СКЛАДНОПІДРЯДНІ ПРОСТОРОВО-ОТОТОЖНЮВАЛЬНІ РЕЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

АРДЕЛЯН МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 801. 56
СКЛАДНОПІДРЯДНІ ПРОСТОРОВО-ОТОТОЖНЮВАЛЬНІ РЕЧЕННЯ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10. 02. 01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор С.В. Ломакович

Харків - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП...

5

РОЗДІЛ 1

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ МІСЦЯ В ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ.

11

1.1.

Синтаксичні конструкції з корелятами просторової семантики в класифікаційному аспекті...

12

1.2.

Аспекти вивчення складнопідрядних конструкцій із просторовим відношенням між предикативними частинами

32

Висновки до розділу.....

39

РОЗДІЛ 2

ФОРМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОСТОРОВО-ОТОТОЖНЮВАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ

42

2.1.

Роль співвідносних слів у формальній структурі складних речень із підрядними просторового значення..

42

2.2.

Складнопідрядні речення з підрядними просторовими як семантичний різновид займенниково-співвідносних ототожнювальних речень ..

49

2.3.

Значення поняття структурної схеми для дослідження синтаксичної природи просторово-ототожнювальних речень...

53

2.4.

Формування кореляційного підрядного зв’язку між предикативними частинами просторово-ототожнювальних речень..

57

2.5.

Морфологічні ознаки й значення співвідносних слів у складі просторово-ототожнювальних речень

61

2.5.1.

Займенникові прислівники у позиції корелятів досліджуваних
конструкцій...

61

2.5.2.

Прислівники як аналоги займенникових слів у позиції корелята просторово-ототожнювальних речень....

63

2.6.

Кореляційні єдності як засіб вираження зв’язку між частинами просторово-ототожнювальних речень..

70

2.6.1.

Групи кореляційних єдностей, протиставлених за характером
просторового значення....

70

2.6.2.

Кореляційні єдності зі значенням місцезнаходження..

73

2.6.3.

Кореляційні єдності зі значенням напрямку руху.

76

2.6.4.

Повторення співвідносного слова у структурі кореляційної єдності як засіб увиразнення просторово-ототожнювальних конструкцій...

78

2.7.

Порядок слідування предикативних частин у складі займенниково-співвідносних речень із корелятами просторової семантики.

80

Висновки до розділу.

82

РОЗДІЛ 3

СЕМАНТИКО СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ІЗ КОРЕЛЯТАМИ ПРОСТОРОВОЇ СЕМАНТИКИ

85

3.1.

Речення в аспекті його семантико-синтаксичної організації...

85

3.2.

Роль формальних ознак у формуванні схемної семантики просторово-ототожнювальних речень...

98

3.3.

Лексико-семантичні типи предикатних лексем у складі предикативних частин досліджуваних конструкцій..

101

3.3.1.

Конструкції з предикатними лексемами буття..

107

3.3.2.

Конструкції з предикатними лексемами місцезнаходження

123

3.3.3.

Конструкції з предикатними лексемами руху

126

3.4.

Складна номінативна одиниця у структурі займенниково-співвідносних речень просторової семантики як засіб позначення локального поширювача при предикаті

135

Висновки до розділу.

143

РОЗДІЛ 4

АСИМЕТРИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ

147

4.1.

Про поняття асиметрії синтаксичних конструкцій...

147

4.2.

Просторово-ототожнювальні речення, зміст яких є ускладненим..

152

4.2.1.

Вираження відношень зумовленості в займенниково-співвідносних
реченнях із кореляційною єдністю просторової семантики.

160

4.2.2.

Вираження в просторово-ототожнювальних реченнях порівняльних відношень.....

173

4.2.3

Формування в просторово-ототожнювальних реченнях семантики зіставлення

176

4.3.

Семантично елементарні конструкції

179

Висновки до розділу.

184

ВИСНОВКИ..

187

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..

192

ВСТУП
У сучасній синтаксичній науці речення розглядається як складне, багаторівневе за своєю організацією явище. Розмежування рівнів організації речення відповідно до формальних, формально-семантичних і власне семантичних його ознак дозволяє усвідомити сутність явищ, що суперечливо тлумачилися в історії науки.
Багатоаспектні дослідження окремих фрагментів синтаксичної системи, що передбачають використання понять і термінів відповідно до окремих рівнів організації речення формального, семантичного й комунікативного, дозволяють розв’язати актуальні теоретичні питання, у тому числі ті, що пов’язані з класифікаційним аспектом складного речення. Однією з конструкцій в синтаксичній системі складнопідрядного речення, що потребує усвідомлення її граматичної природи й уточнення місця в класифікації, є речення, відомі як просторово-ототожнювальні. Це речення на зразок А там, де межі голодностепські губилися в далечині, тільки марево починало загравати з сонцем (І. Ле); Але вони (удари) були не звідти, звідки ми звикли вже чути артилерійську луну (Ю. Смолич); глянувши на Гречаного, помітив, що вцілив якраз туди, куди мітив (О. Кониський); Стеха глянула туди, де тече Дніпро (О. Кониський).
У логіко-граматичних описах мови такі речення посідали місце серед складнопідрядних речень із підрядними обставинними. Це на довгий час визначило їхній розгляд у різноманітних класифікаціях як обставинних речень із підрядними місця. Спроби врахувати в класифікації складнопідрядного речення їхні формальні ознаки мали своїм наслідком уточнення ролі таких засобів зв’язку між предикативними частинами, як сполучники й сполучні слова, але не тільки цих: у поле зору потрапляють вказівні слова в головній частині речень, простежується їхня роль як відповідників сполучних слів у підрядній частині. Однак спостереження щодо співвідносних слів (корелятів) у головній частині складнопідрядних речень та їх значущість для зв’язку між предикативними частинами складного речення було усвідомлено пізніше з утвердженням ідеї структурно-семантичної класифікації цих конструкцій.
Суттєвої зміни зазнав і підхід до аналізу речень із вказівними займенниками просторового значення (там, туди, звідти): речення з опорними словами - вказівними займенниками було протиставлено реченням без опорних слів (детермінантним), а серед перших було визначено окремий клас речення займенниково-співвідносні, підрядна частина яких пояснює специфічне опорне слово вказівний займенник (М.С. Поспєлов, Л.Ю. Максимов, В.А. Бєлошапкова, І.Р. Вихованець та ін.). Відповідно речення, головна частина яких містить вказівний займенник (прислівник) з просторовим значенням (там, туди, звідти і т. п.), тотожний за значенням сполучному слову в підрядній частині (де, куди, звідки і т. п.), було визнано різновидом ототожнювальних (або симетричних) займенниково-співвідносних речень. Пізніше за такими реченнями закріплюється термін просторово-ототожнювальні [176]. Однак питання, пов’язані з аналізом цих речень і визначенням їхнього місця в класифікації, не було остаточно розв’язане. Окреслені зміни у визначенні місця таких конструкцій у системі складнопідрядного речення торкнулися лише речень із наявним у їх головній частині корелятом вказівним займенником. Речення ж, де корелят відсутній, аналізувалися по-різному: або як детермінантні з підрядними місця, або як просторово-ототожнювальні з незаміщеною позицією співвідносного слова обов’язкового компонента їх структури. У зв’язку з цим, постало питання стосовно обов’язковості/необов’язковості вказівного займенника, а також пов’язане з цим питання про заміщеність/незаміщеність позиції цього займенника в головній частині речень із підрядними просторовими. Зрозуміло, що розв’язання цих питань передбачає вивчення не тільки власне семантичних ознак таких речень, а й семантико-синтаксичних, передусім аналіз предикатної лексики у складі головної частини: саме тип предиката впливає на обов’язковість або факультативність поширювачів при ньому.
Сучасний етап у розвитку синтаксичної науки, ознаменований утвердженням комплексного й диференційованого аналізу речення з урахуванням своєрідної природи кожного з його рівнів організації - передусім формального і семантичного, - дозволяє дослідити окреслене явище й наблизитися до адекватного його опису. Цим зумовлена актуальність здійсненого в роботі різнорівневого аналізу складнопідрядних просторово-ототожнювальних речень.
Об’єктом дисертаційної роботи стали складнопідрядні речення із засобами зв’язку в головній і підрядній частинах, значення яких є просторовим, на зразок: Двоє зостались там, де сиділи, а Струк поплазував обережно поміж кущами слідком за Романом (Б. Грінченко); Його тягло туди, де має пройти вода, він відповідав за ворота на контрольнім шурфі (І. Ле).
Предмет дослідження становить формально-синтаксична і семантико-синтаксична організації просторовоототожнювальних речень, їх системні зв’язки з іншими типами в межах складнопідрядного речення.
Мета дисертаційної роботи виявити й описати особливості формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної організації просторово-ототожнювальних речень, окреслити межі цього типу й визначити його місце в класифікації складнопідрядного речення сучасної української мови.
Для досягнення цієї мети ставились завдання:
1) виявити коло сполучних засобів кореляційних єдностей, - у формальній структурі досліджуваних конструкцій, різних за характером просторового значення, яке вони виражають, і за їхньою морфологічною природою;
2) схарактеризувати позицію співвідносних слів там, туди, звідти і т. ін. у головній частині просторово-ототожнювальних речень із погляду її обов’язковості/необов’язковості й заміщеності/незаміщеності;
3) довести кореляційний характер підрядного зв’язку в цих реченнях, пов’язавши його з особливими його засобами;
4) виявити особливості лексико-семантичного наповнення синтаксичних позицій головної частини, передусім позицій предикатних лексем та їх поширювачів;
5) розкрити роль співвідносного слова у формуванні складної номінативної одиниці в структурі досліджуваних речень номінативного блоку співвідносне слово + підрядна частина”;
6) описати роль підрядної частини у творенні змісту номінативного блоку і забезпечення його функціонування як складного номіната;
7) дослідити роль гнучкості/негнучкості просторово-ототожнювальних речень, а також пов’язану з цією ознакою контактність/дистантність засобів зв’язку в головній і підрядній частинах в оформленні типових конструкцій і таких, зміст яких асиметричний формі;
8) виявити роль власне семантичних ознак у формуванні асиметричних конструкцій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: «Закономірності розвитку і функціонування української мови», що передбачає вивчення питань синтаксису сучасної української мови.
Матеріалом дослідження послужила картотека, що налічує понад 5000 просторово-ототожнювальних речень сучасної української мови, укладена шляхом суцільної вибірки з художніх та літературно-критичних творів українських письменників Х1Х-ХХ століть.
Методологічну основу дослідження становить дихотомічне розуміння мови як суспільного явища, усвідомлення діалектичного взаємозв’язку загального й окремого.
Методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. В аналізі матеріалу застосовано описовий метод, метод зіставлення, а також трансформаційний метод.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено системний різнорівневий аналіз просторово-ототожнювальних речень, з позицій сучасної науки описано особливості їхньої формальної і семантичної організацій, зокрема характер лексико-семантичного наповнення синтаксичних позицій, на основі чого визначено місце цих конструкцій у системі складнопідрядного речення сучасної української мови.
Теоретичне значення дослідження визначає те, що його результати сприяють подальшій розробці питань структурно-семантичної організації складнопідрядного речення. Комплексний аналіз просторово-ототожнювальних речень виявив релевантні для їх організації формальні і лексико-семантичні ознаки, дозволив доповнити синтаксичну теорію положенням про обов’язковість/необов’язковість та заміщеність/незаміщеність позиції співвідносного слова у структурі складнопідрядного речення, уточнити уявлення про лексико-граматичні властивості співвідносних слів і семантичні типи предикатної лексики, яка визначає їх характер.
Практичне значення дисертаційної роботи визначається тим, що результати дослідження можуть використовуватися для читання лекцій у вищій школі , а також для написання підручників та посібників, методичних розробок із синтаксису української мови. Спостереження і висновки роботи можуть бути предметом обговорення на заняттях спецсемінарів, а також викладатися в спецкурсах із семантичного синтаксису.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації були представлені в доповідях на Х Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 2001), на Міжнародній науковій конференції Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні” (Херсон, 2001). Основні положення дисертаційної праці обговорювалися на засіданнях кафедри українознавства і кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.
Публікації. З теми дисертації опубліковано чотири статті в провідних наукових фахових виданнях і матеріали доповідей на конференціях.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку літератури. Повний обсяг роботи 211 сторінок, основного тексту 191 сторінка. У списку використаної літератури налічується 239 найменувань.
Перший розділ Складнопідрядні речення з підрядними місця в лінгвістичних дослідженнях” містить огляд літератури з питання, аналіз стану його вивчення в сучасній українській мові. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат.
У другому розділі дисертації Формальна організація просторово-ототожнювальних речень” розглядаються найважливіші формально-синтаксичні ознаки конструкцій із підрядними просторового значення, передусім коло співвідносних слів та їх аналогів, а також їх можливі відповідники сполучні слова у підрядній частині; описані особливості кореляційного зв’язку в цих реченнях, контактність/дистантність засобів зв’язку головної і підрядної частин і пов’язаний із цим порядок розташування головної і підрядної частин стосовно одна одної. Зроблено висновки про обов’язковість позиції корелята просторового значення, про її заміщеність або незаміщеність у певних стилях мовлення.
У третьому розділі дисертації Семантико-синтаксична організація складнопідрядних речень із корелятами просторової семантики” аналізується тип семантичної структури, яка формується в досліджуваних конструкціях, описується характер взаємодії пропозицій у її складі, з’ясовується характер предикатів, що їх структурують, подається детальний опис лексики лексем певних семантичних типів, які репрезентують ці предикати, а також локативів при них номінативних блоків співвідносне слово + підрядна частина” на позначення просторового компонента змісту, зроблено висновок про обов’язковість номінативного блоку-локатива в структурі просторово-ототожнювальних речень за винятком тих конструкцій, які становлять їх модифікації і знаходяться на периферії цього різновиду.
Четвертий розділ Асиметричні конструкції” присвячено опису тих речень, зміст яких асиметричний їх формальній будові. Встановлено чинники формування змісту, що суперечить схемній семантиці просторово-ототожнювальних речень або нашаровується на неї, ускладнюючи загальний зміст висловлення. Описано типи асиметричних конструкцій відповідно до ускладнення їхнього змісту порівняно з типовими випадками або ж його спрощення.

У висновках представлено основні результати дослідження.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснений у роботі аналіз просторово-ототожнювальних речень відповідно до їх формальної і семантичної організації дозволив зробити такі висновки:
1. Просторово-ототожнювальні речення становлять складний для аналізу фрагмент у системі складнопідрядного речення. Це пояснюється суперечністю, закладеною в їх організації. Так, підрядна частина за значенням подібна до обставини місця, що зближує такі речення з реченнями розчленованими детермінантними: часу, умови, причини та т. ін. З іншого боку, за їхньою синтаксичною організацією вони протистоять цим реченням як конструкції нерозчленовані, частини яких поєднані принципово іншим зв’язком: підрядна приєднується не до всієї головної, як в інших обставинних реченнях, а до опорного слова.
2. Інший, ніж в решті речень із підрядними обставинними (розчленованими, детермінантними), тип організації й характер синтаксичного зв’язку між частинами засвідчується також тим, що підрядна частина приєднується до головної не семантичним сполучником, а сполучним словом: у мові відсутні сполучники зі значенням місця, тоді як зі значенням часу, причини, умови вони є. Доведено, що засоби зв’язку вказують на специфічний його характер: прислівний зв’язок (у тому числі й кореляційний), коли підрядна приєднується до опорного слова (в тому числі співвідносного), або детермінантний.
3. Важливий аспект аналізу в роботі становить характер опорного слова, а саме питання про те, яке слово в структурі головного речення приєднує підрядну частину вказівний займенник зі значенням місця чи предикатна лексема, яка передбачає наявність просторового поширювача. З’ясовано, що аналізовані речення суттєво відрізняються від прислівних речень із підрядною частиною, передбаченою валентністю предиката: наявність корелята в їх головній частині не пов’язана з певними чинниками, а його відсутність не зумовлена особливостями опорного слова, граматичними або лексико-семантичними, як, наприклад, у реченнях з’ясувальних, а лише становить ознаку їхньої стильової належності. Реченням же із детермінантним підрядним зв’язком вони протистоять як конструкції нерозчленованої будови з обов’язковим і передбачуваним підрядним зв’язком, що має свої специфічні засоби.
4. Визначені положення дозволили стверджувати: позиція корелята в реченнях із підрядною частиною, приєднуваною сполучним словом із просторовим значенням є обов’язковою, незалежно від того, є вона заміщеною чи незаміщеною.
5. Відповідно до просторового значення співвідносного і сполучного слів засобів кореляційного зв’язку між частинами цих речень, вони розглядаються як семантичний, а саме просторовий, різновид займенниково-співвідносних (ототожнювальних) речень. В основі цих речень лежить кореляційний зв’язок, своєрідність якого порівняно з прислівним визначається займенниковою природою опорного слова.
6. У ролі співвідносного слова, конструктивно необхідного компонента структури просторово-ототожнювальних речень, виступають не лише займенникові прислівники (вказівні, неозначені, заперечні). Функціональними аналогами співвідносних слів у роботі визнано: 1) прислівники типу вгорі, внизу, збоку, справа, зліва, спереду, позаду, 2) прийменниково-відмінкові форми іменників бік, сторона, напрямок (у бік, у сторону, у напрямку) і словосполучення з ними (у той бік, у цю сторону, у цьому напрямку), 3) прислівникові сполуки зі значенням місця, напряму на зразок у ліву [од дороги] руку, у праву [від мене] руку. Така роль наведених слів і словосполучень із ними зумовлена тим, що у їх значенні міститься вказівка на певний напрямок руху або місцезнаходження в просторі. Цей висновок підтверджує положення В.А. Бєлошапкової про те, що місце співвідносного слова можуть займати і не займенники, якщо вони несуть у своєму значенні елемент вказівності, - положення, сформульоване стосовно корелятів предметного значення.
7. Слушність висновку про обов’язковість позиції просторового корелята в реченнях із підрядними місця - незалежно від її заміщеності або незаміщеності - підтвердив семантичний аналіз. Він виявив однотипність предикатної лексики в реченнях із наявним корелятом у їх головній частині і в реченнях, де він відсутній. Це свідчить про те, що практично в усіх конструкціях, які називають складнопідрядними реченнями місця наявність підрядної частини опосередковано, через зв’язок із корелятом просторового значення, задається предикатом головної частини.
8. Позиція просторового корелята при предикаті зумовлена його валентністю: це предикати буття, місцезнаходження в просторі і руху, що в своєму лексичному значенні містять вказівку на місце. Ця позиція корелята є обов’язковою, що відрізняє його від факультативних (предметних за значенням) корелятів у складі з’ясувальних речень - типових прикладів речень із підрядною частиною, що безпосередньо пояснює предикат головної частини, що й дозволяє протиставити просторово-ототожнювальні речення реченням із опорним словом-лексемою на зразок з’ясувальних речень.
9. В окремих випадках просторовий компонент змісту може детермінувати пропозитивний зміст характеризувати відображувану ситуацію з боку простору, у якому вона здійснюється. Крім того, просторовий компонент іноді ускладнює загальний зміст речення, будучи осмислений як ознака одного з предметних актантів. Такими просторовими детермінантами або просторовими ознаками в структурі просторово-ототожнювальних речень є номінативні блоки складні номінати просторового значення.
10. Про обов’язковість позиції просторового корелята, у тому числі й у випадках, коли він опущений, свідчить також те, що підрядна частина в цих реченнях набуває значення номіната, імені на позначення просторового орієнтира або місця в просторі. Це стає можливим лише завдяки перетворенню реченнєвої структури на структуру одиниці малого синтаксису на розгорнуте найменування. Таке перетворення відбувається завдяки підпорядкуванню підрядної частини співвідносному слову й утворенню складної номінативної одиниці співвідносне слово + підрядна частина”, яка функціонує в мові за законами вживання одиниць малого синтаксису. Співвідносне слово у складі цього розгорнутого номіната виражає значення місця абстрактно через вказівку на нього, зміст же підрядної частини залучається для конкретизації цього значення.
11. Суперечливі тлумачення складнопідрядних речень просторової семантики в синтаксичних описах пояснюються, крім іншого, також складністю їхнього лексико-семантичного оформлення: воно далеко не завжди буває прозорим. Кожен із визначених типів предикатів представлений у мові широким колом лексем і різноманітних їх аналогів, що значно ускладнює процедуру розпізнавання цієї лексики і, як наслідок, призводить до неадекватного визначення їхнього місця в системі складнопідрядного речення. Повний опис предикатних лексем у структурі просторово-ототожнювальних речень дозволив суттєво оптимізувати процедуру їхнього синтаксичного аналізу й полегшити завдання відмежування досліджуваних конструкцій від інших типів складнопідрядного речення.
12. Дослідження семантики тих просторово-ототожнювальних речень, зміст яких асиметричний формі (як за рахунок його ускладнення, так і за рахунок спрощення), підтвердив справедливість положення про те, що важливу роль в організації висловлення складної реченнєвої структури відіграє не тільки, а в ряді випадків і не стільки його синтаксична форма, включаючи засоби зв’язку між частинами, а організована взаємодія змістів головної і підрядної частин, їхнього лексико-семантичного наповнення.
13. Зважаючи на висловлене, широту семантичних можливостей займенниково-співвідносних просторово-ототожнювальних речень слід пояснювати тією вільністю у виборі лексичного наповнення частин, яка можлива завдяки асемантичності засобів зв’язку, що відрізняє їх від конструкцій із лексично наповненими сполучниками.
14. Дослідження відкриває перспективу аналізу речень із кореляційними єдностями, які також мають обставинні значення (так-як, стільки-скільки та под.), на формально-синтаксичному й семантико-синтаксичному рівні їхньої організації з метою визначення меж кожного з різновидів й відмежування їх від складнопідрядних речень інших типів. Дослідження просторово-ототожнювальних речень може розглядатися як певна модель такого аналізу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абакумов С.И. О придаточных предложениях // Русский язык в школе. 1938. - №2. С. 85-95.
2. Алексиюк М.Й. Предикативные наименования лиц в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Харьков, 1988. 24 с.
3. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языковедения. 1971. - №1. - С. 54-64.
4. Андрамонова Н.А. Сложные предложения, выражающие обстоятельственные отношения в современном русском языке. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1977. 175 с.
5. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. Киев: Вища шк., 1984. 160 с.
6. Арват Н.М. Про асиметрію простого речення // Мовознавство. 1978. - № 2. С. 37-43.
7. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. Київ: Наукова думка, 1982. 130 с.
8. Арутюнова Н.Д. Сокровенная связка (К проблеме предикативного отношения) // Известия АН СССР. Серия лит. и яз. 1980 Т. 39. - №4. С. 347-358.
9. Арутюнова Н.Д. Сравнительная оценка ситуации / Известия АН СССР. Серия лит. и яз. 1983. Т.42. - №4. С. 330-341.
10. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340 с.
11. Арутюнова Н.Д. О номинативном аспекте предложения // Вопросы языковедения. 1971. - №6. С. 63-73.
12. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
13. Арутюнова Н.Д., Ширяев Е.Н. Русское предложение. Бытийный тип (структура и значение). М.: Русский язык, 1983. 197 с.
14. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315 с.
15. Бабайцева В.В. Русский язык: Синтаксис и пунктуация. М.: Просвещение, 1979. 270 с.
16. Бабалова Л.Л. Семантические разновидности причинных и условных предложений в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1974. 23 с.
17. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. К.: Наук. думка, 1990. 167 с.
18. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
19. Бархударов Л.С. Комшанский Г.В. К проблеме структуры сложного предложения // Сборник статей по языковедению: Проф. Москов. ун-та акад. В.В. Виноградову. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1958. С. 40-54.
20. Бархударов Л.С. К вопросу о поверхностной и глубинной структуре предложения // Вопросы языкознания. 1973. - №3. С. 50-61.
21. Баршай Д.И. Сложноподчиненные предложения местоименно-союзного типа: Автореф. дис. канд. филол. наук. 10.02.01 / Московск. гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина М., 1967. 17 с.
22. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові: Навч. посібник. К.: КДПІ, 1987. 80 с.
23. Безобразова Л.Л. Местоименно-союзные сложноподчиненные предложения в русском литературном языке второй половины VIII века: Автореф. дис. канд. филол. наук. 10.02.01 / Ин-т языкознания им. А.А. Потебни АН УССР К., 1979 24 с.
24. Безобразова Л.Л. Становление и развитие местоименно-союзных предложений (методические рекомендации к спецкурсу для студентов филологического факультета). Полтава, 1978. 27 с.
25. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336с.
26. Белошапкова В.А. О принципах классификации сложноподчиненных предложений // Русский язык в школе. 1963. - №6. С.7-12.
27. Белошапкова В.А. Сложное предложение и словосочетание (К вопросу об изоморфизме в синтаксической системе) // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы. -М., 1974. С. 79-89.
28. Белошапкова В.А. К понятию типа сложного предложения // Вестник Московского ун-та. Серия IX. Филология. 1970. - №1. С. 33-38.
29. Белошапкова В.А. О понятии формула предложения” на уровне синтаксиса сложного предложения // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 206-216.
30. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). М.: Просвещение, 1967. 160 с.
31. Белошапкова В.А. Анафорические элементы в составе сложных предложений // Памяти В.В. Виноградова. М., 1971. С.34-43.
32. Белошапкова В.А. О модальности сложного предложения // Русский язык: Сб. трудов, посвящ. памяти Н.Н. Прокоповича. М., 1975. С. 44-52.
33. Белошапкова В.А. Минимальные структурные схемы русского предложения // Русский язык за рубежом. 1978. - №5. С. 55-59.
34. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высш. шк., 1977. 248 с.
35. Белошапкова В.А., Менькова Н.В. Пропозитивная семантика сложного предложения (количественный аспект) // Филологический сборник: К 100-летию со дня рождения акад. В.В. Виноградова М., 1995. С. 53-62.
36. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М., Прогресс, 1974 447с. гл. XXIII С. 292-300.
37. Биренбаум Я.Г. Придаточные контраста и гармонии // Полипредикативные конструкции и их морфологическая база Новосибирск: Наука, 1980 С. 197-207).
38. Богданова В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. 204 с.
39. Бурлака Т.А. Займенниково-співвідносні складнопідрядні речення // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського Серія: філологія, 1999. - №1. С. 120-122.
40. Буслаев Ф.И. Опыт исторической грамматики. Ч. ІІ. Синтаксис. - Х., 1858. С. 33-49.
41. Буров А.А. Особенности значения сложноподчиненных предложений с осложненным местоименно-соотносительным блоком // Синтаксические отношения в сложном предложении. Калинин, 1989. С. 8-16.
42. Буров А.А. Сложноподчиненное предложение и фразовая номинация // Синтаксические связи, строение формантов и семантические отношения в сложном предложении: Сб. науч. трудов. Калинин, 1985. С. 18-27.
43. Валимова Г.В. О соотношении семантической и формальной структуры предложения // Семантическая структура предложения: Сб. статей. Ростов-на-Дону, 1978. С. 20-29.
44. Вежбицка А. Метатекст в тексте: Пер. с польс. А.В. Головачевой // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII: Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С.402-421.
45. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. V М.: Прогресс, 1970. С. 163-249.
46. Ветрова О.Г. Местоимения как средство выражения синтаксической семантики // Языковые единицы и условия их актуализации. Рига, 1986. С. 35-41.
47. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
48. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982 - 208 с.
49. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення К.: Наук. думка, 1983 - 219 с.
50. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
51. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис К.: Либідь, 1993. 348 с.
52. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Е.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія, Синтаксис К., Вища школа, 1989, 334 с.
53. Вольф Е.М. Грамматика и семантика местоимений: На материале иберо-романских языков. М.: Наука, 1974. 223 с.
54. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
55. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики (семантическая интерпретация «глубинных» и «поверхностных» структур) // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С. 77-85.
56. Гак В.Г. Категория модуса предложения: Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1978. С. 19-26.
57. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Высш. шк., 1986. 220 с.
58. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация (общие вопросы) М.: Наука, 1977 С. 230-293.
59. Галкина-Федорчук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию: Проф. Московского ун-та акад. В.В. Виноградову. -М.: Изд-во Москов. ун-та, 1958. С. 103-124.
60. Галактионова И.В. Семантические основания выделения расчлененных и нерасчлененных сложноподчиненных предложений // Синтаксис: изучение и преподавание: Сборник работ учеников В.А. Белошапковой М.: Диалог МГУ, 1997 С. 112-121.
61. Герман К.Г. Структурно-семантичний аналіз складнопідрядних речень сучасної української мови Чернівці, 1973. 53 с.
62. Гостюк Т.М. Ознаки структурної і смислової синсемантії головного речення у складі гіпотаксису // Мовознавство. 1990. - №3. С. 53-57.
63. Грамматика русского языка / За ред. В.В. Виноградова. Ч. ІІ. Т. ІІ: Синтаксис. М., 1960.
64. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767 с.
65. Грамматические исследования: функционально-стилистический аспект. Морфология. Словообразование. Синтаксис. М.: Наука, 1991. 247 с.
66. Гуйванюк Н.В. Референціальна концепція семантики речення і поняття кореферентності // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 5. Донецьк: ДонДУ, 1999. С. 111-114.
67. Гуйванюк Н.В., Гнатчук О.С., Нечипорук М.В. Семантична структура тексту: Навч. метод. посіб. - Чернівці: Рута, 2000. С. 132.
68. Гуйванюк Н.В., Кардащук О.В., Кульбабська О.В. Синтаксис сучасної української мови. Схеми і таблиці: Навч. посіб. - Чернівці: Рута, 2000. С. 132.
69. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. С. 336.
70. Гулыга Е.В. О семантике предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 21-29.
71. Гулыга Е.В. Сложноподчиненное предложение и денотативный аспект // Проблемы синтаксической семантики: Мат-лы научной конференции. М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1976. С. 110-113.
72. Гулыга Е.В. О взаимодействии смысла и синтаксической семантики // Науч. доклады высшей школы. Филологические науки. 1976. - №1. С. 67-75.
73. Давиденко М.О. Частки української мови з погляду їх складу, функції та семантики: Автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.02.02 / Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П. Драгоманова К., 1993 17 с.
74. Дерибас Л.А. Употребление союзов что и чтобы // Русский язык за рубежом. 1978. - №5. С. 24-31.
75. Дешериева Т.И. О соотношении модальности и предикативности // Вопросы языкознания. 1987. - №1. С. 34-45.
76. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. К.: Вища шк., 1987. 253 с.
77. Доценко О.Л. Оцінка як логіко-граматична категорія // Наука і сучасність: Збірник наукових праць. Ч.2. К., 1998. С. 178-183.
78. Елисеева А.Г., Селиверстова О.Н. Семантическая структура местоименного значения // Вопросы языкознания. 1987. - №1. С. 79-92.
79. Есенов Х.М. Основные средства связи компонентов сложноподчиненных предложений // Советская тюркология. 1972. - №4. С. 17-22.
80. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. В.В. Пассека и С.П. Сафроновой. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1958. 404 с.
81. Эмирова А.М. К вопросу о номинативной сущности фразеологических (идиоматических) предикатов // Вопросы языкознания. 1984. - №6. С. 114-118.
82. Жигалин Н.С. Отрицание в сложноподчиненном предложении // Русский язык в национальной школе. 1972. - №3. С. 76-80.
83. Жовтобрюх В.Ф. Семантическая структура предложений с непроцессуальными глаголами цветового обозначения в современном русском языке: Диссертация канд. филол. наук 10.02.01 / Киевский гос. пед. ин-т им. А.М. Горького Киев, 1984. 179 с.
84. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. Київ: Вища школа, 1980. 318 с.
85. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 159 с.
86. Загнітко А.П. Принципи формальної і смислової організації складного речення // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі: Зб. наук. та науково-метод. праць. Вип. III. Горлівка: ГДППМ, 1997. С. 239-247.
87. Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): У 2-х частинах. Ч І К., 1996. С. 202.
88. Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): У 2-х частинах. Ч ІІ К., 1996. С. 240.
89. Заоборна М.С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук. 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т Тернопіль, 1996. 167 с.
90. Зарецкий А.И. О местоимении // Русский язык в школе. 1940. - №6. С. 16-22.
91. Зельцер В.И. Парцеляция как прием актуализации основных синтагм сложноподчиненного предложения // Принципы и методы лексико-грамматических исследований. Науч. Доклады 2-го межкафедрального семинара аспирантов-языковедов. Л., 1973. С. 178-181.
92. Иванова А.Н. Структура местоименно-соотносительных предложений фразеологического типа в восточно-славянских языках // Методика преподавания рус. языка и литературы. Республ. научно-методич. сборник. Вып. 10. К.: Рад. шк., 1975. С. 161-167.
93. Иванова А.Н. Местоименно-соотносительные предложения в современном русском языке в сопоставлении с украинским и белорусским языками (на материале художественной прозы): Автореф. дис. канд. филол. наук. 10.02.01 / Киев. пед. ин-т им. А.М. Горького К., 1977. 25 с.
94. Иванчикова Е.А. Лексический повтор как экспрессивный прием синтаксического распространения // Мысли о современном русском языке. М.: Просвещение, 1969. С. 126-139.
95. Иванчикова Е.А. О структурной факультативности и структурной обязательности в синтаксисе // Вопросы языкознания. 1965. - №5. С. 84-94.
96. Изменения в строе сложноподчиненных предложений // Очерки по исторической грамматике русского литературного языка XIX в. / Под ред. В.В. Виноградова и Н.Ю. Шведвой. М.: Наука, 1964. 64 с.
97. Ильенко С.Г. Сложноподчиненное предложение в современном русском языке. Типология сложноподчиненных предложений. Лекция. Л.: Ленинград. пед. ин-т им. А.И. Герцена, 1976. 32 с.
98. Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. (Доклады на конференции по теоретическим проблемам синтаксиса). М.: Наука, 1969. 179 с.
99. Каранська М.У. Сполучники що, щоб і граматичні конструкції з ними в сучасній українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 136 с.
100. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 311 с.
101. Карпенок Н.М. Сложные предложения фразеологического типа с союзом чтобы // Русский язык в школе. - 1962. - №2. С. 26-29.
102. Карцевський С.О. Об асимметричном дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания XIX-XX вв. в очерках и извлечениях. Ч.2. М.: Просвещение, 1965. С. 85-90.
103. Категория бытия и обладания в языке. М.: Наука, 1977. 257 с.
104. Кващук А.Г. Синтаксис складного речення: Посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1986. 108 с.
105. Кильдибекова Т.А. Глаголы действия в современном русском языке. Опыт функционально-семантического анализа. Саратов, 1985. 157 с.
106. Кирпичникова Н.В. К изучению семантики сложного предложения современного русского языка / на материале бессоюзных конструкций со значением мотивации / Вестник МГУ, 1981, № 2. - С. 32-34.
107. Кобилянська М.Ф., Гуйванюк Н.В. Сучасна українська мова. Синтаксис. Збірник вправ. К.: Вища шк., 1981. 223 с.
108. Ковалів П. Граматика української мови. Мюнхен, 1946. 148 с.
109. Кодухов В.И. Вопросы истории и теории сложноподчиненных предложений // Проблемы русского языкознания: Ученые записки ЛГПИ им. А.И. Герцена. Т. 281. Ленинград, 1968. С. 5-95.
110. Кодухов В.И. Объективные отношения и сложноподчиненные предложения // Проблемы русского языкознания: Ученые записки ЛГПИ им. А.И. Герцена. Т. 281. Ленинград, 1968. С. 190-298.
111. Кокорина С.И. О реализации структурной схемы предложения // Вопросы языкознания. 1975. - №3. С. 73-83.
112. Колосова Т.А. О диктуме и модусе в сложном предложении // НДВШ. Филологические науки. 1979. - №2. С. 47-53.