Сава Андрій Петрович Регулювання соціально- економічного розвитку сільських територій: теорія, мето­дологія, організація

brief description

Сава Андрій Петрович, докторант ННЦ «Інститут аграр­ної економіки» НААН України: «Регулювання соціально- економічного розвитку сільських територій: теорія, мето­дологія, організація» (08.00.03 - економіка та управління національним господарством). Спецрада Д. 26.350.01 у ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

САВА Андрій Петрович

УДК 330.3:338.43:332.14

ДИСЕРТАЦІЯ

РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством
Подається на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
/ А.П. Сава /

Науковий консультант:
МАЛІК Микола Йосипович
доктор економічних наук, професор, академік НААН

Київ – 2018

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОСИЛАНЬ …………………………… 4 ВСТУП ……………………………………………………………… 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ
СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ …………………………………………… 16
1.1. Сільські території як економічна система та наукова
категорія: сутнісні ознаки та функції …..………………………………. 16
1.2. Генезис та сучасний вимір концептуальних основ розвитку

сільських територій 32
1.3. Теоретичні моделі та засади регулювання розвитку сільських територій 51
1.4. Світовий досвід регулювання розвитку сільських територій
………………………………………………………………………………. 71
Висновки до розділу 1 91
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО- ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ
ТЕРИТОРІЙ …………………………………………….………………. 94
2.1. Інституціонально-правове забезпечення функціонування
системи регулювання …………………………….................................... 94
2.2. Методологія організаційного становлення сільських територій 113
2.3. Методика індикативної оцінки розвитку сільських територій
………………………………………………………………………………. 134
Висновки до розділу 2 157
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ УМОВ РОЗВИТКУ
СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ………………………………………..…. 159
3.1. Оцінка сучасних трансформацій та рівня економічного розвитку сільських територій ..…………………………………………. 159
3.2. Характеристика соціальної складової розвитку сільських територій 181
3.3. Еколого-економічні процеси на сільських територій .……… 210
3.4. Індикативний аналіз національних особливостей розвитку
сільських територій ……………………………………………………… 222
Висновки до розділу 3 243
РОЗДІЛ 4. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ У МЕХАНІЗМІ
РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ……… 245
4.1. Інтереси стейкхолдерів у формуванні механізму розвитку
сільських територій 245
4.2. Дерегуляція напрямів розвитку сільських територій .……… 266
4.3. Відповідальність підприємництва та її вплив на розвиток
сільських територій 290
Висновки до розділу 4 311
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧ-
НОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ……………………. 313
5.1. Формування стратегічних цілей розвитку сільських територій
на національному рівні 313
5.2. Математичні моделі прогнозування соціально-економічного розвитку сільських територій ……………...…………………………… 332
5.3. Концептуальні підходи та напрями формування моделі розвитку сільських територій 353
Висновки до розділу 5 373
ВИСНОВКИ 375
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 380
ДОДАТКИ ………………………………………………………….. 421

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВВП – валовий внутрішній продукт ВРП - валовий регіональний продукт ВРУ – Верховна Рада України
ДСС України – Державна служба статистики України ЄС – Європейський Союз
ІЛР – індекс людського розвитку КМУ – Кабінет Мінсітрів Ураїни
НААН України – Національна академія аграрних наук України НТП – науково-технічний прогрес
ОЕСР - Організація з економічного співробітництва і розвитку ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОТГ – об’єднана територіальна громада ПЦМ – програмно-цільовий метод
САП – Спільна аграрна політика
САР – сільські адміністративні райони СОТ – Світова організація торгівлі

ВСТУП

Актуальність теми. При обґрунтуванні процесів соціально- економічного розвитку сільських територій в наукових джерелах застосовують такі поняття як «розвиток», «економічний розвиток» і «сталий розвиток». Більшість тверджень учених базується на окремих аспектах розвитку, зокрема, економічному зростанні та структурній перебудові, задоволенні потреб технологічного прогресу, підвищенні рівня життя тощо.
Історичний досвід функціонування світової економіки засвідчив лише превалювання економічних інтересів над усіма іншими (соціальними, екологічними). Однак концепція економічної ефективності вичерпала себе через виникнення ряду екологічних, соціальних та загальносуспільних проблем і диспропорцій. У результаті усвідомлення важливості трьох основних складових життя будь-якого суспільства (економічної, соціальної та екологічної) сформувалася концепція сталого (гармонійного або збалансованого) розвитку.
Розвиток сільських територій та підвищення рівня життя сільського населення є важливим державним завданням, від вирішення якого залежить збалансованість стратегічних цілей розвитку національної економіки: забезпечення продовольчої безпеки держави і конкурентоспроможності аграрної галузі, збереження поселенської мережі сільських територій, людського капіталу та раціональне використання природних ресурсів.
Питанням теоретико-методологічного та організаційно-практичного забезпечення, визначення концептуальних засад, стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку сільських територій, обґрунтування інструментів управління соціально-економічними процесами територіальних громад присвячені наукові праці відомих економістів-аграріїв, таких як А. Адеуї, С.Т. Акіндел, О.П. Амбросенко, В.Г. Андрійчук, І.Ф. Баланюк, В.А. Барановський, В.М. Баутін, О.А. Белевят, І.К. Бистряков, О.М. Бородіна,

О.Г. Булавка, І.В. Гончаренко, Ю.Е. Губені, В.В. Зіновчук, В.С. Дієсперов, М.І. Долішній, Л.В. Забуранна, В.Д. Залізко, О.В. Заставецька, В.К. Збарський, В.В. Козлов, М.Ф. Кропивко, А.В. Лісовий, Ю.Я. Лузан, Ю.О. Лупенко, І.І. Лукінов, А.Г. Мазур, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Могильний, Г.Л. Монастирський, М.К. Орлатий, Т.О. Осташко, О.І. Павлов, В.А. Поповкін, І.В. Прокопа, В.А. Пулім, В.П. Рябоконь, П.Т. Саблук, М.Г. Саєнко, О.П. Славкова, М.В. Смушак, М.П. Талавиря, В.А. Ткачук, В.К. Терещенко, М. Трейсі, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, Л.Г. Чернюк, О.В. Шебаніна, О.Г. Шпикуляк, В.В. Юрчишин, С.О. Юшин та ін.
Разом із тим, незважаючи на суттєві напрацювання в означеному напрямі, існує необхідність поглибленого дослідження нових підходів до формування управлінської системи функціонування сільських територій в умовах інституційних трансформацій. Це вимагає уточнення стратегічних підходів до розвитку сільських територій, опрацювання відповідних концепцій та розроблення рекомендацій прикладного характеру для суб’єктів регулювання різних рівнів, що зумовило вибір теми дослідження, її актуальність, наукове та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за темою «Теоретично-методологічне забезпечення соціально-економічного розвитку сільських громад та територій» (номер державної реєстрації 0116U003065), у межах якої автором розроблено теоретико-методологічні та організаційно-економічні засади розвитку сільських територій в умовах децентралізації; Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН за темою
«Теоретико-методичні засади збалансованого соціально-економічного розвитку сільських територій: регіональний аспект» (номер державної

реєстрації 0116U003447), у межах якої автором розроблено концептуальні та стратегічні підходи до регулювання розвитку сільських територій.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та науково-практичних засад формування стратегічних напрямів регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій. Відповідно до мети було поставлено такі завдання і запропоновано їх вирішення:
- узагальнити підходи до ідентифікації поняття сільських територій та їх сутності, ознак і функціональні особливості;
- обґрунтувати концептуальні засади соціально-економічного розвитку сільських територій;
- визначити теоретичні підходи до регулювання розвитку сільських територій;
- узагальнити міжнародний досвід регулювання розвитку сільських територій;
- оцінити рівень інституціонально-правового забезпечення соціально- економічного розвитку села;
- сформувати методологічні підходи до організаційного становлення сільських територій;
- розробити методику індикативної оцінки стану і розвитку сільських територій;
- оцінити сучасний стан трансформаційних змін в соціально- економічній сфері села;
- виділити індикативні параметри основних проблем функціонування сільських територій;
- розробити типологізацію сільських територій за рівнем їх розвитку та регулювання;
- визначити передумови ефективного розвитку сільських територій на засадах тактичного залучення стейкхолдерів;

- обґрунтувати організаційно-економічний механізм функціонування сільських територій в умовах децентралізації;
- розкрити значення підприємницької діяльності в розвитку сільських територій;
- сформувати стратегічні напрями розвитку сільських територій на національному рівні;
- розробити економетричну модель розвитку сільських територій;
- сформувати концептуальні підходи до розвитку сільських територій на різних рівнях регулювання.
Об’єктом дослідження є процес функціонування і розвитку сільських територій України.
Предметом дослідження визначено сукупність теоретичних, методологічних та прикладних засад регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій України.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод наукового пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань розвитку сільських територій, рекомендації науково-дослідних установ з досліджуваної проблеми.
Дисертація базується на використанні загальнонаукових методів досліджень: теоретичного узагальнення, системного аналізу і синтезу (для комплексної характеристики розвитку сільських територій, для ідентифікації їх як економічної категорії, оцінки ознак та функціональних особливостей); логіко-історичного методу (для вивчення базових концепцій і теорій розвитку сільських територій); ретроспективного аналізу (для дослідження тенденцій і суперечностей розвитку сільських територій за економічними, соціальними та екологічними параметрами); системного підходу (при розкритті сутності сільських територій та особливостей їх функціонування);

термінологічного аналізу (для формування понятійного апарату дослідження проблем розвитку сільських територій); інституціонального підходу (для з’ясування передумов, напрямів і перспектив інституціоналізації розвитку сільських територій, обґрунтування напрямів удосконалення регулювання розвитку сільських територій на різних рівнях); економіко-статистичного аналізу (при оцінюванні сучасного стану розвитку сільських територій); економетричного моделювання (виявлення впливу чинників на рівень розвитку сільських територій); групування і класифікації (для визначення типологізації розвитку сільських територій); абстрагування та формалізації (для обґрунтування детермінантів розвитку сільських територій, теоретичного узагальнення і формулювання висновків).
Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали науково-практичних конференцій, нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної служби статистики України, довідкові та інформаційні видання, інтернет- ресурси, власні емпіричні дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. До основних результатів дослідження, що відображають наукову новизну, розкривають зміст дисертації й винесені на захист, належать такі:
вперше:
– розроблено концептуальні положення регулювання соціально- економічного розвитку сільських територій, в яких ідентифіковано сукупність суб’єктів регулювання, визначено їх повноваження та взаємозалежність на національному, регіональному, районному та базовому рівнях, що дозволяє окреслити вектори державної політики і регуляторні заходи щодо забезпечення функціонування сільських територій за напрямами секторальної децентралізації;

– запропоновано методичний підхід до індикативного оцінювання соціально-економічного розвитку сільських територій із застосуванням математичних функцій нечітких множин економічних, соціальних, екологічних параметрів та трирівневого алгоритму визначення багатофакторних й інтегрального індексів за відповідними блоками дослідження, що дозволило сформувати систему моніторингу сільських територій за рівнем їх розвитку;
– розроблено модель соціально-економічного розвитку сільських територій з урахуванням впливу факторних ознак за економічною, соціальною та екологічною складовими, що визначає їх причинно- наслідковий зв'язок та здатність системи регулювання сформувати прогностичні параметри майбутнього стану сільських територій і розробки організаційно-економічних заходів його досягнення;
удосконалено:
– теоретичні підходи до організації сільських територій та їх розвитку, які через вплив означених чинників на стан їх функціонування формують ієрархію системи регулювання на різних рівнях (національному, регіональному, районному і базовому) і дозволяють забезпечувати розвиток суб’єктів в межах єдиного ланцюга механізму реалізації регулювання: потреби–інтереси–цілі–рішення–дії–результати;
– застосування програмно-цільового методу для побудови логічної послідовності (алгоритму) формування державної політики та законодавчого поля її реалізації на національному рівні, розроблення стратегій і цільових програм на регіональному рівні та реалізації організаційно-економічного механізму регулювання на базовому рівні;
– критерії механізму формування системи типологізації сільських територій за рівнем їх розвитку на основі ранжування величин індексів за групами типів розвитку, що є підґрунтям для встановлення пріоритетності

вирішення проблем функціонування сільських територій та розроблення організаційно-економічного механізму регулювання їх розвитку;
– поняття «сільські території» з позиції системного підходу, що враховує наявну сукупність ресурсів, населення, виробничих структур, які здатні розвиватись, а також визначається як наукова категорія з притаманними їй ознаками, функціями і взаємозв’язками. Це дає змогу конкретизувати теоретичну і практичну роль сільських територій у забезпеченні розвитку економічної, соціальної та екологічної складових шляхом визначення їх системної і функціональної структури;
– механізм реалізації принципів функціонування відповідального підприємництва, який забезпечує не лише соціальну злагодженість у суспільстві та покращення природного середовища, але й підвищує імідж суб’єктів господарювання та формує передумови прибуткового оптимуму й можливості подальшого використання соціально відповідального інструментарію забезпечення розвитку сільських територій;
– алгоритм визначення пріоритетності проблем розвитку сільських територій і послідовності їх вирішення на різних рівнях регулювання, що дає можливість розробити стратегії й державні цільові програми на національному, визначити їх галузево-просторові особливості на регіональному та сформувати конкретний управлінський інструментарій для кожної територіальної громади на базовому рівнях;
дістали подальший розвиток:
– стратегічні напрями соціально-економічного розвитку сільських територій, які передбачають поєднання економічних, соціальних та екологічних чинників, а саме: забезпечення економічного зростання, при якому досягається високий рівень якості життя сільського населення без загрози забруднення навколишнього природного середовища шляхом формування моделі розвитку сільських територій з визначенням рівнів впливу та цілей регулювання;

– організаційно-економічна оцінка трансформаційних змін у стані сільських територій шляхом визначення тенденцій змін таких індикаторів, як: ресурсне забезпечення, зростання секторальної економіки, інвестиційна привабливість територій, підвищення підприємницької активності, демографічне становище, забезпеченість освітніми послугами, зайнятість, розвиток соціальної інфраструктури, дохідність та якість життя населення, забрудненість природних ресурсів, що сприятимуть економічному зміцненню, становленню соціальної сфери та покращенню екологічного стану сільських територій;
– застосування інтегрального індексу стану сільських територій за складовими (економічною, соціальною, екологічною), що дозволили встановити вплив зміни факторних й просторових умов на національний вимір результативної ознаки як основи для оцінки соціально-економічного розвитку сільських територій способу та визначення механізму їх регулювання;
– спосіб визначення сфери впливу та функціональної здатності регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій на основі розробленої карти стейкхолдерів та матриці їх можливостей і зацікавленості, що дають змогу, виходячи із потреб та інтересів громадян, формувати систему ключових факторів успіху (плану конкретних дій), стратегії просторового розвитку, порівняння можливостей і загроз зовнішнього середовища та слабких і сильних сторін внутрішнього середовища;
– теоретико-організаційні засади соціально-економічного розвитку сільських територій як запоруки гармонійного досягнення збалансованих цілей, що дозволили виокремити сільські території в самостійний об’єкт регулювання, виділити людину як носія властивостей в межах природного, соціального, економічного та інституціонального середовищ та сформувати структурно-логічну схему організаційно-економічного забезпечення розвитку на різних рівнях регулювання.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення та отримані практичні результати спрямовані на удосконалення системи регулювання розвитку сільських територій і можуть бути використані державними інституціями для формування новітньої концепції і стратегії їх розвитку. Прикладні аспекти підтверджуються практичним застосуванням окремих результатів дослідження, зокрема: пропозиції щодо методологічних підходів оцінки стану сільських територій та обґрунтування напрямів їх стратегічного розвитку прийняті до впровадження Відділенням аграрної економіки і продовольства НААН (довідка № 07-05/53 від 15.06.2018 р.); рекомендації щодо розробки механізмів ефективного функціонування сільських територій та напрямів інформаційно- консультаційного забезпечення їх розвитку в умовах децентралізації управління використані ВГО «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України» (довідка № 1-13/09/18 від 13.09.2018 р.); пропозиції з обґрунтування типологізації сільських територій та визначення пріоритетності вирішення проблемних питань їх функціонування прийняті до використання Тернопільською обласною радою (довідка № 04-1276 від 08.11.2018 р.); пропозиції з формування організаційних засад процесу зайнятості сільського населення, напрямів підвищення дохідності їх домогосподарств, а також щодо удосконалення системи управління громадою в умовах децентралізації впроваджено Довжанською сільською радою Тернопільської області (довідка № 179 від 12.11.2018 р.).
Теоретичні узагальнення та практичні результати, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, використовуються у науково-дослідній діяльності Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (довідка № 663 від 06.11.2017 р.) та навчальному процесі Тернопільського національного економічного університету при викладанні навчальних дисциплін «Економічна діагностика», «Соціально-правове

забезпечення діяльності підприємств АПВ» (довідка № 126-25/2626 від 21.12.2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистої роботи автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації є складовою щорічних наукових звітів ННЦ «Інститут аграрної економіки», а також пройшли апробацію на наукових конференціях, конгресах, круглих столах: «Экономика глазами молодых» (г. Вилейка, 28-30 мая 2010 г., г. Минск, 1-3 июня 2012 г., 17-18 июня 2013 г.,
20-22 июня 2014 г., 16-17 сентября 2016 г.); «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 24-25 лютого 2011 р., 23-24 лютого 2012 р.);
«Інноваційний розвиток регіонів та глобалізаційні процеси» (м. Тернопіль, 13-14 квітня 2011 р.); «Роль науки у підвищенні технологічного рівня і ефективності АПК України» (м. Тернопіль, 18-20 травня 2011 р., 16-18 травня 2012 р., 15-16 травня 2014 р., 4 грудня 2015 р.); «Актуальные проблемы экономики и учета в отраслях АПК» (г. Зерноград, 4 апреля 2011 г.); «Євроінтеграційні процеси в суспільстві: трансформація та розвиток» (м. Тернопіль, 22-23 квітня 2012 р.); «Розвиток аграрного підприємництва: тенденції та перспективи» (м. Київ, 31 травня 2012 р.);
«Аграрная наука XXI века. Актуальные исследования и перспективы» (г. Санкт-Петербург, 21-22 февраля 2013 г.); «Взгляд молодых ученых на техническую и технологическую модернизацию АПК» (г. Великие Луки, 17-18 апреля 2013 г.); «Стратегія збалансованого використання економічного, технологічного та ресурсного потенціалу країни» (м. Кам’янець- Подільський, 4-5 червня 2015 р., 1 червня 2016 р.); «Теоретичні та практичні аспекти розвитку аграрного бізнесу України» (м. Тернопіль, 28 жовтня 2015

р.); «Проблеми збалансованого розвитку аграрного сектору економіки» (м. Київ, 19-20 листопада 2015 р.); «Прикладна економіка – від теорії до практики» (м. Тернопіль, 20 жовтня 2016 р., 27 жовтня 2017 р.);
«Трансформаційні перетворення в аграрній сфері України за вченням академіка І.І. Лукінова та їх втілення в сучасні умови господарювання» (м. Київ, 15 грудня 2016 р.); «Аграрна наука та освіта Поділля» (м. Кам’янець-Подільський, 14-16 березня 2017 р.); «Фінансово-економічний розвиток України в умовах трансформаційних перетворень» (м. Львів, 6-7 квітня 2017 р., 26 квітня 2018 р.); «Збалансоване природокористування: традиції, перспективи і інновації» (м. Київ, 18-19 травня 2017 р.); «Актуальні проблеми аграрної економіки: теорія, практика, стратегія» (м. Кам’янець- Подільський, 12-13 жовтня 2017 р.); «Становлення механізму публічного управління розвитком сільських територій як пріоритет державної політики децентралізації» (м. Житомир, 28 листопада 2017 р.); «Стратегії та інновації: актуальні управлінські практики» (м. Кривий Ріг, 28 квітня 2018 р.).
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 75 наукових праць, серед яких: 6 монографій, у тому числі 1 одноосібна (обсягом 17,41 ум. друк. арк.); 29 статей у наукових фахових виданнях України (17 включено до міжнародних наукометричних баз), з них 20 – одноосібні; 1 стаття – в електронному науковому виданні; 31 – у матеріалах науково-практичних конференцій; 9 – публікацій в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які належать особисто здобувачеві, становить 55,10 ум. друк. арк.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списків використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертаційної роботи викладений на 379 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертація містить 71 таблицю, 64 рисунки, 14 додатків на 166 сторінках. Списки використаних джерел налічують 376 найменувань на 41 сторінці.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нові підходи щодо вирішення наукової проблеми функціонування сільських територій України та регулювання їх соціально-економічного розвитку. За результатами досліджень сформульовано такі висновки теоретико- методологічного та науково-практичного характеру:
1. Обґрунтовано теоретичні засади понятійно-категоріального апарату дослідження, які дозволили встановити, що сільські території необхідно розглядати як складну, динамічну, комплексну природно-ресурсну, адміністративно-територіальну, соціально-демографічну, економіко-галузеву систему із наявною в ній сукупністю ресурсів, населенням, виробничих структур. Ідентифікація поняття здійснюється через призму системно- комплексного бачення формування економічних, соціальних та екологічних параметрів розвитку сільських територій.
2. Уточнено концептуальні підходи до формування моделі розвитку сільських територій, яка передбачає створення політичних та правових передумов розроблення стратегій на національному рівні; забезпечення можливостей їх реалізації та організаційного супроводу на регіональному рівні, а також виконання регуляторних заходів і цілей – на базовому. Це дозволить забезпечити зрівноважене задоволення інтересів трьох основних складових елементів розвитку сільських територій, під яким слід розуміти такий напрям економічного зростання, за якого забезпечується високий рівень якості життя населення без загрози забруднення навколишнього природного середовища.
3. Виділено теоретичні підходи до організації сільських територій, які визначають передумови (територіальні, соціально-економічні, екологічні), чинники (зовнішні та внутрішні), принципи (організації та регулювання) переходу від галузевого до просторового трактування їх розвитку та формування як системного утворення і самостійного об’єкта у процесі

регулювання на національному, регіональному, районному і базовому рівнях управління. Їх застосування дає змогу встановити оптимальне співвідношення впливу суб’єктів державного, самоврядного, ринково- інституціонального та громадського регулювання на організацію, планування і формування прогнозних параметрів розвитку сільських територій.
4. На основі аналізу міжнародного досвіду змішаної моделі централізованого і самоврядного регулювання галузевого, просторового та людського розвитку обґрунтовано наукову доктрину соціально-економічного розвитку сільських територій України шляхом встановлення єдиних стандартів регламентації бізнес-процесів, дієвих правил державно- приватного партнерства, формування організаційно-економічного механізму досягнення зрівноважених цілей розвитку сільських територій за основними напрямами секторальної децентралізації.
5. Встановлено взаємозалежність ефективності інституціонально- правового забезпечення розвитку сільських територій та функціональної здатності суб’єктів до регулювання на різних рівнях, що передбачає формування державної політики та законодавчого поля її реалізації (національний рівень); розроблення стратегій та цільових програм соціально- економічного розвитку сільських територій (регіональний і районний рівні); реалізацію організаційно-економічного механізму програмно-цільового регулювання розвитку сільських територій (базовий рівень).
6. Обґрунтовані методологічні підходи щодо дослідження організаційного становлення сільських територій, що дозволяють за допомогою використання системного підходу у відборі критеріїв встановлення соціально-економічного розвитку за їхніми складовими; визначення сукупності методів і загального алгоритму оцінювання відповідних процесів; побудови моделі комплексної оцінки стану взаємодії елементів сільських територій згідно системи адаптації «методологія – методи – критерії – показники – технологія оцінювання», сформувати комплекс знань природничо-наукового пізнання і соціально-економічної

практики функціонування сільських територій.
7. Розглянутий варіант формування процедурних елементів методології дослідження соціально-економічного стану сільських територій формує методичний підхід до індикативного оцінювання розвитку сільських територій у вигляді застосування математичної моделі нечітких множин. Ці множини включають економічні, соціальні, екологічні параметрів та трихрівневий алгоритм обчислення індивідуальних індексів стимулятивного й десимулятивного характеру, багатофакторних індексів за відповідними блоками дослідження й інтегрального індексу.
8. Здійснено організаційно-економічне оцінювання трансформаційних змін у стані сільських територій з визначенням тенденцій функціонування окремих індикаторів: ресурсне забезпечення, зростання секторальної економіки, інвестиційна привабливість територій, підвищення підприємницької активності (економічний блок); демографічне становище, забезпеченість освітніми послугами, зайнятість, розвиток соціальної інфраструктури, дохідність та якість життя населення (соціальний блок); забрудненість природних ресурсів, що сприятимуть економічному зміцненню, становленню соціальної сфери та покращенню екологічних процесів сільських територій (екологічний блок).
9. Встановлено особливості функціонування сільських територій за інтегральним індексом соціально-економічного розвитку й кожною його складовою (економічною, соціальною, екологічною), що дало змогу виявити залежність поведінки факторних і просторових ознак на національний вимір результативної ознаки. За розрахунками, протягом досліджуваного періоду значення Іінтеграл дорівнювало 0,310, у тому числі за блоками дослідження: 0,468 (Іекон), 0,541 (Ісоц) та 0,118 (Іекол). Це свідчить про диспропорції у функціонуванні кожної складової та необхідність виділення найбільш вагомих напрямів регулювання розвитку сільських територій.
10. На основі системи індикативного оцінювання запропоновано механізм формування типологізації сільських територій за рівнем їх розвитку

шляхом ранжування поведінкової характеристики індексів за п’ятьма групами (згідно зі значеннями індексів від 0 до 1 з рівномірною градацією у 0,2). Кожній групі присвоєно відповідний тип розвитку: 1 – критичний, 2 – загрозливий, 3 – задовільний, 4 – оптимальний, 5 – найкращий, що є підґрунтям для визначення пріоритетності вирішення проблемних питань функціонування сільських територій та розроблення організаційно- економічного механізму регулювання їх соціально-економічного розвитку.
11. Обґрунтовано форми впливу та функціональної здатності регулювання розвитку сільських територій на основі розробленої карти стейкхолдерів і матриці їхніх можливостей та зацікавленості, де встановлено перелік найбільш впливових суб’єктів: громади сільських територій; органи місцевого самоврядування; приватні, комунальні та державні власники соціальних та екологічних об’єктів. Виходячи з їхніх потреб та інтересів, сформовано систему ключових факторів успіху (плану конкретних дій) просторового розвитку шляхом порівняння можливостей і загроз зовнішнього середовища та слабких і сильних сторін внутрішнього середовища.
12. Ґрунтуючись на системному підході до процесу регулювання, запропоновано модель дерегуляції розвитку сільських територій, в якій визначена сукупність суб’єктів регулювання, їхніх повноважень та взаємозалежність на національному, регіональному, районному та базовому рівнях. Це дає змогу встановити вектори державної політики, сформувати передумови розроблення стратегії, організаційно-економічний механізм і регуляторні заходи забезпечення функціонування складових сільських територій за напрямами секторальної децентралізації.
13. Обґрунтування теретико-методологічних та організаційно- практичних засад визначення поняття соціальної відповідальності дозволили розробити принципи і модель функціонування відповідального підприємництва, що забезпечують не лише соціальну злагоду в суспільстві та стабільність навколишнього природного середовища, але й підвищують

імідж суб’єктів господарювання та формують передумови прибуткового оптимуму, можливості подальшого використання соціально відповідального інструментарію забезпечення розвитку сільських територій.
14. Запропоновано алгоритм визначення пріоритетності проблем розвитку сільських територій шляхом формування відповідних груп за типом розвитку (невідкладні, першочергові; середньострокові; віддалені) і послідовності їх вирішення на різних рівнях регулювання, що дає можливість опрацювати стратегії й державні цільові програми на національному рівні, визначити їх галузево-просторові особливості на регіональному рівні та сформувати конкретний управлінський інструментарій для кожної територіальної громади на базовому рівні.
15. Розроблено математичну модель на основі кореляційної залежності рівня розвитку сільських територій як результативного показника від факторних ознак за економічною, соціальною та екологічною складовими, з визначенням їх причинно-наслідкових зв’язків, ендогенних та екзогенних змінні. Модель забезпечує здатність системи регулювання сформувати прогностичні імперативи майбутнього стану сільських територій й визначити організаційно-економічні заходи (програмні, нормативно-правові, адміністративні та інформаційні) його досягнення.
16. Сформовано новітні концептуальні підходи до розвитку сільських територій на основі принципів людиноцентризму як запоруки гармонійного досягнення збалансованих цілей дозволили виокремити сільські території в самостійний об’єкт регулювання, виділити людину як носія властивостей природного, соціального, економічного та інституціонального середовищ і сформувати структурно-логічну схему організаційно-економічного забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій на різних рівнях регулювання.