Шашула Людмила Олексіївна. Організаційно-економічні засади екологізації сільськогосподарського землекористування

brief description

Шашула Людмила Олексіївна. Організаційно-економічні засади екологізації сільськогосподарського землекористування : Дис... канд. наук: 08.00.06 2007

Шашула Л.О. Організаційно-економічні засади екологізації сільськогосподарського землекористування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2007.
Дисертація присвячена вирішенню теоретико-методологічних і практичних проблем щодо обґрунтування організаційно-економічних засад екологізації сільськогосподарського землекористування, за рахунок чого передбачається забезпечення тенденцій для еколого-орієнтованого регіонального розвитку в цілому. В роботі розкрито напрямки інституціоналізації еколого-орієнтованого сільськогосподарського землекористування, на цій основі досліджено сучасну структуру та особливості використання земельного фонду України, зроблено критичний аналіз стану реформування земельних відносин в ринкових умовах. На основі теоретико-методологічних засад обґрунтовано концептуальні основи екологізації землекористування, розроблено відповідні еколого-економічні моделі екологізації землекористування на регіональному рівні. Обґрунтовано комплекс організаційних та економічних заходів щодо підтримки динамічної екологічної рівноваги на регіональному рівні відповідно до виділених зон екологічної цілісності ландшафтів і за рахунок цього підвищення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування.

Дисертація є самостійною роботою, в якій на основі проведеного теоретичного узагальнення розв’язане важливе наукове завдання розроблені методологічні, методичні та практичні підходи та подано обґрунтування шляхів забезпечення еколого-орієнтованого землекористування на регіональному рівні, підвищення еколого-економічної ефективності використання сільськогосподарських земель, їх охорони і розширеного відтворення як передумови досягнення стану динамічної рівноваги на засадах сталого розвитку та ринкових форм господарювання. За результатами дослідження зроблені наступні висновки та надані практичні рекомендації.
На основі проведених досліджень загальних методологічних підходів забезпечення еколого-орієнтованого розвитку господарської діяльності з позицій різних економічних теорій (класична школа, лібералізм, монетаризм, інституціоналізм) встановлено, що для забезпечення еколого-орієнтованого землекористування в Україні, зокрема на регіональному рівні, найбільш прийнятною є інституціональна економічна теорія.
Сформовано комбінацію загальносистемних принципів організації еколого-орієнтованої господарської діяльності щодо забезпечення землекористування. Показано, що екологізація землекористування є дуже складним процесом, який потрібно розглядати з системних позицій. В роботі представлено авторську логістичну схему процесу екологізації землекористування, де вперше використовується поєднання категорій „інституціональне середовище” та „екологізація землекористування”, в результаті якого в єдиний блок зводяться еколого-орієнтовані цілі та механізми їх реалізації.
Виявлено, що особливості інституціоналізації управління еколого-орієнтованим землекористуванням, на відміну від існуючих полягають у врахуванні загальних принципів забезпечення екосистемної цілісності регіонального простору.
Проведена оцінка структури та використання земельного фонду показує, що в Україні існує дисбаланс у співвідношенні природних та антропогенно-перетворених земель.
Здійснено аналіз законодавчої бази України щодо володіння, користування та розпорядження землею. Встановлено, що перетворення в системі землекористування не мають цілеспрямованої еколого-орієнтованої мети. Методологічною основою для встановлення балансу природних і антропогенно-змінених земель є концепція екологічної стабілізації ландшафтів шляхом формування природоохоронного каркасу території. На сьогоднішній день існують відповідні нормативно-правові передумови для формування такої екологічної мережі.
В результаті дослідження сформульовано сучасні концептуальні положення щодо екологізації сільськогосподарського землекористування, які полягають у впорядкуванні структури регіонального землекористування. Встановлено, що збільшення в структурі землекористування частки антропогенно-природних ландшафтів потребує впорядкування регіонального економічного простору, де земельні ресурси розглядаються як багаторівневе утворення з певними системоформуючими зв’язками.
Розраховано індекс екологічної цілісності ландшафтів (Іе.ц.л.), що кількісно відображає рівень використання продуктивних сил природи у сільськогосподарському виробництві та дає можливість визначати еколого-орієнтовані пріоритети формування регіональної політики.
В результаті досліджень проведено диференціацію території України та виділено чотири відповідні зони екологічної цілісності ландшафтів, для яких рекомендовано створення Центрів екологізації регіонального землекористування, завданням яких є впорядкування міжрегіональних зв’язків між суб’єктами землекористування, фінансовими інститутами, управлінськими структурами регіональної економіки.
Розроблено основні напрями формування регіональної екологічної мережі, що передбачає зміну функціонального призначення малопридатних і низькопродуктивних земель та включення в систему національної екологічної мережі. Впровадження заходів екологізації землекористування значно розширить площі антропогенно-природних ландшафтів за рахунок збільшення лісів та лісовкритих площ.
На основі проведеного дослідження запропоновано та обґрунтовано комплекс організаційних та економічних механізмів щодо підтримки динамічної екологічної рівноваги на регіональному рівні відповідно до виділених зон екологічної цілісності ландшафтів і за рахунок цього підвищення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування. Поданий комплекс організаційних та економічних механізмів включає певний набірінструментів обмежуючого, стимулюючого, стримуючогохарактеру для виділених зон з різним рівнем екологічної цілісності ландшафтів.