СИСТЕМА НЕПЕРЕРВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ У ВНЗ В УМОВАХ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

brief description

Хмельницький національний університет

На правах рукопису

Кучерук Оксана Ярославівна

УДК 378.14-057.4:51

СИСТЕМА НЕПЕРЕРВНОЇ ПІДГОТОВКИ
ФАХІВЦІВ З ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ У ВНЗ
В УМОВАХ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ
ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Зелений Володимир Іванович
кандидат педагогічних наук, доцент

Хмельницький – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ У ВНЗ ………………………………………………
1.1. Теоретичні основи неперервної професійної підготовки фахівців з прикладної математики …………………………
1.2. Профільна підготовка учнів закладів середньої освіти ……..
Висновки до розділу 1………..………………………………….

16

16
37
63
РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ …...
2.1. Особливості підготовки студентів з математики в університетах України…………………………………………..
2.2. Система неперервної підготовки фахівців з прикладної математики ……………………………………………………….
2.3. Фактори впливу на ефективність підготовки майбутніх фахівців з прикладної математики ……………………………..
2.4. Критерії та показники готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців з прикладної математики ………………….
Висновки до розділу 2……………………………………………

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ……
3.1. Організація та методика проведення експерименту ……………
3.2. Стан сформованості готовності майбутніх фахівців
з прикладної математики до професійної діяльності…………..
3.3. Формувальний експеримент та його аналіз ……..……………...
Висновки до розділу 3……..…………………………………….

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………..
ДОДАТКИ …………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………. 188
192
241

ВСТУП

Сучасне суспільство характеризується швидкими змінами у всіх сферах життя. Процеси євроінтеграції охоплюють все більше сфер життєдіяльності людини. Зміни відбуваються завдяки чинникам, що сприяють розвитку економіки та промисловості, культури міжнаціональних відносин та безпосередньо впливають на розвиток інформаційного, зокрема й освітнього, простору. Освіта нині виступає не тільки як необхідна умова розвитку суспільства і держави, але й сама собою стає потужною галуззю економіки, від успішного функціонування якої залежить і стан всієї економіки країни [78].
«На початку ХХІ століття у всьому світі найпріоритетнішими стають наука, як сфера, що продукує нові знання, і освіта, як сфера, що олюднює знання, забезпечуючи розвиток людини на різних етапах її життєдіяльності» [115]. Країни, які своєчасно зробили ставку на науку та освіту, стали світовими лідерами в усіх галузях.
Оволодіння атомною енергією, вихід людини в космос, виникнення кібернетики і створення світового інформаційного простору, фундаментальні досягнення біології і генної інженерії докорінно змінили світ і життя людей [247]. І надалі перед кожним новим поколінням життя ставить усе складніші завдання, для розв’язання яких потрібний все вищий рівень освіченості особи. За загальним визнанням видатних вчених, політиків, економістів, педагогів, громадських діячів багатьох країн світу, керівників міжнародних організацій саме освіта є найефективнішим, найперспективнішим шляхом і водночас запорукою прогресу людства у третьому тисячолітті.
Розбудова незалежної Української держави спонукала до нового бачення розвитку її інтелектуального потенціалу. Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти: «Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України…Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені» [177]. В умовах становлення в Україні громадянського суспільства, правової держави, демократичної політичної системи освіта повинна стати чи не найважливішим чинником формування нових життєвих орієнтирів особистості. Модернізація освітньої системи і підготовка кадрів для різних галузей професійного знання нині особливо актуальні. Глобалізація світу, його інформаційна різноманітність обумовлюють включення людини у незрівнянно складнішу і масштабнішу систему взаємовідносин, що суттєво ускладнює життєву поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість, яка б керувалась у житті не страхом, а власними переконаннями і самостійним свідомим аналізом [40].
Одними з пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти; формування національних та загальнолюдських цінностей; постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розвиток системи неперервної освіти та навчання протягом життя; інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів. Сучасний стан розвитку науково-технічного прогресу все більше потребує підвищення якості освіти. Світова спільнота визнала, що якість отриманої освіти є пріоритетним аргументом у забезпеченні такого рівня життя людини, який би задовольнив і її особисті потреби, і потреби всього суспільства, що оточує її.
Проблема якості освіти в Україні стоїть чи не на першому місці, оскільки сьогодні склалась певна суперечність між вимогами сучасного суспільства до фахівця і реальним рівнем його підготовки. В даний час зростає потреба в фахівцях, які здатні швидко орієнтуватись при зміні ситуації, вірно оцінювати зміни, що відбуваються та приводять інколи до зовсім нових явищ. Сьогодні гостро відчувається потреба в якісній освіті, ознакою якої є здатність особистості орієнтуватись і професійно грамотно діяти в сучасному соціокультурному середовищі [104]. Японці зауважують, що управління якістю починається з підготовки кадрів і закінчується підготовкою кадрів. То ж звернемо увагу на підготовку кадрів.
У процесі реформування соціально-економічної системи України відкриваються нові напрямки розвитку науки, виробництва, інформаційних технологій, банківської справи тощо. Це вимагає від спеціалістів переважної більшості професій мати високий рівень математичної підготовки [197]. Залежність процвітання суспільства від стану математичної освіти вже усвідомлена у багатьох країнах. Важко назвати непересічні науково-технічні досягнення людства, зокрема у ХХ столітті, які своєю можливістю не завдячують успішному використанню математики: атомна енергетика, космічні польоти, створення квантових генераторів, розвиток комп’ютерних наук та теорії зв’язку, прогрес в біології, медицині та інших галузях людського пізнання.
Щоб займати провідне місце у сучасному світі, держава повинна забезпечити підготовку висококваліфікованих математиків. Це означає, що держава має ретельно відслідковувати стан математичної освіти, оскільки математична освіта – важлива складова загальноосвітньої підготовки. Якість математичної підготовки молодого покоління є індикатором готовності суспільства до соціально-економічного розвитку, мобільності особистості в освоєнні і впровадженні нових технологій, розумінні принципів будови і правильного використання сучасної техніки, сприйманні наукових і технічних ідей [63].
Але на даний час стан математичної освіти бажав би бути кращим. Відомі математики різних країн занепокоєні станом математичної освіти. Проблеми, що виникли та існують, висвітлюються в роботах В. Арнольда [7,8,9], Н. Віленкіна [38], Б. Гнеденка [47], Л. Кудрявцева [119,120], С. Ленга [142], Л. Понтрягіна [209], В. Садовничого [221], В. Тихомирова [261,262], А. Тоома [265], Н. Яновської [291] та інших. В одній із доповідей комісії США відзначається, що Америка, як і під час запуску першого радянського супутника, знаходиться перед загрозою втрати свого рівня освіти та може опинитись серед країн, які не здатні сприймати новітні досягнення наук, техніки, технології з причини низького рівня математичної та природничої освіти. Не краща ситуація з математичною освітою складається і в Україні. На це зокрема звернули увагу в своєму зверненні учасники круглого столу «Проблеми фізико-математичної освіти в Україні», що відбувся 17 листопада 2005 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Проблемам у фізико-математичній освіті в Україні також була присвячена нарада «Сучасна фізико-математична освіта і наука: тенденції та перспективи», що відбулась 30 жовтня 2008 р. в МОН України. Ці питання піднімаються і в роботах українських математиків та педагогів, зокрема І. Васильченка [35], М. Денисьєвського та О. Курченка [62], Л. Нічуговської [185,186], З. Слєпкань [246,247,248], Ю. Триуса [266], В. Швеця [283, 284] та інших.
В Україні присутній певний перекос у виборі абітурієнтами майбутньої спеціальності в бік економічних та юридичних спеціальностей. Але рано чи пізно ринок праці буде перенасичений юристами та економістами (доречі, це вже відбувається в Україні), і тоді, безумовно, стануть потрібними математики, фізики та інші спеціалісти.
За останні десятиліття в математиці, як науці, відбулись значні зміни. Математичний апарат став більш різноманітним і гнучким. Математика перетворилась в надзвичайно зручний засіб моделювання явищ реального світу [60]. Широке використання математики для розв’язання різноманітних практичних задач – характерна риса нашого часу. Але мова йде вже не тільки про використання готових математичних методів, але і про створення нових. А для цього потрібні добре підготовлені фахівці, які здатні використати вже відомий математичний апарат і, при необхідності, створити новий. Тобто потрібні такі фахівці, для яких математика є не тільки предметом пізнання, а й знаряддям пізнання та впливу на природу, техніку, економіку та інше [47]. Таким чином, постає питання про підготовку висококваліфікованих фахівців з прикладної математики.
Як зазначають К. Корсак та Г. Козлакова [111], абсолютна більшість тем науково-педагогічних досліджень в Україні стосувались дошкільної та шкільної освіти, а також підготовки кадрів для закладів указаних рівнів. Система вищої освіти довгий час не була об’єктом педагогічних досліджень. Але в останні роки ситуація дещо змінилась. Стало зрозуміло, що рівень вищої освіти в країні визначає її майбутній розвиток.
Посилення ролі освіти в сучасних змінах у суспільстві привело до витіснення концепції «освіта на все життя» концепцією «освіта впродовж життя», яка була прийнята світовим співтовариством і стала основою для програми ЮНЕСКО «Освіта для ХХІ століття».
Збільшення потоку інформації та наукового знання суспільства, які зростають майже у геометричній прогресії, інтеграція наук вимагають відповідного рівня підготовки фахівців. Професійна підготовка сучасного фахівця, здатного до постійного оновлення знань, засвоєння нових вмінь та навичок, удосконалення професійної майстерності можлива лише за умови неперервної освіти. Оскільки це дозволить кожному фахівцю протягом всього життя максимально використати свій потенціал. Крім того, підготовка фахівців в умовах неперервної освіти дозволить уникнути таких недоліків: знання, одержані під час навчання у ВНЗ, за рік-два стають застарілими та вимагають кардинального оновлення; вузькопрофільна підготовка фахівця не дає йому можливості реалізуватись в умовах стрімкої інтеграції наук та знань, постійного оновлення видів професійної діяльності на ринку праці; нині випускник ВНЗ не готовий до постійної швидкої модернізації виробництва, тощо. Таким чином, зростає необхідність якісних змін у підготовці фахівців різних галузей, які забезпечили б створення умов для розвитку та самореалізації особистості впродовж усього життя.
Теоретико-прикладні аспекти наступності загальної і професійної підготовки молоді, неперервної освіти дорослих висвітлені у працях відомих українських вчених: С. Гончаренка [49,50], Р. Гуревича [55,56,58,59], І. Зязюна [80], Н. Ничкало [179,180,181,182], С. Сисоєвої [236] та інших. Різні аспекти функціонування системи неперервної освіти досліджувалися в роботах А. Алексюка [2,3], Ю. Бабанського [15], В. Бондаря [30], В. Галузинського [45], В. Козакова [99,100], А. Кузьмінського [124], В. Паламарчук [196], І. Харламова [274] та інших. Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців досліджували Г. Гребенюк [53], Е. Лузік [149], Л. Романишина [214,215,216], О. Семеног [230], Л. Хомич [275] та інші.
Аналіз наукової літератури і практичної діяльності закладів освіти свідчить, що підготовка фахівців з прикладної математики практично не досліджувалася, особливо з точки зору системи неперервної освіти. Структура підготовки фахівців за напрямом «прикладна математика» у різних ВНЗ України відрізняється, в залежності від профілю ВНЗ, та суттєво відрізняється від підготовки таких фахівців за кордоном. У процесі підготовки фахівців з прикладної математики існує низка суперечностей, подолання яких є важливим та становить істотний теоретичний та практичний інтерес. Зокрема, необхідним є розв’язання суперечностей між: впровадженням у навчальний процес інноваційних технологій та готовністю студентів до навчання за цими технологіями; стрімким розвитком науки та усталеним змістом підготовки фахівців з прикладної математики; потребами виробництва у висококваліфікованих фахівцях з прикладної математики та реальними знаннями і вміннями випускників факультетів прикладної математики; тенденціями посилення дослідної діяльності майбутніх фахівців з прикладної математики в різних галузях виробництва та реальним станом навчальної, виробничої та науково-дослідної практик у ВНЗ.
Необхідність розв’язання зазначених суперечностей, актуальна потреба у якісній підготовці фахівців з прикладної математики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Система неперервної підготовки фахівців з прикладної математики у ВНЗ в умовах кредитно-модульної технології навчання».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з планом науково-дослідних робіт ХНУ за темою: «Розробка психолого-педагогічної системи становлення особистості професіонала» і затверджена на засіданні вченої ради ХНУ (протокол №2 від 27.09.2006 р.). Тема узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол №8 від 31.10.2006 р.).
Мета дослідження: з’ясувати педагогічні засади та розробити систему неперервної підготовки фахівців з прикладної математики у ВНЗ в умовах кредитно-модульної технології навчання.
Гіпотеза дослідження передбачає, що ефективність неперервної підготовки фахівців в галузі прикладної математики забезпечується системою, яка:
– є сукупністю основних компонентів підготовки фахівців з прикладної математики, які пов’язані між собою системоутворюючим фактором – метою (формування готовності до професійної діяльності майбутнього фахівця з прикладної математики);
– базується на ефективній профільній підготовці в старшій школі;
– передбачає наступність між етапами підготовки фахівця;
– структурно та функціонально передбачає поетапну реалізацію цілей неперервної ступеневої підготовки шляхом діагностики, оцінювання та управління процесом навчання студентів;
– забезпечується організаційно-педагогічними засадами, які сприяють реалізації такої підготовки фахівців.
Згідно з метою та гіпотезою дослідження спрямоване на розв’язання таких завдань:
1. Визначити особливості організації неперервної підготовки майбутніх фахівців з прикладної математики у ВНЗ в умовах кредитно-модульної технології навчання.
2. Розробити критерії та показники готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців з прикладної математики.
3. Розробити та експериментально перевірити систему неперервної підготовки фахівців з прикладної математики у ВНЗ.
4. Визначити організаційно-педагогічні засади дієвості системи неперервної підготовки студентів у ВНЗ.
5. Розробити навчально-методичний супровід підготовки майбутніх фахівців з прикладної математики та здійснити його експертизу в умовах неперервної освіти.
Об’єкт дослідження: неперервна підготовка фахівців в галузі прикладної математики.
Предмет дослідження: організаційно-педагогічні засади дієвості системи неперервної підготовки фахівців у галузі прикладної математики у ВНЗ в умовах кредитно-модульної технології навчання.
Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові положення педагогічної теорії та практики, системний, комплексний, діяльнісний підходи до організації навчально-виховного процесу, формування й розвитку особистості фахівця; теоретико-прикладні аспекти наступності загальної та професійної підготовки молоді, функціонування системи неперервної освіти; концептуальні засади неперервної та професійної підготовки майбутніх фахівців; теорія модульного навчання; наукові праці С. Гончаренка, Р. Гуревича, І. Зязюна, Н. Ничкало, С. Сисоєвої, які розкривають теоретико-прикладні аспекти наступності загальної та професійної підготовки молоді, неперервної освіти дорослих; А. Алексюка, Ю. Бабанського, В. Бондаря, В. Галузинського, В. Козакова, А. Кузьмінського, В. Паламарчук, І. Харламова, в яких висвітлено різні аспекти функціонування системи неперервної освіти; Г. Гребенюк, Е. Лузік, Л. Романишина, О. Семеног, Л. Хомич, де висвітлено концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців.
Для розв’язання завдань дослідження було використано такі методи дослідження:
– теоретичні: аналіз наукової, психолого-педагогічної та методологічної літератури, навчально-методичної документації; порівняльний аналіз основних блоків дисциплін при підготовці фахівців у різних ВНЗ; факторний аналіз; моделювання, що сприяло розробці та обґрунтуванню системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики;
– емпіричні: спостереження; констатувальний експеримент з вивчення стану математичної підготовки старшокласників та студентів-випускників для перевірки ефективності модульної технології навчання, діагностики готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців з прикладної математики, аналізу факторів впливу на ефективність підготовки майбутніх фахівців з прикладної математики; формувальний експеримент для визначення ефективності розробленої системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики;
– методи обробки результатів дослідження: статистичні методи, що забезпечили достовірність результатів дослідно-експериментальної роботи, табличне та графічне зображення результатів дослідження.
Емпірична база дослідження. Дослідження проводилось на базі Хмельницького національного університету, Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Хмельницького технологічного багатопрофільного ліцею та ліцею №17. На різних етапах дослідження в експерименті брали участь 2008 учнів старших класів (10-11 класи), 93 викладачі та 609 студентів І-V курсів, зокрема у формувальному експерименті взяло участь 114 учнів профільних класів та 397 студентів.
Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи.
І етап (2005-2006 рр.) – теоретико-аналітичний – передбачав вивчення стану досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі; обґрунтовувались об’єкт та предмет дослідження, конкретизувались його завдання.
На ІІ етапі (2006-2007 рр.) – діагностико-пошуковому – здійснено констатувальний експеримент з вивчення стану математичної підготовки школярів міста, майбутніх фахівців з прикладної математики (п’ятий курс університету), визначено фактори та ступінь їх впливу на ефективність підготовки фахівців з прикладної математики.
На ІІІ етапі (2007-2008 рр.) – формувально-узагальнювальному – проводився формувальний експеримент із перевірки ефективності застосування у реальному навчальному процесі розробленої системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики, оформлювався текст дисертації.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:
– уперше розроблено та обґрунтовано систему неперервної підготовки фахівців з прикладної математики, яка складається з трьох підсистем: допрофесійна підготовка (профільна школа); базова професійна підготовка (бакалаврат) та професійне вдосконалення (навчання за кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра) та сукупність організаційно-педагогічних засад її дієвості (профілізація старшої школи; упровадження інноваційних технологій навчання, зокрема кредитно-модульної технології; забезпечення відповідних педагогічних умов; забезпечення сформованості компонентів готовності до професійної діяльності за критеріями та відповідними рівнями);
– виявлено особливості неперервної підготовки фахівців з прикладної математики: прикладна математична підготовка (розробка, впровадження та використання статистично-імовірнісних та математичних методів і алгоритмів у різних галузях; розробка, аналіз та обґрунтування математичних моделей); комп’ютерна підготовка (комп’ютерне моделювання процесів і систем; розробка та застосування прикладного програмного забезпечення тощо); інтеграція математичних і технічних, екологічних, економічних, соціальних знань (моделювання, обробка й системний аналіз технічних, екологічних, економічних і соціальних процесів; прийняття рішень в умовах багатофакторних невизначеностей і ризиків, виконання складних економічних, статистичних, фінансових, страхових розрахунків та прогнозів);
– подальшого розвитку набули теоретичні положення про педагогічну систему, її ознаки, диференційований підхід у вивченні фундаментальних математичних дисциплін.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці та впровадженні в навчальний процес ВНЗ організаційно-педагогічних засад неперервної підготовки фахівців з прикладної математики; у розробці навчально-методичного супроводу підготовки майбутніх фахівців з прикладної математики відповідно до вимог кредитно-модульної технології; у розробці й упровадженні у навчальний процес профільних математичних класів програми факультативного курсу «Елементи прикладної математики» та удосконаленого за модульним принципом курсу «Математичний аналіз» для студентів університету.
Результати дослідження впроваджені в навчальний процес Хмельницького національного університету (акт впровадження від 12 лютого 2009 р.), Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (довідка №43 від 2 лютого 2009 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 22-33/03 від 15 січня 2009 р.), Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (довідка № 88-904-17 від 17 лютого 2009 р.), Рівненського національного університету водного господарства та природокористування (довідка від 23 січня 2009 р.), а також в навчальний процес профільних математичних класів шкіл міста Хмельницького (довідка №136 від 5 лютого 2009 р.).
Особистий внесок здобувача. У статті «Профільна школа в системі неперервної підготовки фахівців з прикладної математики», що написана у співавторстві з Л.М.Романишиною, внесок здобувача полягає у проведені аналізу причин, що спонукають до введення профільного навчання, та проблем, що виникають при впровадженні профільного навчання.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується: всебічним розглядом предмета дослідження, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження відповідно до його мети, гіпотези та завдань, методів математичної статистики для аналізу результатів педагогічних вимірювань, репрезентативністю вибірки.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та результати дослідження доповідались на конференціях: міжнародних – «Інформатизація освіти України: Європейський вимір» (м. Кам’янець-Подільський, 14–17 травня 2007 р.), «Професійне становлення особистості: проблеми та перспективи» (м. Хмельницький, 24–26 жовтня 2007 р.); всеукраїнських – «Актуальні проблеми профорієнтації в неперервній освіті» (м. Кам’янець-Подільський, 12–13 жовтня 2006 р.), «Професійно-педагогічна підготовка та особливості виховання майбутніх фахівців в умовах Європейського освітнього простору» (м. Чернівці, 9–10 листопада 2006 р.), «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України» (м. Хмельницький, 14 листопада 2008 р.).
Публікації. Матеріали дослідження відображено в 12 публікаціях, з яких 10 статей у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 272 сторінки. Основний зміст викладено на 191 сторінці. Список використаних джерел містить 297 найменувань. У роботі: 34 таблиці, 28 рисунків, 15 додатків.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури з проблем розвитку неперервної професійної освіти, визначено проблеми, які негативно позначаються на ефективності підготовки фахівців з прикладної математики. Це привело до висновку про необхідність створення системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики.
1. Проведений аналіз підготовки фахівців з прикладної математики свідчить, що нинішній стан не відповідає сучасним вимогам. Причиною цього є розрив між рівнем шкільної математичної підготовки та вимогами освітньо-професійних програм вищих навчальних закладів. Тому нині актуальності набуває неперервна підготовка фахівців, зокрема з прикладної математики, у ВНЗ, яка має певні особливості організації, а саме: систематичність і послідовність (систематичне формування фахівця з прикладної математики під час вивчення всіх навчальних дисциплін, проходження практик; поступове формування готовності до майбутньої професійної діяльності); проблемність (наявність при вивченні фундаментальних і фахових дисциплін проблем, пов’язаних з пошуком та обробкою необхідної інформації, її математичним аналізом, що відображає елементи майбутньої професійної діяльності); самостійність (важлива роль у процесі підготовки фахівця належить самостійній роботі студентів).
2. На основі аналізу наукових джерел визначено, що готовність до професійної діяльності – це інтегральне особистісне утворення, яке охоплює наявність певних знань, умінь та навичок, а також комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості. Для оцінювання рівнів готовності майбутніх фахівців з прикладної математики до професійної діяльності обрано критерії та показники: результативно-формувальний (якість одержаних знань з фундаментальних і професійно-спрямованих дисциплін); мотиваційний (інтерес до професійної діяльності); прогностико-розвивальний (усвідомлення необхідності неперервного поповнення знань за фахом і самоосвіти); контрольно-коректувальний (самокритичність, уміння здійснювати самооцінку власної підготовки).
3. На підставі аналізу теоретичних напрацювань розроблено, обґрунтовано й експериментально перевірено систему неперервної підготовки фахівців з прикладної математики, яку характеризують: мета (формування готовності до професійної діяльності майбутнього фахівця з прикладної математики), зміст (освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійна програма, навчальні плани та програми), методи та форми взаємодії педагогів і вихованців, результат (готовність до професійної діяльності). Системотвірним фактором є мета. Система неперервної підготовки фахівців прикладної математики представлена трьома підсистемами: допрофесійна підготовка (старша профільна школа); базова професійна підготовка (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр») та професійне вдосконалення (навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра). Основними відмінностями запропонованої системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики від чинної є: включення в систему старшої профільної школи, урахування особливостей підготовки фахівців з прикладної математики, інтеграція математичних і технічних, економічних, соціальних знань. Уведення профільного навчання дозволило усунути недоліки математичної підготовки в школі (невміння учнів застосовувати одержані знання до реальних ситуацій повсякденного життя; недостатній розвиток просторових геометричних уявлень та абстрактного логічного мислення), а також забезпечити необхідний загальнокультурний рівень математичної підготовки старшокласників, задовольнити потреби в розвитку пізнавальних і математичних видів діяльності учнів.
4. З метою підвищення ефективності неперервної підготовки майбутніх фахівців з прикладної математики виокремлено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні засади процесу: профілізація старшої школи; упровадження інноваційних технологій навчання, зокрема кредитно-модульної технології; забезпечення відповідних педагогічних умов (неперервність, наступність навчання, організація систематичної самостійної роботи студентів, методичне забезпечення навчального процесу, спрямованість методів, прийомів та засобів навчання на розвиток активності студентів, регулярний контроль та об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок, забезпечення високого наукового й методичного рівня викладання тощо); забезпечення сформованості компонентів за критеріями та відповідними рівнями.
5. Формування готовності до майбутньої професійної діяльності в умовах неперервної освіти здійснювалося під час формувального експерименту. Для забезпечення неперервності підготовки фахівців з прикладної математики для учнів профільних математичних класів розроблено програму факультативного курсу «Елементи прикладної математики». Експериментальна перевірка підтвердила ефективність навчання в профільній школі та засвідчила значний вплив додаткового факультативного курсу на рівень підготовки та формування професійних планів. Середній бал успішності з математики в контрольній групі (після навчання у профільному класі) зріс з 3,65 до 4,12, а в експериментальній (де додатково читався факультативний курс) – з 3,78 до 4,59.
Для студентів першого курсу розроблено робочу навчальну програму та дидактичні метеріали з курсу «Математичний аналіз» за принципами кредитно-модульної технології з використанням диференційованого та індивідуального підходів, що полегшило пройти процес адаптації студентів до умов навчального процесу у ВНЗ та поступово підвищувало рівень їхніх знань з математичного аналізу. Середній бал в експериментальній групі зріс з 2,6 до 4,04. Суттєво збільшився відсоток студентів, які виявили достатній та високий рівні знань – з 12% до 76%. Зріс середній бал і в контрольній групі – з 3,39 до 4,03. Значно збільшився в цій групі відсоток студентів з високим рівнем знань – з 14,28% до 28,57%. Вплив профільної математичної підготовки простежується під час всього періоду навчання у ВНЗ. За результатами дослідження серед випускників профільних математичних класів диплом бакалавра з відзнакою одержали 52,63%, а серед випускників непрофільних класів лише 9,38%.
Результати експерименту підтверджують ефективність запропонованої системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики.
Дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективним є більш детальне вивчення методики підготовки на етапі підготовки магістрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров В. Концепція створення і впровадження мережі інтегрованих комплексів неперервної освіти / В. Александров, Ю. Бицюра // Освіта і управління. – 2006. – Т.9, №2. – С.65–82.
2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання: навч. посібник / А. М. Алексюк. – К.: ІСДО, 1993. – 220с.
3. Алексюк А. М. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі / А. М. Алексюк // Проблеми вищої школи – 1994. – Вип.79. – С.3–9.
4. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: підручник / А. М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560с.
5. Амельченко А. Е. Мировоззренческая и методологическая направленность преподавания математики / А. Е. Амельченко, Г. Г. Швачич, Г. Г. Шестопалов // Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін. Збірник наукових праць. – Кривий Ріг, 2004. – С.4–18.
6. Андрущенко В. П. Освіта в пошуку нових стратегій мислення / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2003. – №2. – С.5–6.
7. Арнольд В. И. Математический тривиум / В. И. Арнольд // Успехи математических наук – 1991. – Т. 46, №1. – С.225–232.
8. Арнольд В. И. Математический тривиум – ІІ / В. И. Арнольд // Успехи математических наук. – 1993. – Т. 48, №1. – С.211–222.
9. Арнольд В. И. Антинаучная революция и математика / В. И. Арнольд // Вестник российской академии наук. – 1999. – Т. 69, №6. – С.553–558.
10. Артюхова И. С. Проблема выбора профиля обучения в старшей школе / И. С. Артюхова // Педагогика. – 2004. – №2. – С.28–33.
11. Архангельский С. И. Лекции по теории обучения в высшей школе / С. И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1974. – 384с.
12. Архангельский С. И. Учебный процес в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельский. – М.: Просвещение, 1980. – 367с.
13. Асиркіна Г. П. Організаційно-педагогічна структура соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих навчальних закладах освіти [Електронний ресурс] / Г. П. Асиркіна. – Режим доступу: http://www.agronmc.com.ua/
14. Астахова Е. Из опыта становления системы непрерывного образования в Харьковском регионе / Е. Астахова // Новий колегіум. – 2003. – №2. – С.3–8.
15. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения: общедидактический аспект / Ю. К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1977. – 254с.
16. Балюк Т. Г. Активізація пізнавальної діяльності на уроках математики / Т. Г. Балюк // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Збірник наукових праць. – Кривий Ріг, 2003. – Вип.3, Т. 1 – С.10-13.
17. Бендера І. Мотивація індивідуальної самостійної роботи студентів / І. Бендера // Дидактика професійної школи. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – Вип.3. – С.158–163.
18. Березкина И. А. Психолого-педагогические аспекты преподавания математики на подготовительных отделениях технических вузов / И. А. Березкина // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Збірник наукових праць. – Кривий Ріг, 2003. – Вип.3. – С.24–29.
19. Берталанфи Л. фон Общая теория систем / Л. фон Берталанфи. – М.: Мир, 1960. – 328с.
20. Беспалько В. П. Психологические парадоксы образования / В. П. Беспалько // Педагогика. – 2000. – №5. – С.13–20.
21. Биков В. Ю. Теоретико-методологічні засади моделювання навчального середовища сучасних педагогічних систем [Електронний ресурс] / В. Ю. Биков. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em1/content/06bvymps.html
22. Бібік Н. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії і практиці / Н. Бібік / Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – №5. – С.20–26.
23. Бідюк Н. М. Підготовка майбутніх інженерів в університетах Великої Британії: [монографія] / Н. М. Бідюк. –Хмельницький: ХДУ, 2004. – 306с.
24. Біляк Б. Профільне навчання в загальноосвітніх навчальних закладах / Б. Біляк, О. Дуда // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – №4. – С.44–47.
25. Блауберг И. В. Проблема целостности и системный подход / И. В. Блауберг. – М.: Эдиториал УРСС, 1997. – 446с.
26. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 328с.
27. Блехман И. И. Прикладная математика: Предмет, логика, особенности подходов. С примерами из механіки: учеб. пособие / И. И. Блехман, А. Д. Мышкис, Я. Г. Пановко. – М.: КомКнига, 2005. – 376с.
28. Богданюк О. Д. Про стан готовності майбутніх прикордонників до роботи кінологами [Електронний ресурс] / О. Д. Богданюк. – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/NPM_2006/Pedagogica/2_bogdanjuk.doc.htm
29. Бойко І. І. Соціально-психологічна адаптація підлітка до нових умов навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. психолог. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / І. І. Бойко. – К., 2002. – 20с.
30. Бондар В. І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти (на матеріалах дидактики) / В. І. Бондар // Освіта і управління. – 1999. – Т.3, №1. – С.19–40.
31. Бордовская Н. В. Педагогика: учебник [для вузов] / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 304с.
32. Бродський Я. Про міжнародний досвід моніторингу математичної підготовки учнів середніх навчальних закладів / Я. Бродський, О. Павлов // Математика в школі. – 2001. – №3. – С.30–36.
33. Буланова-Топоркова М. В. Педагогика и психология высшей школы / М. В. Буланова-Топоркова. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. – 544с.
34. Васильев Л. И. Компетентностный подход при модульной технологи организации обучения в вузе / Л. И. Васильев, А. Н. Мамцев // Высшее образование сегодня. – 2006. – №12. – С.40–43.
35. Васильченко І. Сучасна математика та її викладання / І. Васильченко // Вища школа. – 2001. – №6. – С.33–37.
36. Василюк А. Основна школа в системі європейської середньої освіти / А. Василюк, О. Жук // Директор школи. Україна. – 2002. – №1. – С.50–58.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440с.
38. Виленкин Н. Я. Современные проблемы школьного курса математики и их исторические аспекты / Н. Я. Виленкин // Математика в школе. – 1988. – №4. – С.7–13.
39. Вища освіта в Україні: навч. посібник / [В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко та ін.]; за ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327с.
40. Вища освіта України і Болонський процес: навчальний посібник / [Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабін І. І.]; за ред. В. Г. Кременя. – К.: Освіта, 2004. – 384с.
41. Викторова Л. Г. О педагогических системах / Л. Г. Викторова. – Красноярськ: Изд-во КГУ, 1989. – 86с.
42. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: метод. посібник [для студ. магістратури] / С. С. Вітвицька. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316с.
43. Волков О. Шляхи забезпечення неперервної багаторівневої професійної освіти / О. Волков // Професійно-технічна освіта. – 2005. – №2. – С.7–8.
44. Впровадження ECTS в українських університетах: методичні матеріали / за ред. Ю. М. Рашкевича. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 56с.
45. Галузинський В. М. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: навч. посібник для викладачів та аспірантів вузів / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К.: ІНТЕЛ, 1995. – 168с.
46. Глюза О. Психолого-дидактичні засади коригування базової математичної підготовки учнів / О. Глюза // Математика в школі. – 2005. – №9. – С.33–36.
47. Гнеденко Б. В. Математическое образование в вузах: учеб.-метод. пособие / Б. В. Гнеденко. – М.: Высшая школа, 1981. – 174с.
48. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 376с.
49. Гончаренко С. У. Проблеми інтеграції та диференціації у професійній освіті / С. У. Гончаренко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1999. – №1. – С.23–25.
50. Гончаренко С. Фундаментальність чи вузький професіоналізм освіти / С. Гончаренко // Дидактика професійної школи. – Хмельницький: ХНУ, 2004. – Вип.1. – С.177–184.
51. Гончаренко С. Про якість професійної освіти / С. Гончаренко // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції. – Хмельницький: Авіст, 2007. – С.50–54.
52. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. – Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – 278с.
53. Гребенюк Г. Є. Безперервна професійна освіта будівельного профілю: навч. посібник [для учнів проф..-тех. навч. закладів та інж.-пед. працівників] / Г. Є. Гребенюк. – К.: Техніка, 1996. – 144с.
54. Грекова И. Методологические особенности прикладной математики на современном этапе ее развития / И. Грекова // Вопросы философии. – 1976. – №6. – С.104–114.
55. Гуревич Р. С. Професійна спрямованість вивчення загальноосвітніх дисциплін у профільній школі / Р. С. Гуревич // Наукові записки ВДПУ ім. Коцюбинського. – 2005. – №12. – С.126–128.
56. Гуревич Р. С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах: дис. … доктора пед. наук: 13.00.04 / Р. С. Гуревич. – К., 1999. – 415с.
57. Гуревич Р. С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступення доктора пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Р. С. Гуревич. – К., 1999. – 33с.
58. Гуревич Р. С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах / Р. С. Гуревич; за ред. С. У. Гончаренка. – К.: Вища школа, 1998. – 229с.
59. Гуревич Р. Інформатизація навчального процесу як чинник формування особистості майбутніх фахівців / Р. Гуревич // Дидактика професійної школи. – 2006. – Вип.4. – С.92–97.
60. Гусак Л. П. Професійна спрямованість навчання математики у системі професійної освіти економістів [Електронний ресурс] / Л. П. Гусак. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/1329/1/889.pdf
61. Даниленко В. Методологічні проблеми неперервної педагогічної освіти / В. Даниленко, К. Левківський, В. Мележик // Вища школа. – 2003. – № 2-3. – С.38–43.
62. Денисьєвський М. Про засади математичної освіти / М. Денисьєвський, О. Курченко // Математика в школі. – 2004. – №7. – С.49–50.
63. Державний загальноосвітній стандарт з математики (проект) // Математика в школі. – 2003. – №1. – С.2–5.
64. Джулай Л. Контроль знань і вмінь студентів в умовах модульної технології / Л. Джулай // Дидактика професійної школи – 2006. – Вип.4. – С.175–177.
65. Диференційоване навчання у закладах профтехосвіти: наук.-метод. збірник / [відп.ред. Н. Г. Ничкало]. – К.: НДІ педагогіки України, 1992. – 172с.
66. Дорофеев Г. В. Профилированная школа в концепции школьного математического образования [Електронний ресурс] / Г. В. Дорофеев, Л. В. Кузнецова, Е. А. Седова // Интернет-журнал «Эйдос». – 2003. – Режим доступу до журн.: http://www.eidos.ru/journal/2003/0415-02.htm.
67. Дроздов Н. Д. Введение в прикладное математическое моделирование: учеб. пособие / Н. Д. Дроздов, Т. Г. Сорокина. – Тверь: Тверской государственный университет, 2002. – 100с.
68. Дьяченко М. И. Психология высшей школы / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Мн.: Университетское, 1993. – 368с.
69. Егорова Т. Формирование личности будущего специалиста / Т. Егорова, Л. Калушова // Дидактика професійної школи. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – Вип.3. – С.60–62.
70. Ельяшевич А. М. Чему и как учить студентов в России в ХХI веке? [Електронний ресурс] / А. М. Ельяшевич. – Режим доступу: http://eruditor.ru/s/?chemu_i_kak
71. Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов: учебник / О. Ю. Ермолаев. – М.: Московский психолого-социальний институт: Флинта, 2002. – 336с.
72. Європейський простір вищої освіти – досягнення цілей (Комюніке конференції Міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти. м. Берген, 19–20 травня 2005р.) / Основні засади розвитку вищої освіти України. Ч.3 / [за ред. С. М. Ніколаєнка]. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2006. – С.172–176.
73. Зайченко І. В. Педагогіка: навч. посібник [для студ. вищих пед. навчал. закладів] / І. В. Зайченко. – Чернігів, 2003. – 528с.
74. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.osvita.org.ua/pravo/law_00/
75. Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_02/
76. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_05/
77. Зеер Э. Компетентносный подход к модернизации профессионального образования / Э. Зеер, Э. Симонюк // Высшее образование в России. – 2005. – №4. – С.23–30.
78. Зернов В. Образование и общество: поиск языка взаимопонимания / В. Зернов // Высшее образование в России. – 2006. – №6. – С.3–6.
79. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / И. А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – №5. – С.34–42.
80. Зязюн І. А. Неперервна освіта: концептуальні засади і сучасні технології / І. А. Зязюн // Творча особистість у системі неперервної освіти. – ХДПУ: Харків, 2001. – С.8–16.
81. Иванова Л. А. История возникновения идеи непрерывного образования и современное состояние проблемы [Електронний ресурс] / Л. А. Иванова. – Режим доступу: http://www.oim.ru/avtor.asp?nom=202
82. Иванова Л. А. Системный подход как основополагающая концепция в становлении и функционировании учебно-научно-педагогических комплексов (УНПК) [Електронний ресурс] / Л. А. Иванова. – Режим доступу: http://www.oim.ru/reader.asp?whichpage=1&mytip=1&word=
&pagesize=15&Nomer=514
83. Ілляшенко В. Я. Професійно-педагогічна спрямованість математичної підготовки майбутніх вчителів математики / В. Я. Ілляшенко // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: збір. наук. праць. – Кривий Ріг, 2004. – Вип.4, Т.1. – С.67–73.
84. Ілляшенко В. Я. Формування математичної культури вчителя математики [Електронний ресурс] / В. Я. Ілляшенко, В. М. Кремень. – Режим доступу: http://agroak.poltava.ua/np/pdf/22.pdf
85. Ильина Т. А. Структурно-системный подход к организации обучения / Т. А. Ильина. – М.: Наука, 1972. – 124с.
86. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, перспективи / [за ред. Мадзігона В. М., Дорошенка Ю. О.]. – К.: Педагогічна думка, 2003. – 272с.
87. Использование квалиметрии для оценивания деятельности студентов в техническом вузе: учеб.-метод. пособие / [В. Н. Дорофеев, С. Н. Петрушов, Л. В. Шевцов, О. А. Сухинина]. – Алчевск: ДГМИ, 2002. – 108с.
88. Кабардін О. Профільна школа / О. Кабардін // Завуч. – 2002. – №16. – С.2–3.
89. Казначеева С. Н. Студенческий возраст и организация познавательной активности студентов / С. Н. Казначеева / Высшее образование сегодня. – 2006. – №12. – С.46–47.
90. Касапська Н. В. Головні аспекти адаптації першокурсників до умов навчання у внз [Електронний ресурс] / Н. В. Касапська. – Режим доступу: http://psyh.kiev.ua
91. Кашкарьова Л. Р. Організація навчання та перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь і навичок в умовах кредитно-модульної системи [Електронний ресурс] / Л. Р. Кашкарьова // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – 2006. – №3. – Режим доступу до журн.:
http://www.bdpu.org/scientific_published/pedagogics_3_2006/34.doc
92. Кельбакиани В. Н. Контуры дифференциации в преподавании математики / В. Н. Кельбакиани // Математика в школе. – 1990. – №6. – С.14–15.
93. Кизенко В. І. Профілізація навчання – магістральний шлях реформи старшої школи / В. І. Кизенко // Профільне навчання в старшій школі: шляхи розвитку: наук.-доп. бібліогр. покажчик. Вип.1 / [П. О. Пономаренко, Л. І. Ніколюк, Л. І. Самчук, І. М. Канівська]. – К.,2004. – С.4–9.
94. Кизенко В. Факультативні курси в структурі профільного навчання / В. Кизенко // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9, №3–4. – С.161–167.
95. Кнодель Л. В. Педагогіка вищої школи: посіб. [для магістрів] / Л. В. Кнодель. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 136с.
96. Кобильник Т. П. Компетентнісний підхід при вивченні «Математичної інформатики» у педагогічному університеті [Електронний ресурс] / Т. П. Кобильник. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em2/content/07ktpupa.html
97. Ковалёв А. П. Педагогические системы: оценка текущего состояния и управление / А. П. Ковалёв. – Харьков: Узд-во ХГУ, 1990. – 114с.
98. Ковтун В. І. Основні ідеї модульно-рейтингової технології навчання / В. І. Ковтун // Освіта і управління. – Київ: «Віпол», 1999(2001). – Т. 3, №4. – С.104–106.
99. Козаков В. А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обоспечение: учеб. пособие / В. А. Козаков. – К.: Вища школа, 1990. – 248с.
100. Козаков В. А. Вища освіта в Україні та у світі: проблема цілей та їх реалізації / В. А. Козаков // Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України. Монографія. – К.: «Академія», 1997. – 83с.
101. Козловська І. Концептуальні основи інтеграції та наступності навчання у професійно-технічній освіти / І. Козловська, А. Литвин // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – №3. – С.20–29.
102. Колягин Ю. М. Профильная дифференциация обучения математике / Ю. М. Колягин, М. В. Ткачева, Н. Е. Федорова // Математика в школе. – 1990. – №4. – С.21–27.
103. Кондаков Н. И. Логический словарь / Н. И. Кондаков. – М.: Наука, 1971. – 638с.
104. Кондрашова Л. Проблеми вищої школи у світлі національної доктрини розвитку освіти України / Л. Кондрашова // Вища освіта України. – 2003. – №1. – С.39–43.
105. Кононенко Л. Українська освіта у світовому часопросторі [Електронний ресурс] / Л. Кононенко. – Режим доступу:
http://vashchenko.lviv.ua/textes/va_kononenko.html
106. Контрольні заходи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу: метод. рекомендації / М. Є. Скиба, Г. В. Красильникова, В. І. Бегняк, О. В. Пащенко. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – 66с.
107. Концепція математичної освіти 12-річної школи (проект) // Математика в школі. – 2002. – №2. – С.12–17.
108. Концепція профільного навчання в старшій школі // Освіта України. – 2003. – №8(25 листопада).
109. Корнилов В. С. Вузовская система прикладной математической подготовки в России [Електронний ресурс] / В. С. Корнилов. – Режим доступу: http://mf.mgpu.ru/main/content/vestnik/Vestnik6/41.doc
110. Королев Ф. Ф. Системный подход и возможности его применения в педагогических исследованиях / Ф. Ф. Королев // Советская педагогіка. – 1970. – №9. – С.103–115.
111. Корсак К. Теоретико-методологічні проблеми забезпечення якості природничої та інженерної освіти / К. Корсак, Г. Козлакова // Вища освіта України. – 2005. – №4. – С.28–34.
112. Коханко О. М. Основи науково-педагогічних досліджень: навч. посібник / О. М. Коханко. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – 254с.
113. Кравчук О. М. Особливості неперервної освіти в умовах інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / О. М. Кравчук. – Режим доступу: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006/txt/06komuis.htm
114. Кремень В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку держави / В. Кремень // Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів, 2003. – №1. – С.9–14.
115. Кремень В. Стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні (Виступ у Верховній Раді України на Дні уряду) / В. Кремень // Професійно-технічна освіта. – 2003. – №2. – С.6–9.
116. Кремень В.Філософія освіти ХХІ століття / В. Кремень // Вища школа. – 2002. – №6. – С.10.
117. Кремень В. Формування особистості професіонала в контексті вимог ХХІ століття / В. Кремень // Дидактика професійної школи. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – Вип.3. – С.3–6.
118. Крутецкий В. А. Основы педагогической психологи / В. А. Крутецкий. – М.: Просвещение, 1972. – 255с.
119. Кудрявцев Л. Д. Современная математика и ее преподавание: учеб. пособие [для вузов] / Л. Д. Кудрявцев. – М.: Наука. Главная редакция физ.-мат. литературы, 1985. – 176с.
120. Кудрявцев Л. Д. Математическое образование: тенденции и перспективы / Л. Д. Кудрявцев, А. И. Кириллов, М. А. Бурковская, О. В. Зимина // Высшее образование сегодня. – 2002. – №4. – С.20–29.
121. Кузнецов Г. Науково-методичні та соціально-педагогічні аспекти безперервної освіти в контексті Болонського процесу / Г. Кузнецов, Т. Калюжна // Вища освіта України. – 2006. – №1. – С.75–79.
122. Кузнецова Т. И. Методика реализации принципа единства теории и практики в обучении математике на уровне предвузовского образования [Електронний ресурс] / Т. И. Кузнецова // Вестник ЦМО МГУ. – 2002. – №4, Ч. 3. – Режим доступу: http://vestnik.cie.ru/n4p3a/index.html
123. Кузьміна Н. Акмеологія якості в аспекті соціальної синергетики / Н. Кузьміна, Л. Дубровіна // Дидактика професійної школи. – Хмельницький: ХНУ, 2006. – Вип.4. – С.8–12.
124. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / А. І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2005. – 486с.
125. Куровский В. Л. Система дидактических условий совершенствования процесса обучения / В. Л. Куровский. – К.: ИСИОУ Министерства образования Украины, 1993. – 204с.
126. Куттыкужанов А. Ж. С чего начинать введение итогового тестирования и кредитной системы? /А. Ж. Куттыкужанов, З. А. Куттыкужанова // Высшее образование сегодня. – 2006. – №7. – С.30–33.
127. Кух О. Концептуальні підходи до проектування педагогічних систем / О. Кух, А. Кух // Дидактика професійної школи. – 2006. – Вип.4. – С.83–87.
128. Кучерук О. Досвід підготовки фахівців з прикладної математики в Хмельницькому національному університеті / О. Кучерук // Наукові записки ТНПУ ім.В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2006. - №9. – С.149–152.
129. Кучерук О. Я. Стан готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців з прикладної математики / О. Я. Кучерук // Теорія та методика вивичення природничо-математичних і технічних дисциплін: зб.наук.-метод. праць; гол. ред. В. І. Тищук. – Рівне: РВВ РДГУ, 2006. – Вип.9. – С.140–143.
130. Кучерук О. Профільна старша школа як важливий елемент у системі неперервної професійної підготовки фахівців з напряму «прикладна математика» / О. Кучерук // Наукові записки ТНПУ ім.В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2007. – №6. – С.192–195.
131. Кучерук О. Я. Використання нових інформаційних технологій в умовах створення системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики / О. Я. Кучерук // Науковий вісник Чернівецького національного університету. Педагогіка та психологія. – Чернівці, 2007. – Вип.330. – С.94–98.
132. Кучерук О. Я. Про стан математичної підготовки випускників загальноосвітніх середніх шкіл / О. Я. Кучерук // Теорія та методика вивичення природничо-математичних і технічних дисциплін: зб.наук.-метод. праць; гол. ред. В. І. Тищук. – Рівне: РВВ РДГУ, 2007. – Вип.10. – С.153–157.
133. Кучерук О. Я. Факторний аналіз підготовки фахівців з прикладної математики у вищій школі / О. Я. Кучерук // Теорія та методика вивичення природничо-математичних і технічних дисциплін: зб.наук.-метод. праць; гол. ред. В. І. Тищук. – Рівне: РВВ РДГУ, 2008. – Вип.11. – С.14–17.
134. Кучерук О. Я. Основні компоненти формування готовності майбутніх фахівців з прикладної математики до професійної діяльності / О. Я. Кучерук // Дидактика професійної школи. – Хмельницький: ХНУ, 2008. – Вип.5. – С.34–40.
135. Кучерук О. Я. Стан підготовки фахівців з прикладної математики в Хмельницькому національному університеті / О. Я. Кучерук // Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів, 2008. – №3. – С.122–128.
136. Кучерук О. Я. Про створення системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики / О. Я. Кучерук // Науковий вісник Чернівецького національного університету. Педагогіка та психологія. – Чернівці, 2008. – Вип.424. – С. 102–108.
137. Кучерук О. Я. Аналіз факторів, що впливають на ефективність підготовки фахівців з прикладної математики у вищій школі / О. Я. Кучерук // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України: всеукраїнська наук.-практ. конф. [Серія: Психолого педагогічні й філологічні науки], (Хмельницький, 14 листопада 2008 року) / Державна прикордонна служба України, НАДПС України ім. Б. Хмельницького. – Хмельницький: НАДПСУ, 2008. – С.128–129.
138. Кушнеренко Е. В. Профильная ориентация и предпрофильная подготовка школьников [Електронний ресурс] / Е. В. Кушнеренко. – Режим доступу: http://www.nios.ru/
139. Лазарєв М. О. Основи педагогічної творчості: навчальний посібник / М. О. Лазарєв. – Суми: ВВП «Мрія», 1995. – 212с.
140. Лебеденко Ю. М. Дефініція понять компетенції та компетентності фахівця як теоретична проблема [Електронний ресурс] / Ю. М. Лебеденко. – Режим доступу:
http://socium.sitecity.ru/ltext_2106201612.phtml?p_indent=ltext_2106201612.p_2106210556
141. Левківська Г. П. Адаптація першокурсників в умовах вищого закладу освіти: навч. посібник [для вищих навч. закладів] / Г. П. Левківська, В. Є. Сорочинська, В. С. Штифурак. – К., 2001. – 250с.
142. Ленг С. Математические беседы для студентов [Електронний ресурс]. / C. Ленг. – Режим доступу: http://www.koob.ru/leng_s/
143. Лернер П. Профільна освіта старшокласників: якою їй бути? / П. Лернер // Завуч. – 2003. – №14. – С.6–7.
144. Липова Л. Профільне навчання: до питання становлення / Л. Липова, В. Малишев // Освіта і управління. – 2006. – Т. 9, №1. – С.111–116.
145. Лігоцький А. О. Методологічні аспекти різнорівневої підготовки фахівців: монографія / А. О. Лігоцький. – К.: Наукова думка, 1996. – 106с.
146. Лігоцький А. О. Концептуальні підходи до формування новітніх освітніх систем / А. О. Лігоцький // Педагогіка і психологія. – 1997. – №3. – С.115–121.
147. Лікарчук І. Л. Професійно-технічна освіта України: історичний шлях і перспективи / І. Л. Лікарчук. – К.: Педагогіка, 1999. – 288с.
148. Лікарчук І. Проблема профілізації навчання в старшій школі та шляхи її розв’язання / І. Лікарчук // Директор школи. – 2003. – №20. – С.9–10.
149. Лузік Е. Методологічна основа системи неперервної освіти. Інтегровані навчальні курси / Е. Лузік, Н. Ладогубець // Другий укр.. педагогічний конгрес. Збірник матеріалів конгресу. – Львів: ТзОВ Камула, 2006. – С.287–303.
150. Луковенко Ю. Стан і перспективи реформування освіти в Україні [Електронний ресурс] / Ю. Луковенко, В. Нікітін, О. Коловіцкова // Постметодика. – 2001. – №3. – Режим доступу до журн.: //www.ipe.poltava.ua/pm/35/osvita.htm#1#1
151. Мадзігон В. М. Пріоритетні напрями педагогічних досліджень / В. М. Мадзігон, М. І. Бурда // Педагогіка і психологія. – 1998. – №3. – С.79–89.
152. Мадзігон В. М. Педагогічна наука: пошуки, здобутки, завдання / В. М. Мадзігон // Педагогіка і психологія. – 2002. – №1–2. – С.5–11.
153. Мамедов Г. А. Дидактические принципы составления программы по курсу математического анализа [Електронний ресурс] / Г. А. Мамедов. – Режим доступу: http://www.websib.ru/~su/article.htm?268
154. Манько В. М. Теоретичні та методичні основи ступеневого навчання майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва: дис. … доктора пед. наук: 13.00.04 / В. М. Манько. – К., 2005. – 486с.
155. Маслов В. І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами: навч. посібник / В. І. Маслов. – Тернопіль: Астон, 2007. – 150с.
156. Маслова К. І. Про організацію самостійної роботи студентів молодших курсів / К. І. Маслова // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: збір. наук. праць. – Кривий Ріг, 2003. – Т.1: Теорія та методика навчання математики. – С.172–173.
157. Матвієнко Л. Новий освітній комплекс як засіб забезпечення цілісної освіти / Л. Матвієнко // Вища освіта України. – 2004. – №4. – с.46–49.
158. Матвієнко П. І. Методологічні основи післядипломної підготовки педагогічних працівників до комплексної оцінки ефективності педагогічного процесу [Електронний ресурс] / П. І. Матвієнко. – Режим доступу: http://www.ipe.poltava.ua/pm/35/matvienko.htm
159. Математический факультатив как ведущая форма профессиональной дифференциации в преподавании математики в средней школе [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tochnie.uchilka.ru/view/15465-0.htm
160. Матізин Т. Новій державі – нову школу / Т. Матізин // Рідна школа. – 2000. – №2. – С.65–66.
161. Мельникова І. М. Нові підходи у підготовці фахівців до соціально-педагогічної діяльності в системі професійної освіти / І. М. Мельникова // Моделювання виховної діяльності в системі професійної підготовки студентів. Теорія, практика, програми. – К.,1998. – С.16–32.
162. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посібник / [за ред. С. У. Гончаренко, П. М. Олійника]. – К.: Вища школа, 2003. – 323с.
163. Методы системного педагогического исследования: учеб. пособие / [под ред. Н. В. Кузьминой]. – Л.: ЛГУ, 1980. – 240с.
164. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: матеріали до першої лекції / М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В. Сухарніков. – К.: Вища школа, 2004. – 24с.
165. Мозговий В. Л. Розвиток творчого потенціалу учнів як пріоритетний напрямок профільного навчання / В. Л. Мозговий // Управління школою. – 2004. – №9(57). – С.26–28.
166. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: навчальний посібник / Н. Є. Мойсеюк. – К.: ВАТ «КДНК», 2001. – 608с.
167. Мороз Н. В. Обґрунтування моделі та педагогічних умов формування соціокультурної компетенції курсантів вищих військових навчальних закладів [Електронний ресурс] / Н. В. Мороз. – Режим доступу:
http://istorage.narod.ru/pdf/PP200702.pdf
168. Москвіна Т. П. Розробка методичної системи підготовки студентів педагогічних факультетів до виховання учнів [Електронний ресурс] / Т. П. Москвіна. – Режим доступу:
http://eprints.zu.edu.ua/1246/2/05mtpfvu.pdf
169. Моторіна В. Г. Методика викладання математики [Електронний ресурс] / В.Г.Моторіна. – Режим доступу:
http://pu.ac.kharkov.ua/kaphedras/mat_metodic/
170. Мушинські А. Організаційно педагогічні умови професійного навчання в центрах неперервної освіти Польщі: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / А. Мушиньскі. – Тернопіль, 2004. – 230с.
171. Мушинські А. Організаційно педагогічні умови професійного навчання в центрах неперервної освіти Польщі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / А. Мушиньскі. – Тернопіль, 2004. – 20с.
172. Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі: навч.посібник / В. М. Нагаєва. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 232с.
173. Наказ №48 МОНУ від 23.01.2004р. про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
174. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / В. Литвин, В. Андрущенко, А. Гуржій, С. Довгий. – Київ: Навчальна книга, 2004 –
Кн.1: Пріоритет інтелекту. – 2004. – 640с.
175. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / В. Литвин, В. Андрущенко, А. Гуржій, С. Довгий. – Київ: Навчальна книга, 2004 –
Кн.2: Освіта і наука: творчий потенціал державо- і культуротворення. – 2004. – 672с.
176. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / В. Литвин, В. Андрущенко, А. Гуржій, С. Довгий. – Київ: Навчальна книга, 2004 –
Кн.3: Модернізація освіти. – 2004. – 944с.
177. Національна доктрина розвитку освіти України // Професійно-технічна освіта. – 2002. – №3. – С.2–8.
178. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / [за ред.. І. А. Зязюна]. – К.: Вид-во «Віпол», 2000. – 636с.
179. Ничкало Н. Г. Філософія сучасної освіти / Н. Г. Ничкало // Педагогіка і психологія. – 1996. – №4. – С.49–57.
180. Ничкало Н. Г. Теоретико-методологічні засади реформування професійно-технічної освіти в Україні / Н. Г. Ничкало // Педагогіка і психологія. – 1997. – №3. – С.105–114.
181. Ничкало Н. Г. Порушена у своїй цілісності система стає хворобливою: виступ на загальних зборах АПН / Н. Г. Ничкало // Педагогічна газета. – 1999. – №1.
182. Ничкало Н. Г. Сучасні тенденції і проблеми неперервної професійної освіти / Н. Г. Ничкало // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: мет