СЕМАНТИКА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ КОЛЬОРАТИВІВ У ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ЛІНИ КОСТЕНКО

brief description

Харківський національний університет
імені В. Н. Каразіна

На правах рукопису

ГУБАРЕВА ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 81'42:81'372.612

СЕМАНТИКА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ КОЛЬОРАТИВІВ У ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ЛІНИ КОСТЕНКО

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Калашник Володимир Семенович,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2002

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИКИ КОЛЬОРАТИВІВ У ПОЕТИЧНІЙ МОВІ................................................................................. 10
1.1. Поняття мовної картини світу...................................................... 10
1.2. Феномен поетичної мовної картини світу.................................... 17
1.3. Колір як елемент мовної картини світу........................................ 26
1.4. Лексико-семантичне поле кольоропозначень у сучасній українській мові: критерії виділення, структура, склад.................................................................... 37
1.5. Особливості семантики кольороназв як елементів поетичного словника та принципи їх лінгвостилістичного аналізу................................................................ 46
Висновки............................................................................................... 54
РОЗДІЛ II ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КОЛЬОРАТИВІВ У ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ЛІНИ КОСТЕНКО 56
2.1. Мікрополе назв білого кольору................................................... 58
2.2. Мікрополе назв чорного кольору................................................ 73
2.3. Мікрополе назв сірого кольору................................................... 89
2.4. Мікрополе назв червоного кольору.......................................... 101
2.5. Мікрополе назв жовтого кольору.............................................. 110
2.6. Мікрополе назв зеленого кольору............................................. 124
2.7. Мікрополе назв синього кольору............................................... 132
2.8. Мікрополе назв неозначених кольорів...................................... 143
Висновки............................................................................................. 149
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ....................................................................... 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 174

ВСТУП
Багатство колірної лексики в мові пояснюється важливістю зорових вражень як одного з джерел пізнання навколишнього світу. Колірні ознаки матеріальних об’єктів абстрагуються свідомістю людини йнабувають самостійного існування у сфері ідеального, у різноманітних пластах духовного досвіду людства” [140, с. 101], від найдавніших знакових систем міфології і фольклору до сучасного мистецтва. Невипадково кольори постійно привертають увагу науковців і досліджуються в різних напрямках фізичному [101], психологічному [53, 183], філософському [15], мистецтвознавчому [42], лінгвістичному.
У мовознавстві проблема кольороназв розглядається в кількох аспектах. Назви кольорів становлять об'єкт наукових студій у галузі порівняльного мовознавства (О. Коваль-Костинська, Н. Пелєвіна), етнолінгвістики (А. Вежбицька, Г. Яворська); психолінгвістики (Л.Лисиченко, Р. Фрумкіна, Т. Ковальова, С. Григорук); досліджуються лінгвістами в перекладознавчому аспекті (І. Ковальська); із погляду їх походження та функціонування в давніх і сучасних мовах (О. Потебня, О.Веселовський, Н. Бахіліна, О. Дзівак, М. Чікало, О. Панченко, В.Мур'янов), розглядаються семантичне наповнення та словотворчі особливості колірних лексем (Р. Алімпієва, О. Дзівак, О.Вербицька, Л.Грибова, Ж. Соколовська, В.Фридрак, С. Чеснокова, Ф.Шемякін); опрацьовуються структурно-семантичні зв'язки позначень кольору якелементів мовної системи (А. Висоцький, А. Кириченко, А.Критенко, О.Крижанська, В. Москович). Про невичерпність проблеми й водночас посилену увагу дослідників до неї свідчать численні новітні розвідки, утому числі дисертаційні, у яких розглядається колірна лексика слов'янських та неслов'янських мов [див. 26, 69, 90, 93, 139, 191].
Одним із важливих аспектів вивчення кольоративів є всебічний аналіз їх функціональних властивостей у мові фольклору та художньої літератури. Численні спостереження в галузі лінгвопоетики переконують, що в поетичній мові назви кольорів є естетично проакцентованими, відзначаються багатством семантичних наповнень і виконуваних функцій. Колірна гама як важлива мовноестетична категорія є одним із показників індивідуального стилю автора, має принципове значення для розуміння специфіки поетичномовних картин світу, динаміки ідейно-художніх систем, традицій і новаторства поетичної мови тощо. Проблема семантичних перетворень кольоративів у художньому тексті постійно перебуває в полі зору науковців (І. Бабій, А. Брагіна, Л. Донецьких, В.Дятчук, С.Єрмоленко, Л.Зубов, Л. Качаєва, С. Караваєва, О. Маленко, К. Нестеренко, Л.Пустовіт, М. Тростніков, В. Третевич, Г.Ярошек та ін.).
В українському мовознавстві назви кольорів розглядаються насамперед у зв'язку з вивченням ідіостилів таких митців, як Т.Шевченко [107], І. Франко [136, 176], Леся Українка [205], О.Кобилянська [45], Микола Хвильовий [11, 89, 130], Д. Загул [16], Олександр Олесь [155], Тодось Осмачка [113], І. Жиленко[151], М. Рильський [147], В. Сосюра [145], М.Бажан [161], М.Стельмах [80], О. Гончар [160], Іван Багряний [20, 209], Б. Олійник [61], І. Драч [61], В. Стус [77] та ін., а також у зв'язку ізпроблемою мовновиражальних засобів певної поетичної епохи (див. дисертації Т.Берест [13], Т.Беценко [14], Л. Пустовіт [146], Л. Савченко [153], Г.Сюти [171]; монографії Л.Ставицької [163, 167]). У новітніх дослідженнях функціонального аспекту позначень кольору ураховуються як позамовна інформація про феномен кольору, так і його місце та роль уформуванні національної мовної картини світу, що дозволяє простежити смислову перспективу розгортання колірних образів. Крім того, спостереження над естетичними трансформаціями кольороназв відбуваються із застосуванням теорії поля, що забезпечує системність дослідження, а також можливість змоделювати колірний простір у межах індивідуально-мовної картини світу (див. дисертації І.Бабій [11], С.Григорук [49], Т.Ковальової [89], І. Чумак-Жунь [189], Л.Шулінової [205]). Помічено тенденцію описувати особливості барвокористування митця зурахуванням даних психології (С.Григорук [48], Т. Ковальова [88], Л. Лисиченко [117]).
Спостереження над функціонуванням кольоронайменувань у різних художніх системах є досить плідними, оскільки дають цінні результати для глибокого пізнання особливостей семантики кольоративів як у мові вцілому, так і в поетичних ідіолектах, для формування цілісних уявлень про національномовні й поетичні картини світу, для укладання поетичних та загальномовних тлумачних словників. Саме цими чинниками івизначається актуальність обраної дисертаційної теми.
У полі зору нашого дослідження кольороназви в поетичній мові Ліни Костенко, одного з найвизначніших митців сучасності. Попри пильну увагу дослідників до творчого доробку поетеси особливості її барвокористування залишаються нез'ясованими. Окремі зауваження щодо символіки кольорів, функціонування колірних назв, їх семантичного наповнення знаходимо в розвідках таких науковців, як С.Антонишин [3], Н. Ашиток [9], Т. Беценко [14], І. Дишлюк [57, 58, 59], О. Зінченко [66], М. Кодак [92], Д. Козій [94], Т.Коляда [95], Н.Онищак [131], В. Панченко [135], І.Пономаренко [154], Л.Пришляк [144], В. Саєнко [154], Л. Ставицька [164, 166], О. Степанюк [168], Г. Сюта [172], В. Шелест [198] та ін.
Так, Л. Ставицька [164, с. 27], намагаючись осягнути самоцінний художній світ Ліни Костенко, відзначає, що ідіостилю поетеси притаманне обожнювання незраціоналізованого світу природи, тонка естетизація кольору, звуку, форми. Дослідниця звертає увагу на ощадливість поетеси вбарвокористуванні, але при цьому підкреслює психологічну зумовленість її колірної гами. І Л. Ставицька [164, с. 27; 166, с. 29], і Т. Коляда [95, с.23], іД.Козій [94, с. 364] звертають увагу на те, що кольори впоетичному світі Ліни Костенко здатні набувати символічного звучання (наприклад, смарагдова барва), а також увиразнювати ключові образи її поетичної картини світу (небо, ліс, вежа, душа та ін.).
Крім того, помічено, що контрастивність як посутня ознака творчої манери поетеси активно виявляється й на рівні протиставлення кольорів [102, с. 143].
Для осмислення особливостей колірного простору мовної картини світу Ліни Костенко важливими виявляються спостереження надсинестезійними образами, продукованими творчою уявою поетеси. Автори розвідки Синестезія як якість поетики Ліни Костенко” В. Саєнко та І.Пономаренко, аналізуючи різні види авторських синестезій (звукові, больові, кінетичні, смакові, запахові), доходять висновку, що в текстовому просторі костенківської поезії переважають ахроматичні й кольорові фотизми, що створюють образи простору, світла й тіні, барв, які підсилюють звукові враження, котрі інструментують поняття тонів, різнобарвну звукову гаму й палітру, а також поняття часу як послідовність руху подій, наступництва явищ одне за одним” [154, с. 144].
Але фрагментарні зауваження, хоч і демонструють суттєві ознаки барвопису поетеси (психологічна наповненість колірної гами, переважання насичених барв у мовній палітрі, контрастивність колірних номінацій, актуалізація чорно-білої пластики, продукування синестезійних образів із колірним компонентом) та певним чином намічають шляхи його дослідження, не формують цілісного уявлення про колірний мовопростір поезій Ліни Костенко. Потребують подальшого опрацювання кілька важливих моментів, що стосуються зв'язку мовної концептуалізації кольору в естетичній системі Ліни Костенко й національномовній картині світу, співвіднесеності традиційного та індивідуального в смисловому наповненні кольоронайменувань.
Ураховуючи стан дослідження функціональних особливостей кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко та сучасні тенденції вивчення семантики кольоропозначень, ставимо за мету на основі семантико-стилістичного аналізу відповідних лексем з'ясувати особливості барвокористування як складника поетичного ідіолекту. Для досягнення поставленої мети слід розв'язати такі завдання:
окреслити лексико-семантичне поле кольоративів у мовній картині світу Ліни Костенко, визначити його склад, структуру і зв'язки між одиницями поля;
схарактеризувати особливості взаємодії традиційного та індивідуально-авторського у вживанні кольоративів;
простежити процеси естетичної трансформації загальномовної семантики позначень кольору в умовах поетичного контексту;
визначити місце і роль кольороназв у формуванні індивідуальної мовної картини світу Ліни Костенко.
Відповідно до сформульованих мети і завдань у роботі застосовано методи описового, компонентного, контекстуального аналізу поетичного слова, метод наукової інтуїції, елементи зіставного методу, методу кількісних підрахунків.
Об'єктом дослідження є поетична мова Ліни Костенко, предметом кольоративи, вилучені шляхом суцільної вибірки з її поетичних текстів. Усього до аналізу залучено 340 кольороназв, реалізованих у1726поетичних контекстах.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше цілісно досліджуються кольоративи в системі індивідуального стилю Ліни Костенко, визначається їх місце і роль в організації художнього світу поетеси, встановлюється характер взаємодії традиційних і новітніх засобів поетичного вираження семантики кольору.
Теоретичне значення роботи. Науково-евристичною основою дослідження означеної проблеми є лінгвостилістичний аналіз кольоронайменувань як складників поетичномовної картини світу в її проекції на концептуальну, що дозволяє визначити загальні особливості функціонування цих одиниць у поетичній мові Ліни Костенко, висвітлити моделюючі константи її поетичного світу. Застосування новітніх принципів аналізу функціонального аспекту кольоративів, зокрема теорії поля з урахуванням особливостей досліджуваного об'єкту, дозволить виділити й описати складники поетичної картини світу Ліни Костенко в їх цілісності та структурній завершеності, виявити взаємозв'язки й перетини окремих мікрополів на різних рівнях.
Результати дослідження сприяють подальшому вивченню йглибшому розумінню специфіки художньо-естетичних властивостей сучасного поетичного слова, розширюють наукові знання про особливості ідіостилю як однієї з основних категорій стилістики художньої літератури, конкретизують вироблені в мовознавстві уявлення про механізми взаємодії традицій і новаторства в розвитку поетичної мови.
Практична значущість роботи. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані в написанні курсів зі стилістики української мови, для укладання словника новітньої української поезії, читання спецкурсів та проведення наукових семінарів із лексикології, лінгвопоетики.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна тема Семантика та стилістичні функції кольоративів у поетичній мові Ліни Костенко” пов’язана із загальною темою кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Аналіз системи рівнів української мови ХVII-XXI ст.”.
Результати дисертації апробовані на Всеукраїнській науковій конференції Другі Шевельовські виклади” (Харків, 1998); на Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Наконечного” (Харків, 2000); на міжнародній студентській конференції 2001 рік мов: людина, мова, комунікація, культура в світлі нової парадигми знань” (Харків, 2001); на науково-методичних семінарах кафедри української мови (грудень 2000 року).
Публікації. Результати дослідження висвітлено в чотирьох статтях, уміщених у фахових виданнях, а також у тезах доповіді на конференції.
Структура дослідження визначається його метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів основної частини, загальних висновків, бібліографії (223 позиції), списку використаних джерел (11 назв). Загальний обсяг роботи ст

bibliography

загальні ВИСНОВКИ
Колірний простір структурує індивідуально-мистецьку версію світорозуміння Ліни Костенко, репрезентуючи її поетичний світ увідповідній колірній гамі, увиразнюючи й розвиваючи концептуально навантажені образи. Специфіка барвопису поетеси безпосередньо зумовлена добором колірних номінацій, їх семантичним наповненням усистемі художнього цілого.
1. Лексико-семантичне поле кольору як елемент поетичномовної картини світу Ліни Костенко складається з таких мікрополів: мікрополе назв білого кольору (86 кольороназв), чорного кольору (53), сірого кольору (31), червоного кольору (44), жовтого кольору (59), зеленого кольору (9), синього кольору (24), неозначених кольорів (34). Як показав аналіз фактичного матеріалу, попри відмінності, інколи значні, укількісному наповненні різних мікрополів усі вони відіграють важливу роль ворганізації індивідуальної мовної поетичної картини світу авторки.
Особливості організації колірного поля зумовлені головним чином тим, що поетеса цілком свідомо орієнтується на добір і художньо-естетичну актуалізацію кольоропозначень, які належать донароднопоетичної лексики (білий, чорний, червоний, зелений, синій, сірий, карий, вороний, сивий, сизий) та традиційного словника сучасної української поезії (смарагдовий, золотий, блакитний, блакить, синь, багряний, багрець, пурпуровий, пурпур). Водночас майже до кожного мікрополя входять індивідуально-авторські новотвори, які відображають прагнення митця до увиразнення, посилення поетичної думки. У їх творенні відзначаємо такі загальні тенденції: прагнення до рельєфності кольористичного образу (левиний, левино-жовтий, вохрово-левиний, барва моря), психологічного наповнення змісту колірної номінації, що передбачає її полімодальне сприйняття (колір досад, колір печалі, кольору повільної грозової хмари). Індивідуально-авторських позначень кольору вмовній палітрі поетеси знаходимо відносно небагато, що засвідчує творчу настанову митця на інтенсивне використання традиційного у своїй основі корпусу колірних лексем.
2. Кольороназви, уживані в художньому мовленні Ліни Костенко, єодним із важливим засобів вираження окремих мотивів, тем та ідей її поезії. Характерно, що визначальні серед них розробляються за допомогою кольоративів різних мікрополів. Так, мотив швидкоплинності часу підтримується актуалізацією архетипових символічних значень таких кольорів, як білий, чорний, червоний, сивий.
3. Особливого значення набувають колірні номінації дляхарактеристики наскрізних образів поетичного світу, насамперед таких, як небо, сонце, сад, ліс, дерево, зима, осінь, вежа, душа. При цьому кольоративи виступають засобом експлікації глибинного змісту ключових поетичних образів. Повторюваність словообразів і водночас поліфонія художньої тематики, пошуки оригінального естетичного втілення думки єважливими чинниками творення поетичних парадигм ізкольоропозначеннями, що взмістовому плані відображають характерні особливості художнього осягнення світу Ліною Костенко (світ білий, чорний, кривавий, голубуватий; душа біла, наче сонце, чорна, темна, отемніла, сіра; очі сині, блакитні, карі, чорні, темні, зелені, сірі, як терночки, як хмари грозові, кольору повільної грозової хмари, як блиск остиглого свинцю, як буре небо в сірім клоччі; сиві, як дим). Художня реалізація ключових образів поезії Ліни Костенко, що ґрунтуються навикористанні відповідних колірних номінацій, виразно демонструє специфіку їхнього змістового наповнення й особливості поетичної концептуалізації світу. У поетичному тексті семантика ключових кольористичних образів зумовлюється їх зв’язком ізрізними рівнями організації художнього цілого, що сприяє їх місткому семантичному наповненню.
4. У цілому лексико-семантичне поле кольоративів відіграє принципову роль для своєрідного вираження ціннісних світоглядних орієнтирів Ліни Костенко, специфіки її аксіологічних художніх настанов. У цьому зв’язку слід наголосити на важливості кольороназв для творення цілісних образів, розвиток яких здійснюється як в одній оцінній площині, так і в різних (наприклад: білий, золотий, синій день чорний, сірий день). Відзначена дослідниками контрастивність поетичного світу Ліни Костенко виявляється у творенні поетичних виразів, до складу яких входять як традиційні антоніми (білий чорний, світлий темний), так іконтекстуальні, які відповідають авторському світосприйняттю (сірий золотий; зелений, черлений наждачний, білий зелений).
5. У поетичній мові Ліни Костенко кольоративи максимально повно реалізують свій семантичний потенціал. У структуру кожного мікрополя окремі номінації можуть входити як у своїх загальномовних значеннях, прямих та переносних, так і в контекстуальних, метафоричних, символічних. Показовим для розуміння принципів, прийомів і напрямків естетичної реалізації кольоративів у поетичному мовленні, їх структурної та семантичної трансформації є вживання домінантних одиниць окремих мікрополів, що, як правило, належать до архетипових образів української народної культури (чорний, білий, сірий, червоний, зелений, синій, жовтий). Такі колірні номінації в поетичному тексті реалізують свої лінгвокультурні смисли й водночас ускладнюються контекстуальними значеннями, зумовленими особливостями організації художнього цілого. Крім того, Ліна Костенко творчо розвиває відповідно до своїх духовно-естетичних орієнтирів семантику колірних назв поетизмів (наприклад, блакитний). Загальними функціонально-семантичними особливостями окреслених груп є взаємодія колірних інеколірних сем у структурі значення одного слова (чорний сум лубенської дороги), відхід від власне денотативного значення йпосилення емоційно-оцінних, експресивних компонентів, розвиток символічних значень (смарагдові слова, білий сміх). Слід відзначити продуктивність кольоративів у творенні синестезійних образів (чорний гомін, біла симфонія снігу).
6. Прикметним для мовомислення поетеси є утворення на базі колірних номінацій поетичних перифраз (місяць жовтий мідяк, позолочений апостроф; небо блакитний сад, склепіння голубе; ліс сивий лірник), прикладкових структур з імпліцитними колірними позначеннями (вечір-мулат, черкуси-негритоси), вираження колірної ознаки порівняльною конструкцією (бороди як спресований дим). Кольоративи єорганічною складовою генітивних метафор (верб зелений водоспад, зелений пензлик тополі, сині іриси втоми, чорне вино лукавства, червоні троянди пристрасті). У таких метафорах колірна номінація є тим компонентом синтагми, який об’єднує різнопланові поняття і сприяє творенню цілісного поетичного образу.
7. Важливою ознакою ідіостилю Ліни Костенко є настанова натворче використання усталених поетичних формул з елементами-кольоропозначеннями. Причому поетеса не тільки актуалізує сталі атрибутивні формули в незмінному вигляді (біле личко, коса білява, карі очі, білий світ), а й створює на їх ґрунті оригінальні словообрази (обличчя, вороноване бровами; я не забуду очей твоїх карости; ночей чорнокнижжя, важка жалоба чорної коси).
8. Посутньою ознакою барвокористування поетеси є синтагматичне поєднання в тексті різних кольоронайменувань, що сприяє експресивності розгортання поетичної думки (Чорне біле золоте зелене / спалахнуло зблиснуло знялось”). Структурування поетичного тексту шляхом неодноразового використання різних позначень кольору є одним ізважливих мовних засобів вираження його символічного начала.
9. Для увиразнення колірної ознаки реалії, предмета чи поняття поетеса послуговується конкретно-чуттєвими порівняннями (жовтогаряче сонце, як нагідка; синіє день, як пізні капусти), уводить розгорнуті порівняльні конструкції, що поглиблюють поетичний образ (очі, як буре небо в сірім клоччі).
Отже, кількісне наповнення окреслених мікрополів колірних номінацій, семантична значущість та функціональна різноманітність їх компонентів засвідчують органічне поєднання традиційного йноваторського в естетичній трансформації кольоративів у поетичному мовленні Ліни Костенко.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алимпиева Р.В. Реализация компонентов семантической структуры слова красный в системе образно-поэтической речи // Вопросы семантики. Л.: ЛГУ, 1974. Вып. 1. С. 107128.
2. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантического поля: на материале прилагательных-цветообозначений. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 177 с.
3. Антонишин С. Над річкою буття на березі крутому”, або Лілеї для Ліни. До ювілею Ліни Костенко // Дзвін. 2000. №3. С. 125132.
4. Антонишин С. Місія слова” // Слово і час. 1990. №1. С. 2227.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367с.
6. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Мовознавство. 1995. №1. С. 37 67.
7. Афанасьев А.Н. Живая вода и вещее слово. М.: Сов. Россия, 1988. 508 с.
8. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. Вертикальный контекст” как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977. С. 4754.
9. Ашиток Н. Способи актуалізації метафоричного слова вхудожньому творі (на матеріалі творів Ліни Костенко) // Сучасні погляди на літературу: Наук. зб. К., 2000. Вип. 4. С. 156162.
10. Бабій І. Метафоричне вживання назв синьої гами кольорів у мові художньої прози // Наук. записки. Серія: Мовознавство. 1998. №1. С.135138.
11. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В.Стефаника, М. Коцюбинського, Миколи Хвильового): Автореф. дис. канд. філол. наук. К. , 1997. 21 с.
12. Бахилина Н.Б. История цветообозначений в русском языке. М.:Наука, 1975. 288 с.
13. Берест Т.М. Семантика художнього слова в поезії 80-90 років XXст. (на матеріалі творів молодих українських авторів): Дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2000. 199 с.
14. Беценко Т.П. Структура і поетичні функції атрибутивних словосполучень упоезіях шістдесятників: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 1999. 20 с.
15. Бибихин В.В. К цвету // ПОlYTРОПОN. К 70-летию Владимира Николаевича Топорова. М.: Изд-во Индрик”, 1998. С. 814823.
16. Бондаренко Л.А. Кольористичні епітети золотий, ясний, чорний упоезії Д. Загула // Вісник Харк. нац. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2000. №491. С. 626630.
17. Брагина А.А. Красный, серый, голубой // Рус. яз. за рубежом. 1967. №4. С. 8991.
18. Брагина А.А. Нейтрализация на лексическом уровне // Вопросы языкознания. 1977. №4. С. 6167.
19. Брагина А.А. Цветовые” определения и формирование новых значений слов и словосочетаний // Лексикология и лексикография. М.:Наука, 1972. С. 73104.
20. Братусь М. Кольористичний епітет як ознака тоталітарної доби // Дивослово. 2001. №5 С. 1415.
21. Брутян Г.А. Язык и картина мира // НДВШ: Философские науки. 1973. №1. С. 108121.
22. Брюховецький В.С. Ліна Костенко: Нарис творчості. Київ: Дніпро, 1990. 262с.
23. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики (на матеріалі східнослов'янських назв політичних відносин) // Мовознавство. 1985. №4. С. 4153.
24. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.:Высшая школа, 1990. 175с.
25. Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопр. языкознания. 1972. №5. С.105 113.
26. Васильєва О.В. Еволюція семантичної структури імен кольору ванглійському романі XVIII XIX ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1997. 16 с.
27. Ващенко В.С. Українська семасіологія: Типологія лексичних значень: Посібник для студентів-філологів. Дніпропетровськ: ДДУ, 1981. 68 с.
28. Вербицкая О.А. К вопросу о синестезической метафоре // Семантика и прагматика языковых единиц: Сб. науч. трудов. Харьков: Харьк. гос. пед. ин-т, 1991. С. 2932.
29. Вербицька О.А. Семантичні і дериваційні модифікації прикметника сірий // Вісник Харк. нац. ун-ту. Серія Філологія. Харків, 2000. №491. С. 247250.
30. Верещагин Е.М., Костомаров В. Г. Язык и культура. М.: Изд-во Моск. ун.-та, 1973. 238 с.
31. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
32. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Издво Акад. наук СССР, 1963. 255 с.
33. Виноградов В.В. Язык художественного произведения // Вопросы языкознания. 1954. №5. С. 326.
34. Винокур Г.О. Филологические исследования. М.: Наука, 1990. 451 с.
35. Висоцький А.В. Структура та склад лексико-семантичної групи прикметників на позначення кольору в українській мові // Система іструктура східнослов’янських мов. К., 1998. С. 53 60.
36. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. К.: Наук. думка, 1986. 142 с.
37. Возняк Т. Тексти та переклади. Харків, 1998. 669 с.
38. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 229 с.
39. Воробьев Г.Г. Психосемиотика цвета // Психосемиотика познавательной деятельности и общения. М., 1988. Вып. 2. С. 51 70.
40. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. М.: Высшая школа, 1974. 175 с.
41. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 158с.
42. Гёте И.В. Очерк учения о свете / И.В. Гёте. Избранные сочинения по естествознанию. М.: Наука, 1976. С. 248342.
43. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Харьков: ХГУ, 1989. 95 с.
44. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. Івано-Франківськ: Плай, 1997. 178 с.
45. ГоцурЛ.В.КольористичніепітетивоповіданніО.Кобилянської // Культура слова. 1990. Вип. 39. С. 3638.
46. Грибова Л.О. Кольори-антоніми // Укр. мова і літ. в шк. 1981. №3. С. 6971.
47. Грибова Л.О. Яскравий сірий колір // Культура слова. 1981. Вип. 20. С. 3743.
48. Григорук С.И. Психологический аспект исследования поэтической колористики // Вісник Харк. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2000. № 491. С. 612615.
49. Григорук С.І. Колористична лексика в поезії Г.Р. Державіна (уконтексті поетичного мовлення епохи): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1998. 18 с.
50. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 343 с.
51. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова (вукраїнській поезії 3060-х рр. XIX ст.). Львів: Вид-во Львів. держ. ун-ту, 1972. 180 с.
52. Данилюк Н.О. Традиційне і новаторське у мовній структурі сучасної поезії // Мовознавство. 1984. №4. С. 6467.
53. Дерибере М. Цвет в деятельности человека. М., 1964. 183 с.
54. Дзівак О.М. Про систему назв кольорів у сучасній українській літературній мові// Укр. мовознавство. 1975. Вип. 3. С. 25 31.
55. Дзівак О.М. Лексика на позначення кольорів у сучасній літературній мові: Дис. ... канд. філол. наук. К., 1974. 175 с.
56. Дима Г.М. Народнопоетична символіка та її використання втворчості письменників // Укр. мова і літ. в шк. 1973. №5. С. 2029.
57. Дишлюк І.М. Образне вживання музичних термінів у поезії Ліни Костенко // Вісник Харк. нац. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2000. №491. С. 634637.
58. Дишлюк І.М. Семантична реалізація концепту земля” упоетичному мовленні Ліни Костенко // Вісник Харк. нац. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2002. №557. Вип. 35. С. 7480.
59. Дишлюк І.М. Традиційне та новаторське у виявленні концепту дерево” в поезії Ліни Костенко // Вісник Харк. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2002. №538. Вип. 34. С. 191194.
60. Донецких Л.И. Реализация эстетических возможностей имён прилагательных в тексте художественных произведений. Кишинёв: Штииница, 1980. 159 с.
61. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура іфункціонування лексики української літературної мови. К.: Наук. думка, 1983. 156 с.
62. Дяченко В. Крізь призму кольору // Жовтень. 1982. №4. С.110 119.
63. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
64. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наук. думка, 1987. 245 с.
65. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во МГУ, 1957. 323 с.
66. Зінченко О., Коляда Т. Вежа самотності” : позамовні смисли // Сучасність. 1996. №12. С. 110115.
67. Зубов Л.В. Чёрный, чёрный оку зелен” // Рус. речь. 1998. №4. С. 3136.
68. Зуєнко Ю.І. Мовостилістичні засоби народнопоетичного епосу вукраїнській художній прозі другої половини XIX початку XX століття: Дис. ... канд. філол. наук. Харків, 1993. 174 с.
69. Іваненко С.В. Одиничне та особливе в лексико-семантичних групах позначення кольору в сучасній російській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 2001. 20 с.
70. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (Древний период). М.: Наука, 1965. 246с.
71. Іваницька Н.Л. Експресія поетичного слова // Рідне слово. 1972. Вип. 6. С. 5055.
72. Ільницький М.М. Барви і тони поетичного слова. Літ. - крит. нарис. К.: Рад. письменник, 1967. 118 с.
73. Калашник В.С. Образно-смислова єдність як засіб і знак упоетичній мовній картині світу // Вісник Харк. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2000. № 519. С. 311.
74. Калашник В.С. Особливості слововживання в поетичній мові: Навчальний посібник. Харків: ХДУ, 1985. 68 с.
75. Калашник В.С. Українська поетична фразеологія і афористика поетичної мови пожовтневого періоду. Семантико-типологічний аспект: Автореф. дис. ... док. філол. наук. Дніпропетровськ, 1992. 40 с.
76. Калашник В., Філон М. Динаміка епітетних структур вукраїнській ліриці 19001930-х років // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту. Філологічні науки. Луганськ, 2001. №3(35). С.177182.
77. Калашник В., Філон М. Епітет у поетичному ідіостилі Василя Стуса // Лінгвіст. студії: Зб. наук. праць. Донецьк, 1999. Вип. 5. С.236239.
78. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355 с.
79. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 261 с.
80. Касім Ю. Назви барв у романі М. Стельмаха Правда і кривда” // Праці Одеського держ. ун-ту. Серія філол. наук. Т. 152. Вип. 16. Одеса, 1963. С. 239248.
81. Качаева Л.А. Может ли голубое быть зелёным и розовым? // Рус. речь. 1984. №6. С. 2025.
82. Кириченко А.П. До семантичної характеристики назв кольорів усхіднослов’янських мовах // Питання укр. мовознавства. Книга 4. Львів, 1960. С.127 136.
83. Клочек Г. Душа моя сонця намріяла...” (Поетика Сонячних кларнетів” Павла Тичини). К.: Дніпро, 1986. 367 с.
84. Клочек Г. Нескорена // Журналіст України. 2001. №1. С.4651.
85. Ковалевський О. Ліна Костенко: філософія бунту й філософія серця”. Харків: Прапор, 2001. 176 с.
86. Коваль-Костинська О.В. Іменники назви кольорів у слов'янських мовах // Українське мовознавство. К., 1974. Вип. 2. С.928.
87. Коваль-Костинська О.В. Назви основних кольорів у болгарській, українській і російській мовах (порівняльна характеристика) // Українське мовознавство. К., 1974. Вип. 2. С. 2837.
88. Ковальова Т.В. Про загальнонаціональне та індивідуальне в мові (на матеріалі назв кольорів у поезії) // Вісник Харк. ун-ту. Сер. Філологія. Вип. № 491. Харків, 2000. С. 616620.
89. Ковальова Т.В. Лексико-семантичні поля кольоративів вукраїнській поезії початку ХХ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 1999. 19 с.
90. Ковальська І.В. Кольористика як перекладознавча проблема (на матеріалі українських і англійських художніх текстів): Автореф. дис. канд. філол. наук. К.: 2001. 19 с.
91. Ковальська І.В. Особливості відтворення стилістичної семантики колірних лексем у перекладі // Мовознавство. 1999. № 45. С. 6770.
92. Кодак М. Неопалимої книги скрижаль // Київ. 2000. № 34. С. 127131.
93. Козак Т.Б. Лексико-семантична група слів, які позначають колір у німецькій мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. Одеса, 2002. 19 с.
94. Козій Д. Ліна Костенко, або Гераклізм і його самозаперечення / Д. Козій. Глибинний етнос: Нариси з літератури і філософії. Торонто, 1984. С. 356366.
95. Коляда Т.Ф. Інтенсіональний світ поезії Ліни Костенко: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1996. 28 с.
96. Кононенко В. Рідне слово. К.: „Богдана”, 2001. 303 с.
97. Костомаров М.И. Несколько слов о славяно-русской мифологии вязыческом периоде, преимущественно в связи с народною поэзиею // М.І. Костомаров. Слов’янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. К.: Либідь, 1994. С. 257280.
98. Коцюбинська М. Образне слово в літературному творі. К.: АН УРСР, 1960. 180 с.
99. Кочерган М.П. Слово і контекст (Лексична сполучуваність ізначення слова). Львів: Вища школа, 1980. 184 с.
100. Кошарська Г. Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності. К., 1994. 165 с.
101. Кравков С.В. Цветовое зрение. М.: Просвещение, 1951. 250с.
102. Краснова Л.В. Грані поетичної майстерності Ліни Костенко // Слово і час. 1995. №7. С. 4553.
103. Краснова Л., Онищак Н. Поетика контрастів // Дзвін. 1996. №10 12. С.140143.
104. Крепель В.І., Пророченко О.Т. Референційний аспект фразеологічних одиниць із компонентом на позначення кольору // Мовознавство. 1990. №3. С. 4145.
105. Крижанська О. Лексико-семантична група назв кольорів в українській мові // Наук. зап.: Серія Мовознавство. 1998. №1. С.159 162.
106. Критенко А.П. Семантична структура назв кольорів // Славістичний збірник. К.: АН УРСР, 1965. С. 97111.
107. Критенко А.П. Колір і барви в поезії Тараса Шевченка// Мовознавство. 1967. №4. С.63 74.
108. Кудряшова М.В. Поетичний словник українських неокласиків: Дис. канд. філол. наук. Харків, 2000. 170 с.
109. Лазебник Ю.С. Від поетичного слова до поетичної мови // Мовознавство. 1994. №1. С. 4046.
110. Ларин Б.А. Эстетика слова и язык писателя. Избранные статьи. Л.: Художественная литература, 1974. 288 с.
111. Ласло-Куцюк М. Засади української поетики. Бухарест: Критеріон, 1983. 209 с.
112. Левицький В.В. Сучасне розуміння структури лексичного значення // Мовознавство. 1982. №5. С. 1219.
113. Лисенко Н.О. Символіка червоного та чорного кольорів упоетичній мові Тодося Осмачки // Вісник Харк. нац. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2000. № 473. С. 8691.
114. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1997. 129 с.
115. Лисиченко Л.А. Концептуальная и языковая картины мира и их взаимодействие // Семантика и прагматика языковых единиц. Сб. науч. трудов. Харьков, 1991. С. 46.
116. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу та її рівні // Зб. Харк. іст.-філол. тов-ва. Харків, 1998. Т.8. С. 129144.
117. Лисиченко Л.А. Психологічна детермінованість художнього мовлення // Вісник Харк. ун-ту. Сер. Філологія. Харків, 2000. № 491. С. 605608.
118. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста / Ю.М. Лотман. Опоэтах и поэзии. СПб., 1996. С. 18132.
119. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров / Ю.М. Лотман. Семиосфера. СПб.: Искусство, 2000. С. 150392.
120. Маленко О.О. До питання семантики кольорів // Филол. анализ: теория, методика, практика. К., Харьков, Херсон, 1996. Вып.8. С.172175.
121. Маленко О.О. Лексико-семантична група небо” в українській поезії: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 1996. 18 с.
122. Москович В.А. Система цветообозначений в современном английском языке // Вопр. языкознания. 1960. №6. С. 8587.
123. МурьяновМ.Ф.Кинтерпретацииславянскихцветообозначений // Вопр. языкознания. 1978. №5. С. 93110.
124. Мукаржовский Я. Структуральная поэтика. М.: Шк. Языки русской культуры”, 1986. 479 с.
125. Невелова С.Л. Вопросы поэтики древнеиндийского эпоса: эпитет и сравнение. М.: Наука, 1979. 136 с.
126. Нестеренко К.В. Символика цвета в поэзии Б. Чичибабина // Рус. филология. Укр. вестник. 1998. № 12. С. 2124.
127. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. М.: Высшая школа, 1988. 168 с.
128. Никитина С.Е. Сердце и душа фольклорного человека / Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. М.: Индрик, 1999. С. 2737.
129. Нікітіна Ф.О. Виділення і визначення лексико-семантичного поля // Мовознавство. 1981. №1. С. 105113.
130. Олексенко О.А. Кольористика ліричної мови Миколи Хвильового // Микола Хвильовий. Проблеми творчості: Зб. статей. Харків, 1994. С. 6972.
131. Онищак Н. Ліна Костенко: спроба екзистенціального аналізу // Дзвін. 1997. №9. С. 152154.
132. Очерки истории языка русской поэзии ХХ века. Поэтический язык и идиостиль: Общие вопросы. Звуковая организация текста / В.П.Григорьев, И.И. Ковтунова, О.Г. Ревзина и др. М.: Наука, 1990. 304 с.
133. Павлович Н.В. Образование поэтических парадигм // Проблемы структуры лингвистики. 1983. М.: Наука, 1986. С. 7487.
134. Панченко А.М. О цвете в древней литературе восточных июжных славян // Труды отдела древнерус. лит-ры. Литературные связи древних славян. Т. 23. Л.: Наука. С. 315.
135. Панченко В. Поезія Ліни Костенко. Кіровоград, 1997. 48 с.
136. Панько Т.І. Слово золотий” у поезії І. Франка // Рідне слово. К.: Наук. думка, 1974. Вип. 8. С. 2226.
137. Парфьонова Т.Б. Кольоративи компоненти фразеологічних одиниць // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту. &nda