СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРИСЛІВНИКІВ У СПОЛУЧЕННІ З ДІЄСЛОВАМИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (на матеріалі художніх і публіцистичних текстів)

brief description

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Гікова Галина Вікторівна

УДК 811.112.2’38’37

СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРИСЛІВНИКІВ У СПОЛУЧЕННІ З ДІЄСЛОВАМИ
В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
(на матеріалі художніх і публіцистичних текстів)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Левицький Віктор Васильович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2007

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Сполучуваність слів як об’єкт лінгвістичного дослідження........................................................................................... 14
1.1.1. Лінгвістичні концепції сполучуваності і словосполучення................................................................................ 14
1.1.2. Поняття сполучуваності слів. Проблема визначення
сполучуваності слів....................................................................................................... 17
1.1.3. Лексична, семантична та граматична сполучуваності слів....................................................................................................... 19
1.2. Прислівник у системі частин мови........................................................................................................ 23
1.2.1. Прислівник як самостійна частина мови..................................................................................................... 23
1.2.2. Проблеми співвідношення прислівника з іншими частинами мови..................................................................................................... 27
1.2.3. Дієслово як компонент сполучення з прислівником...................................................................................... 30
1.3. Функціонально-стильовий аспект дослідження. Поняття стилю...................................................................................................... 33
1.3.1. Функціональність стилів................................................................................................... 33
1.3.2. Основні характеристики художнього функціонального стилю................................................................................................... 35
1.3.3. Основні характеристики публіцистичного функціонального стилю................................................................................................... 37
1.4. Квантитативні методи дослідження........................................................................................... 39
1.4.1. Застосування статистичних методів аналізу мови та мовлення............................................................................................. 39
1.4.2. Матеріали. Процедура отримання статистичних даних................................................................................................... 40
Висновки до розділу 1 ................................................................................................................. 45

РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ПРИСЛІВНИКІВ З ДІЄСЛОВАМИ
В ХУДОЖНЬОМУ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛЯХ
2.1. Особливості семантичної структури прислівників та дієслів...................................................................................................... 48
2.1.1. Особливості поділу прислівників за лексико-семантичними ознаками ................................................................................................................. 49
2.1.2. Порівняльний аналіз семантичних класифікацій прислівників............................................................................................ 50
2.1.3. Семантична класифікація дієслів...................................................................................................... 54
2.2. Співвідношення семантичних ознак у сполученнях прислівників
з дієсловами у двох функціональних стилях..................................................................................................... 57
2.2.1. Вживання семантичних підкласів прислівників у художньому
і публіцистичному стилях ............................................................................................................. 58
2.2.2. Особливості семантичної сполучуваності прислівників з дієсловами
на рівні підкласів слів у художньому стилі......................................................................................................... 66
2.2.3. Особливості семантичної сполучуваності прислівників з дієсловами
на рівні підкласів слів у публіцистичному стилі......................................................................................................... 75
Висновки до розділу 2 ................................................................................................................. 81

РОЗДІЛ 3
ЛЕКСИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ПРИСЛІВНИКІВ З ДІЄСЛОВАМИ
ТА ЇХ ПАРАДИГМАТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ У ДВОХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛЯХ
3.1. Сполучуваність на лексичному рівні......................................................................................................... 84
3.1.1. Порівняльний аналіз сполучуваності високочастотних прислівників
у двох функціональних стилях........................................................................................ 85
3.1.2. Порівняльний аналіз частоти та інтенсивності сполучуваності
прислівників з дієсловами в художньому та публіцистичному стилях.................................................................................................. 93
3.2. Особливості лексичної сполучуваності прислівників з
дієсловами в художньому стилі........................................................................................................ 95
3.2.1. Сполучуваність прислівників часу...................................................................................................... 95
3.2.2. Сполучуваність прислівників місця.................................................................................................... 99
3.2.3. Сполучуваність прислівників причини і мети................................................................................................... 103
3.2.4. Сполучуваність прислівників способу дії ........................................................................................................... 105
3.2.5. Сполучуваність модальних прислівників...................................................................................... 107
3.2.6. Сполучуваність прислівників ступеня.............................................................................................. 110
3.3. Особливості лексичної сполучуваності прислівників із дієсловами
в публіцистичному стилі...................................................................................................... 114
3.3.1. Сполучуваність прислівників часу.................................................................................................... 114
3.3.2. Сполучуваність прислівників місця.................................................................................................. 119
3.3.3. Сполучуваність прислівників причини і мети................................................................................................... 122
3.3.4. Сполучуваність прислівників способу дії ........................................................................................................... 124
3.3.5. Сполучуваність модальних прислівників...................................................................................... 127
3.3.6. Сполучуваність прислівників ступеня.............................................................................................. 131
Висновки до розділу 3 ............................................................................................................... 135

РОЗДІЛ 4
ГРАМАТИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ПРИСЛІВНИКІВ З ДІЄСЛОВАМИ У ДВОХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛЯХ
4.1. Сполучуваність прислівників з дієсловами на граматичному рівні....................................................................................................... 137
4.1.1. Синтаксична зумовленість семантики прислівника....................................................................................... 138
4.1.2. Способи вираження категорії часу дієслів................................................................................................ 139
4.2. Вплив семантики часових форм на сполучуваність прислівників з дієсловами в художньому стилі...................................................................................................... 142
4.3. Вплив семантики часових форм на сполучуваність прислівників з дієсловами у публіцистичному стилі...................................................................................................... 148
4.4. Особливості стильової реалізації значень часових форм. Прислівники
в часовій кореляції............................................................................................... 155
4.4.1. Прислівники часу.................................................................................................... 155
4.4.2. Прислівники місця.................................................................................................. 161
4.4.3. Прислівники причини і мети................................................................................................... 164
4.4.4. Прислівники способу дії....................................................................................................... 167
4.4.5. Модальні прислівники....................................................................................... 169
4.4.6. Прислівники ступеня.............................................................................................. 171
Висновки до розділу 4 ............................................................................................................... 172
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ........................................................................................ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................................................. 181
ДЖЕРЕЛА ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................................................... 204
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ....................................................................................... 206
ДОДАТКИ............................................................................................ 208

ВСТУП
Усебічне вивчення словосполучень з погляду семантичних зв’язків між сло­ва­ми належить до актуальних завдань сучасної лінгвістики. Фор­му­ван­ня і поглиб­лення мовної компетенції неможливе без оволодіння сполучу­валь­ни­ми нормами мови.
Існує універсальна здатність лексем сполучатися між собою на основі відпо­від­них специфічних закономірностей, виявлення яких уможливлює дослідження на­гро­мад­женого конкретного мовного матеріалу і розв’язання комплексу теоре­тич­них питань. Із цього погляду науковий інтерес становлять сло­восполучення при­слівників з діє­словами в німецькій мові, і це не випадково, адже в системі час­тин мови прислів­ни­ку відведено особливе місце: він є самостійною частиною мо­ви, виявляє велику кіль­кість стабільних семантичних зв’я­зків, разом з іменником, діє­словом та при­кмет­ни­ком відзначається високою частотою вживання. У за­галь­но­теоретичному плані при­слівники пласт лексики, на матеріалі якого можна про­слідкувати мотивуючі зв’я­зки між значенням лексеми та її синтаксичними, сполучувальними, кому­ні­ка­тив­ни­ми й іншими лінгвістичними властивостями.
Лексико-семантичні сполучення прислівників з дієсловами це не набір окремих значень, а фрагмент мовної картини світу, з властивими йому просторо­вими, часо­вими, причиновими, цільовими та іншими відношеннями, які реалі­зу­ються в тексті.
Особливості сполучуваності мовних одиниць були предметом дослідження ба­гатьох мовознавців, серед яких: Н.Н. Амосова [8], В.К. Андрєєва [10], А.Б. Ані­кіна [11], В.Д. Аракін [15], Л.І. Астрахова [20], О.В. Афанасьєва [21], З. Беркетова [28], В. Вітт [51], В.Г. Гак [55], М.А. Глазман [64], Б.М. Головін [66], Г.В. Данілова [72], В.Н. Дзюба [76], В.Н. Дударєва [78], Н.А. Желєзняк [83], В.Я. Зінов`єва [89], Н.А. Ко­зель­ська [111], Н.З. Котєлова [115], М.П. Кочерган [117], А. И. Кузнєцова [121], В.В. Ле­вицький [125], Н.В. Лісова [129], О.А. Михайлова [140], С.М. Пан­кра­то­ва [155], В.С. Перебийніс [159], О.Л. Полянська [166], О.І. Смирницький [182], Г.А. Уфімцева [197], Л.В. Хведченя [202], Д.М. Шмельов [212] та ін. Вагомий внесок у розвиток теорії сполучуваності зробили В.Г. Адмоні, Ю.Д. Апресян, В.В. Ви­но­гра­дов, Г.О. Винокур, В.А. Звєгінцев, М.М. Копиленко, Є.Д. Поліванов, Ю.С. Степанов, Н.Ю. Шведова, та ін. Найновішими досягненнями у вивченні категорії сполу­чу­ва­нос­ті та функціонування прислівників можна вважати дослід­ження С.Р. Бабушко [25], С.В. Бєлової [29], Ю.С. Бєлозьорової [30], О.В. Ва­си­ленко [43], Ю.Є. Кійко [102-103], Л.М. Коцюк [116], Н.І. Лопатюк [130], Б.В. Ма­к­сим­чука [134], Г.М. Па­хо­лок [157], Н.В. Романової [176], О.М. Торосян [192], німецьких лінгвістів П. Ай­зен­берга [232], Г. Глюка [240], Ф. Шмьое [266].
Актуальність теми. Пропонована дисертація присвячена аналізові синтаг­ма­тичних та парадигматичних властивостей прислівників у сполученні з дієсловами. Вибір теми зумовлений, по-перше, тим, що недостатньо вивченою залишається залеж­ність семантичних зв’яз­ків між словами від частоти їх реалізації в текстах різних функціональних сти­лів; по-друге, функціонування прислівників у німецькій мові, зо­кре­ма їх сполучуваність на лексичному, семантичному та гра­ма­тич­но­му рівнях у різностильових текстах, не було об’єктом системного і все­біч­ного вивчення лінгвістів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди­сертаційна робота входить до комплексної теми «Синхронічне та діа­хро­нічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різ­но­рівневих одиниць германських мов», затвердженої Міністерством нау­ки і освіти України (0106U003618), яка роз­роб­ля­ється на кафедрі гер­манського, загального і порівняльного мо­во­знав­ства Чернівецького на­ціонального університету імені Юрія Федь­ковича. Те­му дисертації затверджено вченою радою Чернівецького на­ці­ональ­но­го університету імені Юрія Федьковича (протокол № 2 від 28 січня 2002 року).
У рамках цієї теми дисертантом досліджено особливості сполу­чу­ва­нос­ті прислівників з дієсловами на лексичному, семантичному та грама­тич­ному рівнях у художньому та публіцистичному стилях.
Метою дослідження є виявлення синтагматичних та парадиг­ма­тич­них властивостей прислівників у сполученні з дієсловами в сучас­них ні­мець­ких художніх і публіцистичних текстах та встановлення осо­бли­вос­тей їх стильової реалізації. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
· здійснити інвентаризацію лексико-семантичних груп прислівників і дієслів; встановити частотні характеристики і виконати порівняльний аналіз реалізації підкласів прислівників у художньому та публі­цис­тич­но­му стилях з урахуванням частоти вживання, об’єму під­класу та вжи­ва­ності;
· виявити «нульові» сполучення і з’ясувати суміс­ність/несуміс­ність ком­по­нен­тів семантики їх складників на рівні під­класів; з’ясувати наявність/відсутність синтагматичних зв’язків підкла­сів при­слівників та встановити їх силу;
· проаналізувати на парадигматичному рівні зв’язки між підкла­са­ми при­слівників на основі семантичної сполучуваності з дієсловами та гра­фіч­но зобразити їх моделі;
· виокремити високочастотні прислівники кожного семантичного під­кла­су; встановити особливості їх сполучуваності і вживання в кожному з функціо­нальних стилів на лексичному рівні;
· дослідити парадигматичні зв’язки між лексемами окремих під­кла­сів на основі семантичної сполучуваності з дієсловами та графічно зо­бра­зити їх моделі;
· кількісно проаналізувати вживання часових форм дієслів і реа­лі­за­цію їх семантики на основі сполучень з прислівниками; виявити зако­номірності сполучуваності прислівників з дієсловами за моделлю [підклас при­слівника] + [значення часової форми дієслова].
Об’єктом дослідження є прислівники сучасної німецької мови.
Предмет дослідження синтагматичні та парадигматичні властивості прислів­ників у сполученні з дієсловами, їх функціонування в художньому і публіцистичному стилях німецької мови.
Методи дослідження. Науковий аналіз здійснено методом лінгвіс­тич­ного опису як основного засобу інтерпретації мовних фактів. Конкретні завдання дисер­та­ції зумовили використання: індуктивного методу, який визначає напрям дослід­ження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та узагальнення результатів; методики дис­три­бутивного і компонентного аналізу для уточнення семантичної структури дослід­жуваних сполучень; контекстуального методу для дослідження функціонування лексичних одиниць у тексті; методики моделювання лексико-семантичних під­кла­сів слів. Застосовано метод порівняльного аналізу для встановлення як спільних власти­вос­тей, так і роз­біжностей у використанні прислівників у худож­ньому та публі­цис­тич­но­му стилях. Залучено квантитативні методи дослідження з використанням ком­п’ю­тер­ної обробки матеріалу (в тому числі статистичних по­казників: критерію «хі-квадрат», коефіцієнта спряженості К та коефіцієнта кореляції r).
Джерела фактичного матеріалу. Дослідження ґрунтується на ма­те­ріалі художніх і публіцистичних текстів сучасної німецької лі­те­ра­ту­ри. Фактичний матеріал понад 7000 фіксацій семантичних сполучень (загальний обсяг про­ана­лі­зо­ваного матеріалу складає близько мільйона сло­вовживань) отримано шляхом вибіркового виписування (кожна де­ся­та сторінка) з текстів сучасної німецької художньої прози (десяти ху­дож­ніх творів п’яти відомих німецьких письменників Г. Бьоля, М. Валь­зера, К. Вольф, Г. Граса, З. Ленца), а також шляхом наскрізного добо­ру з публіцистичних текстів періо­дич­них видань журналу «Spiegel» (ав­торські статті з рубрик «Німеччина», «Економіка», «Наука і техніка», «Культура»).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: 1) уперше здійснено комплексний, багатоаспектний аналіз синтагматичних та парадиг­ма­тич­них властивостей прислівників у сполученні з дієсло­вами в сучасній німецькій мові на матеріалі художньої прози та пуб­лі­цистики; 2) всебічно розкрито специфіку взаємодії сполучувальних оди­ниць на семантичному, лексичному та граматичному рівнях у тек­стах художнього та публіцистичного стилів; 3) доведено наявність паради­гматичних зв’язків між прислівниками з протилежним значенням; 4) з’ясо­вано взаємовплив семантичних ознак у моделях сполучень [слово] + [слово] та [слово] + [підклас слів]; 5) обґрунтовано вплив семантики часових форм на сполу­чуваність прислівників з дієсловами.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в з’ясуванні спо­лу­чу­вальних властивостей прислівників у німецькій мові, що ста­но­вить певний внесок у теорію сполучуваності. Вста­новлення семантич­но­го функціонування лексичних оди­ниць у різ­но­стильових текстах у складі словосполучень, аналіз синтагматичних та пара­дигматичних особливостей спо­лучуваності сприятимуть розв’язанню актуаль­них проблем теорії словосполучення та взаємозв’язку семан­ти­ки і син­так­сису. Теоре­тич­ні положення дисертації є підґрунтям для вивчення се­ман­тич­них відношень у системі інших мовних і мовленнєвих одиниць.
Практичне значення одержаних результатів визначається пе­ре­ду­сім тим, що висунуті та обґрунтовані в роботі положення й одержані ре­зультати щодо сполу­чу­ва­ності слів у плані семантики можуть бути за­стосовані в теоретичних до­слід­женнях з лек­сики, морфології, теорії дис­курсу, семасіології. Матеріали і висновки дисертації можуть бути ви­користані в працях з лексикології, лекси­ко­гра­фії, за­галь­ного мо­во­знав­ства, квантитативної лінгвістики, порівняльної граматики сучасної німецької мови. Окремі результати можуть знайти застосування при ство­ренні навчально-методичних посібників для студентів-германістів.
На захист виносяться такі основні положення:
1. Будь-яка структура в мові ґрунтується на сполучуваності тих чи інших мов­них оди­ниць. Сполучуваність слів має багатоас­пектний характер. Лексична, семан­тична і гра­матична сполучуваності вза­ємо­пов’язані та взаємозалежні. Піддаючи сло­во­спо­лу­чен­ня класифікації з погляду семантики основних досліджуваних одиниць, можна вия­вити закономірності через семантичні зв’язки між словами за допомогою ста­тис­тич­них методів.
2. Функціональні особливості прислівників як самостійної, невідмінюваної частини мови, що передає ознаку дії чи стану, або ступінь чи міру вияву іншої ознаки, найбільш повно проявляються у текстах пев­ного стилю. У художніх текстах високочастотними є прислівники часу, місця, спо­собу дії, ступеня, модальні, у публіцистичних причини і мети. Залежно від стилю перевага надається сполученням із дієсловами певних семантичних під­класів: у художньому з когнітивно співвіднесеними дієсловами, у публіцистич­ному з діє­сло­вами активного відношення.
3. До «нульових» сполучень з пасивною ком­бі­на­то­ри­кою ознак у двох стилях належать сполучення прислівників місця з темпорально співвіднесеними дієсловами та причини і мети зі статичними дієсло­вами. Існує взає­мо­зв’язок між семантичними підкласами прислівників і дієслів зі спільною семою локаль­ності, темпоральності й модальності. У двох функціо­наль­них стилях існує статистична залеж­ність між прислівниками місця і локально співвідне­сеними дієсловами.
Вживання, інтенсивність та селективність сполучуваності належать до елемен­тів функціонування мови. Між ними встановлено позитивну кореляцію на рівні підкласів слів у публіцистичному стилі, що свідчить про стандартність його мови. Між частотою вживання та інтенсивністю сполучуваності прислівників існує обернена залежність, характерна для лексем: sofort, nah, überall, draußen, rasch, leise, eigentlich, sehr, unten, darin, weltweit, irgendwie, langsam, ähnlich, offenbar, ebenfalls, fast.
4. Між усіма підкласами прислівників та між окремими лексемами в межах підкла­су наявні парадигматичні зв’язки, змодельована структура яких становить складну систему, що містить семантичні зв’язки між синонімічними та антонімічними одиницями, наприклад: immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr.
5. На лексичному рівні як у художньому, так і у публіцистичному стилях ряд прислівників утворює ядро високочастотної міжстильової лексики. Зв’язки з високою інтенсивністю сполучуваності спостерігаються в моделях «слово» + «слово». У публіцистичному стилі це такі: inzwischen + emporwachsen, weltweit + bilden, weltweit + verkaufen, ähnlich + gelten, ähnlich + es geht; у художньому: nun + wissen, später + sehen, sofort + entstehen, plötzlich + machen, plötzlich + wechseln, sofort + finden, wo + grenzen.
6. Сполучуваність прислівників з дієсловами детермінується не лише реалізацією граматичних часових форм дієслова та їх семантики, але й стильовою диференціацією. Залежність між семантикою прислівника і часовою формою дієслова ха­рак­теризується силою зв’язку між граматичним і лексичним смислами та ін­тен­сив­ніс­тю їх сполучуваності. Семантичні підкласи прислівників володіють неодна­ковою інтенсивністю сполучуваності з часовими формами дієслів, а відтак у худож­ній прозі перевага надається значенням „футуральний презенс”, „загальний пре­зенс”, „плюсквамперфект на позначення результативної дії в минулому”, „перфект на позначення минулої дії”, а у публіцистичному стилі формам „футуральний пре­зенс” та „загальний презенс”. Синтагматичні зв’язки на граматичному рівні вияв­ля­ють функціональну залежність.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження об­го­во­рено на наукових семінарах та засіданнях ка­федри германського, за­галь­ного і порівняльного мо­вознавства Чернівецького на­ціонального університету імені Юрія Федь­ковича. Основні те­оретичні положення ви­кла­де­но в наукових до­по­відях і повідомленнях на на­у­ко­вих кон­фе­рен­ціях, у тому числі між­на­родних: 11-й Міжнародній науково-прак­тич­ній кон­фе­ренції «Ди­наміка наукових досліджень 2003» (Дні­про­пет­ровськ, 2003); «Актуальні проблеми романо-германської філології в Ук­раїні та Болонський процес» (Чернівці, 2004); «Квантитативная лин­гвис­тика: иссле­дования и модели (КЛИМ)» (Новосибірськ, 2005); все­ук­ра­їнсь­ких: «Другі Каразінські читан­ня: два століття Харківської лін­гвіс­тичної школи» (Харків, 2003); міжвузівських наукових конференціях мо­лодих учених: «Актуальні дослідження іноземних мов і літератур» (До­нецьк, 2003); Другої між­вузівської конференції молодих учених «Су­часні проблеми та перспективи дослідження ро­манських і гер­мансь­ких мов і літератур» (Донецьк, 2004); на ко­лок­ві­у­мах ас­пі­ран­тів Інсти­туту німецької філології Геттінгенського універ­си­тету (ФРН, 2005).
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є уза­гальненням роботи дисертанта, проведеної одноосібно. 12 публікацій підготовлено особисто, 1 у співавторстві (ідея, теоретичні засади та висновки в зазначеній публікації належать дисертанту).
Публікації. Проблематику, основні положення, теоре­тич­ні і прак­тич­ні результати дисертації висвітлено в дванадцяти друкованих пра­цях, з-поміж яких шість статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та в шістьох тезах наукових конференцій.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чо­ти­рьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, спис­ку вико­ристаних джерел (277 позицій), переліку джерел довідкової лі­те­ра­ту­ри та ілюстративного матеріалу (19 позицій), додатків (70 с.). За­галь­ний обсяг роботи становить 278 с., з яких основний текст 180 с.
У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено наукову но­виз­ну, тео­ре­тич­не і практичне значення роботи; сформульовано її мету і зав­дання; описано методи дослідження; схарактеризовано джерела фак­тич­ного матеріалу; вказано на зв’я­зок теми дисертації з науковою про­бле­матикою установи, в якій її виконано; з’ясо­ва­но особистий внесок здо­бувача та рівень апробації результатів; зазначено кількість пуб­лі­ка­цій, що відображають загальну концепцію; наведено теоретичні і прак­тич­ні результати дослідження.
У першому розділі „Теоретичні засади дослідження” роз­гля­ну­то про­бле­му сполучуваності слів, теоретичні положення щодо до­слід­ження сполучуваності прислівника з дієсловом на рівні сло­во­спо­лу­чен­ня, визначено лінгвальний статус прислівника, основні ха­рак­те­рис­тики художнього та публіцистичного функціо­наль­них сти­лів; опи­са­но засоби квантитативного аналізу.
У другому розділі „Семантична сполучуваність прислівників з дієсловами в художньому та публіцистичному стилях” досліджено здат­ність лексичних одиниць вступати в синтагматичні відношення зі сло­вами, які утворюють певний підклас; виокремлено семантичні під­кла­си прислівників і дієслів на основі аналізу й синтезу відомих кла­си­фікацій; здійснено порівняння частоти вживання, об’єму підкласу та вжи­ваності прислівників у двох стилях, встановлено особ­ливості реа­лі­за­ції зв’я­зків семантичних ознак прислівників та дієслів на рівні під­кла­сів слів; на парадигматичному рівні виявлено зв’яз­ки між підкласами при­слів­ни­ків на основі семантичної сполучуваності з дієсловами та графічно зображено їх моделі.
Третій розділ „Лексична сполучуваність прислівників з дієсло­ва­ми та їх парадигматичні зв’язки у двох функціональних стилях” присвячений аналізові і виявленню особливостей вживання та спо­лу­чуваності високочастотних лексем семан­тичних під­класів при­слів­ни­ків. Встановлено ядро високочастотної прислів­ни­ко­вої лексики в тек­стах двох стилів. З’ясовано закономірності сполучуваності дослід­жу­ва­них одиниць на рівні слова, виявлено та змодельовано їх парадигматич­ні зв’язки.
У четвертому розділі „Граматична сполучуваність прислівни­ків з дієсло­ва­ми у двох функціональних стилях” розширено дослід­жен­ня закономірностей сполучуваності прислівників з дієсловами з урахуванням часових форм та їх семан­тич­них значень. Проведено кіль­кіс­ний аналіз вживання часових форм дієслів та реалі­зації їх значень у між­стильовому ракурсі. Встановлено характерні особливості спо­лу­чу­ва­ності кожного підкласу прислівників у художньому та публіцистич­ному стилях.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Спрямованістю сучасної лінгвістичної науки на детальніший розгляд частин мови, їх сутності, виділення та функціонування зумовлене дане до­слідження, яке має за мету виявити синтагматичні та парадигматичні особливості сполучуваності прислівників з дієсловами в німецькій мові на семантичному, лексичному і грама­тичному рівнях у текстах художнього та публіцистичного стилів на основі кількіс­ного аналізу.
Проведене дослідження дає підстави зробити такі основні висновки:
1. Будь-яка структура в мові є сполученням тих чи інших компонентів. Без вста­новлення закономірностей сполучення мовних одиниць у межах складніших утво­рень неможливо зрозуміти структуру цих утворень. Закономірності, виявлені в рамках одного конкретного компонента мовної системи, розглядаються як резуль­тат функціонування мови загалом. Наведене в дисертації теоретичне узагальнен­ня сучасних концепцій дослідження сполучуваності слів уможливило якісно но­вий все­бічний розгляд сполучуваності прислівників з дієсловами в різностильових текстах на рівні підкласів слів (семантична), на рівні окремих лексем (лексична) та на рівні класів слів (граматична). Сполучуваність розглядаємо як процес поєднання мовних одиниць між собою для реалізації певних номінативних і комунікативних завдань.
2. Функціонування сполучень прислівників з дієсловами зумовлюється осо­бли­вос­тя­ми мовного стилю. Художній і публіцистичний стилі як різ­но­ви­ди літе­ра­турної мови характеризуються певним відбором та концентрацією мов­них засобів, утво­рюючи цілісну систему словесного вираження, зорієнтовану на ви­ко­нання основ­них функцій мови спілкування, повідомлення, впливу. Оскіль­ки функ­ціо­наль­ні стилі різняться своїми завданнями, сферою засто­сування, то арсе­нал виражальних засобів у них різний, а значить, слід очіку­ва­ти роз­біж­нос­тей у частотному лексико-семантичному вживанні прислівникової та дієслівної лек­си­ки.
3. Імовірнісний характер лексико-семантичної системи мови передбачає можли­вість її дослідження за допомогою статистичних методів, що допомагають роз­кри­ти певні закономірні лінгвальні процеси та об’єктивно оцінити мовні явища. Лінгвостатистичний аналіз здійснено в такій послідовності:
· Проведено систематизацію і розподіл прислівників та дієслів, з якими вони сполучаються, на підкласи за семантичними ознаками на основі відомих лінгвістичних класифікацій з урахуванням особливостей дослідження.
· Виділено основні параметри дослідження: частота вживання підкласу, наявність статистично значущих зв’язків (за критерієм хі-квадрат) та визначено інтенсив­ність цих зв’язків (коефіцієнт спряженості К).
· Виявлено значущі парадигматичні зв’язки між підкласами й високочастотними прислівниками (коефіцієнт рангової кореляції r), визначено їх стильове співвідно­шення і взаємодію та проілюстровано у графічних моделях.
·З’ясовано частоту реалізації часових форм дієслів та їх семантичних значень.
4. Існує подібність між об’ємом і частотою реалізації підкласів прислівників у текстах обох стилів, «обернену» залежність зафіксовано для підкласів прислівників часу та способу дії. Прислівники часу, місця, способу дії, ступеня і модальні переважають у художньому стилі, прислівники причини і мети у публіцис­тич­ному.
Кількісним аналізом виявлено із-за відсутності часткового збігу сем „нереалізовані” сполучення підкласів прислівників та дієслів, які поза теоретичною ймовір­ністю комбінування не входять до активного складу текстової лексики у двох стилях, як-от; сполучення прислівників місця з темпорально співвіднесеними дієсловами, причини і мети зі статичними дієсловами.
Семантична сполучуваність прислівників з дієсловами характеризується мно­жиною варіантів реалізації зв’язків. Дослідженням за моделлю [підклас] + [підклас] встановлено закономірні особливості зв’язків залежно від функціональ­но­го спрямування тексту. Існує відхилення емпіричних величин від теоретично очікуваних у прислівників причини і мети й ступеня у публіцистичному стилі та модальних і спо­собу дії в художньому. Висока інтенсивність сполучень при­слів­ників місця з локально співвіднесеними дієсловами у двох функціональних стилях свідчить про міжстильову універсальність такої комбінації семан­тичних ознак.
5. Для кожного стилю зокрема та в міжстильовому ракурсі загалом встановлено високочастотні прислівники кожного підкласу. Ядро високочастотної лексики обох стилів утворюють прислівники часу: jetzt, wieder, immer, noch, schon, nie, später; місця: da, dort, darin, überall, wo, hier; причини і мети: warum, deshalb, darum; способу дії: wie, schnell, einfach; модальні: so, vielleicht, gern, wirklich, natürlich; ступеня: mehr, nur, wenig, viel, kaum. Функціональні особливості, актуа­лі­зо­вані високою частотою реалізації в художньому стилі, виявили прислівники: dann, manchmal, sofort, da, plötzlich, draußen, nah, oben, sonst, dennoch, rasch, leise, eigentlich, sehr. Мова публіцистики надає перевагу невеликій кількості одиниць, які склада­ють її ядро, той мінімум, який несе максимум навантаження, такими виявилися прислівники: erst, gerade, bereits, inzwischen, künftig, bisher, weltweit, links, rechts, unten, trotzdem, daher, demnach, nämlich, anders, perfekt, langsam, irgendwie, ähnlich, zwar, eigentlich, allerdings, sogar, wohl, ohnehin offenbar, ebenfalls, oft, zumindest, genug, fast, teilweise, mindestens.
6. Порівняльний аналіз частоти, інтенсивності та селективності сполучу­ва­ності на рівні підкласів слів засвідчив позитивну кореляцію між цими величинами у публі­цистичному стилі та її відсутність у художньому. Така тенденція підтвердилася в моделях [слово] + [слово] при порівнянні лексем, не об’єднаних за семантичними ознаками, однак залежність між частотою реалізації лексем і інтен­сивністю спо­лучуваності у публіцистичному стилі виявилася оберненою. На основі цього було висунуто гіпотезу про обернену залежність між частотою вживання лексеми та інтенсивністю її сполучуваності й підтверджено високоінтенсивними зв’язками сполучуваності наступних низькочастотних прислівників: sofort, nah, überall, draußen, rasch, leise, eigentlich, sehr, unten, darin, weltweit, irgendwie, langsam, ähnlich, offenbar, ebenfalls, fast.
Сполучуваність прислівника з дієсловом здійснюється завдяки спільності та взаємодоповненню семантичних ознак. Встановлено закономірні взаємозв’яз­ки однакових ознак, які виявили високий показник інтенсивності, а саме: часу з темпорально співвіднесеними дієсло­ва­ми, виражений на рівні лексем сполученням noch + dauern у публіцистичному стилі; місця з локально співвіднесеними дієсловами hier + stehen, dort + liegen і модальних прислівників з модально співвіднесеними дієсловами so + aussehen у двох функціональних стилях.
Високу інтенсивність взаємозалежності лексичних ознак у моделі [слово] + [сло­во] виявлено для словосполучень: dann + löschen, dann + öffnen, nun + wissen, später + sehen, sofort + entstehen, plötzlich + machen, plötzlich + wechseln, sofort + finden, wo + grenzen, wirklich + sehen, eigentlich + lieben, sehr + vermissen у художньому стилі і для: inzwischen + empor­wachsen, weltweit + bilden, weltweit + verkaufen, ähnlich + gelten, ähnlich + es geht у публіцистичному.
7. Між лексемами кожного підкласу прислівників існують закономірні парадигматичні зв’язки, високочастотні зображено графічно у формі моделей, структура яких становить складну систему, яку творять не лише лінійні зв’язки, а й зв’язки на кшталт трикутника та чотирикутника, наприклад: immer ~ schon ~ nun; dann ~ wieder ~ jetzt ~ noch. Міжстильову універсальність парадигматичного зв’язку виявили лексеми: jetzt ~ schon, jetzt ~ nun, jetzt ~ noch, noch ~ immer, noch ~ schon, noch ~ nun, immer ~ nun, immer ~ schon, wo ~ da, mehr ~ wenig, mehr ~ nur, nur ~ kaum. Встановлено зв’язки між прислівниками із семантично протилежними значеннями: immer ~ nie, noch ~ schon, rechts ~ links, langsam ~ schnell, wenig ~ mehr. Це дає змогу стверджувати, що дані пари не відрізняються один від одного, відтак концептуально антоніми і синоніми відрізняються один від одного не семан­тичними, а синтаксичними властивостями, які проявляються у син­таг­ма­тиці; антоніми і синоніми є різновидами одного і того ж синтаксичного явища, яке можна визначити як «семантичний зв’язок». Останній є одиницею парадигматики, але встановлюється на основі синтагматичних зв’язків слів.
8. Вивчення сполучуваності на граматичному рівні за моделлю [під­клас при­слів­ника] + [значення часової форми дієслова] показало, що при­слівники, пов’я­зу­ю­чись з дієсловами, зазнають впли­ву фактора «граматичний час», який вира­жається в інтенсивному зв’язку семантики прислівника з семантикою часової фор­ми дієслова. Зафіксовано зв’язки між одиницями різних мовних рів­нів та виявлено їх особ­ливості. Найуживанішими є такі значення часових форм: актуальний презенс, футу­ральний презенс, претерит, перфект на позна­чен­ня минулої дії, плюс­квам­пер­фект на позначення дії, що передувала минулій, футур І на позначення майбутньої дії. Встановлено, що висока інтенсивність спо­лу­чуваності окремого значення часової форми зумовлює високу інтенсивність сполучуваності цієї форми загалом у художньому стилі; у публіцистичному така тенденція не спостерігається.
Особливу закономірність реалізації зв’язків підтвердили прислівники часу з часовими фор­мами дієслів у публіцистичному стилі. Високоінтенсивним є зв’язок ознак [при­слівники часу] + [семантика часової форми дієслова] у сполученнях: істо­рич­ний презенс, актуальний презенс, футуральний презенс, перфект на позначення минулої дії з результативним характером, плюс­квамперфект на позначення результативної дії в минулому, загальний презенс та претерит. До характерних зв’язків цього стилю належать також: прислівники причини і мети + футуральний презенс, прислівники причини і ме­ти + загальний презенс, модальні прислівники + футу­раль­ний презенс. У художньому стилі таку особливість виявлено для зв’язків: прислів­ни­ки часу + футуральний презенс, прислівники місця + загальний презенс, прислівники при­чини і мети + плюсквамперфект на позначення результативної дії в ми­ну­ло­му, прислівники ступеня + перфект на позначення минулої дії.
Зв’язки підкласів прислівників з семантикою часових форм дієслів у двох стилях корелюють, утворюючи універсальний пласт сполучень мовних одиниць різних рівнів, до яких відносимо: «прислівники місця» + «актуальний презенс», «прислівники способу дії»+ «актуальний презенс».
9. З’ясовано, що для кожного з семантичних підкласів прислівників існує певний набір семантичних підкласів дієслів, з якими вони сполучаються. Кожен прислівник, у свою чергу, характеризується індивідуальною сполучуваністю. Важливо, що в різних стилях може надаватися перевага словосполученням прислівників з дієсловами певних семантичних підкласів і окремих лексем, які детермінують стильову диференціацію. Ці дані можуть бути використані у лексико­графії для складання словника сполучуваності німецької мови.
10. Досліджений мовний матеріал дає підстави для тверджень про те, що на сполучуваність прислівників з дієсловами впливають такі фактори: се­мантична приналежність до певного підкласу, яка може бути індивідуально ви­ра­жена на лексичному рівні, фактор «граматичний час», виражений за­ко­но­мірностями й особливостями вживання певних підкласів прислівників з певними часовими форма­ми та функціонально-стилістичні фактори, які випливають із зафіксованих стильо­вих відмінностей на всіх розглянутих рівнях сполучуваності.
11. Виявлення функціонально-стильових закономірностей прислівниково-дієслівних словосполучень переконливо показало, що частота їх реалізації і вибір семантики часових форм демонструє пряму залежність від стильової орієнтації текстів. Сполучення прислівників з дієсловами, виражаючи часові, просторові, якісні, причинно-наслідкові й інші відношення, виступають одним із най­важ­ли­ві­ших фрагментів в організації лексико-семантичної системи мови, тому ви­конане дослідження становить певний внесок у вивчення проблеми сполучуваності слів, а його результати слід кваліфікувати як найповніше з’ясування семантичних зв’яз­ків між лексичними одиницями сучасної німецької мови та їх функціонування в різно­сти­льових текстах.
Результати дисертаційної роботи слугуватимуть поглибленому вивченню меха­нізму взаємозв’язку семантичного, лексичного і граматичного планів у тек­сті, можуть значно уточнити наші уявлення про характеристики й властивості різ­них типів мовних одиниць, про їх функціонування в мові, про дію мов­ної системи зага­лом і її ланок зокрема. Отримані результати можуть послужити основою для лінг­востатистичних розвідок аналогічних чи споріднених явищ в інших гер­мансь­ких мовах, для витлумачення темпоральної се­мантики тексту, зокрема у плані роз­різнення й використання значень часових форм.

Перспективою подальшого наукового опрацювання проблеми сполучува­нос­ті слів є: системне упорядкування основних особливостей словосполучень і мето­дів їх опису; встановлення семантичних характеристик і властивостей різних ти­пів мовних одиниць та їхнього функціонування в мовленні; дослідження семан­ти­ки дієслівних часових форм німецької мови в різностильових текстах; з’ясу­ван­ня зако­но­мір­нос­тей, які випливають із дослідження сили зв’язків лексичних оди­ниць; проблематика тем­поральних характеристик мовного дискурсу та їх спів­від­но­шення з особливостя­ми сполучуваності слів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Aгапій А.П. Лексико-семантична група дієслів мовлення в сучасній німецькій мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю. Федь­ковича. Чернівці, 1998. 193 с.
2. Абрамов Б.А. О понятии семантической избирательности слов // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. Москва: Наука, 1969. С. 7-24.
3. Адмони В.Г. Наречие // Историко-типологическая морфология германских языков. М.: Наука, 1976. С. 121-130.
4. Адмони В.Г., Сильман Т.И. Отбор языковых средств и вопросы стиля // Вопросы языкознания. 1954. Т. 4. С. 93-111.
5. Акулова К.П. Пространственные и временные обстоятельства в современном немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинград, 1953. 21 с.
6. Акулова Е.А. Лексико-семантическая группа существительных со значением "искус­ство" в современном русском языке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.02 / Национальный педагогический ун-т им. М.П. Драгоманова. К., 1998. 230 с.
7. Альтман Г. Мода та істина в лінгвістиці // Проблеми квантитативної лінгвістики: Збірник наукових праць. Чернівці: Рута, 2005. С. 3-11.
8. Амосова Н.Н. К вопросу о лексическом значении слова // Вестник ЛГУ: Cр. истории, языка и литературы, 2. Л., 1957. С. 158-169.
9. Амосова Н. Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. 208 с.
10. Андреева В.К. К вопросу о соотношении типа значения глагола с определенным типом сочетаемости // Лексическое значение в системе языка и в тексте: Сб. науч. трудов. Волгоград, 1985. 190 с.
11. Аникина А.Б. Наречия в сочетании с глаголом // Вестник МГУ. 1964 № 4. С. 35-39.
12. Античные теории языка и стиля. М., Л.: Соцпедгиз, 1936. 343 с.
13. Апресян В.Ю. Семантика и её рефлексы у наречий усилия и малой степени // Вопросы языкознания. 1997. № 5. С. 16-34.
14. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1974. 390 с.
15. Аракин В.Д. О лексической сочетаемости // К проблеме лексической сочета­е­мос­ти: Сб. статей. М., 1972. С. 3-12.
16. Арапов М.В. Квантитативная лингвистика. М.: Наука, 1988. 214 с.
17. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов. 6-е изд. М.: Флинта, Наука, 2004. 383 с.
18. Арутюнов А.Р. Лексические и синтаксические классы глаголов в немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Москва, 1986. 24 с.
19. Архелюк В.В. Прикметники розміру в сучасній англійській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю. Федьковича. Чернів­ці, 1999. 176 с.
20. Астахова Л.И. Конструкция: «глагол + прилагательное (причастие)» в совре­мен­ном немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киев, 1980. 24 с.
21. Афанасьева О.В. Лексическая сочетаемость некоторых прилагательных, обозна­ча­ющих понятие большого размера в современном английском языке // Иссле­дования по лексикологии и фразеологии: Сб. науч. тр. МГПИ, 1986. С. 50-71.
22. Бабенко Л.Г. Функционирование глаголов отдельных ЛСГ в текстах разных функциональных стилей // Лексико-семантические группы русских глаголов / Под ред. Э.В. Кузнецовой. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1989. С. 127-146.
23. Бабич Г.Н. Основные принципы изучения лексико-семантических групп (на материале прилагательных типа shrill в английском языке) // Вопросы английской лексикологии. М., 1974. С. 26-39.
24. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. Львів: Світ, 2003. 432 с.
25. Бабушко С.Р. Категориальное пространство локативных и темпоральных наречий современного английского языка: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Черкасский гос. ун-т им. Богдана Хмельницкого. Черкассы, 1998. 222 с.
26. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., 1955. 416 с.
27. Береснев С.Д., Крылова Р.Р., Фих И.М. Субъязыки, стили и художественная литература // Субъязыки и функциональные стили / Отв. ред. С.Д. Бе­рес­нев. Ульяновск: УГПИ им. И.Н. Ульянова, 1980. C. 3-16.
28. Беркетова З. К исследованию сочетаемости лексем в современном немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Алма-Ата, 1967. 20 с.
29. Бєлова С.В. Лінгвостатистичні характеристики антонімів просторово-часового континууму (на матеріалі іменників і прислівників сучасної англійської мови): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк, 2000. 312 с.
30. Бєлозьорова Ю.С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Запорізький національний університет. Запоріжжя, 2005. 22 с.
31. Бирвиш М. Семантика // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1981. Вып. Х. C. 177-199.
32. Бистрова Л.В. Вивчення синтагматичних зв’язків слів за допомогою статистичних методів // Мовознавство. 1978. №4. С. 44-48.
33. Бистрова Л.В., Шевченко О.Ф. Сполучуваність прислівників з прикметниками у сучасній англійській мові // Мовознавство. 1986. № 3. 75 с.
34. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических групп слов // Научные доклады Высшей школы. Филологические науки. 1980. № 6. С. 48-59.
35. Білинський М.Є. Синоніміка англійського дієслова. Словник семантичних відстаней. Львів, 1999. 381 с.
36. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. К., 1973. 588 с.
37. Болдирєв Н.Н. Глагол и категоризация пространства // Материалы круглого стола «Проблемы традиционного языкознания в новом свете». М.: МГУ, 1999. С. 6-8.
38. Болдычева Л.И. Общелингвистические характеристики наречия: Автореф. дисс канд. филол. наук: 10.02.04 / Московский педагогический институт иностранных языков им. М. Тореса. М., 1981. 19 с.
39. Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. 1979. №2. С. 54-61.
40. Борте Л.В. Проявление связей между частями речи в современном русском языке. Кишинев: Штиинца, 1979. 120 с.
41. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. М.: Учпедгиз, 1958. 435 с.
42. Буланкова О.В. Лексическая сочетаемость двупереходных глаголов в совре­мен­ном английском языке // Науч. труды Новосибирского пед. ин-та. 1970. Вып. 57. С. 36-40.
43. Василенко О.В. Функціонування прислівників часу сучасної англійської мови в текстах різних стилів: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Волинський держ. ун-т. Луцьк, 1998. 370 с.
44. Васильева Н.В. Наречие // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. С. 322-323.
45. Вепрева И.Т., Гогулина Н.А., Жданова О.П. Типы внутренней организации глагольных ЛСГ // Проблемы глагольной семантики: Сб. статей. Свердловск, 1984. 172 с.
46. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, Л. Городенська; За ред. І. Вихованця. Л.: Унів. вид-во Пульсари, 2004. 400 с.
47. Виноградов В.В. Вопросы изучения словосочетаний // Вопросы языкознания, 1954. № 3. С. 18-34.
48. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языко­зна­ния. 1955. №1. С. 56-87.
49. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 255 с.
50. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. 3-е изд. М.: Высшая школа, 1986. 614 с.
51. Витт В. Наблюдения над глагольной сочетаемостью в русском языке // Весн. Белорус. дзяржаунага ун-та. Сер. 4: Филалогія, журналістіка, педагогіка, псіхалогія. Мінск, 1988. № 1. С. 42-45.
52. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межязычная коммуникация): Дисс. д-ра. филол. наук: 10.02.04. М., 1997. 382 с.
53. Воронкова О.Б. Средства выражения категории места в современном немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградский государственный педагогический институт им. А.И. Герцена. Л., 1981. 20 с.
54. Гавранек Б. О функциональном расслоении литературного языка // Пражский линг­ви­стический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 432-444.
55. Гак В.Г. К вопросу о семантической типологии словосочетания // Сб. науч. тр. Моск. гос. пед. ин-та им. М. Тореза. М., 1979. Вып. 145. С. 51-56.
56. Галаншина И.К. Наречия в системе частей речи // Сб. науч. тр. Моск. гос. пед. ин-та им. М. Тореза. 1982. Вып. 191. С. 49-60.
57. Гікова Г.В. Вплив семантичного фактора на сполучу­ваність прислівників з дієсловами // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 135: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2002. С. 63-69.
58. Гікова Г.В. Семантична сполучуваність прислівників із дієсловами в сучасних німецьких публіцистичних текстах // Науковий вісник Чернівецького універси­тету: Збірник наукових праць. Вип. 231: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 41-47.
59. Гікова Г.В. Сполучуваність прислівників із дієсловами в художньому та публі­цис­тичному стилях // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник нау­ко­вих праць. Вип. 266: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 56-68.
60. Гікова Г.В. Вплив фактора „час” на сполучуваність прислівників з дієсловами // На­уковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 290: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2006. С. 77-87.
61. Гікова Г.В. Лексична сполучуваність прислівників з дієсловами в художньому дис­курсі (на матеріалі сучасної німецької мови) // Наукові записки Терно­пільсь­кого національного педагогічного університету імені Володимира Гна­тю­ка. Серія: Мовознавство. Вип. 2(14) 1(15). Терно­піль: ТИПУ, 2006. С. 15-29.
62. Гікова Г.В. Особливості вживання найчастотніших прислівників у художньому і публіцистичному стилях (на матеріалі сучасної німецької мови) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 319-320: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2006. С. 144-157.
63. Гинка Б.И., Капатрук М.Д., Левицкий В.В. Экспериментальное изучение отношений между лексико-семантическими вариантами слова // Психо­линг­вистические проблемы семантики. Тверь, 1990. С. 11-18.
64. Глазман М.А. Зависимость глагольной сочетаемости от лексического значения глагола: Автореф. дисс. канд. фил. наук: 10.02.04 / Алма-Ата, 1984. 16 с.
65. Головин Б.Н. Основы культуры речи. М., 1980. 235 с.
66. Головин Б.Н. О лингвистической вероятности сочетаемости // Семантические и сти­лис­ти­чес­кие преобразования в лексике и фразеологии современного английского языка: Межвуз. сб. научн. тр. М., 1987. С. 75-83.
67. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 192 c
68. Гонтар Т.Ф. До проблеми валентності мовних одиниць // Мовознавство. 1995. №2-3. С. 17-24.
69. Грин Н.В. Семантические классы глаголов, сочетающиеся с абстрактными су­щест­витель­ными в роли подлежащего: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Санкт-Петербургский гос. ун-т. С.-Пб., 1992. 15 с.
70. Гуйванюк Н.В. Віріантність і синонімія мовних засобів // Науковий вісник Черні­вець­кого університету: Збірник наукових праць. Вип. 117-118: Слов’янська філо­логія. Чернівці: Рута, 2001. С. 96-105.
71. Гураль М.И. Функциональная и практическая стилистика русского языка: Методические указания к выполнению практических заданий. Черновцы: Рута, 2003. 29 с.
72. Данилова Г.В. О грамматической сочетаемости слов, обладающих свойствами предлогов и наречий // Лексико-грамматическая сочетаемость в английском языке. Челябинск, 1987. С. 13-19.
73. Данилова З.В. Семантическая структура английских глаголов break, crack, cut, smash, split, tear: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / К., 1982. 18 с.
74. Дементьева И.А. Некоторые аспекты лексико-семантической систематизации глаголов английского языка // Проблемы семантики и словообразования английского языка: Сборник научных трудов. Вып. 227. М.: МГПИИЯ, 1984. С. 42-52.
75. Денисенко С.Н. Функціоналізм одна із найважливіших парадигмальних рис лінгвістики кінця ХХ початку ХХІ ст. // Вісник Харківського національного ун-ту ім. В.Н. Ка­разіна. 2000. №471. С. 68-77.
76. Дзюба В.Н. Соотношение форм, функций и семантики английского глагола (на материале категории вида): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Москва, 1979. 16 с.
77. Домбровская Р.А. Взаимодействие временной и видовой семантики в системе немец­кого языка: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск, 1974. 28 с.
78. Дударева В.Н