Шелковнікова Зінаїда Борисівна Дискурсивно-риторичні та лінгвокультурні параметри наукового наративу

brief description

Шелковнікова Зінаїда Борисівна, старший викладач Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України: «Дискурсивно-риторичні та лінгвокультурні параметри наукового наративу» (10.02.04 - германські мови). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов
Національна академія наук України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ШЕЛКОВНІКОВА ЗІНАЇДА БОРИСІВНА
УДК [811.111+811.8]’42’271:001-029:7
ДИСЕРТАЦІЯ
ДИСКУРСИВНО-РИТОРИЧНІ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ПАРАМЕТРИ
АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО НАУКОВОГО НАРАТИВУ
спеціальність 10.02.04 – германські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_____________________ З.Б.Шелковнікова
Науковий керівник – Ільченко О.М., доктор філологічних наук, професор
Київ 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………………….. 14
ВСТУП……………………………………………………………………………........15
РОЗДІЛ 1. ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАРАТИВІВ У
НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ ………………………………………………………...24
1.1. Наукова дискурсивна спільнота та сучасний англо-американський
науковий дискурс як інституційний та аргументативний тип дискурсу............24
1.1.1. Інституційність англо-американського наукового дискурсу…….26
1.1.2.Специфіка аргументації наукового дискурсу……………………..28
1.2 Поняття “текст”, “дискурс”, “дискурсивність”, “інтертекстуальність” ,
“інтердискурсивність” , “транстекстуальність”………………………………..31
1.3. Наративнний поворот у лінгвістиці………………………………………..39
1.4. Наратив як засіб актуалізації наукового знання…………………................47
1.5. Провідні жанри наукового дискурсу як комунікативні події в наративному
аспекті…………………………………………………………………………...49
1.6. Методологія дослідження наукових наративів…………………………………...53
1.6.1. Англо-американський науковий дискурс крізь призму категорій
наратології……………………………………………………………………………...56
1.6.2. Поняття “ментатив“, “наратив”, “наративність”, “діалог”,
“діалогічність”……………………………………………………………………........58
1.6.3. Хронотоп наукового наративу…………………………………………..60
1.6.4. Проспекція та ретроспекція у наукових наративах……………………..62
1.6.5. Фокалізація. Авторська персоналізація та ідентифікація.
Поліфонія……………………………………………………………………….63
1.6.6. Зміна стану та подієвість. Креативність та інтрига……………………...66
Висновки до першого розділу……………………………………………………….72
РОЗДІЛ 2. ДИСКУРСИВНО-РИТОРИЧНІ АСПЕКТИ НАУКОВИХ
НАРАТИВІВ………………………………………………………………………….74
12
2.1. Науковий дискурс в аспектах класичної та неориторики………………………...74
2.1.1 Етос, пафос, логос та кайрос наукових наративів…………………...........75
2.1.2. Персуазивність наукових наративів……………………………………...78
2.1.3. Мімезис та дієгезис…………………………………………………..........80
2.1.4. Наративи в аспекті інтертекстуальності…………………………………86
2.2. Вербальні та невербальні засоби репрезентації наративу………………………..92
2.3. Типологія наративних дискурсивних фрагментів у науковому дискурсі...............97
2.3.1. Структурно-композиційні наративні дискурсивні фрагменти……......................98
2.3.1.1. Наративи анонсування (наративи-флешфорвард)……………………..98
2.3.1.2. Наративи-флешбек………………………………………………..........103
2.3.1.3. Наративи-дигресії……………………………………………………...109
2.3.1.4. Наративи-підсумовування………………………………………..........114
2.3.2. Аргументативні наративні дискурсивні фрагменти …………………………..119
2.3.2.1. Наративи-екземпліфікації……………………………………………..119
2.3.2.2. Наративи пояснення та уточнення……………………………………127
2.3.2.3. Наративи каузації……………………………………………………...131
2.3.2.4. Наративи посилання на авторитети…………………………………...135
2.4. Фахові аспекти наукових наративів та універсалізація наративних практик
наукового дискурсу …………………………………………………………………..138
Висновки до другого розділу…………………………………………………..........145
РОЗДІЛ 3. ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАРАТИВІВ В
АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ…………………147
3.1. Науковий дискурс в аспекті лінгвокультури………………………...........147
3.2. Наукові наративи у аспектах лінгвокультурних тенденцій нового
тисячоліття (за І. Кальвіно)…………………………………………………………...150
3.3. Наративні стратегії й тактики в лінгвокультурному сенсі……………….155
3.3.1. Збільшення інформативності та полегшення декодування
інформації……………………………………………………………….158
13
3.3.2. Персоналізованість викладу та зацікавлення читача через активну
діалогічну взаємодію…………………………………………………...165
3.3.3. Поліпшення авторитетності наукового доробку………………...169
.3. 4. Естетичний складник наративів наукового дискурсу………………………….174
3.5. Лінгвокультурна специфіка оцінки у наукових наративах……………………181
Висновки до третього розділу……………………………………………………....186
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………………..188
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………..194
ДОДАТОК ДО ДИСЕРТАЦІЇЇ……………………………………………………….237

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Панування наративу в усіх сферах життя отримало назву наративного
повороту. Один із найважливіших наслідків наративного повороту полягає в тому,
що дослідження наративу відійшло від рамок лише літературних та текстуальних, та
поширилося на інші науки, галузі та сфери. Наративна повсюдність – це те, що ми
спостерігаємо сьогодні в англо-американському науковому дискурсі.
Наратив – це інгерентний елемент англо-американського наукового дискурсу.
Дослідження феномена наративу є важливим для з’ясування лінгвальної сутності
наукового дискурсу в цілому.
Питання наукового престижу, конкуренція серед науковців, глобалізація,
швидкість та динамічність сучасного життя приводять до модифікації наукового
дискурсу. Вчені все більше уваги приділяють не лише змісту повідомлення, але і
формі, яка покликана не тільки максимально поінформувати, переконати, виділити
серед різноманіття подібного, але й залишитись в пам’яті адресата. Характерною
ознакою сучасного наукового дискурсу є побудова авторського діалогу з
потенційним читачем. Наукові наративи зближують автора з аудиторією,
спонукають до комунікації. Наративізація наукового дискурсу сприяє активній
діалогічній взаємодії адресанта та адресата.
Наше визначення наукового наративу наголошує його інтенціональність,
послідовниість, з’вязність, подієвість дискурсу або фрагменту такого дискурсу, що
містить авторську креативність, іноді – інтригу, а також надає переважно якісну
інформацію (порівняно з кількісними фактами) задля максимальної доступності
розуміння наукової праці та привертання уваги до об’єкта дослідження. Ці
фрагменти мають нечіткі межі та реалізуються на рівнях від речень до
понадфразових єдностей та мікрожанрів (вступ, подяка тощо). Науковий наратив –
це інтенційний, послідовний, зв’язний, подієвий дискурс або фрагмент такого
дискурсу, що містить передусім авторську креативність, а, у деяких випадках, і
інтригу, а також надає переважно якісну інформацію (порівняно із кількісними
189
фактами) задля максимальноЇ доступності розуміння наукової праці та привертання
уваги до об’єкта дослідження. Естетична настанова та інтердискурсивність є
важливими ознаками наукових наративів. Зазвичай наявність подієвості у зв’язці з
естетичностю вже суттєво відрізняють наративний науковий дискурс від звичних
схем побудови наукового дискурсу.
В англо-американському науковому дискурсі наративи можуть бути
згорнутими або розгорнутими і реалізовуватися на різних рівнях – від речень до
понадфразових єдностей та мікрожанрів, виражатися як вербально, так і
невербально. Наукові наративи вводяться у науковий дискурс експліцитно або
імпліцитно, анафорично або катафорично. Наративізація в англо-американському
науковому дискурсі переважно вербальна та згорнута.
Переважна більшість монографій та наукових статей (якщо вони не викладені
у формі тотального наративу), містять наративи у вигляді наративних дискурсивних
фрагментів (НДФ), котрі є своєрідними “вкрапленнями” у науковому дискурсі та
різняться за своєю семантикою та функціями, що вони їх виконують. Обидва типи
виявлених НДФ – структурні та аргументативні – можуть бути згорнутими або
розгорнутими. Попри різноманіття наративів, їхній міметичний або дієгетичний
характер, різну фокалізацію, всі вони слугують меті оптимізації наукової комунікації,
переконанню адресата та, зрештою, покращенню розуміння інформації. Наукові
наративи – це один із засобів мовленнєвої реалізації категорії персуазивності в
науковому дискурсі. Завдяки використанню НДФ, адресант ненав’язливо, але
переконливо реалізує свою персуазивну інтенцію. Особливу роль в реалізації
категорії персуазивності відіграють аргументативні НДФ: наративиекземпліфікації, наративи поясненння та уточненння, наративи каузації, наративи
посилання на авторитети. Аргументація в науковому дискурсі реалізується,
зокрема, і за допомогою спирання на думки авторитетів, і особливо цей метод
аргументації популярний в лінгвістичному дискурсі. Наративи посилання на
авторитети можуть бути представлені в науковому дискурсі у вигляді епіграфів,
цитувань, експресивних посилань на конкретних науковців та їхні праці. Наукові
190
наративи збільшують інформативність та полегшують декодування інформації
наукового дискурсу. Зокрема, дану функцію виконують наукові наративиекземпліфікації та наративи уточнення та пояснення, які часто мають форму кейсів
та замальовок. Наративи-кейси та замальовки спрощують розуміння складних
наукових фактів через опис реального досвіду, який спричиняє пробудження певних
емоцій у адресата, що, в свою чергу, сприятиме кращому запам’ятовуванню.
Структурно-композиційні НДФ, до яких належать наративи-анонсування,
наративи-флешбек, наративи-дигресії, наративи-підсумовування, полегшують
дискурсивні навігацію. В англо-американському науковомі дискурсі постійно
прослідковуються зв’язки наративів-флешбек з каузацією, уточненням,
підсумовуванням, анонсуванням. Таку тенденцію пояснюємо особливостями саме
наукового викладу: логічністю, зв’язністю, послідовністю.
Співвідносна частота вживання аргументативних та структурнокомпозиційних співвідносна у досліджуваних субмовах свідчить про певну
універсалізацію наративних тенденцій в англо-амерниканському науковому
дискурсі. Наративи-флешбек частіше застосовуються у мові комп’ютерних наук.
Комп’ютерний дискурс також частіше посилається на минуле за допомогою
інтернет-лінків та наративів-дигресій. В лінгвістичному дискурсі така тенденція
менш популярна. Обидва типи дискурсів активно використовують наративне
підсумовування Наративи пояснення та уточнення складають приблизно однаковий
відсоток в обох дискурсах, що зайвий раз доводить, що науковий дискурс не
обходиться без наративного декодування інформації.
Обом фахам – лінгвістиці та комп’ютерним наукам – притаманний значний
ступінь наративізації. Обидва фахи активно застосовують наративний спосіб
анонсування, який логічно структурує науковий дискурс і є засобом полегшення
сприйняття та декодування інформації. Наративні назви, невербальні наративи
обладинки книг виражають інтригу через анонсування, привертають увагу адресата
та виділяють саме даний доробок серед безлічі інших.
191
НДФ є засобами когезії та когерентності наукового доробку. Вони
уможливлюють ефективну дискурсивну навігацію, тема-рематичні зв’язки,
проспекцію та ретроспекцію, інтертектуальність та інтедискурсивність.
Проспективно-ретроспективний характер комунікативно-пізнавальної діяльності
вченого віддзеркалює динаміку розгортання старого і нового знання, а отже, є
ознакою подієвості та зміни стану, що і є ознакою наративізації, особливо за умови
наявності емоційно-естетичного забарвлення. Категорії проспекції та ретроспекції
реалізуються в науковому дискурсі за допомогою структурних наративів, наративних
обкладинок та невербальних наративів, які виконують у науковому дискурсі єдину
функцію, специфічну саме для наукової сфери спілкування: повертати та
передбачати концептуально та комунікативно важливі змістові частини дискурсу, що
стосуються попередньої або наступної інформації.
Фокалізація є універсальним механізмом встановлення близькості між автором
і читачем. Науковому дискурсу властива більша регламентованість, ніж художньому,
тож поліфонія та зміна голосів – не дуже популярний метод наукового викладу.
Наукові наративи в таких жанрах, як передмова, подяка, вступ мають тенденцію до
нульової фокалізації. Під час цитування або згадування авторитетних джерел,
фокалізація змінюється на зовнішню. Така поліфонія та мішана фокалізація є
ознаками наративізації англо-американського наукового дискурсу, які сприяють
ширшому розгляду факту або фактів, докладнішому поясненню, уточненню та
аргументації, що, в свою чергу, сприяє ефективнішому переконанню адресата.
Інтертекстуальність в науковому дискурсі є підґрунтям наративізації. В
науковому дискурсі епіграф, подяка, передмова, вступ мають інтертекстуальну
природу. За наявності зміни стану або події (експліцитно або імпліцитно) дані жанри,
які тяжіють до персоналізованості, емоційності та поетичності, є наративними за
своєю природою, адже вони слугують меті створення експресивно-емоційного тла
дискурсу.
Сучасний англо-американський науковий дискурс схильний до
індивідуалізації, візуалізації, самопромоційності та зазвичай містить емоційний
192
складник. Естетичність у наративній структурі персоналізує дискурс та привертає
увагу адресата. Наративи утворюють експресивно-емоційне тло дискусії, надаючи їй
естетичної зорієнтованості. Саме орієнтацією на адресата, полегшенням декодування
інформації й зумовлюється естетична настанова наративів.
Емоційно-оцінні засоби вираження позиції автора в науковому дискурсі є
ознакою сучасного англо-американського наукового дискурсу, позаяк глобалізація та
конкуренція не визнають скромного, неемоційного викладу наукових досягнень:
“сухої”, виключно фактуальної подачі інформації вже замало у сучасному світі. Саме
через науковий наратив досягається, з одного боку, неупереджена об’єктивність, а з
іншого – максимальна персоналізація викладу. Наратив є високоперсоналізованим, з
переважанням авторського “я” над авторським “ми”.
Сучасний англо-американський науковий дискурс стає все більш
мультимодальним. Невербальні наукові наративи, такі як обкладинки, малюнки,
фотографії, графіки, діаграми тощо містять ознаки наративності. Описовий
інструментарій через візуальність невербальних наративів реалізує меседж адресанта
у зрозумілій та доступній для адресата формі. Невербальні наративи більш популярні
в комп’ютерному дискурсі. Цей факт ми пояснюємо застосуванням в комп’ютерному
дискурсі більшої кількості візуальної інформації. Ми також чітко прослідковуємо
тенденцію до специфічної мультимодальності англо-американського наукового
дискурсу, що також свідчить про загальну тенденцію до його наративізації.
Наукові наративи – культурно-специфічна ознака англо-американського
наукового дискурсу. Вони є індикаторами прихованої престижності наукового
доробку, зокрема писаного англійською мовою. Саме у цьому типі дискурсу
найбільш чітко простежується тенденція до наративізації, намагання максимально
експлікувати інформацію, надати іі з легкістю, швидкістю, точністю, візуальною
привабливістю, різноманітністю та узгодженістю (що є, за І. Кальвіно,
лінгвокультурними ознаками нового тисячоліття).
Наративи спряють ефективнішому діалогу між комунікантами.
Лінгвокультурно забарвлені наративні стратегії й тактики англо-американського
193
наукового дискурсу стосуються: збільшення інформативності та полегшення
декодування інформації (тактики застосування кейсів та замальовок, деталізованого
унаочнення, наведення додаткових онлайн-джерел), персоналізованість викладу та
зацікавлення читача через активну діалогічну взаємодію (тактики інтригування,
заохочення, запрошення до співпраці, звертання до адресата, непрямого прохання
про дозвіл адресанта на дію, імплікації альтернативності, привертання уваги
адресата), поліпшення авторитетності наукового доробку (тактики налаштування
на довірливе ставлення до змісту повідомлюваного, самопромоційності, посилання
на авторитети, імплікації престижності). Такі наративні стратегії і тактики
використовуються задля збільшення інформативності та полегшення декодування
інформації, підвищення авторитетності та престижності наукового доробку,
зацікавлення читача через активну діалогічну взаємодію.
Наукові наративи варто досліджувати, передусім, задля кращого розуміння не
лише суто мовленнєвої, а й культурно забарвленої специфіки комунікації.
Усвідомлення особливостей наукової нарації сприятиме кращому опануванню
англійської мови, що використовується у сфері науки, вітчизнянями дослідниками з
метою ефективнішого їх залучення до світової наукової спільноти, яка усе частіше
послуговується саме англійською мовою.
В умовах сучасної конкуренції в науці, науковці повинні не лише генерувати
продуктивні ідеї та швидко реагувати на потреби сучасного наукового ринку, вони
мають якомога ефективніше привертати увагу саме до свого виноходу та/або
наукового дослідження. Зрештою, дрейф наукового дискурсу у бік його наративізації
сприятиме, з одного боку, більшому “олюдненню”, а з іншого, оптимізації та
ефективності наукової комунікації.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні специфіки
вербальної та невербальної наративізації інших жанрів наукового дискурсу, на
матеріалі не лише англійської, але й інших мов світу.