РОЗВИТОК СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧОГО МАТЕРІАЛУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

Коренева Інна Миколаївна

УДК 373.3: 37.033

РОЗВИТОК СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧОГО МАТЕРІАЛУ

13.00.09 - теорія навчання

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Панченко Григорій Денисович,
кандидат педагогічних наук, професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП..

3

РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічні основи функціонального розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу

11

1.1. Розвиток спостережливості дітей як психолого-педагогічна проблема

11

1.2. Аналіз визначень ключових понять за літературними джерелами.

32

1.3. Психолого-педагогічні особливості спостережливості молодших школярів.

38

1.4. Передумови функціонального розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу.......

52

Висновки до першого розділу.

69

РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особливостей розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу...

72

2.1. Визначення методики констатуючого експерименту....

72

2.2. Результати констатуючого експерименту..

87

2.3. Формуючий експеримент.

117

2.4. Результати формуючого експерименту..

159

Висновки до другого розділу

170

ВИСНОВКИ

172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

177

ДОДАТКИ

197

ВСТУП

Сучасний етап розвитку суспільства відзначається підвищенням ролі людини в усіх сферах життєдіяльності. Тому діагностування і розвиток ряду якостей та властивостей особистості, що зумовлює ефективність її життєдіяльності та поведінки, дуже важливе. Адже основне завдання сучасної школи, визначене у Законах України Про освіту”, Про загальну середню освіту”, у Національній доктрині розвитку освіти, полягає у всебічному розвитку кожної дитини як особистості і найбільшої цінності суспільства.
Сьогодні освіта розглядається як соціальний інститут, як одна із підструктур суспільства. І зміст її має відображати стан суспільства, перехід його від одного стану в інший. На сучасному етапі це перехід від індустріального суспільства ХХ століття до постіндустріального або ж інформаційного ХХІ століття.
Відомо, що в структурі сучасної системи освіти важливого значення набувають такі види і форми навчання, основними завданнями яких є розвиток у школярів прагнення до постійного набування знань, умінь і навичок у різних видах діяльності. Зростає роль самоосвіти, коли учні усвідомлюють недостатність своїх знань та самостійно намагаються скоротити розрив між рівнем власних знань та розвитком нових досягнень науки.
Ще в кінці ХІХ століття П.Ф.Каптерєв зазначив, що суть освітнього процесу з внутрішнього боку полягає у саморозвитку організму; а передача важливих надбань культури та навчання старшим поколінням молодшому є тільки зовнішнім боком цього процесу, що закриває саму суть його [86, с.368].
На думку педагогів (Ю.К.Бабанський [15], В.А.Козаков [91], І.П.Підкасистий [162], Б.Ф.Райський, О.Я.Савченко [184], М.М.Скаткін [190] та ін.) ідеальним результатом навчання можна вважати досягнення такого рівня розвитку пізнавальної діяльності учнів, коли школярі набувають здатності до самостійного оволодіння знаннями, тобто вони оволодівають усіма компонентами раціонально організованої структури цієї діяльності, що характерно для самоосвіти.
У вирішенні цього важливого і складного завдання виключне значення має проблема розвитку у школярів спостережливості як необхідної особистісної якості, як уміння спостерігати довкілля, його аналізувати, вивчати та творити.
Актуальність цієї проблеми значно посилюється в умовах роботи сучасної початкової школи, яка має забезпечити досить високий рівень активності молодших школярів у самостійному здобуванні знань (зокрема шляхом спостережень) і практичному їх використанні. Адже відомо, що пізнання світу починається з відчуття та сприймання, а найбільш розвиненою формою довільного сприймання є спостереження [154, с.193]. Разом з тим, як свідчить практика навчання молодших школярів, спостереження в процесі вивчення природничого матеріалу не зайняло належного місця серед головних навчально-виховних завдань початкової школи. Слід зазначити, що цілий пласт досліджень присвячений вивченню особливостей прояву спостережливості у різноманітних видах діяльності: образотворчій [123; 208], акторській [53; 100; 101], юридичній [109], військовій [30; 66], письменницькій [17; 96].
У теоретичних працях відомих психологів і педагогів Б.Г.Ананьєва [4; 5; 6; 8], І.Д.Беха [22], О.О.Бодалева [28; 29], І.О.Зимньої [75], Н.В.Кузьміної [107; 108], Н.Д.Левітова [43; 117], Т.С.Мандрикіної [135], А.К.Маркової [138], О.І.Щербакова [223; 224] та ін. чітко сформульована сутність педагогічної спостережливості як здатності до адекватного відображення вчителем психічних станів та особистісного змісту іншої людини, що дає змогу встановити тенденції подальшого розвитку об’єкта спостереження.
Дитячій спостережливості присвячені нечисленні дослідження Б.Г.Ананьєва [5], А.І.Васильєвої [35], Н.І.Вєтрової [39], М.Д.Левітова [117] та ін. Проте вони здебільшого орієнтовані на дітей дошкільного віку, на розвиток і вдосконалення у них операційно-інтелектуальної складової спостережливості. Недостатньо розкритими залишились на сьогодні питання розвитку спостережливості дітей молодшого шкільного віку саме як якості особистості, що передбачає вплив на потребнісно-мотиваційну сферу школярів.
Актуальність означеної проблеми, недостатність її теоретичного і практичного опрацювання, існування педагогічних протиріч між потенційними можливостями молодших школярів у розвитку їхньої спостережливості і станом педагогічної практики, відсутністю методики цілеспямованого формування цієї якості особистості зумовили вибір теми дослідження Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу” є складовою наукового напрямку університету імені М.Драгоманова Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти”, що затверджений Вченою радою університету (протокол №5 від 30.12.1999 р.). Тема дослідження узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №4 від 23.05.2000 р.).
Об’єкт дослідження - процес формування у молодших школярів якостей особистості у навчальній діяльності.
Предмет дослідження - методика розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів у процесі вивчення природничого матеріалу.
Мета дослідження полягає у встановленні особливостей спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів при вивченні природничого матеріалу та розробці ефективної методики розвитку цієї важливої особистісної якості.
Гіпотеза дослідження: спостережливість молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу розвиватиметься ефективніше, якщо буде змодельовано таку педагогічну взаємодію між суб’єктами навчання, в процесі якої відбувається розвиток і активізація внутрішньої структури спостережливості і, передусім, її мотиваційного аспекту.
Завдання дослідження:
- здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми функціонального розвитку спостережливості молодших школярів;
- виділити показники розвитку спостережливості молодших школярів;
- підібрати методику діагностування цієї якості особистості на основі її структурно-змістового аналізу;
- визначити рівень розвитку спостережливості учнів 3-4 класів загальноосвітньої школи;
- розробити, обгрунтувати і експериментально перевірити методику розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів у процесі вивчення природничого матеріалу.
Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення теорії пізнання, зокрема, про активну роль особистості у засвоєнні знань (Д.Б.Ельконін, Г.І.Щукіна та ін.), необхідність поєднання чуттєвого і раціонального у пізнавальному процесі (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, В.О.Сухомлинський), принцип єдності свідомості й діяльності, мови і мислення, мотивації учіння і навчальної діяльності, розуміння спостережливості як однієї з умов адекватного відображення дійсності, концепції психолого-педагогічного забезпечення особистісно зорієнтованого, розвиваючого навчання в початкових класах (Ш.А.Амонашвілі, І.Д.Бех, В.В.Давидов, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська та ін), нормативні документи, що стосуються проблем освіти.
Теоретичною основою дослідження стали праці педагогів і психологів з проблем формування особистості, її якостей та їх розвитку у навчальній діяльності молодших школярів (Б.Г.Ананьєв, Дж.Брунер, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Ю.З.Гільбух, М.Д.Левітов, С.Л.Рубінштейн та ін.), мотивації учіння учнів початкових класів (В.Г.Асєєв, Л.І.Божович, Т.І.Левченко, А.К.Маркова, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський та ін.), організації навчально-виховного процесу у школі (Т.М.Байбара, Н.М.Бібік, В.Г.Кремень, Л.В.Занков, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко та ін.).
Методи дослідження. Теоретичні методи дали можливість здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Стан питання у сьогоденні вивчався методами опитування вчителів-практиків, батьків та учнів 3(2) та 4(3) класів. В експериментальній частині дисертаційного дослідження використано емпіричні та теоретичні методи, що допомогли об’єктивно діагностувати спостережливість, перевірити достовірність результатів діагностування, обґрунтувати та впровадити в шкільну практику розроблену дидактичну систему розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів початкової школи. Серед них: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури та стану сучасної науки з проблеми дослідження; шкалювання; спостереження за учнями на уроках у процесі виконання експериментальних завдань; стандартизована бесіда зі школярами; анкетування учнів; вивчення документів; тестування; психолого-педагогічний експеримент. Крім того, використано математичні методи обробки емпіричних даних, а саме: методи перевірки методики (метод паралельного тесту і ретесту), що встановили валідність і надійність методики діагностування; графічний метод кумулятивного розподілу частот, що дав можливість визначити норми оцінки спостережливості та її показників; метод встановлення зв’язку між явищами (порядкова кореляція за Спірменом), що дозволив здійснити кількісний аналіз впливу кожного показника на розвиток спостережливості учнів початкової школи. Визначення достовірностей різниці контрольних та експериментальних груп до і після формуючого експерименту здійснено непараметричним методом порівняння результатів дослідження методом .
Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно протягом 1999-2003 рр. На першому етапі (1999-2000) було визначено об’єкт, предмет, завдання, сформульовано гіпотезу дослідження, опрацьовано психолого-педагогічну літературу з проблеми розвитку спостережливості молодших школярів. Проаналізовано та уточнено сутність поняття спостережливість”. Проведено констатуючий експеримент, під час якого досліджено стан проблеми у практиці сучасної початкової школи, встановлено критерії діагностування спостережливості учнів початкових класів, визначено її рівні сформованості у школярів 3(2) та 4(3) класів, а також розроблено методику формуючого експерименту.
На другому етапі (2000-2001) проведено експериментальну роботу, у ході якої перевірено положення висунотої гіпотези, обґрунтовано та апробовано розроблену методику розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу.
На третьому етапі (2001-2003) здійснено теоретичне і науково-методичне узагальнення даних формуючого експерименту. Систематизовано дослідницький матеріал, завершено написання й оформлення дисертації.
Експериментальна база дослідження. Педагогічний експеримент здійснено на базі загальноосвітніх середніх шкіл І-ІІІ ступенів №6 м.Глухова Сумської області, №1 м.Могилів-Подільський Вінницької області, с.Моївки Могилів-Подільського району Вінницької області, с.Золотарево Хустського району Закарпатської області та НВО №1 Дошкільний заклад- загальноосвітня школа І-ІІ ступенів- колегіум” м.Глухова Сумської області. Дослідженням було охоплено 366 учнів 3(2) та 4(3) класів, 85 вчителів та 127 батьків школярів.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літаратури з проблем розвитку загальнонавчальних умінь і якостей особистості молодших школярів та структурно-змістового аналізу спостережливості учнів початкової школи обґрунтувано показники цієї якості особистості та методику її розвитку на основі активізації мотиваційної сфери учнів; удосконалено методику діагностування спостережливості; подальшого розвитку дістала ідея особистісно зорієнтованого, розвивального навчання у початкових класах.
Обґрунтованість і вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій дослідження забезпечуються науковим підходом до аналізу психолого-педагогічних явищ і фактів, опорою на принципи об’єктивності, системності, зв’язку з практикою навчання, використанням значного обсягу теоретичного матеріалу, застосуванням комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення і висновки дають фактичний психолого- педагогічний матеріал для використання в навчальному процесі початкової школи. Результати дослідження можуть бути використані для діагностування розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів. Розроблена й апробована експериментальна методика розвитку спостережливості учнів початкової школи у процесі вивчення природничого матеріалу може слугувати основою під час розроблення програм, створення предметних методик, підручників для початкової ланки школи.
Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалась шляхом доповідей результатів роботи на Міжнародній науково-теоретичній конференції Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства”, присвяченій 80-й річниці з дня заснування НПУ імені М.П.Драгоманова (2000 р.); на звітних науково-практичних конференціях викладачів Глухівського державного педагогічного університету (2000-2002 р.); на засіданні об’єднання вчителів початкових класів м.Глухова (довідка №283 від 19.09.2001 р.), у практиці навчання молодших школярів загальноосвітніх шкіл м.Могилів-Подільський (довідки №126 від 9.10.2001 р., №97 від 10.10.2001 р.), м.Глухова (довідки №119 від 10.10.2002 р., №137 від 10.10.2002 р.).
Публікації. Результати дослідження викладено у 8 одноосібних публікаціях автора, з них - 6 статтей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження показало, що у світлі завдань, які ставляться суспільством перед школою, досить актуальною є проблема розвитку спостережливості учнів початкових класів. Вона повністю не розв’язана як у педагогічній теорії, так і у шкільній практиці, у тому числі й на уроках природознавства у процесі вивчення природничого матеріалу. Важливість проблеми зумовлена також тим, що прояв та розвиток означеної якості особистості під час навчання у початковій школі знаходить свою подальшу реалізацію у всіх інших сферах життєдіяльності учнів, сприяє цілісній підготовці до життя, є необхідною якістю, що визначає уміння самостійно здобувати знання, зокрема, шляхом спостереження. Основну причину такого стану ми вбачаємо у відсутності цілеспрямованої і планомірної педагогічної взаємодії між суб’єктами навчання, що спрямовує навчальний процес на розвиток досліджуваної якості особистості, а також у нечіткому усвідомленні вчителями-практиками завдань, шляхів і кінцевого результату розвитку спостережливості своїх учнів.
Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури та емпіричне дослідження дозволили виокремити найбільш суттєві риси спостережливості в означення даної якості особистості. Так, під спостережливістю ми розуміємо таку якість особистості, що полягає в активному пізнавальному ставленні до довкілля і виявляється в умінні швидко встановлювати суттєві та характерні риси об’єктів спостереження (предметів, явищ об’єктивної дійсності, їхніх змін та взаємозв’язків).
На основі системно-структурного підходу та за допомогою історичного аналізу досліджуваної проблеми виділено такі аспекти спостережливості: функціональний, операційно-інтелектуальний та мотиваційний. Стан та динаміку кожного з означених аспектів характеризують визначені нами показники спостережливості: перцептивна увага, уміння спостерігати, природничі знання, пізнавальна активність та емоційне ставлення до предмету природознавство.
Нами встановлено і обґрунтовано, що молодший шкільний вік, а саме вік 8-11 років, є найбільш сприятливим для розвитку спостережливості школярів у силу особливої специфічності нервово-психологічних характеристик дітей цього віку. Крім того, об’єктивними передумовами розвитку означеної якості особистості є вимоги освітнього стандарту, можливості рідної природи, програм та підручників, а також позиція більшості опитаних нами вчителів стосовно даної проблеми.
Спираючись на структурно-змістовий аналіз спостережливості, було розроблено комплексну методику діагностування досліджуваної якості особистості, що дозволила отримати об’єктивні дані про стан розвитку спостережливості досліджуваних учнів. Для узагальнення характеристик даної якості особистості найбільш оптимальною є чотирирівнева система, що передбачає високий (міжпредметний продуктивний), достатній (міжпредметний репродуктивний), середній (предметний) та низький (елементний) рівні.
Констатуючим дослідженням перевірено валідність та достовірність даної методики, а також встановлено наявність міцного взаємозв’язку і взаємовпливу (крім емоційного ставлення) показників спостережливості: уміння спостерігати - ρ= 0,776; природничі знання - ρ= 0,871; пізнавальна активність - ρ= 0,796; емоційне ставлення до предмету ρ= 0,528; перцептивна увага ρ= 0,776 . Встановлено, що за умов нормального навчання найбільший вплив на розвиток і функціонування досліджуваної якості особистості здійснює операційно-інтелектуальний її аспект. А сама спостережливість перебуває переважно на предметному рівні розвитку і має великі можливості для свого вдосконалення.
Базуючись на результатах констатуючого експерименту і теоретичних міркуваннях про розвиток спостережливості, було розроблено і апробовано в експериментальному навчанні методику розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів початкової школи. Складовими створеної методики є структура, зміст, форми й методи реалізації та контроль. Стратегія методики, що мала на меті розвиток спостережливості, полягала у цілеспрямованому педагогічному впливі на мотиваційний бік спостережливості з метою активізації внутрішніх можливостей школярів у розвитку даної якості особистості.
Тактика такої методики полягала у:
1) свідомому педагогічному впливі на мотивацію молодших школярів через переконання, роз’яснення, стимуляцію, переосмислення;
2) впливі на особистість через перебудову умов діяльності (зміна та варіювання змісту, тематики, інформації, методичних прийомів, особлива організація навчального процесу, усунення деструктивних факторів тощо).
У процесі експериментального навчання свою реалізацію знаходили всі компоненти створеної нами експериментальної методики розвитку спостережливості. Особлива увага приділялась впровадженню виокремлених нами дидактичних умов, що конкретизують нашу систему і реалізовують її на практиці. До таких мотивуючих умов, що сприяють розвитку спостережливості, ми віднесли: гуманізацію взаємодії вчителя і учня; орієнтацію школярів на самостійне оволодіння знаннями; індивідуалізацію навчання; активізацію мовленнєво-мислительної діяльності; підтримку суперництва, використання міжпредметних зв’язків; підбір стимулюючого матеріалу; проблемне навчання.
Формуючий експеримент довів ефективність розробленої методики розвитку спостережливості на основі впливу на її мотиваційний бік. Заключний констатуючий експеримент свідчить про суттєве підвищення рівня спостережливості школярів експериментальних класів у порівнянні з контрольними: середні показники діагностування даної якості особистості на 11,7% вище в експериментальних, ніж у контрольних класах; відбулося збільшення кількості учнів з високим та достатнім рівнем та зменшення кількості школярів з низьким рівнем розвитку спостережливості в експериментальних класах, де чисельно переважає кількість учнів з високим і достатнім рівнями розвитку досліджуваної якості особистості (65,1%).
Кількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив, що в експериментальних групах рівень розвитку спостережливості зростав за всіма показниками: найбільшого розвитку набули операційно-інтелектуальний бік спостережливості та мотиваційний (15,0% та 15,2% відповідно).
Крім того, дослідження показало, що розвиток мотиваційного аспекту спостережливості не тільки сприяє розвитку самої якості особистості, а й тягне за собою вдосконалення і розвиток інших її сторін, особливо операційно-інтелектуального боку. Достовірність відмінностей результатів контрольних і експериментальних груп перевірено за допомогою методу (, = 9,49).
Як бачимо, проведене нами дослідження повністю підтвердило висунуту нами гіпотезу про інтенсивний розвиток спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів початкової школи на основі активізації і розвитку її внутрішньої структури, а саме її мотиваційної сторони.
Педагог є ланкою, що пов’язує покоління, несе суспільно-історичний досвід. Від нього, як стверджує І.А.Зимня [75], залежить суспільно-культурна цілісність народу. Професія вчителя відзначається перш за все метою розвитку учнів засобами навчальних предметів і способами самої педагогічної діяльності. У світлі завдань, що стоять перед сучасною школою, особливого значення має забезпечення ефективного розвитку спостережливості школярів. А головну роль у вирішенні цієї проблеми має зіграти вчитель, переомисливши своє ставлення до даної якості особистості і усвідомивши шляхи її розвитку. Допомогу у цій роботі вчителю мають надати наші теоретичні і практичні доробки, викладені, обгрунтовані та експериментально перевірені у нашому дослідженні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айманов Г.И. Возрастные особенности развития зрительно-двигательного анализатора у учащихся средней школы. Автореф канд.пед.наук (по психологии): 19.00.07/ Моск. гос. пед. ин-т им.В.И.Ленина М., 1965. 20 с.
2. Алфёрова Э.Н. Возрастные особенности порогов зрительного узнавания у школьников. Автореф канд.пед.наук (по психологии): 19.00.07/ Моск. гос. пед.ин-т им. В.И.Ленина М., 1964. 16 с.
3. Амонашвили Ш.А. В школу - с шести лет.- М.: Педагогика, 1986.- 176с.
4. Ананьев Б.Г. Воспитание внимания школьника. М.-Л.: Изд-во Академии пед. наук РСФСР, 1946. 50 с.
5. Ананьев Б.Г. Воспитание наблюдательности школьников. Л.: Лениздат, 1940. 28 с.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 379 с.
7. Ананьев Б.Г. Проблема формирования характера. Расширенная стенограмма публичной лекции, прочитанной в 1949 году в Ленинграде. Л.: Тип. им. Володарского, 1949. 56 с.
8. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 488 с.
9. Ананьев Б.Г. Сенсорно-перцептивная организация человека // Познавательные процессы ощущение и восприятие /Под ред. А.В.Запорожца, Б.Ф.Ломова, В.П.Зинченко. М.: Педагогика, 1982. С.7-32.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968. 162 с.
11. Ананьев Б.Г., Дворяшина М.Д., Кудрявцева Н.А. Индивидуальное развитие человека и константность восприятия. М.: Просвещение, 1968. 335 с.
12. Ананьев Б.Г., Рыбалко Е.Ф. Особенности восприятия пространства у детей. М.: Просвещение, 1964. 304 с.
13. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М: Мысль , 1976. 158 с.
14. Атутов П.Р.Політехнічний принцип у навчанні школярів: Пер. з рос.- К.: Рад. Школа, 1982.- 175 с.
15. Бабанский Ю.К. Как оптимизировать процесс обучения. М.: Знание, 1978. 48 с.
16. Баєв Б.Ф. Психологічне вивчення учнів. К.: Радянська школа, 1977. 112 с.
17. Бажин Е.Ф., Ганина Н.А., Корнева Т.В. Описание лица в художественной литературе как проблема восприятия человека человеком // Вопросы психологии 1984. - № 2 С. 142-148.
18. Байбара Т.Н. Дидактические условия эффективного использования исследовательского метода в обучении младших школьников: Дис канд. пед. наук: 13.00.01.- К., 1988.- 217 с.
19. Байбара Т.М. Формування дослідницьких умінь на уроках природознавства // Початкова школа. 1987. - № 2. С. 30-34.
20. Басов М.Л. Избранные психологические произведения. М.: Педагогика, 1975. 432 с.
21. Беляев М.М., Ковалёв К.Н. Хрестоматия по естествознанию. Неживая природа: Пособие для учителя начальной школы. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1948. 288 с.
22. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
23. Бєляєв М.М. Зоологія. Контрольні роботи для заоч. учительських ін-тів. Природничо-географічний факультет. К.: Радянська школа, 1948. 20 с.
24. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів: Дис док. пед. наук: 13.00.01.- К., 1998.- 380 с.
25. Білоконна Н.І. Формування інтелектуальніх умінь молодших школярів у процесі навчання. Дис... канд. пед.наук: 13.00.01/ НПУ ім. Драгоманова. Кривий Ріг, 1998. 196 с.
26. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М.: АПН РСФСР, 1961. 547 с.
27. Блонский П.П. Курс педагогики. 2-е изд., исправ. М., 1918. 224 с.
28. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. 199 с.
29. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. 106 с.
30. Бодров В.А., Лукьянова Н.Ф. Личностные особенности пилотов и профессиональная эффективность // Психологический журнал. 1981. Т.2. - № 9. С. 51-55.
31. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. // Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.Б.Благонадежной. М.: Педагогика, 1972. С. 7-45.
32. Большая советская энциклопедия / Под ред. Б.А.Введенского (гл.редактор) и др. М.: Изд-во Большая Советская энциклопедия” Т. 29. С.6.
33. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Перевод с англ.. К.И.Бабицкого. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
34. Бурменская Г.В. Возможности планомерного развития познавательных процессов дошкольника. Автореф канд. психол. наук: 19.00.07/ МГУ им. М.В.Ломоносова . М., 1978. 24 с.
35. Васильева А.И. Учите детей наблюдать природу. Мн.: Нар.асвета, 1972. 128 с.
36. Вахтеров В.П. Избранные педагогические сочинения /Сост. Л.Н.Литвин, Н.Т.Бритаева; Отв.ред. М.Н.Скаткин. М.: Педагогика. 1987. 401 с.
37. Венгер Л.А. Восприятие и обучение (дошкольный возраст). М.: Просвещение, 1969. 366 с.
38. Венгер Л.А. Педагогика способностей. М., Знание, 1973. 117 с.
39. Ветрова Н.И. Формирование деятельности наблюдения и наблюдательности у детей старшего дошкольного возраста. Автореф... канд.пед.наук: 13.00.01/ Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена Рига, 1974. 20 с.
40. Викладання довкілля в 2(3) класі. Посібник для вчителів, які викладають інтегрований курс Довкілля” в 2(3) класі. Полтава: ПОІПОПП, 1999. 45 с.
41. Виноградова Н.Ф. Умственное воспитание детей в процессе ознакомления с природой. Пособие для воспитателя детского сада. М.: Просвещение, 1978. 103 с.
42. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2121 Педагогика и методика начального обучения” / Под ред.М.В.Гамезо и др. М.: Просвещение, 1984. 256 с.
43. Вопросы изучения учителя. Н.Д.Левитов, Г.С.Прозоров, М.Н.Соколов, Т.К.Чугуев М., 1935. 214 с.
44. Восприятие и действие / Запорожец А.В., Зинченко В.П., Венгер Л.А., Рудская А.Г. / Под. ред. А.В.Запорожца М.: Просвещение, 1967.- 323 с.
45. Всесвятский Б.В. Методика преподавания ботаники в средней школе. Пособие для преподавателей сред. школы и студентов высших пед.учебн. заведений. 3-е изд. испр. и доп. М.: Учпедгиз, 1941. 352 с.
46. Всесвятский Б.В. Общая методика биологии. Учеб.пособие для пед.инт-тов. М.: Учпедгиз, 1960. 331 с.
47. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте. Избр. психологические исследования. М.: Изд. АПН РСФСР, 1950.- 343 с.
48. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. Из неопубликованных трудов. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 500 с.
49. Гальперин П.Я. Введение в психологию: Учебное пособие для вузов/ Ред., предисл. и коммент. А.И.Подольского.- М.: Изд. дом Университет”, 1999.- 332 с.
50. Герд А.Я. Избранные педагогические труды / Под ред. Б.Е.Райкова. М.: Изд-во Академии пед. наук РСФСР, 1953. 206 с.
51. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе. М.: Знание, 1989. 80 с.
52. Гильбух Ю.З. Психолого-педагогические основы индивидуального подхода к слабоподготовленным ученикам: Пособие для учителей классов выравнивания. К.: Радянська школа, 1985. 176 с.
53. Гиппиус С.В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой психотехники: Учебно-метод. Пособие к урокам актерского мастерства. М.-Л: Искусство, 1967. 295 с.
54. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: психологія, діагностика, педагогіка: пер. З укр.. Переоб. і доп. К.: Ін-т психології АПН України, 1993. 272 с.
55. Гільбух Ю.З., Георгієвська В.А. Розвивайте розум дітей: Альбом: В 2 ч. Ч.1. К.: Освіта, 1993. 80 с.
56. Гоженко Л.И. Система познавательных заданий как средство формирования общеучебных умений школьников / На материале предметов естественного цикла IV-VI классов: Автореф. дис канд. пед наук: 13.00.01/ Ин-т педагогики АПН України.- К., 1985.- 19 с.
57. Голубева К.Н. Воспитание у детей любви к природе. Л: Госместпромиздат, 1962. 48 с.
58. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
59. Гуревич Ю.Г., Кошелева С.В. Психологические особенности учебной деятельности. Учеб. пособие. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1988. 72 с.
60. Дарвин Чарльз. Воспоминание о развитии моего ума и характера (автобиография). Дневник работы и жизни. Полный пер. с рукописей Ч.Дарвина, вступит. статья и коммент. проф. С.Л.Соболя. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1957. 251 с.
61. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. 2001. - № 1. C. 27-54.
62. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Б.С.Кобзарь, Г.Ф.Кумарина, Ю.А.Кусай и др. / Под ред. В.А.Онищука. К.: Рад. шк., 1987. 351с.
63. Довкілля-2: Пробн. Підр. для учнів 2(3) кл./ К.Ж.Гуз, В.Р.Ільченко та ін.; під ред. В.Р.Ільченко. Полтава: ПОІПОПП, 2000. 103 с.
64. Дусавицкий А.К. Воспитывая интерес. М.: Знание, 1984. 80 с.
65. Дусавицкий А.К. Формула интереса.- М.: Педагогика, 1989.- 172 с.
66. Егоров Т.Г. Психология. (Учеб. пособие для военных учеб. заведений). 2-е доп. изд. М.: Воениздат, 1955. - 264 с.
67. Жданова Р.А. О развитии отношения к учению у младших школьников. Ростов н/Д.: Рост н/Д. гос. пед ин-т, 1969. 23 с.
68. Задесенець М.П. Вікові особливості розвитку та виховання дітей. К.: Радянська школа, 1973. 152 с.
69. Занков Л.В. Беседы с учителями (Вопросы обучения в начальных классах). М.: Просвещение, 1970. 200 с.
70. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1990. 424с.
71. Запорожець А.В. Развитие произвольных движений. М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1960.- 430 с.
72. Запорожець О.В. Психологія (Підручник для дошкільних педагогічних училищ). 3-є видання. К.: Радянська школа, 1967. 222 с.
73. Захарова Н.М. Міжпредметні зв’язки як засіб формування загальнопізнавальних умінь молодших школярів: Дисканд. пед. наук: 13.00.09 К., 2000. 190 с.
74. Земцова Т.В. Умственное воспитание старших дошкольников в процессе ознакомления с явлениями неживой природы (на материале тепловых явлений). Автореф канд. пед. наук: 13.00.01/ НИИДВ. М., 1982. 24 с.
75. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб. М.: Издательская корпорация Логос”, 1999. 384 с.
76. Золотова Е.И. Знакомим дошкольников с миром животных / Под ред. Н.Ф.Виноградовой. М.: Просвещение, 1982. 96 с.
77. Игнатьев Б., Соколов С. Наблюдай природу: Тетрадь для летних самостоятельных работ и наблюдений. Выпуск приготовительный: Неживая и живая природа. М., 1916. 36 с.
78. Использование игр и игровых упражнений в учебно-воспитательном процессе в 1-4 классах./ Сост. Г.Д.Простак.- Минск: Нар. асвета, 1987. - 70 с.
79. Исследование развития познавательной деятельности. Под ред. Дж.Брунера, Р.Олвер и П.Гринфилд: Пер. с англ. М.: Педагогика, 1971. 392 с.
80. Ігнатенко Г.В. Розвиток самостійності школярів у процесі трудового навчання (на прикладі уроків обслуговуючої праці в 5-6 класах): Дисканд..пед.наук: 13.00.02. К., 1999. 195 с.
81. Ігнатенко Н.В. Дидактичне забезпечення розуміння навчальних текстів учнями початкових класів: Дис канд.пед.наук: 13.00.09.- К., 2001.- 230с.
82. Ільченко В.Р. , Гуз К.Ж. Освітня програма Довкілля”: концептуальні засади інтеграції змісту природничонаукової освіти. Київ-Полтава, ПОІПОПП, 1999. 123 с.
83. Как знакомить дошкольников с природой / Л.А.Каменева, А.К.Матвеева, А.К.Маневцева и др. / Под ред. П.Г. Саморуковой. - М.: Просвещение , 1978.- 223 с.
84. Калчев П.П. Мотивы учебной деятельности первоклассников 6 и 7 лет: Автореф...канд. психол. наук: 19.00.07 / ЛГУ - Л.,1986.- 22 с.
85. Каптерев П.Ф. Детская и педагогическая психология / Н.С.Лейтес (авт. вступ. ст., коммент. и сост.); Академия педагогических и социальных наук, Московский психолого-социальный ин-т.- М.: Воронеж, 1999. - 336 с.
86. Каптерев П.Ф. Дидактические очерки. Теория образования // Избр. педагоги. соч. - М.: Педагогика, 1982.- 704 с.
87. Кириллова Г.Д. Теория и практика уроков в условиях развивающего обучения. М.: Просвещение, 1980. 159 с.
88. Климов Е.А. Общая психология. Общеобразовательный курс: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. 511 с.
89. Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство. Підручник для 4 кл. чотириріч. почат. шк. і 3 кл. триріч. почат. шк. 2-е вид. Львів.: Світ, 1995. 112 с.
90. Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство: Підручник для 3 кл. чотириріч. початк. шк.. і 2 кл. триріч. почат. шк. 4-е вид., перероб. К.: Освіта, 1992. 144 с.
91. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учеб. пособие. К.: Вища шк., 1990. 248 с.
92. Коломенский Я.Л. Человек: Психология: Кн. для уч-ся ст.классов. 2-е изд., доп. М.: Просвещение, 1986. 213 с.
93. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. М.: Учпедгиз, 1956. 651 с.
94. Коновець С.В. Образотворче мистецтво в початковій школі. Метод. посібник. Рівне: Каліграф, 2000. 80 с.
95. Коротов В.М. Введение в педагогику.- М.: УРАО, 1999.-256 с.
96. Корсунский Е.А. Игра в портреты” как средство диагностики и развития психологической проницательности школьников и учителей // Вопросы психологии. 1985. - № 3. С.144-149.
97. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під. ред. Л.М. Проколієнко.- К.: Рад. шк.., 1989.- 608 с.
98. Краткий психологический словарь / Ред.-сост. Л.А.Карпенко; Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. 2 изд., расш., испр. и доп. Ростов н/Д: Изд-во Феникс”, 1998. 512 с.
99. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи).- К.: Грамота, 2003.- 216 с.
100. Кренке Ю. Практический курс воспитания актера. Учебное пособие для театр. ин-тов и училищ. 2-е изд. М.: Искусство, 1938. 345 с.
101. Кристи Г.В. Воспитание актера школы Станиславского: Учебное пособие для театр. ин-тов и училищ / Ред. В.А.Прокофьев. 2-е издание. М.: Искусство, 1978. 430 с.
102. Крупская Н.К. Педагогические сочинения. В десяти томах/ Под ред. Н.К. Гончарова и др. М.: Изд-во Академии пед. наук РСФСР, 1959.- Т.3. - 799 с.
103. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии.- М.: Просвещение, 1972. 255 с.
104. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников.. М.: Просвещение, 1968.- 431 с.
105. Крутецкий В.А. Психология: Учеб. для учащихся пед. училищ. 2-е изд., перераб и доп. М.: Просвещение, 1986. 336 с.
106. Ксенофонтова А.Н. Совершенствование речевой деятельности учителя и учащихся в учебном процессе. Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. 115 с.
107. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. 180 с.
108. Кузьмина Н.В. Формирование педагогических способностей. Л.: Изд-во ЛГУ , 1961.- 98 с.
109. Кукосян О.Г. Профессия и познание людей. Ростов-на дону: Изд-во Российского ун-та, 1981. 158 с.
110. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учеб. пособие. 4-е изд. М.: Изд-во УРАО, 1998. 176 с.
111. Куликова Т.А. Воспитание познавательных интересов у детей старшего дошкольного возраста (на материале экскурсий в природу). Авторефканд. пед. наук: 13.00.01 / АПН СССР НИИДВ М., 1978. 22с.
112. Курс психологии: Учебно-методичнское пособие для студентов-заочников педагогических институтов / Под ред. М.В.Гамезо. М.: Просвещение, 1967. 312 с.
113. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике. Таллин: Валгус, 1980. 366с.
114. Кюрти Я. Развитие умственных способностей детей от 6 до 14 лет // Психологические исследования познавательных процессов и личности. М.: Наука, 1983. 216 с.
115. Левитов Н.Д. Вопросы психологии характера. 2-е изд.- М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1956. 368 с.
116. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология: Учебное пособие для педагогических институтов. 2-е изд. испр. и доп. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещение РСФСР, 1960. 428 с.
117. Левитов Н.Д. Наблюдательность. М.: Изд-во ВЦСПС, 1924. 38 с.
118. Левитов Н.Д. Психология характера. Изд. 3-е испр. и доп. М.: Просвещение, 1969. 424 с.