Серденко Богдан Богданович. Діагностика та лікування сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей в гострий період та період ускладнень

brief description

Серденко Богдан Богданович. Діагностика та лікування сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей в гострий період та період ускладнень: дис... канд. мед. наук: 14.01.09 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2004

Серденко Б.Б. Діагностика та лікування сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей в гострий період та період ускладнень. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.09 дитяча хірургія Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2004.
Дисертацію присвячено питанням пошуку та опрацювання нових високоефективних методів діагностики та лікування сторонніх тіл дихальних шляхів у дітей.
Визначені особливості перебігу захворювання в гострий період та період ускладнень. Дано оцінку адекватності променевих методів у визначенні патологічних змін, які виникають при аспірації сторонніх тіл.
Вивчено порушення клітинного та гуморального імунітету у хворих із сторонніми тілами дихальних шляхів.
Розроблено алгоритм діагностичного пошуку, за основу якого взято обов’язковість проведення трахеобронхоскопії. Вивчено та обґрунтовано диференційований підхід до використання різних видів ендоскопічних методів для видалення аспірованих сторонніх тіл у дітей з урахуванням високого ступеню операційно-анестезіологічного ризику, визначені показання та протипоказання до їх використання.
В розроблену схему консервативного лікування впроваджено комплексний метод стаціонарного лікування з застосуванням інструментальних бронхологічних методів санації до повного виліковування гнійно-запальних ускладнень органів дихання.
Обґрунтовано диференційований підхід до застосування хірургічних методів лікування при видаленні сторонніх тіл та у період тривалого їх перебування у дихальних шляхах. Обґрунтовано необхідність використання органозберігаючих оперативних втручань (бронхотомія, пульмонотомія) у гострий період АСТ та раціональний підхід до резекційних методів (сегмент-, лоб-, білобектомія) в період ускладнень з урахуванням можливості зворотного розвитку патоморфологічних змін легені (бронхоектазії, фіброз), які виникли внаслідок тривалого перебування СТ, особливо у дітей раннього віку, після проведення комплексного консервативного лікування.

Робота містить новий підхід до вирішення наукового та практичного завдання, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих із СТДШ, яке досягнуто шляхом розробки діагностичних критеріїв, диференційованих консервативних і хірургічних методів лікування в гострий та ускладнений періоди на підставі вивчення особливостей клінічного перебігу, патогенезу розвитку ускладнень, змін імунореактивності організму та результатів лікування.

Найбільш часто АСТ зустрічається серед дітей до 5 років (88,7%). Бронхолегеневі ускладнення розвиваються у 100% пацієнтів, серед яких: ателектаз (43,69%), аспіраційна пневмонія (35,13%), обструктивна емфізема (32,88%), бронхоспазм (30,18%), гнійний ларинготрахеобронхіт (19,81%), бронхостенози (13,06%), бронхоектазії (12,16%), пневмофіброз (10,36%).
За результатами проведеного імунологічного дослідження встановлено зміну стану показників клітинного та гуморального імунітету у дітей з тривалоперебуваючими СТДШ, а саме: зниження вмісту в периферичній крові CD4+ клітин та підвищення СD8+ Т-лімфоцитів, зменшення кількості CD3+DR+ ; зниження рівнів IgM та IgA та підвищення концентрації розчинних ЦІК середніх та малих розмірів. Доведено необхідність застосування імунотропної терапії для корекції дисфункції імунної системи в комплексному лікуванні.
Розроблено рентгенконтрастну суміш верографіну та натрієвої солі карбоксиметилцелюлози яка запобігає виникненню ускладнень, притаманних іншим сумішам, дозволяє проводити оперативні втручання у найбільш короткі строки. Суміш застосовували для проведення бронхографії легень одного із головних методів дослідження у період хронічного легеневого запалення, котрий надає чіткі морфологічні та функціональні ознаки бронхолегеневих ускладнень, дозволяє оцінити локалізацію та поширеність уражень, обґрунтувати лікувальну тактику.
Основним лікувально-діагностичним методом при СТДШ є бронхоскопія, яка дозволяє виявити стороннє тіло та локальні зміни трахеобронхіального дерева. Діагностична специфічність трахеобронхоскопії у комплексі з фібробронхоскопією, становила у наших дослідженнях 99,55%. Застосування ригідної бронхоскопії є основним методом видалення СТ у дітей (95,05%). Використання фіброоптичної апаратури потребує диференційованого підходу з метою виявлення дрібних множинних СТ у дистальних відділах трахео-бронхіального дерева а також проведення контрольної та сануючої ендоскопії.
Раннє та повне видалення СТ із дихальних шляхів є необхідною умовою позитивних результатів в лікуванні хворих. Консервативне лікування хворих після видалення СТ повинно бути комплексним, направленим на відновлення порушень з боку дихальної та серцево-судинної систем, попередження та лікування гнійних ускладнень, відновлення бронхіальної прохідності уражених часток легенів, що досягається проведенням курсів бронхологічних санацій, з урахуванням можливості зворотного розвитку патоморфологічних змін у дітей раннього віку. Частота бронхологічних санацій визначається характером ураження бронхів та легенів, кількістю мокротиння, активністю запального процесу та ефективністю лікування. Проведення комплексу консервативних лікувальних заходів дозволяє досягти позитивного результату у 92,8% випадків.
Оперативне лікування в екстреному порядку необхідно виконувати при розвитку кровотечі, перфорації стінки трахеї, бронхів, вклиненні СТ та міграції його у паренхіму легені. Планове оперативне лікування показане при тривалому перебуванні СТ тільки при розвитку незворотних морфологічних змін в легені, підтверджених спеціальними бронхологічними та рентгенологічними методами дослідження.
Аналіз безпосередніх та віддалених результатів консервативного та хірургічного лікування вказує на провідну роль ранньої діагностики та повного видалення СТ. Безпосередні результати лікування хворих оцінені як добрі і задовільні у 220 (99,1%) хворих, в тому числі у 16 (7,02%) оперованих дітей. Незадовільними результати були у 0,9% (2 померлих дітей) випадків. Віддалені результати обстежених дітей в строки від 1 до 10 років виявилися добрими у 162 (93,1%) і задовільними у 12 (6,9%) дітей.