Шостак Лілія Борисівна. Теоретичні основи еколого-економічного обмеження природного ресурсокористування

brief description

Шостак Лілія Борисівна. Теоретичні основи еколого-економічного обмеження природного ресурсокористування: дисертація д-ра екон. наук: 08.08.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2003

Шостак Л.Б. Теоретичні основи еколого-економічного обмеження природного ресурсокористування. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена теоретичним питанням формування еколого-економічного механізму регулювання економічного зростання в умовах транзитної та стійкої систем економіки. В роботі здійснено наукове обґрунтування концепції обмеження природного ресурсокористування в процесах суспільного виробництва та споживання з метою забезпечення усталеності екологічної складової соціально-економічного розвитку. Розроблено методологію екологічного нормування техногенного впливу на ландшафти та науково-методичні підходи до формування еколого-економічної політики, яка спрямована на збереження природно-ресурсного потенціалу, посилення його ролі у процесах стабілізації та прискорення економічного зростання держави.
Ключеві слова: соціальна змішана економіка, економічний ріст, сталий розвиток, природний ресурс, соціоекологічний ризик, нормування, обмеження.

У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження сукупності теоретичних і практичних проблем забезпечення усталеності екологічної складової економіки в умовах перехідної та стійкої економічних систем. На відміну від існуючих в економічній науці здійснено наукове обґрунтування моделі економічного зростання з урахуванням сучасних соціально-екологічних обмежень розвитку, а також теоретичне узагальнено і визначено напрями формування стратегії екологічної політики України, яку побудовано на еколого-економічних обмеженнях природного ресурсокористування та мінімізації зовнішніх ефектів господарської діяльності. Запропоновано економічні основи стандартизації якості природних ресурсів, розкрито особливості впливу економічної політики, рівня економічного розвитку та соціального відношення до екологічного ризику на величину політично встановленого стандарту якості природних ресурсів. Розроблена система регулювання стану природних ресурсів на підставі інтегрованих індикаторів стану, прямих директивних регуляцій та економічних важелів стимулювання ефективного використання природних ресурсів у народному господарстві.
Проаналізовано можливі напрямки соціально-економічного розвитку в перехідний період на підставі послідовної реалізації світових принципів сталого розвитку з урахуванням національних можливостей їх пристосування для формування прогресивної моделі соціальної змішаної економіки шляхом державного регулювання. Формування системи ринкових відносин (лібералізація, інституціональні та структурні перебудови економіки), реструктуризація народного господарства (галузей та регіонів), формування соціального та загальних елементів постіндустріальної економіки у сфері забезпечення економічного зростання та екологічної безпеки визначені як загальні завдання, які потребують першочергового вирішення у період становлення оновленої економічної системи України. Підкреслюється провідна роль держави у забезпеченні інституціонально-правового підґрунтя діяльності суб’єктів господарювання, регулюванні проблем національної та екологічної безпеки, підтримці фундаментальних наукових досліджень (інновацій), державної системи освіти і охорони здоров’я, будівництві стратегічних об’єктів народного господарства. Визначено, що держава відповідальна за впровадження економічної політики, сфокусованої на забезпеченні нормального функціонування ринкового механізму та умов довгострокового економічного зростання.
На підставі аналізу ролі природних ресурсів у процесах суспільного виробництва та споживання, яка суттєво збільшується в умовах обмеженості загальних чинників економічного росту (труда і капіталу), обґрунтована їх значущість у процесах стабілізації і стимулювання економічного зростання шляхом зменшення суспільних втрат господарської діяльності через вирішення проблем оптимального розподілу ресурсів та розміщення виробництва з урахуванням природно-регіональних властивостей асиміляції відходів та відповідного зменшення соціоекологічних ризиків господарської діяльності. Ресурсні та екологічні обмеження економічного зростання враховуються у макроекономічної моделі на основі використання синтезованої нами виробничої функції Петінга-Хорста, що дозволяє розглядати зовнішні ефекти та ризики як ендогенні чинники забезпечення економічної рівноваги. Розроблена модель виявила необхідність зниження ресурсоємності економіки та соціоекологічних ризиків господарювання, що підкреслює значущість підвищення ефективності споживання природних ресурсів у забезпеченні сталого розвитку України.
У дисертаційній роботі розкрита сутність, дана оцінка зовнішнім ефектам і соціоекологічним ризикам виробничої діяльності, які є чинниками гальмування економічного зростання України. Обґрунтована необхідність державного управління соціоекологічними ризиками на підставі використання внутрішніх природних резервів (асиміляційних властивостей) для самовідтворення цілісності та нормального функціонування екосистем та природних комплексів України. Визначено потенціал самовідновлення природних ландшафтів різних регіонів України у рамках економічних районів та природних територіально-господарських систем, який доцільно ураховувати при оптимізації режиму господарської діяльності, територіальної організації промислового та сільськогосподарського виробництва з метою прискорення економічного зростання регіонів.
Теоретичні дослідження взаємозв’язку соціально-екологічних проблем з рівнем розвитку економіки свідчать про те, що обсяг залучення природних ресурсів у виробництво, який обумовлюється обсягом споживанням промислової продукції та соціально-екологічним перевагами споживачів, прогресивно погіршує якість природного середовища, підтримка якої лімітується ресурсними обмеженнями економіки. Здійснені оцінки вартості природного капіталу визначили методологічні напрямки врахування ефективності використання природних ресурсів для забезпечення соціального добробуту населення України шляхом формування системи зелених національних рахунків, які базуються на оцінці ступеню виснаження природних ресурсів та суспільних втрат внаслідок деградації та забруднення навколишнього природного середовища. Урахування тенденцій виснаження природного капіталу за допомогою зелених національних рахунків дозволить виявити загальний напрямок економічного розвитку відносно ступеня усталеності його екологічної складової.
У дисертаційних дослідженнях виявлено обмеженість ринкового механізму розподілу природно-рекреаційного потенціалу України в умовах перехідного періоду, який потребує державного регулювання функцій і обсягу граничної якості природно-рекреаційних ресурсів на підставі визначення соціальних здобутків та витрат у сукупному добробуті нації з урахуванням природного капіталу захищених територій та економічного ефекту від їх альтернативного використання. Аналіз природних властивостей самовідновлення та асиміляції відходів господарської діяльності виявив важливе соціально-економічне значення природних функцій самовідновлення у процесах економічного зростання та збереження природно-ресурсного потенціалу держави. Природна здатність протистояти техногенному навантаженню дозволяє отримати додаткові ресурси для розширення виробництва за рахунок їх перерозподілу із сфери мінімізації екологічних наслідків у сферу виробничої діяльності.
Розроблено процедури детермінації пріоритетів стратегії державної еколого-економічної політики у галузі використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища з позицій усталеності екологічної складової забезпечення добробуту населення України та мінімізації соціоекологічних ризиків, які передбачають використання сукупності різноманітних інструментів командно-адміністративного управління та економічних важелів регулювання екологічно сприятливого режиму функціонування господарського механізму. Загальний економічний принцип реалізації екологічної політики оптимізація витрат для вибору засобів регулювання ризику. Нові економічні інструменти у сфері екологічної політики сфокусовано на стимулюванні зменшення забруднення води, викидів органічних сполук та сірки в атмосферне повітря, оподаткування продуктів енергетики, побутових відходів, стягування плати за транспортне забруднення повітря населених міст на підставі дистрибутивного та диференційованого підходу до визначення регіональних норм екологічних платежів.
У дисертації розкрито теоретичні основи еколого-економічного обмеження використання природних ресурсів на підставі оцінки їх ролі у процесах суспільного виробництва і споживання, дефініції механізмів соціально-економічного вибору стандарту якості та оптимізації засобів регулювання якості навколишнього середовища з позицій соціального добробуту, соціоекологічного ризику та економічної ефективності витрат екологічної політики. Викладено теоретичні основи концепції екологічного нормування техногенного впливу на ландшафти з урахуванням критеріїв екологічної припустимості техногенних природних трансформацій.
Розроблено методичні підходи до визначення доцільності обмежень природного ресурсокористування, висвітлено місце екологічних нормативів серед інструментів прямого регулювання якості довкілля, їх роль у реалізації економічного механізму управління якістю навколишнього середовища та ефективного використання природних ресурсів у контексті національної і міжнародної екологічної безпеки та економічного зростання