Шелудченко Вікторія Валентинівна. Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з товстокишковим стазом

brief description

Шелудченко Вікторія Валентинівна. Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з товстокишковим стазом. : Дис... канд. наук: 14.01.01 2009

Шелудченко В. В. Оптимізація тактики ведення вагітності у жінок з товстокишковим стазом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністью 14.01.01 акушерство та гінекологія. Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України. Київ, 2009.
Наукова робота присвячена зниженню частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з товстокишковим стазом на основі вивчення клініко-функціональних, імунологічних і мікробіологічних особливостей, а також оптимізації тактики ведення вагітності. Вивчено клінічні особливості гестаційного періоду, розродження й стану новонароджених, а також частоту й характер клінічного перебігу запорів в різний термін гестації. Дано оцінку стану біоценозу товстої кишки, урогенітального тракту й системного імунітету при запорах у вагітних. Розроблено й впроваджено методику ведення вагітності в жінок з різними варіантами запорів на основі використання спрямованої медикаментозної корекції.

У дисертації наведено дані і нове вирішення наукового завдання сучасного акушерства зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок із товстокишковим стазом на підставі вивчення клініко-функціональних, імунологічних та мікробіологічних особливостей і розробки та впровадження методики оптимізації ведення вагітності.
1. Частота запорів у вагітних складає 26,4%, причому функціональні запори складають 46,9%, а гестаційні 53,1%. Поглиблення функціо-нальних запорів відмічається у терміні 8-12 тижнів, в той час як явний прояв гестаційних запорів в 61,8% випадків відмічається в період з 17 по 20 тиждень гестації.
2. Перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду на тлі товстокишкового стазу часто ускладнюється загрозою переривання вагітності (52,3%), інтраамніальним інфікуванням (32,5%), передчасним розривом плодових оболонок (37,8%) та післяпологовим ендометритом (17,8%).
3. Стан новонароджених у жінок із запором характеризується високою частотою затримки внутрішньоутробного розвитку (26,9%), дистреса-плода (23,4%) й інтраамніального інфікування (17,8%) з відповідними ехографічними та доплерометричними змінами..
4. Фізіологічний процес гестації супроводжується природною реакцією імунної системи у вигляді позитивної взаємокомпенсуючої активації або пригнічення 57,7% параметрів імунної системи. Хронічні запори обох типів односпрямовано нівелюють фізіологічні коливання клітинної й гуморальної ланок імунітету (26,9%). Відхилення імунологічних параметрів відносно верхньої або нижньої межі норми при функціональних запорах в 2-3 рази більш тяжкі порівняно з гестаційними.
5. Базисною терапією хронічних запорів у вагітних є функціональне харчування в поєднанні з послаблюючим препаратом лактулоза. У разі відсутності запору, виникаючі відхилення в біоценозі товстої кишки та цервікального каналу, а також підвищена проникність кишкового бар’єру на тлі дисфункції імунної системи є серйозним фактором ризику невиношування вагітності та гнійно-септичних ускладнень в післяпологовому періоді.
6. Застосування розроблених лікувально-профілактичних заходів сприяє поліпшенню стану вагітних, зменшенню частоти запорів, нормалізації біоценозу статевих шляхів та кишечника, імунного статусу та зниженню частоти плацентарної недостатності на 16,8%; затримки внутрішньоутробного розвитку плода на 15,3%; дистреса-плода на 14,7%; інтраамніального інфікування на 12,7% та постнатальної інфекції новонароджених на 12,3% відповідно.