СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ ГРИ СЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

brief description

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка

На правах рукопису

Тимчук Олена Тихонівна

УДК 811: 161. 2’38:37

СЕМАНТИКОСТИЛІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ ГРИ СЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Смерчко Алла Костянтинівна
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2002

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . 4
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ДЖЕРЕЛ 5
ВСТУП .. 7
РОЗДІЛ 1. ГРА СЛІВ ЯК СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНЕ
ЯВИЩЕ .12
РОЗДІЛ 2. ОБІГРАВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ У МЕЖАХ
БУДОВИ СЛОВА ТА СЛОВОТВОРЕННЯ ..............37
2.1. Обігравання структурних елементів слова .37
2.2. Обігравання мовних одиниць як один із чинників
словотворення 55
2.2.1. Аналогія 55
2.2.2. Контамінація .60
2.2.3. Римовані слова ..63
2.2.4. Скорочення слова (слів) 64
2.2.5. Розчленування слова .65
2.2.6. Утворення псевдоабревіатур 67
2.3. Висновки ..69
РОЗДІЛ 3. ОБІГРАВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ У МЕЖАХ
МОРФОЛОГІЇ .73
3.1. Обігравання граматичних форм / значень іменника (в межах
категорій роду, числа, відмінка) 73
3.2. Обігравання в межах лексико-граматичних розрядів
іменника (категорії конкретності абстрактності, істот неістот,
загальних власних назв) ..87
3.3. Обігравання граматичних форм / значень у межах інших
частин мови (на рівні прикметників, прислівників, дієслів) ..93
3.4. Обігравання міжчастиномовних омонімів ..................101
3.5. Висновки .107
РОЗДІЛ 4. ОБІГРАВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ ТА ВІДНОШЕНЬ
МІЖ НИМИ В МЕЖАХ СИНТАКСИСУ .......114
4.1. Використання синтаксичної неоднозначності .114
4.2. Повтори слів 115
4.3. Зіставлення і протиставлення вживань одного слова
(звороту) .118
4.4. Переставлення .121
4.5. Зміщення в актуальному членуванні речення .127
4.6. Явище оказіональної сурядності 133
4.7. Висновки .135
РОЗДІЛ 5. ОБІГРАВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ У МЕЖАХ
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ТА ІНШИХ СТІЙКИХ ЗВОРОТІВ .139
5.1. Етимологізація” фразеологічних одиниць .139
5.2. Поєднання зв’язаного і вільного словосполучень ..146
5.3. Переоформлення фразеологізованих зворотів 151
5.4. Контамінація 152
5.5. Розчленування фразеологізованих зворотів 154
5.6. Розгортання слова в каламбур 156
5.7. Стягнення фразеологізованих зворотів 157
5.8. Висновки .158
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

болг. болгарське
газ. газета
див. дивіться
жарт. жартівливе
журн. журнал
заст. застаріле
ЗМІ засоби масової інформації
і под. і подібне
ірон. іронічне
і т. д. і так далі
і т. ін. і таке інше
оказ. оказіональне
поет. поетичне
пор. порівняйте
рос. російське
укр. українське
фолькл. фольклорне

СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ДЖЕРЕЛ ТА ДЕЯКИХ ІНШИХ ВИДАНЬ
(назви інших, рідше використовуваних джерел та короткі назви
подано в тексті повністю)

ВЗ Високий Замок” (газета, м.Львів)
ВК Вечірній Київ” (газета)
ГУ Голос України” (газета)
ДУ Демократична Україна” (газета)
ЕУМ Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О.Тараненко (співголови редкол.), М.П.Зяблюк та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана”, 2000. 752 с.
ЗВУ За вільну Україну” (газета, м.Львів)
КВ Київські відомості” (газета)
Куліш Куліш П. Записки о Южной Руси: В 2-х т. Санкт-Петербург, 1856-1857
ЛУ Літературна Україна” (газета)
НГ Народна газета”
Номис Українські приказки, прислів”я і таке інше / Уклав М.Номис.К.: Либідь, 1993. 766 с.
П. Перець” (журнал)
ПіК Політика і культура” (журнал)
ПП Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми / Упоряд. М.М.Пазяк. К.: Наук. думка, 1991. 440 с.
СВ Сільські вісті” (газета)
Сл. Грінч. Словарь української мови: В 4-х т. / За ред. Б.Грінченка. К., 1907-1909
СП Суботня пошта” (газета, м.Львів)
СУМ Словник української мови: В 11 т. К.: Наук. думка, 1970-1980
УК Урядовий кур’єр” (газета)
УЛЕ Українська літературна енциклопедія: В 5 т. К.: Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана. Т.1-3, 1988-1995
УМ Україна молода” (газета)
УС Українське слово” (газета)
УШ Український шлях” (газета, м.Львів)
ФСУМ Фразеологічний словник української мови: В 2-х кн. К: Наук. думка, 1993
Прізвища письменників, з творів яких наводяться цитати-ілюстрації, подано в тексті дисертації.

ВСТУП

У широкому комплексі семантико-стилістичних засобів мови, що виконують різноманітні виражально-зображальні функції, помітне місце займає явище гри слів (гри словами, словесної гри), під яким слід розуміти спеціальне використання звукової, лексичної або граматичної форми слів, а також частин слів, фразеологізмів, синтаксичних конструкцій для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ, що ґрунтується на зіставленні й переосмисленні, обіграванні близькозвучних або однозвучних мовних одиниць з різними значеннями” [103, 37]. Термін гра слів”, таким чином, стосується обігравання мовних одиниць не тільки на лексичному рівні, як це випливає з його вужчого розуміння, а й на інших мовних рівнях. Крім того, всупереч поширеній у літературознавчій і мовознавчій стилістиці думці явище гри слів не слід розуміти як цілковито ідентичне поняттю каламбуру. Останній є одним з різновидів цього явища, який полягає у використанні зовнішньої подібності або тотожності мовних одиниць з метою досягнення гумористичного (жартівливого, іронічного, сатиричного) ефекту.
У вітчизняній стилістиці явище гри слів найповніше досліджене на фонетичному (це насамперед різноманітні звукові повтори) та лексичному (обігравання значень полісемічного слова, омонімів та паронімів) рівнях (див., зокрема, праці І.Качуровського, книги з лексикології та стилістики в академічному п”ятитомному курсі Сучасна українська літературна мова”, 1968-1973, а також курси стилістики для вищої школи А.П.Коваль та О.Д.Пономарева, дослідження парономазії української мови А.П.Критенка, Л.О.Ставицької, Г.М.Грицик, Н.Л.Дащенко та ін.), меншою мірою на рівні фразеології (обігравання внутрішньої форми власних назв у складі фразеологічних одиниць в дусі народної етимології” та омонімічних фразеологізованої і вільної синтаксичної конструкцій: В.С.Ващенко, В.Д.Ужченко, М.Т.Демський, В.П.Ковальов та ін.). Значно менше це явище вивчене в словотворенні й особливо в граматиці української мови (у морфеміці, морфології, синтаксисі), хоч на цих мовних рівнях воно також є одним з традиційних і досить поширених семантико-стилістичних засобів (див. праці А.О.Щербини, В.П.Ковальова, О.О.Тараненка та ін.; див. докладніше огляд літератури з цього питання в першому розділі). Відсутня також загальноприйнята, придатна для якомога більшої кількості випадків семантико-структурна класифікація типів конструкцій з елементами гри слів. Явище гри слів найповніше описане на матеріалах текстів художнього стилю, особливо поезії та гумористичних жанрів, меншою мірою в мові публіцистики, а також у такому різновиді, як гумористично-сатиричні підписи під малюнками, карикатурами (О.А.Стишов, О.Г.Тодор та ін.); останнім часом це явище стало привертати увагу дослідників на матеріалі рекламних текстів (Н.Ф.Непийвода).
З огляду на сказане вище явище гри слів та, зокрема, каламбуру як одного з його основних різновидів потребує поглибленого й розширеного підходу з урахуванням його функціонування на різних мовних рівнях, у вигляді різних структурних побудов і на матеріалі різних стилів і жанрів української мови. Цим зумовлена актуальність обраної теми.
Зв”язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема пов”язана з комплексом славістичних досліджень, які проводяться на кафедрі слов”янських мов Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, де виконано дисертацію.
Мета дослідження полягає, по-перше, в уточненні й поглибленні лінгвістичного розуміння явища гри слів в українській мові, його місця серед деяких інших, суміжних семантико-стилістичних явищ, по-друге, в дослідженні особливостей його функціонування на різних мовних рівнях насамперед тих, які досі менше привертали до себе увагу дослідників, по-третє, в подальшому вивченні особливостей семантико-структурної організації конструкцій з елементами гри слів.
Завдання роботи, що випливають з поставленої мети:
1/ дати характеристику розуміння явища гри слів у вітчизняному мовознавстві та в літературознавчій стилістиці і визначити його місце серед суміжних семантико-стилістичних явищ;
2/ дати опис особливостей функціонування цього явища в межах морфем та інших структурних компонентів слова, у межах граматичних та лексико-граматичних категорій морфології, у межах синтаксичних конструкцій, у межах фразеологічних та інших стійких зворотів (фразеологія більше, порівняно з вищеназваними мовними рівнями, привертала в цьому аспекті до себе увагу дослідників, але об”єктом комплексного опису вона ще не була);
3/ спираючись на вже існуючі класифікації типів семантико-структурної побудови висловлень з елементами гри слів, уточнити й розширити композиційну типологію цього явища;
4/ простежити функціонування явища гри слів у художньому, публіцистичному та розмовному стилях української мови з особливою увагою до тих їх жанрових різновидів, які досі менше залучалися до аналізу (це, зокрема, дитяча література, підписи під гумористичними малюнками, назви публікацій у друкованих та назви програм в електронних засобах масової інформації, анекдоти), у мові усної народної творчості та в мові сучасної торговельної і політичної реклами.
Джерельна база дослідження: українська усна народна творчість (прислів”я, приказки, примовки, нісенітниці, дитячі лічилки, анекдоти і т. ін.), тексти української художньої літератури кінця ХУІІІ—початку ХХІ ст., насамперед мова поезії та гумористичних творів, мова сучасних засобів масової інформації (переважно кінця 1980-х рр. початку ХХІ ст.), мова сучасної реклами (торговельної і політичної), усне розмовне мовлення. Загальна кількість зібраних і проаналізованих висловлень з елементами словесної гри становить близько 900 одиниць.
Об”єктом дослідження в дисертації є масив висловлень з елементами гри слів в українській мові, дібраних з матеріалів названої джерельної бази, а предметом особливості структури та функціонування мовних одиниць з елементами гри слів.
Основним методом дослідження є описовий.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:
1) проведено комплексний аналіз явища гри слів в українській мові з різними підвидами цього явища, на різних мовних рівнях і на матеріалі різних стильових та жанрових різновидів;
2) значно докладніше, ніж у наявній літературі з цього питання, описано функціонування цього явища в межах будови слова (у морфеміці та словотворенні), граматичних та лексико-граматичних категорій морфології, синтаксичних конструкцій, фразеологічних та інших стійких мовних зворотів;
3) уточнено й розширено класифікацію типів семантико-структурної побудови висловлень з елементами гри слів;
4) унаслідок цього дістало подальший розвиток самé розуміння семантико-стилістичного явища гри слів в українській мові .
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в подальшому розвитку теорії гри слів на матеріалі різних мовних рівнів і на основі різних типів семантико-структурних відношень у мові (полісемії, омонімії, паронімії) та мовних процесів (аналогії, контамінації, різноманітних зіставлень, протиставлень і переставлень мовних одиниць у контексті тощо).
Матеріали й одержані результати дослідження можуть знайти практичне застосування в курсах лексикології та стилістики сучасної української літературної мови, у вивченні комплексу семантико-стилістичних явищ мови в теорії художнього, публіцистичного та розмовного стилів і в літературознавчій стилістиці, а також у такій суміжній галузі, як побудова рекламних текстів.
Особистий внесок здобувача. Основні результати дослідження є наслідком самостійної роботи дисертантки.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри слов”янських мов Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка і відділу лексикології та комп’ютерної лексикографії Інституту української мови НАН України, на VI міжнародній науковій конференції Мова і культура” (Київ, 1998).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 праць, з них 4 статті, 1 матеріали доповіді на конференції (список публікацій наведено в авторефераті дисертації).
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п”яти основних розділів, висновків, списку скорочень назв джерел і списку використаної літератури (136 позицій). Повний обсяг дисертації 183 стор., обсяг її без списку використаної літератури 171 стор.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження явища гри слів на матеріалі, з одного боку, різних структурних рівнів, з другого, — різних стилів і жанрів української мови дозволяє сформулювати такі висновки.
1. Гра слів належить до досить поширених семантико-стилістичних явищ мови. Оригінальність і відточеність форми, яка разом з тим здебільшого підкреслює й увиразнює план змісту висловлення, дотепна несподіваність поєднання компонентів висловлення з ефектом обманутого сподівання все це робить комплекс розгляданих стилістичних засобів цікавим мовним явищем.
За своєю семантико-стилістичною природою гра слів, яка ґрунтується на навмисному зіставленні мовних одиниць з подібним або тотожним звучанням, але різним значенням (уживанням), є, з одного боку, одним з видових різновидів явища мовної гри різноманітних випадків експериментування з формальною стороною мовлення, з другого ж боку, родовим поняттям щодо таких явищ, як звукові повтори, анаграми, паліндроми і т. ін. (на фонетичному рівні) та каламбур різновид гри слів, що полягає у створенні комічного ефекту (серед одиниць тих мовних рівнів, що мають як план вираження, так і план змісту). Крім того, за ознакою наявності або відсутності стилістичної заданості гра слів як спеціально побудований мовний засіб протиставляється явищу народної етимології”, що має не усвідомлюваний самим мовцем, спонтанний характер.
2. Найрізноманітніші форми вияву гра слів має на лексико-семантичному рівні як обігравання слів-омонімів, значень полісемічного слова й особливо слів-паронімів. Явище парономазії (паронімічної атракції) тут помітно переважає, оскільки в самій мові слів, що мають звукову близькість, значно більше, ніж слів, що мають цілковиту тотожність форми.
Помітне місце в системі виражально-зображальних засобів мови явище
гри слів займає також у межах будови слова та словотворення, морфології, синтаксису, фразеології.
3. Обігравання компонентів слова можливе як без їх формальних видозмін (хоч на письмі з графічними модифікаціями), тобто на рівні будови слова, так і з утворенням нових структурних мовних одиниць, тобто на рівні словотворення.
На рівні будови слова це обігравання структурних елементів слова (не обов”язково морфем у власному розумінні) в широкому діапазоні від нового, ніби уважнішого” осмислення етимологічного значення відповідного компонента до прямого його переосмислення за зразком іншого одно- або близькозвучного слова (кількох слів). На письмі такі переосмислювані компоненти можуть виділятися за допомогою графічних засобів великих літер, жирного шрифту або шрифту іншого кольору, дефісного відокремлення. Різновидами цього явища є, з одного боку, свідомо неправильне розшифровування” компонентів абревіатур або й звичайних слів як нібито початкових елементів відповідних інших слів, а з другого боку, — заздалегідь заплановане зашифровування” компонентів абревіатур під початкові елементи відповідних слів.
На рівні словотворення гра слів може реалізовуватися як перероблення існуючого слова та утворення нового слова на основі двох (рідше кількох) слів і, навпаки, як утворення двох (рідко кількох) слів на основі одного. Нові лексичні одиниці утворюються при цьому за допомогою таких процесів, як аналогія, контамінація, римоване словотворення, скорочення (усічення) слова, розчленування слова та творення псевдоабревіатур.
4. На рівні морфології випадки семантико-стилістичного обігравання мовних одиниць простежуються в межах ряду як власне граматичних, так і лексико-граматичних категорій.
Найвиразніше це явище виступає в іменнику. У межах граматичних категорій це: на рівні категорії роду приписування назвам неістот з формальними показниками чоловічого або жіночого роду значень істот відповідно чоловічої або жіночої статі та творення (без достатніх для цього позамовних підстав) або підставлення в певну готову словесну формулу” одного з родових корелятів за зразком іншого; на рівні категорії числа використання форми збірності для позначення одиничної особи та підставлення в певну словесну формулу” одного з числових корелятів замість очікуваного іншого; на рівні категорії відмінка обігравання неоднозначності відмінкової форми (часто разом з неоднозначністю відповідного прийменника) та підставлення в готову формулу” іншої відмінкової форми. При обіграванні іменників, що належать до різних лексико-граматичних розрядів, виділяються випадки каламбурного переосмислення в межах категорій конкретності абстрактності, істот неістот, але найпродуктивнішою базою для цього є розряд загальних власних назв, коли семантика власних назв, утворених на основі певних загальних назв, заново актуалізується нагадуванням їхньої справжньої” мотивації.
У прикметнику обігравання каламбурного характеру звичайно виявляється як подання відносного або термінологізованого якісного прикметника як якісного (власне якісного).
Функціонування цього явища на рівні лексико-граматичних розрядів прислівника найчастіше виявляється як зіставлення двох його категоріальних значень предикативного і означального.
У межах дієслова це явище простежується насамперед як: обігравання співвідносних значень недоконаного і доконаного видів (з увиразненням взаємодоповнюваності, взаємообов”язковості корелятивних видових значень відповідного дієслова, оскільки кінцева результативність неможлива без попередньої процесуальності, або ж, навпаки, з протиставленням двох співвідносних видів дієслова замість очікуваної їх корелятивності); обігравання співвідносних значень перехідності неперехідності, часто з нашаруванням протиставлення за значеннями активного і пасивного станів; обігравання 3 особи в похідному (неозначено- або узагальнено-особовому) значенні за зразком вихідного значення 3 особи дистрибутивної множини; обігравання дієслова бути в одному з його службових і в одному з повнозначних значень або в двох різних службових значеннях.
На міжчастиномовному рівні обігравання форм однозвучних слів (переважно однокореневих), що належать до різних лексико-граматичних класів, відбувається як у випадках, коли форми обох обіграваних одиниць є тотожними в різних синтаксичних позиціях (наприклад, прикметник і його субстантивоване значення), так і у випадках, коли такі одиниці збігаються тільки в одній з граматичних форм їх обох або частіше однієї з них при граматичній незмінності другої (наприклад, форма непрямого відмінка іменника і прислівник).
5. На рівні синтаксису обігравання, по-перше, ґрунтується на використанні як власне мовних одиниць, так і відношень між ними, по-друге, реалізується як з переосмисленням синтаксично неоднозначних членів речення, так і з залишенням незмінним їх граматичного значення, але з модифікацією синтаксичної структури в цілому. Воно виявляється як: використання можливої синтаксичної неоднозначності членів речення; повтори того самого слова або однокореневих слів у межах синтаксичної структури з нагнітанням у вираженні міри вияву ознаки, з нанизуванням однотипних конструкцій; зіставлення і протиставлення в межах синтаксичної конструкції різних уживань (смислів”) однієї мовної одиниці; переставлення членів словосполучення (речення); зміщення в актуальному членуванні речення з переміщенням логічного наголосу в реченні, з обіграванням двоплановості ситуації поперемінно з боку активного і пасивного її учасників, її суб”єкта і об”єкта, з обіграванням ситуації в часовому аспекті (залежно від того, в якому напрямку прямому чи зворотному сприймати її розвиток), з перечленуванням логіко-комунікативної структури речення; поєднання відношеннями сурядності одиниць з семантично не поєднуваними значеннями.
6. На рівні різноманітних стійких мовних зворотів обігравання виявляється як: жартівливо-іронічна етимологізація” звороту; поєднання в контексті фразеологізованої і вільної (синтаксичної) конструкцій; граматичне переоформлення фразеологізованих зворотів за зразком вільних синтаксичних конструкцій; контамінування двох фразеологічних конструкцій або фразеологізованої конструкції з вільною синтаксичною; розчленування стійких зворотів з набуттям його компонентами самостійної номінативно-семантичної цінності; розгортання слова у фразеологізм; стягнення стійких зворотів з обіграванням певного зразка.
7. За особливостями структурно-семантичної організації мовних одиниць з елементами гри слів виділяються різні типи побудов, у своїй специфіці окремі, характерні для кожного з розглянутих структурних рівнів мови, але разом з тим у своїх загальніших особливостях спільні для мови в цілому. Якщо накласти цю загальну схему структурних типів гри слів на найповнішу досі їх класифікацію, подану в [99, 38-41], виникає така їх композиційна типологія:
1/ поєднання, зіставлення в контексті мовних одиниць, що вступають у взаємодію обігравання, без їх переосмислення: на лексичному рівні це поєднання різних омонімів, окремих значень полісемічного слова та паронімів; на рівні морфології поєднання одиниць, що належать до різних лексико-граматичних розрядів та граматичних категорій (предикативного і означального розрядів прислівника, доконаного і недоконаного видів дієслова, перехідного і неперехідного дієслів, різних значень 3 особи множини дієслова, різних значень дієслова бути); на рівні синтаксису явище оказіональної сурядності; на рівні стійких мовних зворотів поєднання фразеологізованої і синтаксичної, вільної конструкцій;
2/ переосмислення мовної одиниці за зразком іншої (одно- або
близькозвучної), наповнення її форми новим значенням: на лексичному рівні це переосмислення слова (його окремого значення) під впливом його омонімічних, полісемічних або паронімічних відношень; на рівні морфеміки нове або просто ніби уважніше осмислення структурного елемента слова, етимологізація” слова ніби з орієнтуванням на певну абревіатуру (Рух [скорочена назва організації Народний рух України] Рятуйте Україну, хлопці!”); на рівні морфології переосмислення значень у межах граматичних категорій роду, числа, відмінка іменника, переосмислення власних назв з орієнтуванням на відповідні загальні назви, подання відносного значення прикметника як якісного і т. ін.; на рівні синтаксису свідоме використання амфіболії (коляска для дітей синього кольору”), переосмислення синтаксичних конструкцій як зміщення в актуальному членуванні речення; на рівні стійких мовних зворотів етимологізація” фразеологічних одиниць;
3/ переоформлення мовної одиниці за зразком іншої: на рівні словотворення творення нових слів за аналогією; на рівні морфології підставлення в готові словесні формули” нових родових (краплі датської королеви”), числових (приборкання непокірних”) і відмінкових (лихо без розуму”) форм замість їх граматичних антиподів; на рівні стійких мовних зворотів граматичне переоформлення їх за зразком відповідних вільних конструкцій;
4/ злиття двох (кількох) мовних одиниць у рамках спільної третьої: на рівні словотворення творення нових слів унаслідок контамінації; на рівні стійких мовних зворотів контамінація фразеологічних одиниць;
5/ навпаки, розчленування однієї мовної одиниці на дві й більше: на рівні словотворення випадки на зразок дієслово діє слово і т. ін.; на рівні стійких мовних зворотів випадки на зразок Фрегат Паллада” Фрегат і Паллада і т. ін.;
6/ розгортання, поширення мовної одиниці: на рівні словотворення
творення римованих слів (майстерламайстер); на рівні синтаксису повтори того самого або однокореневих слів, нанизування однотипних конструкцій, зокрема як зіставлення і протиставлення різних уживань одного слова (Є відмінники і відмінники; Люди є, але людей немає”);
7/ навпаки, скорочення мовної одиниці: у словотворенні випадки на зразок всі мінпроми, мінмаші та інші міни”; на рівні стійких мовних зворотів випадки на зразок І.Телесик (Івасик-Телесик);
8/ переставлення мовних одиниць (на рівні синтаксису).
Порівняно з відзначеною вище класифікацією схема типів побудови мовних одиниць з елементами гри слів, що випливає з нашого дослідження, по-перше, містить два типи розгортання, поширення” і скорочення”, не передбачені в названій класифікації (втім, зі значною мірою умовності тип розгортання” на рівнях словотворення і фразеології можна було б подати як різновид типу розчленування”, а його дію на рівні синтаксису як різновид типу поєднання”), по-друге, значно докладніше відбиває композиційні різновиди цього явища на різних мовних рівнях.
8. За особливостями свого функціонування в різних стилях і жанрових різновидах української мови явище гри слів найповніше виявляється в мові художньої літератури, особливо поезії, та народної творчості, у мові творів гумористичних жанрів (гуморесок, епіграм, пародій, підписів під малюнками тощо), в усно-розмовному мовленні (в різноманітних каламбурах і дотепах-експромтах, в анекдотах тощо, як жартівливе розшифровування” абревіатур у вигляді певних словосполучень і т. ін.), у публіцистичному стилі, зокрема в заголовках публікацій і в назвах теле- і радіопрограм, останнім часом також у мові реклами, в назвах товарів тощо. Обігравання мовних одиниць на різних структурних рівнях мови має також свою функціональну спеціалізацію. Так, обігравання структурних компонентів слова в морфеміці та словотворенні, зокрема з їх графічними видозмінами, особливо виразно виступає в назвах друкованих видань і публікацій у друкованих ЗМІ та програм в електронних ЗМІ, у мові реклами, в назвах товарів, організацій і т. ін. Обігравання форм граматичного роду та омонімів-омоформ є досить поширеним явищем у мові поезії та народної творчості, обігравання власних назв на основі загальних у назвах публікацій. Обігравання синтаксичних одиниць та відношень між ними є ознакою різноманітних лапідарних зворотів, висловлювань. Обігравання фразеологічних та інших стійких зворотів, крім виявів, спільних для явища гри слів і на інших мовних рівнях, має застосування в жартівливо-іронічних імітаціях і переосмисленнях різноманітних закликів, девізів, тостів, крилатих висловів тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агишев Х.Г. О специфике русских словосочетаний, выражающих контрастные значения // Научные доклады высшей школы: Филологические науки. — 1969. — № 2. — С. 46-57.
2. Алексеев Д.И. Сокращенные слова в русском языке. — Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1979. — 213с.
3. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. — М.: Наука, 1988. — 340 с.
4. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. — М.: Сов. энциклопедия, 1966. — 606 с.
5. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. — Ленинград: Наука, 1970. — 263 с.
6. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с франц. — М.: Изд-во иностр. лит., 1955. — 416с.
7. Белянин В.П., Бутенко И.А. О жанрах разговорной речи и их лексикографическом описании // Вестник Харьков, политехн. ун-та. — 1994. — № 19. — С. 123-128.
8. Береговская Э.М. Специфика палиндрома как формы языковой игры // Филологические науки. — 1999. — № 5. — С. 55-64.
9. Білодід I.К. Питания розвитку мови української радянської художньої прози (переважно післявоєнного періоду, 1945-1950 рр.). — К.: Вид-во АН УРСР, 1955. — 328с.
10. Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов // Булаховський Л.А. Вибрані праці: В п’яти томах. — К.: Наук. думка. — Т. 1, 1975. — С. 321-470.
11. Вандриес Ж. Язык: Пер. с франц. — М.: Соцэкгиз, 1937. — 410 с.
12. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові, ч. 1. — Харків: Вид-во Харків. ун-ту, 1958. — 228с.
13. Введенская .Л.А., Колесников Н.П. Народная этимология и смежные явления // Новое в лексике русского языка. — Куйбышев, 1983. — С. 65-80.
14. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. — К.: Вища школа, 1984. — 160 с.
15. Виноградов В.В. Русский язык. — Москва: Ленинград : Учпедгиз, 1947. — 784 с.
16. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. — М.: Наука, 1980. — 238 с.
17. Гавриш М.М. Особливості формальних змін фразеологізмів при контамінаційному фразеотворенні // Мовознавство. — 1988. — № 4. — С. 45-49.
18. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1952. — 335с.
19. Григорьев В.П. Паронимическая аттракция в русской поэзии ХХ в. // Сборник докладов и сообщений Лингвистического общества. — Калинин, 1975. — Т. 5. — С. 17-54.
20. Григорьев В.П. Паронимия // Языковые процессы современной русской художественной литературы: Поэзия. — М.: Наука, 1977. — С. 186-240.
21. Григорьев В.П. Поэтика слова. — М.: Наука, 1979. — 344с.
22. Гридина Т.А. Языковая игра: Стереотип и творчество. — Екатеринбург: Уральский гос. пед. ин-т, 1996. — 214 с.
23. Грицик Г.М. Паронімія як засіб звукосмислової організації тексту // Язык и культура: Мат-лы 4-ой международной конференции. — К., 1996. — Ч. I. — С. 181-188.
24. Дащенко Н.Л. Паронімічна атракція в українскій поезії 60-80 рр. XX ст.: Автореф. дис. ... канд. філол.,наук. — К., 1996. — 20 с.
25. Демський М.Т. Особливості функціонування українських дієслівних фразеологічних одиниць // Мовознавство. — 1972. — № 3. — С. 12-16.
26. Зайченко Н.Ф., Коваль-Костинська О.В., Паламарчук О.Л. Національно-культурний компонент мовної семантики як переклапознавча проблема // Мовознавство. — 1998. — № 2-3. — С. 179-18..
27. 3еленов А.Н. От фразеологизма к каламбуру // Русская речь. — 1982. — № 5. — С. 68-71.
28. Земская Е.А. Активные процессы современного словопроизводства / / Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). — М.: Ин-т русского языка РАН, 1996. — С. 90-141.
29. Земская Е.А. Активные тенденции словопроизводства // Русский язык. — Ороlе: Un-t Ороlski, 1997. — С. 167-201.
30. Ижакевич Г.П., Кононенко В.И., Пилинский Н.Н., Сиротина В.А. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков. — К.: Вища школа, 1980. — 208с.
31. Ильяш М.И. "Фамильные" каламбуры // Актуальные вопросы русской ономастики. — К.: УМК ВО, 1988. — С. 134-141.
32. Истомина В.В. Виды омонимических соотношений фразем и переменных словосочетаний // Вопросы лексики и фразеологии современного русского языка. — Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1968. — С. 158-164.
33. Іващенко В. "Швець і кравець на один комірець" // Культура слова. — 1997. — Вип. 50. — С. 41-44.
34. Какорина Е.В. Стилистические изменения в языке газеты //Русский язык. — Ороle: Un-t Oро1ski, 1997. — C. 61-80.
35. Калінкін В.М., Лінчицька Ю.В. Із спостережень над поетикою онімного простору роману Ліни Костенко "Берестечко" // Українська пропріальна лексика. — К.: Кий, 2000. — С. 62-69.
36. Качуровський І. Фоніка. — К.: Либідь, 1997. — 168 с.
37. Квятковский А. Поэтический словарь. — М.: Сов. энциклопедия, 1966. — 376 с.
38. Ківільша О.Є. До лингвістичного аналізу експресивної графики // Культура слова. — 1985. — Вип. 28. — С.67-70.
39. Клименко Н.Ф. Акронім // ЕУМ. — С. 13.
40. Ковалев В.П. Языковые выразительные средства русской художественной речи. — К.: Вища школа, 1981. — 184 с.
41. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вища школа, 1987. — 352 с.
42. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення. — [Xерсон, 1992]. — 125с.
43. Колесников Н.П. О некоторых видах каламбура // Русский язык в школе. — 1971. — № 4. — С. 79-81.
44. Колесников Н.П. Парономазия как стилистическая фигура //' Русский язык в школе. — 1973. — № 3. — С. 86-89.
45. Кольцун Н.М. Омонимия собственных и нарицательных имен в газет­ных заголовках // Актуальные вопросы русской ономастики. — К.: УМК ВО, 1988. — С. 102-105.
46. Кононенко В.І. Омоніміка синтаксичних конструкцій // Мовознавство. — 1971. — № 2. — С. 28-3З.
47. Кочерган М.П. Слово і контекст. — Львів: Вища школа, 1980. — 183с.
48. Кочерган М.П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. — К.: Академія, 1997. — 400с.
49. Кримський А. Калач-малач, кішмиш-мішміш: Лінгвістично-етнографічна студія // Кримський А. Розвідки, статті та заметки, І-ХХVII. — К., 1928. — С.139-148.
50. Критенко А.П. Паронімія та її роль у мові // Мовознавство. — 1969. — № 1. — С. 50-63.
51. Курс сучасної української літературної мови: В 2-х т. / За ред. Л.А.Булаховського. — К.: Рад. школа, 1951. — Т. І. — 520с.
52. Левашов Е.К. "Катюша" // Русская речь. — 1985. — № 1. — С. 146-148.
53. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. — К.: Рад. школа, 1971. — 488 с.
54. Липатов А.Т. Омонимия и аббревиация // Научные доклады высшей школы: Филологические науки. — 1984. — № 3. — С. 50-56
55. Магазанник Н.М. Аналогия, контаминация и паронимическая аттрак­ция // Язык и литература. — Самарканд, 1969 — С. 101-109. .
56. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов: Пер. с франц. — М.: Изд-во иностр. лит., 1960. — 436 с.
57. Мельник М.Р. Ономастика віршів Ліни Костенко: "Сад нетанучих скульптур" // Проблеми слов’янської ономастики. — Ужгород, 1999. — С. 67-73.
58. Мирошниченко А.И. Контаминированные отаббревиатурные окказионализмы в современном русском языке // Русское языкознание. — К., 1980. — Вып. 1. — С. 56-62.
59. Мілєва І. Власне ім’я як компонент ареальних фразеологізмів // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. — 2001. — № 3. — С. 92-97.
60. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. — М: Высшая школа, 1980. — 207 с.
61. Непийвода Н.Ф. Мовна гра та гумор у рекламному тексті // Урок української. — 2001. — № 10. — С. 20-24.
62. Непокупний А.П. Балтійські родичі слов’ян. — К.: Наук. думка, 1979. — 184с.
63. Носова Л., Терновська Т. Інтертекстуальні структури в мові сучасного публістичного дискурсу // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. — 2000. — № 4. — С. 203-207.
64. Олійник І.Г. Мовотворчість поетів-вісімдесятників (текстові структури та поетичні номінації): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. — К., 1993. — 17с.
65. Омельченко Л.Ф., Максимчук Н.М. Стилістичний аспект функціонування англійських телескопізмів // Проблеми зіставної семантики. — К., 1997. — С. 323-327.
66. Пасік Н. "Чи ти, кума, не з Глухова?" // Культура, слова. — 1999. — Вип. 52. — С. 33-37.
67. Перетятько Т.П. Некоторые замечания о словах с рифмующимися компонентами // Филологический сборник. — Алма-Ата, 1966. — Вып. 5. — С. 127-133.
68. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. — К.: Наук. думка, 1976. — 288 с.
69. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. — М.: Наука, 1988. — 192с.
70. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. — К.: Либідь, 1992. — 248с.
71. Потебня А.А. Из записок по теории словесности. — Харьков, 1905. — 652 с.
72. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике, т. 3. — М.: Просвещение, 1968. — 551с.
73. Пришва Б.Г. Засоби гумору в творах Остапа Вишні. — К.: Вища школа, 1977. — 119 с.
74. Проблемы сопоставительной стилистики восточнославянских языков. — К.: Наук. думка, 1981. — 336 с.
75. Пустовіт Л., Сюта Г. Мова поезії 50 — 80-х років // Українська мова / За ред. С.Н.Єрмоленко. — Оpole, 1999. — С. 169-183.
76. Розенталь Д.З., Теленкова М.А. Справочник лингвистических терминов. — М.: Просвещение, 1972. — 496с.
77. Ройзензон Л.И., Абрамец И.В. О фразеологической контаминации в русском языке // Русский язык в школе. — 1969. — № 3. — С. 104-107.
78. Ройзензон Л.И., Эмирова А.М. Фразеологическая и лексическая омонимия // Труды Самарканд. гос. ун-та им. А.Навои. Новая серия, вып. 178: Вопросы фразеологии. — 1970. — С. 286-294.
79. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. — К.: АртЕк, 2001. — 392 с.
80. Русская разговорная речь: Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис. — М.: Наука, 1981. — 276 с.
81. Русская разговорная речь: Фонетика. Морфология. Лексика. Жест. — М.: Наука, 198З. — 240 с.
82. Русский язык: Энциклопедия. — М.: Сов. энциклопедия, 1979. — 432 с.
83. Русский язык и советское общество: Словообразование современного русского литературного языка / Под ред. М.В.Панова. — М.: Наука, 1968. — 300 с.
84. Саввина Е.Н. О трансформациях клишированных выражений в речи // Паремиологические исследования. — М.: Наука, 1984. — С. 200-222.
85. Санников В.З. Каламбур как семантический феномен // Вопросы языкознания. — 1995. — № 3. — С. 56-69.
86. Северская О.И. К описанию семантики паронимической аттракции // Вопросы языкознания. — 1990. — № 3. — С. 32-39.
87. Семчинська Н.С. Мікросемантичні механізми поетичної мови і мови гумору // Язык и культура: Мат-лы 4-ой международной конференции. — К., 1996. — Ч. I. — С. 212-219.
88. Сидоренко Г.К. Каламбур // УЛЕ. — Т. 2. — С. 376.
89. Синельникова Л.Н. Современный публицистический заголовок как текст в тексте // Функциональная лингвистика: Прагматика текста. — Симферополь, 1997. — С. 152-154.
90. Синявський О. Норми української літературної мови. — X.: К.: Література й мистецтво, 1931. — 368.
91. Скворцов Л.Г. Профессиональные языки, жаргоны и культура речи // Русская речь. — 1972. — № 1. — С. 48-59.
92. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. — К.: Наук. думка, 1973. — 280с.
93. Ставицька Л.0. Багатоголосий оркестр поетичної мови Ліни Костенко // Культура української мови: Довідник /За ред. В.М.Русанівського. — К.: Либідь, 1990. — С. 249-252.
94. Ставицька Л.О. В болю білий колір” // Культура слова. — К.: Наук. думка, 1992. — Вип. 43. — С. 35-40.
95. Ставицька Л.О. Мовностильові тенденції в художній прозі 90-х років // Українська мова / За ред. С.Я.Єрмоленко. — Opole, 1999. — С. 153-169.
96. Стадник М., Стадник Н. Абревіація в термінопросторі засобів масової інформації // Українська термінологія і сучасність. — К., 2001. — С. 93-95.
97. Стишов А.А. Отфраземные образования в современном украинском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. — К., 1991. — 18 с.
98. Стишов О.А. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ століття // Мовознавство. — 2001. — № 1. — С. 33-40.
99. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. — К.: Наук. думка, 1969. — 584 с.
100. Сучасна українська літературна мова: лексика і фразеологія. — К.: Наук. думка, 1973. — 440с.
101. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. — К.: Наук. думка, 1973. — 588 с.
102. Тараненко А.А. Языковая семантика, в ее динамических аспектах. — К.: Наук. думка, 1989. — 256с.
103. Тараненко О.О. Гра слів /// Культура слова. — 1997. — Вип. 50. — С. 37-41.
104. Тодор О. Запозичення-англіцизми у мові преси 80 — 90-х років // Культура слова. — 1999. — Вип. 52. — С. 12-14.
105. Торопцев И.С. Словопроизводственная модель. — Воронеж.: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. — 148 с.
106. Тулина Т.А. Дисемия и транссемия в малых юмористических жанрах // Лінгвістичні студії. — Черкаси: Сіяч, 1995. — С. 135-145.
107. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. — К..: Рад. школа, 1988. — 280с.
108. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. — X.: Основа, І990. — 168с.
109. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко (співголови редкол.), М.П.Зяблюк та ін. — К.: Вид-во "Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана", 2000. — 752с.
110. Улуханов И.С. Узуальнне й окказиональные единицы словообразовательной системы // Вопросы языкознания. — 1984. — № 1. — С. 44-54.
111. Феллер М. Пошуки, спогади, роздуми еврея, який пам’ятає своїх дідів, про українсько-еврейські взаємини, особливо про нелюдське і людяне в них. — Дрогобич: Відродження, 1998. — 376 с.
112. Ханпира Эр. Окказиональные элементы в современной речи // Стилистические исследования: На материале современного русского языка. — М.: Наука, 1972. — С. 245-317.
113. Ходакова Е.П. Употребление каламбуров в речи русского общества XVIII века // Русская речь. — 1973. — № 4. — С. 154-156.
114. Ходакова Е.П. Словесная шутка // Русская речь. — 1974. — № 3. — С. 40-48.
115. Ходакова Е.П. Каламбур // Русский язык: Энциклопедия. — М.: Сов. энциклопедия, 1979. — С. 107-108.
116. Хромов В. "Шла кукушка мимо сети..." // Наука и жизнь. — 1977. — № 6. — С. 142-143.
117. Чаадаевская Е.И. О "вставочном" словообразовании // Вопросы языкознания. — 1961. — № 4. — С. 140-142.
118. Чапленко В. Історія нової української літературної мови (ХVІІ ст. — 1933 р.). — Нью-Йорк, 1970. — 448 с.
119. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилистики сучасної української мови. — К.: Рад. школа, 1962. — 496 с.
120. Чередниченко І.Г. Мова периодичної преси і боротьба за піднесення культури української мови // Про культуру мови. — К.: Наук. думка, 1964. — С. 145-154.
121. Чизмаров Д.Г. Стилистични особености на съществително име в българския книжовен език. — София: Народна просвета, 1978. — 181 с.
122. Шанский Н.М. Основные свойства и приемы стилистического использования фразеологических оборотов в русском языке // Русский язык в школе. — 1957. — № 3. — С. 13-21.
123. Шанский Н.М. Лексикология современного русского языка. — М.: Просвещение, 1972. — 328 с.
124. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. — Ленинград: Учпедгиз., 1941. — 620 с.
125. Шебештян Я.М. Місце української літературно-художньої зоонімії в національній онімічній системі // Українська ономастика. — К.: Ін-т украінської мови НАН України, 1998. — С. 179-183.
126. Шевякова Е.В. Актуальное членение предложения // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — С. 22-23.
127. Шмелев Д.Н. Экспрессивно-ироническое выражение отрицания в современном русском языке // Вопросы языкознания. — 1958. — № 6. — С. 63-75.
128. Шмелев Д.Н. Стилистическое употребление форм лица в современном русском языке // Вопросы культуры речи. — М.: Изд-во АН СССР, 1961. — Вып. ІІІ. — С. 38-59.
129. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. — М.: Наука, 1973. — 280 с.
130. Шерба Л.В. Опыты лингвистического толкования стихотворений. II. "Сосна" Лермонтова в сравнении с ее немецким прототипом // Щерба Л.В. Избранные работы по русскому языку. — М.: Учпедгиз, 1957. — С. 97-109.
131. Щербина А.А. Сущность и искусство словесной остроты (каламбура). — К.: Изд-во АН УССР, 1958. — 68 с.
132. Щербина А.А. О некоторый приемах "заострения" слога // Русский язык в школе. — 1975. — № 3. — С. 80-83.
133. Янко-Триницкая Н.А. Синтаксические фразеологизмы с лексическими повторами // Русский язык в школе. — 1967. — № 2. — С. 87-93.
134. Янко-Триницкая Н.А. Штучки-дрючки устной речи (Повторы отзвучия) // Русская речь. — 1968. — № 4. — С. 48-52.
135. Янко-Триницкая Н.А. "Дай мне логу" // Развитие современного русского языка, 1972; Словообразование. Членимость слова. — М.: Наука, 1975. — С. 259-264.
136. Янко-Триницкая Н.А. Продуктивные способы и образцы окказионального словообразования // Актуальные проблемы русского словообразования, І. — Ташкент, 1975. — С. 415-418.