СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ (структура, семантика, прагматика)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ФЄФЄЛОВА Вікторія Валентинівна

УДК 811.133.1:81'367.7

СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ (структура, семантика, прагматика)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Мінкін Лев Михайлович

Київ 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................5
ВСТУП.6
РОЗДІЛ 1. СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ
В АСПЕКТІ МОВИ ТА МОВЛЕННЯ.......................................................
1.1. Теорія складного речення у французькій граматичній традиції.....15
1.2. Складні речення з підрядним часу в системі французької мови.....19
1.3. Системно-мовне і мовленнєве значення складних речень з
підрядним часу у французькій мові..................................................31
1.4. Роль аспектуально-темпорального значення французьких
дієслівних форм в організації складних речень з підрядним часу
в мовній системі та в мовленні.........................................................38
1.4.1. Аспектуальні характеристики дієслів як облігаторний
компонент мовно-мовленнєвого значення складних речень
з підрядним часу сучасної французької мови.........................41
1.4.2. Системно-функціональні властивості часових форм дієслів
у складних реченнях з підрядним часу...................................48
1.5. Дейктичні та егоцентричні маркери темпоральності у
складних реченнях з підрядним часу у французькій мові...............54
1.6. Вплив категоріальних рис темпоральності на поліфонічний зміст
складних речень з підрядним часу у сучасній французькій мові...61
Висновки до розділу 1..........70
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ
З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
2.1. Інваріантна та варіанти моделей складних речень
з підрядним часу................................................................................72
2.2. Моделі складнопідрядних речень з неспеціалізованими
сполучниками часу...........................................................78
2.3. Моделі складнопідрядних речень зі спеціалізованими
сполучниками часу..............................................84
2.3.1. Моделі складнопідрядних речень зі спеціалізованими
сполучниками одночасності................................................88
2.3.2. Моделі складнопідрядних речень зі спеціалізованими
сполучниками слідування.......................................................94
2.3.3. Моделі складнопідрядних речень зі спеціалізованими
сполучниками передування.....................................................97
2.4. Семантичні типи складних речень з підрядним часу.....................104
2.4.1. Семантика інваріантної моделі складнопідрядних
речень з підрядним часу.....................................109
2.4.2. Семантичні типи моделей складнопідрядних речень зі
спеціалізованими сполучниками часу...................................112
Висновки до розділу 2..........................113
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДНИХ
РЕЧЕНЬ З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ..................
3.1. Референційні характеристики складних речень
з підрядним часу..............................................................................116
3.2. Темпоральна і рольова поліфонія у складних реченнях
з підрядним часу..............................................................................126
3.3. Вплив дейктичних і егоцентричних елементів мови на
прагматичне значення складних речень з підрядним часу...........147
3.4. Роль мовних елементів зі значенням суб’єктивної модальності
у мовленнєвому значенні складних речень
з підрядним часу..............................................................................161
Висновки до розділу 3...................169
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......175
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................199
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ..............200
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ІЛЮСТРАТИВНОГО
МАТЕРІАЛУ201
ДОДАТОК
Додаток А. Таблиця частоти вживання неспеціалізованих
сполучників часу ..................................................................................203
Таблиця частоти вживання спеціалізованих
сполучників одночасності...............................................................203
Таблиця частотності вживанняя спеціалізованих
сполучників передування................................................................204
Таблиця частотності вживання спеціалізованих
случників слідування......................................................................204

ВСТУП
Сучасне мовознавство характеризується підвищеною увагою дослідників до осмислення зв’язку мовної системи й мовлення, до проблеми синтезу форми та змісту в єдиному процесі комунікації (23, 53, 55, 150 та інші). Розвиток багатоярусної структурної організації мови як динамічної системи нерозривно пов’язаний з проблемою функціонування її одиниць, до яких належать і складні речення (СР) з підрядним часу.
Дисертаційна робота присвячена вивченню СР з підрядним часу в системі французької мови й дослідженню змін, котрі зазнає речення-знак у процесі функціонування в мовленні.
СР з підрядним часу в різних вимірах і з нових позицій продовжують привертати увагу дослідників. Вивченню структурних, семантичних і прагматичних особливостей СР з підрядним часу у сучасному мовознавстві присвячено роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників (26, 84, 124, 134, 135, 206). Складні речення досліджувались у комунікативному аспекті (9, 24, 48, 49, 142), в плані теорії породження мовлення (12, 96), у структурно-синтаксичному (20, 35, 44, 114, 119, 179, 217, 228, 264, 283) і у семантико-прагматичному планах (93, 107, 126, 147, 259, 273).
Незважаючи на те, що СР з підрядним часу неодноразово були предметом дослідження у романістиці, можна констатувати відсутність їх класифікації за структурною та інформативною повнотою/неповнотою, а також частотою їх уживання в мовленні. Недослідженим залишається вплив системно-мовної семантики речення на мовленнєвий зміст відповідних висловлень, не розкрита роль егоцентричних і модальних чинників в актуалізованому висловленні. Поза поля зору дослідників залишалося питання розташованності моделей СР з підрядним часу в центрі або на периферії функціонально-семантичного поля темпоральності; нез’ясованим був семіотичний статус СР з підрядним часу в системі сучасної французької мови. Вищезазначені фактори й важливість вивчення СР з підрядним часу з позиції дихотомії мова/мовлення сприяли вибору теми дослідження.
Актуальність теми дисертації зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних розвідок до вияву інтегративних характеристик мовного та мовленнєвого аспектів мовних одиниць, зокрема синтаксичних конструкцій. У такому ракурсі СР з підрядним часу в сучасній французькій мові ще не досліджувалися. Актуальним є встановлення взаємодії структурних, семантичних і прагматичних особливостей СР з підрядним часу в мовній системі та в мовленні.
З метою вивчення СР з підрядним часу в статиці системи мови і в динаміці мовлення в дисертації сформульовано робочу гіпотезу: СР з підрядним часу розглядаютьс як складний мовний знак, що займає в системі французької мови певне місце і має узагальнене сигніфікативне значення. Інваріантна та варіанти моделі СР з підрядним часу в системі французької мови виступають як потенційно однозначні. Конкретна однозначність або багатозначність цих актуалізованих моделей в мовленні залежить, зокрема, від інтенцій комунікантів, змісту контекстної ситуації та інших чинників, які знаходять своє вираження в прагматиці, семантиці й структурі СР з підрядним часу у сучасній французькій мові.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках колективної теми кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол №5 від 18 грудня 2003 року). Проблематика розглянутої дисертаційної праці вписується в коло питань, досліджуваних у рамках держбюджетної наукової теми Міністерства освіти та науки України Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол №5 від 24 січня 2000 року).
Мета роботи полягає у виявленні формально-синтаксичних та семантико-прагматичних особливостей СР з підрядним часу в системі сучасної французької мови та в мовленні.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:
уточнити статус СР з підрядним часу в системі сучасної французької мови та в мовленні;
розробити структурну та семантичну класифікацію СР з підрядним часу; встановити ієрархію структурних і семантичних моделей досліджуваних речень з метою виявлення їх інваріантної та варіантних форм;
виявити інтегральні та диференційні структурні й семантичні ознаки моделей СР з підрядним часу в сучасній французькій мові;
виокремити інвентар мовних та мовленнєвих засобів вираження категорії темпоральності в СР з підрядним часу у сучасній французькій мові, які властиві мовній системі та мовленню;
визначити вплив сполучників з темпоральною семантикою на мовне значення моделі СР з підрядним часу та на мовленнєвий зміст відповідного актуалізованого висловлення;
охарактеризувати особливості рольової й темпоральної поліфонії мовленнєвих реалізацій СР з підрядним часу у сучасній французькій мові;
розкрити прагматичний зміст СР з підрядним часу у сучасній французькій мові; уточнити роль чинника суб’єктивної модальності, а також систематизувати мовні маркери цієї модальності;
встановити залежність частоти вживання тієї чи іншої моделі СР з підрядним часу в мовленні від ступеня узагальненості системно-мовного значення цієї моделі.
Об'єктом дисертаційної роботи є СР з підрядним часу в сучасній французькій мові.
Предметом дослідження є структурні, семантичні та прагматичні особливості складнопідрядних речень (СПР) з підрядним часу в системі сучасної французької мови та в мовленні.
Матеріалом для дослідження слугували художні тексти, відібрані в результаті зональної вибірки з 29 художніх творів сучасних французьких письменників кінця ХХ століття загальним обсягом 6690 сторінок, загальна кількість досліджуваних СР з підрядним часу складає 4620 одиниць.
Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження зумовили використання методів лінгвістичного спостереження моделювання та зіставлення, компонентного та трансформаційного аналізу, підстановки, прагматичного інтерпретування і кількісного аналізу. СР з підрядним часу аналізуються за допомогою лінгвістичного спостереження від фактів мовлення, шляхом узагальнень, до фактів мови та від узагальнених фактів мови до окремих фактів мовлення. Метод моделювання використано для встановлення варіантів мовної моделі СР з підрядним часу, застосовано метод зіставлення виявлених моделей в мовній системі з їх реалізаціями в мовленні; метод компонетного аналізу використано для вивчення мовної та мовленнєвої семантики граматичних і лексичних складників мовленнєвих реалізацій СР з підрядним часу. Метод підстановки сприяв виявленню семантичних змін у варіантах моделей СР з підрядним часу порівняно з інваріантною формою. Метод трансформаційного аналізу використано для з’ясування семантично інверсивних або неінверсивних актуалізованих СР з підрядним часу. Метод прагматичного інтерпретування висловлень застосовано для характеристики складників семантико-прагматичного змісту актуалізованих СР з підрядним часу. Кількісний аналіз отриманих мовних даних проведено з метою проаналізувати якісні розбіжності моделей СР з підрядним часу та визначити їх семантичні й прагматичні потенції в мовленні.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в системі сучасної французької мови СР з підрядним часу розглядається як складний мовний знак, результатом мовленнєвої реалізації якого може бути відповідність або невідповідність позначуваного в системі мови та в мовленні. Вперше розроблено ієрархічну класифікацію моделей СР з підрядним часу сучасної французької мови, встановлено їх однозначність у мовній системі та потенційну однозначність/багатозначність у мовленні; СР з підрядним часу розглянуто з позицій інтегративної прагматики, тобто у взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. Досліджено функціонування дейктичних та егоцентричних (О.В.Падучева) компонентів темпорального поля СР з підрядним часу. Вперше охарактеризовано рольову і темпоральну поліфонію, а також мовні маркери суб’єктивної модальності, які складають багатоаспектність прагматичного значення СР з підрядним часу в сучасній французькій мові.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що результати роботи були отримані унаслідок подальшої розробки теорії психосистематики Г.Гійома, яка зорієнтована на вивчення системної організації мовних одиниць і закономірностей їх функціонування в мовленні, зокрема в текстах французької художньої прози. Запропонована методика дисертаційного дослідження сприятиме поглибленому розгляду теоретичних аспектів функціонального синтаксису, взаємодії семантики й синтаксису. Деталізовано наукове уявлення про структурну організацію системи синтаксичних одиниць французької мови, їх семантичні особливості та функціональну перспективу. Теоретичні засади дисертаційної праці сприяли уточненню статуса СР з підрядним часу в системі французької мови та в мовленнєвій реалізації. Дисертаційне дослідження може слугувати теоретичною базою для вивчення різних типів СР у сучасній французькій мові.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень та висновків у викладанні курсу теоретичної та практичної граматики французької мови (розділ Синтаксис простого та складного речення”), спецкурсів Проблеми інтегративної прагматики”, Мовні та мовленнєві характеристики синтаксичних одиниць мови” при написанні посібників, курсових і дипломних робіт студентів у вищих навчальних закладах України. Методика дослідження системних і функціональних аспектів СР з підрядним часу може бути застосована при аналізі СР в романських та інших мовах.
На захист виносяться такі положення дисертації:
1. СР з підрядним часу є складним знаком системи французької мови, де воно представлено у вигляді інваріантної моделі та її варіантів, а в мовленні у вигляді конкретних реалізацій. Модель СР з підрядним часу має узагальнене системне значення, його реалізація висловлення володіє актуалізованим змістом.
2. Мовні та мовленнєві особливості інтегруються в структурі СПР з підрядним часу на просторі оперативного часу” (за Г.Гійомом), в процесі підготовки та реалізації відповідного висловлення.
3. СР з підрядним часу реалізують в мовленні подвійну номінацію референтних ситуацій, завдяки чому встановлюється відповідність або невідповідність позначуваного в системі французької мови та в мовленні.
4. З погляду дихотомії мова/мовлення СР з підрядним часу характеризується актуальною і віртуальною референцією. Актуальною референцією є сегмент реальної дійсності (часового простору), що позначається реалізованою в мовленні моделлю СР з підрядним часу і мовними маркерами зі значенням часу. Віртуальна референція це узагальнене системно-мовне значення моделі речення, що реалізується в мовленні при певних умовах.
5. Основною диференційною ознакою інваріантної моделі СР з підрядним часу та її варіантів є сполучники, значення яких обумовлює потенційну однозначність або багатозначність конкретних мовленнєвих реалізацій-висловлень.
6. Темпоральність є дейктичною категорією, яка у СР з підрядним часу сучасної французької мови має власний інвентар мовних засобів (дієслівні форми, прислівники та прийменниково-іменникові групи з часовою семантикою) для вираження певних часових відношень одно-/різночасовості.
7.Статична взаємодія семантики та прагматики СР з підрядним часу проявляється в локутивному значенні (за Ж.Мешлером), їх динамічна взаємодія простежується в іллокутивній функції, коли завдяки певним контекстуально-ситуативним умовам СР з підрядним часу набуває конкретного прагматичного змісту.
8. Визначити вплив мовних маркерів зі значенням суб’єктивної модальності на прагматичний компонент висловлення. Багатоаспектність прагматичного компоненту змісту актуалізованого СР з підрядним часу складається з семантики граматичних, лексичних та егоцентричних (за О.В.Падучевою) маркерів мови, але основним залишається мовне інформативне значення СР з підрядним часу.
Апробація основних положень та результатів дисертаційного дослідження викладена в публікаціях, а також у доповідях на Міжнародних наукових конференціях: 1) Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, 24-25 квітня 2003 р.; 13-15 січня 2004 р.; 7-8 квітня 2005 р.), 2) Франція та Україна” (Дніпропетровський національний університет, 13-16 квітня 2001 р.), 3) Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтавська медична стоматологічна академія, 3 червня 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в семи статтях у фахових наукових виданнях ВАК України (3,4 др. арк.) та в матеріалах п’яти міжнародних наукових конференцій (5 тез, 0,7 др. арк.). Загальний обсяг публікацій 4 др. арк.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списків використаних джерел, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатка.
У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення його результатів.
У першому розділі Складні речення з підрядним часу в аспекті мови та мовлення” викладено теоретичні передумови та методологічні основи дослідження СР з підрядним часу з погляду дихотомії мова/мовлення, висвітлено вихідні теоретичні положення дисертаційної роботи, розглянуто визначальну роль мовної системи, яка надає мовленню широкого вибору конкретних значень на підставі мовних форм, проведено аналіз СР з підрядним часу як складного мовного знака і його мовного значення, а також проаналізовано потенційну можливість речення-знака реалізувати одно-/багатозначність у мовленні, вивчено проблему впливу дейктичних та егоцентричних елементів мови на мовленнєвий зміст висловлення.
У другому розділі Структура і семантика складних речень з підрядним часу у французькій мові” висвітлено взаємообумовленість структури й семантики СР з підрядним часу на рівні мовної системи та в мовленні; здійснено семантичну класифікацію СР з підрядним часу; виявлено диференційні ознаки моделей СР з підрядним часу зі спеціалізованими та неспеціалізованими темпоральними сполучниками; визначено мовні та мовленнєві характеристики інваріантної моделі СР з підрядним часу та її варіантів у сучасній французькій мові.
У третьому розділі Прагматичні особливості складних речень з підрядним часу у французькій мові” досліджено мовні маркери, які виражають прагматичний зміст висловлення. Запропоновано визначення віртуальної й актуальної темпоральної референції СР з підрядним часу, що характеризує його певні просторово-часові координати, точкою відліку яких є автор або адресат повідомлення. З’ясовано функції дейктичних елементів мови з темпоральною семантикою, які крім певного часового відношення позначають модально-аспектуальні характеристики: особливості ситуації мовлення; позицію адресанта, що зумовлена ступенем його інформованості.
У загальних висновках подано результати проведеного комплексного дослідження й окреслюються перспективи подальших наукових розробок даної проблематики.
Список використаних джерел нараховує 300 найменувань, з яких 179 українською, російською та 111 французькою, англійською мовами.
Список довідкової літератури містить 10 словників-довідників.
Список джерел ілюстративного матеріалу містить 29 художніх творів сучасних французьких письменників кінця ХХ століття.
Додаток містить 4 таблиці кількісного вживання спеціалізованих та неспеціалізованих сполучників часу в інваріантній та у варіантах моделі СР з підрядним часу, а також розподілу часових сполучників на групи за частотністю їх уживання в мовленні.

Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки друкованого тексту, з них 174 сторінки основного тексту та 2 сторінки додатку.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Аналіз СР з підрядним часу сучасної французької мови виявив певні специфічні властивості досліджуваних одиниць мови. Мовець формує у свідомості предметно-логічну модель ситуації, яка співвідноситься з моделлю речення, що описує референтну дійсність. На наступному етапі автор повідомлення обирає й комплектує мовні елементи для опису конкретної ситуації. Це дозволяє одну й ту саму ситуацію описувати різними засобами.
СР з підрядним часу тяжіють до стереотипності, тобто до використання однакових форм у тотожних ситуаціях, що наближає варіанти мовленнєвих висловлень до їх мовних інваріантних моделей.
Структура СР з підрядним часу, як складного мовного знака, має свої особливості. Пояснюється це тим, що у СР з підрядним часу за умов інтеграції мовних та мовленнєвих властивостей на просторі оперативного часу” абстрактна конструкція наповнюється лексичним змістом і оформлюється у складне речення згідно з інтенцією мовця. Позначення залежних ситуацій та темпоральних відношень між ними є основою мовно-мовленнєвих характеристик СР з підрядним часу.
Інваріантна модель СР з підрядним часу у сучасній французькій мові є потенційно (тобто в системі французької мови) багатозначною, а її варіанти однозначними. Причому при реалізації інваріантної моделі в мовленні спостерігається незбіг між сигніфікативним (системним) значенням моделі речення та актуалізованим значенням висловлення, у зв’язку з чим реалізується непряма номінація залежних ситуацій та відношень між ними.
У мовленні між предикативними частинами СПР з підрядним часу можуть встановлюватися смислові відношення, які відрізняються від темпоральних. Пояснюється це тим, що часові відношення є субстратом для інших видів смислових відношень між предикативними частинами СПР з підрядним часу.
Модель СР з підрядним часу Р1 conjoncjonction de temps Р2” під час реалізації в мовленні може виражати повний спектр часових відношень між подіями референтної дійсності. Крім того, актуалізоване висловлення може ускладнювати своє значення і виражати додаткові семантико-смислові відношення: причинново-наслідкові, умовні, тощо.
Моделі, частини яких поєднуються спеціалізованими сполучниками часу Р1 avant que Р2”; Р1 alors que Р2” тощо, реалізують у мовленні певні часові відношення: одночасності, передування, слідування. Простежується симетрія між мовним та мовленнєвим значенням СР з підрядним часу.
У системі французької мови класифікація моделей СР з підрядним часу базується на підставі такої ознаки як мінімальна або поширена структурна схема речення-знака. При цьому значення моделі речення на мовному рівні є завжди узагальнено однозначним. В мовленні актуалізовані моделі наповнюються певним змістом і класифікація конкретних висловлень будується на семантичних ознаках моно-/полісемічності. Тобто виокремлюються висловлення, що виражають тільки часові відношення між подіями/станами і ті, що приєднують додаткові смислові відношення.
Інтеграція мовних та мовленнєвих особливостей СР з підрядним часу передбачає також інтеграцію локутивного та іллокутивного значень відповідного мовленнєвого акту. Локутивне значення це системно-мовне значення складного речення-знака, а іллокутивне значення відповідає мовленнєвому змістові СР з підрядним часу. Під час іллокутивної реалізації СПР з підрядним часу набуває прагматичних характеристик. З’являється залежність речення від контексту або ситуації мовлення; визначаються особливості ситуативної локалізації висловлення у часовому просторі; розглядаються питання досягнення комунікативних цілей мовця та інтерпретування співрозмовником змісту висловлення; дейктична локалізація висловлення згідно з вихідною формулою я тут зараз”.
У СР з підрядним часу сучасної французької мови простежується тенденція до обов’язкового позначення мовця або адресата висловлення. Маркерами такого позначення є різноманітні дейктичні елементи мови (О.В.Падучева). Відбувається заміна безпосередньої експлікації мовця займенниками, артиклями, вказівними прислівниками та іншими дейктичними маркерами. Подібний семантичний плеоназм пояснюється консервативною будовою французького речення, де наявність головних частин предикативної лінії з усіма лексико-граматичними конкретизаторами мовленнєвого змісту висловлення є обов’язковою рисою.
Різноманітність прагматичних характеристик у СПР з підрядним часу стає можливою завдяки вживанню різнопланових часових форм дієслів-присудків. Часові форми дієслів предикативних частин зумовлюються ситуацією мовлення (дейктичною або наративною). Вибір та функціонування часових форм дієслів предикативних частин СР з підрядним часу пов’язане з розподілом поліфонічних ролей у висловленні.
У мовленнєвій реалізації системне значення мовної моделі доповнюється модальними або аспектуальними значеннями лексичних та граматичних елементів мови, які заповнюють цю модель. Модальні та аспектуальні нюанси смислу висловлення дають змогу адресатові інтерпретувати та розмежовувати час описуваних у СР подій залежно від момента, в якому він перебуває зараз. Адресат, сприймаючи поліфонічну організацію висловлення, визначає позицію мовця в момент мовлення і сприймає суб’єктивно-модальний регістр, що передається через егоцентричні засоби мови.
Проведений комплексний аналіз дозволив з’ясувати та уточнити статус французького СПР з підрядним часу в системі мови та в мовленні; розглянути деякі питання теорії, зокрема, про СПР як про складний знак системи французької мови, про подвійну номінацію та про пов’язаний з нею збіг/незбіг сигніфікативних і денотативних значень мовного знака; про зміст взаємодії синтаксису, семантики та прагматики в статиці мовної системи і в динаміці мовлення; про відповідність або невідповідність позначуваного в системі мови та в мовленні; дослідити розподіл поліфонічних ролей в конкретних мовленнєвих реалізаціях СР з підрядним часу, про посилення прагматичного змісту висловлення значенням суб’єктивної модальності автора повідомлення, тощо.
Наступним етапом аналізу СР з підрядним часу сучасної французької мови може бути розгляд їх функціонування в дискурсі. Очевидно, розроблені теоретичні положення є перспективними у подальшому вивченні складних речень з іншими підрядними частинами в аспектах мови та мовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адмони В.Г. Структура грамматического значения и его статус в системе языка // Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках. Л.: Наука, 1979. С. 6-36.
2. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.: Наука ЛО, 1988. 238с.
3. Алферов А.В. Интеракциональный дейксис. М.: Наука, 1990. 210с.
4. Анализ синтаксических единиц. Лингвистические исследования 1980 (Отв. ред. С.Д.Кацнельсон) АН СССР Ин-т языкознания. М.: Наука, 1980. 227с.
5. Андерш І.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наукова думка, 1987. 191с.
6. Арзикулов Х.А. Языковая система речевая система речь // Единство системного и функционального анализа языковых единиц (материалы международной конференции 12-13 октября 1999). Белгород: БГУ, 1999. Вып. IV. С. 10-12.
7. Арно А., Лансло К. Грамматика общая и рациональная: Пер. с франц. М.: Прогресс, 1990. 270с.
8. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383с.
9. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке: коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. 281с.
10. Апресян Ю.Д. Некоторые соображения о дейксисе в связи с понятием наивной модели мира // Teoria Tekstu. Wroclav etc.: Ossolineum, 1986. С. 83-98.
11. Ахманова А.С., Микаэлян Г.Б. Современные синтаксические теории. М.: Изд-во Московского ун-та, 1963. 167с.
12. Ахутина Т.В. Порождение речи. Нейролингвистический анализ синтаксиса. М.: Изд-во МГУ, 1989. 215с.
13. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с франц. М.: Прогресс, 1955. 255с.
14. Банару В.И., Алексеев А.Я. Функциональная корреляция глагол имя во французском языке. Кишинев: Штиинца, 1975. 70с.
15. Банару В.І. Типы предикации во французском языке. Кишинев: Штиинца, 1980. 122с.
16. Бахтин М.М. Проблема автора // Вопросы философии. 1987. №7. С. 148-160.
17. Бархударов Л.С. К вопросу о поверхностной и глубинной структуре предложения // Вопросы языкознания. 1973. №3. С. 50-61.
18. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 342 с.
19. Белецкая Н.Н. Неоднозначность высказывания в прагматическом и когнитивном аспекте (к постановке вопроса) // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення. Харків: Харківський держ. ун-т, 1996. С. 16-17.
20. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248с.
21. Белошапкова В.А. Минимальные структурные схемы русского предложения // Русский язык за рубежом. 1978. №5. С. 55-59.
22. Белошапкова В.А. Расширенные структурные схемы русского предложения // Русский язык за рубежом. 1979. №5. С. 63-68.
23. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с франц. М.: Прогресс, 1974. 447с.
24. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Наука, 1977. 166с.
25. Бойкова И.Б. Структура знака и функциональные возможности языка // Композиционная семантика. Материалы третьей международной школы-семинара по когнитивной лингвистике 18-20 сентября 2002 г. Часть 11. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2002. С. 24-26.
26. Бокова П.М. Структурний та функціонально-семантичний аспекти складнопідрядних речень з підрядним часу в сучасній іспанській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05 / КНУ імені Тараса Шевченка. Київ, 2001. 20с.
27. Болдырев Р.В. Диалектика отражения мира в языке // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Сер. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2000. Вип. 3А. С. 179-183.
28. Бондаренко А.Ф. Моделирование структуры предложения (на материале французского языка). Кишинев: Штиинца, 1984. 133с.
29. Бондаренко Е.В. Значимость философских категорий пространство” и время” для языковой системы // Материалы региональной научной конференции Единство системного и функционального анализа языковых единиц”. Вып. 7. Белгород: Изд-во БГУ, 2003. Ч. 1. С. 49-51.
30. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола. М.: Просвещение, 1971. 239с.
31. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука ЛО, 1978. 270с.
32. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис. Л.: Наука ЛО, 1987. 348с.
33. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. Л.: Наука ЛО, 1990. 270с.
34. Бондарко А.В. Понятия инвариант” и прототип” в системе анализа грамматической семантики // Когнитивная семантика. Материалы второй международной школы-семинара по когнитивной лингвистике. 11-14 сентября 2000 г. Тамбов: ТГУ, 2000. Ч. 2. С. 166-168.
35. Буніятова І.Р. Сучасний стан синтаксичної теорії речення та його витоки // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. К.: Видавничий центр КНЛУ. 2001. Т.4. №1. С. 74-84.
36. Бурбело В.Б. З історії розвитку дискурсивних стратегій: метакомунікативні процеси у французькій художній словесності ХІV-XVI ст. // Проблеми семантики слова, речення та тексту К.: КНЛУ. 2001. Вип. 6. С. 22-26.
37. Бюллер К Теория языка: Пер. с нем. М.: Прогресс, 2000. 496с.
38. Васильева Н.М. Парадигматическое и синтагматическое значение подчинительных союзов // Грамматическая семантика. Горький: ГГПИ, 1980. С. 3-10.
39. Веденина Л.Г. Основная проблематика французского функционализма. М.: Прогресс, 1985. 240с.
40. Величко А.В., Туманова Ю.А., Сагина О.В. Простое предложение. Опыт семантического описания. М.: Изд-во Московского ун-та, 1986. 119с.
41. Виноградов В.В. Избранные труды. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. 250с.
42. Виноградов В.В. Избранные труды. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 360с.
43. Винокур Г.О. Филологические исследования. Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990. 448с.
44. Вишнивецкая М.А. Прототипическая модель и речевые реализации частных альтернативных вопросительных предложений во французском языке // Вісник Харківського Національного ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2004. №636. С. 55-57.
45. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата: Монография. К.: Вища школа, 1993. 200с.
46. Воронцова Г.Н. Значение перфекта (Present Perfekt) в современном английском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук. 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1953. 32с.
47. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики (семантическая интерпретация глубинных” и поверхностных” структур) // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения: Доклад на конференции по теор. проблемам синтаксиса М.: Наука, 1969. С. 77-85.
48. Гак В.Г. К проблеме отношения языка к действительности // Вопросы языкознания. 1972. №5. С. 12-22.
49. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. 1972. М.: Наука, 1973. С. 349-372.
50. Гак В.Г. Рецензия на монографию О.И. Москальской Проблемы системного описания синтаксиса” // Вопросы языкознания. 1976. №1. С. 136-141.
51. Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностранные языки в школе. 1982. №5. С. 12-16.
52. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 763с.
53. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832с.
54. Гетьман З.О., Архипович Т.Г. Текст як інформаційна мовленнєва одиниця // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Н.М. Корбозерова. Вип. 2. К.: КНЛУ. 1999. С. 39-41.
55. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики: Пер. с франц. М.: Прогресс. Культура, 1992. 217с.
56. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767с.
57. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. М.: Наука, 1971. 206с.
58. Гумбольдт фон В. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. М.: Издательская группа Прогресс”, 2000. 396с.
59. Данеш Фр. Опыт теоретической интерпретации синтаксической омонимии // Вопросы языкознания. 1964. №6. С. 3-16.
60. Дронникова Р.М. Выражение временных отношений предложными словосочетаниями в современном французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Киев. гос. ун-т им. Тараса Шевченко. К., 1954. 15с.
61. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. №6. С. 32-46.
62. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во МГУ, 1979. 307с.
63. Зиндер Л.Р., Строева Т.В. Современный немецкий язык. Теоретический курс. М.: Наука, 1957. 246с.
64. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Нака, 1973. 351с.
65. Золотова Г.А. Аспекты изучения категории глагольного времени // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1975. Т. 34. №3. С. 248-258.
66. Золотова Г.А. О перспективах синтаксических исследований // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1986. №6. Т. 45. С. 500-514.
67. Золотова Г.А. Синтаксические основания коммуникативной лингвистики// Вопросы языкознания. 1988. №4. С. 52-59.
68. Иванова Л.П. Структурно-функциональный анализ простого предложения: Монография. К.: Вища школа, 1991. 167с.
69. Илия Л.И. Синтаксис современного французского языка. Теоретический курс. М.: Наука, 1962. 384с.
70. Инвариантные синтаксические значения и структура предложения: Доклад на конференции по теоретическим проблемам синтаксиса. М.:Наука, 1969. 180с.
71. Исакадзе Н.В., Кобозева И.М. Генеративная грамматика и русистика: проблемы падежа и вида // Современная американская лингвистика: Фундаментальные направления, - М.: Эдиториал УРСС, 2002. 480 с.
72. Катц Дж. Философская релевантность языковой теории // Философия языка: Пер. с англ. М.: Эдиториал УРСС, 2004. С. 141-166.
73. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216с.
74. Кацнельсон С.Д. Категории языка и мышления. Из научного наследия. М.: Языки словянской культуры, 2001. 851с.
75. Кибрик А.Е. Константы и переменные языка. СПб: Алетейя, 2003. 719с.
76. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352с.
77. Когнитивная наука и интеллектуальная технология. М.: Наука, 1991. 228с.
78. Кожевникова Н.А. Типы повествования в русской литературе ХІХ ХХ вв. М.: Наука, 1994. 335с.
79. Кокорина С.И. О реализации структурной схемы предложения // Вопросы языкознания. 1975. №3. С. 73-83.
80. Колшанский Г.В. Категория семантики в синтаксисе // Предмет и методы синтаксической семантики. М.: МГПИИЯ, 1977. Вып.112. С. 5-11.
81. Колшанский В.Г. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175с.
82. Коммуникативный синтаксис. М.: Наука, 1984. 127с.
83. Корбозерова Н.М. Концепція значення у теорії семантичного синтаксису// Вісник КДЛУ. Серія Філологія. 1998. Т. 1, №1. С.20-23.
84. Корбозерова Н.М. Фактори розвитку складнопідрядного речення в іспанській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. / Выдп. ред Н.М. Корбозерова. Вип. 3. К.: КНЛУ. 2000. С. 121-125.
85. Корбозерова Н.М. Проблеми вивчення змісту мовного знака // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Сер. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2002. Вип. 4. С. 176-181.
86. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Видавничий центр Академія”, 2003. 463 с.
87. Кошелев А.Д. О референциальном подходе к изучению семантики вида (опыт референциального описания видовых значений) // Референция и проблемы текстообразования. М.: Наука, 1988. С.30-52.
88. Кравченко А.В. Вопросы теории указательности: Эгоцентричность. Дейктичность. Индексальность. Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1992. 212с.
89. Красных В.В. Виртуальная реальность или реальная виртуальность? (Человек. Сознание. Коммуникация). М.: Диалог МГУ, 1998. 352с.
90. Крушельницкая К.Г. Очерки по сопоставительной грамматике немецкого и русского языков. М.: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1961. 265с.
91. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986. 158с.
92. Курилович Е.Д. Деривация лексическая и деривация синтаксическая // Очерки по лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1972. С.57-70.
93. Кухарь О.В. Инверсивные предложения с временным значением в современном французском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. гос ун-т им. М.Тореза. М., 1987. 24с.
94. Лайонз Дж. Лингвистическая семантика. Введение. М.: Языки славянской культуры, 2003. 397с.
95. Лаптева О.А. Русский разговорный синтаксис. М.: Наука, 1976.397с.
96. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. М.: Просвещение, 1969. 216с.
97. Лещенко М.И. Виртуальный и аспектуальный аспекты предложения. Минск: Вышейшая школа, 1988. 130с.
98. Лісова І.Г. Лексико-граматичні засоби вираження відносин часу у сучасній французькій мові (на матеріалі текстів офіційно-ділового стилю): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.05 / КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2001. 21с.
99. Ломтев Т.П. Основы синтаксиса современного русского языка. М.: Учпедгиз, 1958. 166с.
100. Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание // Избранные работы. М.: Наука, 1976. 382с.
101. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1996. 464с.
102. Луценко Н.А. Взаимоотношение значений настоящего и будущего форм перфективного презенса в русском и других славянских языках // Филологические науки. 1989. №4. С. 45-51.
103. Маслов Ю.С. Типология словянских видо-временных систем и функционирование форм претерита в ”эпическом” повествовании // Теория прагматического значения и аспектологические исследования. Л.: Наука, 1984. С. 22-42.
104. Матезиус В. Попытка создания теории структурной грамматики // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 196-209.
105. Матезиус В. О системном грамматическом анализе // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 226-238.
106. Милько Т.В. Ролевая полифония общих вопросов в модальном поле ”вероятность” (на материале французского языка) // Вісник Харківського Національного ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. №636. С. 91-94.
107. Минкин Л.М. Функциональные типы сложных предложений в современном французском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.05 / Московский ин-т языкознания АН СССР. М., 1981. 40с.
108. Минкин Л.М. Новая теория прагматики и некоторые идеи современной лингвистики // Вісник Харківського держ. ун-ту ім. В.Н. Карабіна Харків: Константа. 1997. №390. С. 101-104.
109. Минкин Л.М. Языковой и речевой аспекты теории прагматики // Вісник КДЛУ. Серія Філологія. 1998. Т. 1, №1. С. 6-11.
110. Минкин Л.М. Аспекты синтезированной теории прагматики // Вісник КДЛУ. Серія Філологія. 1999. Т. 2, №1. С. 20-24.

111. Минкин Л.М. Проблемы значения в теории языка и речи // Іноземна філологія на межі тисячоліть. 2000. №471. С. 179-192.
112. Минкин Л.М., Моисеева С.А. К проблеме соотношения мышления, языка и речи // Вісник Харківського Національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна 2004. №635. С. 103-109.
113. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса. М.: Высшая школа, 1974. 155с.
114. Мухин А.М. Структура предложений и их модели. Л.: Наука, 1968. 230с.
115. Мухин А.М. Синтаксический анализ и проблема уровней языка. Л.: Наука, 1980. 304с.
116. Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М.: Наука, 1972. 564с.
117. Основы построения описательной грамматики современного русского литературного языка. М.: Наука, 1966. 210с.
118. Падучева Е.В. Семантические исследования. Семантика времени и вида в русском языке. Семантика нарратива. М.: Языки русской культуры, 1996. 464с.
119. Панфилов В.З. Структура предложения и его признаки как языковой единицы // Структура предложения в языках различных типов. Л.: Наука, 1984. С. 7-40.
120. Папина А.Ф. Текст: его единицы и глобальные категории. М.: УРСС, 2002. 360с.
121. Перебийніс В.І. Системні та функціональні характеристики мовних одиниць // Вісник Харківського Національного ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2004. №635. С. 138-141.
122. Перцов Н.В. К проблеме инварианта грамматического значения // Вопросы языкознания. 1998. №1. С. 3-26.
123. Плотников Б.А. О форме и содержани в языке. Минск: Вышейшая школа, 1989. 254с.
124. Пономарева Л.В. Структурные и коммуникативные особенности сложноподчиненного предложения в современном французском языке: Учебное пособие. Днепропетровск: Днепр. гос. ун-т им. 300 летия воссоединения Украины с Россией, 1989. 48с.
125. Почепцов Г.Г. Конструктивный анализ структуры предложения. К.: Вища школа, 1971. 191с.
126. Почепцов Г.Г. О месте прагматического компонента в лингвистическом описании // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1985. С. 12-18.
127. Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 292 с.
128. Распопов И.П. Спорные вопросы синтаксиса. Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1981. 127с.
129. Реферовская Е.А., Васильева А.К. Теоретическая грамматика современного французского языка. Ч.2. Синтаксис простого и сложного предложения. М.: Просвещение, 1983. 334с.
130. Реферовская Е.А. Философия лингвистики Гюстава Гийома. Курс лекций по языкознанию. СПб: Гуманитарное агентство. Академический проект, 1997. 124с.
131. Рощупкина Е.А. Обстоятельственные конструкции со значением следствия в современном французском языке: Автореф. дис. . канд. филол. наук: 10.02.05 / Московский гос. пед. ин-т им. М.Тореза. М., 1979. 23с.