СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИХ ПРАКТИК

brief description

Класичний приватний університет

На правах рукопису

БАТЮК АЛІМ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 316.334;304.3

СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ
СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИХ ПРАКТИК

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник –
Ядранський Дмитро Миколайович,
доктор соціологічних наук, доцент

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
ТА СПОРТ ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА 12
1.1. Соціологія спорту та фізичної культури
як спеціальна соціологічна теорія 12
1.2. Соціальна система фізичної культури
та спорту як соціальний інститут 31
1.3. Структурування спорту та фізичної культури
в контексті соціологічного аналізу 51
Висновки до розділу 1 63
РОЗДІЛ 2. СПОРТ ТА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
ЯК ПРОДУКТ ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА 69
2.1. Взаємозв’язок культури і фізичних практик 69
2.2. Фізична активність
як соціокультурна практика 82
2.3. Спорт як специфічна
форма культурного розвитку 99
2.4. Норми та девіації
сучасних практик фізичної активності 114
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ
СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИХ ПРАКТИК 127
3.1. Емпіричне обґрунтування напрямів
активізації практик фізичної культури та спорту 127
3.2. Соціальні механізми
підвищення фізичної активності 135
3.3. Технологізація поширення
оздоровчих практик у суспільстві 145
Висновки до розділу 3 176
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ 201

ВСТУП

Актуальність теми. Соціальні й економічні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. зумовили значні зміни в соціокультурному середовищі, що принципово вплинули на загальну культуру людей, їх цінності, позначилися на свідомості та життєвих пріоритетах. Трансформації способу життя і притаманних йому стилів здебільшого, на жаль, пов’язані зі зростанням негативного впливу на здоров’я громадян (зокрема, через зменшення рівня фізичної активності), що відображається на загальному рівні здоров’я нації. При цьому кожна людина має особисті причини скорочення фізичної активності, зокрема, пов’язані з фізичною втомою, відсутністю часу або коштів тощо. Відповідні зміни накладають суттєвий відбиток на всю систему соціальних цінностей, збільшуючи роль матеріальної складової в житті людини та знецінюючи її фізичний розвиток.
Проблеми, що випливають з вказаного тренду соціокультурних змін, актуалізуються й у спорті. Змін зазнали також можливості й механізми державного регулювання фізкультурно-спортивної галузі. Так, за радянських часів основним завданням останньої вважали підвищення обороноздатності держави, що мало статус національного пріоритету. У сучасній Україні фізична активність та спорт розглядаються як один із елементів підвищення рівня здоров’я нації, а відтак, з погляду державного інвестування має дещо менше значення. Відповідно, можна констатувати, що за часів ринкових трансформацій фізична культура та спорт в Україні втратили статус державного пріоритету, ставши по суті організаційно й економічно незалежними, що зумовило їх практично повну комерціалізацію. Окремо в цьому контексті можна розглядати параолімпійський спорт. За таких умов з урахуванням того, що переважна більшість населення України є небагатою, фізична культура та спорт набувають певною мірою символічного статусу. Розглядаючи спорт як середовище професійної діяльності, можна констатувати виникнення в ньому певної внутрішньої субкультури.
Вищеописані досить суперечливі соціальні явища тією чи іншою мірою зумовлюють необхідність проведення системного дослідження соціальних параметрів змін і процесів, що відбуваються в системі фізичної культури. Зокрема, уваги потребують ціннісні, культурні та мотиваційні складові, що впливають на характер фізичних практик.
Окреслені проблеми не є принципово новими для сучасної соціологічної думки, однак соціальні аспекти спорту залишаються не до кінця вивченою сферою людської життєдіяльності. На сьогодні існує мало праць, у яких спорт розглядається як цілісний культурно-соціальний феномен. Проте варто зазначити, що певні аспекти цієї проблеми проаналізовано в дослідженнях Л. Куна, Г. Люшена, Т. Веблена. Створенню цілісних культурологічних концепцій з урахуванням місця спорту присвячені праці Х. Ортеги-і-Гассета, Й. Гейзінги, Е. Фромма, Ф. Фукуями та ін.
Особливе значення для дослідження має праця французького соціолога П. Бурдьє “Програма соціології спорту”.
Окремі питання соціологічних досліджень фізично-активних практик (у тому числі фізкультури та спорту) розроблено в працях В. Пилипенко, В. Полторака, В. Подшивалкіної, В. Лукащука, М. Туленкова, Л. Швидкої, Д. Ядранського, Ю. Мосаєва, М. Лукашевича, Ж. Малахової, І. Мартинюка. Певні аспекти девіантної та конфліктологічної поведінки в галузі спорту проаналізовано І. Гавриленком, В. Івановим, М. Лукашевичем, О. Скідіним, Ю. Яковенком та ін.
Однак, незважаючи на наявність праць, присвячених дослідженню різних аспектів фізично-активних практик, соціальним проблемам і технологіям підвищення рівня фізичної активності нації приділяється недостатньо уваги і висвітлюються вони переважно фрагментарно. Суперечність між рівнем розвитку сучасного знання про фізичну активність як необхідну складову здорового способу життя та систематичним зниженням рівня зайнятості фізично-активними практиками спричинила виникнення наукової проблеми, невирішеність якої й зумовила вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету “Соціальні дисфункції в сучасному українському суспільстві” (номер державної реєстрації 0110U003967). Роль автора полягала у виконанні розділу “Роль соціокультурних детермінант в інтерналізації фізкультурних практик” (довідка Класичного приватного університету № 12-12 від 19.09.2012 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є формування соціальної технології активізації практик фізичної культури та спорту в умовах існуючих соціальних реалій.
Для досягнення окресленої мети поставлено такі завдання:
– охарактеризувати соціологічну теорію соціальної дії у сфері фізичної культури та спорту як окремий напрям соціологічного знання;
– проаналізувати процес інституціоналізації фізичної культури та спорту в сучасному суспільстві й описати соціальні інститути, що беруть у ньому участь;
– встановити взаємозв’язок загальної культури й фізичних практик;
– описати спорт як специфічну форму культурного розвитку;
– визначити норми та девіації сучасних практик фізичної активності;
– здійснити емпіричне обґрунтування напрямів активізації практик фізичної культури та спорту;
– визначити соціальні механізми підвищення фізичної активності;
– розробити соціальну технологію поширення оздоровчих практик у суспільстві.
Об’єкт дослідження – фізична культура та спорт як система спортивно-оздоровчих практик.
Предмет дослідження – соціальні механізми та технології поширення й удосконалення практик фізичної активності.
Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові методи: метод теоретичного аналізу й синтезу – для вивчення змісту концептів “практика”, “інститут”, “соціальна технологія”; метод наукової індукції – при встановленні причинно-логічних зв’язків у соціальних практиках; метод дедукції – для вивчення специфіки соціокультурних та ціннісних особливостей представників різних соціальних груп у контексті спортивних практик. Єдність аналізу та синтезу забезпечила розуміння взаємозв’язку процесу соціокультурного впливу на суб’єкта в процесі реалізації соціальної технології активізації фізичних практик.
Емпіричну базу дослідження становлять два авторські соціологічні дослідження (2010 р.). Перше було спрямоване на вивчення мотивації та практик фізичної активності населення України (n = 1500, вибірка репрезентативна за віком, статтю та типом поселень). Паралельно було проведено якісне опитування осіб, які займаються спортом (спортсменів, переважно аматорів). Дослідження проводилось особисто автором методом неформального інтерв’ю-бесіди, яка мала на меті встановити цінності та норми, що мають місце у спорті, а також виявити соціальні причини і наслідки фізичної спортивної активності. Усього опитано 340 спортсменів з різних регіонів України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в обґрунтуванні комплексного соціологічного підходу до розробки механізму соціальної активізації практик фізичної культури та спорту в умовах скорочення суспільних ресурсів для їх розвитку. Основні результати дослідження, що мають елементи новизни, полягають у такому:
вперше:
– у вітчизняній соціології розроблено комплексну соціальну технологію впливу на фізичну активність населення шляхом використання системи методів соціально-психологічного, соціально-економічного та соціально-просвітницького характеру, що поєднуються відповідно до специфіки ціннісно-нормативних диспозицій окремої групи населення;
удосконалено:
– теоретичну інтерпретацію взаємодії елементів соціального інституту фізичної культури та спорту, для чого запропоновано авторське визначення соціального інституту фізичної культури та спорту як системи, створеної великою кількістю індивідуальних акторів, що взаємодіють один з одним у тій чи іншій формі стосовно проявів фізичної активності, проаналізовано умови інституціоналізації, а також засоби інституціоналізації фізичної культури та спорту, встановлено характер їх взаємного впливу при цьому;
– характеристику взаємозв’язку загальної культури та фізичних практик, де встановлено, що сучасний спорт є різновидом, як правило, професійної діяльності, а відповідно, може досліджуватися з позицій культурних норм і цінностей професійної діяльності; фізична культура виступає здебільшого формою дозвіллєвих практик, що зумовлює розгляд її норм і цінностей як окремого виду культури дозвілля (дозвіллєвих практик);
– визначення спорту як специфічної форми культурного розвитку, що має етнонаціональні особливості, зумовлені, зокрема, встановленням культурної ідентичності національних спортивних практик через успіхи спортсменів певних національностей в окремих видах спорту, що корелюють із соціокультурною похідною, а саме традиційно культурними, релігійними та деякими іншими особливостями представників певної нації;
– характеристику причин девіацій у спорті через те, що граничні, з фізичної точки зору, результати, які межують із фізичними можливостями людини, створюють умови для вживання певних стимуляторів, що, незважаючи на неспортивність, ризик санкцій і заподіяння шкоди організму самого спортсмена, стимулюються прагненням до життєвого успіху (здобуття слави, статусу і статків); наголошено, що сфера спорту в контексті спортивних досягнень є по суті середовищем підвищеного ризику з погляду порушення моральних і валеологічних норм, що закріплюється в повсякденних практиках спортсменів;
дістало подальшого розвитку:
– спеціальна соціологічна теорія в контексті доведення можливості розгляду фізичної культури та спорту як самостійного об’єкта соціологічних досліджень, базуючись на принципах структурного функціоналізму, де встановлено, що фізична культура і спорт являють собою саме певні соціальні програми, відповідно до яких будується система соціальних відносин, яка в процесі свого перебігу коригується залежно від змін окремих ціннісних аспектів суспільства;
– емпіричне обґрунтування напрямів активізації практик фізичної культури та спорту, де встановлено, що на сьогодні, у першу чергу, слід виходити з необхідності поліпшення якості устаткування об’єктів спортивної інфраструктури, що надає змогу не тільки поліпшити якість занять спортсменів професіоналів, а й створює вищий престиж заняттям спортивними вправами в рамках фізично-рекреаційних практик;
– розробка соціальних механізмів підвищення фізичної активності, яка заснована на безпосередній активізації фізичної активності, що пов’язана не тільки з перебудовою світогляду особистості, її системи цінностей і потреб, а й послідовною трансформацією усіх рівнів її диспозицій. Відповідно, вплив має здійснюватися на мотиваційну сферу особистості та на процес формування ґрунтовних, глибоких знань про оздоровчі й здоров’язбережувальні можливості фізичної культури, але залишатиметься малоефективним до формування навички їх реалізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розвитку нових теоретичних підходів щодо вирішення проблеми поширення фізичних та оздоровчих практик; розробці методичні підходів, що дають можливість створити соціальні технології поширення фізичних практик в окремих вікових групах. Вивчення теоретичних і практичних аспектів особливостей фізичних практик окремих категорій населення, особливо молоді, дає змогу створити адекватні підходи до поширення фізично-активних практик і знань.
Результати дисертації використані в навчальному процесі при викладанні курсів “Соціоінженерія”, “Соціальна робота з різними групами клієнтів”, “Соціальна робота в закладах освіти” (довідка Класичного приватного університету № 1479 від 03.07.2012 р.).
Основні положення дисертації знайшли застосування при підготовці навчальних програм роботи з молоддю, методичних вказівок для спортсменів-аматорів, трудових колективів, використовуються при підготовці тренерських робочих планів і програм за спортивно-оздоровчим напрямом роботи в спеціалізованих групах спортивного вдосконалення та групах початкового навчання у відокремленому структурному підрозділі «Криворізький регіональний культурно-спортивний клуб “Локомотив” державного підприємства “Придніпровська залізниця”» (довідка № 174/ІІ від 26.09.2012 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в процесі формування комплексного підходу до розробки соціально-спортивних та спортивно-оздоровчих програм роботи з молоддю (довідка дитячо-юнацької спортивної школи № 10).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Усі ключові ідеї, положення, що розкривають наукову новизну, висновки та результати дослідження отримані та сформульовані автором самостійно. Внесок автора у публікаціях у співавторстві конкретизовано у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, зокрема таких: Регіональна науково-практична конференція “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (м. Кривий Ріг, 2009 р.); Міська науково-практична конференція “Актуальні проблеми фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів” (м. Кривий Ріг, 2011 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні” (м. Запоріжжя, 2011 р.); наукова студентсько-аспірантська конференція “Соціологія – соціальна робота – регулювання соціальних проблем” (м. Львів, 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в дев’яти наукових публікаціях, п’ять з яких – статті у наукових фахових виданнях із соціологічних наук, чотири – матеріали конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У ході проведеного дослідження вирішено наукову проблему та досягнуто поставленої мети, запропоновано засоби та механізми соціально-технологічного впливу на процес активізації практик фізичної культури і спорту в умовах існуючих соціальних реалій. У результаті отримано такі висновки:
1. Удосконалено аспекти спеціальної соціологічної теорії. Зокрема, запропоновано розглядати фізичну культуру і спорт як самостійний об’єкт соціологічних досліджень. Звертаючи увагу на відсутність однозначного підходу до структури сучасної соціологічної теорії, запропоновано авторське бачення специфічної соціологічної теорії середнього рівня – соціології спорту (та фізичної культури). Відповідний напрям соціологічних досліджень може бути віднесений до соціології особистості. Встановлено, що процеси соціальної взаємодії між суб’єктами й об’єктами фізичної активності та спортивної діяльності формують певну відносно відокремлену соціальну реальність. Відтак, її існування дає змогу констатувати, що вона може бути об’єктом соціологічного дослідження, але водночас є неможливою без соціального простору, який є своєрідним полем спортивних інтеракцій (практик). Відповідно, як теоретико-методологічну основу дослідження соціології спорту в соціологічному дискурсі запропоновано розглядати принципи структурного функціоналізму. Використання цієї методології дало змогу встановити, що фізична культура і спорт являють собою певні соціальні програми, відповідно до яких будується система соціальних відносин, яка в процесі свого перебігу коригується залежно від змін окремих ціннісних аспектів суспільства.
2. Встановлено структуру взаємозв’язку елементів соціального інституту фізичної культури та спорту. Констатовано розрив соціального зв’язку між фізичною та виробничою культурою, а також відсутність інституціональних зв’язків між підприємствами та закладами фізично-оздоровчої діяльності. Окреслену ситуацію слід вважати соціальною проблемою. Запропоновано авторське визначення соціального інституту фізичної культури та спорту як системи, створеної великою кількістю індивідуальних дійових осіб, що взаємодіють одна з одною у тій чи іншій формі стосовно проявів фізичної активності. Запропоновано засоби інституціоналізації соціального інституту фізичної культури та спорту, до яких віднесено: популяризацію фізичної активності; пропаганду здорового способу життя; пошук ефективних методів фізичного розвитку; наявність спеціальних спортивних закладів; наявність спеціальних медичних закладів; наявність науково-дослідних закладів та закладів з виробництва одягу та інвентарю; наявність комунікаційної мережі (PR); наявність сучасного устаткування; наявність професійної тренувальної бази; наявність фінансування; наявність навчальних закладів олімпійського резерву; наявність коледжів, інститутів фізичної культури. Запропоновано умови інституціоналізації; встановлено характер взаємного впливу засобів та умов інституціоналізації фізичної культури та спорту.
3. Встановлено взаємозв’язок загальної культури та фізичних практик. Зокрема, визначено, що досить поширеними на сьогодні є фізичні практики, які мають еротичний зміст, що свідчить про зміни в культурі суспільства під впливом сучасних інформаційних процесів та переорієнтацію фізичної культури на певне функціональне забезпечення інших біологічних потреб (у першу чергу, сексуальної). Визначається, що разом із оздоровчою (для фізичної культури) та метою перемоги (для спорту) у фізичних практиках можна визначити й інші цілі, що викликають фізичну активність суб’єктів. У кінцевому підсумку реалізація зазначених цільових установок пов’язана із реалізацією власного “его” та зумовлена внутрішньою ціннісно-мотиваційною структурою особистості. Наголошується, що оскільки сучасний спорт є різновидом, як правило, професійної діяльності, а відповідно, може досліджуватися з позицій культурних норм та цінностей професійної діяльності, то фізична культура виступає здебільшого формою дозвіллєвих практик, що зумовлює розгляд її норм та цінностей як окремого виду культури дозвілля (дозвіллєвих практик).
4. Охарактеризовано фізичну культуру і спорт як специфічні форми культурного розвитку. Констатовано існування процесу вульгаризації сучасного спорту, який із засобу пропаганди здорового способу життя перетворюються на засіб відпочинку та розваг. Характер шоу, що спостерігається у спортивних змаганнях, є суспільно затребуваним. Теоретично визначено існування культурної ідентичності національних спортивних практик як певного об’єктивного явища, яке виявляється в пріоритетах окремих видів спорту в цінностях певних національностей.
5. Визначивши норми та девіації сучасних фізичних практик, подано їх типізацію. Для характеристики особливостей проявів соціальних девіацій запропоновано виділяти три рівні: внутрішня девіація (порушення соціальних норм, прийнятих у сфері спорту, що не сприймається суспільством як девіація;) відкрита девіація (порушення соціальних норм, що визнається представниками як спортивної субкультури, так і культури загальної); зовнішня девіація (порушення суспільних норм, які в соціальному середовищі спортсменів стійкими не вважаються). Очевидно, що за прояв певної поведінки передбачено не лише різні санкції, але й санкції з різною суспільною рефлексією. Також типізовано форми девіацій: за ступенем їх стійкості (стійкі – нестійкі); повсякденні – випадкові (стандартні – нестандартні; неординарні; екстремальні; проблемні-конфліктні); за часовими характеристиками (довготривалі, ситуації середньої тривалості, короткочасні); за просторовими параметрами (країна, регіон тощо); за суб’єктами діяльності (практики спортсменів професіоналів, спортсменів-аматорів, тренерів, спортивних лікарів, співробітників спортивних мас-медіа, вболівальників, власників спортивної інфраструктури тощо); за спрямованістю девіантної практики (фізичні, моральні, економічні, соціальні тощо). Визначено основну причину виникнення девіацій у спорті: сфера спорту в контексті спортивних досягнень є по суті середовищем підвищеного ризику порушення існуючих норм, що закріплюється в повсякденних практиках спортсменів та стає причиною подальших спортивних девіацій.
6. У процесі емпіричного обґрунтування напрямів активізації практик фізичної культури та спорту встановлено, що на сьогодні, у першу чергу, необхідним є поліпшення якості оснащення об’єктів спортивної інфраструктури, що надає змогу не тільки поліпшити якість занять спортсменів професіоналів, але й забезпечує більший престиж заняттям спортивними вправами в рамках фізично-рекреаційних практик.
Встановлено, що вибір спортивних практик більшою мірою залежить від особистісних причин, адже спостерігається суттєва різниця між спортивними практиками респондентів та практиками членів їх сімей. Відзначено наявність у 61,23% респондентів егоїстичної мотивації до фізичної активності. Також з’ясовано, що в основі збільшення комплексності (одночасного комбінування спортивних та інших практик) лежить один із напрямів можливої сучасної актуалізації фізичної культури та спорту.
Констатовано, що активізація соціально-психологічних та соціально-економічних складових фізичних практик вимагає реалізації певного набору дій, зокрема: підвищення рівня оснащення (матеріально-технічного забезпечення) спортивних установ та закладів; зниження вартості спортивних практик; залучення до спортивно-оздоровчих практик молоді; підвищення змістовної наповненості та різноманіття спортивних практик (змагань); популяризація спортивних практик через егоцентристську мотивацію; пропагування з використанням усіх можливих засобів та методів впливу, оскільки параметри фізичної схильності не відіграють принципової ролі у виборі виду спортивних практик; підвищення ігрового характеру тренувань, скорочення термінів демонстрації їх результатів.
7. Визначено соціальні механізми підвищення фізичної активності. Критично проаналізовано проблеми фізичної культури, визначені фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров’я, та доповнено їх перелік. Запропоновано форми фізичної активності, які можна розглядати як суспільно бажані, зокрема: ходьба, біг, їзда на велосипеді, плавання й танці.
Встановлено, що безпосередня активізація фізичної активності пов’язана зі світоглядом людини, її системою цінностей та потреб. Зроблено висновок, що вплив має здійснюватися на мотиваційну сферу особистості та на процес формування ґрунтовних, глибоких знань про оздоровчі й здоров’язбережувальні можливості фізичної культури, а також навички їх реалізації у професійній діяльності.
8. Розроблено комплексну технологію поширення фізичних практик у суспільстві. Зокрема, для реалізації поставлених завдань запропоновано реалізовувати такі напрями технологій соціальної роботи, як: технології соціальної роботи із сім’єю (і навіть у сім’ї); технології соціальної роботи з молоддю; технології соціальної роботи з особами літнього віку; технології соціальної роботи з інвалідами. Побудовано авторську модель (систему) напрямів підвищення спортивної активності населення до занять фізичною культурою (спортом). Запропоновано авторську модель технологічного впливу. Досліджено вплив ігрових технологій на фізичну активність. Виокремлено завдання для реалізації конкретних технологічних процедур: залучення молоді до оздоровчих практик, до занять професійним спортом; залучення до оздоровчих практик осіб у зрілому віці; залучення до оздоровчих практик осіб, які займались спортом, але з різних причин припинили тренування; залучення до спортивних (оздоровчих) практик як до способу фізичної реабілітації осіб, які мають певні вади здоров’я; підтримка цінності заняття оздоровчими практиками у всіх зазначених груп населення; контроль та коригування моделі соціального позиціонування спортсменів (з метою уникнення їх десоціалізації).
Виконання поставлених завдань дало можливість досягти мети дослідження, внаслідок чого було досягнуто позитивний не лише науковий, але й соціальний ефект, що підтверджується довідками про впровадження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. О путях Построения типологии личности / К.А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. – 1983. –№ 1. – Т. 4. – С. 14–29.
2. Алкемайер Т. Социология спорта. Телесные практики субъективации и самоинсценировки / Томас Алкемайер. – 2006. – № 3 (54). – С. 141–146.
3. Амосова Е.М. Профілактика серцево-судинних захворювань: кожен лікар може більше, ніж він думає / Е.М. Амосова // Therapia : український медичний вісник. – 2009. – № 1 (33). – С. 5–7.
4. Андреев А.Н. Культурология / А.Н. Андреев. – Минск : Дизайн-Про, 1998. – 160 с.
5. Апциаури Л.Ш. Спорт как социальное явление и фактор социализации личности / Л.Ш. Апциаури // Теория и практика физической культуры. – 2003. – № 1. – С. 12–14.
6. Арнольдов А.И. Культура [Электронный ресурс] / А.И. Арнольдов, М.А Батунский // Большая советская энциклопедия : в 30 т. – М. : Советская энциклопедия, 1969–1978. – Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/
книги/БСЭ.
7. Аруцев М.А. Молодежная околоспортивная субкультура как социокультурный феномен : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. соц. наук : спец. 22.00.06 / М.А. Аруцев. – М., 2007. – 24 с.
8. Баранов В.А. Социальные проблемы физической культуры и спорта в современном обществе : монография / В.А. Баранов ; Федер. агентство по образованию, Рос. гос. торгово-экон. ун-т. – М. : Изд-во Рос. гос. торгово-экон. ун-та, 2006. – 160 с.
9. Бароненко В.А. Здоровье и физическая культура студента : учеб. пособие для студентов учреждений среднего проф. образования, обучающихся по группе спец. 0300 “Образование” / В.А. Бароненко, Л.А. Рапопорт. – М. : Альфа-М, 2003. – 351 с. – (Здоровье и физическая культура студента).
10. Безсонов С.П. Теоретические основы изучения профессиональной деформации личности / С.П. Безсонов. – СПб., 1995. – 283 с.
11. Бём-Баверк Е. Основы теории ценности хозяйственных благ [Электронный ресурс] / Е. Бём-Баверк. – М., 1929. – Режим доступа: http://ek-lit.narod.ru/bbsod.htm.
12. Блэк С. Введение в паблик рилэйшнз / С. Блэк. – Ростов н/Д. : Феникс, 1998. – 320 с.
13. Боген М.М. Спорт в постсоциалистическом обществе / М.М. Боген // Теория и практика физической культуры. – 1996. – № 12. – С. 48–49.
14. Брайент Кретти Дж. Психология в современном спорте / Дж. Кретти Брайент [Электронный ресурс]. – М., 1978. – 224 с. – Режим доступа: http://www.sportguns.ru/content/articles/books/psiholog-v-sporte/5-razdel/.
15. Бурдье П. Программа для социологии спорта / П. Бурдье. – М. : Socio-Logos, 1994. – С. 257–275.
16. Бурдьё П. Программа для социологии спорта [Электронное издание] / П. Бурдьё // Спорт, социальные классы и субкультура : VIII симпозиума ICSS, (Париж, июль 1983 г.). – Режим доступа: http://bourdieu.name/content/programma-dlja-sociologii-sporta.
17. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье ; пер. М.С. Добряковой ; науч. ред. В.В. Радаева / Экономическая социология. – 2005. – № 3. – Т. 6. – С. 60–74.
18. Бурдье П. Начала : сборник : пер. с фр. / П. Бурдье. – М. : Адапт, 1994. – 287 с.
19. Васильченко О.А. Еволюція норм та девіацій у сфері спорту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.04 [Електронний ресурс] / О.А. Васильченко ; Гуманіт. ун-т “Запоріз. ін-т держ. та муніцип. упр.” – Запоріжжя, 2006. – 20 с.
20. Вебер М. Хозяйство и общество / М. Вебер ; пер. с нем. под науч. ред. Л.Г. Ионина. – М. : Изд-во ГУ ВШЭ, 2007. – 267 с.
21. Вебер М. Избранные произведения : пер. с нем. / М. Вебер ; сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова ; предисл. П.П. Гайденко ; коммент. А.Ф. Филиппова. – М. : Прогресс, 1990. – 804 с. – (Социол. мысль Запада).
22. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 256 с.
23. Глухов В.И. Физическая культура в формировании здорового образа жизни / В.И. Глухов. – К. : Здоров’я, 1989. – 72 с.
24. Голець В.В. Сучасні тенденції розвитку соціології спорту / В.В. Голець / Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка : зб. наук. пр. – Чернігів, 2009. – Вип. 64: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. – С. 150–159.
25. Головаха Є. Українське суспільство 1992–2008: Соціологічний моніторинг / Є. Головаха, Н. Паніна. – К., 2008. – 85 с.
26. Грошевихин И.В. Социализация и инкультурация в спорте / И.В. Грошевихин // Гуманитарные и социально-экономические науки. – 2007. – № 2. – С. 99–102.
27. Гуревич П.С. Культурология : учебник для вузов / П.С. Гуревич. – М. : Проект, 2003. – 336 с.
28. Гусева С. PR-кампания спортивной организации / С. Гусева. – М. : Лаборатория Книги, 2010. – 88 с.
29. Дейнеко А.Х. Спортивна активність населення України в контексті соціологічного аналізу / А.Х. Дейнеко, І.В. Красова, Є.В. Карацупа // Физическое воспитание студентов творческих спеціальностей : сб. науч. трудов / гол. ред. д. пед. н. С.С. Єрмаков ; Харківське обласне відділення національного Олімпійського комітету України. – Х., 2008. – № 2. – С. 117–123.
30. Демографічна ситуація [Електронний ресурс] / Головне управління статистики у Дніпропетровській області. – Режим доступу: http://www.dneprstat.gov.ua.
31. Демографічна ситуація [Електронний ресурс] / Головне управління статистики у Запорізькій області. – Режим доступу: http://zp.ukrstat.gov.ua.
32. Долбишева Н. Рівень рухової активності як фактор фізичного здоров'я дітей старшого шкільного віку / Н. Долбишева // Молода спортивно наука України : зб. наук. ст. з галузі фіз. культурні спорту. – Львів : Укр. Технологій, 2003. – Вип. 7. – Т. 2. – С. 117–120.
33. Егоров А.Г. Фэйр Плэй в современном спорте : учеб. пособие / А.Г. Егоров, М.А. Захаров. – Смоленск, 2006. – 186 с.
34. Жалагина Т.А. Психологическая профилактика профессиональной деформации личности преподавателя вуза : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра психол. наук : спец. 19.00.03, 19.00.07 / Т.А. Жалагина ; Твер. гос. ун-т. – Тверь, 2004. – 45 с.
35. Запесоцкий А.С. Образование: философия, культурология, политика / А.С. Запесоцкий ; Рос. акад. наук. ин-т философии. – М. : Наука, 2002. – 454 с.
36. Захаров, М.А. Социология спорта : учеб.-метод. пособ. / М.А. Захаров. – Смоленск : СГАФКСТ, 2007. – 212 с.
37. Зборовский Г.Е. История социологии : учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 020300 “Социология” / Г.Е. Зборовский. – М. : Гардарики, 2004. – 607 с.
38. Карпенко А.В. Валеологическая социализация и её роль в формировании культуры здоровья / А.В. Карпенко / Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – № 45. – С. 313–318.
39. Карпенко Г.В. Напрямки формування валеологічної культури в контексті соціокультурних особливостей молодіжного середовища / Г.В. Карпенко // Грані. – 2012. – № 2 (82). – С. 102–105.
40. Картузова А.А. Профессиональная деформация личности: определение понятия / А.А. Картузова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : монографія // за ред. проф. С.С. Єрмакова. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – 164 с.
41. Кёх А. Пагубна ли зависимость между спортом и политикой? / А. Кёх // Проблемы международного спортивного движения: Тематическая подборка. – М. : ВНИИФК, 1981. – № 4. – С. 12–19.
42. Кириленко О. Социологический анализ спортивной активности населения Украины / О. Кириленко // Социология: теория, методы, маркетинг / гол. ред. д. соц. н. Є.В. Головаха ; Інститут соціології НАН України. – К., 2007. – № 3. – С. 169–187.
43. Кириленко О.М. Международная ассоциация социологии спорта (international sociology of sport association – ISSA): история и направления деятельности на современном этапе / О.М. Кириленко / Вісник Одеського національного університету. Серія: Соціологія і політичні науки. – Одеса : ОНУ ім. Мечнікова, 2009. – Вип. 13. – Т. 14. – С. 55–64.
44. Кібальник О.Я. Фітнес-технологія як засіб підвищення рухової активності та фізичної підготовленості підлітків 13–15 років / О.Я. Кібальник // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту // гол. ред. д. пед. н. С.С. Єрмаков. – Х. : Харківське обласне відділення національного Олімпійського комітету України ; Харківська державна академія дизайну і мистецтв. – 2008. – № 3. – С. 78–81.
45. Ковалева А.И. Социализация / А.И. Ковалева // Знание. Понимание. Умение. – 2004. – № 1. – С. 139–143.
46. Ковінько М. Проблеми та перспективи масового спорту як резерву в оздоровленні нації / М. Ковінько // Спортивна наука на рубежі століть : ІІ Міжнар. конф студентів. – К., 2000. – С. 165–167.
47. Косяк В. Homo somatikоs: тіло соціальне і культурне / Валерій Косяк [Електронний ресурс] / Фізична культура, спорт та здоров’я нації : зб. наук. пр. – 2009. – Вип. 8. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
portal/soc_gum/Fkszn/index.html.
48. Кравченко А.И. Культурология : учебное пособие для вузов / А.И. Кравченко. – 4-е узд. – М. : Академический Проект, Трикста, 2003. – 496 с. – (Серия “Gaudeamus”).
49. Кравченко А.И. Социология Макса Вебера: труд и экономика / А.И. Кравченко. – М., 1997. – 208 с.
50. Кравченко А.И. Социология: Общий курс : учебное пособие для вузов / А.И. А.И. Кравченко. – М. : ПЕРСЭ ; Логос, 2002. – 640 с.
51. Кравченко Т.В. Соціальний механізм державного управління ризиками в суспільстві / Т.В. Кравченко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2011. – № 1. – С. 149–155.
52. Краткий словарь по социологии / под общ. ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина ; сост. Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. – М. : Политиздат, 1989. – 479 с.0
53. Круглова Л.К. Основы культурологи / Л.К. Круглова. – СПб., 1995. – 393 с.
54. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физическоговоспитания : учеб. пособ. / Т.Ю. Круцевич. – К., 1999. – 231 с.
55. Культурология : учеб. для студ. техн. вузов / под ред. Н.Г. Багдасарьян. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Высш. шк., 2001. – 511 с.
56. Кун Л. Всемирная история физической культуры и спорта / Л. Кун. – М., 1982. – 390 с.
57. Кучеренко В. Функционалистская парадигма Роберта Мертона в современном социологическом дискурсе / Варвара Кучеренко / Социология: теория, методы, маркетинг. – 2000. – № 4. – С. 81–87.
58. Кязимова С. Причины футбольних побед. Рост ВВП автоматически не конвертируется в золотые медали [Электронный ресурс] / Самира Кязимова // Азербайджанские известия. – 2006. – № 104 (606) / Режим доступа: www.azerizv.az.
59. Ласкене С. Возможности анализа спорта как социального феномена / С. Ласкене, В. Чингене // Социологические исследования. – 2007. – № 11. – С. 117–124.
60. Лесгафт П.Ф. О воспитании и обучении детей [Электронный ресурс] / П.Ф. Лесгафт // История педагогіки. – Режим доступа: http://www.gala-d.ru.
61. Лубышева Л.И. Социальная роль спорта в развитии общества и социализации личности / Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры. – 2001. – № 4. – С. 11–15.
62. Лубышева Л.И. Социология физической культуры и спорта : уч. пособ. – М. : Академия, 2001. – 238 с.
63. Лукашевич М.П. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії : навч. посіб. / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – 2-ге вид., допов. і випр. – К. : МАУП, 2004. – 464 с.
64. Лукащук В.І. Основні етани розвитку соціології спорту / В.І. Лукащук / SОСІОПРОСТІР: міждисциплінарний збірник наукових праць з соціології та соціальної роботи”. – 2011. – № 1 (2). – С. 77–83.
65. Лукащук В.І. Деструктивні фактори розвитку індустрії спорту / В.І. Лукащук // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. – 2011. – Вип. 5. – С. 287–292.
66. Лукащук В.І. Індустрія спорту: особливості функціонування в Україні / В.І. Лукащук // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. пр. / гол. ред. д. соц. н. В.С. Бакіров. – Харків : ХНУ ім. Каразіна, 2008. – Вип. 14. – С. 243–247.
67. Лукащук В.І. Консолідуюча роль спорту у сучасному суспільстві / В.І. Лукащук // Вісник Харківського національного університету : зб. наук. пр. Серія: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Х., 2009. – Вип. 23. – С. 235–239.
68. Лукащук В.І. Роль cпорта в современном мире / В.І. Лукащук // Український соціологічний журнал. – Харків, 2011. – № 1–2. – С. 76–82.
69. Лукащук В.І. Тенденції розвитку спорту в умовах ринкових перетворень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.04 / В.І. Лукащук ; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2006. – 21 с.
70. Лукащук В.І. Трансформация спорта: от забавы к индустрии / В.І. Лукащук // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. – № 2. – С. 131.
71. Люта Л.П. Інституціалізація спорту: динаміка структурних змін : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.03 [Електронний ресурс] / Л.П. Люта ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2007. – 20 с.
72. Лях Г.Б. Концепция физического воспитания детей и подростков [Электронный ресурс] / В.И. Лях, Г.Б. Мейксон, Л.Б. Кофман // Физическая культура : научно-методический журнал. – 1996. – № 1. – Режим доступа: http://lib.sportedu.ru/press/fkvot/1996N1/p5-10.htm.
73. Матусевич В. Социальный інститут: функции, генезис, структура / В. Матусевич / Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 43–56.
74. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности / В.С. Мерлин ; [предисл. Е.А. Климова]. – М. : Педагогика, 1986. – 253 с.
75. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты) / Р. Мертон ; НАН Украины ; Институт социологии / ред. В. Танчер. – К. : Абрис, 1996. – 109 с. – (Бестселлеры мировой социологии).
76. Мертон Р. Явные и латентные функции / Р. Мертон, Дж. Мид, Т. Парсонс, А. Шюц // Американская социологическая мысль / сост. Е.И. Кравченко ; под ред. В.И. Добренькова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1994. – С. 379–448.
77. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз – средство социальной коммуникации (теория и практика) / В.А. Моисеев. – К. : Дакор, 2002. – 506 с.
78. Нечипуренко В.Н. Социология права : учеб. пособ. для студентов / В.Н. Нечипуренко, В.В. Касьянов. – Ростов н/Д. : Феникс, 2001. – 478 с. – (Серия “Учебники вузов”).
79. Николаев Ю.М. От идей П.Ф. Лесгафта к современной теории физической культуры [Электронный ресурс] / Ю.М. Николаев // Теория и практика физической культуры : научно-практический журнал. – 2006. – № 9. – Режим доступа: http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/2006N9/p18-22.htm.
80. Новиков А.Д. Физическое воспитание / А.Д. Новиков. – М. : ФиC, 1949. – 135 с.
81. Новикова С.С. Социология: история, основы, институционализация в России / С.С. Новикова. – М. : Московский психолого-социальный інститут ; Воронеж : МОДЭК, 2000. – 464 с. (Серия “Библиотека студента”).
82. Озер Э. Философско-этические аспекты предельных возможностей человека в спорте / Э. Озер // Международное спортивное движение: Экспресс-инф. – М. : ЦООНТИ, 1984. – Вып. 23. – С. 14–17.
83. Ортега-и-Гассет X. Эстетика. Философия культуры / X. Ортега-и-Гассет. – М. : Искусство, 1991. – 587 с.
84. Паначев В.Д. Спорт как социальный институт в развитии личности : дис. на соискание уч. степени канд. соц. наук : спец. 22.00.04 [Электронный ресурс] / В.Д. Паначев. – Пермь, 2000. – 231 с. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/sport-kak-sotsialnyi-institut-v-razvitii-lichnosti.
85. Парсонс Т. О социальных системах / Т. Парсонс ; под ред. В.Ф. Чесноковой, С.А. Белановского. – М. : Академ. Проект, 2002. – 832 с.
86. Парсонс Т. Пролегомены к теории социальных институтов / Т. Парсонс // Человек и общество : хрестоматия. – К., 1999. – С. 136–147.
87. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс ; пер. с англ. Л.А. Седова и А.Д. Ковалева ; под ред. М.С. Ковалевой. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
88. Перевезин И.И. О структуре современного спорта высших достижений и социально-правовом статусе спортсменов-профессионалов [Электронный ресурс] / И.И. Переверзин, Ф.П. Суслов / Теория и практика физической культуры : научно-теоретический журнал. – 2002. – № 5. – Режим доступа: http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/2002N5/p57-61.htm.
89. Политические коммуникации / под ред. А.И. Соловьева. – М., 2004. – С. 109–110.
90. Політичний маркетинг: сутність, функції, проблеми використання : монографія / [В.А. Полторак та ін. ; за ред. В.А. Полторака] ; Дніпропетр. ун-т економіки та права ім. А. Нобеля. – Д. : Вид-во ДУЕП ім. А. Нобеля, 2010. – 152 с.
91. Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України : Затверджено Наказ МОН України 02.08.2005 р. № 458 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/other/2811/.
92. Полторак В.А. Наукова соціологія та соціологічний піар: постановка проблеми / В.А. Полторак, О.В. Петров // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – № 51. – С. 33–43.
93. Полторак В.А. Соціальний маркетинг та регулювання соціальних проблем у кризовому суспільстві / В.А. Полторак, Д.І. Акімов // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна : зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 4. – С. 260–266.
94. Полторак В.А. Маркетинговые исследования: методы и технологии / В.А. Полторак. – Д. : Арт-Пресс, 1997. – 136 с.
95. Пономарев И.Е. Институт спорта в социальной идентификации российской молодежи : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. соц. наук : спец. 22.00.04 / И.Е. Пономарев ; Юж.-Рос. гос. техн. ун-т. – Новочеркасск, 2004. – 28 с.
96. Попова И.М. Моральное оправдание и нормативная составляющая теневых практик (К постановке проблеммы) / Ирина Марковна Попова / Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 1. – С. 30–50.
97. Почепцов Г. Паблік рилейшнз : навч. посіб. / Г. Почепцов. – К., 2000. – 280 c.
98. Приступа Є. Фізична активність – найкращі ліки, або Чи потрібні Україні фахівці зі здоров’я? [Електронний ресурс] / Євген Приступа / Дзеркало тижня. – 2007. – № 7. – Режим доступу: http://dt.ua/HEALTH/
fizichna_aktivnist__naykraschi_liki,_abo_chi_potribni_ukrayini_fahivtsi_zi_zdorovya-49256.html.
99. Про фізичну культуру і спорт : Закон України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 14. – Ст. 80. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3808-12.
100. Прохоренко Т.Г. Соціально-культурні цінності молоді в умовах трансформації суспільства [Електронний ресурс] / Т.Г. Прохоренко, О.П. Зборовська // Вісник Міжнародного слов’янського університету. – 2008. – Т. 11. – № 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
Soc_Gum/VMSU/2008-02/sociology.htm.
101. Рабочая книга соціолога : пер. с рус. / Г. Осипов, М. Руткевич, В. Андреенков и др. ; АН СССР, Ин-т социол. исслед. – М. : Прогресс, 1988. – 476 с.
102. Розин В.М. Культурология : учебник / В.М. Розин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Гардарики, 2003. – 462 с.
103. Розов М.А. О природе идеальных объектов науки / М.А. Розов // Философия науки. – 1998. – Вып. 4. – С. 42–43.
104. Современная социологическая теория: В ее преемственности и изменении / пер. с англ. В.М. Карзинкина, Ю.В. Семенова ; амер. изд. под общ. ред. и предисл. Г. Беккера, А. Боскова ; общ. ред. и послесл. Д.И. Чесноков. – М. : Изд-во иностр. лит., 1961. – 895 с.
105. Соломоник А.Г. Методы устной пропаганды / А.Г. Соломоник. – М., 1972. – С. 18.
106. Социальные технологии : толковый словарь / отв. ред. В.А. Иванов. – М. ; Белгород : Луч, 1995. – 309 с.
107. Социальный институт [Электронный ресурс] // Википедия – свободная энциклопедия. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/
Социальный_институт.
108. Социология : учеб. для студентов вузов / Ю.Г. Волков, В.И. Добреньков, В.Н. Нечипуренко, А.В. Попов. – 2-е изд. – М. : Гардарики, 2003. – 510 с.

109. Спеціальні та галузеві соціології : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Є. Пилипенко, Н.В. Балабанова, О.І. Вишняк, О.Б. Іванкова-Стецюк та ін. – К. : Каравела, 2003. – 300 с. – (Серія “Вища освіта в Україні”).
110. Стамбулова Н.Б. Позиции ФЕПСАК [Электронный ресурс] / Н.Б. Стамбулова // Теория и практика физической культуры. – 1997. – № 3. – Режим доступа: http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/1997N3.
111. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений [Электронный ресурс] / Эмма Яковлевна Степаненкова. – 2-е изд., испр. – М. : Академия, 2006. – 368 с. – Режим доступа: http://www.i-gnom.ru/books.
112. Столяров В.И. Проблема гуманизации современного спорта и комплексная спартианская программа ее решения: российский опыт / В.И. Столяров // Спорт, духовные ценности, культура. – М. : РАО, Гуманитарный центр “СпАрт”, 1997. – Вып. 3. – С. 54–263.
113. Столяров В.И. Хрестоматия по социологии физической культуры и спорта / В.И. Столяров. – М. : Физическая культура, 2005. – Ч. 1. – 448 с.
114. Столяров В.И. Философия и социология спорта в XXI веке [Электронный ресурс] / В.И. Столяров // Теория и практика физической культуры : материалы Круглого стола журнала, (29 марта 2000 г.). – 2000. – № 6. – Режим доступа: http://lib.sportedu.ru/Press/tpfk/2000N6/p46-55.htm.
115. Столяров В.И. Концепция спартианского движения [Электронный ресурс] / В.И. Столяров // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2001. – Вып. 1. – Режим доступа: http://bmsi.ru/doc/5d722109-a7e6-4dd6-bea8-86f598038390.
116. Строгова Н.А. Дети “группы риска”: подростки с девиантным поведением : учеб. пособие для студентов вузов физ. культуры / Н.А. Строгова ; Рос. гос. ун-т физ. культуры, спорта и туризма. – М. : Компания Спутник+, 2003. – 143 с.
117. Сурмин Ю.П. Теория социальных технологий : учеб. пособ. / Ю.П. Сурмин, Н.В. Туленков. – К. : МАУП, 2004. – 608 с.
118. Сусикова Т.С. Значение рекламы физкультурно-оздоровительных услуг / Т.С. Сусикова // Теория и практика физической культуры. – 1994. – № 10. – С. 10.
119. Теория и методики физического воспитания : учеб. для студентов ф-та. физ. культуры пед. ин-тов по спец. 03.03 “Физ. культура” / Б.А. Ашмарин, Ю.А. Виноградов, З.Н. Вяткина и др. ; под ред. Б.А. Ашмарина. – М. : Просвещение, 1990. – 287 с.
120. Толкачев В.А. Комплексный подход в формировании у населения здорового образа жизни / В.А. Толкачев // Спортивная панорама. – 2000. – № 5. – С. 29–35.
121. Українське суспільство 1992–2010. Соціологічний моніторинг : дослідження / [за ред. В. Ворони, М. Шульги] ; НАН України, Ін-т соціології. – К. : [б. в.], 2010. – 635 с.
122. Учебный социологический словарь / общ. ред. С.А. Кравченко ; Московский Государственный ин-т междунар. отношений МИД РФ. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : Анкил, 1997. – 174 с.
123. Физическая культура : учебное пособие для студентов высших учебных заведений / под ред. В.Д. Дашинорбоева. – 2-е изд., перераб. – Улан-Удэ : Изд-во ВСГТУ, 2007. – 229 с.
124. Философский энциклопедический словарь / ред.-сост. Е.Ф. Губский и др. – М. : Инфра-М, 2003. – 576 с. (Б-ка словарей “ИНФРА-М”).
125. Фізична активність, поведінкова психотерапія, здорове харчування головні принципи попередження ожиріння і хвороб людини / В.О. Мітюков, М.І. Томашевський, А.В. Сімарова, О.М. Кириллов та ін. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / гол. ред. д. пед. н. С.С. Єрмаков. – Х. : Харківське обласне відділення національного Олімпійського комітету України ; Харківська державна академія дизайну і мистецтв. – 2009. – № 5. – С. 174–180.
126. Фізична культура [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Фізична_культура.
127. Формування здорового способу життя : навч. посіб. для слухачів курсів підвищ. класиф. держ. службовців / О.О. Яременко (кер. авт. кол), О.В. Вакуленко, Л. Жаліло, Н. Комарова та ін. – К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2000. – 232 с.
128. Фролов С.С. Социология : учебник для высш. учеб. заведений / С.С. Фролов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Логос, 1996. – 357 с.
129. Фром Е. Человек для себя / Е. Фром ; пер. с англ. и послесл. Л.А. Чернышевой. – Мн. : Коллегиум, 1992. – 253 с.
130. Хасиков Б.С. Политика российского государства в области физической культуры и спорта : проблемы формирования и реализации : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 / Бату Сергеевич Хасиков ; Рос. акад. нар. хоз-ва и гос. службы при Президенте РФ. – М., 2011. – 29 с.
131. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Ж.К. Холодов, B.C. Кузнецов. – М. : Академия, 2000. – 480 с.
132. Швидка Л.І. Особливості валеологічної соціалізації сучасної української молоді / Л.І. Швидка, В.Б. Мягких // Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми : матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2007. – Т. 4. – С. 40–46.
133. Шестаков В.Б. Теория и методика детско-юношеского дзюдо : учеб. пособ. / В.Б. Шестаков, С.В. Ерегина. – М. : ОЛМА Медиа Групп, 2008. – 211 с.
134. Шитова Н.А. Структура и функции отрасли “физическая культура и спорт” [Электронный ресурс] / Н.А. Шитова / Теория и практика физической культуры : научно-теоретический журнал. – 1997. – № 6. – Режим доступа: http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/1997N6/p46-47.htm.
135. Эдвардс Р. Содействие физически активному образу жизни в городских условиях. Роль местных органов власти / Peggy Edwards, Agis Tsouros ; Всемирная организация здравоохранения ; Европейское региональное бюро ВОЗ Турция. – 2006. – С. 23–25.
136. Энциклопедия социологии / сост. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Евелькин, Г.Н. Соколова и др. – Мн. : Книжный Дом, 2003. – 1312 с. – (Мир энциклопедий)
137. Якимович В.С. Культура в мире спорта : монография / В.С. Якимович. – Москва : Советский спорт, 2006. – 162 с.
138. Яковенко Ю. Соціологія професіоналізму – фальстарт, або Небезпечний прецедент проголошення нібито нової соціологічної галузі / Ю. Яковенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг : наук.-теор. часопис. – К. : Інститут соціології НАН України, 2009. – № 4. – С. 157–171.
139. Giulianotti R. Football: A sociology of the global game / Pichard Giulianotti. – Cambridge : Polity Press, 1999. – 240 р.
140. Greendorfer S.L. Learning Experiences in Sociology of Sport / S.L. Greendorfer, C.A. Hasbrook. – Champaign, IL : Human Kinetics Books, 1991. – 152 p.
141. Malikowski M. Instytucja i instytucjonalizacja jako kategorie teoretyczne socjologii / М. Malikowski // Studia socjologiczne. – 1989. – № 1. – S. 138–140 с.
142. Promoting sport and enhancing health in European Union countries: a policy content analysis to support action / World Health Organization REGIONAL OFFICE FOR Europe / World Health Organization. – 2011. – 64 c.
143. Renn O. Die alternative Bewegung. Eine historisch – soziologische Analyse des Protestes gegen die Industriegesellschaft / О. Renn // Zeitschrift fur Politik. – 1985. – № 2. – S. 153–194.
144. Sport and Physical Activity. Fieldwork: October 2009 Publication: March 2010 / Eurobarometer 72.3 / TNS Opinion & Social Avenue Herrmann Debroux, 40 1160 Brussels Belgium. – 128 с.
145. Woods R.В. Social Issues in sport / R.В. Woods. – Human Kinetics, University of South Florida, Tampa, 2007. – 384 p.