Скрипник Юлія Сергіївна Вербалізація мегаконцепту ХВ0Р0БА в латинській мові

brief description

Скрипник Юлія Сергіївна, викладач кафедри іноземних мов Запорізького державного медичного університету: «Вербалізація мегаконцепту ХВ0Р0БА в латинській мові» (01.02.14 - класичні мови. 0кре- мі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса

Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
СКРИПНИК ЮЛІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 811.124’373.46:61]-13
ДИСЕРТАЦІЯ
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ МЕГАКОНЦЕПТУ ХВОРОБА В ЛАТИНСЬКІЙ
МОВІ
10.02.14 – класичні мови. окремі індоєвропейські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання
ідей, результатів, текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело ___________ Скрипник Ю.С
Науковий керівник: Звонська Леся Леонідівна, доктор філологічних наук,
професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………... 2
ABSTRACT…………………………………………………………………... 5
Список опублікованих праць за темою дисертації………………………… 8
Список авторів та їх творів, які використані в дисертації………………... 11
Список умовних скорочень…………………………………………………. 13
ВСТУП ……………………………………………………………………… 14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ... 21
1. 1. Методологія та принципи сучасних концептологічних
досліджень………………………………………………………………..
21
1. 2. «Концепт» – ключове поняття лінгвокультурології та
лінгвокогнітології……………………………………………………….. 28
1. 2. 1. Проблема типології концептів…………………………………. 36
1. 2. 2. Напрями та методи доcлідження структури концепту………. 41
1. 2. 3. Моделювання фрейму як метод опису структури концепту…. 48
Висновки до Розділу 1………………………………………………………. 54
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ МЕГАКОНЦЕПТУ ХВОРОБА
ЯК ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ…………………………….. 56
2. 1. Еволюція концепцій здоров’я та хвороби в античному
суспільстві..................................................................................................
56
2. 2. Внутрішня форма номенів MORBUS, AEGROTATIO, VITIUM
в контексті зміни уявлень про хворобу………………………………... 68
2. 3. Методика моделювання мегаконцепту ХВОРОБА в латинській
мові……………………………………………………………………….. 71
Висновки до Розділу 2………………………………………………………. 76
РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЮВАННЯ МЕГАКОНЦЕПТУ ХВОРОБА………... 78
3. 1. Моделювання ядра гіпоконцепту MORBUS в латинській
мові……………………………………………………………………….. 78
3. 1. 1. Моделювання периферії номінативного поля гіпоконцепту
MORBUS ………………………………………………………………… 82
3. 1. 2. Парадигматичні зв’язки вербалізаторів гіпоконцепту
10
MORBUS…………………………………………………………………. 92
3. 1. 3. Синтагматичні зв’язки вербалізаторів гіпоконцепту
MORBUS ……………………………………………………………….... 100
3. 1. 4. Вербалізація гіпоконцепту MORBUS в пареміях……………... 104
3. 1. 5. Структура фрейму MORBUS в латинському
лінгвоокультурному просторі……………………………………...…… 109
3. 2. Моделювання ядра гіпоконцепту AEGROTATIO в латинській
мові……………………………………………………………………….. 113
3. 2. 1. Моделювання периферії номінативного поля гіпокнцепту
AEGROTATIO…………………………………………………………… 117
3. 2. 2. Парадигматичні зв’язки вербалізаторів гіпоконцепту
AEGROTATIO …………………………………………………………... 123
3. 2. 3. Синтагматичні зв’язки вербалізаторів гіпоконцепту
AEGROTATIO …………………………………………………………... 131
3. 2. 4. Вербалізація гіпоконцепту AEGROTATIO в пареміях ………. 133
3. 2. 5. Структура фрейму AEGROTATIO в латинському
лінгвокультурному просторі……………………………………………. 135
3. 3. Моделювання ядра гіпоконцепту VITIUM в латинській мові….. 141
3. 3. 1. Моделювання периферії номінативного поля гіпоконцепту
VITIUM ………………………………………………………………….. 147
3. 3. 2. Синтагматичні зв’язки вербалізаторів гіпоконцепту
VITIUM…………………………………………………………………... 154
3. 3. 3. Вербалізація гіпоконцепту VITIUM в пареміях………………. 156
3. 3. 4. Структура фрейму VITIUM в латинському
лінгвокультурному просторі……………………………………………. 169
4. 1. Когнітивний обшир мегаконцепту ХВОРОБА в латинській
мові……………………………………………………………………….. 169
Висновки до Розділу 3………………………………………………………. 184
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….. 192
Додаток А. Список опублікованих праць за темою дисертації…………… 226
11
Список авторів та їх творів, які використані в дисертації1
AG Aulus Gellius «Noctes Atticae»
Amm Ammianus Marcellinus «Rerum Gestarum»
Apul. Apol. Apuleius «Apologia»
Aur Marcus Aurelius «M. Antonius Imperator Ad Se Ipsum»
Caes. Gal. C. Iulius Caesar «Commentarii de bello Gallico»
Caes. Gal. C. Iulius Caesar «Commentarii de bello Gallico»
Catul. C. Valerius Catullus «Carmina»
Cels. A. Cornelius Celsus «De medicina»
Cic. de orat. M. Tullius Cicero «De oratore»
Cic. Fam. M. Tullius Cicero «Epistulae ad familiares»
Cic. N.D. M. Tullius Cicero «De Natura Deorum»
Cic. Off. M. Tullius Cicero «De оfficiis»
Cic. Phil. M. Tullius Cicero «Philippicae»
Cic. Pis. M. Tullius Cicero «In Pisonem»
Col. L. Iunius Moderatus Columella «De re rustica»
Hom. Il. Homer «Iliad»
Hor. Serm. Q. Horatius Flaccus «Sermones»
Liv T. Livius «Ab Urbe condita»
Lucr. T. Lucretius Carus «De rerum natura»
Nep. Cha. Cornelius Nepos, «Chabrias»
Nep. Them. Cornelius Nepos «Themistocles»
Ov. Pont P. Ovidius Naso «Epistulae ex Ponto»
Pl. Am. T. Maccius Plautus «Amphitruo»
Pl. Bac T. Maccius Plautus «Bacchides»
Pl. Cas. T. Maccius Plautus «Casina»
Pl. Cist T. Maccius Plautus «Cistellaria»

1 Твори латинських авторів цитуються за електронною базою даних Library of Latin Texts – Series A [244].
Скорочення імен авторів та назв творів подано згідно із прийнятими у Oxford Latin Dictionary [239, c. IXXXI]
12
Pl. Cur. T. Maccius Plautus «Curculio»
Pl. Mil. T. Maccius Plautus «Miles gloriosus»
Pl. Mos. T. Maccius Plautus, Mostellaria
Pl. Ps. T. Maccius Plautus «Pseudolus»
Pl. Truc T. Maccius Plautus «Truculentus»
Plat. Phaedo Plato, Phaedo
Plat. Tim. Plato, Timaeus
Plin. Nat. C. Plinius Caecilius Secundus “Naturalis historia”
Sal. Cat. C. Sallustius Crispus «Conjuratio Catilinae»
Sen. Ben. L. Annaeus Seneca «De beneficiis»
Sen. Ep. L. Annaeus Seneca «Epistulae morales ad Lucilium»
Sen. Oed. Seneca «Oedipus»
Tac. Ann. Cornelius Tacitus «Annales»
Tac. Dial. Cornelius Tacitus «Dialogus de Oratoribus»
Ter. Eu. P. Terentius Afer «Eunuchus»
Verg. A. P. Vergilius Maro «Aeneis»
Vitr. Vitruvius Pollio «De Architectura»
13
Список умовних скорочень
C M. Tullius Cicero
CA Caelius Aurelianus (Siccensis)
CC А. Cornelius Celsus
Cld Clаudius Clаudiаnus
Ctl C. Vаlerius Cаtullus
CА Cаelius Аureliаnus (Siccensis)
Dig Digestа (libri Pаndectаrum)
H Q. Horаtius Flаccus
J D. Junius Juvenаlis
Just M. Juniаnus Justinus
L T. Livius
Lcn M. Аnnаeus Lucаnus
Lcr T. Lucretius Cаrus
LM C. Lucilius (Mаjor)
Mаn M. Mаnilius
Obs Julius Obsequens
Pl T. Mаccius Plаutus
Pt T. Petronius Аrbiter
Pаll Rutilius Tаurus Аemiliаnus Pаllаdius
Q M. Fаbius Quintiliаnus
QC Q. Curtius Rufus
Scr Scribonius Lаrgus
St P. Pаpinius Stаtius
T C. Cornelius Tаcitus
Tert Q. Septimius Florens Tertulliаnus
Tib Аlbius Tibullus
V P. Vergilius Mаro
Veg Flavius Vegetius Renatus
VP C. Vellejus Pаterculus
14
ВСТУП
Протягом останніх років фокус лінгвістичних досліджень зміщується
від системоцентризму до антропоцентризму. Цікавість для дослідників
становить не мова як система, а людина як творець мови, загадкове буття
мови в людській свідомості. Масштабне дослідження концептосфери
сучасних мов, створення антологій концептів, наявність великої кількості
лінгвістичних шкіл, які використовують свої специфічні методики
дослідження концептів, увиразнюють актуальність лінгвоконцептуальних
розвідок. Особливу роль у концептосфері будь-якої мови відіграють
концепти на позначення фізіолого-психологічного стану людини, які
належать і до наївної, і до наукової картини світу людини як носія мови.
Концепти ЗДОРОВ’Я та ХВОРОБА взаємопов’язані водночас із
концептами ЖИТТЯ та СМЕРТЬ, БЛАГО, ЗЛО, а тому є найсуттєвішими
культурними та психологічними домінантами. Здоров’я визначається як
аксіоматична цінність, хвороба – як те, що порушує оптимальний
природний стан організму. Сотні медичних університетів готують
фахівців, головною метою діяльності яких є боротьба з хворобами, їх
ідентифікація та лікування. Історичні обставини нерозривно пов’язали
свого часу латину та медицину, які стали єдиним цілим, змінивши та
збагативши одна одну. Усе це увиразнює необхідність дослідження
уявлення про здоров’я та хворобу, які сформувалися в античності.
Вибір для дослідження мегаконцепту ХВОРОБА мотивований його
універсальною значущістю і водночас специфічністю для кожної людини.
Цей концепт є надзвичайно цікавим для аналізу в аспекті вивчення
відмінностей між сучасним розумінням сутності хвороби та тими
уявленнями, які склалися про цей феномен в античному світі, зокрема в
римському суспільстві.
Методологічною основою роботи є принцип діалектичного
взаємозв’язку лінгвальних та екстралінгвальних явищ, а також:
15
– розроблені в сучасному мовознавстві найновітніші
лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний підходи (М. Ф. Алефіренко
[1, 2], Н. Д. Арутюнова [11, 12], С. О. Аскольдов [17], Е. В. Бабаєва [19],
Г. Ю. Богданович [36], М. М. Болдирєв [38, 39], А. А. Вежбицька [46, 47],
Є. М. Верещагін [49, 50], С. Г. Воркачов [52, 53], В. В. Воробйов [56, 57],
О. П. Воробйова [58], Г. В. Гафарова [60], І. О. Голубовська [62, 63, 64],
А. А. Григорян [66], В. З. Дем’янков [73, 74], С. А. Жаботинська [77, 78],
В. В. Жайворонок [79, 80], О. О. Залевська [82, 83], В. Л. Іващенко [93 ],
В. І. Карасик [98, 99. 100], В. В. Красних [118, 120], О. С. Кубрякова
[125, 126], С. Х. Ляпін [136], В. А. Маслова [143, 144], М. Мінський [151],
М. В. Нікітін [157], С. Є. Нікітіна [158], М. В. Пименова [170 – 177],
З. Д. Попова [183, 184], Н. В. Попова [188], В. І. Постовалова [189],
А. М. Приходько [192, 193], Г. Г. Слишкін [223], Ю. С. Степанов
[232, 233], Й. А. Стернін [234, 235], І. А. Тарасова [237], В. М. Телія
[239, 240, 241], А. А. Уфімцева [255], Ч. Філлмор [256, 257], О. Й. Шейгал
[267, 268], J.Bartmiński [281], W. Croft [282], J. Derrida [281], R. Jackendoff
[288, 289], R. Langacker [294], E. Rosh [298, 298]);
– праці, присвячені дослідженню концептів ЗДОРОВ’Я /
ХВОРОБА на матеріалі сучасних мов (Н. Г. Архипова [16], Є. І. Кириленко
[103], Н. Є. Некора [154], Л. О. Тимошенко [243], Л. В. Туленінова [248],
В. І. Песоцька [168], О. Ю. Петкау [169], О. М. Усачова [253]);
– роботи, присвячені дослідженню концептів на матеріалі
класичних мов (Л. Л. Звонська [86, 87, 88, 89, 90], М. Н. Лазарєва [128],
Г. Д. Малунова [138, 139, 140], Г. С. Поліщук [180], А. О. Попова [188],
М. А. Таривердієва [238], В. М. Шовковий [269, 270, 271]).
Основною методологічною презумпцією нашої роботи є те, що
концепт може виступати одиницею як лінгвокогнітивного, так і
лінгвокультурологічного дослідження.
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена, по-перше,
панхронічною важливістю проблем фізіолого-психологічного стану
16
людини, а по-друге, низьким рівнем опрацювання цього концепту на
матеріалі латинської мови. Наразі все ще не з’ясована лінгвокультурна
специфіка цього концепту, що могло б доповнити наші знання про
особливості ментальності давніх римлян, модус побутування цього
концепту в межах давньоримської картини світу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Україна і сучасний світ: міжмовний та міжкультурний діалог» (номер
державної реєстрації 16 БФ044–01), затвердженої Міністерством освіти і
науки України.
Метою дослідження є комплексний аналіз вербалізацій концепту
ХВОРОБА в латинській мові в контексті когнітивно-семантичного та
лінгвокультурологічного підходів.
Сформульована нами мета дослідження передбачає розв’язання
таких завдань:
- запропонувати оптимальний модус моделювання мегаконцепту
ХВОРОБА, розробити й обґрунтувати методику його аналізу;
- дослідити еволюцію уявлень про здоров’я та хвороби протягом
античної доби шляхом аналізу наукових, публіцистичних, філософських
творів Давньої Греції та Риму;
- визначити мовні засоби репрезентації мегаконцепту ХВОРОБА в
латинській мові;
- установити концептуальні ознаки, що зумовлюють домінанти
змістового наповнення мегаконцепту ХВОРОБА, змоделювати та описати
на основі отриманих результатів структуру концепту;
- дослідити мовленнєві реалізації концепту в науковому,
історичному, філософському, поетичному дискурсах;
- проаналізувати мовленнєві маніфестації мегаконцепту ХВОРОБА в
латинській мові, виявити їх спільні та відмінні риси;
17
- визначити універсальні та специфічні особливості мегаконцепту
ХВОРОБА, реалізованого засобами латинської мови.
Об’єктом дослідження є мегаконцепт ХВОРОБА в латинській мові.
Предмет дослідження ‒ особливості вербалізації гіпоконцептів
MORBUS, AEGROTATІO, VІTІUM у контексті їх семантичного
наповнення.
Матеріалом дослідження є 369 лексичних одиниць-вербалізаторів
номінативного поля мегаконцепту ХВОРОБА, отримані на основі
суцільної вибірки з тлумачних, історичних, синонімічних словників
латинської мови, а також корпусів досліджуваної мови;
2176 вербалізаторів, вилучених із філософських, медичних, історичних,
поетичних творів найвизначніших філософів (Цицерона, Сенеки), істориків
(Тіта Лівія, Цезаря та ін.), медиків (Авла Корнелія Цельса, Плінія
старшого), поетів (Горацій, Овідій, Ювенал).
Джерельною базою роботи є твори римської літератури періоду ІІІ ст. до
н.е. – ІІІ ст. н.е.: Авла Корнелія Цельса, Плінія Старшого, Луція Юнія
Модерата Колумелли, Луція Аннея Сенеки старшого, Марка Туллія Цицерона,
Марка Фабія Квінтіліана, Тіта Лівія, Гая Светонія Транквіла, Авла Геллія,
Квінта Горація Флакка, Публія Овідія Назона, Децима Юнія Ювенала
(усього – 1031 розгорнутий текстовий фрагмент); словники латинської мови
І. Дворецького, Л. Скорини, В. Литвинова, Oxford Latіn Dіctіonary (1968),
електронний словник ABBYY Lіngvo-Onlіne та ін.
Методи дослідження. Вибір методів аналізу зумовлений
специфікою об’єкта та завданнями дослідження. У дисертації використано
такі методи: описовий, що передбачає використання прийомів
інвентаризації, класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ у
синхронії; зіставний – для вcтановлення спільного та відмінного у
вербалізаціях гіпоконцептів MORBUS, AEGROTATІO, VІTІUM; метод
аналізу словникових дефініцій імен концепту; метод суцільної вибірки
мовного мaтеріaлу – для визначення лексем, які вербалізують мегаконцепт
18
ХВОРОБА; метод компонентного аналізу – для з’ясування семaнтичної
структури лексем, що вербалізують концепт; метод контекстуального
аналізу; метод когнітивної інтерпретації – для моделювання мовних
даних, які були отримані в процесі дослідження; метод історикоетимологічного аналізу – для визначення особливостей розвитку змісту
концепту; метод кількісно-якісного аналізу – для з’ясування кількісних
співвідношень шляхом здійснення підрахунків.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній
уперше: а) здійснено дослідження мегаконцепту ХВОРОБА на матеріалі
латинської мови в синхронічному модусі; б) досліджено особливості
вербалізації гіпоконцептів MORBUS, AEGROTATІO, VІTІUM у контексті
з’ясування специфіки їх семантичного наповнення; в) змодельовано
структуру семантичного наповнення мегаконцепту ХВОРОБА з
урахуванням його власне мовних і мовленнєво-дискурсивних
особливостей.
Теоретичне значення дослідження полягає в розвитку основних
положень лінгвоконцептології, лінгвокультурології та аксіологічної
лінгвістики, розбудові ієрархії мовно-культурних цінностей римського
соціуму, розробленні новітніх підходів до аналізу структури та змістового
наповнення концепту на матеріалі мертвих мов, зокрема латинської.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати
можуть бути використані при читанні теоретичних курсів із загального
мовознавства, латинської мови, теорії міжкультурної комунікації,
спецкурсів із лінгвокультурології та лінгвокогнітивістики, а також на
заняттях з латинської текстології, герменевтики, культурології античного
світу.
Особистий внесок здобувача. Усі результати наукового
дослідження отримані дисертантом особисто, всі статті написані
одноосібно.
Апробація результатів роботи. Основні положення та результати
19
дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри
загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, а також на дванадцяти
науково-практичних конференціях та наукових читаннях: Міжнародній
науковій конференції «Етнознакові функції культури: мова, література,
фольклор» (м. Київ, 17 жовтня 2013 р.); Міжнародній науковій конференції
«Сучасна філологія: парадигми, напрямки, проблеми» (м. Київ, 9 жовтня
2014 р.); VІІ Міжнародній науковій конференції «Іноземна філологія у
XXІ столітті» (м. Запоріжжя, 17–18 жовтня 2014 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Мова в професійному вимірі: комунікативнокультурний аспект» (м. Харків, 17–18 грудня 2014 р.); Наукових читаннях
«Античний світ і сучасність», присвячені 20-річчю відновлення
спеціальності «Мова і література (класичні)» (м. Київ, 10 квітня 2014 р.);
Міжнародній науковій конференції «Пріоритети мовознавчої науки у
контексті глобалізаційних процесів» (м. Київ, 12–13 листопада 2015 р.),
VІІІ Міжнародній науковій конференції «Іноземна філологія у
ХХІ столітті» (м. Запоріжжя, 7–8 жовтня 2016 р.); Міжнародній науковій
конференції «Україна і сучасний світ: міжмовний та міжкультурний
діалог» (м. Київ, 25-26 жовтня 2016 р.); Міжнародній науковій онлайнконференції «Urgent problems of phіlology аnd lіnguіstіcs» (м. Будапешт,
30 жовтня 2016 р.); Міжнародній науковій онлайн-конференції «Problems
of Humanities and Social Sciences» (м. Будапешт, 20 листопада 2016 р.);
Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та
студентів «Сучасні аспекти медицини та фармації – 2017» (м. Запоріжжя,
11-12 травня 2017 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні й практичні результати
дослідження викладено в 10 одноосібних публікаціях, із яких 5 – статті у
наукових фахових виданнях України, 3 – статті в міжнародних виданнях,
що індексуються в наукометричних базах, 2 – наукові праці апробаційного
характеру.
20
Структура та обсяг. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаної літератури та додатка. Загальний
обсяг роботи становить 227 с., із яких 191 с. – основний текст, 35 с. –
список використаної літератури (308 найменувань, у тому числі 29 –
іноземними мовами). Дисертацію ілюстровано 12 діаграмами та 5
схемами.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене лінгвістичне дослідження вербалізації мегаконцепту
ХВОРОБА в латинській мові дозволило зробити такі висновки:
1. Встановлено, що дослідження мегаконцепту ХВОРОБА передбачає
застосування синкретичного підходу, методів когнітивної лінгвістики та
лінгвокультурології, проте неможливість проведення експерименту, що є
вкрай важливим для когнітивного підходу, спричинює зміщення фокусу
дослідження в лінгвокультурологічну площину.
2. Ґрунтовний аналіз історії античної медицини та філософії дозволив
визначити такі концепції здоров’я та хвороби: 1) уявлення про хворобу як
зовнішнє втручання вищих сил, волю богів; 2) концепція рівноваги
життєвих соків в організмі людини; 3) «пневматична» концепція;
4) науково-матеріалістична концепція.
3. З’ясовано, що мегаконцепт ХВОРОБА в латинській мові включає в
себе такі гіпоконцепти: MORBUS, VITIUM, AEGROTATIO, кожен із яких
потребує окремого дослідження.
4. Доведено, що в структурі номінативного поля гіпоконцепту MORBUS
ядром є іменник morbus, i m, прикметники morbosus, a, um, morbidus, a, um та
morbifer, a, um, дієслова morbifico, avi, atum, are та remorbesco,-,-,ere. Також
виділено два мікрополя: Мікрополе 1 «Хвороба як загальнолюдське явище»,
що включає 73 лексеми (63% від загальної кількості), та Мікрополе 2 «Назва
конкретної хвороби», що містить 43 лексеми (37% від загальної кількості).
Мікрополе 2 охоплює назви хвороб грецького походження (16 лексем,
14% від загальної кількості), назви хвороб латинського походження, які
репрезентовано однослівним терміном (12 лексем, 10% від загальної
кількості), та назви хвороб – складені терміни з узгодженим чи неузгодженим
означенням (16 термінів, 14% від загальної кількості).
5. У результаті аналізу вербалізацій гіпоконцепту MORBUS у
пареміях визначено такі тематичні групи: 1. «Момент наступу/ відступу
190
MORBUS» (4 паремії, 21% від загальної кількості); 2. «Важливість
визначення причини MORBUS» (7 паремій, 37 %); 3. «Процес лікування
MORBUS» (6 паремій, 32%); 4. «Філософське переосмислення MORBUS»
(2 паремії, 10%).
6. Фреймове моделювання гіпоконцепту MORBUS засвідчило, що
вершиною фрейму є «Хвороба, захворювання», а також визначено такі
субфрейми: Субфрейм 1 «Процес лікування хвороби», Субфрейм 2
«Наступ, причина хвороби» та Субфрейм 3 «Душевні муки та недоліки».
7. У результаті побудови номінативного поля гіпоконцепту
AEGROTATIO визначено його ядро та 3 мікрополя приядерної зони:
Мікрополе 1 «Хвороба, недуга», Мікрополе 2 «Сум, скорбота» та
Мікрополе 3 «Важкість, ускладнення, безсилля».
8. Паремії, пов’язані з гіпоконцептом AEGROTATIO, скласифіковано
на такі тематичні групи: 1. «Здоров’я – найвище благо»; 2. «Надія на краще
допомагає побороти хворобу»; 3. «У процесі лікування важливий
моральний стан хворого».
9. У результаті фреймового моделювання гіпоконцепту AEGROTATIO
виявлено такі складники: вершина фрейму «Погіршення стану / здоров’я»;
субфрейми: Субфрейм 1 «Тілесна хвороба, недуга» та Субфрейм 2
«Погіршення стану / властивостей душі», який має два слоти: «Пригнічення,
сум, скорбота» та «Ницість, душевна нікчемність занепад моральних якостей».
10. У структурі номінативного поля VITIUM виділено ядро та три
мікрополя: Мікрополе 1«Набуття вад, псування», Мікрополе 2 «Душевне і
тілесне розбещення» та Мікрополе 3 «Хвороба, недуга».
11. Паремії, що репрезентують VITIUM у наївній картині світу давніх
римлян, розподілено на чотири тематичні групи: 1. «VITIUM» як
властивість кожної людини», 2. «VITIUM як те, з чим треба боротися»,
3. «VITIUM – вади морального характеру давніх римлян», 4. «Проблема
розрізнення доброго та поганого».
12. Розбудовано фрейм гіпоконцепту VITIUM, у складі якого:
191
Субфрейм 2 «Вада морального характеру» та Субфрейм 3 «Провина,
помилка». Субфрейм 2 поділяється на два слоти: Слот 1 «Негативні
моральні якості давніх римлян» та Слот 2 «Втрата жіночої честі,
цнотливості». Перший слот другого субфрейму дозволяє доповнити
перелік вад, які вважалися римлянами неприйнятними, – заздрість,
нечесність, підозри, ворожість, недостатня ласкавість, люб’язність (для
жінок), бажання здаватися дотепником, схильність бачити в усьому лише
поганий бік, недоброзичливість. Також виокремлено специфічне поняття
«homo vitiosus» як характеристика людини, що насичена вадами, погана,
зіпсована. Субфрейм 3, у свою чергу, поділяється на такі слоти:
Слот 1 «Звинувачення» та Слот 2 «Помилка при ауспіціях».
13. Когнітивні ознаки мегаконцепту ХВОРОБА в латинській мові
представлено у вигляді таблиці, що містить тематичні групи «Хвороба як
загальне явище» та «Конкретний вид хвороби». Перша група включає
сигніфікати 1.1. Невідповідність нормі, 1.2. Пасивність, слабкість,
1.3. Почуття та відчуття людини та 1.4. Пошкодження цілісності.
Конкретні хвороби розподілені за групами: 2.1. Зовнішній вигляд людини
або частини її тіла/органу, 2.2. Стан хворої людини, 2.3. Локалізація,
2.4. Симптоми, 2.5. Причина, 2.6. Душевні хвороби, 2.7. Епідемія, пошесть.
14. Доведено, що мегаконцепт ХВОРОБА в римській ментальності
пов’язаний із концептами СМЕРТЬ, ЗЛО, ЗДОРОВ’Я, СТАРІСТЬ, БІЛЬ.
Перспектива майбутніх студій убачається в подальшій розробці
концепту ЗДОРОВ’Я, дослідженні вербальних рефлексацій гіпоконцептів
MORBUS, AEGROTATIO, VITIUM на матеріалі інших
західноєвропейських мов та їх порівняльному аналізі, глибшій розробці
VITIUM як окремого концепту з використанням методик порівняльноісторичного мовознавства, що дозволило б простежити розвиток змісту
цього концепту в діахронії, оскільки аналізований концепт демонструє
широке буттєве переосмислення у філософському дискурсі.