СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРАДУАЛЬНИХ ЧАСТОК СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

brief description

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

Застровський Олександр Анатолійович

УДК 81'367.635: 811.112.2

СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
ГРАДУАЛЬНИХ ЧАСТОК СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Хайдемейєр Віра Павлівна
кандидат філологічних наук,
доцент

Луцьк 2006

ЗМІСТ
Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.....4
ВСТУП...5
РОЗДІЛ І. СТАТУС ГРАДУАЛЬНИХ ЧАСТОК НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
У ЧАСТИНОМОВНІЙ СИСТЕМІ........................................................................13
1.1. Дискусійні питання частиномовного розподілу слів ......13
1.2. Частки в широкому та вузькому розумінні...18
1.3. Класифікації часток..24
1.3.1. Синтаксичні субкласи часток.......24
1.3.2. Семантичні субкласи часток.....26
1.4. Аспекти вивчення градуальних часток...28
1.5. Систематизація теоретичних засад дослідження...37
1.5.1. Семантична категорія градуювання.37
1.5.2. Пресупозиції та імплікатури градуальних часток...42
1.5.3. Поняття значення та функції градуальних часток......................................50
1.5.4. Поняття сфери дії градуальної частки..58
Висновки до І розділу..62
РОЗДІЛ ІІ. СЕМАНТИЧНІ ТА ДИСКУРСИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ГРАДУАЛЬНИХ ЧАСТОК
НІМЕЦЬКОЇ МОВИ.......................................................................65
2.1. Семантичні характеристики градуальних часток.........................................65
2.1.1. Полісемія, синонімія, омонімія градуальних часток.....65
2.1.2. Валентність градуальних часток.70
2.1.3. Семантичні групи градуальних часток...76
2.1.3.1. Частки зі значенням залучення до ситуації.....79
2.1.3.2. Частки зі значенням обмеження учасників ситуації...92
2.1.3.3. Частки зі значенням ексклюзивності (пріоритетності)
учасника ситуації.95
2.1.3.4. Частки зі значенням ідентифікації учасника ситуації........................96
2.1.3.5. Частки зі значенням деінтенсифікації ознак учасника ситуації98
2.1.3.6. Частки зі значенням максимізації ознак учасника ситуації.100
2.2. Дискурсивно-прагматичні властивості градуальних часток..................103
2.2.1. Аксіологічний аспект значення градуальних часток ..........103
2.2.2. Інформативність градуальних часток
на рівні конверсаційних імплікатур....................................................................110
2.2.3. Градуальні частки як дискурсивні маркери..121
Висновки до ІІ розділу..133
РОЗДІЛ ІІІ. ШКАЛЯРНО-МОДИФІКУЮЧА ФУНКЦІЯ ГРАДУАЛЬНИХ ЧАСТОК НІМЕЦЬКОЇ МОВИ..................137
3.1. Кінестетичне значення градуальних часток..137
3.2. Градуальна модифікація домінанти СД частки....140
3.3. Позиції часток на градуальній шкалі кількісної/якісної ознаки.....145
3.3.1. Відносне градуювання (шкалярні позиції часток)....149
3.3.1.1. Зона релятивного позитива (Positiv rel)..149
3.3.1.2. Зона релятивного компаратива (Komparativ rel)....159
3.3.1.3. Зона релятивного суперлатива (Superlativ rel)...164
3.3.2. Абсолютне градуювання (шкалярні позиції часток)....165
3.3.2.1. Зона абсолютного позитива (Positiv abs)....165
Висновки до ІІІ розділу.....175
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................178
СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................181
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................203
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

СД сфера дії
СДсин синтаксична сфера дії
СДсем семантична сфера дії
Q домінанта СД; об’єкт, який виділяється часткою
Q1
Q2 фонові альтернативи
Q3... домінанти СД
Qn із R
R множина фонових альтернатив домінанти
P ознака, яка предикується домінанті СД
RELEVANT ситуативна норма
> БІЛЬШЕ
< МЕНШЕ
= ДОРІВНЮЄ
rel релятивний
abs абсолютний
→ рух до; імплікація
Т трансформація, трансформа

ВСТУП

Сучасна комунікативно-функціональна наукова парадигма є динамічною, антропоцентричною, дискурсивно-орієнтованою. Вона надала людині статусу мірила всіх речей та повернула її у центр всесвіту” [31, с. 64]. Сприймаючи навколишню дійсність, людина підводить різні об’єкти (предмети, дії, події, якості тощо) під певні категорії, групує їх за рангом чи за значимістю для тої чи іншої ситуації, оцінює їх згідно з суспільною чи своєю індивідуальною системою цінностей, тим самим пропускає дійсність через модальність свого бачення. Антропоцентричний підхід до вивчення мовних одиниць скерував дослідження на третій вимір мовного знака прагматичний, який передбачає зв’язок між мовним знаком та його користувачем [12; 20, с. 530; 36; 46; 49, с. 280285; 61, с. 2850, 140158 ; 63, с. 1445; 89; 90; 91; 93; 111; 112; 121; 122, с. 3246; 136; 149, с. 328; 150; 189, с. 90 170; 269]. Інтерес наукової думки зосередився на виявленні законів функціонування мови [4, с. 530; 8, с. 190; 23; 25, с. 291302, 336347; 31; 35, с. 179198, 453500; 47, с. 540; 53; 67; 71, с. 168219; 76; 78; 80; 82, с. 1145; 92; 129, с. 370389; 151; 153; 205; 206], закономірностей уживання мовних одиниць згідно з цілями комунікації, намірами суб’єктів мовлення [13; 14; 16; 46; 112; 221; 248; 249; 250; 251; 270]. На новому оберті спіралі наукового пізнання фокус уваги дослідників закономірно змістився від вже вивчених явищ до тих, які довгий час знаходилися на періферії лінгвістичних досліджень. Відповідно, намітилися нові перспективи розв’язання проблем, які залишилися невирішеними в межах системно-структурної парадигми, або вирішувалися неоднозначно. До останніх належить проблема службових слів, які, виконуючи на перший погляд підсобну функцію, є носіями унікальної семантики, що надає особливих відтінків значення окремим одиницям у складі речення чи цілому висловлюванню” [128, с. 65]. Довгий час поза увагою лінгвістів залишалися частки. Незваючи на те, що їх дослідження на сучасному етапі набуло надзвичайної динаміки [10; 73; 77; 117; 141; 152; 160; 212; 228; 231; 243; 267 та ін.], залишається ще багато невирішених проблем.
Неоднозначним є погляд на статус частки у частиномовній системі [72; 186, с. 689690; 191; 198; 202, с. 682700; 211, с. 475499; 215; 234, с. 189192]. Дискутується питання синонімії/ полісемії/омонімії/поліфункціональності часток [159, с. 120; 208; 209; 220, с. 3470; 227; 253]. Спірним є питання значення часток [210, с. 188190; 211, с. 476; 253; 254, с. 1213]. Майже не досліджувалася валентність часток (за винятком окремих робіт, у яких йдеться про пасивну валентність службових слів [3; 18, с. 918; 131, с. 219232]). Непослідовно розглядаються на сучасному етапі градуальні, інтенсифікуючі, ранжуючі та інші частки [186, с. 763766; 209; 214; 215; 234, с. 189192; 264, с. 141142; 272, с. 5659]. При їхньому виділенні спостерігається не тільки термінологічна, але й змістовна розбіжність. До названих субкласів відносяться неоднакові частки, одні і тіж частки включаються у різні субкласи, спостерігається їхнє перехресне визначення, неоднозначним є трактування диференційних ознак. Наявність чималої кількості дискусійних питань є свідченням того, що зазначені субкласи часток потребують подальшого вивчення.
Теорія градуювання Е. Сепіра [138] відкриває нові можливості виявлення характерних ознак градуальних часток. Їх визначення базується на шкалярній/ квантифікуючій інтерпретації, тобто поняттях, які є основою розуміння семантичної категорії градуювання. Основною властивістю інтенсифікуючих часток є послаблення/підсилення ознаки, що лежить в основі розуміння полярного градуювання [138, с. 7678], точкової розтяжності” [7, с. 231232].
Отже, при врахуванні всіх аспектів семантичної категорії градуювання відпадає необхідність розмежування субкласів градуальних та інтенсифікуючих часток, оскільки градуальні частки демонструють відносне градуювання, а інтенсифікуючі абсолютне/полярне.
На основі градуально-модифікуючої функції цих часток ми об’єднуємо їх в один субклас під загальною назвою градуальні частки, приєднавши до них окремі частки з інших субкласів.
На фоні інтенсивного дослідження відтінювальних (за іншою термінологією модальних) часток у комунікативно-функціональному аспекті [44; 45; 73; 192; 265 та ін.], градуальні частки не слугували об’єктом таких досліджень. Проте, особливість цих часток полягає у тому, що їхнє вживання активізує фонові знання співрозмовників, спонукає їх виводити імпліцитну інформацію як семантичного, так і прагматичного характеру, від чого залежить успіх комунікації.
Потреба детальнішого дослідження часток (у тому числі і градуальних) зумовлюється і дидактико-методичними цілями. Експериментально доведено [181; 182; 273], що частки практично не вживаються тими, хто вивчає німецьку мову як іноземну. Ігнорування часток іноземцями надає їхній комунікації ненатурального характеру [273]. Причиною такого явища, з одного боку, є складність феномена частки, а з іншого недостатність уваги до цієї частини мови в нормативних граматиках. Останнє пов’язується з неповнотою наукових досліджень часток.
Коло зазначених невирішених проблем і зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Актуальність теми зумовлюється необхідністю перегляду та доповнення наявних знань стосовно градуальних часток з позиції комунікативно-функціональної парадигми. Потреба у такому дослідженні зумовлена їхньою важливою роллю у процесі комунікації (зокрема у формуванні змісту висловлювання та введенні його в ситуацію спілкування, у самовираженні суб’єктів мовлення, інформативності на рівні пресупозицій та імплікатур, у вираженні когезії та когерентності тексту/дискурсу). Актуальність підсилюється тим, що недостатньо вивчено градуально-модифікуючі функції часток, їхню шкалярну інтерпретацію, функціонування як експліцитних та імпліцитних градуаторів (термін Е. Сепіра [138]) та вплив на градуальні характеристики слів, з якими вони поєднуються. Тому науковим завданням роботи є виявлення внеску градуальних часток в інформативно-аргументативний зміст висловлювання, в структурну організацію тексту/ дискурсу та з’ясування їхньої ролі у вираженні семантичної категорії градуювання.
Обрана тема дослідження пов’язана з науковою темою кафедри німецької філології ВДУ імені Лесі Українки Семантичні, стилістичні та прагматичні особливості мовних одиниць у жанрах різних стилів”, затвердженою вченою радою ВДУ ім. Лесі Українки (протокол № 9 від 21 травня 1998 року).
Мета дослідження полягає у виявленні диференційних ознак, лексичного значення, дискурсивно-прагматичних властивостей та шкалярно-модифікуючої функції градуальних часток. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- уточнити статус градуальної частки у частиномовній системі сучасної німецької мови;
- виявити диференційні ознаки градуальних часток;
- дослідити валентність градуальних часток;
- конкретизувати лексичне значення градуальних часток;
- дослідити їхні дискурсивно-прагматичні властивості;
- визначити шкалярно-модифікуючу функцію та позиції градуальних часток сучасної німецької мови на шкалі кількісної/якісної ознаки.
Об’єктом дослідження є градуальні частки сучасної німецької мови.
Предмет дослідження семантичні та прагматичні особливості градуальних часток, зокрема їхнє вихідне лексичне значення, синонімічні та омонімічні зв’язки, дискурсивно-прагматичне значення, валентність та шкалярно-модифікуюча функція.
Методологічно дослідження ґрунтується на розумінні системного характеру мови, який проявляється у структурній організації по-різному взаємопов’язаних підсистем; на положеннях семіотики про знак, зв’язок форми та змісту, мови та мислення; а також на положеннях функціональної та комунікативної лінгвістики, зокрема про функцію та функціонування мовних одиниць, складові компоненти комунікативної ситуації, експліцитність/імпліцитність вираження інформації, дискурсивні маркери комунікації.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використовуються такі методи: метод опозицій для з’ясування ролі часток у формуванні градуальних опозицій, члени яких різняться різним ступенем або градацією тієї ж ознаки” [5, с. 38]; дистрибутивний аналіз з метою визначення всіх можливих синтаксичних позицій часток, їх сполучуваності; валентний аналіз, який дає змогу, з одного боку, встановити сполучувальну здатність градуальних часток, з іншого, виявити сфери їхньої дії, екзистенційні та шкалярні імплікатури, пресупозиції тощо; компонентний та аналіз словникових дефініцій доповнюються на подальших стадіях дослідження контекстуальним аналізом у поєднанні з дистрибутивним, що дозволяє виявити синонімію, полісемію градуальних часток та їх граматичні омоніми; елементи дискурс-аналізу, що є релевантним для виявлення інформативності градуальних часток на рівні прагматичних пресупозицій та конверсаційних імплікатур, а також можливості їхнього функціонування як дискурсивних маркерів. У процесі аналізу застосовується метод трансформаційного аналізу, зокрема проводяться операції елімінації, субституції та пермутації, які необхідні для виявлення внеску градуальних часток в загальний зміст висловлювання, а також елементи статистичного аналізу для кількісної характеристики градуальних часток щодо їхньої омонімії.
Матеріалом дослідження слугували 54 градуальні частки сучасної німецької мови, досліджувані за лексикографічними джерелами, творами художньої літератури сучасних німецьких авторів (загальним обсягом близько 10 000 сторінок) та зразків розмовного мовлення.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній запропоновано новий погляд на частки, які неоднозначно трактуються в наявних дослідженнях та відносяться до різних субкласів. Уперше виділення та аналіз градуальних часток ґрунтується на поняттях семантичної категорії градуювання. Результати дослідження розвивають ідеї про градуальний характер лексичного значення, синонімію грамем морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників. У роботі доведено вирішальну роль часток у перемиканні абсолютного градуювання на відносне. Аналіз градуальних часток приводить до переосмислення морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників, її ролі у вираженні семантичної категорії порівняння/градуювання. Уперше охарактеризовано валентність градуальних часток німецької мови. Теоретично обґрунтовано взаємозумовленість синтаксичних потенцій, семантичного та прагматичного значень часток. У роботі уточнено диференційні ознаки градуальних часток, доведено можливість їхнього самостійного, хоча й несамодостатнього функціонування як дискурсивних маркерів.
Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у положеннях, які виносяться на захист:
1. Градуальними є частки, які за своїм лексичним значенням та шкалярною інтерпретацією належать до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання, функціонують як експліцитні/імпліцитні градуатори при відносному та абсолютному градуюванні.
2.За валентністю градуальні частки німецької мови розподіляються на дво- та тривалентні. Семантична валентна структура 3-валентних часток включає домінанту сфери дії, фонові альтернативи домінанти та ознаку, на основі якої імплікується існування фонових альтернатив домінанти. 2-валентні частки вилучають із своєї семантичної сфери дії фонові альтернативи, оскільки здійснюють градуювання ознаки, позначеної домінантою їхньої сфери дії, відносно ситуативної норми.
3. Вихідне лексичне значення градуальних часток відображає та детермінує їхнє комунікативно-функціональне призначення: воно полягає в акцентуванні уваги на учасникові ситуації, до якого реферує домінанта СД градуальної частки. Дискурсивно-прагматичне значення градуальних часток зумовлюється прагматичним контекстом їхнього вживання, прагматичними пресупозиціями мовців, конверсаційними імплікатурами та іншими дискурсивними факторами. Імпліцитне аксіологічне значення градуальних часток визначає позицію домінанти сфери дії на аксіологічній шкалі, яка імплікується категоріальною семантикою аксіологічної оцінки.
4. Як дискурсивні маркери градуальні частки на семантичному рівні когезійно пов’язують та шкалюють різні пропозиції або виконують кореферентну функцію; на прагматичному рівні когезійно пов’язують іллокутивні акти/ комунікативні ходи та когерентно формують тематичну єдність тексту/дискурсу.
5. Когезійна функція градуальних часток уможливлює їхнє самостійне вживання. Самостійно, хоча й несамодостатньо, вони вживаються у реагуючих комунікативних ходах як відповідь на запитання, де вони актуалізують значення додатковості, ідентифікації, ексклюзивності або здійснюють корекцію щодо фонових знань, пресупозицій та намірів мовця.
6. Шкалярно-модифікуюча функція градуальних часток проявляється в тому, що вони впливають на морфологічні характеристики активно- та пасивно-валентних слів, які є домінантою їхньої сфери дії, що приводить до реструктурації інформативно-аргументативного змісту висловлювання; зумовлюють динамічний аспект абсолютного та відносного, об’єктивного та суб’єктивного градуювання, демонструють його емоційний аспект. Двовалентні частки вводять домінанту сфери дії в зону полярного градуювання, чим викликають шкалярний вимір лексичного значення прикметникової домінанти сфери дії.
7. Градуальні частки беруть участь у формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки, вносячи при цьому корекції до шкалярних вимірів грамем морфологічної категорії ступенів порівняння прикметників/прислівників (релятивних позитива, компаратива, суперлатива та абсолютного позитива), зумовлюють прагматичну синонімію позитива та елатива, позитива та компаратива, позитива та суперлатива.
Теоретична значущість дослідження полягає у тому, що результати проведеного аналізу градуальних часток німецької мови роблять певний внесок у семантику, лінгвопрагматику, інференційну прагматику, дискурсознавство, комунікативну лінгвістику. Вони сприяють поглибленню знань про значення, валентність службових слів, зокрема градуальних часток; семантичну категорію градуювання та роль градуальних часток у її вираженні; морфологічну категорію ступенів порівняння прикметників; роль градуальних часток у формуванні текстових/дискурсивних категорій когезії та когерентності, зокрема про функціонування градуальних часток як дискурсивних маркерів. Отримані результати розвивають також ідеї про градуальний характер категорії та шкалярний вимір лексичного значення слів із семантикою кількісно-якісних характеристик.
Особистий внесок дисертанта полягає в теоретичному обґрунтуванні статусу градуальних часток на основі їхнього віднесення до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання, у створенні класифікації градуальних часток за їхнім лексичним значенням, у виявленні дискурсивно-прагматичних властивостей градуальних часток та доведенні їхньої домінантної ролі у формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що одержані результати можуть використовуватись у курсі теоретичної граматики (розділи Частини мови”, Актуальне членування речення”, Синтаксична семантика”, Граматика, семантика та прагматика тексту”), лексікології (Синонімія, омонімія, полісемія”) німецької мови, у спецкурсах із прагмалінгвістики й семантики, при укладанні підручників тощо. Одержані результати можуть бути також використані в науково-дослідницькій роботі студентів та аспірантів.
Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри німецької філології ВДУ імені Лесі Українки, на наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ імені Лесі Українки (Луцьк, 2000 2006), VІ Міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та тезах міжнародної конференції.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Наведений аналіз засвідчує, що частки мають свої функціональні, синтаксичні, семантичні та прагматичні особливості, на основі яких вони відрізняються від інших незмінних слів. На цій основі частка трактується у роботі у вузькому розумінні зі статусом самостійної частини мови. У дослідженні теоретично обґрунтовується доцільність об’єднання таких дискусійних субкласів часток, як градуальні та інтенсифікуючі, в один субклас під загальною назвою градуальні частки. Цей субклас аналізується з позицій семантичної категорії градуювання, яка передбачає шкалювання величин між собою при відносному градуюванні, стосовно норми при абсолютному. Градуальні частки як експліцитні та імпліцитні градуатори належать до мовних засобів вираження семантичної категорії градуювання.
Особливістю градуальних часток є те, що вони забезпечують процедурність сприйняття (та відповідно й передачу) інформації, що зумовлює відповідь не стільки на запитання що?”, скільки на запитання як?” (у якому ранзі вводиться домінанта сфери дії частки в ситуацію висловлювання). Складність феномена градуальної частки проявляється у тому, що вони є полісемантичними, вступають в омонімічні зв’язки з частками інших субкласів та іншими частинами мови.
Градуальні частки характеризуються складною (граматичною) семантикою. Їхнє значення полягає у вираженні відношень між учасниками ситуацій, а саме у градуюванні домінанти їхньої сфери дії відносно фонових альтернатив, які мають експліцитне вираження або пресупонуються/імплікуються у контексті. За своїм знаковим (інтегрованим семантико-прагматичним) значенням, градуальні частки залучають учасника до ситуації як надмірного, додаткового, ексклюзивного, пріоритетного. Учасник ситуації ідентифікується, інтенсифікуєтья/ деінтенсифікується часткою або вводиться як такий, що володіє максимальним набором ситуативно-релевантних ознак.
Внесок часток у загальну ситуацію висловлювання залежить від іхнього синтаксичного положення, що впливає на виявлення синтаксичної та семантичної сфери дії часток. Градуальні частки своєю присутністю в реченні зумовлюють взаємодію трьох вимірів речення як мовного знака: синтаксичного, семантичного та прагматичного.
Градуальні частки належать до слів із пасивною валентністю. Набір їхніх валентностей визначає сферу дії градуальної частки, яка включає домінанту сфери діїї (Q), фонові альтернативи домінанти (R), ознаки як основи градуювання (P). За валентністю частки поділяються на дві групи: 3- та 2-валентні.
Кореляція між семантичною та синтаксичною сферами дії градуальних часток є: а) ізоморфною за синтаксичної експлікації семантичної валентності; б) неізоморфною у випадку невираженості семантичної сфери дії за валентністю R.
Неекспліковані фонові альтернативи (Q1, Q2, Qn ... із R) трактуються у роботі як екзистенційні імплікатури. Шкалярна імплікатура визначає позицію домінанти СД тривалентної частки відносно фонових альтернатив та відносно нормативного поняття, позначеного лексемою домінанти СД двовалентних часток.
Дискурсивно-прагматичне значення та функції градуальних часток зумовлюються прагматичними пресупозиціями та конверсаційними імплікатурами. Дискурсивно-прагматичним є імпліцитне аксіологічне значення градуальних часток, яке актуалізується в контексті категоріальної семантики аксіологічної оцінки.
У роботі доводиться функціонування часток як дискурсивних маркерів. Вони виконують когезійну функцію на семантичному та прагматичному рівнях. Можлива нетривіальна сфера дії часток активізує у свідомості мовця/слухача концептуальні зв’язки, які є релевантними для мовленнєвої ситуації. Здійснюючи когезійний чи асоціативний зв’язок, градуальні частки виступають індикаторами когерентності тексту/дискурсу.
Шкалюючо-модифікуюча функція градуальних часток проявляється в тому, що вони впливають на морфологічні характеристики своєї домінанти та, незалежно від частиномовної приналежності домінанти, зумовлюють її градуальні характеристики. Види градуальних шкал залежать при цьому від значення частки, значення домінанти її СД та значення СД за валентністю Р. Види шкалярних імплікатур та шкалярні виміри залежать, крім того, від значення СД за валентністю R у тривалентних часток. Двовалентні частки вводять домінанту своєї СД у зону полярного градуювання, чим викликають шкалярний вимір лексичного значення домінанти СД.
У формуванні градуальних шкал кількісної/якісної ознаки беруть участь частки зі значенням максимізації ознак, деінтенсифікації ознак, зі значенням ексклюзивності та зі значенням залучення до ситуації (на однакових правах), вносять при цьому корекції до шкалярних вимірів грамем морфологічної категорії ступенів прояву ознаки (Positiv rel, Komparativ rel, Superlativ rel, Positiv abs) та зумовлюють прагматичну синонімію Positiv та Elativ, Positiv та Komparativ, Positiv та Superlativ.
Градуальні частки зумовлюють повторне градуювання на рівні суб’єктивного бачення ситуації та підносять градуювання на рівень прагматики дискурсу. Крім того, при вживанні часток виникає складний тип градуювання: відносне градуювання в межах абсолютного. Градуальні частки слугують перемикачем” абсолютного градуювання на відносне.
Аналіз градуальних часток поставив нові питання, які ми виносимо у перспективу подальшого аналізу, а саме:
- дослідження іллокутивних функцій градуальних часток з залученням статистичного аналізу;
- дослідження градуальних часток як індикаторів розподілу соціальних ролей;
- дослідження градуальних часток як індикаторів риторичних жанрів тексту (нарративного, аргументативного, інтерактивного та ін.);
- виявлення ролі градуальних часток у емоційному самовираженні суб’єкта та, відповідно, у форматі визначення мовленнєвого типу особистості.

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алефиренко Н.Ф. Спорные пролемы семантики: Монография. М.: Гнозис, 2005. 326 с.
2. Анипкина Л.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте // Филологические науки. 2000. №2. С. 5865.
3. Апресян Ю.Д. Прагматическая информация для толкового словаря // Прагматика и проблемы интенсиональности. М.: Наука, 1988. С. 744.
4. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Языки русской культуры, 1995. Т. 1: Лексическая семантика. 472 с.
5. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учебное пособие. М.: Высш. шк., 1991. 140 с.
6. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1973. Т. 32. № 1. С. 8489.
7. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999.
896 с.
9. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 342.
10. Бабаева Р.И. Коммуникативные функции ограничительных частиц allein, ausschlieЯlich, bloЯ, einzig, lediglich, nur: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Иваново, 1994. 215 с.
11. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Академія, 2004. 344 с.
12. Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. Львів: ПАІС, 2005. 264 с.
13. Безуглая Л.Р. Значимое молчание в системе прагматической импликации // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 4749.
14. Безуглая Л.Р. Когнитивно-семантические основы иллокутивной импликации // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2004. № 649. С. 1217.
15. Безуглая Л.Р. Теория импликатур Г.П. Грайса в свете субъективистской методологии // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2005. № 667.
С. 1418.
16. Безуглая Л.Р., Бабич Е.Н. Ложь как разновидность речевого акта ассертивного типа // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2003. № 609. С. 97100.
17. Бехта І. Дискурс наратора в англомовній прозі. К.: Грамота, 2004. 304 с.
18. Богуславский И.М. Сфера действия лексических единиц. М.: Языки русской культуры, 1996. 464 с.
19. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
20. Бондарко А.В. Теория значения в системе функциональной грамматики: на материале русского языка. М.: Языки славянской культуры, 2002. 736 с.
21. Борщев В.Б., Парти Б.Х. О семантике бытийных предложений // Семиотика и информатика / Сб. науч. ст. М., 2002. Вып. 37. С. 5977.
22. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40. № 4. С. 333342.
23.Б’ялик В. Лексичний квантор: Епістемологія, онтогенез, філогенез // Наук. вісн. Чернівецького університету. Вип. 232: Германська філологія / Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2005. С. 310.
24. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие для вузов. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
25. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
26. Вергун Т.И. Реконструкция эмоционального состояния на основе интерпретации вербальных и невербальных сигналов // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 5255.
27. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 238250.
28. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.: Высш. шк., 1996. 642 с.
29. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
30. Вольф Е.М. Оценочное значение и соотношение признаков „хорошо /плохо // Вопросы языкознания. 1986. № 5. С. 98106.
31. Воркачёв С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы // Филологические науки. 2001. №1. С. 6472.
32. Воротников Ю.Л. Структура функционально-грамматической сферы градационности качественного признака // Филологические науки. 1987. № 4. С. 7881.
33. Воротников Ю.Л. Позитив в системе степеней качества // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1998. Т. 57. № 6. С. 3944.
34. Гайсина Р.М. Межчастеречные семантические поля // Исследования по семантике. Семантика единиц разных уровней: Межвуз. науч. сб. Уфа: Башкирский ун-т, 1988. С. 3138.
35. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998.
768 с.
36. Гак В.Г. Человек в языке // Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. М.: Индрик, 1999. С. 7380.
37. Галич Г.Г. Градуальные характеристики квалитативных прилагательных, глаголов и существительных современного немецкого языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / Ленинград. гос. ун-т им. А.А. Жданова. 1981.
17 с.
38. Гамзюк М.В. Відображення емоцій лексичними засобами (на матеріалі німецької мови) // Вісн. КЛУ. 1999. Т 2. № 2. С. 3947.
39. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць: На матеріалі німецької мови: Монграфія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. 256 с.
40. Герасимова О.И. Прагматическая детерминированность ответных реплик // Языковое общение и его единицы: Сб. науч. тр. Калинин: Калин. гос. ун-т, 1986. С. 4448.
41. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985.
С. 276302.
42. Городецкий Б.Ю., Кобозева И.М. Теория речевых актов” как один из вариантов теории речевой деятельности // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVII: Теория речевых актов. М.: Прогресс, 1986. С. 521.
43. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 217237.
44. Гриценко М.И. Модальные частицы немецкого языка как иллокутивные индикаторы // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 635.
С. 140143.
45. Гриценко М.И. Свойства и функции модальных частиц немецкого языка // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 190193.
46. ван Дейк Т.А. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII: Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С. 259336.
47. ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с анг. / Сост. В.В. Петрова; Под ред. В.И. Герасимова; Вступ. ст. Ю.М. Караулова и В.В. Петрова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
48. Демидович С.В. Градация степени признака возраст” и способы ее выражения в русском и белорусском языках // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Мат-лы Междунар. науч. конф. (1617.05.2002). Часть III. Мн., 2002. С. 5354.
49. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце XX века // Язык и наука конца XX века. М.: Ин-т яз-ния РАН, 1995. С. 239320.
50. Дикарёва С.С., Ронгинская Н.В. Языковое общение диалог дейксис: Учеб. пособие. Симферополь, 1991. 49 с.
51. Дискурс іноземномовної комунікації: Монографія. Л.: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. 495 с.
52. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен / Під загальн. ред.
Шевченко І.С.: Монографія. Харків: Константа, 2005. 356 с.
53. Долинина Т.В. Сопряжение универсального и (этно)индивидуального через вторичный лингвосемиотический код (постановка задач исследования) // Язык и культура. Проблемы современной этнолингвистики: Мат-лы Междунар. научн. конф. (24.11.2000). Мн.: 2001. С. 7177.
54. Долотова Т.Н. Семантическое поле оценки как инструмент речевого воздействия (на материале публицистики В. Шукшина) // Вісн. Харків. ун-ту. 1998. Вип. 4. С. 408412.
55. Дуден. Грамматика современного немецкого языка. Л.: Госуд. Учеб.-пед. изд-во М-ва просвещ. РСФСР, Ленинград. отд-ние, 1962. 699 с.
56. Застровський О.А. Кинестетическое значение градуальных частиц // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. 2000. № 2. С. 141144.
57. Застровський О.А. Семантично-прагматичне значення часток-градуаторів // Філологічні студії. 2002. № 3. С. 123127.
58. Застровський О.А. Статус часток-градуаторів. // Вісн. Київ. нац. лінгв. ун-ту. Сер. Філологія. 2002. Т. 5. № 1. С. 108112.
59.Застровский О.А. Частки-градуатори як дискурсивні маркери // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. 2005. № 6. С. 202207.
60. Застровський О.А. Частки-градуатори в німецькій мові // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. Наука і освіта 2003”. Том 13. Філологія / Заг. ред. Ю.О. Шепеля. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. С. 103104.
61. Звегинцев В.А. Мысли о лингвистике. М.: Изд-во МГУ, 1996. 336 с.
62. Зельдович Г.М. О типах семантической информации: слабые смыслы // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1998. Т. 57. № 2. С. 2737.
63. Иорданская Л.Н., Мельчук И.А. Текстовые коннекторы в разных языках: франзузское en effet vs. Русское в самом деле // Семиотика и информатика // Зб. научн. ст. Вып. 37. М.: РИНИТИ, 2002. С. 78115.
64. Карапетова Е.Г. О прагматических факторах функционирования категории компаративности // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Мат-лы Междунар. науч. конф. (1617.05.2002). Часть II. Мн., 2002. С. 6869.
65. Кифер Ф. О пресуппозициях // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII: Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С. 337369.
66. Кифер Ф. О роли прагматики в лингвистическом описании // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 333348.
67. Кожинова А.А. Лингвистика текста как наука об участии человеческого сознания в порождении текста // Язык и культура. Проблемы современной этнолингвистики: Матер-лы Междунар. науч. конф. (24.11.2000). Мн.: 2001. С. 2933.
68. Козловская А.Б. Свойства и функции информации в газетном синоптическом тексте // Вісн. Сумського держ. ун-ту. 2003. № 4 (50). С. 9699.
69. Корбозерова Н. Актуальні проблеми вивчення змісту мовного знака // Іноземні мови в навчальних закладах 1-2. К., 2002. С 180187.
70. Котнюк Л.Г. Выражение градуальности признака в семантике имен прилагательных со значением размера (на матер. анг. яз.): Автореф. канд... филол. наук: 10.02.04. К., 1986. 23 с.
71. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. К.: Академія, 2003.
464 с.
72. Кривенко В.П. К проблеме граматического статуса немецких частиц // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2004. № 635. С. 8891.
73. Кривоносов А.Т. Модальные частицы как средство логико-грамматического членения в немецком языке // Вопросы языкознания. 1982. № 3. С. 4861.
74. Кругликова Г.Г. К семантике количественной оценки // Языковые единицы в речевой коммуникации / Межвуз. сб. науч. тр. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1991. С. 8091.
75. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. М.: Ин-т яз-ния РАН, 1997. 327 с.
76. Кубрякова Е.С. Об установках когнитивной науки и актуальных проблемах когнитивной лингвистики // Известия АН. Серия литературы и языка. 2004. Т. 63. № 3. С. 312.
77. Кушлик О. Своєрідність лексико-граматичної природи часток // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Науковий щорічник / За заг. ред. С. Панцьо. Т.: Збруч, 1999. С. 211214.
78. Лазар В.В. Релевантність: від філософії мови до когнітивної лінгвістики // Вісн. КДЛУ. Вип. 3. 1997. С. 3960.
79. Лангакер Р.В. Природа грамматической валентности // Вест. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. 1998. №5. С. 73111.
80. Лисиченко Л.А. Структура мовної картини світу // ISSN 0027-2833: Мовознавство, 2004. № 56. С. 3641.
81. Лосев А.Ф. О понятии языковой валентности // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т.40. № 5. С. 403411.
82. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1999. 464 с.
83. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. 273 с.
84. Маркелова Т.В. Функционально-семантическое поле оценки в русском языке // Вест. МГУ. Серия 9: Филология. 1994. №4. С. 1219.
85. Мезенина М.В. Градуальность в парадигматике лексики нем. языка: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1991. 206 с.
86. Меликян В.Ю. Экспрессивные тексто-образующие функции коммуникем // Филологические науки. 1998. №1. С. 7382.
87. Меликян В.Ю. К проблеме грамматической и словообразовательной парадигмы коммуникем // Вопросы языкознания. 1999. № 6. С. 4353.
88. Минкин Л.М. К норме речевых актов // Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи. Матеріали міжнародної наук. конф. Л.: Львів. ун-т, 1997. С. 220222.
89. Минкин Л.М. Новая теория прагматики и некоторые идеи современной лингвистики // Вісн. Харків. ун-ту. 1997. № 390. С. 101104.
90. Минкин Л.М. Аспекты синтезированной теории прагматики // Вісн. Київ. нац. лінгв. ун-ту. Серія Філологія. 1998. Т. 1. № 1. С. 2024.
91. Минкин Л.М. Языковой и речевой аспекты теории прагматики // Вісн. Київ. нац. лінгв. ун-ту. Серія Філологія. 1999. Т. 2. № 1. С. 611.
92. Минкин Л.М., Моисеева С.А. К проблеме соотношения мышления, языка и речи // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 635. С. 103110.
93. Минкин Л.М., Шевченко И.С. Номинация и референция в высказывании // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2005. № 667. С. 310.
94. Михайлов Л.М. Реализация эмотивной функции языка в диалогической речи // Коммуникативная грамматика немецкого языка. М.: Высш. шк., 1994. С. 209222.
95. Науменко А.М. Філологічний аналіз тексту (основи лінгвопоетики). Вінниця: Нова книга, 2005. 416 с.
96. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. М.: Высш. шк., 1988. 168 с.
97. Никитин М.В. Курс лингвистической семантики: Учеб. пособие для студентов, аспирантов и преподавателей лингвистических дисциплин в школах, лицеях, колледжах и вузах. СПб.: Науч. центр проблем диалога, 1996. 760 с.
98. Общее языкознание: Структура языка. Типология языков и лингвистика универсалей: Учеб. пособие / Н.Б. Мечковская, Б.Ю. Норман, Б.А. Плотников, А.Е. Супрун. Мн.: Выш. шк., 1995. 336 с.
99. Падучева Е.В. Понятие презумпции в лингвистической семантике // Семиотика и информация. 1977. Вып. 8. с. 91124.
100. Падучева Е.В. Презумпции и другие виды неексплицитной информации в предложении // Науч.-техн. информация ВИНИТИ. Сер. 2. Информационные процессы и системы. 1981. № 11. С. 91124.
101. Падучева Е.В. Референциальные аспекты семантики предложения // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1984. Т. 43. № 4. С. 291304.
102. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесённость с действительностью. М.: Наука, 1985. 272 с.
103. Падучева Е.В. Говорящий: субъект речи и субъект сознания // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 164168.
104. Падучева Е.В. Семантические исследования. Семантика времени и вида в русском языке. Семантика нарратива. М.: Наука, 1996. 464 с.
105. Падучева Е.В. К семантике пропозициональных предикатов: знание, фактивность и косвенный вопрос // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1998. Т. 57. № 2. С. 1926.
106. Падучева Е.В. Принцип композиционности в неформальной семантике // Вопросы языкознания. 1999. № 5. С. 323.
107. Падучева Е.В. Динамические модели в семантике лексики. М.: Языки славянской культуры, 2004. 607 с.
108. Пихтовникова Л.С. Информативность текста и стиль // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 635. С. 142145.
109. Подолкова С.В. Науково-технічний текст як конституент комунікативного акту // Вісн. Сумського держ. ун-ту. 2003. № 4 (50). С. 203206.
110. Поцелуевский Е.В. Нулевая степень качества и описание значения качественных прилагательных и некоторых сочетаний с ними // Проблемы семантики. М.: Наука, 1974. С. 229247.
111. Почепцов Г.Г. Прагматика текста // Коммуникативно-прагматические и семантические функции речевых единств: Сб. науч. тр. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1980. С. 510.
112. Почепцов Г.Г. О месте прагматического елемента в лингвистическом описании // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. тр. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1985. С. 1218.
113. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. 2-ге вид., доп. К.: Київ. ун-т, 1999.
308 с.
114. Приходько Г.І. Мовленнєва діяльність і оцінка // Вісн. Сумського держ. ун-ту. 2003. № 4 (50). С. 206208.
115. Приходько Г.І. Когнітивно-комунікативні способи імплікування оцінки // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2005. № 649. С. 3134.
116. Проблемы функциональной грамматики: Семантическая инвариантность/ вариативность / А.Э. Ахапнина, Н.Н. Болдырев, А.В. Бондарко. СПб.: Наука, 2003. 399 с.
117. Пророкова В.М. Слова-«приправы», слова-«заплаты» / Модальные частицы в немецком языке. М.: Высш. шк., 1991. 130 с.
118. Разумова О.П. Градуальность признака и оценка в образных сравнениях (на матер. рус. и анг. языков): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / Минский гос. лингв. ун-т. Минск, 1997. 22 с.
119. Рсалдинов К.Т. Категория интенсивности признака в совр. нем. языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / МГПИИЯ им. Мориса Тореза. М., 1980. 27 с.
120. Сафроняк О.В. Становлення термінів назв частин мови у древньо-грецькій граматичній теорії // Іноземна філологія. 1990. Вип. 99. С. 5058.
121. Сгалл П. Значение, содержание и прагматика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингв. прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 384398.
122. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология: Монография. К.: Вид-во Укр. Фітосоціолог. центру, 2000. 248 с.
123. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монограф. учеб. пособие. К.: Брама, Изд-во О.Ю. Вовчок, 2004. 336 с.
124. Серль Дж.Р. Референция как речевой акт // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XIII: Логика и лингвистика: проблемы референции. М.: Прогресс, 1982. С. 179202.
125. Серль Дж.Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVII: Теория речевых актов. М.: Прогресс, 1986. С. 151194.
126. Серль Дж.Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVII: Теория речевых актов. М.: Прогресс, 1986.
С. 170194.
127. Серль Дж.Р. Косвенные речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVII: Теория речевых актов. М.: Прогресс, 1986. С. 195222.
128. Слюсарева Н.А. Проблемы функциональной морфологии современного английского языка. М.: Наука, 1986. 215 с.
129. Современная американская лингв