РОЗВИТОК РУХОВОЇ НАВИЧКИ З УРАХУВАННЯМ ПСИХІЧНОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ ВПРАВЛЯННЯ

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г. С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПРОЦЮК ОЛЕКСАНДР ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 159.946.2(043.3)

РОЗВИТОК РУХОВОЇ НАВИЧКИ З УРАХУВАННЯМ
ПСИХІЧНОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ ВПРАВЛЯННЯ

Спеціальність 19.00.01 загальна психологія,
історія психології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Щербан Тетяна Дмитрівна,
доктор психологічних наук, доцент

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП...4
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РУХОВОЇ ДІЇ ЛЮДИНИ ЯК ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ....12
1.1. Особливості сприйняття цілісних об’єктів....12
1.2. Настанова і розумові дії як фактори регуляції розвитку рухової навички........19
1.3. Внутрішній зміст дії, що осмислюється при мікрорегуляції рухів......23
1.4. Психологічна характеристика напруженості діяльності людини.32
1.5. Психологічні особливості регуляції рухових навичок.....40
Висновки до першого розділу....47
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ...52
2.1. Методологічна основа і принципи дослідження..53
2.2.Характеристика методів і організація дослідження.......57
Висновки до другого розділу......68
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ РУХОВОЇ ДІЇ У НАВЧАННІ ТА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.............72
3.1. Психічна напруженість діяльності при навчанні руховій навичці.73
3.2. Динаміка ритму рухів при навчанні рухової навички.....79
3.3.Динаміка психічної напруженості дії в естремальних ситуаціх...84
Висновки до третього розділу....92
РОЗДІЛ. 4. РОЗВИТОК РУХОВОЇ НАВИЧКИ ЧЕРЕЗ РЕГУЛЯЦІЮ ПСИХІЧНОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ ДІЙ......98
4.1. Спосіб активізації вольових зусиль, спрямованих на регуляцію рухів...............99
4.2. Спосіб активізації пізнавальної діяльності при опануванні ритмом.111
4.3. Спосіб компенсації нестачі емоційної напруженості діяльності у навчальному занятті..............134
Висновки до четвертого розділу...........155
ВИСНОВКИ.......161
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ........164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........166

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах розбудови української державності особливого значення набувають питання всебічного розвитку рухової навички особистості з метою найповнішого використання її здібностей у підготовці до активних форм життя. Зазначимо, що саме рухові дії людини є майже єдиними практичними засобами вдосконалення різноманітних здібностей підростаючого покоління та задоволення природних потреб, що підтримують оптимальний рівень її життєдіяльності. Гармонійно узгоджуючись з духовним надбанням та моральністю, рухова досконалість створює зразок людини демократичного суспільства. Це означає, що кожна людина з дитинства і до старості може і повинна займатися руховими вправами, люди будь-яких вікових категорій та професій повинні бути задіяні у системі занять фізичною культурою і спортом.
Аналіз науково-психологічної літератури, здійснений нами у ході дослідження, засвідчує про недостатнє дослідження зазначеної проблеми.
Таким чином, наукове обґрунтування проблеми психічної регуляції дій людини, вдосконалення засобів і механізмів підвищення ефективності навчання є актуальним і вимагає науково-теоретичного обґрунтування. Особливо складним і мало вивченим є питання розвитку рухових навичок, умінь вирішувати складні рухові завдання в психічно напружених ситуаціях, що вимагають адекватних умов дії, форм регуляції рухів та максимальної результативності.
Теоретичну основу дослідження розвитку рухової навички людини склали роботи І.М. Сєченова, М.О. Бернштейна, В.В. Клименка, О.Р. Малхазова, О.О. Ухтомського, С.Л. Рубінштейна, Л.В. Чхаїдзе й ін. про психологічні механізми регуляції рухів, а також теорія формування, що отримала експериментальну розробку в працях Н.Г. Озоліна, П.А. Рудика, А.Ц. Пуні, Д.Д. Донського й ін.
Розвиток рухової навички має враховувати фактори того, що людина буде діяти не лише у звичних і спокійних умовах, але й в умовах підвищеної психічної інтенсивності (почуття боротьби й змагань, великі фізичні навантаження і високі вимоги до якості рішення рухових завдань). Хвилювання перед фізичним випробуванням і під час дії, вносить істотні зміни до механізму регуляції рухів. Негативні зміни стосуються окремих складових рухової навички, зокрема: розумової й моральної (почуття відповідальності) напруженості, напруженості дієвого стану, перцептивної (що виникає у випадку великих утруднень при сприйнятті необхідної інформації), вольової (як здатність людини виявити свідоме вольове зусилля опановувати ситуацією) і мотиваційної, пов'язаної з боротьбою мотивів тощо і суттєво знижують продуктивність дій. (В. Кеннон, М.Ю. Малков, Л.І. Божович, В.Л. Марищук, Б.Г. Ананьєв, П.М. Якобсон, А.С. Єгоров, Б.Н. Яковець, К.М. Гуревич, Г.Х. Шингаров, О.М. Леонтьев, М.І. Дьяченко та ін.). Висока психічна інтенсивність дії впливає на надійність діяльності людини (В.Д. Небиліцин), продуктивність діяльності (Р. Малто), стійкість й упевненість в успіху (В.Л. Марищук, К.К. Платонов, Є.А. Плотницький).
Екстремальна психічна інтенсивність дії, змодельована у навчанні, може позитивно впливати на ефективність діяльності. Однак питання про особливості розвитку рухової навички із застосуванням психічної інтенсивності вправляння вивчене недостатньо.
Отже, недостатнє теоретичне і експериментальне вивчення проблеми психічної регуляції дій, її вагомість у подальшому вдосконаленні професійної підготовки спортсменів зумовили вибір теми дослідження, а саме: „Розвиток рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження здійснене в межах тематичного плану лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, зокрема, лабораторії психології навчання „Психологічне забезпечення розвитку рухової навички особистості в системі безперервної освіти” (номер держреєстрації 0100U000660).
Тема затверджена Вченою радою Інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 2 від 01.03.2007) та затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3 від 20.03.2007).
Об'єкт дослідження процес розвитку рухової навички людини.
Предмет дослідження особливості розвитку рухової навички із застосуванням дій, що моделюють різну психічну інтенсивність вправляння.
Мета дослідження з’ясувати особливості розвитку рухової навички, моделюючи психічну напруженість дії з різною інтенсивністю вправляння, розробити засоби та методи, на основі яких надати рекомендації оптимізації її навчання.
Відповідно до об’єкта й предмета дослідження сформульовано гіпотезу дослідження, що полягає в таких припущеннях:
- рухова навичка, яка здійснюється в екстремальних і звичайних умовах навчання різниться за структурою, а також напруженістю психічних станів людини;
- під час навчання руховій навичці моральна напруженість (почуття відповідальності), інтелектуальна напруженість і напруженість дієвого стану, як компоненти , моделюються у навчанні відповідно до величин інтенсивності дії відповідальних завдань, змагань;
- цілеспрямоване змінювання психічної напруженості розвитку рухової навички уможливлюється шляхом регуляції інтенсивності вправляння;
- психічна інтенсивність розвитку рухової навички може довільно регулюватися завдяки суб'єктивним еталонам;
- спеціалізоване сприйняття власних рухів успішно формується за умови використання в тренуванні вправ, що виконуються серіями дій зі скороченими паузами відпочинку;
- розвиток рухової навички у процесі вправляння відбувається оптимально, якщо під час вправляння з множини можливих ритмів вирізняється оптимальний, побудований на засадах гармонійної пропорційності, що дозволяє максимально активізувати процеси мислення і потенціал моральних почуттів людини.
вдосконалення форм регуляції рухів постає чинником позитивних змін інтелектуальної, моральної (почуття відповідальності) напруженості й напруженості дієвого стану.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено такі завдання дослідження:
1. Дослідити зміни психічної інтенсивності вправляння людини в процесі розвитку рухової навички із урахуванням відповідальних випробувань, змагань.
2. Вивчити особливості змінювання психічної напруженості розвитку рухової навички, що здійснюється регуляцією інтенсивності вправляння.
3. Виявити особливості саморегуляції психічної напруженості розвитку рухової навички за умови довільного її регулювання завдяки суб'єктивним еталонам.
4. Розробити психологічну програму засобів і механізмів оптимізації регуляції психічної інтенсивності вправляння і практичні рекомендації щодо їхнього застосування.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали загальнонаукові категорії й принципи психології:
- системний підхід (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та ін.);
- закономірності розвитку рухової навички особистості в процесі навчання й виховання (С.Л. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко та ін., М.М. Заброцький, Т. Д. Щербан);
- структурно-функціональний підхід до вивчення психічних явищ (В.В. Клименко, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, О.О. Ухтомський, П.К. Анохін, Л.В. Чхаїдзе, Н.Д. Гордєєва, В.П.Зінченко та ін.);
- концепція вправляння як вибіркового вдосконалення системи рухів (М.О. Бернштейн, В.В. Клименко, О.Р. Малхазов та ін.);
- системна організація механізмів психомоторики (М.О. Бернштейн., В.В. Клименко, та ін.).
Методи дослідження. Досягнення мети і вирішення поставлених завдань вимагало використання комплексної методики, яка охоплювала застосування різних механізмів. Загальнотеоретичних аналіз, синтез, класифікація, порівняння, узагальнення, систематизація наукової літератури. Емпіричних спостереження, бесіди, констатувального та формувального експериментів. Якісно-кількісний аналіз отриманих результатів здійснювався за допомогою прийомів статистики (кореляційний аналіз та аналіз значущості відмінності).
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю механізмів дослідження його меті і завданням, репрезентативністю вибірки, поєднанням якісного і кількісного аналізу.
Організація та етапи дослідження. Дослідження проведено в три етапи:
- перший етап (2003-2004 р.р.) передбачав добір та апробацію методик дослідження;
- експериментальну частину дослідження здійснено на другому етапі (2004-2006 р.р.);
- третій етап (2006-2008 р.р.) включав оброблення, систематизацію та узагальнення отриманих даних, інтерпретацію результатів дослідження.
Експериментальною базою дослідження було обрано збірні команди спортсменів середніх та вищих навчальних закладів, команд майстрів. Загалом у дослідженні брало участь 177 осіб.
Наукова та теоретична новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що у ньому, вперше:
- визначено психологічні механізми процесу розвитку рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння;
- виділено базові складові психічної інтенсивності дії: моральну напруженість (почуття відповідальності), напруженість дієвого стану, інтелектуальну напруженість;
- розроблено критерії ефективної регуляції психічної інтенсивності дії;
- встановлено вплив основних факторів психічної інтенсивності дії (моральної, розумової і напруженості дієвого стану) на ефективність формування й результативність дій в умовах змагань;
- обґрунтовано можливість компенсації моральної напруженості тренувального заняття збільшенням напруженості дієвого стану.
Практичне значення дослідження. Обґрунтовано та апробовано способи оптимізації процесу розвитку рухової навички людини шляхом вибіркового впливу на величину психічної напруженості (моральної, інтелектуальної і напруженості дієвого стану), що дозволяє покращити регуляцію рухів, як у майстрів високої кваліфікації, так і в новачків, які перебувають на початкових стадіях навчання рухових навичок. Формування суб'єктивних еталонів і шкал власних психічних станів дозволяють підвищувати рівень саморегуляції й самоконтролю особистості.
Апробація роботи й впровадження результатів.
Результати дослідження повідомлялися й були схвалені на засіданнях кафедри Рівненського Інституту ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», на Міжрегіональному науково-практичному семінарі «Сучасний гуманізм і психологічні проблеми освіти» (м. Рівне, 2003р.), на XII Міжнародній науково-практичній конференції «XXI століття: Наука. Технологія. Освіта» (м. Мукачево, 2007р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освіта, розвиток рухової навички і самореалізація молоді в умовах гуманізації суспільства» (м. Рівне, 2007р.), використовувалися під час занять, що проводилися на базі Рівненського Інституту ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Рівненського державного гуманітарного університету, а також використовувалися при читанні лекцій студентам стаціонарного й заочного відділень.
Результати дослідження впроваджено у практичну роботу Волинського державного університету імені Лесі Українки, Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту.
Матеріали дослідження впроваджувалися в тренувальний процес збірних спортивних команд і використовувалися вчителями фізичної культури та тренерами професійних спортивних команд у процесі тренувань та змагань: «БК-93«Пульсар» (Суперліга України з баскетболу), «Баскетбольний клуб «Сарни» (Вища ліга України з баскетболу).
Публікації. За матеріалами дослідження видано 5 публікацій, 3 з яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 165 сторінок. Бібліографія включає 233 найменування, з них 48 іноземною мовою. Дисертація містить 10 таблиць (7 сторінок).

bibliography

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Результати теоретичних і експериментальних досліджень процесу розвитку рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння дозволяють зробити такі практичні рекомендації:
1. Для удосконалення психічної регуляції рухів при оптимальній напруженості дієвого стану доцільно виконувати серії стрибків 3-4 спроби підряд із мінімальним проміжком відпочинку. Дії мають виконуватися з планованою для змагань швидкістю розбігу. Це дозволяє опановувати структуру рухів і оптимальний ритм розбігу для успішної реалізації можливостей людини в умовах змагань.
2. Оскільки під час удосконалення психічна напруженість є його основним компонентом, то новачкам рекомендується тренуватися при підвищеній понад оптимум психічній напруженості дій.
3. Для розвитку рухової навички спеціалізованого сприйняття стійкого ритму дії необхідно застосовувати розмітку простору дії відповідно до пропорції «золотого перетину». Розмітка простору дії вираховується з урахуванням індивідуальної варіативності довжини кроків бігу. Величина збільшень у другому й останньому кроках складає відповідно 3-5-8-13 см. Необхідно використовувати біг по розмітці в тренувальних заняттях і повторювати його в кожнім занятті по 3-5 разів.
4. Як метод психологічного контролю й регуляції психічних станів людини доцільно використовувати індекс психічної напруженості. У новачків, що освоюють рухову навичку, він має дорівнювати 78 одиницям, а перед виконанням дії частота серцевих скорочень становити 102±6 ударів на хвилину На тлі зазначеної напруженості новачкам необхідно чітко розуміти мету дії й освоювати способи регуляції рухів; осмислювати дію і її окремі елементи, запам'ятовувати успішні дії, і, у ході їхнього виконання, вносити необхідні корекції для усунення виникаючих помилок. У цьому стані необхідно виправляти головні помилки, які здійснюються в розбігові, відштовхуванні й приземленні, а для їх попередження треба активізувати пізнавальну активність, спрямовану на регуляцію рухів, усвідомлення їхньої кінетичної мелодії, що передують автоматизації .

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вдосконаленні розробленої програми розвитку рухових навичок шляхом створення моделі перебігу психічних станів особистості в екстремальних ситуаціях, що дозволить їй обирати індивідуальну програму саморегуляції з метою утримання психічного стану в оптимальному режимі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев М.А., Аскназий А.А. Некоторые закономерности управления точностными циклическими движениями человека // Управление дви­жениями. / Под общ. ред. В.Н. Черниговского и Н.А. Рокотовой. Л.: Наука, 1970. С. 17-38.
2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2002.-288 с.
3. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с.
4. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М.: Медицина, 1968. 547 с.
5. Анохин П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем // Принципы системной организации функций. М., 1971. С. 5-61.
6. Анохин П. К. Проблема принятия решения в психологии и физиологии // Вопросы психологии. 1974. № 4. С. 21-29.
7. Батуев А. С. Обратная связь в системе управления движением // Теория функциональных систем в физиологии и психологии. М.: Наука, 1978. С. 195-219.
8. Батуев А.С., Таиров О.П. Мозг и организация движений. Л.: Наука, 1978.-139 с.
9. Батаршев А.В. Психология индивидуальных различий: От темперамента к характеру и типологии личности. М. Просвещение, 2000. 256 с.
10. Батаршев А.В. Темперамент и характер: Психологическая диагностика. М., Просвещение. 2001.- 336 с.
11. Бойко В.В. Психология эмоций. К., СПб., 2004. 474 с.
12. Бернштейн Н А. О построении движений. М: Медгиз, 1947. 255 с.
13. Бернштейн Н.А. Некоторые назревающие проблемы регуляции двига­тельных актов // Вопросы философии. 1957. № 6. С. 70-90.
14. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии актив­ности. М.: Медицина, 1966.-349 с.
15. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. М.: Физкультура и спорт, 1991.-288 с.
16. Бефани А.А. Роль моторики рук в восприятии одновременности раздра­жителей // Новые исследования в педагогических науках. М., 1968. Вып. XII. С. 138-141.
17. Бжалава И.Т. Восприятие и настанова. Тбилиси: Менцниераба, 1965. 228 с.
18. Бжалава И. Т. Психология установки и кибернетика. М.:Наука. 1966. 250 с.
19. Бирюкова Н.В. О методических подходах измерения точности воспро­изведения пространственных параметров движения // Психомоторика. Л.: ЛГПИ, 1976.-128 с.
20. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. М.: Физкультура и спорт, 1985.- 192 с.
21. Богуш Н.Р. Особенности запоминания и воспроизведения нескольких одновременно или последовательно выполняемых движений при зрительном и двигательном контроле // 15-я научная конф., посвященная итогам научно-исследовательской работы за 1962 г. Тезисы докладов. Киевский ин-т физич. культуры, 1962. С. 131.
22. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку рухової навички особистості // Педагогіка i психологія. 1996. № 3 (12). С. 26-33.
23. Боришевський М.Й. Саморух як закон психічного розвитку рухової навички особистості // Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психолопя. До 100-річчя від Дня народження академіка Г.С. Костюка. Матеріали III з'їзду товариства психолопв України. К., 2000. С. 27. 33.
24. Бубе X, Фэк Г., Штюблер X, Тречш Ф. Тесты в спортивной практике: Пер. с нем. М., 1968. 218 с.
25. Васильева В.В., Правосудов В.П. Частота серцебиений при спортивной деятельности // Проблемы физиологии спорта. М: Физкультура и спорт, 1963.-С. 205-213.
26. Васютина А.И. Исследования направленности полета снаряда в зависи­мости от позы метателя и различных условий рецепции // Возрастная морфология и физиология. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. С. 244.
27. Веккер Л.М. Психические процессы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. Т. 1. 334 с.
28. Веккер Л.М. Психические процессы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. — Т. 2. 342 с.
29. Виноградов М.И. Энергетика мышечной деятельности // Достижения современной физиологии нервной и мышечной системы. М.-Л.: Наука,1965. С. 129-159.
30. Виноградов М.И. Утомление // Физиология трудовых процессов. М: Наука, 1966. -С. 224-249.
31. Виру А.А. О развитии функциональных способностей сердечно-сосудистой системы при спортивной тренировке. Вильнюс, 1964. 176 с.
32. Власов В. Ф. Психологические условия повышения эффективности про­цесса формирования эмоционально-волевой устойчивости у воинов средствами физической подготовки: Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. М.:ВПА, 1990.-185 с.
33. Выготский Л.С. Психология развития человека. М.: Просвещение 2006. 1136 с.
34. Гамезо М.Б., Домашенко И.А. Атлас по психологии: информ.-метод, по­собие к курсу "Психология человека". М.: Педагогическое общество России, 2001. 276 с.
35. Ганзен В.А. Системные описания в психологии // Вестник ЛГУ. 1977.-№ 5. С. 86-91.
36. Геллерштейн С.Г. Чувство времени и скорость двигательной реакции. М.:Медгиз, 1958.-148 с.
37. Геллерштейн С. Г. Действия, основанные на предвосхищении и возмож­ности их моделирования в эксперименте // Материалы по проблемам инженерной психологии. М: Изд-во АПН РСФСР, 1966. Вып. 4. С. 142- 154.
38. Гончаров В.И. Исследование двигательной памяти // Вопросы психоло­гии. 1991.-№ 3. С. 75-79.
39. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во МГУ, 1982. 208 с.
40. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Экспериментальная психология исполни­тельного действия. М.: Тривола, 1995. 321 с.
41. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. К.: Вища школа, 1985. 312 с.
42. Гуревич К.М. Последствия положительных и тормозных раздражителей в двигательной реакции // Типологические особенности высшей нерв­ной деятельности человека. М.: АПН РСФСР, 1963. С. 291-296.
43. Давыдов В.В., Зинченко В.П. Принцип развития в психологии // Вопросы философии. 1980. № 12. С. 47-60.
44. Дикая Л. Г., Журавлев А. Л. Психология адаптации и социальная среда. Современные подходы, проблемы, перспективы. М.: ИП. РАН., 2007.- 624 с.
45. Донской Д.Д. Законы движений в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1968. -174 с.
46. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. М: Физкультура и спорт, 1987. 215 с.
47. Ефимова КВ. Межполушарная асимметрия мозга и двигательные спо­собности // Физиология человека. 1996. -№1. С. 34-45
48. Заброцький М.М. Основи вікової психології: навч. посібник. Тернопіль: Богдан, 2006. 112с.
49. Заброцький М.М. Педагогічна психологія. Київ: МАУП, 2000. 100с.
50. Заброцький М.М., Савиченко О.М., Тичина І.М. Психологія особистості. 3-е вид. - Житомир: ЖДУ, 2008. 206 с.
51. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. Т. 2: Развитие про­извольных движений. М.: Педагогика, 1986. С. 6-227.
52. Запорожец А.В., Зинченко В.П. Восприятие, движение, действие // По­знавательные процессы: ощущения, восприятия. М., 1982. С. 50-80.
53. Зациорский В.М. Физические качества спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1972. 119 с.
54. Зинченко В.П. Интуиция Н.А. Бернштейна: движение живое в существе. К 100-летию со Дня рождения Н.А. Бернштейна // Вопросы психологии. 1996.-№ 6. С 135-138.
55. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание. М.; АПН РСФСР, 1961. 562 с.
56. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. М.: Просвещение, СПб., 2006. 512 с.
57. Исаев Д.Н. Эмоциональный стресс, психосоматика и соматопсихология расстройств у детей. М.: Просвещение,СПб., 2005. 400 с.
58. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания (деятельность и состояние). - М.: Просвещение, 1980. 199 с.
59. Ильин Е.П. Ловкость миф или реальность? // Теория и практика физи­ческой культуры. 1982. — № 3. С. 51-54.
60. Ильин Е.П. Психология физического воспитания и спорта. СПб.: Пи­тер Ком, 2000. 368 с.
61. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. СПб.: Питер, 2001. С. 263-325.
62. Ильин Е.П. Психомоторная организация человека: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2003. 384 с.
63. Карицкий И. Н. Теоретико-методологическое исследование социально-психологических практик. СПБ.: Социум, 2002. 268 с.
64. Клименко В.В. К вопросу об осознании двигательных действий, совер­шаемых по типу баллистических движений // Проблемы психологии спорта. 1969. С. 180-184.
65. Клименко В.В. Психологическая регуляция движений спортсмена и про­гноз его потенциальных возможностей // Материалы Всесоюз. науч. практ. конф. "Прогнозирование спортивных достижений и основные тенденции развития системы олимпийской подготовки", М., 1980. -С.83-85.
66. Клименко В.В. Психомоторные способности юного спортсмена. К.: Здоровья, 1987. 168 с.
67. Клименко В.В, Психологические тесты таланта. Харьков.: Фолио,1996. 414 с.
68. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. К.Освіта, 1997. 192 с.
69. Клименко В.В. Механізм творчості: чим його розвивати. К.: Шкільний світ, 2001.-100 с.
70. Клименко В. В. Свідомі i сенсорні складові у психічному відображенні// Прак­тична психологія та соціальна робота. 2001. № 5. С. 31-35.
71. Клименко В.В. Свідомі i сенсорні складові у психічному відображенні// Прак­тична психолопя та сощальна робота. 2001. № 6. С. 30-32.
72. Клименко В.В. Психолопчна підтримка творчості учня. К.: Шкільний cвіт, 2002. 47 с.
73. Клименко В.В., Гуменюк Н.П., Орещук С.А. О взаимосвязи сенсорных и перцептивных процессов в локомоциях человека // Теория и практика физической культуры. 1972. № 7. С. 17-20.
74. Клименко В.В., Железняков А.Г. Диагностика и развитие психомоторных способностей у юных спортсменов // Вопросы психологии. 1986. №6.-С. 153-154.
75. Коваленко В.А. Методика исследований психологической структуры качества ловкости // IV Всесоюзный съезд общества психологов. Тбилиси, 1971. С. 740-742.
76. Королъчук М.С. Психологічне забезпечення психічного i фізичного здоров'я. К.: Фірма "Iнкoc", 2002. 272 с.
77. Королъчук М.С Психофізілогія діяльності К.: Ельга Ніа-Центр, 2003.-400 с.
78. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів // За заг. ред. М.С.Корольчука. К.:Освіта. 2005. 320 с.
79. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.:Освіта. 2006. 580 с.
80. Костюк Г.С. Развитие и воспитание // Общие основы педагогики. М.: Просвещение 1967. С. 139-197.
81. Коц Я.М. Организация произвольного движения. М.: Наука, 1975. 248 с.
82. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2002. 992 с.
83. Крушиня И.Я. Опыт изучения динамики психомоторных характеристик в условиях нагрузок: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01. Л., 1977. 20 с.
84. Лазуренко С.И., Щербина В.А. Прикладная психомоторная подготовка студентов технического вуза. К., 1996. 108 с.
85. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М.: Просвещение, 1964. 344 с.
86. Леонардо да Винчи. Избранные естественнонаучные произведения. М.: АН СССР, 1955. 1028 с.
87. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М: Политиздат, 1975.-304 с.
88. Леонтьев А.И., Кринчик Е.П. Некоторые особенности процесса перера­ботки информации человеком // Кибернетика, мышление, жизнь. М.: Мысль, 1964.-С. 227-241.
89. Ложкин Г.В., Носкова О.В., Толкунова И.В. Психология здоровья чело­века /Под ред. проф. В.И. Носкова. Севастополь: "Вебер", 2003. -257 с.
90. Ломов Б.Ф. О системном подходе в психологии // Вопросы психологии.- 1975.-№ 2.-С. 31-45.
91. Ломов Б.Ф., Забродин Ю.М. Психологические проблемы деятельности в особых условиях. М.: Наука, 1985.-231 с.
92. Ломов Б.Ф., Сурков Е.Н. Антиципация в структуре деятельности. М.:Наука, 1980.-279 с.
93. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. СПб.: Питер, 2004. 320 с.
94. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии: Учеб. пособие для студ. высш.учеб. заведений. М.: Издательский центр "Академия", 2003. 384 с.
95. Любомирский Л.Е. Управление движениями у детей и подростков. М.:Педагогика, 1974. — 232 с.
96. Лях В.И. Факторная структура ловкости с позиций многоуровневой сис­темы управления произвольными движениями // Теория и практика физической культуры. 1979. -№ 5. С. 51-53.
97. Макаревич О.П. Психологія регуляції поведінки особистості у складних ситуаціях: Монографія. К.: Оріяни, 2001. 223 с.
98. Макаренко Н.В. Основные свойства нервной системы и их роль в профессиональной деятельности // Физиологический журнал. 1992. Т. 38.- №4.-С. 401-409.
99. Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. — К.Освіта. 1996. 336 с.
100. Макаренко Н.В. Критическая частота световых мельканий и переделка двигательных навыков // Физиология человека. 1995. Т. 21. № 3. С. 13-17.
101. Максименко С.Д. Навчання i розвиток рухової навички: психологічні аспекти // Проблеми розвиваючого навчання: Матеріали I та II міжнародних конференцій. К., 1997. С. 3-13.
102. Максименко С.Д. Генетическая психология. М: Рефл-Бук, К.: Ваклер.-2000.-320 с.
103. Максименко С.Д.Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т. — К.: Форум, 2002. Т. 1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. -319 с.
104. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. К., Освіта. 2004. 272 с.
105. Максименко С.Д., Заброцький М.М., Щербан Т.Д. Підготовленість молодих учителів до розв’язання педагогічних задач. Матеріали науково-практичної конференції Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів”. Київ, 1994р.
106. Малхазов О.Р. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук. 9.00.02 психофізіологія, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України.К.: 2003.-46 с.
107. Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. М.: Просвещение, 2006. 784 с.
108. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб., 2006. 352 с.
109. Матюшкин A.M., Егоров М.П. Исследование мышления в оценочнойдеятельности человека// Вопросы психологии. 1974. -№ 1.-С. 61-71.
110. Медведев В.В., Завьялова Е.К., Поликарпова М.В. Механизм произволь­ной и непроизвольной регуляции деятельности человека в экстремальных условиях // Физиология человека.—1990.—Т.13,№1.-С. 90-95.
111. Мельников В.М. Точность воспроизведения и представления микроин­тервалов времени, как один из показателей состояния спортивной формы // Психологические вопросы тренировки и готовности спортсменов к соревнованиям. М.: Физкультура и спорт, 1969. С. 119-128.
112. Москвин В.А. Межполушарная асимметрия и индивидуальные стили эмоционального реагирования // Вопросы психологии. 1988. № 6. -С. 116-120.
113. Наенко Н.И. Психическая напряженность. М.: МГУ, 1976. 112 с.
114. Налчаджян А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания: интуиция в процессе научного творчества. М.: Просвещение, 1972. 271 с.
115. Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системы человека. М.:Просвещение, 1966. С. 342
116. Озеров В.П. Психомоторное развитие спортсменов. Кишинев: Штиинца, 1983.-140 с.
117. Озеров В.П. Психомоторные способности человека. Дубна: Феникс +, 2002.-320 с.
118. Онищенко И.М. Психология физического воспитания и спорта. К.: Вища школа, 1975. 192 с.
119. Орбели Л.А. Лекции по вопросам высшей нервной деятельности. Л.:ОГИЗ-БИОМЕДГИЗ, 1945.-205 с.
120. Осьодло B.I. Психодіагностика та корекщя функціональних станів операторів у динаміці професійної діяльності: Автореф. дис. канд... психол. наук: 19.00.03 / Київський націон. ун-т. iм. Т. Шевченка. К., 2001.-19 с.
121. Павлов И.П. Лекции о работе больших полушарий головного мозга. М.: АН СССР, 1949. 474 с.
122. Павлов И.П. Ответ физиолога психологам // Полн. собр. соч. M.-Л: АН СССР, 1951.-Т.З.-С. 153-188.
123. Пайяр Ж. Применение физиологических показателей в психологии //Экспериментальная психология / Под общ. ред. Фресса П. и Пиаже Ж. -М.: Прогресс, 1970. С. 9-96.
124. Петяйкин И.П. Связь проявления решительности с типологическими особенностями нервной системы // Психологические особенности спор­тивной деятельности. Л., 1975. С. 60-62.
125. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. М.: Просвещение, 1969. 659 с.
126. Платонов К.К. Проблема способностей. М.: Наука, 1972. 312 с.
127. Платонов К.К. Психологическая характеристика спортсмена // Теория и практика физической культуры. 1971.-№ 1.-С. 13-16.
128. Прангишвили А.С. Исследования по психологии установки. Тбилиси: Мецниереба, 1967. 340 с.
129. Прангишвили А.С. Установка и деятельность // Вопросы психологии. -1972.-№ 1. С. 3-10.
130. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии// В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский. Под общей ред. А.А.Крылова, С.А. Маничева. СПб., 2006. 560 с.
131. Психологическая диагностика: Учебник для вузов // Под ред. М.К.Акимовой, К.М.Гуревича. СПб., 2007. 652 с.
132. Психологические тесты // Под ред. А.А.Карелина: В 2т. М.: Просвещение, 2002.
133. Психологічна енциклопедія/ Автор-упорядник. О.М.Степанов. К., Освіта.2006. 424 с.
134. Психологія: Підручник/ Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А. Гончарук за ред. Ю.Л. Трофімова. К.: Освіта. 2005. 480 с.
135. Психологические вопросы регуляции деятельности // Под ред.Д.А. Оша­нина и О.А. Конопкина. М.: Педагогика, 1973. 208 с.
136. Пуни А.Ц. Двигательная память и двигательная деятельность // 18 Меж­дународный психологический конгресс. Симпозиум 22: Память и деятельность. М, 1966.-С. 176-181.
137. Родионов А.В. Спортсмен прогнозирует решение. М.: Физкультура и спорт, 1971. 72 с.
138. Розе И.А. Психомоторика взрослого человека. Л.: ЛГУ, 1970. 128 с.
139. Розенблат В.В. Проблема утомления. М.: Медицина, 1979. 240 с.
140. Рокотова Н.А. Нервная регуляция двигательной активности // Пробле­мы физиологии движений. Л.: Наука, 1980.-С. 5-25.
141. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М.: Учпедгиз, 1946. 704 с.
142. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир. СПб.: Питер, 2003. 512 с.
143. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2002. 720 с.
144. Садовский В.Н. Системный подход к исследованию психической дея­тельности // Деятельность и психические процессы. М.: Наука, 1977. С. 36-37.
145. Семенов М.И. Зависимость качественных особенностей двигательной деятельности от типологических различий в проявлении баланса нерв­ных процессов по их величине // Психофизиологические основы физического воспитания и спорта. Л.: Ленингр. гос. пед. ин-т им. Гер­цена А.И., 1972. С. 67-74.
146. Сеченов И.М. Рефлексы головного мозга // Избранные философские и психологические произведения. M.: АН СССР, 1952, Т. 1, С. 7-128.
147. Сеченов И.М. Предметная мысль и действительность // Избранные про­изведения: физиология и психология. М., 1952.- Т. 1. С. 465-486.
148. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: ООО "Речь", 2001. 350 с.
149. Сирот Р.Х. Работа и ее моторное исполнение // Экспериментальная психология. М.: Иностранная литература, 1963. С. 1008-1036.
150. Слобунов С.М. Исследование соотношений когнитивного и исполни­тельного компонентов двигательного действия: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01.-Л., 1978.- 11 с.
151. Степанский В.И., Осницкий А.К. О возможности системного подхода к изучению механизмов взаимообусловленности психического и физио­логического // Вопросы психологии. 1977. № 4. С. 144-147.
152. Степанский В.И., Моросанова В.И. Психологическая детерминация точности реакций на движущийся предмет // Новые исследования в психологии. М: Педагогика, 1980.-№ 1. С. 82-91.
153. Суздалева В.А. Типологическая обусловленность временных и точност­ных характеристик перцептивных и простых умственных действий //Новые исследования в психологии. М.: Педагогика, 1980. № 1. -С. 102-108.
154. Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена. М.: Физкультура и спорт, 1984.-210 с.
155. Суходолъский Г.В. К вопросу о точности регулирования усилий челове­ком // Проблемы общей, социальной и инженерной психологии. Л.: ЛГУ, 1966.-С. 41-53.
156. Теплов Б.М. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Избранные психологические труды // Под ред. М.Г. Ярошевского. М.:Издательство Московского психолого-социального института, Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 2003. 640 с.
157. Туманян Г.С., Коблев Я.К. Выносливость: как ее измерять? // Теория и практика физической культуры. 1973. № 6. С. 59-61.
158. Уолф Д. Тренировка // Экспериментальная психология. Сост. С.С. Сти­вене. М.: Иностранная литература, 1963. С. 917-940 с.
159. Узнадзе Д.Н. Экспериментальные основы психологии установки // Пси­хологические исследования. М.: Наука, 1966. С. 135-327.