РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

На правах рукопису

КУРИЛО Людмила Ізидорівна

УДК 330.142:631.1.016:338.432(477)

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
член-кореспондент НААН
ПІДЛІСЕЦЬКИЙ Гліб Макарович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................... 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ...........................................................................

17
1.1. Інтелектуальний капітал як фактор науково-технічного прогресу суспільних формацій.............................................
17
1.2. Теоретичні засади формування і розвитку інтелекту-ального капіталу в суспільстві.............................................
38
1.3. Структура і особливості функціонування інтелекту-ального капіталу....................................................................
51
1.4. Методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності...............................................
63
1.5. Методологічні засади дослідження інтелектуального капіталу...................................................................................
89
Висновки до розділу 1........................................................... 100

РОЗДІЛ 2. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПРАЦЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬ-НА ВЛАСНІСТЬ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
104
2.1. Інтелектуальна праця як детермінанта суспільного прогресу..................................................................................
104
2.2. Інтелектуальна власність як складова інтелектуального капіталу...................................................................................
114
2.3. Формування та розвиток ринку інтелектуальної власності в Україні.................................................................
136
2.4. Договірні відносини у сфері інтелектуальної власності.... 148
2.5. Комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності..................................................................................
162
Висновки до розділу 2........................................................... 184

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ІНСТИТУТІВ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ.....................................................................................

187
3.1. Інститути у формуванні інтелектуального капіталу........... 187
3.2. Розвиток та ефективність інститутів аграрної освіти і науки.......................................................................................
199
3.3. Інституційне забезпечення формування інтелектуального капіталу...................................................................................
212
3.4. Концептуальні засади удосконалення інституціональ-ного забезпечення формування інтелектуального капіталу...................................................................................

220
Висновки до розділу 3.......................................................... 230
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ....................................
233
4.1. Формування і функціонування інтелектуального капіталу в аграрній сфері......................................................
233
4.2. Ефективність використання та оцінка інтелектуального капіталу...................................................................................
251
4.3. Проблеми фінансування науково-технічної та іннова-ційної діяльності.....................................................................
274
4.4. Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності в аграрній сфері.........................................................................
282
Висновки до розділу 4........................................................... 293

РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕ-ННЯ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХА-НІЗМУ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІ-ТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ..............................................

296
5.1. Удосконалення державної політики формування й використання інтелектуальної власності............................
296
5.2. Роль інтелектуального капіталу у формуванні інноваційної моделі розвитку аграрної економіки...
308
5.3. Концептуальні аспекти розвитку аграрної науки, освіти та інтелектуальної власності у формуванні інтелек-туального капіталу.................................................................

324
5.4. Концептуальні положення формування та розвитку інтелектуального капіталу.....................................................
335
Висновки до розділу 5........................................................... 346

ВИСНОВКИ.......................................................................... 350

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................... 356
ДОДАТКИ.............................................................................. 388

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АПК – агропромисловий комплекс;
ВВП – валовий внутрішній продукт;
ВГО ВСЕО – Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів”
ВРП – валовий регіональний продукт;
ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності;
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку;
ЄС – Європейський Союз;
МОНмолодьспорту – Міністерство освіти, науки, молоді та спорту;
МОП – Міжнародна організація праці;
МСО – Міжнародні стандарти оцінки майна;
НАН – Національна академія наук;
НААН – Національна академія аграрних наук;
НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки;
НТП – науково-технічний прогрес;
П(С)БО – Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку;
ОПІВ – об’єкти права інтелектуальної власності;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
СНД – Співдружність незалежних держав;
СОТ – Світова організація торгівлі;
США – Сполучені штати Америки
ТРІПС – угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

ВСТУП
Актуальність теми. Формування ефективності й конкурентоспроможності галузей та виробництв, а також розбудова інноваційно-спрямованого механізму господарювання відбуваються під впливом і за рахунок знань – головного, визначального ресурсу суспільно-економічного розвитку. За рахунок накопичення та поширення знань науково-технічний прогрес у світі набуває постійної динаміки, а значить суспільство отримує можливості всебічного задоволення всезростаючих потреб. Забезпечення суспільного добробуту націй за рахунок виключно ресурсної моделі розвитку економіки вже не вважається безальтернативним. Натомість альтернативою гарантовано виступає інтелектуальна, або інноваційна, модель, в основу якої покладено інтелектуальний капітал.
Інтелектуалізація вже давно стала об’єктивно-необхідним атрибутом усіх сфер життя людини, а знання, як нематеріальна основа інтелектуального капіталу, зокрема втілені в наукових розробках, – визначальним аспектом створення і впровадження у практику інновацій. Дедалі більшої значимості ця проблема набуває для аграрної сфери, специфічної за функціональними ознаками господарського процесу й інституціональними умовами створення, поширення та використання продуктів інтелектуальної діяльності. Реалії сьогодення підтверджують виключну важливість для науки та практики здійснення ґрунтовних наукових досліджень проблем розвитку інтелектуального капіталу, зокрема в галузево-специфічному вимірі.
Актуальність проблеми розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері пов’язана, насамперед, з необхідністю інтелектуалізації аграрно-господарських відносин, створення сприятливих інституціональних умов для поширення знань, як детермінанти формування перспективної конкуренто-спроможності аграрних товаровиробників. Стратегічна перспектива науково-практичного вирішення зазначеного завдання полягає у формуванні ресурсозберігаючого, еколого-безпечного, наукоємного сектору економіки, здатного забезпечити конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках, що не можливо без вирішення питань розвитку аграрної науки, освіти, формування функціональних інститутів науково-інноваційної діяльності.
Теоретико-методологічні аспекти вчення про інтелектуальний капітал, як фактор науково-технічного прогресу, у тому чи іншому ракурсі обґрунтовувався та обґрунтовується відомими зарубіжними й вітчизняними науковцями. Теоретичні засади розвитку інтелектуального капіталу закладено дослідженнями М. Кондратьєва, Й. Шумпетера, Б. Твісса, П. Друкера, Д. Гелбрейта, М. Портера, В. Іноземцева, Л. Едвінсона, М. Мелоуна, Е. Брукінг та ін. Окремі аспекти й сторони людської природи: моральні, громадські, економічні досліджувались у роботах Платона, Аристотеля, А. Сміта, К. Маркса, Г. Лєбона та інших філософів, що також становить базис формування теорій інтелектуального розвитку суспільства.
Вагомий внесок у вирішення теоретичних, методичних і практичних питань розвитку інтелектуального капіталу та окремих його складових належить В. Андрійчуку, Ю. Бажалу, О. Бутнік-Сіверському, П. Гайдуцькому, В. Гейцю, В. Дієсперову, С. Володіну, В. Жуку, Г. Калетніку, М. Кісілю, М. Коденській, М. Кропивку, Ю. Лупенку, О. Мельнику, Л. Михайловій, П. Музиці, Г. Підлісецькому, А. Пригожину, В. Россосі, П. Саблуку, В. Ситнику, С. Тивончуку, Л. Федуловій, О. Шпикуляку, О. Шпичаку, В. Юрчишину, С. Юшину та іншим дослідникам.
Сучасні теорії і концепції, а також сформовані на їх основі механізми розвитку інтелектуального капіталу є не зовсім сталими, не повністю враховують інституційну динаміку суспільно-економічних перетворень, що також підтверджує наявність цілої низки малодосліджених проблем.
Науковий пошук шляхів, методологічних підходів як найоригінальнішого обґрунтування функціонально-рольових характеристик розвитку інтелектуального капіталу здійснюється повсякчас, теорія і науково-практичне розуміння яких значною мірою сформовані. Разом з тим, має місце ще ціла низка питань, невирішеність яких залишає широке поле для досліджень. Зокрема, наявність галузевих особливостей, у нашому конкретному випадку – це специфіка аграрної сфери економіки, дає підстави констатувати факт невизначеності щодо: причин дисфункціональності інтелектуального капіталу, створеного вітчизняною аграрною наукою; низької витребуваності інтелектуальних продуктів суб’єктами агрогосподарювання; інституціонального середовища стимулювання інтелектуалізації соціально-господарського процесу на селі; активізації участі держави у розвитку аграрного інтелектуального капіталу; формування дієвого, стимулюючого механізму створення й закріплення в інституційно-правовому полі інтелектуального капіталу з визначенням його частки у вартості сільськогосподарського товару.
Зазначене становить базис здійснення наукового пошуку з обраної теми дисертаційного дослідження, оскільки, як свідчить практика українського аграрного сьогодення і реалії аграрної науки України, тенденції їх розвитку дозволяють підкреслити необхідність подальшої розробки галузево-специфічних теоретико-методологічних та практичних положень розвитку інтелектуального капіталу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи відділу науково-організаційного забезпечення та координації досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки” як складова частина теми: “Розробити теоретико-методологічні засади створення інноваційної продукції в державних наукових установах (номер державної реєстрації 0106U009684) – автором проведено дослідження організаційних форм і методів розвитку інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві, теоретичних положень сутності та функціональних ознак інтелектуального капіталу в інноваційному процесі, сучасного стану і тенденцій його формування в аграрній сфері; “Розробити теоретико-методологічні засади інноваційного забезпечення формування конкурентоспроможності аграрного виробництва” (номер державної реєстрації 0111U000200) – систематизовано теоретичні концепції інституційно-правового забезпечення розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері, обґрунтовано концептуальні положення формування механізму посилення ролі інтелектуального капіталу та інститутів його створення у розбудові інноваційної моделі агрогосподарювання, удосконалено методичні підходи до оцінювання інноваційної сфери й інтелектуального капіталу.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методологічних і організаційних засад розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері, обґрунтування концептуальних підходів щодо посилення ролі інтелектуальної власності у стимулюванні наукової та інноваційної діяльності. Мета роботи зумовила постановку й розв’язання відповідних задач:
- систематизувати теоретичні концепції сутності та функціонально-рольових ознак інтелектуального капіталу в теорії і практиці суспільно-господарського буття;
- розширити теоретичну сутність, зміст категорійно-понятійного апарату і визначити особливості формування інтелектуального капіталу в аграрній сфері;
- обґрунтувати методологічні засади класифікації інтелектуального капіталу і визначити вплив галузевих особливостей на його структуру;
- узагальнити існуючі методики та визначити особливості оцінки інтелектуального капіталу в аграрній сфері;
- виявити основні особливості формування і засади функціонування інтелектуальної власності в аграрній сфері;
- визначити засади розвитку інститутів аграрної освіти і науки та особливості комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності;
- обґрунтувати концептуальні положення інституціонального забезпечення формування інтелектуального капіталу;
- виявити вплив інституціональних чинників на формування інтелектуального капіталу;
- удосконалити методичні підходи щодо аналізу ефективності функціонування та оцінки інтелектуального капіталу в аграрній сфері;
- обґрунтувати напрями розвитку інтелектуального капіталу та засади підвищення його ролі у формуванні інноваційної моделі функціонування аграрної сфери економіки;
- запропонувати концептуальні засади удосконалення державної політики щодо розвитку інтелектуального капіталу;
- обґрунтувати концептуальні положення формування та розвитку інтелектуального капіталу з визначенням функціонально-рольових ознак у зазначеному процесі інститутів аграрної науки, освіти та інтелектуальної власності.
Об’єктом дослідження є процес розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері економіки України.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних основ розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали фундаментальні концепції та гіпотези, представлені у класичних і сучасних працях вітчизняних та іноземних вчених, що розвивають теорію інтелектуального капіталу в економіці, обґрунтовують закономірності його розвитку в аграрній сфері.
Дослідження обраної наукової проблеми здійснювалося із застосуванням методів: історичного, індукції та дедукції, логістичного, аналізу та синтезу – для окреслення еволюційних, процесно-історичних положень формування теорії і методології інтелектуального капіталу в розвитку суспільно-економічних формацій, а також його сутнісно-функціональних ознак; ретроспективного – для вивчення особливостей позиціонування інтелектуального капіталу в концепціях оцінок еволюції людської діяльності; системного підходу – для обґрунтування галузевих особливостей інституціонального забезпечення розвитку інтелектуального капіталу та засад підвищення його ролі у формуванні інноваційної моделі; монографічного методу – узагальнення наукової думки з досліджуваного питання та його інституційно-правової бази; абстрактно-логічного – для визначення суттєвих особливостей інтелектуального капіталу та розробки концептуальних положень його розвитку в існуючих інституціональних умовах функціонування аграрної сфери; а також у роботі використовувались прийоми статистико-економічного аналізу: динамічні ряди – для виявлення тенденцій розвитку, порівняння та індексний прийом – для рейтингової оцінки ефективності функціонування інтелектуального капіталу, а також кореляційно-регресійний – для визначення впливу факторів на валовий регіональний продукт; економіко-математичний – для моделювання; графічний – з метою наочного відображення результатів функціонування змодельованих систем; форсайту – для прогнозування розвитку інтелектуального капіталу.
Інформаційна база дослідження сформована на основі законодавчих і нормативних актів України, що регламентують процеси організаційно-структурного розвитку економіки, офіційних даних Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства економіки України, матеріалів, опублікованих у монографіях вітчизняних та іноземних дослідників, наукових статтях, матеріалах науково-практичних конференцій, результатів діяльності наукових установ, вітчизняних агроформувань, а також результатів власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження теоретико-методологічних положень і функціональних ознак інтелектуального капіталу в аграрній сфері та отримано нові результати, що полягають у розробці концептуально-методологічних засад його розвитку. Наукова новизна деталізується наступними положеннями і розробками, які виносяться на захист:
вперше:
• визначено особливості формування і розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері, квінтесенція яких забезпечила позиціонування сутності даного капіталу як: сукупності знань, наукових результатів і розробок, новацій, інновацій, інноваційних й інтелектуальних продуктів, нематеріальних активів підприємств, організацій, а також інших, створених людиною у результаті науково-інноваційної діяльності, результатів інтелектуальної праці (п. 1.1; 1.2);
• дано визначення інтелектуального капіталу аграрної сфери як особливого знаннєвого ресурсу, який включає комплекс продуктів інтелектуальної праці, які за функціональними й галузевими ознаками належать до таких, що формують систему інноваційного забезпечення даного сектору економіки, а за структурою, інституційними чинниками накопичення позиціонуються в ролі специфічних чинників науково-технічного прогресу (п.1.2, 1.3);
• обґрунтовано концептуальні засади удосконалення інституціонального забезпечення формування інтелектуального капіталу в аграрній сфері, базовані на необхідності запровадження механізмів розвитку й підвищення ефективності інститутів аграрної освіти та науки, які здатні забезпечити реалізацію положень Концепції реформування і розвитку аграрної освіти та науки (п. 3,4);
• на основі комплексного аналізу складових формування інтелектуального капіталу (людського капіталу, інтелектуальної власності, науки, освіти) обґрунтовано концептуальні положення розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері для формування інноваційної моделі її функціонування (п. 5.4);
удосконалено:
• методичні положення щодо оцінки мотиваційних факторів, що спонукають наукових і науково-педагогічних працівників до творчої праці, створення інтелектуальних продуктів в умовах трансформацій інституціонального середовища господарювання в аграрній сфері, які слід вважати одними з визначальних у забезпеченні відповідного рівня інтелектуалізації галузевого розвитку (п. 2.1);
• теоретичні концепції позиціонування методичних засад оцінки інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів в АПК, що визначають галузеві особливості такої оцінки, враховують специфіку інноваційного забезпечення розвитку аграрної сфери, а також функціонування особливих інтелектуальних продуктів, які беруть участь в аграрній (сільськогосподарській) діяльності економічних агентів, здатні спричинити підвищення продуктивності праці, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, загальної ефективності господарювання, а також соціально-економічного добробуту зайнятих (п.1.4);
• засади удосконалення державної політики використання інтелектуальної власності у формуванні дієвого механізму розбудови інноваційно-спрямованого, конкурентоспроможного аграрного виробництва через комплекс заходів, що здійснюються державою з метою ефективного використання об’єктів інтелектуальної власності, зокрема щодо закріплення прав на них, врахування як економічних активів, регламентації використання ринковими суб’єктами (п. 5.1);
• концептуальні засади і методологічні положення інституціонального забезпечення функціонування інтелектуальної власності в аграрній сфері економіки як результуючого інституту закріплення результатів інтелектуальної діяльності, державної політики інтелектуального забезпечення та процесу створення наукових продуктів, в основу удосконалення покладено тезу про необхідність правового регламентуючого закріплення прав учасників процесу створення й використання об’єктів інтелектуальної власності, що дозволить забезпечити для них гідні економічні стимули, а також мінімізувати прояви недобросовісної конкуренції у сфері інтелектуальної діяльності (п. 3.1, 3.2, 3.3);
набули подальшого розвитку:
- систематизація концептуальних положень еволюції понятійного апарату, теорій визначення функціонально-рольових ознак інтелектуального капіталу в забезпеченні розвитку соціуму, продуктивних сил і виробничих відносин, концепцій сутності інтелектуального капіталу, які позиціонують його як фактор науково-технічного прогресу з відповідною періодизацією суспільного розвитку як головного джерела накопичення інтелектуального капіталу (п. 1.1);
- теоретичні засади та пропозиції формування дієвого механізму розвитку інтелектуальної власності в аграрній сфері через економічну, нормативно-правову та організаційну складові, які повинні базуватися на бажанні держави й інших учасників цього процесу створити прозору систему функціонування відносин власності щодо зазначеного об’єкта, яка забезпечуватиме ефективний, рівноправний перерозподіл вигід і витрат, дієвість регулювання та саморегулювання (п. 2.1, 5.3);
- концептуальні положення удосконалення інформаційного забезпечення інноваційної діяльності в аграрній сфері як ефективного засобу створення комплексної інформаційної системи підтримки інновацій, позиціонування їх на ринку, впровадження та можливостей отримання справедливих доходів кожним учасником науково-інноваційного процесу (п. 4.4);
- напрями реформування аграрної освіти та науки через запровадження адаптованого до вітчизняних реалій механізму активізації співпраці наукових установ аграрного профілю між собою, а також з навчальними закладами для ефективного функціонування й розвитку аграрної освіти та науки і підвищення їх ролі як головної рушійної сили у формуванні інноваційної моделі галузі (п. 3.2, 5.3);
- пропозиції з удосконалення економіко-правового забезпечення розвитку інтелектуального капіталу шляхом прийняття на державному рівні змін до деяких чинних законодавчих актів щодо охорони прав інтелектуальної власності та узгодження їх з іншими законодавчими актами, що сприятиме забезпеченню всебічної інтелектуалізації агрогосподарської діяльності (п. 2.2).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методологічні положення і висновки поглиблюють теорію розвитку інтелектуального капіталу, а отримані результати були враховані: при розробці висновків і пропозицій по фундаментальних та прикладних темах Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук та направлені до органів державної влади, що опікуються проблемами інноваційної діяльності (довідка про впровадження № 366 від 16.10.2012 р.); у законотворчій роботі Департаменту правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України при підготовці проектів законодавчих актів, зокрема щодо внесення змін і доповнень до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (акт про впровадження № 37-31-10/622/1 від 25.05.2011 р. ); у роботі Державної установи «Науково-методичний центр інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності вищих навчальних закладів «Агроосвіта» Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка про впровадження № 128/1-427 від 05.12.2012 р); запропоновані методичні положення та рекомендації щодо оцінки об’єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів використані при розробці Стандартів з оцінки та оціночної діяльності в агропромисловому комплексі України (СВГО ВСЕО АПК) (акт про впровадження № 1-04/1 від 12.04.2012 р.); впроваджені у навчальний процес Вінницького національного аграрного університету при викладанні дисциплін «Корпоративне управління» та «Управління персоналом» (довідка про впровадження № 12-2214 від 09.10.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням. Науково-практичні положення, узагальнення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, є особистим здобутком автора й опубліковані в його наукових працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї, тези та положення, які є результатом власних розробок здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи увійшли до щорічних наукових звітів ННЦ „Інститут аграрної економіки” – установи, де виконувалась робота, а також пройшли апробацію на наукових конференціях, форумах, конгресах, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання» (м. Київ, 7–8 грудня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Научная индустрия европейского континента – 2006” (м. Дніпропетровськ, 1–15 грудня, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, 1–2 березня 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 14 грудня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Аграрний форум – 2008” (м. Суми, 2008 р.); Міжнародний науково-практичний бізнес-форум «Бізнес і наука: вектори співпраці» (пгт Партеніт, 19–22 травня 2009 року); Міжнародна науково-технічна конференція “Земля України – потенціал енергетичної та екологічної безпеки держави (м. Вінниця, 24–26 березня 2010 р.); Друга міжнародна науково-практична конференція молодих вчених „Продуктивні сили та продовольча безпека країни” (у заочній формі) (м. Київ, 30 квітня 2010 р.); Дванадцяті річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників „Організаційно-економічні трансформації в аграрному виробництві” (м. Київ, 25–26 лютого 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми розвитку регіональних АПК” (м. Луцьк, 26–27 травня 2011 р.); Тринадцяті річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників „Інституціональні засади трансформацій в аграрній сфер” (м. Київ, 20–21 червня 2011 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Основні напрями інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК”, (м. Львів, 22–23 березня 2012 р.), Чотирнадцяті річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників ”Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року” (м. Київ, 16–17 жовтня 2012 р.).
Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 51 наукову працю загальним обсягом 42,3 у.д.а, у тому числі одноосібну монографію, розділи у колективній монографії, 28 статей у наукових фахових виданнях, 23 публікації в інших виданнях, у тому числі 10 - матеріали і тези виступів на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 415 сторінок, обсяг основної частини – 355 сторінок. Дисертація містить 32 таблиці на 21 сторінці, 32 рисунка на 19 сторінках, 11 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел налічує 312 найменувань на 32 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення і розробку методологічних та організаційних засад розвитку інтелектуального капіталу в аграрній сфері, обґрунтовано концептуальні положення удосконалення цього процесу з урахуванням особливостей сучасного стану функціонування механізму інтелектуального забезпечення інноваційного розвитку, результати яких дають підстави зробити наступні висновки відповідно до задач, поставлених у дослідженні:
1. В епоху постіндустріального суспільства людина, її інтелектуальний потенціал стають вирішальним фактором соціального і економічного прогресу. Застосування інструментарію теорій людського та інтелектуального капіталу дало можливість по-новому підійти до вирішення проблем економічного зростання, економічної ролі освіти, взаємозв’язку науки, освіти і виробництва, а також інвестицій у людський капітал з інноваційною активністю, стимулювання і мотивації інноваційної діяльності й підприємництва. Отже, інтелектуальний капітал і, відповідно, інтелектуальний потенціал є джерелом поступального розвитку суспільства, всеохоплюючим за значимістю інститутом.
2. Науково-технічний прогрес, стабілізація зростання економіки на сучасному етапі розвитку можливі лише за умови активного використання інтелектуального капіталу. Він має складну сутність і багатовекторність прояву, який реалізується через механізм його функціонування. Сутність інтелектуального капіталу розкрито як синергію людського капіталу та ринкового через синергію агроінноваційного (технологічного, структурного, організаційного) і споживчого (клієнтського).
3. Дослідженням встановлено, що формування інтелектуального капіталу в аграрній сфері має певні особливості прояву чинників, які впливають на його розвиток. Передусім це природно-кліматичні умови і сезонність виробництва, особливості розвитку сільських територій, слабкий ступінь впровадження новітній технологій у сільськогосподарське виробництво, низький платоспроможний попит сільського населення і значної частини суб’єктів аграрного бізнесу. Під інтелектуальним капіталом в аграрній сфері доцільно розуміти капітал, що формується людськими, інтелектуальними та інформаційними ресурсами аграрної сфери, а також природним та економічним потенціалом територій та регіонів, що в процесі свого руху створюють нову вартість.
4. На державному рівні інтелектуальний капітал є національним багатством. Інноваційний розвиток економіки базується на зв’язках між наукою, виробництвом і підготовкою кадрів (освітою). Цей безперервний зв’язок продукує і просуває на ринок, у тому числі й аграрний, конкурентоспроможну продукцію. Відсутність ефективного інноваційного забезпечення сільськогосподарського виробництва вказує на необхідність підвищення якості та результативності аграрної науки і освіти, сприяння зростанню ефективності використання кадрового потенціалу як головних рушіїв переходу на інноваційну модель розвитку, в межах якої повинні відбуватися техніко-технологічне оновлення, інтенсифікація виробництв, посилення природозберігаючих заходів.
5. В результаті проведеного мотиваційного моніторингу щодо чинників, які спонукають до творчої праці, виявлено, що рівень оплати праці є пріоритетним для більшості наукових та науково-педагогічних працівників. Однак значна частина науковців головними чинниками все ж виділяють можливості творчої самореалізації, інтерес до змісту праці. Основними причинами неефективної мотивації до творчої праці є: низька заробітна плата та недостатній соціальний захист науковців, що спричиняє інтелектуальну міграцію наукових кадрів; неефективність і недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо охорони авторських прав, стимулювання авторів до винахідництва та раціоналізаторства; відсутність необхідної інфраструктури для комерціалізації наукових розробок.
6. Вітчизняні аграрні заклади освіти завдяки оптимальному поєднанню теоретичних курсів і навчальних (виробничих) практик повинні здійснювати підготовку фахівців, які володітимуть практичними навичками застосування новітніх технологій, самостійно вирішуватимуть прикладні завдання, з підприємницьким мисленням, що сприятиме їх конкурентоздатності на ринку праці.
7. Дослідженнями встановлено, що, незважаючи на значну нормативно-правову базу з питань інноваційної діяльності, ефективність законів є ще досить низькою, що зумовлено відсутністю організаційно-правового механізму їх реалізації, єдності підходів до основних напрямів виконання державних програм у сфері науково-технічної діяльності. У зв’язку з цим пропонуємо внести зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а саме в статтю 15 «Національна академія наук України та галузеві академії наук», абзац «Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків» доповнити текстом в такій редакції: «Галузеві академії забезпечують координацію розроблення і методичне виконання Державних програм соціально-економічного і техніко-технологічного розвитку держави».
8. Інституціональну систему формування інтелектуального капіталу слід розглядати як множину різнопланових інститутів, які координують поведінку економічних агентів – суб’єктів набуття цього капіталу. В результаті їхньої взаємодії утворюється відповідна модель взаємовідносин на ринку інтелектуальних послуг, товару, а ринок, у свою чергу, бере участь у цьому процесі як конкурентна система інститутів.
9. Дослідженнями встановлено, що сьогодні постала проблема недостатньої якості інститутів, які неспроможні виконувати функцію перспективного стимулювання всебічної інтелектуалізації суспільно-економічних відносин в аграрній сфері економіки України із стабільним створенням-впровадженням вітчизняних інновацій. Розбалансованість інституціональної системи розвитку аграрної освіти і науки негативно позначається на її розвитку в частині формування високопродуктивного людського та інтелектуального капіталу.
10. На основі проведеної рейтингової оцінки науково-інноваційного потенціалу аграрної сфери встановлено області з максимальною концентрацією інтелектуального капіталу. Лідируючі позиції займають Київська (включаючи м. Київ) та Харківська області, а областями–аутсайдерами виявилися Закарпатська, Волинська і Хмельницька. Таке ранжування дозволяє виявити найбільш інвестиційно привабливі регіони та привернути увагу держави до депресивного стану інноваційної діяльності окремих регіонів.
11. Виявлення, накопичення й поширення інформації, досвіду, перетворення її у знання, акумулювання і використання інтелектуального капіталу забезпечує можливість подальшого економічного розвитку країни. На знаннях ґрунтуються всі господарські й управлінські рішення, а їх використання є основним джерелом як матеріального, так і нематеріального виробництва. Дослідженням встановлено, що підвищену увагу слід приділити формуванню інституціональних умов і конструюванню дієвого інституційного регулювання розвитку аграрної науки – як фундаментальної, так і прикладної. Адже накопичення й поширення знань – шлях до успіху, який слід розпочати із розбудови ринкових інститутів інноваційної діяльності (дослідницькі центри, техно- і наукові парки, венчурні фірми тощо), а також цілісної державної політики щодо їх підтримки.
12. Для інформаційного забезпечення інноваційної діяльності в аграрній сфері вкрай необхідно створити мережу центрів як на місцях, так і в мережі Інтернет. З кожного напряму інноваційної діяльності доцільно створити інформаційний портал, що інтегруватиме відомості про теоретичні та науково-прикладні досягнення у вибраній сфері, наявні інформаційні ресурси, організації та фахівців, які займаються даною проблематикою, тощо. Наявність такого порталу сприятиме досягненню оперативності інформаційного забезпечення, розвитку відповідних наукових і прикладних напрямів. Інформаційні центри та сільськогосподарські дорадчі служби повинні містити всю необхідну законодавчу базу зі створення та реалізації інновацій, а також базу інновацій-пропозицій, інформацію про мережу організацій, наукових установ, які займаються розробками. Крім того, цілком виправданим буде визначення переліку суб’єктів, які б хотіли мати доступ до інноваційної продукції, з метою можливості отримання інформації про розробників, виробників необхідної інноваційної продукції і своєчасного використання цієї інформації суб’єктами сільськогосподарської інноваційної діяльності (фермерські господарства, господарські товариства тощо).
13. Дослідження проблематики методології державного регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності дає змогу класифікувати певним методи державного регулювання як методи прямої та непрямої дії. До методів прямої дії відносять такі, що в основі мають імперативний зміст, тобто є за своєю правовою суттю адміністративними методами. Це методи: законодавчої і нормативної ініціативи, інституціонально-організаційний, бюджетно-податкового регулювання, державних замовлень, державних кредитів і державних гарантій, експортно-імпортних квот. Методи непрямої дії передбачають опосередкований вплив держави на регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності. Це економічні методи, до яких доцільно віднести методи економічного планування та економічного прогнозування, механізмів амортизаційної політики, економічного заохочення, пайової участі у фінансуванні наукових досліджень.
14. Побудова інноваційної моделі – єдиний шлях, який забезпечить конкурентність і поступальний розвиток аграрної галузі зокрема, а головне – відхід від сировинного, екстенсивного розвитку В основу побудови інноваційної моделі покладено створення національної інноваційної системи, яка враховує, зокрема, інституційні чинники можливого ефективного поєднання таких складових, як наука, освіта, наукоємне виробництво, інноваційна інфраструктура. Вони каталізують національну модель інноваційного розвитку економіки і визначають її конкурентоспроможність. Потрібні ефективні структурні реформи й визначення державою своєї місії щодо участі у розвитку галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрне право України: договірні відносини у сільському господарстві: підруч. Змістовий модуль 5 / В. І. Курило, З. П. Білошкурська, С. І. Бурлака, І. В. Гиренко. – Умань : ВПЦ «Візаві», – 2012. – 437 с.
2. Аграрне право України: підруч. / [В. М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк та ін.] ; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. – К. : Юрінком Інтер, – 2010. – 608 с.
3. Андрусенко Т. Интеграция знаний предприятия [Електронний ресурс] / Т. Андрусенко // Корпоративные системы. – 2004. – № 2. – Режим доступу: http:www.enterprise.com.ua.
4. Анісімова О. М. Особливості формування інноваційної інфраструктури [Електронний ресурс] / О. М. Анісімова, О. І. Дідченко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2008_2/0655.pdf .
5. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: моногр. / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К. : КНЕУ, – 2004. – 394 с.
6. Апатова Н. Методические основы исследования информационной экономики / Н. Апатова // Экономика Украины. – 2005. – № 7 (5/6). – С. 58.
7. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ: організаційно-правові засади: дис…д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / І. В. Арістова. – Х., – 2002. – 476 с.
8. Асфандиаров Б. М. Право интеллектуальной собственности / Б. М. Асфандиаров, В. И. Казанцев. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 160 с.
9. Атаманова Ю. Інноваційні відносини та відносини в інноваційній сфері – співвідношення та системна взаємодія / Ю. Атаманова // Теорія і практика інтелектуальної власності. − 2009. – № 2. – С. 72–81.
10. Баб’як В. М. Стан та перспективи фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні / В. М. Баб’як , Л. І. Курило // Теорії мікро-макроекономіки: зб. наук. праць. Вип. 18. – К., 2003. – С. 159–163.
11. Базилевич В. Д. Макроекономіка: підруч. / В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик; під ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2007. – 703 с.
12. Байгулов Р. М. Развитие научно-технического потенциала региона / Р. М. Байгулов, А. А. Байгулова // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2007. – № 3. – С.14.
13. Баутин В. М. Инновационная роль аграрных вузов в развитии АПК / В. М. Баутин / Экономика АПК. – 2011. – № 4. – С. 162–166.
14. Белл Д. Грядуще постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Белл Д. – М., 1999. – 466 с.
15. Бендиков М. А. Идентификация и измерение интеллектуального капитала инновационно активного предприятия / М. А. Бендиков, Е. В. Джамай // Экономическая наука современной России. – 2001. – № 4. – С. 92–104.
16. Бервено О. В. Інтелектуальній капітал: економічний зміст і особ-ливості формування в транзитивному суспільств і: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 „Економічна теорія”/ О. В. Бервено. – Х., 2002. – 20 с.
17. Білозор Л. В. Інноваційний аспект у підприємництві / Л. В. Білозор // Аграрний вісник Причорномор’я : зб. наук. пр. – О., 2003. – Вип. 22. – С. 66–67.
18. Бобкова Е. В. Управление интеллектуальным капиталом в рамках функциональной стратегии предприятия [Электронный ресурс] / Бобкова Е. В., Макаров П. Ю. – ВлГУ: Электронные публикации. – Режим доступа : http://journal.vlsu.ru.
19. Бодров В. Г. Інноваційно-інвестиційна модель сталого розвитку національної економіки: навч.-метод. матеріали / В. Г. Бодров, В. О. Гусів, В. Ф. Мартиненко. – К. : НАДУ, 2009. – 60 с.
20. Бородіна О. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку / Бородіна О. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С. 11.
21. Брикова І. В. Нові фінансові інструменти формування конкурентоспроможних регіональних інноваційних систем країн Європейського Союзу в контексті реалізації сьомої рамкової програми [Електронний ресурс] / І. В. Брикова : материалы междунар. науч.-практ. конф. «Инвестиционные приоритеты эпохи глобализации: влияние на национальную экономику и отдельный бизнес», 14-15 фев. 2008 г. − Режим доступа : http://www.confcontact.com/2008febr/2_brikova.htm.
22. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг. – С.Пб : Питер, – 2001. – 288 с.
23. Бублик С. Г. Аналіз національних наукових інвестицій провідних держав світу / С. Г. Бублик // Проблеми науки. – 1999. – № 2. – С. 46.
24. Букович У. Управление знаниями. Руководство к действию / У. Букович, Р. Уильямс. – М.: ИНФРА-М, – 2002. – 503 с.
25. Бутнік-Сіверський О. Б. Евристика в інтелектуальній економіці або формування системи інноваційного підприємництва / О. Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 8. – С. 29–34.
26. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект [Електронний ресурс] / О. Бутнік-Сіверський. – Режим доступу: – htp://www.ndiiv.org.ua.
27. Бутнік-Сіверський О. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві / О. Бутнік-Сіверський, А. Красовська // Економіка України. – 2004. – № 12. – С. 32.
28. Васильев П. П. О роли интеллектуального капитала на современном этапе / П. П. Васильев, В. В. Сергиенко // Интеллектуальный капитал: состояние, проблемы, перспективы : сб. материалов науч. конф. «Интеллектуальный капитал организации – ключ к развитию и росту экономики» / сост. и науч. ред. Т. М. Орлова. – М. : ЦЭМИ РАН, 2004. – С. 17–22.
29. Власов В. І. Глобалізація і глобалістика: історія, теорія і практика, персоналії [Текст]: [Т.1]: Історичні аспекти науки глобалістики / Власов В. І. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2011. – 530 с.
30. Володін С. А. Інноваційний провайдинг на наукоємному аграрному ринку: теоретико-методологічні аспекти / С. А. Володін // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 9–20.
31. Володін С. А. Інноваційний розвиток аграрної науки: монографія / Володін С. А. – К. : МАУП, 2006. – С. 15.
32. Вольчик В.В. Институт собственности: современные тенденции и парадоксы эволюции // В.В. Вольчик / Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 38-2, 2010. – С. 18-25
33. Галиця І. Комерціалізація інтелектуальної власності та прикладних наукових досліджень / І. Галиця // Економіка України. – 2001. – № 2. – С. 63–66.
34. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, В. Семиноженко. – К., 2002. – 336 с.
35. Гарам В. П. Сучасне управління агротехнологічним процесом у рослинництві / В. П. Гарам, А. О. Пашко // Наука та інновації. – 2005. – Т.1. – № 2. – С. 110–116.
36. Гаркавий А.Д. Інтелектуальна власність в аграрному виробництві: навч. посіб. [для студ. аграр. вищ. навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації] / Гаркавий А. В., Середа Л. П., Кузнєцов Ю. М. – Вінниця: Тірас, 2004. – 216 с.
37. Геєць В. М. Характер перехідних процесів до економіки знань / В. М. Геєць // Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 4–14.
38. Гиренко І. В. Правове регулювання агроінноваційної діяльності в Україні: стан та напрями удосконалення: моногр. / І. В. Гиренко. – К.: Магістр-ХХІ сторіччя, 2011. – 192 с.
39. Гіль О. О. Теоретичні аспекти здійснення державної інноваційної політики/ О. О. Гіль // Інноваційна економіка. – 2008. – № 3. – С. 35.
40. Глущенко В. І. Роль інвестицій та інновацій у підвищенні економічної ефективності науково-технічного прогресу на виробництві в умовах ринкової економіки / Глущенко В. І. – К.: Бібліотека офіційних видань, 2004. – С. 21.
41. Голікова Н.В. Людський капітал як фактор зростання та розвитку економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.01.01 “Економічна теорія” / Н.В. Голікова. – К., 2004. – 20 с.
42. Головко А. М. Збірник завершених наукових розробок науково-дослідних установ НААН за ред. М. В. Зубця / упоряд. А. М. Головко, В. В. Адамчук, П. Т. Саблук, Ю. М. Тютченко, С. О. Тивончук. – К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – 180 с.
43. Господарське законодавство: навч. посіб. / В. І. Курило, О. П. Світличний. – К.: ІРІДІУМ, 2009. – 360 с.
44. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=436-15.
45. Гудзинський О. Д. Організаційно-управлінські проблеми трансформаційної економіки та механізми їх розв'язання / О. Д. Гудзинський, Н. М. Сіренко // Система менеджменту в умовах інституційно-структурної трансформації економіки України / упоряд. О. Д. Гудзинський, О. М. Ковбаско, М. М. Руженський. – К.: ІПК ДСЗУ, 2006. – 320 с.
46. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество / Дж. К. Гэлбрейт. – М.: Прогресс, 1999. – 297 с.
47. Ґава Ю. Інтелектуальний капітал – шлях до економічного зростання України / Ю. Ґава // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 4. – С. 129–134.
48. Ґава Ю. В. Інтелектуальний капітал та проблеми його виміру / Ю. В. Ґава // Економічний вісник Донбасу. – 2007. – № 3(9). – С. 49–54.
49. Дайнеко В. Г. Экономическая сущность интелектуального капитала и процесса его накопления // Вестник ВГУ. Серия : Экономика и управление. – 2004. – № 1. – С. 5–9.
50. Дайнеко В. Г. Интелектуальный капитал: проблемы накопления и регулирования в экономике, основанной на знаниях / В. Г. Дайнеко // Вестник ВГУ, 2004. – С. 193–203.
51. Даффи Д. Человеческий капитал / Д. Даффи. – С.Пб.: Питер, 2000. – 212 с.
52. Дацій О. І. Ефективність інноваційної діяльності в агропромис-ловому виробництві: автореф. дис. д-ра екон. наук: спец. 08.02.02 „Економіка та управління науково-технічним прогресом” / О. І. Дацій. – К., 2005. – 39 с.
53. Дацій О. І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України / О. І. Дацій. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 428 с.
54. Дементьев В. В. Почему Украина не инновационная держава: институциональный анализ / В. В. Дементьєв, В. П. Вишневський // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Т.2. – № 2. – С. 81–95.
55. Демиденко В. В. Інноваційний розвиток як основа економічного зростання / В. В. Демиденко // Економіка і регіон. – 2005. – № 4(7). – С.8.
56. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року / Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158. – К. : ННЦ ІАЕ, 2007. – 53 с.
57. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К. : КНЕУ, 2000. – 316 с.
58. Директович Р. Основной ресурс ХХI века / Р. Директович // Журнал для акционеровъ. – 2001. – № 2. – С. 33–37.
59. Довідка про систему аграрної освіти, науки та дорадництва в Україні станом на 01.03.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.
60. Друкер П. Энциклопедия менеджмента: Весь Питер Друкер в одной книге: лучшие работы по менеджменту, написанные за 60 лет / О.Л. Пелявский [пер. с англ.]. – М.; СПб.; К.: Издательский дом "Вильямс", 2004. – 421 с.
61. Друкер П. Посткапиталистическое общество // Новая постинду-стриальная волна на Западе / П. Друкер – М.: «Асademia»,1999. – 278 с.
62. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна / під заг. ред. А. П. Гальчинського, С. В. Льовочкіна, В. П. Семиноженка. – К., 2009. – 261 с.
63. Економіка знань – модернізаційний проект України / за ред. акад. НАН України В. М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б. Є. Кваснюка. – К. : Фенікс, 2007. – 544 с.
64. Електронний ресурс. – Режим доступу: http:www.confcontact.com/Mart/81.htm
65. Електронний ресурс. – Режим доступу: http: www.fabrikaidei.kiev.ua
66. Електронний ресурс. – Режим доступу: http:// www.gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc 34?id=&pf3511=30849..
67. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.in.gov.ua.
68. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.minagro.gov.u/page/?7597.
69. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua.
70. Електронний ресурс – Режим доступу: http: // slovari. yandex. ru /dict/economik/article/ses1/ses.2321.htm.
71. Електронний ресурс. – Режим доступy: http://www.uaan.gov.ua.
72. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.vuzlib.net/ beta3/html/1/26235/26280/.
73. Електронний ресурс. – Режим доступу: http: //uk.wikipedia.org/wiki/.
74. Жаворонкова Г. В. Інтелектуальний капітал: науково-теоретичні аспекти / Г. В. Жаворонкова, Д. М. Соковніна // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 1,2. – С. 351–352.
75. Жураковська І. В. Оцінка інтелектуальної власності в АПК: міжнародний досвід та вітчизняний підхід / І.В. Жураковська // Облік і фінанси АПК. – 2007. – № 3–5. – С. 139–147.
76. Захарчук О. В. Особливості формування національних сортових ресурсів / О. В. Захарчук // Економіка АПК. – 2011. – № 12. – С.117–123.
77. Збалансована система показників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/.
78. Звіт Державного департаменту інтелектуальної власності у 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sips.gov.ua/i_upload/file/ukr.net
79. Звіт Державного департаменту інтелектуальної власності у 2011р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sips.gov.ua/i_upload/file/ukr.net
80. Звітність емітентів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.smida.gov.ua
81. Звітність емітентів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.stockmarket.gov.ua
82. Звіт про діяльність Національної академії аграрних наук України за 2006–2010 роки та 2010 рік / упоряд. В. В. Адамчук, О. М. Жукорський, О. С. Сидоренко. – К.: Аграрна наука, 2011. – 422 с.
83. Звіт про діяльність Національної академії аграрних наук України за 2011 рік / упоряд. А. С. Заришняк, Л. А. Пилипенко, В. В. Кузьмінський – К.: Аграрна наука, 2012. – 371 с.
84. Звіт Української академії аграрних наук про використання коштів Державного бюджету України та результати наукової і науково− технічної діяльності за 2009 рік. Аналітична довідка до звіту про використання коштів Державного бюджету України Українською академією аграрних наук за 2009 рік [Електронний ресурс] : Офіційний сайт Національної академії аграрних наук України. – Режим доступу : http://www.uaan.gov.ua/index− ua.php?CONTEN=zvit.html.
85. Згонник Л. В. Институциональная составляющая воспроизводства человеческого капитала [Электронный ресурс] / Л. В. Згонник // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2006. – Вып. 100-3. – С. 118-124. – Режим доступа : http://www.donntu.edu.ua/”Библиотека”/.
86. Зинов В. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса / В. Зинов, К. Сафарян // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 5–6. – С. 23–25.
87. Зміни і доповнення до Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (пропозиції) / за ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка, Ю. Я. Лузана. – К.: ННЦ "ІАЕ", 2010. – 100 с.
88. Зубець М. В. Виклад звітної доповіді на Загальних зборах Національної академії аграрних наук України 14 квітня 2010 р. / М. В. Зубець // Економіка АПК. – 2010. – № 6. – С.3–7.
89. Зубець М. В. Інноваційно-випереджувальна модель якісно нового розвитку агоропромислового виробництва / М. В. Зубець, П. Т. Саблук, С. О. Тивончук // Економіка АПК. – 2008. – № 12. – С. 3–8.
90. Инновационный процесс: к вопросу о моделях [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.Tehnopark.ot.ru.
91. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества: науч. изд. / В. Л. Иноземцев. – М.: «Асаdemia» – «Наука», 1998. – 640 с.
92. Иноземцев В. Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия / Иноземцев В. Л. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – 776 с.
93. Иноземцев В. Л. Расколотая цивилизация / Иноземцев В. Л. – М.: .: «Асаdemia» – «Наука», 1999. – 740 с.
94. Интеллектуальный капитал – стратегический потенциал организации: учеб. пособие / [под. ред. д.э.н. проф. Гапоненко А. Л., д.э.н. Орловой Т. М.]. – М.: Издательский Дом «Социальные отношения», 2003. –184 с.
95. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві: правові питання [монографія ] / [кол.авторів]; за ред. В.І. Семчика. – К.: ТОВ «Видавництво « Юридична думка», 2008. С. 346-347.
96. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект: моногр. / [Саблук П. Т., Шпикуляк О. Г., Курило Л. І. та ін.]. – К.: ННЦ ІАЕ, 2010. – 706 с.
97. Інноваційна діяльність в Україні: моногр. / [Гуржій А. М., Каракай Ю. В., Петренко З. О., Вавіліна Н. І., Куранда Т. К.]. – К. : УкрІНТЕІ, 2006. – 152 с.
98. Інноваційний розвиток України: політико–правові аспекти: моногр. / [Авер’янов В. Б., Горбатенко В. П., Кальниш Ю. Г. та ін.]; за ред. В. П. Горбатенка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 248 с.
99. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: У 4 ч. / за заг. ред. О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 1999.
100. Карпова Н. Н. Оценка стоимости интеллектуальной собственности и нематериальных активов / Н. Н. Карпова, Г. Г. Азгальдов. – М., 2006. – 285 с.
101. Кендюхов О. В. Вартісний підхід до оцінки ефективності управління інтелектуальним капіталом підприємства / О. В. Кендюхов // Економіка промисловості. – 2004. – № 4. – С. 81–87.
102. Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу / О. Кендюхов // Економіка України. – 2003. – № 4. – С. 28–33.
103. Кендюхов О. В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління: моногр. / НАН України. Інститут економіки промисловості; ДонУЕП. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 307 с.
104. Кендюхов О. Мотивація творчої інтелектуальної праці: дослідження основних підходів / О. Кендюхов // Економіка України. – 2005. – № 3. – С. 49–58.
105. Кендюхов О. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / О. Кендюхов // Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 33–41.
106. Климов С. М. Интеллектуальные ресурсы организации / Климов С. М.– С.Пб.: ИВЭСЭП, «Знание», 2000. – 168 с.
107. Коденська М. Ю. Методичні підходи до оцінки інноваційного продукту аграрної науки / М. Ю. Коденська, Н. М. Перепелиця. – К.: ННЦІАЕ, 2009. – 78 с.
108. Козырев А. Н. Интеллектуальный капитал: новая парадигма оценки бизнеса и нематериальных активов / А. Н. Козырев // Аналитический вестник. – 2001. – № 1. – С. 3–10.
109. Колодько Т. Г. Механізм бюджетного фінансування інноваційного розвитку АПК в умовах вступу України до СОТ / Т. Г. Володько // Економіка АПК. – 2008. – № 2. – С. 87.
110. Колот А. М. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань / А. М. Колот // Економічна теорія. –2007. – № 1. – С. 3–13.
111. Кондратьєв М. Д. Великі цикли кон’юнктури // Вибрані праці / М. Д. Кондратьєв. – 1925. – Т.1. – Вип.1. – С. 28–79.
112. Концепція розвитку національної інноваційної системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua.
113. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 121–139 [Электронный ресурс] / Дж. Коулман. – Режим доступа : http://www.ecsocman.edu.ru.
114. Крикун Н. Методичний інструментарій оцінки інтелектуального капіталу підприємства / Н. Крикун, О. Веретенникова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT-ID=44081.
115. Кропивко М. Ф. Управлінський консалтинг: навч. посіб. / Кропивко М. Ф., Кальна-Дубінюк Т. П., Безкровний М. Ф. – М. : Агроконсалт, 2004. – 344 с.
116. Круш П. В. Регулююча функція держави та її роль у формуванні ринкового інституційного середовища [Електронний ресурс] / П. В. Круш, І. А. Максименко // Наукові праці ДонНТУ. – 2004. – Вип. 75. – С. 223–229. – Режим доступу : htth://www.donntu.edu.ua/”Библиотека/. – Серія: економічна.
117. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. / О. В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – 192 с.
118. Крюкова І. О. Ціннісний вимір неоінституціоналізму / І. О. Крюкова // Актуальні проблеми економіки – 2008. – № 11(89). – С. 5.
119. Кузнецова В. М. Механізм взаємодії держави та ринку в умовах різноманітних моделей інноваційного розвитку економіки [Електронний ресурс] / В. М. Кузнецова, А. С. Кузнєцов. – Режим доступу : http://intkonf.org/ken-vm-kuznetsova-ken-as-kuznetsov-mehanizm-vzaemodiyi-derzhavi-ta-rinku-v-umovah-riznomanitnih-modeley-innovatsiynogo-rozvitku-ekonomiki/.
120. Кулаєць М. М. Інноваційна діяльність в аграрній сфері / М. М. Кулаєць, М. Ф. Бабієнко, П. А. Лайко, О. Д. Витвицька // Економіка АПК. – 2011. – № 2. – С. 100–105.
121. Кулаєць М. М. Інноваційна діяльність в агропромисловому виробництві України / М. М. Кулаєць, М. М. Лучник, М. Ф. Бабієнко, П. А. Лайко та ін. // Економіка АПК. – 2010. – № 6. – С. 113–119.
122. Курило В. І. Адміністративні правочини у сільському господар-стві України: сучасна парадигма: моногр. – К.: Магістр XXI сторіччя, 2007. – 312 с.
123. Курило В. І. Про необхідність державної підтримки молодих фахівців-аграрників // Сучасні тенденції розвитку національного законо-давства України: зб. тез міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 10-річчю створення юридичного факультету НУБіП України (Київ, 19–20 трав. 2011 р.) / упор. к.ю.н., доц. О. М. Гончаренко. – К. : Видавничий центр НУБіП України, 2011. – 452 с.
124. Курило Л. І. Аналіз фінансової стабільності підприємства / Л. І. Курило // Теорії мікро-макроекономіки. – Вип. 11. – К., 2002. – С. 233–236.
125. Курило Л. І. Державне регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності / Л. І. Курило // Інституціональні засади трансформацій в аграрній сфері: зб. матеріалів Тринадцятих річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників, 20–21 черв. 2011 р. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – С. 360–363.
126. Курило Л. І. Державне регулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі / Л. І. Курило // Вісник Сумського аграрного університету. – Серія Фінанси. – 2011. – Вип. 2. – С. 298–302.
127. Курило Л. І. До питання державної підтримки випускників вищих навчальних закладів / Л. І. Курило : матеріали Міжнар. наук.-практ. бізнес-форуму «Бізнес і наука: вектори співпраці». – Партеніт, 19-22 трав. 2009 р. – Сімферополь, 2009. – С. 54.
128. Курило Л. І. До питання класифікації та структури інтелекту-ального капіталу / Л. І. Курило // Вісник Сумськ. нац. аграр. ун-ту. – Вип. 1. – 2010. – С. 197–202. – (Серія Фінанси).
129. Курило Л. І. До питання оцінки інтелектуального капіталу в аграрній сфері / Л. І. Курило // Економіка АПК. – 2009. – № 12.– С. 42–48.
130. Курило Л. І. Інтелектуальна власність як складова інтелекту-ального капіталу // Л. І. Курило // Вісник Сумськ. нац. аграр. ун-ту. – 2011. – № 1. – C. 323–326.
131. Курило Л. І. Інституційне регулювання як детермінанта формування інноваційної моделі розвитку аграрної сфери / Л. І. Курило, О. Г. Шпикуляк, О. М. Супрун // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 2. – С.106–112.
132. Курило Л. І. Інтелектуальна праця як фактор людського розвитку / Л. І. Курило, Т. П. Павлоцька // Економіка АПК. – 2011. – № 12. – С. 127–132.
133. Курило Л. І. Інтелектуальний капітал: процес формування / Л. І. Курило // Вісник ХНАУ ім. Докучаева. – 2007. – № 4. – С. 142–147. – (Серія «Економіка АПК і природокористування»).
134. Курило Л. І. Інтелектуальний капітал: теоретичні засади / Л. І. Курило // Теорії мікро-макроекономіки: зб. наук. праць. – Вип. 26. – К., 2007. – С. 43–49.
135. Курило Л. І. Інтелектуальний капітал як чинник економічного зростання України / Л. І. Курило // Наук. вісн. Акад. муніцип. управління. – Вип. 3. – К., 2007. – С. 15–21. – (Серія «Економіка»).
136. Курило Л. І. Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності в аграрній сфері / Л. І. Курило, І. В. Гиренко // Наук. вісн. Львів. нац. ун-ту ветеринар. медиц. та біотехнологій імені С.З. Гжицького. Т. 14. Ч. 2. – № 1(51). – С. 352–360. – (Серія „Економічні науки”).
137. Курило Л. І. Людський капітал як чинник формування інтелектуального капіталу підприємства / Л. І. Курило // Продуктивні сили та продовольча безпека країни: матеріали Другої міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (у заочній формі); [редкол.: П. Т. Саблук та ін.] – К. : ННЦ ІАЕ, 2010. – С. 173–176.
138. Курило Л. І. Людський капітал як чинник формування інтелектуального капіталу та економічного зростання / Л. І. Курило // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 126–131.
139. Курило Л. І. Методика аналізу ділової активності підприємства / Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. – Вип. 177. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 553–556.
140. Курило Л. І. Методика аналізу фінансової стійкості підприємств / Л. І. Курило // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє: зб. наук. пр. –Вип. 6. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 373 с.
141. Курило Л. І. Механізми стимулювання інноваційного розвитку в аграрному секторі / Л. І. Курило // Актуальні проблеми розвитку регіональних АПК: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Луцьк, 26–27 трав. 2011 р.) / відп. ред. Т. В. Божидарнік. – Луцьк: РВВ Луцького нац. техніч. ун-ту, 2011. – 274 с.
142. Курило Л. І. Основні аспекти формування інтелектуального капіталу в аграрній сфері / Л. І. Курило // Вісник Сумськ. нац. аграр. ун-ту. – 2010. – № 2. – С. 178–182. – (Серія: Фінанси і кредит).
143. Курило Л. І. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні / Л. І. Курило // Агроінком. – 2012. – № 3–6. – С. 35–39.
144. Курило Л. І. Проблеми функціонування технопарків в Україні / Л. І. Курило // Інноваційна економіка. – 2010. – № 4 [18]. – С. 13–16.
145. Курило Л. І. Розвиток інтелектуального капіталу в сучасних економічних трансформаціях / Л. І. Курило // Матеріали Дванадцятих річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників, 25–26 лют. 2010 р. – К. ННЦ ІАЕ, 2010. – С. 331–335.
146. Курило Л. І. Соціально-економічні аспекти розвитку ринку біопалива в Україні / Л. І. Курило // Збірник наукових праць Вінницьк. нац. аграр. ун-ту. – Вип. 42, т. 1. – С. 51–55.
147. Курило Л. І. Стимулювання суб’єктів господарювання щодо впровадження результатів наукових досліджень в аграрному секторі / Л. І. Курило : матеріали Щорічної міжнар. наук.-практ. конф. [«Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку»] (Київ, 9 квіт. 2010 р.) / Академія муніципального управління. – 2010. – С. 36–38.
148. Шпикуляк О. Г. Інституційне регулювання як детермінанта формування інноваційної моделі аграрної сфери / О. Г. Шпикуляк, Л. І. Курило, О. М. Супрун // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 2. – С. 106–112.
149. Курило Л. І. Формування інтелектуального капіталу в сучасних економічних трансформаціях / Л. І. Курило // Науковий вісник Академії муніципального управління. – Вип. 4. – К. : АМУ. – 2008 – С. 77–82.
150. Курило Л. І. Формування ринку інтелектуальної власності в аграрній сфері України / Л. І. Курило // Вісн. Сумськ. нац. аграр. ун-ту. – 2009. – Вип. 2. – С. 345. – (Серія „Фінанси і кредит”).
151. Курило Л. І. Чинники формування інтелектуального капіталу компанії / Л. І. Курило // Теорії мікро-макроекономіки: зб. наук. праць. – Вип. 27. – Київ. – 2007. – С. 41–47.
152. Леонідов І. Л. Становлення основ теорії інтелектуальної власності / І. Л. Леонідов // Научные труды ДонНТУ. Вып. 31–1. – 2007. – С. 217–223. – (Серия: экономическая).
153. Логачев В. Интеллектуальный капитал с позиции трудовой теории стоимости / В. Логачев, Е. Жернов // Экономист. – 2006. – № 9. – С. 36–41.
154. Ломаченко Т. И. Методологические основы инновационного развития экономики / Т. И. Ломаченко // Экономика и управление. – 2005. – № 6. – С. 40–45.
155. Лопатинський Ю. М. Трансформація інституту власності / Ю. М. Лопатинський [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.donndu.edu.ua.
156. Ляпина С. Управление знаниями в организации как основное направление повышения конкурентоспособности / С. Ляпина, Т. Григорьева // Вестник НАУФОР. – 2003. – № 4. – С. 42–45.
157. Львов М. А. Методы и проблемы оценки эффективности управления знаниями при реализации проекта / М. А. Львов // Экономика региона и управление. – 2007. – № 18. – С. 36–39.
158. Малік М. Й. Кадровий потенціал аграрних підприємств / М. Й. Малік, О. Г. Шпикуляк. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 370 с.
159. Малкина М. Ю. Институциональные ловушки инновацион