СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЗІСТАВНОГО ВІДНОШЕННЯ В СКЛАДНИХ КОНСТРУКЦІЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

ГРЕБ МАРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 811.161.2’367.335
СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЗІСТАВНОГО ВІДНОШЕННЯ В СКЛАДНИХ КОНСТРУКЦІЯХ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

10. 02. 01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор С.В. Ломакович

Харків 2005

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1
СКЛАДНІ КОНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗІСТАВНИМ ВІДНОШЕННЯМ МІЖ ЧАСТИНАМИ ЯК ОБ’ЄКТ СИНТАКСИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ .......................... 11
1.1. Погляди на сутність зіставлення й речення зіставної семантики в синтаксичній традиції ................................................................................................. 12
1.2. Аспекти вивчення складних синтаксичних конструкцій із зіставним компонентом змісту .................................................................................................... 24
1.2.1. Зіставлення як явище семантико-синтаксичного рівня організації речення...........................................................................................................................25
1.2.2. Розмежування семантичного і формального рівнів аналізу складного речення в сучасних синтаксичних дослідженнях....................................27
1.2.3. Положення семантичного синтаксису, прийняті в дослідженні складних конструкцій із зіставним компонентом змісту..........................................30
1.2.4. Урахування комунікативних ознак у дослідженні семантики зіставлення.....................................................................................................................33
Висновки до розділу 1 .....................................................................................41
РОЗДІЛ 2
ЗІСТАВНЕ ЗНАЧЕННЯ В СТРУКТУРІ СКЛАДНОСУРЯДНОГО РЕЧЕННЯ ЗІ СПОЛУЧНИКОМ А.................................................................................................45
2.1. Творення зіставлення як змістового відношення між частинами складносурядного речення...........................................................................................46
2.1.1. Відношення кон’юнкції як основа для формування зіставного значення.........................................................................................................................46
2.1.2. Зміст першої й другої частин висловлення як зіставлювані компоненти........................................................................48
2.1.3. Асоціативна співвіднесеність змісту частин як умова формування відношення зіставлення..........................................................................55
2.1.4. Взаємодія семантичних й комунікативних чинників у творенні зіставного значення.......................................................................................................61
2.1.5. Роль оцінки у формуванні зіставлення ........................64
2.2. Вираження зіставного змісту в структурі складносурядного речення зі сполучником а ..............................................................................................................72
2.2.1. Роль формальних і формально-семантичних чинників у вираженні власне-зіставного значення...................................................................... 73
2.2.2. Особливості лексико-семантичної організації предикативних частин як засіб вираження власне-зіставлення............................................. 83
2.2.3. Актуальне членування конструкцій зі сполучником а як чинник вираження зіставного значення...................................................................................96
2.2.4. Особливості вираження зіставлення в реченнях невідповідності та поширювальних зі сполучником а............................. ......................103
2.3. Вираження супровідних змістових відношень в структурі зіставних речень...........................................................................................................................108
2.3.1. Вираження єднального відношення в конструкціях із зіставленням................................................................................................................108
2.3.2. Чинники ускладнення зіставлення відношенням зумовленості................................................................................................................113
2.4. Засоби вираження зіставного значення в складних реченнях інших структурно-семантичних типів................................................................................. 116
Висновки до розділу 2 .................................................................................... 120
РОЗДІЛ 3
ЗІСТАВНЕ ВІДНОШЕННЯ В СТРУКТУРІ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ І СКЛАДНИХ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ РЕЧЕНЬ ТА В ТЕКСТІ .......................... 123
3.1. Вираження зіставного значення в складнопідрядних реченнях української мови ........................................................................................................ 123
3.1.1. Структурні типи складнопідрядних конструкцій із зіставним компонентом змісту .................................................................................................. 125
3.1.2. Зіставні речення зі сполучниками якщо... то як асиметричні структури зі значенням зіставлення......................................................................... 127
3.1.3. Зіставлення в структурі складнопідрядних конструкцій зі сполучником чим... тим ........................................................................................... 138
3.1.4. Специфіка формування і вираження зіставного змісту в складнопідрядних конструкціях зі сполучником ніж ........................................... 146
3.2. Особливості вираження зіставного компонента змісту в безсполучникових складних реченнях .................................................................... 156
3.3. Формування зіставного відношення в структурі текстового відрізка ....162
Висновки до розділу 3 .................................................................................... 169
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................ 174

ВСТУП
Сучасний стан розвитку синтаксичної науки характеризується все пильнішою увагою до складних синтаксичних одиниць не лише в аспекті їх формально-синтаксичної будови, а також із погляду семантичної організації й комунікативної оформленості, оскільки саме сукупність чинників різної природи може визначати приналежність тієї чи іншої конструкції до певного класифікаційного типу. Прийнятий на сьогодні в лінгвістичній науці погляд на центральну одиницю синтаксису речення з точки зору його багаторівневої організації потребує уточнення окремих набутків синтаксичної науки минулого. Доведено, що кожен із рівнів організації речення становить відносно самостійний рівень, проте вони тісно взаємодіють один із одним в межах формування того чи іншого різновиду. Такий комплексний і водночас диференційований підхід до аналізу речень дає найбільш повну й об’єктивну картину особливостей кожного з них як певного типу й уможливлює несуперечливе визначення їх місця в синтаксичній системі української мови. Це справедливо й стосовно складних синтаксичних конструкцій, а саме складних сполучникових і безсполучникових речень. До них належать і різні за типом складні конструкції із зіставним відношенням між предикативними частинами, які потребують спеціального дослідження з позицій багаторівневої організації.
Актуальність дослідження визначається потребою в узагальненні наукового досвіду вивчення складних речень із зіставним компонентом змісту й необхідністю визначення сутності зіставлення як мовної категорії, його відмежування від близьких, але не тотожних семантичних відношень, а також у виявленні чинників формування зіставного значення як граматичних, так і семантичних у різних за синтаксичною будовою складних конструкціях сучасної української мови.
Дослідженню складних синтаксичних конструкцій із зіставним компонентом змісту присвячено багато наукових праць. Вивченням зіставних речень складних сполучникових і безсполучникових у різних їх аспектах займалися такі науковці, як В.А. Бєлошапкова, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Грищенко, Н.В. Гуйванюк, С.І. Дорошенко, М.У. Каранська, М.Ф.Кобилянська, Г.Є. Крейдлін, Б.М. Кулик, Т. В. Найдьонова, О.В. Падучева, І.І. Слинько, О.Л. Степул, С.О. Шувалова, І.Г. Чередниченко та ін. Проте на цілий ряд питань ще не запропоновано задовільної відповіді. Зокрема, не з’ясовано остаточно питання про послідовне зіставлення” з огляду на відкритість синтаксичного зв’язку між частинами таких конструкцій, висловлюється думка про те, що це явище репрезентує в зіставній конструкції єднальне за своєю суттю відношення. До цього часу не знайшло пояснення явище семантичної близькості зіставних речень і речень протиставних, а також речень із розділовими сполучниками. Не можна вважати розв’язаним питання про специфіку речень зі сполучниками якщо... то; тоді як. Малодослідженими є конструкції зі сполучниками в міру того як; чим... тим, змістове відношення між якими спирається на зіставне значення. Разом із тим місце зіставлення у вираженні своєрідного змістового відношення між предикативними частинами таких речень, характер самого зіставлення не становили окремого предмета синтаксичних досліджень. Важливим залишається й питання про роль зіставлення у формуванні змісту однокомпаративних конструкцій зі сполучником ніж та конструкцій зі сполучником замість того...щоб, у змісті яких зіставляються два стани речей із погляду переваги одного над іншим. Заслуговує на аналіз явище взаємодії зіставного відношення з градаційним компонентом у змісті складної конструкції. Не досліджувалися відрізки тексту як послідовності речень, пов’язаних відношенням зіставлення. Існування цих питань зумовлене передусім неокресленістю зіставлення як мовної категорії, її схожості з іншими близькими до неї й водночас відмінними мовними категоріями, як-от: єднальність (кон’юнкція), розділовість (диз’юнкція), протиставність, порівняння, преференція, градація та ін., що й призводить до певної неузгодженості у виявленні специфічних ознак зіставлення та характеристики засобів вираження цього відношення в синтаксичних конструкціях сучасної української мови.
Об’єктом дослідження є складні синтаксичні конструкції складні сполучникові й безсполучникові речення, а також відрізки тексту, - у змісті яких так чи інакше присутнє відношення зіставлення.
Предмет дослідження становить відношення зіставлення в структурі складних синтаксичних конструкцій сучасної української мови з погляду граматичних і лексико-семантичних чинників його формування та вираження, а також функціональні можливості цих конструкцій як засобів комунікації.
Метою дисертаційної роботи є виявлення сутності зіставного відношення як своєрідного компонента в змісті складного речення й визначення чинників його формування в різних за типом складних синтаксичних конструкціях сучасної української мови.
Для досягнення цієї мети було визначено такі завдання:
1) виявити семантичну сутність зіставлення як своєрідного змістового відношення та його стосунок до інших значень, що визначають тип складних синтаксичних конструкцій, передусім єднального й протиставного;
2) здійснити комплексний різнорівневий аналіз складносурядних речень, тип яких визначає зіставне значення, й окреслити граматичні та лексико-семантичні чинники його формування;
3) визначити роль актуального членування складних синтаксичних конструкцій у творенні зіставного значення;
4) проаналізувати можливість і чинники формування семантики зіставлення в реченнєвих складнопідрядних і безсполучникових синтаксичних конструкціях, а також у тексті;
5) виявити місце оцінного значення в семантичній структурі зіставних висловлень, які функціонують у різних за прагматичною спрямованістю мовленнєвих контекстах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди: Закономірності розвитку і функціонування української мови”, що передбачає вивчення питань синтаксису української мови.
Матеріалом дослідження послужила картотека, що налічує понад 5000 складних конструкцій сучасної української мови, предикативні частини яких поєднані зіставним відношенням, укладена шляхом суцільної вибірки з фольклорних джерел, художніх та літературно-критичних творів українських письменників ХІХ ХХ століть, а токож матеріалів спостережень над усним мовленням.
Методологічну основу дослідження становить дихотомічне розуміння мови як суспільного явища, усвідомлення діалектичного взаємозв’язку загального й окремого, взаємодії суб’єктивного та об’єктивного в мові, дуалізму мовного знака.
Методи дослідження відповідають меті та завданням, які поставлені в роботі. Для спостереження над складними синтаксичними конструкціями із зіставним компонентом змісту та їх осмислення використано історичний, описовий та аналітичний методи. Під час аналізу матеріалу застосовано описовий метод, метод зіставлення, а також трансформаційний метод.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено системний аналіз конструкцій із зіставним компонентом змісту з урахуванням їхніх структурно-граматичних, лексико-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей. На підставі отриманих результатів описано специфіку змістового відношення між предикативними частинами в складносурядних зіставних реченнях зі сполучником а, схарактеризовано складнопідрядні й безсполучникові конструкції, що містять зіставний компонент змісту, а також текстові конструкції, організовані як зіставлення.. Новим є погляд на значення зіставлення як змістове відношення, що визначає здатність складних синтаксичних конструкцій забезпечувати різноманітні мовленнєві дії, зокрема функціонувати в ролі непрямих спонукальних висловлень, іллокутивна сила яких формується за рахунок наявності в їх змісті оцінної семантики.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно доповнює синтаксичну теорію описом зіставлення як своєрідного мовного значення. Аналіз складних синтаксичних конструкцій виявив зумовленість зіставного відношення особливостями їх структури і семантики, а також характером актуального членування частин, що дозволило схарактеризувати специфіку зіставлення й відмежувати його від інших, близьких до нього значень і тим самим подолати певну суперечливість описів системи складного речення сучасної української мови. Дослідження збагачує синтаксичну науку новими фактами щодо можливості формування відношення зіставлення й засобів його вираження як граматичних, так і лексико-семантичних у різних за типом складних конструкціях сучасної української мови.
Практичне значення роботи полягає у виявленні кола синтаксичних конструкцій зі значенням зіставлення й ґрунтовному їх описі з боку релевантних для них формально-граматичних, семантичних і комунікативних ознак, а також у визначенні механізмів взаємодії різних рівнів організації складних синтаксичних конструкцій на шляху формування зіставного значення, що може бути використаним у читанні лекцій і написанні підручників та посібників, методичних розробок із синтаксису сучасної української мови для вищої та середньої школи.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації були представлені в доповідях на Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми слов’янських мов” (2003 р., м. Вінниця), на науковій конференції, присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка Г.Ф. Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХ-ХХІ століть” (2003 р., м. Харків), на І Міжнародній науково-практичній конференції Загальні питання філології” (2004 р., м.Дніпродзержинськ), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2004” (2004 р., м. Дніпрпетровськ), на ХІ Міжнародній конференції з функціональної лінгвістики (м. Ялта, 2004), на науковій конференції «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах» (2005 р., м. Дніпропетровськ).
Основні положення дисертаційної праці обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та кафедри українознавства Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди та кафедри української мови Бердянського державного педагогічного університету.
Із теми дисертації видано десять одноосібних публікацій, із них шість статей - у провідних наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг роботи 188 сторінок, основного тексту 173 сторінки. У списку використаної літератури налічується 180 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
Здійснений у роботі аналіз зіставного відношення з погляду cемантико-граматичних чинників його формування в структурі складних синтаксичних конструкцій сучасної української мови дозволив зробити такі висновки.
1. Відсутність в українському мовознавстві всебічного ґрунтовного опису речень, які містять зіставне відношення, спричинила невизначеність самої сутності зіставлення як мовної категорії й розбіжності в тлумаченні відмінностей між єднальним і зіставним значеннями, з одного боку, та протиставним і зіставним, із другого. Не з’ясовувалося остаточно, які мовні засоби, граматичні й лексико-семантичні, забезпечують вираження зіставного відношення, зокрема, які сполучники слід віднести до числа зіставних.
2. Комплексне різнорівневе дослідження власне-зіставного різновиду складносурядних конструкцій зі сполучником а як таких, що реалізують зіставлення в прямий і безпосередній спосіб, уможливило виявлення диференційних ознак зіставлення, у яких виходить назовні його семантична сутність. Зіставлення слід визначити як змістове відношення між зіставлюваним і зіставним компонентами, яке твориться у структурі складносурядного речення зі сполучником а за наявності між ними мінімум двох рядів асоціативного зв’язку, підтримуваного відповідним актуальним членуванням їх змісту.
3. У складносурядних зіставних реченнях із сполучником а зіставлення виражається за участі формально-граматичних і лексико-семантичних чинників. Диференційними є такі формальні ознаки цих речень, як закритість структури, що передбачає наявність лише двох предикативних частин, поєднаних сурядним зв’язком за допомогою сполучника а або його еквівалента же (ж); однофункціональність частин, гнучкість структури. У межах зіставного типу сполучник а функціонує в трьох основних значеннях: власне-зіставному, невідповідності й поширювально-приєднувальному, які корелюють із відповідними різновидами зіставних речень.
4. Формальна організація типових зіставних конструкцій передбачає синтаксичну паралельність позицій у складі їх предикативних частин, що, в свою чергу зумовлює семантичну паралельність, співвіднесеність їх пропозитивного змісту. Сукупність цих ознак і визначає своєрідність зіставних конструкцій на тлі інших складносурядних речень.
5. Одним із найважливіших чинників творення зіставного значення в структурі складних снтаксичних конструкцій є лексико-семантичне оформлення їх предикативних частин, своєрідність якого виявилася в наявності в обох із них тематично співвіднесеної предикатної й непредикатної лексики. Протиставне значення й значення тотожності, які творяться завдяки лексичній і синтаксичній синонімії та антонімії, становлять крайні вияви зіставлення й співвідносяться із зіставним значенням як варіанти з інваріантом.
6. Закономірності лексико-семантичної організації зіставних складносурядних речень зі сполучником а корелюють зі специфічним актуальним членуванням змісту обох предикативних частинах. Це дає підстави вважати тема-рематичне оформлення складного речення, що знаходить вияв у своєрідному порядку слів й інтонації, важливим чинником вираження відношення зіставлення.
7. В окремих конструкціях зіставне відношення супроводжується вираженням додаткових значень (єднального і зумовленості) або, в свою чергу, супроводжує інші різновиди змістових відношень, такі, як порівняння, просторово-ототожнювальне, градація, преференційність. Вираження ускладненої семантики таких речень передбачає використання своєрідних мовних засобів.
8. Зіставна семантика тією чи іншою мірою виявляється в різних структурних типах речень, зокрема в розчленованих складнопідрядних конструкціях зі сполучником якщо... то, у складнопідрядних реченнях з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур зі сполучником чим... тим, у прикомпаративних нерозчленованих конструкціях зі сполучником ніж та інших. Найбільш повно зіставна семантика, якою вона є в конструкціях власне-зіставного різновиду зі сполучником а, реалізується в складнопідрядних реченнях розчленованого типу зі сполучником якщо... то.
9. У межах безсполучникових складних речень особливої значущості набувають такі чинники вираження зіставлення, як синтаксичний паралелізм предикативних частин, семантична співвіднесеність двох ланок лексем в їх складі, типове для зіставлення актуальне членування змісту.
10. Зіставне значення може виражатися не лише в конструкціях реченнєвої природи, а й на рівні тексту, коли до творення зіставного змісту залучений цілий комплекс пропозицій як асоціативної ланки, маркованої сполучником а.
11. Своєрідним чинником формування зіставного значення визнано оцінку комунікативної перспективи висловлення, яка визначає потенційність зіставних конструкцій як мовленнєвих дій. Висловлення із зіставним компонентом змісту функціонують у різноманітних ситуаціях мовлення, зокрема реалізують свою зіставну сутність в контекстах осуду, нарікання, жаління, засудження тощо, а також виявляють себе як непрямі спонукання.
12. Аналіз зіставлення як самостійної мовної категорії, яка знаходить свою первинну й основну реалізацію в лише їй притаманних синтаксичних структурах із відповідним формальним механізмом та семантичною організацією, необхідними для забезпечення певних комунікативних потреб мовця, накреслює перспективу подальших досліджень, а саме аналізу інших змістових відношень в структурі складних речень української мови з погляду залучення до процесу їх формування мовних чинників різної природи як лексико-семантичних, так і граматичних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. №1. С. 54 64.
2. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
3. Арделян М. В. Складнопідрядні просторово-ототожнювальні речення в сучасній українській мові. Дис... канд. філол. н. Х., 2002. 211 с.
4. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М. Наука, 1976. 383 с.
5. Арутюнова Н.Д. Сокровенная связка (К проблеме предикативного отношения) // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. М., 1980. Т. 39.- № 4. С. 347 358.
6. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340 с.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
8. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. М.: Наука, 1981. Ч.3. 225 с.
9. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. К.: Наук. думка, 1990. 167 с.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: ИЛ, 1955. 416 с.
11. Бацевич Ф.С. Співвідношення типів смислової імпліцитності в мові // Мовознавство. 1993. №1. С. 54 59.
12. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові. Навчальний посбіник К.: КДПІ, 1987. 80 с.
13. Безпалько О.П. Нариси з історичного синтаксису української мови. К.: Рад. шк., 1960. 260 с.
14. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський В.М. Граматика української мови. К.: Либідь, 1993. 335 с.
15. Белошапкова В.А. Анафорические элементы в составе сложных предложений // Памяти акад. В.В. Виноградова. М., 1971. С. 34 43.
16. Белошапкова В.А. О понятии формула предложения” на уровне синтаксиса сложного предложения // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 206 216.
17. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
18. Белошапкова В.А., Губина Р.И. Смысловые отношения в сложноподчиненном предложении открытой структуры и коммуникативная организация их частей // Синтаксические отношения в сложном предложении. Сб. науч. трудов. Калинин, 1989.
19. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). М.: Просвещение, 1967. 160 с.
20. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
21. Бергельсон М.Б., Кибрик А.Е. Прагматический принцип приоритета” и его отражение в грамматике языка // Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка. Т. 40. 1981. № 4. С. 343 355.
22. Бережан Л.В. Категорiя спонукальностi в сучаснiй українськiй мовi: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. фiлол. наук. Чернiвцi, 1996. 16 c.
23. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-воЛГУ, 1977 204 с.
24. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 176 с.
25. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 209 с.
26. Булаховський Л.А. Українська мова // Вибранi працi в 5 т. К.: Наукова думка, 1977. Т.2. 631 с.
27. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: АН СССР, 1959. 623 с. С. 548 551.
28. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. Учебник для вузов. М.: Высш. шк., 1991. 432 с.
29. Валимова Г.В. О сочинительных союзах в сложном предложении // Материалы ІХ и Х конференций Северо-Кавказского зонального объединения кафедр русского языка. Р/на/Дону: Изд-во Ростовского университета, 1971. С. 87 93.
30. Вежбицкая А. Дескрипция или цитация? // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.13. М.: Прогресс, 1982. С. 237-262.
31. Вежбицкая А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.8. М.: Прогресс, 1978. С. 402-424.
32. Вежбицкая А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 251- 275.
33. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 238-250.
34. Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. 560 с.
35. Вихованець I.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
36. Вихованець I.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 228 с.
37. Вихованець I.Р. Частини мови у семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
38. Вихованець I.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. школа, 1982. 209 с.
39. Вихованець I.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1982. 219 с.
40. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
41. Вопросы синтаксиса современного русского языка / Под ред. В.В.Виноградова. М.: Учпедгиз, 1950. 410 с. С. 351 353, 390 396.
42. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1972. С. 349-372.
43. Гак В.Г. Категория модуса предложения // Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин: КГУ, 1978. С. 19-26
44. Георгиева В.Л. История синтаксических явлений русского языка. М.: Просвещение, 1968. 167 с.
45. Герман К.Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень сучасної української мови. Чернівці, 1973. 54 с.
46. Глушкова Г.М. Структурно-семантичні типи сурядності. Автореф... канд. філол. наук. Дніпропетровськ: ДГУ, 1998. 16 с.
47. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 276 302.
48. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 217-237.
49. Грамматика русского языка. Синтаксис / АН УРСР. Ин-т русс. яз.; Редкол.: В.В. Виноградов и Е.С. Истрина. Т.2. Ч.2: Синтаксис. М.: Издат. АН СССР, 1960. 440 с.
50. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю. Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
51. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1969. 155 с.
52. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
53. Гуйванюк Н.В., Гнатчук О.С., Нечипорук М.В. Семантична структура тексту: Навч.- метод. посібн. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
54. Гулыга Е.В. О семантике предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 21 29.
55. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 259 336.
56. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. / Сост. В.В. Петрова; Под ред. В.И. Герасимова; Вступ. ст. Ю.Н.Караулова и. В.В. Петрова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
57. Демьянков В.З. Прагматические основы интерпретации высказывания // Известия АН СССР, 1981. Т.40. №4. С. 327 337.
58. Димитрова С. Актуализация предложения и ее зависимость от представления говорящего о степени осведомленности адресата (на материале русского языка) // Новое в зарубежной лингвистике. Вип. 15. М.: Прогресс, 1985. С. 535 546.
59. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Харків: Вища школа, 1980. 151 с.
60. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. К.: Наукова думка, 1973. 226 с.
61. Дудик П.С. Характерні синтаксичні структури в усно-розмовному літературному мовленні // Закономірності українського усного літературного мовлення. К., 1965.
62. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
63. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Cамійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. К.: Вища шк., 1980. 318 с.
64. Загнiтко А.П. Принципи формальної і смислової організації складного речення // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. Горлівка: ГДППМ, 1997. Вип. 3. С. 239 247.
65. Загнітко А.П. Український синтаксис. (Науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч. 2: Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 240 с.
66. Заоборна М.С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові. Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. Тернопіль, 1996. 167 с.
67. Зельцер В.И. Парцелляция как прием актуализации основных синтагм сложноподчиненного предложения // Принципы и методы лексико-грамматических исследований. Науч. доклады 2-го межкафедрального семинара аспирантов-языковедов. Л., 1973. С. 178 181.
68. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
69. Золотова Г.А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. М.: Наука, 1988. 440 с.
70. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: МГУ, 1970. 223 с.
71. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К., 1965. 504 с.
72. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. посібник. К.: НМК ВО, 1992. 400 с.
73. Каранська М.У. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / Ред. М.С. Тимошик. К., 1995. 312 с.
74. Карцевский С. Об ассиметрическом дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания 19-20 вв. в очерках и извлечениях. Ч1. М. 1965.
75. Кващук А.Г. Синтаксис складного речення. К.: Рад. школа, 1986.
76. Кибрик А.Е. Соотношение формы и значения в лингвистическом описании / ИРЯ АН СССР. Пробл. группа по эксперим. и прикл. лингвистике. - Препринт. М., 1980. Вып. 132.
77. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Просвещение, 1976.
78. Кокорина С.И. О семантическом субъекте и особенностях его выражения в русском языке. М.: Издательство Моск. ун-та, 1979. 79 с.
79. Колосова Т.А. Имплицитные сложные предложения с контактирующимим скрепами // Полипредикативные конструкции и их морфологическая база. Новосибирск: Наука, 1980. С. 34 48.
80. Колосова Т.А. К вопросу о семантике сложных предложений // Сложные предложения в языках разных систем. Сб. научных трудов. Новосибирск, 1977. С. 29 35.
81. Колосова Т.А. О модусе и диктуме в сложном предложении // НДВШ. Филологические науки. 1979. № 2. С. 47 53.
82. Колосова Т.А. Русские сложные предложения асимметрической структуры. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1980. 164 с.
83. Колосова Т.А. Семантические отношения в сложном предложении // Науч. доклады высшей школы. Филологические науки. 1972. № 5. С. 61 72.
84. Колосова Т.А., Черемисина М.И. Заметки по понятиям сочинение” и подчинение” в их соотношении друг с другом // Синтаксические отношения в сложном предложении. Сб. науч. трудов. Калинин: КГУ, 1989. С. 28 39.
85. Колосова Т.А., Черемисина М.И. О принципах классификации сложных предложений // Вопросы языкознания. 1984. № 6. С. 69 79.
86. Колшанский Г.В. Комуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 237 с.
87. Комина Н.А. Систематика комуникативно-прагматических типов высказывания // Прагматические аспекты функционирования языка. Барнаул: Алтайский гос. ун-т, 1983. С. 93 101.
88. Корельская Т.Д., Падучева Е.В. Трансформации в симметрических конструкциях: сочинение и эллипсис. Научно-техническая информация. Серия 2. Информационные процессы и системы. 1973. № 9. С. 29 38.
89. Кормановская Т.И. Сочинение и подчинение в свете коммуникативного подхода // Филологические науки. 1989. № 3. С. 52 58.
90. Крейдлин Г.Е., Падучева Е.В. Взаимодействие ассоциативных связей и актуального членения в предложениях с союзом а // Научно-техническая информация. Серия 2. Информационные процессы и системы. 1974. № 9. С. 31 37.
91. Крейдлин Г.Е., Падучева Е.В. Значение и синтаксические свойства союза а // Научно-техническая информация. Серия 2. Информационные процессы и системы. 1974. № 10. С. 32 37.
92. Кручинина И.Н. Структура и функции сочинительной связи в русском языке. М., Наука, 1988. 212 с.
93. Крушельницкая К.Г. О синтаксической природе актуального членения” предложения // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Просвещение, 1977. 192 с.
94. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. М.: Просвещение, 1977. 191 с.
95. Кулагин А.Ф. Сложносочиненные предложения в аспекте коммуникативной целеустановки // Вопросы синтаксиса и стилистики русского языка. Ульяновск, 1975. Вып. 1. С. 397 411.
96. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. К.: Рад. шк., 1965. Ч.2.
97. Курс сучасної української літературної мови / АН УРСР. Ін-т мовоз-ва ім. О.О. Потебні; За ред. Л.А. Булаховського. Т.2: Синтаксис. К.: Рад. школа, 1951. 408 с.
98. Лакофф Дж. Прагматика в естественной логике // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 439 470.
99. Ломакович С. В. Роль лексики у формуванні змісту складного речення // Лінгвістичні дослідження. Наук. вісник. Вип. 3. Харків: ХДПУ, 1997. С. 149 153.
100. Ломакович С.В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові: Дисертація... д-ра філол. наук. 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т. Тернопіль, 1993. 382 с.
101. Ломакович С.В. Семантична організація займенниково-співвідносних речень у сучасній українській мові. К.: НМК ВО, 1993. 73 с.
102. Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст. К типологии внутритекстовых отношений. М.: Наука, 1986. 200 с.
103. Марченко Е.П. Полипредикативные отрицательно-противительные предложения в современном русском языке // Синтаксис сложного предложения. Межувзовский тематический сборник. Калининград: КГУ, 1978. С. 128 134.
104. Матезиус В.О. О так называемом актуальном членении предложения // Пражский лингвистический кружок. М.: Наука, 1967. С. 239 245.
105. Медведєв Ф.П. Система сполучників в українській мові. Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1962.
106. Медведєв Ф.П. Сучасна українська літературна мова. Нариси з граматики. Х, 1951. 200 с.
107. Мельничук А.С. Порядок слов и синтаксическое членение предложений в славянских языках. К.: Изд-во АН УССР, 1958.
108. Морозкина О.Б. Условия выражения отношений следования / одновременности в некоторых типах сложных предложений // Синтаксис сложного предложения. Межувзовский тематический сборник. Калининград: КГУ, 1978. С. 53 60.
109. Мясоєдова С.В. Категорія спонукання і її вираження в непрямих висловленнях сучасної української мови. Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. Х., 2001. 178 с.
110. Наконечна О.Д. Оптативна модальність в українських прислів’ях та приказках (засоби вираження та семантика) // Актуальні проблеми граматики. Вип.І. Київ-Кіровоград, 1996.
111. Ноуелл-Смит П.Х. Логика прилагательных // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985.
112. Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксисъ русскаго язика. СПб: Изд-во И.Л. Овсянико-Куликовской, 1912. 322 с.
113. Оганесова Р.Д. О значении и функции союза // Спорные вопросы синтаксиса. Сборник статей / Под ред. В.А. Белошапковой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. С. 226 243.
114. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. М.: Прогресс, 1986. С. 22 130.
115. Падучева Е.В. Актуализация предложения в составе речевого акта // Формальное представление лингвистической информации. Новосибирск, 1982. - С. 38 63.
116. Петерсон М.Н. Лекции по современному русскому литературному языку. М., 1941.
117. Пешковский А.М. Синтаксис русского языка. СПб, 1912.
118. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. Изд. 7-е. М.: Гос. уч. пед. изд-во Мин. Просв. РСФСР, 1956. 514 с.
119. Плющ М.Я. Категорія суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення. К.: Наукова думка, 1986. 175 с.
120. Пономарiв О.Д. Сучасна українська мова. Синтаксис. К.: Либідь, 1994.
121. Попова И.А. Сложносочиненное предложение в современном русском языке // Вопросы синтаксиса современного русского языка / Под ред. В.В.Виноградова. М. Гос. уч. пед. изд., 1950. С. 355 392.
122. Поспелов Н.С. Мысли о русской грамматике. М.: Наука, 1990. 182 с.
123. Поспелов Н.С. О грамматической природе и принципах классификации бессоюзных сложных предложений // Вопросы синтаксиса современного русского языка. М.: Учпедгиз, 1950 - С. 11 -19.
124. Почепцов Г.Г. О месте прагматического элемента в лингвистическом описании // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. Сборник научных трудов. Калинин, 1985. С. 12 18.
125. Почепцов Г.Г. Прагматический аспект изучения предложения (к построению теории прагматического синтаксиса) // Иностранные языки в школе. 1975. № 6. с. 15 18.
126. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. К.: Вища школа, 1996. 237 с.
127. Прияткина А.Ф. Конструктивные особенности союза а в простом предложении русского языка // Исследования по современному русскому языку. М.: Изд-во Моск. гос. Ун-та, 1970.
128. Романова Н.П. О границах между сочинительными и подчинительными союзами (на основе анализа понятий сочинение” и подчинение”) // Аналитические средства связи в полипредикативных конструкциях. (Сборник научных трудов). Новосибирск: Ин-т истории, филологии и философии, 1980.