СЛІДЧІ ПОМИЛКИ: ШЛЯХИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ ТА УСУНЕННЯ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДЗЮРБЕЛЬ АНДРІЙ ДАРІЙОВИЧ

УДК 343.102+343.132+343.159

СЛІДЧІ ПОМИЛКИ:
ШЛЯХИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ ТА УСУНЕННЯ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Баулін Олег В’ячеславович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ–2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДЧИХ ПОМИЛОК 11
1.1. Поняття та сутність слідчих помилок 11
1.2. Класифікація слідчих помилок 29
1.3. Причини слідчих помилок 41
Висновки до розділу 1 52
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА СЛІДЧИХ ПОМИЛОК 53
2.1. Однобічність і неповнота дослідження обставин кримінальної справи 53
2.2. Істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону 72
2.3. Неправильне застосування кримінального закону 85
Висновки до розділу 2 94
РОЗДІЛ 3 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАСОБИ ВИЯВЛЕННЯ, ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА УСУНЕННЯ СЛІДЧИХ ПОМИЛОК 96
3.1. Прокурорський нагляд як засіб виявлення, попередження та усунення слідчих помилок 96
3.2.Судовий контроль як засіб виявлення, попередження та усунення слідчих помилок 110
3.3. Процесуальний контроль начальника слідчого відділу як засіб виявлення, попередження та усунення слідчих помилок 125
3.4. Виявлення та усунення слідчих помилок під час судового розгляду кримінальних справ 138
Висновки до розділу 3 151
ВИСНОВКИ 155
ДОДАТКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГСУ – Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України
ГУ МВС України – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України
КК – Кримінальний кодекс
КМУ – Кабінет міністрів України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НАВСУ – Національна академія внутрішніх справ України
ОВС – орган (-ни) внутрішніх справ
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
ППВСУ – Постанова Пленуму Верховного Суду України
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ГПУ – Генеральна прокуратура України
КСУ – Конституційний суд України
ВНДІ – Всесоюзний науково-дослідний інститут
НДІ – Науково-дослідний інститут
СІЗО – Слідчий ізолятор

ВСТУП

Актуальність теми. Досягнення основних цілей кримінально-правової політики держави, багато в чому обумовлено тим, наскільки законно та юридично грамотно проведено досудове розслідування кожної кримінальної справи. Провідну роль у цьому процесі відіграють органи досудового слідства, якими є слідчі прокуратури, органів безпеки, внутрішніх справ і податкової міліції. Слідчий як службова особа, яка уповноважена здійснювати кримінально-процесуальну діяльність, залежно від своїх суб’єктивних поглядів і мотивів, якими керується при проведенні кримінально-процесуальних дій та прийнятті кримінально-процесуальних рішень, може допустити, як будь-яка людина, помилку та спрямувати досудове розслідування на не правильний шлях.
У сучасній правоохоронній практиці поширення слідчих помилок стало чинником, який суттєво заважає результативній діяльності органів досудового слідства і досягненню завдань кримінального судочинства. Саме слідчі помилки є причиною втрати доказів, додаткового розслідування, скасування постанов слідчих, закриття кримінальних справ за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, незаконних затримань осіб за підозрою у вчиненні злочину та інших негативних наслідків. Слідчі помилки призводять до помилок судових, які знаходять прояв у неправильній оцінці дій підсудних, необґрунтованому засудженні невинуватих, і зменшують авторитет органів кримінальної юстиції в українському суспільстві.
Увага науковців до цієї проблеми є постійною. У юридичній літературі питанням, пов’язаним зі слідчими помилками, присвячені праці А.М. Баранова, Р.С. Бєлкіна, В.І. Власова, М.М. Вопленка, В.В. Воскресенського, В.І. Галагана, В.В. Гевка, Н.Л. Гранат, М. М. Гультая, Л.П. Ісмакаєва, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, Ю.В. Кореневського, В.С. Кузьмічова, В.О. Лазарєвої, В.Й. Левонця, А.Б. Марченка, О.Р. Михайленка, О.Д. Назарова, О.Б. Соловйова, М.С. Токаревої, С.А. Шейфера, А.А. Ширванова та інших науковців.
При дослідженні за темою дисертації використовувались праці О.Я. Баєва, М.І. Бажанова, О.М. Ларіна, В.Т. Маляренка, М.М. Михєєнка, Я.О. Мотовиловкера, В.О. Навроцького, В. Т. Нора, В.А. Познанського, І.Л. Петрухіна, Б.В. Романюка, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила та інших відомих вчених.
У 2007 р. А.Б. Марченко захистив дисертацію за темою «Слідчі помилки та шляхи їх подолання», в якій з позицій сучасної криміналістики розглядаються поняття і класифікація слідчих помилок і можливості їх профілактики.
У 2008 році вийшла монографія М.М. Гультая «Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України. Стадії досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду та апеляційного провадження», яка присвячена питанням виявлення, виправлення та усунення слідчих помилок під час судового контролю. Проте, комплексного дослідження саме кримінально-процесуальних засобів виявлення, попередження та усунення слідчих помилок ще не проводилось, що і спонукало до вивчення цього питання. Також серед фахівців немає єдності у визначенні слідчої помилки та її видів. Актуальність вказаних проблем, недостатність їх висвітлення в кримінально-процесуальній літературі стали визначальними при обранні теми дисертаційного дослідження.
Перш за все, потребують удосконалення процесуальні засоби їх виявлення, запобігання та усунення, оскільки стан їх регламентації у вітчизняному законодавстві є далеким від ідеалу. А за судовою статистикою лише упродовж 2005 2009 рр. повернуто на додаткове розслідування для усунення виявлених судами в роботі органів досудового слідства недоліків та процесуальних порушень понад 58 тис. кримінальних справ, або 6,14 % від числа тих, провадження в яких було закінчено.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755) та основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 рр. Робота спрямована на реалізацію положень Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1911-р), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767), Програми реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ (наказ МВС України від 28.10.2007 № 411).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад розуміння сутності слідчих помилок, кримінально-процесуальної форми, практичних положень щодо їх попередження, виявлення та усунення.
Відповідно до мети автор поставив перед собою такі завдання:
– уточнити поняття слідчої помилки;
– визначити види слідчих помилок;
– встановити причини слідчих помилок
– здійснити класифікацію слідчих помилок;
– визначити і охарактеризувати структуру слідчих помилок;
– розкрити проблеми та недоліки законодавчого регулювання процесуальних засобів попередження, виявлення та усунення слідчих помилок;
– запропонувати та обґрунтувати пропозиції вдосконалення кримінально-процесуальних засобів щодо попередження, виявлення та усунення слідчих помилок.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають при попередженні, виявленні та усуненні слідчих помилок заходами кримінально-процесуального реагування.
Предмет дослідження – слідчі помилки: шляхи їх попередження, виявлення та усунення.
Методи дослідження визначаються специфікою роботи та поставленими завданнями. Загальним у роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. Для вирішення завдань теми дослідження використовувалися також такі методи: соціологічний (анкетування й інтерв’ювання) – для опитування слідчих (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); статистичний – для узагальнення матеріалів дослідчих перевірок та матеріалів кримінальних справ (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); системного аналізу – для аналізу положень чинного законодавства України, їх проектів, наукових праць з метою вивчення розвитку уявлень про слідчі помилки, їх причини та процесуальні засоби виявлення, попередження та усунення таких помилок (розділи 1, 2, 3); системно-структурний – для визначення критеріїв класифікації слідчих помилок і структури слідчих помилок (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); формально-юридичний – для співставлення норм чинного КПК та його проектів, обґрунтування висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення (розділи 2, 3).
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення 305 кримінальних справ, у яких допущені слідчі помилки, анкетування 248 слідчих. Дисертант використав також власний, понад десятирічний, досвід практичної роботи на посаді слідчого та керівника слідчого підрозділу в УМВС України в Тернопільській області.
Наукова новизна одержаних результатів. У кримінально-процесуальній науці дисертація є одним з перших в Україні комплексних досліджень питань щодо попередження, виявлення та усунення слідчих помилок. Відповідно до одержаних автором у процесі дослідження наукових результатів,
вперше:
– запропоновано наділити начальника слідчого відділу правом скасовувати незаконні постанови слідчого про зупинення досудового слідства;
– обґрунтовано доповнення ст. 232 КПК наступним положенням: «Суддя може винести окрему постанову, якщо ним при здійсненні судового контролю в досудових стадіях кримінального процесу виявлено слідчі помилки»;
– сформульовано висновок, про те що прокурор зобов’язаний до початку судового розгляду скарги особи на рішення слідчого перевірити, чи є це рішення законним та обґрунтованим. У випадку скасування прокурором постанови слідчого, суддя зобов’язаний закрити провадження у справі;
– доведено, що з КПК необхідно виключити ст.ст. 2367, 2368;
– обґрунтовано, що ст. 1141 КПК доцільно доповнити положенням, яке надасть начальнику слідчого відділу право звертатися до прокурора з клопотанням про скасування незаконних і необґрунтованих постанов слідчого;
– обґрунтовано доцільність уніфікації строків розгляду прокурором і судом скарги на постанову слідчого про закриття справи;
удосконалено:
– поняття слідчої помилки;
– критерії класифікації слідчих помилок;
– характеристику структури слідчих помилок;
– наукову позицію щодо доцільності скасування інституту повернення судом кримінальних справ на додаткове розслідування;
дістало подальшого розвитку:
– наукова аргументація щодо доцільності класифікації слідчих помилок на такі види як односторонність і неповнота дослідження, неправильне застосування кримінального закону, порушення процесуального закону;
– характеристика причин слідчих помилок;
– наукове розуміння сутності неповноти дослідження обставин справи, неправильного застосування кримінального закону і порушення процесуального закону під час досудового слідства;
– обґрунтування пропозицій щодо удосконалення законодавчої регламентації прокурорського нагляду, судового і відомчого процесуального контролю, як процесуальних засобів виявлення, попередження та усунення слідчих помилок, про: продовження прокурором строку перевірки заяв та повідомлень про злочини до одного місяця; вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої особі незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності, при постановленні виправдувального вироку; надання начальнику слідчого відділу права здійснювати контроль за розглядом слідчим заяв та повідомлень про злочини і скасовувати незаконні постанови підлеглого йому слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи та її закриття.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що, пропозиції, рекомендації та висновки є певним вкладом у теорію кримінального процесу і використовуються у:
законотворчій діяльності – для удосконалення чинного КПК і проекту нового КПК України, а також у процесі підготовки інших нормативних актів, що регулюють діяльність органів кримінальної юстиції. Основні положення і висновки дисертації сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (лист КНУВС №46/12 від 16.04.2010);
практичній діяльності органів досудового слідства МВС України – з метою недопущення слідчих помилок (акти впровадження в практичну діяльність Головного слідчого управління МВС України №13/7-8860 від 10.06.2009, слідчого управління УМВС України в Тернопільській області від 14.04.2010);
навчально-методичній роботі – при підготовці окремих розділів навчальних та навчально-методичних посібників з курсу «Кримінальний процес» і «Судові та правоохоронні органи України», в навчальному процесі при викладанні тем: «Учасники кримінального процесу», «Докази і доказування», «Порушення кримінальної справи» (акт впровадження КНУВС від 07.04.2010, акт впровадження ТНЕУ від 12.04.2010).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Щодо публікацій, яку підготовлено з О.В. Бауліним, Н.С. Карповим (Слідчі помилки: поняття і зміст / О.В. Баулін, А.Д. Дзюрбель, Н.С. Карпов // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – № 1–2 (9–10). – Хмельницький: ХІУП, 2004. – С.207–213.) – участь дисертанта становить 60,0 %.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри кримінального процесу КНУВС. Теоретичні положення та висновки, зроблені автором у процесі дослідження, оприлюднені на чотирьох конференціях, серед яких: міжвузівська науково-практична конференція «Актуальні проблеми вітчизняного законодавства» (Київ, 2009); науково-практична конференція, присвячена пам’яті професора А. Я. Дубинського: «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (Київ, 2009); IX міжвузівська конференція курсантів, студентів і слухачів Донецького юридичного інституту МВС України «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю» (Донецьк, 2009); X міжвузівська конференція курсантів, студентів і слухачів Донецького юридичного інституту МВС України «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю» (Донецьк, 2010).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в семи наукових статтях, з яких шість опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Поняття «помилка» в загальному розумінні – це неумисна неправильна думка, дія (бездіяльність), що не відповідають істині та реалізовані людиною в неправильних рішеннях.
2. Слідча помилка – це неправильна процесуальна дія (чи бездіяльність) слідчого, яка є результатом добросовісної омани, що дістала свій прояв у однобічності або неповноті дослідження обставин справи, істотному порушенні вимог кримінально-процесуального закону, неправильному застосуванні кримінального закону та призвела до прийняття неправильного процесуального рішення, незаконність і необґрунтованість якого констатовано у відповідному процесуальному акті самим же слідчим, начальником слідчого відділу, прокурором, судом.
3. Необхідно розрізняти три види слідчих помилок:
а) односторонність і неповнота дослідження обставин справи;
б) суттєві порушення кримінально-процесуального закону;
в) неправильне застосування кримінального закону.
Взаємозв’язки між даними видами слідчих помилок різноманітні.
4. Усю різноманітність причин слідчих помилок можна піддати наступній градації:
а) безпосередні причини, які характеризують недоліки в розслідуванні конкретних кримінальних справ (перший рівень причин);
б) причини слідчих помилок, пов’язані з діяльністю слідчого (суб’єктивні причини) та умовами, в яких здійснюється така діяльність (об’єктивні причини). Це другий рівень причин;
в) фактори, які зумовлюють причини першого та другого рівнів, тобто пов’язані з умовами діяльності слідчих у цілому (третій рівень причин).
На практиці найбільш розповсюджені недоліки досудового слідства знаходять свій прояв в однобічності та неповноті, істотних порушеннях вимог кримінально-процесуального закону, неправильному застосуванні кримінального закону, які утворюють структуру слідчих помилок.
5. Значна частина слідчих помилок, що виникають внаслідок однобічності та неповноти досудового слідства, перешкоджають слідчому визначити вину обвинуваченого.
Однобічність і неповнота досудового слідства – це помилки в пізнавальному процесі, що виникають внаслідок прийняття слідчим рішення, не обґрунтованого достатньою сукупністю доказів. Вони поділяються на помилки в предметі доказування та в межах доказування. Щоб їх мінімізувати, предмет дослідження повинен охоплювати повний обсяг ознак суб’єктивної сторони, які законодавчо закріплені для будь-якого злочину, яким би не була його юридична конструкція та незалежно від форми його прояву.
6. Однобічність досудового слідства необхідно зазначити в ст.ст.246, 281 КПК як підставу для повернення кримінальної справи для провадження додаткового розслідування.
7. У КПК необхідно закріпити перелік суттєвих порушень кримінально-процесуального закону як беззаперечних підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Даний перелік слід визначити відповідно до стадій порушення кримінальної справи і досудового розслідування і, відповідно, частину 2 ст.370 КПК доцільно доповнити пунктом наступного змісту: «за наявності суттєвих порушень, які допущені в провадженні дізнання та досудового слідства».
8. Слідчі помилки, що проявились у неправильному застосуванні кримінального закону, є, як правило, наслідком однобічності та неповноти проведеного досудового розслідування, у результаті цього обставини, які впливають на кваліфікацію злочинного діяння, у повному обсязі не досліджуються та допускається помилка в юридичній оцінці злочину.
Часто помилки в кваліфікації злочину зумовлені неправильною оцінкою слідчим доказів, зібраних у кримінальній справі. При цьому часто неправильна оцінка доказів є наслідком обвинувального ухилу в процесі розслідування.
9. Поняттю «психічні вади», яке міститься в ст.ст. 45, 111 КПК України, доцільно дати тлумачення Верховним Судом України, при цьому узгодити його з фахівцями в галузі психіатрії з наведенням переліку найпоширеніших психічних вад, які не дозволяють обвинуваченому самостійно здійснювати своє право на захист.
Також потрібне легальне роз’яснення понять хронічного алкоголізму або наркоманії, які не є психічними вадами, але перешкоджають підозрюваному або обвинуваченому самостійно реалізовувати своє право на захист у кримінальній справі.
10. Усі питання, пов’язані з розглядом заяв і повідомлень про злочини, мають бути врегульовані в окремій главі КПК.
11. З метою запобігання фактам слідчих помилок при порушенні кримінальних справ слід доповнити ст.100 КПК положенням про обов’язок прокурора протягом однієї доби перевіряти законність прийняття цього рішення та надати йому право у випадку неповноти проведеної перевірки заяви або повідомлення про злочин скасовувати постанову про відмову в порушенні справи та повертати матеріали для додаткової перевірки, продовжувати строк перевірки заяв та повідомлень про злочини до 1 місяця, передавати матеріали дослідчої перевірки від одного органу досудового розслідування іншому, а також внести до ч.4 ст.215 КПК зміни, що скарга на постанову слідчого про закриття справи розглядається прокурором не пізніше п’яти днів, а у випадку складності справи – десяти днів з дня її надходження.
12. З метою оперативного усунення слідчих помилок слід врегулювати порядок дій прокурора у випадку оскарження до суду постанов слідчого про: 1) відмову в порушенні справи (ст.2361 КПК);
2) порушення кримінальної справи (ст.2367 КПК);
3) закриття справи (ст.2365 КПК);
4) відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування (ст.525 КПК). На наш погляд, у таких випадках прокурор зобов’язаний до судового розгляду скарги перевірити, чи законним та обґрунтованим є відповідне рішення. Якщо прокурор скасує постанову слідчого, наслідком цього має бути закриття суддею провадження по справі.
13. З ч.1 ст.206 КПК необхідно виключити пункт 4, а зі ст.2368 КПК вилучити частину четверту, оскільки з 18 січня 2007 р. втратило силу повноваження прокурора скасовувати постанову слідчого про зупинення досудового слідства на час розгляду суддею скарги на постанову про порушення кримінальної справи, або ж внести зміни, закріпивши обов’язкову участь прокурора в судовому засіданні при розгляді суддею скарги на постанову органу досудового розслідування про порушення кримінальної справи; ч.3 ст.611 КПК після слова «слідчого» доповнити словами «погодженого з прокурором».
14. У КПК доцільно викласти перелік підстав для повернення прокурором справи слідчому з метою додаткового розслідування.
15. У Концепції реформування кримінальної юстиції України, що затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311, поставлене завдання вдосконалити процедуру судового контролю. Вважаємо, що, згідно з постановою суду, має здійснюватися: а) відсторонення обвинуваченого від посади; б) застосування до підозрюваного чи обвинуваченого деяких примусових заходів, якими суттєво обмежуються конституційні права і свободи особи (наприклад, обрання запобіжного заходу у виді застави). Якщо ж кримінально-процесуальним законодавством будуть встановлені нові види запобіжних заходів, такі як передача під нагляд міліції, домашній арешт, судовий контроль слід поширити і на них.
16. Частину 3 статті 178 КПК доцільно доповнити положенням, що виїмка документів, які становлять державну або банківську таємницю, а також документів виконавчого провадження проводиться з додержанням порядку, встановленого ч.5 ст.177 КПК.
17. Статтю 232 КПК доцільно доповнити положенням, що суддя може винести окрему постанову, якщо ним при здійсненні судового контролю в досудових стадіях кримінального процесу були виявлені слідчі помилки та правопорушення.
18. Заінтересованим особам слід надати право звертатися зі скаргою до суду на рішення слідчого про:
а) накладення арешту на майно підозрюваного чи обвинуваченого або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії;
б) зупинення досудового слідства;
в) застосування до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. У КПК має бути вирішена і проблема оскарження до суду процесуальної бездіяльності слідчого.
19. З КПК необхідно виключити ст.ст.2367, 2368 – скасування суддею постанови про порушення кримінальної справи, незважаючи на наявність доказів вини особи, що вчинила злочин, оскільки це далеко не найкращий спосіб усунення помилок та правопорушень, допущених слідчим при застосуванні ст.ст. 94, 97, 98 КПК, а також норми, які регламентують повернення судом кримінальних справ на додаткове розслідування. З проекту КПК України № 1233 від 13 грудня 2007 р. також слід виключити ст. 315, яка передбачає оскарження до суду постанови слідчого про порушення провадження в кримінальній справі.
20. Частину 2 ст. 282 КПК доцільно викласти в такій редакції: «Суд постановляє виправдувальний вирок, якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою статті 267 цього Кодексу».
21. Рішення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої особі незаконним затриманням, взяттям під варту, притягненням як обвинуваченого, суд має приймати одночасно з постановою виправдувального вироку. Зараз це неможливо зробити, оскільки після виправдання особи та її звернення до суду з вимогою про відшкодування ще потрібно документально підтвердити розмір шкоди. Тому слід законодавчо встановити розмір компенсації за кожний день незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності. При її правовій реалізації суд зможе негайно приймати рішення про реабілітаційні виплати, постановляючи виправдувальний вирок. Таким чином, будуть швидко поновлені права осіб, які незаконно постраждали у сфері кримінального судочинства від слідчих помилок, потягли за собою незаконні затримання, обрання запобіжного заходу та інші незаконні дії.
22. Діяльність начальника слідчого відділу слід увести в рамки окресленого в законі регламенту, який визначив би перелік його повноважень, підстави їх реалізації, послідовність здійснення, порядок процесуального оформлення, механізм відповідальності, зокрема:
- надати право начальнику слідчого відділу давати нижчестоящому начальнику вказівки з питання контролю за розслідуванням кримінальних справ та керівництва слідчим підрозділом;
- право передавати справу від одного слідчого до іншого, якщо слідчий при розслідуванні справи допустив помилки, які призвели до незаконного обмеження прав, зазначених у ст. ст. 29, 30, 31 Конституції України;
- здійснювати контроль за розглядом слідчим та органом дізнання заяв та повідомлень про злочини, у тому числі:
1) перевіряти матеріали дослідчої перевірки;
2) давати слідчому вказівки про розгляд заяв та повідомлень про злочини, їх вирішення відповідно до закону, виконання окремих перевірочних дій, кваліфікацію злочину;
3) брати участь у провадженні щодо перевірки матеріалів про злочини;
4) передавати такі матеріали від одного слідчого іншому;
5) у ч.2 ст.1141 КПК після слів «а також» доповнити словами «порушувати кримінальні справи»;
6) право скасовувати незаконні постанови слідчого про зупинення досудового слідства, а також ті постанови, що перешкоджають розслідуванню злочинів шляхом прийняття необґрунтованих рішень про відмову в порушенні кримінальної справи та її закриття;
7) вносити прокурору клопотання про скасування незаконних та необґрунтованих постанов слідчого.
23. Співробітникам слідчих управлінь, які здійснюють контрольно-методичні функції, потрібно надати процесуальний статус помічників начальника слідчого відділу і, відповідно, внести роз’яснення в підпункт 6-А ст.32 КПК та відобразити в ст.1141 КПК, що вказівки помічника начальника слідчого відділу, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.114 КПК, є обов’язковими для виконання слідчим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В. Родственникам невинно осужденной присудили 2 млн. грн. / В. Абрамов // Сегодня. – 2007. – 10 октября.
2. Абрамова В. М. Експертні помилки : сутність, генезис, шляхи подолання : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Абрамова Валентина Михайлівна. – К., 2004. – 260 с.
3. Абрамова В. М. Експертні помилки : сутність, генезис, шляхи подолання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Абрамова Валентина Михайлівна. – К., 2005. – 18 с.
4. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005р. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 33–47.
5. Асатиани В. С. Ошибки обмена веществ / В. С. Асатиани. – М.: Наука, 1972. – 302 с.
6. Баев О. Я. Тактика следственных действий : [учеб. пособие] – [2 -изд., доп. и испр.]/ О. Я. Баев. – Воронеж : Модек, 1995. – 224 с.
7. Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе / М. И. Бажанов – Харьков, 1985. – 129 с.
8. Баранов А. М. Процессуальные ошибки, совершаемые на этапе окончания предварительного следствия и способы их исправления / А. М. Баранов. – Омск : ОмЮИ МВД России, 1996. – 43 с.
9. Басков В. И. Прокурорский надзор при рассмотрении судами уголовных дел / В. И. Басков. – М. : Юрид. лит., 1980. – 272 с.
10. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії / О. В. Баулін, Н. С. Карпов ; за заг. ред. З. Д. Смітієнко. – К. : НАВСУ, 2001. – 232 с.
11. Баулін О. В. Слідчі помилки : поняття і зміст / О. В. Баулін, А. Д. Дзюрбель, Н. С. Карпов // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2004. – № 1 – 2(9–10). – С. 207–213.
12. Безпрецедентним позовом Омбудсмана України створено судовий прецедент захисту прав жертв злочинів // Адвокат. – 2002. – № 4–5. – С. 53.
13. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Р. С. Белкин. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 240 с.
14. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание : Методологические проблемы / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М. : Юрид. лит., 1969. – 216 с.
15. Белозеров Ю. Н. Производство следственных действий : [учеб. пособие] / Ю. Н. Белозеров, В. В. Рябоконь ; МВД СССР. ГУ по работе с личным составом. – М. : Моск. спец. сред. школа милиции, 1990. – 64 с.
16. Благов Е. В. О понятии применения норм уголовного права / Е. В. Благов // Проблемы охраны прав и законных интересов личности в социалистическом уголовном праве и процессе : [сб. науч. трудов] – Ярославль, 1985. – С. 112–118.
17. Богословская Л. А. Основания к отмене или изменению приговоров : [учеб. пособие] / Л. А. Богословская. – Харьков : Харьк. юрид. ин-т, 1981. – 59 с.
18. Боднар В. Міна прискореної дії / В. Боднар // Іменем закону. – 2007. – № 10. – С. 5.
19. Божьев В. П. Основания внесения и порядок рассмотрения дела в распорядительном заседании / В. П. Божьев ; [ред. кол. : А. Ф. Горкин и др.]. – М. : Юрид. лит., 1972. – 741 с. – (Настольная книга судьи).
20. Бойков А. Д. Вопросы укрепления законности и повышения эффективности уголовного судопроизводства в свете решений XXVII съезда КПСС / А. Д. Бойков // Вопросы укрепления законности и устранения следственных ошибок в уголовном судопроизводстве : [сб. науч. тр. / редкол. : А. Д. Бойков (отв. ред.) и др.]. – М., 1988. – С. 14–15.
21. Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. – [3-е изд.]. – М.: Советская энциклопедия, 1969. – 898 с. –
Т. 25 : Сафлор-Соан. – 1976. – 600 с.
22. Большая советская энциклопедия : [в 50 т.] / под ред. В. А. Введенского. – [2-е издание]. – М. : Большая советская энциклопедия, 1953–1957. –
Т.3. – 1955. – 645 с.
23. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид.лит., 1967. – 240 с.
24. Васильев А. Н. Следственная тактика / А. Н. Васильев. – М. : Юрид.лит., 1976. – 200 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : Перун, 2009. – 1719 с.
26. Вепрев В. С. Основания уголовно-процессуальной ответственности / В. С. Вепрев.– М. : Юрлитинформ, 2007. – 232 с.
27. Веретехин Е. Т. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде первой инстанции / Е. Т. Веретехин. – Казань : Казанский ун-т, 1988. – 88 с.
28. Вернидубов І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві / І. В. Вернидубов, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
29. Власов В. И. Об ошибках в оценке доказательств при производстве предварительного расследования и их процессуальных последствиях / В. И. Власов // Проблемы борьбы с преступностью. – Томск, 1979. – Вып.11. – С. 60–62.
30. Власов В. И. Расследование преступлений. Проблемы качества / В. И. Власов ; под ред. В. М. Парадеева. – Саратов : Сарат. гос. ун-т, 1988. – 199 с.
31. Водько Н. П. Почему долго искали Чикатило / Н. П. Водько. – М. : Юристъ, 1996. – 80 с.
32. Вопленко Н. Н. Причины ошибок в правоприменении (Опыт конкретно-социологического изучения) / Н. Н. Вопленко // Советское государство и право. – 1982. – № 4. – С. 103–108.
33. Воронин Э. И. Процессуальное положение начальника следственного отдела органов внутренних дел : [учеб. пособие] / Є. И. Воронин. – Хабаровск : Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984. – 55 с.
34. Воскобитова Л. А. Система оснований к отмене приговора или изменения приговоров в кассационном порядке : [учеб. пособие] / Л. А. Воскобитова. – М. : ВЮЗИ, 1985. – 44 с.
35. Гаврилов А. К. Организация работы начальника следственного отделения : [учеб. пособие] / А. К. Гаврилов. – Волгоград : Высшая следственная школа МВД СССР, 1972. – 79 с.
36. Гаврилов А. К. Участники предварительного расследования / А. К. Гаврилов. – Волгоград : Волгоград следственная школа МВД СССР, 1972. – 73 с.
37. Гамаюнов И. Метастазы / И. Гамаюнов // Литературная газета. – 1988. – 2 марта.
38. Гамаюнов И. Человек на коленях / Гамаюнов И. // Литературная газета. – 1989. – 22 марта.
39. Гарник О. Слідство. Діагноз – параліч / О. Гарник // Дзеркало тижня. – 2007. – 24 лютого.
40. Гловюк І. Виїмка документа виконавчого провадження / І. Гловюк // Вісник прокуратури. – 2007. – № 6. – С. 96–99.
41. Головин А. Ю. Тактические ошибки в расследовании преступлений / А. Ю. Головин. – Тула : ТУлГУ, 2001. – 127 с.
42. Горбачов В. П. Питання порушення кримінальної справи у проектах нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. П. Горбачов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : [зб. наук. праць] – Донецьк, 2004. – № 1. – С. 129–145.
43. Гранат Н. Л. Следственные ошибки : понятие виды и причины / Н. Л. Гранат // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М., 1983. – № 76. – С. 57–61.
44. Гринберг М. С. Ответственность за преступную неосторожность при действии производственного коллектива / М. С. Гринберг // Советское государство и право.– 1979. – № 8. – С. 103– 108.
45. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения. Проблемы и пути реформирования / Ю. А. Гришин. – Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 252 с.
46. Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / М. М. Гродзинский ; Всесоюзный институт юридических наук Министерства юстиции СССР. – [2-е изд., доп.]. – М. : Госюриздат, 1953. – 227 с.
47. Гультай М. М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України : (стадії досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду та апеляційного провадження) : [монографія] / М. М. Гультай. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 181 с.
48. Гуткин И. М. Начальник следственного отдела и его процессуальные полномочия / И. М. Гуткин // Советская милиция. – 1967. – № 4. – С. 68.
49. Давыдов П. М. Обвинение в советском уголовном процессе / П. М. Давыдов ; отв. за выпуск В. М.Семенов ; Министерство высшего и среднего образования РСФСР. Свердловский юридический институт. – Свердловск : Средне-уральское книжное изд-во, 1974. – 135 с.
50. Давыдов П. М. Судопроизводство по новому УПК РСФСР: пособие [для студентов стационара, заочного и вечернего факультетов] / П. М. Давыдов, Д. В. Сидоров, П. П. Якимов ; под. ред. Г. И. Бровика. – Свердловск : Свердлов. юрид. ин-т, 1962. – 450 с.
51. Дагель П. С. Проблемы типологии и классификации личности неосторожных преступников / П. С. Дагель // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1978. – Вып. 28. – С. 3 –15.
52. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов ; науч. ред. Г. Ф. Горский. – Воронеж : Воронеж. ун-т, 1974. – 243 с.
53. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : [в 4 т.] / В. И. Даль. – М. : Русский язык, 1989 – 1991. –
Т.2 : И–О. – 1989. – 780 с.
54. Даневский В. П. Наше предварительное следствие, его недостатки и реформа / В. П. Даневский. – М. : Высочайшее утв. Т-во Скоропечатни А. А. Левенсон, 1895. – 89 с.
55. Данилов А. В. Существенные нарушения уголовно-процессуального закона как основание направления дела на доследование /А. В. Данилов // Проблемы борьбы с преступностью : [сб. науч. трудов] – Омск, 1977. – С. 131–137.
56. Дзюрбель А. Д. Однобічність і неповнота дослідження обставин кримінальної справи / А. Д. Дзюрбель // Адвокат. – 2010. – № 2. – С. 36–40.
57. Дзюрбель А. Д. Прокурорський нагляд як засіб виявлення, усунення слідчих помилок та запобігання їм / А. Д. Дзюрбель // Вісник прокуратури. – 2009. – № 9(99). – С. 30–35.
58. Дзюрбель А. Д. Сутність неправильного застосування кримінального закону в слідчий діяльності / А. Д. Дзюрбель // Вісник академії управління МВС України. – К., 2009. – № 4. – С. 108–114.
59. Дроздов О. Правове регулювання виїмки документів, що становлять банківську таємницю, на стадії досудового розслідування / О. Дроздов// Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 3. – С. 47–56.
60. Дугин А. Т. Причины процессуальных нарушений / А. Т. Дугин // Современные проблемы уголовного права, процесса и криминалистики. – М., 1996. – С. 60–62.
61. Дулов А. В. Основы психологического анализа на предварительном следствии / А. В. Дулов. – М. : Юрид. лит., 1973. – 168 с.
62. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / И. Я. Дюрягин ; СЮИ. – Свердловск : Средне -Уральск. кн. изд-во, 1973. – 248 с.
63. Еремян А. В. Основания возбуждения уголовного дела : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / Ара Владимирович Еремян. – М., 1990. – 25 с.
64. Ерофеев Г. А. Нарушения уголовно-процессуального закона как основание пересмотра приговоров : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / Ерофеев Герман Алексеевич. – Свердловск, 1977. – 225 с.
65. Законность в досудебных стадиях уголовного процесса России / [Соловьев А. Б., Токарева М. Е., Халилулин А. Г., Якубович Н. А.]. – М.: Кемерово, 1997. – 161 с.
66. Зейкан Я. П. Невирішені проблеми кримінального процесу / Я. П. Зейкан // Адвокат. – 2004. – № 2. – С. 26 – 28.
67. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецкий ; Академия правовых наук Украины. – Харьков : КримАрт, 1999. – 339 с.
68. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешений заявлений и сообщений о преступлениях : [монография] / В. С. Зеленецкий. – Х. : Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 400 с.
69. Зорин Г. А. Теоретические основы криминалистики : [научно-популярное издание] / Г. А. Зорин. – Минск : Алмафея, 2000. – 416 с.
70. Ильченко С. Паутина Ткача / С. Ильченко // Труд. – 2007. – 21 декабря.
71. Іванов С. М. Органи прокуратури України : [навч.-метод. посібник] / С. М. Іванов, П. М. Карнач. – Х. : Вапнярчук П. М., 2007. – 360 с.
72. Кальницкий В. В. Ведомственный процессуальный контроль за деятельностью следователей органов внутренних дел / В. В. Кальницкий. – М. : Моск. ВШ МВД СССР, 1982. – 24 с.
73. Кальницкий В. В. Процессуальный контроль начальника следственного отдела / В. В. Кальницкий, А. А. Чувилев // Советское государство и право. – 1983. – № 4. – С. 69–73.
74. Каминская В. И. Взаимоотношения уголовного и уголовно-процессуального права / В. И. Каминская // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1975. – Вып. 22. – С. 84–101.
75. Капліна О. В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Оксана Володимирівна Капліна. – Харків, 1998. – 17 с.
76. Карпов Н. С. Использование передового опыта органов внутренних дел по расскрытию и расследованию преступлений в целях совершенствования криминалистической тактики и методики : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза» / Карпов Никифор Семенович. – К., 1989. – 287 с.
77. Карпов Н. С. Поняття і зміст помилок у слідстві / Н. С. Карпов // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – К., 2006. – № 5. – С. 159–165.
78. Квашис В. Е. Профилактика неосторожных преступлений: [учеб. пособие] / В. Е. Квашис ; под ред. В. Н. Брызгалова ; МВД СССР. КВШ им. Ф. Э. Дзерджинского. – К. : НИ и РИО Киевской ВШ МВД СССР, 1981. – 79 с.
79. Кирій Л. Сутність, поняття і значення відомчого контролю при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи / Л. Кирій // Право України. – 2005. – № 4. – С. 66–69.
80. Китаев Н. Феномен «парадоксального выделительства» и проблемы изобличения преступника / Н. Китаев // Законность. – 1997. – № 4. – С. 42–43.
81. Клименко Н. И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя : [учеб. пособ. для юрид. вузов и факультетов] / Н. И. Клименко. – К. : Вища школа, 1990. – 100 с.
82. Клименко Н. И. Ошибки при использовании специальных знаний в досудебных стадиях уголовного процесса / Н. И. Клименко // Проблема дальнейшего укрепления социалистической законности при расследовании преступлений органами внутренних дел : [межвуз. сб. науч. тр. КВШ МВД СССР / под ред. А. Я.Дубинского (отв. ред.)]. – К., 1988. – С. 126–133.
83. Клименко Н. И. Экспертные ошибки и их причины / Н. И. Клименко // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1988. – Вып. 37.– С. 35–38.
84. Климчик М. Відомчий контроль під час розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху / М. Климчик // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 139–142.
85. Ковбасюк В. Щодо практики участі прокурорів у справах за скаргами осіб про порушення кримінальних справ / В. Ковбасюк, В. Паровий // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 46–51.
86. Коврига З. Д. Уголовно-процессуальная ответственность / З. Ф. Коврига ; науч. руковод. Л. Д. Кокорев. – Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 1984. – 191 с.
87. Когутич І. І. Основні питання вчення про негативні обставини та їх роль в розслідуванні злочинів / І. І. Когутич. – Львів : Тріада Плюс, 1999. – 78 с.
88. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под ред. В. В. Мозякова, В. П. Вериги. – М. : Экзамен, 2004. – 895 с.
89. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / [В. Б. Алексеев, В. П. Божьев, С. В. Бородин и др.] ; под ред. А. М. Рекункова, А. К. Орлова. – М. : Юрид. лит., 1985. – 688 с.
90. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков ; АН СССР. Ин-т философии. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
91. Кореневский Ю. В. Судебная практика и совершенствование предварительного расследования / Ю. В. Кореневский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 112 с.
92. Краткий толковый словарь русского языка / [сост. : И. Л. Городецкая, Т. Н. Поповцева, М. Н. Судоплатова, Т. А. Фоменко] ; под ред. В. В. Розановой. – [6-е изд., испр.]. – М. : Русский язык, 1989. – 254 с.
93. Кримінальний процес України : [підруч. для вищих закладів освіти] / за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Х. : Право, 2000. – 494 с.
94. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України / відп. за випуск М. Міхєєнко. – К. : Українська правнича фундація ; Право, 1995. – 170 с.
95. Кримінально-процесуальний кодекс України: проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України станом на серпень 1996р. – К., 1996. – 169 с.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України (станом на 1 березня 2000р.), внесений у Верховну Раду народними депутатами України І. Г. Біласом, О. М. Бандуркою та ін. – К., 2000. – 178 с.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : проект від 13.12.2007 року № 1233 / [В. Мойсик, І. Вернидубов, С. Ківалов, Ю. Кармазін]. – Режим доступу:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zwebn/webproc4?id=&pf3511=31115.
98. Кримінально-процесуального кодексу України [Електронний ресурс] : проект підготовлений робочою группою, утвореною розпорядженням Голови Верховної Ради України В. М. Литвина за №25 від 15 січня 2003 року: зареєстрований 19 травня 2003р. за №3456-1. – Режим доступу:
//http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb/webproc43?id=&pf3511=1504&pf35401=54880
99. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 191 с.
100. Кудрявцев В. Оскарження постанов про порушення кримінальних справ. Проблеми та шляхи їх вирішення / В. Кудрявцев // Вісник прокуратури. – 2007. – №11. – С. 3–9.
101. Кудрявцев П. Н. Юридичний словник / Кудрявцев П. Н. – К. : Феміна, 2004. – 796 с.
102. Курільчук І. Деякі проблеми судового контролю у кримінальному процесі України / І. Курільчук // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 146–148.
103. Курільчук І. Межі судового контролю в досудових стадіях кримінального процесу / І. Курільчук // Право України. – 2006. – № 4. – С. 119–120.
104. Курылев С. В. Установление истины в советском правосудии : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика» / Сергей Васильевич Курылев. – М., 1976. – 42 с.
105. Куценко Д. Виїмка документів, що становлять державну таємницю / Д. Куценко // Право України. – 2007. – № 3. – С. 96–99.
106. Куцова Э. Ф. Советская кассация как гарантия законности в правосудии / Э. Ф. Куцова. – М. : Госюриздат, 1957. – 221 с.
107. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев ; научн. ред. Б. С. Волков. – Казань : азан. ун-т, 1972. – 200 с.
108. Ларин А. М. От следственной версии к истине / А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1976. – 199 с.
109. Левичев В. Ф. К вопросу о руководстве следователями органов внутренних дел / В. Ф. Левичев // Сборник статей адъюнктов и соискателей. – М., 1973. – Вып. 2.– С. 67–75.
110. Левонец В. Й. Криминалистическая методология преодоления латентных ошибок : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / В. Й. Левонец. – Гродно, 1995. – 19 с.
111. Лопатин В. В. Малый толковый словарь русского языка / В. В. Лопатин, Л. Е. Лопатина. – М. : Русский язык, 1990. – 704 с.
112. Малый энциклопедический словарь. [в 3 т.] – Лейпциг – С.-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1900 – . –
Т. 3. – 1902. – С. 598.
113. Малютін І. А. Зупинення досудового розслідування : [навч.-метод. посіб.] / І. А. Малютін ; під ред. З. Д. Смітієнко. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 139 с.
114. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України : стан та перспективи розвитку : [навч. посіб.] Вибрані наукові праці / В. Т. Маляренко. – К. : Ін Юре, 2004. – 599 с.
115. Маляренко В. Т. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи / В. Т. Маляренко, П. П. Пилипчук // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40–44.
116. Маляренко В. Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора /В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 6. – С. 50–53.
117. Маринів В. І. Проблеми підвищення ефективності судового контролю за обмеженням конституційних прав людини в кримінальному судочинстві / В. І. Маринів, О. Г. Шило // Судово-правова реформа в Україні. – Київ – Харків, 2002. – С. 280–282.
118. Марітчак Т. М. Виявлення, усунення та попередження помилок у кваліфікації злочинів на досудовому слідстві / Т. М. Марітчак, В. Л. Ортинський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. – Львів, 2002. – Вип. 3. – С. 3–11.
119. Мартынчик Е. Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции / Е. Г. Мартынчик ; отв. ред. П. С. Никитюк ; Академия наук Молдавской ССР. Отдел философии и права. – Кишинев : Штиинца, 1975. – 219 с.
120. Марченко А. Б. Класифікація слідчих помилок / А. Б. Марченко // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2004. – № 4. – С. 169–176.
121. Марченко А. Б. Слідчі помилки та шляхи їх подолання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процесс та криміналістика ; судова експертиза» / Артем Борисович Марченко. – К., 2006. – 21 с.
122. Матусовский Н. Тень одной ошибки / Н. Матусовский // Известия. – 1983. – 27 ноября.
123. Медведько О. Вагомі здобутки на шляху зміцнення законності та правопорядку : виступ за підсумками роботи Генеральної прокуратури України у 2007 році / О. Медведько // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 3–6.
124. Медведько О. І. Україна посилює заходи протидії торгівлі людьми / О. І. Медведько // Вісник прокуратури. – 2007. – № 8. – С. 3–9.
125. Мезенцева А. Я. Значение ходатайств для устранения следственных ошибок / А. Я. Мезенцева // Вопросы укрепления законности и устранения следственных ошибок в уголовном судопроизводстве : [сб. науч. трудов]. – М., 1988. – С. 110–114.
126. Миньковский Г. М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе / Г. М. Миньковский ; ВИЮН Министерства юстиции СССР. – М. : Госюриздат, 1956. – 115 с.
127. Михайленко А. Р. Расследование преступлений : законность и обеспечение прав граждан / А. Р. Михайленко. – К. : Институт адвокатуры при Киевском Национальном университете им. Т. Шевченко, Юринком Интер, 1999. – 445 с.
128. Михайленко А. Р. Сущность ошибок следователя при принятии процессуальных решений и роль прокурора в их устранении / А. Р. Михайленко // Основные направления деятельности советской прокуратуры : [сб. науч. трудов] – Свердловск, 1988. – С. 108 – 111.
129. Михайлов А. И. Изучение причин следственных ошибок и путей их устранения в стадии предварительного расследования / А. И. Михайлов, С. А. Шейфер, А. Б. Соловьев, В. А. Лазарева // Методология и методика изучения следственных ошибок : [сб. науч. трудов] – М., 1986. – С. 5–19.
130. Михайлова Т. А. Предание суду в советском уголовном процессе / Т. А. Михайлова ; отв. ред. В. В. Шубин. – М. : Юрид. лит., 1981. – 86 с. – (Библиотека народного судьи).
131. Михеев Р. И. Конституционные гарантии и методологические основы установления вины / Р. И. Михеев // Проблемы доказывания виновности в советском уголовном процессе : [межвуз сб. / ред. кол. : В. Г. Заблоцкий (отв.ред.) и др.]. – Красноярск, 1989. – С. 9–17.
132. Мичко М. І. Прокуратура України: роль і місце в системі державної влади : [монографія] / М. І. Мичко. – Донецк : Донеччина, 1999. – 256 с.
133. Мінюков А. П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством : [навч. посібник] / А. П. Мінюков, П. І. Мінюков. – К. : Кондор, 2004.– 212 с.
134. Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право : Україна, ФРН, Франція, Англія, США : [навч. посібник] / А. В. Молдован, В. В. Молдован. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 399 с.
135. Мостова І. Суб’єкти, які мають владні повноваження роглядати звернення щодо захисту прав та законних інтересів, заявлених у досудових стадіях кримінального процесу / І. Мостова // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 115–119.
136. Мотовиловкер Я. О. Некоторые вопросы теории уголовного процесса в свете нового уголовно-процессуального законодательства / Я. О. Мотовиловкер ; под ред. П. И. Бородько ; Президиум Кемеровской областной коллегии адвокатов. – Кемерово, 1962. – 296 с.
137. Мотовиловкер Я. О. О процессуальных последствиях нарушений форм уголовного судопроизводства / Я. О. Мотовиловкер // Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве. – Ярославль, 1979. – Вып.1. – С. 101–107.
138. Навроцький В. О. Проблеми кваліфікації злочинів : [конспект лекцій] / В. О. Навроцький. – Львів : Львівський держ. ун-т ім. І.Франка, 1993. – 82 с.
139. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / А. Д. Назаров. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 321 с.
140. Назаров А. Д. Следственные ошибки в досудебных стадиях уголовного процесса : [учеб. пособие] / А. Д. Назаров. – Красноярск : Краснояр. гос. ун-т, 2000. – 256 с.
141. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
142. Нижник А. Право на оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи буде скасовано / А. Нижник // Адвокат. – 2006. – № 11. – С. 35 – 36.
143. Николайчик Н. И. Требования всесторонности, полноты и объективности на предварительном следствии : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / Н. И. Николайчик. – М., 1966. – 14 с.
144. Новий тлумачний словник української мови : [у 3 т.] / уклад. : В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : АКОНІТ, 2003. –.
Т.2 : К–П. – 2003. – 927 с.
145. Новіков В. Д. Кримінально-процесуальні питання забезпечення відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові протиправними діями посадових осіб правоохоронних органів / В. Д. Новіков // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Т. 7 : Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю: аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. – К., 1997. – С. 490–494.
146. Ожегов С. И. Словарь русского языка : около 57 000 слов / Ожегов С. И. ; под ред