СЕМАНТИЧНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ СТИЛІСТИЧНО МАРКОВАНИХ ПОХІДНИХ ІМЕННИКІВ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ХОДАКОВСЬКА Наталія Григорівна

УДК 811. 112. 2` 38

СЕМАНТИЧНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ
СТИЛІСТИЧНО МАРКОВАНИХ ПОХІДНИХ ІМЕННИКІВ
СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
проф. Н.Г.Іщенко

КИЇВ 2007

З М І С Т
ВСТУП ............................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ
СЛОВОТВІРНОЇ СТИЛІСТИКИ
1.1. Мовна та мовленнєва виразність в сучасній німецькій мові......... 15
1.2. Взаємодія словотвору зі стилістикою сучасної німецької мови.... 19
1.3. Проблема словотвірної стилістики в філологічних студіях........... 23
1.4. Основні категорії словотвірної стилістики ..................................... 31
1.4.1. Загальна характеристика стилістичного значення мовної
одиниці ........................................................................................ 31
1.4.2. Визначення стилістичної і функціональної маркованості
мовних одиниць в сучасній німецькій мові............................... 38
1.4.3. Похідне слово комплекс структурних та семантичних
характеристик одиниці мови ..................................................... 41
1.4.4. Семантична структура словотворчих засобів
мовних одиниць .......................................................................... 45
1.5. Методика аналізу семантики та прагматики стилістично
маркованих похідних іменників .................................................... 70
Висновки до першого розділу .............................................................. 74
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІСТИЧНОЇ
МАРКОВАНОСТІ ПОХІДНИХ ІМЕННИКІВ СУЧАСНОЇ
НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
2.1. Стилістична маркованість похідних іменників сучасної німецької
мови ................................................................................................... 77
2.1.1. Нормативний компонент стилістичної маркованості ............. 82
2.1.2. Експресивне забарвлення похідних іменників ...................... 108
2.1.3. Емоційне забарвлення похідних іменників .............. 119
2.1.4. Оцінне та емоційно-оцінне забарвлення похідних
іменників ................................................................................... 126
2.2. Демінутиви в сучасній німецькій мові ......................................... 136
2.3. Функціонально-стильова маркованість похідних іменників...... 140
2.4. Функціональна маркованість похідних іменників....... ............... 145
2.5. Лексичне значення стилістично маркованих похідних
іменників ....................................................................................... 149
Висновки до другого розділу .......................................................... 156
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ СТИЛІСТИЧНО МАРКОВАНИХ
ПОХІДНИХ ІМЕННИКІВ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
3.1. Співвідношення семантики і прагматики в структурі лексичного
значення стилістично маркованих похідних іменників ............. 161
3.2. Прагматична варіативність похідних іменників ........................ 174
3.2.1. Стратифікаційна варіативність за характеристиками
мовця ......................................................................................... 179
3.2.2. Ситуативна варіативність за умовами комунікативних
ситуацій .................................................................................... 180
3.3. Прагматична маркованість стилістично забарвлених
похідних іменників ........................................................................ 185
3.4. Прагматичний потенціал стилістично маркованих
похідних іменників ...................................................................... 187
Висновки до третього розділу ...................................................................... 199
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...................................................................................... 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...................................................... 208
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.................................. 230
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.......................................... 231
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 234
Додаток А. Словник стилістично маркованих похідних іменників
сучасної німецької мови .................................................................. 235
Додаток Б. Список проаналізованих стилістично маркованих похідних
іменників ............................................................. 279

ВСТУП
Звернення до теоретичних напрацювань функціональної стилістики відкриває нові можливості для встановлення безпосередніх її зв’язків з фонетикою, лексикологією, з синтаксисом. Тому в сучасній стилістиці поряд з лексичною, морфологічною і синтаксичною стилістикою виділяють ще й словотвірну стилістику [45].
Наявність у словотвірній системі німецької мови спеціальних утворень з оцінним, емоційно-експресивним забарвленням, закріпленість афіксів і словотвірних структур за певними функціональними стилями свідчать про словотвірну стилістику, її природу, закономірності, мовно-стилістичні ресурси, що пов’язані як із словотвірною, так і стилістичною системами. До проблем словотвірної стилістики належать дослідження стилістичних, емоційно-експресивних характеристик, створених за допомогою словотворчих засобів та виявлення їх виразності при вживанні у різних функціональних стилях.
В стилістичних цілях використовуються всі способи словотворення. Особливу активність виявляє афіксальний, тому що оцінно-експресивні афікси надають похідним іменникам різні види стилістичної маркованості, зумовленої стилістичною потенцією окремих словотворчих афіксів, та їх стилістико-функціональним навантаженням.
У мовознавчих студіях неодноразово відзначалась залежність стилістичної маркованості від способу утворення мовних одиниць, від їх словотворчих конституентів. Ця залежність виражається в тому, що в результаті певних словотворчих процесів від основ стилістично нейтральних слів виникають стилістично марковані утворення. Напр.: від нейтрального дієслова abgewöhnen відучувати” та суфікса -е виник стилістично маркований похідний іменник die Abgewöhne некрасива дівчина”. Стилістична маркованість похідних одиниць може виникати від основ стилістично нейтральних або стилістично маркованих слів, за допомогою стилістично маркованих або стилістично нейтральних словотворчих засобів. Проблема зв’язку стилістичної маркованості похідного слова зі словотворчим процесом визначила підходи до проблеми її виникнення:
семантико-стилістичний, за яким стилістична маркованість похідного слова утворюється під час словотвірного акту, при приєднанні стилістично маркованих/стилістично нейтральних афіксів до стилістично маркованих/стилістично нейтральних твірних основ [22, 32, 47, 88, 127, 160, 208, 209], при порушенні валентності словотворчих афіксів з твірними основами [62, 162, 169, 256, 264];
формально-структурний, теоретичним підґрунттям якого є закладена у словотвірній моделі поряд з семантикою стилістична маркованість [47, 156];
функціонально-стильовий, де стилістична маркованість заданого змістом нейтрального похідного слова зумовлюється його функціонуванням в певних функціональних стилях [32, 52, 88].
Виходячи з цих підходів, на створення стилістичної маркованості похідних іменників в сучасному мовознавсті існує декілька точок зору:
стилістична маркованість похідних іменників притаманна саме способу словотворення [63, 225, 244];
стилістичну маркованість надають похідним іменникам афікси [52, 76, 88, 209];
стилістична маркованість характерна для всієї словотвірної моделі в цілому [169, 252]. Перша точка зору сформульована в мовознавстві і є найбільш розповсюдженою. Друга і третя точки зору на причину виникнення стилістичної маркованості в похідному слові недостатньо розроблені і існують як гіпотези, але не як доведені положення.
Наш інтерес до словотвірної стилістики пояснюється необхідністю вивчення стилістичної маркованості за допомогою словотворчих ресурсів сучасної німецької мови і встановлення загальних закономірностей функціонування словотвірних структур у різних сферах спілкування.
Вибір теми цього дослідження зумовлений певними чинниками:
стилістична маркованість мовних одиниць є ключовим поняттям в стилістичній системі німецької мови, вона стала активно вивчатися лише у другій половині ХХ століття: у германістиці [8; 22; 47; 76; 122; 127; 252] та в славістиці [32; 34; 85; 88; 141; 142]. Однак саме явище словотвірна стилістика” і стилістична маркованість словотвірних структур залишились без уваги германістичного загалу Німеччини, а тому й не стала об’єктом спеціального дослідження. Фрагментарні дані про стилістичну маркованість пояснюють її або як порушення валентності словотворчих афіксів з твірними основами, що призводить до стилістичного забарвлення, або як додаткове значення до основного логіко-предметного, номінативного;
германістика останніх десятирічь зробила нові кроки у вивченні номінативного словотвору, але й словотвірна стилістика сучасної німецької мови не стала об’єктом комплексного аналізу номінативно-словотвірних, комунікативно-прагматичних і семантико-стилістичних начал;
ні наявність фрагментарних розробок стилістичної маркованості на словотвірному рівні, ні витлумачення стилістичної маркованості словотвірних структур у контексті стилістичних і словотвірних процесів не сприяли вирішенню питання семантико-словотвірної природи стилістичної маркованості. Не отримала також свого всебічного висвітлення реалізація стилістично маркованих словотвірних структур у мовленні;
поза сферою досліджень залишилось похідне слово, його стилістична маркованість як синтез словотвірних, семантичних і стилістичних чинників та його функціонування в певних комунікативних ситуаціях.
Звернення до теоретичних напрацювань функціонально-прагматичної стилістики відкриває нові можливості в інтерпретації словотвірної стилістики і в її межах, стилістичної маркованості словотвірних структур.
Актуальність роботи зумовлена загальною спрямованістю лінгвістичних студій на виявлення сутності словотвірної стилістики як форми реалізації взаємозв’язку функціональної стилістики зі словотвором, на встановлення залежності стилістичної маркованості від словотворчих процесів у сучасній німецькій мові. Відсутність інтегрального підходу до стилістичної маркованості похідних іменників у контексті словотвірної стилістики зумовлює необхідність вивчення словотвірних, семантичних, стилістичних та прагматичних особливостей стилістично маркованих похідних одиниць і закономірностей їх функціонування.
Зв’язок роботи з науковими темами. Роботу виконано в межах наукової теми Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: семантико-когнітивний та функціонально-прагматичний аспекти”, що розробляється на кафедрі німецької філології (тема кафедри затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 30 вересня 2004 року). Проблематика дисертації вписується у коло питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України № 0103V003178 ”Когнітивний й комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року).
Мета дослідження полягає у встановленні специфіки стилістичної маркованості похідних іменників сучасної німецької мови, виявленні її природи та специфіки, у визначенні семантичного та прагматичного потенціалів стилістично маркованих похідних одиниць.
Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
розкрити сутність словотвірної стилістики, її стилістичну, семантичну та словотвірну природу;
установити основні види стилістичної маркованості похідних іменників та їх співвідношення між собою;
виокремити словотворчі засоби сучасної німецької мови, які слугують для створення стилістичної маркованості похідних іменників;
виявити причини та умови, що впливають на появу стилістичної, функціональної та функціонально-стильової маркованості похідних іменників сучасної німецької мови;
окреслити прагматичну значущість похідних іменників сучасної німецької мови;
висвітлити особливості функціонування стилістично маркованих похідних іменників у мові і мовленні.
Об’єктом дослідження є похідні іменники сучасної німецької мови зі стилістично маркованими та стилістично нейтральними словотворчими формантами.
Предметом вивчення є встановлення стилістичної маркованості, семантичної та прагматичної значущості стилістично маркованих похідних іменників, основних видів забарвлень, розглянутих крізь призму словотвірних, семантичних та стилістичних чинників.
Матеріалом дослідження слугували 1400 стилістично маркованих афіксальних і напівафіксальних іменників сучасної німецької мови, відібраних шляхом суцільної вибірки з творів німецьких письменників ХХ століття (Е.М.Ремарк, Г.Ноак, К.Вольф, Е.Штріттматтер, Т.Манн, Г.Харкенталь та ін.) обсягом 8 036 сторінок.
У дисертації було застосовано такі методи: компонентний аналіз для визначення мінімальних значущих одиниць в семантичній структурі похідного слова, виділення їх спільних та відмінних компонентів; аналіз за безпосередніми складниками для встановлення мотивованості слова та граматичних особливостей, які впливають на значення словотворчих формантів; словотвірний аналіз для виявлення відношень словотвірної похідності та словотвірної семантики в результаті похідності; трансформаційний метод для підтвердження мотивації і семантики похідних іменників німецької мови за допомогою синтаксичних конструкцій, у які ці похідні іменники трансформуються; стилістичний аналіз для висвітлення стилістичної маркованості похідного слова, його експресивних, емоційних, оцінних та емоційно-оцінних забарвлень за допомогою словотворчих засобів; прагматичний аналіз використано для розкриття прагматичного компонента в семантичній структурі похідного слова, що сприяє його прагматичній значущості, прагматичній варіативності та прагматичній маркованості.
Методологічно дослідження ґрунтується на положенні про мову як соціальне явище, про взаємодію мови і суспільства, про систему мови і систему мовлення. Вивчення слова завжди залишається центральною проблемою мовознавства, його розвиток, його межі, його взаємодія з іншими лексичними одиницями і його зв’язки, в тому числі, семантичні, словотвірні, конотативні і стилістичні, є свідченням динамізму системи мови.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше розкривається семантико-словотвірна природа стилістичної маркованості похідних іменників сучасної німецької мови, яка залежить від системних стилістично маркованих і стилістично нейтральних словотворчих засобів, останні надають похідним іменникам стилістичну маркованість при їх функціонуванні у певних ситуаціях. Встановлено види забарвлень як складників стилістичної маркованості: експресивний, емоційний, оцінний та емоційно-оцінний, їх специфічні властивості та взаємовідношення у певних сферах спілкування. Виявлено взаємозв’язок і взаємодію стилістичної маркованості похідних іменників з функціональною та функціонально-стильовою маркованістю. Новим у роботі є дослідження прагматичної варіативності та прагматичної маркованості похідних іменників, які зумовлені, з одного боку, специфікою лексичного значення похідних іменників, з іншого, сукупністю прагматичних параметрів.
У процесі дослідження були сформульовані основні положення, що виносяться на захист:
1. Словотвірна стилістика зосереджує свою увагу на стилістичних аспектах словотвірних структур, на стилістичних функціях словотвірних категорій, на стилістичному значенні похідних іменників, викликаних морфологічною та словотвірною формою. Вона охоплює систему існуючих стилістично маркованих і нейтральних словотворчих засобів, здатних утворювати стилістичну маркованість у певних комунікативних ситуаціях.
2. Похідний іменник як словотвірний номінант розглядається в роботі як синтез загальнокатегоріальних, частковокатегоріальних, лексичних, словотвірних та стилістичних значень, що зумовлені словотворчими конституентами похідного слова твірними основами і експліцитними словотворчими афіксами.
3. Стилістична маркованість похідних іменників визначається як сукупність експресивного, емоційного, оцінного і емоційно-оцінного забарвлень, які пов’язані з такими категоріями, як експресивність, емоційність, оцінність, сукупна взаємодія яких створює посилений стилістичний ефект похідних іменників.
4. Механізм створення стилістичної маркованості похідних іменників спирається на афіксальний словотвірний тип і перевага надається суфіксальним моделям, де афікси і твірні основи стилістично марковані елементи у системі мови, які надають похідним іменникам різні виразні, чуттєві відтінки, нюанси настрою, позитивне або негативне ставлення мовця до предметів, явищ реальної дійсності.
5. Лексичне значення стилістично маркованого похідного іменника відрізняється від лексичного значення мовної одиниці наявністю формального компонента, який представлений словотвірною структурою твірною основою і словотворчим афіксом і впливає на появу стилістичної маркованості похідного іменника.
6. Прагматичний компонент структури лексичного значення похідного слова взаємодіє майже з усіма структурними компонентами. Реалізуючи свої прагматичні параметри, прагматичний компонент вступає в близькі відношення з логіко-предметним та семантичним компонентами, що зумовлює виникнення нових лексико-семантичних варіантів у семантичній структурі похідного іменника і призводить до прагматичної варіативності. Прагматична варіативність реалізується у двох формах: стратифікаційній та ситуативній.
7. Прагматична маркованість, яка відзначається активним вживанням похідного іменника, пов’язана з прагматичною варіативністю. Чим більше прагматичних варіантів семантичної структури похідного іменника, тим активніше похідний іменник виявляє свою прагматичну маркованість.
Теоретичне значення дисертаційної роботи визначається тим, що результати дослідження є внеском у розвиток функціональної та словотвірної стилістики, словотвірної семантики, прагмастилістики [256, 267] сучасної німецької мови. Cинтез словотвірних, семантичних і стилістичних чинників зумовлює стилістичну маркованість, прагматичну маркованість та прагматичну варіативність похідних іменників, що уможливлює їх прагматичний потенціал у сучасній німецькій мові. Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть слугувати базисом для вивчення словотворчих засобів лексичних одиниць інших частин мови, різних способів словотворення.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання його основних положень і висновків у навчальному процесі в курсах лексикології (Слово в лексико-семантичній системі”, Лексикографія як базис і результат лексикологічного дослідження”, Словотвір”) і стилістики (Словотвір з точки зору стилістики”, Словниковий склад сучасної німецької мови з точки зору стилістики”), у спецкурсах зі словотвірної та стилістичної семантики, з прагмастилістики, при написанні курсових і дипломних робіт з питань німецької філології, а також при укладанні словників стилістично та функціонально маркованих похідних лексичних одиниць.
Апробація результатів дослідження здійснена на трьох міжнародних конференціях Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003), Германістика в Україні: сьогодення і перспективи” (Київ, 2003), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004) та на п’яти міжвузівських конференціях: Мова-освіта-культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 1999, 2000, 2001), Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002); Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві” (Київ, 2007).
Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в п’яти наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (1,77др. арк.) і тезах виступу на науковій конференції (0,19 др. арк.). Загальний обсяг публікацій 1,96 др. арк.
Загальний обсяг дисертації. Обсяг тексту дисертації становить 207 сторінок (у тому числі 6 рисунків), загальний обсяг праці разом із бібліографією й додатками 284 сторінки. Список використаної літератури включає 272 позиції, із них іноземними мовами 37 позицій.
У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано мету й завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито його новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, викладено основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі Теоретико-методологічні засади вивчення словотвірної стилістики” сформульовано основні принципи словотвірної стилістики в мовознавстві, зокрема в германістиці, погляди лінгвістів на проблеми словотвірної стилістики; з’ясовано основні поняття словотвірної стилістики: стилістичне значення”, стилістична маркованість”, охарактеризовано семантичну структуру словотворчих засобів, твірних основ і похідного слова.
У другому розділі Семантичні особливості стилістичної маркованості похідних іменників сучасної німецької мови” встановлена стилістична, функціональна та функціонально-стильова маркованість похідних іменників німецької мови. Висвітлено експресивне, емоційне, оцінне та емоційно-оцінне забарвлення як ск

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Стилістична система сучасної німецької мови відзначається динамікою і тенденцією до взаємодії з іншими системами мови, в тому числі зі словотвірною. Словотвірна стилістика розкриває взаємодію стилістики зі словотворенням, висвітлює закономірності цієї взаємодії. У межах словотвірної стилістики розглядаються стилістичні опозиції стилістично маркований або стилістично нейтральний”, виявляються словотворчі засоби для створення стилістичної маркованості похідних іменників, установлюються умови їх функціонування, визначається прагматичний вплив словотворчих засобів на стилістичну маркованість похідних іменників, на виникнення їх прагматичної варіативності та їх прагматичної маркованості.
До актуальних завдань словотвірної стилістики в цій роботі належать: 1) встановлення шляхів і способів створення стилістичної маркованості за допомогою словотворчих засобів (з погляду їх виразності та потенцій, реалізація яких дозволяє говорити про наявність стилістичного простору в словотвірних структурах); 2) визначення стилістичної маркованості та її видів функціональної і функціонально-стильової; 3) виявлення емоційних, експресивних та оцінних характеристик слів, утворених афіксальним способом словотворення; 4) специфіка стилістичного значення словотвірних структур, яка зумовлена словотворчими засобами; 5) особливості функціонування стилістично маркованих похідних іменників у різних типах комунікації; 6) залежність стилістичної значущості контекста від функціонування стилістично маркованих похідних іменників.
Словотвірна стилістика охоплює систему стилістично маркованих і стилістично нейтральних твірних основ, існуючих у системі мови стилістично маркованих і стилістично нейтральних афіксів, останні здатні надавати похідним іменникам стилістичної маркованості у мовленні.
Афіксація є одним із продуктивних способів формування стилістичної маркованості похідних одиниць, про що свідчить наявність у словниковому складі сучасної німецької мови афіксальних похідних іменників, стилістична маркованість яких зумовлена їх словотвірною структурою та умовами функціонування. У словотвірній системі сучасної німецької мови є відносно невелика кількість афіксів з яскраво вираженим стилістичним навантаженням, більшість афіксів нейтральні.
Словотвірні особливості похідного іменника об’єднуються в його стилістичному значенні, яке складається з елементів, різних за своїм походженням, значенням, функціями. Стилістичне значення похідних іменників відзначається більшим ступенем узагальнення і сукупністю функціонального-стилістичного, нормативно-стилістичного та експресивно-стилістичного компонентів. На відміну від стилістичного значення стилістична маркованість похідних одиниць відзначається максимальним ступенем конкретності, формується за допомогою словотворчих засобів: стилістично маркованих або стилістично нейтральних, але спроможних утворювати стилістичну маркованість під якою ми розуміємо сукупність експресивного, емоційного, оцінного й емоційно-оцінного забарвлень, які мають свої властивості, ознаки, закономірності, різні ступені інтенсивності.
Стилістична маркованість похідних іменників спирається на афіксальний словотвірний тип і перевага надається суфіксальним моделям, де cуфікси і твірні основи стилістично марковані у системі мови, які надають похідним іменникам різні виразні, чуттєві відтінки, нюанси настрою, позитивне або негативне ставлення мовця до предметів, явищ реальної дійсності. Стилістична маркованість похідних іменників складається із експресивних, емоційних, оцінних та емоційно-оцінних забарвлень, що додаються до основного лексичного значення і обмежують використання стилістично маркованих похідних іменників певними сферами і ситуаціями спілкування.
У створенні стилістичної маркованості похідних іменників сучасної німецької мови беруть участь афікси, яким притаманна стилістична маркованість у системі мови: префікси Erz- Ge-; суфікси -aner, -e, -ei, -erei, -eleі, -er, -euse/öse, -ikus, -ist, -itis/eritis, -ling, -rich, -tät/ität; напівафікси Affen-, Bären-, Bier-, Blitz-, Bomben-, Bulle-, Engel(s)-, Heiden-, Herzепs-, Himmel-, Höllen-, Hunde-, Knall-, Mord-, Pfund-, Pracht-, Quitsch-, Riese-, Super-, Teufel-; напівсуфікси -affe, -bruder, -fritze, -geist, -hals, -hans, -hase, -held, -hengst, -liese, -meier, -mensch, -michel, -narr, -ochse, -person, -peter, -seele, -sucht -suse, -tier, -vogel. Нейтральні в системі мови словотворчі форманти: -keit, -heit, -igkeit, -schaft, -tum, -nis, -sel можуть надавати похідним іменникам сучасної німецької мови стилістичної маркованості при функціонуванні у певних мовних і мовленнєвих стилях, утворюючи різноманітне й несподіване емоційно-експресивне та оцінне забарвлення. До мовних та мовленнєвих стилів належать: розмовний, фамільярний, просторічний чи науковий. Похідні іменники з напівафіксами виражають різні експресивні, емоційні та оцінні відтінки, забезпечують їх широке використання у розмовному мовленні. Вибір того чи іншого засобу в розмовному мовленні визначається виключно смаком мовця, з урахуванням ставлення слухача до даних словотворчих засобів. Похідні іменники кваліфікуються як нейтральні (без додаткових відтінків) і стилістично марковані (з додатковими відтінками стилістичного та конотативного характеру).
Експресивне забарвлення похідного іменника залежить від стилістично маркованого афікса та значення твірної основи, яка може бути нейтральною або стилістично маркованою. Експресивне забарвлення є невід’ємною частиною семантичної структури стилістично маркованого похідного іменника. Експресивні похідні іменники виражають не тільки загальні поняття про предмет, але й надають їм додаткової характеристики.
Під емоційним забарвленням стилістично маркованих похідних іменників ми розуміємо різновид стилістичної маркованості, який вказує на характер і ступінь виявлення якісних ознак явищ і предметів, а також передає різний ступінь інтенсивності, перебільшення або пом’якшення, меліоративну або пейоративну оцінку.
Оцінне забарвлення стилістично маркованих похідних іменників це інформація про негативне або позитивне ставлення суб’єкта мовлення до відповідної властивості позначуваного, виділеного відносно того чи іншого аспекту певного об’єкта. Афіксами оцінного забарвлення похідних іменників німецької мови виступають суфікси -ant, -aster, -bold, -chen, -er, -erei, -lein, -ler, -ling та префікси anti-, in-, miss-. Суфікси оцінки утворюють іменники з негативною та позитивною оцінками. Виникнення негативної оцінки зумовлене, по-перше, негативним значенням твірної основи і афікса; по-друге, негативним значенням афікса; по-третє, негативною семою категоріального значення мотивуючого слова. Нерідко похідні іменники, нейтральні в системі мови, стають оцінними в певних комунікативних ситуаціях. Такі ситуації можуть називатися оцінними, оскільки в їх межах слово узуально набуває оцінного забарвлення, йому не властивого.
Демінутивні суфікси -chen, -lein вміщують не тільки емоційно-оцінне забарвлення, а й значення зменшуваності, яке часто поєднується зі значенням пестливості, з відтінком іронії, насмішки та презирства. В семантичну структуру демінутивів входить стилістична маркованість, емоційно-оцінні забарвлення й такі оцінно-суб’єктивні риси, як пестливість, іронія, презирство, фамільярність. Стилістична маркованість похідних одиниць із суфіксами -chen, -lein виявляється при використанні їх у комунікативних ситуаціях. Основною сферою вживання похідних іменників з цими словотворчими елементами є усне мовлення. І якраз у стилі художньої літератури похідні іменники з пестливо-зменшувальними суфіксами набувають стилістичної маркованості і відрізняються широким діапазоном різних експресивно-емоційних відтінків.
Стилістична маркованість похідних іменників сучасної німецької мови співвідноситься з функціонально-стильовою маркованістю і функціональною маркованістю. Функціональна маркованість притаманна похідним іменникам, пов’язана з функціями мови, а також з обмеженим вживаням мовної одиниці у різних комунікативних ситуаціях. Позамовними чинниками функціональної маркованості є: часова, територіальна, професійна, національна і соціальна маркованість і тому виділяються слова з часовою, територіальною, національною, професійною та соціальною маркованістю.
Під функціонально-стильовою маркованістю ми розуміємо здатність експресивних та емоційних відтінків нашаровуватись на системне логіко-предметне значення слова, що зумовлює його приналежність до певного функціонального стилю. Найбільш широкою сферою вживання похідних іменників з стилістично маркованими афіксами є розмовно-побутовий стиль.
Стилістичні зміни семантики похідних іменників зумовлені їх словотвірною структурою. Лексичне значення стилістично маркованих похідних іменників формується лексико-категоріальним значенням твірної основи і лексико-категоріальними компонентами семантичної структури афіксів. Стилістична маркованість як експресивне, емоційне, оцінне та емоційно-оцінне забарвлення актуалізується в емотивно-конотативному та прагматичному компонентах лексичного значення похідних іменників поряд з денотативним та сигніфікативним.
Семантико-прагматичний підхід дозволив розглянути прагматичний аспект стилістично маркованих похідних одиниць з позицій прагмасемантики, прагматичної варіативності та прагматичної маркованості. Прагматичний компонент як один із компонентів лексичного значення співвідноситься з денотативним, сигніфікативним і конотативним компонентами, взаємодіє з ними і зумовлює прагматичну варіативність. Під прагматичною варіативністю похідного іменника ми розуміємо виявлення мовних і позамовних закономірностей реалізації прагматичного аспекту лексичних одиниць, яким підпорядковується вибір й адекватне вживання слів у комунікативній ситуації. Прагматична варіативність виявляється в стратифікаційній та ситуативній варіативностях, між якими існує тісний взаємозв’язок. Поштовхом для створення прагматичних варіантів слугують суб’єктивні мотиви мовця, прагматична ситуація й індивідуальні сфери спілкування.
З прагматичною варіативністю пов’язана прагматична маркованість за наявністю прагматичних параметрів, які зумовлені словотвірними і стилістичними чинниками. Прагматично марковані похідні іменники несуть в собі суттєве комунікативне навантаження, виконують іллокутивну функцію. Стилістично марковані похідні іменники володіють прагматичним потенціалом і високою прагматичною ємністю, здатні в скомпресованій формі передати оцінку суб’єктом висловлювання, його експресивно-емоційного забарвлення. Під прагматичною маркованістю похідних іменників ми розуміємо прагматичний зміст слова, який складається із прагматичної маркованості твірної основи і словотворчого форманта, часто реалізується в таких комунікативних ситуаціях, що відповідають потребам суспільства або індивіда для досягнення прагматичної мети. Вживаючись у певних ситуаціях, вони можуть посилити або послабити відображення ознак об’єктів у мовленні і тим самим створити певні уявлення про мовця.
Подальші перспективи передбачають дослідження текстотвірних функцій словотворчих засобів та впливу стилістичного значення похідних або складних одиниць на тональність тексту. Перспективним убачається дослідження стилістичної маркованості похідних іменників з позицій когнітивної лінгвістики, перенесення акцентів у сферу стилістично маркованих концептів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова. Ташкент: ФАН, 1973. 401 с.
2. Азнаурова Э.С. Стилистический аспект номинации // Языковая номинация. Общие вопросы. М.: Наука, 1977. С. 43-55.
3. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН, 1988. 121 с.
4. Александрова Н.А. Об оценке в научной дискуссии // Общие и частные проблемы функциональных стилей. М.: Наука, 1986. С. 153-158.
5. Антропова Н.А. Словообразование немецкой разговорной речи (на материале имени существительного) < http: // vak.ed.gov.ru / announcements / filolog / Antropova NA.doc.
6. Антропова Н.А. Стилистические особенности немецкого разговорного словообразования // Учёные записки ЗИП Сиб УПК. Чита, 2005. №6. С. 189-197.
7. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высшая школа, 1991. 140 с.
8. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык. М.: Флинта, Наука, 2004. 384 с.
9. Арутюнова Н.Д. Диалогическая цитация: (К проблеме чужой речи) // Вопросы языкознания. 1986. №1. С. 50-64.
10. Арутюнова Н.Д. Типы языкових значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
11. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры. 1999. 240 с.
12. Ашурова Д.У. Производное слово в свете коммуникативной теории языка. Ташкент: ФАН, 1991. 99 с.
13. Бабкин А.М. Устарелые слова в современном языке и словаре // Современная русская лексикография. Л.: Наука, 1983. С. 18-26.
14. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. 394 с.
15. Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста: Автореф. дис. доктора филол. наук: / Краснодар: Изд-во Кубанск. ун-та, 1993. 19 с.
16. Бартошевич А. М. К определению системы словообразования // Вопросы языкознания. 1972. №2. С. 83-89.
17. Белявская Е.Г. Семантика слова. М.: Высшая шк., 1987. 123 с.
18. Беляева Е.И. Функционально-семантическое поле модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1985. 195 с.
19. Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. М.: Высшая шк., 1979. 184 с.
20. Берлизон С.Б. Эмоциональное значение и его разновидности // Вопросы описания лексико-семантической системы языка. Тез. докл. лингвист. конф. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1971. ч. 1. 231 с.
21. Богданов В.В. Речевое общение // Прагматические и семантические аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. 180 с.
22. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая шк., 1990. 320 с.
23. Бушуй А.М. К вопросу о отфразеологических словообразованиях // Актуальные проблемы русского словообразования. Ташкент: Укитувчи, 1978. С. 132-135.
24. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая шк., 1990. 175 с.
25. Васильева А.И. Некоторые вопросы словообразования в русском языке и в русской разговорной речи // Исследования по стилистике. Пермь: Изд-во Пермьск. ун-та, 1971. Вып. 3. С. 3-24.
26. Васильева А.И. Эмоционально-оценочные прилагательные в современном английском языке: Автореф. дис. кандидата филол. наук: / Калининск. гос. ун-т. Калинин, 1975. 16 с.
27. Васильева Р.С., Юханов А.С. Семантические и стилистические вопросы словообразования. Донецк: Изд-во Донецк. ун-та, 1977. С. 33.
28. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций. М.: МГУ, 1984. С. 3-28.
29. Виноградов В.В. Стилистика русского языка. М.: Высшая шк., 1969. С. 5-6.
30. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
31. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая шк., 1981. 319 с.
32. Виноградова В.Н. Стилистические средства словообразования // Стилистические исследования. М.: Наука, 1972. С. 175-245.
33. Виноградова В.Н. Словообразование и стилистика // Русский язык в школе. 1986. № 3. С. 15-20.
34. Виноградова В.Н. Стилистический аспект русскословообразования. М.: Наука, 1984. 184 с.
35. Винокур Т.Г. О содержании некоторых стилистических понятиях // Стилистические исследования. М.: Наука, 1972. С. 245-275.
36. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 237 с.
37. Винокур Т.Г. Употребление языка как основной предмет стилистики // Стилистика русского языка. М.: Наука, 1987. С. 26-30.
38. Володіна Н.В. Прагматичний потенціал стилістично забарвлених одиниць сучасної німецької мови // Науковий вісник. Київськ. держ. лінгв. ун-ту. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2000. Вип. 2. С. 64-66.
39. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 229 с.
40. Воробьйова О.П. Эмотивность художественого текста // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена. 1995. С. 240-246.
41. Выготский Л.С. Мышление и речь // В 8 т. М.: Наука, 1982. Т. 2. 150 с.
42. Врабель Т.Т. Словотворча прагматика у сучасній англійській мові: Автореф. дис. кандидата філол наук / Донецьк. нац. ун-т. Донецьк, 2005. 20 с.
43. Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ. 1997. № 3. Серия 9. С. 87-95.
44. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови). К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. 256 с. Бібліогр.: с. 235-255.
45. Гатауллин Р.Г. Стилистическое словообразование современного немецкого языка: Учеб. пособ. Уфа: БашГУ, 1986. 48 с.
46. Гнезділова Я.В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти: Дис. ... кандидата філол. наук: 10.02.04; Захищена 16.05.2007. К., 2007. 291 с.: іл. Бібліогр.: с. 206-246.
47. Говердовский В.И. Аффиксальное выражение иронии в немецком языке // Структурно-семантические и прагматические особенности речи и коммуникативная направленность обучения. Харьков: Вища шк., 1988. С. 13-14.
48. Говердовский В.И. История понятия коннотация” // Филологические науки. 1979. № 2. С. 83-86.
49. Говердовский В.И. Диалектика коннотации и денотации // Вопросы языкознания. 1985. № 2 . С. 71-79.
50. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Харьков: Вища шк., 1989. 90 с.
51. Голод О.Є. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... кандидата філол. наук: / Львівськ. нац. ун-т. Львів, 2001. 18 с.
52. Голуб И.Б. Стилистика русского языка. М.: Рольф; Айрес-пресс, 2007. 450 с.
53. Гридин В.Н. Семантика эмоционально-экспрессивных средств языка // Психолингвистические проблемы семантики. М.: Наука, 1983. С. 113-119.
54. Грищенко Е.С. Коннотация и некоторые другие понятия лингвостилистики // Общая стилистика: теоретические и прикладные аспекты. Калинин: Изд-во Калининск. ун-та, 1990. С. 22-29.
55. Гусак І.П. Структура та прагматика фрагментованих лексичних одиниць у сучасній англійській мові (на матеріалі масмедія): Автореф. дис. ... кандидата філол. наук: 10.02.04 / Львівськ. нац. ун-т. Львів, 2005. 22 с.
56. Девкин В.Д. Диалог: Немецкая разговорная речь в сопоставлении с русской. М.: Высшая шк., 1981. 160 с.
57. Денисов П.Н., Костомаров В.Г. Стилистическая дифференциация лексики и проблема разговорной речи // Русская разговорная речь. Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1970. С. 15-26.
58. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наукова думка, 1982. 170 с.
59. Долинин К.А. Стилистика французского языка. М.: Просвещение, 1987. 303 с.
60. Домашнев А.И. Проблемы классификации немецких социалектов // Вопросы языкознания. 2001. № 2. С. 127-139.
61. Дудик П.С. Стилістика української мови. К.: Академія, 2005. 368 с.
62. Душкин А.В. Способы и средства словообразования лексико-семантической группы экспрессивных наименований лиц по профессии в современном немецком языке // Вопросы романо-германской филологии. М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1974. №75. С. 102-110.
63. Душкин А.В. Сопоставительный анализ стилистически маркированных лиц по профессии в современном немецком и английском языках: Автореф. дис. кандидата филол. наук / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1978. 25 с.
64. Жеребков В.А. Стилистическая грамматика немецкого языка: Учеб. пособ. М.: Высшая шк., 1988. 222 с.
65. Журавлёв А.Ф. Производность и экспрессия // Актуальные проблемы русского словообразования. Ташкент: Укитувчи, 1978. С. 123-126.
66. Заботкина В.И. Семантика и прагматика нового слова: Автореф. дис. кандидата филол. наук / Московск. гос. линг. ун-тет. М., 1991. 22 с.
67. Завадская Е.А. Структурно-семантический и прагматический потенциал оценочных высказываний во французском языке: Автореф. дис. кандидата филол. наук / Минский гос. линг. ун-т. Минск, 2001. 17 с.
68. Загоровская О.В., Фомина З.Е. Экспрессивные и эмоционально-оценочные компоненты значения слова // Семантические процессы в системе языка. Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж: Изд во Воронежск. ун-та, 1984. С. 31-36.
69. Земская Е.А. Современный русский язык: Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304 с.
70. Земская Е.А. Словообразование как деятельность. М.: Наука, 2005. 221 с.
71. Земская Е.А., Китайгородская М.В., Ширяев В.Н. Русская разговорная речь. Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис. М.: Наука, 1981. 276 с.
72. Зыкова Л.В. Историческое развитие некоторых прилагательных, выражающих понятие отрицательной оценки: Автореф. дис. кандидата филол. наук / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1981. 16 с.
73. Иванина Г.А. Выражение эмоциональной оценки в современном немецком языке: Автореф. дис. кандидата филол. наук / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1984. 17 с.
74. Іжакевич Г.П. Взаємодія стилістики мови і стилістики мовлення // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. К.: Наукова думка, 1972. С. 33-47.
75. Ищенко И.Г. Особенности семантики и прагматики производного слова < http: // www. amursu. ru / vestnik /3 / 3 18. doc.
76. Ищенко Н.Г. Словообразовательная синонимия в современном немецком языке / Изд-во КДЛУ К.: Вища школа, 2000. 348 с. Бібліогр.: с. 267-281.
77. Ищенко Н.Г. Синонимия однокоренных производных имён существительных современного немецкого языка: Дис. доктора филол. наук: 10.02.04; Захищена 13.04.2001; Затв. 14.11.2001. К., 2001. 360 с.: іл. Бібліогр.: с. 361-400.
78. Ищенко Н.Г. Словообразовательная продуктивность словообразовательных синонимов // Філологічні науки. Мова. Культура. Бізнес. К.: Правові джерела, 2003. Вип. 1. С. 6-11.
79. Кагановская Е.М. Ирония как средство создания речевой установки в художественном тексте: Автореф. дис. кандидата филол. наук / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. языков. К., 1992. 16 с.