворчість / Б. В. Малишев
// Правосуддя : філософське та теоретичне осмислення : колективна монографія /
А. М. Бернюков, В. С. Бігун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П. Погребняк та
ін. – Київ : Реферат, 2009. – С. 238-265.
168. Малишев Б. В. Судова правотворчість як наукова категорія
порівняльного правознавства / Б. В. Малишев // зб. статей «Порівняльне
правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» // За ред.
Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка; упор. О. В. Кресін. – К.:
Логос, 2009. – 712 с.
169. Манов Г. Н. Теория государства и права / Г. Н. Манов. – М.: Право,
1995. – 372 с.
170. Марочкін І. Є. Проблеми судової правотворчості в забезпеченні
принципу верховенства права / І. Є. Марочкін // Проблеми законності :
академічний збірник наукових праць / Мін.освіти і науки Укр. ; Національна
юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2012. – Вип. 119. –
С. 224-256.
171. Мартиненко О. Специфіка методології дослідження судової
правотворчості як явища юридичної дійсності / О. Мартиненко // Право України :
207
юридичний журнал : науково-практичне фахове видання / Нац. акад. правових
наук України ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Нац.
юрид. ун-т ім. Я. Мудрого; Конституційний Суд України [та ін.]. – Київ, 2014. –
№ 3. – С. 224-231.
172. Марченко М. Н. Источники права: Учебное пособие / М. Н. Марченко.
– М.: ТК Велби; Изд-во ¨Проспект¨, 2005. – 760 с.
173. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права: Учебник. –
М.: Проспект, 2001. – 655 с.
174. Марченко М. Н. Судейское правотворчество и судебное право:
Монография / М. Н. Марченко. – М.: ТК Велби; Проспект, 2008. – 512 с.
175. Марченко М. Н. Теория государства и права: Учебник /
М. Н. Марченко [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект,
2004. – 640 с.
176. Матузов Н. И. Общая концепция и основные приоритеты российской
правовой политики / Н. И. Матузов // Правовая политика и правовая жизнь. –
2000. – № 4. – С. 34 – 44.
177. Михайловский И. В. Очерки философии права. – Томск, 1914. – Т. 1. –
236 с.
178. Мовчан В. В. До проблемних питань проявів судової влади у сферах
правотворчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності / В. В. Мовчан
// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 4. (138). – С. 16-23.
179. Монтескье Ш.-Л. О духе законов / Сост., пер., коммент. примеч.
А. В. Матешука. – М.: Мысль, 1999. – 672 с. (Из классического наследия).
180. Морозова Л. А. Еще раз о судебной практике как источнике права /
Л. А. Морозова // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 19-22.
181. Муромцев С. Суд и закон в гражданском праве // Юридический
вестник. – 1880. – № 14. – С. 390-393.
182. Наумов А. Е. К вопросу о юридической природе судебной практики в
Российской Федерации / А. Е. Наумов // Юридическая Россия [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://law.edu.ru/doc/document.asp?docID=125