СЛОВОТВОРЧА ПРАГМАТИКА У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

brief description

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВРАБЕЛЬ
Томаш Томашович
УДК 811,111’373.611

СЛОВОТВОРЧА ПРАГМАТИКА У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор М.М. Полюжин

Ужгород 2005

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ......................................

4

ВСТУП......................................................................................................................

5

РОЗДІЛ1.СУЧАСНІНАПРЯМИУДОСЛІДЖЕННІЛІНГВІСТИЧНОЇ ПРАГМАТИКИ........................................................................................................

13

1.1. Предмет та завдання лінгвопрагматики.......................................................

13

1.2 Спектр прагматичної інформації слова.......................................................

18

1.3 Діяльнісні концепції вивчення мови............................................................

26

1.4 Діяльнісний аспект словотворення..........................................

31

1.5 Контекстологічні дослідження.....................................................................

34

1.6 Комунікативна лінгвістика і мовленнєві акти.............................................

37

Висновки до розділу 1.............................................................................................

42

РОЗДІЛ 2. ПРАГМАТИЧНО ЗУМОВЛЕНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ПОХІДНИХ ІЛОКУТИВНИХ ДІЄСЛІВ.......................

45

2.1 Класифікаційні дослідження мовленнєвих актів........................................

45

2.2. Репрезентативи...........................................................................................

51

2.2.1. Мовленнєвий акт повідомлення.............................................................

51

2.2.2. Мовленнєвий акт опису...........................................................................

65

2.2.3. Мовленнєвий акт передбачення.............................................................

73

2.2.4. Мовленнєвий акт вираження власної думки (припущення)................

76

2.2.5. Мовленнєвий акт планування (міркування)..........................................

80

2.3. Директиви...........................................................................................

83

2.3.1. Прескриптиви...........................................................................................

84

2.3.2. Реквестиви................................................................................................

90

2.3.3. Сугестиви..................................................................................................

94

2.4. Інтерогативи...................................................................................................

102

2.5. Комісиви.

107

2.5.1. Мовленнєвий акт обіцянки....................................................................

107

2.5.2. Мовленнєвий акт особистої пропозиції.................................................

111

2.5.3. Мовленнєвий акт гарантії........................................................................

112

2.6. Дескриптиви...................................................................................................

115

2.7. Імплікатори.....................................................................................................

122

2.7.1. Мовленнєвий акт особистого ставлення................................................

122

2.7.2. Мовленнєвий акт емоційно-оцінного опису дій персонажів...............

127

2.7.3. Мовленнєвий акт іронії, сарказму..........................................................

131

2.7.4. Мовленнєвий акт подяки.........................................................................

134

2.7.5. Мовленнєвий акт вибачення...................................................................

136

2.7.6. Мовленнєвий акт докору.........................................................................

139

2.7.7. Мовленнєвий акт компліменту...............................................................

141

2.7.8. Ритуальний мовленнєвий акт..................................................................

143

2.8. Інтерогативно-імплікаторний прагматичний тип...

145

2.9. Директивно-імплікаторний прагматичний тип...

154

2.10. Репрезентативно-імплікаторний прагматичний тип..

161

Висновки до розділу 2.............................................................................................

170

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.........................................................................................

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................

181

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...................................

211

ДОДАТКИ

212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ і СКОРОЧЕНЬ

АНО

акт нанесення образи

ДМА

директивний мовленнєвий акт

КС

комунікативна ситуація

ЛСГ

лексико-семантична група

МА

мовленнєвий акт

СЗ

словотвірне значення

ТМА

теорія мовленнєвих актів

ТО

твірна основа

Adj

прикметник (adjective)

Adv

прислівник (adverb)

ex

експліцитний перформативний акт
(explicit performative act)

Int

вигук (interjection)

N

іменник (noun)

np

неперформативний акт (non-performative act)

pr

імпліцитний перформативний акт
(primary performative act)

V

дієслово (verb)

ВСТУП

Характерною ознакою сучасної науки про мову є інтенсивні пошуки в галузі комунікативної лінгвістики, формування якої висуває на порядок денний необхідність залучення комплексних методів вивчення одиниць різних рівнів. У той час як комунікативна фонетика (фонетика мовлення), комунікативно-орієнтована граматика (комунікативний синтаксис), комунікативний підхід до аналізу тексту вже існують, комунікативне словотворення робить тільки перші кроки [237]. Комунікативний підхід до розгляду слова дозволяє виявити ті суттєві особливості прагматично зумовленого словотворення, які залишаються дотепер невисвітленими. До них у першу чергу можна віднести виявлення умов, що впливають на вживання похідних одиниць у мовленні, а це визначає потребу дослідження сукупності тих прагматичних факторів, які здійснюють безпосередній вплив на формування й функціонування словотвірних одиниць у різних мовленнєвих актах сучасної англійської мови.
Ознайомлення з наявними теоретичними джерелами свідчить про відсутність досліджень дериваційної прагматики на матеріалі англомовної художньої літератури. Сучасні лінгвістичні розвідки прагматичних аспектів похідного слова концентруються навколо: загального опису словотвірної системи германських мов [17; 253; 1; 239; 19; 92; 97; 119; 199; 248; 237; 328; 296], афіксації англійської, німецької та французької мов [40; 172; 179; 180; 198; 208; 207; 268], словоскладання [6; 193; 210] й інших способів словотворення [9; 192; 89], неологізмів, індивідуальної та оказіональної номінації [105; 69; 91], певних прагматичних компонентів значення слова, як наприклад, оцінки, емотивності, образності, експресії та ін. [233; 222; 125; 61; 223; 278; 67; 297; 212], демінутивів, мовної гри [190; 221], певних сфер комунікації, зокрема, преси, політичної пропаганди [266; 258] й певної терміносистеми [157; 120; 219].
АКТУАЛЬНІСТЬ роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на виявлення прагматичних особливостей різних за параметром і структурою мовних одиниць, важливістю вивчення висловлювань у контексті їхньої реалізації, з одного боку, та дослідження мовленнєвих актів (даліМА) крізь призму вербальних засобів їхньої реалізації з іншого. Оскільки дієслово є складовою і невід’ємною частиною ілокутивного акту, розглядати його за межами акту є практично неможливим. Звідси випливає важливість проведення комплексного аналізу сукупності дериваційних ресурсів, які сигналізують різнотипні ілокутивні акти сучасної англійської мови. Актуальним, на нашу думку, є вивчення словотвірних засобів з точки зору їхньої валентності у процесі реалізації актів номінації при утворенні похідного дієслова з певною ілокутивною метою. Неабиякий інтерес із цього приводу викликає і виявлення залежності вибору самого способу словотворення від конкретної комунікативної ситуації (далі КС) та чітко окреслених дериваційних засобів, які залежно від типу твірної основи й окремого способу проявляють різний ступінь мовленнєвої активності в тих чи інших номінативно-ілокутивних актах.
Ми виходимо з ГІПОТЕЗИ про те, що мовець вибирає зі свого словотвірного лексикону те, що найкраще виражає, на його думку, комплекс висловлених ним почуттів та інтенцій. Якщо адекватна похідна одиниця відсутня, то він видозмінює стару або утворює цілком нову. Нові лексичні одиниці конструюються у процесі мовлення як реалізація мовцем конкретного наміру, а не як наперед запланований дериват.
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ
Напрям дисертаційного дослідження пов’язаний із загальною науковою темою кафедри англійської філології Ужгородського національного університету Дослідження функціонально-прагматичних, номінативних та когнітивних аспектів англійської мови”. Тему дисертації затверджено Вченою радою УжНУ (протокол № 7 від 29 червня 2000 року).
Основна МЕТА дисертації полягає в тому, щоб виявити й комплексно описати словотвірні та функціонально-прагматичні особливості похідних ілокутивних дієслів, які є основним компонентом у позначенні мовленнєвих актів. Вона досягається шляхом вирішення низки конкретних ЗАВДАНЬ, а саме:
1) встановлення лінгвістичного статусу кожного з прагматичних компонентів слова;
2) класифікації похідних ілокутивних дієслів сучасної англійської мови;
3) виявлення стратегій і тактик, якими послуговуються комуніканти у вираженні мовленнєвих актів певного прагматичного типу;
4) визначення продуктивності дериваційних моделей та словотвірних засобів похідних дієслів, за допомогою яких реалізуються комунікативні стратегії й тактики;
5) вивчення залежності між лексико-семантичною групою твірної основи (далі ЛСГ ТО), з якою вступає у сполучення афікс, і типом ілокутивного акту;
6) знаходження закономірності, що встановлюється між належністю похідної основи до певної ЛСГ, а також всього перформативного дієслова (далі перформатива) до того чи іншого прагматичного типу;
7) висвітлення можливостей реалізації експресивного потенціалу перформативів та контексту їхнього вживання.
ОБ’ЄКТОМ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ слугують похідні ілокутивні дієслова (далі ілокутиви), які беруть безпосередню участь у формуванні різнотипних мовленнєвих актів.
ПРЕДМЕТОМ ОПИСУ є лінгвопрагматичні та словотвірні характеристики похідних ілокутивних дієслів у системі форм і способів вираження мовленнєвих актів, притаманних конкретним комунікативним ситуаціям.
МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ базується на аналізі текстів художньої літератури англомовних авторів ХХ століття, що зумовлено типовим характером та передбачуваністю ситуацій функціонування похідних ілокутивів у цій сфері комунікації на відміну від інших загальновизнаних функціональних стилів, де ці ознаки не виражаються настільки чітко. Прагматично орієнтоване дослідження структури слова полягає у вивченні типових контекстів його вживання, оскільки словники не можуть дати повного уявлення про сфери комунікативно-прагматичної реалізації кожної лексичної одиниці. З базового художнього тексту обсягом 4487 сторінок було відібрано висловлювання в ситуаціях, що містили похідні дієслова, загальна вибірка яких складає 6264 одиниці.
ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ:
1. Похідний ілокутив є складовою частиною МА в художньому творі, який забезпечує реальну репрезентацію сукупності умов його функціонування. Похідне ілокутивне дієслово визначає вихідну КС, імпліцитно номінуючи її учасників і вказуючи на обставини, час та місце її реалізації.
2. Ядровими ілокутивними класами похідних дієслів є репрезентативи, дескриптиви та імплікатори, які знаходять позначення у дериватах, утворених за допомогою найширшого спектру способів словотворення.
3. Між ЛСГ твірної та похідної одиниць і належністю дериватів до певного прагматичного типу встановлюється певна закономірність. Дієслова, що позначають розумову діяльність, функціонують у складі репрезентативних, імплікаторних і дескриптивних МА; уживання дієслів комунікації залежить від наявності у висловлюванні конотативного забарвлення; дієслова на позначення почуттів характеризують імплікаторні та гібридні МА, а дієслова на позначення руху та робочих операцій актуалізуються за допомогою ілокутивів, що функціонують переважно у дескриптивних і репрезентативних МА.
4. Комунікативна ситуація визначає вибір адресантом перформативної форми для вираження його мовленнєвого акту. Експліцитні перформативні акти вживаються переважно у ситуаціях емоційного стану одного з комунікантів, у якому мовець експліцитно сигналізує ілокутивну мету висловлювання для полегшення його інтерпретації адресатом. Імпліцитні перформативні акти функціонують в асиметричних ситуаціях, де адресант має вищий соціальний статус за адресата і виконує директивний МА, або в симетричних КС для передавання дружнього ставлення до співрозмовника у репрезентативних чи імплікаторних МА. Неперформативні висловлювання описують минулі події або міркування мовців із приводу певного стану справ.
5. Найбільш продуктивною є конверсивна дериваційна модель N → V, за якою утворюється більшість похідних із числа виділених нами прагматичних типів.
6. Основними словотвірними формантами є префікси re-, dis- і суфікси -ize, -en, які виявляють явну тенденцію до утворення похідних певного прагматичного типу. Решта досліджуваних афіксів та словотвірних моделей є периферійними і функціонують у різнотипних ілокутивних класах, що можна пояснити їхньою низькою продуктивністю.
МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ дисертаційного дослідження виступає системний метод, за допомогою якого всі прагматичні явища й параметри МА вивчалися не ізольовано, а у взаємозв’язку, на принципах інформативності, когезії, структурності, адресації його аспектів. Теоретична база роботи інтегрує основні положення сучасної прагмалінгвістики, теорії мовленнєвих актів, словотворення, номінації, соціолінгвістики та психолінгвістики. Авторська концепція похідних перформативів склалася під впливом праць Дж.Остіна [293], Дж.Серля [240; 241; 242], Дж.Ліча [334], Г.Г.Почепцова [213; 214; 215], М.М.Полюжина [198; 199; 201; 203; 205; 207].
МЕТОДИ дослідження, зумовлені метою, завданнями та проаналізованим матеріалом, охоплюють:
1) метод індуктивного й дедуктивного аналізу та синтезу, який використовувався у теоретичних узагальненнях, формулюванні висновків, при виведенні закономірностей функціонування похідних ілокутивів;
2) метод аналізу за безпосередніми складниками для з’ясування словотвірної структури досліджуваних ілокутивних дієслів;
3) метод прагматичного аналізу МА, за допомогою якого встановлювався ілокутивний статус і типи висловлювань;
4) методики імплікаційного та пресупозиційного аналізу для виявлення інтенційної спрямованості похідних дієслів;
5) контекстологічний аналіз, застосований для пояснення вибору адресантом комунікативної стратегії під впливом КС, умов, мети комунікації та фонових знань адресата;
6) метод поля, який застосовується для виділення ядрових і периферійних словотвірних формантів у досліджуваних ілокутивах;
7) проведення кількісних підрахунків, які дають змогу точно окреслити квантитативні параметри функціонування та об’єктивно висвітлити прагматично зумовлені суттєві характеристики похідних перформативів у тому вигляді, в якому вони відображені в художніх текстах сучасної англійської мови.
НАУКОВА НОВИЗНА. У дисертації вперше здійснена спроба пов’язати різноманітні процеси синхронного словотворення сучасної англійської мови з мовленнєвою діяльністю їхніх носіїв взагалі та функціонально-номінативною специфікою, притаманною їм, зокрема. Це дозволяє здійснити перехід від розгляду системи словотворення як готової, сформованої даності, до вивчення дериваційних процесів у прагматико-діяльнісному аспекті, що передбачає розгляд їхньої динаміки функціонування у різнотипних МА. Наукова новизна роботи полягає також у тому, що на основі дослідження широкого фактологічного матеріалу в англійському мовознавстві вперше здійснено аналіз змістових, структурних і номінативних особливостей похідних перформативів у МА певного прагматичного типу, комунікативних ситуацій та характеру взаємодії учасників комунікації за чітко визначених умов. Ми розширюємо розуміння ілокутивності як такої категорії, що стосується не тільки дієслів мовлення, але й включає будь-які дієслова, які функціонують у МА. Авторське трактування, не відмовляючись від класичного, дає більш об’ємне поняття про дієслово, що дає змогу ґрунтовніше й повніше дослідити мовленнєву комунікацію.
ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК полягає в систематизації фактичних даних, розробці методики аналізу похідних перформативів у художній літературі, у створенні класифікації похідних ілокутивних дієслів, у визначенні прагматичного навантаження дериваційних і номінативних засобів сучасної англійської мови.
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ роботи визначається тим, що вона є певним внеском у теорію мовленнєвих актів, напрацювання проблем прагматично зумовленого словотворення, синтаксису, семантичного і структурного варіювання мовних одиниць. Теоретичне значення дослідження полягає також у виявленні та описі продуктивних словотвірних типів і моделей англійського похідного перформатива з точки зору комунікативно-прагматичного підходу. Результати дослідження дозволяють розширити наявні у лінгвістиці знання про прагматичні потенції і способи реалізації словотвірних засобів англійського ілокутивного дієслова не тільки у цілому ряді МА, але й різноманітних за характером КС і, таким чином, зробити певний внесок у закладення основ дериваційної прагматикинової галузі мовознавства, яка знаходиться на етапі становлення й розвитку.
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ дисертації полягає в можливості використання отриманих результатів у курсах лексикології сучасної англійської мови (розділ Словотворення”), теоретичної граматики (розділи Теорія мовленнєвих актів”, Аналіз дискурсу”) та стилістики англійської мови (розділи Стилістичний синтаксис”, Інтерпретація дискурсу”). Результати дослідження можуть також використовуватися у курсах за вибором із лінгвістики тексту, основ теорії мовленнєвої комунікації, аналізу дискурсу, на заняттях із практики усного та писемного мовлення, при проведенні науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Отримані результати дослідження словотвірно-прагматичного аспекту мовної комунікації можуть також знайти широке застосування у курсі практики викладання англійської мови у вищих навчальних закладах.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Про отримані результати дослідження були виголошені доповіді на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, що проводилися в Ужгородському національному університеті (лютий 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.), на міжнародних наукових конференціях „Мова і культура” у Київському національному університеті (червень 2001, 2002 рр.), „Функціонування російської та української мов у епоху глобалізації” у Таврійському національному університеті (вересень 2003 р.), „Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” у Чернівецькому національному університеті (листопад 2004 р.), на міжвузівській конференції молодих учених у Донецькому національному університеті (лютий 2005 р.).
ПУБЛІКАЦІЇ. Основні положення дисертації викладені у п’ятьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та чотирьох матеріалах наукових конференцій.
СТРУКТУРА І ОБСЯГ РОБОТИ. Коло вирішуваних у дослідженні завдань, пов’язане з розробкою теоретичних і практичних положень у галузі словотвірної прагматики, визначило структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографії та списку цитованих джерел і додатків.
У ПЕРЕЛІКУ УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ наводяться вжиті у роботі абревіатури.
У ВСТУПІ обґрунтовується актуальність теми дослідження, охарактеризовано стан її вивчення, визначено теоретичну значущість, мотивовано вибір об’єкта і предмета дослідження, сформульовано основну мету й завдання роботи, розкрито наукову новизну, представлено матеріал і методи дослідження, відображено апробацію результатів роботи та визначено положення, що виносяться на захист, описано можливі шляхи для практичного використання отриманих результатів.
У РОЗДІЛІ 1 Сучасні напрями у дослідженні лінгвістичної прагматики” розглядаються різні точки зору на висвітлення основних завдань прагматики як лінгвістичної дисципліни, аналізується спектр прагматичної інформації похідного слова, який охоплює вивчення його конотативного аспекту у процесі функціонування, описуються основні напрями пошуків у галузі прагматики й теорії мовленнєвих актів. Значна увага приділяється виявленню типів контекстів, здатних розрізняти значення й прагматичну спрямованість дериватів двох основних способів словотворення: конверсії та афіксації.
У РОЗДІЛІ 2 Прагматично зумовлене функціонування похідних ілокутивних дієслів” на базі проведення аналізу наявних класифікаційних досліджень запропонована власна класифікація ілокутивних дієслів, викладені результати аналізу стратегій і тактик, які покладені в основу висловлення комунікантами мовленнєвих актів різних прагматичних типів, а також словотвірні ядрові та периферійні форманти й дериваційні моделі, за допомогою яких вони позначаються. Усі кількісні показники функціонування досліджуваних одиниць упорядковані у вигляді таблиць, які стали предметом докладного опису.
У ЗАГАЛЬНИХ ВИСНОВКАХ викладено основні підсумки проведеного дисертаційного дослідження, узагальнюються отримані результати та накреслюються перспективи подальших пошуків із обраної проблематики.
ДОДАТКИ містять таблиці, у яких зведені прагматичні особливості функціонування похідних дієслів різноманітних ілокутивних класів.

Загальний обсяг дисертації складає 241 сторінку, з них 180 сторінок тексту. У дисертації розміщено 57 таблиць. Список використаної наукової літератури складається з 362 позицій, з них 70 іноземними мовами.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Звернення до комплексного вивчення похідного дієслова в різних мовленнєвих актах під кутом зору головного призначення природної мови бути ефективним засобом спілкування між людьми дозволило виявити деякі невідомі до цього часу прагматичні особливості деривата, що визначають його статус як мовної одиниці, викликаної та обумовленої комунікацією. Виходячи з того, що базовою функцією мови є комунікативна, на її реалізацію спрямовані всі мовні ресурси, серед яких особливе місце займає словотворення, що характеризується тісними зв’язками з іншими лінгвістичними феноменами. У дослідженні потенцій словотворення у тексті як основній одиниці комунікації, в оцінці прагматично зумовлених похідних одиниць з урахуванням їхньої структури й семантики у різних мовленнєвих актах і полягає вивчення комунікативної функції різних за характером та способом утворення дериватів.
Одним із найважливіших досягнень комунікативних досліджень, що проводилися на матеріалі художніх текстів, є їхній розгляд не тільки як результату мовленнєвої діяльності, але й насамперед як складних актів з певною метою та наслідками. Художні тексти при цьому представлені як перетворені мовленнєві акти, що дозволяють комунікації з окремого акту змінюватися у суспільно усвідомлений продукт, породжений гносеологічною орієнтацією свідомості людини, зумовленої намаганням імітувати реальнісно-вигаданий світ за домовленістю між автором і читачем.
У дисертації вперше здійснено спробу закласти основи вивчення англійського словотворення не як цілісної системи похідних одиниць, а в ситуативно зумовлених мовленнєвих актах, що дало змогу виявити й описати цілий ряд прагматично орієнтованих моделей і компонентів семантики, які ще не стали предметом окремого дослідження. Новим є також започаткована в роботі методика проведення такого типу досліджень, яка може бути при відповідній модифікації перенесена і на вивчення інших мов.
Проведене дослідження показало, що активний та цілеспрямований характер комунікативно-пізнавальної діяльності людини не обмежується тим, що слово виконує роль тільки звичайної етикетки для позначення предметів та явищ об’єктивної дійсності, думок людини про них. Воно також є носієм великого за обсягом комунікативного заряду, який орієнтує мовця на різноманітне вживання одного й того ж самого слова та дозволяє йому одночасно свідомо, а не механічно оперувати лексемами, творчо пристосовуючи їх до адекватного висловлення думки в кожному конкретному мовленнєвому акті. Виявити можливості словотворення, його прагматично зумовлений потенціал можна лише у процесі реалізації дериваційних одиниць в акті комунікації, що передбачає їхнє вивчення у тексті, в якому відображаються процеси відбору, сполучення, вживання всієї сукупності мовних засобів. Ступінь збігу спільних фонових знань також визначає адекватне мовне оформлення інформації, що передається комунікантом для уникнення комунікативних невдач, які можуть перешкоджати реалізації його прагматичної мети. З викладеного вище стає очевидним, що як словотвірні засоби, так і моделі утворення дериватів мають вибірковий характер, спеціалізуючись у прагматичному плані перш за все на обслуговуванні тих похідних структур, які найадекватніше і найповніше виражають інтенції мовця в конкретній КС.
Ознайомлення з європейським та англо-американським тлумаченням терміна „прагматика” виявило їхні відмінні риси, які полягають у різному обсязі екстралінгвальної інформації, носієм якої він виступає. У дослідженні ми виходили з дефініції прагматики як науки, що визначає вибір, розподіл і сполучення, а в цілому організацію мовних засобів для передавання змісту тексту, а також характеру впливу різноманітних мовних одиниць на учасників комунікації.
Спектр прагматичної інформації слова охоплює: експресивність, емотивність, оцінність, образність та інтенсивність. Окреме слово може одночасно містити в собі одне, два або цілий ряд прагматичних компонентів, які складають конотацію. Вона має спільні риси з прагматикою, проте є вужчою, оскільки прагматичні компоненти вказують, крім настанови та суб’єкта мовлення, ще й на умови комунікації та тональність КС. Незважаючи на певні відмінності у тлумаченні прагматичної інформації слова, спільним залишається те, що поняття експресивності ширше за поняття емотивності, і між ними встановлюється відношення співвіднесеності, а не взаємозамінності, тобто експресивність включає й інші елементи.
За критерієм комунікативного наміру запропонована класифікація ілокутивів, яка включає шість груп дієслів, що позначають моноілокутивні МА (ті, що виражають одну ілокутивну силу) та три поліілокутивні МА (гібридні МА, які одночасно передають дві ілокутивні сили). До перших належать: репрезентативи, директиви, інтерогативи, комісиви, дескриптиви й імплікатори; друга група включає: інтерогативно-імплікаторний, директивно-імплікаторний і репрезентативно-імплікаторний прагматичні типи.
Поряд із прагмаконтекстом, який являє собою ієрархію комунікативних програм для створення й інтерпретації висловлювання, було виділено горизонтальний і вертикальний контексти. Перший складає сукупність одиниць одного ярусу комунікативної підсистеми, а другий одиниці різних мовних рівнів, а також екстралінгвальних факторів. Останній відіграє значну роль в адекватному декодуванні імпліцитних смислів висловлювань.
Для адекватної інтерпретації висловлювання було виділено поняття прагматичної настанови тексту, що реалізується у його загальному призначенні, виді та жанрі тексту. Відповідно до ілокутивної мети мовленнєвих актів різного типу прагматичною настановою може бути повідомлення, запитання, наказ, прохання, пропозиція, обіцянка, привітання та інші. Спорідненим із прагматичною настановою є поняття ілокутивної структури тексту, яке відрізняється від першого тим, що воно не лише експлікує комунікативні наміри, але й відображає світ мисленнєвих дій автора тексту з метою приведення у відповідність свого ходу думок з аналогічною й адекватною дією думок адресата.
Експліцитна перформативна форма вираження мовленнєвих актів, є доволі рідким явищем і вживається переважно у ситуаціях напруженого емоційного стану одного з комунікантів. Адресант експліцитно виражає ілокутивну мету висловлювання для полегшення його інтерпретації адресатом. Ця форма є найбільш характерною для репрезентативних МА вираження власної думки (припущення), комісивних обіцянки, гарантії, імплікаторних особистого ставлення, подяки, вибачення та репрезентативно-імплікаторного МА зацікавлення.
Особливістю імпліцитних перформативних актів є те, що адресат повинен сам визначити ілокутивну мету актуального висловлювання. Здійснюючи імпліцитно- перформативне висловлювання, адресант виходить із припущення про те, що контекст та спільні фонові знання будуть достатніми для правильної інтерпретації висловлювання, тобто адресат декодує саме той смисл, який був раніше закодований адресантом. Імпліцитні перформативні акти є найбільш поширеною формою вираження МА, яка характерна майже для всіх прагматичних типів за винятком дескриптивів.
Неперформативні висловлювання описують мовленнєві акти у минулому, при цьому автор художнього твору віддає перевагу вживанню непрямої мови, узагальнюючи ілокутивну мету. Ця перформативна форма поширюється на всі прагматичні типи, зокрема, дескриптивний МА опису виражається лише неперформативними висловлюваннями.
У результаті дослідження ми дійшли висновку, що прагматичні типи з найбільшою розгалуженістю мовленнєвих актів, як наприклад, директивний (14 МА) і директивно-імплікаторний (13 МА), мають слабо розвинену систему стратегій і тактик їхнього вираження. З іншого боку, інтерогативно-імплікаторний (4 МА) та інтерогативний (1 МА) ілокутивний класи, які передають незначну кількість актів, реалізуються за допомогою широкого вибору стратегій і тактик.
Найбільш продуктивним способом словотворення, за допомогою якого утворюються ілокутивні дієслова англійської мови, є конверсія, зокрема дериваційна модель N → V. Вибірка відсубстантивних конверсивів нараховує 85,83% від загальної кількості похідних, що свідчить про найбільшу продуктивність цієї прагматично орієнтованої моделі словотворення у сучасній англійській мові, зокрема в утворенні ілокутивних дієслів репрезентативного, директивного, інтерогативного, комісивного, імплікаторного, директивно-імплікаторного й репрезентативно-імплікаторного прагматичних типів. Для порівняння зауважимо, що афіксальні похідні складають лише 9,54%, з яких більша частина (6,67%) це префіксальні деривати. Вони входять до ядра утворення дескриптивних та інтерогативно-імплікаторних актів. Найчастотнішими відсубстантивними дієсловами репрезентативного прагматичного типу виявилися: act, answer, notice, fancy, figure; директивного mind, force; інтерогативного notice; комісивного promise; дескриптивного hand, head, point, rest, smoke, study; імплікаторного care, love, matter, mind, thank; інтерогативно-імплікаторного wonder; репрезентативно-імплікаторного care, love, wonder. Серед директивно-імплікаторних похідних конверсивів важко виділити найпоширеніші лексеми через їхню низьку частотність. Результати дослідження також указують на те, що зазначені вище деривати, а також цілий ряд інших виявляють тенденцію до функціонування у МА різних ілокутивних класів, а наведені вище дані свідчать тільки про переважну належність до певного прагматичного типу.
Основними словотвірними формантами у досліджених нами МА є префікси re-, dis- та суфікси -ize, -en. Вони виявляють тенденцію до утворення похідних, які функціонують у певних прагматичних типах. Так, похідні з префіксами re-, dis- позначають переважно репрезентативні, інтерогативні, дескриптивні й репрезентативно-імплікаторні МА. Префікс re- бере активну участь в утворенні похідних, які передають у більшості випадків комісивні МА, а префікс dis- виявляє тенденцію до утворення дериватів імплікаторного й інтерогативно-імплікаторного ілокутивного класів. Суфіксальні похідні з постпозитивними формантами -ize, -en формують репрезентативні, дескриптивні, імплікаторні, інтерогативно-імплікаторні й репрезентативно-імплікаторні акти мовлення. Для вираження директивно-імплікаторних МА вживаються переважно деривати з суфіксом -ize. Директивні ілокутивні акти позначаються майже виключно конверсивними похідними. Це свідчить про те, що в сучасній англійській мові намічається тенденція, пов’язана зі спеціалізацією афіксів по обслуговуванню тих чи інших МА.
Між ЛСГ похідної та твірної основ і належністю деривата до певного прагматичного типу виявлена певна закономірність. Дієслова, що виражають розумову діяльність, функціонують у складі репрезентативних, імплікаторних і дескриптивних МА; уживання дієслів комунікації залежить від наявності у висловлюванні конотативного забарвлення; дієслова почуттів характеризують імплікаторні або гібридні МА, а дієслова на позначення руху та робочих операцій актуалізуються в ілокутивних актах дескриптивного й репрезентативного прагматичного типів.
Перспективним напрямком для подальших наукових пошуків в обраній нами темі дослідження вважаємо комплексний когнітивно-прагматично-актомовленнєвий порівняльний аналіз словотвірної системи англійської мови на матеріалі текстів різних стилів із подальшим виявленням їхніх порівняльно-зіставних характеристик. Неабиякий науковий інтерес, на наш погляд, може представляти різножанрова стратифікація мовленнєвих актів, утворених з участю різних способів словотворення як в англійській, так і інших мовах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АгаханянцЛ.С. Прагматический компонент содержания слова и особенности его актуализации в тексте. Ташкент: ФЛН, 1989. С. 18-21.
2. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФЛН, 1988. 119с.
3. Александрова О.В. Проблема дискурса в современной лингвистике // Когнитивно-прагматические аспекты лингвистических исследований: Сб. науч. тр. / Калининградский университет. Калининград: КГУ, 1999. С. 9-13.
4. АлександроваВ.Г. Участники вербального диалога с точки зрения коммуникативного лидерства // Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы / Матер. конфер. Ялта. 30 сентября 4 октября 2002. Симферополь: CLC, 2002. С. 3-4.
5. АлексєєваІ.О. Семантика англійських дієслів із префіксами dis- та un- // Вісник Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченко / Іноземна філологія. Вип. 34-36. К.: КНУ ім. Тараса Шевченко, ВПЦ Київський університет, 2003. С. 14-16.
6. АндрюхинаТ.В. Стилистические возможности сложного слова и способы их развития в тексте: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М.: МГУ, 1987. 20с.
7. АнипкинаЛ.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте // Филологические науки, 2000, № 2. С. 58-65.
8. Апалат Г.П. Структура, семантика і прагматика текстів-інтерв’ю (на матер. англомовної преси): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К.: КНЛУ, 2003. 19с.
9. Ардаматская С.Н. Акронимия как форма адаптивности языковой системы (на матер. англ. морской терминологии): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Л.: ЛГУ, 1987. 20с.
10. АрнольдИ.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования). М.: Просвещение, 1990. 300с.
11. АрнольдИ.В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов. 5-е изд., испр. и доп. М.: Флинта: Наука, 2002. 384с.
12. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз., 1981. т. 40. № 4. С. 356-367.
13. Арутюнова Н.Д. Об объекте общей оценки // Вопросы языкознания. 1985. № 3. С. 13-24.
14. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 339с.
15. Арутюнова Н.Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 390.
16. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики. Вступительная статья // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 3-25.
17. АрхиповИ.К. Семантика и номинативно-коммуникативные функции производных слов: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.04. Л.: ЛГУ, 1985. 40с.
18. Арцишевська А.Л. Лінгвопрагматична типологія репрезентуючого компонента в системі форм репродукції чужої мови (на матер. англомовних оповідань ХХ ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Львів: ЛНУ, 2001. 20с.
19. Ашурова Д.И. Производное слово в свете коммуникационной теории языка. Ташкент: ФЛН, 1991. 97с.
20. БарбаЛ.В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації злочин відповідальність” у різних функціональних стилях сучасної англійської мови: Автореф. дис. ... канд.. філол. наук: 10.02.04. Одеса: Одеський держуніверситет ім. І.І.Мечнікова, 1999. 17с.
21. БацевичФ.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с.
22. БеженоваИ.С. Способы обозначения эмоций и их роль в структуре художественного текста (на матер. немецкоязычной худож. прозы): Автореф. канд. филол. наук: 10.02.04. МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1990. 24с.
23. БеженоваИ.С. Прагматическая функция обозначения эмоций в художественном тексте // Прагматика и логика дискурса / Сб. науч. тр. Ижевск: Издательство Удмуртского госуниверситета, 1991. С. 30-36.
24. БезменоваЛ.Э. Функционально-семантические и прагматические особенности речевых актов (на материале комплиментов в современном англ. языке): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Самара, 2001. 20с.
25. БезуглаяЛ.Р. К проблеме косвенных способов реализации РА // Вісник Харківського державного університету / Романо-германська філологія. 1999. № 424. С. 3-7.
26. БеловаА.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киевский университет им. Тараса Шевченко, 1997. 300с.
27. БелодедО.Р. Структурно-семантические и коммуникативно-прагматические особенности высказываний благодарности (на матер. современного англ. языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К.: КНУ, 1990. 25с.
28. БеляеваЕ.И. Модальность и прагматические аспекты директивных речевых актов в современном английском языке: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.04. М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1987. 40с.
29. БирюлинЛ.А. Теоретические аспекты семантико-прагматического описания императивных высказываний в русском языке: Автореф. дис. докт. филол. наук. СПб: Ин-т лингв. исследований РАН, 1992. 41с.
30. БогдановВ.В. Иллокутивная функция высказывания и перформативный глагол // Содержательные аспекты предложения и текста. Калинин: КГУ, 1983. С. 27-38.
31. Болдырев Н.Н. Структура и принципы формирования оценочных категорий // С любовью к языку / Сб. науч. тр. Посвящается Е.С. Кубряковой. М. Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский госуниверситет, 2002. С. 103-114.
32. Болотнова Н.С. Гармонизация общения и лексическая структура текста. СПб: Образование, 1992а. 55с.
33. БондаренкоЯ.О. Дискурс акцентуйованих мовних особистостей: комунікативно-когнітивний аспект (на матеріалі персонажного мовлення в сучасній американській художній прозі): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К.: КНЛУ, 2002. 20с.
34. БондаркоА.В. К вопросу о системе анализа аспектов языка и речи в функциональной грамматике // Традиционное и новое в русской грамматике / Сб. науч. статей памяти В.А.Белошапковой. М.: Флинта, 2001. С. 21-30.
35. БондаркоА.В. Телеологическая основа и каузальный аспект функций языковых средств // С любовью к языку / Сб. науч. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. М. Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский госуниверситет, 2002. С. 20-28.
36. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (на матер. русской грамматики). М.: Наука, 1997. 574с.
37. БЭС Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.И.Ярцева, 2-е изд. М.: Научн. изд-во „Большая Российская Энциклопедия”, 1998. 685с.
38. Вежбицкая А. Язык, культура, познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1997. 416с.
39. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 238-250.
40. Винокуров А.М. Субстандартная суффиксация в английском языке США: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М.: МГПИИЯ, 1981. 20с.
41. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: ИЯ РАН, 1985. 228с.
42. ВольфЕ.М. Эмоциональные состояния и их представления в языке // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: ИЯ РАН, 1989. С. 55-75.
43. ВольфЕ.М. Функциональная семантика. Главы из книги. // Функциональная семантика.: Оценка, экспрессивность, модальность. In Memoriam Е.М.Вольф. М.: Институт языкознания РАН, 1996. С. 137-167.
44. ВоробьёваО.П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-246.
45. ВоронинаМ.Ю. Простой и сложный речевой акт: повествовательно-вопросительные сложносочиненные предложения современного русского языка // Вісник Харківського Національного Університету ім.. В.Н.Каразіна. 2003. № 586. Харків: Константа. С. 67-70.
46. ВоронковВ.В. Прагматический аспект текста англоязычной публицистической журнальной статьи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М. МГЛУ, 1991. 20с.
47. Вострова С.В. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості сучасного англомовного медичного дискурсу (на матер. медичних текстів з проблематики ВІЛ / СНІДу): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К.: КНУ, 2003. 20с.
48. Вохрышева Е.В. Коммуникативные стратегии диалогического взаимодействия в новоанглийском языке: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.04. СПб.: РГПУ имени А.И.Герцена, 2001. 41с.
49. ВрабельТ.Т. Актуальні проблеми сучасної лінгвопрагматики // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства / Зб. наук. праць. Ужгород: Ліра, 2000. Вип. 3. С. 40-48.
50. ВрабельТ.Т. Основні особливості комплексного прагматичного аналізу мовленнєвих актів // Проблеми романо-германської філології / Зб. наук. праць. Ужгород: Мистецька лінія, 2001. С. 27-38.
51. ВрабельТ.Т. Перформативний аналіз англійського похідного дієслова // Проблеми романо-германської філології / Зб. наук. праць. Ужгород: Патент, 2002а. С. 22-29.
52. Врабель Т.Т. Похідні перформативи у світлі теорії мовленнєвих актів // Мова і культура/ Матер. міжнар. наук. конфер. Київ. Червень 2001. К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2002б. Вип. 4. т. III / 1. С. 43-51.
53. ВрабельТ.Т. Анализ сложных речевых актов (на матер. производных глаголов английского языка) // Мова і культура / Матер. міжнар. наук. конфер. Київ. Червень 2002. К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2002в. Вип. 5. т. III / 1. С. 72-79.
54. ВрабельТ.Т. Функционирование префиксальных иллокутивов в речевых актах разных прагматических типов // „Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации” / Матер. конфер. Ялта. 29 сентября-4 октября 2003. Ялта: Издательство Доля, 2003а. С. 69-71.
55. ВрабельТ.Т. Функціонування суфіксальних ілокутивів у мовленнєвих актах різних прагматичних типів // Проблеми романо-германської філології / Зб. наук. праць. Ужгород: Патент, 2003б. С. 46-59.
56. ВрабельТ.Т. Словотвірні особливості функціонування мовленнєвого акту повідомлення // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес / Матер. міжнар. наук. конфер. Чернівці. 24-25 листопада 2004. Чернівці: Рута, 2004а. С. 39-40.
57. ВрабельТ.Т. Словотвірні особливості функціонування комісивних мовленнєвих актів. Ужгород: Ліра, 2004б. С. 44-51.
58. ВронскаяЮ.В. Когнитивно-прагматические особенности высказываний с глаголами речи в современном английском языке (в сопоставлении с современным русским языком): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.20. Сравнительное исторически-типологическое и сопоставительное языкознание. Екатеринбург: Екатеринбуржский госуниверситет, 1998. 20с.
59. ГагаринаМ.А. О прагматическом аспекте оценочных производных в немецком языке // Прагматика и типология коммуникативных единиц языка. Днепропетровск: Днепропетровский госуниверситет, 1989. С. 29-33.
60. ГакВ.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: МГУ, 1986. С. 3-51.
61. Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ. Сер. 9. Филология. 1997. № 3. С. 87-95.
62. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 768с.
63. ГедзС.Ф. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань з інтерогативним значенням у сучасній англійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К.: КНУ, 1998. 16с.
64. Герасимов В.И., Ромашко С.А. Прагматика устного общения // Звучащий текст. М.: ИНИОН, 1983. С. 173-217.
65. ГиндлинаИ.М. Экспрессивные словообразовательные средства в художественной речи и способы их передачи при переводе: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М.: МПГУ, 1999. 20с.
66. Гладуш Н.Ф. Повествовательные директивы в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К.: КНУ, 1985. 22с.
67. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на матер. англоязычной прозы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К.: КДЛУ, 2000. 19с.
68. ГойхманО.Я., НадеинаТ.М. Основы речевой коммуникации: учебник для вузов / Под ред. проф. О.Я.Гойхмана. М.: Инфра-М, 1997. 272с.
69. ГоликС.В. Функциональные особенности индивидуальной словообразовательной номинации // Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество / Матер. конфер. Ялта. 4-8 октября 1999. Симферополь: CLC, 1999. С. 33-35.
70. ГолованевскийА.Л. Оценочность и её отражение в политическом и лексикографическом дискурсах (на матер. русского языка) // Филологические науки, 2002, № 3. С. 78-87.
71. Голубкова Е.Е. Концептуальная структура глаголов движения в современном английском языке // С любовью к языку / Сб. науч. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. М. Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский госуниверситет, 2002. С. 327-332.
72. Гончарова Н.В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матер. художньої прози): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К.: КНЛУ, 2002. 19с.
73. ГореловИ.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 104с.
74. ГореловИ.Н. Коммуникация // Большой энциклопедический словарь Языкознание”. М.: Советская энциклопедия, 1998. С. 233-235.
75. Городенська К.Г., КравченкоМ.В. Словотвірна структура слова. К.: Наукова думка, 1981. 197с.
76. ГрафоваТ.А. Смысловая структура эмотивных предикатов // Человеческий фактор в языке. Языковые механизмы экспрессивности. М.: Наука, 1991. С. 67-98.
77. ДейкТ.А.Ван Язык. Познание. Коммуникация / Сост. В.В.Петров, ред. В.И.Герасимов. М.: Прогресс, 1989. 312с.
78. ДейкТ.А.Ван Когнитивные и речевые стратегии выражения этнических предубеждений. http://src.nsu.